ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ В СТАНІ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ .............................................................................................. 13
1.1. Огляд літератури за темою дослідження…………………………….... 13
1.2. Загальна характеристика зобов’язань відшкодування шкоди за цивільним законодавством України........................................................ 39
Висновки до розділу ........................................................................................... 58

РОЗДІЛ ІІ. ЗАВДАННЯ ШКОДИ В СТАНІ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЇЇ ВІДШКОДУВАННЯ.......................................................................................... 60
2.1. Поняття крайньої необхідності.................................................................... 60
2.2. Ознаки крайньої необхідності...................................................................... 79
2.3. Розмежування крайньої необхідності з суміжними категоріями цивільного права................................................................................................... 95
Висновки до розділу............................................................................................107

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ У СТАНІ КРАЙНЬОЇ НЕОБХІДНОСТІ............. 109
3.1. Суб’єкти зобов’язань відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності.........................................................................................................109
3.2. Розподіл прав та обов’язків між учасниками зобов’язань відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності................................................137
Висновки до розділу...........................................................................................165

ВИСНОВКИ.......................................................................................................167

ДОДАТОК…………………………………………………………………….. 171

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................................173

ВСТУП

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності поставило перед нею низку завдань на шляху побудови демократичної правової держави, формування громадянського суспільства. Оскільки основною ознакою цього періоду розвитку є зміщення акцентів в бік захисту прав і законних інтересів приватної особи, проголошення забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, то реалізація цих прав і свобод, їх законодавче забезпечення стає основним завданням держави. Відповідні положення знайшли відображення в чинному цивільному законодавстві.
Зобов’язання відшкодування шкоди є одним із важливих видів забезпечення належної реалізації прав і законних інтересів громадян, а тому мають бути чітко визначені правові засади відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам. Такого роду підхід характеризує ступінь розвитку демократії у суспільстві. Тому інститут зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, посідає у цивільному праві особливе місце. Обов’язок відшкодувати протиправно заподіяну шкоду має майновий характер і полягає у відшкодуванні шкоди у натурі або в еквівалентному відшкодуванні збитків у повному обсязі. Стягнуте з того, хто завдав шкоди, майно передається потерпілому. Таким чином, поновлюється його порушена майнова сфера, усуваються негативні для потерпілого майнові наслідки вчиненого правопорушення.
Особливе значення має вирішення питань відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, зокрема у стані крайньої необхідності, оскільки тут виникає колізія двох правомірних інтересів. З одного боку, завдання шкоди особою, яка перебувала у стані крайньої необхідності, допускається законом, а отже визнається правомірним і не вважається правопорушенням. З іншого, – сам факт завдання шкоди правам та інтересам іншої особи є явищем, яке зумовлює відповідну реакцію не лише з боку потерпілого, але й держави. Зокрема, потребує вирішення питання про відшкодування чи відмову у відшкодуванні такої шкоди.
Але й у випадку позитивного вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої особою, яка діяла у стані крайньої необхідності, не до кінця вирішеними залишаються питання визначення суб’єктів, на яких покладаються шкідливі наслідки таких дій, встановлення підстав та умов відшкодування шкоди з урахуванням особливостей правової природи зазначених дій тощо.
Слід зазначити, що наукова розробка проблематики, яка стосується різних аспектів відшкодування шкоди, в юридичній науковій літературі певний час велась досить активно (праці Д.В. Бобрової, А. М. Бєлякової,
Г.В. Єрьоменко, Т.С. Ківалової, О.О. Красавчикова, М.С. Малєїна,
В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, С.Н. Приступи, С.Д. Русу, Я.М. Шевченко,
К.К. Яїчкова та ін.), але значна кількість питань усе ще залишається недослідженою.
Зокрема, це стосується проблем відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, щодо яких спеціальні дослідження обмежуються або працями, головним чином, загального характеру
(Ч.Н. Азімов, О.І. Антонюк, О.В. Батожська, К.Ю. Бориславський,
М.С. Малєїн, Р.М. Сидельников, Е.Л. Страунінг, Я.М. Шевченко), або працями, де розглядаються конкретні питання окремих випадків завдання шкоди правомірними діями (В.М. Зубар, Г.Ф. Нінідзе, Л.С. Новосєльцева,
П.Р. Стависький, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, В.А. Чернат,
Д.С. Шапошніков, В. Ю. Шемонаєв та ін.).
При цьому варто зазначити, що, хоча у деяких випадках досліджувалися й проблеми відшкодування шкоди, завданої діями особи у стані крайньої необхідності, однак вони мали місце або на підґрунті дослідження законодавства інших країн (Г.Ф. Нінідзе), або проводилися вітчизняними дослідниками на підставі раніше чинного законодавства
(В.М. Зубар, Є.О. Харитонов, В. Ю. Шемонаєв).
На підставі викладеного можна зробити висновок, що дослідження проблем відшкодування шкоди, завданої діями у стані крайньої необхідності, є актуальним з теоретичної та практичної точок зору, а тому є усі підстави для вивчення відповідної проблематики у межах дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U0001195) та теми „Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970). Також тема дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідного плану роботи кафедри цивільного права на 2001-2005 роки „Традиція приватного права України” та на 2006-2010 роки „Традиції та новації у сучасному цивільному праві України”, що є складовою загального напрямку досліджень Одеської національної юридичної академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей відшкодування шкоди, завданої правомірними діями особи, що перебувала у стані крайньої необхідності, з’ясування наявності специфіки правових рішень у цій галузі та визначення напрямів удосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні.
У зв’язку з цим завданнями дисертаційного дослідження були:
встановлення поняття та сутності зобов’язань відшкодування шкоди;
визначення поняття та ознак крайньої необхідності;
розмежування крайньої необхідності з суміжними категоріями цивільного права;
встановлення особливостей суб’єктного складу відносин, що виникають при завданні шкоди у стані крайньої необхідності;
визначення особливостей змісту норм вітчизняного цивільного законодавства; що регулюють відносини відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності;
встановлення характеру і тенденцій розвитку останніх у цивільному законодавстві України.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, які виникають у зв’язку із завданням шкоди у стані крайньої необхідності.
Предметом дослідження є зобов’язання відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності за цивільним законодавством України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які у сукупності були застосовані для з’ясування сутності зобов’язань відшкодування шкоди та підстав їхньої диференціації, а також специфіки цих зобов’язань при завданні шкоди діями у стані крайньої необхідності.
Метод історичного аналізу застосовувався для встановлення генезису зобов’язань відшкодування шкоди взагалі, і відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, зокрема, визначення тенденцій та характеру їхнього розвитку.
Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють відносини відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності.
Метод системно-структурного аналізу слугував для з’ясування місця зобов’язань відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, у системи зобов’язань відшкодування шкоди за цивільним законодавством України, для встановлення системи розподілу прав та обов’язків, які виникають або можуть виникнути у зв’язку із завданням шкоди у стані крайньої необхідності, тощо.
Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести порівняння головних положень відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, з суміжними цивільними відносинами та правовими інститутами у цивільному законодавстві України, а також із відповідними правовими рішеннями у цивільному законодавстві інших країн.
Емпіричним підґрунтям дослідження є положення актів цивільного законодавства України та практика їхнього застосування, а також положення актів цивільного законодавства інших країн.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, кримінального права, загальної теорії права тощо.
Зокрема, це твори М.М. Агаркова, В.Ф. Антонова, О.І. Антонюк,
С.С. Алексеева, Ч.Н.Азімова, Д.В. Бобрової, В.А. Васильєвої,
В.М. Винокурова, О.В. Дзери, С.Є. Донцова, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе,
І.С Канзафарової, Т.С. Ківалової, О.О. Красавчикова, Н.С. Малєїна,
В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Г.Ф. Нінідзе,
І.Б. Новицького, В.А. Ойгензихта, О.А. Підопригори, Й.О. Покровського,
З.В. Ромовської, С.Д. Русу, В.О. Рясенцева, В.Т. Смирнова, А.О. Собчака,
П.Р. Стависького, В.А. Тархова, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової,
Ю.С. Червоного, Я.М. Шевченко, М.Я. Шимінової, Р.Б. Шишки, К.К. Яїчкова
та ін.
Більшість зазначених авторів досліджували деліктні зобов\'язання та
відповідальності за завдання шкоди в цілому (Д.В. Боброва, О.С. Йоффе,
Н.С. Малєїн, В.П. Маслов, В.Т. Смирнов, А.А. Собчак, Я.М. Шевченко,
К.К. Яїчков та ін.). Але значна кількість праць стосується також окремих
аспектів проблеми, що є предметом цього дисертаційного дослідження
(зокрема, праці О.І. Антонюк, С.Є. Донцова, В.М. Зубара, Г.К. Матвєєева,
Г.Ф. Нінідзе, П.Р. Стависького, Є.О. Харитонова, В.А. Черната,
Д.С. Шапошнікова, В.Ю. Шемонаєва та ін.).
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні сформульовано низку нових положень стосовно формування та розвитку норм, що регулюють відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, які б враховували сучасний стан цивільного законодавства та досягнення цивілістичної думки України.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
зроблено висновок про те, що деліктні зобов’язання, які сформувалися у Стародавньому Римі, будувалися за казуїстичним принципом, внаслідок чого на чільне місце виступав факт заподіяння шкоди, через що не враховувалися особливості завдання шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності. Остання ситуація почала враховуватися лише тоді, коли було поставлене питання про колізію правомірних інтересів потерпілого та особи, яка правомірно завдала шкоди;
сформульовано положення, згідно з яким відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності, є особливим видом зобов’язання, що входить до системи, так званого, загального делікту, будучи, разом із тим, своєрідним винятком із нього. Оскільки завдання шкоди у стані крайньої необхідності є результатом правомірної поведінки, то має йтися не про „делікт” або „спеціальний делікт”, а про „нібито делікт”;
обґрунтовано висновок про те, що завдання шкоди у стані крайньої необхідності може слугувати підставою виникнення трьох видів зобов’язань, змістом яких є права та обов’язки їхніх учасників стосовно відшкодування завданої у цьому стані шкоди;
зроблено висновок про існування у Цивільному кодексі України трьох видів спеціальних зобов’язань, які виникають внаслідок завдання шкоди у стані крайньої необхідності: 1) коли суд вирішить покласти обов’язок відшкодування шкоди на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди у стані крайньої необхідності; 2) коли суд вирішить зобов’язати особу, в інтересах якої вчинялися дії, і особу, яка завдала шкоди у стані крайньої необхідності, відшкодувати шкоду у певній частці; 3) коли суд вирішить звільнити частково від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності (тобто, залишить частково шкоду на потерпілому);
обґрунтовано тезу про те, що у випадку, коли суд вирішить звільнити повністю від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності (тобто, повністю перекласти негативні наслідки завдання шкоди на потерпілого), зобов’язання відшкодування шкоди стають „беззмістовними”, а отже припиняють своє існування;
запропонована нова редакція ст.1171 ЦК України „Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності (гострої потреби)”;
висновок про необхідність вдосконалення не лише змісту норм ЦК України про відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності, але також термінології у цій сфері. Зокрема, пропонується замість не дуже вдалого звороту „крайня необхідність” вживати вираз „гостра потреба”, який більш точно відображає сутність цього правового феномену, а також відповідає українській літературній традиції;
дістало подальшого розвитку:
теза про те, що у системі зобов’язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, виправданим є виокремлення у ній окремої категорії зобов’язань відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, у тому числі, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності;
положення про те, що поняття крайньої необхідності у цивільному праві може вживатися у широкому та вузькому значенні. Крайня необхідність у широкому розумінні охоплює різноманітні превентивні заходи стосовно усунення небезпеки, а крайня необхідність у вузькому цивілістичному її значенні має розумітися як стан, коли дії, спрямовані на відвернення шкоди, разом із тим, тягнуть завдання шкоди іншій особі, яка не пов’язана зі створенням загрози;
пропозиція про доцільність врахування в процесі подальшого вдосконалення цивільного законодавства недостатності обмеження кола учасників правовідносин відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності, тільки фізичними та юридичними особами і доповнення цього переліку вказівкою на те, що суб’єктами зазначених зобов’язань можуть бути також держава, територіальні громади та інші соціально-публічні утворення;
положення про те, що у випадках, коли суд вирішить звільнити частково від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності, виникають часткові зобов’язанні відшкодування шкоди, у яких обсяг прав та обов’язків учасників визначаються судом;
удосконалено:
висновок про те, що в сучасному цивільному праві слід чітко розрізняти два зовнішньо подібних інститути: деліктні зобов’язання та зобов’язання відшкодування шкоди, завданої правомірними діями.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – висновки дисертаційного дослідження можуть слугувати підґрунтям для подальшого вдосконалення концепції зобов’язань відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності;
сфері правотворчості – на підґрунті положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо уточнення положень актів цивільного законодавства України, якими регулюються відносини відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, та практики їхнього застосування. Зокрема, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення деяких положень окремих статей глави 82 ЦК України, в тому числі, запропонована нова редакція ст.1171 „Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності”. Відповідні пропозиції можуть бути використані при удосконаленні цивільного законодавства України;
навчально-методичній роботі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій з цивільного права, при читанні курсу „Цивільне право України” тощо.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії
Результати дисертаційного дослідження доповідалися також на наукових конференціях: 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р., м. Одеса), ІV Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” (19-20 травня 2006 р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії” (13-14 липня 2006 року, м. Одеса), ІІІ Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (4-5 квітня 2008 р., м. Одеса).
Публікації. Основні теоретичні і практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов’язані проблематикою дисертації.
Робота містить вступ, три розділи, поділені на сім підрозділів, висновки, додаток, список використаної літератури.
Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку, із них основний текст 172 сторінки. Список використаної літератури становить 298 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати дисертаційного дослідження, слід зазначити, що цивільне законодавство, незважаючи таку визначну подію, як прийняття нового Цивільного кодексу, по¬требує подальшого вдосконалення, а деякі його концептуальні положення – додаткового переосмислення з метою забезпечення прав та інтересів учасників цивільних відносин.
Зокрема, необхідне уточнення концепції відшкодування шкоди, завданої діями особи, що перебувала у стані крайньої необхідності.
При цьому має бути врахована та принципово важлива обставина, що йдеться не лише про узгодження правомірних інтересів, але й про заохочення учасників цивільних відносин до активної реалізації та захисту їх цивільних прав з дотриманням при цьому вимог законодавства стосовно належного здійснення останніх.
Проведені у даній дисертації дослідження дозволили зробити такі загальні висновки.
Завдання шкоди у стані крайньої необхідності є підставою виникнення зобов’язань відшкодування шкоди, котрі можуть бути визначені як зумовлені завданням шкоди правам та інтересам іншої особи правовідносини, одна зі сторін яких (потерпілий, кредитор) має право вимагати від особи, яка завдала шкоду (або від іншої особи, вказаної у законі), відшкодування завданої їй шкоди, а боржник зобов’язаний цю вимогу потерпілої особи виконати.
За своєю правовою природою такі зобов’язання можуть бути або відносинами недоговірної цивільно-правової відповідальності (у випадку вчинення винного правопорушення), або відносинами захисту цивільних прав та інтересів без ознак мір відповідальності (якщо вина порушника відсутня).
Зокрема, засобом захисту цивільних прав та законних інтересів є зобов’язання відшкодування шкоди, завданої правомірними діями, які вже внаслідок своєї правомірності не можуть визнаватися винними.
Сказане повною мірою стосується завдання шкоди у стані необхідної оборони та крайньої необхідності.
Таким чином, крайня необхідність може бути охарактеризована як загально-правова категорія, котра має певні особливості у залежності від того, про які відносини йдеться.
При визначенні цього поняття стосовно цивільного права здається доцільним виходити з необхідності розрізнення крайньої необхідності у широкому і вузькому значенні слова.
Крайня необхідність в цивільному праві у широкому значенні слова – це стан, наявність якого дає особі право застосовувати будь-які не заборонені законом засоби для усунення небезпеки, що загрожує їй або іншим суб’єктам права
Крайня необхідність в цивільному праві у вузькому її розумінні – це, на наш погляд, гостра потреба вчиняти дії, спрямовані на відвернення шкоди собі або іншим особам, які, разом із тим, полягають у завданні шкоди іншим учасникам цивільних відносин.
Ознаками крайньої необхідності у цивільному праві є:
1) існування на момент виникнення крайньої необхідності реальної небезпеки, що виникла не з вини особи, якій завдається шкода;
2) завдання шкоди з метою усунення небезпеки, що загрожує цивільним правам або інтересам фізичної або юридичної особи;
3) неможливість за даних умов усунути небезпеку іншими, крім завдання шкоди, засобами.
Наявність цих ознак слугує критерієм розмежування крайньої необхідності та суміжних правових інститутів, пов’язаних із завданням шкоди при усуненні небезпеки її виникнення.
Суб’єктами зобов’язань відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності, можуть бути:
1) особа, яка завдала шкоду (заподіювач шкоди);
2) особа, якій завдана шкода (потерпіла);
3) особа, в інтересах якої вчинялися дії у стані крайньої необхідності, у процесі здійснення котрих, була завдана шкода потерпілому.
При цьому особою, зобов’язаною до відшкодування шкоди, може бути як особа, яка завдала шкоду, так і третя особа, в інтересах котрої вчинялися дії в стані крайньої необхідності.
У цьому випадку зобов’язання відшкодування шкоди виникають між потерпілою особою та особою, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності. Тоді перша з них буде кредитором, а друга – боржником.
Крім того, згідно з частиною другою ст. 1171 ЦК України особа, яка завдала шкоди, діючи в стані крайньої необхідності, та особа, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності, можуть виступати як співборжники за дольовим зобов’язанням.
завдання шкоди у стані крайньої необхідності є підставою виникнення не одного, а системи зобов’язань.
По–перше, існує загальне правило про виникнення зобов’язання відшкодування шкоди між особою, яка її заподіяла, і потерпілою особою.
Змістом цього зобов’язання є право потерпілої особи на відшкодування завданої шкоди і обов’язок заподіювача шкоди цю шкоду відшкодувати.
По–друге, правилами частини другої ст. 1171 ЦК України встановлено низку винятків із загального правила про відшкодування шкоди особою, яка її завдала, надаючи суду можливість врахувати обставин справи, особистості того, хто завдав шкоди, визначення співвідношення інтересів сторін тощо.
Відповідно до положень цієї норми ЦК України можуть виникати три види спеціальних зобов’язань.
Перше з таких зобов’язань може виникнути тоді, коли суд вирішить покласти обов’язок відшкодування шкоди на особу, в інтересах якої діяла особа, котра завдала шкоди у стані крайньої необхідності.
У цьому випадку змістом вказаного зобов’язання є право потерпілої особи на відшкодування завданої шкоди і обов’язок особи, в інтересах якої діяла особа, котра завдала шкоди у стані крайньої необхідності (заподіювача шкоди) цю шкоду відшкодувати.
Друге із спеціальних зобов’язань виникає тоді, коли суд вирішить зобов’язати особу, в інтересах якої вчинялися дії, і особу, яка завдала шкоди у стані крайньої необхідності, відшкодувати шкоду у певній частці.
Змістом такого зобов’язання є право потерпілої особи на відшкодування завданої шкоди і обов’язок особи, в інтересах якої вчинялися дії, та заподіювача шкоди цю шкоду відшкодувати у певній частці, визначеній для кожної з них судом.
Третє зі спеціальних зобов’язань може виникнути тоді, коли суд вирішить звільнити частково від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності (тобто, залишить частково шкоду на потерпілому).
Змістом зазначеного зобов’язання є право потерпілої особи на відшкодування певної частки завданої шкоди і обов’язок особи, в інтересах якої вчинялися дії, та /або заподіювача шкоди цю шкоду відшкодувати у певній частці, визначеній для кожної з них судом.
У випадку, коли суд вирішить звільнити повністю від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності (тобто, повністю перекласти негативні наслідки завдання шкоди на потерпілого), зобов’язання відшкодування шкоди стають „беззмістовними”, а отже припиняють своє існування.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Агарков М. М. Проблема обязательств из причинения вреда. Содоклад на Первой научной сессии ВИЮН. Заключительное слово / М. М. Агарков // В кн. : Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2–х т.– Т.ІІ – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – С. 218–246.
2. Ажимов Р. И. О юридической природе общей аварии / Р. И. Ажимов // Правоведение. – 1972. – № 1. – С. 47.
3. Азімов Ч. Н. Здійснення самозахисту в цивільному праві / Ч. Н. Азімов // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (25). – С. 135–141.
4. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б. С. Антимонов. – М. : Госюриздат, 1952. – 296 с.
5. Антимонов Б. С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении / Б. С. Антимонов. – М. : Госюриздат, 1950. – 273 с.
6. Антонов В. Ф. Крайняя необходимость в уголовном праве : моногр. / В.Ф. Антонов. – М. : Юнити-Дана, 2005. – 112 с.
7. Антонов В. Ф. Обстоятельства применения института крайней необходимости в деятельности правоохранительных органов : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / В. Ф. Антонов. – М., 2000. – 23 с.
8. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : дис. ... канд.. юрид. наук / О. І. Антонюк. – Х., 2004. – 205 с.
9. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право’’ / О.І. Антонюк. – Х., 2004.
10. Антонюк О. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : моногр. / О. Антонюк. – Донецьк : Донец. юрид. інститут ЛДУВС, 2006. – 220 с.
11. Астахова М. А. Объект субъективного гражданского права: понятие и признаки / М. А. Астахова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // htth : // findpartners.ru.publ/2-10-2.
12. Багрий–Шахматов Л. В. О соотношении задержания преступника с крайней необходимостью / Л. В. Багрий–Шахматов, Л. Н. Подкорытова // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць. – Одеса : Юридична література. – 1998. – Вип. 5. – С. 179–186.
13. Бартошек М. Римское право : Понятия, термины, определения / М. Бартошек. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
14. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю.В. Баулин. ¬ – Х. : Основа, 1991. ¬ – 360 с.
15. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : моногр. / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
16. Баулін Ю. В. Крайня необхідність / Ю. В. Баулін // Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю. С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл. – Т. 3. – 2001.
17. Белов В. А. Гражданское право : Общая часть : учеб. / В. А. Белов. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – 630 с.
18. Белякова А. М. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности (Ответственность владельца источника повышенной опасности) / А. М. Белякова.– М. : МГУ, 1967. – 56 с.
19. Белякова А. М. Гражданско–правовая ответственность за причинение вреда: теория и практика / А. М. Белякова. – М. : Издательство МГУ, 1986.– 147 с.
20. Боброва Д. В. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций / Д. В. Боброва // Повышение роли гражданско–правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций : моногр / [Я. Н. Шевченко, А. А. Собчак, В. В. Луць та ін.] ; отв. ред. Я. Н. Шевченко, А. А. Собчак. – К. : Наукова думка, 1988. – С. 142–193.
21. Боброва Д. В. Права граждан на возмещение вреда / Д. В. Боброва. – К. : КГУ, 1990. – 120 с.
22. Боброва Д. В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / Д. В. Боброва. – Х., 1988. – 58 с.
23. Болдинов В. М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности / В. М. Болдинов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 372 с.
24. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерки теории) / С. Н. Братусь. – М . : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
25. Булаевский Б. А. О применении ст. 1067 ГК РФ (причинение вреда в состоянии крайней необходимости) / Б. А. Булаевский // Комментарий судебной практики. – М. : Юрид. лит., 2001. – Вып. 7. – С. 73–79.
26. Васильев С. В. Гражданский процесс : учеб. пособ. / С. В. Васильев. – Х. : Одиссей, 2006. –¬ 512 с.
27. Васильев С. В. Деликтное судопроизводство (судопроизводство о возмещении вреда) : учеб. пособ. / С. В. Васильев. – Х. : Одиссей, 2005. – 448 с.
28. Васькин В. В. Гражданско–правовая ответственность / В. В. Васькин, Н. И. Овчинников, Л. Н. Рогович. – Владивосток, 1988. – 184 с.
29. Винокуров В. Н. Крайняя необходимость как обстоятельство, исключающее преступность деяния : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / В. Н. Винокуров. – Рязань, 1999. – 28 с.
30. Винокуров В. Н. Крайняя необходимость как обстоятельство, исключающее преступность деяния : дис. … канд. юрид. наук / В. Н. Винокуров. – Рязань, 1999. – 208 с.
31. Винокуров В. Н. Объект защитных действий в состоянии крайней необходимости / В. Н. Винокуров // Проблемы применения нового уголовного законодательства : Сб. науч. тр. – Уфа, 1999. – С. 48–52.
32. Винокуров В. Н. Формы крайней необходимости / В. Н. Винокуров // Уголовное право и современность : межвуз. сб. науч. тр. – Красноярск, 1999. – Вып. 3. – С. 49–55.
33. Відшкодування матеріальної і майнової шкоди / Відп. редактор П. І. Шевчук. – К. : Юрінком Інтер, 2001.
34. Волков Б. С. Мотивы преступлений : Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование / Б. С. Волков. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
35. Волков О. А. Питання співвідношення загальної аварії та крайньої необхідності при морських перевезеннях / О. А. Волков // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – 2006. – Вип. 28. – С. 174–179.
36. Волков О. А. Ознаки крайньої необхідності за цивільним та кримінальним законодавством України: порівняльний аналіз / О. А. Волков // Актуальні проблеми держави і права : Збірник наукових праць. – Одеса : Юридична література. – 2007. – Вип. 33. – С. 56–60.
37. Волков О.А. Про існування інституту крайньої необхідності в римському праві // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць, 2007. – вип. 31. – С. 158–162.
38. Габріадзе М. Р. Зобов’язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи у цивільному законодавстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / М. Р. Габріадзе. – К., 2007. – 21 с.
39. Гай. Институции ; [пер. с латин. Ф. Дадынского] / Под ред. В. А. Савельева, Л. Л. Кофанова. – М. : Юристъ, 1997. – 368 с.
40. Гарбатович Д. Причинение смерти в состоянии крайней необходимости / Д. Гарбатович // Уголовное право. ¬– М. : АНО «Юридические программы». ¬– 2007. –¬ № 5. –¬ С. 234-250.
41. Германское право : Ч. 1. Гражданское уложение : [пер. с нем.] /
Серия : Современное зарубежное и международное частное право. – М. : Междунар. центр фин.-экономич. развития, 1996. – 552 с.
42. Гехфенбаум Г. М. Крайняя необходимость в уголовном праве (Электронный ресурс) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00. 08 / Георгий Михайлович Гехфенбаум. – М., 2003. (Из фондов Российской Государственной библиотеки).
43. Гильдерман Л. С. Возмещение вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости источником повышенной опасности / Л. С. Гильдерман // Вопросы судебной и арбитражной практики. Труды Иркутского университета. – Иркутск. – 1969. – Т. 60. – Вып. 9 : Ч. 3. – С. 170–175.
44. Гордон М. В. Радянське цивільне право. Ч. 2¬ / М. В. Гордон. [2-е вид.]. – Х. : Видавництво Харківського університету, 1966. – 316 с.
45. Гражданский кодекс Грузии / Науч. ред. З. К. Бигвава. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 750 с.
46. Гражданский кодекс Латвийской Республики ; [пер. И. Алфеева] / Науч. редакт. и предисл. Н. Э. Лившиц. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 830 с.
47. Гражданский кодекс Республики Казахстан / Науч. редактирование и предисловие Н. Э. Лившиц. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
48. Гражданский кодекс Российской Федерации : Ч. 1 и 2 : С постатейными материалами из практики Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – М. : НОРМА, 1999. – 832 с.
49. Гражданский кодекс Украины : научн.-практ. ком. / Под ред. Е. О. Харитонова. – Х. : Одиссей. – 1999. – 848 с.
50. Гражданский кодекс Украины : научно-практ. коммент. / Под ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко. – Х. : Одиссей, 2003. – Т. 2. – 1024 с.
51. Гражданский кодекс Украины : научно-практический комментарий / [Е. О. Харитонов, И. И. Кучеренко, Е.И. Харитонова и др.] ; под ред. Е. О. Харитонова; Н. Ю. Голубевой. – [6-е изд., с измен. и доп.]. – Х. : Одиссей, 2008. – 1280 с.
52. Гражданский кодекс УССР (Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950 г.). – М. : Госюриздат, 1950. – 135 с.
53. Гражданский кодекс УССР (Утв. Постановлением ЦИК УССР от 16 декабря 1922 г.) // Собрание узаконений УССР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.Гражданское право Украины. В двух частях. Часть 1. Учебник/ Под ред. А.А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Харьков: «Основа», 1996. – 440 с.
54. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) ; [пер. с франц. В. Захватаева] / Отв. ред. А. Довгерт. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
55. Гражданское и семейное право : учебно-практ. справоч. / Под ред. Е. О. Харитонова. – Х. – Одиссей, 1999. – 544 с.
56. Гражданское право : в 2 т. : учеб. / Отв. ред. Е. А. Суханов. – М. : БЕК. – Т. 2 : Полутом 1. – 1994. – 432 с.
57. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве / В. П. Грибанов // Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. – М. : Статут, 2000. – С. 234–244. (Классика российской цивилистики).
58. Гуев А. Н. Гражданское право : учеб. : в 3 т. – М. : ИНФРА –М, 2003. – Т.2. – 454 с.
59. Дашицький Р. Л. Правомірні дії у системі юридичних фактів цивільного права / Р. Л. Дашицький // Актуальні проблеми держави та права : Збірник наукових праць. – Одеса : Юридична література, 2001. – № 7. – С. 127–131.
60. Джероза Л. Каноническое право католической церкви / Л. Джероза. – М. : Христианская Россия, 1996. – 379 с.
61. Джорбенадзе С. М. Крайняя необходимость в советском гражданском законодательстве / С. М. Джорбенадзе // Советское государство и право. – М. : Наука. – 1960. – № 10. – С. 71–75.
62. Дигесты Юстиниана / [пер. с лат.] ; Отв. ред. Л. Л. Кофанов. Т. ІІІ. – М. : Статут, 2003. – 780 с.
63. Дигесты Юстиниана / Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского / Отв. ред. Е. А. Скрипилев – М. : Наука, 1984. – 456 с.
64. Домахин С. А. Крайняя необходимость как обстоятельство, исключающее уголовную ответственность в советском уголовном праве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / С. А. Домахин. – Л., 1953. – 14 c.
65. Домахин С. А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву / С. А. Домахин. – М. : Госюриздат, 1955. – 79 c.
66. Донцов С. Е. Возмещение вреда по советскому законодательству / С. Е. Донцов, В. В. Глянцев. – М. : Юрид. лит., 1990. – 272 с.
67. Донцов С. Е. Имущественная ответственность за вред, причиненный личности / С. Е. Донцов, М. Я. Маринина. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
68. Донцов С. Имущественная ответственность за вред, причиненный в состоянии необходимой обороны и крайней необходимости / С. Донцов // Социалистическая законность. – 1973. – № 7. – С. 37–39.
69. Донцова Т. К. Гражданско-правовое регулирование возмещения вреда, причиненного сотрудником милиции, при задержании лица, совершившего преступление : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Т.К. Донцова. – М., 2003. – 22 c.
70. Донцова Т. К. Гражданско-правовое регулирование возмещения вреда, причиненного сотрудником милиции, при задержании лица, совершившего преступление : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. К. Донцова. – М., 2003. – 170 c.
71. Дудин А. П. Некоторые спорные вопросы теории объекта правоотношения / А. П. Дудин. – Саратов, 1968. – 76 с.
72. Есаков Г. А. Необходимость как обстоятельство, исключающее ответственность, по английскому уголовному праву / Г. А. Есаков // Уголовно-правовая политика и проблемы противодействия современной преступности : Сб. научных трудов. – Саратов: Сателлит, 2006. – С. 244–250.
73. Єрьоменко Г. В. Деякі правові аспекти врегулювання відносин по відшкодуванню шкоди / Г. В. Єрьоменко // Правова система України: теорія і практика. – К. : Друкарня МВС України, 1993. – С. 272.
74. Завидов Б. Д. Гражданско–правовая ответственность : Справочник практикующего юриста / Б. Д. Завидов, О. Б. Гусев. – М. : Р–центр, 2000. – 768 с.
75. Загорулько А. И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъ¬ектами гражданского права / А. И. Загорулько. – Х. : Консум, 1996. – 112 с.
76. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П. І. Шевчука. – К. : Ін Юре, 2002. – 416 с.
77. Зобов’язальне право: теорія і практика : навч. посіб. [для студ. юрид. вузів і факультетів] / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та ін.] ; pа ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
78. Зубар В. М. Зобов’язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В. М. Зубар. – К., 2001. – 18 с.
79. Иеринг Р. Интерес и право // Иеринг Р. Избранные труды : в 2 т. Т.І. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. – 618 с.
80. Иоффе О. С. Обязательства по возмещению вреда / О. С. Иоффе. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1951. – 107 с.
81. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.
82. Ігнатенко В. М. До питання про односторонні правомірні дії як підстави виникнення позадоговірних зобов’язань / В. М. Ігнатенко // Еволюція цивільного законодавства : проблеми теорії і практики : міжнародна науково–практична конференція, 29–30 квітня 2004 р. : матеріали. – Х.– К. : Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 277–288.
83. Історія українського права / За ред. О. О. Шевченка. – К. : Олан, 2001. –214 с.
84. Історія філософії : Словник / За заг. ред. В. І. Ярошовця. – К. : Знання України, 2006. – 1200 с.
85. Калетнік І. Г. Зобов’язання відшкодування шкоди, завданої службовими особами митних органів, у системі деліктних зобов’язань за новим Цивільним кодексом України / І. Г. Калетнік // Актуальні проблеми держави і права : Збірник наукових праць. – Одеса : Юридична література. – 2004. – Вип. 23. – С. 64–69.
86. Калетнік І. Г. Зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ігор Григорович Калетнік. – Одеса, 2004. – 197 с.
87. Канзафарова І. С. Категорія шкоди (збитків) у цивільному праві / І. С. Канзафарова // Держава і право. – 2003. – Вип. 19. – С. 320–323.
88. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності : моногр. / І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2006. – 264 с.
89. Ківалова Т. С. Деякі проблемні питання зобов’язань відшкодування шкоди / Т. С. Ківалова // Часопис цивілістики : Науково-практичний журнал. – Випуск 7. – Одеса : Фенікс, 2008. – С. 23–27.
90. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти): моногр. / Т.С. Ківалова. – Одеса : Юридична література, 2008. – 360 с.
91. Ківалова Т. С. Концептуальні засади визначення поняття та системи зобов’язань відшкодування шкоди за Цивільним законодавством України / Т. С. Ківалова // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 1. – 116–123.
92. Ківалова Т. С. Неправомірні дії як підстава виникнення зобов’язань за римським приватним правом / Т. С. Ківалова // Римське право та сучасність : V Міжнародна науково-методична конференція, травень 2008 р. : тези доп. – Одеса : Фенікс, 2008. – С. 141–143.
93. Ківалова Т. С. Поняття зобов’язань відшкодування шкоди за цивільним законодавством України / Т. С. Ківалова // Актуальні проблеми держави і права : Збірник наукових праць. – Одеса : Юридична література. – 2007. – Вип. 36. – С. 336–341.
94. Ківалова Т. С. Поняття та система зобов’язань у цивільному праві України / Т. С. Ківалова // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література. – 2008. – № 38. – С. 22–27.
95. Ківалова Т. С. Проблемні питання встановлення співвідношення наслідків порушення договору та зобов’язань відшкодування шкоди / Т. С. Ківалова // Часопис цивілістики : Науково-практичний журнал. – Випуск 6. – Одеса : Фенікс, 2008. – С. 14–17.
96. Кодекс торговельного мореплавства України: Закон України від 9 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. –¬ 1995. ¬ – № 47, 48, 49, 50, 51, 52. – Ст. 349.
97. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно–практический комментарий) / Под общей ред. А. С. Васильева. – Х. : Одиссей, 2000. – 1008 с.
98. Кодифікація приватного (цивільного) права України / [А. С. Довгерт, О. А. Підопригора, Д. В. Боброва та ін.] ; за ред. А. С. Довгерта. – К. : Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
99. Козак В. Н. Задержание преступника и крайняя необходимость / В. Н. Козак // Советская юстиция. – 1982. – № 4. – С. 12–13.
100. Козак В. Н. Крайняя необходимость как межотраслевой правовой институт / В. Н. Козак // Вопросы взаимосвязи уголовного права и процесса. – Калинин, 1988. – С. 81–88.
101. Козак В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости: моногр. / В. Н. Козак. – ¬ Саратов : Издательство Саратовского университета, 1980. –¬ 153 с.
102. Козак В. Н. К понятию крайней необходимости в советском уголовном праве / В. Н. Козак // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты конституционных прав граждан. – Калинин, 1980. – С. 33–49.
103. Козак В. Н. О месте института крайней необходимости в системе социалистического права / В. Н. Козак // Вопросы развития и защиты прав граждан. – Калинин, 1975. – С. 71–74.
104. Козак В. Н. О назревших вопросах крайней необходимости: (По результатам опроса работников правоохранительных органов) / В. Н. Козак // Вопросы развития и защиты прав граждан и социалистических организаций. Калинин, 1980. – С. 140–145.
105. Козак В. Н. О наказании лиц, превысивших пределы крайней необходимости / В. Н. Козак // Материальное право и процессуальные средства его защиты. – Калинин, 1981. – С. 133–135.
106. Козак В. Н. Понятие и пределы крайней необходимости / В. Н. Козак // Советская юстиция, 1976. – № 1. – С. 10–11.
107. Козак В. Н. Понятие крайней необходимости по советскому уголовному праву / В. Н. Козак // Советская юстиция, 1979. – № 24. – С. 25–26.
108. Козак В. Н. Проблемы уголовной ответственности за преступления, совершенные при превышении пределов крайней необходимости / В. Н. Козак // Проблемы эффективности правового регулирования. – Куйбышев, 1978. ¬ – С. 150–157.
109. Козак В. Н. Социальная ценность крайней необходимости как института уголовного права / В. Н. Козак // Вопросы совершенствования правоприменительной деятельности вборьбе с преступностью : Межвуз. сб. ст. – Сев.-Осет. гос. ун-т. –Орджоникидзе, 1983. – С. 14–20.
110. Козак В. Н. Уголовная ответственность лиц, превысивших свои полномочия при исполнении служебного долга в состоянии крайней необходимости / В. Н. Козак // Проблемы неотвратимости ответственности в уголовном праве и процессе : Сб. науч. тр. – Калинин. гос. ун-т. – Калинин, 1984. – С. 84–91.
111. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. (постатейный). Часть третья. – М. : ПБОЮЛ Григорян А.Ф., 2002. – 320 с.
112. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Отв. ред. С. Н. Братусь, О. Н. Садиков. – М. : Юридическая литература, 1982. – 680 с.
113. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
114. Коссак В. Правові наслідки невиконання договірних зобов’язань / В. Коссак // Українське право. – 1997. – Число 3. – С. 176–177.
115. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К. : Істина, 2006. –¬ 944 с.
116. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности / О. А. Красавчиков. – М. : Юрид. лит., 1966. – 199 с.
117. Кримінальний кодекс України : науково-практ. коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.] ; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. та доп.]. – Х. : Одіссей, 2004. – 1152 с.
118. Кримінальний кодекс Української РСР : Закон Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Кодекси України. ¬– К. : Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 3. – С. 4–147.
119. Крисань Т. Є. Склад збитків за цивільним законодавством України / Т. Є. Крисань // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 1. – С. 71–74.
120. Курбатов А. Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности / А. Я. Курбанов. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2001. – 212 с.
121. Ландин И. А. Крайняя необходимость: природа и условия наступления / И. А. Ландин // Гуманитарные и естеств. науки в Нижневолжском регионе. – Волгоград, 1995. – С. 75–76.
122. Ландин И. А. Справедливость как нравственный ориентир при применении уголовно-правовых норм о крайней необходимости / И. А. Ландин, Л. В. Лобанова // Реализация принципа справедливости в правоприменительной деятельности органов уголовной юстиции. – Ярославль : ЯрГУ, 1992. – С. 86–90.
123. Ландкоф С. Н. Основи цивільного права / С. Н. Ландкоф. – [2-е вид.]. – К. : Радянська школа, 1948. – 424 с.
124. Лапач В. А. Система объектов гражданских прав : Теория и судебная практика / В. А. Лапач. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
125. Липинский Д. А. Проблемы юридической ответственности / Д. А. Липинский / Под ред. Р. Л. Хачатурова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 387 с.
126. Лупіносова О. М. Поняття та види перевищення меж необхідної оборони / О. М. Лупіносова // Актуальні проблеми держави і права : Збірник наукових праць. – Одеса : Юридична література. – 2007. – Вип. 32. – С. 220–224.
127. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності : навч. посіб. / В. В. Луць. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
128. Мазур О. С. Цивільне право України : навч. посіб. / О. С. Мазур. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
129. Майданик Л. Возмещение вреда, причиненного правомерными действиями / Л. Майданик // Советская юстиция. – 1965. – № 14. – С. 7–8.
130. Малеин Н. Возмещение вреда, причиненного в состоянии необходимой обороны и крайней необходимости / Н. Малеин // Советская юстиция. ¬ – М. : Госюриздат РСФСР, 1964. ¬– № 20. ¬– С. 24–26.
131. Малеин Н. С. Вина – необходимое условие имущественной ответственности / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1971. – № 2. – С. 28–35.
132. Малеин Н. С. Возмещение вреда, причиненного личности / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 229 с.
133. Маслов В. Ф. Обязательства из причинения вреда : учеб. пособ. / В. Ф. Маслов. – Х., 1961. – 103 с.
134. Матвеев Г. К. Основания гражданско–правовой ответственности / Г. К. Матвеев. – М. : Юрид. лит., 1970. – 311 с.
135. Медведев М. Ф. Гражданско-правовая ответственность за вред, причиненный при превышении пределов необходимой обороны и при крайней необходимости / М. Ф. Медведев // Юридическая ответственность в советском обществе. Труды Высшей следственной школы МВД СССР. – Волгоград : Издательство ВСШ МВД СССР, 1974. – Вып. 9. – С. 121–132.
136. Морандьер Ж. де ла. Гражданское право Франции. В 3–х т. / [Пер. с франц.]. – Т.2.–М.: Изд–во иностр. лит–ры, 1960. – 728 с.
137. Морозов В. И. К вопросу о понятии крайней необходимости в уголовном праве / В. И. Морозов, Г. Ф. Хаметдинова // Совершенствование деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью в современных условиях : Материалы Всероссийской научно-практической конференции, 18-19 ноября 2004 г. – Тюмень : ТГИМЭУП, 2005. – С. 79–88.
138. Морозов В. И. Квалификация деяний, связанных с причинением смерти в состоянии крайней необходимости / В. И. Морозов, Г. Ф. Хаметдинова // Совершенствование деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью в современных условиях : Материалы Всероссийской научно-практической конференции, 27-28 октября 2005 г. – Тюмень : Изд-во ТГИМЭУП, 2006. – Вып. 2. – С. 63–66.
139. Морозов В. И. Поведение человека как источник опасности при крайней необходимости / В. И. Морозов, Г. Ф. Хаметдинова // Научные исследования высшей школы : Сб. тезисов докладов и сообщений на итоговой научно-практической конференции, 8 февраля 2005 г.. – Тюмень : Изд-во Тюмен. юрид. ин-та МВД РФ, 2005. – С. 39–40.
140. Морозов В. Некоторые аспекты уголовной ответственности при превышении пределов крайней необходимости / В. Морозов, Г. Хаметдинова // Уголовное право. – М. : АНО \"Юридические программы\", 2005. – № 1. – С. 55–57.
141. Мочкош Я. Необхідна оборона в кримінальному праві України / Я. Мочкош // Право України. – 2006. – № 6. – С. 95–99.
142. Набоков В. Д. Рецензия на кн. : Розин Н. О крайней необходимости / В. Д. Набоков // Право. – 1900. – С. 359–363.
143. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
144. Науково–практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / За. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – [2-е вид., перероб. і доп.] – К. : Юрінком Інтер, 2008. – Т. ІІ. – 1088 с.
145. Неврев А. В. Необходимая оборона: проблемы квалификации и правоприменения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Андрей Валерьевич Неврев. – М., 2003. – 170 с.
146. Нинидзе Ф. Г. К понятию крайней необходимости в советском гражданском праве /Ф. Г. Нинидзе // Проблемы государства и права на современном этапе. – М. : ИГПАН СССР. – 1974. – Вып. 8. – С. 178–184.
147. Нинидзе Ф. Г. Крайняя необходимость по советскому гражданскому праву : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / Ф. Г. Нинидзе. – М., 1974. – 17 с.
148. Нинидзе Ф. Г. Субъекты возмещения вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости / Ф. Г. Нинидзе // Проблемы государства и права. – 1974. – Вып. 9. – С. 187–193.
149. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт. – Т. 3. – 1998. – 928 с.
150. Новиков М. О необходимой обороне и крайней необходимости / М. Новиков // Советская законность. – 1991. – № 10. – С. 34–35.
151. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий,
Л. А. Лунц. – М. : Госюриздат, 1950. – 416 с.
152. Новосельцева Л. С. Возмещение вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости и необходимой обороны : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 712 „Гражданское право и гражданский процесс” / Л. С. Новосельцева. – М., 1971. – 20 с.
153. Носов В. А Внедоговорные обязательства, возникающие из правомерных действий / В. А. Носов // Проблемы защиты субъективных прав и гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1981. – С. 43–44.
154. Общая теория государства и права : академ. курс : в 3–х т. / Под ред. М. Н. Марченко. – [2-е изд.]. – М. : Зерцало. – Том 2 : Теория права. – 2001. – 528 с.
155. Объекты гражданского оборота : Сборник статей / Отв. ред. М. А. Рожкова. – М. : Статут, 2007. – 542 с. (Анализ современного права).
156. Ойгензихт В. А. Воля и волеизъявление (Очерки теории, философии и психологии права) / В. А. Ойгензихт. – Душанбе: Дониш, 1983. – 256 с.
157. Ойгензихт В. А. Мораль и право : Взаимодействие. Регулирование. Поступок / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Ирфон, 1987. – 160 с.
158. Ойгензихт В. А. Проблема риска в гражданском праве : Общая часть / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Ирфон, 1972. – 224 с.
159. Отраднова О. А. Проблемные вопросы понятия классификации обязательств из нанесения вреда (Гл. 82 ГК Украины) / О. А. Отраднова // Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч : міжнародна науково-практична конференцыя, 28–29 вересня 2006 р. : тези доп. – К., 2006. – С. 276–279.
160. Паліюк В. П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В. П. Паліюк. – Х., 2000. – 18 с.
161. Памятники римского права : Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана /[Пер. с лат.]. – М. : Зерцало, 1997. – 608 с.
162. Паше-Озерский Н. Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву / Н. Н. Паше-Озерский. – М. : Госюриздат, 1962. – 181 с.
163. Підопригора О. А. Римське право : підруч. / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
164. Плешаков А. М. Институт крайней необходимости в российском уголовном праве / А. М. Плешаков, Г. С. Шкабин. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 240 с.
165. Победоносцев К. П. Курс гражданского права: в 3 т. / Под ред.
В. А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – Т. 3. – 608 с.
166. Повышение роли гражданско–правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций : моногр / [Я. Н. Шевченко, А. А. Собчак, В. В. Луць та ін.] ; отв. ред. Я. Н. Шевченко, А. А. Собчак. – К. : Наукова думка, 1988. – 262 с.
167. Постановление президиума Верховного Суда Казахской ССР от 30.8. 1965 г. по делу К. К. Шмика // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1965. – № 6. – С. 46.
168. Права людини: міжнародні договори ООН та Ради Європи / Упорядник В. Павлик, В. Тесленко.– К. : Факт, 2001. – С. 6–70.
169. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. / [І. Б. Усенко, В. В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко та ін.] ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 1997. – 547 с.
170. Примак В. Д. Деліктоздатність як елемент змісту цивільної правосуб’єктності юридичної особи / В. Д. Примак // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 1––2 (9-10). – С. 98–104.
171. Приступа С. Н. Возмещение вреда, причиненного в результате столкновения автотранспортных средств : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / С. Н. Приступа. – Х., 1983. – 19 с.
172. Про господарські товіриства : Закон України від 19 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
173. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002. Офіц. вид. / За заг ред. В. Т. Маляренка. – К. : А.С.К., 2003. – С.110–127.
174. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 березня 1995 р. № 4) // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : А.С.К., 2003. – С. 66–73.
175. „Про судову практику у справах про необхідну оборону”: Постанова Пленуму Верховного С