КОЗЕЛЕЦЬКА Марина Олексіївна ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ ТА КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Краткое описание

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Козелецька Марина Олексіївна

УДК 341.9

ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ УЦИВІЛЬНИХ ТА КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ ВЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Спеціальність:12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Київець Олена Валеріївна,
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри цивільно-правових дисциплін
Національної академії прокуратури України

Київ 2016

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.4

ВСТУП ..5

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ УЦИВІЛЬНИХ ТА КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ ЯК ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.14
1.1Теоретико-методологічні засади дослідження визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах...........................................................................14
1.2Поняття цивільних та комерційних справ....29
1.3Іноземні системи визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах....................51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1......74

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ ТА КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ В ЄС 78 2.1Генеза визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційнихсправахвЄС..78
2.2 Конвенційне регулювання визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах країн-членів ЄС....94
2.3 Підстави відмови у визнанні та виконанні судових рішень у цивільних та комерційних справах в країнах ЄС..........................114
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.134

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ТРЕТІХ КРАЇН У ЦИВІЛЬНИХ ТА КОМЕРЦІЙНИХ СПРАВАХ НА ТЕРИТОРІЇ КРАЇН ЄС..137
3.1 Конвенційне регулювання визнання та виконання судових рішень третіх країн у цивільних та комерційних справах в ЄС137
3.2 Договірне регулювання визнання та виконання судових рішень третіх країн у цивільних та комерційних справах на території країн ЄС.......................................................................................................148
3.3Перспективи та напрямки подальшого розвитку визнання та виконання судових рішень України у цивільних та комерційних справах натериторіїкраїнЄС.....................164
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3.176

ВИСНОВКИ 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВС України Верховний Суд України
ГПК України Господарський процесуальний кодекс України
Договір про ЄОВС Договір про Європейське об’єднання вугілля і сталі
ЄС Європейський Союз
ЗКпП України Кодекс законів про працю України
КНР Китайська Народна Республіка
Конвенція Лугано Конвенція про юрисдикцію та приведення до виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах
МПП Міжнародне приватне право
ООН Організація Об’єднаних Націй
СК України Сімейний кодекс України
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ЦК України Цивільний кодекс України
ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток міжнародного товарообороту та світової торгівлі призводить до виникнення значної кількості спорів, ускладнених іноземним елементом, які вирішуються у судовому порядку. Наслідком розгляду таких спорів є потреба у виконанні судових рішень національних судів у цивільних і комерційних справах на території інших суверенних держав, зокрема на території країн ЄС.
Проте розбіжності між національними правилами, які регулюють юрисдикцію судів і визнання судових рішень, значно ускладнюють функціонування внутрішнього ринку. Тому сьогодні виключного значення набуває уніфікація колізійних норм щодо визначення юрисдикції у цивільних та комерційних справах, а також для створення швидкої і простої процедури визнання та виконання прийнятих судових рішень. Такі заходи мають вживатися з урахуванням інтересів кожної держави. Адже згідно зі Статутом ООН кожна держава має поважати права іншої держави, в тому числі у сфері реалізації судової влади в межах її території. Будь-яке посягання на державний суверенітет не допустимо.
У наведеному контексті Європейський Союз є одним із небагатьох інтеграційних об’єднань, яке має значні повноваження у сфері співпраці судових органів держав-членів у цивільних та комерційних справах, при цьому кожній державі-члену гарантуються її суверенні права.
Україна, у свою чергу, також приділяє увагу проблемі, пов’язаній із визнанням і виконанням судових рішень національних судів, у тому числі на території країн Європейського Союзу. Однак станом на сьогодні нею укладено договори про правову допомогу у цивільних і комерційних справах лише з 11 із 28 країн ЄС. Тому потреба в гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу постала дуже гостро і причиною цього є не лише євроінтеграційні процеси України. Нині наявна необхідність захисту прав її громадян на території ЄС, оскільки кількість справ за участю громадян Європейського Союзу значно збільшилась, що ускладнює гарантування Україною своїм громадянам конституційного права на виконання прийнятого національними судами рішення у цивільних і комерційних справах.
Враховуючи той факт, що законодавці Європейського Союзі приділяють багато уваги вдосконаленню законодавства ЄС, зокрема у сфері визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах, наша держава не повинна залишатися осторонь таких перетворень. Тому новели, які містить вказаний інститут, потребують більш детального й поглибленого аналізу. Зазначене обумовлює актуальність доктринального дослідження можливості уніфікації норм вітчизняного законодавства щодо визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах з нормами законодавства Європейського Союзу. Більше того, в науці міжнародного приватного права інститут визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах, його регулювання в рамках Європейського Союзу, практика та ефективність застосування цього інституту практично не досліджувалися.
З огляду на викладене наявна необхідність у комплексному дослідженні правової природи інституту визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в Європейському Союзі з виокремленням його особливостей, встановленням властивих йому рис та ознак.
Під час дослідження використовувались праці вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються як загальних питань визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах, так і їх особливостей. Це наукові роботи Л.М. Альбертіні, Л.П. Ануфрієвої, Ю.Базєдова, М.М. Бірюкова, М.М.Богуславського, М. Вольфа, Р. Давіда, К.Жоффе-Спінози, М.Г. Єлісєєва, Л.В. Єфремова, В.О. Канашевського, О.В.Київець, В.І. Кисіля, К. Крамер, Є.М.Кузнецова, О. Ландо, Д.В.Литвинського, Л.А. Лунца, У. Магнуса, Н.І.Майданик, П. Манковські, Н.І. Маришевої, М.М. Марченко, А. Міллс, А.Ниіутса, Ю.Д. Притики, А.Ротунда, А.А. Рубанова, Л.С. Фединяк, С.Я.Фурси, Г.А. Цирата, В.Л.Чубарєва, Х. Шак, С.І. Шимон, М.Й. Штефанай інших науковців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії прокуратури України (протокол № 2 від 26 лютого 2015 року). Дисертація виконана відповідно до плану наукової роботи Національної академії прокуратури України «Правові основи діяльності органів прокуратури України та їх реалізація у національному законодавстві» (державний реєстраційний номер 011U004001).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правової природи інституту визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в Європейському Союзі на основі комплексного аналізу законодавства ЄС та формування концепції законодавчого регулювання визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах в Україні.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі:
визначити правову природу поняття цивільних та комерційних справ;
дослідити інститут визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах та його місце в міжнародному цивільному процесі;
висвітлити особливості визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в країнах Європейського Союзу;
дослідити виникнення та розвиток єдиного підходу до регулювання інституту визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах в Європейському Союзі крізь призму гармонізації цивільного процесу ЄС;
визначити особливості визнання та виконання судових рішень третіх країн на території Європейського Союзу;
окреслити наявні проблеми визнання та виконання судових рішень України у цивільних і комерційних справах в країнах Європейського Союзу та запропонувати шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку з визнанням та виконанням судових рішень у цивільних і комерційних справах.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії, нормативно-правові акти України та держав ЄС, законодавство ЄС, практика визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в Європейському Союзі.
Методи дослідження зумовлені його метою і задачами та випливають із необхідності комплексного й належного аналізу предмета дослідження. Методологічний арсенал дослідження обрано з урахуванням філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових рівнів методології. Така система методів дала змогу під час наукового пізнання з’ясувати сутність та правовий режим інституту визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах, а також уточнити категорійно-понятійний апарат.
Діалектичний метод надав можливість розглянути інститут визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах у країнах Європейського Союзу у зв’язку з іншими країнами із зазначенням його місця в міжнародному цивільному процесі. За допомогою системно-функціонального та порівняльно-правового методів вдалося дослідити іноземні системи визнання та виконання судових рішень.
Завдяки використанню системно-структурного методу розкрито правовий механізм регламентації правовідносин у сфері визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах, а також визначено подальші шляхи удосконалення нормативно-правового забезпечення вказаного інституту в Україні.
Застосування історичного методу дало можливість встановити динаміку становлення та розвитку теоретичної думки, законодавства і праворозуміння визнання та виконання судових рішень у ЄС і обґрунтувати необхідність подальшого їх наукового дослідження. Формально-логічний метод, зокрема аналіз та синтез, сприяли виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується в теорії міжнародного приватного права та нормах законодавства.
Догматичний метод використовувався для тлумачення чинного міжнародного законодавства, наукових концепцій і сприяв виробленню авторських підходів до формулювань, ключових понять та у цілому до розробки власної догми визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах. Порівняльно-правовий метод дав змогу на підставі аналізу наукових підходів більш глибоко та всебічно вивчити зміст визнання і виконання судових рішень у доктрині та праві країн Європейського Союзу, виокремити особливості визнання і виконання судових рішень різних категорій, що загалом надало можливість сформулювати концепцію законодавчого регулювання визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській доктрині цивільного процесу теоретичним, комплексним, порівняльним дослідженням визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах як інституту міжнародного цивільного процесу, який є емпіричною базою для вітчизняного цивільного процесу, однак обумовлює неможливість його визначення крізь призму вже існуючих правових дефініцій.
На підставі проведеного дослідження сформульовано низку положень, які містять елементи наукової новизни та відображають основні результати дисертації, що виноситься на захист.
Уперше:
1) сформульовано авторський підхід до визначення поняття «цивільні та комерційні справи». Цивільні та комерційні справи, ускладнені іноземним елементом, це справи приватноправового характеру, ускладнені іноземним елементом, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних та комерційних правовідносин за участю фізичних і юридичних осіб;
2) наведено авторський підхід до визначення інституту визнання та виконання іноземних судових рішень, який є завершальною стадією міжнародного цивільного процесу, що складається із системи правових норм, визначених внутрішнім законодавством держави та ратифікованих нею міжнародними договорами, які встановлюють порядок і передумови поширення на рішення іноземної держави норм національного законодавства з питань визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах;
3) обґрунтовано положення, що, крім доміцилію відповідача мають існувати й інші принципи визначення підсудності, які сприятимуть здійсненню правосуддя;
4) доведено запровадження в Україні спрощеної системи визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах, а саме: скасування екзекватури щодо країн Європейського Союзу та втілення у практичну діяльність принципу взаємності;
5) наведено авторський підхід до визначення поняття підсудності як системи правових норм, яка закріплена у національному законодавстві держави та ратифікованих нею міжнародних договорах, щодо компетенції судових установ вказаної держави під час визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах з іноземних елементом;
6) сформульовано авторський підхід до визначення поняття «спосіб визнання та виконання судових рішень», під яким слід розуміти сукупність і порядок дій компетентних державних органів, які вони використовують для визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах;
удосконалено:
7) класифікацію систем визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах за критерієм допущення їх до виконання: система екзекватури; система реєстрації судових рішень в особовому реєстрі за наявності принципу взаємності між країнами; система формальної перевірки судового рішення та система перевірки судового рішення на відсутність у ньому суперечностей публічному порядку запитуваної країни;
8) визначення елементів інституту визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах, якими слід вважати предмет, передумову, підсудність та спосіб визнання і виконання. Предметом інституту визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах є іноземне судове рішення. Передумова визнання та виконання набрання рішенням законної сили в державі, в якій воно було ухвалено;
9) обґрунтування того, що доміцилій є ключовим критерієм визначення підсудності у цивільних та комерційних справах, ускладнених іноземним елементом, що, у свою чергу, визначає сферу дії багатосторонніх договорів про визнання та виконання вказаної категорії судових рішень;
дістали подальшого розвитку:
10) положення про розмежування підсудності під час визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах та запровадження договірної підсудності у вказаній категорії справ;

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене комплексне дослідження інституту визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в Європейському Союзі надало можливість вивчити правову природу вказаного інституту, сформулювати концепцію його законодавчого регулювання в Україні та дійти наведених нижче висновків.
1. У результаті вивчення особливостей і принципів інституту визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних та комерційних справах розкрито зміст вказаного інституту. Так, під інститутом визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах необхыдно розуміти завершальну стадію міжнародного цивільного процесу, яка складається із системи правових норм, визначених внутрішнім законодавством держави та ратифікованих нею міжнародними договорами, що встановлюють порядок і передумови поширення на рішення іноземної держави норм національного законодавства з питань визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах.
2. У результаті вивчення інституту визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в країнах Європейського Союзу виокремлено такі його принципи, як: автономія волі; доміцилій відповідача; належне здійснення правосуддя; обопільна довіра при здійсненні правосуддя; дотримання міжнародних зобов’язань, прийнятих країнами ЄС; субсидіарність.
3. Уніфікація норм визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в країнах Європейського Союзу здійснюється за трьома напрямами: укладення двосторонніх договорів про правову допомогу у цивільних і комерційних справах при виконанні судових рішень окремих категорій; укладення багатосторонніх договорів, які діють виключно на території Європейського Союзу про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах; впровадження у національне законодавство країн ЄС уніфікованих норм про визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах.
У розумінні Регламенту ЄС від 12.12.2012 р. № 1215/2012 поняття суди та трибунали держав-членів ЄС включають суди та трибунали, спільні для декількох держав-членів ЄС, зокрема Суд Бенілюкс, за умови, що такі суди приймають рішення у справах, на які поширюється дія цього Регламенту.
Наявність договірної підсудності також слід розглядати як ознаку, відмінну від інших механізмів правового регулювання питань визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах. За допомогою договірної підсудності сторони незалежно від місця свого доміцилію укладають договір про те, що суд відповідної держави-члена ЄС володіє юрисдикцією з розгляду спорів, які виникли або можуть виникнути у відповідних правовідносинах. У такому випадку обумовлений суд буде володіти виключною юрисдикцією.
Окрім того, особливістю визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах в ЄС є наявність випадків виключення застосування правил доміцилію відповідача. Вказана особливість пов’язана із захистом прав споживачів і робітників та полягає у застосуванні норм юрисдикції незалежно від місця проживання відповідача.
Також характерною особливістю вказаного інституту є те, що норми, які його регулюють, визначають належний суд, до якого необхідно звернутися, а не територію держави-члена ЄС, на якій він має розташовуватись. При цьому саме Суд ЄС забезпечує єдино образне тлумачення норм Регламенту ЄС.
Однак головна особливість вказаного вище інституту єдиний правовий простір вільного обігу судових рішень у цивільних і комерційних справах між країнами Європейського Союзу. При цьому країни ЄС зберегли багатоманітність норм визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах країн, які не є членами ЄС.
4. У результаті дослідження виникнення та розвитку єдиного підходу до визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах в країнах ЄС встановлено, що ідею єдиного європейського простору було закріплено в перших договорах про створення Європейського Союзу. За останні п’ятнадцять років в рамках ЄС напрацьовано велику за обсягом законодавчу базу, яка регулює широкий спектр тем.
Сьогодні законотворчість ЄС спрямована на реформування національних систем держав-членів ЄС. Головне завдання цієї діяльності полягає у досягненні поставленої у Договорі про Європейський Союз мети: реально забезпечити своїм громадянам простір свободи, безпеки та правосуддя без внутрішніх юрисдикційних кордонів.
Вивчення розвитку вказаного інституту в рамках Європейського Союзу дало змогу поділити цей розвиток на три етапи: період дії Конвенції з питань юрисдикції та примусового виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах 1968 р.; період дії Регламенту ЄС про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах 2000р.; період дії Регламенту ЄС про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах 2012 р.
Незважаючи на те, що кожен період має свої особливості, загалом простежується тенденція до уніфікації та гармонізації норм щодо визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах.
Така тенденція помітно впроваджується у практичну діяльність судів ЄС, що спонукає законодавців не зупинятися на досягнутому. Тому наразі можна спостерігати запровадження на території держав-членів ЄС єдиних судів, у яких будуть розглядатися спори, пов’язані з інтелектуальною власністю та захистом патентних прав, що, у свою чергу, сприятиме розвитку єдиного підходу до розуміння категорійно-понятійного апарату і розширення сфери дії Регламенту щодо кола осіб та предмета.
Уведення в країнах ЄС так званого international lis pendens також сприяло розширенню сфери дії Регламенту. Адже тепер правило lis pendens застосовується при розгляді справи судом третьої держави (держави, що не є членом ЄС), тобто держави, на яку положення Регламенту ЄС № 1215/2012 не поширюються.
5. Вивчення особливостей визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах третіх країн на території держав-членів Європейського Союзу дало змогу встановити, що у країнах ЄС підставою для визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних справах є двосторонні й багатосторонні міжнародні договори з питань правової допомоги у цивільних справах або щодо юрисдикції визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних і комерційних спорах.
За відсутності подібних договорів визнання та виконання іноземних судових рішень вказаної категорії здійснюється на підставі норм національного законодавства країни місця його виконання чи на підставі принципів взаємності й поваги.
За результатами такого вивчення вдалося здійснити класифікацію систем визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних та комерційних справах за критерієм допущення їх до виконання: система екзекватури; система реєстрації судових рішень в особовому реєстрі за наявності принципу взаємності між країнами; система формальної перевірки судового рішення та система перевірки судового рішення на відсутність у ньому суперечностей публічному порядку запитуваної країни.
6. Встановлено низку теоретичних і практичних проблем визнання та виконання судових рішень України у цивільних і комерційних справах на території країн Європейського Союзу, на основі чого сформовано концепцію законодавчого регулювання визнання і виконання судових рішень зазначеної категорії в Україні та шляхи його гармонізації із законодавством ЄС.
Доведено, що визнання та виконання судових рішень України у цивільних і комерційних справах на території країн Європейського Союзу, з якими не укладено договір про правову допомогу, здійснюється за загальним правилом або на підставі принципу взаємності.
При цьому принцип взаємності застосовується лише в тому випадку, коли його наявність презюмується у державі, на території якої вимагається визнання та виконання судового рішення.
Прикладом може слугувати Німеччина, у цивільному процесуальному кодексі якої зазначено, що видача екзекватури виключається також у разі, якщо не забезпечується принцип взаємності.
У результаті вивчення шляхів спрощення процедури визнання та виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах України на території країн ЄС встановлено, що одним із них є приєднання України до Конвенції Лугано.
Під час дослідження такого шляху встановлено, що за допомогою Конвенції Лугано дію Брюссельської конвенції було поширено на країни, які не входили до ЄС, оскільки вона відкрита для приєднання (учасником Конвенції Лугано свого часу стала Польща, ще до її вступу в ЄС).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. / Крушельницька О.В. К.: Конкор, 2006. 206с.
2. Словник української мови: в 11 т. Т. 4. К.: Наукова думка, 1973. 840 с.
3. Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди; редкол.: В.І. Шинкарук (голова). К.: Абрис, 2002. 742 с.
4. Керимов Д.А. Методология права: моногр. / Керимов Д.А. [2-е изд.]. М.: Аванта+, 2001. 560 с.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч. / Скакун О.Ф.; пер. з рос. [2-е изд.]. Х.: Консум, 2005. 556 с.
6. Фурман А.В. Ідея професійного методологування: моногр. / Фурман А.В. Ялта; Тернопіль: Економічна думка, 2008. 208 с.
7. Костицький М.В. Деякі питання методології юридичної науки / М.В.Костицький // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. №1. С. 311.
8. Общая теория государства и права. Академический курс/ отв. ред. проф. М.Н. Марченко. [2-е изд., перераб. и доп.]. Т. 1. М.: ИДК «ЗерцалоМ», 2001. 656 с.
9. Тополь Ю. Деякі проблеми методології сучасної юридичної науки / Ю.Тополь // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. 2002. № 1. С. 812.
10. Словник української мови: в 11 т. Т. 6. К.: Наукова думка, 1975. 850 с.
11. Філософія права: навч. посіб. / Л.Л. Грицаєнко, А.О.Фальковський. К.: Національна академія прокуратури України, 2014. 120 с.
12. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем: моногр. / Уемов А.И. М.: Мысль, 1978. ‑ 272 с.
13. Фальковський А.О. До визначення поняття аксіологічного дослідницького підходу в методології юриспруденції / А.О.Фальковський // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць / редкол.: С.В. Кивалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М.Оборотов. О., 2008. Вип. 40. С. 5964.
14. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Гончаренко С. К.: Либідь, 1997. 374 с.
15. Шишка Р.Б. Організація наукових досліджень та підготовки магістерських і дисертаційних робіт: навч. посіб. / Шишка Р.Б. Х.: Еспада, 2007. 368 с.
16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч. / Скакун О.Ф. пер. з рос. Х.: Консум, 2001. 656 с.
17. Пархоменко Н.М. Джерела права: теоретико-методологічні засади: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01 / Пархоменко Наталія Миколаївна. К., 2009. 442 с.
18. Теорія держави і права. Академічний курс [Текст]: підруч. / О.В.Зайчук [та ін.]; ред. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2008. 688 c.
19. Луць Л.А. До питання про теорію порівняльно-правового методу / Л.А.Луць // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку: зб.наук. статей; за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В.Кресіна; упоряд. О.В. Кресін, О.М.Редькіна за участю К.О.Черніченка. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Таврійський національний університет ім.В.І.Вернадського, Київський університет права НАН України, 2006. С. 7988.
20. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Ожегов С.И. М., 1975. 698с.
21. Новий тлумачний словник української мови. Т. 3. 584 с.
22. Философский словарь. М., 1991. 432 с.
23. Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус / Скакун О.Ф. // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. наук. статей; за ред. Ю.С.Шемшученка, О.В. Кресіна; упор. О.В.Кресін, О.М. Редькіна; за участю К.О.Черніченка. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського; Київський університет права НАН України, 2006. С. 615.
24. Большой толковый социологический словарь (Collins). Т. 2. (ПЯ); пер. с англ. М., 2001. С. 280282.
25. Тилле А.А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах / А.А.Тилле, Г.В. Швеков. М., 1978. С. 1112.
26. Демянчук Ю.В. Актуальні проблеми герменевтики в умовах інформаційного права / Ю.В. Демінчук // Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 2. С. 210212.
27. Міжнародні стандарти у сфері судочинства / ред. кол.: Д.Вон, Н. Петрова, Ю. Седик [та ін.]. К.: Істина, 2010. 353 с.
28. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение прав человека / рук. авт. колл. и отв. ред. Л.М. Энтин. М., 2005. 30 с.
29. Диас-Мелиан де Ханиш М.В. Основы и природа правовой интеграции/ Диас-Мелиан де Ханиш М.В. // Правоведение. 2001. №6. С.173178.
30. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / М. Ансель // Очерки сравнительного права; отв. ред. В.А.Туманов. М., 1981. С. 5966.
31. Лукашук И.И. Международное право в судах государств / ЛукашукИ.И. СПб., 1993. 280 с.
32. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения / ТихомировЮ.А. М., 1996. С. 7475.
33. Договор, учреждающий Европейское Сообщество [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://eulaw.ru/content/2001.
34. COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE COUNCIL AND THE EUROPEAN PARLIAMENT Wider Europe Neighbourhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbours [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eeas.europa.eu/.
35. Кашкин С.Ю. Стратегия и механизмы гармонизации законодательства [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.recep.ru/files/documents/harmonization_kashkin_rus.pdf.
36. Энтин М.Л. Современные императивы гармонизации законодательства и правовых систем [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.recep.ru/files/documents/harmonization.
37. Абдуллин А.И. К вопросу об унификации в международном частном праве / А.И. Абдуллин // Правоведение. 1998. № 1. С. 184185.
38. Большая советская энциклопедия: в 30 т. [3-е изд.] [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://slovari.yandex.ru.
39. Гладенко А.Н. Проблемы некоторых компаративно-правовых понятий / А.Н. Гладенко // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. наук. статей; за ред. Ю.С. Шемшученка, О.В.Кресіна; упор. О.В.Кресін, О.М. Редькіна; за участю К.О.Черніченка. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського; Київський університет права НАН України, 2006. С. 378384.
40. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / Саидов А.Х. М., 2000. 112 с.
41. Cоnvention of 16 September 1988 on jurisdiction and the enforcement of judgments in civil and commercial matters [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://curia.europa.eu/common/recdoc/convention/en/c-textes/lug-idx.htm/
42. Kropholler J. Europäisches Zivilprozessrecht: Kommentar zu EuGVO und Lugano-Ubereinkommen. 7., völlig neubearb. Aufl. Heidelberg, 2002. S.80.
43. Цивільний процес України: підручник / за ред Є.О.Харитонова, О.І.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. К.: Істина, 2012. 536 с.
44. Судова влада України [Электроний ресурс]. Режим доступу: http://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/2/5/
45. Regulation (EU) No1215/2012 of the European Parliament and of the Council of 12December 2012 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1427802461925&uri=CELEX:32012R1215
46. Brussels Convention on Jurisdiction and the Enforcement of Judgments in Civil and Commercial Matters 1968 [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:41968A0927%2801%29
47. Господарська справа [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki.
48. Kropholler J. Europäisches Zivilprozessrccht: Kommentar zu EuGVO und Lugano-Ubereinkommen. 7., völlig neubearb. Aufl. Heidelberg, 2002. S.8287.
49. Schack Н. Internationales Zivilvervahrenrensrecht. 4., neu bearbeitete Auflage. Münchcn: Beck, 2006. S. 32.
50. Конев Д.В. Признание и приведение в исполнение иностранных судебных актов по гражданским и судебным делам в Германии и России: сравнительно-правовой анализ: моногр. / Д.В.Конев. М.: Волтерс Клувер, 2010. 272 с.