ІБРАХІМ СУФЯН СААД. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НОРМИ ПРО ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ЖІНОК ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВАХ

Краткое описание

ІБРАХІМ СУФЯН СААД. Назва дисертаційної роботи: " МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НОРМИ ПРО ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ЖІНОК ТА ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВАХ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Ібрахім Суфян Саад
УДК 341.231.14:[342.734.5+347.156]
Міжнародно-правові норми про захист трудових прав жінок та їх імплементація в арабських державах
Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник: Задорожній Олександр Вікторович
кандидат юридичних наук, професор
КИЇВ - 2015
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Значення міжнародно-правового захисту трудових прав жінок , 16
1.1. Загальна характеристика інституту міжнародного захисту прав жінок 16
1.2. Історичний розвиток та необхідність міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок 32
1.3. Діяльність міжнародних організацій у становленні міжнародно- правових норм про захист трудових прав жінок 52
Висновки до Розділу 1 69
РОЗДІЛ 2. Зміст міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок 71
2.1. Заборона дискримінації жінок у трудових відносинах 71
2.2. Міжнародно-правові норми про охорону материнства та осіб з сімейними обов’язками 86
2.3. Міжнародно-правове регулювання охорони праці жінок 95
Висновки до Розділу 2 109
РОЗДІЛ 3. Імплементація міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок в арабських державах 114
3.1. Особливості імплементації міжнародно-правових зобов’язань в національне законодавство арабських держав 114
3.2. Закріплення принципу недискримінації жінок у трудових відносинах в арабських державах 124
3.3. Особливості імплементації міжнародно-правових норм про охорону материнства та охорону праці жінок в арабських державах 154
Висновки до Розділу 3 173
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АКП - Арабська конференція праці
АОП - Арабська організація праці
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я
ЕКОСОР - Економічна і соціальна рада Організації Об'єднаних Націй
ЄС - Європейський Союз
КЕЗКР - Комітет експертів із застосування конвенцій і рекомендацій
ККЗКР - Комітет конференції із застосування конвенцій і рекомендацій
ЛАД - Ліга арабських держав
МБП - Міжнародне бюро праці
МКП - Міжнародна конференція праці
ММО - Міжнародна морська організація
МОП - Міжнародна організація праці
ООН - Організація Об'єднаних Націй
ПГПК - Програма гідної праці для країни
РЄ - Рада Європи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Чи не найголовнішою метою будь- якого правопорядку, а надто міжнародного права, є захист прав людини. Саме індивід та його права є стрижнем правових норм. Тому ХХ і початок ХХІ століття можна назвати періодом «прав людини», адже абсолютна більшість міжнародних норм, так чи інакше, стосується захисту прав індивідів.
Захист прав людини має багато аспектів. У цьому широкому колі прав та обов’язків особливого значення набувають найменш захищені та уразливі категорії осіб. Як то люди з особливими потребами, малолітні діти та жінки. Гармонізація стандартів щодо цих категорій має бути на порядку денному всіх без виключення держав, оскільки саме так світова спільнота може досягти високого рівня розвитку гуманізму та усвідомлення людяності як такої. А культурний релятивізм та відмова від виділених систем культурних цінностей є наступним кроком на зазначеному шляху.
Жінки займають особливе місце у будь-якому суспільстві. Їх соціальну функцію не можна не взяти до уваги. Тим не менш, становлення інституту захисту прав жінок до набуття сучасного вигляду пройшло складним шляхом. Велика кількість наукових досліджень присвячена саме цьому значущому інституту. Проте, права жінок являють собою складний, багатогранний інститут, який стикається зі значноюкількістю складнощів та бар’єрів.
У сучасному світі, коли жінки реалізують себе не лише через свої сімейні функції, але й займають важливе місце у процесі постійних державних перетворень, особливого значення набувають питання захисту трудових прав жінок та захист їх від будь-яких видів дискримінації.
Не можна стверджувати, що інститут захисту прав жінок, а тим паче у розрізі захисту їх трудових прав, повністю сформовано та одноманітно закріплено на міжнародному рівні. Трудові права жінок досі є питанням розбіжностей у багатьох країнах. Тому важливого значення набуває регіональний вимір захисту трудових прав жінок. Оскільки, досягаючи гармонізації в межах регіону, з’являються реальні можливості одноманітного застосування правових норм щодо захисту прав жінок.
Україна стоїть на порозі ряду правових реформ, і чи не першою повинна відбутися реформа трудового законодавства. Напрацьований масив правових норм має відповідати сучасним реаліям та бути зразком світового рівня. У зв’язку з цим особливого значення набуває аналіз відповідних норм міжнародного права та законодавства країн, які вже пройшли аналогічним шляхом. При цьому, чим більше матеріалів та перейнятого досвіду досліджено матеріалу та перейнятого досвіду, тим впевненіше можна стверджувати про ефективність норм трудового законодавства України.
Арабська міжнародно-правова підсистема являє собою окреме та унікальне явище: складне, багатогранне, сформоване під впливом великої кількості чинників та особливостей релігійного характеру. Досвід арабських країн щодо регулювання трудових прав жінок та їх закріплення на регіональному рівні відображають весь спектр пройдених складнощів та компромісів, адже не секрет, що жінки займають особливе місце в арабському світі.
Необхідно чітко визначити поняття «арабські держави». Не вдаючись до дискусії щодо значення цього терміну, пропонуємо використати практику Міжнародної організації праці. В цій організації діє відповідне Бюро МОП для арабських держав, діяльність якого охоплює 11 держав: Бахрейн, Ємен, Ірак, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, Оман, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія та Сирія. Тому для цілей цього дослідження «арабськими
державами» вважатимемо саме ці держави.
Дослідження досвіду арабських країн, як прикладів належної реалізації і захисту трудових прав жінок за наявності великої кількості ускладнень та протиріч, може слугувати для нашої держави показником ефективних методів запровадження зазначених норм права. Безперечно, Україна та її правова система дуже відрізняється від досліджуваних арабських держав, проте, аналіз даної практики дозволить уникнути помилок при реалізації української реформи трудового законодавства та швидше досягти рівня світових прикладів нормотворчості.
Ступінь дослідження теми. Міжнародно-правовий захист трудових прав жінок бере свій початок з 26 вересня 1906 року, коли було підписано Конвенцію про заборону праці жінок у нічний час. Зрозуміло, що за більш ніж 100 років ця тема була предметом багатьох наукових досліджень, кількість яких збільшувалася відповідно зі збільшенням нормативного матеріалу.
Зважаючи на період реформування трудового права України, міжнародно-правове регулювання трудових відносин стає предметом комплексних досліджень багатьох вчених у галузі трудового права. Так, у 2006 році Є.В. Краснов захистив кандидатську дисертацію на тему: «Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України». У 2009 році М.М. Грекова захистила кандидатську дисертацію на тему: «Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України». У цих роботах здійснено дослідження міжнародно-правових стандартів регулювання трудових відносин у тому числі з жінками, що частково відповідає предмету і цього дослідження, а тому їх також можна вважати його теоретичною основою. Однак, дослідження в цій частині не можна назвати комплексними, оскільки, зважаючи на основну тему, автори не зосереджували свою увагу на практичному аспекті втілення міжнародно- правових норм, пов’язаних з регулювання праці жінок.
В свою чергу, увага дослідників саме міжнародного права зосереджена здебільшого на загальному захисті прав жінок у міжнародному праві. У 2007 році К.І. Чижмарь захистила кандидатську дисертацію на тему: «Міжнародні стандарти рівноправ’я та захисту прав жінок та практика України», а у 2002 році Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур захистив кандидатську дисертацію на тему: «Міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій». Та ці комплексні дослідження можуть складати лише теоретичну основу даної роботи, оскільки їх предмет є значно ширшим і питанням захисту трудових прав жінок у них присвячено вкрай мало уваги.
У дисертаційному дослідженні різних аспектів цієї теми було використано і враховано праці іноземних вчених, правознавців та міжнародників, зокрема, таких як: Л.А. Алексідзе, В. Брайтон, Е. Бредні, Г.К. Дмитрієва, М. Дженіс, В.Н. Додонова, Л. Зваак, В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, К.Н. Кошунова, Р. Кук, Д. Кроуфорд, Х. Крюгер, Ф. Лич, Е. А. Лукашева, І.І. Лукашук, Дж. Мертус, А.П. Мовчан, А.В. Міронової, Р.А. Мюллерсон, В.С. Нерцесянц, А.Н. Робертсон, К. Стармер, Г.І. Тункіна, Д. Харріс, С.В. Черніченко, Х. Чарльсворт, К. Чинкін, М.Л. Ентін; представників української школи міжнародного права М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, А.І. Дмитрієва, О.В. Задорожнього, В.І. Євінтова, В.В. Мицика; а також публікації, дисертації і монографії останнього часу з проблемних питань захисту прав людини і, зокрема, жінок Т.М. Заворотченко, В.О. Іваненко, О.В, Наден, Н.М. Оніщенко, М.П. Орзіх, Л.В. Пастухової, Н.В. Плахотнюка, Ж.М. Пустовіт,
В.П. Панова, П.М. Рабіновича, О. П. Руднєвої, А. Л. Федорової тощо.
До того ж, теоретичною основою дослідження стали роботи таких вчених трудового права: З. С. Богатиренка, Н. Б. Болотіної, В. С. Венедіктова, К. М. Гусова, В. В. Жернакова, С. О. Іванова, І. Я. Кисельова, Л.
О. Костіна, М. М. Куриліна, А. М. Лушнікова, М. В. Лушнікової, С.В. Полєніної, В. І. Смолярчука, В. М. Толкунової, М. М. Феськова, Г. І. Чанишевої, О. М. Ярошенка та інших.
В частині дослідження арабського регіонального трудового права і трудового права арабських держав теоретичною основою дослідження праці відомих арабських учених у сфері міжнародного права: Абделя Каріма Аль- Вана, Аль-Ауомле Мансура, Аль-Канаді, Гассана Аль-Джунді, Хазбуна Джорджа й інших - та вчених у сфері трудового права: Ахмеда Ель-Бораї, Ахмада Рашада, Ахмеда Заки Бадаві, Бадріа Аль Аваді, Джалала Ібрагіма, Хоссама Ахвані, Салаха Діаба, Мохсена Абдель Басета, Мохамеда Ісмаїла, Мохамеда Гельмі Мурадома, Мохамеда Лабіба Шанаба, Махмуда Салама, Муніра Альдкамі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми «Правові засади співпраці з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» №11БФ048-01, яка, у свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах».
Метою дисертаційного дослідження є вивчення змісту інституту міжнародно-правового захисту трудових прав жінок, участь міжнародних організацій у здійсненні такого захисту, а також вплив регіональних особливостей на процес імплементації норм цього інституту до національного законодавства держав, зокрема, до національного законодавства арабських країн.
Для досягнення поставленої мети увагу було спрямовано на вирішення
таких завдань:
- проаналізувати передумови виникнення та розвитку інституту міжнародно-правового захисту прав жінок;
- здійснити загальну характеристику інституту міжнародного захисту прав жінок;
- дослідити роль міжнародних організацій у становленні міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок;
- визначити значення заборони дискримінації жінок у трудових відносинах;
- проаналізувати міжнародно-правові норми про охорону материнства та осіб з сімейними обов’язками;
- дослідити міжнародно-правове регулювання охорони праці жінок;
- розкрити особливості імплементації міжнародно-правових зобов’язань у національне законодавство арабських держав;
- дослідити закріплення принципу недискримінації жінок у трудових відносинах в арабських державах;
- визначити особливості імплементації норм про охорону праці та материнства в арабських державах;
- надати рекомендації із реформування трудового законодавства України, базуючись на досвіді імплементації міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок в арабських країнах.
Об’ єкт дослідження - міжнародно-правові норми щодо захисту трудових прав жінок універсального та регіонального характеру, а також національне законодавство арабських держав, спрямоване на імплементацію цих норм.
Предмет дослідження - механізми і засоби імплементації міжнародно- правових норм щодо захисту трудових прав жінок у національне
законодавство арабських держав.
Методи дослідження. У процесі цього дисертаційного дослідження використовувалися різні загальнотеоретичні та спеціально-наукові методи та підходи для вивчення предмету дослідження, що забезпечили достовірність отриманих висновків та вирішення поставлених завдань. Основними методами дослідження були історичний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. Історичний метод використовувався при дослідженні та висвітленні передумов виникнення та основних етапів розвитку інституту міжнародно-правового захисту прав жінок. Аналіз основних універсальних міжнародно-правових актів та низки регіональних міжнародно-правових документів було здійснено за допомогою формально- юридичного методу. Застосування порівняльного методу дало можливість дослідити та визначити загальні тенденції і закономірності імплементації міжнародно-правових норм щодо захисту трудових прав жінок у національне законодавство арабських країн. Крім зазначених методів, у даній дисертаційній роботі було використано також метод системного аналізу, структурно-функціональний, логічний та інші спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертація є одним з перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням міжнародно- правових норм про захист трудових прав жінок та їх імплементації в арабських державах. Попередні наукові роботи стосувалися здебільшого дослідження прав жінок у контексті загальної теорії захисту прав людини, окремих аспектів прав жінок у зв’язку з їх суспільними функціями, можливостей встановлення додаткового захисту прав жінок шляхом прийняття окремих спеціальних норм тощо.
Наукову новизну дослідження відображають такі основні його результати:
вперше:
- здійснено системний комплексний аналіз інституту міжнародного захисту прав жінок у контексті трудових прав;
- запропоновано авторське визначення поняття «Міжнародний захист трудових прав жінок» - це сукупність договірних норм міжнародного права, що регулюють співробітництво держав з метою загальної поваги і дотримання, а також забезпечення та захисту трудових прав жінок;
- досліджено виникнення та становлення міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок, зокрема визначено 3 періоди розвитку міжнародно-правових стандартів у сфері регулювання трудової діяльності жінок: 1) 1906 - 1945 роки; 2) 1945 - 1975 роки; 3) з 1975 року по теперішній час;
- в українській науці міжнародного права проаналізовано процес імплементації універсальних міжнародно-правових норм у сфері праці в національне законодавство арабських держав, визначено особливості цього процесу;
- досліджено практику здійснення взятих на себе міжнародно- правових зобов’язань у сфері захисту трудових прав жінок в арабських державах, зокрема в частині створення в арабських державах різноматних організаційних структур, пов’язаних з професійною підготовкою і розвитком людських ресурсів;
- визначено особливості діяльності міжнародних організацій щодо становлення міжнародно-правових норм про захист трудових прав жінок, зокрема, на арабському регіональному рівні;
- досліджено питання здійснення гендерного аудиту в рамках МОП, яка, будучи міжнародною організацією - роботодавцем, демонструє кращі практики, які слід імплементувати у національні правопорядки держав- членів МОП.
удосконалено:
- тезу про те, що права жінки складають окрему категорію прав людини та потребують додаткового спеціального захисту на міжнародному рівні;
- твердження про те, що закріплення у Статуті ООН принципу рівноправності статей поклало початок виділенню питань, що відносяться до прав жінок, у самостійний предмет міжнародного співробітництва держав у рамках міжнародного права прав людини;
- розуміння проблеми законодавчого закріплення рівної оплати праці чоловіків і жінок.
отримали подальший розвиток:
- визначення особливостей організації місця та умов праці жінок у зв’язку з їх особливими потребами через їх соціальні функції;
- твердження про те, що подолання всіх проявів дискримінації щодо жінок є невід’ємним кроком на шляху становлення гуманізації світової спільноти;
- дослідження інституційних форм захисту прав жінок на універсальному та регіональному рівнях;
- дослідження впливу регіональної нормотворчості на реформування національних законів щодо захисту трудових прав жінок.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати та сформульовані висновки можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях щодо захисту прав жінок, зокрема, у сфері трудового права. Результати дослідження дають можливість по-новому оцінити ефективність діяльності міжнародних та регіональних організацій щодо захисту прав жінок. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при розробці навчальних посібників, підручників і методичних рекомендацій, у викладанні нормативної дисципліни «Міжнародне публічне право (основні галузі та інститути)», «Право міжнародних організацій», «Міжнародне право прав людини», «Міжнародне трудове право». Зокрема, положення дисертації можуть бути корисними при визначенні ефективності та прогресивності державних методів захисту трудових прав жінок.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюденні на Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» 12-13 грудня 2014 року у м. Херсон (тези опубліковано), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова реформа та забезпечення демократизаційних процесів і національної безпеки в Україні» 12-13 грудня 2014 року у м. Одеса (тези опубліковано), на Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги
сьогодення» 26-27 вересня 2014 року у м. Запоріжжя (тези опубліковано), на Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку суспільства» 3-4 жовтня 2014 року у м. Донецьк (тези опубліковано), на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» 26-27 вересня 2014 року у м. Львів (тези опубліковано), на III Міжнародній заочній науково-практичній конференції «Научная дискуссия: вопросы юриспруденции» 29 серпня 2012 року у м. Москва (тези опубліковано), на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Государственное и муниципальное управление в XXI веке: теория, методология, практика» 17 серпня 2012 року у м. Новосибірськ (тези опубліковано).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, опубліковано сім наукових статей, одна з яких в електронному науковому фаховому виданні, одну статтю опубліковано в іноземному фаховому виданні, а також сім тез доповідей опубліковано в матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації визначена метою та задачами дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Основний текст дисертації складає 181 сторінку. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, у тому числі список використаних джерел на 21 сторінці (160 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації здійснено комплексний аналіз міжнородно-правових норм про захист трудових прав жінок та їх імплементації в арабських державах, з урахуванням ролі відповідно універсальних та регіональних міжнародних організацій. Основні результати наукового дослідження полягають у наступному.
1. Права жінок є невід’ємною частиною прав людини. У сучасному міжнародному праві склався інститут міжнародного захисту прав жінок. Міжнародний захист прав жінок - це сукупність договірних норм міжнародного права, що регулюють співробітництво держав з метою загальної поваги і дотримання, а також забезпечення та захисту прав жінок у всіх сферах життя. Спеціальними принципами інституту є: а) принцип рівноправності чоловіків і жінок; б) принцип міжнародно-правової відповідальності; в) принцип соціального розвитку. Інститут міжнародного захисту прав жінок має завдання сприяти забезпеченню прав жінок у різних державах, сприяти здійсненню зобов’язань, закріплених в угодах про права жінок. У міжнародному праві створені механізми захисту прав жінок: універсальні, регіональні та внутрішньодержавні.
Метою особливого правового захисту осіб, які його вимагають, є регулювання правових, економічних стосунків цих осіб з суспільством, надання їм допомоги та підтримки у подоланні проблем, що виникли, та гідному самоутвердженні й повноцінному житті. Крім того, метою особливого правового захисту осіб, які його вимагають, має стати поступовий перехід від суто адміністративно-розподільчих до переважно економічних методів мобілізації та використання ресурсів соціальної сфери; переорієнтація системи соціально-правового захисту до надання допомоги працездатним в їх організації праці, залученні до виробництва; використання адресних соціальних програм для найбільш уразливих верств населення.
Теорія заборони дискримінації за ознакою статі, перенесена на ґрунт кожної держави, повинна враховувати існуючу політико-економічну реальність, історичний характер розвитку державності, а не тільки ступінь розробленості досліджуваної теми та її важливість для світової спільноти. Однак максимальна участь жінок нарівні з чоловіками у всіх сферах, включаючи забезпечення в законодавстві і на практиці загального визнання принципу рівності чоловіків і жінок, вимагають не тільки добробуту і миру у всьому світі, але й повного розвитку кожної конкретної держави.
2. Розвиток міжнародно-правових стандартів у сфері регулювання трудової діяльності жінок можна умовно розділити на три періоди. Перший період охоплює час з 1906 по 1945 рр., коли вперше визначилася необхідність розробки міжнародних стандартів у галузі регулювання жіночої праці, і були прийняті відповідні міжнародно-правові акти. Другий період умовно можна датувати 1945-1975 рр. В аспекті захисту загальнолюдських прав мова йшла і про права жінки, у тому числі, про право на працю без якої б то не було дискримінації. З 1975 р. розпочався третій період у розвитку міжнародно-правових стандартів у сфері регулювання трудової діяльності жінок, який триває до теперішнього часу і характеризується особливим розглядом проблем подолання нерівності статей.
3. Створення правового підґрунтя у сфері захисту прав жінок - клопітка робота, до якої долучаються постійнодіючі органи, спеціально створені інституції міжнародних міждержавних організацій, посадові особи цих структур, які є стрижнем співпраці у цій галузі. МОП, так само як і ООН, розробила значний масив норм щодо охорони праці жінок. Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, яку станом на сьогодні ратифікували 188 держав, прямо закріплює право жінок на охорону здоров'я та безпечні умови праці, включаючи захист репродуктивної функції, хоча б на одному рівні з чоловіками. Акти МОП, розроблені у тому числі за участю інших міжнародних організацій, зокрема, Всесвітньої організації охорони здоров’я, забезпечують особливі умови праці жінок у нічний час, на тяжких роботах, в особливих сферах зайнятості.
4. Сьогодні у міжнародному праві закріплено право чоловіків і жінок на справедливу і рівну оплату за рівноцінну працю, створення сприятливих і безпечних умов для трудової діяльності з урахуванням фізіологічних особливостей і репродуктивної функції жіночого організму, а також економічних і соціальних гарантій для успішного поєднання професійних та сімейних обов'язків. Тим не менш, діяльність світової спільноти виражена, в тому числі, у прийнятті відповідних міжнародних актів, не повинна припинятися, оскільки вищезазначені проблеми повністю не вирішені.
5. У результаті проведеного дослідження, необхідно відзначити, що у рамках МОП питання охорони материнства присвячені не тільки три спеціальні конвенції про охорону материнства із супроводжуючими їх рекомендаціями, але й окремі положення ще 13 конвенцій.
Також важливо відзначити, що з 13 конвенцій, які містять окремі норми щодо охорони материнства, Україна не ратифікувала 8 конвенцій. Дана ситуація не є критичною, тому що основні положення відображені у трудовому законодавстві України. Однак, це демонструє рівень готовності брати на себе додаткові міжнародно-правові зобов’язання у цій сфері.
6. Гендерний аудит у рамках МОП довів свою актуальність і ефективність. МОП, будучи міжнародною організацією - роботодавцем, демонструє кращі практики, які слід імплементувати у національні правопорядки держав-членів МОП.
7. Юридичний порядок визнання міжнародних договорів в Іраку є складним і багатошаровим процесом, який відображає у собі всі складності проходження бюрократичної системи. Немає підстав стверджувати про наявність примату міжнародного права, оскільки Конституція має пріоритет над нормами міжнародного договору та невідповідність Конституції є підставою для скасування Закону про ратифікацію або припинення процесу ратифікації. Також у національному праві Іраку містяться неточності (наприклад, підписання міжнародного договору Радою міністрів), відсутність юридичного закріплення фактично існуючих відносин (наприклад, в частині виконуваних договорів).
8. Конвенція Арабської організації праці №1 про трудові стандарти від січня 1966 року вперше розповсюдила захист трудових прав на жінок і закріпила принцип рівності чоловіка і жінки у трудових відносинах. Конвенція Арабської організації праці №9 про орієнтацію і професійну підготовку від березня 1977 року закріпила рівну з чоловіками можливість професійного навчання жінок. Багато інших конвенцій Арабської організації праці передбачають спеціальне регулювання трудових відносин жінок, але таке спеціальне регулювання не основується на принципі рівності з чоловіками.
9. Принцип недискримінації та рівного поводження в галузі праці в тій чи іншій мірі закріплений на теренах арабських країн. Що стосується регіонального рівня, то таке закріплення має більш загальний вигляд для того, щоб залучити якомога більше арабських країн до ратифікації відповідних документів. Щоб уникнути протиріч між членами АОП, організація припускає, що кожна держава має сама удосконалювати своє законодавство у сфері праці в міру можливості, направляючи їх при цьому з «регіонального центру».
Республіка Ірак на законодавчому рівні, зокрема в Основних законах, не ігнорує захист трудових прав громадян. Не можна не відзначити і еволюційний хід закріплення відповідного принципу. В цілому, слід зробити висновок, що держава Ірак має прогресивне законодавство, у порівнянні з іншими країнами в регіоні, і закріплює такі важливі принципи як захист трудових прав громадян від дискримінації, забезпечення рівного поводження, право на зібрання, право на об'єднання у профспілки, а також ряд інших прав у цій сфері. Однак очевидно, що одне лише закріплення норми не є гарантією її ефективної реалізації.
10. Досвід арабських держав у питанні імплементації Конвенції МОП № 100 про рівну оплату праці є корисним для України. Незважаючи на те, що Україна на практиці має менше гендерних проблем у трудових відносинах, трудове законодавство містить багато тих самих прогалин, що і законодавство арабських держав. А тому кращі практики вирішення цих проблем арабськими державами мають бути як предметом наукового вивчення, так і реалізації на практиці.
11. За результатами дослідження можна виробити рекомендацію одночасно як арабським державам, так і Україні. Регулярне, повне і достовірне інформування населення про права і можливості в плані забезпечення прав жінок, включаючи пропаганду гендерної рівності у трудових відносинах. Суспільство повинно володіти інформацією про те, які права та гарантії жінкам дає не тільки національне законодавство, а й міжнародне право, які міжнародні зобов'язання їхня країна взяла на себе в цьому питанні. Інформування може виражатися у просвітницькій роботі, що проводиться серед трудових колективів та керівників підприємств, установ, організацій різних форм власності, крім того, необхідно розширити можливості вираження самими жінками своєї думки і позиції через засоби масової інформації та використання нових технологій комунікації, що відповідатиме положенням Платформи Пекінської конференції зі становища жінок. Іншою дією має стати стимулювання вітчизняних гендерних досліджень: правових, соціологічних і т.п.
12. Світова спільнота має сприяти активнішій ратифікації конвенцій Міжнародної організації праці, які спрямовані на захист трудових прав жінок. Так, лише Ємен ратифікував Конвенцію МОП № 156 про рівне ставлення й рівні можливості для чоловіків і жінок, які працюють: працівники з сімейними обов'язками. Жодна арабська держава не ратифікувала Конвенцію МОП №183 про перегляд конвенції (переглянутої) 1952 року про охорону материнства. В той же час, ця конвенція не ратифікована й Україною.
Арабські держави не знаходяться в авангарді трудового права. Але ці держави є активними учасницями МОП, взяли на себе значну кількість міжнародно-правових зобов’язань у цій сфері, зокрема, і в частині захисту трудових прав жінок. Не забуваючи про культурний релятивізм, не можна не констатувати, що міжнародне право сприяє встановленню належного рівня захисту прав людини. І сьогодні арабські держави мають не набагато більше проблем у гарантуванні трудових прав жінок, ніж Україна.