ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ :



  • Название:
  • ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ
  • Кол-во страниц:
  • 178
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАБУТТЯ, ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ 10
    1.1. Малолітні і неповнолітні як учасники майнових відносин 10
    1.2. Право на захист цивільних майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб як вид юридичної гарантії 36
    РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ У ДОГОВІРНИХ, СПАДКОВИХ ТА ЖИТЛОВИХ ВІДНОСИНАХ 58
    2.1. Захист майнових прав малолітніх і неповнолітніх осіб при укладанні договорів, пов’язаних з відчуженням майна 58
    2.2. Захист майнових прав малолітніх і неповнолітніх осіб при спадкуванні 80
    2.3. Захист житлових прав малолітніх і неповнолітніх осіб 104
    РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ В ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ 131
    3.1. Особливості відшкодування шкоди, завданої здоров’ю малолітніх і неповнолітніх осіб 131
    3.2. Відшкодування шкоди малолітнім і неповнолітнім особам, завданої втратою годувальника 150
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165

    ДОДАТОК

    ВСТУП



    Актуальність теми.
    Конституція України проголошує людину найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави. Законодавчо закріплено засоби та загалом створено механізм захисту прав і свобод людини. Водночас цей процес не завершено, оскільки доводиться константувати численні порушення в сфері майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх.
    Як свідчить судова практика, найбільше порушуються майнові права та інтереси малолітніх і неповнолітніх під час вчинення правочинів із нерухомим майном, власниками якого є малолітні і неповнолітні особи, при відшкодуванні шкоди, завданої здоров’ю останніх і при втраті годувальника.
    Сьогодні активізувався процес розробки та прийняття багатьох концептуальних норм, які визначають основи правового статусу особи в суспільстві, створюють сприятливі умови для забезпечення її цивільної активності та захисту порушених майнових прав та інтересів. Для цього необхідним є дослідження форм і способів цивільно-правового захисту майнових прав та інтересів фізичних осіб, удосконалення роботи органів, на яких державою покладено відповідний обов’язок.
    У захисті майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб найважливішим є зв’язок між правовими гарантіями, які їм надає закон і практичною реалізацією права на захист. Дисертаційне дослідження спрямоване на з’ясування теоретичних і практичних проблем захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб, на вдосконалення правового механізму регулювання вказаних відносин.
    Вітчизняна наука цивільного права в останні роки не приділяла достатньої уваги проблемам захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб. Відтак, найбільшої гостроти це питання набуло із впровадженням в Україні у 1992 році приватної форми власності, суб’єктом якої закон визнає також малолітніх і неповнолітніх осіб. Саме в цей період у власності вказаної категорії осіб почало частіше з’являтися цінне майно. З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, який істотно розширює можливості неповнолітніх осіб щодо активного включення їх у сферу цивільного обороту шляхом надання їм повної дієздатності, а також щодо способів захисту порушених майнових прав. Однак Цивільний кодекс не в змозі охопити всі сфери правовідносин, у яких беруть участь малолітні і неповнолітні особи. Тому автор намагався обґрунтувати актуальність прийняття єдиного нормативно-правового акта, спрямованого на захист прав малолітніх і неповнолітніх осіб у всіх сферах їхньої життєдіяльності.
    Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вчених-цивілістів: С.С. Алексєєва, Ю.Г. Басіна, С.М. Братуся, В.П. Грібанова, А.Г. Діденко, А.В. Кройтора, М.С. Малеїна, В.Ф. Маслова, А.А. Пушкіна, А.П. Сергєєва, А.С. Сліпченко, Б.Ю. Тихонової, Ю.К. Толстого.
    При вивченні захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб предметом уваги стали праці Б.С. Антімонова, А.М. Белякової, Я.Р. Веберса, К.А. Граве, О.В. Дзери, С.Є. Донцова, Н.М. Єршової, І.В. Жилінкової, Ю.О. Заіки, Л.Л. Кофанова, В.А. Краснокутського, Н.С. Кузнецової, Л.Г. Кузнєцової, В.Н. Лєженіна, М.Я. Марініної, І.Б. Новицького, І.С. Перетьорського, В.А. Рясєнцева, Г.М. Свердлова, В.І. Серебровського, В.М. Співака, А.І. Пергамент, З.В. Ромовської, Г.М. Свердлова, В.А. Томсінова, В.Ю. Чуйкової, Я.М. Шевченко.
    Вагома дослідницька робота з проблем захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб проведена внаслідок аналізу законів та підзаконних актів, які визначають напрямок правозастосовчої практики, що стосуються захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.
    Судові рішення в цивільних справах судів м. Києва, м. Хмельницького та Хмельницької області, пов’язані із захистом майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб, підтвердили теоретичні положення, проаналізовані у дослідженні.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтовариство”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 1.07.2002 року № 11/74 та “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України” від 31.10.2005 року №4.
    Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз правового становища малолітніх і неповнолітніх осіб у майнових відносинах за цивільним законодавством України.
    Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
    • з’ясувати стан наукового дослідження проблеми;
    • визначити поняття та сутність правосуб’єктності малолітніх і неповнолітніх осіб у майнових відносинах;
    • проаналізувати норми цивільного, сімейного, житлового права, які регулюють майнові права та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб;
    • дослідити теоретичні та практичні проблеми, пов’язані із захистом майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб;
    • виявити особливості набуття, реалізації та захисту майнових прав та інтересів малолітніми і неповнолітніми особами;
    • проаналізувати практику застосування цивільного законодавства України, котре стосується захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб;
    • удосконалити механізм цивільно-правового захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб, обґрунтувати зміни та доповнення до нормативних актів, які стосуються захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.
    Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини у сфері захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб відповідно до цивільного законодавства України.
    Предмет дослідження – майнові права та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб, правові проблеми їх набуття, здійснення та захисту, вдосконалення нормативної бази захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб, дослідження правових наслідків порушення цих прав та інтересів.
    Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціально юридичні методи.
    Метод діалектики використаний при об’єктивному і всебічному аналізі різного нормативно-правового матеріалу, пов’язаного з регулюванням майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.
    Соціологічний і статистичний методи використовуються у дослідженні судової практики, пов’язаної із захистом майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.
    Порівняльний метод використовується для порівняння цивільного законодавства України та цивільного законодавства інших країн про правовий статус, здійснення та захист майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.
    Історичний метод полягає у дослідженні еволюції законодавчого регулювання правосуб’єктності малолітніх і неповнолітніх осіб як учасників цивільних відносин від римського права до нині чинного Цивільного кодексу України.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційній роботі зроблено спробу комплексно дослідити питання цивільно-правового захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб за цивільним законодавством України. В дослідженні аналізуються проблеми правосуб’єктності малолітніх і неповнолітніх осіб щодо набуття та здійснення майнових прав та обов’язків у різних сферах життєдіяльності, а також особливості захисту майнових прав та інтересів відповідно до умов сьогодення. Досліджуючи спірні питання захисту майнових прав та інтересів, автор зробив спробу внести свою частку у вирішення вказаної проблеми шляхом аналізу теоретичних та практичних положень щодо здійснення захисту майнових прав та інтересів вказаної категорії осіб.
    За результатами дослідження автором обґрунтовуються пропозиції та рекомендації щодо вирішення проблемних питань, які мають важливе значення для вдосконалення чинного цивільного законодавства та судової практики, а саме:
    - обґрунтовується положення, що особи, які не досягли 5 років, є недієздатними;
    - сформульовано право неповнолітніх осіб, що досягли 14-річного віку, які мають заробіток, самостійно укладати договір найму житла, а також нести самостійну відповідальність за невиконання або неналежне його виконання;
    - запропоновано, що у випадку невиконання або неналежного виконання неповнолітньою особою правочину, згоду на вчинення якого було надано органом опіки та піклування, додаткову відповідальність несе орган опіки та піклування;
    - уточнено поняття дрібного побутового правочину;
    - обґрунтовано, що правочин, укладений без згоди другого з батьків, повинен визнаватися недійсним у разі порушення прав дитини;
    - доведено, що коли проти батьків відкрито провадження про позбавлення батьківських прав, суд може накласти заборону на здійснення ними управління та відчуження майна малолітньої чи неповнолітньої особи;
    - обґрунтовано, що батьки повинні брати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів із майном, яке належить малолітнім і неповнолітнім особам;
    - доведено, що коли власником майна є малолітня особа, то, за договором управління майном установником управління є батьки малолітньої особи; якщо ж над малолітньою особою встановлено опіку – установником управління є опікун або орган опіки та піклування;
    - додатково аргументується положення про право малолітніх і неповнолітніх осіб на відшкодування шкоди у разі завдання шкоди їхньому здоров’ю, яка виявляється у неналежному здійсненні нагляду за діями дітей батьками, які позбавлені щодо них батьківських прав;
    - внесено пропозицію про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі з моменту запису її матір’ю або батьком дитини.
    Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації, котрі містяться у дисертації, враховані в розробленому за участю автора Законі України “Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України” (щодо захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб), реєстраційний № 7150 від 03.03.2005р.
    Зміст дисертації, її висновки і пропозиції можуть бути використані:
    - у науковій діяльності для подальших теоретичних досліджень механізмів захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб;
    - у правотворчій діяльності, пов’язаній із вдосконаленням відповідного законодавства;
    - в правозастосовчій діяльності органів, які здійснюють захист прав та інтересів особи;
    - при складанні навчальних планів, програм, спецкурсів, написанні підручників із цивільного права.
    Вирішення проблемних питань щодо захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб є необхідною умовою підвищення правової культури та правового всеобучу самих малолітніх і неповнолітніх, а також їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів та піклувальників.
    Апробація результатів дослідження. Результати дослідження підготовлені і викладені на наукових конференціях: Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів (м. Хмельницький, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 2002 р.); IX регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003 р.); X регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2004 р.); Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2004 р.).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у 10 наукових працях, у тому числі в одному навчальному посібнику, 4 статтях у наукових журналах, 5 публікаціях матеріалів наукових конференцій. З них 4 статті опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.
    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і одного додатка. Загальний обсяг дисертації становить 164 сторінки. Список використаних джерел містить 170 найменувань на 14 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    У дисертації по-новому розв’язується наукове завдання, яке полягає у поглибленні правових знань про особливості цивільно-правового захисту майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб. Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, виражені у наступних положеннях:
    1. В роботі додатково аргументується висновок про те, що цивільно-правовий захист цивільних прав осіб виступає як елемент суб’єктивного права, встановлений безпосередньо законом.
    2. Правова регламентація дієздатності громадян належить до кола найважливіших засобів впорядкування правового статусу осіб у суспільних відносинах. У результаті дослідження вказаної проблеми автором вноситься пропозиція доповнити частину 1 ст. 32 пунктом 5 і викласти в такій редакції: “Фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право заповідати своє майно, придбане за кошти, отримані в результаті трудової, підприємницької, інвестиційної діяльності, а також за рахунок інших доходів при наявності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника”.
    3. Пропонується доповнити ч. 1 ст. 1234 ЦК України абзацом 2 викласти в такій редакції: “Право на заповіт має неповнолітня фізична особа з неповною цивільною дієздатністю стосовно належного їй на праві власності майна при наявності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника”.
    4. Цивільний кодекс України регламентує дієздатність осіб, які не досягли 14 років, як часткову. Разом з тим від народження особи і до досягнення нею 14-річного віку проходить досить тривалий період. Тому не можна порівнювати дієздатність особи, наприклад, в 5-річному віці і до досягнення нею 14 років. Доцільно встановити такий граничний вік, до досягнення якого особа є недієздатною. Пропонується доповнити частину 1 ст. 30 ЦК України абзацом 2 і викласти в такій редакції: “Фізична особа віком до 5 років є недієздатною”.
    5. Аргументується висновок про покладення додаткової відповідальності за невиконання неповнолітньою особою правочину, на який була надана згода органом опіки та піклування, вказаним органом і пропонується доповнити ст.33 ЦК України частиною 3 і викласти в такій редакції: “Якщо згоду на вчинення неповнолітньою особою правочину дає орган опіки та піклування, то в разі недостатності майна у неповнолітньої особи для відшкодування збитків, заподіяних невиконанням правочину додаткову відповідальність несе орган опіки та піклування”.
    6. Уточнено визначення поняття дрібного побутового правочину. пропонується пункт 1 частини 1 ст.31 ЦК України викласти в такій редакції: “Під дрібним побутовим правочином розуміють правочин, який має побутовий характер, вчиняється систематично, на невелику суму, спрямований на задоволення особистих, матеріальних чи культурних потреб особи і відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку”.
    7. Запропоновано ч.2 абзацу 2 ст.32 ЦК України викласти в такій редакції: “На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів), піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування”.
    8. Запропоновано частину 1 ст. 35 ЦК України викласти в такій редакції: “Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі з моменту запису її матір’ю або батьком дитини”..
    9. Доцільно було б прийняти спеціальний нормативний акт – “Закон про права дитини”, розробка якого почалась ще в 1992 році, але так і не знайшла свого втілення. Цей закон, по-перше, повинен об’єднати всі права малолітніх та неповнолітніх осіб; по-друге, – врегулювати права, які в даний час не знайшли правового регулювання. На наш погляд, таким повинен бути шлях підвищення рівня правової захищеності малолітніх і неповнолітніх. Закон про права дитини стане тим фундаментом, який буде визначати мету, завдання, способи правозахисної діяльності щодо дітей.
    10. Уточнити частину 4 ст. 177 СК України, викласти в такій редакції: “При вчиненні одним з батьків правочинів щодо майна малолітньої особи, вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, як укладеного без його згоди і такого, що порушує права малолітньої дитини і виходить за межі дрібного побутового”.
    11. Доповнити ст. 177 СК України частиною 8 в такій редакції: “Суд може накласти заборону на здійснення управління та відчуження майна, яке належить дитині у випадку, коли щодо батьків відкрито провадження про позбавлення батьківських прав”.
    12. Частину 3 ст. 1032 ЦК України викласти в такій редакції: “Якщо власником майна є малолітня особа, установником управління є її батьки. Якщо власником майна є малолітня особа, над якою встановлена опіка, або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування”.
    13. Пропонується частину 1 ст. 54 ЦК України викласти в такій редакції: “Якщо фізична особа – підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовується у підприємницькій діяльності, стала малолітня чи неповнолітня особа, над якою встановлено опіку чи піклування, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна”.
    14. Пропонується ст. 1183 ЦК України викласти в такій редакції: “Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, а також шкоду, завдану дитині, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків”.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абашин Э.А. Семейное право: Учеб. пособие. – М.: Форум, ИНФРА-М, 2002. – 128 с.
    2. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х томах. Т.1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.
    3. Андросюк І. До питання про кредитну дієздатність неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №7. – С.41-43.
    4. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Госюриздат, 1950. – 275с.
    5. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. – М.: Госюриздат, 1955. – 262 с.
    6. Архів Хмельницького міського суду. Справа №2-376/1999.
    7. Архів Хмельницького міського суду. Справа №2-4107/1999.
    8. Архів Хмельницького міського суду. Справа №4-1204/1999.
    9. Архів Славутського місцевого суду Хмельницької області. Справа №2-164/2000.
    10. Архів Хмельницького міського суду. Справа №2-6759/2001.
    11. Архів Хмельницького районного суду. Справа №2-458/2001.
    12. Архів Білогірського районного суду Хмельницької області. Справа №2-301/ 2002.
    13. Архів Хмельницького міського суду. Справа №2-2397/2002.
    14. Архів Хмельницького міського суду. Справа №2-6917/2002.
    15. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа №23-2971/ 2002.
    16. Архів Хмельницького міського суду. Справа № 2-663/2003.
    17. Архів Хмельницького міського суду. Справа №19-123/2003.
    18. Архів Шепетівського районного суду Хмельницької області. Справа №2-428/2003.
    19. Архів Шепетівського районного суду Хмельницької області. Справа №2-363/ 2003.
    20. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа № 22-1970/ 2004.
    21. Бабаскін А.Ю. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин // Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах. Т.1: Загальна частина. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520 с.
    22. Бабаскін А.Ю. Представництво і довіреність // Цивільне право України: Академічний курс: Підр.: У двох томах. Т.1. Загальна частина / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520 с.
    23. Басин Ю.Г., Диденко А.Г. Защита субъективных гражданских прав // Юридические науки. – Алма-Ата, 1971. – Вып. 1. – С.3-10.
    24. Беспалов Ю. Защита прав несовершеннолетних // Российская юстиция. – 1997. – № 1. – С. 33-34.
    25. Білоусов Ю.В. Захист цивільних прав та інтересів // Цивільне право України: Навч. посіб./ Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.; За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 448с.
    26. Бічук Л. Захист права власності неповнолітнього на нерухоме майно // Право України. – 1999. – №6. – С.85-86.
    27. Борисова Н.Е., Дмитриев Ю.А. Проблема возрастных ограничений в российском законодательстве // Государство и право. – 1999. – №11. – С.25-30.
    28. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
    29. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
    30. Букшина С. Эмансипация: проблемы и перспективы // Хозяйство и право. – 1999. – №7. – С.49-57.
    31. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав // Механизм защиты субъективных гражданских прав.– Ярославль, 1990. – С.5-17.
    32. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №2. – 224 с.
    33. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №3. – Ч.2. – 304 с.
    34. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. – Рига: Зинатне, 1976. – 231 с.
    35. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1997. – 164 с.
    36. Витрянский В.В. Проблемы арбитражно-судебной защиты гражданских прав участников имущественного оборота: Диссертация доктора юридических наук в форме научного доклада, выполняющая также функции автореферата: 12.00.03 / Моск. Гос. Ун-т. – М., 1996. – 57 с.
    37. Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2. – С.13.
    38. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2. – С.23.
    39. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2. – С.26.
    40. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №4. – С.7..
    41. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №4. – С.9.
    42. Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4. – С.7-8.
    43. Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №2. – С.13.
    44. Вісник Верховного Суду України. – 2004.– №1. – С.9.
    45. Галукашвили Л.Г. Охрана имущественных прав несовершеннолетних: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. / Тбилисский Ордена Красного Знамени гос. ун-т. – Тбилиси, 1979. – 23 с.
    46. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 462.
    47. Гражданский кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава; Перевод с груз. И. Мериджинашвили, И. Чиковани. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 750 с.
    48. Гражданский кодекс Российской Федерации. Комментарий к гражданскому кодексу Российской Федерации части первой / Под ред. Т.Е. Абовой и А.Ю. Кабалкина; Институт государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат; Право и закон, 2002. – 880 с.
    49. Гражданское право: Учебник: В 2 томах. Том 1. – Изд. 2-е, перераб. и дополн. / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЭК, 1998. – 816 с.
    50. Гражданское право: Учебник. Том 1. – Изд. 6-е, перераб. и дополн. / Под. ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 2004. – 773 с.
    51. Гражданско-правовая охрана интересов личности. – М.: Юрид. лит., 1969. – 255 с.
    52. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – Изд. 2-е, стереотип. – М.: Статут, 2001. – 411 с.
    53. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Российское право, 1992. – 209 с.
    54. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 284 с.
    55. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. – 192 с.
    56. Дульнева Л.А. Охрана имущественных прав несовершеннолетних в советском гражданском праве: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. / Московский гос. ун-т. – М., 1967. – 17 с.
    57. Ерошенко А.А. Жилищные права членов семьи собственника индивидуального строения // Советская юстиция. – 1973. – №5. – С.6-8.
    58. Ершова Н.М. Охрана прав несовершеннолетних по советскому гражданскому и семейному праву. – М.: Юрид. лит., 1965. – 102 с.
    59. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000. – 396 с.
    60. Жилінкова І.В. Правове регулювання майнових відносин у сім’ї в контексті нового сімейного законодавства // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (29-30 квітня 2004р., м. Харків). – К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С.207-213.
    61. Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 // ВВРУ. – 1983. – додаток до №28. – Ст.573.
    62. Заіка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 152 с.
    63. Закон і бізнес. – 2003. – №25, 21 червня. – С.8.
    64. Закройщикова Д. Защита гражданских прав при приобретении недвижимого имущества // Российская юстиция. – 1999. – №2. – С.31.
    65. Захист і забезпечення дотримання житлових та майнових прав дітей: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2001 року. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. – 160 с.
    66. Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2003. – №44, жовтень.
    67. Зелінський А.М. Здійснення і захист цивільних прав // Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.; За ред. Р.О. Стефанчука.– К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 448с.
    68. Институции Юстиниана / Перевод с латин. Д. Расснер; Под ред. Л. Л. Кофанова, В.А. Томсинова (ред.). – М.: Зерцалло, 1998. – 400 с. – (Серия «Памятники римского права»).
    69. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций). Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. [Для юрид. вузов]. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1958. – 511с.
    70. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967. – 496 с.
    71. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1977. – 156 с.
    72. Калмыков Ю.Х. Имущественные права советских граждан. – Саратов.: Изд-во Саратовского университета, 1979. – 160 с.
    73. Кидалова А. Обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини: окремі проблеми // Право України. – 2004. – №3. – С.88-91.
    74. Кобылянский В. Отчуждение недвижимости. Защита интересов несовершеннолетних // Юридическая практика. – 2001. – №9, 28 февраля. – С.11.
    75. Ковальчук М. Береш пай – відповідь знай // Голос України. – 2000. – №51, 23 березня. – С.3.
    76. Конвенція про права дитини. Док. ООН А/К.Е8/44/25. Прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року. Ратифікована Україною 27 лютого 1991р. Набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року // Український часопис прав людини. Українська правнича фундація. – Київ. – 1999. – №3-4.
    77. Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.– Ст.141.
    78. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Уральская Гос. юрид. академия. – Екатеренбург, 1994. – 43 с.
    79. Крашенинников Е.А. Структура субъективного права и право на защиту // Защита субъективных прав и право на защиту. – Ярославль, 1977. – С.33.
    80. Крашенинников Е.А., Шевченко А.С. Охранительные правовотношения и защита гражданских прав // Субьективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. – С. 47-53.
    81. Кройтор А.В., Слипченко А. С. Гражданское право Украины. В 2-х частях. Часть 1.– Х.: Эспада, 2000. – 230 с.
    82. Кузнецова Л.Г. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних: Автореф. дис...канд.. юрид.наук: 12.00.03. / Свердловский юридический институт. – Свердловск, 1965. – 26 с.
    83. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1968. – 136 с.
    84. Курдельчук Д., Рябоконь Є. Компенсації остарбайтерам: спадкові аспекти проблеми // Юридичний Вісник України. – 2002. – №14. 6-12 квітня. – С.5.
    85. Леженин В.Н. Право родителей на воспитание детей по советскому семейному законодательству (проблемы содержания и осуществления): Автореф… дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьков. юрид. институт им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1989. – 24 с.
    86. Майданик Р., Смирницький Ю. Довірче управління майном у праві України // Право України. – 1998. – №4. – С.19-26.
    87. Майорова Е.И., Пивульский В.В. Гражданское право: Текст лекций.– М.: Изд-во МГУ, 2000. – 230 с.
    88. Максимович Л. Приватизация жилья и охрана прав несовершеннолетних // Российская юстиция. – 1994. – №12. – С.35-37.
    89. Малеин Н.С. Возмещение вреда при повреждении здоровья несовершеннолетних. – М.: Госюриздат, 1962. – 66 с.
    90. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР.– М.: Юрид. лит., 1981. – 216 с.
    91. Мельник М. Новели спадкування за заповітом в Цивільному кодексі України // Право України. – 2004. – №4. – С.131-134.
    92. Михайлов С.В. Категория интереса в российском гражданском праве. – М.: Статут, 2002. – 205 с.
    93. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
    94. Нерсесов Н.О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве. – М.: Статут, 2000. – 284 с.
    95. Несовершеннолетние в республике Беларусь: Основы правового положения, правовой защиты и ответственности: Науч.-практич. комментарий к законодательству и иным нормативным актам о несовершеннолетних / Под общ. ред. И.О. Ґрунтова. – Мн.: Тессей, 1999. – 608 с.
    96. Нечаева А.М. Проблемы охраны прав несовершеннолетних в Российской Федерации: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.03. / Российская Академия Наук. Институт Государства и права. – Москва, 1995. – 57 с.
    97. Нечаева А.М. Семейное право: Курс лекций. – М.: Юристь, 2002. – 320с.
    98. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
    99. Павлов А.А. Присуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав в обязательственных правоотношениях. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 203 с.
    100. Павлов М. Права українців за кордоном вимагають захисту // Юридична практика. – 2002. – №46, 12 листопада. – С.11.
    101. Пергамент А. Жилищные права несовершеннолетних // Социалистическая законность. – 1985. – №6. – С.38.
    102. Пергамент А.И. Жилищные права несовершеннолетних // Ученые записки ВЮЗИ. – Вып. 1., 1957. – С.151.
    103. Пергамент А.И. К вопросу о правовом положении несовершеннолетних // Ученые записки ВИЮН. Вып. 3. – М.: Госюриздат, 1958. – С.62-69.
    104. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
    105. Понько А.В. Поняття “нотаріат”, “право на звернення до суду за судовим захистом” // Юриспруденція: теорія і практика. – 2004. – №1. – С.58-60.
    106. Правила опіки та піклування, затверджені Наказом Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Міністерством освіти та науки України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та соціальної політики України 26.05.99. №34 /16813131/88// Офіційний вісник України. – 1999. – №26. – С.116.
    107. Право власності в Україні: Навчальний посібник / За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
    108. Примірний Статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. №186 // Житлове законодавство України / Упоряд.: Мельник М.І., Хавронюк М.І. – К.: А.С.К., 1998. – С.325-326.
    109. Про власність: Закон України від 07.02.1991 // ВВРУ. – 1991. – №20. – Ст.249.
    110. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 // ВВРУ. – 1991. – №38. – Ст.508.
    111. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 // ВВРУ. – 1991. – № 49. – Ст.682.
    112. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 // ВВРУ. – 1992. – № 10. – Ст.139.
    113. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992 // ВВРУ. – 1992. – №20. – Ст.272.
    114. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 // ВВРУ. – 1992. – №49. – Ст.668.
    115. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 // ВВРУ. – 1993. – №39. –Ст.383.
    116. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24.12.1993 // ВВРУ. – 1994. –№14. – Ст.78.
    117. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 // ВВРУ. – 1995. – №17. – Ст.121.
    118. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // ВВРУ. – 1997. – №24. – Ст.170.
    119. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 // ВВРУ. – 1999. – №46-47. – Ст.403.
    120. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 // ВВРУ. – 2001. – №5-6. – Ст.30.
    121. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04. 2001 // ВВРУ. – 2001. – №30. – Ст.142.
    122. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 // ВВРУ. – 2003. – №45. – Ст.363.
    123. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9.07.2003 // ВВРУ. – 2003. – №32. – Ст.459.
    124. Про кооперацію: Закон України від 17.07.2003 // ВВРУ. – 2003. – №53. – Ст.278.
    125. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13.01.2005 // Голос України. – 2005. – №23. – С.6-8.
    126. Про невідкладні заходи по прискоренню земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10.11.1994 // Урядовий кур’єр. – 1994. – №194, 15 листопада.
    127. Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8.08.1995 // Урядовий кур’єр. – 1995. – №121, 12 серпня.
    128. Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 29.01.2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – №19, 1 лютого.
    129. Про дитячий будинок сімейного типу: Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №564 від 26 квітня 2002. // Офіційний вісник України. – 2002. – №18. – Ст.564.
    130. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними: Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 // Збірник постанов пленуму верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2002. – 400 с.
    131. Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2002. – 400 с
    132. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2002. – 400 с.
    133. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. – Л.: Издательство Ленинградского ун-та, 1960. – 171 с.
    134. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юриспруденция, 1999. – 512 с.
    135. Рішення Верховного Суду України: Щорічник. 1998. / За ред. В.Ф. Бойка. – К., 1998. – 160 с.
    136. Рішення Верховного Суду України: Щорічник. 2002. Під ред. / За ред. В.Ф. Бойка. – К., 2002. – 162с.
    137. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов.: Выща школа, Изд-во ЛГУ, 1985. – 179 с.
    138. Ромовская З.В. Проблемы защиты в советском семейном праве: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Харьковский юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1987. – 49 с.
    139. Ромовська З.В. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) (до розроблення нового Цивільного кодексу) // Право України. – 1995. – №2. – С.24-26.
    140. Рясенцев В.А. Наследование по закону и по завещанию в СССР. – М.: Знание, 1972. – 48 с.
    141. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
    142. Свердлов Г.М. Охрана интересов детей в советском семейном и гражданском праве. – М.: Издательство академии наук СССР, 1955. – 160с.
    143. Семейный кодекс Российской Федерации / Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации / Под общей ред. д.ю.н. П.В. Крашенинникова и к.ю.н., заслуженного юриста РФ П.И. Седугина.–2-е изд., перераб. и дополн.- М.: НОРМА; НОРМА-ИНФРА – М., 2001. – 480с.
    144. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права // Избранные труды. – М.: Статут, 1997. –567 с.
    145. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. – М.: Изд-во АН СССР, 1953. – 240 с.
    146. Сертифікат можна продавати, дарувати, заставляти // Урядовий кур’єр. – 1998. – №79-80, 25 квітня. – С.11.
    147. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – Ст.273.
    148. Скакун О.Ф. Теорія держави та права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
    149. Тертышников В.И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве. – Х.: Вища школа, 1976. – 124 с.
    150. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский госсударственный университет им. М. В. Ломоносова. – М., 1972. – 22с.
    151. Труд и право / Под ред. Коршунова Ю.Н. и Макарова Г.П. – М.: Профиздат, 2001. – 96 с.
    152. Турлуковський Я. Правова регламентація інституту обов’язкової частки в спадщині: окремі проблеми // Право України. – 2004. – №2. – С.118-121.
    153. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст.461.
    154. Цивільний кодекс Української РСР від 1 січня 1964р. // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 496 с.
    155. Чефранова Е.А. Правосубъектность несовершеннолетних по советскому гражданскому праву: Автореф. дис…канд. юрид. наук. 12.00.03. / Академия наук СССР. – М., 1978. – 19 с.
    156. Чигир В.Ф. Советское жилищное право: В 2-х частях. Ч.2. – Минск.: Издательство Министерства высшего, среднего специального и профессионального образования БССР, 1962. – 180с.
    157. Чиквашвили Ш.Д. Жилищно-строительная кооперация в СССР. – М.: Юрид. лит. 1965. – 200 с.
    158. Чиквашвили Ш.Д. Имущественные отношения в семье. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
    159.Чуйкова В.Ю. Правові питання спадкування за заповітом: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харківська юридична академія. – Х., 1999. – 19 с.
    160.Шапакидзе И.Д. Правовые проблемы дееспособности граждан в советском гражданском праве: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03 / Тбилисский Ордена Красного Знамени Государственный Университет. – Тбилиси, 1986. – 22 с.
    159. Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве // Советское государство и право. – 1977. – №7. – С.55-62.
    160. Шевченко А.С. Защита прав граждан обязательствами по возмещению вреда, причиненного правомерными действиями // Тезисы Всесоюзного совещания-семинара молодых ученых «Гражданское право и защита имущественных интересов граждан и организаций» (24-26 сентября 1986г). – Алма-Ата, 1986. – С. 149 – 150.
    161. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001. – 720 с.
    162. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підруч. для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Ін Юре, 1997. – 608 с.
    163. Юридична газета. – 2004. – № 5, 11 березня.
    164. Юридична газета. – 2004. – №12, 25 червня.
    165. Юридична практика. – 2004. – №1-2, 13 січня. – С. 28.
    166. Юридична практика. – 2004. – №1-2, 13 січня. – С. 28-29.
    167. Юридична практика. – 2004. – № 17, 27 квітня. – С. 29.
    168. Юридична Україна. – 2003. – №11. – С. 84.
    169. Юридичний вісник України. – 2003. – №11, 15– 21 березня. – С. 15.
    170. Юридичний вісник України. – 2003. – №15, 12 – 18 квітня. – С. 15.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины