СПАДКУВАННЯ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ :

Краткое описание

ЗМІСТ
стор.
ВСТУП ................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. Особливості регулювання спадкових відносин у державах
континентальної системи права .......................................................
11
1.1. Теоретичні засади та колізійні норми спадкування у праві держав
континентальної системи права .........................................................
15
1.2. Колізійні питання спадкового права у сучасному українському
законодавстві ........................................................................................
39
1.3. Національні матеріально-правові норми спадкового права держав
континентальної системи права ..........................................................
52
РОЗДІЛ 2. Шляхи регулювання спадкових відносин у системі загального
права......................................................................................................
84
2.1. Колізійні норми спадкування у праві держав системи загального
права ......................................................................................................
85
2.2. Національні матеріально-правові норми спадкового права держав
системи загального права ...................................................................
113
РОЗДІЛ 3. Уніфікація колізійних норм щодо спадкування ........................... 135
3.1. Міжнародні багатосторонні конвенції у сфері спадкування............ 137
3.2. Норми щодо спадкування у міжнародних договорах України про
правову допомогу у цивільних справах ...........................................
150
ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 178

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. У сучасному світі мільйони громадян є суб’єктами спадкових відносин, що виникають незалежно від їхньої країни постійного місця проживання, зокрема і в Україні.
У разі смерті громадянина України за кордоном або якщо його майно чи майнові права знаходяться за межами України виникає низка правових проблем, серед яких важливе місце відводиться питанням правового регулювання спадкових відносин. Колізійні питання спадкування були і залишаються в міжнародному приватному праві (далі – МПрП) чи не найскладнішими. Правові акти спадкового права різних держав характеризуються значними відмінностями у матеріально-правовому та процесуальному врегулюванні спадкових відносин. Зокрема, спостерігається різний підхід до підстав спадкування, форми та змісту заповіту, заповідальної дієздатності громадянина, скасування заповіту, розподілу спадкового майна тощо. До того ж вирішення спадкових спорів, як правило, породжує майнові відносини, що належать до системи відносин власності однієї держави, але взаємодіють із системою власності іншої держави. Це дає підстави кожному із правопорядків претендувати на врегулювання одних і тих самих спадкових відносин, якщо вони ускладнені іноземним елементом, а отже породжує актуальний предмет для дослідження із застосуванням методів, притаманних науці МПрП.
З метою врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов’язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, в Україні прийнято Закон “Про міжнародне приватне право”, де колізійним спадковим нормам присвячено розділ Х “Колізійні норми щодо спадкування” (ст. 70–72).
У зв’язку з набранням чинності цим законом 1 вересня 2005 року підвищується актуальність теми дисертаційного дослідження. На практиці виникають питання, пов’язані із застосуванням колізійних норм щодо спадкування з іноземним елементом, які потребують теоретичного уточнення. Зокрема, це питання щодо врегулювання спадкових відносин, спадкування нерухомого майна і майна, право на яке вноситься до державного реєстру, а також здатності осіб складати і скасовувати заповіт, форми заповіту і акта його скасування.
Незважаючи на те, що деякі аспекти спадкових правовідносин були предметом теоретичного дослідження в науці МПрП, для подальшого розвитку доктрини МПрП, а також для вдосконалення норм щодо спадкування в Україні в нових умовах законодавчого регулювання виникає гостра потреба дослідити шляхом порівняльного аналізу механізми регулювання спадкових відносин з іноземним елементом та виробити на цій основі низку теоретичних і практичних рекомендацій, які сприяли б підвищенню ефективності механізмів захисту прав громадян в Україні та за її межами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження пов’язаний з розробкою законодавчих та інших нормативних актів, навчальних планів та програм, що стосуються питань спадкування у МПрП. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 “Міжнародні, правові, політичні та економічні засади розвитку України” та теми “Інтеграція України у світовий та Європейський правовий простір”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний комплексний науковий аналіз спадкових відносин з іноземним елементом, правовий аналіз законодавства держав континентальної системи права і системи загального права, що регулює ці відносини, вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів регулювання спадкування, захисту прав та інтересів спадкодавців та спадкоємців, а також заповнення правових прогалин у законодавстві України, що регулює спадкові відносини.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:
– визначити підстави та причини виникнення колізій у спадкових відносинах, ускладнених іноземним елементом;
– з’ясувати основні колізійні питання у сфері міжнародного спадкування в аспекті їх доктринального обґрунтування, законодавчого закріплення і практики розв’язання;
– виявити і дослідити взаємодію МПрП та внутрішнього матеріального спадкового права держав у процесі регулювання спадкових відносин з іноземним елементом;
– проаналізувати методи правового регулювання спадкових відносин з іноземним елементом, окреслити переваги і недоліки кожного з них;
– проаналізувати концепцію регулювання спадкових відносин за Законом України “Про міжнародне приватне право”;
– дослідити основні напрями і тенденції процесу уніфікації у сфері спадкування;
– здійснити аналіз міжнародних договорів України про правову допомогу в цивільних справах у частині спадкових відносин, сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення такого регулювання;
– виробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного спадкового законодавства України, запропонувати перспективні напрями його розвитку.
Об’єктом дослідження є приватноправові відносини, що складаються внаслідок правового регулювання спадкових відносини з іноземним елементом.
Предметом дослідження є законодавство України та законодавство іноземних держав, міжнародні нормативно-правові акти, вітчизняна й іноземні доктрини з питань правового регулювання міжнародного спадкування, а також судова практика.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На всіх етапах дисертаційного дослідження широко використовувалися такі методи: порівняльно-правовий (дав змогу дослідити прогресивний досвід держав у сфері регулювання спадкових відносин з іноземним елементом, зробити узагальнення щодо можливості та доцільності його використання в Україні); історичний (використовувався при дослідженні законодавства та монографічних джерел минулих століть); аналітичний (при обґрунтуванні, доведенні, спростуванні тих чи інших позицій); системно-структурний (дав можливість визначити місце інституту спадкового права у МПрП, виявити прогалини і недоліки у спадковому законодавстві України); формально-юридичний (забезпечив дослідження змісту та структури норм спадкування, їх класифікації, відповідності правилам законотворчої техніки), а також метод аналізу й синтезу, соціологічні методи і методи формальної логіки.
Теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, зокрема Б.С. Антімонова, Л.П. Ануфрієвої, М.М. Богуславського, В.Г. Буткевича, В.В. Васильченка, Г.В. Галущенка, М.В. Гордона, Д.Х. Гольської, К.О. Граве, Р. Давида, А.С. Довгерта, В.К. Дронікова, Г.К. Дмитрієвої, Ю.О. Заїки, О.С. Іоффе, В.І. Кисіля, О.Р. Кибенко, В.М. Корецького, Х. Коха, О.О. Красавчикова, Л.А. Лунца, О.Л. Маковського, О.О. Мережка, А.І. Муранова, З.В. Ромовської, А.А. Рубанова, Є.О. Рябоконя, А.Я. Сивоконя, В.І. Серебровського, А.А. Степанюк, В.Л. Толстих, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк, А.Г. Хачатуряна, Я.М. Шевченко, Л.В. Шевчук, а також H. Batiffol, J. Beale, J. Cheshire, R. Graveson, W.W. Cook, A.А. Ehrenzweig, P. Mayer, M. Wolf та інших.
Особливе місце у дослідженні займають положення міжнародних конвенцій та договорів з питань спадкування, колізійні норми законодавства України та інших держав.
У роботі також використані соціологічні дані, опубліковані іншими вченими та авторськими колективами, матеріали преси тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є самостійним, новим у вітчизняній науці після набрання чинності Закону України “Про міжнародне приватне право” дослідженням нормативно-правого регулювання спадкових відносин, ускладнених іноземним елементом.
У рамках проведеного дослідження досягнуто таких результатів, що мають наукову новизну, виносяться на захист та запропоновані автором вперше.
1. Обґрунтовано висновок про те, що інститут спадкового права у МПрП розглядається двояко: як механізм вирішення колізій між національними правовими системами та культурами і як механізм координації та співробітництва між правопорядками, де основне місце посідають права людини.
2. Визначено, що особливостями інституту спадкового права у МПрП є предмет і метод правового регулювання, наявність принципу автономії волі, тісний зв’язок з цивільним та міжнародним правом, а також можливість уніфікації, гармонізації матеріально-правових норм спадкування.
3. Запропоновано визначати колізіями спадкового права у МПрП: у вузькому значенні – колізії законів чи національних систем права, що виявляються у процесі регулювання спадкових відносин з іноземним елементом; у широкому значенні – колізії між правовими культурами у сфері спадкування, що охоплюють національні норми спадкового права, принципи та способи тлумачення і розуміння спадкового права, а також особливості національних правових систем, вплив національних моральних та релігійних норм тощо.
4. Доведено, що Закон України “Про міжнародне приватне право” істотно змінює принципи колізійного регулювання у сфері спадкування, які діяли у Цивільному кодексі (далі – ЦК) України 1963 року, зокрема законодавча норма, що передбачає ланцюг альтернативних колізійних прив’язок для регламентації спадкових відносин з іноземним елементом за заповітом.
5. За результатами аналізу методів МПрП щодо врегулювання спадкових відносин з іноземним елементом пропонується використання матеріально-правового методу як крок до забезпечення гармонійного регулювання спадкування у МПрП (наприклад, для врегулювання спадкових відносин у державах СНД пропонується виробити єдині критерії стосовно положень, які є однаковими у праві держав: нотаріальне посвідчення заповіту; вік, з якого особа вважається здатною на посвідчення заповіту; питання охорони спадщини тощо).
6. Запропоновано органічно зблизити подібні національні правові системи у частині колізійного регулювання спадкових відносин з іноземним елементом шляхом узвичаєння загальноприйнятих підходів до правозастосування у галузі спадкування.
7. На підставі теоретичного дослідження норм щодо спадкування, які містяться у чинних міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, обґрунтовано пропозицію щодо обов’язкового передбачення у міжнародних договорах України про надання правової допомоги у цивільних справах колізійних спадкових норм про здатність фізичної особи складати заповіт, наслідки недійсності заповіту, встановлення строків прийняття спадщини, а також необхідності закріплення більшої кількості альтернативних колізійних прив’язок.
8. Доведено, що тенденцією розвитку національного законодавства України з МПрП у питаннях спадкування є відтворення положень чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
9. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України “Про міжнародне приватне право”, зокрема таких:
– з метою недопущення обмеження автономії волі заповідача уточнюється положення, відповідно до якого фізична особа може складати і скасовувати заповіт стосовно як рухомого, так і нерухомого майна;
– запропоновано нове положення щодо відумерлої спадщини з колізійною прив’язкою до закону місцезнаходження майна.
10. На підставі узагальнення теоретичних висновків та досвіду іноземних держав у сфері регулювання спадкових відносин сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм ЦК України, а саме:
– передбачити положення про те, що норма, згідно з якою особу усунено від права на спадкування у одного спадкодавця, не усуває цю особу від права бути спадкоємцем у іншого спадкодавця;
– вказати інші умови визнання заповіту таким, що втратив чинність: якщо особа, на користь якої складено заповіт, помре раніше заповідача; якщо спадщина втрачена за життя заповідача чи відчужена ним; якщо єдиний спадкоємець відмовився від прийняття спадщини;
– надати можливість спадкоємцю відмовитися від спадщини чи прийняти її через представників.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані висновки щодо вдосконалення вітчизняного законодавства, направлені до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, отримали схвальну оцінку і частково враховані при підготовці проекту Закону України “Про міжнародне приватне право” (лист №06-1/21-976 від 6 квітня 2005 року).
Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає також у тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – положення дисертації, які мають дискусійний характер, можуть стати основою для подальшого наукового дослідження проблем спадкування у МПрП; у правотворчості – для вдосконалення законодавства України, приведення його у відповідність з нормами міжнародного права, зокрема ЄС; у правозастосуванні – як основа методичного забезпечення юрисдикційних органів при вирішенні колізійних питань спадкування з іноземним елементом; у навчальному процесі – при викладанні та вивченні курсу МПрП, у науково-дослідній роботі студентів, при підготовці підручників та навчальних посібників; для підвищення кваліфікаційно-освітнього рівня працівників юрисдикційних органів.
Особистий внесок здобувача. Висновки та положення дисертації, що виносяться на захист, досягнуто самостійно, вони ґрунтуються на особистих дослідженнях та є результатом самостійно здійсненого порівняльного аналізу джерел спадкового права України та інших держав.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорено на засіданні кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Свої погляди з деяких проблем, порушених у роботі, автор оприлюднив на науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2003 рік), науково-теоретичному семінарі “Правова культура як основа державотворчих процесів в Україні” (м. Ірпінь, 2004 рік), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів, здобувачів “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 2004 рік).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації опубліковані у п’ятьох одноосібних статтях автора, у двох тезах доповідей на науково-теоретичній та науково-практичній конференціях, опублікованих у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації визначається її метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновку та списку використаних джерел (252 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них основного тексту – 177 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Досліджуючи спадкування у сучасному МПрП, ми виходили із розуміння того, що інститут спадкового права існує у межах МПрП і є групою взаємопов’язаних правових норм, що регулюють спадкові відносини з іноземним елементом. Регулювання цих відносин здійснюється за допомогою колізійного та матеріально-правового методу. На сьогодні колізійний метод є домінуючим і покликаний розв’язати колізійну проблему, що виникає під час врегулювання спадкових відносин з іноземним елементом.
Особливостями інституту спадкового права у МПрП є: предмет регулювання (наявність іноземного елементу у спадкових відносинах), методи МПрП, принцип автономії волі, тісний зв’язок з міжнародним правом (особливо з міжнародним договором, за допомогою якого здійснюється уніфікація норм щодо спадкування), а також можливість уніфікації, гармонізації матеріально-правових норм спадкування (використання не тільки міжнародних договорів, а й інших інструментів регламентації з метою досягнення певного ступеня одноманітності норм, що регулюють спадкові відносини, наприклад модельні закони).
Спадкове право кожної держави складалося історично, тому воно тісно пов’язане з моральними, релігійними нормами, з національними традиціями та звичаями, які існують у суспільстві, тощо. У зв’язку з цим, з одного боку, норми спадкового права різних держав кардинально відрізняються, і це призводить до виникнення колізій права, а з другого, – держави ухиляються від уніфікації норм спадкового права.
Колізії спадкового права у МПрП треба розглядати не у вузькому сенсі, тобто як колізію законів чи національних систем права, а у більш широкому значенні, тобто як колізію правових культур, що охоплюють національні норми спадкового права, принципи та способи тлумачення і розуміння права, особливості правових систем, вплив національних моральних та релігійних норм тощо.
Основними колізійними питаннями у сфері спадкування є загальне правило щодо визначення закону, що застосовується до спадкових відносин, форми заповіту, а також можливість реалізації автономії волі у заповіті. Вирішуються колізії шляхом застосування особистого закону спадкодавця: закон громадянства (lex patriaе) чи закон місця проживання спадкодавця (lex domicilii). Стосовно форми заповідальних розпоряджень спостерігається тенденція відходу від класичного правила місця укладання акта на користь системи більш гнучких прив’язок.
Щодо статуту спадкування в національному праві держав склалося два підходи: одні держави вирішують колізійні питання спадкування шляхом встановлення єдиної колізійної прив’язки для врегулювання всіх спадкових відносин (переважно це закон громадянства), а інші передбачають застосування різних колізійних прив’язок: для рухомого майна – особистий закон спадкодавця, для нерухомості – закон місцезнаходження майна. Статут спадкування не застосовується для вирішення питань щодо заповідальної здатності осіб, а також форми заповіту.
Урегульовувати питання щодо спадкування покликані також і уніфіковані міжнародні норми. На сьогодні уніфікація в галузі спадкового права стосується лише колізійних норм. Перевага надається уніфікації на двосторонньому чи регіональному рівні – між державами з однаковими чи близькими правовими системами. Серед регіональних уніфікованих договорів, які, поміж кола інших норм, містять і спадкові норми, є Гаванська конвенція 1928 року (Кодекс Бустаманте). Проте найбільший масив уніфікованих норм МПрП стосовно спадкування міститься у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу.
У деяких державах, особливо в державах СНД, законодавство в галузі МПрП у питаннях спадкування перебуває під впливом міжнародних зобов’язань цих держав. Тобто тенденцією розвитку законодавства цих держав у сфері спадкування є відтворення положень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана в національному законодавстві.
На думку здобувача, поряд з колізійним методом, доцільно більше розвивати матеріально-правовий, який включає уніфіковані та гармонізовані матеріальні норми спадкового права. Наприклад, для країн СНД видається за доцільне розроблення та ухвалення регіонального правового акта, цілком присвяченого спадковому праву та вирішенню спадкових колізій у МПрП.
Крім суперечностей між нормами МПрП у сфері спадкування, у цивільному праві зарубіжних держав норми спадкування також різняться. Різноманітність правового регулювання спадкових відносин насамперед закладено наявністю “гілок” правового регулювання. Основні розбіжності у врегулюванні спадкових відносин полягають у тому, що інститут спадкового права в континентальному праві і в загальному праві розглядається по-різному: у першому випадку – це система норм, яка регулює правонаступництво спадкоємців щодо прав та обов’язків спадкодавця, а в другому – система норм, що регулює відносини, пов’язані з виконанням адміністратором чи виконавцем заповіту функцій розподілення спадкового майна. Різниця в оцінці правової природи інституту спадкового права призводить до того, що основні питання спадкування також не мають однакової регламентації: підстави спадкування; встановлення кола спадкоємців за законом і за заповітом; вимоги, яких потрібно дотриматися при складенні заповіту; відумерла спадщина тощо.
Автор також наголошує, що система загального МПрП виходить з процесуальних позицій, тобто передовсім визначає компетенцію суду, натомість континентальне право при врегулюванні спадкових відносин з іноземним елементом вирішує питання щодо пошуку компетентного правопорядку. Нині спостерігається тенденція до зближення європейської та англо-американської колізійної теорії, однак загалом у праві держав зберігаються суттєві розбіжності та суперечності, зумовлені самим існуванням принципово різних систем права.
Сучасне українське право щодо спадкування у своєму реформуванні й розвитку зберігає певні традиції та історичні надбання, проте, як і будь-яка сучасна правова система, не може ізолюватися від світового досвіду, міжнародної уніфікації і тенденцій до зближення національних правових систем.
В Україні регулювання спадкових відносин з іноземним елементом здійснюється за Законом “Про міжнародне приватне право” та відповідно до міжнародних договорів про надання правової допомоги у цивільних справах. На сьогодні Україна не є учасником жодної міжнародної конвенції, яка містить матеріальні норми.
Ухвалений 23 червня 2005 року Закон України “Про міжнародне приватне право” істотно змінив принципи колізійного регулювання у сфері спадкування, які діяли у ЦК України 1963 року. Новизна полягає в тому, що заповідачу надано право обрати право, яке буде застосуватися для врегулювання спадкових відносин, міститься спеціальна норма – спадкування майна, внесеного до Державного реєстру України, регулюється правом України, – а також діють “гнучкі” інструменти регламентації спадкових відносин за заповітом.
У деяких міжнародних договорах України про правову допомогу в цивільних справах колізійних норм щодо спадкування взагалі немає або вони торкаються лише надання національного режиму в цій сфері та визначення права, яке застосовується до форми заповіту. У договорах, де приділено більше уваги питанням спадкування, ці норми не повністю висвітлені. У зв’язку з цим автор вносить низку пропозицій щодо вдосконалення регулювання спадкових відносин з іноземним елементом при укладенні міжнародних договорів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №32. – Ст. 422.
2. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 5: П-С. – 2003. – 736 с.
3. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1998. – 189 с.
4. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и особенная части. – М.: Дело, 2000. – 256 с.
5. Шахрайчук І.А. Спадкове право України (Ретроспективний аналіз): Навч. посіб. – Д.: ДНУ, 2000. – 224 с.
6. Дьяконов И.М. Законы Вавилонии, Ассирии и Хеттского царства // Вестник древней истории. –1952.– №3. – С.199-386.
7. Крашенникова Н.А. Индусское право: история и современность. – М., 1982. – 140 с.
8. Артхашастра или Наука политики / Пер. с санскрита; Издание подготовил В.И. Кальянов. – М.: Наука, науч.-изд. центр «Ладомир», 1993. – 796 с.
9. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів. – Вид. 3-є, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 440 с.
10. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. – ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2001. – 656 с.
11. Власов Ю.Н., Калинин В.В. Наследование по закону и по завещанию. – 2-е изд., доп. – М.: Юрайт-М, 2001. – 248 с.
12. Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві: Автореф. дис....канд.юрид. наук: 12.00.03. – К.: Київський нац. універ. ім. Т. Шевченка, –2002. – 19 с.
13. Степанюк А. А. Коллизии наследования в международном частном праве. – Х.: Фолио, 2004. – 160 с.
14. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Підручник. – 3-тє вид. (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – 544 с.
15. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. – К.: Атіка, 2002. – 496 с.
16. Журнал „Deutschland”, Німеччина, D 21177 Е. – 2000. – № 6. Грудень/ січень, UK. – С. 36, 51.
17. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2003. – 190 с.
18. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 408 с.
19. Коллизионное право: Учебное и научно-практическое пособие / Ю. А. Тихомиров. – М., 2000. – 394 с.
20. Рубанов А.А. Имущественные отношения в международном частном праве // Правоведение. – 1982. – № 6. – С.28-33.
21. Кузнецов М.Н. Некоторые особенности развития международного частного права // Сов. ж-л междунар. права. – 1991. – № 1. – С.24-37.
22. Лебедев С.Н. О природе международного частного права // Советский ежегодник международного права, 1979. – М.: Наука, 1980. – С. 61-80.
23. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3 т. – Т. 1: Общая часть: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 288 с.
24. Перетерский И.С. Система международного частного права // Советское государство и право. – 1946. – № 8 – 9. – С. 17-30.
25. Лунц Л.А. Курс международного частного права: Общая часть. – М., 1973. – 384 с.
26. Корецкий В.М. Очерки международного хозяйственного права. – Х., 1928. – Вып. 1. – С. 32, 113.
27. Звеков В.П. Международное частное право: Курс лекций. – М.: НОРМА- ИНФА, 1999. – 686 с.
28. Матвеев Г.К. Предмет, система и источники международного частного права // Международное частное право. – К.: Вища школа, 1985. – С.10, 27.
29. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. – Т. 2: Ж-ОБД / Укладачі В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. – К.: Аконіт, 2000. – 911 с.
30. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: УРЕ, 1974. – 775 с.
31. Словарь иностранных слов. – М.: Рус.яз., 1988. – 623 с.
32. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. – Иркутск.: Изд-во иркут. ун-та, 1984. – 99 с.
33. Ерпылева Н.Ю. Коллизионные нормы в современном международном частном праве // Законодательство и экономика, 1998. – № 2. – С. 57 – 74.
34. Эйхельман О. Заметка о международных трактатах и международном частном правъ. – М.: Типография императорского ун-та Св.Владимира. – 1890. – 12 с.
35. Богуславский М.М. Сравнительный метод в международном частном праве // СССР-Франция: Социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения: Сб. статей. – М.: ИГПАН. – 1987. – С.66 – 72.
36. Мюллерсон Р.А. Коллизионные и отсылочные нормы в регулировании международных отношений // Вестник Московского университета. – Серия 11: Право. – 1983. – № 5. – С. 45 – 54.
37. Cheshire′s Private International Law by P.M.North., London. – Butterworths. – 1974. – 740 p.
38. Бланкенбург Э., Брюйнсма Ф. Голландская правовая культура. Дювентер; Бостон, 1991 / Рецензия В.В. Бойцова и Л.В. Бойцова // Правоведение. – 1998. – №3. – С.158-163.
39. Международное частное право: Современные проблемы: В 2 кн. – Кн.1. – М.: Наука, 1993. – 272 с.
40. Тилле А.А. Время, пространство, закон. – М.: Юрид. лит., 1965. – 204 с.
41. Черданцев А.Ф. Системность норм права // Сб. ученых трудов. – Свердловск. : СЮИ, 1970. – Вып.12. – С.47 – 63.
42. Перетерский И.С. Очерки международного частного права РСФСР. – М.: Гос. изд-во „Москва”, 1924. – 141 с.
43. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – 512 с.
44. Левитин А.Б. К вопросу о предмете международного частного права // Правоведение: Известия высших учебных заведений. – Изд-во Ленинградского ун-та, 1959. – № 3. – С.95 – 101.
45. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т.3: К – М – К.: Укр. енцикл., 2001. – 792 с.
46. Алексеев С.С. Общая теория права.: В 2 т. – Т.2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
47. Садиков О.Н. Коллизионные нормы в современном международном частном праве // Сов. ежегодник международного права 1982. – М., 1983. – С.205-220.
48. Международное частное право: Современные проблемы. – М.: Теис, 1994. – 507 с.
49. Толстых В.Л. Коллизионное регулирование в международном частном праве: Проблемы толкования и применения раздела VІІ части третьей ГК РФ. – М.: Спарк, 2002. – 244 с.
50. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3 т. – Т. 2: Особенная часть: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 656 с.
51. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: Питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.
52. Брун М.И. Очерки истории конфликтного права. – М., 1915. – С. 43.
53. Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право: Курс лекций. – М.: Былина, 1998. – 176 с.
54. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – 1007 с.
55. Вольф М. Международное частное право. – М.: Гос изд-во иностранной литературы, 1948. – 703 с.
56. Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 року // http://zakon1.rada.gov.ua/
57. Макаров А.Н. Основные начала международного частного права. – М, 1924. – 151 с.
58. Рубанов А.А. Наследование в международном частном праве (отношения СССР с капиталистическими странами). – М.: Наука, 1966. – 236 с.
59. Story. Confluct of Law. – 8th ed. – 1883. – Р. 41.
60. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Вступ. ст. Е.А. Суханова. – М.: Спарк, 1995. – 556 с.
61. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под. ред. Д. М. Генкина. – М., 1949. – 544 с.
62. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под. ред. Мозолина В.П., Кулагина М.И. – М.: Высш. школа, 1980. – 382 с.
63. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 365 с.
64. Гражданский кодекс Республики Казахстан / Науч. редактирование и предисловие директора Института независимых правовых и экономических исследований «Юридический Центр – Наука» Н.Э.Лившиц; Вступ. статья канд. юрид. наук, доцента КазГЮУ И.П.Грешникова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
65. Кичигин Л.Ф. Международно-правовые аспекты наследственного права ФРГ и практика его применения по делам советских граждан: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1972. – 302 с.
66. Гражданский кодекс Кыргызской Республики (часть ІІ) // Ведомости Жогорку Кенеша Кыргызской Республики. – 1998. – № 6 (1076). – С.667.
67. Гражданський кодекс Республики Бєларусь / Науч. ред. и предисловие докт. юрид. наук, проф., Заслуженного юриста РБ В.Ф. Чигира. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 1039 с.
68. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право. – М., 1959. – 228 с.
69. Гренкова О.В. Наследование в Англии и во Франции // Сборник статей аспирантов и молодых ученых Всесоюзного научно-исследовательского института проблем укрепления законности и правопорядка. – М., 1988.
70. Раапе Л. Международное частное право / Перевод с четвертого нем. изд. А.М. Гурвича; Под ред. и с предисл. д.ю.н. Л.А.Лунца. – М.: Издательство иностранной лит-ры, 1960. – 608 с.
71. Рубанов А. А. Наследование в международном частном праве (отношения между социалистическими странами). – М.: Наука, 1972. – 288 с.
72. Кох Х., Магнус У., Моренфельс П.Винклер фон Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. д.ю.н. Ю. М. Юмашева. – М.: Международные отношения, 2001. – 480 с.
73. Корецкий В.М. Избранные труды: В 2 кн. – Кн. 1. – К.: Наук. думка, 1989. – С.85.
74. Мосс Д.К. Автономия воли в практике международного коммерческого арбитража. – М., 1996. – 86 с.
75. Рубанов А.А. Автономия воли в международном частном праве как теоретическая проблема // Советский ежегодник международного права. – 1986. – С.214 – 227.
76. Иванов Г.Г., Маковский А.Л. Международное частное право, морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 287 с.
77. Филиппов А.Г. Некоторые аспекты автономии воли // Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. – М., 1999 – С.434-437.
78. Макаров А.Н. Основные начала международного частного права. – М.: Книгодел, 2005. – 184 с.
79. Гражданское законодательство Израиля / Сост., предисл., пер. с иврита члена Адвокатской палаты Санкт-Петербурга и Коллегии адвокатов государства Израиль М.С. Хейфец; Науч. ред. директор Института независимых правовых и экономических исследований «Юридический центр – Наука» Н.Э.Лившиц. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 631 с.
80. Нольде Б.Э. Очерк международного частного права. – С.-Пб.: Тип «Правда», 1909. – 564 с.
81. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
82. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст.356.
83. Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №23. – Ст.161.
84. Лунц Л.А. Международное частное право: Особенная часть. – 2-е изд. – М., 1975. – 504 с.
85. Цивільний кодекс Української РСР від 23 листопада 1963 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1966. – №46. – Ст.284.
86. Коллизионные вопросы наследования в советском праве // Очерки международного частного права. – М., 1963. – С.103-111.
87. Комментарий к части третьей Гражданского кодекса Российской Федерации / Под ред. А.Л. Маковского, Е.А.Суханова. – М.: Юристъ, 2002. – 538 с.
88. Довгерт А.С., Мережко О.О. Методологія міжнародного приватного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 34 (у двох частинах). Ч. ІІ. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 69-74.
89. Богуславский М.М. Международное частное право:Учебник.-2-е изд., перераб. и доп. – М.:Междунар. отнош., 1994. – 414 с.
90. Галенская Л.Н. Международное частное право: Учеб.пособ. – Л.: изд-во ЛГУ, 1983. – 233 с.
91. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – К.: Узд-во УМК ВО, 1992. – С.21 – 22.
92. Юридичні терміни: Тлумачний словник / В.Г. Гонаренко, П.П. Андрушко, Т.П.Базова та ін.; за ред. В.Г.Гончаренка. – К.: Либідь, 2003. – 320 с.
93. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко... В.С.Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
94. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. – М., 1981. – 358 с.
95. van Caengem. An Historical Introduction to Private Law. – Cambridge, 1992.
96. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Я.Сухарев. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА М), 2001. – 840 с.
97. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Рук. автор. кол. д.ю.н. В.В.Залесский. – М.: НОРМА, 1999.– 648 с.
98. Гражданский кодекс Германии: В 2 т. / Вступление к русскому изданию д-ра Ф.Штрубе и д-ра Юлиана Риса; Предисловие канд. юрид. наук Д.Г.Лаврова; Науч. ред. канд. юрид. наук И.В.Елисеева; Пер. с нем. кол. авт. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 600 с.
99. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. канд. юрид. наук, доцент Е.А.Васильев. – М.: Международные отношения, 1992. – 560 с.
100. Французский гражданский кодекс / Науч. ред. и предисл. канд. юрид. наук Д.Г. Лаврова, пер. с фр. А.А. Жуковой, Г.А. Пашковской. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 1099 с.
101. Конституция Российской Федерации: Официальный текст. Постатейные материалы. Толкование отдельных положений Конституционным Судом РФ / Сост. В.В.Калинин; Под общ. ред. Г.А.Жилина . – М.: Омега-Л, 2002. – 776 с.
102. Гражданский кодекс Российской Федерации: Ч. 3: С постатейным приложением нормативных актов и документов / Сост. Л.М. Пчелинцева, С.В.Пчелинцев. – М.: НОРМА, 2003. – 768 с.
103. Обзор судебной практики Верховного Суда РФ за І квартал 2001 г. (по гражданским делам): Уутвержден Постановлением Президиума ВС РФ от 4 июля 2001 г. // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 2001. – № 10.
104. Федеральный закон «О потребительской кооперации (потребительских обществах и союзах) в Российской Федерации» от 11 июля 1997 г. № 97-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. – № 28. – Ст.3306.
105. Федеральный закон «Об акционерных обществах» от 26 декабря 1995 г. № 208-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 1. – Ст. 1.
106. Федеральный закон «Об обществах с ограниченной ответственностью» от 8 февраля 1998 г. № 14-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 7. – Ст.785; № 28. – Ст.3261.
107. Закон РФ «Об авторском праве и смежных правах» от 9 июля 1993 г. № 5351-1 // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – № 32. – Ст.1242.
108. Патентный закон РФ от 23 сентября 1992 г. №3517-1 // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 22 октября 1992. – № 42. – Ст.2319.
109. Федеральный закон «О Музейном фонде Российской Федерации и музеях в Российской Федерации» от 26 мая 1996 г. №54-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 22. – Ст. 2591.
110. Закон України „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
111. Закон України „Про власність” від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
112. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
113. Закон України „Про авторське право та суміжні права” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
114. Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
115. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст.639;
116. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів” від 25 серпня 1994 р. № 22/5 // www.rada.gov.ua
117. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених” від 15 червня 1994 р. № 419 // www.rada.gov.ua
118. Наказ Міністерства юстиції України „Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових прав” від 17 жовтня 2000 р. № 51/5 // Офіційний вісник України. – 2000 – № 42. – Ст. 1802.
119. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами України справ про спадкування” (із змінами) від 24 червня 1983 р. № 4 // www.rada.gov.ua
120. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні” (із змінами) від 31 січня 1992 р. № 2// www.rada.gov.ua
121. Постатейный комментарий к разделу V части третьей Гражданского кодекса Российской Федерации «Наследственное право» // Библиотечка Российской газеты. Вып. № 23. – М., 2001. – С.12.
122. Гражданский кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и пред. Н.Э.Лившиц, обзорная стаття А.В.Свиб. Пер. с латыш. под рук. И.Алфеевой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 830 с.
123. Гражданское и семейное право развивающихся стран: Сборник нормативных актов. Гражданские кодексы стран Латинской Америки: Учеб. пособие / Отв. ред. В. В. Безбах. – М.: Изд-во УДН, 1988. – 217 с.
124. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. – М.: Юридическая литература, 1955. – 264 с.
125. Барышев А. И. Приобретение наследства и его юридические последствия. – М.: Гос.изд-во юрид.лит., 1960. – 96 с.
126. Барщевский М. Ю. Наследственное право. - М., 1996. - 192 с.
127. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка; Худож. оформ. В. М. Штогрина. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
128. Заїка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право: Навч. пос. – К., Наукова думка, 2000. – 152 с.
129. Гражданское право: В 2 т. / Отв. ред. Е.А.Суханов. – М.: БЕК, Т.1 – 1994. – 384 с.
130. Наследственное право. – М.: «Издательство ПРИОТ», 2001. – С.21.
131. Гражданский кодекс Грузии: Принят 26 июня 1997 г., с попр. и изм. на 26 нояб. 2001 г. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 748 с.
132. Богуславский М.М. Международное частное право (учебное пособие) – М.: ИМО, 1974. – 271 с.
133. Юридична енциклопедія: В 6 т. – 2 т. Д-Й / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – 744 с.
134. Пелевин М.С. Наследование в Иране // Журнал международного частного права. – 1997. – № 1 (15).
135. Сергеев А.П., Толстой Ю.К. Гражданское право: В 3-х томах том 3. М.: Проспект, 2001. – 632 с.
136. Глусь Н.С. Спадкове право в кн. «Цивільне право України: Підручник у двох книгах. Книга друга» / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 784 с.
137. Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. - К.: Віпол, 2002. - 268 с.
138. Гольская Д. Х. Правовые проблемы сотрудничества социалистических и капиталистических стран в делах о наследовании. – М.: Наука, 1980. – 126 с.
139. Эйдинова Э.Б. Наследование по закону и по завещанию. – М.:Юридюлит, 1985. – 112 с.
140. Корнеева И.Л. Наследственное право Российской Федерации: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 2004. – 301 с.
141. Тархов В.А. Гражданские права и ответственность. – Уфа, УВШ МВД, 1996. – 112 с.
142. Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. – М., 1967. – С.76.
143. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. – М.: АНСССР, 1953. – 240 с.
144. Гражданское право: Учебник. Часть ІІІ / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М: Проспект, 1998. – 592 с.
145. Рясенцев В.А. Рецензия на книгу Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право // Сов. гос-во и право. – 1956. – №4. – С.145.
146. Чепига Т.Д. О содержании субъективного гражданского права на наследство // Науч. тр. Кубанского ун-та. Краснодар, 1979. Вып. 280. – С. 88-103.
147. Зайцева Т.И., Крашенинников П.В. Наследственное право. Комментарии законодательства и практика его применения. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Статут, 2002. – 384 с.
148. Гаврилов В.Н. Наследование в условиях проведения правовой реформы в России // Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 – Саратов, 1999. – 174 с.
149. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
150. Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс. Кишинев, 1973. – 121 с.
151. Захарова Р.Ф. Рецензия на книгу П.С. Никитюка «Наследственное право и наследственный процесс» // Советское государство. –1974. – №10. – С.147.
152. Толстой В.С. Принятие наследства и отказ от его принятия // Сов. юстиция – 1966. – №13. – С. 22.
153. Серебровский В.И. Некоторые правовые вопросы, возникающие в связи с принятием наследником наследства // Вестн. Моск. ун-та. Право. – 1971. – №1. – С.18.
154. Комментарий к Гражданскому кодексу СССР // Под ред. М. А. Ваксберга и др. – Алма-Ата: Казахстан, 1965. – 885 с.
155. Гражданское и семейное право развивающихся стран: Учеб. пособие / Под ред. В. К. Пучинского и В. В. Безбаха. – М.: Изд-во УДН, 1989. – 208 с.
156. Гражданский кодекс Польской Народной Республики. – М.: Прогресс, 1966. – 563 с.
157. Гражданское законодательство Народной Республики Болгария. – М.: ЮЛ, 1952. – С.258-275.
158. Чуйкова В.Ю. Правові питання спадкування за заповітом: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х.: 1999. – 19 с.
159. Барщевский М. Ю. Наследственное право: Учеб. пос. –М.: Белые альвы, 1995. – 192 с.
160. Широкова И. Г. Наследственное право. – М.: «Издательство ПРИОР», 2001. – 64 с.
161. Кармаза О.О. Юридичний аспект заповіту та його форми (міжнародно-правовий аналіз) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 34 (у двох частинах). Частина ІІ. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С.143 – 147.
162. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву // Уч. тр. ВИЮН. Вып. Ш. – М., 1940. – С. 69-73.
163. Иоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. – С.21-64.
164. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 71 с.
165. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юридическая литература, 1981. – 216 с.
166. Храмцов К.В. Свобода завещания в наследственном праве России и Германии и ее охрана уголовно-правовыми средствами: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1999. – 214 с.
167. Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты): Учеб. пос. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Юрист, 1994. – 96 с.
168. Грудцына Л.Ю. Наследование в вопросах и ответах. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – 176 с.
169. Нгуен Тхи Хай Тяу Вьетнамское наследственное право: Виды наследования и охрана: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1995. – 212 с.
170. Скаридов А.С. Международное частное право: Учеб. пос. – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 1988. – 745 с.
171. Кармаза О.О. Міжнародно-правовий аналіз спадкування за заповітом // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 41. Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. – С.138-139.
172. Международное частное право: Иностранное законодательство / Предисл. А.Л.Маковского; Сост. А.Н.Жильцов, А.И. Муранов. – М.: Статут, 2000. – 892 с.
173. Вагацума С., Ариидзума Т. Гражданское право Японии: В 2 кн. – Кн. 2. / Пер. с яп.В.В.Батуренко. – М.: Прогресс, 1983. – 351 с.
174. Гражданский кодекс Квебека / Пер.; Науч. ред., авт. предисл.
О.М.Козырь, А.А.Маковская. – М.: Статут, 1999. – 471 с.
175. Маслович А. Наследование по завещанию и закону // Сборник АКДИ. – 2002. – С.17.
176. Братусь С.Н. Предмет советского гражданского права. – М.: Гос.изд-во юрид.лит., 1963. – 196 с.
177. Виноградова Р.И., Репин В.С. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части третьей, разделу V «Наследственное право». – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФА М, 2002. – 176 с.
178. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – Том 4 / Укл. В.В.Яременко, О. М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2000. – 941 с.
179. Федняк Г.С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях): Навч. пос. – К.: Атіка, 2000. – 336 с.
180. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира: Учеб. пос. – М.: ИКД «Зеркало-М», 2001. – 400 с.
181. Cruz P. Modern Approach to Comparativ Law. – Boston, 1993. – P.89.
182. Droit Anglo-Saxon Et Droit Continental.Confrontation on Harmonisation. – Paris, 1995. – P.3.
183. Dainow J. The Civil Law and the Common Law: Some points of Comparison // The American Journal of Comparative Law. 1966 – 1967. – Vol.15. – P.434.
184. Caenegem R.C. van. Judges, Legislators and Professors. Chapters in European Legal History. – Cambridge, 1987.
185. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 2: Д–Й / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – 744 с.
186. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 1: А–Г / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – 672 с.
187. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб.пособие. – 2-е изд., испр., М.: Дело, 2002. – 344 с.
188. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты: Пер. с англ. / Сост. В.И. Лафитский; Под ред. и со вступ. О.А. Швидкова. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – 404 с.
189. Bridwell R., Whitten R. The Constitution and the Common Law. – Lexington, 1977. – P. 5.
190. Story J. Commentaries on the Conflict of Law. – Boston, 1834.
191. Мережко А.А. Коллизионное право США. – К., 2003. – 136 с.
192. Holmes Oliver W. The Path of the Law \\ Harvard Law Review. – 1897. – Vol. 10. – P. 457.
193. Cook Walter W. The Logical Bases of the Conflict of Laws. – 1942. – P.20-21.
194. Choice of Law in the American Courts in 1996: Tenth Annual Survey \\ American Journal of Comparative Law. – Summer 1997. – P. 448-459.
195. Scoles E., Hay P. Conflict of Laws. – St. Paul/ Minn. – West Publishing Co. – 1984.
196. North P. Essays in Private International Law. – Oxford. – Caledon Press. – 1993. – P.171.
197. Cavers. Habitual Residence: A Useful Concept? // 21 Am. U.L. Rev. – 1972. – P.475.
198. Лунц Л.А. Основные коллизионные вопросы советского семейного и наследственного права // Ученые записки ВИЮН. Вып. І.,1941. – С. 149-150.
199. 240 Iowa 431, 35 N.W. 2d 658 (1949) // Мережко А.А. Коллизионное право США. – К., 2003. – 136 с.
200. Шумилов В.М. Правовая система США. – М.: ООО Издательско-Консалтинговое Предприятие «ДеКА», 2003. – 400 с.
201. Фридмэн Л. Введение в американское право / Пер. с англ.; Под ред. М. Калантаровой . – М.: Прогресс; Универс, 1993. – 286 с.
202. Орлова Н.В. Вопросы наследования в международном частном праве: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1951. – С.207-215.
203. Cheshire’s Private International Law by P.M. North. – London. – Butterworths. – 1974. – P.600.
204. Черданцев А.Ф. Толкование советского права. – М.: Юридическая Литература, 1979. – 245 с.
205. Международное частное право: Современные проблемы. – Книга 2. /Отв. ред. М. М. Богуславский. – М.: Наука, 1993. – 266 с.
206. Аничкин А.В. Институт обратной отсылки в современном международном частном праве // Московский журнал международного права. – 2001. – № 1. – С.120 – 154.
207. Zelico Matic. The Development of the “renvoi” in Yugoslav Private International Law \\ Materials of the Conference “Current Trends of Conflict of Laws in Central-Eastern Europe”. – Trieste.: Tipogratia – Litografia “Moderna”, 1984. – Р.93.
208. Von Overbeck A. Les questions generales de droit international prive a la lumiere des codifications et progrets recentes. – The Hague / Boston / London. – Martinus Nijhoff Publishrrs, 1983. – P.134.
209. Толстых В.Л. Международное частное право: Коллизионное регулирование. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 526 с.
210. Lipstein K. Principles of the Conflict of Laws National and International. – The Hague / Boston / London. – Martinus Nijhoff Publishrrs, 1981.– P.104.
211. Schwiman M. Grundriss des internationalen Privatrechts. – Vienne, 1982. – P. 40.
212. Jayme E. Identite culturelle et integration: le droit international prive postmoderne. Cours general de droit international prive. Recueil des cours de I′Academie de droit international de La Haye. – 1995. – T. 251. – P.96.
213. Batiffol H., Lagarde P. Droit international prive. – T.1. – 8-eme edition. – Paris, 1993. – P. 497 – 498.
214. Jackuet J.M. La fonction supranational de la regle de conflit de lois // Recueil des cours de I′Academie de droit international de La Haye. – 2001. – T.292. – P.230.
215. Mosconi F. Articolo 13 / Riforma del sistema italiano di diritto internazionale privato: legge 31 maggio 1995 № 218: Commentario // Rivista di diritto internazionale privato. – 1995. – P. 956 – 960.
216. Kahn-Freund O. Problems of Private International Law. – Leyden, 1976. – P.148.
217. Кичигина И.Л. Коллизии в международном частном праве: Метод регулирования // Вестник МГУ. – 1987. – № 6. – С.83.
218. Ehrenzweig. A Tteatise on the Conflict of Laws. – St. Paul / Minn, 1962. –P. 16 – 21.
219. Hay. International versus Interstate Conflict of Laws in the United States // RabelsZ 35. – 1971. – P.429-495.
220. Kegel G. Paternal Home and Dream Home: Traditional Conflict of Laws and the American Reformers // The American Journal of Comparative Law. – 1979. Vol.27. – P.617
221. Glendon M., Gordon M., Osakwe Ch. Comparative Legal Traditions. Texts, Materials and Cases on the Civil and Common Law Traditions. – St. Paul, Minn, 1994. – P. 120.
222. Rainmann M. Conflict of Law in Western Europe. – N.Y., 1995. – P.12.
223. Eddey K. The English Legal System. – L., 1987. – P. 113.
224. Sim R., Pace P. A Level English Law. – L., 1991. – P. 37.
225. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: Навч. посіб. (Курс лекцій). – К.: КНЕУ, 2004. – 220 с.
226. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. – М.: Издательство НОРМА, 1997. – 333 с.
227. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. – М.: Наука, 1987. – 141 с.
228. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманське право. – М., 1986. – С.162.
229. The Law of Succession Act N 14 of 1972 // Kenya Gazette Supplement (Act N 8). – 1972. – N 76.
230. Reley W. Succession Law Reform Act; The references to the Ontario Court. – Ontario. HTML, 1996. – P. 27-30.
231. Абдуллахи Ахмед Ан-Наим На пути к исламской реформации (гражданские свободы, права человека и международное право) / Пер. с англ. О.Фадиной. – М.: Полинформ-Талбури, 1999. – 283 с.
232. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве. – К.: Наукова думка, 1993. – 62 с.
233. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр.енцикл., 1998. – Т. 6: Т – Я. – 2003. – 768 с.
234. Брун М.И. Введение в международное частное право. – Петроград, 1915. – 79 с.
235. Международное частное право: Сборник документов / Сост.: К. А. Бекяшев, А. Г. Ходаков. – М., 1997. – 478 с.
236. Peter Njrth Private International Law Problems in Common Law Jurisdictions Dordrecht (Boston). – L.: Martinus Publishers, 1993. – 218 p.
237. Вашингтонська конвенція щодо форми міжнародного заповіту // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
238. Закон України „Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст.540.
239. Міжнародні договори України про правові відносини та правову допомогу: У 2 т. / М-во юстиції України; Редкол.: Л.М.Горбунова та ін. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Т.1: Двосторонні договори. – 368 с.
240. Закони України про ратифікацію Угод (Договорів) між Україною та іншими державами // http://zakon.rada.gov.ua/
241. Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст.617.
242. Договори знаходяться: http://zakon.rada.gov.ua/
243. Рубанов А.А. Заграничные наследства: Отношения между социалистическими и капиталистическими странами. – М.: Наука, 1975. – 276 с.
244. Лунц Л.А. Международное частное право: Особенная часть. – 2-е изд. – М., 1963. – С.414.
245. Галущенко Г.В. Міжнародні договори України про правову допомогу в цивільних справах і внутрішнє законодавство: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. – 224 с.
246. Гридин В.А. Вопросы брака и семьи в новых договорах СССР о правовой помощи с другими социалистическими странами // Советский ежегодник международно