ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................................3

ВСТУП…………………………………………………………………………...................4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОВІДНОСИН ЩОДО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………………................12
1.1. Поняття та кваліфікаційні ознаки правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності………………………………………………….............................12
1.2. Класифікація цивільно-правових способів захисту прав на об’єкти промислової власності.................................…………………………………….......................................35

РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………................................................…48
2.1. Характеристика загальних способів захисту…………………………..…...............48
2.2. Особливості застосування загальних способів захисту у правовідносинах щодо захисту прав на об’єкти промислової власності……………………………...................57

РОЗДІЛ 3 СПЕЦІАЛЬНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ………………….………................................................97
3.1. Спеціальні інституційні способи захисту прав на об’єкти промислової власності………………………………………………………………………...................97
3.2. Спеціальні окремі способи захисту прав на об’єкти промислової власності ......154

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………….….............197
ВСТУП

Актуальність теми. Формування громадянського суспільства потребує не тільки закріплення прав і свобод людини та громадянина, але й неодмінно передбачає існування механізмів захисту таких прав. Можливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів створюють завершену систему правового регулювання суспільних відносин.
Повною мірою це стосується і сфери суспільних відносин щодо об'єктів права інтелектуальної власності, в якій останнім часом спостерігається значне пожвавлення, пов’язане з активним процесом комерціалізації останніх. Звісно, що право не може не реагувати на такі процеси. Оновлюється законодавство, розвивається та вдосконалюється механізм правового регулювання. Як наслідок, юридичною наукою все більше уваги присвячується питанням правового регулювання суспільних відносин з приводу використання об'єктів права інтелектуальної власності та захисту прав на них. Активний оборот та використання об’єктів права інтелектуальної власності, особливо останнім часом, пов’язані із значними правопорушеннями у цій сфері, що не може не викликати відповідної реакції як на міжнародному рівні, так і на національному. Розробляються правові механізми забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, впроваджуються нові більш ефективні способи захисту тощо.
Потрібно відмітити, що серед об'єктів права інтелектуальної власності значна роль відводиться об'єктам промислової власності. На практиці ціла низка ринкових механізмів нерозривно пов’язана з правами на об’єкти промислової власності. А тому природно, що встановлення та забезпечення захисту прав на такі об’єкти стало неодмінною вимогою сучасних реалій життя. Актуальність даного питання обумовлена також євроінтеграційним курсом України, зокрема, процесом наближення законодавства України у сфері захисту прав інтелектуальної власності до міжнародних актів та актів ЄС. Разом з тим на фоні такого об’єктивно зумовленого інтересу в Україні відсутні комплексні напрацювання в сфері захисту прав на об'єкти промислової власності. Переважна більшість авторів у дослідженнях розкривають питання правової охорони прав на окремі об'єкти промислової власності, і за своєю суттю такі праці містять, як правило, аналіз матеріально-правового регулювання, встановлення і реєстрації прав на відповідні об’єкти та розкривають лише окремі питання захисту прав на такі об’єкти (Т.С. Демченко, О.В. Піхурець, Н.О. Халаїм, В.Є. Макода, О.Ю. Кашинцева, М.І. Архіпова, А.О. Кодинець та інші). Поряд з цим, слід зазначити, що захист прав на об'єкти промислової власності через призму застосування цивільно-правових способів захисту залишається недостатньо дослідженим. В роботах науковців такі аспекти розкриваються переважно в рамках аналізу механізму цивільно-правового захисту та окремих способів захисту прав інтелектуальної власності (О.А. Підопригора, Р.Б. Шишка, Г.О. Андрощук, Ю.М. Капіца, Н.М. Мироненко, Ю.Л. Бошицький, О.В. Ришкова та інші). В той же час в науці цивільного права відсутній комплексний аналіз можливостей та особливостей застосування загальних способів захисту щодо прав на об'єкти промислової власності, а також специфіки застосування спеціальних способів захисту. Власне названими факторами і обумовлюється актуальність теми дослідження.
Теоретичну основу дослідження становлять роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема: Г.О. Андрощука, І. Борнкамма, Ю.Л. Бошицького, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, М.С.Е.Дж. Бронкерза, В.В. Бутнєва, Д.В.Ф. Веркада, О.П. Вершиніна, Е.П. Гаврилова, О.О. Городова, В.П. Грибанова, А.С. Довгерта, В.А. Дозорцева, В.С. Дроб'язко, П.Ф. Єлісейкіна, В.І. Єременка, Т.І. Іларіонової, О.С. Йоффе, В.О. Калятіна, Ю.М. Капіци, Н.С. Кузнецової, С. Марковича, Н.М. Мироненко, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.Д. Святоцького, О.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, К.А. Флейшиц, С.Я. Фурси, Д.М. Чечота, Р.Б. Шишки та інших.
Нормативною основою дослідження стали положення законодавства України, міжнародно-правових актів, законодавства ЄС, а також законодавств деяких зарубіжних країн: Російської Федерації, Білорусії, Казахстану, Великобританії, Німеччини, Франції, США, Японії, Швейцарії, країн Бенілюксу, Іспанії, Сербії, Чорногорії, Південно-Африканської Республіки та інших.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження стало використання судової практики судів України та відомих у міжнародній практиці прецедентів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (№ 01БФ048-01) та відповідного плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».
Мета дослідження і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз правового регулювання відносин захисту прав на об’єкти промислової власності, виявлення проблем у правозастосуванні норм, що врегульовують зазначені відносини та розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту прав на об’єкти промислової власності.
Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі задачі: провести аналіз джерел правового регулювання відносин захисту прав на об’єкти промислової власності; визначити специфіку цивільно-правових способів захисту прав на об’єкти промислової власності та їх місце в загальній системі захисту цивільних прав; розробити класифікацію існуючих способів захисту прав на об’єкти промислової власності; надати характеристику загальних способів захисту прав на об’єкти промислової власності; з’ясувати взаємодію окремих способів захисту прав на об’єкти промислової власності між собою, взаємодію матеріально-правових способів із процесуальними засобами захисту прав на об’єкти промислової власності; дослідити специфіку застосування спеціальних способів захисту прав на об’єкти промислової власності; сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту прав на об’єкти промислової власності.
Об’єкт дослідження: цивільно-правові способи захисту прав на об’єкти промислової власності та правовідносини щодо їх застосування.
Предмет дослідження: нормативно-правові акти України та практика їх застосування, міжнародні акти, акти законодавства ЄС та законодавств зарубіжних країн у сфері захисту прав на об’єкти промислової власності, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, формально-логічний) та спеціально-юридичні (догматичний, порівняльно-правовий, техніко-юридичний) методи.
Діалектичний метод дозволив розглянути механізм захисту прав на об’єкти промислової власності у його зв’язку із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності в цілому. Застосування історичного методу дало змогу прослідкувати розвиток цивільного законодавства в сфері захисту прав на об’єкти промислової власності. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та нормах права. Догматичний метод використовувався переважно при формулюванні нових правових норм, понять і вдосконаленні вже існуючих. Порівняльно-правовий метод сприяв більш глибокому та всебічному аналізу питань встановлення, змісту, припинення та захисту прав на об’єкти промислової власності, а також з’ясуванню правової природи різних способів захисту. За допомогою техніко-юридичного методу було сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що робота є першим в Україні комплексним науковим дослідженням цивільно-правових способів захисту прав на об’єкти промислової власності. В дослідженні на підставі одержаних результатів на захист виносяться основні науково-практичні висновки, які мають новизну і полягають у наступному:
Вперше:
– сформульовано визначення правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності. Правовідносинами щодо захисту прав на об’єкти промислової власності пропонується вважати врегульований нормами цивільного законодавства правовий зв’язок між суб’єктом прав на об’єкт промислової власності (в тому числі особою, яка має право на використання об’єкту промислової власності в порядку та межах, визначених законом чи договором) та іншою особою, який виникає у зв’язку з порушенням таких прав, і втілюється у застосуванні передбачених законодавством способів захисту;
– запропоновано і обґрунтовано нормативну концепцію побудови в межах одного нормативного акту (ЦК України) системи способів захисту прав на об’єкти промислової власності, за якою остання повинна включати у себе три рівні способів захисту: перший – загальні способи захисту (на рівні ст. 16 ЦК України); другий – спеціальні інституційні способи захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності (на рівні ст. 432 ЦК України); третій – спеціальні окремі способи захисту прав на окремі об’єкти промислової власності на рівні відповідних глав ЦК України (глави 39, 43, 44, 45 ЦК України). Така система нормативного регулювання способів захисту прав на об’єкти промислової власності дозволить в рамках єдиного акту консолідувати всі цивільно-правові способи захисту прав на об’єкти промислової власності, внутрішньо узгодити такі способи, подолати внутрішні невідповідності, протиріччя та прогалини, а також надасть можливість відпрацювати послідовний механізм захисту прав на відповідні об’єкти;
– зроблено висновок, що закріплені законодавством України спеціальні інституційні способи захисту прав на об’єкти промислової власності, за правовою природою не є суто цивільно-правовими. Такі способи визначено як «квазіцивілістичні», оскільки, будучи закріпленими нормами цивільного законодавства та маючи (деякі з них) відновлювально-компенсаційну спрямованість, ці способи спрямовані переважним чином на: оперативне припинення/запобігання правопорушенню, унеможливлення повторного чи подальшого вчинення правопорушення, покладення на особу, яка порушила право, додаткових невигідних майнових наслідків тощо. Підкреслюється особлива ефективність застосування таких способів при захисті прав на об’єкти промислової власності в сучасних технологічних умовах;
– доведено доцільність закріплення в законодавстві України спеціального окремого способу захисту прав на торговельну марку – усунення за рахунок правопорушника неправомірно використаної торговельної марки чи позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, з матеріалів, якими супроводжується надання послуг, а також з документації, з реклами, з мережі Інтернет.
Одержали подальшого розвитку:
– положення щодо визначення розміру разового грошового стягнення за неправомірне використання об’єкта промислової власності (компенсації). Аргументовано доцільність при визначенні розміру компенсації розмежовувати випадки, коли порушення прав на об’єкт промислової власності вчинене з умислу чи грубої необережності та за їх відсутності: а) у випадках вчинення порушення за відсутності умислу чи грубої необережності, запропоновано розмір компенсації визначати співрозмірно розміру завданих збитків; б) у випадках вчинення порушення з умислу чи грубої необережності, розмір належної до сплати компенсації має бути «підвищеним», тобто значно збільшеним (у два/чи більше рази) по відношенню до розміру завданих збитків;
– підхід про необхідність комплексного врегулювання в законодавстві України відносин, що виникають у випадку зіткнень прав на різні об’єкти промислової власності. Обґрунтовано доцільність закріплення на законодавчому рівні універсальних та спеціальних принципів усунення зіткнень прав на різні об’єкти промислової власності. Ключовим універсальним принципом запропоновано визнати підхід, згідно якого право на один об’єкт промислової власності не повинно превалювати по відношенню до права на будь-який інший об’єкт промислової власності; при зіткненні прав на різні об’єкти промислової власності визначальним має бути пріоритет у часі виникнення права;
– положення про необхідність вдосконалення правового регулювання відносин щодо захисту прав ліцензіатів. Обґрунтовано доцільність на рівні законодавства України чітко закріпити за кожним ліцензіатом право на захист у випадку, якщо порушення третіми особами права на об’єкт промислової власності, на використання якого видана ліцензія, зачіпає права ліцензіата, надані йому на підставі ліцензійного договору. При цьому права ліцензіата повинні захищатись всіма передбаченими законодавством для захисту прав на об’єкти промислової власності способами, як загальними, так і спеціальними.
На підставі наведених та інших висновків вносяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства України:
а) запропоновано статтю 43-2 ГПК України «Види запобіжних заходів» доповнити наступними заходами: заборона вчинення певних дій; встановлення обов’язку вчинення певних дій; опис, з вилученням або без вилучення зразків; вилучення товарів, що порушують права, та, у відповідних випадках, матеріалів та знарядь, що використовувались для виготовлення таких товарів, та пов’язаних з такими товарами документів. Додатково запропоновано у ст. 43-2 ГПК України зробити застереження, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види запобіжних заходів, які не суперечать законодавству України;
б) доведено, що застосування способу «усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати», повинно обмежуватись лише випадками, коли необхідність введення контрафактних товарів в цивільний оборот обумовлена винятковими обставинами, а саме суспільною необхідністю. Запропоновано положення наступного змісту: «У разі, коли введення в цивільний оборот товарів, виготовлених з порушенням прав на торговельну марку, пов’язане із суспільною необхідністю, особа, права якої порушено, може вимагати усунення за рахунок правопорушника з таких товарів, упаковок незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати»;
в) інші пропозиції як до ЦК України, так і до спеціальних законів щодо охорони прав на об’єкти промислової власності.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки цивільного права, дослідження юридичної природи способів захисту прав на об’єкти промислової власності, як в цілому їх системи, так і кожного з них окремо, а також враховані при вдосконаленні окремих положень цивільного законодавства України. Пропоновані підходи до розуміння тих чи інших положень чинного законодавства можуть використовуватись в процесі правозастосовчої діяльності, в тому числі при захисті цивільних прав в судах. Вони також можуть бути методологічною основою та теоретичним підґрунтям для подальших наукових досліджень з цієї тематики.
Теоретичні концепції можуть бути використані у науковій та навчально-педагогічній діяльності, в навчальному процесі при викладанні курсу «Цивільне право», «Порівняльне цивільне право», а також ряду спецкурсів «Право інтелектуальної власності», «Патентне право», «Судовий захист цивільних прав» і при підготовці відповідного розділу підручників, навчальних посібників, науково-практичних видань.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, спеціальним комплексним дослідженням цивільно-правових способів захисту прав на об’єкти промислової власності.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях: «Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності» (Алушта, 9-16 вересня 2002 року); Науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання» (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 10-11 листопада 2002 року); «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (Національний університет ім. Івана Франка, м. Львів, 16 лютого 2003 року); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 5-6 листопада 2004 року); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 22-23 листопада 2006 року).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано: 7 статей в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, а також тези 5 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена завданнями та складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (259 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 222 сторінки, із них основного тексту 196 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Таким чином, підсумовуючи проведений аналіз цивільно-правових способів захисту прав на об’єкти промислової власності, слід зробити наступні висновки:
1. Під захистом прав на об’єкти промислової власності слід розуміти передбачену законодавством сукупність заходів щодо визнання, поновлення прав, усунення перешкод у реалізації прав та законних інтересів в сфері промислової власності.
2. Право на захист виступає самостійним суб’єктивним правом, що виникає в момент порушення права та являє собою передбачену нормами права або договору можливість управомоченої особи використовувати заходи правоохоронного характеру з метою відновлення порушеного права та припинення дії, яка порушує право.
3. Встановлено, що задля захисту інтересу важливо витримати дві умови: інтерес для мети його захисту повинен бути конкретним, а не загальним (його зміст має чітко витікати з норм права); інтерес має бути формально визначеним. За таких умов, окрім володільців прав на об’єкти промислової власності, правом вимагати застосування способів захисту може наділятися і будь-яка особа, яка має прямий та законний інтерес щодо відповідних об’єктів.
4. Визначено наступні кваліфікаційні ознаки правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності:
– захист здійснюється стосовно прав на об’єкти, які віднесено до об’єктів промислової власності (винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, комерційне (фірмове) найменування, географічне зазначення);
– підставою виникнення правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності є певний юридичний факт, яким є порушення відповідних прав;
– у правовідносинах щодо захисту прав на об’єкти промислової власності об’єктом захисту виступають безпосередньо права на зазначені об’єкти, які підтверджені у встановленому законом порядку, перебувають під правовою охороною та наділені, як правило, характерними рисами (територіальні, строкові межі чинності, обмежуються у визначених законом випадках), а також являють собою легальну монополію для правоволодільця, відповідно до якої він вправі використовувати самостійно, забороняти чи дозволяти іншим особам використовувати відповідні об’єкти в межах, передбачених законом;
– суб’єктами правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності можуть бути, з одного боку: суб’єкти прав на об’єкти промислової власності (фізичні або юридичні особи, права яких на вказані об’єкти засвідчені відповідними правоохоронними документами (патентом/свідоцтвом), виданими спеціально уповноваженими органами, і строк чинності яких не закінчився; або, які у встановленому законом порядку мають права на відповідні об’єкти промислової власності без отримання таких документів – суб'єкти прав на комерційні найменування, торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана добре відомою); в тому числі особи, які мають право на використання об’єктів промислової власності (зокрема, попередні користувачі, ліцензіати відповідно до умов договору) в порядку та межах, визначених законом чи договором. З іншого боку – суб’єктами правовідносин щодо захисту виступають особи, неправомірними діями яких порушуються права та охоронювані законом інтереси управомочених осіб;
– здійснення прав і обов’язків суб’єктами правовідносин щодо захисту прав на об’єкти промислової власності реалізується крізь призму застосування матеріальних цивільно-правових способів захисту, застосування яких обмежується неможливістю фізичного впливу безпосередньо на самий нематеріальний об’єкт, можливим є лише вплив на дії, які повинен чи не повинен вчинити правопорушник.
5. Правовідносини щодо захисту прав на об’єкти промислової власності – це врегульований нормами цивільного законодавства правовий зв’язок між суб’єктом прав на об’єкт промислової власності (в тому числі особою, яка має право на використання об’єкту промислової власності в порядку та межах, визначених законом чи договором) та іншою особою, який виникає у зв’язку з порушенням таких прав, і втілюється у застосуванні передбачених законодавством способів захисту.
6. З огляду на відсутність в законодавстві України чітко визначеної регламентації щодо захисту прав ліцензіатів, в роботі пропонується чітко передбачити на рівні цивільного законодавства України за будь-яким ліцензіатом право на захист у випадку, якщо порушення третіми особами права на об’єкт промислової власності, на використання якого видана відповідна ліцензія, зачіпає права ліцензіата, надані йому на підставі ліцензійного договору. При цьому права ліцензіата повинні захищатись всіма передбаченими законодавством України способами захисту прав на об’єкти промислової власності, а обсяг захисту прав ліцензіата має визначатися з урахуванням конкретного змісту прав, що передаються за відповідною ліцензією.
7. Під способом захисту прав на об’єкти промислової власності слід розуміти нормативно визначені заходи, які особа, права на об’єкти промислової власності якої порушено, вправі застосовувати з метою відновлення порушених прав та припинення дії, що порушує такі права.
8. Запропоновано усі цивільно-правові способи захисту прав на об'єкти промислової власності залежно від сфери застосування класифікувати на: загальні способи захисту (ст. 16 ЦК України); спеціальні способи захисту, в межах яких пропонується виділити спеціальні інституційні способи, які застосовуються для захисту прав на всі об’єкти промислової власності (ч. 2 ст. 432 ЦК України) та спеціальні окремі способи, що застосовуються для захисту прав на окремі об’єкти промислової власності (такі способи містяться в спеціальних законах щодо охорони прав на окремі об'єкти промислової власності).
9. Загальні способи захисту дозволяють задовольняти вимоги осіб, права на об’єкти промислової власності яких порушено, у випадках, коли законодавство не містить спеціальних способів захисту таки прав. Вибір конкретного способу захисту порушених прав на об'єкти промислової власності може бути або прямо визначений у законі, або може бути обумовлений специфікою права, що захищається, та характером порушення. При цьому слід розмежовувати порушення прав на об’єкти промислової власності (в абсолютних правовідносинах) та порушення договірних зобов’язань щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти промислової власності (у відносних правовідносинах). Загальним правилом є можливість самостійного вибору конкретного способу захисту самою особою, права якої порушено, без обов'язку будь-яким чином обґрунтовувати суду вибір конкретного способу захисту.
10. При порушенні прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності з боку третіх осіб серед всього арсеналу загальних способів захисту найбільш ефективними та ключовими є такі способи, як припинення дії, що порушує право, та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, передбачені п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Решта загальних способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, застосовується або для захисту відносних прав сторін за договорами щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, договорами комерційної концесії, або захищають права та інтереси правоволодільця, як правило, у випадках порушень, не обумовлених неправомірним використанням об’єктів промислової власності третіми особами.
11. Визнання права в сфері захисту прав на об’єкти промислової власності в основному виступає необхідною передумовою застосування інших як загальних, так і спеціальних способів захисту відповідних прав, при цьому особливе значення даного способу проявляється при захисті прав, для яких законом не передбачена реєстрація та відповідне оформлення (прав на комерційне (фірмове) найменування).
12. Оскільки в правовідносинах щодо захисту прав на об’єкти промислової власності порушення прав інтелектуальної власності з боку третіх осіб мають прояв у неправомірному використанні відповідних об’єктів, тому лише припиненням таких дій або дій, що створюють загрозу порушення прав, можливо забезпечити цілісність виключної монопольної сфери правоволодільця, а отже, спосіб припинення дії, яка порушує право, серед загальних способів захисту відіграє ключову роль.
13. У сфері захисту прав на об’єкти промислової власності доведення завданих збитків при застосуванні такого способу захисту, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, пов'язане з труднощами, оскільки збитки найчастіше мають прояв в упущеній вигоді, у зв’язку з чим особливого значення набуває така альтернативна міра відповідальності – як компенсація (разове грошове стягнення).
14. Способи, що передбачені ч. 2 ст. 432 ЦК України, у порівнянні зі способами, передбаченими ст. 16 ЦК України, є спеціальними, оскільки спрямовані на захист виключно прав інтелектуальної власності. Даним способам притаманна певна специфіка, оскільки такий об’єкт як нематеріальне благо, що є результатом творчої діяльності або засобом індивідуалізації, потребує особливого захисту прав на нього, який видається більш ускладненим у порівнянні із захистом прав на об’єкти матеріального світу. Закріплення спеціальних інституційних способів захисту у ч. 2 ст. 432 ЦК України було обумовлено об'єктивними практичними потребами, а також метою приведення законодавства України щодо захисту прав інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних актів, зокрема до Угоди TRIPS.
15. Спосіб захисту, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦК України, позначений певною специфікою. Закріплення даного способу на рівні ЦК України стало основою для впровадження спеціальних процесуальних механізмів його застосування, вжиття яких має здійснюватися для попередження порушень саме прав інтелектуальної власності та для збереження доказів такого порушення за ініціативою особи, яка має підстави побоюватись, що подача для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення. Даний спосіб не є класичним цивілістичним механізмом поновлення прав чи відшкодування шкоди, але в той же час застосування негайних заходів у сфері промислової власності є досить ефективним превентивним чинником запобігання порушенню права, заподіянню непоправної шкоди та знищенню необхідних правоволодільцеві доказів.
16. Доведено доцільність відпрацювання чіткого механізму застосування способу, закріпленого п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦК України, за допомогою процесуальних заходів, передбачених процесуальним законодавством України: стосовно ЦПК України доцільно було б передбачити надання з боку заявника застави або іншого рівноцінного забезпечення для запобігання зловживання заходами забезпечення доказів; стосовно ГПК України необхідно статтю 43-2 щодо видів запобіжних заходів доповнити наступними заходами: заборона вчинення певних дій; встановлення обов’язку вчинення певних дій; опис, з вилученням або без вилучення зразків; вилучення товарів, що порушують права, та, у відповідних випадках, матеріалів та знарядь, що використовувались для виготовлення таких товарів, та пов'язаних з ними документів, – а також зазначити, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види запобіжних заходів, які не суперечать чинному законодавству. Вказані пропозиції дозволять більш ефективно реалізувати норми щодо захисту прав на об’єкти промислової власності.
17. Внаслідок того, що в законодавстві України відсутня чіткість у визначенні порядку застосування способу, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 432 ЦК України, і оскільки мета застосування такого способу і мета застосування «негайних заходів», передбачених п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦК України, співпадає – запобігти порушенню права інтелектуальної власності – вбачається, що досить логічним кроком може бути закріплення можливості застосування способу, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 432 ЦК України, в порядку застосування запобіжних заходів/заходів забезпечення позову. З огляду на вищезазначене, реалізація п. 2 ч. 2 ст. 432 ЦК України на рівні ЦПК України вбачається можливою на підставі п. 4 ст. 151 та ст. 152 ЦПК України в рамках існуючих видів забезпечення позову (наприклад, заборони вчиняти певні дії), а на рівні ГПК України – на підставі ст. 43-1 ГПК України, але тільки за умови розширення переліку запобіжних заходів у ст. 43-2 ГПК України.
18. Способи вилучення та знищення товарів, матеріалів та знарядь, закріплені пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 432 ЦК України, не є суто цивільно-правовими способами. При їх застосуванні не має місця класичний механізм поновлення прав чи відшкодування шкоди. Такі способи мають багато спільного із адміністративно-правовою санкцією. Однак, існування у ЦК України норм про вилучення та знищення товарів, матеріалів та знарядь слід визнати цілком допустимим, оскільки з огляду реалій сьогодення та враховуючи вимоги міжнародних актів в цій сфері, такі способи є вагомими заходами в правовому механізмі захисту прав на об'єкти промислової власності.
19. Встановлено, що умовами застосування разового грошового стягнення в сфері захисту прав на об'єкти промислової власності, мають бути: стягнення компенсації при доведенні лише факту неправомірного використання об’єкта; звільнення особи, права якої порушено, від обов’язку доведення розміру заподіяних збитків; можливість застосування компенсації або за кожний окремий випадок неправомірного використання об’єкта, або за вчинене правопорушення в цілому.
20. Встановлено, що неправомірним використанням об’єкту промислової власності може бути одночасно порушено як права особи, що має виключне право дозволяти використання об’єкту, так і права інших осіб, які отримали право на використання об’єкту на підставі відповідного договору. З огляду на те, що компенсація може застосовуватися тільки один раз за одне правопорушення, доцільно враховувати наступні особливі умови застосування даного способу: якщо з вимогою про стягнення компенсації звертається ліцензіат, суд повинен з’ясувати позицію інших осіб, наділених правом на використання об’єкту, і за умови пред’явлення ними самостійних вимог про стягнення компенсації, розподілити її між усіма зацікавленими особами з урахуванням ступеню негативного ефекту від порушення прав інтелектуальної власності щодо кожної з зазначених осіб.
21. Запропоновано при застосуванні компенсації розмежовувати випадки, коли порушення прав на об’єкти промислової власності вчинене з умислу чи грубої необережності або за їх відсутності. За умов відсутності в діях правопорушника умислу чи грубої необережності, розмір компенсації має визначитись співрозмірно завданим збиткам (розмір компенсації має відповідати масштабу завданих збитків). У випадку вчинення порушення з умислу чи грубої необережності, запрпоновано розмір компенсації визначати таким чином, щоб вона спричиняла додаткові майнові обтяження для правопорушника. У випадку вчинення порушення з умислу чи грубої необережності, вбачається за доцільне застосовувати так звану «підвищену компенсацію», тобто збільшений у два/чи більше рази приблизний розмір завданих збитків. Такий підхід сприятиме ефективності боротьби з умисними порушеннями прав на об’єкти промислової власності.
22. Встановлено, що способи, передбачені ч. 2 ст. 432 ЦК України, не є суто цивільно-правовими. Такі способи запропоновано визначити як «квазіцивілістичні», оскільки будучи закріпленими нормами цивільного законодавства та маючи (деякі з них) відновлювально-компенсаційну спрямованість, ці способи спрямовані переважним чином на: оперативне припинення/запобігання правопорушенню, унеможливлення повторного чи подальшого вчинення правопорушення, покладення на особу, яка порушила право, додаткових невигідних майнових наслідків тощо.Саме такі способи захисту виправдані практикою та видаються більш ефективними при захисті прав на об'єкти промислової власності в сучасних технологічних умовах порівняно із суто цивільно-правовими способами захисту, які мають компенсаційно-відновлювальну спрямованість.
23. Проаналізовано практику зарубіжних країн щодо застосування такого способу захисту, як ухвалення судової заборони, та підкреслено важливе практичне значення даного способу при припиненні дій, що становлять загрозу повторного порушення прав особою, до якої раніше вживались заходи присікання. У сполученні з іншими способами захисту штрафного характеру даний спосіб виступає ефективним стримуючим заходом. Підкреслюється доцільність подальших доктринальних розробок з метою виявлення можливостей закріплення даного способу у законодавстві України.
24. Досвід зарубіжних країн щодо застосування такого способу захисту, як надання інформації про третіх осіб, вказує на особливу ефективність даного способу. Застосування даного способу дозволяє не тільки виявити максимально можливе коло осіб, що порушують права на об’єкти промислової власності, і тим самим припинити максимальний обсяг правопорушень, але й сприяє більш повному визначенню розміру збитків правоволодільця чи розміру компенсації, яка має бути йому виплачена.
25. Встановлено, що законодавство України не містить комплексного регулювання питань зіткнень прав на різні об’єкти промислової власності, у зв’язку з чим доцільно розробити і закріпити у законодавстві універсальні та спеціальні принципи вирішення таких конфліктів. Ключовим універсальним принципом слід визнати підхід, згідно якого право на один об’єкт промислової власності не повинно превалювати по відношенню до права на будь-який інший об’єкт промислової власності; при зіткненні прав на різні об’єкти промислової власності визначальним має бути пріоритет у часі виникнення права.
26. Доведено, що застосування такого способу захисту, як встановлення права попереднього користування, при захисті прав на торговельні марки на разі в Україні пов’язане із певними проблемами, спричиненими неповною конкретизацією самого механізму попереднього користування торговельною маркою – поза увагою законодавця залишилися питання узгодження якості товарів та послуг власника свідоцтва та попереднього користувача, чітке визначення таких понять, як «значна та серйозна підготовка» та «добросовісне використання» тощо. Вбачається за доцільне подальша розробка «права попереднього користувача торговельною маркою» на доктринальному рівні з метою удосконалення законодавства та вироблення положень, які б дозволили чітко визначити зміст права попереднього користування на торговельну марку, умови та межі його здійснення, а також унеможливлювали випадки зловживання даним правом з боку недобросовісних осіб.
27. Обґрунтовано, що застосування способу усунення з товару, його упаковки, незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, повинно обмежуватись лише випадками, коли необхідність введення контрафактних товарів в цивільний оборот обумовлена винятковими обставинами, а саме суспільною необхідністю. Запропоновано положення наступного змісту: «У разі, коли введення в цивільний оборот товарів, виготовлених з порушенням прав на торговельну марку, пов’язане із суспільною необхідністю, особа, права якої порушено, може вимагати усунення за рахунок правопорушника з таких товарів, упаковок неправомірно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати».
28. З метою вдосконалення правового регулювання захисту прав на торговельну марку, що використовується для індивідуалізації послуг, в роботі підкреслюється доцільність передбачити спеціальний окремий спосіб захисту прав, та пропонується сформулювати його наступним чином: «У випадку порушення прав на торговельну марку, що використовується при наданні послуг, особа, права якої порушено, має право вимагати усунення за рахунок правопорушника торговельної марки чи позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, з матеріалів, якими супроводжується надання послуг, а також з документації, з реклами, з мережі Інтернет».
29. Встановлено необхідність побудови системи способів захисту прав на об'єкти промислової власності. Запропонована нормативна концепція побудови в межах ЦК України трирівневої системи способів захисту прав на об’єкти промислової власності: 1) перший рівень – загальні способи захисту (ст. 16 ЦК України); 2) другий рівень – спеціальні інституційні способи захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності (на рівні ст. 432 ЦК України); 3) третій – спеціальні окремі способи захисту прав на об’єкти промислової власності, закріплені на рівні відповідних глав ЦК України (глави 39, 43, 44, 45 ЦК України). Підкреслено, що така система нормативного регулювання способів захисту прав на об’єкти промислової власності дозволить в рамках єдиного акту консолідувати всі цивільно-правові способи захисту прав на об’єкти промислової власності, внутрішньо узгодити такі способи, подолати внутрішні невідповідності, протиріччя та прогалини, а також надасть можливість відпрацювати послідовний механізм захисту прав на відповідні об'єкти. Додатково підкреслюється необхідність вдосконалення другого рівні та формування третього рівня запропонованої системи способів захисту.
30. За результатами проведеного дослідження та з врахуванням висловлених пропозицій пропонується статтю 432 ЦК України викласти у такій редакцій:
«Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт (включаючи реекспорт) яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення без будь-якої компенсації з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок правопорушника;
4) вилучення без будь-якої компенсації з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь за рахунок правопорушника;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків, за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Разове грошове стягнення застосовується за умови доведення факту неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності. Особа, право інтелектуальної власності якої порушено, звільняється від доведення розміру заподіяних збитків. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування за рахунок правопорушника відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення в засобах масової інформації та мережі Інтернет.».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / Агарков М. М. ¬– М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. ¬– 192 c. ¬¬¬– (Ученые труды ВИЮН. Вып. 3).
2. Аддор Ф. Деятельность Швейцарии: борьба с контрафакцией и пиратством и совершенствование форм обеспечения защиты прав интеллектуальной собственности [Електронный ресурс] / Феликс Аддор. – Режим доступа: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/enforcement/ru/wipo_ace_3/wipo_ace_3_3.doc. – Загл. с экрана.
3. Азбука авторского права = The ABC of Copyright / [Пер. с англ. и примеч. Е. В. Тарасовой ; Ред.- пер. Ю. С. Широков]. – М. : Юрид. лит., 1982. – 104 с.
4. Александров Н. Г. Основы теории государства и права / Александров Н. Г. – М. : Госюриздат, 1963. – 652 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права: Нормы права и правоотношения. Курс лекций: Учебное пособие. Вып. 2 / Алексеев С. С. ; [ред.: Петрищева Г. И.]. – Свердловск : Сред.-Урал. кн. изд-во, 1964. – 226 c.
6. Ананьева Ж. К. О классификации гражданских правоотношений / Ж. К. Ананьева // Ученые записки Тартуского университета. – 1972. – Вып. 298. – С. 101-108.
7. Андрощук Г. А. Патентное право : правовая охрана изобретений [учебное пособие] / Г. А. Андрощук, Л. И. Работягова. – К. : МАУП, 1999. – 216 с.
8. Архипова М. І. Правова охорона географічних зазначень в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / М. І. Архипова. – К., 2006. – 19 с.
9. Беляневич В. Е. Господарський процесуальний кодекс України : (із змінами і допов. за станом на 22 вересня 2005 р.) : [наук.-практ. комент.] / Беляневич В. Е. – К. : Вид-во Юстініан, 2006. – 672 с.
10. Бойцова В. В. Правовые средства защиты в публичном праве Великобритании / В. В. Бойцова // Правоведение. – 1994. – № 3. – С. 64-71.
11. Большова А. К. О развитии института компенсации за нарушение исключительных прав / А. К. Большова, Л. С. Симкин // Вестник ВАС РФ. – 2004. – № 8. – С. 110-115.
12. Бондаренко С. Система захисту авторського права і суміжних прав в Україні / С. Бондаренко // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 61-66.
13. Борнкамм И. Судебный процесс по интеллектуальной собственности в рамках системы гражданского права: опыт Германии [Електронный ресурс] / Иоахим Борнкамм. – Режим доступа: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/enforcement/ ru/wipo_ace_2/wipo_ace_2_3.doc. – Загл. с экрана.
14. Бошицький Ю. Л. Аспекти правової охорони комерційних найменувань в Україні / Ю. Л. Бошицький, О. О. Козлова // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 9. – С. 8-12.
15. Бошицький Ю. Л. Комерційні найменування : основні правові аспекти : [наук.-практ. вид.] / Бошицький Ю. Л., Козлова О. О., Андрощук Г. О. ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2006. – 216 с.
16. Брагинский М. И. Договорное право : Общие положения. Кн. 1 / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1999. – 848 с.
17. Брагинский М. И. Комментарий к части первой Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Правовая культура, 1995. – 480 с.
18. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 8 – С. 30-37.
19. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / Братусь С. Н. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 215 с.
20. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории / Братусь С. Н. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 с.
21. Бронкерз М. С. Е. Дж. Соглашение по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности. Меры по обеспечению соблюдения прав интеллектуальной собственности [Електронный ресурс] / Бронкерз М. С. Е. Дж., Веркад Д. В. Ф., МакНелиса Н. М. – Режим доступа: http://www.wto.ru/ru/content/ documents/docs/Trips.doc. – Загл. с экрана.
22. Бутнев В. В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право : Проблемы осуществления и защиты / В. В. Бутнев. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1989. – С. 9-11.
23. Бутнев В. В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав // Механизм защиты субъективных гражданских прав. Сборник научных трудов / В. В. Бутнев. – Ярославль : Изд-во ЯрГУ, 1990. – С. 5-17.
24. Варул П. А. К проблеме охранительных гражданских правоотношений // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав / П. А. Варул. – Ярославль : Изд-во ЯрГУ, 1988. – С. 32-40.
25. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде / Вершинин А. П. – СПб., 1997. – 164 с.
26. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде: автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право” / А. П. Вершинин. – Санкт-Петербург, 1998. – 58 с.
27. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч. 1 / Вильнянский С. И. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1958. – 339 с.
28. Гаврилов Э. П. Комментарий к Закону об авторском праве и смежных правах / Гаврилов Э. П. – М. : Правовая культура, 1996. – 250 с.
29. Гаврилов Э. П. Некоторые актуальные вопросы авторского права и смежных прав / Э. П. Гаврилов // Хозяйство и право. – 2005. – № 1. – С. 20-36.
30. Гаврилов Э. П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. / Гаврилов Э. П. – М. : Наука, 1984. – 222 с.
31. Галянтич М. К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту / Галянтич М. К. – К. : АПрН України. НДІ приватного права та підприємництва, 2003. – 256 с.
32. Городов О. А. Интеллектуальная собственность: правовые аспекты коммерческого использования: автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право” / О. А. Городов. – СПб., 1999. – 32 с.
33. Господарське судочинство в Україні : Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / [відп. ред. В. С. Москаленко]. – К. : Праксіс, 2007. – 408 с.
34. Господарський процесуальний кодекс України : за станом на 25 січня 2007 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 72 с.
35. Гражданский кодекс Республики Беларусь от 7 декабря 1998 г. // Ведомости Национального собрания Республики Беларусь. – 1999. – № 7-9. – Ст. 101.
36. Гражданский кодекс Республики Казахстан от 27 декабря 1994 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Казахстан. – 1994. – № 23-24.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть 4. : федер. закон : [принят Гос. Думой 18 декабря 2006 г.]. – Собрание законодательства РФ. – 2006. – № 52. – Ст. 5496.
38. Гражданское право : Учебник в 3 т. / [Егоров Н. Д., Елисеев И. В., Иванов А. А. и др. ; отв. ред. Сергеев А. П., Толстой Ю. К.]. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005– .–
Т. 1. – 2005. – 776 c.
39. Гражданское право : Учебник в 4 т. / [Ем В. С., Козлова Н. В., Корнеев С. М. и др. ; отв. ред. Суханов Е. А.]. – М. : Волтерс Клувер, 2004– .–
Т. І . – 2004. – 720 с.
40. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / Грибанов В. П. ; [науч. ред. В. С. Ем]. – [2-е изд.]. – М. : Статут, 2001. – 411 с. – (Классика российской цивилистики).
41. Грибанов В. П. Право на защиту как одно из правомочий субъективного гражданского права / В. П. Грибанов // Вестник МГУ. Серия XII. Право. – 1968. – № 3. – С. 23-27.
42. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу / Гурвич М. А. – М. : Изд-во ВЮЗИ, 1950. – 198 с.
43. Давидова Н. О. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Н. О. Давидова. – К., 2005. – 18 с.
44. Дементьев В. Н. О праве авторства и соавторства на изобретение / В. Н. Дементьев // Вопросы изобретательства. – 1986. – № 3. – С. 15-19.
45. Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз) / Демченко Т. С. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с.
46. Демченко Т. С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Демченко Тетяна Сергіївна. – К., 2002. – 217 с.
47. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске) / Добровольский А. А. – М. : Изд-во МГУ, 1965. – 161 с.
48. Договор о патентной кооперации (РСТ) подписанный в Вашингтоне 19 июня 1970 г., пересмотренный 2 октября 1979 г. и 3 февраля 1984 г. и Инструкция к РСТ : текст, имеющий силу с 1 марта 2001 года. – Женева : Всемирная Организация Интеллектуальной Собственности, 2000. – 265 с.
49. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей. / Дозорцев В. А. – М. : Статут, 2003. – 416 с. – (Исследовательский центр частного права).
50. Дорошенко О. Як захистити етикетку / О. Дорошенко // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 3. – С. 20-23.
51. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності : навч. посібник / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
52. Евразийская патентная конвенция // Комментарий к Евразийскому патентному законодательству / Блинников В. И., Григорьев А. Н., Еременко В. И. – М. : Правовая культура, 1997. – С. 74-84.
53. Елисейкин П. Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе / П. Ф. Елисейкин // Ученые записки ДВГУ. Вопросы государства и права. Том 31. Ч. І. – Владивосток, 1969. – С. 28-32.
54. Елисейкин П. Ф. О понятии и месте охранительных отношений в механизме правового регулирования / П. Ф. Елисейкин // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности в СССР. Вып. 1 – Ярославль, 1975. – С. 12-17.
55. Еременко В. И. Часть четвертая Гражданского кодекса Российской Федерации: обманутые ожидания / В. И. Еременко // Изобретательство. – 2007. – Т.VII. – № 3. – С. 1-14.
56. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України / [упоряд. Г. О. Андрощук]. – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 359 с.
57. Захист прав інтелектуальної власності: Досвід Сполучених Штатів Америки : Зб. док., матеріалів, ст. / [упоряд.: В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко] ; за ред. О. Д. Святоцького. – К. : Ін Юре, 2003. – 366 с.
58. Звягинцева Л. М. Меры защиты в советском семейном праве : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / Л. М. Звягинцева. – Свердловск, 1980. – 16 с.
59. Зотенко О. О. Митні аспекти захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України / О. О. Зотенко // Митна справа. – 2005. – № 4. – С. 84-86.
60. Иванов О. В. Защита субъективных прав и проблема истины в гражданском процессе / О. В. Иванов // Вестник МГУ. Серия ХII. Право. – 1966. – № 2. – С. 15-25.
61. Илларионова Т. И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер : учеб. пособие / Илларионова Т. И. – Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1980. – 76 с.
62. Илларионова Т. И. Система гражданско-правовых охранительных мер : автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / Т. И. Илларионова. – Свердловск, 1985. – 32 с.
63. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 381 с.
64. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / Иоффе О. С. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1949. – 144 с.
65. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика : наук.-практ. вид. у 4-х т. / [за заг. ред О. Д. Святоцького]. – К. : Ін Юре, 1999– . –
Т. 3. – 1999. – 656 с.
66. Кавасс І. Інтелектуальна власність і ТРІПС / Ігор Кавасс, Дмитро Скринька // Міжнародний симпозіум з питань ТРІПС. Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. – С. 21-23.
67. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) : [Учебник для вузов] / Калятин В. О. – М. : Норма, 2000. – 480 с.
68. Капіца Ю. М. Митні засоби захисту прав інтелектуальної власності в Європейському Союзі / Ю. М. Капіца // Митна справа. – 2005. – № 1. – С. 20-24.
69. Капіца Ю. М. Питання адаптації охорони фірмових найменувань в Україні до законодавства європейських країн / Ю. М. Капіца // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 17-21.
70. Капіца Ю. М. Питання наближення митного законодавства України з захисту прав інтелектуальної власності до законодавства Європейського Союзу / Ю. М. Капіца // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 1. – С. 40-44.
71. Карунаратна Д. М. Вопросы, относящиеся к защите прав интеллектуальной собственности: меры на национальном уровне, направленные на улучшение информированности лиц, ответственных за принятие политических решений, и обучение потребителей [Електронный ресурс] / Д. М. Карунаратна. – Режим доступа: http://www.wipo.int/edocs/mdocs/enforcement/ru/wipo_ace_3/wipo_ace_3_5.doc. – Загл. с экрана.
72. Кашинцева О. Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 “Господарське право; арбітражний процес” / О. Ю. Кашинцева. – К., 2000. – 19 с.
73. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Кечекьян С. Ф. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
74. Кириченко І. Законодавчі «пільги» на використання торговельних марок [Електронний ресурс] / Ірина Кириченко. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2274. – Назва з екрану.
75. Кириченко Т. С. Захист патентного права на основі формули винаходу: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Кириченко Тетяна Сергіївна. – Х., 2005. – 183 с.
76. Клименко Л. Ф. Вопросы консал