ПРАВО НА СЛУЖБОВИЙ ВИНАХІД :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СЛУЖБОВИЙ ВИНАХІД….12
1.1. Визначення проблематики дослідження та його напрямків......................12
1.2. Становлення та розвиток патентної системи правової охорони службових винаходів ..................................................................................................................22
1.3. Досвід регулювання прав на службовий винахід окремих країн Європи та світу ………………………………………………………………………………...39
1.4. Поняття службового винаходу.......................................................................66
Висновки до 1 розділу..............................................................................................76
РОЗДІЛ 2 СУБ’ЄКТИВНІ ПРАВА НА СЛУЖБОВИЙ ВИНАХІД ТА ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИХ ПРАВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ.................................................................................................................79
2.1. Суб'єкти права на службовий винахід..........................................................79
2.2. Зміст прав на службовий винахід..................................................................95
2.3. Службові винаходи у договірному праві....................................................127
Висновки до 2 розділу.................................................................................................160
ВИСНОВКИ................................................................................................................166
ДОДАТКИ....................................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Обраний незалежною Україною шлях оновлення суспільства та його інтеграції у світовий простір дозволив вперше реалізувати в Україні власне законодавство у сфері інтелектуальної та, зокрема, промислової власності. Воно стало одним з важливих елементів механізму регулювання правової, соціальної, наукової та економічної політики держави. В умовах сьогодення серед нагальних завдань подальшого розвитку та вдосконалення права інтелектуальної власності є розробка теоретичних засад, які б забезпечили права творчих особистостей на створені ними об’єкти інтелектуальної власності. Конституція України [1] чітко визначила напрямок регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності на користь творця, у тому числі й винахідника. Проте один із найважливіших законодавчих актів – Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” [2] має певні недоліки щодо розподілу прав на службові винаходи та врегулювання відносин у сфері службового винахідництва, як було визнано на Парламентських слуханнях з проблем реалізації політики в сфері інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, що пройшли в 2007 році.
Подальший розвиток інноваційної діяльності неможливий без підтримки сфери винахідництва державною політикою, завдяки якій в чинних цивільно-правових нормах будуть враховані і захищені права та інтереси винахідників і роботодавців. З огляду на це необхідно включити в патентне законодавство України спеціальні положення щодо врегулювання відносин у сфері службового винахідництва.
Великий вплив на всі елементи правової системи України має Цивільний кодекс України [3], прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. Глава 39 даного Кодексу, присвячена праву на винахід, корисну модель, промисловий зразок, потребує комплексного наукового дослідження.
Актуальність зазначеного дослідження зумовлюється також тим, що патентне законодавство України знаходиться в процесі свого становлення і не накопичило певного досвіду застосування своїх надбань. За таких умов для розвитку цього законодавства необхідно використати досвід іноземних країн з розвинутою ринковою економікою, врахувати успіхи і недоліки відповідного законодавства держав-учасниць СНД та кращі досягнення правової науки як вітчизняної, так і світової.
Підвищена увага до цих правовідносин зумовлена міжнародними зобов’язаннями України, зокрема вступом до Світової організації торгівлі, що неможливо було здійснити без виконання Угоди по торгових аспектах інтелектуальної власності (ТРІПС). Ці обставини вимагають приведення національного законодавства у відповідність до положень законодавств країн ЄС.
Варто також відмітити, що в Україні у дисертаційних дослідженнях, виконаних на тлі нового ЦК України, проблема визначення прав на службовий винахід не аналізувалася майже зовсім, а вихідні положення наукових праць щодо регулювання цих правовідносин були розроблені ще в радянський час і в правовому аспекті вже значно застаріли. У 1971 році Ч. Н. Азімов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою: „Правовое регулирование служебных изобретений в научно-исследовательских и конструкторских организациях”. І хоча в законодавстві вже незалежної України відбулися великі зміни, ця проблема і тепер залишається актуальною.
Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі й інтелектуальних ресурсів, потребує серйозного підходу до вирішення даного комплексу проблем, формування низки взаємопов’язаних нормативно-правових актів.
Наведені фактори свідчать про актуальність обраної теми дослідження як в теоретичному, так і в практичному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ відповідно до досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, розділу та тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і практичних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, п. 1.7. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ та комплексної цільової програми кафедри цивільно-правових дисциплін НУВС „Удосконалення цивільно-правового механізму регулювання приватних відносин в умовах адаптації національного законодавства”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в проведенні науково-теоретичного аналізу існуючого стану правової охорони службових винаходів в Україні, цивільно-правової зокрема, для виявлення і конкретизації основних проблем на шляху врегулювання правовідносин щодо розподілу прав на службові винаходи, а також в розробці практичних рекомендацій для їх розв’язання через вдосконалення національного законодавства, розвиток договірних відносин з урахуванням існуючого у цій сфері світового досвіду.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні завдання:
– обґрунтувати комплексний характер інституту права на службовий винахід і домінування в ньому приватно-правових засад;
– вивчити досвід регулювання прав на службовий винахід в окремих іноземних країнах з розвинутою ринковою економікою, країнах СНД та визначити доцільність його запозичень для врегулювання даних відносин в Україні;
– узагальнити підходи до визначення поняття „службовий винахід”;
– встановити недоліки при застосуванні термінології у сфері службового винахідництва за патентним законодавством України та розробити конкретні пропозиції щодо її вдосконалення;
– визначити правове становище суб’єктів права на службовий винахід, уточнити суб’єктивні права та обов'язки сторін щодо створених службових винаходів;
– уточнити зміст суб’єктивного права на службовий винахід;
– збалансувати суб’єктивні права та юридичні обов'язки сторін у договірних відносинах з приводу створення і використання службових винаходів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при створенні та використанні службового винаходу.
Предметом дослідження є система нормативних актів України, окремих іноземних країн у сфері службового винахідництва, практика їхнього застосування, наукова доктрина і практичні публікації із зазначеного кола правовідносин.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання економічних, суспільних та правових явищ. За допомогою діалектичного методу пізнання із системно-структурним підходом, який супроводжував весь процес дисертаційного дослідження, розглянуто тенденції розвитку інституту службового винахідництва (підрозділ 1.2.). Залежно від конкретних завдань у роботі використовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний – під час аналізу чинного законодавства (Розділи 2); системно-логічний – для дослідження процесу передачі прав на службовий винахід з одночасним застосуванням засобів логічного методу для вдосконалення механізму регулювання (підрозділ 2.3.); комплексний аналіз – під час дослідження прав на службові винаходи (підрозділ 2.2.). Використані інші традиційні методи дослідження: формально-догматичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний та формально-логічний. За допомогою формально-догматичного методу проведено тлумачення відповідних цивільно-правових норм та окремих понять і категорій, що стосуються предмета дослідження (Розділ 2). Порівняльно-правовий метод використаний під час аналізу особливостей правового регулювання відносин у різних країнах (підрозділ 1.3) для виявлення переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій. Історичний метод використовувався під час розгляду становлення та розвитку патентної системи правової охорони службових винаходів в Україні і в окремих іноземних країнах (підрозділ 1.2). Зроблені висновки і пропозиції базуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, послідовності та обґрунтованості.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є пріоритетним приватноправовим монографічним дослідженням суб’єктивних прав на службовий винахід в умовах формування і розвитку ринкових відносин. Теоретична база дослідження дозволила сформулювати й обґрунтувати низку наукових положень, що мають пріоритет і новизну для розвитку науки вітчизняного цивільного права, зокрема:
1. Вперше обґрунтовано новий і перспективний напрям вирішення завдання охорони прав на службові винаходи – презумпції виключності прав винахідника, розподіл службових винаходів на категорії, встановлення правового режиму об’єктів службового винахідництва, визначення механізму реалізації майнових прав сторін на створений службовий винахід у зв’язку з виконанням трудового завдання, збалансування суб’єктивних прав і юридичних обов'язків сторін у договірних відносинах з приводу створення і використання службових винаходів.
2. Вперше запропоновано розподілити службові винаходи та майнові права на них на дві категорії. На службовий винахід, створений працівником-винахідником у зв'язку з виконанням трудового завдання (перша категорія). За таких умов право на отримання патенту буде мати роботодавець, якщо між сторонами у цивільно-договірному порядку врегульована передача майнових прав. Винахідник має одержати винагороду, що відповідає економічній цінності винаходу й (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.
Обґрунтовано, що право на отримання патенту на службовий винахід, створений працівником-винахідником за власною ініціативою з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця (друга категорія), буде за працівником-винахідником. У цьому випадку роботодавець буде мати право на безоплатне використання даного винаходу на умовах ліцензійного договору.
3. Вперше розроблено авторське визначення поняття „працівник-винахідник” – винахідник, з яким укладений трудовий договір (контракт) і діяльність якого, відповідно до наказу і посадової інструкції, безпосередньо пов’язана з науковою або виробничою діяльністю роботодавця, що дозволяє використовувати досвід, виробничі знання, секрети виробництва та обладнання роботодавця для створення винаходу (корисної моделі). У зв’язку з цим запропоновано закріпити визначення даного поняття в ст.1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.
4. Вперше запропоновано ввести у розділ III „Право на одержання патенту” Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” додаткову статтю 8-1 „Право працівника-винахідника” і викласти у редакції: „Майнові права на службовий винахід (корисну модель), створений працівником-винахідником за власною ініціативою з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, належать працівнику-винахіднику як творцю об'єкта права інтелектуальної власності.
Майнові права на службовий винахід (корисну модель), створений працівником-винахідником у зв'язку з виконанням трудового завдання до отримання пропозиції від роботодавця про укладення цивільно-правового договору належать працівнику-винахіднику як творцю об'єкта права інтелектуальної власності.
Якщо роботодавець відмовляється від укладання цивільно-правового договору або суттєво порушив його умови, право на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) першої категорії залишається за працівником-винахідником, а роботодавець буде мати право на отримання безоплатної невиключної ліцензії на використання даного винаходу (корисної моделі) в певній обмеженій сфері”.
5. Вперше запропоновано внести зміни у ч. 1 ст. 9 „Право роботодавця” Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та викласти у редакції: „Право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель), створений працівником-винахідником у зв'язку з виконанням трудового завдання, має роботодавець, якщо між сторонами у цивільно-договірному порядку врегульована передача майнових прав.
Роботодавець має право на отримання безоплатної невиключної ліцензії на використання службового винаходу (корисної моделі), створеного працівником-винахідником за власною ініціативою, але з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.
Якщо працівник-винахідник передає права на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) роботодавцю, творець об’єкта права отримує винагороду, що відповідає економічній цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем”.
6. Подальшого розвитку дістало обґрунтування щодо зміни редакції ст. 429 ЦК України. Пропонуємо, по-перше, замість поняття: „об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору” у цій статті застосовувати „об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового завдання”. По-друге, у ч.2 ст.429 замість поняття „якщо інше не встановлене договором” застосовувати „якщо інше не встановлене законом”.
7. Обґрунтовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що регулює відносини в сфері службового винахідництва для підвищення ефективності механізму охорони прав на службовий винахід цивільно-правовими засобами. Запропоновано прийняти окремі зміни до нормативних актів, які б регулювали відносини, що досі не визначені або не чітко визначені чинним законодавством України, зокрема:
– щодо прав працівника-винахідника і роботодавця при створенні службового винаходу: переваги слід передбачити для працівника-винахідника;
– щодо внесення змін та доповнень у визначення понять: „службовий винахід”, „роботодавець” до ст.1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”;
– щодо прав будь-якої особи на оскарження права заявника на подачу заявки, вже після публікації відомостей про заявку;
– про договір на передання виключних майнових прав на винахід, а саме: щодо обов’язкової реєстрації даного договору в установленому порядку;
– про успадкування патентних прав.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки дисертації можуть бути використані для підготовки нової редакції Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, глави 39 ЦК України для створення найбільш ефективного регулювання сфери службового винахідництва, а також в подальших наукових дослідженнях, в навчальному процесі та навчально-методичних посібниках.
Матеріали дослідження можуть бути використані суб’єктами як практичні рекомендації при укладанні цивільно-правових договорів. Дисертаційне дослідження може бути корисним в плані підготовки підручників і навчальних посібників для студентів юридичних вузів, в судовій практиці при вирішенні суперечок між суб’єктами права на службовий винахід, а також при викладанні навчальних курсів „Цивільне право”, „Право інтелектуальної власності”, „Правознавство”.
Сформульовані у дисертації окремі положення мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальшого наукового дослідження сфери службового винахідництва.
Особистий внесок здобувача. У дисертації автором використані ідеї і розробки, що належать їй особисто, без участі співавторів, але на основі робіт українських та іноземних авторів. Наукові статті, опубліковані з даної тематики, також написані автором одноособово.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження проведене на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово відбувалося його обговорення та рецензування. Основні наукові висновки та окремі положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: „Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності” (Київ, 2004); „Технологія–2006” (Сєвєродонецьк, 2006); „Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвячена пам’яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2006 р.); „Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвячена пам’яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2007 та 2008 рр.); „Удосконалення правового статусу учасників відносин у сфері господарювання” (Київ, 2008 р.).
Результати дослідження використовувалися авторкою під час читання лекційних курсів „Цивільне право”, „Інтелектуальна власність”, „Правознавство”, „Господарське законодавство” для студентів Дніпродзержинського державного технічного університету.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були одноосібно опубліковані в п’ятьох наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також у тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура роботи зумовлена її метою та завданням і складається зі вступу, двох розділів, які розбиті на 7 підрозділів, висновків за розділами та загального висновку, в яких викладені результати наукового дослідження і сформульовані відповідні рекомендації, додатків, списку використаних джерел, який складається із 212 найменувань. Загальний обсяг рукопису дисертації складає 199 сторінок, з них основного тексту – 171 сторінка, додатків – 9 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє дослідниці зробити висновок про те, що правові основи щодо охорони прав на службові винаходи в Україні можна розцінювати лише як проміжний етап на шляху до створення розвиненої та ефективної системи правового регулювання відносин в цій сфері. З метою вдосконалення національної системи правової охорони службових винаходів, розв’язуючи наукову проблему врегулювання відносин між сторонами в сфері службового винахідництва та створення ефективного механізму розподілу прав на службовий винахід, робимо висновок про необхідність розв'язання наступних проблем теоретичного та прикладного характеру:
– у результаті ґрунтовного вивчення і порівняльного аналізу вітчизняного законодавства в сфері службового винахідництва, відповідного законодавства країн Європи та світу, судової практики і наукових розробок, присвячених досліджуваній проблематиці, виявлено, що на сьогодні недостатньо врегульовані відносини між сторонами у зв'язку зі створенням, розподілом майнових прав і використанням службових винаходів. Це створює значні ускладнення в процесі застосування відповідних правових норм, внаслідок чого зацікавленим особам не може бути забезпечена швидка та ефективна правова охорона на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема на винаходи, створені в умовах службової діяльності. Чинне законодавство потребує подальшого вдосконалення, тим більше, що розширення міжнародного співробітництва робить необхідним і актуальним перегляд чинних і прийняття нових законопроектів у цій сфері, гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами;
– встановлено, що для вдосконалення національного законодавства в сфері службового винахідництва необхідно проаналізувати як чинне законодавство України, так і відповідне законодавство окремих провідних іноземних країн, визначити переваги законодавств різних країн з погляду можливості їх використання для правової охорони службових винаходів в Україні. Порівняння національного законодавства із відповідним законодавством окремих провідних іноземних країн, вивчення специфіки положень і тенденцій розвитку представляє безперечний інтерес як з точки зору правотворчості, так і з точки зору практичного використання світового досвіду для менш болісного проходження через реформи в Україні. У зв’язку з адаптацією законодавства України до законодавства країн ЄС пропонуємо спрямувати головну увагу на європейське законодавство;
– аналіз законодавства в сфері службового винахідництва окремих провідних європейських країн показав, що, по-перше, виправданими та цікавими видаються наступні положення, які можуть бути імплементовані в національне законодавство найближчим часом:
1) визнання винахідника як першоволодільця майнових прав на службовий винахід, який потім поступається цим правом роботодавцю;
2) закріплення за державою майнових прав на службовий винахід, створений за рахунок бюджетного фінансування чи за державним контрактом;
3) розподіл службових винаходів на категорії.
По-друге, у тих європейських країнах, де діє відповідне спеціальне законодавство щодо службового винахідництва, більш чітко врегульовані відносини у цій сфері сприяють активізації винахідництва з усіма позитивними наслідками для національної економіки;
– запропоновано новий та перспективний напрям вирішення завдання охорони прав на службові винаходи, а саме:
1) визнання за творцем об’єкта права всіх особистих немайнових і первинних майнових прав на службовий винахід;
2) розподіл службових винаходів на категорії та встановлення правового режиму об’єктів службового винахідництва;
3) визначення механізму реалізації майнових прав сторін на винахід, створений у зв’язку з виконанням трудового завдання;
4) збалансування суб’єктивних прав і юридичних обов'язків сторін у договірних відносинах з приводу використання службових винаходів;
– доведено, що для чіткого визначення та розподілу майнових прав на службовий винахід між сторонами та у зв’язку з адаптацією до законодавства країн ЄС, доцільно розподілити службові винаходи на дві категорії.
До першої категорії віднести винахід, створений працівником-винахідником у зв'язку з виконанням трудового завдання. Право на отримання патенту на винахід буде мати роботодавець, якщо між сторонами у цивільно-договірному порядку врегульована передача майнових прав. Працівник-винахідник має одержати винагороду, що відповідає економічній цінності винаходу й (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.
До другої – винахід, створений працівником-винахідником за власною ініціативою з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця. Право на отримання патенту буде за працівником-винахідником. У цьому випадку роботодавець буде мати переважне право на укладення договору на безоплатне використання даного винаходу в певній обмеженій сфері.
Розподіл службових винаходів на категорії дозволить диференційовано підходити до визначення між сторонами майнових прав на винаходи для створення в Україні атмосфери сприяння і заохочення до винахідницької діяльності;
– ЦК України принципово змінив порядок регулювання відносин щодо майнових прав інтелектуальної власності на обєкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору. Згідно з ч.2 ст.429 даного Кодексу майнові права на такий об'єкт належать їх творцю і роботодавцеві спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Такими діями законодавець намагався надати більше прав творцям об’єктів інтелектуальної праці. Проте, дана норма не є вдалим розв’язанням складних відносин між сторонами. Визнання спільним права на службовий винахід ускладнює відносини між роботодавцем і працівником-винахідником. Як співволоділець майнових прав роботодавець вже не зобов'язаний укладати з працівником-винахідником договір про винагороду за створений винахід. Таким чином, працівник-винахідник позбавлений винагороди за створення винаходу і такий порядок суперечить його майновим інтересам.
На наш погляд, саме законодавство повинно чітко регулювати будь-який аспект відносин між працівником-винахідником і роботодавцем при створенні за трудовим завданням службових винаходів. Пропонуємо, по-перше, внести зміни у ч.2 ст. 429 ЦК України і визначення „якщо інше не встановлене договором” замінити на „якщо інше не встановлене законом”.
По-друге, у Законі України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначити наступний механізм реалізації майнових прав сторін на створений службовий винахід у зв’язку з виконанням трудового завдання роботодавця (першої категорії):
1) первинне майнове право на службовий винахід першої категорії належить працівнику-винахіднику як творцю об’єкта права;
2) на підставі ч.2 ст.9 даного Закону України працівник-винахідник повинен подати роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід з описом, що розкриває суть винаходу;
3) роботодавець протягом чотирьох місяців від дати такого повідомлення повинен укласти з працівником-винахідником цивільно-правовий договір на передачу майнових прав на винахід та узгодити права та обов’язки сторін;
4) у разі укладення між сторонами даного договору працівник-винахідник отримує винагороду, що відповідає економічній цінності винаходу і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Згідно з ч.3 ст.9 даного Закону України роботодавець буде мати право подати заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу як конфіденційної інформації;
5) якщо роботодавець відмовляється від укладення даного договору або суттєво порушив його умови, право на отримання патенту на службовий винахід першої категорії залишається за працівником-винахідником. У цьому разі роботодавець буде мати право на отримання безоплатної невиключної ліцензії на використання даного винаходу в певній обмеженій сфері.
– встановлено, що для того, щоб віднести працівника-винахідника до суб’єктів службового винахідництва, необхідно з'ясувати наступні фактори: по-перше, наявність трудових відносин між працівником-винахідником і роботодавцем; по-друге, чи входила до обов'язків працівника винахідницька діяльність; по-третє, чи було письмове доручення роботодавця; по-четверте, чи використовувалися засоби роботодавця; по-п’яте, чи входить предмет даного винаходу до сфери діяльності роботодавця. Якщо таких факторів не було, то немає і підстав вважати такого працівника-винахідника суб’єктом службового винахідництва, а створений ним винахід відносити до категорії службових;
– обґрунтовано, що суб’єктом права на службовий винахід може і повинна бути держава Україна. Для цього в чинному патентному законодавстві України необхідно розробити умови набуття таких прав і способи їх здійснення. Фонд винаходів України має здійснювати функції правоволодільця патенту від імені держави та в її інтересах;
– встановлено, що строк збереження службового винаходу (першої категорії) роботодавцем як конфіденційної інформації у разі його невикористання повинен бути врегульований сторонами у договірному порядку з обов’язковою виплатою працівнику-винахіднику винагороди за створення винаходу. За цей строк роботодавець має прийняти остаточне рішення щодо службового винаходу: оцінити цінність винаходу, підготувати виробництво, провести інші заходи, для того, щоб якнайшвидше отримувати прибуток від використання винаходу;
– доведено, що державна реєстрація договорів про передання виключних майнових прав – ефективна міра по врегулюванню внутрішнього технологічного обміну, що служить додатковою гарантією правової стабільності відносин сторін у договорі. Зважаючи на це, нами пропонується ввести обов’язкову реєстрацію договорів про передання виключних майнових прав на винахід.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. видання. – К.: Право, 1996. – 63 с.
2. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 січня 1993р.: зб. нормативних актів з питань промислової власності. – К.: Вища школа, 1998. – С. 27-47.
3. Цивільний кодекс України / Верховна Рада України. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2003. – 432 с.
4. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. – № 1560 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
5. Андрощук Г. А. Патентное право: правовая охрана изобретений : учеб. пособие / Г. А. Андрощук, Л. И. Работягова. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
6. Парижская конвенция об охране промышленной собственности. – Женева: ВОИС, 1996. – 46 с.
7. Конвенция о выдаче европейских патентов, подписанная в Мюнхене в 1973 г. / Европейская патентная конвенция. – М.: ВНИИПИ, 1988. – 242 с.
8. Блинников В. И. Комментарий евразийского патентного законодательства / Блинников В. И., Григорьев А. Н., Еременко В. И. – М.: Экзамен, 2003. – 448с.
9. Conwell A., Sally C. Employees rights in innovative works // International Labour Review. Geneva, ILO, June-Julyю. – 1980. – №2. – Р. 23-30.
10. Тыцкая Г. Т. Правовое регулирование служебных изобретений за рубежом. / Г. Т. Тыцкая, Н. К. Финкель. – М.: ВНИИПИ, 1995. – 70 с.
11. Андрощук Г. Институт служебного изобретения в патентном праве США / Геннадий Андрощук // БизнесИнформ. – 1997. – № 24. – С. 11-15.
12. Андрощук Г. Правовое регулирование служебных изобретений во Франции / Геннадий Андрощук // БизнесИнформ. – 1997. – № 24. – С. 14-18.
13. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики : [зб. наук. пр.]. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
14. Финкель Н. К. Правовое регулирование служебных изобретений в капиталистических странах / Финкель Н. К. – М.: ВНИИПИ, 1989. – С. 49.
15. Качанов Ю. В. Выплата авторского вознаграждения в странах СНГ / Ю.В. Качанов // Патенты и лицензии. – 1995. –№ 5. – С. 19-21.
16. Финкель Н. К. Охрана изобретений в Польше / Финкель Н. К. – М.: ВНИИПИ, 1997. – С.45.
17. Финкель Н. К. Правовая охрана промышленной собственности в Германии / Финкель Н. К. – М.: ВНИИПИ, 1995. – 56 c.
18. Хейфец И. А. Промышленные права и их хозяйственное значение в Союзе ССР и на Западе / Хейфец И. А. – М.: Гос. юридическое из-во РСФСР, 1930. – 245 c.
19. Employee Inventor Rights: Guide for Trade unionists. FIET. – Geneva, 1981. – 42p.
20. Казьмина С. Трудовой договор и охрана интеллектуальной собственности / Светлана Казьмина // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 5-6. – С. 64-67.
21. Азимов Ч. Н. Правовое регулирование служебных изобретений в научно-исследовательских и конструкторских организациях: автореф. дис. на соискание науч. степен. кандид. ю. наук : спец. 12.00.03 / Ч. Н. Азимов. – К., 1971. – 20 с.
22. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука: теория решения изобретательских задач / Альтшуллер Г. С. – М.: Советское радио, 1979. – 184 с.
23. Шишка Р. Б. Охорона інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект : [монографія] / Роман Богданович Шишка. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 с.
24. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні / [за ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького]. – К.: Вид. дім „Ін-Юре”, 2003. – 236 с.
25. Андрюшин В. В. Изобретательное и патентное право / Андрюшин В. В. – Минск : Беларусь, 1975. – 128 с.
26. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Мейер Д. И. – М.: Статут, 1997. – 228 с.
27. Евстигеев А. А. Основные категории российского патентного права / Евстигеев А. А. – Екатеринбург : УрГЮА, 1999. – 196 с.
28. Lewis С. Lee, J. Scoit Davidson. Managing Intellectual Property Rights. – New York, 1993. – 504 p.
29. Котков В. Д. О привилегиях (патентах) на промышленные изобретения / Котков В. Д. – Харьков, 1902. – 229 с.
30. Розенберг П. А. Основы патентного права США / П. Розенберг : [пер. с англ. В.П. Мозолина]. – М.: Прогресс, 1979. – 462 с.
31. Назаренко І.І. Основи патентування і ліцензування : навч. посіб. / І.І. Назаренко, А.І. Кредісов, В. О. Ракша. – К.: Знання України, 2006. – 306 с.
32. Скородинский А. А. Привилегии и патенты / Скородинский А. А. – С.-Пб., 1904. – 42 с.
33. Колесников А. П. История изобретательства и патентного дела. Важнейшие события и факты в истории отечественного изобретательства / Колесников А. П. – М.: ЦНИЦ Роспатента, 1998. – 68 с.
34. Ярошевська Т. Право на службовий винахід: історичний досвід та сучасність / Тамара Ярошевська // Право України. – 2004. – №7. – С. 136-138.
35. СУ РСФСР. – 1919. – №34. – Ст. 341
36. Постановление ЦИК Совнаркома СССР от 12 сентября 1924. – СЗ СССР. – 1924. – №9. – Ст. 97.
37. Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність / Оксана Опанасівна Підопригора. – Х.: Консум, 1997. – 192 с.
38. Цивільний кодекс Української РСР – Ст. 3
39. Положение об изобретениях и технических усовершенствованиях. Постановление ЦИК и Совнаркома от 9 апреля 1931 г. // СЗ СССР. – 1931. – № 21. – Ст. 180.
40. Алексеев Г. М. Советское изобретательство: этапы большого пути / Г. М. Алексеев // Вопросы изобретательства. – 1987. – № 11. – С. 6-11.
41. Положение об изобретениях и технических усовершенствованиях. – Постановление СНК СССР от 5 марта 1941 г.// СЗ СССР. – 1941. – № 9. – Ст. 151.
42. Ландкоф С. Н. Основные проблемы советского изобретательского права : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора ю. наук : спец. 12.00.03 / С.Н. Ландкоф. – Л., 1956. – С. 14-15.
43. Богуславський М. М. Основные вопросы изобретательства в международном частном праве / Богуславський М. М. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – 284 с.
44. Мамиофа И. Э. Правовые вопросы изобретательства / Мамиофа И. Э. – Л.: Лениниздат, 1968. – 172 с.
45. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам / СЗ СССР. – М.: Политическая литература, 1968. – 121 с.
46. Цивільний кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463. Офіційний текст зі змінами і доповненнями за станом на 1 січня 1994 р. // Право України. – 1993. - № 11-12 (ст. 472).
47. Законодательство СССР по изобретательству / [под ред. А. И. Дорина]. – М.: ВНИИПИ, 1979. – С. 16-23.
48. Скрипко В. Р. Охрана прав изобретателей и рационализаторов / Скрипко В. Р. – М.: Наука, 1982. – 80с.
49. Підопригора О. А. Науково-технічний прогрес і правове регулювання винахідництва і раціоналізації / Опанас Андронович Підопригора. – К.: Высш. школа, 1976. – 48 с.
50. Крайнєв П. П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю : [монографія] / Петро Павлович Крайнєв. – К.: Вид. дім „Ін Юре”, 2004. – 448 с.
51. Святоцький О. Д., Сімсон О. Е. Реформування відносин власності у інтелектуальній сфері: правові проблеми / О. Д. Святоцький, О. Е. Сімсон // Право України. – 2006. – № 2. – С. 58-61.
52. Ведомости съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 25. – Ст. 109.
53. Мельник О. М. Проблеми охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності в Україні / Олена Миколаївна Мельник. – Х.: Вид. Нац. універ. внутрішніх справ, 2002. – 362 с.
54. Цибульок П. М. Основи інтелектуальної власності / Павло Миколайович Цибульов. – К.: Ін-т інтелектуальної власності і права, 2003. – 172 с.
55. Тимчасове Положення про правову охорону промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні // Указ Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92 // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика – К.: Вид. дім „Ін Юре”, 1999. – Т.3 : Промислова власність. – С. 212-215.
56. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993.: зб. нормативних актів з питань промислової власності. – К.: Вища школа, 1998. – С.80-93.
57. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р.: зб. нормативних актів з питань промислової власності. – К.: Вища школа, 1998. – С. 49-65.
58. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р.: зб. нормативних актів з питань промислової власності. – К.: Вища школа, 1998. – С. 66-79.
59. Паскуаль К. Роль захисту інтелектуальної власності в розвитку України / Карлос Паскуаль // Інтелектуальний капітал. – 2002. – №3. – С. 11–14.
60. Шишка Р. Інтелектуальна власність: охорона і захист / Роман Шишка // Конституція України – основа модернізації державного суспільства. – Харків, 2001. – С. 455-457.
61. Крижна В. Реалізація конституційного права на результати інтелектуальної діяльності / Валентина Крижна // Конституція України – основа модернізації державного суспільства. – Харків, 2001. – С. 493-495.
62. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 1 червня 2000р. №1771-III із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. №2188-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 8. – Ст. 37.
63. Горнисевич А. М. Патентный закон: для изобретателя или против него? / А. М. Горнисевич, Ю. М. Капица // Юридическая практика. – 2000. – № 17.
64. Указ Президента України „Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. №285/2001. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 5 травня. – № 79.
65. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності у Цивільному кодексі України / Опанас Підопригора // Право України. – 2003. – № 7. – С. 97-101.
66. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони / [зб. наук. пр.]. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 548 с.
67. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 5, 6, 7.
68. Крайнєв П. Законодавство України у сфері промислової власності (історія розвитку та аналіз) / Петро Крайнєв // Право України. – 2001. – № 5. – С. 85-88.
69. Паладій М. В. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності / М. В. Паладій // Право України. – 2002. – № 2. – С. 98-102.
70. Андрощук Г. Все про службові винаходи / Геннадій Андрощук // Профспілки України. – 1997. – №4. – С. 103 -109.
71. Зарубежное патентное законодательство: в 2-х т. – М.: ИНИЦ Роспатента, 1998. – Т.2.– 467 с.
72. Сборник законодательства об изобретениях и рационализаторских предложениях. – М.: Госюриздат, 1968. – С. 17.
73. Еременко В. И. Служебные изобретения / В. И. Еременко // Интеллектуальная собственность. – 1993. – № 3-4. – С. 12-17.
74. Святоцький О. Інтелектуальна власність – найважливіша складова нематеріальних активів / Олександр Святоцький, Людмила Федченко // Право України. – 1998. – №7. – С. 33-38.
75. Красовська А. Г. Правова охорона об’єктів промислової власності в Україні та технологічно розвинутих країнах / А. Г. Красовська // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 12. – С. 12-18.
76. Gaul D. Der Einfluss eines Betriebsubergandes auf Arbeitnehmererfindungen / D. Gaul // GRUR. – 1987. – № 9. – Р. 590-601.
77. Андрощук Г. Институт служебного изобретательства в Японии / Геннадий Андрощук // БизнесИнформ. – 1998. – № 1. – С. 11-15.
78. Лебедева Н. Г. Служебное изобретение в патентном праве Японии / Н. Г. Лебедева // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 6. – С. 32-36.
79. Kumakuza Yoshio. The Employee Invention in Japan / Kumakuza Yoshio // Industrial Property in Asia and the Pacific. – 1985. – № 10. – P. 25.
80. Андрощук Г. Про правовий режим службових винаходів / Геннадій Андрощук // Українське Комерційне Право. – 2001. – № 1. – С. 13 – 18.
81. Андрущак Г. Правовое регулирование служебных изобретений в Германии / Геннадий Андрощук // БизнесИнформ. – 1997. – № 19. – С. 12-14.
82. Hans Shade. Employees Inventions – Law and Practice in the Federal Republic of Germany / Hans Shade // Industrial Property. – 1972. – № 9. – P. 249-250.
83. Lewis D. O. Employees’ inventions: ownership and compensation provisions in the United Kingdom / D. O. Lewis // Industrial Property. – 1980. – №12. – Р. 258-261.
84. Phillps J. Employees’ inventions and the Patent Act 1977 / J. Phillps // Kemuth Mason, Hampshire, U. K., 1984. – Р. 53.
85. Буряк Е. М. Кому принадлежит служебное изобретение? / Е. М. Буряк // Патенты и лицензии. – 1994. – № 5-6. – С. 10-18.
86. Патентное законодательство зарубежных стран: в 2 т. / [сост. Финкель Н. К.]. – М.: Прогресс, 1987. – Т. 1 : Переводы. – 656 с.
87. Патентное законодательство зарубежных стран: в 2 т. / [сост. Еременко В. И.]. – М.: Прогресс, 1987. – Т. 2 : Переводы. – 528 с.
88. Закон України „Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21 листопада 2002 року N 228-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст.12.
89. Kumakuza Yoshio. The Employee Invention in Japan / Kumakuza Yoshio // Industrial Property in Asia and the Pacific. – 1985. – № 10. – P. 25.
90. Halvorsen A. Law and practice of employee inventions in Sweden / А. Halvorsen // Symposium on employee inventions, org. by The State Office for Patents, and Trademarks of Romania in cooperation with WIPO. Bucharest, 1992, Oct. 6-7. – Geneva, 1993. – 190 p.
91. German laws relating to inventions of employees and directives issued thereunder // Ipap. – 1995. – № 45. – Р. 22-44.
92. The protection of salaried authors and inventions. Tripartite meeting on salaried authors and inventions. – Geneva: ILO, 1987. – 110 p.
93. Гаврилов Э. П. Основные положения патентного законодательства Японии / Гаврилов Э. П. – М.: ВНИИПИ, 1975. – С. 95-96.
94. Лутц Р. А. Служебные изобретения: права и обязанности изобретателя и работодателя / Р. А. Лутц // Охрана промышленной собственности в Германии. – М.: ВИПСИ, 1995. – С. 94.
95. Соглашения о найме: материалы семинара [«Права интеллектуальной собственности и государственное финансирование исследований в России»], (Обнинск, 22-23 октября 1996 г.) / А.А. Фанер. – Обнинск : ИИС, 1996. – С. 1-5.
96. Ku K. University links in promoting and exploiting inventions / K. Ku // WIPO Asian Round Table on the links between the industrial property system and its users. Jakarta, Indonesia, January 18-20, 1995. – 130 p.
97. Fiolka J. Polish patent law enacted / J. Fiolka // PW. – 1993. – № 53. – Р. 23-30.
98. Phillips J., Hoolaham M. Employees’ inventions in the United Kingdom: law and practice / J. Phillips, M. Hoolaham // ESC Publishing Limited, Oxford, 1982. – 164 p.
99. White T. A. Blanko. Patents for inventions and the protection of Industrial Designs / White T. A. – London.: Stevens&Sons, 1974. – 749 p.
100. Heath Ch. Вознаграждение за служебные изобретения в Японии / Ch. Heath // Патентное дело. – 1996. – № 5. – С. 23-37.
101. Розенсон Г. С. Как определить размер вознаграждения / Г. С. Розенсон // Интеллектуальная собственность. – 1996. – № 3-4. – С. 52-53.
102. Patents at colleges and universities // CORG Washington. – 1985. – №4. – P. 9-14.
103. Сборник официальных документов по охране промышленной собственности в Российской Федерации. – К., 1993. – 94 с.
104. Маслюков П. А. Негативные аспекты законодательного регулирования служебных изобретений / П. А. Маслюков // Промышленная собственность. – 2001. – №10. – С. 15-21.
105. Служебное изобретательство по законодательству Российской Федерации: материали VI междунар. научно-практической конференции «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности» / А. К. Сафронов. – Алушта : Государственный Департамент интеллектуальной собственности, 2002.
106. Глухівський Л. Службовий винахід у контексті національного законодавства: проблеми неврегульованості / Лев Глухівський // Право промислової власності. – 2003. – № 2. – С. 24-28.
107. Подшибихин Л. И. Патентное законодательство государств – участников Содружества Независимых Государств: сборник документов / Л. И. Подшибихин, Н. В. Бузова. – М.: ИНИЦ Роспатент, 2003. – 338 с.
108. Лакомкина Т. Н. Патентные законы стран СНД: пути гармонизации / Т. Н. Лакомкина // Патенты и лицензии. – 2001. – № 6. – С. 29-32.
109. Качанов Ю. В. Выплата авторского вознаграждения в странах СНГ / Ю. В. Качанов // Патенты и лицензии. – 1995. – № 5. – С. 19-21.
110. Еременко В. И. Субъекты права промышленной собственности в государствах СНГ / В. И. Еременко // Патенты и лицензии. – 1995. – № 7. – С. 37-44.
111. Солоделин В. А. Понятие «служебное изобретение» / В. А. Солоделин // Вопросы изобретательства. – 1977. – № 10. – С. 17-18.
112. Азимов Ч. Н. Право на изобретение, созданное на предприятии или в организации / Ч. Н. Азимов // Вопросы изобретательства. – 1970. – № 10. – С. 12-15.
113. Ярошевська Т. Поняття службового винаходу / Тамара Ярошевська // Право України. – 2005. – № 6. – С. 84-86.
114. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971 р. – № 50. – Ст. 375.
115. Руденко І. С. Правовий режим об’єктів права інтелектуальної власності, створених при виконанні трудового договору / І. С. Руденко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – №1. – С. 54- 63.
116. Законопроекти Верховної Ради від 02.10.2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc4_1?id =&pf3511=28154
117. Довгій С. О. Охорона інтелектуальної власності в Україні / [С.О. Довгій, В.О.Жаров, В.О. Зайчик та ін.]. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
118. Закон України „Про освіту” від 23 березня 1996 р. № 100/ 96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 21. – Ст. 84.
119. Закон України „Про вищу освіту” від 27 листопада 2003 р. № 1344-IV XIV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 17-18. – Ст. 250.
120. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 р. № 284-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 2-3. – Ст.20.
121. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: учеб. пособие / Владимир Глебович Зинов – М.: Дело, 2003. – 512 с.
122. Розов Б. С. Вузы: учет и реализация интеллектуального продукта / Б. С. Розов // Патенты и лицензии. – 1996. – № 5.– С. 36-37.
123. Сыроватская Л. К. Трудовое право / Сыроватская Л. К. – М.: Высшая школа, 1995. – 225с.
124. Комаров В. Службові винаходи і державна власність, або що робити Збройним Силам? / Володимир Комаров, Олександр Задорожній // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 2. – С. 16-21.
125. Мосов С. Інтелектуальний потенціал збройних сил України – запорука бойової готовності та боєздатності / Сергій Мосов // Інтелектуальна власність . – 2005. – № 2. – С. 49-53.
126. Закон України „Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р. №3855-XII // Відомості Верховної Ради України . – 1994. – №16. – Ст. 93.
127. Асфандиаров Б. И. Право интеллектуальной собственности / Б. И. Асфандиаров, В. И. Казанцев. – М.: Изд. «Экзамен», 2003.- 160 с.
128. Решение судебной коллегии по патентным делам Верховного Суда Республики Беларусь от 22 февраля 2002 г. // Судовы веснік. – 2002. – № 3. – С. 42.
129. Ярошевська Т. Суб’єкти права на службовий винахід / Тамара Ярошевська // Право України. – 2006. – № 3. – С. 71-74.
130. Цивільне право України: курс лекцій у 6 т. / [за ред. Шишки Р. Б.]. –Харків: Еспада, 2006 – (Ч.1 „Загальні положення та договори на передачу майна у власність”). – Т. 5: Договірне право – 2006. – 336 с.
131. Закон України „Про оплату праці” від 20 квітня 1995р № 144/95 // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 17. – Ст. 122.
132. Лебедев И. В. Права на изобретение, созданное в связи с выполнением автором своих трудовых обязанностей или конкретного задания работодателя / И. В. Лебедев // ИС. Промышленная собственность. – 2004. – № 9-10. – С. 149-151.
133. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / [Ярема А. Г., Карабань В. Я., Крищенко В. В., Ротань В. Г.]. – Севастополь: Ін-т юрид. дослід., 2004 – Т.2: А.С.К. – 2004. – 864 с.
134. Рясенцев В. А. Неимущественные права авторов изобретений / В. А. Рясенцев // Вопросы изобретательства. – 1978. – № 4. – С. 18-25.
135. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001 р. №2627-ХІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №41. – Ст.214.
136. Право власності в Україні : навч. посіб. / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
137. Бандурка О. М. Власники об’єктів інтелектуальної власності. Хто вони? / О. М. Бандурка, О. М. Мельник // Голос України. – 2003. – № 43. – С. 9.
138. Юсухов А. А. Виды правонарушений в сфере интеллектуальной собственности и деятельность государственных органов по их выявлению и пресечению / А. А. Юсухов // ИС. Промышленная собственность. – 2004. – № 9-10. – С. 179-189.
139. „Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.97 №938 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – Ст. 95.
140. Інтелектуальна власність: словник-довідник у 2-х т. / [за ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова]. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2000. – Т. 2: Промислова власність. – 272 с.
141. Цивільний процесуальний кодекс України. – Х.: Одіссей, 2004. – 176 с.
142. Мельник О. Виникнення суб’єктивних прав на об'єкти інтелектуальної власності / Олена Мельник // Право України. – 2002. – № 3. – С. 96-97.
143. Скрипко В. Р. Охрана прав изобретателей и рационализаторов в СССР / Скрипко В. Р. – М.: Наука, 1972. – 152 с.
144. Райгородский Н. А. Изобретательское право СРСР / Райгородский Н. А. – М.: Госуд. изд-во юридической литературы, 1949. – 272с.
145. Мамиофа И. Э. Охрана прав изобретателей и рационализаторов в СССР / Мамиофа И. Э. – Л.: Лениздат, 1982. – 125 с.
146. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / Сергеев А. П. – М.: Теис, 1996. – 704 с.
147. Цивільне право України: курс лекцій у 6-ти томах / [за ред. Р. Б. Шишки, В. А. Кройтора]. – Харків: Еспада, 2004. – Т.1. – 2004. – 392 с.
148. Галянтич М. К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту: [монографія] / Микола Костянтинович Галянтич. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2003. – 256 с.
149. Підопригора О. А. Право інтелектуальної власності України / О. А. Підопригора, О. О. Підопригора. – К.: Юнірком Інтел, 1998. – 331 с.
150. Актуальні проблеми цивільного права та процесу: зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф., 27 травня 2006 р. / Харківський національний університет внутрішніх справ – Х.: НУВС, 2006. – С. 163-165.
151. Фейгельсон В. М. Основные принципы защиты и использование интеллектуальной собственности / Фейгельсон В. М. – М.: ВНИИПИ, 1998. – 109 с.
152. Охорона промислової власності в Україні: монографія / [за ред. О. Д. Святоцького, В. П. Петрова]. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 1999. – 400 с.
153. Гаврилов Э. П. О преждепользовании / Э. П. Гаврилов // Вопросы изобретательства. – 1990. – № 11. – С. 11-14.
154. Азимов Ч. Н. О договоре на передачу научно-технических достижений / Ч. Н. Азимов // Вопросы изобретательства. – 1986. – № 7. – С. 20-21.
155. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004р. № 1716 „Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності”.
156. Иванисов В. Авторские вознаграждения за создание и использование объектов промышленной собственности, не дающих экономического эффекта / Владимир Иванисов // ИС Промышленная собственность. – 2006. – № 2. – С. 29-36.
157. Підопригора О. Правові форми державного стимулювання науково-технічної творчості (У світі Конституції України) / Оксана Підопригора // Право України. – 1996. – №12. – С. 96-105.
158. Мельник О. М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус : [монографія] / Олена Миколаївна Мельник. – Х.: НУВС, 2003. – 156 с.
159. Шидловський А. Досвід та підтримка винахідництва і підтримка творчої діяльності в науці / Анатолій Шидловський // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 3. – С. 4-12.
160. Терещенко О. П. Захист службових творів / О. П. Терещенко // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 22-24.
161. Крижна В. Види договорів у сфері інтелектуальної власності / Валентина Крижна // Інтелектуальний капітал. – 2004. – № 4. – С. 36-42.
162. ДДІВ: „Право на службовий твір – роботодавцю” // Інтелектуальна власність. – 2006. – №7. – С. 59.
163. Підопригора О. Проблеми цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності / Опанас Підопригора // Інтелектуальна капітал. – 2002. – № 2. – С. 4-9; №3. – С. 3-10.
164. Халаїм Н. Суб’єкт майнових прав інтелектуальної власності на службовий винахід (корисну модель) / Ніна Халаїм // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 4. – С. 10-12.
165. Ярошевська Т. Майнові права на службовий винахід / Тамара Ярошевська // Право України. – 2006. – № 8. – С. 82-85.
166. Иванова И. А. Вознаграждение за служебное изобретение / И.А. Иванова // ИС Промышленная собственность. – 2005. – № 12. – С. 37-42.
167. Miyoshi Y. Getting Your Invention Reward System Right / Y. Miyoshi // Managing Intellectual Property, Supplement. Japan IP, Focus, 2005. http: // www. managingip. сom.
168. Иоффе О. С. Развитие цивилистической мысли в СССР : [Ч. 2] / Иоффе О. С. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. – С. 79.
169. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності: конспект лекцій / [укл. Л. А. Міняйло] – К.: ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2004. – 224 с.
170. Леонтьев Ю. Б. Авторское вознаграждение: коллизии и рекомендации / Ю. Б. Леонтьев // Патенты и лицензии. – 2000. – № 5. – С. 13-16.
171. Кожухова И. Я. Поощрительное вознаграждение: оптимально и бесконфликтно / И. Я. Кожухова, К. Б. Вишнякова // Патенты и лицензии. – 2000. – № 4. – С. 35-38.
172. Інтелектуальна власність: словник-довідник у 2-х т. / [за ред. О.Д. Святоцького]. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2000. – Т. 1: Авторське право і суміжні права. – 356 с.
173. Потехна В. Правова охорона винаходів у законодавстві України і США / В. Потехна // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 1. – С. 38-45.
174. Договірні правовідносини при створенні та використанні об’єктів інтелектуальної власності / В. М. Герасименко, М. М. Солощук, Л. Ю. Федченко [та ін.] // Право України. – 1999. – № 7. – С. 77-81.
175. Прудиус О. В. Роль та значення трудового договору на сучасному етапі розвитку національного законодавства про працю / О. В. Прудиус // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 2. – С. 133-140.
176. Еременко В. И. Служебные изобретения в России / В. И. Еременко // Интеллектуальная собственность. – 1993. – № 5-6. – С. 7-10.
177. Правові питання взаємовідносин, пов’язаних із створенням службових винаходів / О. Карпенко, В. В. Клявлін, О. Д. Святоцький [та ін.] // Право України. – 1998. – № 9. – С. 34-37.
178. Intellectual property code. Legislative Part (France) // Industrial Property. – 2003. – № 7-8. – Р. 0001-0035.
179. Троян И. Н. Коммерческая тайна: как ее сохранить? / И. Н. Троян, И. Ф. Леонов, Т. И. Матвеева // Патенты и лицензии. – 1995. – № 1-2. – С. 9-13.
180. Patents at colleges and universities // CORG. Washington. – 2005. – P. 9-14.
181. Костюк В. Л. Проблемні питання застосування положень щодо комерційної таємниці в трудовому договорі / В. Л. Костюк, В. В. Бонблак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 2. – С. 46-52.
182. Коломиец А. В. Условия о неразглашении коммерческой тайны в трудовом договоре (контракте) / А. В. Коломиец // Хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С. 32-36.
183. Снегирева И. О. Комментарий законодательства о рассмотрения индивидуальных трудовых споров / И. О. Снегирева, Ю. Н. Коршунов. – М.: Юридическая литература, 1996. – 144 с.
184. Жернаков В.В. Договірне регулювання соціально-трудових відносин / Жернаков В.В. // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 4. – С. 227-238.
185. Штумпф Г. Лицензионный договор / Герберт Штумпф. – М.: Прогресс, 1988. – 478 с.
186. Корчагина А. Д. Передача технологии на коммерческой основе / Корчагина А. Д. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2000. – С. 53.
187. Евдокимова В. Н. Комментарий к Правилам рассмотрения и регистрации договоров об уступке патента / Евдокимова В. Н. – М.: ИНИЦ Роспатента, 1997. – 81 с. – (Комментарий к законодательству об охране интеллектуальной собственности).
188. Казьмина С. Служебные изобретения в гражданско-правовых договорах / Светлана Казьмина // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 7-8. – С. 16-24.
189. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 31. – Ст.440. В редакції Закону № 784-XIV від 30.06.99 // Верховна Рада України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
190. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
191. Леонтьев Б. Интеллектуальные активы предприятий / Борис Леонтьев // ЭиЖ. – №32. – август 1995г. – С. 2.
192. Переход предприятия к новому владельцу и служебное изобретение (Gauh D.Betriebssubergang und Arbeitnehmererfindung) // GRUR. – 1990. – № 3. – Р.163-168.) // Изобретательство. Патентное дело. Патентная информация. – 1991. – №4. – С. 26-28. – (Рефер. сборник).
193. Плотников В. Ю. Патентование изобретений и продажа лицензий на внешнем рынке / В. Ю. Плотников, Е. Н. Плотникова – М.: Бизнес-школа Интел-синтез, 1999. – 208 с.
194. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: зб. наук. праць / В. М. Крижна. – Х.