Костюченко Ярослав Миколайович Правові засади асоціації у відносинах Європейського Союзу з третіми країнами й міжнародними організаціями та Україною

Краткое описание

Костюченко Ярослав Миколайович, директор ТОВ «Укрейніан Аестетікс». Назва дисертації: «Правові засади асоціації у відносинах Європейського Союзу з третіми країнами й міжнародними організаціями та Україною». Шифр та назва спеціальності - 12.00.11 - міжнародне право. Спецрада - Д 26.001.10 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Костюченко Ярослав Миколайович
УДК 341.171: 341.217(4)
ДИСЕРТАЦІЯ
Правові засади асоціації у відносинах Європейського Союзу з третіми країнами й міжнародними організаціями та Україною
12.00.11 - міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Я. М. Костюченко
Науковий консультант: О. М. Шпакович, д.ю.н., професор.
Київ - 2019

ЗМІСТ
ЗМІСТ 16
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 18
ВСТУП 21
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ АСОЦІАЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 37
1.1. Економічні та політичні теорії європейської інтеграції як передумови для «європеїзації» правопорядків третіх країн 37
1.2. Методологічно-історичний аналіз еволюції угод про асоціацію в практиці Європейського Союзу 55
1.3. Поняття acquis Європейського Союзу у правопорядку ЄС та застосування його у правопорядках третіх країн 77
Висновки до розділу 1 90
РОЗДІЛ 2. РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ВІДНОСИН ІЗ ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 93
2.1. Міжнародно-правові форми співпраці ЄС із третіми країнами 93
2.2. Інституційний механізм співробітництва третіх країн із ЄС у сфері зовнішньої політики та безпеки 102
2.3. Міжнародно-правові аспекти співпраці ЄС з іншими міжнародними організаціями (на прикладі ООН та Ради Європи) 127
Висновки до розділу 2 140
РОЗДІЛ 3. ДОКТРИНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА ЗАГАЛЬНО- ІНСТИТУЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ 144
3.1. Динаміка розвитку відносин асоціації України з Європейським Союзом 144
3.2. Політичні й економічні структурні елементи та особливості Угоди про асоціацію 159
3.3. Особливості інституційного механізму та механізмів вирішення спорів в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС 173
Висновки до розділу 3 195
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТРЕТІХ КРАЇН ДО ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 199
4.1. Правові механізми функціонування та особливості зони вільної торгівлі 199
4.2. Правові особливості поступової інтеграції та доступу до внутрішнього ринку ЄС 206
4.3. Принцип «прозорості» як основоположний в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС 217
Висновки до розділу 4 230
РОЗДІЛ 5. ДОДАТКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ .... 233
5.1. Секторальні угоди як засіб додаткового посилення реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС 233
5.2. Торговельна політика в Угоді про асоціацію (право державних закупівель, інтелектуальна власність, правила конкуренції та державна допомога) 239
5.3. Визначення в Угоді про асоціацію між Україною та Євросоюзом горизонтальних політик ЄС (регіональна, соціальна, екологічна, енергетична сфери регулювання) 254
Висновки до розділу 5 265
РОЗДІЛ 6. ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ .... 268
6.1. Способи наближення законодавства України до права Європейського Союзу 268
6.2. Організаційно-правовий механізм імплементації Угоди про асоціацію у правовій системі України 286
6.3. Застосування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у національному правопорядку України 298
Висновки до розділу 6 310
ВИСНОВКИ 312
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 320
Наукова література 320
Нормативні документи 374
Рішення Суду ЄС 389
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АМКУ - Антимонопольний комітет України
АСАА - Угода про оцінку відповідності / Угода про
відповідність та прийнятність промислової продукції Г АТС - Г енеральна угода щодо торгівлі послугами
Г АТТ - Г енеральна угода з тарифів і торгівлі
ГКУ - Г осподарський кодекс України
ДЄС - Договір про заснування Європейського Співтовариства
Договір про - Договір про Європейський Союз
Євросоюз
ДЕнС - Договір про Енергетичне співтовариство
ЕнС - Енергетичне співтовариство
ДФЄС - Договір про функціонування Європейського Союзу
ЄАВТ - Європейська асоціація вільної торгівлі
Євратом - Європейське співтовариство з атомної енергії
Європарламент - Європейський парламент
ЄС - Європейський Союз
(Євросоюз)
ЄЕП - Європейський економічний простір
ЄЕС - Європейське економічне співтовариство
ЄЄА - Єдиний європейський акт
ЄМС - Європейський механізм сусідства
ЄОВС - Європейське об’єднання вугілля та сталі
ЄПС - Європейська політика сусідства
ЗВТ - зона вільної торгівлі
ІЄСП - Інструмент Європейського сусідства та партнерства
Комісія, - Європейська комісія
Комісія ЄС
МЕРКОСУР - Економічний союз держав у Південній Америці
«Південноамериканський спільний ринок»; регіональна угода, що об’єднує Аргентину, Бразилію, Парагвай та Уругвай
НАФТА - Угода про північноамериканську зону вільної торгівлі
НБСЄ - Нарада з питань безпеки та співробітництва у Європі
ННД - нові незалежні держави
ОБСЄ - Організація з безпеки та співробітництва у Європі
ОЕСР - Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ПВЗВТ - поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між
ПД - план дій
ПДА - Порядок денний асоціації Україна - ЄС
ПІІ - прямі іноземні інвестиції
РНС - режим найбільшого сприяння
СОТ - Світова організація торгівлі
СТП - спільна торговельна політика
СФЗ - санітарні та фітосанітарні заходи
СхП - Східне партнерство
ТБТ - технічні бар’єри у торгівлі
УА - Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
УНІДРУА - Інститут уніфікації приватного права
УПС - Угода про партнерство та співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами
ЦКУ - Цивільний кодекс України
ЮНКТАД - Конференція ООН з торгівлі та розвитку
ЮНСІТРАЛ - Комісія ООН з права міжнародної торгівлі
СхП - Східне партнерство
УСА - Угода про стабілізацію та асоціацію
ФАРЕ - Програма фінансової допомоги країнам Центральної та
Східної Європи перед їх вступом до ЄС ФАТФ - Міжурядова комісія з боротьби з легалізацією доходів,
здобутих злочинним шляхом
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Європейський Союз (ЄС, Євросоюз) за своєю політико-правовою суттю є феноменом на міжнародній арені. Його унікальність виявляється в багатьох сферах функціонування, зокрема й у сфері зовнішніх зносин. Євросоюз підтримує різносторонні відносини з державами, об’єднаннями держав та регіональними організаціями. Однією з особливих організаційно-правових форм співпраці, що практикуються Є^ є створення асоціацій з іншими суб’єктами міжнародного права. Для української доктрини європейського права проблема правової природи асоціації ЄС із третіми країнами, загалом, та питання визначення передумов створення асоціації, зокрема, є новими і поки що недостатньо вивченими.
Інтеграція в європейський політичний, економічний і гуманітарний простір розглядається стратегічним орієнтиром і системоутворюючим чинником державно-правового розвитку. У політико-правовому вимірі співпраця з Європейським Союзом означає, передусім, зміцнення демократичності політичної системи та її інститутів, модернізацію правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії та повагу до прав людини.
Особливе значення в цьому контексті має проведення міжнародно- правового аналізу існуючої практики регулювання різних типів асоціації у відносинах ЄС із третіми державами та міжнародними організаціями. Так, для України Угода про асоціацію з ЄС (УА) є одним з основних механізмів зовнішньополітичного позиціонування та здійснення євроінтеграційних процесів. У зв’язку з вибором Україною європейського вектора розвитку, підписанням угоди з ЄС та її синхронною ратифікацією Верховною Радою України і Європарламентом 16 вересня 2014 р., дослідження правового регулювання правовідносин України та ЄС, правової природи УА, інституційних та імплементаційних механізмів найбільшого та безпрецедентного міжнародно-правового документа для України є надзвичайно актуальним.
Для Європейського Союзу Угода про асоціацію з Україною - це, насамперед, ефективний інструмент поширення власних правових цінностей і стандартів на правові системи третіх країн. За допомогою угод про асоціацію ЄС прагне забезпечити політичну стабільність у відносинах із країнами- партнерами та створити сприятливе зовнішньоекономічне середовище через взаємне відкриття ринків на засадах дотримання правових стандартів цього міждержавного об’єднання. Для України ж УА великою мірою має символічний характер. З її підписанням наша держава пов’язує подальшу долю євроінтеграційного курсу або його альтернатив.
Укладання та ратифікація УА зумовлює необхідність ґрунтовного вивчення поняття «асоціації» для правопорядку України. При цьому вплив різних угод про асоціацію на формування національних правопорядків, правозастосування та розвиток національних економік є визначальним і стосується багатьох сфер.
Характерним для процесу імплементації УА є поетапне та планомірне запровадження acquis у порядку пріоритетності, беручи до уваги досягнення першочергових цілей національного розвитку та двостороннього співробітництва, а також логіку імплементації.
У цьому контексті слід виділити останні документи, які були прийняті з метою виконання Угоди про асоціацію. Насамперед, досліджено Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на 2018-2019 рр., прийняту Кабінетом Міністрів України спільно із Верховною Радою України. У жовтні 2017 р. був прийнятий План заходів з імплементації Угоди про асоціацію (Постанова КМУ № 1106 від 25.10.2017), що був оприлюднений у березні 2018 р. За своєю суттю цей документ - наймасштабніша системна й комплексна програма дій, які мають реалізувати органи виконавчої влади з метою виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію.
Реалізація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною залежатиме від національної імплементації угоди та визначення її статусу в системі джерел національного права. Незважаючи на те, що триває доктринальна дискусія щодо співвідношення міжнародного та національного права у правопорядку України, практика застосування міжнародних угод свідчить про практичне втілення принципу примату міжнародного права. Це пояснюється ухваленням ряду рішень судами першої та апеляційною інстанціями, що остаточно підтверджені Верховним Судом України.
Теоретичну та практичну основу дослідження формують праці як вітчизняних учених, так і зарубіжних науковців. Такі європейські правники, як І. Брідж, Ж. Булюі, Г. Єніке, А. Еванс, Д. Карен, В. Кроненбергер, Т. Хартлі, вивчали проблеми ролі acquis у здійсненні європейської інтеграції. Серед закордонних та українських юридичних публікацій, присвячених загальним питанням ролі acquis у процесі європейської інтеграції, є роботи К. Гьялдіно, Г. ван дер Лу, М. Микієвича, В. Муравйова, А. Отта, Р. Петрова, К. Смирнової, А. Тота, У численних наукових працях представників європейської правової школи (M.-A. Годісар, E. Коломбо, Ж.-В. Луї, Д. Мак-Голдрік, М. Маресо, В. Моравецький, П. Пескатор, Ж. Рідо, Ж. Ро,
А. Розас, Є. Серекс, Ж.-Ф. Сорон, А. Татам, Ж. Тускоз, M. Фалон, Е. Фелкнер, П. Фішер, С. Хайет, Г. Шлокгауер, Ж. Штайнер та ін.) відображено різні підходи до визначення поняття асоціації з ЄС. Темі європейської інтеграції та аналізу угод про асоціацію присвячені наукові роботи вітчизняних правників, зокрема, Т. Анакіної, І. Березовської, О. Гріненко, В. Денисова, Т. Комарової,
З. Макарухи, Р. Петрова, О. Святун, О. Стрєльцової, І. Яковюка, О. Шпакович та ін. Проте роботи попередніх дослідників характеризуються фрагментарністю вивчення лише певної сфери угод про асоціацію, але не загальним їхнім аналізом, беручи до уваги й особливості та значення УА. Запропоноване дослідження має на меті заповнити прогалину у визначенні місця Угоди про асоціацію у правовій системі України та наслідків її імплементації. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням усіх складових частин УА із визначенням процесів обумовленості доступу до внутрішнього ринку ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до планових тем наукових досліджень кафедри порівняльного і європейського права, згідно з науковою темою Інституту міжнародних відносин «Асоціація як новий формат відносин України з Європейським Союзом: політичний, правовий, економічний та інформаційний аспекти» (№ 16БФ048-01), що є невід’ємною складовою Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дисертаційного дослідження є аналіз явища асоціації у праві ЄС та визначення місця УА у правовій системі України, з’ясування її особливостей та організаційно-правового механізму її імплементації у національне законодавство України.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
- визначити основні доктрини та теорії європейської економічної інтеграції як визначальні чинники для розвитку правових засад зовнішньополітичної діяльності ЄС;
- проаналізувати концепцію інтеграційних угод ЄС, які належать до неоднорідної групи угод, що пов’язуються між собою одним або декількома інтеграційними елементами;
- дослідити еволюційний розвиток правових і політичних типів та форм закріплення практики відносин Європейського Союзу із третіми країнами на основі угод про асоціацію, зіставлення різних правових засад встановлення відносин асоціації з ЄС;
- проаналізувати еволюцію «поколінь» угод про асоціацію в договірній практиці Євросоюзу;
- дати визначення поняттю та ролі acquis ЄС при формуванні правопорядку об’єднання та механізмам поширення його у правопорядки третіх країн через укладання міжнародних угод;
- з’ясувати правову природу асоціації ЄС із третіми країнами загалом та передумови створення асоціації, зокрема з Україною. Визначити характерні риси угод про асоціацію;
- розкрити головні відмінні риси угод про асоціацію з-поміж інших міжнародних договорів Євросоюзу;
- розглянути міжнародно-правові аспекти співпраці Європейського Союзу з міжнародними організаціями, зокрема, питання членства ЄС та участі в роботі інституційного механізму;
- проаналізувати міжнародно-правові аспекти історії розвитку відносин між Україною та Євросоюзом, визначити основні фактори, що впливали на формування відносин асоціації;
- надати комплексну, повну та всебічну характеристику основних рис та особливостей УА, використовуючи порівняльно-правовий метод зіставлення основних характеристик з угодами про асоціацію між ЄС та Молдовою і Грузією;
- виявити основні інституційні елементи угод третіх країн із ЄС про асоціацію та, зокрема, УА з Україною, визначити компетенції і повноваження спільних органів, а також охарактеризувати різноманітні механізми вирішення спорів за цими угодами;
- надати комплексну правову характеристику «поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі» (ПЗВТ) як нового юридичного інструменту реалізації політики «політичної асоціації та економічної інтеграції»;
- дослідити роль і значення принципу прозорості в угодах про асоціацію ЄС із третіми країнами;
- вивчити вплив горизонтальних політик ЄС у галузях економічної та соціально-політичної діяльності, серед яких: регіональний розвиток, соціальний поступ, оподаткування, конкуренція та захист довкілля на відносини з третіми державами;
- визначити правові й інституційні механізми імплементації економічної складової УА та дослідити місце регуляторного наближення та транспозиції;
- провести аналіз правових механізмів забезпечення функціонування зони вільної торгівлі в УА через елементи внутрішнього ринку ЄС - руху товарів, послуг та капіталів;
- визначити додаткові механізми реалізації УА, зокрема, щодо горизонтальних політик, а також виділити умови та принципи торговельної політики, що є доповнюючими до тарифного регулювання;
- обґрунтувати, виокремити та визначити способи наближення законодавства України до права ЄС, як один із ключових напрямів співпраці;
- дослідити міжнародно-правові засади механізмів та провести аналіз результатів моніторингу виконання зобов’язань відповідно до угод про асоціацію і, зокрема, УА;
- проаналізувати правозастосовну практику реалізації УА у правопорядку України та визначити місце та роль УА у правовій системі України.
Об’єктом дослідження є комплекс відносин між ЄС і третіми державами та міжнародними організаціями щодо регулювання асоціації, а також процеси й результати імплементації УА у національному правопорядку України.
Предмет дослідження - норми угод про асоціацію ЄС із третіми державами, зокрема, положення УА, актів спільних органів, створених міжнародними договорами, права ЄС та внутрішньодержавного законодавства з питань імплементації угод про асоціацію.
Методи дослідження. З огляду на поставлені завдання, у роботі використано сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних наукових методів.
Дослідження ґрунтується на законах і принципах діалектики, які сприяють вивченню взаємозалежності міжнародних і суспільних процесів, що перебувають у постійному взаємозв’язку і через правові механізми втілюються в межах асоціації ЄС із третіми країнами. Своє застосування у роботі знайшли також загальні закони діалектики. Наприклад, використано метод системного аналізу, з метою з’ясування внутрішніх зв’язків між правовими нормами, які формують міжнародно-правовий аспект асоціації, перебуваючи при цьому в рамках таких галузей права ЄС, як торговельне, енергетичне, освітнє тощо.
Метод індукції та дедукції забезпечив визначення складових частин УА, встановлення механізмів доступу до внутрішнього ринку ЄС. Системний і структурно-функціональний аналіз використано з метою всебічної характеристики особливостей поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі між ЄС та Україною (підрозд. 3.1.3.3). Застосування методів аналізу та синтезу сприяло дослідженню УА як форми (джерела) у правовій системі України та її правозастосовній практиці (підрозд. 6.3). Історичний метод сприяв визначенню ролі угод про асоціацію країн Східного партнерства з ЄС у розбудові європейського економічного простору (підрозд. 1.2 та розд. 2) та визначенню передумов переходу до відносин асоціації між Україною та ЄС (підрозд. 3.1). Формально-юридичний метод дозволив розкрити особливості правозастосування положень УА (підрозд. 6.2.-6.3.). З допомогою порівняльно-правового методу було здійснено ґрунтовний аналіз положень угод про асоціацію ЄС з Україною, Молдовою та Грузією, а також з іншими країнами, які на найбільш ранньому етапі уклади угоди про асоціацію з ЄС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим науковим дослідженням, спрямованим на визначення місця УА у правовій системі України, ролі наслідків імплементації угод про асоціацію з третіми країнами в обумовленості доступу до внутрішнього ринку ЄС.
Наукову новизну дисертації складають, насамперед, такі висновки, положення та рекомендації:
уперше:
- доведено, що укладання угоди про асоціацію зі структурним елементом заснування зони вільної торгівлі у праві ЄС розглядається як одна зі стадій інтеграції. При цьому кожній стадії притаманні певні ознаки, досягнення відповідності яким дає підстави для подальшого поглиблення інтеграції та поширення її на нові, не лише економічні, сфери;
- встановлено, що за своїм змістом угоди про асоціацію можуть охоплювати різні елементи основних свобод внутрішнього ринку ЄС. У правовому вимірі це приводить до поширення acquis на різні сегменти правового регулювання в межах асоціації;
- доведено, що УА значно відрізняється від аналогічних угод, які раніше укладав ЄС і є еволюційним, динамічним документом, що передбачає масштабні міжнародно-правові зобов’язання з приведення у відповідність українського законодавства до права ЄС, зокрема, механізми обумовленості доступу до ринків і форми «інтеграції» до внутрішнього ринку ЄС. Цей механізм є безпрецедентним і має різні форми, залежно від конкретної мети кожного розділу угоди, наприклад, Україні буде надано тільки (додатковий) доступ до розділів внутрішнього ринку ЄС, якщо вона спрямовує своє внутрішнє законодавство відповідно до заданих вимог;
- з’ясовано, що механізми імплементації за УА відрізняються залежно від мети наближення законодавства. Так, за розділом IV УА основним інструментом імплементації є регуляторне наближення та транспозиція. Зі свого боку, законодавче наближення за УА, є інструментом для досягнення економічної інтеграції;
- виявлено, що концепція прозорості лежить в основі функціонування ЄС, а в УА мета прозорості в різних секторах торгівлі викладена з різним рівнем детальності: збільшення прозорості митних процедур і практик на кордоні (щодо митних питань та сприяння торгівлі), підвищення конкуренції між економічними операторами та запобігання корупції (у сфері державних закупівель), сприяння підвищенню ефективності державної політики (у сфері конкурентної політики). Крім того, у сфері державної допомоги Україна зобов’язалася дотримуватися принципу прозорості з одним важливим застереженням: зобов’язання є чинним лише тоді, коли державна допомога може вплинути на торгівлю між ЄС та Україною;
- зроблено висновок, що практичне виконання Україною всіх положень УА вимагатиме ухвалення спеціальних імплементаційних актів, підвищення інституційної та організаційної спроможності органів державної влади, задіяних у процесі підготовки та прийняття охоплюваних угодою заходів, та, за необхідності, відповідної судової реформи, шляхом створення та підтримання роботи незалежних і неупереджених судових органів, діяльність яких має сприяти ефективному функціонуванню асоціації України з ЄС;
- доведено, що ЄС на сучасному етапі його функціонування (після набуття чинності Лісабонським договором), маючи у своєму арсеналі спільну торговельну політику й антимонопольну політику, перебуває на стадії завершеної позитивної інтеграції;
- констатовано, що міжнаціональна інтеграція може відбуватися всередині однієї країни, де є кілька націй, але в такому разі її інституції базуються на федеральній конституції, а не на договорі між незалежними державами;
- визначено, що доктрина європейської інтеграції слідувала за практикою, намагаючись інтерпретувати її в категоріях політичних, економічних, соціологічних учень;
- відзначено, що інтенсифікація міжнародно-правової комунікації, економіко-соціальна глобалізація та інші фактори зумовлюють необхідність переосмислення ролі міжнародного права в системі внутрішньодержавного законодавства;
- підтверджено, що на сьогоднішній день у відносинах ЄС із третіми країнами прослідковується тенденція до активнішого просування ідей європейської інтеграції, причому з різними регіонами на різних стадіях інтеграції. І вирішальним для розвитку європейської економічної інтеграції є принцип захисту ринкової економіки з метою ефективного функціонування внутрішнього ринку;
- роз’яснено, що в УА передбачено загальне дотримання принципу справедливого суду та принципу юридичної визначеності;
- встановлено, що принцип прозорості активно розвивається в міжнародному праві і застосовується в інституційному праві ЄС, від права доступу до інформації та відкритості діяльності інститутів й органів ЄС до широкого спектра законодавства з економічних і фінансових питань.
Удосконалено:
- наукові положення щодо наділення органів співпраці, створеним відповідно до УА, компетенцією та повноваженнями, які виходять за рамки попередніх угод про асоціацію. Вони можуть бути охарактеризовані як «квазіправотворчі» з урахуванням можливості внесення змін до додатків до УА, що відображаються у внесених змінах до національного законодавства України;
- засади імплементації близько 150 регламентів та директив ЄС, а також інших актів acquis ЄС та міжнародних договорів і стандартів об’єднання. З’ясовано, що в угодах про асоціацію встановлюються конкретні терміни для такого наближення, які перебувають у межах від 2 до 10 років після набуття угодою чинності;
- наукові підходи щодо завдань і цілей імплементації УА, що характеризуються розвиненим організаційно-правовим механізмом імплементації її в національному законодавстві України. Встановлено, що процес моніторингу імплементації УА має практичний наслідок надання доступу до внутрішнього ринку ЄС;
- наукові позиції щодо необхідності проведення моніторингу наближення законодавства України до права Євросоюзу та подальшого удосконалення механізму координації європейської інтегрованої політики України;
- положення про те, що інтеграційні методи вимагають гармонізації, координації та уніфікації економічної політики;
- теоретичну розвідку, що рецепція законодавства ЄС це процес транспонування правової системи, її частини та/або правової культури співтовариства до правової системи України;
- розуміння змісту різних теорій інтеграції до ЄС, зокрема, теорії гнучкої інтеграції, різношвидкісної інтеграції, вибіркової інтеграції, концепції «концентричних кіл» і «піонерних груп»;
- твердження, що право ЄС пройшло тривалий час свого формування та, по суті, спричинило виникнення «особливого правопорядку», який характеризується як sui generis. При цьому доктрина наголошує, що і сам правопорядок ЄС постійно зазнає змін внаслідок свого формування та розвитку. Тим самим правопорядок стає «живим» правом, що постійно еволюціонує;
- теоретичне положення, що у зовнішніх зносинах ЄС із третіми країнами у текстах міжнародних договорів також знаходять своє відображення горизонтальні політики. До них віднесені регіональна, соціальна, екологічна та енергетична політики.
Набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо перспектив переосмислення застосування УА у судовій практиці України та розвитку галузей законодавства України, що мають бути наближені до права ЄС;
- методи аналізу міжнародних договорів у практиці ЄС, згідно з якими в угодах про асоціацію застосовується однакова техніка відсилання в додатках і протоколах, що становлять невід’ємну частину угоди, до відповідних положень acquis. Водночас у різних сферах зазначені положення викладені по-різному, що обумовлюється різними цілями кожної глави;
- обґрунтовування політичних теорій європейської інтеграції;
- дослідження впливу економічних теорій на правові та політичні теорії інтеграції;
- теоретичні обґрунтування стадій європейської економічної інтеграції, що процес європейської інтеграції пройшов шлях від створення зони вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, економічного та валютного союзу до створення союзу політичного;
- аналіз політичних та економічних теорій європейської інтеграції, зокрема, щодо поширення теорії «європеїзації»;
- підходи до розуміння правового змісту поняття «асоціація» в міжнародному праві;
- теза, що доктрина європейської інтеграції слідувала за практикою, намагаючись інтерпретувати її в категоріях політичних, економічних, соціологічних учень, а інтеграцію в межах ЄС можна розглядати як унікальне явище, що не має своїх аналогів у світовій практиці;
- положення про особливе значення концепції acquis, оскільки вона гарантує гомогенність правової системи Євросоюзу;
- твердження, що членство ЄС у міжнародних організаціях за сучасних обставин може набувати таких форм: створення нових організацій та приєднання до тих, що існують;
- положення про неоднозначність таких понять, як «гармонізація», «узгодження», «наближення».
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження зумовлюється їхньою загальною спрямованістю на удосконалення регулювання та правозастосування у процесі забезпечення реалізації євроатлантичного спрямування зовнішньої політики України. Практичне застосування висновків та основних положень дисертації передбачається у процесі імплементації європейських стандартів та виконання положень УА, що свідчить про суттєвий внесок у розвиток української науки міжнародного права загалом та права ЄС зокрема.
Викладені теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень актуальних проблем науки міжнародного і європейського права, різних галузей законодавства України, що перебувають під постійним впливом завдяки євроінтеграційним процесам;
- у законопроектній роботі - під час внесення змін і доповнень до чинного законодавства України у контексті застосування та прямої дії УА з метою впровадження європейських стандартів; при розробці законодавчого акта, спрямованого на закріплення матеріальних норм і процесуальних засад застосування УА;
- у правозастосовній практиці - для застосування судовими органами норм права ЄС в міжнародних угодах, дія яких є обов’язковою для України, насамперед УА, та дослідження практики Суду ЄС, при обґрунтуванні судових рішень щодо справ із порушення прав приватних осіб та суб’єктів господарювання при експортно-імпортних операціях;
- у навчальному процесі - у процесі розробки спеціальних курсів для фахівців, яких готують заклади вищої освіти юридичного профілю, фахівців у галузі міжнародного права, права ЄС, а також при підготовці підручників, навчальних і навчально-методичних посібників з курсів «Право ЄС», «Право внутрішнього ринку ЄС», «Право міжнародних організацій». За підсумками дослідження запропоновано спеціалізований навчальний курс «Право асоціації у практиці ЄС». Матеріали дисертації використовуються під час викладання лекційних курсів в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 048-027 від 13.02.2020). Отримані результати використано в процесі підготовки відповідних навчальних і навчально-методичних комплексів та курсів, зокрема, при написанні підручників для студентів закладів вищої освіти: «Європейське право: право Європейського союзу: підручник: у 3 кн. Кн. 2: Матеріальне право Європейського союзу. Частина друга» (колектив авторів);
- в інформаційно-просвітницькому - у процесі поширення знань про практику асоціації у праві ЄС і сприйняття українським суспільством Угоди про асоціацію з ЄС.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, що винесені на захист, отримані дисертантом самостійно. При використанні нормативних джерел і попередніх досліджень на них зроблено відповідні посилання.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено також у виступах на таких наукових конференціях, як: Міжнародна юридична науково- практична конференція «Актуальна юриспруденція», м. Київ, 10 грудня 2015 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії», м. Ужгород, 22-23 квітня 2016 р. (тези
опубліковано), Всеукраїнська науково-практична конференція «Теоретичний аналіз та наукові дослідження юридичної науки у ХХІ столітті», м. Запоріжжя, 29-30 квітня 2016 р. (тези опубліковано), Міжнародна наукова конференція «Європейська традиція в міжнародному праві: здійснення прав людини», м. Братислава, 6-7 травня 2016 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень», м. Київ, 13-14 травня 2016 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні тенденції розвитку юридичної науки і практики», м. Кривий Ріг, 20-21 травня 2016 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Economics, management, law: realities and perspectives: Collection of scientific articles», Paris, France, 2016 (тези опубліковано), Конгрес міжнародного та європейського права, м. Одеса, 25-26 травня 2018 р. (тези опубліковано), ХХХІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Новини сучасної науки», м. Вінниця, 03 червня 2019 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково- практична конференція «Юридична наука: виклики і сьогодення», м. Одеса, 7- 8 червня 2019 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Новини про науковий прогрес та наукові дослідження в реальному житті сучасності», Краків, 17 червня 2019 р. (тези опубліковано), Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина», м. Запоріжжя, 21-22 червня 2019 р. (тези опубліковано).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені у 47 публікаціях, загальним обсягом 43,57 авт. арк. (з них 42,25 авт. арк. належать особисто автору), зокрема: у двох одноосібних монографіях; у 32 наукових статтях, у тому числі (14 статей у виданнях, що входять до міжнародних наукометричних баз даних), з яких 24 статті опубліковані у наукових фахових виданнях України, 7 статей - в іноземних фахових виданнях, у тому числі - 1 у виданні, включеному до Web of Sciences; у 12 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації виходить з поставлених мети, завдань дослідження та складається із вступу, шести розділів, що містять вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 405 сторінок, список використаних джерел - на 77 сторінках (819 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У межах дослідження міжнародно-правового регулювання правових засад асоціації у відносинах ЄС із третіми країнами й міжнародними організаціями та Україною автор дійшов таких висновків:
1. Право Європейського Союзу за 70 років свого існування сформувалося в особливий правопорядок, що перебуває в постійній еволюції. При цьому теорія європейської інтеграції слідує за швидкими та розвиненими практичними процесами у європейських інтеграційних організаціях і впливає на відносини ЄС із третіми країнами. Через міжнародні угоди, укладені з іншими країнами, здійснюється поширення дії права Євросоюзу на відносини з іншими суб’єктами міжнародного права, оскільки такі угоди можуть містити правові положення, запозичені з первинного та вторинного права ЄС, або мати посилання на необхідність приведення внутрішнього права третіх країн у відповідність до положень окремих галузей права ЄС. На підставі укладених угод із Європейським Союзом можна виділити різні теорії інтеграції до об’єднання. Такими теоріями є концепція гнучкої інтеграції, теорія різношвидкісної інтеграції, вибіркова інтеграція, концепції «концентричних кіл» і «піонерних груп».
2. Встановлено, що теорія «європеїзації» має дві форми - процес європеїзації всередині ЄС та поширення права ЄС на треті країни за рахунок імплементації його положень у правопорядки третіх країн. Європеїзацію можна визначити як формування, поширення та інституціоналізацію формальних і неформальних правил, процедур, політичних парадигм, способів дій, спільних переконань і норм, які спочатку були розроблені та консолідовані на рівні Євросоюзу, а згодом інкорпоровані в національне законодавство держав - членів ЄС.
3. У міжнародно-правовій доктрині розрізняють асоціацію з метою подальшого вступу до ЄС та асоціацію як особливу форму співпраці. Аналіз міжнародних угод про створення асоціацій, які ЄС укладає із третіми країнами, свідчить про те, що такий вид угоди застосовують лише тоді, коли між сторонами передбачається встановити спеціальні відносини. Асоціації можуть створюватися з різними цілями, що значною мірою і визначають їхню природу. Причому рівень інтеграції третьої країни відображається у тексті відповідної угоди про асоціацію.
4. Найпоширенішою економічною основою асоціації є зона вільної торгівлі. При цьому асоціація характеризується участю третьої країни в досягненні цілей ЄС, рівноправністю асоційованих зв’язків і своєрідним інституційним механізмом. Можна з упевненістю констатувати, що рівень інтеграції третьої країни відображається в тексті відповідної угоди про асоціацію. Тим самим підтверджується концепція «різношвидкісної диференційованої інтеграції» співтовариства із третіми країнами. Практика Суду ЄС відіграє важливу роль у процесі становлення інституту асоціації.
5. Аналіз угод про асоціацію, укладених ЄС, дозволяє виділити такі їхні характерні особливості: запровадження посиленого співробітництва між сторонами, що передбачає привілейованість відносин із відповідною країною; залучення третьої країни до правової системи ЄС через адаптацію норм acquis й інституційну структуру, побудовану на взаємних засадах; запровадження між ЄС та третьою державою однієї із трьох форм економічної інтеграції (зони вільної торгівлі, митного союзу або спільного ринку); значний рівень впливу acquis на правопорядок третьої держави, який досягається внесенням у текст угоди відповідних норм права ЄС, що мають бути імплементовані, і можливість ухвалення юридично обов’язкових рішень спільними органами асоціації та запровадження обов’язку у третьої держави узгоджувати своє законодавство та практику його застосування з acquis; наявність умов «еволюційності» та «кондиціональності», спрямованих на поглиблення та розширення відносин асоціації; ускладнена процедура укладання зазначених міжнародних договорів на рівні ЄС; необмеженість дії в часі.
6. Еволюційно, наслідуючи зміни установчих договорів ЄС, змінюється і його практика щодо укладання угод про асоціацію. Можна простежити залежність змістовного наповнення угод про асоціацію від відповідного рівня інтеграції в самому ЄС. Наприклад, формою «вступної асоціації» були угоди із Грецією (1961), Мальтою (1970), Кіпром (1972) та Туреччиною (1963), оскільки їхнім завданням була поетапна підготовка до прийняття в ЄС. Наступною формою таких угод були «європейські угоди про запровадження асоціації» (з Естонією, Латвією, Литвою 1995 р.,) тощо.
7. Із запровадженням політики Східного партнерства ЄС започатковує новий етап укладання угод про асоціацію. Угоди про асоціацію з Молдовою, Г рузією та Україною стають першими угодами, щодо яких велися переговори, ґрунтуючись на Лісабонському договорі. УА належить до нової групи зовнішніх угод ЄС із державами - учасницями Європейської політики сусідства (угода «четвертого покоління»). За своєю суттю положення зазначених угод спрямовані на відкриття ринків за рахунок запровадження «поглиблених і всеосяжних зон вільної торгівлі», які відрізняються від класичних ЗВТ.
8. Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України й одним із найбільших міжнародних договорів, укладеним ЄС. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і є стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні. Елементами, що її відрізняють, є: наближення свого законодавства до законодавства ЄС із метою лібералізації або навіть інтеграції до внутрішнього ринку об’єднання; комплексна програма адаптації секторальних законодавчих і нормативних актів України (транспорт, енергетика, послуги, сільське господарство тощо) до відповідних стандартів ЄС; застосовування в Україні «спільних цінностей», на яких базується ЄС (демократія, повага прав людини та фундаментальних свобод, а також верховенства права); матеріально-правова частина, яка має назву «поглиблена та всеосяжна угода про вільну торгівлю», що ґрунтується на явному принципі обумовленості доступу до ринку.
9. Всеохоплюючий характер ЗВТ передбачає, що зазначена торговельна угода має широкий спектр та охоплює всі основні напрями торговельних відносин України та ЄС. Вона просунулася набагато далі ніж класична ЗВТ, і передбачає не тільки спільне відкриття ринків для більшості товарів, але й часткову та поступову лібералізацію послуг і зобов’язуючих положень стосовно інших торговельних зон, таких як санітарні та фітосанітарні правила, інтелектуальна власність, спрощення торгівлі, державні закупівлі, енергетика, транспорт і конкурентне право. «Поглиблений» характер ЗВТ належить до зобов’язань України наблизити своє законодавство до acquis ЄС з тим, щоб досягти економічної інтеграції на внутрішній ринок ЄС. ЗВТ містить численні законодавчі положення, відповідно до яких Україна має наблизити своє внутрішнє законодавство до acquis. Україні, у відповідь, надається поступовий доступ до внутрішнього ринку ЄС.
10. Угоди про асоціацію передбачають створення низки спільних органів. Зокрема, УА засновує: саміти, Раду асоціації, Комітет асоціації, підкомітети, Парламентський комітет асоціації та Платформу громадянського суспільства. Крім того, політичний діалог і діалог з питань політики на найвищому рівні між сторонами відбувається на рівні самітів за участі Президента України та керівництва Європейського Союзу. Особливістю цього механізму є наявність у нього правотворчих функцій. Юридичний зміст актів органів асоціації може слугувати засадою для проникнення положень права ЄС у внутрішні правопорядки третіх країн.
11. Мета зон вільної торгівлі - надання тарифних преференцій для їхніх членів. Правила походження є основою для визначення так званої національності продукції. У процесі визначення походження товари об’єктивно поділяються на дві групи: продукція, повністю отримана або вироблена в країні, та продукція, що пройшла значну переробку у країні. Формулюючи правила походження для категорій товарів, які виробляються в декількох європейських державах, слід визначити, що це регулюється не тільки правом ЄС у формі правил походження товарів, а й міжнародними торговельними угодами, які укладає ЄС із третіми країнами. Таким чином, у ЄС застосовується кумуляція з тими країнами, з якими вона уклала протокол про правила походження, що передбачає таку кумуляцію і містить ідентичні правила походження.
12. Через механізми поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі запроваджуються інструменти поступового залучення України за УА до ринку торгівлі послугами. Однак водночас у тексті угоди містяться певні захисні механізми у сфері надання послуг, які встановили держави-члени. Досить прогресивними є положення УА щодо доступу до свободи руху капіталів і платежів. При цьому визначено, що від рівня забезпечення регуляторного наближення за рахунок імплементації в українське законодавство однакового рівня регулювання фінансових послуг угодою передбачений доступ до внутрішнього ринку ЄС у перехідному періоді.
13. Доведено, що, окрім нормативного регулювання обумовленості доступу до внутрішнього ринку ЄС, додатковими механізмами реалізації УА є: секторальні угоди, посилання на які містить текст УА; умови та принципи торговельної політики, що є доповнюючими до тарифного регулювання; регулювання інших горизонтальних політик, серед яких слід виокремити регіональну, соціальну, енергетичну й екологічну політики. Щодо співвідношення з уже існуючими угодами, то вони вважаються частиною двосторонніх відносин загалом, а також складовою загальної інституційної основи співробітництва. Угоди, посилання на які містяться в УА, можна розподілити за сферами: у транспортній, торговельній сферах, сфері юстиції, безпеки і свободи, щодо цивільного захисту.
14. Доведено, що у зовнішніх зносинах ЄС із третіми країнами у текстах міжнародних договорів знаходять своє відображення горизонтальні політики ЄС. Встановлено, що до таких горизонтальних політик ЄС в УА слід віднести регіональну та соціальну політики, екологічну й енергетичну, політику конкуренції та захист інтелектуальної власності, які досліджуються у контексті торговельної політики ЄС.
15. Внесення до УА значної кількості сфер співпраці зумовлює потребу реалізації її положень за допомогою низки правових інструментів. Імплементація в цьому випадку є фактичною реалізацією міжнародних обов’язків України на внутрішньодержавному рівні, що здійснюється способом трансформації норм права ЄС у національні нормативно-правові акти. Характерним для процесу імплементації УА є поетапне та планомірне запровадження acquis у порядку пріоритетності, беручи до уваги досягнення першочергових цілей національного розвитку та двостороннього співробітництва, а також логіку імплементації. Останнім у цьому сенсі є План заходів з імплементації Угоди про асоціацію (2017 р.), прийнятий Постановою Кабінету Міністрів України, що є наймасштабнішою системною та комплексною програмою дій, які повинні реалізувати органи виконавчої влади з метою виконання зобов’язань щодо УА.
16. Саме процесам приведення законодавства України у відповідність до стандартів ЄС відведено першорядну роль в УА. Зазначається, що процес адаптації сприятиме поступовій економічній інтеграції та поглибленню політичної асоціації між сторонами. При цьому в преамбулі зазначеному питанню приділено значну увагу, зокрема визначається провідна роль регуляторної адаптації як механізму імплементації поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
17. УА оперує широким спектром термінів для визначення термінології приведення законодавства України у відповідність до стандартів ЄС. Найчастіше це термін «гармонізація» (ст. 359, 404), але періодично і терміни «зближення» (преамбула, ст. 1, 59, 84, 337, 358, 375, 405, 417, 428, 474 і т. д.), «законодавче зближення» (ст. 149, 152), «регуляторне зближення» (ст. 64, 114, 124, 133, 322), «гармонізація» «адаптація» (ст. 138), «визнання міжнародних принципів і стандартів» (ст. 291, 346, 378, 385), «взаємне визнання правил» (ст. 70, 83, 106, 140), «транспозиція» (ст. 56, 65, 96), «нормативно-правова апроксимація» (гл. 3 «Технічні бар’єри у торгівлі», гл. 4 «Санітарні та фітосанітарні заходи», гл. 5 «Митні питання та сприяння торгівлі», гл. 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля», гл. 8 «Державні закупівлі», гл. 10 «Конкуренція» розд. IV УА). Різна термінологія, яка застосовується у різних розділах угоди, свідчить про різний механізм доступу до ринку, що пропонується Україні.
18. Широкий спектр термінології УА характеризує один і той самий процес приведення у відповідність чинних законів та майбутнього законодавства України до acquis ЄС, метою чого є узгодження національних норм таким чином, щоб в обох випадках вони створювали однакові правові умови для діяльності суб’єктів господарювання в межах внутрішнього ринку. Реалізація положень щодо гармонізації вимагає ухвалення правових актів, створення необхідних інституційних механізмів та здійснення відповідних дій як на міжнародному рівні у взаємовідносинах сторін, так і в правопорядку України та ЄС. Отже, за своєю суттю у широкому сенсі спостерігається процес «європеїзації» відповідно до викладеного у ст. 474 УА загального зобов’язання стосовно того, що «Україна здійснюватиме поступове наближення свого законодавства до права ЄС».
19. Ефективна реалізація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС й економічні наслідки від ЗВТ залежатимуть від імплементації угоди в національному правопорядку України. УА посідає важливе місце в системі джерел національного права, що підтверджується як Конституцією, так і законами й іншими підзаконними нормативно-правовими актами України. Незважаючи на триваючу дискусію стосовно можливого примату міжнародного права над внутрішньодержавним у правопорядку України, починаючи із 2018 р., практика застосування міжнародних угод свідчить про практичне втілення принципу примату міжнародного права. За своєю суттю в умовах відсутності спеціального закону, який визначав би порядок застосування УА у національному законодавстві України, правозастосовна практика рухається далі та заповнює прогалини в нормотворчості. Це пояснюється ухваленням низки рішень судами першої та апеляційної інстанцій і їхнім остаточним підтвердженням Верховним Судом України.
Успішна організація управління євроінтеграційними процесами в Україні залежить від побудови певної системи управління та вироблення ефективних механізмів її функціонування.