ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..... 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХAРАКТЕРИСТИКА ЛІЦЕНЗУВАННЯ
ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……. 17

1.1. Сутність і значення ліцензування ...……………………………….. 17
1.2. Визначення ліцензування і поняття ліцензійних
правовідносин ………………………………………………………. 33
Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 49

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …………………………... 51

2.1. Загальна характеристика законодавства України про
ліцензування ………………………………………………………… 51
2.2. Види господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню ……………………………………………………….. 70
2.3. Принципи державної політики у сфері ліцензування та
органи, що здійснюють її реалізацію ……………………………... 79
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….... 90

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕДУРА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ………………………….. 93

Висновки до розділу 3 ………………………………………………….. 119

РОЗДІЛ 4. НАГЛЯД, КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У СФЕРІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ………………………………… 122

4.1. Нагляд і контроль у сфері ліцензування ……………………….… 122
4.2. Анулювання ліцензії ………………………………………………. 142
4.3. Юридична відповідальність за порушення
законодавства про ліцензування …………………………….……. 150
Висновки до розділу 4 ………………………………………………….. 166

ВИСНОВКИ ……………………………………………………....…………. 170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………....…………… 175

ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 199

ВСТУП

Актуальність теми. Ліцензування певних видів господарської діяльності є одним з інститутів господарського права, що розвиваються і формуються. Цей інститут у сучасному його вигляді не мав аналогів у радянському праві.
Ліцензування є одним з нових понять господарського права. Поняття «ліцензування» відносно недавно введене у вітчизняну господарсько-правову науку, хоча задовго до цього часу спробували ввести ліцензування. Воно необхідне у будь-якому суспільстві, де легалізовані найрізноманітніші форми підприємницької діяльності, створено та функціонує вільний економічний ринок, існує багатоукладна економіка. Застосування методів ліцензування в умовах радянської правової системи було досить обмеженим.
У країнах з розвинутою ринковою економікою склався діючий механізм державного регулювання господарської діяльності, що включає великий арсенал форм, методів і інструментів, що використовуються з урахуванням конкретної економічної ситуації. Серед них значне місце займає ліцензування, що використовується в умовах ринкової економіки повсюдно.
В Україні перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки спричинив формування у 90-х роках ХХ століття нового інституту ліцензування, що має потребу в належній правовій основі функціонування.
Правовий інститут ліцензування є відносно новим у нашому законодавстві. Його формування пов'язане з переходом України до ринкової економіки. Саме в цей період назріла необхідність особливого виду контролю за діяльністю юридичних осіб і громадян, які займаються різними видами підприємницької діяльності. Іншими словами, перехід до ринкової економіки об'єктивно обумовив появу та розвиток чинного інституту ліцензування в Україні.
Інститут ліцензування є одним з провідних інститутів у системі регулювання господарської діяльності, що набув важливого значення в період переходу до ринкової економіки в Україні. Проведення економічної реформи в Україні об'єктивно вимагає посилення ролі законів у правовому регулюванні господарської діяльності, у тому числі ефективного правового регулювання ліцензування.
Система ліцензування в Україні знаходиться в процесі становлення. Закладено її нормативну база, продовжується формування системи органів, які здійснюють ліцензування. Однак цей процес йде досить складно і суперечливо, з невиправданими витратами і збоями, що відображає проблеми і труднощі української економіки в період трансформації.
У сфері ліцензування відзначаються такі негативні явища, як:
відомча й організаційна роз'єднаність, різнобій вимог до суб'єктів господарювання з боку органів ліцензування;
певна бюрократизація процесу видачі ліцензій унаслідок його ускладнення, що викликає можливості сваволі чиновників і корупції;
високі трансакційні витрати підприємців у зв'язку з одержанням ліцензій, що створюють невиправдані бар'єри їхньому виходу на ринок і порушують рівні конкурентні умови.
Багато недоліків у сфері ліцензування пов'язані з превалюванням галузевого, відомчого підходу, що породжує зайву нормотворчість у вигляді численних відомчих нормативно-правових актів.
Ліцензування регулюють Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. [1], Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. [2] (далі – Закон „Про ліцензування...”), а також численні інші нормативно-правові акти, що враховують особливості ліцензування конкретних видів діяльності. Чинний Закон „Про ліцензування...”, хоча і створив правову базу для ліцензування, однак не позбавлений деяких правових прогалин, що стримують розвиток ліцензування. У цій сфері не вдалося повною мірою створити механізм гармонізації інтересів держави та інтересів ліцензіатів як суб'єктів господарської діяльності.
Введення єдиного порядку ліцензування на рівні Закону „Про ліцензування...” не вирішило всіх проблем у цій сфері. Так, в жодному з чинних нормативно-правових актів не наведено визначення окремих понять у сфері ліцензування, не вироблені критерії віднесення того або іншого виду діяльності до числа тих, що підлягають ліцензуванню, не встановлена процедура визнання виду діяльності такою, що підлягає ліцензуванню, тощо. Це свідчить про те, що в законодавстві недостатньо розроблена правова концепція ліцензування господарської діяльності, що, у свою чергу, є відображенням проблеми відсутності правового забезпечення необхідного балансу між державним регулюванням економіки і створюваними в процесі реформ новими ринковими механізмами.
Тому в Указі Президента України „Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 12 травня 2005 р. [3] з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність, створення більш сприятливих умов для розвитку підприємництва на засадах непорушності права приватної власності, підтримання добросовісної конкуренції і обмеження монополізму постановлено Кабінету Міністрів України до 1 жовтня 2005 р. внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону „Про внесення змін до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, зокрема, щодо зменшення кількості видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Таким чином, актуальність дослідження правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності обумовлюється тенденціями розвитку сучасної економіки України. Отже, в правовому регулюванні ліцензування недостатня системність, є недоліки, які вказують на необхідність комплексного наукового дослідження проблем ліцензування та його правової основи.
У цьому зв'язку дослідження правових проблем ліцензування у науці господарського права викликається назрілими суспільними потребами. Воно органічно входить у коло проблем удосконалення господарського законодавства.
Своєчасність аналізу правових аспектів ліцензування обумовлюється також слабкою науково-теоретичною розробленістю проблеми ліцензування.
Правові аспекти інституту ліцензування певних видів господарської діяльності висвітлені у літературі недостатньо і досить поверхово. Проте, ліцензування як відносно нове соціально-економічне явище є досить важливим для вивчення, особливо зараз, в умовах розвитку ринкової економіки і становлення нових економічних відносин.
Питанням правого регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності в науці господарського права не приділяється досить уваги. Лише окремі правові аспекти ліцензування розроблені у науково-теоретичних дослідженнях, зокрема в роботах А.П. Альохіна, І.І. Єремєєнко, А.П. Герасимова, А.В. Губанова, Р.І. Денисова, М.І. Єропкіна, А.Н. Кормалицького, Д.В. Осинцева, Г.А. Туманова. Однак більшість робіт в значній мірі застаріла і не відповідає сучасним реаліям, оскільки головна увага в них приділялась аналізу дозвільної системи.
Окремим аспектам ліцензування присвячені роботи: Д.Н. Бахраха, А.Б. Гормах, А.В. Єрицяна, Т.М. Іванової, В.В. Кувшинова, В.В. Кудашкіна, І.І. Мозгового, М.А. Морозової, С.С. Нестерової та інших вчених. Однак цими вченими ліцензування досліджувалося з адміністративно-правових позицій. Разом з тим, правовому регулюванню ліцензування певних видів господарської діяльності в науці господарського права не приділяється досить уваги. Лише окремі правові аспекти ліцензування розроблені у науково-теоретичних дослідженнях.
Разом з тим багато теоретичних та практичних питань ліцензування не розроблені або недостатньо розроблені в науковій літературі. Зокрема, відсутні наукові дослідження проблем сутності ліцензування, поняття ліцензійних правовідносин, контролю і нагляду у сфері ліцензування, а також юридичної відповідальності за порушення законодавства про ліцензування.
Вищенаведене свідчить про актуальність та доцільність дослідження питань правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розроблялась науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, в якій дисертантка брала участь як співвиконавець. У межах зазначеної теми авторкою проведено дослідження правових засад ліцензування певних видів господарської діяльності, на підставі якого виявлено основні проблемні питання правового регулювання ліцензування господарської діяльності та обґрунтовано шляхи їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка наукових положень щодо правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у сфері ліцензування.
Відповідно до поставленої мети основна увага приділена вирішенню наступних задач:
виявлення сутності, правової природи і значення ліцензування певних видів господарської діяльності;
визначення поняття ліцензування та ліцензійних правовідносин;
аналізу правових засад ліцензування господарської діяльності та обґрунтування доцільності встановлення єдиного (уніфікованого) порядку ліцензування;
визначення критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності до таких, що підлягають ліцензуванню;
доопрацювання принципів державної політики у сфері ліцензування і правового статусу органів, що здійснюють її реалізацію;
аналізу процедури ліцензування, виявлення її етапів і стадій;
дослідження питань нагляду і контролю у сфері ліцензування, а також юридичної відповідальності за порушення законодавства про ліцензування та розробку пропозицій щодо удосконалення їх правової регламентації;
обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з ліцензуванням певних видів господарської діяльності.
Предметом дослідження є правове регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджено інститут ліцензування певних видів господарської діяльності, його роль і місце у системі господарського права України. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні зарубіжного досвіду правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу змісту правових норм господарського права України. Використання історичного методу дослідження дозволило дослідити розвиток нормативно-правової бази ліцензування господарської діяльності, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового регулювання ліцензування.
Теоретичну базу дослідження склали наукові праці провідних правознавців України, Росії та інших зарубіжних країн. Використані наукові дослідження українських вчених-юристів: О.М. Вінник, В.К.Мамутова, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, В.А. Малиги, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, Д.В. Задихайла, О.С. Янкової, Н.М. Дятленко та ін.
У дисертаційному дослідженні використані також останні здобутки правової науки Російської Федерації, зокрема праці Ж.А. Іонової, В.В. Лаптєва, Ю.М. Мільшина, Д.В. Новохатського, О.С. Соболь, О.Г. Семеннікова.
Із наукових досліджень зарубіжних країн були використані праці В. Мюррей, Р. Пірс, Н. Ахтерберга [199, c.199], Ш. Ельмара [200, c.247], Х. Ярасса [201, c.615], Ш. Штайндорфа [202, c.713], Г. Рінка [203, с.318], Ю. Пелки [197, с.1619], Е. Шварка, М. Луттера [198, с.340], Й. Зелмера та ін.
Емпіричну базу дослідження склали законодавство України та інших країн, правозастосовча практика, а також спеціальна наукова література, в якій досліджуються проблеми правового регулювання ліцензування господарської діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності, в якому розроблені нові наукові положення щодо правового регулювання ліцензування. Наукова новизна результатів дослідження, спрямована на удосконалення правових засад ліцензування, полягає в теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, головними з яких є наступні:
вперше:
представлено ліцензування певних видів господарської діяльності як багатоаспектне поняття: елемент легітимації суб'єктів господарської діяльності; умова здійснення певних видів господарської діяльності; підстава виникнення права здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; елемент механізму реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність; засіб державного регулювання господарської діяльності;
надано визначення ліцензійних правовідносин як урегульованих нормами права організаційно-господарських відносин, що виникають у процесі ліцензування певних видів господарської діяльності між суб'єктами господарювання, з одного боку, та органами ліцензування, з іншого боку, та існують з моменту одержання суб'єктом господарювання ліцензії до припинення її дії;
обґрунтовано положення про те, що сукупність норм, які регулюють ліцензування певних видів господарської діяльності, є органічною частиною (правовим інститутом) галузевої структури господарського права; формою інституту ліцензування є відокремлене законодавство про ліцензування певних видів господарської діяльності;
виявлено правову сутність процедури ліцензування певних видів господарської діяльності, яка полягає в посвідченні компетентним органом ліцензування права суб'єкта господарювання, що є спочатку здобувачем ліцензії, а потім ліцензіатом, здійснювати конкретний вид господарської діяльності; ця процедура, за загальним правилом, відповідно до Закону, має дозвільний характер, а у випадках, передбачених Законом, - конкурсний, для видів господарської діяльності, проведення яких пов’язано з використанням обмежених ресурсів;
надано визначення поняття „контроль у сфері ліцензування” як системи заходів, що здійснюються органами ліцензування та спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування з метою забезпечення дотримання ліцензіатами ліцензійних умов; уточнено, що такий контроль є компетенцією виключно цих органів, їх повноваження щодо контролю не можуть бути передані іншим особам, предметом контролю органів ліцензування є обмежене коло ліцензійних умов.
Удосконалено:
визначення кола повноважень органів державного контролю в сфері ліцензування шляхом пропозиції визначити у Законі їх наступні права: витребувати у ліцензіата необхідні пояснення і документи під час проведення перевірок; складати на підставі результатів перевірок акти з вказівкою конкретних порушень; виносити рішення, що зобов'язують ліцензіата усунути виявлені порушення, установлювати строки усунення таких порушень; виносити попередження ліцензіату;
критерії віднесення видів діяльності до таких, що підлягають ліцензуванню, з урахуванням потенційної шкідливості здійснення діяльності та можливості альтернативи ліцензування у вигляді інших методів регулювання цієї діяльності, а саме визначивши у Законі, що підлягає ліцензуванню діяльність, здійснення якої може завдати шкоди правам, законним інтересам, моральності і здоров'ю громадян, обороні країни і безпеці держави, навколишньому природному середовищу та регулювання якої не може здійснюватись іншими методами, крім як ліцензуванням;
положення щодо розмежування понять: „припинення дії ліцензії”, підставами якого є документи, що засвідчують правомірні дії або події, „анулювання ліцензії”, підставами якого має бути лише противоправна поведінка ліцензіата, „визнання ліцензії недійсною”, що означає втрату юридичної чинності ліцензії як документа;
порядок анулювання ліцензії шляхом заміни діючого порядку на судовий, закріпленням в Законі судового порядку анулювання ліцензії та обов'язку органа ліцензування звертатися до суду при порушенні суб'єктом господарювання законодавства про ліцензування.
Дістали подальший розвиток:
зміст ліцензійного режиму здійснення певних видів господарської діяльності, який включає наступне: суб'єкти господарювання зобов'язані одержати ліцензію; тільки з моменту одержання такої ліцензії вони мають право здійснювати певний вид господарської діяльності; конкретний перелік видів такої діяльності визначається ліцензією; на суб'єкта господарювання покладається обов'язок дотримуватися ліцензійних умов, а також виконувати інші обов'язки, переважно публічно-правового характеру;
принципи державної політики у сфері ліцензування шляхом доповнення їх принципами гласності та відкритості як принципами державної ліцензійної політики і основними началами для протидії противоправним діям посадових осіб органів державної влади, відкритого доступу суб’єктів господарювання до інформації;
питання ліцензійного режиму, а саме щодо необхідності формулювання у Законі прямої заборони провадження певних видів господарської діяльності без ліцензії;
положення щодо юридичного змісту процедури ліцензування, за яким така процедура включає послідовні обов'язкові етапи як комплекси процедурних дій: звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії та документами, які підтверджують спроможність провадити господарську діяльність певного виду; розгляд заяви та прийняття рішення органом ліцензування про видачу ліцензії або про відмову в її видачі; видача ліцензії; а також може включати факультативні етапи: переоформлення ліцензії; зміна даних, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії; видача дубліката ліцензії;
положення щодо державного нагляду у сфері ліцензування, а саме узагальнено, що: а) суб'єктом, уповноваженим здійснювати державний нагляд, є спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та його територіальні органи; б) суб'єктом, стосовно якого здійснюється нагляд, є орган ліцензування; в) предметом нагляду є дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування; г) формою здійснення нагляду є перевірки, планові та позапланові; д) підстави проведення перевірок передбачені в Законі; ж) результатом проведення перевірок є акт, а при виявленні порушень – також розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства.
положення щодо відповідальності учасників ліцензійних відносин за порушення законодавства про ліцензування шляхом класифікації санкцій: адміністративно-господарські санкції (анулювання ліцензії); господарсько-правові санкції (відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування); фінансові санкції (стягування штрафу органами державної податкової служби, на які покладено функції контролю за наявністю ліцензії; адміністративний арешт активів щодо суб’єктів, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню без відповідної ліцензії; стягнення до доходу держави коштів, одержаних за угодами, вчиненими суб’єктами господарювання в процесі їх діяльності без ліцензії) та ін.;
напрямки узгодження із Законом інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, шляхом: вилучення із законодавчих актів у сфері ліцензування видів діяльності, що не підлягають згідно із Законом ліцензуванню; приведення у відповідність з Законом назв видів господарської діяльності, що ліцензуються, та містяться в інших нормативно-правових актах; виключення з вказаних нормативно-правових актів положень про зупинення дії ліцензії або інші санкції, не передбачені Законом;
визначення правових засад визнання ліцензії недійсною шляхом законодавчого закріплення цього поняття, встановлення процедури такого визнання, порядку оскарження рішення органу ліцензування про визнання ліцензії недійсною.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи в правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють ліцензування певних видів господарської діяльності, у правозастосовчій практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”, а також з метою розроблення програм відповідних спецкурсів та методичних матеріалів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського в навчальному процесі при викладанні навчальних курсів „Господарське право” та „Цивільне право” (довідка № 82-05/1960 від 10.05.2005 р., додаток А). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичний діяльності науково-виробничого об’єднання „Медбіоінтех” під час розробки системи правового забезпечення ліцензування окремих видів господарської діяльності (довідка № 186 від 13.05.2005 р., додаток Б), а також підприємства „АртТур” при розробці локального нормативно-правового акта – Положення про організацію здійснення ліцензування господарської діяльності (довідка від 03.06.2005 р., додаток В).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою особисто на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових та нормативно-правових джерел, а також матеріалів правозастосовчої практики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались авторкою на міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004), II Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), а також на восьмий звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 4,6 д.а., у тому числі 7 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Всі роботи підготовлені дисертанткою особисто.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності та отримані на його основі результати вирішують наукову задачу, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення правової бази ліцензування у сфері господарювання для більш ефективного здійснення господарської діяльності. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства у сфері регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності і розвитку науки господарського права.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:
1. Проведений аналіз нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, що складаються у зв'язку із здійсненням ліцензування певних видів господарської діяльності, дає підстави затверджувати, що його законодавче регулювання є недосконалим. Крім численності нормативно-правових актів різної юридичної чинності, якими регулюється ліцензування певних видів господарської діяльності, додаткові складності створює те, що до багатьох з цих актів вносилися зміни і доповнення, низка з них або фактично втратила силу, або застосовується в частині, що не суперечить іншим актам.
Законодавство про ліцензування певних видів господарської діяльності являє собою досить складну, недостатньо системну сукупність нормативно-правових актів. Тому вважаємо необхідною подальшу систематизацію законодавства, що регулює ліцензування певних видів господарської діяльності та його удосконалення.
2. Хоча Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” грає важливу позитивну роль у правовому регулюванні ліцензування, однак низка проблем у сфері ліцензування залишається невирішеною через обмеженість сфери застосування Закону „Про ліцензування...”:
1) сфера чинності Закону „Про ліцензування...” обмежена, він застосовується щодо 60 видів діяльності, які не вичерпують усіх видів діяльності, що підлягають ліцензуванню;
2) єдина процедура ліцензування поширюється лише на види діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до цього Закону „Про ліцензування...”, але не поширюється на деякі види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до інших законів;
3) не забезпечено належним чином права та законні інтереси суб'єктів господарювання через існування різних правових режимів ліцензування: загального правового режиму ліцензування для видів діяльності, передбачених у Законі „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, та спеціальних правових режимів ліцензування, передбачених в окремих законах. При цьому спеціальні правові режими не уніфіковані і за ступенем правової регламентації і захисту значно уступають загальному правовому режиму ліцензування, передбаченому в Законі „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Тому вважаємо необхідною уніфікацію правового регулювання ліцензування, що здійснюється окремими спеціальними законами, при цьому за основу мають бути взяті загальні правила ліцензування в Законі „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
3. Аргументовано необхідність внесення змін та доповнень до Закону „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, зокрема:
доповнити ст.1 Закону наступними поняттями:
здобувач ліцензії – суб'єкт господарювання, який звернувся до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності;
вид діяльності, що підлягає ліцензуванню, – господарська діяльність, для здійснення якої на території України необхідно одержання ліцензії відповідно до цього Закону;
контроль у сфері ліцензування – система заходів, що здійснюються органами ліцензування і спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування з метою забезпечення дотримання ліцензіатами ліцензійних умов;
закріпити у ст.2 цілі Закону, а саме: захист прав і законних інтересів громадян, охорона здоров'я громадян, забезпечення обороноздатності країни і безпеки держави, а також установлення правових засад єдиного ринку і правового господарського порядку;
доповнити ч.1 ст.3 Закону такими принципами державної політики у сфері ліцензування як гласність та відкритість цієї процедури;
ввести у ст. 3 Закону пряму заборону провадження певних видів господарської діяльності без ліцензії у вигляді такої норми: „Здійснення зазначених у ст. 9 Закону видів господарської діяльності без ліцензії забороняється”;
усунути внутрішню суперечливість Закону, термінологічні розбіжності у визначенні поняття „ліцензійні умови” у ст.1 та ст.8 Закону;
доповнити ст. 9 Закону щодо критеріїв віднесення виду діяльності до таких, що підлягають ліцензуванню, наступним положенням: відповідно до цього Закону видами діяльності, що підлягають ліцензуванню, є види діяльності, здійснення яких може завдати шкоди правам, законним інтересам, моральності і здоров'ю громадян, обороні країни і безпеці держави і регулювання яких не може здійснюватись іншими методами, крім ліцензування;
виключити з переліку підстав анулювання ліцензії, зазначених у ст.10 Закону „Про ліцензування...”, такої підстави як рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
доповнити ч.6 ст. 11 Закону наступним положенням: рішення про відмову у видачі ліцензії, а також неприйняття у встановлений законом строк рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі може бути оскаржене в судовому порядку;
закріпити у ст.11 Закону, положення що не допускається відмова у видачі ліцензії на підставі величини обсягу продукції (робіт, послуг), що виробляється або планується для виробництва здобувачем ліцензії;
доповнити ст.14 Закону положенням про те, що рішення про видачу ліцензії на строк менше трьох років може бути оскаржене в судовому порядку;
доповнити ст. 14 Закону щодо прямої заборони передачі ліцензії або її копії, такою нормою: „Передача ліцензіатом ліцензії або копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності забороняється (не допускається)”;
конкретизувати у ст. 20 Закону права органів, уповноважених здійснювати контроль у сфері ліцензування: вимагати у ліцензіата необхідні пояснення і документи при проведенні перевірок; складати на підставі результатів перевірок акти з вказівкою конкретних порушень; виносити рішення, що зобов'язують ліцензіата усунути виявлені порушення, установлювати строки усунення таких порушень; виносити попередження ліцензіату, а також обов’язки цих органів;
розмежувати у ст.21 Закону три поняття: припинення дії ліцензії, анулювання ліцензії та визнання ліцензії недійсною; закріпити у цій статті Закону судовий порядок анулювання ліцензії та обов'язок органу ліцензування звертатися до суду при порушенні суб'єктом господарювання законодавства про ліцензування;
доповнити Закон ст. 21-1, в якій визначити поняття “визнання ліцензії недійсною”, передбачити процедуру такого визнання, порядок оскарження рішення органа ліцензування про визнання ліцензії недійсною;
4. Обґрунтовано напрямки узгодження із Законом „Про ліцензування...” інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, шляхом: вилучення із законодавчих актів у сфері ліцензування видів діяльності, що не підлягають згідно із Законом ліцензуванню; приведення у відповідність з Законом „Про ліцензування...” назв видів господарської діяльності, що ліцензуються, та містяться в інших нормативно-правових актах; виключення з вказаних нормативно-правових актів положень про зупинення дії ліцензії або інші санкції, не передбачені Законом;
5. Аргументовано необхідність внесення доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення України шляхом доповнення його статтею, в якій закріпити адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного штрафу за подання фізичною особою – суб’єктом господарювання до державного органу (посадової особи) недостовірних або перекручених відомостей, передбачених Законом „Про ліцензування...” і необхідних для здійснення цим органом (посадовою особою) його діяльності.
Вперше здійснене комплексне дослідження правового регулювання ліцензування певних видів господарської діяльності дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою підвищення рівня правового забезпечення у сфері ліцензування.
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки чинних нормативно-правових актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18-22. - Ст.144.
2. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.
3. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12.05.2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. - 20.05.2005. - № 92.
4. Алехин А.П., Кармолицкий А.Н., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. - М., 1997. – 772 с.
5. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность –конституционное полномочие личности / Отв. ред. С.А. Авакьян. - М.: Юристъ, 2003. - 672 с.
6. Лаптев В.В. Введение в предпринимательское право. - М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. - 31 с.
7. Матузов Н.И., Малько А.В. Правовое стимулирование в условиях становления рыночных отношений // Государство и право. - 1995. - № 4. - С.11-19.
8. Тотьев К. Лицензирование по новым правилам: необходимость и перспективы реформ // Хозяйство и право. - 2001. - № 12. - С.3-10.
9. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право). - Курс лекций. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 672 с.
10. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Издание шестое, переработанное и дополненное. - Х.: ООО «Одиссей», 2004. - 1056 с.
11. Аузан А., Крючкова П. Административные барьеры в экономике: задачи деблокирования // Вопросы экономики. - 2001. - № 5. - С.73-88.
12. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. - 1997. - № 5. - С.46-50.
13. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприєм-ницької діяльності. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. - Київ, 2001. - 19 с.
14. Селиванов А.М. Проблеми вдосконалення легітимації підприєм-ницької діяльності в Україні // Мале підприємництво в Україні (проблеми державної підтримки). – Київ: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1999. – С.70-73.
15. Солдатенков М.П. Легітимація підприємництва – форма прояву юридичної і правової культури суспільства // Правова культура і підприємництво. - Київ-Донецьк, 1999. - С.271-272.
16. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины: Учебное пособие. - Х.: Одиссей, 2004. - 800 с.
17. Пастух І.Д. Правоздатність суб’єктів підприємництва після їх державної реєстрації та видачі ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності // Правове регулювання корпоративних відносин в Україні: Матеріали науково-практичного семінару (28 лютого 2003 р.). - Львів, 2003. - С.27-33.
18. Предпринимательское право Украины: Учебник / Под общей ред. Р.Б.Шишки. - Харьков: Эспада, 2001. - 624 с.
19. Тотьев К. Легитимация субъектов предпринимательской деятельности // Законность. - 2002. - № 12. - С.10-15.
20. Постатейный комментарий к Федеральному закону «О лицензировании отдельных видов деятельности» / А.Б.Агапов. – М.: «Статут», 2000. - 248 с.
21. Береславський С., Середа С. Ліцензування господарської діяльності. – Київ: Центр комерційного права, 2002. - 80 с.
22. Задыхайло Д.В. Предпринимательское право в Украине. Сборник нормативных актов с комментариями. – Харьков: «Эспада-Синтез», 1998. – 637 с.
23. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. – Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1994. - 208 с.
24. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под общей ред. Н.А.Саниахметовой. 2-е изд. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. - 576 с.
25. Административное право России. Учебник / Отв. ред. Д.Н.Бахрах. - М., 1997.
26. Осуществление лицензионно-разрешительной системы // Админис-тративная деятельность органов внутренних дел. – М.: Б.и., 1997. – С.88-124.
27. Гормах А.Б. Правовые и организационные основы деятельности милиции общественной безопасности по осуществлению лицензионно-разрешительной работы: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1998. – 19 с.
28. Гущин А.В. Лицензирование в Российской Федерации: Правовые и организационные основы. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2004. - 166 с.
29. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: БЕК, 1997. – 368с.
30. Попондопуло В.Ф. Коммерческое (предпринимательское) право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 668 с.
31. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 384 с.
32. Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності // Право України. - 2004. - № 2. - С.55-59.
33. Злотник П., Злотник Г. Проблемы правового регулирования лицензи-рования // Хозяйство и право. - 2000. - № 2. - С.90-94.
34. Попов А.А. Торговое право. - Харьков: «Каравелла», 1999. - 308 с.
35. Лаптев В.В. Современные проблемы предпринимательского (хозяй-ственного) права // Предпринимательское право в ХХI веке: преемственность и развитие. - М., 2002. - С.3-25.
36. Основы бизнеса. 5-е издание, переработанное и дополненное Учебник. - М.: «МаркетДС», 2003. - 784 с.
37. Предпринимательское право. Курс лекций /Под ред. Н.И.Клейн. - М.: Юрид. лит., 1993. – 480 с.
38. Ершова И.В. Предпринимательское право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД «Юриспруденция», 2003. - 544 с.
39. Юровский Д. Некоторые вопросы лицензирования и патентования // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. - 2003. - № 33-34. - С.13-16.
40. Коммерческое право: Учебник / Под ред. В.Ф.Попондопуло, В.Ф.Яковлевой. Т.1. – СПб: Изд-во С.-Петербургского университета, 1998. – 518 с.
41. Паламарчук А., Бут Н. Надзор за исполнением законодательства о лицензировании // Законность. - 2000. - № 6. – С.7-10.
42. Махров И.Е. Административно-правовое регулирование предприни-мательской деятельности: некоторые проблемы совершенствования федерального и регионального законодательства // Право и политика. - 2002. - № 12. - С.14-18.
43. Правові основи підприємницької діяльності / Під ред. В.І.Шакуна, П.В.Мельника, В.М.Поповича. - К.: Правові джерела, 1997. - 780 с.
44. Заводнов В.Я. Пути совершенствования организационных форм системы лицензирования в России (на примере инвестиционно-строительной деятельности // Лицензионное обозрение. - 2002. - № 1. - С.12-17.
45. Багандов А.Б. Лицензионное право РФ: Учебно-практическое пособие / Под ред. Ю.А. Дмитриева. - М.: Изд-во Эксмо, 2004. - 640 с.
46. Пальчук П.М. Місце інституту ліцензування в правовій системі України // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (24-26 жовтня 2001 року, Київ). - К., 2001. - C.76-78.
47. Основы предпринимательства / Под ред. А.С. Пелиха. - М.: Гардарика, 1996. - 256 с.
48. Государственное управление: проблемы теории, истории, практики, преподавания. - Ростов-на-Дону, 1993. – 563 с.
49. Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятель-ности в Украине: организационно-правовые аспекты. – Одесса: Одесская государственная юридическая академия, 1998. – 233 с.
50. Предпринимательское право Российской Федерации / Отв. ред. Е.П.Губин, П.Г.Лахно. - М.: Юристъ, 2004. - 1001 с.
51. Хозяйственный кодекс Украины - Х.: Консум, 2003. – 256 с.
52. Постановление Конституционного Суда РФ от 21 октября 1999 г. № 13-П // Вестник Конституционного Суда РФ. - 1999. - № 6. – С.44-47.
53. Тихомиров Ю.А. Публичное право. Учебник для вузов. - М.: Изд-во БЕК, 1995. – 496 с.
54. Современные проблемы хозяйственного (предпринимательского) права // Государство и право. - 1996. - № 4. - С.59-77.
55. Захаров В.А. Создание юридических лиц: правовые вопросы. - М.: Изд-во «Норма», 2002. – 208 с.
56. Пивоваров В.И., Усов В.В. Практические основы предприни-мательства. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - 108 с.
57. Зуб І.В. Щодо предмету ліцензування у господарській (підприєм-ницькій) діяльності // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (24-26 жовтня 2001 року, Київ). - К. - 2001. – C.18-20.
58. Предпринимательское право: Учебник / Под ред. Е.П.Губина, П.Г.Лахно. - М.: Юристъ, 2001. - 416 с.
59. О лицензировании отдельных видов деятельности: Закон РФ от 8 августа 2001 г. № 128-ФЗ // Собрание законодательства РФ. - 2001. - № 16. - Ст.1716.
60. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. В 2 т. Т.1 / Отв. ред. О.М.Олейник. - М.: Юристъ, 1999. - 727 с.
61. Личахов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Х., 2001. - 20 с.
62. Наумычева А.В., Власов А.А. К вопросу о понятийных противоречиях в российском законодательстве о лицензировании // Современное право. - 2001.- № 8. - С.23-25.
63. Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 336 с.
64. Полтарак Н. Частное предпринимательство: порядок регистрации, лицензирования и патентования // Економіка, Фінанси, Право. - 2002. - № 3. - С.33-36.
65. Губин Е.П. Государственное регулирование экономики в странах ЕС: лицензирование экономической деятельности // Преподавание права Европейского Союза в российских вузах (II). - М.: «Статут», 2001. – С.129-133.
66. Бондар Л.О. Ліцензування як засіб державного регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності // Актуальні проблеми держави і права. - 2000. - № 7. - С.174-179.
67. Мельничук Г.В. Лицензирование предпринимательской деятельности. – Санкт-Петербург: Информационный центр «Кадис», 2003. – 192 с.
68. Крьосний Д.І., Васкес Естуардо. Охорона здоров’я в Україні – ліцензування та акредитація: Навч. посібник. - К.: Вид-во Епроп. ун-ту, 2003. - 334 с.
69. Конституція України – прийнята на v сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
70. Оборотов Ю.Н.Теория государства и права (прагматический курс). - Одесса: Юридическая литература, 2004. - 184 с.
71. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2001. - 176 с.
72. Титова Е.В. О понятии, предмете и месте лицензирования отдельных видов деятельности в системе права // Вестник Челябинского университета. - 2001. - № 1. - Сер. 9 «Право». - С.29-35.
73. Кудашкин В.В. Правовые аспекты института лицензирования хозяйственной деятельности // Журнал российского права. - 1999. - № 1. - С. 129-136.
74. Кувшинов В. Лицензирование и квотирование внешней торговли. - М.:Норма, 1996. – 434 с.
75. Мозговой И. Порядок приостановления и аннулирования лицензий // Российская юстиция. – 1999. - № 6. - С.26-27.
76. Мельничук Г. Лицензирование как форма государственного регули-рования // Российская юстиция. - 2003. - № 5. – С. 30-31.
77. Господарський кодекс України: Коментар // За заг.ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. - 848 с.
78. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст.356.
79. Гандилов Т.М. Правовые проблемы регистрации и лицензирования предпринимательской деятельности // Юрист. - 2001. - № 3. - С.10-15.
80. Андреев В.К. Гражданский кодекс Российской Федерации и новейшее законодательство // Государство и право. - 1996. - № 4. - С.110-127.
81. Бекирова Э. Понятие и сущность лицензирования определенных видов хозяйственной деятельности // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 11. - С.117-120.
82. Бекирова Э. Правоотношения в сфере лицензирования определенных видов хозяйственной деятельности // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 12. - С.87-90.
83. Бекірова Е.Е. Поняття ліцензування певних видів господарської діяльності, його цілі і значення // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса: Одеська національна юридична академія, Юридична література. - 2004. - Вип.22. – С.694-699.
84. Шестаков А.В. Лицензирование предпринимательской деятельности. - М., Б.и., 2000. – 140с.
85. Городисский М.Л. Лицензии во внешней торговле СССР. - М., 1972. – 272 с.
86. Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 2. - С.3-8.
87. Третьяков С.І. Проблеми легітимації підприємництва в Україні // Мале підприємництво в Україні (проблеми державної підтримки). – Київ: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1999. - С.15-23.
88. Саниахметова Н.А. Защита прав предпринимателей в Украине. –Харьков: Одиссей, 1998. – 272 с.
89. Марценко Є.В. Правовий та кримінологічний аналіз підприємницької діяльності в АПК // Інвестиції: практика та досвід. - 2003. - № 13. - С.23-30.
90. Калюжний Р.А., Ластовецький А.С. Законодавство про підприєм-ницьку діяльність // Законодавство України. Науково-практичний коментар. - 2003. - № 5. - С.58-77.
91. Про страхування: Закон України від 07.03.96 р. в редакції Закону від 04.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 7. - Ст.50.
92. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.93 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.
93. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст.30.
94. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 1. - Ст.1.
95. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29. - Ст.377.
96. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.93 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №10. - Ст.43.
97. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23.09.97 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 48. - Ст.296.
98. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.97 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 1. – Ст. 1.
99. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11.01.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 9. - Ст.68.
100. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.93 р. в редакції Закону від 11.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 43. - Ст.214.
101. Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами: Закон України від 19.12.95 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 46. - Ст.345.
102. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 9. - Ст.79.
103. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємництва: Указ Президента України від 20.05.99 р. № 539 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 20. - Стор.148.
104. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: Затверджено Указом Президента України від 25.05.2000 р. № 721/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 22. - Ст.888.
105. Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України: Затверджено Указом Президента України від 21.04.98 р. № 335/98 //Офіційний вісник України. – 1998. - №16. – Ст.588.
106. Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб’єктів у сфері природних монополій: Указ Президента України від 17.11.98 р. № 1257/98 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 48. - Ст.2338.
107. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1755 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 48. - Ст.2093.
108. Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності: постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 р. № 1719 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 47. -Ст.2035.
109. Перелік органів ліцензування: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 46. - Ст.2001.
110. Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1658 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 45. - Ст.1937.
111. Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 27. - Ст.1212.
112. Положення про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 р. № 753 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 18. - Ст.57.
113. Порядок ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2000 р. № 1782 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 49. - Ст.2127.
114. Інструкція про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка: Затверджено наказом Держпідприємництва України від 04.12.2000 р. № 67 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. - Ст.2280.
115. Інструкція про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка: Затверджено наказом Держпідприємництва України від 18.12.2000 р. № 78 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 1. - Ст.54.
116. Ліцензійні умови провадження розроблення, випробування, виробництва, експлуатації ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем: Затверджено наказом Держпідприємництва України, Національного космічного агентства України від 19.12.2000 р. № 79/215 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 1. - Ст.47.
117. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами: Затверджено наказом Держпідприємництва України та Державного департаменту ветеринарної медицини України від 14.10.2002 р. № 108/329 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 44. - Ст.2063.
118. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 34. - Ст. 1601.
119. Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення: Затверджено рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 07.07.2003 р. № 938 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 32. - Ст.1727.
120. Попов Ю.Г., Калайда И.А. Лицензирование и сертификация в области защиты информации // Вестник транспорта. - 2003. - № 9. - С.19-25.
121. Постановление Президиума Верховного Суда РФ от 15 февраля 1997 г.) // Бюллетень Верховного Суда РФ. - 1997. - № 5. - С.1-2.
122. Олейник О.М. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности // Закон. – 1994. - № 6. – С.12- 21.
123. Лебедев К.К. Предпринимательское и коммерческое право: системные аспекты (предпринимательское и коммерческое право в системе права и законодательства, системе юридических наук и учебных дисциплин). - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. - 318 с.
124. Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - С. 50-53.
125. Кураш А., Валенко И. Лицензирование в Приднестровской Молдавской Республике – отдельные аспекты этапов реформирования // Право и общество. - 2003. - № 1. - С.40-44.
126. Трофименко И.Н. Некоторые проблемы лицензирования // Юридический мир. - 1998. - № 8. - С.26-30.
127. Weidenbaum L.Murray. Business and Government in the Global Marketplace. – New Jersey: Prentice Hall, 1995. - 673 р.
128. Mitsuo Matsushita. International Trade and Competition Law in Japan. - Oxford: Oxford University Press, 1993. – 352 р.
129. Pirce J. Richard. Economic Regulation. Cases and Materials. – Cincinnati: Anderson Publishing Co, 1994. – 391 р.
130. Нестерова С.С. Новое законодательство о лицензировании: что нового? // Законодательство и экономика. - 2002. - № 7. – С.19-22.
131. Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльності (деякі проблеми) //Право України. - 1993. - № 5-6. – С.27-29.
132. Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25.05.2000 р. № 721/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 22. - Ст.888.
133. Положення про представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: Затверджено наказом Держпідприємництва від 28.12.2004 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 3. - Ст.163.
134. Положення про експертно-апеляційну раду при Державному комітету з питань регуляторної політики та підприємництва: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1669 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 45. - Ст.1944.
135. Відділ правового забезпечення експертно-апеляційної ради // http: www.dkrp.gov.ua.
136. Про Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”: Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 13.09.2000 р. № 01-8/493.
137. Бекірова Е.Е. Критерії визначення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - № 4. – С.119-124.
138. Бекірова Е.Е. Питання 31. Спеціальні системи ліцензування певних видів діяльності // Господарське право України. Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Харків: „Одіссей”, 2005. - С.72-73.
139. Ерицян А.В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С.103-108.
140. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.98 р. № 817 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 30. – Ст.2.
141. Щодо переоформлення ліцензії у зв’язку зі зміною місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.10.2003 р. № 2-432-829/5754 // Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоров’я. - 2004. - № 1. - С.112.
142. Положення про порядок надання відомостей в електронному вигляді до Єдиного ліцензійного реєстру: Затверджено наказом Держпідприємництва від 06.03.2001 р. № 47 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 12. - Ст.523.
143. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - Ст.650.
144. Бекірова Е. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 6. – С.85-88.
145. Адміністративне право України. Академічний курс: У двох томах: Том 1. – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. - 584 с.
146. Положення про здійснення державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування: Затверджено наказом Держпідприємництва України від 25.07.2001 р. № 101 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 34. - Ст.1609.
147. Рішення експертно-апеляційної ради Держпідприємництва щодо наказу Держмитслужби № 235 про анулювання ліцензій митних перевізників підприємств „Укрзалізниці” 13 травня 2005 р. // http: www.dkrp.gov.ua.
148. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики: Затверджено наказом Держпідприємництва та Міністерства охорони здоров’я України від 16.02.2001 р. № 38/63 // Офіційний вісник. - 2001. - № 10. - Ст.421.
149. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ветеринарної практики: Затверджено наказом Держпідприємництва України та Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 р. № 94/186 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 29. - Ст.1335.
150. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини: затверджено наказом Держпідприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.03.2001 р. № 52/105 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 15. - Ст.674.
151. Інструкція про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2001 р. № 240 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 35. – Ст.1648.
152. Кіліна Т. «Ліцензійні особливості» господарської діяльності, пов’язаної з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння // Юридичний журнал. - 2003. - № 8. - С.86-92.
153. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. - К.: Видавничий Дім «Ін –Юре», 2002. - 668 с.
154. Парций Я.О лицензировании отдельных видов деятельности // Хозяйство и право. - 2002. - № 1. - С.31-40.
155. Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються: Затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров’я України від 18.09.2002 р. № 103/346 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 42. – Ст.1962.
156. Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння: Наказ Держпідприємництва і Мінпромполітики України від 26.02.2003 р. № 15/66 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 12. - Ст.550.
157. Кущ Л.И. Контроль за соблюдением лицензионных условий предпринимательства в сфере здравоохранения // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО «Юго-Восток», Лтд», 2002. - С.32-35.
158. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда, Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросо-вісної конкуренції. Реклама: Навч. посібник, 2-ге вид. – К.: А.С.К., 2002. – 704 с.
159. Господарське право України. Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – Харків: „Одіссей”, 2005. - 608 с.
160. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
161. Адміністративне право України / За ред. Ю.П.Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.
162. Антонова В.П. Административная ответственность и проблемы адми-нистративного права (Четвертые «Лазаревские чтения») // Государство и право. - 2000. - № 10. - С.18-19.
163. Адушкин Ю.С. Новый КоАП РФ – все ли учтено на стадии доработки? // Журнал российского права. - 2000. - № 11. - С.38-39.
164. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. - 1998. - № 9. - С.88-91.
165. Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник. Видання друге / За ред. Є.О.Харитонова, А.І.Дришлюка. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - 640 с.
166. Цивільний кодекс України. Коментар. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. - 856 с.
167. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч.3. – М.: ИНФРА-М., 2002. - 57 с.
168. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв. редактор д.ю.н., проф. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ: ИНФРА-М, 1997. - 778 с.
169. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. - Ст.38.
170. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. - Ст.44.
171. Про внесення змін до законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист): Закон України від 12 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 10. – Ст.187.
172. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 112.
173. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание четвертое. - Х.: ООО «Одиссей», 2003. - 880 с.
174. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопаду 1996 р. № 9. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №8. – С.49-55.
175. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2002. – 186 с.
176. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст.131.
177. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльнос