Право вільного використання об’єктів авторського права за цивільним законодавством України :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Конструкція інституту права вільного використання об’єктів авторського права в Україні
1. 1. Обґрунтування проблематики: спричиненість вибору та його напрямів 14
1. 2. Розвиток інституту права вільного використання об’єктів авторського права та його юридична природа 39
1. 3. Єдність та протилежність інституту права вільного використання об’єктів авторського права 67
Висновки 76
РОЗДІЛ 2. Характеристика елементів цивільних відносин інституту вільного використання об’єктів авторського права
2. 1.

2. 2.

2. 3.
2. 4. Поняття та ознаки права вільного використання об’єктів авторського права
Суб’єкти права вільного використання об’єктів авторського права
Межі вільного використання об’єктів авторського права
Умови вільного використання об’єктів авторського права
Висновки
77

89
114
132
140
РОЗДІЛ 3. Особливості вільного використання окремих об’єктів авторського права

3. 1. Юридичні гарантії вільного використання окремих об’єктів авторського права
143
3. 2. Правова охорона суб’єктивних прав при вільному використанні об’єктів авторського права
154
Висновки 163
ВИСНОВКИ 166
ДОДАТОК 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 177

Актуальність теми зумовлена змінами в регулюванні відносин інтелектуальної власності та зокрема щодо використання об’єктів авторського права, де поряд із абсолютністю приналежності прав на використання цих об’єктів автору та правомірному володільцю майнових прав введено інститут вільного використання об’єктів авторського права. Поряд із тим, що інститут вільного використання об’єктів авторського права дійсно слугує охороні переважаючих прав фізичних осіб (вільне використання з особистою метою) чи суспільства (створення нових об’єктів авторського права, навчання, інформаційна та архівна справа) введені такі випадки вільного використання, які суперечать загальним положенням про об’єкти права та авторського права зокрема. Йдеться про вільне використання комп’ютерних програм та створення копій з них.
При розробці інституту вільного використання об’єктів авторського права враховувались положення міжнародних конвенцій з авторського права та передовий досвід зарубіжних країн. Проте безоглядна імплементація їх положень та відмова від використання перехідних положень міжнародних конвенцій з авторського права щодо країн, які розвиваються, проявила слабкі місця в умовах нестабільної демократії та правопорядку в Україні. Крім того, введені правила які розширили зміст інституту вільного використання об’єктів авторського права, що призвело до конкуренції норм права та слугує фактичному порушенню виключних прав на об’єкт авторського права.
В ст. 444 ЦК України випадки правомірного вільного використання об’єктів авторського права без згоди автора сконструйовано через перелік та відсильне правило п. 3 ч.1. Проте, не внесені відповідні зміни в ст.ст. 18-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Разом із іншими прогалинами спеціального закону та своєрідністю тлумачення положень чинного законодавства це створило підгрунття для порушення авторських та суміжних прав тими, хто використовує такі об’єкти, особливо у сфері дозвілля та створеними новими організаціями з колективного управління авторськими та суміжними правами.
Це призводить до зловживань та інших порушень прав авторів та інших володільців майнових прав, що й зумовило актуальність дослідження проблем, пов’язаних із по¬няттям, випадками, наслідками і змістом правомочностей щодо вільного використання об’єктів авторського права; цивільно-правовим регулюванням відносин з вільного використання об’єктів авторського права, реалізацією цих прав та захистом прав інших суб’єктів авторського права. Важливість реалізації прав щодо вільного використання об’єктів авторського права, дотримання правил, їх конфлікт із абсолютними майновими правами на твір авторів та інших володільців, специфіка реалізації прав на вільне використання та дотримання його умов, необхідність вирішення пов’язаних з цим теоретичних і практичних проблем стали причинами для проведення дисертаційного дослідження.
Відзначаючи значний прогрес розвитку українського законодавства у сфері авторського права та його відповідність в цілому положенням міжнародно-правових актів, слід звернути увагу на непослідовність законодавця при розробці низки спеціальних законів. Зазначені обставини зумовлюють необхідність розробки після прийняття нового ЦК України спеціальних законів, уточнення теоретично-методологічної бази для з’ясування сутності права вільного використання об’єктів авторського права, вироблення механізму збалансування абсолютних прав на об’єкт авторського права та прав вільних користувачів в Україні. Цьому сприяє дослідження норм ЦК України, які закріплюють інститут вільного використання як окремого матеріального блага, та Закону України «Про авторське право та суміжні права», використання загальних принципів приватного права і досвіду зарубіжних країн, зокрема Європейського співтовариства щодо регулювання цих правовідносин.
У схвалених Постановою Верховної Ради України від 27 червня 2007 року № 1243-V Рекомендаціях парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» звертається увага на необхідність ефективної правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності для України. Це зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися, насамперед, на активізацію власного інтелектуального потенціалу.
В умовах сучасної технологічної революції з’явилися принципово нові можливості відтворення об’єктів, захищених правом інтелектуальної власності. Це призводить до істотної диференціації структури системи захисту прав інтелектуальної власності та ускладнення самих механізмів такого захисту. Загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим, що є підставою для звинувачення України в низьких стандартах
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, особливо стосовно аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення. Це стосується й права вільного використання.
Ступінь наукового дослідження проблеми, що порушується в дисертації є досить низьким. В цивілістичній літературі радянського періоду відомо лише одну працю, яка вже втратила свою актуальність. Ні в Україні, ні в РФ спеціального монографічного дослідження цієї проблематики ще не проводилось. Є окремі роботи, але вони мають здебільше описовий характер чи коментують норми чинного законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена 19 вересня 2006 р. рішенням вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1). Обраний напрям дослідження тісно пов’язаний з викладанням курсів «Цивільне право» та «Право інтелектуальної власності» й похідних від них. Його виконано відповідно до напрямів досліджень юридичної науки, що були затверджені загальними зборами Академії правових наук України, Наказу МВС України від 5 липня 2004 р № 755. «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.,» планів «Програми реформування освітянської діяльності МВС України», затверджених наказом МВС України №1213 від 20 жовтня 2003 р., пріоритетним напрямкам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., затверджених наказом ректора від 23 грудня 2005 р., комплексної цільової програми кафедри цивільного права і процесу ХНУВС «Удосконалення цивільно-правового механізму регулювання приватних відносин в умовах адаптації національного законодавства».
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають при вільному використанні об’єктів авторського права.
Предметом дослідження є теоретичні і прикладні цивільно-правові проблеми регулювання відносин у сфері авторського права, включаючи поняття і цивільно-правове регулювання вільного використання об’єктів авторського права, положення глави 36 ЦК України, аналогічних актів зарубіжних країн; нормативні акти і законопроекти України різного періоду; приклади із практики та матеріали судової практики; вітчизняні та зарубіжні наукові джерела.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – на основі комплексного науково-теоретичного аналізу норм позитивного авторського права, що регулюють вільне використання об’єктів авторського права, визначити їх самодостатність, несуперечливість та ефективність, причини та наслідки їх колізії з майновими правами інтелектуальної власності, розробити пропозиції і ре¬комендації для удосконалення законодавства у зазначеній сфері.
Для досягнення цієї мети намічено такі завдання дослідження: встановити теоретичні підстави для існування інституту вільного використання об’єктів авторського права та понятійний апарат й аспекти прояву його змісту; визначити чинники внутрішньої та зовнішньої суперечності його норм, його загальнотеоретичні чинники; встановити чинники розвитку інституту вільного використання об’єктів авторського права з точки зору приватноправових позицій та специфіку джерел правового регулювання в Україні і виявити головні тенденції його розвитку; виявити основні тенденції та проблеми цивільно-правового регулювання права на вільне використання об’єктів авторського права; з’ясувати підстави виникнення права на вільне використання об’єктів авторського права та його суб’єктний склад; визначити методологічні засади та гарантії захисту прав на вільне використання об’єктів авторського права та особливості цивільно-правової відповідальності за його порушення.
Методи дослідження становить система загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: діалектичного, історичного, моделювання, формально-логічного, порівняльно-правового; аналітико-синтетичного тощо.
Зокрема, за допомогою діалектичного та історичного методів досліджено загальнотеоретичні аспекти поняття «вільне використання» об’єктів авторського права (підрозділ 2.1) та розвиток цього суб’єктивного права з приватноправових позицій (підрозділ 1.1) , а також надано загальну характеристику джерел правового регулювання інституту вільного використання об’єктів авторського права в Україні (підрозділ 1.3) . Встановлення дефініцій і змісту інституту вільного використання об’єктів авторського права та їх місця у системі сучасних цивільних правовідносин (підрозділ 2.1), а також з’ясування концепції допустимості вторгнення у абсолютні права у сучасній правовій доктрині здійснювалися з використанням аналітико-синтетичного та системного методів. Формально-логічний метод застосовано для з’ясування механізму реалізації вільного використання об’єктів авторського права у цивільному праві України та особливостей реалізації цих прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності (підрозділ 2.2); а також для ви-значення методологічних засад та меж вільного використання прав (підрозділ 2.3). Органічне використання спеціальних наукових методів дало змогу реалізувати такі постулати наукового дослідження, як повнота, логічна несуперечність та об’єктивність. Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу норм позитивного права відповідних положень про інститут вільного використання об’єктів авторського права (підрозділ 1.2) у теоретичних розробках представників різних галузей права, а також положень ЦК України. Метод моделювання застосовано при розробленні проекту пропозицій щодо змін та доповнень чинного цивільного законодавства.
Науково-теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці відомих україн¬ських і зарубіжних вчених (цивілістів, правознавців, спеціалістів у сфері дослідження авторського права та права вільного використання його об’єктів: Ч. Н. Азімова, С. С. Алексєєва, Г. О. Андрощука, Е. П. Гаврилова, М. В. Гордона, О. В. Дзери, В. А. Дозорцева, В.І. Жукова, В. О. Калятіна, Я. А. Канторович, Н. С. Кузнєцової, Н. М. Мироненко, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, Й. О. Покровського, О. А. Пушкіна, О. П. Сергеєва, В. І. Серебровського, О. Ф. Скакун, І. В. Спасибо-Фатєєвої, О. А. Сурженко, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки та інших.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне та, зокрема, законодавство України про авторське право, практика його використання та захисту прав володільців абсолютних прав, аналогічне законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти, декларації, конвенції, угоди у сфері, що досліджується.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці всебічним та комплексним монографічним дослідженням теоретичних та прикладних цивільно-правових проблем вільного використання об’єктів авторського права; окремих його аспектів і особливостей, спрямованих на подальший розвиток теорії цивільного права шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій та понять, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства з урахуванням сучасних вимог та тенденцій.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в найважливіших науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, об’єднаних у блоки за основними напрямами дисертаційного дослідження, найважливішими з яких є такі:
І. Вперше:
– визначено, що причинами існування інституту вільного використання об’єктів авторського права на початку XXI ст. стало усвідомлення їх значення як економічної цінності та особистого немайнового блага i запоруки подальшого розвитку людства;
– запропоновано авторське доктринальне визначення «право вільного використання об’єктів авторського права» як матеріального немайнового блага особливого роду, яке нерозривно пов’язане із забезпеченням права на гідний рівень життя, та інтересу суспільства до подальшого розвитку його інтелектуального ресурсу з виникненням і закінченням, яке проявляється як особисте немайнове благо;
– обґрунтовано висновок про те, що інститут вільного використання об’єктів авторського права можна розглядати у таких проявах:
1) як особисте немайнове благо, передбачене у ст. 201 ЦК України;
2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність, врегульованого у ст.199 і Книзі 4 ЦК України;
3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва;
4) як право особливого роду;
– визначено, що право вільного використання об’єктів авторського права має свої особливості, відтак для нього повинні бути передбачені межі та правила;
5) визначено, що у доктрині авторського права ознаки його об’єктів є недостатніми. Доцільно для носіїв об’єктів авторського права передбачити їх конститутивну ознаку – автентичність відтворення задуму автора;
6) доведено, що в основі правовідносин з вільного використання об’єктів авторського права повинен бути юридичний склад, що охоплює такі факти: 1) створення охороноспроможного твору; 2) факт оприлюднення твору таким чином, щоб були вихідні дані, які дають змогу здійснити його використання відповідно до умов та наслідків, передбачених законом;
3) загальна вказівка закону на право їх вільного використання; 4) таке використання учинено відповідно до вимог закону власними діями вільного користувача щодо реалізації наданих йому законом можливостей.
ІІ. Дістало подальшого розвитку:
– положення про необхідність надання правової охорони у авторському праві не тільки формі вираження, але й ідеї чи задуму;
– обґрунтування особливості інституту вільного використання об’єктів авторського права у цивільному праві та його подібність до сервітутів:
1) нематеріальна природа права вільного використання об’єктів авторського права;
2) складова для забезпечення реалізації інших немайнових прав;
– обґрунтування, щодо особливостей реалізації прав на вільне використання об’єктів авторського права як немайнового права: тісний зв’язок із іншими немайновими правами; заснованість на імперативі закону; можливість його здійснення самостійно, захищеність;
– визначення щодо найширшого і найрізноманітнішого спектра способів захисту порушених інформаційних прав закріплених у цивільному законодавстві;
– положення про те, що суб’єктами цивільних правовідносин інституту вільного використання об’єктів авторського права є визначені законом чи письмовим волевиявленням володільця права особи, яким надано право бути носіями відповідних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків;
ІІІ. Удосконалено і впорядковано перелік найважливіших ознак інституту вільного використання об’єктів авторського права: здійснюється на підставі дозволу закону; обмежує майнові права володільців; встановлено виключні випадки та мета здійснення права вільного використання об’єктів авторського права; має свої правові наслідки для володільця майнових прав;
– обґрунтовано положення про те, що правовідносини виникають при вільному використанні об’єктів авторського права і за своєю природою є приватноправовими відносинами. Цим правовідносинам притаманні такі особливості: законом встановлено вузьке коло носіїв права на вільне використання об’єктів авторського права, визначено об’єкти вільного використання; встановлено мету вільного використання об’єктів авторського права: визначено правові наслідки вільного використання об’єктів авторського права.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його результати сприяють розвитку теорії цивільних правовідносин, а також теорії інформаційних правовідносин шляхом звернення до цивільно-правових проблем інформаційних відносин і можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях у цій сфері. Запропоновано шляхи вдосконалення чинного цивільного законодавства щодо інформаційних відносин, його гармонізація з міжнародно-правовими стандартами.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері для подальших загальнотеоретичних досліджень цивільно-правових проблем інституту вільного використання об’єктів авторського права; при визначенні основних напрямів прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем у авторському праві;
– у правозастосовчій сфері для внесення змін до ЦК України та інших законодавчих актів;
– у сфері практичної діяльності для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм, які регулюють інститут вільного використання об’єктів авторського права;
– у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, права інтелектуальної власності, авторського права, при підготовці навчальних курсів з цих дисциплін, а також при викладанні цих дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції автор одержав у результаті вивчення та аналізу близько 300 наукових і нормативно - правових джерел.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на засіданні кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовувалися в науково-педагогічній діяльності, в тому числі при читанні курсу «Цивільне право» та спецкурсів «Особисті немайнові права фізичних осіб» та «Право інтелектуальної власності» зі студентами ВНЗ м. Києва.
Окремі положення дисертації були предметом обговорення на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених до Дня науки «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» (м. Чернігів, 19 травня 2005 р.): на міжнародних науково-практичних конференціях молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (21–22 жовтня 2005 р.), «П’яті осінні юридичні читання» (27–28 жовтня 2006 р,) та «Шості осінні юридичні читання», що проходили у м. Хмельницький); «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (м. Макіївка, 21–22 вересня 2007 р).; науково-практичних конференціях, присвячених пам’яті О. А.Пушкіна (м. Харків 21 травня 2005 р., 27 травня 2006 р., 21 травня 2007 р.); цивілістичних читаннях з проблем права інтелектуальної власності, присвячених пам’яті професора О. А. Підопригори (м. Київ, 20 квітня 2007 р.); круглих столах «Науково-практичні проблеми застосування нового Цивільного кодексу України» (м. Київ, 20 квітня 2007 р.), «Права людини: міжнародні та національні аспекти» (м. Київ, 12 грудня 2007 р.), міжвузівській науково-практичній конференції «Реформування права інтелектуальної власності в контексті розбудови України як правової держави» (м. Київ, 30 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в восьми наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також матеріалах та тезах наукових, нау¬ково-методичних та науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на шістнадцять підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 198 сторінки, з них основного тексту - 174 сторінок. Список використаних джерел налічує 204 найменувань і займає 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного аналізу об’єктивного права, наукової літератури та практики інституту вільного користування у рукописі дисертації викладено чинники проблеми, авторське бачення їх вирішення та зроблено порозділові та загальні висновки:
Визначено, що право вільного користування об’єктів авторського права є проявом конституційних підстав обмежень прав власника задля встановленої законодавцем мети і у встановленому ним порядку. Йдеться про колізію між абсолютним правом володільця авторських прав та правом інших осіб на використання об’єкта авторського права, що не сприяє охороні їх прав. Така колізія повинна бути подолана як на теоретичному рівні, так і в поточному законодавстві. При цьому загальною підставою є домінуючі інтереси держави та суспільства незважаючи на те, що ст. 3 Конституції України встановила інші пріоритети у визначенні соціальних цінностей. Така колізія спричиняє потребу збалансування інтересів щодо використання об’єктів авторського права.
Частина 4 ст. 41 Конституції України, яка встановила можливість примусового відчуження об’єктів права власності як виняток, може стосуватися лише примусового відчуження права власності. Вона не може слугувати конституційною підставою використання чужої власності іншою особою у своєму чи чужому інтересі. Різна правова природа права власності та права інтелектуальної власності не дає змоги застосувати її положення та втручатися у майнові права інтелектуальної власності іншим особам. Тому на конституційному рівні допускається використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності у встановлених законом випадках (ст. 54 Конституції України).
Тенденція щодо надання економічним правам рангу природних необґрунтована та шкідлива для науки та правозастосування, і ось чому: природні права виникають з моменту народження людини, є особистими, невідчужуваними. Не варто змішувати право мати у власності майно чи навіть права на результати інтелектуальної та творчої діяльності і економічну можливість їх використовувати.
Інститут вільного використання об’єктів авторського права можна розглядати у таких її проявах: 1) як особисте немайнове благо, що передбачене ст. 201 ЦК України; 2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність (ст. 199 ЦК України); 3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва; 4) як право особливого роду.
Право вільного використання об’єктів авторського права є одним із проявів прав на чужий об’єкт та обмеження прав, що заснований на приписах актів чинного законодавства. Всяке обмеження суб’єктивного права, а тим більше абсолютного, здійснюється на чиюсь користь або задля забезпечення іншого більш важливого права. Відповідно, розширення випадків втручання у виключні суб’єктивні права учасника цивільних правовідносин третіми особами повинно базуватися на приписах ЦК України, або актів вищого порядку, яким є лише Конституція України
( ч.1ст. 4 ЦК України), або чинного міжнародного договору.
Оскільки Закон України «Про авторське право та суміжні права» прийнято раніше ніж ЦК України, то виникла проблема – наскільки вказані нами правила про вільне використання об’єктів авторського права відповідають генеральній ідеї ЦК та, зокрема, його засадам, встановленим у ст. 3. У зв’язку з цим чинний закон має бути приведено у відповідність з кодифікованим актом цивільного законодавства.
Інститут вільного використання об’єктів права інтелектуальної власності та авторського права зокрема, має міжнародний практичний аспект. Для того, щоб вільно без обмежень торгувати із іншими країнами, ми повинні зробити своє законодавство не тільки максимально прозорим і зрозумілим для учасників ринку та інстанцій, що здійснюють регуляторно-координуючу діяльність у сфері торгівлі носіями охоронюваних авторським правом об’єктів, а й привести своє законодавство до вимог міжнародних стандартів та Резолюцій Європейського парламенту і документів його комісій.
Kомерціалізація об’єктів авторського права, на нашу думку, стала основним чинником становлення правової охорони у сфері авторського права та появи виключень із абсолютного характеру цієї охорони. Серед причин запровадження такого правового інституту вказується: є необхідність пошуку справедливого рішення та компромісу між інтересами стосовно результатів інтелектуальної та творчої діяльності, інтересами автора щодо отримання матеріального та морального задоволення результатами своєї діяльності та тих, хто експлуатує витвори і, на кінець, самого суспільства. Який із інтересів є більш захищеним та має пріоритет залежить від економічних та соціальних чинників, співвідношення у правовій системі охорони приватних та публічних інтересів, а, відповідно, імперативів та диспозитивів.
Встановлені у доктрині авторського права ознаки його об’єктів є недостатніми. Доцільно для носіїв об’єктів авторського права передбачити їх конститутивну ознаку – автентичність відтворення задуму автора.
Не всі з конкретних об’єктів авторського права відповідають встановленим критеріям, зокрема, об’єктивності. З огляду на це законодавець безпідставно відніс пантоміми до авторського права. Їм місце у виконавському праві, ознакам об’єктів якого, насамперед виконання, вони і відповідають, а права виконавців повніше забезпечують правову охорону таких об’єктів права інтелектуальної власності.
При тиражуванні перекладів особи, які скористались правом вільного використання, не можуть виходити за ті зазначення авторства, які використав сам автор. Слідування вказівці про необхідність зазначення прізвища автора може спровокувати порушення немайнових прав автора.
Заслуговує на увагу і міг би бути запозиченим у законодавство України законодавець США, зокрема, що таке використання є сумлінним, слід враховувати такі фактори: 1) мета та характер твору, який використовується (не для комерційної діяльності, а для навчання чи творчості; 2) природа авторського твору передбачає його вільне використання; 3) кількість творів або частина авторського твору, які використовуються, є розумними; 4) ефект використання авторського твору відносно його вартості з урахуванням попиту та пропозиції на ринку є соціальним.
Копіювання можливе лише за умови збереження автентичності тексту книги та лише тими особами, які мають право на діяльність з розмноження творів.
Встановлено законодавством винятки щодо права на відтворення повинні відповідати так званому трьохступеневому тесту: по-перше, повинні поширюватися на чітко обумовлене чи обмежене коло випадків; по-друге, не шкодити нормальній експлуатації творів; по-третє, необґрунтовано не зачіпати чи не уражати законні інтереси авторів.
В Україні як країні, що розвивається, у національному законодавстві варто зберегти можливості скористатися певними послабленнями. Зазначимо, що ці послаблення не стосуються комерційного використання об’єктів авторського права, оскільки в іншому разі це б порушувало майнові права володільців та принцип рівності суб’єктів підприємницької діяльності.
Єдність правового регулювання відносин стосовно вільного використання зумовлена конструкцією та приписами міжнародно-правових актів у сфері авторського права, розумінням світовим співтовариством глобальних проблем та проблем країн, що розвиваються. На формальному рівні причиною тому є можливість існування у праві клаузул та винятків із загальних правил, що не відповідають загальним тенденціям.
В основі правовідносин з вільного використання повинен бути юридичний склад, який охоплює такі юридичні факти: 1) створення охороноспроможного твору; 2) факт його оприлюднення таким чином, що є вихідні дані, які дають змогу здійснити використання відповідно до умов, та наслідки, передбачені законом; 3) вказівка закону на вільне використання; 4) власні дії вільного користувача щодо реалізації наданих можливостей.
Основний дозвільний режим використання об’єктів права інтелектуальної власності повинен бути домінуючим і підкреслювати виключність прав на ці об’єкти. Винятки з цього правила повинні бути чіткими, відповідати дійсно охоронюваним законом інтересам і не втручатися в майнові права володільців.
Наразі доцільно законодавчо визнати авторство на ідею та авторства на носій чи форму вираження ідеї. Тим ми приведемо практику у відповідність до вимог часу і вирішимо вічне протиріччя між формою і змістом у авторському праві.
Побічний аналіз різновидів цих бібліотек надає підставу для встановлення різного призначення їх фондів. Лише публічні (загальнодоступні) бібліотеки заслуговуть на те, щоб надати їм право на вільне використання об’єктів авторського права.
Право вільного використання об’єктів авторського права поширюється рівної мірою на всіх педагогічних та науково-педагогічних працівників та забезпечує їх професійну діяльність, а також кореспондується із вимогами до такого роду працівників.
Видається сумнівним та суперечливим з огляду на правила про ризик власності право виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. Воно повинно бути вилучене і розглядатися примат не права інтелектуальної власності. а примат права власності із наслідками,що звідси витікають.
Закріплення законодавцем меж здійснення права на вільне використання об’єктів авторського права означає, що особа не може здійснювати своє суб’єктивне право абсолютно вільно, а повинна діяти в окреслених законодавцем межах. Вихід при здійсненні своїх суб’єктивних прав на вільне використання об’єктів авторського права за визначені межі може тягнути за собою настання передбачених законодавством юридичних наслідків, зокрема, тих, що передбачені ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Сутність вільного використання об’єкта заснована на самій його природі та призначенні. Зокрема, при використанні аудіовізуальних творів, як зазначалося, йдеться, скоріше, не про використання творів, а про використання корисних властивостей аудіо- чи відеокасет.
Межі здійснення права вільного використання об’єктів авторського права відображають позитивний аспект у здійсненні суб’єктом свого права як дозволені чи не заборонені варіанти поведінки суб’єкта чи виключають окремі можливості для здійснення суб’єктом свого права за визначених законом умов.
Новий твір не може базуватися виключно на цитатах із інших творів (компіляція), що інколи проглядається у деяких наукових роботах з права, у тому числі й рукописах дисертаційних робіт. Законодавець намагається інколи встановлювати межі такого запозичення, але прослідкувати за їх дотриманням доволі складно.
Доцільно ініціювати зміни щодо порядку отримання прокатного посвідчення на аудіовізуальний твір: адміністративно-правовий механізм перевести на добровільні засади та надати його отриманню функціонально-технічний характер. Іншими словами, це, по суті, зводиться до його придбання на зразок придбання торгівельного патенту: якщо є потреба у прокаті – у заявці вказується строк прокату. Сплачується мито, на підставі якого у безспірному порядку має бути видаватися прокатне посвідчення на вказаний строк. При необхідності воно може бути продовжене.
Наразі очевидним є дефіцит кваліфікованих фахівців у праві інтелектуальної власності та авторському праву зокрема. Рівень випускників бажає кращого. Ця проблема спричинена певною новизною ринку майнових прав інтелектуальної власності, їх недооцінкою або формалізмом в оцінці, атавізмом уявлень щодо державної монополії на ці права, певною вигодою для контрафактів, яким «у мутній воді краще ловити рибу» (тобто «сірі прибутки») та на порушенні прав отримувати вигоди та прибутки.
Охорона прав вільного використання об’єктів авторського права може забезпечуватися матеріальними, правовими (матеріальними та процесуальними) та організаційними засобами. Відповідно, ми повинні мати механізм охорони таких прав як частину загального механізму правової охорони, що відображає специфіку об’єкта правової охорони, гарантує не тільки таку безумовну охорону, а й захист у разі звернення потерпілого до державних органів.
Правова охорона права вільного користування здійснюються авторським правом і речовим правом. При цьому ми можемо виділити рівні охорони: міжнародна – на основі міжнародних конвенцій у сфері інтелектуальної власності та національна – на основі актів чинного національного законодавства. Проте вони у своїй суті єдині, навіть через те, що, як зазначалося, національне законодавство України розширено визначило випадки вільного використання об’єктів авторського права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

І. Нормативні акти:

1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів : Паризький акт від 24 липня 1971 р. // Офіційний вісник України — 2007. — № 75. — Ст. 2809.
2. Всемирная декларация по интеллектуальной собственности от 26 июня 2000 г. // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. — № 4. — 2002. — С. 14—18.
3. Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р. // Офіційний вісник України. — 2007. — № 75. — Ст. 2809.
4. Господарський кодекс України вiд 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.
5. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18. — № 19/20, 21/22. — Ст. 144.
6. Гражданский кодекс Грузии : принят 26 июня 1997 г. : введен в действие с 25 нояб. 1997 г. : (с поправками и изм. на 26 нояб. 2001 г.) / науч. ред. З. К. Бигвава ; пер. с груз. И. Мериджанашвили, И. Чиковани. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. — 748 с. — (Законодательство зарубежных стран).
7. Гражданский кодекс Латвийской Республики / науч. ред. и предисл. Н. Э. Лившиц ; обзор. статья А. В. Свиб ; пер. с латыш. под рук. И. Алфеевой. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. — 830 с. — (Законодательство зарубежных стран).
8. Гражданское уложение Германии : ввод. закон к Гражданскому уложению : пер. с нем. — М. : Волтерс Клувер, 2004. — LXXXII, [2], 728, [1] с. — (Серия "Германские и европейские законы " ; кн. 1).
9. Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. //. Відомості Верховної Ради Української РСР 1990. — № 31. — Ст. 429.
10. Директива Європейського Парламенту та Ради 2001/29/ЄC від 22 травня 2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві // Official Journal. — 2001. — L 167. — P. 10.
11. Директива Європейського Парламенту та Ради 2001/84/ЄC від 27 вересня 2001 року про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва // Official Journal. — 2001. — L 272. — P. 32—36.
12. Директива Європейського Парламенту та Ради 96/9/ЄC від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних // Official Journal. — 1996. — L 077. — P. 20—28.
13. Директива Ради 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію певних законів, підзаконних актів та адміністративних положень у державах-членах, що стосуються здійснення діяльності з телевізійного мовлення // Official Journal. — 1989. — L 298. — P. 23—30.
14. Директива Ради 91/250/ЄЕС від 14 травня 1991 року про правову охорону комп’ютерних програм // Official Journal. — 1991. — L 122. — Р. 42.
15. Директива Ради 92/100/ЄЕС від 19 листопада 1992 про право на прокат, право на позичку та деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності // Official Journal. — 1992. — L 346. — P. 61.
16. Директива Ради 93/83/ЄЕC від 27 вересня 1993 року про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав за застосування їх до супутникового мовлення та кабельної ретрансляції // Official Journal. — 1993. — L 248. — P. 15.
17. Директива Ради 93/98/ЄЕC від 29 жовтня 1993 року про гармонізацію строку охорони авторського і деяких суміжних прав // Official Journal. — 1993. — L 290.— C. 9.
18. Договір ВОІВ по авторському праву і узгоджені заяви стосовно договору ВОІВ по авторському праву : принятий Дипломатичною конференцією 20 груд. 1996 р. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. Назва з екрану.
19. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Юридичний вісник України. — 2004. — 10 грудня.
20. Закон об авторском праве с изложением рассуждений и материалов, на коих он основан : (собр. узаконений, 1911 г., № 61, ст. 560) / сост. Д. А. Коптев. — СПб. : Н. К. Мартынов, 1911. — X, 434 с.
21. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 р. // Интеллектуальная собственность в Украине : правовые основы и практика : науч.-практ. изд. : в 4 т. / общ. ред. Святоцкий А. Д. ; Акад. правовых наук Украины, Гос. патент. ведомство Украины, Гос. агентство Украины по авт. и смеж. правам. — К., 1999. — Т. 1 : Право интеллектуальной собственности. — С. 289—304.
22. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. // Голос України. — 2001. — 10 січ.
23. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. — Назва з екрану.
24. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
25. Конституція Української РСР : прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квіт. 1978 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1978. — № 18. — Ст. 268.
26. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25/26. — Ст. 131.
27. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2002.—№ 38/39. — Ст. 288 ; Урядовий кур’єр. — 2002. — 14 серп.
28. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // Україна в міжнародно-правових відносинах / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 1997. — Кн. 2 : Правова охорона культурних цінностей. — С. 34—36.
29. О государственном издательстве : Декрет Центрального Исполнительного Комитета Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов от 29 дек. 1917 г. // Сборник указов Российской ФСР. — 1918. — № 14. — Ст. 201.
30. О правах сочинителей, переводчиков и издателей // Авторское право на произведения литературы в Российской империи : законы, постановления, междунар. договоры (1827—1917) / сост.: Бакунцев А. В. — М., 2005. — С. 24—30.
31. О признании научных, литературных, музыкальных и художественных произведений государственным достоянием : Декрет СНК РСФСР от 25 мая 1918 г. // Сборник указов Российской ФСР. — 1918. — № 86. — Ст. 900.
32. Об основах авторского права : постановление ЦИК и СНК СССР от 30 янв. 1925 г. // Собрание законов СССР. — 1925. — № 7. — Ст. 67.
33. Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік 1961 р. : Закон СССР от 8 груд. 1961 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1961. — № 50. — Ст. 525.
34. Паризький акт Бернської конвенції // Основи інтелектуальної власності / Всесвіт. орг. інтелект. власності. — К. 1999. — С. 359.
35. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності : затвердж. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 трав. 2002 р. № 674 // Урядовий кур’єр. — 2002. — 19 черв.
36. Положення про Музейний фонд України : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лип. 2000 р. № 1147 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 30. — Ст. 1268.
37. Порядок занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25 жовт. 2001 р. № 653 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 9. — Ст. 419.
38. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника : Постанова Кабінету Міністрів від 7 берез. 2007 р. № 423 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 18. — Ст. 731.
39. Про авторське право та суміжні права : Закон вiд 23 груд. 1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 13. — Ст. 64.
40. Про бібліотеки і бібліотечну справу Закон України від 27 січ. 1995 р. № 33/95-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1995. —№ 7. — Ст. 45.
41. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт 1999 р. № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 24. — Ст. 207.
42. Про власність : Закон України від 7 лют. 1991 р. № 885-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 20. — Ст. 249.
43. Про внесення змін до Закону України "Про авторське право та суміжні права" : Закон України від 11 лип. 2001 р. № 2627-III // Урядовий кур’єр. — 2001. — 5 верес. — (Орієнтир. — № 35.).
44. Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" : Закон України від 12 січ. 2006 р. № 3317-IV // Урядовий кур’єр. — 2006. — 14 черв. — (Орієнтир — № 20).
45. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності : Закон України вiд 28 лют. 1995 р. № 75/95-ВР // Відомості Верховної Ради . — 1995. — № 13. — Ст. 85.
46. Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лип. 1995 р. № 532 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 47. — Ст. 1727.
47. Про державну таємницю : Закон України вiд 21 січ. 1994 р. № 3855-XII. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.
48. Про дію міжнародних договорів на території України : від 10 груд. 1991 р. № 195 З-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 10. — Ст. 137.
49. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листоп. 1992 № 2783-XII // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 1. — Ст. 1.
50. Про економічну самостійність Української РСР : Закон Української РСР від 3 серп. 1990 р. № 142-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1990. — № 34. — Ст. 499.
51. Про затвердження Порядку обігу дисків для лазерних систем зчитування, що були вироблені або імпортовані до набрання чинності Законом України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" : Постанова Кабінету Міністрів України вiд 29 квіт. 2002 р. № 600 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 19. — Ст. 963.
52. Про захист економічної конкуренції : Закон України вiд 11 січ. 2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 12. — Ст. 64.
53. Про захист прав споживачів : Закон України в ред. від 1 груд. 2005 р. № 3161-IV // Урядовий кур’єр. — 2006. — 18січ. — (Орієнтир. — № 1).
54. Про захист суспільної моралі : Закон України від 20 листоп. 2003 р. № 1296-IV // Відомості Верховної Ради. — 2004. — № 14. — Ст. 192.
55. Про міжнародні договори України : Закон України вiд 29 черв. 2004 р. № 1906-IV // Урядовий кур'єр. — 2004. — 3 серп.
56. Про музеї та музейну справу : Закон України вiд 29 черв. 1995 р. № 249/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 25. — Ст. 191.
57. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України вiд 13 груд. 1991 р. № 1977-XII // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 12. — Ст. 165.
58. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України від 24 груд. 1993 р. № 3814-XII // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 15. — Ст. 86.
59. Про освіту : Закон України в ред. Закону від 23 берез. 1996 р. № 100/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.
60. Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування : Закон України вiд 17 січ. 2002 № 2953-III // Урядовий кур'єр. — 2002. — 20 лют.
61. Про питання захисту авторських прав в Інтернеті : Постанова Вищого Арбітражного суду України від 5 черв. 2000 р. № 04-1/5-7/82 // Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 2. — С. 33—34.
62. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право : Закон України від 20 верес. 2001 р. № 2733-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 2. — Ст. 16.
63. Про професійно-технічну освіту : Закон України від 10 лют. 1998 р. № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1998. — № 32. — Ст. 215.
64. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами : Закон України від 10 листоп. 1994 р. № 237/94-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 46. — Ст. 415.
65. Про рекомендації парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування" : Постанова Верховної Ради України від 27 черв. 2007 р. № 1243-V // Голос України. — 2007. — 19 черв.
66. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації" : Постанова Верховної Ради України від 27 черв. 2007 р. № 1244-V // Голос України. — 2007. — 19 черв.
67. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм : Закон України від 23 берез. 2000 № 1587-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 24. — Ст. 183.
68. Про телебачення та радіомовлення : Закон України від 21 груд. 1993 р. № 3760-XII // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 10. — Ст. 43.
69. Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року : Постанова Верховної Ради України від 23 груд. 1993 р. № 3794-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 13. — Ст. 70.
70. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради. — 2002. — № 21/22. — Ст. 135.
71. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в межах Світової організації торгівлі від 15 груд. 1993 (Угода TRIPS) // Торгові аспекти права інтелектуальної власності: зб. вибр. міжнар. матеріалів / за ред. Л. П. Тимофієнко. — К. : Укр. дім, 1999. — С. 3—36.
72. Угода про торговельні відносини між Україною і Європейським союзом // Основи інтелектуальної власності / Всесвіт. орг. інтелект. власності. — К, 1999. — С. 443—452.
73. Французский гражданский кодекс 1804 года : с позднейшими изм. до 1939 года / пер. с фр. И. С. Перетерского. — М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. — 471 с.
74. Цивільний кодекс РФ// М.: Филинъ.— 1998. — С. 136—273.
Гражданский кодекс Российской Федерации // Сборник кодексов Российской Федерации : на 16.11.98. — 7-е изд. — М. : Филинъ, 1998. — 720 c.
75. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40/44. — Ст. 356.
76. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1963. — № 30. — Ст. 463.
77. Цивільний кодекс УРСР, затверджений постановою ЦВК УРСР від 16 грудня 1922 р. — К. ; Х. : Укр. держ. вид-во, 1945. — 238 с.
78. Цивільно-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. — 2004. — № 40/41, 42. — Ст. 492.
79. United States code, 2006 edition : containing the general and permanent laws of the United States enacted through the 109th Congress : (ending January 3, 2007, the last law of which was signed on January 15, 2007) / prep. a. publ. under authority of Title 2, U. S. Code, Sect. 285b, by the Office of the Law rev. counsel of the House of representatives. — Washington : US. Govprint. off., 2008.

ІІ. Література:
.
80. Азбука авторского права : [пер. с англ. / вступ. ст. Б. Д. Панкина]. — М. : Юрид. лит. : Les Presses de UNESCO, 1982. — 104 с.
81. Алексеев С. С. Общая теория права : курс : в 2 т. / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1982. — Т. 2. — С. 139.
82. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1989. — 286, [1] с.
83. Алексеев С. С. Предмет советского гражданского права и метод гражданско-правового регулирования / С. С. Алексеев // Антология уральской цивилистики, 1925–1989 / Каф. гражд. права Урал. гос. юрид. акад., Урал. отд-ние Рос. шк. част. права. — М., 2001. — С. 7—53.
84. Антимонов Б. С. Авторское право / Антимонов Б. С., Флейшиц Е. А. — М. : Госюриздат, 1957. — 280 с.
85. Астахов В. В. Правове регулювання функціонування в Україні вищих учбових закладів недержавної форми власності : автореф. дис. .. канд. юрид. наук / Астахов Виктор Викторович ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. — Х., 1999. — 21 с.
86. Астахов В. В. Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности : дис. .. канд. юрид. наук / Астахов Виктор Викторович ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. — Х., 1999. — 178 л.
87. Ашер М. Что нужно издателям от национального законодательства по авторскому праву / М. Ашер // Авторское право и издатели в условиях рыночной экономики : материалы междунар. семинара "Восток встречается с Западом" (Гамбург, 13—15 марта 1991 г.) / ред. Е. А. Вербило ; Ассоц. совет. книгоиздателей. — К., 1991. — С. 30.
88. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : учеб. для юрид. вузов и фак. / М. В. Баглай. — М. : Норма : Инфра-М, 1998. — 741 с.
89. Беляневич О. А. Господарське договірне право України : (теорет. аспекти) : монографія / О. А. Беляневич. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 589 с.
90. Беляневич О. А. Теоретичні проблеми господарського договірного права : автореф. дис. .. д-ра юрид. наук / Беляневич Олена Анатоліївна ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 34 с.
91. Бентли Л. Право интеллектуальной собственности = Intellectual property law : авт. право / Лайонел Бентли, Брэд Шерман ; [пер. с англ. В. Л. Вольфсона]. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. — 533 с. — (Теория и практика гражданского права и гражданского процесса / Ассоц. Юрид. центр).
92. Бобровников С. В. Межі правового регулювання / Бобровников С. В., Богінич О. Л. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Вид-во "Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана". — К., 2001. — Т. 3 : К—М. — С.641.
93. Богінич О. Л. Гарантії застосування норм права // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Вид-во "Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана". — К., 1998. — Т. 1 : А—Г. — С.553-554.
94. Болвачева Н. Е. Ограничения как средство гражданско-правового регулирования / Н. Е. Болвачева // Актуальные проблемы гражданского права : сб. статей / Исслед. центр част. права. Рос. шк. част. права ; под. ред. М. И. Брагинского. — М., 2003. — Вып. 7. — С. 1—27.
95. Борисова В. І. Установа — одна із організаційно-правових форм юридичної особи / В. І. Борисова // Проблеми законності. — 2002. — Вип. 57.— С. 31- 34.
96. Бошицький Ю. Л. Твір / Ю. Л. Бошицький // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Вид-во "Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана". — К., 1998. — Т. 6 : Т—Я. —С. 28.
97. Братко А. Г. Запреты в советском праве / А. Г. Братко. — Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1979. — 92 с.
98. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал : теорет. аспект / О. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. — 2002. — № 1. — С. 17—18.
99. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170 000 [слів / авт., керівник проекту та голов. ред. В. Т. Бусел]. — К. : [б. в.] ; Ірпінь : Перун, 2002. — Х, 1425, [1] с.
100. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву : [в 2 ч.]. / C. И. Вильнянский. — Х. : Изд-во Харьков. ун-та, 1958. — Ч. 1. — 339 с.
101. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. — М. : Наука, 1979. — 229 с.
102. Гаврилов Э. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных правах : судеб. практики / Э. П. Гаврилов. — М. : Экзамен, 2002. — 350, [1] с.
103. Гаврилов Э. П. Советское авторское право : основные положения, тенденции развития / Э. П. Гаврилов ; отв. ред. В. А. Рассудовский. — М. : Наука, 1984. — 222 с.
104. Гейне А. Н. Авторское право на произведения зодчества / А. Н. Гейне // Вестник права. — 1905. — Кн. 7. — С. 307—315.
105. Гордон М. В. Советское авторское право / М. В. Гордон. — М. : Юрид. лит., 1955. — 232 с.
106. Гражданское право современной России : очерки теории : науч. изд. / Коршунов Н.М. [и др.] ; под ред. Н. М. Коршунова. — М. : ЮНИТИ, 2006. — 591 с. — (Высшее профессиональное образование. Юриспруденция / Моск. акад. экономики и права).
107. Гражданское право Украины : учеб. пособие по подгот. к сдаче зачетов и экзаменов / [Слипченко С. А., Кройтор В. А., Чалый Ю. И. и др.]. — Х. : Эспада, 2000. — Ч. 2. — 398, [1] с.
108. Греков Є. А. Авторське право на твори архітектури : дис. .. канд. юрид. наук / Греков Євген Анатолійович ; НДІ приват. права і підприємництва Акад. правових наук України. — Х., 2007. — 20 с.
109. Деленц В. Авторское право: прошлое и настоящее. Что дальше? / В. Деленц. — М. : Юрид. лит., 1988. — 46 с.
110. Дзера О. В. Абсолютні права / О. В. Дзера // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Вид-во "Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана". — К., 1998. — Т. 1 : А—Г. — С.11-12.
111. Дозорцев В. А. Исключительное право : сущность и развитие / В. А. Дозорцев // Исключительная собственность : (исключительные права) : учеб. для вузов / Калятин В. О. — М. : Норма, 2000. — С. VІІІ—ХVІІ.
112. Дозорцев В. А. О трех соснах.. : о возможности распоряжаться чужими правами / В. А. Дозорцев // Интеллектуальные права : понятие, система, задачи кодификации : сб. статей / Исслед. Центр частого права. —М., 2005. — С. 337—345.
113. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 511 с.
114. Дроб’язко Р. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності і законодавство України про авторське право і суміжні права / Р. Дроб’язко // Право України. — 1999. — № 8. — С. 68—70.
115. Дюма Р. Литературная и художественная собственность : авт. право Франции : [пер. с фр.] / Ролан Дюма ; [отв. ред., авт. предисл. и коммент. И. В. Савельева]. — М. : Междунар. отношения, 1989. — 335 с.
116. Еременко В. Содержание и природа исключительных прав (интеллектуальной собственности) / В. Еременко // Интеллектуальная собственность. — 2000. — № 4. — С. 27—31.
117. Жаров В. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності / В. Жаров // Право України. — 1999. — № 3. — С. 44—49.
118. Жуков В. І. Пред’явлення позивачем доказів, пов’язаних з захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності / В. І. Жуков // Торгові аспекти використання об’єктів права інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки : семінар. — Одеса, 2001. — С. 3—7.
119. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки : зб. док., матеріалів, ст. / [упоряд.: Дроб’язко В. С., Дроб’язко Р. В.] ; заг. ред. Святоцький О. Д. — К. : Ін Юре. 2003. — 366 с.
120. Интеллектуальная собственность : основные материалы : в 2 ч. : пер. с англ. /отв. ред. Гальперин Л. Б. — Новосибирск : Наука, 1993. — 357 с.
121. Ионас В. Я. Произведения творчества в гражданском праве / В. Я. Ионас. — М. : Юрид. лит., 1972. — 168 с.
122. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (исключительные права) : учеб. для вузов / В. О. Калятин ; со вступ. ст. В. А. Дозорцева. — М. : Норма : Инфра-М, 2000. — ХХ, 459 с.
123. Канторович Я. А. Авторское право на литературные, музыкальные, художественные и фотографические произведения : новый закон 15 марта 1911 г., с ист. очерком и с разъясн., извлеч. из мотивов Ред. комис. по сост. Проекта Гражд. уложения, объясн. записки к проекту М-ва юстиции и дебатов в Гос. Думе и Гос. Совете / Я. А. Канторович. — Неофиц. изд. — СПб. : Юрид. кн. склад "Право", 1911. — [4], IV, 424 с.
124. Ковалевський В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / Ковалевський В. С., Козинцев І. П. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 192 с.
125. Коноваленко В. Авторське право : автору, редактору, видавцю / В. Коноваленко. — Х. : Фактор, 2007. — 496 с.
126. Красавчиков О. А. Правовой режим изобретений: постановка вопроса / О. А. Красавчиков // Проблемы современного изобретательского права : межвуз. сб. науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р. А. Руденко ; [редкол.: О. А. Красавчиков (отв. ред.) и др.]. — Свердловск, 1983. — 157 с.
127. Крашенинников П. В. Право собственности и иные вещные права на жилые помещения / П. В. Крашенинников. — М. : Статут, 2000. — 123 с.
128. Кропоткин П. А. Речи бунтовщика / П. А. Кропоткин // Этика / П. А. Кропоткин ; [общ. ред., сост. и предисл. Ю. В. Гридчина]. — М., 1991. — 493, [3] с.
129. Кузина С. Кто диктует нам с того света? / Светлана Кузина // Комсомольская правда в Украине. — 2007. — 19—25 янв. — С. 36.
130. Кучма И. Creative commons: авторские права — гибкие и креативные / Ирина Кучма // Зеркало недели. — 2006. — 25 нояб. — 1 дек.
131. Липцик Д. Авторское право и смежные права : пер. с фр. / Д. Липцик ; предисл. М. Федотова. — М. : Ладомир ; ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.
132. Литвиненко О. Плагіатори, начувайтесь! : [інтерв'ю з проф. Нац. авіаційного ун-ту О. Литвиненком, дир. наук.-вироб. п-ва А. Шевченком, першим заст. Голови ВАК України Р. Бойком] / інтерв'ю вів В. Бушанський // Науковий світ. — 2006. — № 11. — С. 6—7. — Режим доступу: http://lib.nau.edu.ua/press/statti/arxiv/2006. — Назва з екрану.
133. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве : теорет.-информ. аспект / А. В. Малько ; под ред. Н. И. Матузова ; Саратов. гос. акад. права. — Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1994. — 180, [2] с.
134. Маттеи У. Основные положения права собственности / У. Маттеи, Е. А. Суханов. — М. : Юрист [и др.], 1999. — 383 с. — (Res cottidiana).
135. Мечетина Т. А. Ограничение права собственности: проблемы публичных и частных интересов : автореф. дис. .. канд. юрид. наук / Мечетина Татьяна Александровна ; Рязан. гос. пед. ун-т им. С. А. Есенина. — Рязань, 2001. — 25 с.
136. Мироненко Н. М. Правовые проблемы защиты авторского права // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики : зб. наук. пр. : за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 29—30 квіт. 2004 р. / Акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва АПрН України та ін. ; [редкол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін.], 2004. — С. 447—459.
137. Мицкевич А. В. Субъ