ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА РИМСЬКИМ ПРИВАТНИМ ПРАВОМ І СУЧАСНИМ ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ОБРАННЯ НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.................................................12
1.1. Огляд літератури за темою дисертації……………………………...12
Висновки до розділу...................................................................................43

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКИ ПІДСТАВ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ....................................................................................................45
2.1. Зобов’язання як категорія цивільного права.....................................45
2.2. Категорії „юридичні факти” та „підстави виникнення зобов’язань” у цивільному праві...............................................................................................54
Висновки до розділу..................................................................................70

РОЗДІЛ ІІІ. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ У РИМСЬКОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ.........................................................72
3.1. Формування системи підстав виникнення зобов’язань у Стародавньому Римі.............................................................................................72
3.2.Делікти як підстави виникнення зобов’язань за римським приватним правом........................................................................................ ......82
3.3. Контракти як підстава виникнення зобов’язань за римським приватним правом ..................................................................................... .........91
3.4. Інші підстави виникнення зобов’язань..............................................98
Висновки до розділу ..............................................................................115

РОЗДІЛ ІV. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА СУЧАСНИМ ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ..............117
4.1. Концептуальні засади визначення системи підстав виникнення зобов’язань за цивільним законодавством України та вплив на них римського права......................................................................................................................117
4.2. Договір як підстава виникнення зобов’язань за цивільним законодавством України ....................................................................................135
4.3. Підстави виникнення недоговірних зобов’язань за ЦК України.................................................................................................................156
Висновки до розділу.................................................................................180

ВИСНОВКИ.............................................................................................183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................187
ВСТУП

Актуальність теми. В останні роки в Україні має місце значне зростання інтересу до римського права, зумовлене змінами в політичному, соціальному та економічному житті суспільства, переглядом національної концепції права з огляду на європейський вибір України, а також трансформаціями вищої освіти у цій галузі, зумовленими приєднанням нашої держави до Болонського процесу.
У зв’язку з цим, останнім часом правознавцями України римське право розглядається не лише як одна з базових для вищих юридичних навчальних закладів європейських держав навчальних дисциплін, але також як підґрунтя сучасної цивілістики, котре визначає магістральні тенденції розвитку українського права взагалі і цивільного права зокрема.
Цим пояснюється зростання інтересу до порівняльно-правових досліджень інститутів римського приватного права та сучасного цивільного права України.
Актуальність теми дослідження пояснюється також тим, що зобов’язання належать до числа основних правових засобів, які опосередковують торговий обіг на різних етапах розвитку людства, а відтак визначення кола підстав їх виникнення дає можливість з’ясувати динаміку цивільного обігу та напрямки вдосконалення правового регулювання відповідних відносин.
Зобов’язання („засоби придбання речей”) були одним з основних інститутів римського права. Визначаючи зобов’язання як правовий зв’язок між суб’єктами права, унаслідок якого одна особа (боржник) повинна щось дати, зробити або надати іншій особі (кредитору), римські правознавці наголошували на тому, що “сутність зобов’язання полягає не в тому, щоб зробити якийсь предмет або сервітут нашим, але в тому, щоб зобов’язати іншого дати нам щось, або зробити, або надати (залишити, виконати)” (Д. 44.7.3 pr.).
Із такого визначення зобов’язання випливає, що воно, передусім, стосується договорів, а його метою є вчинення певних дій боржником. Разом із тим, останні могли виникати і з інших підстав, що робило необхідним їх співвіднесення з договорами, установлення їхнього значення для виникнення правових наслідків.
У кінцевому підсумку, у римському приватному праві було розроблено достатньо чітку класифікацію зобов’язань залежно від підстав виникнення останніх, яка була спрямована, у першу чергу, на впорядкування цивільних відносин та більш повний захист інтересів сторін.
Система зобов’язань римського права виявилася настільки вдалою, що згодом без істотних змін була запозичена переважною більшістю європейських держав.
Разом із тим, у підходах до правової характеристики системи та окремих підстав виникнення зобов’язань, визначення характеру їх взаємозв’язку та взаємодії у сучасній правовій літературі намітилися зміни, викликані використанням у теорії права нової категорії “юридичні факти”, котра розглядається як більш універсальна і динамічна.
У зв’язку з цим постає питання про доцільність та можливий ступінь використання в сучасному українському праві здобутків римського права в цій галузі, доцільності їх модернізації тощо.
Не заперечуючи корисності досвіду інших сучасних європейських країн, варто зауважити, що відправною точкою у формуванні їхнього зобов’язального права були ідеї римської юриспруденції. Відтак такий підхід дозволяє найбільш повно згодом використати і власні національні традиції, збагачуючи їх загальноєвропейською ідеєю римського права та характером його інтерпретації у сучасних умовах.
Цим зумовлена необхідність спеціального дослідження основних інститутів римського права, зокрема зобов’язань, підстав їх виникнення та порівняння їх із відповідними інститутами українського цивільного права.
Слід зазначити, що в українській цивілістиці мали місце дослідження окремих аспектів впливу ідей римських правознавців на концепцію відповідних інститутів у цивільному праві України (науковий доробок О.А. Підопригори, Є.О. Харитонова, В.В. Васильченка, В.Д. Онофрейчука, Р.Ф. Гонгало, П.М. Федосєєва, Є.С. Сєверової, В.М. Зубара). Проте в жодній із праць згаданих авторів не розглядалися спеціально питання правової характеристики підстав виникнення зобов’язань у римському праві та не провадився порівняльний аналіз їх із тими, що мають місце в сучасному цивільному праві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001 – 2005 роки „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі вивчення і аналізу римських та сучасних правових джерел скласти уявлення про розуміння в Стародавньому Римі та сучасній вітчизняній цивілістиці сутності зобов’язань та підстав виникнення останніх і на цьому підґрунті подати пропозиції щодо вдосконалення сучасного цивільного законодавства України.
Для досягнення означеної мети були поставлені такі задачі:
1) проаналізувати особливості розвитку розуміння поняття зобов’язань та підстав їх виникнення на різних етапах розвитку римського права;
2 ) визначити тенденції розвитку підстав виникнення зобов’язань у процесі трансформації римського права від права цивільного до права приватного і публічного;
3) проаналізувати концептуальні підходи до визначення поняття зобов’язань та підстав їх виникнення в сучасному цивільному праві;
4) розглянути особливості трактування категорії “юридичні факти” стосовно сучасного цивільного права взагалі та стосовно зобов’язань, зокрема;
5) розглянути підстави виникнення зобов’язань у сучасному цивільному праві і визначити практичне значення диференціації останніх;
6) дослідити і дати правову оцінку сутності підстав виникнення зобов’язань у сучасному цивільному праві;
7) розглянути значення договорів у системі підстав виникнення зобов’язань і визначити їхнє місце поміж інших юридичних фактів;
8) визначити оптимальну систему і структуру підстав виникнення договірних зобов’язань і оцінити перспективи її розвитку в сучасному цивільному праві України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система підстав виникнення зобов’язань за римським правом та сучасним цивільним правом України, взята в порівняльному аспекті.
Предметом дисертаційного дослідження є сукупність норм римського права та сучасного цивільного законодавства України, що визначають підстави виникнення зобов’язань.
Методи дослідження, обрані автором, сформували методологічне підґрунтя останнього, яке складається із сукупності загальнонаукового діалектичного методу та окремих наукових методів: порівняльного, системно-структурного та метод логічного (догматичного) аналізу.
При цьому автор виходив із того посилання, що право не є надбудовою стосовно матеріально-технічного базису, а виступає як самостійний важливий елемент культури, хоча, звичайно, матеріальні умови життя суспільства істотно впливають на характер і особливості правового регулювання.
Підстави виникнення зобов’язань розглядалися у їх розвитку, в діалектичному взаємозв’язку.
Щодо окремих методів дослідження, то метод порівняльного аналізу був використаний при з’ясуванні особливостей та відмінностей системи підстав виникнення зобов’язань на різних етапах розвитку цього інституту, а також для порівняння його в римському праві та цивільному законодавстві України; метод логічного (догматичного) аналізу дав змогу з’ясувати принципи побудови та сутність норм римського права, присвячених вирішенню питань забезпечення належного виконання зобов’язань. Системно-структурний метод дав змогу встановити взаємозв’язок таких понять, як „зобов’язання”, „юридичні факти”, „підстави виникнення зобов’язань”, „договори”, „недоговірні зобов’язання” та ін.
Сукупність указаних методів була використана при аналізі джерельної бази дисертаційного дослідження, до якої входили Закони
ХІІ таблиць, Дигести Юстиніана, Інституції Юстиніана, Інституції Гая, Цивільний кодекс України та інші акти цивільного законодавства України.
Ці ж методи застосовувалися при дослідженні стану вивчення проблематики дисертації, зокрема, праць вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі римського права: М. Бартошека, Д. Віндшейда, В. Володкевича, Г. Дернбурга, М. Заблоцької, А.І. Косарева, А. Малєніци, С.О. Муромцева, І.Б. Новицького, О. А. Підопригори, І.С. Перетерського, Й.О. Покровського, М. Поленак-Акимовської, І. Пухана, Ф.К. фон Савін’ї, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, З.М. Черніловського та ін., наукових розвідок відомих фахівців у галузі теорії та історії держави і права, а також цивілістів, таких як С.С.Алексєєв, Д.М. Гєнкін, Н.В. Гордон, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнєцова,В.В. Копєйчиков, С.Н. Ландкоф, О.А. Пушкін, Є.О. Суханов, Я.М. Шевченко, В.П. Маслов, Г.Ф. Шершеневич та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі зроблено спробу комплексного дослідження системи підстав виникнення зобов’язань за римським правом та сучасним цивільним правом України.
У результаті в дисертації сформульовано пропозиції і висновки, які винесені на захист. До них, зокрема, належать наступні.
1. Вперше робиться висновок про те, що одним із важливих чинників формування вітчизняної концепції підстав виникнення зобов’язань були засади римського приватного права, зокрема, сформульована в ньому ідея summa divisio – поділу зобов’язань залежно від підстав їх виникнення на такі, що виникають із контрактів (договорів); такі, що виникають із деліктів; такі, що виникають із ніби-договорів; такі, що виникають із ніби-деліктів.
2. Вперше обґрунтовується, що в міру розвитку римського права і надання пріоритету в його філософії ідеям природного права, що втілюється в життя за допомогою преторів, відбувається перегляд поглядів на підстави виникнення зобов’язання, де провідна роль відводиться вже не деліктам, як це було у ранньому римському праві, а контрактам (договорам).
3. Вперше обстоюється теза про те, що елементом, який опосередковував запровадження ідей римського приватного права у вітчизняне цивільне законодавство на різних етапах розвитку вітчизняної традиції цивільного права, були німецьке, польське та австро-угорське право у їхній взаємодії з вітчизняною правовою думкою.
4. Дістала подальшого обґрунтування теза про те, що відповідно до сучасної концепції цивільного законодавства поняття „підстави виникнення зобов’язань”, є спеціальною категорією цивільного права, котра входить у більш широку категорію „юридичні факти”, не маючи при цьому свого окремого місця в класифікації юридичних фактів, що не можна визнати дуже вдалим рішенням.
5. Вперше на підставі порівняння системи підстав виникнення зобов’язання в сучасному цивільному законодавстві України із системою підстав виникнення зобов’язань римського права визначено, що в римському праві вона виглядала більш структурованою, ніж сучасна, оскільки зараз у вітчизняному цивільному законодавстві фактично має місце спеціальне виокремлення лише одного з видів підстав виникнення зобов’язань – договорів, внаслідок чого відповідно до структури ЦК України зобов’язання за вітчизняним цивільним законодавством виглядають як двоелементна система: 1) зобов’язання, які виникають із договорів; 2) зобов’язання, які виникають з усіх інших підстав.
6. Додатково обґрунтовано тезу про те, що, хоча традиційно у вітчизняному цивільному законодавстві більш ретельно розроблені положення, які стосуються такої підстави виникнення зобов’язання, як договори, однак у ньому залишилися невикористаними такі здобутки римського приватного права у цій галузі, як легальний поділ договорів на консенсуальні і реальні, каузальні і абстрактні, категорія безіменних договорів тощо.
7. Вперше обґрунтовано висновок про те, що, незважаючи на зовнішню неструктурованість підрозділу другого розділу третього книги п’ятої ЦК України „Недоговірні зобов’язання”, внутрішня логіка цієї частини ЦК України відображає орієнтацію у цій сфері на визначені ще в римському приватному праві такі види підстав виникнення зобов’язань, як ніби-договори, делікти і ніби-делікти, що випливає зі змісту відповідних глав ЦК України.
8. Вперше вноситься пропозиція щодо визнання базовим поділу зобов’язань з урахуванням підстав їх виникнення на чотири групи: зобов’язання, що виникають з договорів; зобов’язання, що виникають із ніби-договорів (односторонні правочини, публічна обіцянка винагороди); зобов’язання, що виникають із деліктів; зобов’язання, що виникають із ніби-деліктів (створення загрози, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав).
9. Вперше визначена практична доцільність групування підстав виникнення зобов’язань у ст. 509 ЦК України з урахуванням тези про наявність „базових” видів підстав виникнення зобов’язань.
10. Вперше зроблено висновок про те, що наявність “базової” класифікації підстав виникнення зобов’язань не означає, що вона не може зазнавати модернізації. Зокрема, доповненням до неї є такі підстави виникнення зобов’язань, як правомірні дії – цілеспрямовані юридичні вчинки (рятування здоров’я, життя, майна іншої особи; дії в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності тощо) та юридичні склади (припис акта законодавства і судове рішення, договір і подія, створення об’єкта інтелектуальної власності і договір про його використання тощо).
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати, а також теоретичні і практичні висновки дисертанта можуть бути використані в процесі вдосконалення загальної концепції українського цивільного законодавства щодо виникнення зобов’язань.
Висновки та низка положень дисертаційної роботи були використані викладачами і студентами при вивченні курсів „Цивільне та сімейне право України”, „Основи римського цивільного права”, „Загальна історія держави і права”, а також спецкурсів „Договірне право”, „Порівняльне цивільне право” та ін.
Деякі зі сформульованих у дисертації положень мають дискусійний характер і можуть бути матеріалом для подальших досліджень у цьому напрямку.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії протягом 2005 р.
Результати дисертаційного дослідження доповідались на наукових конференціях: І Міжнародна науково-методична конференція „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (3 – 4 грудня 2004 р., м. Хмельницький); 8-ма Звітна наукова конференція професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (22 – 23 квітня 2005 р., м. Одеса); Регіональна міжвузівська конференція молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в України” (квітень 2005 р.).
Положення дисертації використані при підготовці планів практичних занять з курсу „Цивільне та сімейне право України”, „Основи римського цивільного права” в Одеській національній юридичній академії.
Висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, впроваджуються в навчальний процес в Одеській національній юридичній академії при читанні лекцій з курсу „Цивільне та сімейне право України”, „Основи римського цивільного права”.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у трьох одноосібних статтях у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України.
Структура дисертації визначена відповідно до завдань, які поставив перед собою автор. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 207 сторінок, основний текст – 186 сторінок, список використаних джерел – 21 сторінку.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Порівняльний аналіз підстав виникнення зобов’язань за римським приватним правом та сучасним цивільним законодавством України дає підстави для висновку, що відповідні категорії, уперше чітко сформовані в добу римського класичного права, справили помітний вплив на концепцію підстав виникнення зобов’язань у вітчизняній цивілістиці та зміст відповідних інститутів цивільного законодавства України.
Зокрема, це стосується і самого трактування зобов’язання як правового зв’язку між приватними особами, в силу якого одна особа (кредитор) має право вимагати виконання від іншої особи (боржника) певних дій, а боржник зобов’язаний виконати ці вимоги, і загальної характеристики підстав та системи виникнення зобов’язань.
Зобов’язання, які спочатку виникають безсистемно, із часом залежно від підстав їх виникнення групуються у види, класичними з яких є контракти та делікти, котрі із часом доповнюються ніби контрактами та ніби деліктами, хоча головною підставою виникнення зобов’язань стають і до цього часу залишаються договори.
Система підстав виникнення зобов’язань у сучасному цивільному праві, хоча й сформувалася під впливом ідей римського права виглядає менш структурованою, але складнішою, ніж та, що існувала в римському приватному праві.
Передусім, слід зазначити, що відповідно до сучасної концепції цивільного законодавства поняття „підстави виникнення зобов’язань” є спеціальною категорією цивільного права, котра входить у більш широку категорію „юридичні факти”.
Якщо римська юриспруденція, не загострюючи увагу на підставах виникнення цивільних прав і обов’язків взагалі, обмежувалася виокремленням таких підстав виникнення зобов’язань, як контракти, делікти, квазіконтракти та квазіделікти, то сучасна цивілістика, ведучи мову про підстави виникнення цивільних прав і обов’язків (юридичні факти), підрозділяє останні на події та дії. У процесі подальшої класифікації дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні; правомірні дії – на акти суб’єктів публічного права і приватного права, а останні – на правочини і юридичні вчинки.
Разом із тим, категорія „підстави виникнення зобов’язань” свого окремого місця в класифікації юридичних фактів не має, що, на нашу думку, є не дуже вдалим рішенням.
Крім того, порівняння системи підстав виникнення зобов’язання у сучасному цивільному законодавстві України із системою підстав виникнення зобов’язань римського права свідчить, що в римському праві вона виглядала більш структурованою, ніж сучасна, оскільки зараз у вітчизняному цивільному законодавстві фактично має місце спеціальне виокремлення лише одного з видів підстав виникнення зобов’язань – договорів. Унаслідок цього, на перший погляд, відповідно до структури ЦК України зобов’язання за вітчизняним цивільним законодавством з урахуванням підстав їх виникнення виглядають як двоелементна система: 1) зобов’язання, які виникають із договорів; 2) зобов’язання, які виникають з усіх інших підстав.
У зв’язку з цим слід зазначити, що традиційно у вітчизняному цивільному законодавстві більш ретельно розроблено положення, які стосуються такої підстави виникнення зобов’язання, як договори. Однак, позитивно оцінюючи доробок вітчизняної цивілістики в цій галузі, варто звернути увагу на те, що позитивне значення могло б мати запозичення деяких, поки що не використаних, здобутків римського приватного права у цій галузі, зокрема, легальний поділ договорів на консенсуальні і реальні, каузальні і абстрактні, запровадження категорії безіменних договорів тощо.
Щодо підстав виникнення зобов’язань, які не є договором, то, попри зовнішню неструктурованість підрозділу другого розділу третього книги п’ятої ЦК України „Недоговірні зобов’язання”, внутрішня логіка цієї частини Цивільного кодексу є доволі виразною, відображаючи орієнтування в цій сфері на визначені ще в римському приватному праві такі види підстав виникнення зобов’язань, як ніби договори, делікти і ніби делікти.
Хоча таке групування у ЦК України прямо не проводиться, але це випливає зі змісту відповідних глав, котрі передбачають як виникнення зобов’язань односторонні правочини – ніби договори (публічна обіцянка винагороди; вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення); ніби делікти (правопорушення); ніби делікти (придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх правових підстав).
Звідси можна зробити висновок, що теоретично виправданим і практично доцільним є визнання як базового класичного поділу зобов’язань з урахуванням підстав їх виникнення (summa divisio) на чотири групи: зобов’язання, що виникають із договорів; зобов’язання, що виникають із ніби договорів (односторонні правочини у розрахункових та кредитних відносинах, публічна обіцянка винагороди, рятування соціалістичного майна); зобов’язання, що виникають із деліктів (правопорушень); зобов’язання, що виникають із ніби деліктів (створення загрози правам та інтересам інших осіб, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав). З практичної точки зору, це означає доцільність відповідного групування зобов’язань у книзі п’ятій ЦК України з вказівкою про наявність таких видів підстав виникнення зобов’язань у ст. 509 ЦК України.
Разом із тим, визнання такої класифікації підстав виникнення зобов’язань „базовою” не означає, що вона не може зазнавати модернізації. Зокрема, доповненням до неї є такі підстави виникнення зобов’язань, як правомірні дії – цілеспрямовані юридичні вчинки (рятування здоров’я, життя, майна іншої особи; дії в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності тощо) та юридичні склади: припис акта законодавства і судове рішення, договір і подія, створення об’єкта інтелектуальної власності і договір про його використання тощо).
Однак варто зазначити, що згадані підстави все ж таки мають швидше винятковий характер, а тому не впливають на перелік „базових” підстав класифікації, про доцільність урахування яких при вдосконаленні та систематизації вітчизняного цивільного законодавства йшлося вище.
Крім того, зі здобутків римського приватного права в галузі, яка нас цікавить, варто було б запозичити легальне (законодавче) групування договорів у консенсуальні і реальні, виокремлення безіменних договорів та низку інших юридично-технічних рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву // Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2–х томах. – Т.І.– М.: АО «ЦентрЮрИнфоР», 2002. – С. 163 – 460.
2. Азаркин Н.М. Всеобщая история юриспруденции. Курс лекции. – М.: Юрид. лит., 2003. – 608 с.
3. Ажнюк Л. Литовський статут 1529 р. і його місце в історії директивного жанру української ділової мови.// Литва – Україна: історія, політологія, культурологія. –Вільнюс, 1995.–С. 129.
4. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско–правового регулирования // Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989: Сборник статей. – М.: «Статут», 2001. – С.54 – 68.
5. Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2003.
6. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы). – Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1986.– 120 с.
7. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
8. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. – М.: АО «ЦентрЮрИнфоР», 2002. – 639 с.
9. Берестова І. Безпідставне збагачення і договірні зобов’язання // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5 (23). – С. 93–102.
10. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина .–К.: Наукова думка, 2000.–304 с.
11. Боголепов Н. Учебник истории римского права – М., 1895.
12. Бойко І. Про цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 року // Право України. –1999.– № 3.– С. 88–90.
13. Боброва Д.В. Права граждан на возмещение вреда. – К.: КГУ, 1990.– 120 с.
14. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України// Українське право. – 1997.– №1.–С.93–100.
15. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України 1996 р.// Українське право.– 1997.– № 3.– С.180–182.
16. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории. – М.: Юрид. лит., 1976.– 216 с.
17. Брильов О.А. Позов in rem в праві України (історичні традиції та сучасність) // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук. праць. – 2004. – Вип. 22. – Одеса: Юридична література. – С. 629 – 632.
18. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву / Пер. с нем. Под ред. А.Б.Думашевского // Суд. Журнал. – СПб., 1875. – 593 с.
19. Гай. Институции / Пер. с лат. Ф. Дыдынского / Под ред. В. А. Савельева, Л. Л. Кофанова. – М.: Юристъ, 1997.–368 с.
20. Гамбаров Ю.С. Гражданское право. Общая часть / Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – 816 с.
21. Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. – Вип. 2. – М., 1880.
22. Герасимчук С. Система цивільно-правових договорів: стан і перспективи розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 67–73.
23. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение. Пер. с нем. – М.: Междунар. центр фин.–эк. развития, 1996. –552с.
24. Годэмэ Е. Общая теория обязательств/ пер. с франц. И.Б. Новицкого. // Ученые труды ВИЮН. – Вып. ХШ. – 1948. – 512 с.
25. Голованов Н.М. Обязательственное право: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.
26. Голубєва Н.Ю. Поняття публічної обіцянки винагороди та підстави виникнення зобов’язання із публічної обіцянки винагороди // Актуальні проблеми держави і права: Збірник. наук. праць. – 2004. – Вип. 23. – Одеса: Юридична література. – С. 195–200.
27. Голубєва Н.Ю. Правове регулювання інституту публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук. праць. – 2004. – Вип. 22. – Одеса: Юридична література. – С. 564 – 571.
28. Гордон М.В. Радянське цивільне право. Частина друга. Видання друге. –Харків: Видавництво Харківського університету, 1966.– 316 с.
29. Гордон А. Представительство в гражданскм праве.– СПб., 1879.
30. Гражданский кодекс Грузии – Тбилиси: Самартали, 1998. – 543 с.
31. Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999.– 472 с
32. Гражданский кодекс Польской Народной Республики. Закон от 23 апреля 1964 года. /Перевод с польского Н.Г. Комлева. – М.: Издательство „Прогресс”, 1966. – 374 с.
33. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. С постатейными материалами из практики Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999.– 832 с.
34. Гражданский кодекс Украины. Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). /Под общей ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко. – Т. 1. – Харьков: ООО «Одиссей», 2003.– 832 с.
35. Гражданский кодекс УССР . Утв. Постановлением ЦИК УССР от 16 декабря 1922 г. // Собрание узаконений УССР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
36. Гражданское уложение. Книга пятая. Обязательства (Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского Уложения).– Том пятый. – Ст. 937–1106. С объяснениями. – С.–Петербург, 1899.– 696 с.
37. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под ред. В.А.Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – 496 с.
38. Гуляк Я.В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України. Дис...канд.юрид.наук. – Одеса, 2005. – 202 с.
39. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск: Изд–во Уральского ун–та, 1989. – 156 с.
40. Дейвіс Н. Європа: Історія./ Пер. з англ.–К.: Основи, 2000. – 382 с.
41. Дернбург Г. Пандекты. Том ІІІ. Обязательственное право / Пер. под ред. П. Соколовского. – М., 1900. – 490 с.
42. Джонс А.Х.М. Гибель античного мира. – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 1997. – 576 с.
43. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов / Под ред. В.С.Нерсесянца. – М.: Издательская группа ИНФРА М – НОРМА, 1996.– 704 с.
44. Ємельянова Л.В. Система забезпечення зобов’язань у римському праві. Дис...канд. юрид. наук. – Одеса, 2001. – 170 с.
45. Єрьоменко В. Вольовий характер підстав виникнення трудових правовідносин // Право України. – 1998. – № 11.– С. 96.
46. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
47. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/За ред. В.В.Копейчикова. – К.: 1997.– 320 с.
48. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субьектами гражданского права. – Харьков: Консум, 1996.
49. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посіб. / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць та інші / За ред.. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
50. Зубарь В.М. Рецепция обязательств из ведения чужих дел без поручения (negotiorum gestio) в гражданское право Украины // Юридический вестник. – 2000.– № 4. – С. 86–88;
51. Зубар В.М. Зобов’язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення. Автореферат дис...канд.. юрид. наук. – К.: 2001. – 18 с.
52. Історія держава і права України: Навч.посібник для студентів юрид.вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996.– 288 с.
53. Иванов В.В. К вопросу об общей теории договора // Государство и право. – 2000. – № 12.
54. Институции Юстиниана. Пер. с лат. Д. Расснера/Под ред. Л. Л. Кофанова, В. А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998.– 400 с.
55. Иоффе О. С., Мусин В. А. Основы римского гражданского права. –Л.: ЛГУ, 1974.
56. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
57. Иоффе О.С. Из истории цивилистической мысли // Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории хозяйственного права. – М.: «Статут», 2000. – С.12 – 507.
58. Исаков В.Б. Проблемы теории юридических фактов. Автореф. дис…доктора юрид.наук. – Свердловск: 1985. – 27 с.
59. Исаков В.Б. Фактический (юридический) состав в механизме правового регулирования. Автореферат дис…канд.юрид.наук. – Свердловск: 1975.
60. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов: 1980.
61. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид.лит., – 144 с.
62. История Древнего Рима. – СПб.: Полигон, 1998. – 896 с.
63. История Европы/ Пер. с франц. – Минск – Москва: 1996. – 382 с.
64. Калетнік І.Г. Зобов’язання, що виникають внаслідок завдання шкоди службовими особами митних органів, в цивільному законодавстві України. Дис....канд. юрид. наук. – Одеса: 2004. – 194 с.
65. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003.– №7. – С. 29 – 33.
66. Кодекс Феодосия о колонах. Книги 1–16 // Древнее право. – 1996. – № 1.
67. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. –К.: Український центр правничих студій, 2000.– 336 с.
68. Кожевников С.Н. Меры защиты в советском праве. Автореф.дис..канд.юрид.наук. – Свердловск: 1968. – 28 с.
69. Колосовская Ю. К. Правовые основы торговли римлян с варварами // Торговля и торговец в античном мире: Докл. круглого стола Росс. асоциации антиквоведов 29 января 1997 г.–М.: 1997. – С. 100–106.
70. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – М., 1995.
71. Комментарий к Гражданскому кодексу Украины. Том ІІ /Под ред. разработчиков ГК А. Довгерта, Н. Кузнецов ой, А. Подопри горы и др. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 1040 с.
72. Косарев А.И. Римское частное право.– М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. – 254 с.
73. Косарев А.И. Римское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
74. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2005. – 592 с.
75. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
76. Кофанов Л. Л. Nexum и mancipium ХІІ таблиц // Вестник Древней истории. – 1992. – № 3. –С. 68–80.
77. Кофанов Л.Л. Обязательственное право в архаическом Риме: Долговой вопрос (УІ – ІУ вв. до н.э.). – М. Юрист, 1994. – 240 с.
78. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1958. – 171 с.
79. Красавчиков О.А. Организационные гражданско–правовые отношения // Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989: Сборник статей. – М.: «Статут», 2001.– С. 156 – 165.
80. Красавчиков О.А. Гражданско–правовой договор: понятие, содержание, функции // Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989: Сборник статей. – М.: «Статут», 2001.– С. 166 – 182.
81. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. – 2002. - № 9. – С. 104 – 109.
82. Кручинин А.В. Юридические факты и их составы, обуславливающие возникновение индивидуальных трудовых отношений в России. Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Пермь: 2003. – 27 с.
83. Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 528 с.
84. Кучерук К.І. Договір у цивільному праві // Держава і право. – 2004. – Вип.. 16. – С.181.
85. Л. Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции / Пер.с франц. Е.А.Флейшиц. – М.: Издательство иностранной литературы, 1960. – 728 с.
86. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. Друге видання. – К.: „Вища школа”, 1948.– 424 с.
87. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права. – К.: Україна, 1998. – 254 с.
88. Ленин В.И. Полн.собр.соч. Пятое изд. Т. 1 – 55. – Т. 44.– М.: 1967 - 1983. - С. 401, 412.
89. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. – М.: Ладомир; Изд–во ЮНЕСКО, 2002. – 788 с.
90. Лопухин А.П. Законодательство Моисея. Исследование о семейных, социально–экономических и государственных законах Моисея. Суд над Иисусом Христом, рассматриваемый с юридической точки зрения. Вавилонский царь правды Аммураби и его новооткрытое законодательство в сопоставлении с законодательством Моисеевым / Под ред.. и с предисловием профессора В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2005. – 328 с.
91. Луць А.В. Договір в цивільному праві – акт вільного волевиявлення сторін // Держава і право. – Вип. 6. – К., 2000. – С. 222–229.
92. Луць В.В. Договір у підприємницькій діяльності (Основні ідеї та їх втілення в новому Цивільному кодексі України // Проблеми законності. – Харків, 2002. – С. 88–95
93. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посібник.– К.: Юрінком Інтер, 1999. –560 с.
94. Майданик Л. Возмещение вреда, причиненного правомерными действиями // Советская юстиция. – 1965. – № 14. – С. 7 – 8.
95. Майоров Г. Г. Цицерон как философ. В кн.: Цицерон. Философские трактаты. Пер. с лат. М. И. Рижского /Отв. Редактор Г. Г. Майоров.–М.: Наука, 1985.–С. 5–59.
96. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник. – Видання друге, доповнене. – К.: Атіка, 2003. – 256 с.
97. Маленица А. Римско право. – Нови Сад:1999.
98. Мандрика Л.М. Підстава набуття права власності політичних партій при прямому державному фінансуванні // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук. праць. – 2004. – Вип. 22. – Одеса: Юридична література. – С.610 – 616.
99. Манов Г.Н. Теория права и государства: Учебник. – М.: БЕК, 1996 –
100. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрид.лит., 1996. – 432 с.
101. Маслов В. Обязательства из причинения вреда.– Харьков: ХЮИ, 1961.– 104 с.
102. Матвеев Г.К. Основания гражданско–правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970.– 312 с.
103. Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник. – М.: „Юристъ”, 2003. – 414 с.
104. Мурыгин А. Н., Рожина И. А. Основные тенденции развития договорного права // Вестн. Моск. ун–та. Серия 11. Право. 1996. № 11. – С. 42–47.
105. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: „Издательство ПРИОР”, 2001. – 464 с.
106. Нинидзе Т.Г. Субъекты возмещения вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости // Проблемы государства и права. Вып.9. – М.: 1974. – С. 187 – 193.
107. Нечаев В.М. Добровольная деятельность в чужом интересе. // Энциклопедический словарь (Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А.).– Т. 20.– СПб., 1893.
108. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве – М.: Гос.издательство юридической литературы, 1950. – 416 с.
109. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. Учебник для вузов. Лекции. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2000. – 400 с.
110. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц.– Львов: Вища школа, 1974.– 216 с.
111. Общая теория государства и права. Академический курс в 3–х томах..
112. Изд. 2–е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н.Марченко. – Том 2.– М.: ИКД «Зерцало–М», 2001. – 528 с.
113. Озолас Р. Литва й Україна між Сходом і Заходом.// Литва–Україна: Історія, політологія, культурологія. – Вільнюс: 1995.– С.78–81.
114. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. Учебное пособие. – Душанбе, 1984. – 128 с.
115. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. (Очерки теории, философии и психологии права).– Душанбе: Издательство «Дониш», 1983.– 256 с.
116. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Дис… канд. юрид. наук. – К., 2003. – 191 с.
117. Омельченко О.А. Римское право: Учебник. Издание второе, исправленное и дополненное. – М.: ТОН – Остожье, 2002. – 208 с.
118. Определение Судебной коллегии по гражданским делам Верховного Суда Союза ССР по делу Марцинюка // Советская юстиция. – 1940. – № 22. – С. 41 – 42.
119. Орач Є.М., Тищенко Б.Й. Основи римського приватного права.–К.: Юрінком Інтер,2000. – 272 с.
120. Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік. Закон СРСР від 8 грудня 1961 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1961.– № 50. – Ст. 525.
121. Основы римского частного права: Учебное пособие / Слипченко С.А., Смотров О.И., Кройтор В.А., Шишка Р.Б. Под ред.. Слипченко С.А., Смотрова. – Харьков: Эспада, 2004. – 192 с.
122. Памятники римского права: Законы ХП таблиць. Институции Гая. Дигести Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997.–608 с.
123. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности.– СПб.: Издательство «Лань», 2000.– 608 с.
124. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових відносин. – К.: Тов–во „Знання”, КОО, 2003. – 146 с.
125. Підопригора О. А. Основи римського приватного права. – К.: 1995.
126. Підопригора О. А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – 336 с.
127. Підопригора О. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шевченка // Вісник Академії правових наук України. – 1999.– № 2 (17).– С.108–110.
128. Підопригора О., Харитонов Є. Римське Право в Україні: перспективи ІІІ тисячоліття // Юридичний вісник. – 1999.– № 4.– С. 109–114.
129. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право і майбутнє правової системи України // Вісник Академії правових наук України. – 1999.– № 1.– С. 95–103.
130. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти //Право України. – 2000.– № 1. –С.– 117–120.
131. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник. – Вид.3–тє, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.
132. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
133. Пиляева В.В. Римское частное право; Учеб. пособие. 3-е изд. дополненное. – М.: ИНФРА М, 2001. – 192 с.
134. Повышение роли гражданско–правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. – К.: „Наукова думка”, 1988.– 264 с.
135. Покровский И. А. История римского права. – СПб.: Издательско–торговый дом «Летний Сад», 1998. – 560 с.
136. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут (из серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
137. Права, за якими судиться малоросійський народ. – К., 1997.– 547 с.
138. Правда Роська// Российское законодательство Х – ХХ веков. В девяти томах. Т. 1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 432. с.
139. Притика Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: общая часть. Комментарий к гражданскому законодательству Украины. – Киев–Севастополь: Ин–т юрид. исследований, 2002. – 880 с.
140. „Про приватизацію державного майна”. Закон України в редакції 19 лютого 1997 р.// Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2002.– № 5. – С. 351
141. Проект Цивільного Кодексу України //Українське право.–1996.– Число 2 (спецвипуск).
142. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. № 6.// Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002. Офіц.вид./За заг ред В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С.110 – 127.
143. Прядко О.С. Щодо питання понятійної багатозначності договору // Держава і право. – 2002– Вип. 16. – С.210– 212.
144. Пухан И., Поленак–Акимовская М. Римское право (Базовый учебник) / Пер. с македонского/Под ред. В.А. Томсинова. – М.: «Зерцало», 1999. – 448 с.
145. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5–те, зі змінами. Навчальний посібник.– К.: Атака, 2001.– 176.
146. Рецензія на книгу: Косарев А.И. Римское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с. // Сов. государство и право. – 1987. – № 7. – С. 131.
147. Римское частное право: Ученик / Под ред. И. Б. Новицкого, И С. Перетерского. – М.: Госюриздат, 1948. – 584 с.
148. Римское частное право: Учебник /Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 1996.
149. Римское частное право: Ученик / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И С. Перетерского. – М.: Юристъ, 2003. – 544 с.
150. Римське право. Інституції. / За заг. ред. Є.О. Харитонова. – Харків: «Одіссей», 2001. – 288 с.
151. Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум)/ За ред. Харитонова Є.О.–Харків: Одіссей, 2000.– 272 с.
152. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России.– М.: Юристъ, 2001. –496 с.
153. Русу С.Д. Делікти в цивільному праві України: Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001.– 164 с.
154. Рясенцев В.А. Обязательства из так называемого неосновательного обогащения в советском гражданском праве // Ученные записки Московского ун-та Вып.144 Труды юр. фак-та Кн. 3; 1949. – С.97–112.
155. Рясенцев В.А. Юридические акты в семейном праве //Труды ВЮЗИ. Проблемы охраны прав граждан и организаций в свете положений Конституции СССР. – М.: 1980. – С. 108 – 109.
156. Сабинин С.Е. О договоре займа по римскому праву: Историко–юридическое исследование. – М., 1905.
157. Саватье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк. / Пер. с франц. и вступит. статья Р.О.Халфиной. – М.: Издательство «Прогресс», 1972. – 440 с.
158. Савиньи Ф.К. Обязательственное право / Предисл. В.Ф.Попондопуло. Пер. с нем. В. Фукса и Н. Мандро. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 576 с.
159. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 400 с.
160. Седаков С. Ю. Развитие контрактов в римском праве // Тез. докл. на теор. конфер. аспирантов ин–та гос. и права и Моск. юр. ин–та.–М.: 1991.
161. Седаков С.Ю. Понятие contractus в римском предклассическом праве // Древнее право. – М.: Издательство «Спарк», 1997. – С.49–55.
162. Синюков В.Н. Особенности юридических фактов в отдельных отраслях советского права // Актуальные проблемы отраслевых юридических наук. – Саратов: Изд–во Саратовского ун–та. 1982. – С. 129 – 138.
163. Синюков В.Н. Роль юридических фактов в процессе правореализации // Актуальные вопросы советского права (Теория и практика).– Казань: Изд–во Казанского ун–та, 1986. – С. 20 – 22.
164. Скрипилев Е.А. Основы римского права. Конспект лекций. – М.: ОСЬ–89, 1998. – 208 с.
165. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. –Л.: Изд–во Ленинград. ун–та, 1983.– 152 с.
166. Советское гражданское право. – Ч.1. / Под ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина. – К.: Главное изд–во издательского объединения «Вища школа», 1983.– 462 с.
167. Советское гражданское право. / Под ред. В.А. Рясенцева.Т.1.–М.: Юрид.лит.,1975.– 528с.
168. Советское гражданское право. В 2–х томах. / Под ред. О.А. Красавчикова. –Том 1. – М.: Издательство “Высшая школа”, 1972.– 448с.
169. Советское гражданское право. В 2–х частях.– Часть 1/Под ред. В.А.Рясенцева.– М.: Юрид. лит., 1986.– 576с.
170. Советское гражданское право. Учебник. В 2–х томах. Т.2. / Под ред. О.А. Красавчикова. 3–е изд.–М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
171. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. – 2000. – № 7.– С. 13–17.
172. Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. – № 1. – С. 59 – 63.
173. Социальная история средневековья / Под ред. Е. А. Косминского и А. Д. Удальцова. – М.: 1927. – С. 15–27.
174. Стависский П.Р., Харитонов Е.О. Обязательства из ведения дел без поручения и некоторые смежные обязательства в советском гражданском праве // Проблемы социалистической законности. – Вып. 4. –Харьков, 1979. – С. 104 – 111.
175. Стависский П.Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан. – М.: Юрид. лит., 1974. – 128 с.
176. Статути Великого Князівства Литовського. – У 3–х томах. – Том І: Статут Великого Князівства Литовського 1529 р./ За ред. С.Ківалова, П.Музиченка, А.Панькова. – Одеса: Юридична література, 2002.– 464 с.
177. Становлення і розвиток цивільних і трудових правовідносин у сучасній Україні: Монографія /Кол.авторів: Я.М.Шевченко, О.М.Малявко, Г.В.Єрьоменко та ін.; Керів. авт. колективу, наук. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.– 248с.
178. Сташків Б. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні // Право України. – 1998. – № 1.– С. 115 – 119.
179. Сырых В.М. Теория государства и права: Учебник.– 2–е изд.– М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2002. – 592 с.
180. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева.– М.: Юристъ, 2004.– 592 с.
181. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
182. Толстой В.С. Понятие и значение односторонних сделок в советском гражданском праве. Автореферат дис. канд. юрид. наук. – М.: 1966. – С. 8.
183. Толстой В.С. Понятие и значение односторонних сделок в советском гражданском праве // Труды ВЮЗИ.– Т.5. – 1966. – С. 149.
184. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права.– СПб.: Издательство “Лань”, 1998. – 224 с.
185. Ферреро Г. Величие и падение Рима. - Кн.1: Пер. с итал. - СПб.: «Наука», 1998. – 476 с.
186. Французский гражданский кодекс 1804 года (с позднейшими изменениями до 1939 г.)/ Пер. И.С.Перетерского. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1941.– 471 с.
187. Франчози Дж. Институционный курс римского права / Перевод с ит.; Отв.ред. Л.Л.Кофанов. – М.: Статут, 2004. – 428 с.
188. Фуруботи Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория. Достижения новой институциональной экономической теории / Пер. с англ.. под ред.. В.С. Катькало, Н.П. Дроздовой. – СПб.: Издат. дом Санкт.–Петерб. гос. ун–та, 2005. – ХХХІУ + 702 с.
189. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве. Дис.. канд. юрид. наук. – Одесса, 1980. – 196 с.
190. Харитонов Е.О. Основы римского частного права.– Ростов н/Д: Издательство «Феникс», 1999. – 416 с.
191. Харитонов Є.О. Друга кодифікація цивільного законодавства в УРСР // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 30 – 39.
192. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Витоки. – Одеса, Бахва, 1999.–292 с.
193. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. –Одеса: АО БАХВА – Юридична література, 2001.– 328 с.
194. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. –Одеса: Юридична література, 2000.– 260 с.
195. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права (теоретичні та історико–правові аспекти). – Одеса, 1977. – 286 с.
196. Харитонов Є. О. Категорія зобов’язань у римському приватному праві // Юридичний вісник. –1997.– № 1. –С. 105–108.
197. Харитонов Є. О. Рецепція римського приватного права як підґрунтя сучасної цивілістики//Вісник Академії правових наук України. – 1998.– № 2.– С. 104–111.
198. Харитонов Є.О. Новий цивільний кодекс України – завершення кодифікації чи її початок // Суспільство. Держава. Право. Науково–практичний журнал. Випуск І. Цивільне право. – Одеса: 2002.– С. 7– 12.
199. Харитонов Є.О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новоросійського університету // Юридична освіта і правова держава: Зб. наук. праць. – Одеса: 1997.–С.18–23.
200. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі. – Одеса: Бахва, 1996.– 160 с.
201. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне і сімейне право України: Навчально–практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене/ За ред.. Є.О.Харитонова, А.І.Дрішлюка. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003.– 640 с.
202. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. Учеб.пособие. – К.: А.С.К., 2003.–
203. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. Учеб.пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
204. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины. Учебник. Издание второе. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 960 с.
205. Харитонов Є., Харитонова О. Деякі зауваження щодо системи договірного права у Проекті Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 3 . – С. 144 – 145 .
206. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Шемонаєв В.Ю. Загальна аварія як підстава виникнення правовідносин // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – Хмельницький. – 2002.– № 4.– С.52–58.
207. Харитонова О.І. Адміністративно–правові відносини (проблеми теорії): Монографія. – Одеса: Юридична література, 2004. – 328 с.
208. Харитонова Т.Є. Систематизація права у Візантійській імперії у першій половині VІ ст. н.е. (Систематизація Юстиніана). Дис...канд. юрид. наук. – Одеса, 2003. – 215 с.
209. Хвостов В.М. История римского права: Пособие к лекциям.– Издание пятое.– М., 1910. – 464 с.
210. Хвостов В.М. Система римского права. Учебник. - М.: Спарк, 1996. - 522 с.
211. Хрестоматия по истории Древнего Рима / Под ред. В.И. Кузищина. - М.: Высшая школа, 1987. – 431 с.
212. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2–х томах. – Т.1. Основы: Пер. с нем.– М.: Междунар. отношения, 1998. – 480 с.
213. Цвік М. Про систему юридичних актів // Вісник Академії правових наук України. – 2002.–№ 4 (31). – С. 14 – 24.
214. Церетели Т.В. Деликты создания опасности //Сов. гос. и право. – 1970.– № 8. – С. 27 – 32.
215. Цивільне право України Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ За ред. Ч.Н.Азімова, С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. –Харків: Право, 2000.– 368с.
216. Цивільне право України. Підручник. У 2–х книгах. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999.– 864с.
217. Цивільне право України. Підручник. У 2–х книгах. Кн. 1 /О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002.– 720 с.
218. Цивільне право України: Підручник: У 2–х книгах. Кн..2 / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
219. Цивільне право України: Підручник/ Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003.– 776 с.
220. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. /Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін..; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо–Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
221. Цивільне та сімейне право України у запитаннях і відповідях./ За ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. –Харків: „Одіссей”, 2002. – 640 с.
222. Цивільний кодекс України (науково–практичний коментар).За ред. Є.О. Харитонов. –Харків: “Одіссей”, 2001.– 800с.
223. Цивільний кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 р.// Голос України. – № 45–46.– 12 березня 2003 р.– С.5–28.
224. Цивільний кодекс України. Коментар./ За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М. Калітенко. –Харків: “Одіссей”, 2003. – 856 с.
225. Цивільний кодекс України. Коментар./ За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: “Юридична література”, 2003.– 1080 с.
226. Цивільний кодекс України. Коментар.(Із змінами та доповненнями станом на 18 лютого 2004 року)./ За заг.ред.Є.О.Харитонова, О.М.Калітенко. –Одеса: „Юрид.література”, 2004.– 1112 с.
227. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар./ За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
228. Цивільний кодекс Української РСР. Науково–практичний коментарій/ За ред. О.Н. Якименка, М.Й. Бару і М.В. Гордона. –К.: Видавництво політ. літератури України, 1971.– 542 с.
229. Цивільний кодекс УСРР. Затверджений постановою ЦВК УСРР від 16 грудня 1922.// ЗУ УСРР. – 1922.– № 55. – ст. 780.
230. Черниловский З.М. Римское частное право: Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2000. – 212 с.
231. Чувакова А. М. Юридичний факт і соціальна ситуація // Актуальні проблеми держави та права. – Одеса: 2002.– Вип. 16. – С. 89 – 90.
232. Чувакова А.М. Проблема дефектности юридических фактов // Актуальні проблеми держави та права. – Одеса: 1999.– Вип.6.– Ч.1.– С. 115 – 121.
233. Чувакова А.М. Юридичний факт і юридичний склад // Актуальні проблеми держави та права. – Одеса: 2001.– Вип. 11. – С. 54 – 57.
234. Чувакова Г.М. Дефектність фактичних складів. – Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Одеса, 2004. – 19 с.
235. Шапошников Д.Умови виникнення зобов’язань внаслідок рятування здоров’я та життя фізичних осіб за новим цивільним кодексом України // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук. праць. – 2004. – Вип. 22. – Одеса: Юридична література. – С.576 – 584.
236. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. 11–е издание. – Т.1. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1914.– 483 с.
237. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001.– 720с.
238. Шершеневич Г.Ф. На