Роль міжнародних економічних організацій в правотворчому процесі

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 6
РОЗДІЛ I. Участь МЕО в міжнародному регулюванні міжнародних економічних відносин
1.1. Тенденції розвитку економічного та промислового співробітництва на міждержавному рівні 13
1.1.1. МЕО як координатори у галузі співробітництва держав, які сприяють розвитку та підтриманню зв‘язків в економічній сфері. 15
1.2. Правосуб‘єктність МЕО 18
1.2.1. Визначення поняття “МЕО”. 21
1.2.2. Ознаки МЕО. 25
1.2.3. Елемент наднаціональності в діяльності МЕО. 45
1.3. Міжнародно-правовий статус МЕО 53
1.3.1. Поняття міжнародно-правового статусу МЕО. 53
1.3.2. Елементи міжнародно-правового статусу МЕО. 54
Висновки до розділу I ….…………………………………………………....67
РОЗДІЛ II. Види участі МЕО в правотворчому процесі
2.1. Міжнародні економічні організації як учасники правотворчого процесу 69
2.1.1. Правотворча функція МЕО 108
2.1.2. Особливості правотворчості МЕО 110
2.1.3. Процес правотворення в рамках МЕО 113
2.1.4. Юридична природа актів МЕО 128
2.1.5. Вплив правотворчої діяльності МЕО на сучасні економічні відносини 137
Висновоки до розділу II ..………………………..…………………………141

РОЗДІЛ III. Інтеграція України до системи МЕВ
3.1. Процес економічної інтеграції на сучасному етапі та МЕО 143
3.2. Гармонізація законодавства України з законодавством МЕО………………………………………………………………………. 157
3.3. Перспективи правового співробітництва України з міжнародними економічними організаціями……………………………………………..161
Висновоки до розділу III …………………………...……..……………….. 187
ВИСНОВКИ …………………………………...……………………………190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………. 195

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сучасному етапі розвитку дедалі більшого значення набуває тенденція інституціоналізації міжнародних відносин, пов’язана з виникненням та становленням інституту міжнародної організації (МО). Вже створена і функціонує ціла система МО. Її складовою є міжнародні економічні організації (МЕО).
Важливим напрямом діяльності МЕО є їхня участь у міжнародній правотворчості. Правотворча функція міжнародних економічних організацій виявляється у створенні правових норм шляхом ухвалення власних правових актів та участі у правотворчому процесі держав через укладання міжнародних угод та розробку багатосторонніх конвенцій під егідою МЕО.
Сучасні міжнародні економічні організації мають широку компетенцію щодо створення правових норм. МЕО дедалі частіше наділяються квазізаконодавчими повноваженнями, що надає їм право створювати правові норми, обов’язкові для держав-членів, а в деяких випадках навіть для держав – не членів організації. МЕО, що мають наднаціональні повноваження, ухвалюють постанови, здатні безпосередньо породжувати юридичні наслідки для фізичних та юридичних осіб на території держав-членів. МЕО можуть наділятися квазісудовими повноваженнями й створювати квазіарбітражні експертні органи та постійно діючі суди для вирішення спорів. Але правотворчість МЕО не є безмежною. Її обсяг та види, як правило, визначені в установчій угоді.
Українська наука міжнародного права почала досліджувати проблеми діяльності міжнародних організацій від 40-х років минулого століття. У вивчення їх великий внесок зробили українські вчені – фахівці з міжнародного права та міжнародних економічних відносин О.Ф.Висоцький, В.Н.Денисов, В.І.Євінтов, В.Є.Мармазов, В.І.Муравйов, В.Ф.Опришко, О.М.Григоров, Л.Д.Тимченко, С.А.Войтович, А.С.Філіпенко, О.І.Шнирков, Т.М.Циганкова, О.О.Мережко, В.С.Будкін, І.В.Бураковський, М.В.Буроменський, В.А.Василенко, В.А.Вергун, А.С.Гавердовський, Т.Ф.Гордєєва, Б.І.Кучер, В.І.Лукашенко, В.І.Мазуренко, А.П.Румянцева. Проте питання ролі та місця МЕО у правотворчому процесі висвітлювалися в українській літературі з міжнародного права та права міжнародних організацій лише частково. У зв’язку з розвитком процесів глобалізації міжнародних економічних відносин та поглибленням економічної інтеграції зростає роль МЕО в їх регулюванні за допомогою правових актів. Інтенсифікація та ускладнення міжнародно-економічного співробітництва приводять до виникнення нових міжнародних економічних інституцій, членом яких прагне стати Україна. Отже, є потреба в комплексному дослідженні участі МЕО в міжнародній правотворчості, що визначає актуальність теми дисертації.
Серед зарубіжних фахівців правовими проблемами діяльності МЕО займалися такі вчені, як Дж.Абі-Сааб, М.П.Блищенко, Т.Гартлі, Г.М.Даниленко, П.Жюйар та Х.Беккре, Г.І.Ігнатенко, Д.Карро, В.Кернз, Ф.Кіргіс, Ю.М.Колосов, М.Кремона, О.С.Кривчикова, Н.Б.Крилов, В.І.Кузнецов, Д.Лазок, І.І.Лукашук, Ф.Моргенстерн, Г.І.Морозов, Т.Н.Нешатаєва, Ж.-Л.Сорон, А.Н.Талалаєв, А.Татам, Г.І.Тункін, Ж.Тускоз, Є.Т.Усенко, А.Фердрос, Є.Хінней, Г.Шермерс, О.О.Шибаєва, Дж.Шоу,Х.-А.Шреплер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане в рамках загальної теми “Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір” (№ 01БФ048-01), яку розробляє кафедра міжнародного права Інституту міжнародних відносин і яка є частиною Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” (№97128).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є визначення ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі, розкриття поняття МЕО, виявлення особливостей та характеру актів, ухвалюваних у рамках МЕО, значення такої діяльності для розвитку сучасних міжнародних економічних відносин, а також перспектив відносин України з МЕО, насамперед – інтеграції України до системи сучасних міжнародних економічних відносин. Відповідно до цього в дисертації визначено такі завдання:
- розкрити поняття міжнародної економічної організації та визначити характерні риси останньої;
- виявити особливості правотворчої діяльності міжнародних економічних організацій;
- дослідити вплив наднаціональних міжнародних економічних організацій на міжнародну правотворчість;
- визначити форми участі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі;
- проаналізувати особливості застосування процедур ухвалення правових актів міжнародними економічними організаціями;
- визначити юридичну природу актів міжнародних економічних організацій;
- показати сучасний стан процесу інтеграції України та її перспективи щодо вступу до МЕО, зокрема до Світової організації торгівлі, Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі тощо.
Об’єктом дослідження є сфера міжнародно-правових відносин, пов’язаних із діяльністю міжнародних економічних організацій.
Предметом дослідження є правотворча діяльність міжнародних економічних організацій, її особливості та результати.
Джерела дослідження. У процесі написання дисертації було використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі міжнародного права, права міжнародних організацій, міжнародного економічного права, міжнародних економічних відносин; міжнародно-правові акти та установчі документи таких організацій, як СОТ, Євросоюз, ЄАВТ, ОПЕК, ОЕСР, ОЧЕС, ГУУАМ та ін.; Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969 року, Віденську конвенцію 1986 року про право договорів між державами і міжнародними організаціями і між міжнародними організаціями; спеціальну наукову літературу (галузеву юридичну, міжнародно-правову).
Методи дослідження. Дослідження побудоване на використанні широкого спектра методів та підходів до вивчення ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі. Обгрунтовуючи теоретичні висновки дисертації, здобувач керувався положеннями загальної теорії і практики міжнародного права. Аналіз правових актів, ухвалюваних у рамках міжнародних економічних організацій, базувався на широкому використанні формально-юридичного методу. Застосування порівняльного методу дало змогу звернутися до визначення особливостей правової природи актів організацій. У процесі дослідження співпраці України з різними міжнародними економічними організаціями було використано метод прогнозування. У роботі застосовано й інші методи пізнання.
Емпіричну базу дослідження становить інформація про окремі міжнародні економічні організації, установчі документи та правові акти МЕО, норми, що регулюють правотворчу діяльність останніх, юридичну природу актів МЕО, а також про процес інтеграції України до системи сучасних міжнародних економічних відносин, що становить головний матеріал дослідження.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор здійснив першу спробу системного комплексного дослідження ролі міжнародних економічних організацій у правотворчому процесі.
До положень, у яких найбільшою мірою відтворено моменти наукової новизни, можна віднести такі:
1. Під поняттям “міжнародна економічна організація”, запропонованим у роботі, розуміється об’єднання суб’єктів міжнародного права на основі міжнародної угоди для здійснення співробітництва в економічній галузі, що має необхідну для цього систему органів, автономну волю для ухвалення правових актів і створене відповідно до норм та принципів міжнародного права.
2. Згідно із запропонованою автором класифікацією міжнародні економічні організації поділяються: за колом учасників – на універсальні і регіональні; за сферою компетенції – на загальноекономічні і галузеві; за обсягом повноважень – на міждержавні і наднаціональні організації.
3. Діяльність міжнародних економічних організацій регулюють норми внутрішнього та зовнішнього права організації та норми, що визначають місце організації в системі міжнародних відносин. Особливу групу становлять ті норми, що стосуються участі МЕО у правотворчому процесі.
4. Участь МЕО у міжнародному правотворчому процесі виявляється в ухваленні правових актів їхніми органами та укладанні міжнародних угод. Акти МЕО стосуються внутрішньої та зовнішньої сфер функціонування організацій. МЕО укладають міжнародні угоди як із державами, так і з міжнародними організаціями, а також можуть розробляти проекти конвенцій та модельних угод, що їх держави використовують, розробляючи договори у відповідній сфері.
5. Участь наднаціональних організацій у правотворчому процесі полягає в ухваленні актів прямої дії, тобто рішень, обов’язкових для юридичних та фізичних осіб країн-членів.
6. Рекомендації міжнародних економічних організацій впливають на міжнародну правотворчість шляхом тлумачення міжнародно-правових актів, підтвердження існування звичаєвого права та кодифікації норм міжнародного економічного права.
7. Участь України в процесах економічної інтеграції вимагає співпраці з найбільш впливовими МЕО, зокрема із СОТ, Євросоюзом, ЄАВТ, у напрямі гармонізації українського законодавства з міжнародними та європейськими стандартами.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права, насамперед – досліджень, які стосуються інституту міжнародної організації.
Значення даної роботи для України вбачається в тому, що зроблені здобувачем висновки стосовно поглиблення її співпраці з міжнародними економічними організаціями можуть сприяти діяльності її зовнішньополітичних та економічних органів (Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України та ін.) у питаннях подальшого співробітництва з найвпливовішими МЕО.
Положення дисертації можуть знайти застосування у навчальному процесі при розробці навчальних посібників, підручників та методичних матеріалів, а також викладанні курсів “Міжнародне публічне право”, “Право міжнародних організацій”, “Міжнародне економічне право”.
Деякі дисертаційні матеріали здобувач уже використовував, проводячи практичні занять з окремих тем таких курсів, як “Міжнародне публічне право”, “Міжнародне економічне право”, “Право міжнародних організацій”, “Теорія і практика міжнародного права”.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка й були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях (у тому числі міжнародних): Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 18 жовтня 2001 року), Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 29 травня 2002 року), Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 24–25 квітня 2003 року). Тези всіх виступів опубліковано.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення в п’яти наукових працях автора, з них три статті опубліковано у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (семи підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких список використаних джерел займає 22 сторінки і містить 215 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку все більшого значення набуває тенденція інституціоналізації міжнародних відносин, пов‘язана з виникнення та становлення інституту міжнародної організації (МО). Вже створена і функціонує ціла система МО. Її складовою є міжнародні економічні організації (МЕО).
Держави приділяють велике значення роботі МЕО. На сьогодні всі розвинені країни та країни, що розвиваються є їх членами. Нові держави прагнуть вступити до цих організацій. Проте не всі з них до цього готові. Для цього їм треба реформувати свою економіку на ринкових засадах, що їм відкриє двері до вступу до таких міжнародних економічних організацій як СОТ, Євросоюз, ЄАВТ, ОЕСР та ін.
Як показує досвід, міжнародні економічні організації є однією з найбільш важливих правових форм співробітництва суб‘єктів міжнародного права в економічній сфері.
Характерними ознаками МЕО є договірна основа, наявність членства, автономія волі щодо ухвалення постанов, організаційна структура, співробітництво в економічній сфері та відповідність принципам і нормам міжнародного права. Таким чином, МЕО є частиною традиційних міжнародних організацій, відповідають усім ознакам і об’єктивно є суб’єктами МП.
МЕО поділяються на універсальні (економічні комісії ООН, ІКАО) та регіональні (Євросоюз, ЄАВТ, ОЕСР, НАФТА,СЕЛА) організації.
Як суб‘єкти міжнародного права вони володіють міжнародною правосуб’єктністю, а саме – правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю. Правосуб’єктність в МЕО є якісною стороною характеристики юридичної природи міжнародної організації.
Міжнародна правосуб’єктність МЕО дістає своє підтвердження у міжнародно-правовому статусі останньої, елементами якого є міжнародна правоздатність, здатність брати участь у міжнародній правотворчості шляхом ухвалення постанов та рішень як зобов‘язального, так і рекомендаційного характеру, право посольства, право на привілеї та імунітети, здатність заявляти міжнародно-правові претензії та нести міжнародно-правову відповідальність.
Оскільки обсяг прав та обов’язків у різних МЕО не збігається й залежить насамперед від закріплених в установчих актах завдань та функцій, різним буває і правове положення МЕО або їхній міжнародно-правовий статус.
Діяльність МЕО регулюється трьома групами норм. Перша група визначає структуру, компетенцію, функції МЕО. Ця сукупність норм становить „внутрішнє” право МЕО. Друга група визначає положення організації в системі міжнародних відносин. Ці норми складають „зовнішнє” право МЕО. До третьої групи входять норми, що стосуються участі МЕО в правотворчому процесі.
Правотворчий процес міжнародної економічної організації включає її діяльність, спрямовану на створення правових норм.
МЕО, беручи участь у правотворчому процесі, маючи квазізаконодавчі або квазісудові повноваження, створюють правові норми, обов’язкові для держав-членів, а в деяких випадках – навіть для держав – нечленів організації.
У рамках МЕО правотворчий процес відбувається в три стадії – ухвалення правових актів, що стосуються самої МЕО; ухвалення постанов та рішень для держав – членів МЕО; укладання міжнародних угод.
На сучасному етапі зростає роль рішень МЕО як одного з найбільш прийнятних способів регулювання міжнародних економічних відносин.
Більшості МЕО притаманний елемент над національності. Їх органи можуть ухвалювати обов‘язкові для держав-членів рішення, які діють на їх території поряд з внутрішнім законодавством без додатково вираженої на таку дію волі держави. Ще одним проявом над національності МЕО є те, що воля таких організацій в більшій мірі автономна (незалежна) від воль держав-членів ніж воля традиційних МО. Завдяки цьому наднаціональні МЕО можуть своїми рішеннями зобов‘язувати органи держав-членів навіть тоді, коли таке рішення прийнято більшістю голосів, тобто без загальної згоди всіх держав-членів.
Найбільш вагомим є вплив МЕО на засоби вирішення спорів. Окрім традиційних методів переговорів, консультацій, примирення та арбітражу, вони нагромадили широкий досвід використання квазіарбітражних експертних органів і запровадили специфічний різновид постійно діючих судів у рамках регіональних економічних співтовариств (наприклад, в європейських співтовариствах).
МЕО зробили також великий внесок у розвиток концепції «дорозумілої компетенції», яку застосовує у своїй повсякденній роботі переважна більшість міжнародних та міжнародних економічних організацій.
МЕО посідають особливе місце в системі міжнародного права. Ефективність дії правової системи найкраще можна побачити саме в тому, як її нормативні положення діють на практиці. Ефективності впровадження нормативних положень сприяють чітке та детальне формулювання норм МП, а також їх швидке створення/ухвалення відповідно до швидких змін потреб практики.
Усе це дає підстави стверджувати, що участь МЕО в правотворчому процесі є ефективним засобом міжнародно-правового регулювання.
Низка МЕО відіграє роль організаційної основи для досягнення цілей економічної інтеграції держав-членів.
Протягом останніх років Україна суттєво активізувала переговорний процес з інтеграційними та регіональними об‘єднаннями. Україна проголосила своєю стратегічною метою набуття членства в ЄС, а підписання угоди про асоціацію – своїм головним зовнішньополітичним напрямом.
Для України як незалежної європейської держави співпраця з Євросоюзом є важливим засобом інтеграції у європейський правопорядок. У цьому контексті слід виділити два можливі напрями співробітництва з Євросоюзом: на підставі двосторонніх міжнародних договорів з цією організацією; за допомогою інших форм співробітництва (зокрема, створення зони вільної торгівлі тощо).
Сучасний етап розвитку правової системи України націлений на зближення та гармонізацію її внутрішнього законодавства з міжнародними та європейськими стандартами, що є закономірним результатом входження нашої держави в міжнародне співтовариство.
Україна співпрацює з багатьма МЕО. Вона розвиває торговельно-економічні відносини з ЄАВТ і розглядає цю організацію як інструмент не лише інтеграції у ЄС, а й приєднання до СОТ.
Як один із засновників ОЧЕС Україна докладає зусиль для активізації господарських стосунків у межах цього регіонального об’єднання. Країни-учасниці розглядають співробітництво в регіоні як складову процесу загальноєвропейської економічної інтеграції і мають намір сприяти тісній взаємодії ОЧЕС з Євросоюзом та іншими регіональними структурами.
Водночас слід зазначити, що Україна є членом ГУУАМ, організації з іще невизначеним правовим статусом, що є регіональним об’єднанням. В основі утворення цієї форми співробітництва лежить збіг позицій країн з багатьох питань сучасних міжнародних відносин. Це, зокрема, поглиблення торговельно-економічних зв’язків між державами ГУУАМ; розвиток інфраструктури транспортних коридорів з відповідною гармонізацією правових та інституційних засад цієї сфери, уніфікацією митних і тарифних норм та наближенням їх до світових стандартів та ін.
Ще одним з основних напрямів зовнішньої політики України є інтеграція в Єдиний економічний простір. Відповідну угоду про його створення було підписано 19 вересня 2003 року. Проте членство у цьому об‘єднанні може створити певні проблеми. На думку фахівців, участь України в ЄЕП може суперечити євроінтеграційним намірам нашої держави. З другого боку, немає впевненості в тому, що угоду про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) не спіткає доля угод про створення зони вільної торгівлі, укладених Україною з Росією та деякими іншими країнами на пострадянському просторі. Проте Угоду про ЄЕП поки що не ратифіковано.
Отже, активна участь України в міжнародних економічних процесах та її швидка інтеграція в міжнародні економічні організації дадуть змогу підняти нашу економіку до рівня міжнародних та європейських стандартів і, таким чином, прискорити перетворення українського суспільства в цілому.

Список використаної літератури

Документи та матеріали:

1. Действующее международное право в трех томах. – Т. 1. – Москва: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1997. – 825 с.
2. Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее: В 3 т. – Москва: Право, 1994. – Т. 1: Договоры, учреждающие Европейские Сообщества. – 389 с.
3. Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее: В 3 т. – Москва: Право, 1994. – Т. 2: Единый Европейский Акт, Договор о Европейском Союзе. – 246 с.
4. Європейський Союз: консолідовані договори. – Київ: Port-Royal, 1999. – 206 с.
5. Закон України “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” № 228-IV від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради . -№ 3 - 2003. – № 3. - ст.12.
6. Закон України „Про ратифікацію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами” №237/94-ВР від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №46. – С. 415.
7. Комюніке Комісії Раді та Європейському парламенту „Розширена Європа – Нові сусіди: Нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами” від 11 березня 2003 року // Communication from the Commission to the Council and the European Parliament “Wider Europe – Neighborhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbors. – Brussels, 11.3.2003. – COM (2003) 104 final.
8. Многостороннее экономическое сотрудничество социалистических государств: Документы 1975–1980 гг. / Под ред. П. А. Токаревой. – Москва: Юр. лит., 1981. – 472 с.
9. Ніццький договір та розширення ЄС. – Київ: Логос, 2001. – 195 с.
10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” №852 від 12 червня 1998 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 78–85.
11. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” №1773 від 12 листопада 1998 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 92–94.
12. Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – Київ: Вимір, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. – 520 с.
13. Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва від 5 червня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1999. – №17. – 15 с.
14. Суд Европейских Сообществ. Избранные решения / Отв. ред. д-р юр. наук, проф. Л.М.Энтин. – Москва: НОРМА, 2001. – 400 с.
15. Указ Президента України „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” №615/98 від 11 червня 1998 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 58–67.

Книги

16. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. – Москва: ИВЦ “Маркетинг”, 1996. – 196 с.
17. Актуальные вопросы международного воздушного права / Под ред. А.С. Пирадова. – Москва: Наука, 1963. – С. 68–87.
18. Аллан Татам. Право Європейського Союзу. – Київ: Абрис, 1998. – 422 с.
19. Архипова Л.Б. Договоры международных экономических организаций социалистических стран. – Москва: Наука, 1989. – 173 с.
20. Ахмат Уллах Мд. Взаимоотношения Всемирной Торговой Организации с Украиной. – Киев: ООО «Международное финансовое агентство», 1996. – 13 с.
21. Ахмат Уллах Мд. Всемирная Торговая Организация – специфический субъект международного права. – Киев: ООО «Международное финансовое агентство», 1996. – 28 с.
22. Бабин Э., Градобитова Л. Новые тенденции в современных международных экономических отношениях развитых стран. – Москва: МГИМО, 1992. – 260 с.
23. Барановська Н.П., Верстюк В.Ф. та ін. Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001) / За ред. В.М.Литвина. – Київ: Видавничий дім альтернативи, 2001. – 685 с.
24. Бирюков М.М. Международно-правовые аспекты ассоциированного членства в Европейском Экономическом Сообществе: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.11 / Ин-т междунар. отношений. – Москва, 1981. – 17 с.
25. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Моногр. – Київ: Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України, 1998. – 416 с.
26. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. – Москва: Финансы и статистика, 1996. – 160 с.
27. Василенко В.А. Основы теории международного права. – Киев: Вища школа, 1988. – 287 с.
28. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права. – Москва: ТЕИС, 1994. – 110 с.
29. Волтер Кернз. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посібник. – Київ: Знання, 2002. – 381 с.
30. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – Київ: Вища школа, 1980. – 320 с.
31. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. – Москва: АО «Консалтбанкир», 2000. – 454 с.
32. Гуменюк Б.І. Міжнародні регіональні організації. Навч.посіб. – Київ: Либідь, 2001. – 199 с.
33. Даниленко Г.М. Обычай в современном международном праве. – Москва: Наука, 1988. – 191 с.
34. Данилов Е.А. СЕВ и третьи страны: юридические предпосылки и формы сотрудничества. – Москва: Наука, 1982. – 200 с.
35. Денисов В.Н. Роль міжнародного права у зовнішній і внутрішній політиці України // Державотворення і право творення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К., 2001. – С. 596–611.
36. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник. – Київ: Юрінком Інтер, 2000. – 638 с.
37. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право: Словарь-справочник. – Москва: ИНФРА-М, 1997. – 368 с.
38. Дружков М. П. Заключение многосторонних договоров в рамках и под эгидой международных организаций. – Київ: Наук. думка, 1986. – 103 с.
39. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила // Внешняя торговля. – 1992. – № 7–8. – С. 57–63.
40. Европейская интеграция, Большая гуманистическая Европа и культура / Под ред. проф. Л. И. Глухарева. – Москва: УРСС, 1998. – 320 с.
41. Елисеева Н.Г., Яковлева Т.Ф. Справочник по нормотворческой технике. – Москва: НОРМА, 2002. – С. 58–60, 145–169.
42. Європейська інтеграція та Україна / За заг. ред. І. Розпутенка. – Київ: К.І.С., 2002. – 72 с.
43. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навч.посібник / Наук. ред. В.П’ятницький. – К.: УАЗТ, 1999. – 368 с.
44. Зайцева О.Г. Возникновение и развитие международных межправительственных организаций. Вопросы теории. – Москва: Изд-во “Правда”, 1976. – 263 с.
45. ЗайцеваО.Г. Международные межправительствен-ные организации. – Москва: Наука, 1983. – 168 с.
46. Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації): Зб. наукових праць. – Вип. 4. – Київ: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – 296 с.
47. Інтеграція України у світове співтовариство: Матеріали науково-практичної конференції (19–20 грудня 1998 року). – Київ: ІМВ, 1999. – 290 с.
48. Ісмаїл Ахмад. Правотворчість міжнародних міжурядових організацій: Дис... канд. юр. наук: 12.00.11 / Ін-т міжнародних відносин Київськ. націон. ун-ту імені Тараса Шевченка – Київ: 1998. – 196 с.
49. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право. – Москва: Междунар. отношения, 2002. – 608 с.
50. Кельзен Г. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. – Москва: Эрист, 1993. – 347 с.
51. Киреев А. Международная экономика. Ч. I. – Москва: Междунар. отношения, 2000. – 415 c.
52. Ковалев А.А. Международное экономическое право и правовое регулирование международной экономической деятельности на современном этапе: Учеб. пособие. – Москва: Науч.книга, 1998. – 129 с.
53. Ковалева Т.М. Правотворческая деятельность межгосударственной организации как способ реализации учредительного акта: Дис… д-ра юр. наук. – Калининград, 1999. – С. 10.
54. Колосов Ю.М., Кривчикова Э.С. Международное право. – Москва: Междунар. отношения, 2000. – 713 с.
55. Колосов Ю.М, Кузнецов В.И. Международное право. – Москва: Междунар. отношения, 1996. – 608 с.
56. Кольяр К. Международные организации и учреждения. – Москва: Прогресс, 1972. – 632 с.
57. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. – Москва: Наука, 1988. – С. 24.
58. Кучер Б.И. Международный экономический правопорядок: Вопросы правового регулирования международных економических отношений. – Киев: Вища школа, 1998. – 228 с.
59. Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. – Москва: Наука, 1974. – 264 с.
60. Ломагин Н.А. Международные организации: теория и практика деятельности: Учеб.пособие. – Санкт-Петербург: Изд-во СпбГУ, 1999. – 1194 с.
61. Лукашук И.И. Международное право: Учебник. Особенная часть. – Москва: Бек, 1998. – 393 с.
62. Лукашук И.И. Нормы международного права. – Москва: Спарк, 1997. – 123 с.
63. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной правовой системе. – Москва: Спарк, 1997. – 322 с.
64. Лутці Хоффманн, Феліцітас Мьоллерс. Україна на шляху до Європи. – Київ: Фенікс, 2001. – 343 с.
65. Магамедова А.И. Организационная структура ГАТТ // Известия вузов. Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 53–67.
66. Маргиев В.И. Правотворчество международных организаций. – Казань: Майкоп, 1998. – 46 c.
67. Материалы первой Межправительственной конференции „Беларусь, Россия, Украина – опыт и проблемы интеграции”. – Киев: Парламентск. изд-во, 1999. – 256 с.
68. Международное право / Под ред. Г.В.Игнатенко и И.О.Туинова. – Москва: НОРМА-Инфра-М, 2002. – 569 с.
69. Международное право: Словарь-справочник. – Москва: ИНФРА-М, 1997. – 362 с.
70. Международное публичное право / Под ред. К.А. Бекяшева. – Москва: Проспект, 2000. – 635 с.
71. Международные экономические отношения: проблемы и тенденции развития / Под ред. Н. Черкасова. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 210 c.
72. Мережко А.А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria): Моногр. – Киев: Таксин, 2002. – 464 с.
73. Микієвич М.М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
74. Мингазов Л.Х. Эффективность норм международного права. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1990. – 205 с.
75. Миронов М.В. Международное право: нормы и юридическая сила. – Москва: Юр. лит., 1980. – С. 39.
76. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин / Філіпенко В.С., Бураковський І.В., Будкін В.С, Вергун В.А., Муравйов В.І. та ін. – Т.3 – Київ.: Либідь, 1994. – 210 с.
77. Мовчан А.П. Международный правопорядок. – Москва: РАН, Ин-т государства и права, 1996. – 101 с.
78. Моравецкий В. Функции международных организаций. – Москва: Прогресс, 1976. – С. 384–396.
79. Морозов Г.И. Международные организации. Некоторые вопросы теории. – Москва: Мысль, 1974. – 332 с.
80. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – Київ: Академ-Прес, 2002. – 425 с.
81. Муравьев В.И. Международные организации – специфические субъекты международного права. – Киев: УМК ВО, 1990. – 69 с.
82. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. – Москва: Изд-во Моск.ун-та, 1982. – С. 74.
83. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – Москва: Дело, 1999. – 270 с.
84. Носкова И., Максимова Л. Международные экономические отношения. – Москва: ЮНИТИ, 1995. – 327 с.
85. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – Київ: Либідь, 1995. – 192 с.
86. Опришко В.Ф. Право Європейського Союзу. Загальна частина: Підручник. – Київ:КНЕУ, 2002. – 460 с.
87. Осика С.Г., Оніщук О.В., Осика А.С., П’ятницький В.Т., Штефанюк О.В. Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ у регулюванні світової торгівлі. – Київ: УАЗТ, 2000. – 288 с.
88. Петров Р.А., Опейда З.Й. та ін. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посібник. – Донецьк: ДНУ, 2001. – 248 с.
89. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції. – Київ: Вища школа, 1998. – 448 с.
90. Семенов К.А. Международные экономические отношения: Курс лекцій – Москва: Гардарика, 1998. – 336 с.
91. Современные международные экономические отношения: тенденции и перспективы / Под ред. И.О. Фаризова. – Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 280 с.
92. Сорон Жан-Люк. Курс з Європейських інституцій: Європейська головоломка. – Київ: ІМВ, 2001. – С. 342–355.
93. Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / За ред. Штефана Фон Крамона-Таубаделя та Ірини Акімової. – Київ: Альфа-Принт, 2001. – 347 с.
94. Станік С.Р. Методично-нормативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. – Київ: Логос, 2002. – 119 с.
95. Талалаев А.Н. Право международных договоров. Договоры с участием международных организаций. – Москва: Междунар. отношения, 1989. – 272 с.
96. Талько В. Л. Міжнародно-правові форми співробітництва держав з МЕО: Дис... канд. юр. наук: 12.00.11 / Ін-т законодавства Верховної Ради України. – Київ, 183 с.
97. Тимченко Л.А., Тимченко Л.Д. Международное право. – Киев: Академия ГНС Украины, 2002. – 290 с.
98. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консул, 1999. – 528 с.
99. Топорнин Б.Н. Европейское право. – Москва: Юрист, 2001. – 456 с.
100. Тункин Г.И. Теория международного права. – Москва: Междунар. отношения, 1982. – 511 с.
101. Тускоз Жан. Международное право: Учебник: Пер. с франц. – Киев: Арт ЕК, 1998. – 416 с.
102. Україна за роки незалежності. 1991–2001. – Київ: Нора-Друк, 2001. – 260 с.
103. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство. – Київ: Либідь, 2002. – 470 с.
104. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. – Київ: Знання України, 2002. – 190 с.
105. Хартли Т.К. Основы права Европейских сообществ. – Москва: ЮНИТИ, 1998. – 647 с.
106. Хиршлер М., Циммерман Б. Западноевропейские интеграционные объединения. Право. – Москва: Прогресс, 1987. – С. 78–79.
107. Хоффманн Л., Мьоллерс Ф. Україна на шляху до Європи. – Київ: Фенікс, 2001. – 343 с.
108. Циганкова Т.М ., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. Навч. посіб. – Київ: КНЕУ, 2001. – 340 с.
109. Шибаева Е.А. Право международных организаций. Вопросы теории. – Москва: Междунар. Отношения, 1986. – 156 с.
110. Шибаева Е.А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций. – Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – 188 с.
111. Шреплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник. – Москва: Междунар. отношения, 1999. – 454 с.
112. Шумилов В.М. Международное экономическое право: Учеб.-метод. пособие. – Кн. 1. – Москва: ООО ИКК «ДеКа», 2002. – 380 с.
113. Шумилов В.М. Международное экономическое право: Учеб.-метод. пособие. – Кн. 2. – Москва: ООО ИКК «ДеКа», 2002. – 474 с.
114. Шумилов В.М. Международное экономическое право в эпоху глобализации. – Москва: Междунар.отношения, 2003. – 272 с.
115. Щербанин Ю.А., Рожков К.Л. Международные экономические отношения. – Москва: ЮНИТИ, 1997. – 126 с.
116. Энтин Л.М. Европейское право. – Москва: НОРМА, 2000. – 699 с.
117. Юмашев Ю.М. Международно-правовые формы внешнеэкономических связей ЕЭС. – Москва: Наука, 1989. – 250 с.
118. Яковлев Т.Ф. Справочник по нормотворческой технике. – Москва: Бек, 2002. – 296 с.
119. Alan Dashwood, Christophe Hillion. The General Law of E.C. External Relations. – London, Sweet and Maxwell, 2000. – P. 48–61, 115–138, 160–275.
120. Alter Karen J. Establishing the supremacy of EU (the making of an international rule of law in Europe). – Oxford, 2001. – P. 53–63.
121. Andrew Duff. Reforming the EU. – Oxford, 1997.
122. Andrew Evans. The integration of the European Community and third states in Europe. Legal analysis. – Oxford, 1996.
123. Anthony A.D’Amato. The concept of custom of international law. – London, 1971.
124. H. F. Bekker. The legal Position of Intergovernmental Organizations. A Functional Necessity Analysis of Their Legal Status and Immunities. – Netherlands: Kluwer Academic Publishers, 1994.
125. Bennett, A. Lekoy . International organizations: principles and issues. – N.Y.: Printice Hall, 1980.
126. C. Joyner. The United nations and International Law. – Cambridge, 1997. – 474 p.
127. C.A.J.M. de Cooker. International organization and integration. – London, 1981.
128. Carolyn Rhodes. Reciprocity, U.S. Trade Policy and the GATT Regime. – Ithaca and London, Cirnell University Press, 1993. – 243 p.
129. Chuah Jason. International Trade Law. – London, 1999.
130. Danilenko G.M. Law-Making in the International Community. – London, 1993. – 337 p.
131. Danniel L.M.Kennedy and James D. Suothwick. The political Economy of the International Trade Law. – Cambridge University Press, 2002. – P. 88.
132. David Palmeter and Petros C. Mavroidis. Dispute settlement in the World Trade Organization. Practice and Procedure. – The Nitherlands, 1999. – P. 137.
133. Degan V.D. Sources of International Law. – Cambridge, 2001.
134. Edward Jemin. Legislative powers in the United Nations and specialized agencies. – Leyden, 1969. – 227 p.
135. Edward Mc Whinney, Q.C.SijtHoff. The World Court anf the Contemporary international Law-making process. – The Nitherlands, 1979. – 219 p.
136. Edward Mc Whinney. Jurge Manfred Lachs and Judicial Law-Making. – London, 1995 . – 387 p.
137. Eric Werlauff. Common European Procedural Law. – Copenhagen, 1999.
138. Evans A. A Textbook on European Union Law. – Oxford, 1998. – 609 p.
139. Evans A. Falk P. Law and Integration. Sweden and European Community.- Umea, 1990. – 341 p.
140. Felice Morgenstern. Legal problems of International Organizations. – Cambridge University Press, 1986. – P.147.
141. Francis Snyder. The Europeanization of the Law: the legal effects of European Integration. – Oxford, 2000. – 348 p.
142. Frank R. Wyant. The United States, OPEC and Multinational Oil. – Toronto, 1977. – 214 p.
143. Frederic L.Kirgis. International Organizations in their legal settings. – American Casebook Series. West publishing Co., 1993. – 1119 p.
144. Frield Weiss. Improving the WTO dispute settlement procedure issues and lessons from the practice of other international courts and tribunals. – London, 2000.
145. Gary P. Sampson. The Role of the WTO in Global Governance. – New York, 2001.
146. George Abi-Saab. The concept of international organization. – France, 1981. – P. 79–89.
147. Grainne de Burca and Joanne Scott. The EU and the WTO legal constitutional aspects. – Oxford, 2001.
148. Henry G. Schermers. Edited by Niels Blokker and Sam Muller. Towards More Effective Supervision by International Organizations. – Vol. 1. – Kluwer Academic Publishers, Netherlands, 1994. – P. 1–27, 274–311.
149. Henry G.Schermers and Neils M.Blokker. International Institutional Law. – London, 1995. – P. 4–44, 55–58, 269–275, 377–385, 1103–1109.
150. Jaidah, Alim. An appraisal of OPEC oil policies. – London: Londman, 1983.
151. James H.Mathis. Regional Trade Agreements in the GATT/WTO. – Hague: T.M.C.Asser Press, 2002.
152. Jessup Ph.C. Transnational Law. – New Haven: Yale University Press, 1956. – 113 p.
153. Jo Show. Law of the European Union. – Second edition. – Printed in Great Britain by Biddes Ltd, 1996 – P. 14–21, 198–205.
154. Josephine Steiner, Lorna Woods. Textbook on EU Law. – Oxford, 2000. – P. 32–49.
155. Koen Lenaerts, Piet Van Nuffel. Constitutional Law of the EU. – London, Sweet and Maxwell, 1999. – 700 p.
156. Konstantinos D. Magliveras. Exclusion from participation in international organizations. – London, 1999. – 302 p.
157. Lasok K.P.E. Law and institutions of the EU. – London, 2001. – P. 88–93.
158. M.E.Bathurst, K.R.Simmonds, N.March Hunnings, Jane Welch. Legal problems of an enlarged European Community. – London, 1972. – 369 p.
159. Martti Koskenniemi. International Law aspects of the European Union. – London, 1998. – P. 125–143.
160. Maureen Cain and Kalman Kulcsar. Disputes and the Law. – Budapest, 1983. – 286 p.
161. P.J.G.Kapteyn and P.Ver Loren van Themaat. Introduction to the Law of the European Communities. – London, 1998.
162. Paul Craig, Grainne De Burca. EU Law. Text, cases, and materials. – Second edition. – Oxford, University press, 1999 – 515 p.
163. Pentland Charles. International theory and European integration. – London: Faber, 1973.
164. Peter H.F.Bekker. The legal position of intergovernmental organizations. – Oxford, 1994. – P. 51–59.
165. Sebastiaan Princen. EU Regulation and Transatlantic Trade. – Kluwer Law International – London, 2002. – 432 p.
166. Stephen Weatherill. Law and Integration in the EU. – Oxford, 1995. – 305 p.
167. Stephen Zamora and Ronald A.Brand. Basic documents of International Economic Law. – USA, 1990.
168. Thomas G.Weiss, David P. Forsythe, Roger A. Coate. The United Nations and Changing World Politics. – Colorado 2001. – 362 p.
169. Wiener Jarrod. Globalization and the harmonization of Law. – New York, 1999.
170. Zbigniev M. Klepacki. The organs of international organizations. – Poland, 1978. – 136 p.
171. Zenon Bankowski, Andrew Scott. The European Union and its order. The legal theory of European integration. – Oxford, 2000 – 207 p.
172. Zerbe Richard O. Economic efficiency in law and economics. – M.A.Edward Elgar Pub., 2001.
173. White N.D. The Law of International Organizations. – Manchester University Press, 1996. – 279 p.

Статті

174. Бендер Т., Витте Я. Связующие звенья в глобальной системе. Новые ориентиры для международных организаций // International Politik. Международные организации в процессе трансформации. – 2001. – № 5. – С. 4–15.
175. Войтович С.А. Классификация международных экономических организаций как субъектов международного права // Государство и право. – 1992. – № 5. – С. 39–45.
176. Войтович С.А. Система та право міжнародних економічних організацій // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 12–24.
177. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила // Внешняя торговля. – 1993. – №7–8. – С. 57–63.
178. Задорожній О.М., Гнатовський М.М. Міжнародне право та правова система України: проблеми співвідношення // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 29–32.
179. Зайцева О. Г. О методологии изучения международных организаций // Международная экономика и международные отношения. – 1992. – № 6. – С. 123–126.
180. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом // Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 2. – С. 18–25.
181. Королев М.А. Наднациональность с точки зрения международного права // Международный журнал международного права. – 1997. – № 2. – С. 3–20.
182. Литвин В.М. Економічні аспекти ролі України у формуванні Європи сьогодення та Європи майбутнього // Cтратегічна панорама. – 2001. – №1–2. – С. 41–59.
183. Лукашук И. И. Международное «мягкое» право // Государство и право. – 1994. – № 8. – С. 159–167.
184. Магомедова А.И. Организационная структура ГАТТ // Известия вузов. Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 53–67.
185. Малинин С.А., Ковалева Т.М. Правосубъектность международных организаций // Известия вузов. Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 105–117.
186. Муравйов В.І. Договірний механізм економічного співробітництва між Україною та європейськими співтовариствами // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 30. – Ч. I. – С. 143–152.
187. Муравйов В.І. Національно-правові засади імплементації положень права Євросоюзу у правопорядку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 27. – С. 83–95.
188. Муравйов В.І. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України як основа для нового механізму партнерства // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 28. – Ч. I. – С. 78–87.
189. Проді Р. Інтеграція до Європейського Союзу // Демократична Україна. – 2003. – 21 бер.
190. Усенко Е.Т. Совет экономической взаимопомощи – субъект международного права // Советский ежегодник международного права. – 1980. – №8. – С. 97–113.
191. Хельчевский Ю. Международные организации: проблемы эффективности и универсальности // Международная жизнь. – 1981. – №11. – С. 121–131.
192. Шибаева Е.А. К вопросу о наднациональности межправительственных организаций универсального характера // Международный журнал международного права. – 1992. – № 4. – С. 81–93.
193. Шпакович О.М. Механізм прийняття рішень Європейських Співтовариств та Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 29. – Ч. II. – С. 150–153.
194. Шпакович О.М. Особливості правових актів та правотворча діяльність Європейського Союзу // Український правовий часопис. – 2003. – Вип. 2(2). – С. 40–47.
195. Шпакович О.М. Особливості правотворчого процесу та правові акти МЕО // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2002. – Вип. 32. – Ч. 2. – С. 189–196.
196. Шпакович О.М. Особливості правосуб’єктності міжнародних економічних організацій // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 28. – Ч. I. – С. 136–149.
197. Шпакович О.М. Особливості процедур ухвалення постанов Європейського Союзу // Український правовий часопис. – 2002. – Вип. 1(6). – С. 56–61.
198. Шпакович О.М. Способи ухвалення постанов Європейським Союзом // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. 2002. – Вип. 31. – Ч. I. – С. 158–165.
199. Anne-Marie Burley and Walter Mattli. Europe before the Court: a political theory of legal integration // International Organization. – 1993. – V. 47, № 1. – P. 41–76.
200. Annual Reports on competition policy in OECD membercountries (1971–1994). (Organization for Economic Co-operation and development Annual Reports on competition policy in OECD).
201. C.Randall Henning. Systemic Conflict and Regional Monetary Integration: the Case of Europe // International Organization. - 1998. – V. 52, № 4. – P. 537–573.
202. Consumer Policy in OECD Countries (1983–1995). – Edition, Paris, France.
203. Geoffrey Garett and Peter Lange. Internationalization institutions and political change. – 1995. – V. 49, № 2. – P. 627–655.
204. Karen J. Alter. The EU’s Legal System and Domestic policy: spillover and Blacklash? // International Organization. – 2000. – V. 54, № 1. – P. 489–518.
205. Lisa L. Martin and Beth Simmons. Theories and Empirical Studies of International Institutions // International Organization. – 1998. – V. 52, № 4. – P. 729–757.
206. OPEC Annual Report. – Viena, Austria, March, 29. – 2000.
207. Peret J. Katzenstein, Robert O. Klohane and Stephen D. Krasner // International Organization. – 1998. – V. 52, № 4. – P. 645–685.
208. Sonderdruck aus: German yearbook of International law. – V. 34. – 1991. – Duncker and Humblot/Berlin, 1992.
209. Sophie Meunier. What single voice? European Institutions and EU-U.S.Trade negotiations // International Organization. – 2000. – V. 54, № 1. – P. 103–135.
210. The legal texts. The results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations. The WTO dispute settlement procedures a collection of the relevant legal texts. – Cambridge, 2001.
211. WTO Annual Report 1996-2000. – France, Geneva.

Інтернет-ресурси:

212. www.europa.int.ua
213. www.ueplac.kiev.ua
214. www.efta.com
215. www.oecd.com