ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЯК ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА :



  • Название:
  • ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ЯК ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
  • Кол-во страниц:
  • 199
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 13
    1.1. Історія виникнення і розвитку звичаїв міжнародної торгівлі 13
    1.2. Формування звичаїв міжнародної торгівлі 28
    1.3. Правова природа звичаю міжнародної торгівлі і його державне санкціонування
    64
    1.4. Співвідношення заведеного порядку, узвичаєності та звичаю міжнародної торгівлі
    90
    Висновки до розділу 1 102
    РОЗДІЛ 2. ЗВИЧАЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В СИСТЕМІ СУЧАСНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
    106
    2.1. Класифікація звичаїв міжнародної торгівлі 106
    2.2. Функціональні особливості звичаїв міжнародної торгівлі 124
    2.3. Застосування звичаїв міжнародної торгівлі міжнародним комерційним арбітражем
    131
    2.4. Місце звичаю міжнародної торгівлі в системі джерел МПрП України
    150
    Висновки до розділу 2 172
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 177
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
    ВСТУП

    Актуальність теми. Міжнародний комерційний оборот є складною системою суспільних відносин за участю суб’єктів приватного права з різних держав світу, які мають на меті одержання прибутку. Його упорядкування неможливо виключно за допомогою правових норм, що виходять від держав. Важливу регулятивну функцію виконують норми, які формуються у ході здійснення міжнародної комерційної діяльності, – звичаї міжнародної торгівлі.
    У радянській юридичній науці в цілому переважало негативне ставлення до звичаю як джерела права, внаслідок чого недостатньо розробленими залишились загальнотеоретичні питання звичаєвого права: формування звичаєвих норм, набуття ними юридичної сили. У той період МПрП було однією з небагатьох галузей права, в яких звичай визнавався формою вираження правових норм. Однак і в науці МПрП звичаю міжнародної торгівлі не приділялося належної уваги. Єдиним монографічним дослідженням, спеціально присвяченим звичаям у зовнішній торгівлі, донині залишалася праця І. С. Зикіна «Обычаи и обыкновения в международной торговле», 1983 р.
    Питання застосування звичаїв міжнародної торгівлі набули великої актуальності після скасування державної монополії на зовнішню торгівлю і розширення у зв'язку з цим кола вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також приєднання України до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. Вітчизняне законодавство, яке визначає місце звичаю міжнародної торгівлі у системі джерел регулювання міжнародних комерційних відносин, характеризується непослідовністю, що свідчить про недостатність наукового вивчення цього джерела. Зокрема, додаткового дослідження та розв'язання потребують проблеми визначення правової природи та поняття правового звичаю міжнародної торгівлі, співвідношення правового звичаю і узвичаєності міжнародної торгівлі, державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі. У сучасних умовах законодавцю необхідно визначити державну правову політику відносно звичаїв міжнародної торгівлі та внести відповідні зміни та доповнення у чинні нормативно-правові акти.
    До питань звичаєво-правового регулювання цивільних і міжнародних комерційних відносин у різний час зверталися такі російські та українські вчені: С. В. Бахін, М. М. Брагінський, С. І. Вільнянський, Н. Г. Вилкова, І. С. Зикін, Р.-М. З. Зумбулідзе, В. М. Корецький, Л. А. Лунц, О. О. Мережко, І. Б. Новицький, А. І. Поротиков, О. К. Порфир'єва, Д. Ф. Рамзайцев, Г. Ф. Шершеневич. Дисертаційне дослідження засноване на роботах теоретиків, філософів права та вчених-цивілістів: С. С. Алексєєва, А. С. Довгерта, В. І. Кисіля, В. М. Коссака, С. І. Максимова, М. Н. Марченко, В. Л. Мусіяки, В. С. Нерсесянца, О. А. Титарчука, М. В. Цвіка, Я. М. Шевченко. У дисертації використовувалися роботи закордонних учених, де піднімалися питання звичаїв міжнародної торгівлі, таких як С. Бейнбридж, А. Голдстейн, К. Драхозал, Е. Кастелі, Б. Кремадес, С. Плен та ін.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми на 2001 – 2005 р. «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» №0186.0.070869.
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне наукове вивчення правового звичаю міжнародної торгівлі. Основне місце в дисертації приділялося вирішенню таких завдань.
    1. Вивчити історію виникнення та розвитку звичаїв міжнародної торгівлі.
    2. Виявити умови формування та ознаки звичаїв міжнародної торгівлі.
    3. Визначити правову природу звичаю міжнародної торгівлі.
    4. З'ясувати співвідношення понять правового звичаю міжнародної торгівлі та узвичаєності міжнародної торгівлі.
    5. Визначити поняття правового звичаю міжнародної торгівлі.
    6. Здійснити класифікацію звичаїв міжнародної торгівлі.
    7. Виявити функції звичаїв міжнародної торгівлі.
    8. З'ясувати особливості застосування звичаїв міжнародної торгівлі міжнародним комерційним арбітражем.
    9. Визначити місце правового звичаю міжнародної торгівлі серед інших джерел міжнародного приватного права України.
    10. Сформулювати рекомендації законодавцю щодо формування та здійснення правової політики у галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі.
    Об'єктом дослідження є міжнародні комерційні відносини, які містять правові звичаї міжнародної торгівлі.
    Предметом дослідження є звичаї міжнародної торгівлі, їх правова природа, співвідношення звичаю міжнародної торгівлі з іншими джерелами МПрП, норми права, які регламентують застосування звичаїв міжнародної торгівлі.
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в ході дисертаційного дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: діалектичний метод – для аналізу причин виникнення і розвитку правових звичаїв міжнародної торгівлі; історико-правовий – для вивчення розвитку наукових уявлень про природу правових звичаїв міжнародної торгівлі в роботах вітчизняних і закордонних учених; порівняльно-правовий – для порівняння національного регулювання питань застосування звичаїв міжнародної торгівлі з міжнародним і зарубіжним, для порівняння правового звичаю міжнародної торгівлі з іншими регуляторами міжнародних комерційних відносин; системно-структурний – для визначення місця правового звичаю міжнародної торгівлі серед інших джерел МПрП; формально-логічний – для визначення понять «правовий звичай міжнародної торгівлі», «узвичаєність міжнародної торгівлі» та ін.; спеціально-юридичний – для аналізу положень різних міжнародних і внутрішньодержавних нормативних актів; логічний – при виробленні рекомендацій щодо здійснення правової політики у галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі та вдосконалення чинного законодавства.
    Наукова новизна дисертаційної роботи. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням монографічного характеру правового звичаю міжнародної торгівлі. У дисертації обґрунтовується ряд нових теоретичних і практичних висновків, які отримані особисто здобувачем та виносяться на захист:
    1. Уперше запропоновано розширити поняття звичаю міжнародної торгівлі, який традиційно розуміється як регулятор договірних відносин. Пропонується таке визначення звичаю міжнародної торгівлі. Звичай міжнародної торгівлі – це норма, яка склалася у міжнародних комерційних відносинах (відносинах комерційного характеру з іноземним елементом) на основі однакової звичаєвої поведінки суб'єктів цих відносин і визнання її ними загальнообов'язковою, і регулює як договірні відносини, так і недоговірні, встановлюючи внутрішні стандарти функціонування суб'єктів підприємництва, додержання яких фактично виступає передумовою їх участі у договірних міжнародних комерційних відносинах (звичаєві стандарти корпоративного управління, нормативи достатності власного капіталу банків та порядок їх обчислення), та зовнішні стандарти поведінки у недоговірних відносинах певного виду (наприклад, звичаї добросовісної конкуренції у галузі міжнародної рекламної діяльності).
    2. Наведено авторське бачення співвіднесення понять правового звичаю міжнародної торгівлі та узвичаєності міжнародної торгівлі, які, на думку автора, разом складають загальне поняття звичаю міжнародної торгівлі.
    Правовий звичай міжнародної торгівлі – це норма поведінки, яка сформувалася на основі однакової звичаєвої поведінки суб'єктів міжнародних комерційних відносин і визнання ними її загальнообов'язковості, регулює вказані відносини шляхом встановлення: взаємних прав та обов’язків у договірних відносинах, а у недоговірних – параметрів функціонування господарюючих суб'єктів, додержання яких є необхідною передумовою їх участі у договірних міжнародних комерційних відносинах, та зовнішніх стандартів поведінки, які є виявом справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, і, як правило, формально визначена в актах міжнародних організацій.
    Узвичаєність міжнародної торгівлі – це норма, яка утворилася в результаті визнання учасниками міжнародних комерційних відносин загальнообов'язковості однакової звичаєвої поведінки, регулює міжнародні комерційні відносини шляхом встановлення раціонального порядку виконання певного зобов'язання і не володіє, за загальним правилом, ознакою формальної визначеності.
    3. Розвиваючи тезу про те, що терміном «звичай» у юриспруденції позначається два тісно пов'язані, але самостійні поняття, автор пропонує розрізняти правовий звичай міжнародної торгівлі як норму МПрП України та правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело МПрП України, які співвідносяться як зміст та форма.
    Правовий звичай міжнародної торгівлі як норма міжнародного приватного права України – це норма, яка сформувалася на основі однакової звичаєвої поведінки учасників міжнародних комерційних відносин та її визнання ними загальнообов'язковою, регулює міжнародні комерційні відносини шляхом: а) встановлення взаємних прав і обов'язків сторін договору або б) встановлення параметрів функціонування суб'єктів, додержання яких є передумовою їх вступу в міжнародні комерційні відносини, та зовнішніх стандартів поведінки або в) визначення раціонального порядку виконання певного зобов'язання, які не порушують справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, та санкціонована державою через визнання звичаю міжнародної торгівлі джерелом права.
    Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права України – це повторювані міжнародні комерційні відносини, які містять правові звичаї і узвичаєності міжнародної торгівлі, і визнані державою як самостійне джерело правового регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом.
    4. Уперше у вітчизняній науці МПрП здійснена комплексна класифікація звичаїв міжнародної торгівлі за різними підставами, а саме: територіальною сферою дії, у залежності від забезпеченості примусовим захистом держави, співвідношенням із законом, правовою природою, методом регулювання, предметом регулювання, функціональною спрямованістю звичаєвих норм. Численна група звичаїв, які регулюють договірні відносини, поділена на підвиди. За функціями в механізмі правового регулювання виокремлено як самостійні групи загальні принципи права, визнані в міжнародній торгівлі, а за специфічною формою участі у міжнародних комерційних відносинах – новий феномен міжнародного комерційного обороту – звичаї міжнародної електронної торгівлі.
    5. Вперше виділені функції звичаїв міжнародної торгівлі: регулятивно-статична; охоронна; регулятивно-динамічна, що виявляється у формі двох спеціальних функцій – первинного нормативного упорядкування нових комерційних відносин та «оперативної» зміни регулювання; функція саморегулювання міжнародного комерційного обороту, уніфікації регулювання та надолуження договору. Звичаї міжнародної торгівлі виконують також функції джерела законодавства і засобу тлумачення договору.
    6. У ході дослідження встановлено, що у цілій низці випадків національне публічно-правове регулювання комерційних відносин, яке встановлює правила поведінки у тих чи інших сферах комерційних відносин, підсилюється дією торговельних звичаїв, за якими суб'єкти приватного права добровільно беруть на себе зобов'язання діяти певним чином або утримуватися від певного кола дій. Цей феномен можна назвати здійсненням торговельними звичаями щодо національного правопорядку резонансної функції.
    7. Чинні нормативно-правові акти України (ст. 7 ЦК України, ст. 265, 344 ГК України, ст. 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 2 ст. 9 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. та ін.) по-різному визначають місце звичаїв міжнародної торгівлі в ієрархії регуляторів міжнародних комерційних відносин. Автор пропонує уніфікувати режим застосування звичаїв міжнародної торгівлі, визнавши як загальне правило їх пріоритет над диспозитивними нормами національного законодавства.
    8. Вперше законодавцю запропоновано варіанти вирішення питань санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі через формування відповідної правової політики. Залежно від визначення національних економічних інтересів законодавець, вирішуючи питання про спосіб санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі, може виходити з таких варіантів:
    1) визнання звичаю міжнародної торгівлі як такого джерелом права в окремій нормі законодавства;
    2) визнання нормотворчої функції міжнародної організації, яка кодифікує звичаї міжнародної торгівлі, з певного кола питань міжнародної комерційної діяльності;
    3) санкціонування рекомендаційних актів міжнародних організацій, які містять звичаї міжнародної торгівлі;
    4) визнання права сторін зовнішньоекономічного договору передбачити загальну умову про застосування до їх відносин звичаїв міжнародної торгівлі;
    5) адресного санкціонування (визнання) конкретних звичаєвих норм.
    9. Сформульовано пропозиції щодо здійснення в Україні правової політики у галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі.
    1) Для ефективного регулювання міжнародних комерційних відносин правом України необхідне визнання державою звичаю міжнародної торгівлі як такого джерелом права. В цьому випадку примусовий захист гарантується нормам, створюваним міжнародним діловим співтовариством, зміст яких заздалегідь не відомий. Тому доцільно передбачити в законодавстві України своєрідні «захисні застереження», які дозволятимуть відмовляти у застосуванні деяких звичаїв.
    2) Інші варіанти законодавчого санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі можуть використовуватися тоді, коли для певних звичаїв потрібно зробити виключення із загального правила, яке визначає місце звичаю міжнародної торгівлі в ієрархії джерел регулювання міжнародних комерційних відносин, та встановити їх вище або нижче місце у ній.
    3) При санкціонуванні звичаїв міжнародної торгівлі слід враховувати об’єктивну функціональну спрямованість звичаєвих норм. Звичаям, які спрямовані на захист прав учасників міжнародних комерційних відносин та забезпечення стабільності міжнародного комерційного обороту, доцільно надавати імперативний характер. І навпаки, звичаям, відхилення від яких за взаємною згодою сторін не призводить до порушення прав сторін договору та третіх осіб, слід надавати значення диспозитивних.
    10. В умовах економічної нерівності учасників міжнародної торгівлі можуть мати місце спроби економічно сильних суб'єктів підприємництва закріпити односторонні переваги, зокрема, через формування звичаїв. Чинна редакція ст. 7 ЦК України не дозволяє суду відмовити в застосуванні звичаєвих правил, які за своїм змістом ущемляють права однієї зі сторін відносин. У зв'язку з цим пропонуємо доповнити вказану статтю свого роду «захисним застереженням» такого змісту: «Не може бути застосований звичай ділового обороту, який закріплює переваги однієї зі сторін відносин за рахунок обмеження прав іншої сторони, зокрема, встановлює обсяг обов'язків, надмірний за обсяг прав сторони договору».
    11. Враховуючи складність встановлення звичаїв, що існують у різних сферах міжнародної комерційної діяльності, запропоновано створити міжнародний реєстр звичаїв міжнародної торгівлі, поклавши функцію його ведення на Міжнародну торговельну палату (м. Париж, Франція). Як перший етап реалізації цього проекту на національному рівні пропонується зобов'язати Торгово-промислову палату України вести реєстр звичаїв міжнародної торгівлі.
    Практичне значення отриманих результатів. Положення, які містяться в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій роботі – як основа для подальшого дослідження різних особливостей формування і застосування правових звичаїв міжнародної торгівлі; у науково-освітньому процесі – для викладання студентам вищих навчальних закладів юридичного профілю навчальних курсів «Міжнародне приватне право», «Господарське право», «Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності»; у законотворчій діяльності – при підготовці пропозицій по внесенню змін та доповнень до нормативно-правових актів України, що регламентують застосування звичаїв міжнародної торгівлі.
    Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також доповідалися на конференції молодих учених «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 11-12 листоп. 2004 р.; тези опубліковані); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки» (м. Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 10-11 груд. 2004 р.; тези опубліковані).
    Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а та у двох тезах доповідей на наукових конференціях.
    Структура дисертації визначається її метою, завданнями і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які разом включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (188 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 198 сторінок, з них основного тексту – 182 сторінки.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, а саме визначено правову природу і поняття правового звичаю міжнародної торгівлі та сформульовано засади правової політики держави у сфері санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі. Найважливішими висновками роботи є такі положення.
    1. Уперше запропоновано розширити поняття звичаю міжнародної торгівлі, який традиційно визначається як регулятор договірних відносин. Звичай міжнародної торгівлі пропонується розуміти як норму, що склалася в міжнародних комерційних відносинах (відносинах комерційного характеру з іноземним елементом) на основі однакової звичаєвої поведінки приватноправових суб’єктів і визнання її ними загальнообов'язковою, і регулює як договірні, так і недоговірні відносини (наприклад, звичаї добросовісної міжнародної конкуренції, звичаєві стандарти поведінки в галузях відносин корпорацій та інвесторів, визначення нормативів достатності власного капіталу банків – учасників міжнародної торгівлі).
    2. Представлено авторський погляд на співвідношення понять правового звичаю міжнародної торгівлі та узвичаєності міжнародної торгівлі, які, на думку автора, разом складають поняття звичаю міжнародної торгівлі. В основу розмежування зазначених понять покладено ознаку правової природи. При цьому правова природа звичаєвої норми визначається не з позитивістської позиції, а з природно-правової, згідно з якою право розуміється як справедлива міра свободи і рівності суб'єктів суспільних відносин. Правовий звичай міжнародної торгівлі – це норма поведінки, яка сформувалася на основі однакової звичаєвої поведінки суб'єктів міжнародних комерційних відносин і визнання ними її загальнообов'язковості, регулює міжнародні комерційні відносини шляхом встановлення: у договірних відносинах взаємних прав та обов'язків, а в недоговірних – параметрів функціонування господарюючих суб'єктів, додержання яких є необхідною передумовою їх участі у міжнародній комерційній діяльності, та зовнішніх стандартів поведінки, які є виявом справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, і, як правило, формально визначена в актах міжнародних організацій.
    Узвичаєність міжнародної торгівлі – це норма, яка сформувалася в результаті визнання учасниками міжнародних комерційних відносин загальнообов'язковості однакової звичаєвої поведінки учасників вказаних відносин, регулює міжнародні комерційні відносини шляхом встановлення раціонального порядку виконання певного зобов'язання і не володіє, за загальним правилом, ознакою формальної визначеності.
    3. Санкціонування торговельних звичаїв у широкому значенні цього поняття можливо двома шляхами: визнанням юридичної сили за звичаєвими нормами певного змісту та визнанням торговельного звичаю самостійним джерелом права. При першому способі санкціонування відбувається закріплення звичаєвого правила в іншій формі права, внаслідок чого звичай, як правило, позбавляється значення самостійного джерела правового регулювання.
    4. Як спосіб державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі може виступати міжнародний договір. Так, приєднання України до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. слід розглядати як державне визнання звичаю міжнародної торгівлі самостійним джерелом права. Незважаючи на те, що у п. 2 ст. 9 ВК звичай міжнародної торгівлі прирівнюється до умови контракту, яка припускається, дійсною підставою його застосування є не воля сторін, а такі об'єктивні ознаки звичаю, як широка відомість у міжнародній торгівлі та постійне додержання у відповідній її галузі.
    5. На думку автора, практика міжнародного комерційного арбітражу не є формою державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі, оскільки МКА не входить у державну судову систему, а визнання і примусове виконання арбітражних рішень здійснюється державами на виконання міжнародних зобов'язань і не є показником визнання ними торговельних звичаїв, що застосовуються арбітражами.
    6. У роботі обґрунтовується необхідність розрізнення двох взаємопов'язаних явищ і відповідних понять: звичаю як правила поведінки і звичаю як форми вираження цього правила ззовні. Виходячи з цього визначаються поняття правового звичаю міжнародної торгівлі як норми МПрП України та правового звичаю міжнародної торгівлі як джерела МПрП України, які співвідносяться як зміст та форма.
    Правовий звичай міжнародної торгівлі як норма міжнародного приватного права України – це норма, яка сформувалася на основі однакової звичаєвої поведінки учасників міжнародних комерційних відносин та її визнання ними загальнообов'язковою, регулює приватноправові відносини з іноземним елементом шляхом: а) встановлення взаємних прав і обов’язків сторін договору або б) встановлення параметрів функціонування суб'єктів, додержання яких є передумовою їх вступу в міжнародні комерційні відносини, та зовнішніх стандартів поведінки у недоговірних відносинах або в) визначення раціонального порядку виконання певного зобов’язання, які не порушують справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, та санкціонована державою через визнання звичаю міжнародної торгівлі джерелом права. Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права України – це повторювані міжнародні комерційні відносини, які містять правові звичаї і узвичаєності міжнародної торгівлі та визнані державою як самостійне джерело правового регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом.
    7. Уперше у вітчизняній науці МПрП здійснено комплексну класифікацію звичаїв міжнародної торгівлі за різними підставами, а саме: територіальною сферою дії, у залежності від забезпеченості примусовим захистом держави, співвідношенням із законом, правовою природою, предметом і методом регулювання, функціональною спрямованістю звичаєвих норм. Численна група звичаїв, які регулюють договірні відносини, у свою чергу, поділена на підвиди. За функцією в механізмі правового регулювання виокремлено групу загальних принципів права, визнаних в міжнародній торгівлі, а за специфічною формою участі у міжнародних комерційних відносинах – звичаї міжнародної електронної торгівлі.
    8. З’ясовані функції звичаїв міжнародної торгівлі: регулятивно-статична; охоронна; регулятивно-динамічна, що виявляється у формі двох спеціальних функцій – первинного нормативного упорядкування нових комерційних відносин та «оперативної» зміни регулювання; функції саморегулювання міжнародного комерційного обороту, уніфікації регулювання, надолуження договору, функція джерела законодавства, функція засобу тлумачення договору.
    9. Уперше законодавцю запропоновано варіанти вирішення питання санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі через формування відповідної правової політики. Залежно від визначення національних економічних інтересів законодавець, вирішуючи питання про санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі, може виходити з таких варіантів:
    1) визнання звичаю міжнародної торгівлі як такого джерелом права в окремій нормі законодавства;
    2) визнання нормотворчої функції міжнародної організації, яка кодифікує звичаї міжнародної торгівлі, з певного кола питань міжнародної комерційної діяльності;
    3) санкціонування рекомендаційних актів міжнародних організацій, що відбивають звичаї міжнародної торгівлі;
    4) визнання права сторін зовнішньоекономічного договору передбачити загальну умову про застосування до їх відносин звичаїв міжнародної торгівлі;
    5) адресного санкціонування (визнання) конкретних звичаєвих норм.
    10. Сформульовано пропозиції щодо здійснення в Україні правової політики у галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі.
    1) Для ефективного регулювання міжнародних комерційних відносин правом України необхідне визнання державою звичаю міжнародної торгівлі як такого джерелом права. В цьому випадку держава гарантує примусовий захист нормам, які склалися у міжнародних комерційних відносинах, зміст яких заздалегідь не відомий. Тому доцільно передбачити в законодавстві України захисні застереження, що дозволяють відхилити застосування деяких звичаєвих норм.
    2) Інші шляхи законодавчого санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі можуть використовуватися для того, щоб для певних звичаїв зробити виключення із загального правила, яке визначає місце цього регулятора у системі регуляторів міжнародних комерційних відносин.
    3) При санкціонуванні звичаїв міжнародної торгівлі слід враховувати об’єктивну функціональну спрямованість звичаєвих норм. Звичаям, які спрямовані на захист прав учасників міжнародних комерційних відносин та забезпечення стабільності міжнародного комерційного обороту, доцільно надавати імперативний характер. І навпаки, звичаям, відхилення від яких за взаємною згодою сторін не призводить до порушення прав сторін договору та третіх осіб, слід надавати значення диспозитивних.
    11. В умовах економічної нерівності учасників міжнародної торгівлі економічно сильні суб'єкти підприємництва можуть намагатися закріпити односторонні переваги, зокрема, через формування звичаїв. Чинна редакція ст. 7 ЦК України не дозволяє суду відмовити в застосуванні звичаїв, зміст яких ущемляє права однієї зі сторін відносин. У зв'язку з цим пропонуємо доповнити вказану статтю свого роду «захисним застереженням» такого змісту: «Не може бути застосований звичай ділового обороту, який закріплює переваги однієї зі сторін відносин за рахунок обмеження прав іншої сторони, зокрема, встановлює обсяг обов'язків, надмірний за обсяг прав сторони договору».
    12. Чинні нормативно-правові акти Україні (ст. 7 ЦК України, ст. 265, 344 ГК України, ст. 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 2 ст. 9 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. та ін.) по-різному визначають місце звичаїв міжнародної торгівлі в ієрархії регуляторів міжнародних комерційних відносин, що, на думку автора, свідчить про відсутність у держави єдиної продуманої правової політики з цього питання.
    13. Звичаї міжнародної торгівлі виникають спеціально для упорядкування міжнародних комерційних відносин на відміну від норм внутрішнього законодавства, які застосовуються до комерційних відносин з іноземним елементом, і у своїй більшості сформульовані для регулювання комерційних відносин в межах певної держави. Отже, звичаї міжнародної торгівлі є спеціальними нормами відносно загальних норм національного законодавства. З огляду на це пропонується уніфікувати режим застосування звичаїв міжнародної торгівлі, визнавши як загальне правило їх пріоритет над диспозитивними нормами національного законодавства.
    14. Визначено, що такі чинні в Україні нормативно-правові акти про МКА, як Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. та прийнятий на основі Типового закону ЮНСИТРАЛ Закон України “Про МКА” передбачають для цього інституту вирішення спорів особливу ієрархію регуляторів спірних правовідносин, у якій торговельні звичаї слідують за контрактними умовами і, відповідно, мають пріоритет над диспозитивними нормами застосовного права. Водночас для відносин, підпорядкованих українському праву, дія цього положення обмежується нормою ч. 1 ст. 6 Закону України „Про ЗЕД”, згідно з якою звичаю міжнародної торгівлі відводиться роль субсидіарного джерела регулювання міжнародних комерційних відносин. Поряд з цим, аналіз контрольних повноважень суду стосовно МКА показав, що єдиною підставою для скасування або відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення, яка пов'язана із розглядом арбітражем спору по суті, є протиріччя публічному порядку. Автор вважає, що норми українського законодавства, які закріплюють субсидіарне значення торговельних звичаїв у системі регуляторів комерційних відносин, не можна визнати такими, які виражають публічний порядок. Отже, їх незастосування арбітражем не утворює підстави для скасування або відмови у визнанні арбітражного рішення.
    15. Враховуючи складність встановлення звичаїв, що існують у різних сферах міжнародної комерційної діяльності, запропоновано створити міжнародний реєстр звичаїв міжнародної торгівлі та покласти функцію його ведення на Міжнародну торговельну палату. На національному рівні пропонується зобов'язати вести реєстр звичаїв міжнародної торгівлі Торгово-промислову палату України.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.
    2. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. – Т. I. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
    3. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
    4. Алимжан К. А. Обычай как источник права в правовой системе Республики Казахстан http://www.yurclub.ru/docs/civil/article73.html.
    5. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.) / Ин-т Европы. – М.: Наука, 1996. – 395 с.
    6. Ануфриева Л. П. Международное частное право: В 3-х т. Том 1. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 2000. – 288 с.
    7. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.
    8. Арбитражный регламент Комиссии ООН по праву международной торговли (ЮНСИТРАЛ) // Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. – К.: Істина, 2002. – С. 220 – 235.
    9. Бардина М. П. Определение права, применимого к существу спора, в практике МКАС // Актуальные вопросы международного коммерческого арбитража: К 70-летию Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП Российской Федерации / Отв. ред. А. С. Комаров. – М. Спарк, 2002. – С. 20 – 36.
    10. Бахин С. В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права). – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 311 с.
    11. Бачинин В. А. Морально-правовая философия. – Х.: Консум, 2000. – 208 с.
    12. Безух О. Правові підстави застосування звичаїв при здійсненні захисту від недобросовісної конкуренції // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 24 – 27.
    13. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 408 с.
    14. Бойко Д. В. Правова природа доменних імен Інтернет: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2005. – 19 с.
    15. Боярська З. І. Міжнародне комерційне право: Навч. посібник. – К.: Київ. нац. екон. ун-т, 2001. – 143 с.
    16. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 682 с.
    17. Буткевич О. В. Становлення і розвиток міжнародного права в стародавній період: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 209 с.
    18. Вахнин И. Г. Особенности формирования обычаев делового оборота в договорной работе // Законодательство. – 1999. – № 5 // http://www.real-voice.info/art\civil47.htm.
    19. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров: Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1994. – 320 с.
    20. Вилкова Н. Г. Договорное право в международном обороте. – М.: Статут, 2002. – 511 с.
    21. Вилкова Н. Г. Международные правила толкования торговых терминов – Инкотермс 2000 // Государство и право. – 2000. – № 9. – С. 66 – 73.
    22. Вилкова Н. Г. Торговые обычаи в практике МКАС при ТПП РФ // Актуальные вопросы международного коммерческого арбитража: К 70-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / Отв. ред. А. С. Комаров. – М. Спарк, 2002. – С. 68 – 77.
    23. Вильнянский С. И. Обычаи и правила социалистического общежития // Ученые записки Харьк. юрид. ин.-та. Вып. 5. – Х.: Изд.-во Харьк. гос. ун.-та, 1954. – С. 3 – 24.
    24. Войтович С. Международно-правовой обычай в международных инвестиционных спорах // Юридическая практика. – № 22 (336) от 01/ 06/ 04.
    25. Высоцкий А. Ф., Котигоренко Н. В. ИНКОТЕРМС – 2000: правовая природа и некоторые вопросы применения // Правила ИНКОТЕРМС – 1990 / 2000. – К.: Юстиниан, 2002. – С. 5 – 13.
    26. Гайворонская Я. В. К вопросу о понимании правовых и юридических норм // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 39 – 45.
    27. Генкин Д. М. О работе Внешнеторговой арбитражной комиссии при Всесоюзной Торговой палате за 1957 – 1959 гг. // Сборник инф.-х материалов секции права ВТП, вып. XI. – М., 1961. – С. 5 – 23.
    28. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ. – 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.
    29. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 // ВВРУ. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
    30. Гражданский кодекс Российской Федерации (в 3-х частях) по сост. на 1 марта 2002 г. с изм. и доп. согласно ФЗ № 146 от 26 ноября 2001 г. Офиц. текст. – М.: Элит – 2000, 2002. – 272 с.
    31. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. Д. М. Генкина. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1949. – 544 с.
    32. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2000. – 816 с.
    33. Гришин В. Рекомендации, изменившие мир // Инвестгазета от 1 февраля 2005 г. – № 5 (484).
    34. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1997. – 400 с.
    35. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Том II: И – О. – М.: Русский язык, 1979. – 779 с.
    36. Данилькевич Н. И., Федоров О. Н. Международное частное право: Учеб. пособие. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999. – 210 с.
    37. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 321 с.
    38. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов: Пер. с серб.-хорв. – М.: Российское право, 1992. – 416 с.
    39. Дождёв Д. В. Римское частное право: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. Нерсесянц В. С. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
    40. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже 1961 г. // Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. – К.: Істина, 2002. – С. 207 – 218.
    41. Егоров В. В. Некоторые инструменты негосударственного регулирования в международной торговле // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 61 – 69.
    42. Единообразный торговый кодекс США. – М.: Междунар. центр фин.-эконом. развития, 1996. – 427с.
    43. Ерпылева Н. Ю. Международное банковское право: Учеб. пособие. – М.: ФОРУМ – ИНФРА-М, 1998. – 264 с.
    44. Ерпылева Н. Ю. Международные коммерческие контракты: актуальные проблемы правового регулирования // Международное публичное и частное право. – 2001. – № 3. – С. 25 – 48.
    45. Жеребкін В. Є. Логіка: Підручник. – 6-те вид., стер. – К.: Знання, 2003. – 255 с.
    46. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений: Пер. с фр. / Предисл. Я. И. Кузьминова. – М.: Экономика, 1995. – 544 с.
    47. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
    48. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
    49. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.03.1991 р. // ВВРУ. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
    50. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. // Голос України. – 2005. – № 138 від 29.07.2005.
    51. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. // ВВРУ. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
    52. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
    53. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. // ВВРУ. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
    54. Звеков В. П. Международное частное право: Курс лекций. – М.: НОРМА, 2000. – 686 с.
    55. Зивс С. Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 239 с.
    56. Зумбулидзе Р.-М. З. Обычное право как источник гражданского права // Обычай в праве: Сборник. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 7 – 196.
    57. Зыкин И. С. Внешнеэкономические операции: право и практика. – М.: Междунар. отношения, 1994. – 301 с.
    58. Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 160 с.
    59. Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения международной торговли // Советский ежегодник международного права. – 1980. – М.: Наука, 1981. – С. 243 – 253.
    60. Иванов Г. Г., Маковский А. Л. Международное частное морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 280 с.
    61. ИНКОТЕРМС–2000 // Правила ИНКОТЕРМС – 1990 / 2000. – К.: Юстиниан, 2002. – С. 21 – 433.
    62. Інструкція НБУ № 368 «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28.08.2001 р. // Офіційний вісник Украини. – 2001. – № 40. – Ст. 1813.
    63. Йорк-Антверпенские правила по общей аварии (редакция 1990 г.) // Законодательство Украины. Инфодиск. – 2005.
    64. Казакова Н. А. Некоторые вопросы правового регулирования документарного аккредитива и практики его применения во внешней торговле СССР // Материалы секции права ТПП СССР. – Вып. 29. – М., 1976. – С. 18 – 40.
    65. Канашевский В. А. Нормы международного права и гражданское законодательство России. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 272 с.
    66. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – 512 с.
    67. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.
    68. Клочков А. А. Стандартные условия в коммерческом обороте зарубежных стран: контроль над содержанием // Международное публичное и частное право. – 2002. – № 1. – С. 31 – 40.
    69. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. № 176/95 – ВР // ВВРУ. – 1995. – № 47 – 52. – Ст. 349.
    70. Колісник Т. В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 19 с.
    71. Комаров А. С. Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Российской Федерации: к 70-летию образования // Актуальные вопросы международного коммерческого арбитража: К 70-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / Отв. ред. А. С. Комаров. – М. Спарк, 2002. – С. 4 – 19.
    72. Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995. – 304 с.
    73. Коммерческое (торговое) право: Учебник / Под ред. Ю. Е. Булатецкого и В. А. Язева. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2002. – 960 с.
    74. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 г. // ВВРУРСР. – 1989. – № 36. – Ст. 108.
    75. Корецкий В. М. Международное хозяйственное право // Избранные труды: В 2 кн. / Редкол.: В. Н. Денисов (гл. ред.) и др. Кн. 1. – К.: Наукова думка, 1989. – 237 с.
    76. Кудашкин В. В. Актуальные вопросы международного частного права. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 160 с.
    77. Кулагин М. И. Предпринимательство и право: опыт Запада // Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – С. 183 – 291.
    78. Курс международного торгового права / Тынель А., Функ Я., Хвалей В. – 2-е изд. – Минск.: Амалфея, 2000. – 704 с.
    79. Лазарева Т. П. Цена как условие договора международной купли-продажи // Проблемы международного частного права / Под ред. д.ю.н. Н. И. Марышевой. – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ, 2000. – С. 101 – 119.
    80. Лившиц Р. З. Теория права: Учебник. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
    81. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник. – М.: БЕК, 1996. – 371 с.
    82. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Спарк, 1997. – 90 с.
    83. Лукашук И. И. Нормы международного права в правовой системе России: Учебно-практ. пособие. – М.: Спарк, 1997. – 322 с.
    84. Лукин П. И. Источники международного права. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1960. – 144 с.
    85. Лунц Л. А. Внешнеторговая купля-продажа (коллизионные вопросы). – M.: Юрид. лит., 1972. – 104 с.
    86. Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – Т. 1: Общая часть // Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – С. 13 – 328.
    87. Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – Т. 2: Особенная часть // Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – С. 329 – 760.
    88. Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – Т. 3: Лунц Л. А., Марышева Н. И. Международный гражданский процесс // Лунц Л. А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – С. 761 – 977.
    89. Лунц Л. А., Марышева Н. И., Садиков О. Н. Международное частное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1984. – 336 с.
    90. Мазняк В. М. Собственный капитал банка и риск // Финансовые исследования. – 2001. – № 3 // http://www.rseu.ru/Fin_issled/2001_N3/maznyk.htm.
    91. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления – Х.: Право, 2002. – 328 с.
    92. Малова О. В. Правовой обычай, обыкновение и общепризнанные принципы и нормы международного права // Сибирский юридический Вестник. – 2001. – № 4 // http://www.lawinstitut.ru/ru/science/vestnik/20014/malova.html.
    93. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х т. Т. II. Изд. пятое, доп. и испр. – СПб., 1905. – 626 с.
    94. Марченко М. Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2002. – № 5. – С. 3 – 16.
    95. Матвеева Т. В. К вопросу о «мягком праве» в регулировании международных частноправовых отношений // Государство и право. – 2005. – № 3. – С. 62 – 71.
    96. Международное право: Учебник / Отв. ред. В. И. Кузнецов. – М.: Юристъ, 2001. – 672 с.
    97. Международное частное право: Учебник для вузов / Под ред. д.ю.н. Н. И. Марышевой. – М.: Юрид. фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2000. – 532 с.
    98. Международное частное право: современные проблемы / Отв. ред. М. М. Богуславский. – М.: ТЕИС, 1994. – 507 с.
    99. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Под ред. С. Ф. Сутырина, В. Н. Харламовой. – СПб.: Изд-во С.–П. унив-та, 1996. – 248 с.
    100. Международный кодекс рекламной деятельности МТП // http://www.reklamist.nnov.ru/knowledge/kodex1.shtm.
    101. Мережко А. А. Договор в частном праве. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.
    102. Мережко А. А. Основные источники правового регулирования международных контрактов купли-продажи // Правила ИНКОТЕРМС – 1990 / 2000. – К.: Юстиниан, 2002. – С. 434 – 459.
    103. Мережко А. А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria). – К.: Таксон, 2002. – 464 с.
    104. Мережко А. А. Lex mercatoria: теория и принципы транснационального торгового права. – К.: Таксон, 1999. – 416 с.
    105. Мережко О. Концепція Lex Mercatoria і міжнародне приватне право // Українське право. – 1998. – № 1. – С. 131 – 139.
    106. Михайловский И. В. Очерки философии права. Т. 1. – Томск: Изд.-е книжного магазина В.М. Посохина, 1914. – 604 с.
    107. Мосс Дж. К. Автономия воли в практике международного коммерческого арбитража / Под ред. д.ю.н. А. А. Рубанова – М.: РАН, 1996. – 84 с.
    108. Муранов А. И. Некоторые аспекты понятия “публичный порядок” применительно к международному коммерческому арбитражу в России // Международное право. – 2001. – № 5. – С. 396 – 425.
    109. Муранов А. И. Проблема порядка подписания внешнеэкономических сделок и публичный порядок Российской Федерации (по материалам одного из решений Верховного Суда России) // Московский журнал международного права. – 1998. – № 3. – С. 74 – 110.
    110. Мусин В. А. Международные торговые контракты. – Л.: Изд.-во Лен. ун.-та, 1986. – 151 с.
    111. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов. – М.: НОРМА, 2001. – 552 с.
    112. Нешатаева Т. Н. Международное частное право и международный гражданский процесс: Учебный курс в трех частях. – М.: Городец, 2004. – 624 с.
    113. Новицкий И. Б. Источники советского гражданского права. – М.: Гос. изд.-во юрид. лит.-ры, 1959. – 160 с.
    114. Нью-Йоркская конвенция о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений 1958 г. // Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. – К.: Істина, 2002. – С. 202 – 207.
    115. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Под общ. Ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1997. – 384 с.
    116. Парижская конвенция по охране промышленной собственности 1883 г. // Международное частное право: Учебное пособие / (Сост. Д. В. Задыхайло). – Х.: Консум, 1998. – С. 388 – 420.
    117. Петришин О. Конфлікт та співробітництво як соціальне середовище права // Вісн. Акад. правових наук України. – 2004. – № 3 (38). – С. 24 – 34.
    118. Поротиков А. И. Обычай в гражданском обороте // Обычай в праве: Сборник. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 197 – 380.
    119. Порфирьева Е. К. Унификация правового регулирования условий внешнеэкономических контрактов в международном частном праве: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 178 с.
    120. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» // Вісник Верховного Суду України (додаток до журналу). – 2000. – № 1. – С. 2.
    121. Практика Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ за 1999 – 2000 гг. / Сост. М. Г. Розенберг. – М.: Статут, 2002. – 334 с.
    122. Принципи корпоративного управління, затверджені Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11.12.2003 р. № 571 // http://www.nau.kiev.ua/cgi-bin.
    123. Принципи корпоративного управління ОЕСР // Правові проблеми корпоративного управління та діяльності акціонерних товариств. – К. – 2002. – 202 с.
    124. Принципы международных коммерческих договоров / Пер. с англ. А. С. Комарова. – М.: Междунар. центр фин.-эконом. развития, 1996. – 328 с.
    125. Рамзайцев Д. Ф. О значении обычаев в международной торговле // Международные торговые обычаи: Сборник / Под ред. М. В. Нестерова и К. К. Бахтова. – М.: Внешторгиздат, 1958. – С. 5 – 12.
    126. Регламент Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Украины // Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. – К.: Істина, 2002. – С. 282 – 300.
    127. Российские банки не подходят под базельские стандарты // http://www.bankir.ru/news/newsline/29.06.2004/15548.
    128. Сборник ЮНСИТРАЛ по прецедентному праву, касающемуся Конвенции Организации Объединенных Наций о международной купле-продаже товаров / Doc. UN A/CN.9/SER.C/DIGEST/CISG/9.
    129. Смирнов Д. Инкотермс в Украине: правовая природа и «подводные камни» на пути к широкому применению // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1997. – № 4. – С. 33 –34.
    130. Смітюх А. В. Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА та lex mercatoria в контексті міжнародного приватного права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2004. – 19 с.
    131. Соболев М. Н. Очерки из истории всемирной торговли в связи с развитием экономической жизни. – М.: Изд-е магазина «Книжное дело», 1899. – 166 с.
    132. Степанюк А. Категорія “правовідносини” у міжнародному приватному праві // Вісн. Акад. правових наук України. – 2004. – № 4 (39). – С. 108 – 115.
    133. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 474 с.
    134. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
    135. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. М. И. Корельского, проф. В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2001. – 616 с.
    136. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В. К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2002. – 592 с.
    137. Типовой закон ЮНСИТРАЛ о международном торговом арбитраже // Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995. – С. 104 – 116.
    138. Титарчук А. А. Обычай и право (вопросы взаимосвязи и взаимодействия): Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1995. – 202 с.
    139. Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М. Ю. Тихомирова. – М.: Издание г-на Тихомирова М. Ю., 1998. – 526 с.
    140. Толочко О. Н. Введение в теорию правового регулирования внешнеэкономической деятельности. Монография. – Гродно: Гродн. гос. ун-т, 2003. – 184 с.
    141. Толочко О. Н. Внешнеэкономические сделки: Учебное пособие. – Гродно: Гродн. гос. ун-т, 2002. – 184 с.
    142. Удинцев В. А. История обособления торгового права. – К.: Типография Императорского Ун-та св. Владимира, 1900. – 217 с.
    143. Указ Президента України № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 р. // Голос України. – 1994. – № 194 від 12.10.1994.
    144. Указ Президента України № 566 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України» від 04.10.1994 р. // Голос України. – 1994. – № 194 від 12.10.1994.
    145. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публ. МТП № 500) // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 172. – С. 4.
    146. Унифицированные правила по инкассо (редакция 1995 г.) // Банківська справа в Україні. – 1998. – Т. 4. – С. 11(М)8.
    147. Условия страхования грузов Объединения лондонских страховщиков // Правила ИНКОТЕРМС – 1990 / 2000. – К.: Юстиниан, 2002. – С. 201 – 206.
    148. Федеральный Закон Российской Федерации «Об основах государственного регулирования внешнеторговой деятельности» № 164-ФЗ от 08.12.03 // http://wbase.duma.gov.ru.
    149. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.
    150. Фединяк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – 2-е вид, допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 416 с.
    151. Федоров А. Ф. Торговое право. – Одесса: Славянская типография, 1911. – 896 с.
    152. Федосеева Г. Ю. Международное частное право: Учебник. – М.: Остожье, 1999. – 296 с.
    153. Хоменко І. В. Логіка для юристів: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 224 с.
    154. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. Пер. с нем. – Т. 2 – М.: Междунар. отношения, 2000. – 512 с.
    155. Цвік М., Вовк Д. Про місце санкціонування у процесі формування права // Вісн. Акад. правових наук України. – 2004. – № 2 (37). – С. 13 – 24.
    156. Цвік М. Про сучасне праворозуміння // Вісн. Акад. правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 3 – 13.
    157. Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
    158. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // ВВРУ. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
    159. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання 2-е із змінами за станом на 15 січня 2004 р. – Х.: Одіссей, 2004. – 856 с.
    160. Цитович П. Очерк основных понятий торгового права. – К.: Типография И. Н. Кушнарева и К*, 1886. – 248 с.
    161. Чарданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 2002. – 432 с.
    162. Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юристъ, 1996. – 576 с.
    163. Чубарь А. А. ИНКОТЕРМС–2000: новые положения и проблемы применения в Украине // Правила ИНКОТЕРМС – 1990 / 2000. – К.: Юстиниан, 2002. – С. 14 – 20.
    164. Шапира Ж. Международное право предпринимательской деятельности. Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1993. – 159 с.
    165. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. Т. 1. Введение. Торговые деятели: Монография. – 4-е изд. – СПб.: Изд. Братьев Башмаковых, 1908. – 515 с.
    166. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. Т. III. Вексельное право. Морское право. Изд. 4-е. – СПб.: Изд. Братьев Башмаковых, 1909. – 450 с.
    167. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Выпуск второй. – М.: Изд. Братьев Башмаковых, 1911. – 321 – 512 с.
    168. Щёкина Е. Обычай и обыкновение в международной торгове: соотношение понятий // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 84 – 86.
    169. Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли: Пер. с англ. – М.: Юрид. лит., 1993. – 512 с.
    170. Эффективность правовых норм / Кудрявцев В. Н., Никитинский В. И., Самощенко И. С., Глазырин В. В. – М.: Юрид. лит., 1980. – 280 с.
    171. Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право. Академічний курс: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Ін Юре, 2004. – 352 с.
    172. Amissah R. The Autonomous Contract. Reflecting the Borderless Electronic-Commercial Envirоnment in Contracting // http://www.jus.uio.no/lm/the.autonomos.contract.07.10.1997.amissah/landscape.pdf.
    173. Bainbrige S. Trade Usages in International Sales of Goods: An Analysis of the 1964 and 1980 Sales Convention // Virginia Journal of International Law. – 1984. – No. 8. – Р. 619 – 665.
    174. Basel Committee on Banking Supervision. International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards. A Revised Framework. June 2004. – 251 p.
    175. Bonell M. J. The UNIDROIT Principles and Transnational Law // http://www.unidroit.org/english/publications/review/articles/2000-2.htm.
    176. Bonell M. J. The UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts. Nature, Purposes and First Experience in Practice // http://www.unidroit.org/english/principles/pr-exper.htm.
    177. Bout P. X. Trade Usages: Article 9 of the Convention on Contracts for the International Sale of Goods // http://cisgw3.law.pace.edu/cisg/biblio/bout.html.
    178. Cremades B. M., Plehn S. L. The New Lex Mercatoria and the Harmonization of the Laws of International Commercial Transactions // Boston University International Law Journal. – 1984. – Vol. 2, No. 3. – Р. 317 – 348.
    179. Drahozal C. R. Commercial Norms, Commercial Codes, and International Commercial Arbitration // Vanderbilt Journal of Transnational Law. – January 2000. – Vol. 33, No. 1. – P. 79 – 132.
    180. Force Majeure and Hardship (Conference Report, 8 March 2001) // http://www.iccwbo.org/home/conferences/reports/force_majeure.asp.
    181. Goldstajn A. Usages of Trade and Other Autonomous Rules of International Trade According to the UN (1980) Sales Convention // International Sale of Goods: Dubrovnik Lectures. – Peter Sarcevic & Paul Volken eds.: Oceana Publ., 1986. – P. 55 – 110.
    182. International Commercial Arbitration: UNCITRAL Secretariat Explanation of Model Law // http://faculty.smu.edu/pwinship/arb-24.htm.
    183. Kastely A. H. Unification and Community: A Rhetorical Analysis of the United Nations Sales Convention // Northwestern Journal of International Law and Business. – 1988. – No. 8. – Р. 574 – 622.
    184. Progressive Development of the Law of International Trade: Report of the Secretary-General of the United Nations, 1966 // http://www.jus.uio.no/lm/un.sg.report.itl.development.1966/doc.html.
    185. Rules of Arbitration of the International Chamber of Commerce (1998) // Documents Supplement to International commercial arbitration. – St. Paul, Minn.: American casebook series, West group, 1999. – P. 160 – 181.
    186. UNCITRAL Model Law on International Arbitration of 1985 // Documents Supplement to International commercial arbitration. By Tibor Varady, John J. Barcelo III, Arthur T. von Mehren. – St. Paul, Minn.: American casebook series, West group, 1999. – P. 21 – 34.
    187. Weinberg K. S. Equity in International Arbitration: how Fair is “Fair”? A Study of Lex Mercatoria and Amiable Composition // Boston University International Law Journal. – 1994. – Vol. 12, No. 1. – Р. 227 – 254.
    188. Winship P. Changing Contract Practices in the Light of the United Nations Sales Convention: A Guide for Practitioners // http://cisgw3.law.pace.edu/cisg/biblio/winship/html.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины