Ісаєв Арсен Миколайович Договір дарування за Цивільним кодексом України

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Ісаєв Арсен Миколайович

УДК 347.472 (477)
ДОГОВІР ДАРУВАННЯ ЗА ЦИВІЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Жилінкова Ірина Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ 2009

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ

1.1. Договір дарування: історичні витоки та сучасний стан розвитку

13

1.2. Поняття договору дарування та його місце в системі цивільно-правових договорів

23

Висновки до розділу 1

57

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ ТА ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДЕННЯ

2.1. Суб’єктний склад договору дарування

59

2.2. Зміст договору дарування

86

2.3. Форма та специфіка укладення договору дарування

112

Висновки до розділу 2

129

РОЗДІЛ 3. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЄ З ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ

3.1. Права та обов’язки сторін за договором дарування та правові наслідки їх порушення

131

3.2. Припинення договору дарування

154

Висновки до розділу 3

189

ВИСНОВКИ

192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Однією з наріжних засад існування України як незалежної демократичної держави є непорушність власності та свобода розпорядження об’єктами права власності. Реалізація конституційних прав власника здійснюється за допомогою різноманітних цивільно-правових договорів, в тому числі і тих, які забезпечують безоплатне передання майна. Основним договором такої спрямованості є договір дарування.
У ретроспективному аспекті можна відзначити, що як правовий феномен договір дарування має багатовікову історію. Проте його загальна конструкція постійно розвивалася та збагачувалася. Цей процес знайшов свій наочний прояв і в новітній кодифікації цивільного законодавства України. У Цивільному кодексі України, що набрав чинності 01.01.2004 р. (далі ЦК України) легальна конструкція договору дарування набула нового змісту. Це виявилося не лише у формальному збільшенні правових норм, що складають інститут договору дарування, а й у створенні нових моделей цього договору, збільшенні його видів, розширенні меж правової ініціативи учасників цивільних відносин в сфері безоплатного передання майна у власність. Разом з тим новий ЦК України не розв’язав усіх проблем, пов’язаних із укладенням та виконанням договору дарування, не всі законодавчі новели можна визнати обґрунтованими та чітко визначеними, деякі з них потребують змін або подальшого вдосконалення.
Суспільна значущість договору дарування була підставою для наукового аналізу його самобутньої правової природи та створенні окремих концепцій договору дарування, що були розроблені в науці різних часів. Зокрема, соціально-правова сутність договору дарування розкривалася такими закордонними вченими, як: Т. Каплоу [3] (Th. Caplow), Дж. Карієр [4] (J. Carrier), Д. Чіл [5] (D. Cheal), К. Грегорі [8] (K. Gregory), Р. Фьорс [7] (R. Firth), С. Бейлі [1] (S. Beiley), Х. Блек [2] (H. Black).
Договір дарування не завжди знаходився в центрі поля зору правників цивілістів. Так, наприклад, за радянських часів аналізу норм щодо договору дарування було приділено небагато уваги, що пов’язувалося з домінуванням ідеї про нетиповість безоплатного передання майна у власність. Ці проблеми аналізувалися лише в роботах таких вчених, як: З. І. Шкундін, М. І. Бару, І. Б. Новицький, К. І. Граве. Сучасна наука цивільного права України ґрунтується на обмеженому колі робіт, присвячених лише окремим аспектам договору дарування (Т. Ніколаєва, Н. Мещерякова, І. Коробейнікова, В. Новікова). Незважаючи на те, що норми нового ЦК України діють вже понад п’ять років, в Україні не було проведено комплексного аналізу договору дарування.
Вказане свідчить про необхідність теоретичного визначення оновленої концепції договору дарування, висвітлення його юридичної природи та суттєвих ознак, визначення суб’єктного та об’єктного складу, аналіз реальної та консенсуальної моделей договору дарування. За результатами проведених досліджень сформуються передумови для розробки шляхів вирішення проблем, що існують, або спрогнозуються.
Виходячи з викладеного проведення дисертаційного дослідження за обраною темою вбачається актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні” (№ державної реєстрації 0106u002288).
Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є виявлення окремих проблем безпосередньо або опосередковано пов’язаних з договором дарування. Серед них є проблеми теоретичного та практичного характеру. Перші стосуються розуміння сутності договору дарування та його місця в системі цивільного права України та зобов’язального права, зокрема. Другі постають під час застосування тих чи інших норм договору дарування, що остаточно не вироблені або суперечать окремим положенням цивільного та іншого законодавства. Проведений аналіз забезпечить можливість обґрунтованого та послідовного корегування виявлених проблем.
Для досягнення поставленої мети необхідним є вирішення наступних завдань:
- дослідження історично-правового генезису договору дарування та соціально-політичних передумов, що визначали цей процес;
- дослідження сутності договору дарування, його правової природи як соціально-правового явища;
- виявлення конститутивних ознак договору дарування на підставі яких зробити аналіз його дефініції;
- аналіз та критика вітчизняного законодавства, що регулює відносини дарування;
- дослідження особливостей укладення, виконання та припинення договору дарування залежно від його виду;
- виявлення теоретичних проблем, прогалин в законодавстві та правових колізій, що існують в межах правової регламентації договору дарування;
- вироблення єдиних аргументованих підходів до розуміння правових норм, що регулюють відносини дарування і мають потенціал різноаспектного тлумачення;
- вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства, що регламентує відносини дарування, на підставі всебічного та повного дослідження теоретичного, нормативного та практичного матеріалу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору дарування.
Предметом дослідження є комплекс правових норм, що утворюють інститут договору дарування, а також теоретичні положення та практично-прикладні проблеми, що безпосередньо пов’язані з договором дарування.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації складається із загальнонаукових методів пізнання соціально-правових явищ та спеціально-юридичних методів.
До загальнонаукових належать: діалектичний, аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, системного аналізу.
До спеціально-юридичних належать: історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний.
Вказані методи дозволили проникнути в сутність такого складного соціально-правового явища, як договір дарування, проаналізувати його історичний розвиток в межах тих чи інших суспільних відносин. Вони забезпечили виявлення прогалин, колізій та структурних суперечностей в середині системи вітчизняного законодавства.
За допомогою цих методів було змодельовано негативні наслідки застосування деяких правових норм дарування, які знайшли своє закріплення в ЦК України, але не можуть виконувати регулятивної функції через внутрішню суперечливість та неузгодженість з іншими правовими нормами.
Теоретичним підґрунтям роботи є праці таких видатних цивілістів, як:
М. І. Бару, Л. М. Баранової, В. І. Борисової, М. І. Брагинського, В. В. Вітрянського, К. А. Граве, І. О. Дзери, І. В. Єлісєєва, І. В. Жилінкової, О. С. Іоффе, О. О. Красавчикова, О. Л. Маковського, Р. О. Максоцького, М. І. Малеїної, М. Г. Масевич, В. П. Маслова, І. Б. Новицького, К. П. Побєдоносцева, О. А. Пушкіна, О. П. Сергеєва, О. О. Симоліна, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, В. О. Умова, Б. Б. Черепахіна, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням договору дарування після радикального перетворення цього зобов’язального інституту в межах нового ЦК України.
Наукова новизна також визначається через наступні положення й висновки:
1. Уперше запропонована класифікація істотних умов договору дарування залежно від конкретного виду договору дарування. У зв’язку з цим виокремлено істотні умови, узгодження яких обов’язкове для всіх договорів дарування (загальні) та істотні умови узгодження яких обов’язкове для окремих видів договору дарування (спеціальні);
2. Уперше теоретично доведено, що за договором дарування майнових прав обдаровуваному можуть бути подаровані лише майнові права щодо третіх осіб. Тому, дарування майнового права, за яким зобов’язаною стороною є сам дарувальник або обдаровуваний, теоретично та практично невиправдано. У зв’язку з наведеним запропоновано внесення змін до ст. 718 ЦК України;
3. Уперше науково обґрунтовано тезу про можливість дарування речових прав на чуже майно. Разом з тим аналіз діючого законодавства та доктрина с

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виробленні нового погляду на природу договору дарування, його сутнісні ознаки та окремі елементи в парадигмі сучасної доктрини цивільного права України та чинного вітчизняного законодавства.
Отримані теоретичні та практичні напрацювання в узагальненому вигляді можуть бути сформульовані в наступних висновках:
1. Досліджуючи поняття договору дарування, можна встановити його сутнісні ознаки та з’ясувати його юридичну характеристику. Так, договір дарування належить до типу договорів, спрямованих на передання майна у власність. Незважаючи на те, що існують різні думки щодо сутнісних ознак договору дарування, наука цивільного права та аналіз норм ЦК України дають змогу виокремити саме ті ознаки, відсутність яких знищує саме дарування, зокрема:
а) безоплатність договору дарування;
б) збільшення майна обдаровуваного;
в) зменшення майна дарувальника;
г) вичерпний характер способів дарування.
2. З’ясовано, що така сутнісна ознака договору дарування, як безоплатність може бути знівельована через відсутність належної правової регламентації відносин дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи. У зв’язку з цим пропонується внесення змін до ст. 725 ЦК України та доповнення гл. 55 ЦК України ст. 725 з приміткою. Зазначені зміни мають усунути прогалини в законі, а сааме конкретизувати момент, з якого у обдаровуваного виникає обов’язок виконати певні дії на користь третьої особи, та передбачити можливість обдаровуваного звільнитися від обов’язку, який виявися або може виявиться рівним чи більшим за вартістю ніж вартість самого дарунку
3. Юридична характеристика договору дарування за ЦК України свідчить про те, що він є: спрямованим на передачу майна у власність; безоплатним; може бути одностороннім або зовсім не мати зобов’язального характеру; може бути як реальним, так і консенсуальним, а в деяких випадках формальним договором.
4. Належність договору дарування до кола договорів, спрямованих на передання майна у власність, опосередковує необхідність розповсюдження на нього певного правового режиму. Таким чином, якщо законодавча регламентація договору не відповідає його природі, необхідно вжити заходів щодо приведення у відповідність такої регламентації до сутності договору. Після аналізу договору дарування як договору, спрямованого на передання майна у власність, виявилась необхідність у внесенні змін до ст. 721 ЦК України щодо покладення на дарувальника обов’язків, пов’язаних із обтяженням предмета договору дарування правами третіх осіб.
5. Незважаючи на різноманітність точок зору щодо кількості та сутності елементів цивільно-правового договору, елементами договору дарування, зокрема, доцільно визнати наступні:
а) сторони договору;
б) зміст договору;
в) форма договору.
6. Сторони договору дарування як окремий елемент договору набули адекватної регламентації в межах ЦК України. Разом з тим деякі правила, що містяться в ЦК України та регулюють відносини дарування між підприємницькими товариствами, не відповідають вимогам часу, а отже, потребують вдосконалення. Подекуди необґрунтовано позбавлені уваги юридичні особи як можливі сторони договору дарування. Потребують деяких змін також правові норми, що стосуються дитини як сторони в договорі дарування. Мова йде про захист і забезпечення прав та законних інтересів як малолітніх, так і неповнолітніх дітей, а також зачатої але не народженої дитини.
Виходячи з вищевикладеного пропонується:
а) виключити зі ст. 720 ЦК України частину третю;
б) доповнити ч. 1 ст. 720 ЦК України абзацом другим наступного змісту:
„Зачата, але ще не народжена дитина може бути обдаровуваним за договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому. Такий договір дарування укладається з її батьками або одним з них. Дарувальник зобов’язаний передати дарунок у разі народження дитини живою. У разі не народження або народження дитини мертвою договір дарування припиняється.”;
в) доповнити ч. 2 ст. 720 ЦК України абзацом другим наступного змісту:
„У разі прийняття дарунка від імені та в інтересах обдаровуваного, якщо інше не встановлено законом, батьки (усиновлювачі), опікуни зобов’язані відшкодувати майнову шкоду та шкоду завдану життю або здоров’ю обдаровуваного, яка спричинена недоліками чи особливими властивостями дарунку”.
г) доповнити ч. 3 ст. 723 ЦК України словосполученням: „(юридична особа припиниться)” та викласти її у такій редакції:
„Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре (юридична особа припиниться), договір дарування припиняється”.
7. Форма договору дарування розрізняється залежно від його змісту та предмета. Такий підхід цілком виправданий. Разом з тим в деяких випадках було б доцільним урахування суб’єктного складу договору для визначення його форми. Деякі складнощі на практиці можуть бути пов’язані з легалізацією договору дарування. Однак такий стан речей викликано не стільки недосконалістю правового регулювання відносин дарування, скільки невиробленістю інститутів державної реєстрації правочинів та прав на нерухомість. Тому з метою гармонізації вітчизняного законодавства та формування єдиного підходу до легалізації договорів, спрямованих на передання майна у власність, пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 719 ЦК України та викласти її у такій редакції:
„Договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.”.
8. Предмет договору дарування як правочину має складну структуру та утворюється двома об’єктами. Перший (юридичний) дії дарувальника, другий (матеріальний) майно, що передається обдаровуваному. Дії дарувальника обмежуються переданням майна у власність. До матеріального об’єкта дарування належать рухомі та нерухомі речі, а також майнові права, що існують або виникнуть в майбутньому. Особливий інтерес викликають майнові права як предмет договору дарування. Останні передаються у вигляді зобов’язальних або речових прав на майно.
Там, де предметом дарування виступає право вимоги щодо третьої особи доречним є застосування окремих положень цесії. Саме тому пропонується внести зміни до ст. 718 ЦК України та доповнити її частиною третьою наступного змісту:
„До договору дарування права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті зобов’язання.”.
9. Волевиявлення сторін має істотне значення для укладення договору дарування між відсутніми сторонами, та є тією ознакою, яка робить можливим оцінку намірів контрагента. Тому принциповим є питання отримання чіткої відповіді обдаровуваного на пропозицію укласти договір дарування. Виходячи із вказаного пропонується внесення змін до ч. 3 ст. 722 ЦК України та викладення її у такий редакції:
„Якщо дар, направлений обдаровуваному за відсутності його попередньої згоди, він вважається прийнятим тільки при наданні позитивної відповіді обдаровуваного на його прийняття у строк, встановлений дарувальником. У разіу невстановлення строку для відповіді дар є прийнятим, якщо після його отримання обдаровуваний не відмовився від нього в розумний строк.”.
10. Визначаючи момент укладення договору дарування, можна дійти висновку, що деякі правила гл. 55 ЦК України не узгоджені з загальними положеннями про укладення цивільно-правового договору та нормами про момент виникнення права власності за договором. З метою усунення зазначених колізій вбачається за доцільне внесення змін до ч. 1 ст. 722 ЦК України та викладення її у наступній редакції:
„Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, якщо інше не передбачено законом”.
11. Права та обов’язки дарувальника й обдаровуваного, закріплені у ЦК України, можна класифікувати залежно від моменту виникнення та існування на такі, що:
а) виникають при укладенні договору дарування;
б) випливають із укладення договору дарування;
в) мають місце після припинення договору дарування.
Разом з тим, строго до змісту договору дарування можна віднести лише ті права та обов’язки дарувальника й обдаровуваного, що випливають із укладеного але не виконаного договору дарування, як договірного зобов’язання.
12. Аналіз змісту договору дарування свідчить про наявність певних недоліків у регулюванні прав та обов’язків дарувальника та обдаровуваного. З метою усунення яких було запропоновано внесення ряду змін до чинного ЦК України. Зазначені пропозиції пов’язані з більш коректним формулюванням деяких існуючих норм, що закріплюють права та обов’язки дарувальника та обдаровуваного. Також обґрунтовано необхідність забезпечення інтересів дарувальника шляхом закріплення за ним нових правомочностей щодо обдаровуваного в консенсуальному договорі дарування.
12.1. На виконання вищевикладеного спрямоване внесення змін в ст. 722 ЦК України шляхом виключення з неї частини другої, що містить право дарувальника на відмову від договору дарування, коли дарунок передано організації транспорту або іншій особі для вручення його обдаровуваному, якщо така відмова відбулась до моменту вручення. Вказане право дарувальника фактично нездійсненне через внутрішню суперечливість та неузгодженість з іншими нормами дарування.
13. Відповідальність дарувальника має певні особливості, що пов’язано з впливом ознаки безоплатності договору на механізм правового регулювання відносин дарування. Такі особливості проявляються, зокрема, у відсутності відповідальності дарувальника за прострочення виконання зобов’язання, щодо передання дарунку та за неможливість виконання зобов’язання, що настала під час такого прострочення.
14. Аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність правил, що передбачають правові наслідки відмови обдаровуваного від договору дарування. Проте з урахуванням цивільно-правових принципів справедливості, добросовісності та розумності запропоновано ввести норму, що встановлює правові наслідки відмови обдаровуваного від договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, якщо такою відмовою дарувальнику було спричинено майнову шкоду.
Таким чином з метою забезпечення додержання договірної дисципліни вбачається за доцільне доповнити ст. 724 ЦК України частиною третьою наступного змісту:
„Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного відшкодування реальної майнової шкоди, що спричинена відмовою прийняти дарунок за договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому.”.
15. Припинення договору дарування може відбуватися у зв’язку з припиненням зобов’язання, що випливає з договору та підпорядковане загальним правилам щодо припинення зобов’язань, а також шляхом відмови від договору та його розірванням. Окрім цього, специфіка дарування визначає певні особливості припинення у зв’язку зі смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи. Детальний аналіз підстав та наслідків припинення договору дарування свідчить про необхідність внесення істотних змін до ЦК України, з метою вдосконалення чинного цивільного законодавства та підвищення його ефективності. Зокрема, доведено необхідність внесення змін у ст. 730 ЦК України., шляхом доповнення її частиною четвертою наступного змісту:
„У випадку розірвання договору про пожертву обдаровуваний зобов’язаний повернути пожертву, а якщо це неможливо відшкодувати її вартість.”.
16. Відмова від договору дарування, як особлива підстава припинення договору дарування, що характеризується найбільш простою процедурою застосування, має бути виправдана, в іншому випадку більш доцільне використання розірвання договору з участю суду. У зв’язку з цим було запропоновано внесення змін до назви та ч. 1 ст. 724 ЦК України. Отже, назву ст. 724 ЦК України пропонується викласти в наступній редакції:
„Одностороння відмова і розірвання договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому”.
Частину першу ст. 724 ЦК України доцільно викласти в наступній редакції:
„До передання дарунку дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.”.
17. Розірвання договору дарування за чинним ЦК України може бути класифіковано на:
а) розірвання невиконаного договору дарування;
б) розірвання договору дарування, який виконано.
Останній вид розірвання договору дарування має багато внутрішніх та зовнішніх суперечностей, які в цілому свідчать про його неузгодженість з іншими нормами ЦК України та нежиттєздатність в системі цивільного законодавства України. Таким чином, є виправданим виключення норм ЦК України, які регламентують розірвання виконаного договору дарування. За для досягнення поставленої мети запропоновано:
а) змінити формулювання абз. 1 ч. 1 ст. 727 ЦК України та викласти її у наступній редакції:
„До передання дарунку дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний навмисно вчинив злочин, яким порушено права та законні інтереси дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей”.;
б) внесення змін до гл. 55 ЦК України а саме, виключити з неї ст. 727, а зміст ч. 1 ст. 727, з урахуванням запропонованих змін, викласти у ст. 724 ЦК України, яка присвячена питанням розірвання договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому;
в) доповнити ч. 1 ст. 724 ЦК України абзацами другим і третім та з урахуванням раніше запропонованих змін викласти її у такій редакції:
„До передання дарунку дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.
До передання дарунку дарувальник також має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний навмисно вчинив злочин, яким порушено права та законні інтереси дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Bailey S. H. Smith and Bailey on the Modern english Legal system / S.H.Bailey. 3-rd ed. London, Sweet and Maxwell, 1996. 1030 p.
Black H.C. Black’s Law Dictionary / H.C. Black. 6-th ed. St. Paul, Minn : West publishing Co, 1990. 1657 p.

3. Caplow Th. Rule Enforcement without Visible Means : Chriistmas Gift Giving in Middletown / Th. Caplow // American Journal og Sociology. 1984. Vol.89. № 6. P. 13061323.
4. Carrier J. The Rituals of Christmas Giving / J. Carrier // D. Miller. Unwrapping Christmas / D. Miller [ed.]. Oxford : Clarendon Press, 1993. P. 5574.
5. Cheal D. The social dimensions of Gift Behaviour / D. Cheal // Journal of Social and Personal Relationships. 1986. № 3. P. 423439.

Entgeltliche Geschäfte / Oertmann, Paul. - München : Beck, 1912. 125 s.
Firth R. Symbols Public and Private / R. Firth. London : George Allen & Unwin LTD, 1973. P. 143-147.

8. Gregory C. A. Gifts to Men and Gifts to God: Gift Exchange and Capital Accumulation in Contemporary Papua / C. A. Gregory // Man. 1980. № 15. P. 626652.
9. Komentarz do Kodeksu cywilnogo. Ksiega trecia Zobowiazania / pod red. G.Bienka. Tom. Wydanie 6. Warszawa, 2004. 1472 s.
10.