ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ ТА ІНШІ ЧАСОВІ ФОРМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ
1.1. Поняття та місце «часу» у цивільному процесі України та його співвідношення з процесуальним строком 13
1.2. Класифікація часових параметрів цивільного процесу України 31
Висновки до Розділу 1 36

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ
2.1. Поняття та значення строків цивільного процесу України 39
2.2. Види цивільних процесуальних строків у цивільному процесі України 62
2.3. Обчислення цивільних процесуальних строків 74
2.4. Зупинення, поновлення та продовження цивільних процесуальних строків 85
Висновки до Розділу 2 100

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ ЗА ЦПК УКРАЇНИ
3.1. Процесуальні строки в суді першої інстанції
3.2. Процесуальні строки у провадженнях по перегляду судових рішень
Висновки до Розділу 3

ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 106
155
174

182
192
196

ВСТУП

Актуальність теми. Часова (темпоральна) протяжність є однією з важливих характеристик соціальних процесів. Життя і діяльність людини в суспільстві нерозривно пов'язані з часовими рамками. Час є невід'ємним компонентом багатогранного процесу функціонування державних органів та посадових осіб. У державній діяльності, як і в суспільстві в цілому, він вимірюється звичайними величинами: роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, хвилинами і т.д. Сучасні потреби суспільства і держави диктують необхідність достатньо швидкого, оперативного темпу здійснення будь-якого виду державної діяльності, у тому числі й цивільного судочинства. Звідси і виникає об'єктивна необхідність забезпечення своєчасності її реалізації за допомогою правового регулювання. У цьому сенсі відповідні правові норми є найбільш дієвим засобом економії часу.
Цивільне судочинство у конкретній справі є процесом, що має свою протяжність. Надмірна його розтягнутість у часі тягне негативні наслідки не тільки щодо осіб, які беруть участь у справі, суду, але й для суспільства і держави в цілому. Успішне вирішення завдань цивільного судочинства безпосередньо залежить від часової впорядкованості цивільно-процесуальної діяльності. У зв'язку з цим держава, з однієї сторони, з метою забезпечення економії часу впорядковує темпоральні сторони суспільних відносин, що виникають у процесі діяльності компетентних посадових осіб і державних органів при розгляді цивільних справ, а з іншої - створює реальні часові можливості для реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків, захисту прав, свобод та інтересів учасників цивільного судочинства. Необхідно зазначити, що тільки юридичні норми, а у випадках, встановлених процесуальним законом, також суд, здатні встановлювати чіткі часові рамки здійснення дозволених або необхідних дій, пов'язувати з їх закінченням обов'язкові правові наслідки. Однак норми права регулюють не час як такий, а часові параметри цивільно-процесуальної діяльності, виступаючи таким чином одним із засобів освоєння, управління часом.
У чинному Цивільному процесуальному кодексі України (надалі – ЦПК України) спостерігається більш широке (у порівнянні з ЦПК України 1963 року) використання в нормах права строків та інших часових параметрів. Процесуальні строки та інші часові параметри цивільного судочинства врегульовані правом тільки в тих випадках, коли це необхідно для прискореного виконання певних процесуальних дій і своєчасного прийняття рішень.
Актуальним для з’ясування є питання розгляду цивільних справ протягом розумного строку. У 2007 р., як і в 2006, залишилися поширеними факти порушення судами строків розгляду справ. Так, місцевими загальними судами з порушенням строків, установлених нормами ЦПК України, було видано (скасовано) судових наказів і розглянуто 129,7 тис. цивільних справ позовного та окремого провадження, або 8,7 % [2006 р. – 131,9 тис., або 10%] від виданих (скасованих) судових наказів та розглянутих справ. Недотримання встановлених законом процесуальних строків провадження у справах порушує конституційні права осіб на судовий захист, а також суперечить загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим у ст. 10 Загальної декларації прав людини, у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що зумовлює необхідність неухильного дотримання процесуальних строків вирішення справ, а також на неприпустимість фактів тяганини [131, с. 18-19, 21].
Таким чином, питання часу має неабияке значення для реалізації суб’єктами цивільних процесуальних відносин своїх процесуальних прав та обов’язків і реалізації завдань цивільного судочинства в цілому, тому законодавець надає особливу увагу процесуальним строкам та іншим часовим параметрам у ЦПК України. Але, на жаль, дана проблема не отримала належного дослідження серед науковців, що робить дослідження часових характеристик актуальним не тільки в межах теоретичного пізнання, а й для судової практики в цілому, адже процесуальні строки та інші часові параметри покликані забезпечити гарантованість, реальність та оперативність судового захисту суб’єктивних прав фізичних, юридичних осіб та держави.
У дореволюційній цивільній процесуально-правовій доктрині інститут процесуальних строків розглядався як цілісне утворення. Питання соціального значення процесуальних строків, їх поняття, види, наслідки пропуску та ряду інших аспектів досліджуваної теми становили сферу інтересу таких провідних вчених-процесуалістів як Д. Азаревич, Є.В. Васьковський, А.Х. Гольмстен, І.Є. Енгельман, А. Загоровський, В.Л. Ісаченко, К. Малишев, Е.А. Нефедьєв, Т.М. Яблочков та ін. У другій половині ХХ ст. процесуальні строки розглядалися у невеликих за обсягом розділах посібників, підручників та коментарях до законодавства А.Ф. Клейнманом, М.К. Треушніковим, П.Я. Трубніковим, Д.М. Чечетом, М.С. Шакарян, К.С. Юдельсоном.
У національній доктрині тему процесуальних строків досліджували такі вчені кримінального та цивільного процесу як О.Р. Михайленко, В.І. Тертишніков, С.Я. Фурса, С.І. Чорнооченко, М.Й. Штефан та інші.
У сучасних умовах інститут цивільних процесуальних строків був предметом дисертаційного дослідження лише двічі. У 1987 році в МДУ ім. М.В. Ломоносова Г.П. Бужинскасом була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Процесуальні строки у радянському цивільному судочинстві». У 2004 році в Інституті держава та права Російської академії наук О.В. Ісаєвою була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Процесуальні строки у цивільному процесуальному та арбітражному процесуальному праві».
Самостійному ж дисертаційному дослідженню в Україні, що, крім того, ґрунтувалося б на новому цивільному процесуальному законі, проблема процесуальних строків та інших часових параметрів у цивільному процесі не піддавалася. Всі перераховані обставини у взаємозв'язку і обумовлюють актуальність теми та її вибір для дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського союзу" № 06БФ 042-01 на 2006-2010 р.р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз цивільного процесуального законодавства щодо цивільних процесуальних строків та інших часових параметрів цивільного судочинства; виявлення недоліків нормативного та практичного характеру, пов'язаних із реалізацією правово-часових засобів регулювання темпоральних відносин, що виникають в цивільному судочинстві, формулювання на цій основі пропозицій по внесенню змін до ЦПК України, спрямованих на більш ефективне та дієве забезпечення дотримання процесуальних строків цивільного процесу України.
Для досягнення поставленої мети, враховуючи сучасні вимоги та історико-філософські положення, автор поставив перед собою вирішити такі завдання:
• розкрити поняття та зміст часових параметрів цивільного судочинства України та дати їм наукову класифікацію;
• виокремити поміж часових параметрів строки цивільного процесу, розкрити їх сутність та значення, запропонувати своє визначення та здійснити поділ цивільних процесуальних строків на види;
• дослідити питання «розумного строку», «достатнього строку», «перевищення розумних строків» розгляду та вирішення цивільних справ, запропонувати власне визначення наведених понять;
• проаналізувати порядок перебігу та обчислення цивільних процесуальних строків, виокремити основні ознаки, притаманні їм, дати власне визначення перебігу та обчисленню процесуальних строків;
• розкрити основні ознаки зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків, запропонувати на цій основі свої визначення;
• виявити причини порушення цивільних процесуальних строків та запропонувати шляхи їх подолання;
• дати характеристику процесуальним строкам, що зазначені в ЦПК України з урахуванням його структури, виявити практичну можливість їх дотримання;
• вивчити практику застосування процесуальних норм, змістом яких є цивільні процесуальні строки;
• виявити недоліки правового регулювання цивільних процесуальних строків та запропонувати відповідні зміни до ЦПК України.
Об'єктом дослідження є часові аспекти суспільних відносин, що виникають у цивільному судочинстві України.
Предметом дослідження є цивільні процесуальні строки цивільного процесу України.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена такими методами: діалектичним методом пізнання розвитку уявлень про таке явище як час, що дало змогу автору проаналізувати часові параметри цивільного процесуального права, ґрунтуючись при цьому на аналізі, синтезі, узагальненні, аналогії, що, в свою чергу, забезпечило можливість виявити спільне та відмінне у загальнофілософському понятті «час» та часовими параметрами як засобами регулювання темпоральних відносин цивільного судочинства; системно-структурним, що дало можливість визначити місце і роль процесуальних строків та інших часових параметрів в системі цивільного процесуального права України з урахуванням його структури; формально-логічним для проведення аналізу змісту та ознак часових параметрів та цивільних процесуальних строків; формально-догматичним, за допомогою якого здійснено тлумачення окремих понять, термінів; порівняльно-правовим, що використовувався при співставленні наявних в науковій літературі позицій з нормами цивільного процесуального закону, а також норм ЦПК України 1963 року та чинного ЦПК України; соціологічним методом, що застосовувався при опитуванні суддів шляхом анкетування; статистичним методом при аналізі судової статистики роботи судів загальної юрисдикції тощо.
Теоретичною основою дисертації є положення наукових праць філософів, вчених загальної теорії права, цивільного, цивільного процесуального, кримінально-процесуального права та інших наук.
Правову базу дисертаційного дослідження склали Конституція України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ЦПК України, закони, інші нормативно-правові акти, а також ЦПК України 1963 року, що втратив чинність, але використовувався при порівняльному аналізі строків цивільного процесу України.
Емпіричну базу дисертації становлять статистичні дані та матеріали узагальнень практики Верховного Суду України за 2002-2007 р.р., рішення Європейського суду з прав людини, матеріали вивчення 450 цивільних справ, що розглядалися Рівненським міським судом, апеляційним судом Рівненської області, Березнівським районним судом Рівненської області, Печерським районним судом м. Києва, анкетування 50 суддів Рівненського міського суду та Рівненського районного суду, проведеного у лютому-квітні 2007 року.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що у дисертації вперше в Україні на основі теоретичних напрацювань, а також виходячи з норм чинного ЦПК України, з урахуванням останніх змін до нього, інших нормативних актів, здійснено комплексне дослідження інституту процесуальних строків цивільного процесуального права України. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на публічний захист, зокрема, найважливішими з них є такі:
1. Доводиться, що під цивільним процесуальним строком слід розуміти встановлений в нормах цивільного процесуального закону та/або судом і обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу, який визначається точними календарними датами чи вказівкою на подію, що повинна неминуче настати, і з яким або до якого ЦПК пов’язує можливість або необхідність вчинення судом і учасниками цивільного процесу процесуальних дій, а його закінчення (пропущення) може мати негативні наслідки для осіб, які беруть участь у справі.
2. Розвинуто позицію, що правильно пов'язувати юридичне значення цивільного процесуального строку з його закінченням, а також те, що сплив строку не можна віднести ні до абсолютних, ні до відносних подій, а необхідно цей юридичний факт називати "умовною подією".
3. Уперше за власними критеріями запропоновано класифікацію часових параметрів цивільного судочинства України, а також розширений поділ процесуальних строків на види.
4. Обґрунтовується, що «розумний строк» - це сукупність процесуальних строків, встановлених процесуальним законом для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави без необґрунтованих зволікань, перебіг яких розпочинається з дня відкриття провадження у справі, а закінчується набранням законної сили остаточним рішенням або його виконанням, без втрати його сенсу та можливості досягнення практичних цілей заінтересованих осіб.
5. Уперше запропоновано:
• визначення достатнього строку, який пропонується розуміти як складову частину розумного строку, що визначається як проміжок часу, мінімальні межі якого є необхідними для всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів судом для ухвалення законного і своєчасного рішення у справі;
• власне визначення «перевищення розумного строку розгляду та вирішення цивільної справи», як розгляд справи понад строки, достатні для встановлення юридичних та фактичних обставин справи, що мало наслідком необґрунтовано запізніле ухвалення рішення у справі, і призвело до утруднення чи неможливості його виконання або виконання якого втратило інтерес для осіб, які звернулися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
6. Обґрунтовується, що під перебігом цивільного процесуального строку слід розуміти послідовну плинність процесуального строку, що розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якими процесуальним законом пов'язано його початок, а закінчується у робочий день, що триває до 24 години або до закінчення роботи суду, відповідних місяця і числа останнього року строку або відповідного числа останнього місяця строку, якщо він обчислюється роками чи місяцями відповідно, або наступного дня після настання події, якщо його закінчення пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати.
7. Доводиться, що зупинення процесуальних строків – це повна і тимчасова зупинка перебігу всіх процесуальних строків у справі, початок якої пов’язується з настанням передбачених законом обставин, що обумовлюють зупинення провадження у справі і перешкоджають подальшому судочинству, а закінчення – винесенням судом ухвали про відновлення провадження у справі, після чого перебіг процесуальних строків продовжується.
8. Обґрунтовується, що під поновленням процесуальних строків слід розуміти повторне надання судом особам, які беруть участь у справі, строку, встановленого процесуальним законом, необхідного для реалізації ними втраченого права, пропуск якого відбувся з поважних причин.
9. Автором запропоноване власне визначення «продовження процесуальних строків» як збільшення судом особам, які беруть участь у справі, строку до певної нової дати або події, коли у встановлені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, що перешкоджають їх реалізації.
10. Уперше виокремлено основні ознаки, притаманні обчисленню цивільного процесуального строку, за якими обґрунтовується, що обчислення цивільного процесуального строку – це встановлений процесуальним законом порядок обрахунку перебігу процесуального строку, який виражається конкретним часовим відрізком, що залежить від встановлених процесуальним законом масштабів – днів, місяців, років.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані:
• у законотворчій діяльності – для вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України, а також при підготовці роз'яснень для судової практики;
• у діяльності суддів та учасників цивільного судочинства – для забезпечення гарантованості, реальності та оперативності судового захисту прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі;
• у навчальному процесі – при викладанні курсу "Цивільний процес України" в юридичних вузах України, при підготовці навчальних посібників, науково-практичних та методичних вказівок. Результати дослідження автор використовувала під час проведення практичних занять на юридичному факультеті Національного університету "Острозька академія», Волинського національного університету імені Лесі Українки;
• у науково-дослідній діяльності – при здійсненні подальших досліджень цивільних процесуальних строків та інших часових параметрів цивільного судочинства України.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено в наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: 1) на науково-практичній інтернет - конференції «Розвиток юридичної науки на сучасному етапі»; 2) на науково-практичній інтернет - конференції «Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення»; 3) на ІV міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2008 р.); 4) на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (Запоріжжя, 2008 р.); 5) на V міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2008 р.), 6) на ІХ міжнародній науковій конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку (м. Косів Івано-Франківської області, 2008 р.).
Публікації. Основні висновки та результати дослідження, сформульовані в дисертації, містяться в десяти наукових публікаціях, чотири з яких опубліковано у фахових юридичних виданнях, затверджених переліком ВАК України.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Повний обсяг дисертації викладено на 214 сторінках, з них основного тексту –191 сторінка. Список використаних джерел включає 253 найменування на 19 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Актуальність теми, зазначена у вступі, повністю підтвердилася в ході проведеного дисертаційного дослідження. Проблеми, які стосуються застосування інституту процесуальних строків у цивільному судочинстві, мають багато дискусійних чи й взагалі недосліджених теоретичних аспектів, вони недостатньо чітко регламентовані в нормах чинного законодавства або ж правове регулювання відповідних положень не відповідає сучасним вимогам цивільного процесу, недосконала і правозастосовна практика. Водночас виявлено, що більшість теоретичних, законотворчих та правозастосовних проблем інституту цивільних процесуальних строків мають варіанти вирішення, які й запропоновані в роботі.
Проведений аналіз як чинного законодавства, практики його застосування, так і висловлених в літературі поглядів, дозволив обґрунтувати в дисертації, що:
1. Цивільний процесуальний строк - встановлений в нормах цивільного процесуального закону та/або судом і обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу, який визначається точними календарними датами чи вказівкою на подію, що повинна неминуче настати, і з яким або до якого ЦПК пов’язує можливість або необхідність вчинення судом і учасниками цивільного процесу процесуальних дій, а його закінчення (пропущення) може мати негативні наслідки для осіб, які беруть участь у справі.
2. Розумний строк - це сукупність процесуальних строків, встановлених процесуальним законом для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави без необґрунтованих зволікань, перебіг яких розпочинається з дня відкриття провадження у справі, а закінчується набранням законної сили остаточним рішенням або його виконанням, без втрати його сенсу та можливості досягнення практичних цілей заінтересованих осіб.
3. Достатній строк – це складова частина розумного строку, що визначається як проміжок часу, мінімальні межі якого є необхідними для всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів судом для ухвалення законного і своєчасного рішення у справі.
4. Перевищення розумного строку розгляду та вирішення цивільної справи – це розгляд справи понад строки, достатні для встановлення юридичних та фактичних обставин справи, що мало наслідком необґрунтовано запізніле ухвалення рішення у справі, і призвело до утруднення чи неможливості його виконання або виконання якого втратило інтерес для осіб, які звернулися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
5. Перебіг цивільного процесуального строку – це послідовна плинність процесуального строку, що розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якими процесуальним законом пов'язано його початок, а закінчується у робочий день, що триває до 24 години або до закінчення роботи суду, відповідних місяця і числа останнього року строку або відповідного числа останнього місяця строку, якщо він обчислюється роками чи місяцями відповідно, або наступного дня після настання події, якщо його закінчення пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати.
6. Обчислення цивільного процесуального строку – це встановлений процесуальним законом порядок обрахунку перебігу процесуального строку, який виражається конкретним часовим відрізком, що залежить від встановлених процесуальним законом масштабів – днів, місяців, років.
7. Зупинення процесуальних строків – це повна і тимчасова зупинка перебігу всіх процесуальних строків у справі, початок якої пов’язується з настанням передбачених законом обставин, що обумовлюють зупинення провадження у справі і перешкоджають подальшому судочинству, а закінчення – винесенням судом ухвали про відновлення провадження у справі, після чого перебіг процесуальних строків продовжується.
8. Поновлення процесуальних строків – це повторне надання судом особам, які беруть участь у справі, строку, встановленого процесуальним законом, необхідного для реалізації ними втраченого права, пропуск якого відбувся з поважних причин.
9. Продовження процесуальних строків – це збільшення судом особам, які беруть участь у справі, строку до певної нової дати або події, коли у встановлені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, що перешкоджають їх реалізації.
Дисертаційне дослідження дало підстави для висновків, які стосуються оцінки законодавства та перспектив його вдосконалення в аспекті врегулювання інституту цивільних процесуальних строків. За результатами вивчення національної судової практики, судової статистики автором встановлена неможливість практичного дотримання процесуальних строків при їх практичному застосуванні в цивільному судочинстві, у зв’язку з чим сформульовано пропозиції з внесення змін та доповнень до ЦПК України, зокрема:
Доповнити Цивільний процесуальний кодекс України Главою 61 «Судові штрафи» Розділ І «Загальні положення», виклавши її наступним чином:
«Стаття 731. Підстави накладення штрафів
1. До осіб, які вчинили порушення процесуальних строків, встановлених цим Кодексом або суддею, у кожному випадку такого порушення до винних осіб застосовуються штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Стаття 732. Відповідальність свідка
1. На свідка, який не з»явився в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, або завчасно не повідомив суд про неможливість прибуття за викликом суду, накладається штраф у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також застосовується примусовий привід через органи внутрішніх справ. Витрати, пов’язані із приводом, покладаються на свідка, щодо якого він застосовувався.
Стаття 733. Відповідальність перекладача, експерта, спеціаліста
1. На перекладача, експерта, спеціаліста, який не з»явився в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, або завчасно не повідомив суд про неможливість прибуття за викликом суду, накладається штраф у розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Одночасно суд вирішує питання про можливість та доцільність заміни вказаних осіб.
Стаття 734. Відповідальність за несвоєчасне подання доказів
1. На особу, яка несвоєчасно подала докази чи не повідомила про них суд, накладається штраф у розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Стаття 735. Відповідальність за неповідомлення суду про зміну адреси
1. На осіб, які беруть участь у справі, за неповідомлення суду про зміну адреси під час провадження у справі, ухвалою суду накладається штраф у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Стаття 736. Порядок постановлення та направлення ухвали про накладення штрафу
1. Ухвала про накладення штрафу постановляється судом чи суддею одноособово, без виклику осіб, щодо яких застосовується штраф, не пізніше наступного дня після виникнення підстав для його застосування.
2. Копія ухвали про накладення штрафу надсилається особі, на яку накладено штраф, відповідному відділу державної виконавчої служби, протягом двох дні з дня її постановлення.
3. Ухвала суду про накладення штрафу набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.».
Частину 1 статті 102 ЦПК України змінити, виклавши у такій редакції:
«1. У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у п’ятиденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.».
Частину 1 статті 123 ЦПК України доповнити та викласти у такій редакції:
«1. Відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред’явити зустрічний позов. У випадку зміни позивачем підстав або предмету позову, збільшення ним розміру позовних вимог відповідач відповідно до змінених підстав або предмету позову чи в частині збільшення позовних вимог має право пред’явити зустрічний позов протягом усього часу розгляду справи, якщо зустрічний позов ним не було заявлено до або під час попереднього судового засідання.».
Статтю 129 ЦПК України змінити і викласти її в такій редакції:
«Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.».
Статтю 131 ЦПК змінити, виклавши її в такій редакції:
«1. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази також можуть бути подані у строк, встановлений судом, з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.
2. Питання про прийняття доказів, поданих з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, вирішується судом залежно від причин їх несвоєчасного подання або від обставин справи.».
Частину 4 статті 133 ЦПК України доповнити та викласти її в такій редакції:
"4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. Заявнику, який подав заяву про забезпечення доказів, але не був присутнім при розгляді заяви про забезпечення доказів, ухвала про забезпечення доказів направляється негайно. В такому випадку строк для подання позовної заяви обчислюється з моменту отримання заявником ухвали про забезпечення доказів.".
Частину 2 статті 135 ЦПК України змінити і викласти її в такій редакції:
«2. Заява про забезпечення доказів подається до суду, де вона реєструється та передається на розгляд у порядку черговості відповідному судді. У день отримання заяви про забезпечення доказів суддя повідомляє сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, присутність яких не визнається обов'язковою, про час та місце розгляду заяви. Вирішення питання про задоволення заяви про забезпечення доказів або про відмову в її задоволенні не повинно перевищувати часу, необхідного для належного повідомлення учасників судового розгляду в порядку, встановленому частинами третьою та четвертою статті 74 цього Кодексу.».
Частину 3 статті 135 ЦПК України змінити, виклавши її таким чином:
«3. Суддя, встановивши, що вимога заявника про забезпечення доказів обґрунтована або якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред’явлено позов, негайно здійснює повідомлення заявника, участь якого є обов’язковою, у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою статті 74 цього Кодексу. Вирішення питання про задоволення заяви про забезпечення позову або про відмову в її задоволенні в даному випадку не може перевищувати часу, необхідного для належного повідомлення заявника про час та місце розгляду заяви.».
Частину 5 статті 151 ЦПК України доповнити та викласти її в такій редакції:
"5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Заявнику, який подав заяву про забезпечення позову, але не був присутнім при розгляді заяви про забезпечення позову, ухвала про забезпечення позову направляється негайно. В такому випадку строк для подання позовної заяви обчислюється з моменту отримання заявником ухвали про забезпечення позову.".
Частину 1 статті 153 ЦПК України змінити, виклавши таким чином:
«1. Заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого знаходиться справа, реєструється в канцелярії та передається відповідному судді. Суддя розглядає заяву про забезпечення позову в день її надходження до нього без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. У випадку подання заяви про забезпечення позову в судовому засіданні, остання підлягає негайному розгляду в даному судовому засіданні, за наслідками якого постановляється ухвала.».
Частину 2 статті 153 ЦПК України змінити та викласти її таким чином:
«2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, подається через канцелярію суду, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді, який здійснюватиме її розгляд. Суддя повинен розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження. У разі обґрунтованої вимоги заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається за участю заявника, повідомленого в порядку, встановленому частинами третьою та четвертою статті 74 цього Кодексу. Особа, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, про час та місце розгляду заяви не повідомляється. Неявка заявника належним чином повідомленого про час і місце розгляду заяви з причин, визнаних судом неповажними, або який заздалегідь не повідомив про неможливість прийняти участь у розгляді заяви, має наслідком залишення заяви без розгляду.
Вирішення питання про задоволення заяви про забезпечення позову або про відмову в її задоволенні не повинно перевищувати часу, необхідного для належного повідомлення заявника про час та місце розгляду заяви.».
Частину 3 статті 153 ЦПК України змінити, виклавши її таким чином:
«3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У такому випадку суддя встановлює строк для подання необхідних документів та інших доказів. Порушення встановленого судом строку для подання необхідних документів та інших доказів без поважних причин є наслідком залишення заяви про забезпечення позову без розгляду, якщо її розгляд без документів та інших доказів, що витребовувалися судом, є неможливим, про що постановляється відповідна ухвала.».
Частину 1 статті 154 ЦПК України змінити та викласти таким чином:
«1. Заява про заміну способу забезпечення позову подається через канцелярію суду, де вона реєструється і передається судді, який здійснює розгляд справи. Суддя розглядає заяву про заміну способу забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її отримання. У випадку подання заяви під час судового засідання, остання підлягає розгляду в даному судовому засіданні. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. Якщо заяву про заміну способу забезпечення позову подано відповідачем, то вирішення питання про задоволення заяви про заміну способу забезпечення позову або про відмову в її задоволенні не повинно перевищувати часу, необхідного для належного повідомлення сторін, у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою статті 74 цього Кодексу, про час та місце розгляду заяви.».
Частину 1 статті 157 ЦПК України змінити, виклавши її таким чином:
«1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше трьох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – двох місяців.».
Пункт 2 частини 1 статті 201 ЦПК України доповнити словом "виділу" та викласти його в такій редакції:
"2) злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу юридичної особи, яка була стороною у справі;".
Частину 1 статті 202 ЦПК України доповнити пунктами 6 та 7, виклавши їх в такій редакції:
"6) перебування відповідача за межами України, що документально підтверджується;
"7) необхідності витребування доказів від осіб, які не беруть участь у справі, отримання яких ускладнено і не можливо визначити час, який для цього знадобиться.".
Частину 1 статті 294 ЦПК України уточнити, виклавши її в такій редакції:
«1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі складання рішення у повному обсязі відповідно до статті 209 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.».
Частину 1 статті 297 ЦПК України змінити і викласти в такій редакції:
«1. Справа реєструється в апеляційному суді і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом трьох днів з моменту її отримання вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.».
Частину 1 статті 325 ЦПК України змінити та викласти її в такій редакції:
"1. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.".
Статтю 327 ЦПК України змінити і викласти в такій редакції:
«1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Суддя-доповідач протягом десятиденного строку з дня отримання ним касаційної скарги вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом. За наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали).
2. У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем протягом десятиденного строку з дня отримання ним касаційної скарги постановляється відповідна ухвала.».
Частину 5 статті 332 ЦПК України змінити, виклавши її в такій редакції:
«5. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Справа повинна бути призначена до судового розгляду не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення попереднього розгляду справи. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.».
Пункт 1 частини 1 статті 354 ЦПК України конкретизувати, виклавши в такій редакції:
«1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону, яке мало місце до або під час ухвалення судового рішення, що оскаржується у зв’язку з винятковими обставинами;».
Частини 3, 4 статті 356 ЦПК України змінити та викласти їх таким чином:
«3. Про допуск скарги і витребування справи або про відмову у цьому суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Ухвала про допуск скарги і витребування справи не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається відповідному суду, в якій зазначається строк для пересилання справи.
4. Копія ухвали про допуск скарги і витребування справи у строк, встановлений частиною третьою цієї статті, надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, та особі, яка подала скаргу, а у разі відмови від допуску – тільки особі, яка подала скаргу.».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин. Исповедь / Августин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.meta.ua/book/3920/.
2. Азаревич Д. Судоустройство и судопроизводство по гражданским делам. Университетский курс. Till. Судопоизводство / Д. Азаревич. - Варшава, 1900. - 939 с.
3. Алексеев П.В. Философия / П.В. Алексеев, А.В. Панин. - М., 1996. – 504 с.
4. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 4(32). - С. 15-25.
5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 р. за даними судової статистики // Віник Верховного Суду України. - 2003. - № 3(37). - С. 40-55.
6. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в І півріччі 2003 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Cуду України. - 2003. - № 5(39). - С. 32-38.
7. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 5(57). - С. 23-24.
8. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. - 2006. -№ 6(70). - С. 47.
9. Андрійчук О.В. Суть та значення строків у цивільному процесуальному праві України / О.В. Андрійчук // Вісник прокуратури. – 2007. - № 7(73). - С. 103-108.
10. Андрійчук О.В. Зміст часових параметрів у цивільному процесі України / О.В. Андрійчук // Право України. – 2007. - № 11.- С. 105-110.
11. Андрійчук О.В. Обчислення цивільно-процесуальних строків / О.В. Андрійчук // Вісник академії прокуратури України. – 2007. - № 3. – С. 113-117.
12. Андрійчук О.В. Види цивільних процесуальних строків у цивільному процесі України / О.В. Андрійчук // Судова апеляція. – 2007.- № 4. – С. 58-65.
13. Андрійчук О.В. Про історико-філософський аспект часу щодо цивільного процесу України / О.В. Андрійчук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2007. - № 14. – С. 5-11.
14. Андрейчук О.В. Классификация временных параметров гражданского процессуального права Украины / О.В. Андрейчук // Закон и жизнь. – 2007. - № 12(193). - С. 41-45.
15. Андрійчук О.В. Процесуальні строки у наказному провадженні / О.В. Андрійчук // Тези доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції [«Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених»], (Запоріжжя, 27 березня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Запорізький національний університет. – З.: Запор. націон. ун-т. - 2008. - С. 90-92.
16. Андрійчук О.В. Поняття та зміст розумного строку розгляду цивільних справ / О.В. Андрійчук // Збірник тез наукових доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених [«Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку»], (Луцьк, 14-15 березня 2008 р.) / М-во освіти і науки, Волинський національний університет імені Лесі Українки. – Л.: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - 2008. – С. 154-156.
17. Андрійчук О.В. Поняття цивільних процесуальних строків / О.В. Андрійчук // Збірник наукових статей за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції [«Актуальні питання реформування правової системи України»], (Луцьк, 30-31 травня 2008 р.) / М-во освіти і науки, Волинський національний університет імені Лесі Українки. – Л.: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – 2008. – С. 219-223.
18. Анненков К. Опытъ комментарія къ Уставу гражданскаго судопроизводства / К. Анненков. - [2-е изд., испр. и доп.]. - СПб.: Типография М.М.Стасюлевича, 1888. - Т.IV. – 583 с.
19. Аристотель. Физика / Аристотель [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.ru/POEEAST/ARISTOTEL/physic.txt.
20. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени в физическом познании / М.Д. Ахундов. - М.: «Мысль», 1982. – 253 с.
21. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М.И. Байтин. – М.: ООО НД «Право и государство», 2005. – 544 с.
22. Барак А. Судейское усмотрение / Аарон Барак. - М. - 1999. – 376 с.
23. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Підготовка справ до судового розгляду як стадія цивільного процесу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.Л. Бондаренко-Зелінська. – Київ, 2007. – 21 с.
24. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Підготовка справ до судового розгляду як стадія цивільного процесу: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Н.Л. Бондаренко-Зелінська. - К, 2007. - 207 с.
25. Боннер О.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе / О.Т. Боннер. – М.: Юрид. лит., 1980. – 159 с.
26. Бужинскас Г.П. Процессуальные сроки в советском гражданском судопроизводстве: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Г.П. Бужинскас. – М., 1987. – 206 с.
27. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. В 2-х т./ Е.В. Васьковский. – М.: Бр. Башмаковы, 1913. - Т.1. – 703 с.
28. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Е.В. Васьковский. – М., 1914. – 571 с.
29. Васьковский Е.В. Ученик гражданского процесса / Е.В. Васьковский. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.allpravo:ru/library/doc2472p0/instrum4301/item4365.html.
30. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Електронний ресурс]. – Рижим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd.
32. Верховний Суд України. Інформаційний сервер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/сlients/vs.nsf/(firstview)/vis.html?Open DocumesCount=100.
33. Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России: Учебник / М.А. Викут, И.М. Зайцев. – М.: Юристь, 1999. – 384 с.
34. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве / Н.А. Власенко. - Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1984. – 98 с.
35. Войтенко В.П. Время и часы как проблема теоретической биологии / В.П. Войтенко // Вопр. философии. - 1985. - № 1. - С.77.
36. Волосатова Л.В Принцип разумности в реализации субъективных гражданских прав: дис. … кандидата. юрид. наук / Л.В. Волосатова. – М., 2005. – 195 с.
37. Газнянц Л.И. Советский гражданский процесс. [Альбом схем. Учеб. пособие для слушателей Высшней школы МООП РСФСР]. - М., Науч.-иссл. и ред.-изд. отдел., 1963. – 63 с.
38. Гегель Г.В. Философия природы / Г.В. Гегель // Соч.: В 14 т. - М., Л., 1934. - 683с.
39. Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского судопроизводства (издание 5-е, исправленное и дополненное) / А.Х. Гольмстен. – С.-Петербург, типография М. Меркушева, 1913. – 412 с.
40. Гражданський процесс. Ученик для юрид. ин-тов и фак. / [Отв. редакторы д-р юрид. наук Н.А. Печина и канд. юрид. наук Д.М. Чечот]. - М., "Юрид. лит.", 1968. – 455 с.
41. Гражданський процесс. Ученик для юрид. ин-тов и фак. / [Под общ. ред. проф. К.С. Юдельсона]. - М., "Юрид. лит.", 1972. – 439 с.
42. Гражданский процесс: Учебник / [Под ред. М.С. Шакарян]. – М.: Юрид. лит., 1993. – 560 с.
43. Гражданский процесс: Учебник для вузов / [Отв. ред. О.К. Осипов]. – М.: БЕК, 1995. – 462 с.
44. Гражданский процесс: Учебник для вузов / [Под ред. М.С. Шакарян]. – 1996. – 400 с.
45. Гражданський процесс. Ученик для вузов / [Под ред. проф. М.К. Треушникова]. – [2 изд. исп. и доп.]. – М.: Издательство «Спарк», Юридическое бюро. - «Городец», 1998. – 544 с.
46. Гражданський процесс. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное / [Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота]. – М.: «Проспект», 1998. – 472 с.
47. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / [Под ред. проф. М.К. Треушникова]. – [2 изд., спр. и. доп.]. – М.: Новый юрист, 1999. – 400 с.
48. Гражданский процесс: Учебник / [Отв. ред. проф. В.В. Ярков]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 624 с.
49. Гражданский процесс: Учебник. / [В.А. Мусин, Н.А. Чечина, Д.М. Чечота]. – [3-е изд. перераб. и доп.]. – М.: ПБОЮЛ, 2001. – 544 с.
50. Гражданский процесс: учебник / [Под ред. Комарова В.В.]. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
51. Гражданский процесс. Учебное пособие / [За ред. Ю.С. Червонного]. – Х., 2003. - 352с.
52. Гражданский процесс: Учебник. / [Отв. ред. В.В. Ярков]. – [5-е изд. перераб. и доп.]. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 720 с.
53. Гражданский процесс. Практический комментарий на вторую книгу Устава гражданского судопроизводства / [Составитель В.Л. Исаченко]. – [Изд-е 2-е. СПб.]., 1912. – Т. IV. – 1064 с.
54. Гражданское процессуальное право России: ученик для студентов вузов, обучающихся по специальности 030501 «Юриспруденция» / [Н.Д. Эриашвили и др.]; под ред. П.В. Алексия, Н.Д. Амаглобели. – [2-е изд., переаб. и доп]. – М: ЮНИТИ – ДАНА, 2007. – 543 с.
55. Гребенюк І., Соловйов О. Розгляд справ – розумні строки / І. Гребенюк // Урядовий кур’єр. – 2004. – 9 грудня. – С. 8.
56. Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве / В.П. Грибанов. М., "Знание", 1967. – 48 с.
57. Гринчишин Д.Г. Короткий тлумачний словник української мови / Д.Г. Гринчишин. - К.: Радянська школа. - 1988. – 320 с.
58. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования / А.П. Гуляев. - М.: "Юрид. лит.", 1976. – 142 с.
59. Гусейнов Я. Новации в процедуре обжалования (Характеристика апелляции по новому ГПК Украины) / Я. Гусейнов // Юридическая практика. – 2004. - № 15. – С. 1, 14.
60. Гурвич М.А. Рецензія на книгу В.К. Пучинского «Подготовка гражданських дел судебному разбирательству» / М.А. Гурвич // Правоведение. - 1964. - № 3. - С. 135.
61. Дані про роботу судів загальної юрисдикції у 2002 р. – І півріччі 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 11(63). - С. 34-35.
62. Домбругова А. Судовий розгляд цивільних справ / А. Домбругова // Юридичний вісник України. – 2004. - № 51. – С. 14.
63. Домбругова А. Касаційне провадження у цивільному процесі / А. Домбругова // Юридичний вісник України. – 2005. - № 4. – С. 14.
64. Энгельс Фридрих. Анти-Дюринг. Переворот в науке, произведенный господином Евгением Дюрингом / Фридрих Энгельс. - М., Политиздат, 1966. – 484 с.
65. Жгунова А.В. Сроки в советском гражданском праве: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / А.В. Жгунова. – Свердловск, 1971. – 20 с.
66. Жилин Г.А. Подготовка гражданских дел к рассмотрению в суде кассационной инстанции: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Г.А. Жилин. - Свердловск, 1992. - 207 с.
67. Загоровский А. Очерки гражданского судопроизводства в новых административно-судебных и судебных учреждениях (у земских начальников, городских судей, в уездных съездах и в губернских присутсвиях) / А. Загоровский. - Одесса: Тип. Штаба Одес. Воен. Округа, 1892. – 383 с.
68. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Учбовий посібник з радянського цивільного процесуального права / П.П. Заворотько, М.Й. Штефан. - К., Вит-во Київського ун-ту, 1967. – 107 с.
69. Заїка С.О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі України / С.О. Заїка // Вісник Верховного суду України. - 2004. - № 1(41). - С. 41-44.
70. Зайцев И.М. Правовые фикции в гражданском судопроизводстве / И.М. Зайцев // Российская юстиция. - 1997. - № 1. - С. 35-36.
71. Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - с. 194.
72. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 08.09.2005 № 2875-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 52. - стор. 2701.
73. Закон України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України" від 16.03.2006 № 3551-ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 35. - ст. 298.
74. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97 ВР // Вісник Верховної Ради України. – 1997. - № 40. - ст. 263.
75. Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. -1993. - № 8. - С. 56.
76. Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 № 3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27. – ст. 180.
77. Зейдер М.Б. Судебное решение по гражданскому делу / М.Б. Зейдер. – М.: Юрид. лит., 1966. – 192 с.
78. Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Я.П. Зейкан. – К.: Юридична практика, 2006. – 560 с.
79. Зейкан Я. Проблемні питання апеляції / Я. Зейкан // Закон і бізнес. – 2002. - № 25-26. – С. 46.
80. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе. - Л., Изд-во Лен. гос. ордена Ленина университета им. А.А. Жданова, 1949. – 144 с.
81. Исаева Е.В. Процессуальные сроки в гражданском процессуальном и арбитражном процессуальном праве: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.15 «Гражданський процесс; Арбитражный процесс» / Е.В. Исаева. – М., 2004. – 32 с.
82. Исаева Е.В. Процессуальные сроки в гражданском м арбитражном процессе / Е.В. Исаева. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 233 с.
83. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / [Науч. ред. С.С. Алексеев]. / В.Б. Исаков. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 128 с.
84. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. - М: Юрид. лит., 1984. -144 с.
85. Исаченко В.Л. Гражданский процесс. Практический комментарий на Вторую Книгу Устава гражданского судопроизводства. Изд. 2-е, испр. и доп. / В.Л. Исаченко. - СПб.: Типография М.Меркушева, 1912. - Том IV. – 870 с.
86. Кант И. Сочинения в 6-ти т. / [Под общ. ред. В.Ф. Асмуса и др.]. / И. Кант. - М., "Мысль", 1964. – Т. 3. - 799 с.
87. Кириллова М.Я. Исковая давность / М.Я. Кирилова. - М., "Юрид. лит.", 1966. – 156 с.
88. Ковин В.Ф. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.712 / В.Ф. Ковин. - Свердловск., 1971. – 24 с.
89. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 153, 153-154.
90. Кодекс законів України про працю від 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - № 50. – С. 375.
91. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - № 51. - С.1122.
92. Комаров В.В. Цивільне процесуальне право України: Практика застосування: [Навч. посіб.] / В.В. Комаров. – Х.: Основа, 1993. – 288 с.
93. Комиссаров К.И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского судопроизводства / К.И. Комиссаров. - Свердловск. - 1971. – 168 с.
94. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (995_004) // Голос України. - 2001. - № 3.
95. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.
96. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А. Красавчиков. - М., Госюриздат, 1958. – 183 с.
97. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: [підручник] / В.Г. Кремень, В.В. Ільїн. - К.: Книга, 2005. – 528 с.
98. Курс гражданского судопроизводства / Малышев К. - Т. 2 К. - С. – Пб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1875. – 364 с.
99. Курс советского гражданского процессуального права: В 2-х т. / [А.А. Мельником, Т.Е. Альбов, П.П. Гуреев и др.]. - М.: "Наука", 1981. - Т.1. – 463 с.
100. Лапин Б.Н. Эффективность применения норм гражданского процессуального права в стадии подготовки дел к судебному разбирательству: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / Б.Н. Лапин. - Л., 1980. – 20 с.
101. Лапин Б.Н. Теоретические и практические проблемы повышения эффективности подготовки гражданских дел к судебному разбирательству / Б.Н. Лапин // Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1979. – С. 138 - 140.
102. Лебедева К.Ю. Классификация сроков в гражданском праве / К.Ю. Лебедева // Журнал российского права.-2001. - № 9. - С. 76.
103. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритизм. Полн. собр. соч. / В.И. Ленин. - 1923, 1924. - Т.10. – 328 с.
104. Лист в.о. голови Верховного Суду України "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" // Закон і бізнес. – 2006. - № 6.
105. Логинов В.П. Предварительная подготовка гражданских дел в суде / В.П. Логинов. – М.: Госюриздат, 1960. – 148 с.
106. Лой А.Н. Соціально-историческое содержание категорий "время" и пространство" / А.Н. Лой – К., 1978. – 135 с.
107. Лукьянова Е.Г. Юридические факты, опосредующие процессуальные правоотношения / Е.Г. Лукьянова // Право и политика. - 2001. - № 11. - С. 17.
108. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці / Д.Д. Луспеник. - Харків: Харків юридичний, 2005. – 432 с.
109. Мажитова Р.Ф. Правовые отношения в советском социалистическом обществе / Р.Ф. Мажитова. – М.: «Мисль», 1967. – 40 с.
110. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства / К. Малышев. - СПБ.: Типография М.М.Стасюлевича, 1875. - Т. 2. - 356 с.
111. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. / К. Малишев. – [Изд-е 2-е., испр. и доп.]. - С. – Пб: Тип. М.М. Стасюлевича, 1876. - Т. 1. – 454 с.
112. Малько А.В. Основы теории правовых средств / А.В. Малько // Весник Волжского университета В.Н. Татищева. Сер. Юриспруденция. - 1998. - Вып. 1. - С. 138-139.
113. Маркс Е., Энгельс Ф. Соч. / Е. Маркс, Ф. Энгельс. – М., Т.20. – 827 с.
114. Марткович И.Б. Определение объема судебного исследования в советском гражданском процессе / И.Б. Марткович // Сборник трудов Иркутского гос. ун-та имени А.А. Жданова. – Иркутск: Иркутское книжное издательство, 1955. – С. 73-75.
115. Михайленко О.Р. Момент як окрема одиниця в часових параметрах кримінального процесу України / О.Р. Михайленко // Вісник прокуратури. - 2000. - № 4. - С. 45-46.
116. Михайленко О.Р. Момент як окрема одиниця в часових параметрах кримінального процесу України / О.Р. Михайленко // Вісник прокуратури. - 2001. - № 1. – С. 50.
117. Михайленко О.Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України. Навчальний посібник / О.Р. Михайленко. – К., 2000. – 40 с.
118. Молчанов Ю.В. Четыре концепции времени в философии и физике / Ю.В. Молчанов. – М., 1977. – 192 с.
119. Мордачев В.Д. Сроки в советском трудовом праве: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.713 / В.Д. Мордачев. – Свердловськ, 1972. – 18 с.
120. Муллов П. Заочное решение и отзыв / П. Муллов // Журнал Министерства юстиции. - 1868. - №3. - С. 189-218.
121. Навроцька Ю.В. Заочний розгляд справив цивільному процесі України: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Ю.В. Навроцька. – Львів, 2008. - 207 с.
122. Научно-практический комментарий к ГПК РСФСР / [Под ред. Р.Ф. Каллистратовой и В.К. Пучинского]. – М.: Юрид. лит., 1965. – 512 с.
123. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навчальний посібник для студентів вищих учбових закладів / В.Г. Нестеренко. – К.: Абрис, 1995. – 336 с.
124. Нефедьев Е.А. Учебник русского гражданского судопроизводства / Е.А. Нефедьев. – [Изд-е 3-е]. – М., Типография Императорского Московского университета, 1909. – 403 с.
125. Ожогов С.И