ПРАВОВІ ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА КНР І ЄС

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛІ ЮХАО

УДК 341.232.2(510):061.1ЄС

ПРАВОВІ ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА КНР І ЄС

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Муравйов Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

З М І С Т

ВСТУП 4
Розділ 1. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВІДНОСИН КНР і ЄС 11
1.1. Європейський Союз як суб’єкт міжнародного права sui generis 11
1.2. Форми участі ЄС у зовнішніх зносинах 30
1.3. Економічні та політико-правові передумови співпраці між КНР і ЄС .43
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….…54
Розділ 2. ДОГОВІРНИЙ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМИ
РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН МІЖ КНР І ЄС 57
2.1. Договірний механізм співробітництва між КНР і ЄС 57
2.2. Інституційний механізм співробітництва між КНР і ЄС 73
2.3. Шляхи впливу права ЄС на правопорядок КНР 94
Висновки до Розділу 2………………………………………………………...140
Розділ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІВРОБІТНИЦТВА
КНР І ЄС 143
3.1. Правове регулювання відносин КНР і ЄС у сфері торгівлі 143
3.2. Правове регулювання відносин КНР і ЄС в інвестиційній сфері 147
3.3. Регулювання відносин КНР і ЄС у сфері антидемпінгу 158
Висновки до Розділу 3……………………………………………………...…169
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

АСЕАН – Асоціація держав Південно-Східної Азії
АТР – Азійсько-Тихоокеанський регіон
ВП – Високий представник з питань зовнішньої політики та політики безпеки
ДЄС – Договір про Європейський Союз
ДФЄС – Договір про функціонування Європейського Союзу
ЄЕС – Європейське економічне співтовариство
ЄОВС – Європейське об’єднання вугілля та сталі
ЄР – Європейська Рада
ЄС – Європейський Союз
ЄСБ – Європейська стратегія безпеки
ЄСЗД – Європейська служба зовнішніх дій
ЄЦБ – Європейський центральний банк
КНР – Китайська Народна Республіка
СЗППБ – Спільна зовнішня політика і політика безпеки
СОТ – Світова Організація Торгівлі
СПБО – Спільна політика безпеки та оборони
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Роль Китайської Народної Республіки у світі дедалі зростає. Розширення зв’язків із цією країною в політичній, економічній, культурній та інших сферах є одним із важливих напрямів зовнішньої політики Європейського Союзу. До 1985 року Євросоюз будував свої відносини з Китайською Народною Республікою в рамках загальної зовнішньополітичної доктрини. У подальшому правові засади співробітництва КНР та ЄС були зафіксовані в рамковій Угоді про торгівлю та співробітництво 1985 року, яку має бути замінено новою Угодою про партнерство та співробітництво, переговори щодо укладення якої розпочато в січні 2007-го, а також у більш ніж 20 секторальних договорах у пріоритетних сферах.
ЄС і КНР, як відомо, мають чимало спільного. Це стосується геополітики, яка великою мірою визначає роль і місце Євросоюзу та Китаю не тільки в Євразійському регіоні, а й у більш широкому, глобальному геополітичному контексті. КНР та ЄС мають взаємні економічні інтереси й близькі позиції щодо ключових проблем сучасного світового політичного розвитку. Перед ними стоять схожі внутрішні соціально-економічні проблеми.
Зовнішньополітичний курс КНР та ЄС ґрунтується на реалістичному врахуванні їхніх національних інтересів. Євросоюз – важливий чинник європейської та світової політики. Він із повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Китай і ЄС плідно та послідовно співпрацюють і координують свою політику в рамках міжнародних організацій.
Незважаючи на те, що проблема європейсько-китайських відносин викликає значний інтерес науковців, політиків і громадськості, вона поки що залишається маловивченою, хоча з 1985 року вперше в історії їхні стосунки почали розвиватися на широкій державно-правовій основі. Це зумовлює необхідність поглибленого дослідження найрізноманітніших напрямів регулювання відносин КНР і ЄС. Розробка даної проблеми допоможе зрозуміти основні тенденції розвитку взаємозв’язків між Китаєм і Євросоюзом, надасть можливість запропонувати рекомендації щодо здійснення всебічної співпраці.
Стан розробки теми. Розробка обраної проблеми в українській науковій літературі на сьогодні тільки починається. Ця проблематика дістала відображення в положеннях та висновках наукових праць як українських, так і іноземних правознавців у сферах міжнародного права, а також порівняльного правознавства: Л. П. Ануфрієвої, М. М. Богуславського, Н. Г. Вілкової, Х. Данханя, Г. К. Дмітрієвої, А. С. Довгерта, П. Жюйара, Д. В. Задихайла, Д. Карро, О. Р. Кібенко, В. І. Кисіля, О. С. Комарова, В. М. Корецького, В. М. Коссака, Х. Коха, Н. С. Кузнєцової, Х. Кьотца, Л. А. Лунца, В. В. Луця, У. Магнуса, О. О. Мережка, П. В. фон Моренфельса, М. Г. Розенберга, В. Л. Толстих, К. Цвайгерта, М. Чанга, Х. Чіна, Я. М. Шевченко, Ч. Шуйбао, Ч. Ючінга та ін.
За всієї очевидної актуальності в науці міжнародного права дослідженню співробітництва КНР і ЄС дотепер не приділялося належної уваги. Ті чи інші аспекти цього співробітництва розглядали, зокрема, у своїх працях А. В. Василенко, В. В. Коновалов, О. В. Оніщук, А. С. Осика, С. Г. Осика, О. В. Павленко, О. О. Покрещук, В. Т. Пятницький, Т. П. Стюарт, О. В. Штефанюк та ін.
У роботі використано також низку праць іноземних авторів, а саме – Л. Оппенгейма, С. МакКаффрі, Л. Кафліша, С. Богдановича, Ч. Боурна, Дж. Деллапенни, П. Воутерс, Д. Лазервіца, П. Глейха, П. Бемонта, Г. Екштайна, С. М. А. Салмана, Л. де Шазурна, Р. Пейслі, А. Танці, Д. Селігмана, Т. Упреті, К. Спігель, К. Мехлем, Ф. Лурес та ін.
Досить обмежене коло україиських фахівців займається дослідженням співробітництва ЄС із третіми країнами. Так, окремим проблемам у цій сфері присвятили роботи В. І. Євінтов, В. Н. Денисов, О. М. Кочергіна, З. М. Мозіль, В. І. Муравйов, М. М. Микієвич, Р. Б . Хорольський тощо.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» № 06БФ048-01, яка, в свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України».
Об’єктом дисертаційного дослідження є система правових відносин між КНР і ЄС.
Предметом дослідження обрано основні аспекти європейсько-китайських відносин та співробітництва у правовій, дипломатичній, економічній, науково-технічній і гуманітарній сферах та діяльність державних установ, які сприяють розвиткові двосторонньої співпраці.
Географічні межі дослідження охоплюють територію ЄС та КНР.
Мета дослідження полягає в аналізі стану і тенденцій розвитку європейсько-китайських відносин. Для досягнення мети дисертант ставить такі основні дослідницькі завдання:
- дослідити Європейський Союз як суб’єкт міжнародного права sui generis;
- розглянути форми участі ЄС у зовнішніх зносинах;
- визначити економічні та політико-правові передумови співпраці між КНР і ЄС;
- дослідити договірний механізм співробітництва між КНР і ЄС;
- визначити основні форми співробітництва між КНР і ЄС;
- проаналізувати шляхи впливу права ЄС на правопорядок КНР;
- дослідити особливості правового регулювання відносин КНР і ЄС у сфері торгівлі;
- проаналізувати стан правового регулювання відносин КНР і ЄС в інвестиційній сфері;
- дослідити регулювання відносин КНР і ЄС у сфері антидемпінгу.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено за допомогою сукупності методів: історичного - для з'ясування історичних, економічних та політико-правових передумов розвитку співробітництва КНР і ЄС; логічного – для визначення правової природи Європейського Союзу як суб’єкта міжнародного права sui generis; порівняльно-правового (компаративістського) - для аналізу права ЄС на правопорядок КНР; структурно-функціонального - для виявлення договірного та інституційного механізму співробітництва між КНР і ЄС; формально-юридичного - для аналізу форм участі ЄС у зовнішніх зносинах; діалектичного - для вивчення принципів правового регулювання відносин КНР і ЄС у сфері торгівлі, інвестицій, антидемпінгу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням правових основ співробітництва Китайської Народної Республіки з Європейським Союзом у сучасних умовах. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- з системних позицій проаналізовано зміст правового та організаційного забезпечення форм участі ЄС у зовнішніх зносинах для співробітництва з КНР. Зокрема доведено, що за останні десять років інтеграційні процеси в Європі привели до якісних змін у системі управління Європейським Союзом як унікальним політико-територіальним утворенням, що у процесі розширення і включення до свого складу нових держав поступово набувало рис державності;
- визначено та комплексно досліджено економіко-правові передумови співробітництва КНР і ЄС. Доведено, що у той момент, коли КНР і ЄС стоять перед численними глобальними викликами, зокрема, переживають глобальну фінансову кризу, найважливішим спільним інтересом сторін стало надання один одному найбільшої взаємної підтримки. Завдяки спільним зусиллям Китаю і ЄС спостерігається тенденція безперервного розширення двостороннього співробітництва, що проявляється у підписанні угод про співробітництво в енергетичній, науково-технічної галузях і в сфері середнього й малого бізнесу;
- досліджено інституційний механізм співробітництва КНР і ЄС, основою розвитку якого є Угода про торговельне й економічне співробітництво 1985 року, створений у 2008 році економічний і торговий механізм співробітництва, що забезпечує зв’язки між Комісією ЄС і Держрадою Китаю та який за формою та змістом діяльності доцільно порівнювати з Трансатлантичною економічною радою ЄС – США, а також секторальні діалоги, до участі в яких залучені офіційні особи, політики, бізнесмени, приватні компанії та механізм дії яких охоплює понад двадцять сфер співробітництва;
- запропоновано та обґрунтовано необхідність розробки сучасної договірної основи функціонування механізму співробітництва між КНР і ЄС, зокрема, підписання нової базової Угоди про партнерство й співробітництво;
- обґрунтовано доцільність створення і функціонування системи органів державної влади КНР, компетенція яких частково або повністю пов’язана з виробленням та реалізацією державної політики в напрямку європейського співробітництва та налагодженням якісного співробітництва між КНР і ЄС у сучасних умовах; запропоновано конкретні організаційно-правові механізми інституційних перетворень у напрямку співробітництва КНР з ЄС;
- доведено, що основним напрямком державної політики Китаю, метою якої є поглиблення співпраці з Європейським Союзом, повинна стати не тільки апроксимація (адаптація) законодавства, а реформування всієї правової системи, враховуючи європейський досвід, який відзеркалений у документах ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, а також із врахуванням національної правової практики держав-членів ЄС. Запорукою успішності цього процесу повинно стати чітке розуміння структури європейського правового простору, ролі та місця його компонентів у формуванні єдиного європейського права;
удосконалено:
- розуміння організаційно-правових особливостей політики ЄС в умовах його сучасного розширення; визначено наслідки такого розширення шляхом проведення аналізу процесів інтеграції та власне розширення, що відбувалися на різних стадіях функціонування ЄС; визначено наслідки такого розширення для КНР;
- концептуальний підхід, принципи розробки нової Угоди про партнерство і співробітництво між КНР і ЄС на основі комплексного дослідження організаційно-правових засад зазначеного співробітництва й усвідомлення перспектив та інтересів обох сторін;
- на основі комплексного дослідження та узагальнення існуючу теоретичну базу щодо впливу права ЄС на правопорядок КНР;
дістали подальший розвиток:
- пропозиції щодо визначення пріоритетних сфер співробітництва КНР і ЄС, а саме – включення сфери торгівлі, інвестицій та антидемпінгу до цього переліку;
- дослідження особливостей правового регулювання відносин КНР і ЄС у сфері торгівлі, зокрема визначено наявність системи правових інструментів, що забезпечують реалізацію співробітництва КНР і ЄС у сфері торгівлі, та виокремлено особливості правового забезпечення функціонування цієї системи, у яких провідна роль належить міжнародним договорам, що підтверджено аналізом нормативно-правових актів, які регламентують взаємовідносини Китаю з Євросоюзом у сфері торгівлі. Проаналізовано етапи становлення та розвитку двостороннього співробітництва між КНР і ЄС, досліджено ефективність процесу співробітництва, розглянуто систему інституцій, що забезпечують цей процес;
- аналіз особливостей правового регулювання співробітництва КНР і ЄС в інвестиційній сфері, яке визначає перспективу поглиблення економіко-правових відносин між обома партнерами. Досліджено наявну в КНР відповідну правову базу, яка забезпечує реалізацію європейсько-китайських відносин у сфері інвестицій;
- вивчення питань, пов’язаних з обґрунтуванням необхідності та значущості антидемпінгового регулювання для економічного розвитку, що характеризує результати правового співробітництва КНР і ЄС; досліджено також правове забезпечення антидемпінгового регулювання в доктрині та практиці європейського права, проаналізовано вплив антидемпінгового регулювання в ЄС на право КНР.
Практичне значення одержаних результатів. В науковому плані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для поглиблення наукових знань та створення необхідної теоретичної бази в питанні відносин Європейського Союзу з третіми країнами, зокрема з КНР, а також для подальшого розвитку вітчизняних досліджень даної проблематики.
У практичному плані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення існуючих та розробки нових механізмів співпраці КНР з ЄС, що визначено пріоритетом їх зовнішньополітичної діяльності. Результати дослідження можуть бути корисними для урядових делегацій, які залучені до переговорного процесу з метою укладання угод про двостороннє співробітництво. Основні результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані для вдосконалення старих і розробки нових актів (міжнародних і національних) в сфері двостороннього співробітництва України з ЄС, інтеграція до якого визначена стратегічним курсом зовнішньої політики України.
Матеріали даної дисертації та висновки, сформульовані у ній, можуть бути використані при викладанні курсів та спецкурсів міжнародного права у вищих навчальних закладах (наприклад, з міжнародного публічного права, права Європейського Союзу), а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.
Апробацію результатів дисертації було здійснено у виступах на науковій конференції «Сучасні проблеми правової системи України», м. Алушта (АРК), 29 жовтня – 1 листопада 2009 року (тези опубліковано) та конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» 22 жовтня 2009 року в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тези опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в трьох наукових статтях, які було опубліковано у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінок, з яких бібліографію викладено на 12 сторінках (обсяг – 144 джерел, у тому числі іноземних джерел – 81).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки.
За останні 10 років інтеграційні процеси у Європі привели до якісних змін у системі управління Європейським Союзом як унікальним політико-територіальним утворенням, що в процесі розширення й включення до свого складу нових держав (у 2003 і 2007 роках) поступово набувало рис державності. Найвищим досягненням на цьому етапі європейської інтеграції стала спроба розробки та введення в дію «Договору, що встановлює Конституцію для Європи» («Європейської конституції»), що, проте, через амбітні завдання (ст. 6) так і не було реалізовано. Проте Конституція Європейського Союзу у своїй основі містила ідею формування в ЄС елементів державності зі збереженням окремих суверенних прав за державами – членами Євросоюзу, що дає підстави говорити про популярність у європейців концепції «розщепленого суверенітету» і уявлень про ЄС як про державоподібне утворення. У цьому контексті Лісабонський договір (Договір про реформу ЄС), підписаний 13 грудня 2007 року, визначив межі політичного компромісу між керівництвом ЄС і держав, що не входять до його складу, реформуючи систему управління і підвищуючи ефективність ухвалення політичних та правових рішень. Крім того, концепцію «Європейської конституції», що передбачає скасування чинних установчих договорів у зв’язку з набраннямі юридичної сили Конституцією ЄС, було відхилено й замінено більш компромісною ідеєю інкорпорації всіх нововведень Договору про реформу в установчі договори без зміни їхньої правової основи.
В основу оновленої інституційно-політичної архітектури Євросоюзу лягають такі ключові моменти:
1) Європейська рада, яка об’єднує голів держав чи урядів держав-членів, набуває офіційного статусу інституції ЄС як його керівний політичний орган. Запровадження посади постійного голови цієї євроінституції посилює її функцію загального політичного скеровування та координації діяльності Євросоюзу, а також відкриває нові можливості для проведення ефективної зовнішньої політики ЄС на міжнародній арені.
2) Злиття посад Високого представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки і Комісара з питань зовнішніх відносин ще більшою мірою сприятиме становленню Євросоюзу як впливового актора міжнародних відносин, реалізації «європейського виміру дипломатії» та тіснішій координації зовнішніх політик держав-членів. У своїй роботі новий Високий представник зможе спертися на Європейську дипломатичну службу, до якої увійдуть відповідні управління Генерального cекретаріату Ради та Європейської комісії (разом з її 130 закордонними представництвами), а також відряджені працівники дипломатичних відомств держав-членів.
3) У рамках посилення спільної безпекової та оборонної політики ЄС Лісабонський договір офіційно проголошує створення Європейської оборонної агенції, а також встановлює зобов’язання щодо взаємної оборони і солідарності в разі збройного нападу або терористичної атаки на одну з держав-членів. Крім того, окремі групи держав-членів можуть задіяти механізм «постійної структурної співпраці» і здійснювати військові операції на доручення Ради ЄС. При цьому прогресивне становлення європейської оборонної складової жодним чином не є альтернативою системі колективної оборони НАТО як фундаменту безпеки його членів.
4) З 1 листопада 2014 року Рада ЄС переходить до ефективнішої системи прийняття рішень кваліфікованою більшістю голосів, що покладається на подвійну більшість держав-членів та населення Союзу. Водночас сфера застосування голосування кваліфікованою більшістю значно розширюється.
5) Парламенти держав-членів отримують нові важелі впливу на процес євробудівництва через можливість позову до Суду ЄС у питаннях, що стосуються дотримання принципу субсидіарності (допоміжності), кращого попереднього інформування щодо проектів законотворчих актів, процедур перегляду установчих договорів та прийняття нових держав-членів.
6) Держави-члени далі визначають і контролюють перебіг та зміст євробудівництва завдяки збереженню вимоги одностайності при перегляді установчих договорів, чіткішому розмежуванню повноважень між Євросоюзом і державами-членами, зокрема, дотриманню принципу присвоєння компетенцій, відповідно до якого Євросоюз діє виключно в межах повноважень, наданих йому установчими договорами. Більше того, Лісабонський договір надає державам-членам право залишити Євросоюз відповідно до встановленої процедури добровільного виходу з ЄС.
Зі зростанням значущості ЄС і Китаю як політичних гравців глобального масштабу останніми роками динамічно розширюються і їхні відносини, причому дедалі більше значення надається політичному діалогові, договорам у галузях та інституційним перетворенням. За обсягом торгівлі Китай нині є другим після Сполучених Штатів неєвропейським торговельним партнером ЄС.
Основою розвитку двосторонніх економічних відносин є Угода про торговельне й економічне співробітництво 1985 року, якою створено інституційний механізм взаємодії та співпраці. У квітні 2008 року створено економічний і торговельний механізм співробітництва. Він забезпечує зв’язки між Комісією ЄС і Держрадою Китаю. Механізм функціонує на рівні віце-прем’єра, що займається питаннями захисту прав інтелектуальної власності, торгівлі, інвестицій та економічного співробітництва. За формою і змістом діяльності цей механізм доречно порівнювати з Трансатлантичною економічною радою ЄС – США. Головними його завданнями є усунення дисбалансу в торгівлі між Китаєм і ЄС (дефіцит ЄС у торгівлі з Китаєм становив у 2007 році 159 млрд євро) та ліквідація торговельних бар’єрів. На думку багатьох аналітиків, якщо не буде вирішено проблему торгівлі у відносинах з Китаєм, істотної втрати зазнають двосторонні відносини, а також стратегічне партнерство.
Наповнення відносин Китай – ЄС забезпечують секторальні діалоги. Вони проходять на різних ієрархічних рівнях, від робітника до службовця міністерства. У цей формат залучене широке коло учасників: офіційні особи, політики, бізнесмени, приватні компанії.
Механізм секторальних угод охоплює понад 20 сфер співробітництва. До їх числа належать: сільське господарство, цивільна авіація, конкурентна політика, санітарні й фітосанітарні стандарти, митне співробітництво, освіта і культура, зайнятість і соціальні справи. Далі йдуть питання енергетики, навколишнє середовище, служба супутникової навігації ГАЛІЛЕО, розвиток інформаційного суспільства, макроекономіка та фінансові послуги, водний транспорт, збалансований регіональний розвиток, промислова політика, наука і технології, торгівля, співробітництво в галузі космосу, туризм, торгівля текстильними товарами.
Найскладнішим питанням співпраці є захист прав інтелектуальної власності, у якому найбільш виразно проявляються проблеми співпраці, менш помітні в інших сферах.
З моменту вступу Китаю до СОТ у 2001 році Пекін доклав значних зусиль, щоб адаптувати національне законодавство стосовно захисту інтелектуальної власності до Угоди ТРІПС, центрального елементу правової бази СОТ. Комісія ЄС фінансує програму технічного співробітництва в галузі прав інтелектуальної власності, яку підтримують правоохоронні органи Китаю. 30 жовтня 2003 року Китай і Єврокомісія дійшли згоди щодо структури, змісту й частоти проведення даного діалогу, Угоду було укладено між Директоратом з торгівлі Єврокомісії і Міністерством торгівлі Китаю.
Китайсько-європейський діалог структурований горизонтально і секторально. У рамках горизонтального співробітництва між Директоратом з торгівлі Єврокомісії і Міністерством торгівлі Китаю обговорюється кілька блоків питань. Вони позділяються на:
- обмін досвідом між ЄС і Китаєм щодо захисту прав інтелектуальної власності через координацію роботи відповідних агентств;
- обмін законодавчим досвідом;
- обмін досвідом роботи митних служб, поліції, адміністративних і судових органів із захисту прав інтелектуальної власності;
- забезпечення поінформованості суспільства про права споживача і правовласників.
Діалог проводиться щороку в Брюсселі або Пекіні. Загальну координацію здійснюють профільний директорат Єврокомісії та Міністерство торгівлі КНР. Учасники діалогу доповідають про стан справ Робочій групі з економіки і торгівлі.
Згаданий діалог підтримується також проектом ЄС – Китай з поліпшення дотримання прав інтелектуальної власності в КНР. Проект з бюджетом в 10,85 млн євро (внесок ЄС) і 5,425 млн євро (внесок КНР) був розпочатий 26 листопада 2007 року. На практиці ця співпраця, розрахована на 4 роки і реалізується у формі проведення конференцій, семінарів, програм підготовки кадрів з низки ключових галузей, а саме:
- удосконалення законодавства Китаю у сфері кримінального, патентного, торговельного, авторського права;
- підготовка фахівців у галузі захисту прав;
- удосконалення самого механізму захисту прав.
Процедура проведення діалогів має досить гнучкий характер. Як організаційні форми використовуються спеціально створені комітети і робочі групи. Скликаються конференції. Проводяться щорічні формальні зустрічі або організуються неформальні обміни.
Секторальні угоди – це стабілізаційний елемент відносин, що допомагає збалансувати інші. більш важливі, питання: права людини, міграція, переговори з торгівлі.
Результатом функціонування секторальних діалогів стали застосування Китаєм стандартів Міжнародної організації праці, бухгалтерської звітності, турбота про збереження навколишнього середовища. Китай прийняв закон про конкуренцію, що має створити однакові умови гри і для китайських, і для європейських компаній.
Рушійним чинником розвитку відносин КНР – ЄС виступає економіка. Відтоді як двостороння торгівля продемонструвала стрімке піднесення і європейські компанії вклали мільярди доларів у швидко зростаючу китайську економіку, ЄС прагнув побудувати більш узгоджену політичну структуру для економічних відносин.
Слід зазначити, що в той момент, коли Китай і ЄС стояли перед численними глобальними викликами, зокрема – переживали глобальну фінансову кризу, найважливішим спільним інтересом сторін стало надання одна одній найбільшої взаємної підтримки. Голова Єврокомісії відзначив, що Китай є «ключовим» партнером ЄС у боротьбі з численними глобальними викликами. Водночас виклики надають і нові можливості, тому на тлі глобальної фінансової кризи об’єднання зусиль Китаю і ЄС, які є двома найважливішими у світі економічними суб’єктами, сприятиме розвиткові двосторонніх відносин.
Завдяки спільним зусиллям Китаю і ЄС спостерігається тенденція безперервного розширення двосторонньої співпраці. Останнім часом сторони підписали угоди про співробітництво в енергетичній, науково-технічній галузях і у сфері середнього та малого бізнесу. Після того як Китай направив у Європу свою делегацію для закупівлі європейських товарів, він відрядив у ЄС нову подібну місію. Це був конкретний крок КНР, спрямований на боротьбу з торговельним та інвестиційним протекціонізмом, і цим кроком Китай продемонстрував свою рішучість разом з європейським партнером протистояти глобальній фінансовій кризі.
Китай і Євросоюз – найбільша країна, яка розвивається, і найбільше об’єднання розвинених країн – мають великий потенціал і широкі перспективи співпраці. Сторони мусять усунути всі перешкоди й стабільно розширювати співробітництво. Якнайшвидше визнання Європейським Союзом статусу Китаю як країни з ринковою економікою, пом’якшення обмежень на експорт до КНР продукції високих технологій і зняття ембарго на поставки військової продукції до Китаю сприятимуть зростанню та зміцненню торговельно-економічного співробітництва, а також розширенню сфер співробітництва між сторонами, що піде на користь китайсько-європейським відносинам.
Сучасні двосторонні економічні відносини Китаю і Євросоюзу є достатньо різноманітними й складними, що вимагає здійснення постійного моніторингу з метою визначення реальних перспектив їх подальшого розвитку та вдосконалення в цьому контексті правової складової економічної політики обох стратегічних партнерів. Зокрема:
- основними сферами, у яких КНР і ЄС здійснюють активну співпрацю, є політична, економічна, науково-технічна та культурна;
- у політичній сфері можна виділити дві форми співпраці між КНР і ЄС: міждержавні зв’язки і контакти на міжрегіональному рівні;
- відносини Китаю і ЄС в економічній сфері характеризуються поступовим розширенням зв’язків у торгівлі і в галузі інвестиційного співробітництва; перспективи розвитку залежать від таких чинників, як темпи та характер економічних реформ у КНР, збільшення його експортних можливостей (розширення переліку експортних товарів), зростання зацікавленості фінансових кіл КНР в інвестиційному співробітництві з ЄС та розвиток науково-технічної співпраці між ними;
- співробітництво між КНР і ЄС у науково-технічній та гуманітарній сферах здійснюється у формі спільних проектів між науково-дослідними установами, обміну інформацією та делегаціями, навчання китайських студентів у європейських вищих навчальних закладах, організації мистецьких виставок, ознайомлення громадськості з культурною спадщиною тощо;
- відсутність розгалуженої інфраструктури представництва європейських підприємств у Китаї, значна відстань між ними створюють об’єктивні перешкоди на шляху розбудови двостороннього співробітництва, однак і суб’єктивні чинники (відсутність належної ініціативи, слабка координація діяльності різних відомств, невизначеність порядку імплементації Угоди розбудови відносин з Китаєм) відіграють не менш негативну роль, значно звужуючи можливості ЄС для розвитку взаємовигідного співробітництва з КНР.
Як бачимо, загалом динаміка відносин КНР і ЄС є позитивною. Якщо проаналізувати цей факт, то можна визначити, що Китай уже зараз є провідним актором в АТР і претендує на закріплення в ролі впливового гравця світового масштабу.
Зовнішня політика Китаю дедалі більше спрямовується на пошук партнерів, які могли б сприяти втіленню планів китайського керівництва й підтримували б положення про домінуючу роль ООН та мультиполярність міжнародної системи.
КНР робить ставку на Європейський Союз як на надійного партнера, співробітництво з яким і надалі зміцнюватиметься.
Результатами такого партнерства для ЄС є масштабні китайські ринки збуту продукції; підтримка концепції мультиполярності, яка для європейських еліт є справжнім каменем спотикання у відносинах з американськими партнерами; зрештою – можливості для забезпечення більш суттєвої ролі ЄС в АТР, а відтак закріплення Євросоюзу як глобального, а не регіонального партнера.
Для Китаю такий союзник, як ЄС є потужним економічним партнером і насамперед інвестором, що надаватиме імпульсів подальшому розвиткові китайської економіки.
За умови, що прагматизм у відносинах КНР і ЄС візьме гору над ідеологією, можна говорити про те, що партнерство Китаю з Євросоюзом має всі шанси для трансформації в реальне довгострокове стратегічне партнерство.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амстердамский договор, изменяющий Договор о Европейском Союзе, Договоры, учреждающие Европейские Сообщества, и некоторые относящиеся к ним акты, – Москва, Парлам. изд-во, 1999. – 245 с.
2. Аннерс Э. / История европейского права /. – Э. Аннерс. – 1-е изд.– Москва.: Наука, 1994. —12.с
3. Антидемпінгова політика Європейського Союзу: Практичний посібник для українських виробників та експортерів / Антидемпінгова служба Європейської Комісії, представництво України при ЄС при допомозі Hammond Suddards Edge. – К.: Катран груп, 2001. – 149 с. — (Бібліотека офіційних видань).
4. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / [С. Г. Осика, В. В. Коновалов, О. О. Покрещук, А. С. Осика. ]. – К.: УАЗТ, 2001. – 378 с.
5. Балакин В. И. Политические аспекты инвестиционной стратегии США, Японии и Евросоюза в отношении КНР / В. И. Балакин. – Москва, : Наука, 2003. – 39 с.
6. Березовська І. А. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з асоційованими країнами: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка / І. А. Березовська. – К., 2005. – 19 с.
7. Бирюков П. Н. Международное право. Учебное пособие.. –Павел Николаевич Бирюков – М.: Юристъ, 1998. – 176с.
8. Богуславский М. М. Иностранные инвестиции: Правовое регулирование / М. М..Богуславский. – Москва.: БЕК, 1996. – 28c.
9. Борох Ольга Скромное обаяние Китая / Ольга Борох,Александр Ломанов. – Pro et Contra. Журнал российской внутренней и внешней политики. – 2007. – №6.– 45–51c.
10. Гренeндейк К. Применение права Европейского Сообщества в странах-членах ЕС на примере допуска к государственной службе / К. Гренeндейк – Вестник Московского университета. – Серия 11: Право. – 1996. – № 2. – 61-75c.
11. Гурка М. Розвиток законодавства з мстою вступу до ЄС: приклад Польщі / М. Гурка – Український правовий часопис. – 1998. – № 2. – 26-31c.
12. Демпінг у сучасній міжнародній торгівлі (міжнародно-правові та економічні питання): навч. посібник [за ред. О. О. Покрещука]. – К.: УАЗТ, 1999. – 91 с.
13. Денисов В. Н. Развитие теории и практики взаимодействия международного и внутреннего права // Денисов В.Н., Євинтов В.И., Дзуд Я., Бокор - Сеге Х., Гегцег Г. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. - К.: Наукова думка, 2002. - 7 – 24c.
14. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. / М. Дженіс, Кейр, Е.Бредлі– К.: АртЕк; Будапешт: Colpi, 1997. – 583с.
15. Договоры об учреждении Европейских Сообществ: Договор об учреждении Европейского Объединения Угля и Стали. Договор об учреждении Европейского Економического Сообщества. Договор об учреждении Европейского Сообщества по Атомной Енергии. – Москва наука., 1994. – 359 с.
16. Европейский Союз: Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментарием / [отв. ред. С. Ю. Кашкин]. – М.: ИНФРА-М, 2008. –11–29 с.
17. Единый Европейский Акт. Договор о Европейском Союзе. – Маастрихт., 1994. – 120 с.
18. Ентін Л. М. Право Європейського Союзу: основні категорії та поняття: навч. посібник. /Л. М. Ентін – К.: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 102 с.
19. Забигайло В.К. Европейское право: мифический постулат или объективный ориентир развития законодательства Украины? /В.К. Забигайло– Український часопис міжнародного права. – 2001. – № 1. -61-64 c.
20. Забігайло В.К. Право України як інституціональна передумова наближення України до Європейського Союзу / В.К. Забігайло – Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. – К., 2001. – 140-145c.
21. Загальна теоpія деpжави і пpава: навч.посібник для студентів спец. «Пpавознавство» / / [П. М. Рабінович, Г. Г. Шмельова, Л. А. Луць] – Львів.ун- т. 1993. – 32 c.
22. Захарін С. В. Державне регулювання іноземного інвестування / С. В. Захарін // Фінанси України. – 2002. – №1. – 92–101 с.
23. Капустин А.Я. Европейский союз: интеграция и право/ А.Я Капустин– М.: РУДН, 2000 304c
24. Кашкин С. Ю. Лиссабонский договор и основные тенденции и перспективы развития европейского права / С. Ю. Кашкин // Журнал зарубежного права и сравнительного правоведения. – 2008. – №2. –83–96 с.
25. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: навч. посібник: [пер. з англ]. / В. Кернз.；К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 381 с.
26. Китай отказался от встречи с Евросоюзом [Електронний ресурс] /Наталия Портякова/ Коммерсант.–2008.–28ноября Режим доступу до журн. : http://www.kommersant.ru/doc.aspx?fromsearch=cbf43cba-891d-4544-9ee0-35f9c87c292c&docsid=1085319
27. Китайський інформаційний Інтернет-центр від 10.12.2004 —Режим доступу до журн. : http://kg2.mofcom.gov.cn
28. Ковальова О. О. Європейський Союз і країни Центральної та Східної Європи: політичні стратегії інтеграції / О. О. Ковальова // Держава і право. – Вип. 18: Юридичні і політичні науки. —2002. — 403–410 c.
29. Консолидированные тексты Договора о Европейском Союзе и Договора об учреждении Европейского сообщества // Европейское право / [отв. ред. Л. М. Энтин]. – М.: Норма, 2000. – 523–699 c .
30. Конституционное право зарубежных стран: учеб. пособие: / [Алебастрова И.А, Андреева Г.Н, Кашкин С.Ю. др.], перераб. и доп. [сост. В. В. Маклаков] — 3-е изд..– М.: БЕК, 2002. – 592 с.
31. Конституционное право зарубежных стран: учеб. пособие: / [Маклаков В.В., Рыжов В.А., Мишини,А.А. др.]перераб. и доп. cост. В. В. Маклаков. — 4-е изд., – М.: Волтер Клувер, 2003. – 624 с.
32. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 168 с.
33. Кучерявенко М. Антидемпінгкова політика ЄС. / М. Кучерявенко Вісник Семінар з питань антидемпінгу. Дніпропетровськ, 16 листопада 1999 р. –МЗЕЗТ України, Дніпропетровська обл. держ. адміністрація. – 40 с.
34. Лапшова О. М. Іноземні інвестиції: економіко-правовий аспект /О. М. Лапшова / Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. – К., Право України.2000. – Ч. 2. – 107–108c.
35. Лейбо Ю. И. Конституционное право зарубежных стран: учебник для вузов; [под общ. ред. М. В. Баглая] / Ю. И. Лейбо и Л. М. Энтина. – М.: НОРМА-ИНФРА-М), 2000. – 832 с.
36. Літкевич В. Законодавство про іноземні інвестиції: Світовий досвід і практика України / В. Літкевич // Суверенітет України і міжнародне право. – К: Манускрипт, 1995. – 178–180 c .
37. Лукашенко В. И. Западноевропейская интеграция в системе современных международних отношений: учеб. пособие / В. И. Лукашенко. – К., М.: БЕК1991. – 148 с.
38. Луць Л.А. Деякі проблеми європейської правової інтеграції /Л.А. Луць – Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів, 2002. – Вип. 1. – 23-32 c.
39. Ляшенко В. М. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності: автореф. дис. …канд. філос. наук: 12.00.12 – К.: Національна академія внутрішніх справ України, В. М. Ляшенко—1999. – 18 с.
40. Маккартни Дж. Разъярённый Китай отменил саммит с ЕС Джейн Маккартни // [Електронний ресурс] The Times, 2008, 27 November (приводится по: Инопресса, 2008, 27 ноября –— Режим доступу http://www.inopressa.ru/article/27Nov2008/times/china.html).
41. Мармазов В.Є. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. Навчальний посібник [ За ред. Шемшученка Ю.С. ]. /В.Є. Мармазов, І.С.Піляєв– К.: Юридична книга. 2000. – 472с.
42. Микієвич М. М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами / М. М. Микієвич. – Львів Артсервіс 2006. – 200 с.
43. Мишин А. А. Конституционное право зарубежных стран: Учебник: 6-е изд., перераб. и доп. / А. А. Мишин. – М.: Белые альвы, 1999. – 456 с.
44. Мозіль З. Правові основи внутрішнього ринку Європейського Союзу: загальнотеоретичні аспекти / З. Мозіль // Вісник. львівського університету. Серія міжнародні відносини. – Львів, 2004. – Вип.11. – 13–14 c.
45. Морозов Г. И. Международные организации: 2-е изд. / Г. И. Морозов– М., «Мысль», 1974. – 28–29 c.
46. Муравйов В. І. Правові засади гармонізації законодавства в Європейському Союзі / В. І. Муравйов // Право України. – 2002. – №7. – 114–119 c.
47. Муравйов. В.І. Європейський Союз: консолідовані договори . / В. І.Муравйов (наук. ред.). — К.: Роrt-Rоyаl, 1999. – 206 с.
48. Муссіс Н. Вступ до Європейського Союзу. Право, економіка, політика. 1. Вступ [пер. з англ.] / Н. Муссіс. – К.: Київський Університет, 1999. – 60 с.
49. Ниццский договор и Хартия основных прав Европейского Союза. – М. Спарк, 2003. – 126 с.
50. Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівнял. права; за наук. ред. С. Шевчука. – К., Київський Університет2001. – 196 с.
51. П’ятницький.В. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навчальний посібник викладача/В. П’ятницький[.Наук. ред.]–К.: Заповіт, 2000– 368 с(методологія та дидактика)
52. Пащенко Е. Г. Экономическая реформа в КНР и гражданское право / Е. Г. Пащенко. – М.: Спарк, 1997. – 100 c.
53. Пищик В. Евро и новые тенденции развития рынка капиталов в Европейском економическом и валютном союзе / В. Пищик // РЦБ – 2005. – №13. – 11 c.
54. Развитие теории и практики взаимодействия международного и внутреннего права / [Денисов В. Н., Евинтов В. И., Дзуд Я., Бокор-Сеге Х., Гегцег Г.]– К.: Наукова думка, 2002. – 7–24 c.(Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве).
55. Семерак О. С. Державно-правові гарантії захисту прав іноземних інвесторів та іноземних інвестицій / О. С. Семерак // Правничий вісник. – 2006. – Вип. 1. – 234–241 c.
56. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник: [пер. з рос.] / О. Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
57. Стройнова І. М. Питання правового режиму іноземних інвестицій / І. М. Стройнова // Актуальні проблеми держави і права – 2007. – Вип. 32. – 390–394 c.
58. Суд Европейских Сообществ. Избранные решения / [Акопова И.Г., Водолагин С.В., Толстопятенко Г.П и др.] ,отв. ред. Л. М. Энтин. – М. Норма, 2001. – 140 с.
59. Татам А. Право Європейського Союзу: підручник для студентів вищ. навч. закладів / [пер. з англ.] / А. Татам. – К., «Абрис», 1998. – 424 с.
60. Терра М. Право Европейского Союза. Документы и комментарии [под ред. С. Ю. Кашкина]. / М. Терра – М. Московская Государственная Юридическая Академия, 2007. – 980 с.
61. Топорнин Б.Н. Европейское право: Учебник. / Б.Н. Топорнин– М.: Юристъ, 1998.
62. Торкунов А. Китай в мировой политике.Учебник/ А.Торкунов А.Д.Воскресенский,—Издательство: Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Университет): «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. – 87 c.
63. Турукис Г. К. Интеграционные процессы в Европейском Сообществе и экономика Греции: дис. ... канд. экон. наук / Г. К. Турукис. – М., 1993. – 35 c.
64. Хapтли Т.К. Основы права Европейского Сообщества. Введение в конституционное и административное право Европейского Сообщества. /Т.К. Хapтли– М.: Закон и право. 1998. – 531с.
65. Хартли Т. К. Основы права Европейского сообщества: [пер. с англ.] / Т. К. Хартли . – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 19 c.
66. Четвериков А. О. Основные органы Европейского Союза (конституционно-правовой аспект): автореф. дис. … канд. юр. наук / А. О. Четвериков. – М. – 1999. – 6 c.
67. Чжан Цзюньчен. Іноземні інвестиції в економіці Китаю (пріоритети використання і механізми регулювання): автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.05.01 [Електронний ресурс] / Цзюньчен Чжан; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2001. – 15 с.
68. Чжоу Цзэн. Роль иностранных инвестиций в экономике Китая / Цзэн Чжоу. – Дис. ... канд. экон. наук : 08.00.14 Москва, 2005 175 с. РГБ ОД, 61:06-8/1193. – 175 с.
69. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран / В. Е. Чиркин. – М. : Юристъ, 1997. – 568 с.
70. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. / В. Е. Чиркин. – М.: Юристъ, 2005. – 669 с.
71. Шемшученко Г.Ю. Перспективи розвитку відносин України з Європейським Союзом / Г.Ю. Шемшученко — Правова держава. – 1994. – Вип.5. – 260-266 c.
72. Шнирков О. І. Торговельна політика ЄС у концепціях сусідства / О. І. Шнирков // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2004. – Вип. 50. –Ч. 1. – 173–177c.
73. Энтина Л. М. Европейское право: учебник для вузов / Л. М. Энтина [под общ. ред. д. ю. н., проф. Л. М. Энтина]. – Москва.: Норма-Инфра-, 2002. –9–11с.
74. Эш Тимоти Гартон. Новая заря останется лучезарной лишь благодаря стратегическому партнерству с Китаем / Тимоти Гартон Эш // The Guardian . – 2008. – 27 November 27.
75. Agreement between the European Community and the Kingdom of Norway on the participation of Norway in the work of the European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction— Official Journal L 257, 11/10/2000.
76. Agreement on Trade and Economic Cooperation between the European Economic Community and the People’s Republic of China . / —Brussels 1985 Режим доступу: http://ec.europa.eu/world/agreements/prepareCreateTreatiesWorkspace/treatiesGeneralData.do?step=0&redirect=true&treatyId=341
77. Burca G., The European Court of Justice. / G. Burca, J.Weiler —Oxford, 2001. – 217 p.
78. Carlsnaes W., European Foreign Policy. / W. Carlsnaes S. Smith – The EC and Changing Perspectives in Europe. – L., 1994. – 321 p.
79. Chevenement Jean-Pierre. the European Union and China’s Policy / Jean-Pierre Chevenement // Le Figaro. – 2003. – 22 Septembre.
80. China’s Attracting Foreign Investment Policy. Режим доступу: http://chinagate.cn/english/435.htm
81. China’s EU Policy Paper / —MFA PRC, The Department of European Affairs, —October 2003, Режим доступу: http://www.fmprc.gov.cn/eng/topics/ceupp/t27708.htm
82. Chryssochoou D., Theory and Reform in the European Union. / Chryssochoou D. Tsinisizelis s. — Infantis K.- Manchester 1999. – 174 p.
83. Commission Regulation (EEC) No 2640/86 of 21 August 1986 imposing a provisional anti-dumping duty on imports of plain paper photocopiers originating in Japan // Official Journal. – L239. – 26/08/1986. – P. 0005.
84. Commission Working Document Accompanying COM (2006) 632 final: Closer Partners, Growing Responsibilities A policy paper on EU-China trade and investment: Competition and Partnerhip. – Brussels, 24.10.2006, COM (2006) 632 final // Електронний ресурс. Режим доступу: http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/october/tradoc_130791.pdf.
85. Communication from Commission to the Council and the European Parliament - The European Union, Hong Kong and Macao: possibilities for cooperation 2007-2013, – Brussels, 26.10.2006, COM(2006) 648 final // Режим доступу: http://www.delhkg.ec.europa.eu/en/docs/COMM_PDF_COM_2006_0648_F_EN_ACTE.pdf.
86. Communication from Commission to the Council and the European Parliament - The Communication from the Commission «Building a Comprehensive Partnership with China». Brussels, 25.03.1998 COM(1998) 181 final.
87. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the functioning of the European Union // Official Journal. Series C. – 2008. – Vol. 51. – №115. – P. 1-388.
88. Constitution of the People’s Republic of China (Adopted at the Fifth Session of the Fifth NPC PRC and promulgated for implementation by the Proclamation of the NPC PRC on December 4, 1982) // Laws of the People’s Republic of China. Chinese-English Edition. – Beijing, 2000. – Сh. 1. – 1321 p.
89. Council Regulation (EC) No 3359/93 of 2 December 1993 imposing amended anti-dumping measures on imports of ferro-silicon originating in Russia, Kazakhstan, Ukraine, Iceland, Norway, Sweden, Venezuela and Brazil // Official Journal. – L302. – 09/12/1993. – P. 0001–0010.
90. Council Regulation (EC) No 905/98 of 27 April 1998 amending Regulation (EC) No 384/96 on protection against dumped imports from countries not members of the European Community // Official Journal. – L128. – 30/04/1998. – P. 18–19.
91. Council Regulation (EC) No 980/2005 of 27 June 2005 applying a scheme of generalised tariff preferences. – OJ L 169 of 30/06/2005.
92. Craig P. EC Law. Texts, Cases, Materials. / P. Craig, de Búrca Gr. – Oxford: Clarendon Press, 1997.
93. Crossick Stanley EU-China Relations towards a Strategic Partnership / Stanley Crossick , Fraser Cameron, Axel Berkofsky. — EPC Working Paper, July 2005. – 32 p.
94. Decision to meet Dalai Lama «hurts China’s core interests» // China Daily (The national English language newspaper), 2008, November 29–30. – P. 1.
95. Dembour M. B. Harmonization and the Construction of Europe: Variations away from a Musical Theme. / M. B. Dembour– San Domenico 1996. – 96 p.
96. EU (1985), Agreement on Trade and Economic Cooperation Between the European Economic Community and the People’s Republic of China-1985.
97. Evans A. A Textbook on European Union Law. / A. A Evans– Oxford, 1998. – 609 p.
98. Graig Paul. The evolution of EU law. / Paul Graig , de Burca Grainne, eds– Oxford; NY: Oxford university press, 1999. – CXIII, 824p
99. Hartley T.C. The foundations of European Community law: An introduction to the constitutional and administrative law of the European Community. / T.C. Hartley – Oxford; NY: Oxford university press, 1998. – LXIV, 495p
100. Hohloch G. Richtlinien der EU und ihre Umsetzung in Deutschland und Frankreich. / G. Hohloch – Baden-Baden, 2001. – 139s.
101. Kapteyn P.J.G., Introduction to the law of the European Communities: From Maastricht to Amsterdam [Ed. by Gormley Laurence ] / P.J.G. Kapteyn,W. VerLoren van Themaat P. – L.; Boston: Kluwer law international 1998. – CXLVI, 1447 p
102. Katinka Barysch. Embracing the Dragon—The EU’s partnership with China // Katinka Barysch, Charles Grant, Mark Leonard. —Centre for European Reform.2004.
103. Lasagni A. Does Country-targeted Anti-dumping Policy by the EU Create Trade Diversion? // A. Lasagni Journal of World Trade. – 2000. – Bd.34. – №4. – 132–140 p.
104. Lawrence. Klein R. The World Economy and China / Klein R. Lawrence Режим доступу: http://www.moftec.gov.cn/moftec_en/tzlt/yjg_lls.html
105. Lenaerts K., Arts D., Bray R. Procedural law of the European Union. – London: Sweet & Maxwell, 1999. – 539 p.
106. Lenaerts K., Constitutional Law of the European Union. / K. Lenaerts, Van Nuffel P, R. Bray, de Smijter E – London: Sweet & Maxwell, 1999.
107. Li Xiaokun. Meeting «threatens» relations / Xiaokun Li —China Daily, 2008, November 29 – 30. – P.2.
108. Lin Minwang. On Democratic Deficit in the European Union / Minwang Lin— China International Studies, Fall 2008, №12. – 106–118 p.
109. Lui Ming, Huang Renwei & Gu Yongxing. International System in Transition: Relationship between China and Major Powers / Ming Lui —China International Studies, Fall 2008. – №12. – 63–64 p.
110. Lі Kai-sheng. Regional Internationalism and China’s Foreign Policy to East Asia / Kai-sheng Lі — Foreign Affairs Review (of China Foreign Affairs University), 2008, June, №3. – P. 20–25.
111. Men Jing. EU-China Relations: from Engagement to Marriage? / Jing. Men — College of Europe EU Diplomacy Paper 7/2008, November 2008.
112. Men Jing. The EU-China strategic partnership: achievements and challenges // Jing Men Policy paper No. 12. – P.6.
113. Moussis N. Access to European Union: law, economics, policies. / N. Moussis – Genval, 1995. P. 276
114. News Press Office of the Chinese Ministry of Commerce, the Twenty-Second EU-China Mixed Committee on Economics and Trade Reached Consensus on 12 Points (18 June 2007), available at http://www.chinamission.be/chn/sgxx/t338288.htm.
115. O’Keeffe D. Institutional Dynemics of European Integration / Edited by D. O’Keeffe. - L., 1992. – 212 p.
116. Official Journal of the European Communities. L 195/1, 1982.
117. Official Journal of the European Communities. L 93/1, 1968.
118. Pentzlin F. Der universelle Ordre Public im Wirtschaftsrecht als ein Ordnungsprinzip des innerstaatlichen Rechts./ F. Pentzlin Munchen: Florentz, 1985. P. 325
119. Pierre le Mire. Droit de L’Union Européenne et politiques communes: libre circulation, concurrence, harmonisation, politiques communes. / Mire le Pierre– Paris: Dalloz, 1998.P. 198
120. Quermonne J. Le systeme politique europeen, / J. Quermonne Paris, Montchrestien, Collection Clefs, 1993.
121. Robinson O. European Legal History. / O.Robinson, T.Fergus, W.Gordon– Oxford Univresity Press, Third Edition 2005. – 402 p.
122. Sarcevic Р. Conflict of Laws and Public Law: The Swiss Approach. / Р. Sarcevic, Т. Burckhardt — Swiss Reports Presented at the XIIth International Congress of Comparative Law. Zurich, 1987 P67-74.
123. Scotto M. Les institutions européennes. / M. Scotto – Paris: Le Monde editions, 1994. P.166
124. Shambaugh David. China-Europe Relations Get Complicated // David Shambaugh – Foreign Policy, Center for Northeast Asian Policy Studies. —2010
125. Shaw J. European Community Law. / J. Shaw – London, 1995. P. 226
126. The Joint Press Statement of the Sixth Summit Meeting of the EU-China Leaders (30 October 2003), para 4, available at http://www.chinamission.be/chn/sgxx/t68500.htm.
127. the Joint Statement of the Eighth Summit Meeting of the EU-China Leaders (5 September 2005), paras 2 and 6, available at http://www.fmprc.gov.cn/chn/zxxx/t210460.htm.
128. The Joint Statement of the Ninth Summit Meeting of the EU-China Leaders (9 September 2006), paras 2 and 4, available at http://news.xinhuanet.com/world/2006-09/10/content_5071191.htm.
129. The summit of discourtesy. Crisis or no crisis, China’s diplomatic priorities prevail [E-resource] / «The Economist», 2008, November 27 – http://www.economist.com/world/asia/displaystory.cfm?story_id=12708134&fsrc=rss
130. Towards a Strategic Partnership: EU-China Relations /— European Policy Centre working paper, July 2005.
131. Treaty establishing a Constitution for Europe / Official Journal. Series C. -2004. – Vol. 47. – №310. – P. 1–474.
132. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community / Official Journal. Series C. – 2007. – Vol. 50. – № 306. – P. 1–271.
133. Tromm J.J. Introduction to European Community Law. / J.J Tromm – The Hague: Asser Institute, 1995.P. 284
134. Vermulst E. Anti-dumping Law and Practice. / E.Vermulst , P. E. C. Waer– London: Sweet & Maxwell, 1996. – 687 p.
135. Vincenzi Ch. Law of the European Community. / Ch. Vincenzi – London, Pitman Publishing, 1995.
136. Wang Ruibin. The evolution and Prospects of the International Climate Change Regime / Ruibin Wang— China International Studies, Fall 2008. – №12. – P. 166.
137. Wang Youming. An Analytical Comment on Merkel’s Values-oriented Diplomacy / Youming Wang— China International Studies, Fall 2008. – №12. – P.119–134.
138. Weatherill S. EC Law. / S. Weatherill, P. Beaumont– London: Penguin Books, 1995. P.165
139. Weatherill S. Law and Integration in the European Union. / S. Weatherill – Oxford: Clarendon Press, 1995.P. 277
140. Wu Yi, An Open China, a Bright Future. / Yi Wu .
141. Yin Chengde. New Hot Issues in the World and Fresh Challenges to Global Governance / Chengde Yin — China International Studies, Fall 2008. – №12. – P. 102.
142. Yu Xintian. Soft Power Enhancement and China’s External Strategy / Xintian Yu—China International Studies, Fall 2008. – №12. – P. 26.
143. Zhao Gancheng. Assessing China’s impact on Asia-EU relations in post-cold war world, / Gancheng Zhao — Shanghai Institute for International Studies, PRC, 2000.
144. Zhen Dingxi. Changing Position of American Power in a New Constellation of International Relations / Dingxi Zhen — China International Studies, Fall 2008. – №12. – P. 59.