ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТАКСІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

Вступ 4

Розділ 1 Огляд літератури за темою дослідження та вибір його напрямків 16
1.1 Становлення та правове регулювання ринку послуг перевезень
таксі 16
1.2 Детермінізм існування субінституту перевезень таксі 33
1.3 Поняття та правова характеристика правовідносин з перевезення
пасажирів таксі 53

Розділ 2 Зміст та гарантії субінституту пасажирських перевезень 71
2.1 Договір на перевезення пасажирів таксі 71
2.2 Сторони договору на перевезення пасажирів таксі 87
2.3 Укладання договору на перевезення пасажирів таксі. Підстави
виникнення зобов’язань з перевезення пасажирів таксі 96
2.4 Виконання договору на перевезення пасажирів таксі 111

Розділ 3 Наслідки порушення зобов’язань з перевезення пасажирів таксі 131
3.1 Порушення зобов’язань з перевезення та їх типологія 131
3.2 Відповідальність сторін за порушення зобов’язань 138

Висновки 155
Додаток 168
Список використаних джерел 170
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена її відносною новизною та рядом чинників соціально-економічного характеру. Реалізація свободи людини на пересування неможлива без надання відповідних послуг транспортом, діяльність якого підлягає регламентації. Проте, щодо останнього, наразі є значна кількість недоліків, прогалин і суперечностей у правовому регулюванні перевезень пасажирів таксі. Також відсутні стійкі позиції щодо вирішення проблемних ситуацій при здійсненні суб’єктивних цивільних прав на доктринальному рівні, що і зумовлює необхідність теоретичного осмислення сучасного стану правового регулювання цього різновиду автомобільних перевезень.
Транспортні послуги повинні надаватися виключно на договірній основі й регулюватися особливим субінститутом перевезення – договором перевезення пасажирів таксі, як таким, що найбільше забезпечує свободу людини у пересуванні. Ця свобода обмежується рядом встановлених в актах цивільного законодавства, а ще більше самими перевізниками правилами.
З проголошенням незалежності України та формуванням ринкової економіки появились нові учасники цивільних правовідносин – суб’єкти підприємництва. Перевезення пасажирів вже до того стали сферою їх діяльності. Вони відповідно до одержаної ліцензії надають послуги за договором про перевезення пасажира автомобільним транспортом загального користування. На ринку цих автоперевезень діють особи, які надають послуги з перевезення власним транспортом як таксі за чого найменш захищеною стороною є пассажир. Його права можуть захищатись на основі законодавства про захист прав споживачів, або на основі договору перевезення пасажирів та його проявів стосовно окремих видів транспорту, або того та іншого.
В Україні з запровадженням приватної власності суттєво змінилася пропозиції та категорії споживачів транспортних послуг та перевізники й зросла між ними конкуренція, змінилося законодавство, зокрема цивільне. Воно гармонізоване з європейським законодавством та врахувало досягнення сучасні цивілістики. Проте ряд відносин з перевезення пасажирів, зокрема таксі, потребують чіткого визначення та вдосконалення в актах чинного цивільного законодавства на нових, приватних засадах.
Це підтверджується наявними проблемними питаннями, які до останнього часу є невирішеними. Це, зокрема, потреби врегулювання потоків пасажирів в крупних містах-мегаполісах та обмежень в русі транспорту, досягнення певного правового компромісу між потребами суспільства та приватними інтересами, суб’єктивними правами окремих осіб, ризиковість та її мінімізація щодо пасажирів, які мало чи зовсім не впливають на формування умов договору перевезення, відсутністю страхування пасажирів при міських автомобільних перевезеннях, незахищеністю пасажирів за відсутності правил про притягнення до відповідальності перевізників за невиконання чи порушення умов договору перевезення пасажирів таксі.
Ступінь наукової розробки проблеми. Правовідносини перевезення і пасажирських зокрема, досі обійдені увагою науковців. Принаймні спеціальні дослідження правового регулювання пасажирських перевезень в Україні відсутні. В Російській Федерації мали проведені їх дослідження: Расимом Аділь Огли Ахундовим «Правове регулювання пасажирських перевезень автомобільним транспортом в Російській Федерації» 2005 рік, М. А. Сергеєвою «Цивільно-правова відповідальність перевізника за договором морського перевезення пасажирів» 2007 рік, С. Е. Хейгетовою «Правове регулювання перевезення пасажирів автомобільним транспортом» 2007 рік, Л. В. Зарапіною «Правове регулювання перевезення пасажирів автомобільним транспортом в міжміському сполученні» 2005 рік. З сучасних російських цивілістів, які займаються комплексним дослідженням визначеної проблематики варто визначити напрацювання В.В. Вітрянського.
Правовідносини з пасажирських перевезень таксі на різних етапах їх розвитку регулювалися цивільним та адмінстративним правом. Наразі регулювання відносин з перевезення пасажирів, у тім числі й на таксі можливі на доктрині цивільноправового договору, де стосовно сутності, виникнення, правової природи договору перевезення пасажирів на таксі фрагментарно порушено низку проблем. Проте монографічні дослідження цих правовідносин на засадах новітнього законодавства наразі відсутні.
Дослідження радянського періоду базувалися на доктрині адміністративно-командної системи управління та відповідних законодавчих актах радянського періоду, а ті які були проведені в РФ - на російській цивілістичній доктрині та законодавстві, яке має свої особливості. Українське цивільне законодавство грунтується на засадах вагомої ролі договору, відповідно до яких сторони можуть відступати від імперативних положень, що закріплено в ст. 6 ЦК України. Це обумовлює необхідність самостійного дослідження відносин з перевезень пасажирів таксі на нових цивілістичних засадах відповідно до положень ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертаційне дослідження виконане на основі зміни доктрини регулювання економічних за сутністю і приватних за змістом відносин, відповідно до «Плану реалізації на транспортно-дорожньому комплексі основних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки на 2002-2006 рр.» Міністерства транспорту України, відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного права юридичного факультету Запорізького державного університету на 2003–2008 рр. в межах спеціальної науково-дослідної теми юридичного факультету Запорізького державного університету "Основні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції" (номер державної реєстрації 0104U004048).
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають з договору перевезення пасажирів таксі.
Предметом дослідження є: міжнародні та національні нормативні акти стосовно перевезень пасажирів автомобільним транспортом та таксі зокрема, наукові доктрини що відображені у науковій літературі, зарубіжна та українська судова практика з розгляду спорів стосовно перевезень пасажирів на таксі.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в з’ясуванні рівня відповідності чинного механізму правового регулювання відносин перевезення пасажирів таксі потребам ринкової економіки, виявленні недоліків, прогалин, суперечностей в позитивному праві та ролі пануючої доктрини договору та договору з надання транспортних послуг; визначенні його правової природи, особливостей становища сторін; розробці аргументованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань теоретичного та практичного спрямування: визначити прояви проблематики позитивного регулювання перевезень пасажирів таксі; встановити цивільно-правову природу договору перевезення пасажирів таксі та його місце в системі транспортних договорів; визначити наскільки легальне й доктринальні поняття договору перевезення пасажирів таксі охоплює його конститутивні ознаки та на їх основі розробити авторське доктринальне поняття; встановити інституційні особливості правового становища сторін правовідносин з перевезення пасажирів таксі, стосовно трьох підтипів договірних відносин – перевезення пасажирів маршрутними таксі, індивідуальними перевезеннями таксі та індивідуальними перевезеннями таксі з використанням засобів дистанційного зв’язку; розкрити особливості укладання, виконання, припинення досліджуваного договору; встановити прояви механізму цивільної (матеріальної) відповідальності за договором перевезення пасажирів таксі; змоделювати рекомендації з удосконалення механізму регулювання правовідносин з перевезення пасажирів таксі.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є загальні та спеціально-юридичні наукові методи: діалектичний, логічний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий, формально-догматичний, функціонально-структурного та теоретико-прогностичного аналізу. Правовідносини аналізувались з урахуванням принципів формальної логіки у зв’язку з іншими правовідносинами та чинниками правового характеру з точки зору діалектики їх розвитку і взаємного впливу через історично зумовлену залежність. Порівняльно-правовий метод використаний при порівнянні національних систем права України й деяких зарубіжних країн, що регулюють правовідносини з перевезення пасажирів таксі; правових інститутів в історичному аспекті. Формально-догматичний метод у поєднанні з іншими використано при дослідженні різних позицій щодо поняття, правової природи договору перевезення пасажирів таксі, підстав та умов відповідальності. Методом функціонально-структурного аналізу встановлювалися особливості елементів перевізних правовідносин та механізму їх правового регулювання за законодавством України, а теоретико-прогностичним – розроблено пропозиції щодо його вдосконалення.
Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації грунтуються на працях відомих вчених-юристів радянського періоду: М. М. Агарова, С. С. Алексєєва, І. О. Андріанова, Ю. Г. Басіна, С. М. Братуся, В. П. Грибанова, О. С. Іоффе, О. О. Красавчикова, В. А. Мусіна, М. О. Тарасова, Р. Й. Халфіної; відомих цивілістів України: С. М. Бервено, Д. В. Бобрової, І. В. Булгакової, Л. К. Веретельник, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, М. В. Домашенко, І. С. Канзафарової, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, О. А. Підопригори, О. А. Пушкіна, Є. О. Харитонова,
Р. Б. Шишки, сучасних російських вчених: Є. В. Богданова, М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, В. М. Гречухи, Н. Г. Александрова, О. П. Сергєєва, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, та інших.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали акти цивільного та іншого законодавства, в тому числі зарубіжних держав, статистичні дані, реальні договори перевезення пасажирів на таксі та допоміжні договори, практика Господарського суду Запорізької області та місцевих судів міста Запоріжжя.
Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням сутності та природи договору перевезень пасажирів таксі на тлі нового ЦК України. На монографічному рівні вперше в Україні проведено всебічний теоретико-функціональний аналіз специфіки пасажирських перевезень таксі, суттєвих ознак та розроблено варіант авторського механізму правового регулювання відносин. З огляду на наукову значущість, пріоритет, новизну результатів дослідження сформульовані нові висновки і пропозиції:
1. вперше:
1.1. розроблена теоретична конструкція права на пересування як прояву свободи обирати місце проживання та вільно переміщуватися по території і обирати для цього засоби і маршрут. Однією з підстав швидкої реалізації права на пересування є договір перевезення пасажира – доставка його до певного пункту призначення та особливо його різновид – перевезення пасажирів таксі;
1.2. обґрунтовано напрям розвитку регулювання суспільних відносин з договору перевезення пасажирів таксі на основі конструкції споживацького договору, його публічності та договору про приєднання: перше забезпечує можливість реалізувати право на переміщення та права споживача транспортних послуг; друге як прояв юридичної рівноваги – отримати перевізником економічно виправдану ціну та враховувати встановлені обмеження та заборони на перевезення;
1.3. доведено що правове регулювання перевезень пасажирів таксі повинне здійснюватися, виходячи з принципів свободи волевиявлення сторін, свободи укладання договору і формування його умов з допустимим ступенем публічно-правових обмежень, які забезпечують охорону прав пасажира як споживача та формування умов договору про ціну;
2. аргументовано:
2.1. що перевезення пасажирів об’єктивно виникли та функціонують на концепції надання транспортної послуги, задоволення потреб в швидкому та комфортному пересуванні, в тому числі якщо вони не забезпечені іншими видами громадського транспорту;
2.2. актуалізовано, що наразі маршрутні таксі не враховують потреби осіб з обмеженими можливостями (не пристосовані для перевезення інвалідів, пасажирів з дитячими колясками або багажем) чим порушують їх право на пересування та суперечить загальносвітовій тенденції максимізації доступності транспорту для вищезгаданих груп громадян;
2.3. особливості правового регулювання пасажирських перевезень на таксі: їх приватно-правовий характер в умовах ринкової економіки; допустимість певних публічно-правових елементів задля забезпечення безпеки пасажирів, мінімізації ризиків для пасажирів, дотримання вимог екологічної безпеки; наявність значної ролі підзаконних нормативних актів та їх положень, що суперечить чинному законодавству; врегульованість правовідносин з перевезень таксі відповідно до співвідношення актів цивільного законодавства; тенденцію до гармонізації зі спеціальним законодавством про перевезення пасажирів;
2.4. розмежовування двох напрямків регулювання перевезень пасажирів таксомоторами – формалізацію нормативно-правовову у вигляді видання імперативних актів державними органами, які розповсюджуються на будь-яких учасників даних відносин з метою встановлення загальних правил, тобто певної правової форми, в межах якої конкретні субєкти здійснюватимуть свою діяльність; та договірного (мононорму) – домовленість її сторін, які самі для себе встановлюють взаємні права та обов язки з метою досягнення певних юридичних наслідків;
2.5. що підзаконне регулювання перевезень пасажирів на таксі має ряд недоліків і не сприяє захисту прав споживачів та визначені переваги їх регулювання на основі закону: підвищує рівень правового регулювання, забезпечує права споживачів, корелюється із рівнем їх правового забезпечення та чинним механізмом забезпечення виконання зобов’язань;
2.6. що правила «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» не поширюється на пасажирів: автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах, як таких які не забезпечують права пасажирів в разі завдання їм збитку. Відповідно запропоновано при перевезенні пасажирів таксі поширити дію механізму Положення на внутрішні перевезення таксі, які здійснюють перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі, а також включити норми про обовязкове страхування пасажирів на транспорті від нещасних випадків до ЦК.
3. встановлено:
3.1. детермінанти, що ускладнюють регулювання правовідносин з індивідуальних перевезень пасажирів таксі: вільний доступ до ринку перевезень на таксі; відносно низький рівень ліцензування приватних операторів; значна кількість на ринку таксі нелегальних перевізників (тіньовий сектор послуг з перевезень); відсутність механізму стабілізації тарифної політики на перевезення таксі; тенденцію до переважаючого використання договірних цін за проїзд у таксі на користь перевізника; таксометр не став основою розра¬хунків за проїзд в таксі; різноманітність диспетчерських центрів щодо їх ор¬ганізації і форм власності та невизначеність їх правового становища; відсутність практики складання іспитів та тестування водіїв таксі;
3.2. в актах чинного цивільного законодавства не встановлено відповідальності за порушення договору перевезення пасажирів: зокрема, грубе поводження водія, аморальну поведінку пасажира, паління в салоні і т.п., які межують з порушеннями публічного порядку, так і спеціальними: водій проїхав зупинку на вимогу, із запізненням доставив пасажира, попри заперечення пасажира підсадив попутчиків і т.п.);
3.3. диспозитивне договірне регулювання відповідальності за договором перевезень пасажирів таксі обмежується його ідеальною моделлю правової конструкції, яку важко застосувати на практиці;
3.4. законодавство України, в тому числі ЦК, «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», не містять норм щодо заборони обмеження відповідальності перевізників, яка де-факто і так має обмежений характер;
4. удосконалено:
4.1. теоретичне положення за яким правовідносини з перевезень пасажирів таксі включають три групи відносин: 1) з перевезень пасажирів таксі – як транспортом загального користування, що здійснює перевезення пасажирів за певним маршрутом; 2) з індивідуальних пасажирських перевезень таксі за попереднім замовленням транспортних засобів за допомогою засобів дистанційного зв’язку через інформаційно-диспетчерську службу; 3) з індивідуальних пасажирських перевезень таксі (без попереднього замовлення транспортних засобів за допомогою засобів дистанційного зв’язку через інформаційно-диспетчерську службу);
4.2. що договір перевезення пасажирів таксі як різновид споживацького договору є не тільки консенсуальним, двостороннім, оплатним, але і публічним договором та договором про приєднання;
4.3. договір перевезення пасажира таксі є укладеним з моменту посадки пасажира в транспортний засіб, а момент укладання договору повністю співпадає з початком його виконання;
4.4. форма договору перевезення пасажирів таксі є усна, оскільки пасажир конклюдентними діями – посадкою до транспортного засобу виражає волевиявлення на укладання договору перевезення; підтверджено що правове значення квитка – доказ укладання договору і його не можна вважати письмовою формою договору, оскільки він не містить підписів його сторін та інших реквізитів договору;
4.6. що правовідносини з перевезень пасажирів таксі обумовлені об’єктивними чинниками: транспортно-дорожньою інфраструктурою мегаполісів, станом екологічних, транспортних, комунікацій що призводить до застосування імперативів та обмежень в регулюванні перевезень пасажирів;
5. розроблені доктринальні авторські визначення:
5.1. договору перевезення пасажирів автомобільним транспортом як різновиду договору перевезення пасажирів за яким перевізник зобов’язаний надати транспортну послугу і перевести пасажира до певного місця, а пасажир повинен сплатити перевізнику вартість проїзду;
5.2. договору перевезення пасажиру маршрутним таксі як такого, за яким перевізник зобов’язується перевезти пасажира ( його ручну поклажу і багаж) безпечним транспортним засобом за відповідним маршрутом з можливістю припинення перевезення пасажиром «на вимогу» в місці, не забороненому Правилами дорожнього руху, та надати встановлений (сертифікований) рівень комфорту та безпеки, а пасажир зобов’язаний сплатити встановлену вартість проїзду та утриматись від порушень прав інших осіб;
5.3. договору індивідуального перевезення пасажирів таксі як такого, за яким ліцензований перевізник зобов’язується перевезти пасажира у вказане ним місце безпечним транспортним засобом, з відповідним рівнем сертифікованого комфорту та безпеки, а пасажир зобов’язаний оплатити вартість проїзду;
5.4. юридична кваліфікація договору перевезення пасажирів таксі може бути здійснена в системі договорів за видовими та специфічними ознаками, що характеризуються власними правовими особливостями та віднесеністю до певних типів договорів – договір перевезення як загальна категорія (ст. 908 ЦК) та договір перевезення пасажира та багажу (ст.910 ЦК) – міські перевезення (транспортом загального користування, тобто звичайними рейсовими автобусами та таксі – ст.915 ЦК) – договір перевезень пасажирів таксі (маршрутними таксі та індивідуальними таксі).
6. запропоновано ряд змін і доповнень до актів чинного цивільного законодавства про перевезення пасажирів таксі (Додаток №1).
Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: в науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування законодавства про перевезення пасажирів на таксі; у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного цивільного законодавства; у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити діяльність щодо покращення врегулювання відносин з договору перевезення пасажирів таксі та захисту прав пасажирів; у навчальному процесі – матеріали дисертації вже використовуються у Запорізькому національному університеті під час проведення занять з дисциплін «Цивільне право» та «Господарське право». Вони можуть бути враховані при підготовці юристів для договірної роботи в межах Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 року № 344.
Апробація результатів дослідження. Основні положення цього дослідження неодноразово обговорювались на засіданнях кафедр цивільного права Запорізького державного університету, цивільного права і процесу Харківського національного університету внутрішніх справ м. Харкова, міжкафедральному семінарі та семінарі в Запорізькому апеляційному суді. Основні теоретичні положення та їх аргументація, практичні рекомендації по удосконаленню застосування правової, судової і нормотворчої діяльності були виголошені на міжнародних науково-практичних конференціях «Запорізькі правові читання» (17-18 травня 2007, 2008 років), «Проблеми удосконалення цивільного законодавства України», яка була присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (Харків, 26 травня 2007 р., 31 травня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування приватного права України (08 грудня 2006 року), «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (Макіївка, 21-22 вересня 2007 р.), круглих столах «Підприємництво і море», що був присвячений 10-річчю Одеської національної юридичної академії, м. Одеса 26 листопада 2007 р. та «Права людини: міжнародні та національні аспекти» (Київ, 12 грудня 2007 р.).
Отримані результати використовувались автором у практичній роботі при захисті прав сторін договорів у господарських судах й навчальному процесі. Результати дослідження автор застосовує при читанні лекційних курсів «Договірне право», «Цивільне право», та проведенні практичних занять із студентами, при підготовці розробок з договірного права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні спеціальним дослідженням договору перевезення пасажирів таксі у цивільному праві. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, узагальненні практики застосування актів цивільного законодавства щодо перевезень пасажирів.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації опубліковані в одинадцяти наукових статтях, три з них у фахових виданнях.
Структуру дисертації визначає її мета і завдання, а також прийнята щодо договірних відносин схема. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 194 сторінки, надрукованих 14 кеглем, список використаних джерел 225 найменувань, додаток.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:
1. Людина поряд зі свободою обирати місце проживання повинна мати змогу вільно переміщуватися по території країни чи певного населеного пункту і обирати засоби і маршрут цього переміщення.
На парадигмі свободи переміщення свого часу зародились відносини щодо перевезення пасажирів таксі.
2. В СРСР рівень правового регулювання перевезень пасажирів відмічався неадекватністю ступеню суспільного розвитку ролі і значення транспорту в житті країни. Основною особливістю регулювання досліджуваних правовідносин був імперативний характер норм, правовідносини з перевезення пасажирів таксі за часів становлення української державності, правової системи, розвивалися хаотично, за відсутності чіткого правового регулювання та чітких важелів впливу на них. Наразі правовідносини з перевезень пасажирів таксі є взаємообумовлені транспортно-дорожньою інфраструктурою мегаполісів. Стан екологічних, транспортних, комунальних та інших проблем сучасних мегаполісів зумовлюють потребу застосування певних імперативів та обмежень в регулюванні пересування пасажирів на автомобільному транспорті, безпеки дорожнього руху. Тому основними категоріями визначеною нами дилеми є суб’єктивне право і його обмеження в цивільно-правовому регулюванні перевезень пасажирів таксомоторами.
3. Перевезення пасажирів таксі об’єктивно виникли та функціонують як засіб надання транспортної послуги, які найбільш повно задовольняють потреби громадян в швидкому та комфортному пересуванні, хоча доволі часто є єдиним способом задовольнити транспортну потребу на маршрутах, не забезпечених іншими видами транспорту.
4. Маршрутні таксі (при використанні машин малої і особливо малої місткості) не пристосовані для перевезення інвалідів, пасажирів з дитячими колясками або багажем. У зв'язку з тим, що в багатьох містах маршрутні таксомотори витіснили рейсові автобуси великої місткості і електротранспорт, дані категорії громадян фактично позбавлені фізичної можливості користування громадським транспортом. Подібне положення справ йде врозріз із загальносвітовою тенденцією максимізації доступності транспорту для вищезгаданих груп громадян.
5. Слід умовно розмежовувати два напрямки регулювання перевезень пасажирів таксі: формалізацію нормативно-правовову у вигляді видання імперативних актів державними органами, які розповсюджуються на будь-яких учасників даних відносин з метою встановлення загальних правил, тобто певної правової форми, в межах якої конкретні субєкти здійснюватимуть свою діяльність; та договірного (мононорму) – угоду конкретних осіб, які самі для себе встановлюють взаємні права та обовязки з метою досягнення певних позитивних наслідків.
6. Транспортне законодавство України має комплексний характер і його серцевину складають норми приватного характеру.
7. Серед особливостей правового регулювання пасажирських перевезень таксі варто зазначити:
- їх приватно-правовий характер й побудова цих відносин в умовах ринкової економіки та допустимість певної ролі публічно-правового інтересу (безпеки пасажирів, мінімізації ризиків учасників цивільно-правових відносин, екологічної безпеки). Це проявляється в дозвільній системі та системі сертифікації, ліцензування;
- наявність значної ролі підзаконних нормативних актів, частина яких прямо чи опосередковано суперечить чинному законодавству;
- неврегульованість окремих питань перевезень таксі;
- необхідність оновлення на приватно-правових засадах законодавства України про перевезення пасажирів як маршрутними, так і індивідуальними перевезеннями таксі;
- співвідношення цивільного законодавства та законодавства про перевезення пасажирів як загального та спеціального;
- наявність норм новітнього загального законодавства, які забезпечують часткову гармонізацію зі спеціальним законодавством про перевезення пасажирів, в тому числі таксі.
8. Правове регулювання перевезень пасажирів таксі повинне здійснюватися, виходячи з принципів свободи волі сторін, свободи укладання договору і формування його умов з допустимим ступенем публічно-правових обмежень, які забезпечують охорону прав пасажира, як сторони, позбавленої можливості формування умов договору.
В позитивному праві мають гармонійно поєднуватися публічні та приватні інтереси, оскільки приватний та публічний інтерес взаємно впливають один на одного; приватно-правові норми можуть встановлюватися для задоволення і суспільних інтересів
9. Роль договору у правовому регулюванні перевезень пасажирів таксі полягає в вираженні індивідуалізованої волі сторін, здійснюваної з урахуванням публічно-правових обмежень.
10. Договір перевезення пасажирів таксі в системі договорів має специфічні ознаки, що характеризуються власними правовими особливостями та віднесеністю до певних типів договорів - договір перевезення як загальна категорія (ст. 908 ЦК) – договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК) та договір перевезення пасажира та багажу (ст. 910 ЦК) – міські перевезення (транспортом загального користування, тобто звичайними рейсовими автобусами та таксі – ст. 915 ЦК) – договір перевезень пасажирів маршрутними та індивідуальними таксі.
Така парадигма має забезпечити віднесеність договору перевезень пасажирів таксі саме до договору перевезень, закріпленого в главі 64 ЦК і закріпити для нього обов’язковість загальних норм зазначеної глави. З іншого боку вона дозволяє виокремити ті правові особливості, які властиві саме договорам перевезення пасажирів таксі, що забезпечують правовий компроміс інтересів пасажирів щодо реалізації їх права на свободу пересування та необхідністю забезпечити мінімізацію ризиків учасників дорожнього руху, включаючи безпеку самих пасажирів у поєднанні суспільних інтересів, суспільного блага по впорядкуванню переміщення пасажирів в мегаполісах і забезпечення безпеки довкілля.
11. Договір перевезення пасажирів (і договір перевезення пасажирів таксі як підвид) – підлягає регулюванню саме ЦК України. Проте, договір перевезення пасажирів таксі відноситься до підприємницького договору, що надає йому додаткових гарантій для споживачів і унеможливлює їх дискримінацію.
12. Детермінізм існування субінституту перевезень пасажирів таксі обгрунтовується об’єктивними чинниками існування відповідних відносин, які за своєю сутністю не є такими, що вписуються в загальну сутність перевезення пасажира як такого. Вона полягає в наданні транспортних послуг пасажирам у випадку перевезень за маршрутами, не охопленими транспортом загального користування (наприклад, муніципальним транспортом), у прискореному переміщенні пасажирів чи у випадку індивідуальних перевезень таксі у вигляді надання комплексу послуг по індивідуальній доставці пасажира до місця, обраного пасажиром за індивідуальним маршрутом.
13. Договір перевезення пасажирів таксі є підтипом договору перевезення пасажиру, який характеризується наявністю властивих лише йому ознак, обумовлених технологічною специфікою його виконання та особливостями правового статусу сторін і їх відповідальності.
14. Необхідно розмежовувати правові поняття «Транспортне обслуговування» і «транспортна послуга» як загальне і особливе. Під транспортним обслуговуванням слід розуміти діяльність, направлену на задоволення різними видами транспорту матеріальних і духовних потреб суспільства в перевезеннях. Транспортна послуга - це система організаційно і технологічно взаємозв'язаних дій, що виконуються при підготовці, здійсненні і завершенні перевезення пасажирів і багажу, що є змістом обов'язків перевізника.
15. Договір перевезення пасажирів таксі, відповідно до статті 915 ЦК є публічним договором, а правовідносини по такому перевезенню є перевезеннями транспортом загального користування, оскільки з нормативно-правових актів (наприклад, з ліцензійних умов) випливає, що «юридична особа», що надає послуги з перевезення має здійснювати перевезення пасажирів за зверненням будь-якої особи.
16. Правовідносини з перевезень пасажирів таксі включають три групи відносин:
- з перевезень пасажирів таксі – як транспортом загального користування, що здійснює перевезення пасажирів за певним маршрутом;
- з індивідуальних пасажирських перевезень таксі за попереднім замовленням транспортних засобів за допомогою засобів дистанційного зв’язку через інформаційно-диспетчерську службу;
- з індивідуальних пасажирських перевезень таксі (без попереднього замовлення транспортних засобів за допомогою засобів дистанційного зв’язку через інформаційно-диспетчерську службу).
17. Правовідносини з індивідуальних перевезень пасажирів таксі характеризуються: вільним доступом до ринку таксі; відносно низьким рівнем ліцензування приватних операторів і значною кількістю на ринку таксі нелегальних перевізників; відсутністю стабільної тарифної політики у сфері таксі; переважним використанням договірних цін за проїзд у таксі; таксометр не став основою визначення за проїзд в таксі; різноманітністю диспетчерських центрів щодо їх ор¬ганізації і форм власності; наявністю відносно крупних перевізників - підприємців; відсутністю визначення ліцензованих районів функціонування таксі; відсутністю практики атестування та тестування водіїв таксі. Відповідно до ліцензійних умов п.2.1 вимагається лише наявність посвідчення на право керування автотранспортним засобом та довідка про проходження медичного огляду; ліцензії видаються не органами внутрішніх справ. Органом ліцензування в Україні є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція); власники приватних автомобілів ма-ють право працювати по найму (на замовлення).
18. Доцільно розробити та закріпити на державному рівні стандарти обслуговування пасажирів по перевезенню таксі за критеріями комфорту та класу автомобіля; порядок присвоєння класів перевезення пасажирів таксі як маршрутними, так і за індивідуальними замовленнями.
19. Договір перевезення пасажирів є консенсуальним, двостороннім, оплатним, публічним договором, про приєднання.
20. Доктринальне визначення договору перевезення пасажиру маршрутним таксі може бути як домовленість, за якою перевізник, який уклав відповідний договір з замовником маршруту в особі органів місцевого самоврядування, зобов’язується надати пасажиру, яким є фізична особа, транспортну послугу безпечним транспортним засобом, яка полягає у переміщенні перевізником пасажира у просторі за відповідним маршрутом з можливістю припинення перевезення пасажиром «на вимогу» в місці, не забороненому Правилами дорожнього руху, з наданням пасажиру встановленого (сертифікованого) рівня комфорту та безпеки, а пасажир зобов’язаний оплатити вартість проїзду та утриматись від порушень прав інших осіб.
21. Доктринальне визначення договору індивідуального перевезення пасажиру таксі може бути як домовленість, за якою перевізник (ліцензований як перевізник таксі з певним рівнем сертифікації транспортного засобу), надати пасажиру, яким є фізична особа (з належними їй особистими немайновими та майновими правами), транспортну послугу безпечним транспортним засобом, з відповідним рівнем сертифікованого комфорту та безпеки, яка полягає у переміщенні перевізником пасажира у просторі до місця призначення, а пасажир зобов’язаний оплатити вартість проїзду.
22. Предметом договору перевезення пасажиру таксі є дії перевізника по наданню послуг перевезення маршрутними таксі загального користування, індивідуальних перевезень таксі пасажирам, врегульовані нормами сучасного цивільного права, між відокремленими в майновому відношенні, юридично рівними учасниками (диспетчерською службою, замовником в особі органів місцевого самоврядування, перевізником, з однієї сторони і пасажиром з іншої сторони), що є носіями суб’єктивних прав та обов’язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів (замовлення таксі, укладання договору перевезення, відмови від послуг, порушення умов договору, зміни умов договору, завдання шкоди пасажирам) і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
23. Пасажирським перевізником є суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги за договором про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування .
24. Договір перевезення пасажиру таксі має специфіку укладання. Пропозиція укласти договір, яка надходить від транспортних організацій, є публічною офертою, оскільки є такою, що містить всі істотні умови договору пропозицію. Придбання проїзного квитка, посадка до транспортного засобу є доказом, що пасажир здійснює конклюдентні дії по виконанню умов, необхідних для прийняття пропозиції – укладання договору перевезення, що містяться в оферті (оплата вартості квитка). Коли ж для здійснення перевезення не вимагається придбання проїзного квитка, конклюдентні дії громадянина виражаються в інших формах: прохід через турнікети, здійснення платежу магнітною картою або жетоном, посадка пасажира у таксі і т.д. Проте, з правової точки зору ситуація не міняється: і в цих випадках завжди присутня публічна оферта (відомі умови перевезення, зокрема розмір провізної плати) і її акцепт, здійснюваний діями пасажира, що свідчать про згоду останнього з запропонованими умовами перевезення. Хоча при індивідуальних перевезеннях в таксі можлива ситуація, коли посадка пасажира в таксі не є підставою укладання договору, наприклад, якщо сторони не узгодили ціну чи маршрут перевезення.
25. Договір перевезення пасажира таксі є укладеним з моменту посадки пасажира в транспортний засіб, а його форма є усною. Пасажир конклюдентними діями (посадкою до транспортного засобу) виражає свою волю на укладання договору перевезення. Тобто, момент укладання договору повністю співпадає з початком його виконання – входженням пасажира до транспортного засобу і оплатою перевізного тарифу.
26. Визначення умов за договором перевезення пасажирів таксі має специфіку, яка обумовлена публічністю договору, тим що він є договором про приєднання, що зумовлює практичну неможливість стороною договору – пасажиром впливати на формування умов договору (крім визначення в договорі індивідуального перевезення таксі місця призначення). Це зумовлює нормативне обмеження суб’єктивних прав перевізників, чим забезпечується охорона прав пасажирів.
27. При індивідуальних перевезеннях пасажирів таксі (без замовлення через інформаційно-диспетчерську службу) найбільш повно виражається принцип свободи договору, оскільки пасажир не лише наділений правами, але й має можливість обирати перевізника, комфортність транспортного засобу, маршрут чи пункт призначення та вартість проїзду.
28. Види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації збитків від пільгових перевезень пасажирським перевізникам. Тут вбачається «перекладання» соціальних функцій держави на перевізників. «Обтяження» перевізника пільговими категоріями громадян, призводить до збитковості перевезення, порушень прав пасажира, який користується правом пільгового безкоштовного проїзду з боку перевізників, які терплять збитки. Вважаємо, що дані обтяження протирічать принципу свободи підприємництва, тому варто перейняти досвід зарубіжних країн щодо запровадження адресної допомоги категоріям громадян, що потребують соціального забезпечення.
29. За своєю природою правовідносини між інформаційно-диспетчерською службою та перевізником мають характер комісії. Відповідно до ст. 1011 ЦК випливає, що з укладеного договору між комітентом (перевізником) та комісіонером (інформаційно-диспетчерський центр) виникають комісійні зобов’язання, оскільки в інтересах перевізника інформаційно-диспетчерська служба виступає у взаємовідносинах з пасажирами (замовниками послуг) від власного імені, але в його інтересах.
30. Замовник маршруту в особі органів місцевого самоврядування не є стороною у договорі перевезення пасажирів таксі, але суб’єктом перевізних правовідносин (щодо перевезень пасажирів маршрутним таксі) –– відіграє досить вагому роль в регулюванні відносин. Це особа, що фактично встановлює імперативні стандарти функціонування, здійснення цивільних перевізних правовідносин, а фактично обмеження, заборони та зобов’язання щодо виконання обов’язків перевізника в приватноправових відносинах, пов’язаних з перевезеннями пасажирів таксі в певному населеному пункті.
Перевезення дітей не є особливим, позадоговірним зобов'язанням перевізника. Неповнолітні здійснюють поїздку за самостійним договором перевезення, укладеним від їх імені і в їх інтересах їх законними представниками, але особливість їх правового положення така, що вони не можуть самостійно, без супроводу дорослих, прийняти виконання за даним договором. Укладання договору перевезення необхідно розглядати, виходячи із загальних правил ЦК України про допустимість укладення правочинів з неповнолітніми.
31. Обґрунтовуємо, щодо можливостей замовлень індивідуальних перевезень таксі, варто встановити нижню вікову межу в 14 років, а щодо маршрутних перевезень без супроводу батьків – 7 років.
32. Варто закріпити право органів місцевого самоврядування визначати наявність обмежень щодо місць посадки-висадки пасажирів маршрутних таксі.
33. Обґрунтовуємо закріплення категорії ризику в договорі перевезення пасажирів таксі, чим обмежити суб’єктивне право перевізника необхідністю забезпечення безпеки життю та здоров’ю пасажира шляхом мінімізації ризиків.
34. Включення «чайових» у вартість рахунку є незаконним, не відповідає вимогам статті 638 ЦК України.
35. Умова про страхування пасажирів є настільки вагомою щодо забезпечення їх інтересів, що повинна бути закріплена у відповідній статті ЦК України. Закріплення механізму страхування пасажирів лише в підзаконних актах, а не на рівні законів, є необгрунтованим, що не забезпечує достатньо надійного механізму захисту прав пасажира при страхових випадках, що в умовах розбудови громадянського суспільства з чіткою орієнтацією приватно-правових засад на людину не є допустимим.
36. Констатуємо факт, що «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» не розповсюджується на маршрутні перевезення таксі, оскільки «обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів: автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах».
Пропонуємо розповсюдити дію механізму відповідного Положення на внутрішні перевезення таксі, які здійснюють перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі.
Наполягаємо на необхідності включення норми про обовязкове страхування пасажирів на транспорті від нещасних випадків до Цивільного кодексу, а встановлення механізму страхування в відповідних законах, а не підзаконних актах.
37. В нормативних актах практично відсутнє регулювання відповідальності за порушення договору перевезення пасажиру таксі, а вони є як загальними (наприклад, грубе поводження водія, аморальна поведінка пасажира, паління в салоні і т.п., які межують з порушеннями публічного порядку), так і спеціальними (водій проїхав зупинку на вимогу, запізнюється в доставці пасажира і т.п.).
38. Відповідно до статті 920 ЦК відповідальність за зобов’язаннями із договору перевезення, встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, законами, транспортними кодексами (статутами). Проте, норми в спеціальному транспортному законодавстві, присвячені відповідальності за порушення умов договору перевезення пасажиру таксі, відсутні, що не на користь пасажира.
39. Диспозитивне договірне регулювання відповідальності за договором перевезень пасажирів таксі є лише ідеальною моделлю правової конструкції, оскільки практично всі договори перевезення пасажирів таксі є публічними договорами про приєднання, що тягне за собою відповідні наслідки.
40. Констатуємо факт, що законодавство України, в тому числі ЦК, Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, не містять норм щодо заборони обмеження відповідальності перевізників, яка де-факто і так має обмежений характер.
41. Цивільний кодекс України містить лише норми щодо відповідальності перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю пасажира (ст. 928 ЦК); за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення у вигляді сплати перевізником пасажирові штрафа у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами) (відповідні норми відсутні), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника (ст.922 ЦК).
42. В доктрині розроблений інститут режиму цивільно-правової відповідальності, що є прийнятним і для відповідальності з договору перевезення пасажирів таксі і розподіляється на: 1) режим відповідальності за порушення договірних зобов’язань; 2) режим відповідальності за завдану майнову шкоду; 3) режим відповідальності за завдану немайнову (моральну) шкоду. Судова практика вирішення спорів, які виникають з невиконання чи неналежного виконання досліджуваного договору емпірично підтверджує дану тезу.
43. Констатуємо різнобій, який спостеріга¬ється у нормативному визначенні підстав звільнення від відповідальності, встановлених для перевізників. Не¬виправдане уникання законодавцем терміну «непереборна сила» зумовлює хиткість наведе¬ної юридичної конструкції. Непевність посилюється впливом ст. 13 загального Закону «Про транспорт», якою стосовно пере¬візників закріплено принцип відповідальності за вину. Подібне протиріччя у нормах од¬нієї комплексної галузі законодавства є неприпустимим, оскільки абстрактне посилання на незалежні від особи причини рівною мірою відповідає сутності як випадку, так і неперебор¬ної сили.
44. Захист прав пасажирів обмежується відшкодуванням моральної шкоди. Тому необхідно на рівні спеціальної щодо ЦК норми (транспортного статуту) встановити підстави та розміри відповідальності за окремі види порушень договору перевезення пасажирів таксі.
45. В сферу доведення наявності підстав, що звільняють перевізника від відповідальності за затримку відправлення пасажира при технічній несправності транспортного засобу, що загрожує життю і здоров'ю пасажирів, у всіх випадках входить доказ неможливості відправити пасажирів на іншому справному транспортом засобі.
46. Відповідальність за здійснення перевезення, включаючи подання транспортного засобу, має нести перевізник, проте, оскільки інформаційно-диспетчерська служба приймала замовлення від клієнта, а значить здійснювала агентські чи представницькі послуги щодо перевізника, то претензії та позови можуть бути звернені саме до неї як до комісіонера.
47. Констатуємо, що Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, містять права та обов’язки сторін, але не містять санкцій за їх порушення. Пропонується на нормативному рівні встановити відповідні санкції.
48. Є необхідною стандартизація послуг таксі, єдина для всієї держави, наприклад, авто «еліт класу», «бізнес класу», «стандарт класу», «економ класу», та «нуль-класу» та встановлення відповідальності перевізника за подання транспортного засобу, який не відповідає вимогам класності, у вигляді, наприклад, штрафу у розмірі 50% вартості проїзду.

Список використаних джерел

1. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву / Михаил Михайлович Агарков. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – 483 с.
2. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / Михаил Михайлович Агарков. - М. : Юриздат, 1940. – 327 c.
3. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Статут, 2001. – 748 с.
4. Амосов Н. М. Моделирование сложных систем / Николай Михайлович. — К. : Наукова думка, 1968. – 88 с.
5. Аналіз результатів роботи служби Державтоінспекції УМВС України в Запорізькій області по забезпеченню безпеки дорожнього руху на території області за 12 місяців 2006 року / Дані надані відділом ВДАІ УМВС України в Запорізькій області.
6. Аналіз результатів роботи служби Державтоінспекції УМВС України в Запорізькій області по забезпеченню безпеки дорожнього руху на території області за 12 місяців 2007 року : Надано Управлінням Державтоінспекції УМВС України в Запорізькій області 26.02.2008 р.
7. Андрианов И. А. Договор перевозки грузов по внутренним водным путям сообщения СССР : дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Андрианов Игорь Александрович. - Ростов-на-Дону, 1970. – 260 с.
8. Андрианов И. А. Ответственность перевозчика за причинение смерти или повреждение здоровья пассажира / Андрианов Игорь Александрович // Развитие прав граждан СССР и усиление их охраны на современном этапе коммунистического строительства. - Саратов, 1962. - С. 163 – 168.
9. Ахундов Р. А. Правовое регулирование пассажирских перевозок автомобильным транспортом в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 – «Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право» / Ахундов Расим Адиль Оглы. – М., 2005. - 25 с.
10. Ахундов Р. К вопросу о правовом регулировании оказания услуг в сфере транспорта / Расим Адиль Оглы Ахундов // Право и жизнь. – 2004. - № 77 (13). - С. 23.
11. Бервено С. М. Цивільно-правова характеристика укладення договору / Сергій Миколайович Бервено // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №4. – С.13.
12. Бігняк О. Свобода підприємництва та її обмеження / Олександр Валентинович Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 5. - С. 54.
13. Блатнов М. Д. Пассажирские автомобильные перевозки : [Учебник для автотрансп. техникумов] / Михаил Давидович Блатнов. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Транспорт, 1981. - 222 с.
14. Боброва Д. В. Цивільні правовідносини / Діна Василівна Боброва // Цивільне право України : Підручник: У 2-х кн. / [Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – 720 с.
15. Боброва Д. В. Цивільні правовідносини / Діна Василівна Боброва // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / [Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С. та ін.] ; за ред. Олександра Васильовича Дзери, Наталі Семенівни Кузнєцової. – Кн. 1. - К. : Юрінком Інтер, 2000. – 784 с.
16. Боброва Д. В. Цивільне право як галузь права / Діна Василівна Боброва // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / [Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – кн. 1. – 864 с.
17. Богданов Е. В. Договор в сфере предпринимательства / Евгений Владимирович Богданов. – Х. : Основа, 1997. – 112 с.
18. Бородовський С. О. Окремі питання акцепту цивільно-правового договору / Станіслав Олександрович Бородовський : матеріали міжн. наук.-практ. конф. [«Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики»], (Харків, 29-30 квіт. 2004 р.). - К. : Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 908 с.
19. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Станіслав Олександрович Бородовський. – Харків, 2005. – 19 с.
20. Брагінский М. И. Договорное право. Книга первая. Общие положения / Михаил Исаакович Брагінский, Василий Владимирович Витрянский. - М. : Статут, 2005. - 842 с.
21. Брагінский М. И. Договорное право: Общие положения / Михаил Исаакович Брагінский, Василий Владимирович Витрянский. - М. : Статут, 1997. - 681 с.
22. Брагінский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения / Михаил Исаакович Брагінский, Василий Владимирович Витрянский. - М. : Статут, 1997. – 682 с.
23. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность : (Очерк теории) / Сергей Никитич Братусь. - М. : Городец-издат, 2001. - 202, [2] с.
24. Булгакова І. В. Транспортне право України: Академічний курс: Підручник для студентів юр.спец.вищ.навч.закл. / Ірина Валеріївна Булгакова, Ольга Вікторівна Клепікова. - К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 536 с.
25. Веретельник Л. К. Систематизація договорів у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ламара Котеївна Веретельник. — Харків, 2007. — 19 с.
26. Витрянский В. В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг / Василий Владимирович Витрянский. – М. : Статут, 2002. – 300 с.
27. Витрянский В. В. Договор перевозки / Василий Владимирович Витрянский. – М. : Статут, 2001. – 526 с.
28. Витрянский В. В. Обязательства из договора перевозки пассажира / Василий Владимирович Витрянский // Гражданское право : в 4 т. / [Витрянский В. В., Зенин И. А., Козлова Н. В. И др.] ; отв. ред. – Е. А. Суханов. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816 с. - Т.4: Обязательственное право : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция».
29. Витрянский В. В. Транспортные и экспедиционные услуги / Василий Владимирович Витрянский // Гражданское право : в 4 т. / [Витрянский В. В., Зенин И. А., Козлова Н. В. И др.] ; отв. ред. – Е. А. Суханов. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816 с. - Т.4: Обязательственное право : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция».
30. Вовчук В. Ринок легкових таксі в столиці: стан та проблеми (погляд фахівця) / Віталій Вовчук // Перевізник. – 2007. - №16. – С. 35.
31. Гайдук С. История пассажирских перевозок / Станислав Гайдук : http://lenobltrans.narod.ru/lp-ist.html
32. Гіжевський В. К. Транспортне право України: Навч.посіб. / [Едуард Францович Демський, Володимир Казимирович Гіжевський, Сергій Едуардович Демський, Андрій Вікторович Мілашевич] ; за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
33. Гончарук О. В. Дихотомія права: право публічне та право приватне : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ольга Володимирівна Гончарук. — К., 2006. — 20 с.
34. Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве / Михаил Владимирович Гордон // Ученые записки Харьковского юридического института. – Х., 1954. – Вып.5. – С. 65-87.
35. Горєв В. О. Поняття та зміст свободи договору як загальної засади цивільного законодавства України / Віктор Олександрович Горєв // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. –Вип.1. – С. 92.
36. Горєв В. О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Віктор Олександрович Горєв. – К, 2007. – 20 с.
37. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №19-20. – ст. 144.
38. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18. – Ст.144
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / [под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова]. - М. : Новая волна, 1996. – 683 с. С.338.
40. Гражданский кодекс РСФСР : Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950 г. и с приложением постатейно-систематизированных материалов. - М. : Госюриздат, 1950. – 296 с.
41. Гражданское и торговое право капиталистических государств / [Александров-Дольник М.К., Альтшуллер А.Б., Богуславский М.М., Зайцева В.В., и др]. под ред. Яичкова К. К. - М. : Международные отношения, 1966. - 552 с.
42. Гражданское и торговое право капиталистических стран / [Агарков М. М., Братусь С. Н., Генкин Д. М. и др.] / под ред. Д. М. Генкина. - М. : Госюриздат, 1949. - 544 с.
43. Гражданское право : Учебник в 2 ч. / [Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. А. Иванов и др.] ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – Ч. 2. - М. : Проспект, 1998. – 784 с.
44. Гражданское право Украины : [Учебник для вузов системы МВД Украины] : в 2 ч. - Часть 1 / [Пушкин А. А., Самойленко В. М., Шишка Р. Б. и др.] ; под ред. проф. Александра Анатольевича Пушкина, Владимира Михайловича Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – 440 с.
45. Гречуха В. Н. Транспортное право Российской Федерации : Учебное пособие / Владимир Николаевич Гречуха. – Ч.1. – М.: МГИУ, 2002. – 348с.
46. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / Вениамин Петрович Грибанов. - М. : Рос. право, 1992. - 204,[3] с.
47. Гринберг М. С. Преступная самонадеянность / Михаил Семенович Гринберг // Правоведение. - 1976. - № 3. - С. 72.
48. Гузненков Г. Пассажирский автотранспорт в Норвегии (на примере столицы страны – г.Осло) / Георгий Гузненков // Перевізник. – 2007. - №9. – С. 37 – 38.
49. Дашков Л. П., Бризгалін А. В. Комерційний договір: від укладання до виконання / Леонід Павлович Дашков, Аркадій Вікторович Бризгалін. – К.: МПП «Капрал», 1998. – 172 с.
50. Дашков Л. П., Брызгалин А. В. Коммерческий договор: от заключения до исполнения : Юрид. оформление. Практ. советы. Образцы договоров, претензий, исков / Леонид Павлович Дашков, Аркадий Викторович Брызгалин. – Ростов-на-Дону : Феникс : Информ.-внедрен. центр «Маркетинг», 1998. - 323 с.
51. Добровольська В. Засоби державного регулювання підприємницької діяльності / Володимира Володимирівна Добровольська // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №2. – С. 90.
52. Дроздова Н. В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Наталія Василівна Дроздова. – Київ, 2005. – 15 с.
53. Дубенський Д. Міська влада обстоюватиме ціну / Дмитро Дубенський // Хрещатик. - 16 листопада 2007 р. - №196. [Електронний ресурс] : http://www.kreschatic.kiev.ua/print/art/1195163862.html
54. Ебзеев Б. С. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву / Эбзеев Борис Сафарович // Государство и право. - 1998. - № 7. - С. 24.
55. Егиазаров В. А. Транспортное право: Учебное пособие / Владимир Абрамович Егиазаров. – М. : Юрид.лит., 1999. – 272 с.
56. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / Владимир Иванович Емельянов. — М. : Лекс-Книга, 2002. — 160 с.
57. Забоев К. И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора / Константин Игоревич Забоев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 278 с. С.21
58. Зайцев О. Л. Правочини у цивільному праві / Олексій Леонідович Зайцев // Цивільне право України: Курс лекцій: у 6 т. / [Шишка Р. Б. , Зайцев О. Л. , Мічурін Є. О. та ін.] ; за ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора. – Т.1. - Харків : Еспада, 2008. – 680 с.
59. Залесский В. В. О защите прав пассажира в отношениях с транспортной организацией – перевозчиком / Виктор Васильевич Залесский // Право и экономика. – 2000. - № 9. – С. 15-19.
60. Запорізький міський форум. Транспорт. [Електронний ресурс] : http://misto.zp.ua/forum/
61. Запорожский городской форум. Качество услуг такси. [Електронний ресурс] : http://misto.zp.ua/forum/index.php?showtopic=379
62. Зарапина Л. В. Правовое регулирование перевозки пассажиров автомобильным транспортом в междугородном сообщении : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; Предпринимательское право; Семейное право; Международное частное право» / Зарапина Лидия Владимировна. - Волгоград, 2005. - 29 с.
63. Зозуляк І. І. Істотні умови договору: аргументація потреби систематизації : матеріали міжн. наук.-практ. конф. [«Проблеми цивільного права та процесу (пам’яті проф. О.А.Пушкіна)»], (Харків, 26 трав. 2007 р.) / за ред. В. А. Кройтора, Р. Б. Шишки, Є. О. Мічуріна. – Харків, ХНУВС, 2007. - 374 с.
64. Иоффе О. С. Обязательственное право / Олимпиад Соломонович Иоффе. – М. : «Юрид. лит.», 1975. – 880 с.
65. Иоффе О. С. Советское гражданское право / Олимпиад Соломонович Иоффе. - ч.2. - Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1961. – 531 с.
66. Камышанский В. П. Ограничения права собственности (гражданско-правовой анализ) : дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право; семейное право;