ПРОБЛЕМА ДОСТУПНОСТІ ПРАВОСУДДЯ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ДОСТУПНІСТЬ ПРАВОСУДДЯ У ЦИВІЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВІ .................................................................................14
1.1. Доступність як стандарт правосуддя: генезис та зміст.........................14
1.2. Модель цивільного судочинства та проблема його
доступності...............................................................................................31
1.3. Структурна характеристика доступності правосуддя у цивільних справа.........................................................................................................42
РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСТУПНОСТІ ПРАВОСУДДЯ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ..…………..60
2.1. Обсяг судового захисту та доступність правосуддя…………….…….60
2.2. Належна судова процедура як елемент доступності правосуддя у
цивільних справах………………………………………………………82
2.3. Захист громадського інтересу в цивільному судочинстві…………….96
2.4. Розумні строки судового розгляду як елемент доступності
правосуддя у цивільних справах ……………………………………...115
РОЗДІЛ 3 ФОРМИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В ЦИВІЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВІ……………………………………………………..136
3.1. Право бідності як елемент доступності правосуддя у цивільному
судочинстві……………………………………………………………..136
3.2. Інститути захисту прав інших осіб як елемент доступності правосуддя у цивільному судочинстві………………………………………….…..153
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...175

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є правовою державою, тобто державою, що заснована на визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, верховенстві права, взаємній відповідальності людини і держави. Обов’язковим атрибутом такої держави є незалежна судова влада, формою здійснення якої є правосуддя, що забезпечує захист та поновлення прав і свобод людини і громадянина.
Визначальним критерієм оцінки ефективності судової влади та правосуддя в правовій державі є доступність судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб. Конституція України у цьому відношенні закріпила право на судовий захист як необмежене та невідчужуване право. Це право знайшло своє безпосереднє відображення в Конституції України, яка в ч. 1 ст. 55 закріпила, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст. 124 Конституції України передбачила, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. і тим самим взяла на себе зобов’язання гарантувати права, закріплені в ній, та визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини з питань тлумачення й застосування цієї Конвенції. Пункт 1 ст. 6 Конвенції серед конвенційних прав, які повинні гарантуватися державами, закріплює право кожного при визначенні його цивільних прав або обов’язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод є частиною національного законодавства України, тобто суди при розгляді та вирішенні справ повинні застосовувати конвенційні норми.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Таким чином, Україна, як учасниця Конвенції про захист прав людини та основних свобод, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя.
Враховуючи те значення, яке має право на справедливий судовий розгляд справи протягом розумного строку в демократичному суспільстві, Європейським судом накопичена практика застосування п. 1 ст. 6 Конвенції. Вона потребує глибокого наукового дослідження з метою теоретичної розробки концепції доступності правосуддя, втілення міжнародних стандартів справедливого судочинства у судову практику, тим більше, що вже мають місце непоодинокі звертання громадян України зі скаргами до Європейського суду з прав людини та рішення Європейського суду з прав людини, винесені проти України з приводу порушення права на справедливий судовий розгляд при розгляді цивільних справ національними судами.
Новий Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. (надалі – ЦПК) у ст. 1 закріплює, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 1 ст. 157 ЦПК передбачає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця. Наведені норми підтверджують, що на національному рівні був зроблений крок до того, щоб певним чином відтворити норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд.
У науковому відношенні проблема доступності правосуддя у цивільних справах досліджувалася в Європі в межах руху “Доступ до правосуддя”, який виник у 60-х роках XX століття з метою зробити судовий захист прав найбільш ефективним. У країнах загального права вказана проблема виникла значно раніше і знайшла свій відбиток у доктрині належної правової процедури. В теорії цивільного процесуального права країн Східної Європи, і, в тому числі, України проблема доступності правосуддя привернула до себе увагу лише останнім часом, і хоча в літературі мали місце окремі публікації, однак концептуальних досліджень цієї проблеми не було. При цьому найбільшого вивчення здобув організаційний аспект доступності правосуддя, в межах якого головна увага приділялася питанням побудови судової системи, надання безоплатної юридичної допомоги малозабезпеченим особам, фінансування, матеріально-технічного забезпечення. Доступність правосуддя в аспекті реалізації права на справедливий судовий розгляд у цивільному процесі не досліджувалася, що й стало причиною вибору даної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного процесу в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз доступності як стандарту правосуддя, інтерпретація процесуальних інститутів та процедур, що сприяють реалізації права на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних права, свобод та інтересів в умовах демократичного суспільства з урахуванням сучасних уявлень про право на справедливий судовий розгляд та правосуддя; формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на ефективне забезпечення захисту прав, свобод та інтересів суб’єктів права на звернення до суду у цивільному судочинстві. Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
- дослідити сутність доступності правосуддя як певного стандарту справедливого правосуддя;
- виявити та дослідити структурну характеристику доступності правосуддя у цивільному судочинстві;
- обґрунтувати модель справедливого судочинства як форми здійснення доступного правосуддя;
- сформулювати окремі пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є судова форма захисту цивільних прав, що забезпечує право на справедливий судовий розгляд у цивільних справах як загальновизнане невідчужуване право кожної особи.
Предметом дослідження виступають процесуальні інститути та процедури, що гарантують можливість безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду та справедливий і ефективний судовий захист. При цьому, виходячи зі складності цивільної процесуальної форми, її стадійності, а також чисельності інститутів, які в тій чи іншій мірі сприяють реалізації права на справедливий судовий розгляд в межах різних стадій, проблема доступності правосуддя у цивільних справах досліджується в межах процесуальної форми судочинства у суді першої інстанції.
Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні ряду наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні об’єкту, предмету та завданням дисертаційного дослідження.
Історичний метод використовувався при дослідженні витоків проблеми доступності правосуддя, а також при дослідженні сутності складових елементів доступності.
Системно-структурний метод застосовувався при формуванні загального підходу щодо концептуального висвітлення проблем, пов’язаних з реалізацією права на справедливий судовий розгляд, визначення та аналізу структурних компонентів доступності правосуддя.
При обґрунтуванні окремих висновків дисертаційного дослідження автор використовував порівняльно-правовий метод для зіставлення національного права з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини й правом іноземних країн.
У дослідженні застосовувалися також закони і методи аналізу і синтезу, дедукції, індукції, порівняння та протиставлення у систематизації емпіричного матеріалу й отримання теоретичних результатів та практичних висновків для досягнення поставленої мети і задач дослідження.
Теоретична та емпірична база дослідження. Теоретичну базу дослідження склали праці вчених в галузі цивільного процесуального права, зокрема: Г.О. Аболоніна, Р. Бендера, О.Т. Боннера, Є.В. Васьковського, А.Х. Гольмстена, Р.Є. Гукасяна, М.А. Гурвича, А.Г. Давтяна, І. Джекоба, В.М. Жуйкова, М. Каппеллетті, В.В. Комарова, В.А. Кройтора, Х. Кьотца, Д.Д. Луспеника, В.Ю. Мамницького, Є.А. Нефедьєва, Ю.К. Осипова, І.А. Приходько, В.К. Пучинського, І.В. Решетнікової, В.М. Сидоренка, В.М. Семенова, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, Н.А. Чечиної; Д.М. Чечота, М.С. Шакарян, П.І. Шевчука, В.М. Шерстюка, М.Й. Штефана, В.В. Яркова та ін., а також теоретиків права та спеціалістів в інших галузях права.
Емпіричною базою дослідження були опубліковані рішення Європейського суду з прав людини відносно розгляду справ про порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини й офіційна судова практика.
Наукова новизна. Робота є комплексним науковим дослідженням процесуального аспекту доступності правосуддя у цивільних справах. Наукова новизна обумовлена предметом дослідження, що має теоретичне й практичне значення.
Проведені дослідження проблеми доступності правосуддя у цивільних справах дозволили сформулювати та обґрунтувати наступні основні положення, які виносяться на захист і мають певний ступінь новизни:
1. Вперше в науці досліджено історичні та концептуальні витоки проблеми доступності правосуддя, які дисертант знаходить у теорії та судовій практиці країн загального права, а також у межах всесвітнього руху “Доступ до правосуддя”, який виник у Європі у 60-х роках XX століття з метою зробити судовий захист найбільш ефективним.
2. Вперше в теоретичному плані автор розглядає проблему доступності правосуддя в аспекті розвитку концепції основних прав і свобод людини і доводить, що право на доступ до правосуддя є позитивним процесуальним правом в системі прав людини, відповідно до якого кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо своїх цивільних прав і свобод та отримати справедливий та ефективний захист, а держава зобов’язана створити відповідні умови для реалізації цієї можливості. У системі прав людини право на доступ до правосуддя є специфічним правом, оскільки при його реалізації здійснюється захист інших прав та свобод.
3. Автор доводить, що право на доступ до правосуддя гарантується закріпленням в міжнародних нормах та національному законодавстві вимог, які відображають загальновизнані чинники відправлення правосуддя, до реалізації яких заохочуються або зобов’язуються держави. На підставі цього зроблено висновок, що доступність правосуддя є певним стандартом, який відбиває вимоги справедливого і ефективного судового захисту, що конкретизуються в необмеженій судовій юрисдикціії, належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої зацікавленої особи до суду.
4. Вперше досліджується питання моделі судочинства і доступності правосуддя як генетично пов’язаних явищ. При цьому обґрунтована концепція “моделі справедливого судочинства” як певної системи, що оптимально відображає доступність правосуддя, для якої притаманні такі ознаки:
- доступ до тієї чи іншої судової інстанції повинен бути не лише формально проголошеним, а й реально існуючим;
- правосуддя за своєю сутністю повинно відповідати вимогам справедливості та забезпечувати ефективне поновлення в правах;
- судочинство має бути побудованим на засадах “послабленої” змагальності;
- у судочинстві як формі реалізації судової влади і правосуддя повинні гармонійно поєднуватися публічні та приватноправові засади.
6. На підставі структурно-функціонального підходу проведена структурна характеристика доступності правосуддя у цивільних справах, яка дала можливість виділити такі її складові елементи: "раціональна" юрисдикція суду; право громадського інтересу; належна судова процедура, розумні строки судового розгляду, “право бідності” та надання правової допомоги особам, які цього потребують, за допомогою спеціальних процесуальних механізмів.
7. Автором вперше обґрунтовується науковий та нормативний зміст і значення “раціональної” юрисдикції, яка сприяє тому, що, з одного боку, кожна заінтересована особа має право звернутися до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів, а, з іншого боку, суди не приймають до розгляду справи, якщо особа не є суб’єктом права на звернення до суду, відсутній об’єкт судового захисту або суд, до якого звернулася особа, є неналежною судовою установою для розгляду такої категорій справ.
8. Вперше в науці сформульоване поняття належної судової процедури, до якої включаються, по-перше, “фундаментальні принципи належної правової процедури” - сповіщення та слухання; законність доказів, які суд повинен приймати до уваги й обґрунтованість рішення. По-друге, принцип рівності сторін у змагальному процесі. По-третє, заборона втручання законодавця у процес здійснення правосуддя шляхом прийняття або зміни законодавчих актів, які мають зворотну силу і створюють передумови сприятливого для держави результату судового розгляду, звільняють одну зі сторін від виконання цивільно-правового обов’язку чи цивільно-правової відповідальності без згоди іншої сторони. По-четверте, принцип правової певності, відповідно до якого остаточні судові рішення є обов'язковими і повинні виконуватися. На підставі цього запропоновано внести зміни до ст. 1 ЦПК й доповнити ЦПК статтею “Належна судова процедура”.
9. Дисертант наводить додаткові аргументи щодо того, що громадський інтерес є самостійним об’єктом захисту. При цьому під останнім слід розуміти не індивідуальні суб’єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які належать окремим персоніфікованим особам, а суб’єктивні матеріальні права, свободи або інтереси, які одночасно належать кожній особі як члену суспільства чи певної спільноти та суспільству чи цій спільноті взагалі, тобто “мета-індивідуальні” права, свободи або інтереси. Захист таких прав, свобод та інтересів однієї особи автоматично тягне за собою захист та поновлення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб і суспільства взагалі. У роботі доводиться, що право громадського інтересу є специфічним правовим інститутом, метою якого є забезпечення захисту громадського інтересу як специфічного об’єкту.
10. Автором вперше розроблена конструкція позовів на захист громадського інтересу, які завжди є позовами про визнання і на момент винесення рішення не потребують повідомлення всіх зацікавлених осіб. Рішення за такими позовами створюють судову преюдицію для пред’явлення наступних особистих позовів про присудження особами, права, свободи чи інтереси яких захищалися за допомогою позовів на захист громадського інтересу.
11. Враховуючи прецедентну практику та рішення Європейського суду з прав людини, дисертантом обґрунтовано положення про те, що “розумний строк судового розгляду” є суттєвим елементом доступності правосуддя у цивільних справах і відноситься до службового строку. Автором запропоновано доповнити систему існуючих способів, які стимулюють дотримання строків у цивільному судочинстві (попереднє судове засідання, наказне провадження, заочний розгляд справи), так званою “компенсаційною” відповідальністю, законодавчим закріпленням права на оскарження дій або бездіяльності суддів, які процесуально не оформлені, та права на відшкодування за рахунок держави шкоди, спричиненої порушенням права на справедливий судовий розгляд незаконними винними діями або бездіяльністю суддів.
12. У дисертації обґрунтовується “право бідності” як механізм надання пільг у сплаті судових витрат. Автором вперше сформульовано положення про доцільність віднесення питання про визнання за особою “права бідності” до компетенції спеціально створених органів правової допомоги, які повинні оцінювати два критерії – фінансовий, тобто майнове становище особи, та критерій “обґрунтованості вимог” особи, з якими вона бажає звернутися до суду.
13. В роботі доведено, що доступність правосуддя у цивільних справах забезпечується функціонуванням механізмів надання правової допомоги. При цьому автором встановлено, що право на правову допомогу, закріплене у ст. 59 Конституції України, в цивільному судочинстві забезпечується за допомогою різних інститутів, спільним для яких є так званий захист “чужих прав”, а саме: судового представництва, участі у цивільному процесі прокурора, органів державної влади, місцевого самоврядування і осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, участі особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Практичне значення одержаних результатів. Наукова та практична значимість роботи визначається новизною дисертаційного дослідження й полягає в визначенні та розробці засад доступності правосуддя у цивільних справах як стандарту правосуддя, обґрунтуванні моделі “справедливого” судового розгляду, виділенні нових інститутів цивільного процесуального права, таких як право громадського інтересу та права бідності, що сприяє подальшому розвитку теорії цивільного процесуального права, удосконаленню діючого законодавства, формуванню правозастосовчої практики судів при розгляді та вирішенні цивільних справ.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Цивільний процес”, “Судочинство в господарських судах”, “Особливості розгляду окремих категорій справ” та інших, а також у викладенні цих дисциплін і при підготовці навчальних книг.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані у дисертації, доповідалися та обговорювалися на науковій конференції молодих вчених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.), на науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.), на XII Міжвузівській студентській науковій конференції “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.), на науковій конференції молодих вчених “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 11-12 листопада 2004 року).
Публікації. Основні положення й висновки цього наукового дослідження викладені в таких роботах:
- Сакара Н. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах// Право України. – 2004. - № 1. – С. 105-109.
- Сакара Н. Захист громадського інтересу в цивільному судочинстві// Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 2 (32). – С. 96-100.
- Сакара Н. Належна судова процедура як елемент доступності правосуддя// Юридична Україна. – 2004. - № 3. – С. 63-67.
- Сакара Н.Ю. “Право бідності” як елемент доступності правосуддя у цивільних справах// Юридична Україна.- 2005. -№ 1.- С. 38-43.
- Сакара Н.Ю. Право громадського інтересу як об’єкт судового захисту в цивільному судочинстві// Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (До міжнародного дня науки за мир і розвиток): Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. Конф. Молодих вчених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.)/ За ред. М.І. Панова. – Х.: нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 26-29.
- Сакара Н.Ю. Моделі судочинства та проблема доступності правосуддя у цивільних справах// Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 409-412.
- Сакара Н.Ю. Обсяг судового захисту та доступність правосуддя// Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників XII міжвуз. студ. наук. конф., м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.: У 2 ч. – Ч.2 / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”; студентське наук. тов-во. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 63-64.
- Сакара Н.Ю. Розумний строк судового розгляду як елемент доступності правосуддя у цивільних справах// Актуальні проблеми правознавства: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів/ За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – С. 66-68.
Структура роботи. Структура роботи визначена її предметом, метою та завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що складаються з дев’яти підрозділів, висновку і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 209 с., з них основний текст – 172 с. Список використаних джерел містить 380 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі проведеного дослідження доступності правосуддя в цивільних справах у контексті права на справедливий судовий розгляд визначена сутність доступності правосуддя як певного стандарту справедливості та проведена структурна характеристика доступності правосуддя у цивільних справах в межах процесуальної форми судочинства в суді першої інстанції, обґрунтована модель справедливого судового розгляду, що оптимально відображає доступність правосуддя, сформульовані окремі пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства та цивільного судочинства.
Здобуті наукові та практичні результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях права на справедливий судовий розгляд як невідчужуваного права в системі прав людини з метою посилення засад доступності правосуддя у цивільних справах; проблеми доступності правосуддя в межах процесуальної форми судочинства в суді апеляційної та касаційної інстанцій, при перегляді рішень та ухвал, що набрали законної сили за нововиявленими та винятковими обставинами; при розробці Закону України “Про правову допомогу”; внесенні змін до ЦПК; тлумаченні окремих положень діючого законодавства та формуванні судової практики в аспекті відповідності міжнародним стандартам справедливості та вимогам Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Певне наукове значення має інтерпретація доступності правосуддя у цивільних справах в контексті розвитку прав людини. Вона є методологічною засадою в дослідженні доступності правосуддя в аспекті права на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд.
Обґрунтування доступності правосуддя у цивільних справах як загально визнаного стандарту дає змогу сформулювати вимоги до системи судочинства та окремих процесуальних інститутів і процедур, що гарантують можливість безперешкодного звернення будь-якої заінтересованої особи до суду та справедливий і ефективний судовий розгляд, – тобто сприяє виконанню державою зобов’язань щодо забезпечення захисту прав і свобод людини.
Важливе методологічне значення для обґрунтування форми здійснення доступного правосуддя має підхід, відповідно до якого доступність правосуддя генетично пов’язана з вимогами справедливості. Це дає можливість сучасну модель судочинства інтерпретувати як модель справедливого судочинства, на підставі чого виділяти її базові засади.
Теоретичне та прикладне значення має інтепретація судової юрисдикції як елементу доступності правосуддя в якості раціональної. Наведене положення сприяє недопущенню на законодавчому рівні та при формуванні судової практики штучного звуження чи розширення судової юрисдикції, покладення на суди нехарактерних для сфери правосуддя обов’язків при одночасному неухильному додержанню права кожної особи на судовий захист та необмеженості судової юрисдикції.
Визначальним при відправленні правосуддя є впровадження справедливих судових процедур, які втілюються в понятті належної судової процедури. Наукове та прикладне значення має виділення складових такої процедури й запропоновані зміни до ЦПК.
Наукове та практичне значення має виділення громадського інтересу як самостійного об’єкту судового захисту, що може захищатися в межах цивільного судочинства за допомогою позовів на захист громадського інтересу. З метою втілення в судову практику таких позовів в дисертації запропоновані зміни до ЦПК.
Аналіз ЦПК дав можливість сформулювати висновок, що законодавець за допомогою деяких процедур сприяє й “узаконює” порушення строків судового розгляду, породжує судову тяганину. З метою забезпечення доступності правосуддя запропоновані механізми, що можуть сприяти додержанню строків, як з боку учасників процесу, так і з боку суддів. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для внесення змін до ЦПК та ЦК.
Прикладне значення має розроблення “права бідності” як певного механізму звільнення повністю або частково від сплати судових витрат, надання розстрочки чи відстрочки у сплаті судового збору. Запровадження вказаного механізму дає можливість в індивідуальному порядку вирішувати питання щодо надання пільг у сплаті судових витрат, що сприяє усуненню фінансових перешкод саме для конкретної особи в конкретній ситуації при зверненні до суду за захистом своїх прав. Розроблені в дисертації рекомендації можна використати при розробці Закону України “Про державну правову допомогу”.
В сучасних умовах доступність правосуддя у цивільних справах залежить від ефективності функціонуванням механізмів надання правової допомоги, якими у цивільному судочинстві є інститути захисту “чужих прав”. При цьому, враховуючи природу прав, свобод та інтересів, що захищаються в цивільному процесі, найбільш оптимальним механізмом є інститут судового представництва, який максимально враховує інтереси особи. Участь у процесі прокурора, органів державної влади та місцевого самоврядування не повинна підміняти собою інститут судового представництва, тому слід законодавчо обмежувати їх участь у цивільному процесі.
Натомість підлягають подальшому розробленню та вдосконаленню механізми надання безоплатної правової допомоги у цивільному процесі, що певною мірою зможуть задовольнити потреби осіб, які мають фінансові труднощі, в отриманні правової допомоги, а також надання правової допомоги особою, яка є фахівцем у галузі права.
Наукові та практичні результати дисертаційного дослідження є достовірними, оскільки випливають із визначеного автором об’єкта, предмета та методів дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практика ее применения / Под общ. ред. д.ю.н., проф. В.А. Туманова и д.ю.н., проф. Л.М. Энтина. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 336 с.
2. Cappelletti M., Garth B. Access to Justice: The Worldwide Movement to Make Rights Effective: A General Report// Access to Justice. - Milan. - 1979. - vol. 1. – р. 5-124.
3. Устав гражданского судопроизводства с объяснениями по решениям гражданского кассационного департамента и общественного собрания кассационное и I и II Департаментов правительствующего сената/ Составил А.Л. Боровиковский. - Изд. шестое. Испр. и доп. П.Н. Гуссаковский - СПб.: тип. А.С. Суворина. 1908. – 1102 с.
4. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. - СПб.: Тип. Стасюлевича, 1874. - Т.1. – 445 с.
5. Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса. - М.: Издание Бр. Башмаковых, 1913. - Т. 1. – 692 с.
6. Яблочков Т.М. Учебник русского гражданского судопроизводства. – Изд. 2-е, доп. - Ярославль: Книгоиздательство І. К. Гассанова, 1912. – 327 с.
7. Нефедьев А.Е. Учебник русскаго гражданскаго судопроизводства. – Москва: Университетская типография, 1904. – 120 с.
8. Энгельман И.Е. Курс гражданского судопроизводства. – Изд. 3-е испр. и доп.- Юрьево: Типография К. Маттисена, 1912. – 630 с.
9. Гордон В.М. Система русского гражданского судопроизводства (конспект лекций) Вып. 1-й. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1902. – 79 с.
10. Рязановский В.А. Единство процесса: Учебное пособие. – М.: ОАО «Издательский Дом «Городец», 2005. – 80 с.
11. Гольдман Р., Леонтовська Э., Франковськи С.,Верховный суд США о гражданских правах и свободах. - Польша: изд-во "БЕГА", 1997. – 254 с.
12. Jacob Н. Access to Justice In England// Access to Justice. - Milan. - 1979. - vol. 1. – р. 415-478.
13. Блакенбург Э. Юристы и правовые инновации в Германии и США (сравнительный анализ)// Государство и право - 1997. - № 5 – С. 100-108.
14. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М.: Юрид. литература, 1982. – 152 с.
15. Гурвич М.А. Принципы советского гражданского процессуального права (система и содержание)// Советское государство и право. - 1974. - № 12. - С. 20-27.
16. Советский гражданский процесс/ под ред. проф. М.К. Треушникова/. - М.: Изд-во Московского университета, 1989. – 463 с.
17. Давиденко Г.И. Рассмотрение гражданских дел. - Киев.: Изд-во Политиздат Украины, 1985. – 110 с.
18. Салищева Н.Г. Гражданин и административная юстиция в СССР. - М.: Наука, 1970. – 163 с.
19. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР (Іст.-прав. нарис). – Київ: “Вища школа”, Вид-во при Київ. ун-ті, 1973. – 215 с.
20. Заворотько П.П. Процессуальные гарантии исполнения судебных решений. - М.: Юрид. лит., 1974. – 360 с.
21. Гурвич М.А. Право на иск. – М.-Л.: Издательство академии наук СССР, 1949. – 214 с.
22. Иванов О.В. Права граждан при рассмотрении гражданских дел. - М.: Юрид. литература, 1970. – 128 с.
23. Мельник Є.Ф. Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. – 153 с.
24. Ходаковський І. Розв'язання цивільних спорів. - Київ: Політвидав України, 1974 р. – 111 с.
25. Кожухар А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев: «Штиинца», 1989. – 142 с.
26. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 312 с.
27. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданский процесс. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М), 2002. – 352 с.
28. Сидоренко В.М. Принцип доступности правосудия и проблемы его реализации в гражданском и арбитражном процессе: Автореф. дисс… канд.юрид.наук: 12.00.15/Уральская гос. юрид. академия. - Екатеринбург, 2002. – 24 с.
29. Марочкін І.Є. Доступність правосуддя// Проблеми законності. – Вип. 58. – Х: НЮАУ, 2003. – С. 125-131.
30. Марочкін І.Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали науково-практичної конференції 18-19 квітня 2002 р. м. Харків. - К.-Х. "Юрінком Інтер", 2002. - С. 31-34.
31. Власов А.А. Проблемы эффективности и доступности правосудия в России// Государство и право. – 2004.- № 2. – С. 13-20.
32. Судебная власть / Под ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 720 с.
33. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001. – 696 с.
34. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 624 с.
35. Фурса С.Я. Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 480 с.
36. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. (Серія: Процесуальні науки) – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005. – 256.
37. Мамницкий В.Ю. Принцип состязательности в гражданском судопроизводстве: Дисс… канд.юрид.наук: 12.00.03. - Харьков, 1995. – 177 с.
38. Мамницкий В.Ю. Всеобщая декларация прав человека и некоторые принципы гражданского процессуального права. // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доповідей та наукових повідомлень наукової конференції професорсько-викладацького складу 10-11 грудня 1998 р. у м. Харкові. - Х., 1999. - С. 112-114.
39. Кройтор В.А. Гражданский процесс: Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2002. – 288 с.
40. Шевчук П.І. Доступ до правосуддя: сучасний стан і шляхи вдосконалення // Адвокат. - 2000. - №1. - С. 3-5.
41. Шевчук П.І. Питання про доступність правосуддя та правової допомоги потребує законодавчого вирішення // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2 (18). - С. 38-41.
42. Приходько И.А. Доступность правосудия в гражданском и арбитражном процессе. Основные проблемы// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 12-41.
43. Вицин С.Е. Проблемы судоустройства и судопроизводства в правовом государстве// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 42-45
44. Решетникова И.В. Протокол судебного заседания через призму доступности судебной защиты// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 295-301.
45. Гражданский процесс: Учебник / Отв. ред. проф. В.В. Ярков. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ВолтерсКлувер, 2004. – 720 с.
46. Каллистратова Р.Ф. Доступность и эффективность правосудия в проектах ГПК и АПК// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 99-104
47. Шерстюк В.М. Право быть выслушанным и быть услышанным – принцип гражданского процессуального права// Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве/ Под ред. М.К. Треушникова. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – С. 57-63.
48. Гребенцов А.М. Развитие хозяйственной юрисдикции в России. - М.: Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
49. Чудиновских К.А. Подведомственность в системе гражданского и арбитражного процессуального права. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 306 с.
50. Туманова Л.В. Некоторые вопросы обеспечения права на справедливое судебное разбирательство// Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства: теория и практика: Сб. науч. статей. – Краснодар – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 45-54.
51. Проблемы науки гражданского процессуального права /В.В. Комаров, В.А. Бигун, В.В. Баранкова; Под ред. Проф. В.В. Комарова. - Х.: Право, 2002. – 440 с.
52. Рожнов О.В. Принцип оперативности в гражданском процессуальном праве: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03/ Национальная юридическая академия Украины - Х., 2000. – 184 с.
53. Боннер А.Т. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права. - М.: ВЮЗИ, 1987. – 78 с.
54. Тихонович В.В. Принцип процессуальной экономии в советском гражданском процессуальном праве: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. - Минск., 1975 г. – 28 с.
55. Комаров В.В. Предмет цивільного процесуального права. – Х.: Українська юридична академія,1992. – 45 с.
56. Комаров В.В. Конституционные параметры гражданского судопроизводства// Российский конституционализм и современные тенденции развития правовой системы: К 10-летию принятия Конституции РФ: Сборник материалов международной научно-практической конференции. – Ч.1. Проблемы формирования конституционного государства и режима конституционализма в России: теория, история, практика. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2003. –С. 35-40;
57. Комаров В.В. К проблеме о конституционных основаниях гражданского судопроизводства// Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства: теория и практика: Сб. науч. статей.- Краснодар – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 91-108.
58. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2004. – 464 с.
59. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
60. Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 1./ Под. ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. – М.: Юристъ, 2000. – 392 с.
61. Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права. Т. 2./ Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой.- М.: Юристъ, 2000. – 520 с.
62. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие/ Сост. Проф. В.В. Маклаков – 2-е изд., исправ. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 584 с.
63. Права человека. Учебник для вузов. Ответственный редактор – член-корр. РАН, доктор юридических наук Е.А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М., 1999. –С. 573.
64. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. - К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. – 262 с.
65. Гладких В.И. Юридическая природа социально-экономических прав граждан и их место в системе конституционных прав// Проблемы законности. – Вип. 72. – С. 9-16.
66. Права человека. Основные международные документы. Сб. документов. – М.: Междунар. Отношения, 1990. – 160 с.
67. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 1072 с.
68. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий/ Под ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – М.: Юриспруденция, 2001. – 208 с.
69. Конституційні акти Європейського Союзу. – К., 2004. – 368 с.
70. Доступ к правосудию// Российская юстиция. – 1997. - № 6. – С. 2-4.
71. Доступ к правосудию// Российская юстиция. – 1997. - № 9. – С. 2-4.
72. Доступ к правосудию// Российская юстиция. – 1997. - № 7. – С. 5-8.
73. Доступ к правосудию// Российская юстиция. – 1997. - № 10. – С. 2-4.
74. Доступ к правосудию// Российская юстиция. – 1997. - № 11. – С. 2-4.
75. Европейский суд по правам человека. Избранные решения: в 2 т. Т.1. - М.: НОРМА, 2000. – 856 с.
76. Конституции государств Европы: В 3 т. Т. 2 / Под общей редакцией и со вступительной статьей Директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 840 с.
77. Конституции государств Европы: В 3 т. Т. 3 / Под общей редакцией и со вступительной статьей Директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 792 с.
78. Комментарий к Арбитражному процессуальному кодексу Российской Федерации/ Под ред. Г.А. Жилина – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 840.
79. Офіційний вісник України. – 2002. - № 10. – ст. 441.
80. Офіційний вісник України. – 1998. - № 1. – ст. 25.
81. Постанова Верховного суду України від 04.03.2003 р. у справі № 2/390// Юридична газета. – 2004. - № 11.
82. Паліюк В.П. Особливості застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод: (навчально-практичний посібник). – Миколаїв: “Атол”, 2003. – 130 с.
83. Паліюк В.П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. – К.: Фенікс, 2004. – 264 с.
84. Сидоренко В.М. Эффективность механизма международного контроля за соблюдением Россией права на доступ к правосудию// Система гражданской юрисдикции в канун XXI века: современное состояние и перспективы развития. Межвузовский сборник научных трудов. - Екатеринбург: Изд-во гуманитарного университета, 2000. - С. 272-289.
85. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Права і свободи людини і громадянина: Навчальний посібник. – Х.: “Факт”, 2001. – 440 с.
86. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізму їх реалізації// Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 5. – С. 57-61.
87. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02/ Ін-т-т держ. і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – К, 2001. – 16 с.
88. Цивільне процесуальне право України: [Підручник для юрид. вузів і фак./ В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін.]; За ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 1999. – 592 с.
89. Погоріло В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права і свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
90. Пашук Т.І. Співвідношення прав на ефективний засіб юридичного захисту і на справедливий судовий розгляд (у світлі європейських стандартів)// Адвокат. – 2005. - № 1. – С. 35-42.
91. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. - М.: Юрид.лит., 1991. – 160 с.
92. Тиунов О.И. Международно-правовые стандарты прав человека: развитие и характерные черты// Российский юридический журнал. – 2001. - № 4. – С. 41-49.
93. Полянский Н.Н. Основные формы построения уголовного процесса// Учен. зап. Моск. ун-та. Труды юрид. ф-та. 1949. Вып. 145, Кн. 4. – с. 51-55.
94. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. – ИКД «Зерцало-М», 2001. – 480 с.
95. Шестакова С.Д. Состязательность уголовного процесса. – СПб.: Изд-во «Юридический центр «Пресс», 2001. – 220 с.
96. Семухина О.Б. Типология уголовного процесса англо-американской и романо-германской правовых систем. – Томск: Изд-во НТЛ, 2002. – 94 с.
97. Калиновский К.Б. Основные виды уголовного судопроизводства: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во юридического института (Санкт-Петербург), 2002. – 63 с.
98. Смирнов А.В. Модели уголовного процесса. – СПб.: «Наука», 2000. – 224 с.
99. Нефедьев Е.А. Учебник русскаго гражданскаго судопроизводства. - Москва.: Университетская типография, 1905 г. - Вып. II-ой. - С. 121-206.
100. Шишкин С.А. Состязательность в гражданском и арбитражном судопроизводстве. – Пособие. – М.: Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 192 с.
101. Халатов С.А. Представительство в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 208 с.
102. Туткевич Д.В. О достижении материальной правды в гражданском процессе// Журнал министерства юстиции. - 1897. - № 2. - С. 43-61.
103. Шевчук П.І. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі.// Право України. - 2000. - № 4. - с. 8-12.
104. Фазикош Г. Змагальний тип цивільного судочинства та вплив змагальних процедур на судове рішення // Право України. - 2002. - № 12. - С. 27-32.
105. Стецовский Ю.И. Судебная власть. Учебное пособие. – М.: Дело, 1999. – 400 с.
106. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США. - 2-е изд., перераб. и доп. М.: Городец, 1999. – 284 с.
107. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. - №1.
108. Шевцов В.С. Право и судебная власть в Российской Федерации. – М.: ООО «Профобразование», 2003. – 368 с.
109. Вибрані справи Європейського суду з прав людини. Випуск 1. – К.: “Фенікс”, 2003. – 288 с.
110. Мозолин В.П. О гражданско-процессуальном правоотношении // Сов. гос-во и право. – 1955. - № 6. –с. 50-57.
111. Джалилов Д.Р. Гражданско-процессуальное правоотношение и его субъекты. – Душанбе, 1962. – 41 с.
112. Зейдер Н.Б. Гражданские процессуальные правоотношения. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1965. – 74 с.
113. Чечина Н.А. Гражданские процессуальные правоотношения. – Л.: Изд-во ленинградского университета, 1962. – 68 с.
114. Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. - М., 1966. – 168 с.
115. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти: Навч. посібник / В.В. Комаров, П.І. Радченко. – К.: УМК ВО, 1991. – 104 с.
116. Гурвич М.А. К вопросу о предмете науки советского гражданского процесса// Ученые записки ВИЮН. – 1955.– вып. 4. – с. 43-78.
117. Чечот Д.М. Избранные труды по гражданскому процессу. – СПб: Издательский Дом С.-Петерб. гос. Ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. Ун-та, 2005. – 616 с.
118. Викут М.А. Взаимодействие публичного и частного права в гражданских процессуальных правоотношениях// Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвузовский сборник научных трудов / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева, и др. Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1998. – С. 33-39.
119. Боннер А.Т. Принцип законности в советском гражданском процессе. – М., 1989. – 80 с.
120. Бабаков В.А. Публично- и частно-правовые начала в гражданском процессуальном праве// Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвузовский сборник научных трудов / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева, и др. Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1998. – С. 207-218.
121. Гурвич М.А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия // Труды ВЮЗИ. Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права. М., 1965. Т. 3. – С. 62-116.
122. Шакарян М.С. Субъекты советского гражданского процессуального права. – М., 1970. – 214 с.
123. Гурвич М.А. Структура и движение гражданского процессуального правоотношения // Труды ВЮЗИ. Вопросы науки советского гражданского процессуального права. М., 1975. Т.38. – С. 3-34;
124. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
125. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права (основные вопросы защиты об иске). – М.: МГУ,1965. – 189 с.
126. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія. – К.: Атака, 2004. – 288 с.
127. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
128. Кройтор В.А. Проблеми доступності цивільного судочинства в Україні у зв’язку з реальним закріпленням принципу змагальності// Право і безпека. – 2004. - № 3’1. – с. 98-101.
129. Мамницкий В.Ю. Полномочия суда по обеспечению состязательности сторон в гражданском судопроизводстве// Нова Конституція і проблеми вдосконалення законодавства: тематичний збірник наукових праць. - Х.: НЮАУ, 1997. - С. 101-106.
130. Зайцев И.М. Соотношение публично-правового и частноправового в гражданском процессуальном кодексе// Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвузовский сборник научных трудов / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева, и др. Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1998. – С. 27-32.
131. Коваленко А.Г. Частные и публичные начала в принципах судебного доказывания // Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвузовский сборник научных трудов / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева, и др. Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1998. – С. 130-139;
132. Савельева Т.А. Судебная власть в гражданском процессе: соотношение публично- и частноправовых начал // Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвузовский сборник научных трудов / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева, и др. Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1998. – С. 179-187.
133. Яковлев В.Ф. Вступительное слово// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 9-11.
134. Ярков В.В. Современные проблемы доступа к правосудию в Российской Федерации // Российский юридический журнал. - 2001. - № 1. - с. 16-29.
135. Ярков В.В. Цели судопроизводства и доступ к правосудию// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 70-88.
136. Ярков В.В. Доступно ли гражданам наше правосудие?// Российская юстиция. – 1999. - №2. – С. 25-26.
137. Битяк Ю. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві.// Вісник академії правових наук. – 2003. - № 1(32). – С. 51-60.
138. Аболонин Г.О. О проблемах доступности и эффективности правосудия по гражданским делам, связанным с нарушением прав и законных интересов многочисленных групп лиц // Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 346-364.
139. Приходько И.А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 672 с.
140. Коршунов Н.М., Аккуратов И.Ю. Доступность судебной защиты и эффективность защиты гражданских прав муниципальных образований // Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 283-294.
141. Офіційний вісник України. – 2004.- № 49. – Ст. 3220.
142. Процессуальные права сторон спора// Юридическая практика. – 2005. - № 9. – С. 19-20.
143. Сахнова Т.В. Справедливый судебный процесс: иллюзии или реальность?// Система гражданской юрисдикции в канун XXI века: современное состояние и перспективы развития. Межвузовский сборник научных трудов. – Екатеринбург: Изд-во гуманитарного университета, 2000. – С. 22-32.
144. Андреева Т.К. Проблемы разграничения подведомственности// Проблемы защиты прав и законных интересов граждан и организаций: Материалы международной научно-практической конференции. – Краснодар: Кубанский государственный университет, 2002. – С. 33-40.
145. Кожухов А. 50 миллионов доверенностей// Юридическая практика. –2002. - № 28 (238) – С. 12.
146. Решетникова И.В. Право общественного интереса и российский гражданский процесс// Российский юридический журнал. – 1996. - № 4. – С. 8-13;
147. Вісник Верховного суду України (вкладка). – 2001. - № 6.
148. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
149. Сидоренко В.М. Проблемы доступности правосудия на отдельных стадиях гражданского и арбитражного судопроизводства// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 243-249.
150. Чечина Н.А. Объем правовой защиты в гражданском судопроизводстве// Правоведение. – 1993. - № 1. – С. 42-54.
151. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Уч. пособие. – Свердловск: Свердловский юрид. инст-т. Типография изд-ва «Уральский рабочий», 1973. – 124 с.
152. Пелевин С.М. Критерии подведомственности гражданских дел.// Изв. Вузов Правоведение. – 1990. - №1 – С. 80-84.
153. Полянчуков И.В. Подведомственность гражданско-правовых споров. Перспективы развития// Правоведение. – 1993. - № 2. – С. 97-100.
154. Тимченко П.М. Проблеми судової підвідомчості: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03/ Національна юридична академія України. - Х, 2000. – 19 с.
155. Основы гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик. Основы судопроизводства Союза ССР и союзных республик. – М.: Изд-во «Известия сов. депут. труд-ся», 1962. – 95 с.
156. Відомості ВР УРСР. – 1983. – № 38 (додаток). – ст. 573, з наступними змінами.
157. Відомості ВР УРСР. – 1969. - № 26 (додаток). – ст.. 204, з наступними змінами.
158. Комаров В.В. Новелізація цивільного процесуального законодавства та засади нового Цивільного процесуального кодексу України// Вісник академії правових наук України. – 2003. - № 2-3. – С. 467-482.
159. Нефедьев Е.А. Гражданский процесс. М.:1900. – 463 с.
160. Гольмстен А.Х. Учебник русского гражданского судопроизводства. – Изд. 2-е испр. и доп. - СПб., 1894.-391 с.
161. Советский гражданский процесс/ Отв. ред. Клейнман А.Ф. – М.: Юрид. лит., 1963. – 249 с.
162. Арбитражный процесс в СССР: Учебник / Под ред. К.С. Юдельсона. - М.: Юрид. лит., 1984. – 240 с.
163. Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс. – М.: Госюриздат, 1952. – 420 с.
164. Советское гражданское процессуальное право/ Отв. ред. Гурвич М.А. – М.: Высшая школа, 1964. – 247 с.
165. Комаров В.В. До питання методології науки цивільного процесуального права// Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13-14 грудня 2002 р. Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2003. –С. 240-243.
166. Сапунков В.Й., Ємельянова І.І. Проблеми цивільної юрисдикції// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 6. – С. 52-59.
167. Сердюк В.В. Юрисдикція судів України за спеціалізацією. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10/Київський національний університет імені Тараса Шевченко. – К., 2003. – 19 с.
168. Удальцова И.В. Особое производство и проблемы признания гражданина ограниченно дееспособным или недееспособным. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. - Х., 1998. – 202 с.
169. Кашепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства ее реализации// Государство и право. – 1998. - № 2. – С. 66-71.
170. Вісник Верховного суду України (вкладка). – 2001. - №4.
171. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. – К.: Видавництво “Реферат”, 2002. – 344 с.
172. Моисеев С.В. О праве на обращение в суд// Заметки о современном гражданско и арбитражном процессуальном праве/ Под ред. М.К. Треушникова. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004.- С. 230-242.
173. Щеглов В.Н. Иск о судебной защите гражданского права. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1987. – 168 с.
174. Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. – Львов, 1982. – 216 с.
175. Гукасян Р. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве. – Саратов: Приволжское книжное издательство, 1970. – 191 с.
176. Викут М.А. Стороны – основные лица искового производства. – Саратов: Изд-во Сарат. Ун-та, 1968. – 76 с.
177. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу РСФСР (научно-практический)/ Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Юристъ, 2000. – 880 с.
178. Справа № 2-1501/2001 року// Архів Старокиївського районного суду м. Києва.
179. Ухвала Верховного суду України від 26.12.2001 р. у справі № 6-3994кс01// Архів Старокиївського районного суду м. Києва.
180. Офіційний вісник України. – 2004. - № 50. –ст. 3288.
181. Сборник законов РФ. – 1994. - № 32. – ст. 3301.
182. Сборник законов РФ. – 1996. - №1. – ст. 1.
183. Сборник законов РФ. – 1998. - № 7. – ст. 785.
184. Справа № 2-76/2001 року// Архів Старокиївського районного суду м. Києва.
185. Сборник законов РФ. – 2002. - № 46. – ст. 4532.
186. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
187. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Вид. 2-е, зі змінами й доповненнями. – Київ, 1994. – 236 с.
188. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів]/ М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
189. Мотовиловкер Е.Я. Інтерес как сущностный момент субъективного права (цивилистический аспект)// Изв. вузов. Правоведение. – 2003. - № 4. – С. 52-62.
190. Власова А.В. О соотношении субъективного гражданского права и интереса// Изв. вузов. Правоведение. – 2004. - № 3. – С. 179-183.
191. Бірюков І. Інтерес і суб’єктивне право// Право України.- 2004. – № 8. –С. 18-21.
192. Апранич М.Л. Охраняемые законом личные неимущественные интересы// Изв. вузов. Правоведение. – 2001. - № 2. – С. 124-132.
193. Малько А.В. Субъективное право и законный интерес// Правоведение. Известие вузов. – 2000. - № 3. – С. 30-48.
194. Малько А.В., Субочев В.В. Законные интересы как правовая категория. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 359 с.
195. Малеин Н.С. Охраняемый законом интерес// Сов. Государство и право. – 1980. - № 1. – С. 27-34.
196. Крашенинников Е.А. Интерес и субъективное право// Изв. вузов. Правоведение. – 2000. - № 3. – С. 133-141.
197. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Ленинград: Издательство ленинградского университета, 1968. – 72 с.
198. Свердлык Г.А. Гражданско-правовые способы сочетания общественных, коллективных и личных интересов. – Свердловск: УрГУ, 1980. – 72 с.
199. Офіційний вісник України. – 2001. - № 7. – ст. 259.
200. Про деякі питання розгляду господарськими судами подань органів державної податкової служби про продовження строку адміністративного арешту активів платника податків// Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 4. – с. 138-140.
201. Про практику Верховного суду України у справах про продовження строку адміністративного арешту активів платника податків// Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 2. – 65-66.
202. Офіційний вісник України. – 2005. - № 6. – ст. 340.
203. Бухгалтерия. – 2005. - № 27. – С. 21.
204. Тимченко Г.П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03/Національна юридична академія України. – Х., 2002. – 203 с.
205. Рассахатская Н.А. Проблемы специализации гражданско-процессуальной деятельности// Проблемы доступности и эффективности арбитражного и гражданского судопроизводства. – Ответственный редактор И.А. Приходько. –М.: Издательство ООО «Юридическая фирма «Лиджист», 2001. – С. 212-217.
206. Романец Ю.В. Специализация в судебной деятельности как средство повышения эффективности правосудия// Проблемы защиты прав и законных интересов граждан и организаций: Материалы международной научно-практической конференции Краснодар-Сочи, 23-26 мая 2002 г. – Краснодар: Кубан. гос. Ун-т, 2002. – С. 5-13.
207. Черленяк М.І. Деякі актуальні питання підвідомчості справ господарським судам України// Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних із державним регулюванням економічних відносин: Матеріали наук.-практ. конф., 20-21 жовт. 2004 р., м. Харків. – Х., 2004. – С. 157-163.
208. Жуйков В.М. Судебная защита граждан и юридических лиц. – М.: Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 320 с.
209. Civil Procedure. Cases and Materials by John J. Cound, Jack H. Friedenthal, Arthur R. Miller, John E. Sexton. – Seventh Edition. – St. Paul, Minn.: West Publishing Co., 1997. – XLVI, 1334 p.
210. Никеров Г.И. Административно-процессуальное право США.// Государство и право. – 1997. -№ 12. – С.96-103.
211. Берхнем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999. – 554 с.
212. Бортновська З. Справи з питань оподаткування: межі застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Європейський суд з прав людини. Базові матеріали. Застосування практики. – К. Український Центр Правничих студій, 2003. – С. 547-558.
213. Питання застосування статті 6 Конвенції щодо участі захисника у кримінальному судочинстві// Матеріали до другого пленарного засідання Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. – Київ – грудень 2003 року. – С. 5-6.
214. Проблеми співвідношення національного законодавства з положеннями ст. 6 у питаннях визначеності строків розгляду кримінальних справ// Матеріали до другого пленарного засідання Науково-консультативної ради при Верховному Суді Україн