ЦИВІЛЬНА ТА СІМЕЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВЧИНЕНІ НЕПОВНОЛІТНІМИ :



  • Название:
  • ЦИВІЛЬНА ТА СІМЕЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВЧИНЕНІ НЕПОВНОЛІТНІМИ
  • Кол-во страниц:
  • 194
  • ВУЗ:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ВСТУП................................................................................................................................3
    РОЗДІЛ І. Характеристика складу правопорушення батьків як підстави цивільно-правової відповідальності батьків за правопорушення неповнолітніх
    1.1. Підстави цивільно-правової відповідальності батьків.........................................10
    1.2. Суб’єкти правопорушення......................................................................................12
    1.3. Об’єктивна сторона правопорушення батьків
    1.3.1. Протиправність поведінки батьків.................................................................26
    1.3.2. Визначення шкоди як підстави відповідальності батьків............................42
    1.3.3. Причинний зв’язок...........................................................................................47
    1.4. Вина як елемент суб’єктивної сторони правопорушення батьків.........................50
    Висновки до розділу І ......................................................................................................58

    РОЗДІЛ ІІ. Поняття деліктної субсидіарної відповідальності батьків
    2.1. Структура деліктної субсидіарної відповідальності батьків за шкоду,
    завдану неповнолітніми.....................................................................................................61
    2.2. Межі деліктної субсидіарної відповідальності неповнолітніх...............................85
    Висновки до розділу ІІ......................................................................................................98

    РОЗДІЛ ІІІ. Сімейно-правова відповідальність батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми
    3.1. Сімейно-правова відповідальність батьків як вид цивільно-
    правової відповідальності...............................................................................................101
    3.1.1. Цивільний кодекс України і Сімейний кодекс України: протистояння
    чи взаємодія?.............................................................................................................101
    3.1.2. Поняття сімейно-правової відповідальності................................................108
    3.1.3. Відповідальність батьків у сімейному праві................................................115
    3.2. Особливості сімейно-правових санкцій..................................................................126
    3.3. Позбавлення батьківських прав...............................................................................138
    3.3.1. Підстави позбавлення батьківських прав.....................................................139
    3.3.2. Правові наслідки позбавлення батьківських прав як прояв
    сімейно-правової санкції..........................................................................................148
    3.4. Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав………….....158
    Висновки до розділу ІІІ....................................................................................................170

    ВИСНОВКИ.....................................................................................................................172

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................181


    ВСТУП


    Актуальність теми. Основний обов’язок щодо життєзабезпечення та виховання дитини, отримання нею фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку, покладений на батьків (осіб, які їх замінюють).
    В цілому, обсяг батьківських прав та обов’язків визначений Конституцією України, Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року, Законом України від 26 квітня 2001 року “Про охорону дитинства”. Правова регламентація прав та обов’язків батьків передбачає покладення на кожного з них однакової відповідальності за виховання, навчання і розвиток дитини. Невиконання чи неналежне виконання батьками встановлених законом обов’язків тягне за собою застосування до них правових санкцій.
    На сьогодні, коли в державі на законодавчому рівні завершилась кодифікація приватного права, актуальними перед правовою наукою є завдання поглибленого вивчення, дослідження проблем відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі відповідальності батьків за шкоду, завдану правопорушеннями неповнолітніх дітей.
    Для проведення такого дослідження необхідно провести детальний аналіз зв’язків, які існують між теоретичними положеннями цивільного та сімейного права, розвитком законодавства та практикою його застосування.
    Проте одразу слід зауважити, що переважна більшість норм Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України присвячених питанням цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми, порівняно з нормами Цивільного кодексу 1964 року та Кодексу про шлюб та сім’ю 1969 року, залишені без істотних змін. При цьому відносно сімейно-правової відповідальності варто зауважити, що в нормах СК не закріплено ні самого терміну “сімейно-правова відповідальність”, ні його визначення. Та й в цілому чинному сімейному законодавству така юридична категорія як сімейно-правова відповідальність залишається невідомою. Так, ст.35 Закону України “Про охорону дитинства” передбачає настання цивільно-правової, адміністративної, кримінальної відповідальності батьків за порушення вимог законодавства про охорону дитинства. Проте настання сімейно-правової відповідальності в зазначеному переліку відсутне. В цьому контексті постає питання про природу сімейно-правової відповідальності: чи сімейно-правова відповідальність (в тому числі сімейно-правова відповідальність батьків) є самостійним галузевим різновидом юридичної відповідальності, чи – видом цивільно-правової відповідальності.
    У зв’язку з необхідністю вирішення цього та ряду інших питань, пов’язаних із цивільною та сімейно-правовою відповідальністю батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми, виникає потреба в проведенні теоретичної розробки визначеної проблематики.
    Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється необхідністю визначення та однозначного розуміння основних категорій цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків; використання досвіду зарубіжних країн, що дало б змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити особливості відповідальності батьків за правопорушення, вчинені їх неповнолітніми дітьми; усунення прогалин у дослідженні цього інституту, які обумовлені відсутністю фундаментальних досліджень з цього питання.
    Теоретичною основою для проведення наукового дослідження стали праці таких знаних науковців у галузі цивільного та сімейного права: М.В.Антокольська, А.М.Белякова, Ю.Ф.Беспалов, П.А.Варул, В.І.Данілін, С.Є.Донцова, Н.М.Єршова, І.В.Жилінкова, А.І.Загорулько, Л.М.Звягінцева, С.П.Індиченко, О.С.Іоффе, О.Є.Казанцева, О.І.Карпенко, Л.П.Короткова, А.Є.Косенко, В.Н.Леженін, М.С.Малєїн, М.Я.Марініна, В.П.Мироненко, О.М.Нечаєва, Н.В.Рабінович, О.М.Рябов, Л.А.Савченко, Г.М.Свердлов, В.С.Тадевосян, К.В.Тіхоніна, Є.А.Флейщиц, З.В.Чечьоткіна, Я.М.Шевченко, К.Б.Ярошенко та багатьох інших.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної програми “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин в світлі нової Конституції України”, яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення проблем та особливостей правового регулювання інституту відповідальності батьків (осіб, які їх замінюють) у цивільному та сімейному праві України, а також обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавчого закріплення деліктних відносин, які виникають у зв’язку з правопорушенням неповнолітніх дітей.
    Реалізація поставленої в дисертаційній роботі мети зумовила необхідність вирішення наступних задач:
     визначити коло суб’єктів, які притягуються до цивільно-правової відповідальності за правопорушення, вчинені неповнолітніми;
     розкрити структуру цивільно-правової відповідальності батьків (осіб, які їх замінюють) за шкоду, завдану неповнолітніми дітьми (особами у віці від 14 до 18 років);
     визначити межі субсидіарної відповідальності батьків (осіб, які їх замінюють) та неповнолітніх;
     визначити поняття сімейно-правової відповідальності батьків;
     виявити особливості сімейно-правових санкцій;
     проаналізувати такі сімейно-правові санкції як позбавлення батьківських прав та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
     виявити недоліки, суперечності, неузгодженості норм Цивільного кодексу, Сімейного кодексу, інших законодавчих актів про відповідальність батьків та виробити пропозиції щодо їх удосконалення.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері регулювання умов настання цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми.
    Предмет дослідження складає система нормативних актів, що регулюють відносини цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків у сучасних умовах.
    Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: історичний (його покладено в основу дослідження еволюції розвитку цивільного та сімейного законодавства щодо відповідальності батьків), порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн (Білорусь, Росія, США, Туркменістан, Франція) у сфері нормативного регулювання цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми), метод екстраполірування показників і процесів, правових рішень в схожих галузях юридичної науки (метод правової аналогії або аналогії закону) (дозволив виявити в Цивільному та Сімейному кодексах України недоліки і прогалини, “зони” з нерозкритим змістом, що є небезпечним за своїми правовими наслідками), формально-логічний (з його використанням здійснено тлумачення окремих понять та термінів). З використанням структурно-функціонального та комплексного методів було проаналізовано зміст нормативних актів України, які регулюють питання відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми, що стало підґрунтям для виявлення основних теоретичних проблем у даному питанні, недоліків діючого законодавства та дало можливість запропонувати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше як в науці українського цивільного, так і в науці сімейного права, після прийняття Цивільного та Сімейного кодексів, на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури було проведене комплексне монографічне дослідження основних теоретичних та практичних проблем цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми. У результаті проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення:
    1. Вперше з врахуванням новацій Сімейного кодексу щодо запровадження альтернативних форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, запропоновано визнати суб’єктами цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми, прийомних батьків та батьків-вихователів.
    2. По-новому аргументовано висновок щодо недоцільності ототожнення змісту обов’язку батьків щодо виховання дитини із змістом права батьків на виховання дитини. Доведено, що право на виховання є засобом забезпечення виконання обов’язку щодо виховання, який в свою чергу вказує на заборону вчинення певних дій щодо дитини з боку батьків. Акцентується увага і на тому, що батьківські обов’язки визначають не тільки обов’язки щодо виховання та розвитку дитини, але й обов’язок забезпечення права дитини на належне батьківське виховання. При цьому дитина виступає не тільки в якості об’єкта, але й суб’єкта виховання, оскільки Сімейний кодекс надає можливість дитині захистити себе від батьків, які не виконують належним чином своїх батьківських обов’язків.
    3. Доведено, що по відношенню до деліктної поведінки дітей протиправна поведінка батьків може виступати у вигляді дії або бездіяльності, а по відношенню до шкоди, завданої дітьми, – тільки у вигляді бездіяльності, тобто в не відверненні заподіяння дітьми будь-якої, в тому числі й моральної, шкоди.
    4. Обґрунтовано положення, згідно з яким невиконання обов’язку щодо утримання дитини є невиконанням батьківського обов’язку щодо її виховання. В даному випадку протиправна поведінка батьків проявляється в тому, що вони позбавляють дитину права на достатній життєвий рівень, що є порушенням ст.8 Закону “Про охорону дитинства”.
    5. Запропоновано в якості меж субсидіарної відповідальності батьків закріпити також набуття неповнолітнім заподіювачем шкоди повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття.
    6. Пропонується поняття сімейно-правової відповідальності як передбачений санкцією норми закону (умовами договору) захід впливу на правопорушника при недотриманні ним вимог закону (умов договору, рішення суду), внаслідок чого він зазнає позбавлення чи обмеження особистих немайнових або майнових прав, що сприяє захисту порушених суб’єктивних прав та інтересів.
    7. Доведено положення про те, що позбавлення батьківських прав як сімейно-правова санкція, що застосовується до батьків у разі вчинення неповнолітніми дітьми правопорушення, виступає способом захисту прав неповнолітнього та додатковим обтяженням, негативним правовим наслідком для таких батьків лише за умови поєднання її з цивільною, адміністративною та в крайніх випадках кримінальною відповідальністю.
    8. Додатково аргументована пропозиція в якості сімейно-правового заходу захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини при невинній поведінці батьків запровадити новий інститут сімейного права – обмеження батьківських прав. Встановлено, що підставою для застосування такого заходу захисту буде виступати критерій небезпеки залишення дитини у батьків (одного з них) за наявності обставин, які не залежать від батьків (їх психічного розладу, тривалої хвороби, яка перешкоджає батькам виконувати свої батьківські обов’язки, існування небезпеки передачі дитині важкого захворювання).
    9. Внесено пропозицію про прийняття Закону України „Про внесення змін і доповнень до Сімейного кодексу України” з огляду на вдосконалення норм Сімейного кодексу України щодо сімейно-правової відповідальності батьків. Пропонується у цьому законі розширити перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав, встановити строк, після спливу якого батьки, позбавлені батьківських прав, будуть мати право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, визначити правові наслідки відібрання дитини від батьків без позбавлення останніх батьківських прав.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання одержаних висновків та рекомендацій для удосконалення чинного цивільного та сімейного законодавства. Теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін “Цивільне право України”, “Сімейне право України”, при вивченні питань захисту прав дітей на сучасному етапі розвитку українського суспільства, при застосуванні судами при вирішенні питань, що пов’язані із застосуванням цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати проведеного наукового дослідження отримали апробацію у виступах автора на наукових та науково-практичних конференціях: IV регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 року); науково-теоретична конференція „Методологія приватного права” (м. Київ, 30 травня 2003 року); міжрегіональна науково-практична конференція „Становлення та розвиток корпоративного права в Україні” (м. Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003 року); Х регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5-6 лютого 2004 року); міжнародна наукова конференція „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (м. Харків, 23-24 квітня 2004 року); ХІ регіональна науково-практична конференція „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 3-4 лютого 2005 року); VI регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 року).
    Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України, а також 7 тез наукових доповідей.
    Структура та обсяг дисертаційної роботи визначається її метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг становить 194 сторінок, у тому числі 13 сторінок списку використаних джерел, який охоплює ¬¬174 найменувань.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    1. Підставою притягнення батьків до цивільно-правової відповідальності за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми, виступає їх власне правопорушення, під яким слід розуміти винне, протиправне невиконання покладених на них законом обов’язків по належному вихованню дітей та нагляду за ними.
    2. На сьогодні чинне законодавство не містить норми, яка б чітко передбачала настання відповідальності за порушення батьками обов’язку нагляду за дитиною. Та оскільки обов’язок нагляду за дитиною включається в обов’язок батьків щодо виховання та розвитку дитини, то за порушення обов’язку щодо нагляду за дитиною батьки будуть зазнавати негативного впливу сімейно-правової та цивільної відповідальності за порушення батьківських обов’язки щодо виховання дитини. Однак сьогодні в деяких містах України (Черкаси [167, с.5], Сокиряни [168, с.4]) органи місцевого самоврядування взяли на себе зобов’язання сприяти батькам у виконанні ними батьківського обов’язку щодо нагляду за дитиною, запровадивши комендантську годину. Батьки, дітей яких в цей час буде затримано в кафе, барах або на вулиці на перший раз будуть попереджати, а надалі штрафувати, тобто притягати до адміністративної відповідальності. На наш погляд, такі обмеження для підлітків доцільно встановити на всій території України, тобто запровадити для осіб, які не досягли 18 років, і не визнані в законному порядку повністю дієздатними, комендантську годину. Зокрема, заборонити появу неповнолітніх на вулиці та у розважальних закладах після 22-ї години вечора;
    3. Пропонується ст.1166 ЦК доповнити положенням наступного змісту: “Обов’язок відшкодування шкоди може бути покладений законом на інших осіб”. Крім того, розділ VI Закону “Про охорону дитинства” необхідно доповнити статтею такого змісту: “Батьки або особи, які їх замінюють, винні у порушенні дітьми вимог чинного законодавства України, несуть адміністративну, цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України”.
    4. Вважаємо за доцільне закріпити в законі підстави настання цивільно-правової відповідальності патронатного вихователя за правопорушення, вчинені неповнолітніми підопічними, крім випадків, закріплених ст.1183 ЦК.
    5. За умови законодавчого закріплення положення про те, що фактичне виховання є самостійною правовою формою виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тобто фактичних вихователів буде визнано особами, які на законних підставах виступають особами, які замінюють батьків, можна говорити про застосування до фактичних вихователів положень ст.1179 ЦК. Тоді як сьогодні фактичні вихователі не є суб’єктами цивільно-правової відповідальності за правопорушення неповнолітніх підопічних.
    6. Частину другу ст.1179 ЦК доцільно викласти у наступній редакції: „У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), піклувальником чи іншими особами, які на законних підставах здійснюють виховання неповнолітнього, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини”.
    7. Своєрідність протиправності поведінки батьків полягає в тому, що по відношенню до протиправної поведінки дітей вона може виступати у вигляді дії або бездіяльності, а щодо шкоди, завданої дітьми, – тільки у вигляді бездіяльності, тобто в не відверненні заподіяння дітьми будь-якої, в тому числі й моральної, шкоди.
    8. Суть зловживання батьківськими правами як різновид протиправної активної дії полягає у використанні, закріпленого ст.150 СК України комплексу батьківських прав, на шкоду дитині, її вихованню та розвитку. Причому можливість діяти всупереч інтересам неповнолітнього існує доти, поки зберігається право батьків на виховання. Іншими словами, батьки діють доти, поки їм надається така можливість (суб’єктивне право), межі якої законом чітко не окреслені.
    9. Шкода, яка завдається протиправними діями дітей, є прямим наслідком бездіяльності батьків (осіб, які їх замінюють). Тому шкідливі наслідки є нічим іншим як результатом такої бездіяльності.
    10. Оскільки протиправна поведінка батьків (осіб, які їх замінюють), проявляється через дії неповнолітнього, причинний зв’язок складається з двох складових. Батьки можуть притягатися до відповідальності, якщо шкода стала результатом протиправних дій неповнолітнього, а дії неповнолітнього, в свою чергу, ― результатом неналежного виховання або неналежного нагляду за ним.
    11. Під виною батьків (усиновлювачів), піклувальників, які відповідають за шкоду, завдану неповнолітніми, слід розуміти як нездійснення належного нагляду за неповнолітніми, так і безвідповідальне ставлення до їх виховання або неправомірне використання своїх прав щодо дітей, результатом чого є неправильна поведінка дітей, яка спричинила шкоду. При цьому доводиться, що невиконання батьківського обов’язку щодо виховання вбирає в себе невиконання обов’язку щодо утримання дітей. Вина батьків полягає в тому, що вони позбавляють дитину права на достатній життєвій рівень, що є порушенням ст.8 Закону “Про охорону дитинства”.
    12. Вважаємо за доцільне запровадити в законодавстві норми, згідно з якими батьки (особи, які їх замінюють) залежно від вини завжди поряд з неповнолітніми правопорушниками будуть виступати суб’єктами цивільно-правової відповідальності. Крім відшкодування ними завданої правопорушенням неповнолітнього шкоди на умовах субсидіарної відповідальності, батьки повинні в окремому порядку матеріально відповідати за свою протиправну та винну поведінку щодо неповнолітнього.
    13. Субсидіарна відповідальність батьків є своєрідною ґарантією відшкодуван-ня шкоди, завданої потерпілому, в тій частині, яку з об’єктивних причин не може відшкодувати сам неповнолітній заподіювач шкоди.
    14. У правовідносинах субсидіарної відповідальності батьків і неповнолітніх дітей субсидіарним є саме відшкодування шкоди та підстава цієї відповідальності – вина.
    15. Відповідальність батька та матері за порушення обов’язку щодо виховання дитини є солідарною. При цьому з врахуванням положення про те, що відшкодування шкоди є одним із елементів цих сімейних правових відносин, які виникають між батьками (матір’ю, батьком) та дитиною згідно з ст.121 СК, за заподіяння шкоди дитиною, яка народилася у зареєстрованому шлюбі, у шлюбі, визнаному з часом недійсним, а також дитиною, яка народилася поза шлюбом, щодо якої батьківство встановлене в порядку, передбаченому законом, батьки відповідають незалежно від того, проживають вони разом з дитиною чи окремо від неї.
    16. Прогалиною в ЦК є відсутність норми, яка б чітко визначала порядок накладення стягнення на майно подружжя при відшкодуванні ними шкоди, завданої їх неповнолітніми дітьми. При цьому в усіх випадках суд може звернути стягнення як на спільне сумісне майно подружжя, так і на майно кожного з них в залежності від достатності спільного майна для відшкодування шкоди та вини батьків.
    17. У випадках одночасного заподіяння шкоди батьками і неповнолітніми дітьми залежно від обставин справи повинна поєднуватися солідарна і субсидіарна (додаткова) форми відповідальності.
    18. В інтересах потерпілого межі відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальників слід встановлювати в сукупності як з досягненням заподіювачем шкоди повноліття, так і з появою у нього коштів, достатніх для відшкодування шкоди, а не виокремлювати щось одне з двох умов, як це передбачено ч.3 ст.1179 ЦК. Зокрема, обов’язок батьків по відшкодуванню шкоди може бути достроково припинений, тобто до повного її відшкодування, якщо неповнолітній заподіювач шкоди досяг повноліття або у нього з’явиться майно або заробіток, достатні для відшкодування шкоди.
    19. В якості меж субсидіарної відповідальності батьків слід передбачити набуття повної цивільної дієздатності неповнолітнім заподіювачем шкоди до досягнення повноліття. Тому частину третю ст.1179 ЦК доцільно викласти в наступній редакції: „Обов’язок батьків (осіб, які їх замінюють) і відповідного закладу відшкодувати шкоду припиняється після досягнення заподіювачем шкоди повноліття, або коли у нього до досягнення повноліття з’явиться майно чи інші джерела доходу, достатні для відшкодування шкоди, або коли він до досягнення повноліття став дієздатним”.
    20. Батьків, які у відповідності з правилами субсидіарної відповідальності відшкодували завдану неповнолітнім шкоду, доцільно наділити правом зворотної вимоги до органу опіки та піклування, який виступав ініціатором надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності. Таке право батьків буде підпадати під дію ст.1191 ЦК. При цьому слід наголосити, що в даному твердженні йдеться про випадки, передбачені ч.2 ст.35 ЦК, коли має місце відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника відносно надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності.
    21. Стягнення за завдану правопорушенням неповнолітнім шкоди відбувається за рахунок майна, яке належить йому на праві приватної власності.
    22. У СК слід закріпити норму про те, що суми отримуваних аліментів, пенсій і допомог є власністю дитини, якою вона може розпоряджатися під контролем її законних представників.
    23. Неповнолітній заподіювач шкоди буде обтяжений тягарем відповідальності доти, доки в повному обсязі не буде відшкодовано завданих його правопорушенням збитків. Тільки після повного відшкодування шкоди неповнолітня (або вже повнолітня) особа буде вважатися такою, до якої за завдані збитки не можуть застосовуватися заходи цивільно-правової відповідальності.
    24. Склад сімейного правопорушення батьків є повним, оскільки для настання сімейно-правової відповідальності, наприклад у вигляді позбавлення батьківських прав, закон вимагає наявності протиправної поведінки батьків, юридичної шкоди, причинного зв’язку між протиправністю та заподіяною шкодою, вини батьків (усиновлювачів). Однак, для настання сімейно-правової відповідальності у вигляді відібрання дітей без позбавлення батьківських прав достатньо усіченого складу правопорушення батьків (осіб, які їх замінюють). В даному випадку необхідно, щоб правопорушення характеризувалося наявністю протиправності та вини батьків (осіб, які їх замінюють).
    25. До особливостей сімейно-правових санкцій, слід віднести невизначеність їх дії у часі (безстроковість) та здатність індивідуалізуватися відповідно до змісту порушеного обов’язку.
    26. Застосування до батьків (усиновлювачів) заходів сімейно-правової відповідальності з усіма правовими наслідками, які в свою чергу обмежують сімейну правоздатність осіб, позбавлених батьківських прав, для батьків-правопорушників може не мати жодного значення. На наш погляд, тільки в поєднанні декількох видів відповідальності (сімейно-правової, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної) можна впевнено говорити про відчутність батьками негативного впливу покарання за порушення ними батьківських обов’язків щодо виховання та нагляду.
    27. На підставі ч.1 та п.6 ч.2 ст.18 СК у СК необхідно закріпити норму, яка б передбачала відшкодування шкоди здоров’ю дитини батьками (усиновлювачами) при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав (про скасування усиновлення), в тому випадку, коли протиправні дії батьків (усиновлювачів) виражаються в жорстокому поводженні з дітьми, ухиленні від виконання батьківських обов’язків і вчинення злочину проти життя та здоров’я дитини. При цьому відшкодуванню в цих випадках повинна підлягати не тільки матеріальна, але й моральна шкода.
    28. У СК необхідно виокремити в самостійні статті норми, які закріплюють правові наслідки позбавлення батьківських прав, і для батьків, і для дітей. При цьому для кожної з цих статей повинна використовуватися окрема методика фіксації наслідків. Наприклад, у статті, які б визначала настання наслідків для батьків, повинно чітко фіксуватися, які з батьківських прав щодо дитини в них зберігаються. Інша редакція повинна бути в статті, яка передбачала б можливі наслідки для дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав. Зокрема, слід детально врегулювати порядок передачі дитини на виховання, визначення майнового стану дитини тощо.
    29. На наш погляд, у національне законодавство слід запровадити як захід захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини новий інститут сімейного права – обмеження батьківських прав. При цьому підставою обмеження батьківських прав буде небезпека залишення дитини у батьків (одного з них) за наявності обставин, які не залежать від батьків (їх психічного розладу, тривалої хвороби, яка перешкоджає батькам виконувати свої батьківські обов’язки, існування небезпеки передачі дитині важкого захворювання).
    Таким чином, відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав безпосередньо буде застосовуватися як санкція за протиправну винну поведінку батьків, а обмеження в батьківських правах – як сімейно-правовий захід захисту дитини при невинній поведінці батьків, які з незалежних від них обставин створили небезпеку для життя, здоров’я і нормального виховання дитини.
    30. Сьогодні для законодавця нагальним є питання про закріплення в СК конкретної сімейно-правової санкції щодо піклувальників, які не виконують або неналежним чином виконують встановлені законом обов’язки, що, в свою чергу, як негативний правовий наслідок буде передбачати для порушників позбавлення конкретних суб’єктивних прав в сфері сімейних правовідносин.
    31. До СК України доцільно внести ряд змін та доповнень наступного змісту:

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Донцов С.Е., Маринина М.Я. Имущественная ответственность за вред, причинённый личности. – М.: Юридическая литература, 1986. – 160 с.
    2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
    3. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року // Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 6 червня 2001 року. – №98.
    4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. – К.: Атіка, 2002. – 80 с.
    5. Савченко Л.А. Особисті права та обов’язки батьків і дітей за сімейним законодавством України: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. – 27 с.
    6. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх // Навчально-методичний посібник. – К.: ВІАН, 1996. – 352 с.
    7. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – №3. – С.44-53.
    8. Несовершеннолетние в Республике Беларусь: Основы правового положения, правовой защиты и ответственности: Научно-практический комментарий к законодательству и иным нормативным актам о несовершеннолетних / Под общ. ред.И.О.Грунтова. – Минск: Тесей, 1999. – 608 с.
    9. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // ВВР. – 2001. - №21. – Ст.920.
    10. Гражданский кодекс Республики Беларусь: По сост. на 19 ноября 1998 года // Ведомости Национального Собрания Республики Беларусь. – 1999. - № 7 – 9. – Ст.101.
    11. Проект Цивільного кодексу України // Українське право. – 1999. - № 1. – 612 с.
    12. Ватрас В. Суб’єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2003. – С.249-251.
    13. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Харьков: Ксилон, 2000. – 398 с.
    14. Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 року // Голос України. – 8 лютого 2005. - №23. – С.6-8.
    15. Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року //Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст.1252.
    16. Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, затверджене наказом Міністерства освіти України від 13 травня 1993 року №137// Електронний інформаційний бюлетень Верховної Ради України (за станом на 6.01.2001 р.).
    17. Сімейне право України / За ред. В.С.Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
    18. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под ред. Ю.С.Червоного. – К.: Истина, 2003. – 520 с.
    19. Рясенцев В.А. Семейное право. – М.: Юридическая литература, 1971. – 293 с.
    20. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 532 с.
    21. Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №18. – Ст.208.
    22. Положення про прийомну сім’ю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №18. – Ст.926.
    23. В Україні рік сім’ї// Урядовий кур’єр. – 7 жовтня 2004 року. - № 190. – С.17.
    24. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: Автореф.дис… канд.юрид.наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2002. – 20 с.
    25. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних. – М., 1968. – 136 с.
    26. Малаев К. Вопрос об основаниях ответственности родителей за вред, причинённый детьми // Учёные записки Азербайджанского государственного университета. – 1955. – № 4. – С.86-87.
    27. Кодекс законів про працю України. – К.: Вид-во „Україна”, 1996. – 125 с.
    28. Теория государства и права. – М., 1986. – 352 с.
    29. Основы теории государства и права. – М., 1988. – 335 с.
    30. Смирнов В.Т, Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. Учебное пособие. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1983. – 152 с.
    31. Казанцева А.Е. Обязанности и права родителей (заменяющих их лиц) по воспитанию детей и ответственность за их нарушение. – Томск, 1987. – 140 с.
    32. Ускова Ю.В. Неисполнение обязанностей по воспитанию несовершеннолетних (ст.156 УК РФ) // Закон и судебная практика. Материалы межвузовской научно-практической конференции (28 февраля 2001). – Краснодар: Издательство Южного института менеджмента, 2001. – С.228-235.
    33. Рябов А.М. Личные и имущественные отношения между родителями и детьми. – Воронеж, 1961. – 58 с.
    34. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф.А.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – С.277.
    35. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2000. – 176 с.
    36. Звіт про розгляд адміністративних справ Підгаєцьким районним судом за 6 місяців 2003 року.
    37. Глузова Н. За шкільні прогули – штраф // Голос України. – 22 червня 2004 року. - №113.
    38. Мельник О. Поїзди під обстрілом // Урядовий кур’єр. – 30 липня 2003 року. – № 139. – С.13.
    39. Леженин В.Н. Право родителей на воспитание детей по советскому семейному законодательству (проблемы содержания и осуществления): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харьков, 1989. – 23 с.
    40. Ворожейкин Е.М. Обеспечение и защита прав и интересов несовершеннолетних субъектов семейных правоотношений // Советская юстиция. – 1972. – №16. – С.16.
    41. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. – 155 с.
    42. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: “Юрид.литература”, 1971.
    43. Тер-Акопов А.А Бездействие как форма преступного поведения. – М.: “Юрид.литература”, 1980. – 151 с.
    44. Юридична відповідальність (цивілістичні аспекти)/ За ред. Н.І.Титової. – Львів, 1975. – 195 с.
    45. Нечаева А.М. Правонарушения в сфере личных семейных отношений. – М.: Наука, 1991. – 238 с.
    46. Кодекс о браке и семье Украины. – Харьков: „Рубикон”, 1997. – 75 с.
    47. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України” від 12.06.1998 р.
    48. Беспалов Ю.Ф. Особенности судебного разбирательства по делам о защите семейных прав ребёнка: Учеб.пособие. – Владимир, 2001. – 209 с.
    49. Мироненко В.П. Відповідальність батьків за неналежне виховання дітей за сімейним та цивільним законодавством України: Дис... канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 193 арк.
    50. Матвеев Г.К. Советское семейное право: Учебник. – М.: Юридическая литература, 1985. – 208 с.
    51. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации/ Отв.ред. И.М.Кузнецова. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 493 с.
    52. Материнство и детство: Законодательство Туркменистана. – Ашгабат, 2000. – 254 с.
    53. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид.лит., 1985. – 192 с.
    54. Пергамент А.И. Опека и попечительство. – М.: Юридическая литература, 1966. –161 с.
    55. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. – М., 1969.
    56. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Российское право, 1992. – 206 с.
    57. Малиновский А.И. Злоупотребление правом. – М., 2000.
    58. Малеин Н.С. О моральном вреде// Советское государство и право. – 1993. – №3. – С.32-39.
    59. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М., 1912.
    60. Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения. – М., 1951. – 240 с.
    61. Слесарев В.Л. Объект и результат гражданского правонарушения. – Томск: Издательство Томского университета, 1980. – 166 с.
    62. Безрук В.Д. Родители и дети. Об ответственности родителей за воспитание и поведение детей. – Ижевск: Изд-во “Удмуртия”, 1976. – 88 с.
    63. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субьектами гражданского права: Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.03 / МВД Украины; Університет внутренних дел. – X., 1995. – 166 л.
    64. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности несовершеннолетних. – К.: “Наукова думка”, 1976. – 192 с.
    65. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений. Учебное пособие. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1986. – 213 с.
    66. Советское гражданское право. Учебник для юр.ин-тов и фак-тов/ Отв.ред. О.С.Иоффе. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1971. – 520 с.
    67. Морозова З.П. Административная ответственность несовершеннолетних и их родителей по советскому праву: Дисс...канд.юрид.наук. – М., 1972. – 205 с.
    68. Свердлов Г. Охрана интересов детей в советском семейном и гражданском праве. – М.:Изд-во Академии наук СССР, 1955. – 159 с.
    69. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. Теория и практика. – М.: Изд-во Московского университета, 1986. – 150 с.
    70. Логвінова М. Вина батьків за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – С.236-239.
    71. Антипова А. Позов до власного сина // Голос України. – 10 липня 2004 року. - № 126. – С.3.
    72. Тадевосян В.С. Ответственность родителей за воспитание детей // Правовые вопросы семьи и воспитания детей. – М: Юридическая литература, 1968. – C. 69-78.
    73. Постанова Верховної Ради України „Про Рекомендації парламентських слухань „Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання” від 3 лютого 2004 року // Голос України. – 17 лютого 2004 року. - №30. – С.7.
    74. Отец за сына// Washington ProFile. – 23 января 2004 года.
    75. Ларін М. Батьки та діти // Юридичний вісник України. – 28 лютого – 5 березня 2004 року. - №9. – С.11.
    76. Брак и семья в США/ В.Срелич (пер. с англ.) – Херсон: Олди-плюс, 2003. – 84 с.
    77. Дождёв Д.В. Основание защиты владения в римском праве. – М., 1996. – 258 с.
    78. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. – Ленинград, 1974. – 156 с.
    79. Тадевосян В.С. Ответственность родителей за вред, причинённый детьми // Советское государство и право. – 1949. - №4. – С.30.
    80. Цивільний кодекс Української РСР // Кодекси України. У 2 томах. Т. 2.
    81. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року №6 // Вісник Верховного Суду України. – №1. – 28 січня 2004 року.
    82. Иванова Г.Н., Шевченко А.С. Субсидиарная ответственность. – М., 2000.
    83. Шевченко Я.Н. Теоретические проблемы правового регулирования гражданской ответственности несовершеннолетних за правонарушения: Автореф. дисс... д-ра юрид.наук. – Харьков, 1982. – 24 с.
    84. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причинённого субъектами гражданского права. – Харьков, 1996.
    85. Некоторые вопросы судебной практики по гражданским судам // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. –№ 1. – 25 января 2001 года.
    86. Логвінова М.В. Поняття субсидіарної майнової відповідальності батьків // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003. – С.281-289.
    87. Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровье под охраной закона. – М., 1990. – 174 с.
    88. Архів Івано-Франківського міського суду/ Вирок від 18.06.2002 р.
    89. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 липня 1999 року // Право України. – 2000. - №4. – С.131-132.
    90. Некоторые вопросы судебной практики по гражданским делам // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. –№ 4. – 18 апреля 2001 года.
    91. Богданова Е.Е. Субсидиарная ответственность. Проблемы теории и практики. – М.: Приор-издат, 2003. – 112 с.
    92. Логвінова М.В. Про визначення кола осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності за шкоду, завдану правопорушенням неповнолітніх// Методологія приватного права: Зб.наук.праць (за матеріалами наук.-теорет.конф., м.Київ, 30 травня 2003 р.)/Редкол.: О.Д.Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.319-328.
    93. Рябец А.М. Обязательства по возмещению вреда, причинённого жизни и здоровью. – М., 1998. – 196 с.
    94. Кидалова А. Особливості правового регулювання розірвання шлюбу між подружжям, яке має неповнолітніх дітей // Право України. – 2000. – №2. – С.55-57.
    95. Гражданское право: Учебник. Т.1. 2-е изд. перераб. и доп./ Отв.ред. Е.А.Суханов. – М., 1998.
    96. Архів Івано-Франківського міського суду/ Справа №1-152/2003.
    97. Шевченко Я.Н. Имущественная ответственность за вред, причиненный детьми, по советскому гражданкому праву: Дисс... канд.юрид.наук. – К., 1963. – С. 172.
    98. Бічук Л. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану неповнолітніми // Юридический вестник. – 2000. – № 4. – С.89-93.
    99. Салех Ахмед Джидна Аль-Араблет. Деликтные обязательства в гражданском праве арабских стран (Египет, Сирия, Ливан, Ирак, Иордания): Автореф. дис... канд.юрид.наук. – К., 1985. – 25 с.
    100. Букшина С. Эмансипация: проблемы и перспективы// Хоз-во и право. – 1999. – № 8. – С.50.
    101. Гражданский кодекс Российской Федерации. Научно-практический комментарий. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 714 с.
    102. Сулейманова С.А. О частичной правоспособности несовершеннолетних граждан (физических лиц) // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 6. – С.72-80.
    103. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року// Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 3 червня 1999 року. – №101-102.
    104. Варул П.А. Проблемы ответственности в случаях причинения вреда несовершеннолетними. – В кн.: Проблемы гарантии осуществления и защиты прав граждан. – Тарту, 1977. – С.127-137.
    105. Пчелинцева Л.М. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации. – М.: Изд. гр: НОРМА, 1999. – 689 с.
    106. Жилинкова И. Правовые аспекты эмансипации несовершеннолетних// Проблеми законності: респ.міжвідом.наук.зб./ Відп.ред. В.Я.Тацій. –Харків: Нац.юрид.акад.України, 2000. – Вип.41. – С.76-77.
    107. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року // ВВР. – 1992. – №3. – Ст.10.
    108. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2001 року // ВВР. –2001. – №1. – Ст.2.
    109. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року // ВВР. – 1991. – №16. – Ст.200.
    110. Ромовська З.В. Права та обов’язки батьків і дітей. – Львів: Видавництво при Львівському державному університеті, 1975. – 146 с.
    111. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року // ВВР. – 1991. – №20. – Ст.249.
    112. Жилинкова И.В. Понятие и виды правовых режимов имущества родителей и детей // Проблеми законності: респ. міжвідом, наук. зб./ Відп.ред В.Я.Тацій. – Харків: Нац.юрид.акад. України, 1999. – Вип.40. – С.67-71.
    113. Антокольская М.В. Место семейного права в системе отраслей частного права (по трудам цивилистов России конца ХІХ – начала ХХ века)// Государство и право. – 1995. – №6. – С. 30-40.
    114. Жилінкова І. Сімейне право: галузевий суверенітет чи десуверенізація?// Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 2001. – №3. – С.149-156.
    115. Нечаева А.М. Семейное право: проблемы и перспективы развития // Государство и право. – 1999. – № 3. – С.69-75.
    116. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.1. – Х., 1958. – 337 с.
    117. Азимов Ч.Н. О соотношении частного и гражданского права // Проблемы законности. – Харьков. – 1995. – № 30. – С.90.
    118. Мадіссон В. Приватне право і мораль // Малий і середній бізнес. - № 3-4. – 2000. – С.3-7.
    119. Харитонов Є.О. Методологічний імператив дослідження актів кодифікації у галузі приватного права // Методологія приватного права. Зб.наук.праць (за матеріалами науково-теоретичної конференції, м.Київ, 30 травня 2003 р.)/ Редкол.: О.Д.Крупчан. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С.40-45.
    120. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М., 1999. – 336 с.
    121. Калмыков Ю.Х. Условия субсидиарного применения норм гражданского законодательства к семейным отношениям // Основы законодательства и союзных республик о браке и семье в правоприменительной практике. – Саратов, 1978. – С.29-31.
    122. Ромовська З. Сімейне право – перспективи розвитку// Основні напрямки реформи цивільного права в Україні// Збірник статей та матеріалів. – К., 1997. – С.120-121.
    123. Чичерова А.Е. Семейно-правовая ответственность в семейном праве// Семейное и жилищное право. – 2005. – № 1. – С.2-5.
    124. Сімейне право України: Підручник / За ред.Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с.
    125. Данилин В.И. Ответственность по советскому семейному праву. – Уфа, 1980. – 61 с.
    126. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву. – М., 1995. – 144 с.
    127. Звягинцева Л.М. Меры защиты в советском семейном праве: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1980. – 20 с.
    128. Короткова Л.П. Ответственность родителей (усыновителей) за ненадлежащее воспитание детей: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Харьков, 1980. – 19 с.
    129. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов: “Вища школа”, 1985. – 180 с.
    130. Логвінова М.В. Невиконання батьками прав та обов’язків щодо виховання і розвитку дитини як один із проявів протиправності поведінки батьків// Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2004. – Випуск ХІІІ. – С.94-100.
    131. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року// ВВР. – 1993. – № 4. – Ст.19.
    132. Закон України “Про освіту” від 23 березня 1996 року// ВВР. – 1996. – №21. – Ст.84.
    133. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// ВВР України. – 1996. - №30. – Ст.141.
    134. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року// Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 26 грудня 2001 року. – № 241. – С.5-8.
    135. Архів Снятинського районного суду Івано-Франківської області / Справа №2-1560/2003.
    136. Архів Снятинського районного суду Івано-Франківської області /Справа № 2-1599/2003.
    137. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право: Учебник. – М.: “Юрид. лит.”, 1974. – 303 с.
    138. Мироненко В.П. Відповідальність батьків за неналежне виховання дітей за сімейним та цивільним законодавством України: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
    139. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
    140. Морозова З.П. Административная ответственность несовершеннолетних и их родителей по советскому праву: Автореф.дисс... канд.юрид.наук. – М., 1972.
    141. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1102 с.
    142. Архів Коломийського районного суду Івано-Франківської області/ Вирок від 30.04.2003 р.
    143. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України/ За ред. В.Ф.Бойка, Я.Ю.Кондратьєва, С.С.Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
    144. Зілковська Л.М. Правове регулювання усиновлення в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім.В.М.Корецького. – К., 2002. – 20 с.
    145. Тихонина К.В. Лишение родительских прав и отобрание детей у родителей. – В кн.: Проблемы гражданского и семейного права в свете решений ХХVI съезда КПСС. – М., 1983. – С.120-139.
    146. Новий тлумачний словник української мови у 4-ох томах. Том 3. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – 927 с.
    147. Пергамент А.И., Кузнецова И.М. Вопросы семейного права // Комментарий судебной практики за 1986 год / Под ред. А.И.Пергамент. – М.: Юридическая литература, 1988. – С.91.
    148. Логвінова М.В. Новий погляд на підстави позбавлення батьківських прав// Наше право. – №2 (2 ч.). – 2004. – С.91-95.
    149. Закон України „Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 року // Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 8 серпня 2001 року. – №141.
    150. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року // Урядовий кур’єр. – Орієнтир. – 8 липня 1999 року. - № 125-126.
    151. Ершова Н. Деликтные обязательства и семейные отношения// Советская юстиция. – 1974. – №17. – С.9-10.
    152. Чечёткина З.В. Имущественная ответственность за вред, причинённый преступлением несовершеннолетних: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 1972. – 21 c.
    153. Ярошенко К.Б. Специальные случаи ответственности за причинение вреда. – М., 1977. – 80 с.
    154. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2003 року №20/5 // Юридичний вісник України. – 23 квітня 2004 року. - №16-17.
    155. Логвінова М. Правові наслідки позбавлення батьківських прав// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С.285-288.
    156. Олійник О. Консультаційний пункт для наркоманів // Урядовий кур’єр. – 15 лютого 2003 року. – № 30. – С.12.
    157. Кубішин М. Кохання і ... наркотики // Західний кур’єр. – 27 лютого 2003 року. – С.13.
    158. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. – М.: Наука, 1984. – 145 с.
    159. Поссе Е.А., Фадеева Т.А. Проблемы семейного права. Учебное пособие. – Л., 1976. – 115 с.
    160. Косенко А.Е. Отобрание детей без лишения родителей родительских прав// В кн.: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции “Проблемы советского семейного права” (19-21 января 1979 г.) – М., 1980. – С.61.
    161. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Ч.3. – Л., 1965. – 347 с.
    162. Косенко А.Е. Отмена усыновления и признание усиновления недействительным // В кн.: Впроси теории и практики гражданско-правового регулирования. – Томск: Изд-во ТГУ, 1982. – С.79.
    163. Рабинович Н.В. Личные и имущественные правоотношения в семье. – Л., 1952. – 158 с.
    164. Шахматов В.П. Новое законодательство о браке и семье. – Томск, 1969. –148 с.
    165. Логвінова М.В. Відібрання дитини як сімейно-правова санкція // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих учених та аспірантів. [Івано-Франківськ 19 квітня 2003 року. – Івано-Франківськ, 2003. – С.111-117.
    166. Архів Снятинського районного суду Івано-Франківської області /Справа № 3-1252/2003.
    167. Кирей В. Після 21-ї підліткам вхід заборонено //Урядовий кур’єр. – 27 грудня 2003. – №246. – С.5.
    168. Сулима С. У Путилі ввели комендантську годину. Для підлітків // Голос України. – 11 лютого 2004. - №26. – С.4.
    169. Бернштейн Д.И. Правовая ответственность как вид социальной ответственности и пути её обеспечения. – Ташкент: Изд-во “ФАН”, 1989. – 150 с.
    170. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юридическая литература, 1976. – 216 с.
    171. Майданик Л.А., Сергеева Н.Ю. Материальная ответственность за повреждение здоровья. – М., 1968. – 216 с.
    172. Примак В. До питання визначення вини як умови цивільно-правової відповідальності // Юридичний вісник України. – 25-31 серпня 2001 року. – С.8-9.
    173. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов, 1973. – 455 с.
    174. Шевченко Я.М. Вина у цивільному праві / Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 1. // Редкол.: Ю.С.Шемшученко. – К.: “Укр.енцикл.”, 1998. – С.395.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины