ЛІГА НАЦІЙ У РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Краткое описание

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

На правах рукопису

КОЛІСНІЧЕНКО Катерина Станіславівна

УДК 341.24

ЛІГА НАЦІЙ У РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
ДМИТРІЄВ Анатолій Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 1. ПИТАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО СТАНОВЛЕННЯ ЛІГИ НАЦІЙ
1.1. Міжнародно-правові передумови виникнення Ліги Націй . . . . . . . . .
1.2. Особливості підготовки Статуту Ліги Націй на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.3. Міжнародно-правові підходи до формування міжнародного правопорядку Ліги Націй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 2. СТАТУТ ЛІГИ НАЦІЙ ЯК ОСНОВА УНІВЕРСАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ
2.1. Міжнародно-правові засади універсального правопорядку часів Ліги Націй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.2. Міжнародно-правові механізми правопорядку Ліги Націй . . . . . . . . .
2.3. Мирне вирішення міжнародних спорів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4. Мандатна система як новація міжнародного правопорядку . . . . . . . .
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 3. ЛІГА НАЦІЙ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
3.1. Проблема подолання агресії як новація Ліги Націй . . . . . . . . . . . . . . .
3.2. Роззброєння та колективна безпека за часів Ліги Націй . . . . . . . . . . .
3.3. Захист прав людини в умовах Ліги Націй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.4. Ліга Націй та міжнародно-правове регулювання економічних питань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВСТУП 3

11

29

46
64

66
79
93
109
125

127
138
154

166
177
180
185

Актуальність теми. На початку третього тисячоліття, коли активно обговорюється проблема подальшого реформування Організації Об’єднаних Націй, складно рухатися вперед, не маючи ґрунтовного уявлення про еволюцію міжнародних правопорядків, особливо того періоду, який стосується попередниці ООН – Ліги Націй, яка також свого часу була створена у відповідь на потребу відновлення міжнародно-правових відносин на нових підвалинах післявоєнної доби.
Дослідження становлення та розвитку міжнародного правопорядку під час Ліги Націй як першої універсальної міжнародної організації з підтримання миру та безпеки, вивчення основ і напрямків його еволюції та механізмів підтримання, новацій, внутрішніх загроз і недоліків є особливо актуальними для врахування цього досвіду в умовах подальшої розбудови ООН.
Вітчизняна наука довгий час зазнавала впливу негативних офіційних оцінок Ліги Націй і розглядала її переважно в загальному контексті розвитку міжнародного права після Жовтневої революції. На сучасному ж етапі українська наука міжнародного права лише починає осягати Лігу як самобутнє явище в історії його становлення. Однак все ще потребує ретельного вивчення міжнародно-правова діяльність Ліги Націй задля доповнення реальної наукової картини щодо ролі міжнародної організації універсальної компетенції у розвитку міжнародного права.
Відтак доводиться виходити з відсутності у вітчизняній доктрині системного аналізу та комплексного підходу до дослідження особливостей конфігурації міжнародно-правових відносин часів Ліги Націй в процесі формування міжнародного правопорядку 1919–1946 рр. та впливу Статуту Ліги Націй, її міжнародних актів і діяльності на становлення сучасного міжнародного права та прогресивний його розвиток в цілому, що і визначає актуальність обраної теми.
Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи складають праці таких фахівців радянської, української та російської науки (в тому числі в еміграції), як: М. О. Баймуратов, Ю. Я. Баскін, О. В. Богданов, В. В. Водовозов, Л. І. Волова, В. В. Єгорьєв, А. І. Дмитрієв, О. В. Задорожній, Л. М. Іванов, Ф. І. Кожевніков, Є. О. Коровін, Д. Б. Левін, І. І. Лукашук, О. М. Макаров, Л. А. Моджорян, Г. І. Морозов, Б. Е. Нольде, Є. Б. Пашуканіс, Е. А. Пушмін, О. І. Тіунов, Г. І. Тункін, Д. І. Фельдман, В. Л. Хорватський, М. А. Циммерман, Г. Ш. Шахназаров, Б. Є. Штейн тощо.
На формування позиції дисертанта вплинули також наукові праці таких західноєвропейських та американських правників, як: Д. Анцилотті, Д. Армстронг, Я. Броунлі, В. Греве, Й. Дінштайн, К. Іглтон, Г. Кельзен, Г. Кіссінджер, К. Кольяр, Дж. Кунц, Л. Ллойд, Х. Лаутерпахт, Г. Нікольсон, Л. Оппенгейм, В. Раппард, А. Фердрос, М. Хадсон, А. Ціммерн тощо.
Незважаючи на наявність значної кількості робіт, які торкаються проблематики Ліги Націй, відзначимо, що переважна більшість із них або присвячена лише вузьким аспектам її міжнародно-правової діяльності, або ж розвиток міжнародного права доби Ліги Націй розглядається у них лише як хронологія змін одних міжнародних договорів іншими без дослідження чинників, механізмів, закономірностей відповідних перетворень, або ж висновки щодо організації обтяжені ідеологічними догмами конкретно-історичної доби тощо.
Отже, слід констатувати нагальність потреби комплексного аналізу місця і ролі Ліги Націй у розвитку міжнародного права з урахуванням нових тенденцій вітчизняної науки та необхідності переосмислення історико-правових явищ міжвоєнного періоду. Усе вказане зумовило проведення наукового дослідження саме за обраною темою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідницької роботи Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (далі – УДУФМТ) на 2007–2010 рр. «Актуальні проблеми сучасного міжнародного публічного права» (ДР № 0107U002992).
Метою дисертаційного дослідження є розкриття теоретичних і практичних засад становлення, розвитку, трансформації норм та інститутів міжнародного права в умовах еволюції універсального міжнародного правопорядку доби Ліги Націй.
Означена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
виявити й дослідити міжнародно-правові передумови та особливості оформлення нових нормативно-правових основ розвитку міжнародних відносин після завершення Першої світової війни на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр.;
відобразити міжнародно-правові погляди, уявлення та підходи, які вплинули на формування оновленого міжнародного правопорядку за Статутом Ліги Націй;
проаналізувати місце Статуту Ліги Націй 1919 р. у масиві міжнародно-правових норм мирного врегулювання після Першої світової війни;
встановити роль Статуту Ліги Націй в аспекті закріплення міжнародно-правових засад та організаційних механізмів підтримання нового міжнародного правопорядку та запровадження організаційних новацій, зокрема системи мандатного управління;
висвітлити вплив Статуту Ліги Націй та інших міжнародно-правових актів періоду діяльності цієї міжнародної організації на розвиток норм та інститутів сучасного міжнародного права, зокрема у тому аспекті, що стосується основного статутного завдання Ліги – підтримання миру та безпеки, а також прав людини та економічних питань – як актуальних вимог часу до міжнародної організації.
Об’єктом дослідження є форми об’єднання держав у розвитку міжнародного права.
Предмет дослідження становлять норми договорів Ліги Націй та їх вплив на розвиток міжнародного права.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що надають можливість провести комплексний аналіз предмета дослідження. Для досягнення мети дослідження було використано такі методи: історико-правовий метод, завдяки якому було вивчено становлення та еволюцію міжнародного правопорядку за Статутом Ліги Націй за конкретних обставин; порівняльно-правовий метод дозволив зіставити та порівняти міжнародно-правові норми та інститути міжнародного правопорядку часів Ліги Націй та сучасного міжнародного правопорядку; формально-юридичний метод надав змогу здійснити аналіз юридичного змісту міжнародно-правових актів, що розроблялися та приймалися з метою створення та розвитку міжнародного правопорядку міжвоєнної доби; системний аналіз дозволив визначити місце Статуту Ліги Націй в масиві міжнародно-правового матеріалу, виробленого на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр., та наступних міжнародних документів, завдяки яким міжнародний правопорядок зазнав трансформації у його сучасну форму; метод функціонального аналізу відкрив можливість розглянути та проаналізувати механізми реалізації нормативних основ міжнародного правопорядку часів Ліги Націй; та ін.
Дисертація ґрунтується на вивченні та узагальненні широкої бази міжнародно-правових документів доби Ліги Націй, працях представників науки міжнародного права, історії міжнародних відносин, дипломатії, результатах, отриманих дисертантом у ході дискусій та обговорень на кафедрі міжнародного права УДУФМТ і під час участі у наукових конференціях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській науці комплексним дослідженням впливу Ліги Націй на розвиток міжнародного права.
Результати наукового дослідження знайшли відображення у таких положеннях:
вперше:
з’ясовано, що в основі утворення Ліги Націй лежали історичні та міжнародно-правові детермінанти, зокрема спільне правове бачення коаліцією переможців у Першій світовій війні відновленого миру у формі організованої міжнародної спільноти Ліги Націй;
визначено, що Статут Ліги Націй 1919 р. як невід’ємна частина міжнародно-правової матерії Версальського миру був багатостороннім договором подвійної природи: по-перше, установчим актом універсальної міжнародної міжурядової організації з підтримання миру та безпеки, а по-друге – універсальним міжнародно-правовим договором, що відобразив визнані принципи та норми розбудови мирних міжнародних відносин після Першої світової війни в рамках правового простору Ліги Націй та став міжнародно-правовою основою універсального міжнародного правопорядку 1919–1946 рр. і запровадив механізми підтримання такого правопорядку силами універсальної міжнародної організації;
відслідковано, що еволюція міжнародного правопорядку доби Ліги Націй через послідовні всебічні етапи обмеження «права на війну» та поступове становлення інституту заборони агресії у відносинах між державами заклала підвалини для наступного утвердження заборони застосування сили або погрози силою, а також визначення поняття агресії;
доведено, що міжнародно-правові документи, які приймалися в умовах діяльності Ліги Націй, сприяли розвитку «людського виміру» міжнародного права, зокрема в аспекті встановлення мінімальних стандартів прав осіб, що належать до расових, релігійних та мовних меншин, і процедур міжнародного контролю за їх дотриманням з метою зміцнення загального миру, які отримали своє підтвердження та розвиток в умовах сучасного міжнародного правопорядку;
виявлено, що міжнародно-правові підходи в рамках Ліги Націй до вирішення міжнародних питань у сфері економіки та сама діяльність організації на підставі набутих нею повноважень сприяли наступному розвитку міжнародного економічного права, зокрема права європейської інтеграції та права міжнародних економічних організацій;
удосконалено:
розуміння Статуту Ліги Націй, цінність якого з точки зору обмеження jus ad bellum полягала в організації правомірної поведінки членів Ліги Націй та розширенні бази наявних у розпорядженні міжнародної спільноти засобів мирного вирішення міжнародних спорів;
розуміння міжнародно-правової сутності «мандатної системи» як проміжної форми політико-правового становлення держав в умовах універсального міжнародного правопорядку доби Ліги Націй між колоніальним статусом і незалежністю через встановлення принципів тимчасового управління та в умовах проведення контролю з боку міжнародної спільноти, об’єднаної в міжнародну організацію, що знайшло своє продовження у системі опіки ООН;
уявлення про те, що визнання проблеми роззброєння та її тривале перебування у фокусі міжнародно-правових ініціатив Ліги Націй заклало підґрунтя для уточнення місця роззброєння у загальному механізмі забезпечення міжнародної безпеки сучасності;
набули подальшого розвитку:
уявлення про характер мирного врегулювання на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр., що відзначалося єдністю міжнародно-правового підходу у розробці міжнародно-правових положень мирних договорів із Німеччиною, Австрією, Угорщиною, Болгарією та Туреччиною за домінування союзних держав і держав, що до них приєдналися;
уявлення про концептуальний колективний підхід до забезпечення міжнародної безпеки та підтримання миру в інституційних рамках міжнародної міжурядової організації Ліги Націй, який становив собою випробувану робочу модель для інституту колективної безпеки ООН;
уявлення про форми та методи організації роззброєння в умовах міжнародного правопорядку доби Ліги Націй.
Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони суттєво доповнюють сучасні уявлення про еволюцію міжнародного права в умовах діяльності першої міжнародної міжурядової організації з підтримання миру та безпеки, дозволяють простежити закономірності його розвитку за часів конкретно-історичного міжнародного правопорядку, а відтак виявити тенденції і перспективи його розвитку в сучасних умовах.
Сформульовані в дисертації узагальнюючі положення та висновки можуть бути використані в науково-дослідницькій роботі – як відправна основа для поглибленого вивчення одного з етапів становлення та розвитку міжнародного правопорядку, осягнення періодизації історії міжнародного права, дослідження основ деяких сучасних інститутів і галузей права, а також подальшого осмислення діяльності Ліги Націй в міжнародно-правовій площині та опосередкованого впливу її досвіду та міжнародно-правових надбань на становлення та діяльність її наступниці – ООН. Результати проведеного дослідження можна використати в науково-освітньому процесі – для підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах («Міжнародне публічне право», «Історія міжнародного права», «Право міжнародних організацій», «Міжнародне право прав людини», «Міжнародне економічне право» тощо), при розробці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, а також в загальній просвітницькій діяльності.
Апробація результатів дисертації. Висновки й положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права УДУФМТ.
Окремі положення дисертації були використані автором під час ведення практичних занять курсів «Міжнародне торговельне право» та «Теорія і практика міжнародного права» в УДУФМТ у 2010–2011 навчальному році.
Проміжні результати дослідження оприлюднені на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці» (м. Київ, 15 квітня 2008 р.; тези опубліковано), «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (м. Київ, 30 травня 2008 р.; тези опубліковано), «Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)» (м. Київ, 29 травня 2009 р.; тези опубліковано), «Реалії та перспективи інноваційного розвитку України (економічні, фінансові та правові аспекти)» (м. Київ, 26 березня 2010 р.; тези опубліковано) та «Економічна безпека України і виклики сьогодення» (м. Київ, 28 травня 2010 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено у десяти наукових публікаціях: п’яти статтях у наукових фахових виданнях і п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них 30 сторінок складає список використаних джерел з 261 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні поставлено та вирішено наукове завдання, що полягало у розкритті теоретичних і практичних засад становлення, розвитку, трансформації норм та інститутів міжнародного права в умовах еволюції універсального міжнародного правопорядку доби Ліги Націй. Основні отримані у ході дослідження наукові результати містяться у таких положеннях:
1. Негативний досвід Першої світової війни посилив усвідомлення крайньої необхідності уникнення подібних війн у майбутньому та відновлення міжнародних відносин на засадах міжнародного права. В ході активних суспільних і політичних дискусій воєнного періоду пацифістські ідеї набули форми пропозицій про створення загального об’єднання держав, яке отримало назву Ліги Націй, на основах відкритості дипломатії, суворого виконання міжнародних зобов’язань, мирного вирішення міжнародних спорів, роззброєння, самовизначення, колективного підходу до забезпечення безпеки. Такі ідеї уперше отримали урядове визнання в офіційних заявах держав коаліції Антанти як необхідна складова мирного врегулювання.
2. Конкретні контури Ліги Націй разом з іншими питаннями переходу від стану війни до стану миру стали предметом формального обговорення та досягнення компромісів на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр. Причому вироблення міжнародно-правових основ функціонування Ліги Націй проходило в окремій комісії конференції за домінуючого впливу Головних союзних держав та держав, що до них приєдналися (США, Великої Британії, Франції, Італії та Японії).
3. Виявивши єдність міжнародно-правового підходу до мирного врегулювання, держави-союзниці та держави, що приєдналися до них у війні, включили міжнародно-правові положення про створення Ліги Націй в кожний мирний договір між коаліцією переможниць та кожною окремою державою з Четверного союзу. Такий формальний взаємозв’язок становив особливість відновлення міжнародного правопорядку після Першої світової війни, оскільки пов’язував різного роду об’єкти міжнародно-правового регулювання: конкретні відносини між переможцями та переможеними країнами з приводу припинення стану війни між ними, а також ширші за своєю суттю відносини між потенційно необмеженим колом суб’єктів міжнародного права щодо забезпечення мирного співіснування в міжнародно-правових рамках універсальної міжнародної організації.
4. Статут Ліги Націй був як установчим документом універсальної міжнародної міжурядової організації, так і безстроковим універсальним багатостороннім міжнародним договором, який, маючи вищу юридичну силу стосовно існуючих і майбутніх міжнародно-правових норм, закріпив синтезовану сукупність прав та міжнародно-правових обов’язків для упорядкування міждержавних відносин за умови суворого виконання міжнародних зобов’язань з метою підтримання миру та безпеки в рамках кооперативного підходу та на інституційних основах. Будучи визнаним переважною більшістю існуючих на той час держав, Статут Ліги представляв собою основу універсального міжнародного правопорядку тієї доби.
5. Статут Ліги Націй не лише встановив норми поведінки держав, що входили у її правовий простір, але й закріпив конкретні механізми їх втілення, ядром яких стала сама міжнародна міжурядова організація та реалізація нею організовуючої, правотворчої, правозастосовчої, контрольної функції та функції примусу.
6. Незважаючи на непослідовне формулювання положень Статуту в питанні виключення війни з міждержавних відносин, особлива цінність цього документа полягала саме в організації правомірної поведінки членів Ліги Націй шляхом запровадження формально визначеної та взаємно погодженої системи мирного вирішення міжнародних спорів як елементу механізму реалізації поставлених цілей миру та безпеки. Із позицій інституційного розвитку новацією у міжнародному праві тих часів стало створення Постійної палати міжнародного правосуддя. Інститут постійного міжнародного судочинства, зміцнившись за часів Ліги Націй, отримав фактичне продовження в діяльності одного з органів ООН – Міжнародного Суду.
7. Концептуальний міжнародно-правовий підхід Статуту Ліги Націй до створення мандатної системи в умовах універсального міжнародного правопорядку виявляє значні міжнародно-правові зрушення тієї доби в контексті фактичної відмови від анексії, виведення деяких колоній та залежних територій у сферу дії міжнародного права, запровадження міжнародного нагляду з боку Ліги Націй та сприяння політико-правовому становленню держав на шляху від колоніального статусу до незалежності, в тому числі через продовження подібної практики в системі опіки ООН, що у перспективі відкрило шлях для наступної деколонізації другої половини ХХ ст.
8. Статут Ліги Націй, будучи концентрованим вираженням очікувань його творців від безпрецедентної організації для підтримання миру, безпеки та співробітництва, став відправним фундаментом зумовленої конкретно-історичними обставинами повоєнного мирного облаштування міжнародно-правової діяльності Ліги Націй, яка справила значний вплив на розвиток і кодифікацію норм та інститутів міжнародного права.
9. З огляду на те, що Статут Ліги Націй не містив норми повної заборони війни, а головним залишався лише акцент на обов’язковому мирному вирішенні міжнародних спорів, це зумовило відповідні міжнародні-правові ініціативи, в тому числі в рамках Ліги Націй, на локальному та регіональному рівнях, а також на універсальному рівні – через заборону агресивної війни у Паризькому договорі про відмову від війни як засобу національної політики 1928 р., які сприяли розвитку міжнародної правосвідомості та заклали підвалини для наступного визначення поняття агресії та встановлення загальної заборони застосування сили або погрози силою, яка знайшла своє формальне підтвердження в Статуті ООН та стала визнаним принципом сучасного міжнародного права.
10. В умовах Ліги Націй був розроблений та випробуваний колективний інституційний підхід до забезпечення міжнародної безпеки в аспекті захисту від зовнішньої агресії із застосуванням механізму міжнародних санкцій. Близькість механізмів колективної безпеки Ліги Націй та ООН, з одного боку, виявляє наступність міжнародного правопорядку, з іншого боку, доводить, що альтернативи колективним зусиллям із підтримання миру та безпеки міжнародна спільнота, об’єднана в універсальні міжнародні організації зразка ХХ ст., не вбачала.
11. Робота Ліги Націй у сфері загального роззброєння виявила неможливість подолання проблеми «безпека – роззброєння» в умовах конкретно-історичного правопорядку та, відповідно, прийняття універсального міжнародно-правового акта про загальне роззброєння. В той же час зусилля Ліги Націй сприяли формуванню спеціальних міжнародно-правових підходів до роззброєння, в тому числі через заборону конкретних типів озброєнь, застосування методу пропорційного скорочення озброєнь, спроби встановити міжнародно-правові рамки для обігу зброї, використання інститутів демілітаризації та нейтралізації, запровадження так званого «перемир’я в озброєннях», та склали підґрунтя для подолання вказаної проблеми за положеннями Статуту ООН і процесу формування принципу роззброєння у сучасному міжнародному праві.
12. Питання міжнародно-правового захисту прав людини в умовах правопорядку доби Ліги Націй, за відсутності системного підходу та універсальної кодифікації, знайшло свій прояв у виробленні нових та вдосконаленні існуючих міжнародно-правових норм та інститутів, зокрема в розрізі заборони рабства і работоргівлі, торгівлі жінками та дітьми, прийнятті Декларації прав дитини 1924 р., трудових прав, визначенні правового статусу біженців, які без винятку набули подальшого розвитку в умовах сучасного міжнародного правопорядку.
13. Взірцем міжнародно-правового закріплення мінімальних стандартів прав людини часів Ліги Націй стало встановлення у деяких міжнародно-правових актах конкретних прав осіб з огляду на їхню належність до расової, релігійної та мовної меншини. Незважаючи на відсутність універсального визнання цих прав, гарантом їхнього існування та дотримання виступала універсальна міжнародна організація Ліга Націй, органи якої були залучені до міжнародних процедур із забезпечення кореспондуючих зобов’язань держав. Здійснений у добу Ліги Націй підхід з міжнародно-правової охорони прав меншин був врахований та вдосконалений в умовах міжнародного правопорядку сучасності.
14. У контексті розвитку міжнародного економічного права діяльність Ліги Націй, націлена на регулювання міжнародних економічних питань та зумовлена положеннями її Статуту, становила собою безпрецедентну новацію щодо спеціалізованої міжнародної співпраці в рамках міжнародної організації універсальної компетенції. Відповідно до обсягів ввірених завдань ускладнювався інституційний механізм організації, що супроводжувалося трансформацією форм та методів досягнення поставлених цілей. На заключному етапі свого існування Ліга Націй, з метою покращення координування власної гуманітарної та економічної діяльності, впритул наблизилася до створення Центрального комітету з економічних та соціальних питань, що був фактично реалізований у формі ЕКОСОР уже в системі ООН.
В умовах міжнародного правопорядку Ліги Націй знайшовся сприятливий ґрунт для попереднього висунення ідеї про об’єднання європейських держав з метою вирішення економічних питань в рамках міжнародної організації, що після Другої світової війни знайшло своє фактичне продовження у відновленні урядових ідей щодо регіональних інтеграційних процесів та створенні Європейського Союзу, а також у кристалізації функцій міжнародної організації універсальної компетенції щодо регіональних економічних питань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Роль международно-правовой проблемы предотвращения и защиты национальных меньшинств в создании нового международного правопорядка / А. Х. Абашидзе // Право и политика в развивающихся странах : сборник обзоров. – М. : ИНИОН, 1990. – С. 140–141.
2. Александриков Д. В. Влияние Великой октябрьской социалистической революции на развитие и утверждение принципа равенства государств в международном праве / Д. В. Александриков // Советский ежегодник международного права, 1968 г. – М. : Наука, 1969. – С. 106–120.
3. Аношина Н.-Т. Ю. Головний акт Віденського конгресу 1815 року як основа міжнародного правопорядку ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Наталія-Тереза Юріївна Аношина. – К., 2009. – 20 с.
4. Анцелевич Г. А. Мировой океан : международно-правовые аспекты / Г. А. Анцелевич. – К. : Зовнішня торгівля, 2008. – 318 с.
5. Анцилотти Д. Курс международного права / Д. Анцилотти ; [перевод с 4-го издания А. Л. Сакетти и Э. М. Фабрикова ; под ред. и с предисл. Д. Б. Левина]. – М. : Издательство иностранной литературы, 1961. – Т. 1 : Введение – общая теория. – 447 с.
6. Бабурин С. Н. Мир империй: территория государства и мировой порядок / С. Н. Бабурин. – СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 769 с.
7. Баймуратов М. А. Организация Объединенных Наций в условиях глобализации: вопросы модернизации и повышения эффективности деятельности : монография / М. А. Баймуратов, В. Б. Мелинишин, Ю. А. Волошин ; под ред. засл. деятеля науки и техники Украины, д.ю.н., проф. М. А. Баймуратова. – М. : ТрансЛит, 2008. – 272 с.
8. Баскин Ю. Я. История международного права / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М. : Международные отношения, 1990. – 208 с.
9. Бекер С. Вудро Вильсон. Мировая война. Версальский мир : по документам и запискам председателя американского комитета печати на Версальской конференции С. Бекера / Стэннарт Бекер ; [пер. А. Н. Карасик ; предисл. М. Павловича]. – М. ; Пг. : Госиздат, 1923. – 450 с. – (Библиотека современных мемуаров).
10. Богданов О. В. Международно-правовые проблемы разоружения / О. В. Богданов. – М. : Международные отношения, 1979. – 192 с.
11. Богданов О. В. О значении и содержании принципа разоружения в современном международном праве / О. В. Богданов // Советский ежегодник международного права, 1961 г. – М. : Наука, 1962. – С. 94–117.
12. Броунли Я. Международное право : в 2 кн. / Я. Броунли ; [пер. с англ. к. ю. н. С. Н. Андрианова ; под ред. Г. И. Тункина]. – 2-е изд. – М. : Прогресс, 1977. – Кн. 2. – 510 с.
13. Ватлин А. Ю. Германия в ХХ веке / А. Ю. Ватлин. – М. : Издательство «РОССПЭН», 2005. – 336 с.
14. Вельяминов Г. М. Международное экономическое право и процесс (Академический курс) : учебник / Г. М. Вельяминов. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 477 с. – (Библиотека студента).
15. Водовозов В. В. Версальский мир и Лига Наций / В. В. Водовозов. – Петроград : Мысль, 1922. – 95 с.
16. Волова Л. И. Международно-правовой принцип территориальной неприкосновенности и нерушимости границ европейских государств / Л. И. Волова // Советский ежегодник международного права, 1974 г. – М. : Наука, 1976. – С. 126–139.
17. Волова Л. И. Плебисцит в международном праве / Л. И. Волова // Советский ежегодник международного права, 1969 г. – М. : Наука, 1970. – С. 202–214.
18. Воронкова А. Е. Міжнародні економічні організації : навчальний посібник / А. Е. Воронкова, Л. В. Єрохіна, Л. І. Рябенко. – К. : ВД «Професіонал», 2006. – 352 с.
19. Гердеген М. Європейське право / Матіас Гердеген ; [пер. з нім.]. – К. : «К. І. С.», 2008. – 528 с.
20. Глушков А. Е. Версальский миропорядок: проблемы периодизации / А. Е. Глушков // Власть, политика и идеология в истории Европы : сборник научных статей, посвященный 30-летию кафедры ВИМО АлтГУ / под ред. Ю. Г. Чернышова. – Барнаул : Издательство Алт. ун-та, 2005. – 200 с. – С. 154–166.
21. Городецкая И. К. Международная защита прав и интересов детей / И. К. Городецкая. – М. : Международные отношения, 1973. – 112 с.
22. Горохов В. Н. История международных отношений, 1918–1939 : курс лекций / В. Н. Горохов. – М. : Издательствово Московского университета, 2004. – 288 с.
23. Губин В. Ф. Обеспечение национально-расового равноправия – важное условие укрепления международного правопорядка / В. Ф. Губин // Международное право и международный правопорядок : сб. науч. статей / отв. ред. Н. А. Ушаков ; ред. коллегия: В. И. Менжинский, М. М. Славин. – М. : Институт государства и права АН СССР, 1981. – С. 29–42.
24. Декларация прав народов Росии от 2 (15) ноября 1917 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. І : 7 ноября 1917 г. – 31 декабря 1918 г. – 1957. – С. 14–15.
25. Декрет о мире от 26 октября (8 ноября) 1917 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. І : 7 ноября 1917 г. – 31 декабря 1918 г. – 1957. – С. 11–14.
26. Джексон Д. Послевоенный мир / Д. Джексон ; [пер. с англ.]. – М. : Соцэкгиз, 1937. – 246 с.
27. Дмитрієв А. І. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право : монографія / А. І. Дмитрієв ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Київский університет права. – К., 2001. – 426 с.
28. Дмитрієв А. І. Інститут постійного нейтралітету в міжнародному праві : мнографія / А. І. Дмитрієв. – К. : ТОВ «Юридична думка», 2005. – 312 с.
29. Дмитрієв А. І. Історія міжнародного права : монографія / А. І. Дмитрієв, Ю. А. Дмитрієва, О. В. Задорожній. – К. : Видавничий дім «Промені», 2008. – 384 с.
30. Дмитрієв А. І. Історія міжнародного права: проблема періодизації / А. І. Дмитрієв // Правова держава : щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – Вип. 13. – С. 371–379.
31. Договор между Союзом ССР и Турцией от 17 декабря 1925 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. VIII : 1 января – 31 декабря 1925 г. / ред. кол. 8-го тома: И. К. Кобляков, А. И. Лавреньтьев, Р. А. Лавров, В. И. Попов и др. – М. : Издательство политической литературы, 1963. – С. 739–740.
32. Договор о гарантии и нейтралитете [между Союзом Советских Социалистических Республик и Персией] от 10 октября 1927 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. Х : 1 января – 31 декабря 1927 г. / ред. кол. 10-го тома: И. М. Горохов, В. Л. Исраэлян, А.И. Кононцев, А. И. Лавреньтьев и др. – М. : Издательство политической литературы, 1965. – С. 396–399.
33. Додонов В. Н. Международное право : словарь-справочник / В. Н. Додонов, В. П. Панов, О.Г. Румянцев ; под общ. ред. акад. МАИ, д.ю.н. В. Н. Трофимова. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 368 с.
34. Доклад и текст по вопросу о необращении к силе, принятые Политической комиссией 2 марта 1933 г. // Сборники документов по международной политике и международному праву / К. В. Антонов (ред.). – М. : Издательство НКИД, 1929– . – Вып. VI : 1 января 1933 г. – 1 января 1934 г. – 1934. – С. 65–66.
35. Донеллі Дж. Права людини у міжнародній політиці / Джек Донеллі ; пер. з англ. Т. Завалій. – Львів : Кальварія, 2004. – 280 с.
36. Европа между миром и войной, 1918–1939 гг. / [А. О. Чубарьян, Б. Р. Лопухов, З. С. Белоусова и др. ; редкол.: А. О. Чубарьян (отв. ред.) и др.] ; Институт всеобщей истории РАН. – М. : Наука, 1992. – 219 с.
37. Егорьев В. В. Проблема рабства в международном праве / В. В. Егорьев ; с предисл. и под. ред. проф. А. Сабанина. – М. : Литиздат Наркомминдела, 1928. – 88 с.
38. Егорьев В. В. Разоружение: проблема разоружения в международном праве. Лига Наций в фактах и документах (1920–1929) / В. В. Егорьев, Е. А. Коровин ; со вступ. статьей Б. Е. Штейна. – М. ; Л. : Государственное издательство, 1930. – 432 с.
39. Жуковская Н. Ю. Канада и учреждение Лиги Наций [Электронный ресурс] / Н. Ю. Жуковская // Аналитика культурологии. – 2006. – №1 (5). – Режим доступа к статье : http://analiculturolog.ru/index.php?module=
subjects&func=viewpage&pageid=166
40. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Законодавство України». – Режим доступу до документа : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
cgi?nreg=995_015
41. Зайцева О. Г. Международные организации: принятие решений / О. Г. Зайцева. – М. : Наука, 1989. – 160 c.
42. Иванов Л. Н. Лига Наций / Л. Н. Иванов. – М. : Моск. обл. отд. госиздата РСФСР «Московский рабочий», 1929. – 181 с.
43. Илюхина Р. М. Лига Наций, 1919–1934 / Р. М. Илюхина. – М. : Наука, 1982. – 357 с.
44. История дипломатии : в 5 т. / [редкол.: В. А. Зорин, В. С. Семенов, С. Д. Сказкин и др.]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Политиздат, 1959–1979. – Т. 3 : Дипломатия на первом этапе общего кризиса капиталистической системы (1914–1939). – 1965. – 831 с.
45. История международных отношений и внешней политики СССР, 1917–1987 : в 3 т. / [Мос. гос. ин-т междунар. отношений]. – М. : Международные отношения, 1986–1987. – Т. 1 : 1917–1945 гг. / [В. И. Антюхина-Московченко, А. А. Ахтамзян, А. Ю. Борисов, Ф. Д. Волков] ; МГИМО ; ред. тома И. А. Кирилин. – 1986. – 412 с.
46. Киссинджер Г. Дипломатия / Г. Киссинджер ; [пер. с англ. В. В. Львова ; послесл. Г. А. Арбатова]. – М. : Ладомир, 1997. – 848 с.
47. Клименко Б. М. Демилитаризация территорий в свете проблемы разоружения [Электронный ресурс] / Б. М. Клименко // Советское государство и право. – 1962. – № 4. – С. 98–108. – Режим доступа к статье : http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=1149706
48. Клименко Б. М. К вопросу о нейтрализации территорий в современном международном праве / Б. М. Клименко // Советский ежегодник международного права, 1962 г. – М. : Наука, 1963. – С. 208–219.
49. Кожевников Ф. И. История организации Международного суда ООН / Ф. И. Кожевников // Советский ежегодник международного права, 1963 г. – М. : Наука, 1965. – С. 380–397.
50. Кожевников Ф. И. Советское государство и международное право 1917– 1947 гг. : опыт историко-правового исследования / Ф. И. Кожевников. – М. : Юриздат, 1948. – 376 с.
51. Кожевников Ф. И. Учебное пособие по международному публичному праву / Ф. И. Кожевников. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1945. – Вып. І : История и понятие международного права – 47 с.
52. Кольяр К. А. Международные организации и учреждения / К. А. Кольяр ; [пер. с фр. З. И. Луковниковой и А. С. Маликова ; под ред. и со вступ. статьей В. Г. Шкунаева]. – М. : Прогресс, 1972. – 632 с.
53. Конвенция о международном статусе беженцев : подписана в Женеве 28 октября 1933 года ; вступила в силу 13 июня 1935 года [Электронный ресурс] // Сайт Международного общественного объединения по научно-исследовательским и информационно-образовательным программам «Развитие». – Режим доступа к документу : http://evolutio.
info/index.php?option=com_content&task=view&id=537&Itemid=187
54. Конвенция об определении нападения, заключенная в Лондоне между СССР, Эстонией, Латвией, Польшей, Румынией, Турцией, Персией и Афганистаном от 3 июля 1933 г. // Внешняя политика СССР : сб. документов. – М. : Типогр. газ. «Правда», 1944– . – Т. ІІІ : 1925–1934 гг. / отв. ред. С. А. Лозовский ; редактор и автор примечаний проф. Б. Е. Штейн. – 1945. – С. 645–647.
55. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Законодавство України». – Режим доступу до документа : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_162
56. Конвенція про мирне розв’язання міжнародних зіткнень від 18 жовтня 1907 р. : I Гаазька конвенція [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Законодавство України». – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_938
57. Коровин Е. А. Международное право переходного времени / Е. А. Коровин. – 2-е изд. – М. : Гос. издательство, 1924. – 143 с.
58. Коровин Е. А. Современное международное публичное право / Е. А. Коровин. – М. ; Л. : Госиздат, 1926. – 176 с.
59. Кортунов С. В. Крушений Вестфальской системы и становление нового мирового порядка [Электронный ресурс] / С. В. Кортунов // Сайт Клуба мировой политической экономики. – 2007. – Режим доступа : http://www.wpec.ru/text/200708310905.htm
60. Красильникова Т. Е. Лига Наций и Веймарская республика: тенденции развития отношений и политические противоречия (1919–1933 гг.) : дис. … канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всеобщая история» / Татьяна Евгеньевна Красильникова. – М., 2005. – 195 с.
61. Кулеба Д. І. Участь України в міжнародних організаціях. Правова теорія і практика / Д. І. Кулеба ; за наук. ред. О. В. Задорожнього / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – К. : Видавничий дім «Промені», 2007. – 304 с. – (Бібліотека кафедри міжнародного права).
62. Курс международного права : в 6 т. / глав. ред.: Ф. И. Кожевников, В. М. Корецкий, Д. Б. Левин, Г. И. Тункин и др. ; рук. редкол. В. М. Чхиквадзе ; Институт государства и права АН СССР. – М. : Наука, 1967–1973. – Т. ІІ : Основные принципы современного международного права / авторы II тома: А. С. Баханов, Р. Л. Бобров, О. В. Богданов, Г. П. Жуков и др. – 1967. – 331 с.
63. Кушнір В. В. Ліга Націй та міжнародні гарантії прав національних меншин / В. В. Кушнір // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. – К. : Наук. - метод. центр вищої освіти, 1998. – Вип. 22. – С. 178–190.
64. Левин Д. Б. История международного права / Д. Б. Левин. – М. : Издательствово ИМО, 1962. – 136 с.
65. Левин Д. Б. Принцип мирного разрешения международных споров / Д. Б. Левин ; Институт государства и права АН СССР. – М. : Наука, 1977. – 112 с.
66. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / Франц Лист, проф. Берлин. ун-та ; пер. с 6-го нем. изд. ; под ред., с предисл. и доп.: В. Э. Грабарь, проф. – 4-е рус. изд., испр. и доп. – Юрьев [Дерпт] : Тип. К. Маттисена, 1917. – 674 с.
67. Ллойд Джордж Д. Правда о мирных договорах : в 2 т. / Д. Ллойд Джордж ; [пер. с англ. ; под ред. В. Г. Трухановского ; вступ. статья и послесл. А. Д. Никонова]. – М. : Издательство Иностранной литературы, 1957. – Т. 1. – 655 с.
68. Локарнская конференция 1925 г. : документы / ред. коллегия : А. Ф. Добров, И. Н. Земсков, И. К. Кобляков [и др.]. – М. : Госполитиздат, 1959. – 512 с.
69. Лопухов Б. Р. Эволюция буржуазной власти в Италии : первая половина ХХ века / Б. Р. Лопухов ; отв. ред. С. П. Пожарская ; Институт всеобщей истории АН СССР. – М. : Наука, 1986. – 278 с.
70. Лукашук И. И. Механизм международно-правового регулирования : учеб. пособие для юрид. вузов / И. И. Лукашук. – К. : Вища школа, Издательство при Киев. университете, 1980. – 168 с.
71. Лукашук И. И. Право международной ответственности / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
72. Макаров А. Н. Лига Наций / А. Н. Макаров. – Петербург : Academia, 1922. – 77 c.
73. Мардалиев Р. Т. Правовые реформы Вудро Вильсона и его проект Лиги наций : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Мардалиев Руслан Тофикович. – СПб., 2001. – 177 с.
74. Марьина В. В. Дипломатия Бенеша после Мюнхенского соглашения (1939–1945 годы) / В. В. Марьина // Новая и новейшая история. – 2009. – № 4. – С. 59–84.
75. Международное право / [В. Н. Дурденевский, Г. П. Задорожный, С. Б. Крылов, Ф. И. Кожевников и др.] ; под общ. ред. Е. А. Коровина ; Институт права АН СССР. – М. : Госюриздат, 1951. – 600 с.
76. Международное право : учебник / отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. : Международные отношения, 2000. – 720 с.
77. Международное право : учебник для юрид. ин-тов и фак. / [В. Н. Дурденевский, Ф. И. Кожевников, С. Б. Крылов и др.] ; под общ. ред. В. Н. Дурденевского и С. Б. Крылова. – М. : Юриздат, 1947. – 612 с.
78. Международное публичное право : учебник / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.] ; отв. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2010. – 1008 с.
79. Международные организации и разоружение: международный механизм рассмотрения вопросов ограничения вооружений и разоружения / [И. П. Блищенко, И. В. Иванян, А. Н. Калядин и др.] ; под ред. А. Н. Калядина и Ю. К. Назаркина. – М. : Международные отношения, 1984. – 240 с. – (ИМЕМО).
80. Международные отношения 1870–1918 гг. : сборник документов / [cост.: А. Г. Королев, О. Н. Фрейфельд ; под ред. проф. В. М. Хвостова]. – М. : Издание Академии, 1940. – 407 с.
81. Международный порядок: политико-правовые аспекты / [Г. Х. Шахназаров, И. С. Андреева, Ю. М. Батурин и др.] ; под общ. ред. Г. Х. Шахназарова ; Институт государства и права АН СССР. – М. : Наука, 1986. – 232 с.
82. Мировые войны ХХ века : в 4 кн. / РАН ; Институт всеобщей истории ; Ассоциация историков первой мировой войны ; Ассоциация историков второй мировой войны / В. А. Золотарев (ред. кол.), О. А. Ржешевский (рук. проекта ). – Изд. 2-е. – М. : Наука, 2005. – Кн. 1 : Первая мировая война : ист. очерк / [отв. ред. Г. Д. Шкундин]. – 686 с.
83. Мировые войны ХХ века : в 4 кн. / РАН ; Институт всеобщей истории ; Ассоциация историков первой мировой войны ; Ассоциация историков второй мировой войны / В. А. Золотарев (ред. кол.), О. А. Ржешевский (рук. проекта ). – Изд. 2-е. – М. : Наука, 2005. – Кн. 3 : Вторая мировая война : ист. очерк / [отв. ред. Е. Н. Кульков]. – 597 с.
84. Мицик В. В. Права національних меншин у міжнародному праві / В. В. Мицик ; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2004. – 287 с.
85. Моджорян Л. А. Становление и прогрессивное развитие демократических принципов международного права / Л. А. Моджорян // Советский ежегодник международного права, 1968 г. – М. : Наука, 1969. – С. 74–89.
86. Морозов Г. И. Лига Наций: взгляд через полвека / Г. И. Морозов // Вопросы истории. – 1992. – № 2–3. – С. 162–167.
87. Морозов Г. И. Международные организации. Некоторые вопросы теории / Г. И. Морозов. – 2-е изд., доп. – М. : Мысль, 1974. – 332 с.
88. Муцький П. П. Досвід Ліги Націй щодо захисту прав національних меншин: позитиви і негативи / П. П. Муцький // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 18. – С. 481–487.
89. Наумов А. О. Аншлюс Австрии в 1938 году и кризис Версальской системы / А. О. Наумов // Новая и новейшая история. – 2006. – № 6. – С. 56–72.
90. Никольсон Г. Как делался мир в 1919 г. / Г. Никольсон ; [вступ. статья и общая ред. И. М. Майского ; пер. с англ. под ред. проф. И. С. Звавича]. – М. : ОГИЗ, 1945. – 298 с.
91. Никонов В. Антанта. История и урок на будущее / В. Никонов ; бесед. Т. Замятина // Эхо планеты. – 2004. – № 17. – С. 6–9.
92. Нольде Б. Э. Лига Народов / Б. Э. Нольде // Международная политика и мировое хозяйство. – Петроград, 1918. – № 1. – С. 53–76.
93. Нота врид. Народного Комиссара Иностранных Дел СССР Послу Франции в СССР Эрбетту от 31 августа 1928 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. ХI : 1 января – 31 декабря 1928 г. / [ред. кол. 11-го тома: М. С. Копица, И. К. Кобляков, А. И. Лавреньтьев, Б. Ф. Подцероб и др.]. – М. : Издательство политической литературы, 1966. – С. 493–498.
94. Нотович Ф. И. Захватническая политика германского империализма на Востоке в 1914–1918 гг. / Ф. И. Нотович. – М. : ОГИЗ ; Госполитиздат, 1947. – 240 с.
95. Нюрнбергский процесс: право против войны и фашизма / [Дж. Гинзбургс, В. Н. Кудрявцев, Р. С. Кларк, Л. М. Ларин и др.] ; под ред. И. А. Ледях и И. И. Лукашука ; Институт государства и права РАН. – М. : Издательство Института государства и права РАН, 1995. – 263 с.
96. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками : сб. материалов : в 7 т. / под общ. ред. Р. А. Руденко. – М. : Госюриздат, 1957–1961. – Т. 7 : Заключительные речи главных обвинителей. Последние слова подсудимых. Приговор / [сост.: Г. Н. Александров, А. Ф. Волчков, Д. С. Карев, М. Ю. Рачинский ; ред.: И. Т. Никитченко, А. И. Полторак]. – 1961. – 760 с.
97. Обращение Председателя Совета Народных Комиссаров В. И. Ленина и Народного Комиссара по делам национальностей И. В. Сталина ко всем трудящимся мусульманам России и Востока от 20 ноября (3 декабря) 1917 г. // Документы внешней политики СССР. – М. : Госполитиздат, 1957– . – Т. I : 7 ноября 1917 г. – 31 декабря 1918 г. – 1957. – С. 34–35.
98. Общая теория прав человека / [В. А. Карташкин, А. М. Ларин, Н. С. Колесова, И. А. Ледях и др.] ; руководитель авторского коллектива и отв. ред. д. ю. н. Е. А. Лукашева ; Институт государства и права РАН. – М. : Издательство НОРМА, 1999. – 520 с.
99. Оманидзе М. М. Проблемы коллективной безопасности и Устав ООН / М. М. Оманидзе // Советский ежегодник международного права, 1975 г. – М. : Наука, 1977. – С. 283–290.
100. Оппенгейм Л. Международное право : [в 2 т.] / Л. Оппенгейм ; [перевод Я. И. Рецкера и А. А. Санталова с 6-го англ. издания, дополненного Г. Лаутерпахтом]. – М. : Государственное издательство иностранной литературы, 1948–1950. – Том І : Мир, Полутом 1 / [под ред. и с предисл. С. Б. Крылова]. – 1948. – 407 с. – (Библиотека внешней политики).
101. Оппенгейм Л. Международное право : [в 2 т.] / Л. Оппенгейм ; [перевод Я. И. Рецкера и А. А. Санталова с 6-го англ. издания, дополненного Г. Лаутерпахтом]. – М. : Государственное издательство иностранной литературы, 1948–1950. – Том ІІ : Споры, Война, Полутом 1 / [под ред. С. А. Голунского]. – 1949. – 440 с. – (Библиотека внешней политики).
102. Очерки истории Министерства иностранных дел России, 1802–2002 : в 3 т. / [ред. кол.: И. С. Иванов (председатель), А. Ю. Мешков, В. М. Гринин, В. П. Козлов и др.]. – М. : ОЛМА–ПРЕСС, 2002. – Т. 2 : 1917–2002 гг. – 624 с.
103. Пашуканис Е. Б. Очерки по международному праву / Е. Б. Пашуканис. – М. : Советское законодательство, 1935. – 223 с.
104. Первая мировая война и ее воздействие на историю XX века : материалы круглого стола // Новая и новейшая история. – 1994. – № 4–5. – С. 109–131.
105. Полянский Н. Н. Международный Суд / Н. Н. Полянский ; Институт права АН СССР. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1951. – 237 с.
106. Права національних меншин і громадян Української Народної Республіки : репр. вид. / упорядкув. та комент. О. В. Васьковської ; передм. О. Копиленка. – К. : Парлам. видавництво, 2007. – 40 с.
107. Прибылов В. И. Польша и Лига Наций в 1919–1926 гг.: создание Лиги Наций, гданьская проблема, вопросы разоружения и безопасности : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всеобщая история» / В. И. Прибылов. – М., 1980. – 29 с.
108. Проект Европейского договора о безопасности // Сборники документов по международной политике и международному праву / К. В. Антонов (ред.). – М. : Издательство НКИД, 1929– . – Вып. VI : Пакт Четырех. Разоружение. Маньчжурский конфликт. Выход Германии и Японии из Лиги Наций (1 января 1933 г. – 1 января 1934 г.). – 1934. – С. 122–124.
109. Пушмин Э. А. Добрые услуги как мирное средство международных споров / Э. А. Пушмин // Советский ежегодник международного права, 1969 г. – М. : Наука, 1970. – С. 189–201.
110. Пушмин Э. А. Мирное разрешение международных споров: международно-правовые вопросы / Э. А. Пушмин. – М. : Международные отношения, 1974. – 176 с.
111. Пчелинцев Е. С. Международно-правовые вопросы экономического и социального сотрудничества государств (по материалам Лиги Наций) / Е. С. Пчелинцев // Ученые записки Московского института международных отношений. – М., 1963. – Вып. 16 (Серия юридическая. Вопросы международного права). – С. 177–217.
112. Резолюция, принятая на ІІ сессии Комиссии изучения вопроса о Европейском Союзе от 21 января 1931 г. // Сборники документов по международной политике и международному праву / К. В. Антонов (ред.). – М. : Издательство НКИД, 1929– . – Вып. II : Европейский Союз. Аграрные конференции и региональные соглашения. – 1932. – С. 48–51.
113. Романов В. А. Исключение войны из жизни общества: международно-правовые проблемы / В. А. Романов. – М. : Госюриздат, 1961. – 198 с.
114. Романов В. В. В поисках нового миропорядка: внешнеполитическая модель США (1913–1921) / В. В. Романов. – Москва ; Тамбов : [б. и.], 2005. – 515 с.
115. Самович Ю. В. Становление института защиты прав и свобод индивида в международном праве / Ю. В. Самович // Международное публичное и частное право. – 2006. – № 1. – С. 2–5.
116. Сборники документов по международной политике и международному праву / К. В. Антонов (ред.). – М. : Издательство НКИД, 1929– . – Вып. II : Европейский Союз. Аграрные конференции и региональные соглашения. –1932. – 157 с.
117. Семенов В. С. Международно-правовое запрещение идеологической подготовки агрессии / В. С. Семенов // Советский ежегодник международного права, 1973 г. – М. : Наука, 1975. – С. 63–81.
118. Сидоров А. Ю. История международных отношений, 1918–1939 гг. : учебник [для вузов] / А. Ю. Сидоров, Н. Е. Клеймёнова. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2006. – 640 с.
119. Системная история международных отношений : в 2 т. / А. Д. Богатуров (ред.) ; Научно-образовательный форум по международным отношениям. – М. : Культурная революция, 2006. – Т. 1 : События 1918–1945 годов / З. С. Белоусова, А. Д. Богатуров, А. Д. Воскресенский и др. – 477 с.
120. Системная история международных отношений : события и документы, 1918–2003 : в 4 т. / отв. ред. А. Д. Богатуров. – М. : Московский рабочий ; НОФМО, 2000–2004. – Т. 2 : Документы 1910–1940 гг. / сост. А. В. Мальгин. – 2000. – 243 с.
121. Советский проект протокола об экономическом ненападении, внесенный на Лондонской экономической конференции 20 июня 1933 г. // Внешняя политика СССР : сб. документов. – М. : Типогр. газ. «Правда», 1944– . – Т. ІІІ : 1925–1934 гг. / отв. ред. С. А. Лозовский ; редактор и автор примечаний проф. Б. Е. Штейн. – 1945. – С. 635–636.
122. Советское государство и международное право / [ред. коллегия : Ф. И. Кожевников, В. И. Менжинский, С. В. Молодцов, О. Н. Хлестов ; отв. ред. Ф. И. Кожевников]. – М. : Издательство «Международные отношения», 1967. – 312 с.
123. Согеро П. Ж. Т. Легенды родины императоров / Пере Жоан Томас Согеро // Международная жизнь. – 2007. – № 6. – С. 89–98.
124. Статут Організації Об’єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду від 26 червня 1945 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Законодавство України». – Режим доступу до документа : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010
125. Сыч А. И. Национальный аспект Версальской системы / Александр Иванович Сыч // Вопросы истории. – 2004. – № 1. – С. 126–133.
126. Табуи Ж. Двадцать лет дипломатической борьбы / Ж. Табуи ; [пер с франц. ; вступ. статья и ред. В. И. Антюхиной-Московиченко]. – М. : Издательсво иностранной литературы, 1960. – 464 с.
127. Тимченко Л. Д. Международное право : учебник / Л. Д. Тимченко. – 3-е изд., стереотипное. – Харьков : Консум ; Национ. ун-т внутр. дел, 2004. – 528 с.
128. Тиунов О. И. Международное гуманитарное право : учебник для вузов / О. И. Тиунов. – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 328 с.
129. Тункин Г. И. Международное право: наследство XX века / Г. И. Тункин // Российский ежегодник международного права, 1992. – СПб. : Россия–Нева, 1994. – С. 7–23.
130. Тункин Г. И. Теория международного права / Г. И. Тункин. – М. : Международные отношения, 1970. – 511 с.
131. Уткин А. И. Дипломатия Вудро Вильсона / А. И. Уткин. – М. : Международные отношения, 1989. – 320 с. – (Из истории дипломатии).
132. Уткин А. И. Унижение России: Брест, Версаль, Мюнхен / А. И. Уткин. – М. : Издательство Эксмо ; Издательство Алгоритм, 2004. – 624 с. – (История России. Современный взгляд).
133. Ушаков С. В. Исполнение решений Лиги Наций и механизм применения санкций / С. В. Ушаков // Московский журнал международного права. – 2008. – № 1. – С. 113–125.
134. Фердросс А. Международное право / Альфред Фердросс ; [пер. с нем. Ф. А. Кублицкого и Р. Л. Нарышкиной ; под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук Г. И. Тункина]. – М. : Издательство иностранной литературы, 1959. – 652 с.
135. Ходнев А. С. Международная организация в ожидании приговора? Лига Наций в мировой политике, 1919–1946 : очерки истории / Александр Сергеевич Ходнев. – Ярославль : ЯГПУ им. Ушинского, 1995. – 202 с.
136. Хорватский В. Л. Лига Наций / В. Л. Хорватский. – М. : Соцэкгиз, 1937. – 83 с.
137. Христофоров В. С. Мюнхенское соглашение – пролог Второй мировой войны (по архивным материалам ФСБ России) / В. С. Христофоров // Новая и Новейшая история. – 2009. – № 1. – С. 21–47.
138. Циммерман М. А. Очерки нового международного права : пособие к лекциям : Мирные договоры. Лига Наций. Постоянная палата международного суда / М. А. Циммерман. – Прага : Пламя, 1923. – 330 с.
139. Чубарьян А. О. Российский европеизм / А. О. Чубарьян. – М. : ОЛМА–ПРЕСС, 2005. – 416 с. – (Архив).
140. Чхиквадзе В. М. Гуманизм, мир, личность: вклад СССР в развитие междунаро