ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ\'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….........4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ………………………………………........15

1.1. Поняття і значення державної реєстрації...…………..........................15
1.2. Цілі, функції і принципи державної реєстрації...................................26
1.3. Законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва.....................................................................................................35
1.4. Правила ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.................................................................................. 59
Висновки до розділу 1 ………………………………………………........ 75

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕДУРА ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ..........................................................78

2.1. Поняття процедури державної реєстрації...........................................78
2.2. Порядок державної реєстрації юридичної особи, її припинення та фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, і припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця................................101
Висновки до розділу 2.................................................................................133

РОЗДІЛ 3. ПРАВООХОРОННІ ЗАСОБИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…….136

3.1. Поняття і види правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації...……...................................................................................................136
3.2. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб'єктів підприємництва...……....................................149
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 165

ВИСНОВКИ………………………………………………………………170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….......179
ДОДАТКИ.................................................................................................. 199

ВСТУП
Актуальність теми. Протягом останніх кількох років в Україні здійснюються заходи щодо створення умов, що сприяють підвищенню підприємницької активності, а також усунення зайвого адміністративного втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, яке негативно впливає на підприємницьку діяльність. Це сприяє належній реалізації права на підприємницьку діяльність, закріпленого в ст.42 Конституції України [1].
Реформування вітчизняної економіки означає встановлення в суспільстві вільних засад для виникнення і розвитку суб'єктів підприємницької діяльності. Тому упорядкування процесу створення, зокрема, державної реєстрації суб'єктів господарювання стає важливим законодавчим і правозастосовчим завданням, що потребує теоретичного дослідження.
В умовах ринкових відносин, що розвиваються, в Україні держава заінтересована у встановленні чіткого порядку організації і регулювання діяльності суб'єктів підприємництва. Тому проблеми державної реєстрації суб'єктів підприємництва набувають істотної значимості, особливо останнім часом, у зв'язку з оновленням законодавства у цій сфері.
Відповідно до рекомендацій парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”, схвалених Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 990-IV [2], незважаючи на те, що процедура реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні спрощена, післяреєстраційні процедури складні та довготривалі, що негативно впливає на розвиток підприємництва. Тому актуальним для України є створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб’єктів бізнесу.
У плані дій, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році” [3], передбачено приведення у відповідність з директивами ЄС процедур заснування (у тому числі і реєстрації) національної системи державної реєстрації суб’єктів господарювання, у тому числі малого і середнього бізнесу, ведення Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДРЮФОП) та проведення консультацій з відповідними інституціями ЄС щодо можливості його приєднання до Європейського реєстру бізнесу (ЄРБ).
В Указі Президента України „Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 12 травня 2005 р. [4] з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність, створення більш сприятливих умов для розвитку підприємництва на засадах непорушності права приватної власності, підтримки добросовісної конкуренції і обмеження монополізму постановлено до 1 вересня 2005 р. затвердити план заходів щодо входження України власним сегментом до Європейського реєстру бізнесу (ЕБК), запровадження механізмів такого входження та забезпечення укладання відповідних угод.
Державна реєстрація суб'єктів підприємництва є однією з найбільш важливих процедур, що безпосередньо впливає на розвиток підприємництва й у цілому економіки країни.
Оновлення законодавства у сфері державної реєстрації, що передбачає створення спрощеної системи державної реєстрації підприємців, спрямоване на дебюрократизацію економіки України, упорядкування дозвільних і контрольних функцій держави стосовно суб'єктів господарювання.
Введення в дію Господарського кодексу України [5] та Цивільного кодексу України [6] означає новий етап у розвитку законодавства про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва. Прийняття Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. (далі – Закон про державну реєстрацію) [7] підвищує значення дослідження інституту державної реєстрації в сучасних умовах. Разом з тим, існують значні колізії зазначених законів, що вимагають свого вирішення, оскільки їхнє застосування на практиці викликає численні труднощі. Окремі питання державної реєстрації суб'єктів підприємництва урегульовані у вищевказаних нормативно-правових актах не повністю. Хоча Закон про державну реєстрацію містить низку важливих положень, що принципово відрізняють діючий порядок реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від існуючого раніше, однак залишились питання щодо процедури здійснення державної реєстрації саме суб'єктів підприємництва, що регламентовані неповно або недостатньо.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності є одним з основних інститутів господарського права, що вимагає подальшого удосконалювання. Як і багато інститутів господарського права, інститут державної реєстрації знаходиться в стадії розвитку.
На необхідність наукового аналізу зазначеної проблеми вказує також інтерес вчених до проблематики державної реєстрації у сфері підприємництва. Низку правових проблем державної реєстрації висвітлено в роботах українських і російських вчених А.Бризгаліна, В.І.Крусса, В.І.Маркова, О.М.Олейник, А.Ноздрачьова, В.Ф.Попондопуло та ін. Проблема державної реєстрації суб'єктів підприємництва та її правового регулювання з загальнотеоретичних позицій і в науково-практичному плані досить активно обговорюється в юридичній літературі.
У вітчизняній літературі дослідження у цій сфері, в основному, проводилися до істотного оновлення в останні роки господарського законодавства, у тому числі законодавства про державну реєстрацію суб'єктів господарювання.
Хоча деякі правові проблеми правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності досліджувалися, зокрема, у роботах вчених-юристів, багато теоретичних і практичних проблем не розроблені або недостатньо розроблені в науковій літературі.
В юридичній літературі не приділялося належної уваги дослідженню процедури державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності як низки послідовно пов'язаних стадій. Багато питань державної реєстрації суб'єктів підприємництва є спірними в юридичній літературі. Зокрема, дискусійними питаннями є поняття державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, її цілі, функції та принципи, визначення характеру і галузевої належності інституту державної реєстрації суб'єктів підприємництва.
З огляду на вищенаведене, дослідження правового регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності є актуальним і доцільним, з урахуванням можливості використання його результатів для вдосконалення чинного законодавства України.
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України в умовах переходу до ринкової економіки.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі задачі:
проведення аналізу сутності легального визначення державної реєстрації та формування наукової дефініції державної реєстрації як умови легітимації підприємницької діяльності, що має конститутивне значення та є засобом державного регулювання;
обґрунтування необхідності визначення цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та їх зазначення в Законі про державну реєстрацію;
проведення аналізу законодавства України, зарубіжних країн, іноземного досвіду щодо державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності для виявлення його недоліків й обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;
дослідження правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і надання пропозицій стосовно їх удосконалення;
визначення основних положень уніфікованої системи державної реєстрації на базі державної реєстрації юридичних осіб та державної реєстрації фізичних осіб-підприємців та здійснення аналізу стадій державної реєстрації;
визначення поняття та виявлення видів правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності;
здійснення класифікації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державною реєстрацією суб’єктів підприємницької діяльності.
Предметом дослідження є правове регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджувався інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, його роль і місце в системі господарського законодавства України. Порівняльно-правовий метод використовувався для з'ясування досвіду правового регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні та зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило дослідити розвиток нормативно-правової бази регулювання державної реєстрації в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питання правового забезпечення державної реєстрації у сфері підприємництва.
Теоретичними джерелами дослідження слугували наукові здобутки таких провідних українських і російських вчених, як А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, І.В. Єршової, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, Ж.А. Іонова, В.К. Мамутова, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, Н.О. Саніахметової, О.О. Чувпила, В.С. Щербини, О.С. Янкової та ін.
Емпіричну базу дослідження склали законодавство України, правозастосовча практика, а також спеціальна вітчизняна наукова література, у якій досліджуються проблеми правового регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, на основі якого розроблено, обґрунтовано та сформульовано низку нових концептуальних як у теоретичному, так і практичному значенні положень, спрямованих на вдосконалення правового регулювання реєстраційних процедур.
Уперше:
обґрунтовано, що інститут державної реєстрації суб’єктів підприємництва охоплює три види відокремлених відносин у сфері державної реєстрації: реєстрація створення суб’єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця; реєстрація припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб’єктним складом;
запропоновано визначення поняття заявника як особи, яка відповідно до чинного Закону про державну реєстрацію звертається за державною реєстрацією, та кола осіб, які можуть бути заявниками, зокрема в відносинах:
- реєстрації створення - засновник (засновники) юридичної особи, що створюється, або уповноважена ним (ними) особа, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця - засновник (засновники) юридичної особи, керівник постійно діючого виконавчого органу юридичної особи або інша особа, яка має право без доручення діяти від імені цієї юридичної особи, уповноважені ним (ними) особи, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва - арбітражний керуючий або керівник ліквідаційної комісії (ліквідатор) при ліквідації юридичної особи; інша особа, яка діє на підставі повноваження, передбаченого законом чи актом спеціально уповноваженого на те державного органу, або актом органу місцевого самоврядування, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа;
обґрунтовано необхідність закріплення в законодавстві юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, крім державних реєстраторів, заявників;
аргументовано доцільність встановлення наступних підстав відповідальності учасників відносин в сфері державної реєстрації за порушення законодавства про державну реєстрацію:
- для державних реєстраторів – необґрунтована відмова у проведені державної реєстрації, нездійснення державної реєстрації у встановлений строк, несвоєчасне або неточне внесення записів про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру, незаконна відмова в наданні або несвоєчасне надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушення порядку державної реєстрації, щодо: реєстрації при створенні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації припинення юридичної особи та фізичних осіб-підприємців;
- для заявників під час реєстрації створення – надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей;
- для заявників під час реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця – ненадання, несвоєчасне надання або надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей.
Удосконалено:
визначення моменту завершення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, яким пропонується вважати передачу відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування;
положення щодо порядку державної реєстрації припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, шляхом виключення норм, якими передбачено внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення заявника щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, як недоцільної та яка не має чітко окресленої мети з точки зору ефективності самого процесу припинення.
Дістали подальший розвиток:
галузева належність інституту державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності до господарського права, з уточненням предмету його правового регулювання, а саме відносин щодо організації підприємницької діяльності, які виникають стосовно засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом;
система принципів державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема шляхом включення до неї принципів єдності та гласності (відкритості) , які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію;
положення щодо процедури державної реєстрації, зокрема, шляхом доопрацювання таких питань:
- зазначення строку, протягом якого заявник зобов’язаний подати державному реєстратору реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
- можливості відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, лише за підставами, встановленими Законом про державну реєстрацію;
- встановлення правила щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про паспортні й інші персональні дані фізичних осіб, що можуть бути надані виключно органам державної влади, органам державних позабюджетних фондів у випадках і в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (це обмеження не застосовується при наданні копії установчих документів юридичних осіб, що містить зазначені відомості, а також відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців);
- закріплення вичерпного переліку підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи;
- аргументація недоцільності ведення процедури щорічного підтвердження юридичною особою відомостей про неї, що, по суті є новим видом звітності та пов’язана з суттєвим ризиком постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи за визначеною в абз. 6 ч.2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію;
перелік підстав для відмови в проведені державної реєстрації суб’єкта підприємництва-юридичної особи, створюваної шляхом виділу, передбаченого ст. 27 Закону про державну реєстрацію, доповненням такого переліку підставою наступного змісту: «неподання разом з установчими документами передавального акта або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розробляється науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, у якій дисертантка брала участь як співвиконавець.
У межах даної теми авторкою проведене дослідження поняття, значення, цілей, функцій та принципів державної реєстрації суб’єктів підприємництва, правових засад державної реєстрації, правил ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, процедури державної реєстрації, правоохоронних засобів у сфері державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі юридичної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути основою при визначенні шляхів вдосконалення законодавства України про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни „Підприємницьке право” (довідка № 3-1389 від 16.09.2005 р., додаток А). Положення дисертаційної роботи використовувались в практичній діяльності відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради при розробці локальних нормативно-правових актів щодо організації здійснення державної реєстрації (довідка № 283 від 01.09.2005 р., додаток Б). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичний діяльності підприємства Юридичної компанії „Адвокат” під час правового забезпечення державної реєстрації змін до установчих документів (довідка № 38 від 05.05.2005 р., додаток В).
Деякі положення і висновки дисертації, які мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для наступних наукових досліджень.
Особистий внесок здобувачки. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто авторкою на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004), I Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 2004), II міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005), а також на 8 (60) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., у тому числі 5 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правого регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у визначенні напрямів удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з державною реєстрацію у сфері підприємництва, для більш ефективного здійснення господарської діяльності.
Для вирішення наукової задачі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо комплексного правового забезпечення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:
1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців має наступні ознаки: це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом; це засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи або факту придбання чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою, що має правоутворююче або правоприпиняюче значення; це засіб реалізації права на підприємницьку діяльність та засіб забезпечення державного впливу на сферу підприємництва.
2. Інститут державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності – це сукупність норм, що регулюють відносини щодо організації підприємницької діяльності між заявниками та державними реєстраторами, під час здійснення останніми реєстраційної діяльності.
Вказані відносини поділяються на три види відокремлених відносин: реєстрація створення суб’єктів підприємницької діяльності; реєстрація змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця; реєстрація припинення юридичної особи-суб’єкта підприємництва та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва, які відрізняються за підставами виникнення, змістом, правовими наслідками та суб’єктним складом.
3. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності базується на таких принципах, що відображають характерні риси відносин у цій сфері: законність, достовірність, єдність, гласність (відкритість), публічність, які доцільно закріпити в Законі про державну реєстрацію.
4. Реєстраційна процедура складається із стадій, до яких відноситься: прийом державним реєстратором документів; здійснення акту державної реєстрації (внесення запису про проведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру); оформлення і видача свідоцтва про державну реєстрацію; передача відомостей про державну реєстрацію до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи або фізичної особи-підприємця на облік.
5. Моментом завершення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, вважається передача відомостей про державну реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України і фонду соціального страхування.
6. Вважаємо необхідним внесення доповнень та змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, зокрема:
1) Закріпити в Законі основні принципи державної реєстрації суб’єктів підприємництва: законність; достовірність записів у Єдиному державному реєстрі; єдність; гласність (відкритість); публічність.
2) У ст.1 Закону про державну реєстрацію ввести поняття заявника як особи, яка відповідно до чинного Закону звертається за державною реєстрацією, та кола осіб, які можуть бути заявниками, зокрема в відносинах:
- реєстрації створення - засновник (засновники) юридичної особи, що створюється, або уповноважена ним (ними) особа, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця - засновник (засновники) юридичної особи, керівник постійно діючого виконавчого органу юридичної особи або інша особа, яка має право без доручення діяти від імені цієї юридичної особи, уповноважені ним (ними) особи, фізична особа, яка має намір стати підприємцем або уповноважена нею особа;
- реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-суб’єкта підприємництва - арбітражний керуючий або керівник ліквідаційної комісії (ліквідатор) при ліквідації юридичної особи; інша особа, яка діє на підставі повноваження, передбаченого законом чи актом спеціально уповноваженого на те державного органу, або актом органу місцевого самоврядування, фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа;
3) Доповнити ст.16 Закону наступним положенням: Сумісність і порівнянність відомостей Єдиного державного реєстру забезпечуються за рахунок дотримання єдності принципів, методів і форм ведення державних реєстрів.
4) У ч.1 ст.19 Закону слід зазначити строк, протягом якого виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати державному реєстратору заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
5) Для забезпечення обмеження доступу до персональних даних фізичних осіб-підприємців з метою належного захисту їхніх прав і законних інтересів, а також таємниці особистого життя пропонується викласти ч.1 ст.20 Закону в наступній редакції: Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до цієї статті.
Відомості про паспортні та інші персональні дані фізичних осіб-підприємців можуть бути надані виключно органам державної влади у випадках і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Це обмеження не застосовується при наданні копії установчих документів юридичних осіб, що місить зазначені відомості, а також відомостей про місце проживання фізичних осіб-підприємців.
Доцільно також доповнити ст.20 Закону таким положенням: відомості про місце проживання фізичної особи-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, можуть бути надані державним реєстратором лише на підставі запиту, поданого безпосередньо державному реєстратору, фізичною особою, яка пред'явила документ, що посвідчує її особистість відповідно до законодавства України. Державний реєстратор на запит фізичної особи-підприємця зобов'язаний надати її інформацію про осіб, які одержали у вищевказаному порядку відомості про її місце проживання. На підставі поданого безпосередньо державному реєстратору запиту будь-якої фізичної особи, яка пред’явила документ, що посвідчує її особистість відповідно до законодавства України, державний реєстратор має право зіставити відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, про персональні дані фізичної особи-підприємця з викладеними в зазначеному запиті відомостями. У цьому разі державним реєстратором видається довідка про відповідність або невідповідність викладених у запиті відомостей відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Форма, порядок і строк надання зазначеної інформації і довідки встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Варто доповнити ст. 20 Закону про державну реєстрацію наступною частиною: Неправомірна відмова у наданні відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, за винятком відомостей, доступ до яких обмежений відповідно до цієї статті, не допускається.
6) Оскільки норма, що закріплена в ст.30 Закону, містить правоохоронний засіб, вона повинна бути сформульована більш категорично та імперативно: Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи допускається лише за підставами, встановленими частиною першою статті 27 цього Закону.
7) Доповнити ст. 47 Закону про державну реєстрацію підставою відмови у державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, наступного змісту: «неподання разом з установчими документами передавального акту або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється»;
8) Конкретизувати в ч. 1 ст. 44 Закону про державну реєстрацію та доповнити таким змістом: незакінчення одного року з дня прийняття судом рішення про визнання фізичної особи банкрутом у зв'язку з неможливістю задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані з раніше здійснюваною нею підприємницькою діяльністю, або рішення про припинення в примусовому порядку її діяльності як підприємця, або незакінчення терміну, на який цю особу за вироком суду позбавлено права займатися підприємницькою діяльністю;
9) Доповнити ст.45 Закону частиною десятою, де передбачити, що відмова у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, допускається лише за підставами, встановленими в ч.1 ст.44 Закону.
10) Слід усунути протиріччя, викликане непогодженістю норм Закону про державну реєстрацію з нормами Цивільного кодексу України. Виходячи з положень ч.2 і ч.4 ст.107 ЦК України, неподання разом з установчими документами передавального акта або розподільчого балансу, а також відсутність у них положень про правонаступництво за зобов'язаннями реорганізованої юридичної особи тягне за собою відмову в державній реєстрації новостворених юридичних осіб. Разом з тим, ст.32 Закону про державну реєстрацію не передбачає відсутність в балансі положень про правонаступництво в якості підстави для відмови в державній реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу.
Для усунення вказаного протиріччя вважаємо доцільним внести зміни до ст.32 Закону.
11) Необхідно у ч. 2 ст. 38 Закону вказати вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи;
12) Для захисту прав і законних інтересів фізичних осіб-підприємців представляється необхідним доповнити ст.45 Закону частиною десятою, де передбачити, що відмова у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, допускається лише за підставами, встановленими в ч.1 ст.44 Закону.
13) Для оптимізації порядку державної реєстрації припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, представляється необхідним виключити ст. 34, 35 та ч.ч. 1-8 ст. 47 Закону про державну реєстрацію, якими передбачено внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення заявника щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, як недоцільної та яка не має чітко окресленої мети з точки зору ефективності самого процесу припинення.
14) Виключити ч. 7 ст. 19 Закону про державну реєстрацію, якою введена процедура щорічного підтвердження юридичною особою відомостей про неї, оскільки зазначена процедура на практиці перетвориться на подання заявниками державним реєстраторам реєстраційних карток з даними про юридичну особу, які є ідентичними до тих даних, що вже наявні в Єдиному державному реєстру. Встановлена процедура щорічного підтвердження відомостей, крім додаткових витрат для заявників, також пов’язана із суттєвим ризиком постановлення судових рішень щодо припинення юридичних осіб за визначеною в абзаці 6 ч. 2 ст. 38 Закону про державну реєстрацію такою підставою як «наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням».
15) Змінити найменування ст.53 Закону та сформулювати його таким чином: «Відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації».
16) Слід доповнити розділ VII Закону про державну реєстрацію статтею, що встановлювала би відповідальність юридичної особи та фізичної особи-підприємця за неправомірні діяння у сфері державної реєстрації.
Зокрема, встановити наступні підстави для відповідальності учасників відносин за порушення законодавства у сфері державної реєстрації:
- для державних реєстраторів – необґрунтована відмова у проведені державної реєстрації, нездійснення державної реєстрації у встановлений строк, несвоєчасне або неточне внесення записів про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру, незаконна відмова в наданні або несвоєчасне надання відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, порушення порядку державної реєстрації, щодо: реєстрації при створенні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, змін, що вносяться до установчих документів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації припинення юридичної особи та фізичних осіб-підприємців;
- для заявників під час реєстрації створення – надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей;
- для заявників під час реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про фізичну особу – підприємця – ненадання, несвоєчасне надання або надання необхідних для включення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей.
7. Пропонується Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнити статтею, що встановлювала би адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері державної реєстрації як державних реєстраторів, так і фізичних осіб-підприємців.
8. Варто внести зміни до ч.2 ст.4 Закону України «Про господарські товариства» і викласти її в наступній редакції: «Державна реєстрація господарських товариств проводиться за правилами, встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Положення, передбачені в ст.7 Закону «Про господарські товариства», слід привести у відповідність із Законом про державну реєстрацію, оскільки, по-перше, необхідне посилання на Закон про державну реєстрацію, по-друге, слід внести зміни до ч.2 ст.7, оскільки Закон про державну реєстрацію не передбачає п'ятиденного строку для виконання обов'язку юридичної особи повідомити державного реєстратора про зміни в установчих документах. Ч.2 ст.7 Закону «Про господарські товариства» слід привести у відповідність із ст. 4 Закону про державну реєстрацію, відповідно до якої зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом, а також ст.19 Закону, що регламентує внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
9. Слід виключити із законів положення щодо скасування державної реєстрації та виключення з державного реєстру, оскільки вони не передбачені Законом про державну реєстрацію. Указані процедури здійснюються шляхом державної реєстрації припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Доцільно, зокрема:
а) виключити ст.247 ГК України, що встановлює скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання за порушення закону;
в) виключити з переліку підстав анулювання ліцензії, зазначених у ст.10 Закону „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [202], такої підстави як рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
г) виключити із ст.32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [203] положення щодо виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру.
Внесення вказаних змін та доповнень до чинного господарського законодавства дасть змогу уникнути колізій при застосуванні норм Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та інших законів, що регулюють відносини з державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, реєстрації змін до їх установчих документів та реєстрації припинення вищевказаних суб’єктів.
Вперше здійснене комплексне дослідження правового регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою підвищення рівня правового забезпечення у сфері державної реєстрації.
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки чинних нормативно-правових актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Рекомендації парламентських слухань „Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”: Схвалено Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 р. № 990-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 1. - Ст.2.
3. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році: затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 111-р // www.rada.gov.ua
4. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва: Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр. - 20.05.2005. - № 92.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18-22. – Ст.144.
6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст.356.
7. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. //Офіційний вісник України. – 2003. - № 25. - Ст. 1172.
8. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. – Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1994. - 208 с.
9. Яблонська А.С. Реєстрація суб’єктів господарювання в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - № 2. - С.114-120.
10. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Изд. седьмое, перераб. и доп. - Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 992 с.
11. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. - 848 с.
12. Задыхайло Д.В. Введение // Предпринимательское право в Украине. – Харьков: «Эспада-«Синтекс», 1998. – С.3-23.
13. Правові основи підприємницької діяльності / під редакцією Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М. - К.: Правові джерела, 1997. - 780 с.
14. Предпринимательское (хозяйственное) право в вопросах и ответах: Учебное пособие /Под общей ред. Н.А.Саниахметовой. 3-е изд. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. - 608 с.
15. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины: Учебник. 2-е изд. - Х.: Одиссей, 2005. - 800 с.
16. Назарова Ю. Гарантии свободы предпринимательской деятельности в сфере регистрации //Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №1. - С. 22-26.
17. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Отв. редактор д.ю.н., проф. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ: ИНФРА-М, 1997. - 778 с.
18. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 856 с.
19. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. - 1997. - № 5. – С.46-50.
20. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Общие положения. Курс лекций. Т.1. - М.: БЕК, 1994. - 298 с.
21. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины: Учебное пособие. - Х.: Одиссей, 2004. - 800 с.
22. Хозяйственное право: Учебник /Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.
23. Марков В.И., Ляшенко С.В. Совершенствование законодательного обеспечения целей государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности в Украине //Экономика и право. - 2003. - № 1. - С.58-63.
24. Марков В.І. Створення та реєстрація суб’єктів підприємництва недержавного сектору економіки. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –Донецьк, 2004. – 20 с.
25. Ноздрачев А. Легитимация предпринимателей // Хозяйство и право. – 1992. - № 3. - С.26-31.
26. Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: деякі питання // Право України. – 2002. - № 7. - С.36-39.
27. Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 16 с.
28. Предпринимательское право Украины: Учебник /Под общей ред. Р.Б.Шишки. - Харьков: Эспада, 2001. - 624 с.
29. Хозяйственное право Украины. Учебник /Под ред. А.С.Васильева, О.П.Подцерковного. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 464 с.
30. Селиванов А.М. Проблеми вдосконалення легітимації підприємницької діяльності в Україні // Мале підприємництво в Україні (проблеми державної підтримки). – Київ. 1999. – С.70-73.
31. Єременко О. До питання про державну реєстрацію юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - С.40-44.
32. Закупень Т.В. Государственная регистрация юридических лиц и индивидуальных предпринимателей: Научно-практическое пособие. -М.: НОРМА, 2001. – 298 c.
33. Лебедев К.К. Предпринимательское и коммерческое право: системные аспекты (предпринимательское и коммерческое право в системе права и законодательства, системе юридических наук и учебных дисциплин). - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. - 318 с.
34. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Хозяйственное право. - Київ: Вентурі, 1996. – 487 c.
35. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право). Курс лекций. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 672 с.
36. Предпринимательское право. – Ростов н/Д, «Феникс», 2003. – 640 с.
37. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посібник / За ред. проф. Щербини В.С. – К.: Атіка, 2000. - 544 с.
38. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учебник для вузов. - М.: НОРМА-ИНФРА-М., 1999. - 815 с.
39. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер 2001. - 384 с.
40. Ручкина Г.Ф. Теоретические основы финансово-правового регулирования предпринимательской деятельности в Российской Федерации. – М.: ИД «Юриспруденция», 2004. - 416 с.
41. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - Х, 2001. - 20 с.
42. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України /За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.
43. Брызгалин А. Государственная регистрация субъектов предпринимательства //Советская юстиция. - 1996. - № 24. - С.26-27.
44. Долинская В.В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А.Ю.Кабалкин. - М.: Юрид лит., 1997. - 352 с.
45. Ионова Ж.А. Правовые проблемы государственной регистрации и лицензирования предпринимательства. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1997. – 21 с.
46. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность –конституционное полномочие личности /Отв. ред. С.А.Авакьян. - М.: Юристъ, 2003. - 672 с.
47. Калюжний Р.А., Ластовецький А.С. Вдосконалення дозвільно-реєстраційних процедур щодо підприємництва у ракурсі адміністративної реформи //Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2003. - № 5. - С.58-77.
48. Попондопуло В.Ф. Коммерческое (предпринимательское) право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 668 с.
49. Предпринимательское право: Учебник /Под ред.Е.П.Губина, П.Х.Лахно. - М.: Юристъ, 2001. - 416 с.
50. Предпринимательское право Российской Федерации /Отв. ред. Е.П.Губин, П.Г.Лахно. - М.: Юристъ, 2004. - 1001 с.
51. Карягин Н.Е., Михайлов А.В., Челышев М.Ю. Комментарий к законодательству о государственном регулировании предпринимательской деятельности. Научно-практический. – СПб.: Питер, 2003. - 351 с.
52. Аузан А., Крючкова П. Административные барьеры в экономике: задачи деблокирования //Вопросы экономики. - 2001. - № 5. - С.73-88.
53. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. В 2 т. Т.1 /Отв. ред. О.М. Олейник. - М.: Юристъ, 1999. - 727 с.
54. Власник і право власності. - Київ: Наукова думка, 1994. – 157 с.
55. Красовська А. Державна реєстрація як умова реалізації права на підприємництво в Україні //Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 7. - С.62-64.
56. Воробьев И.О., Дрокин О.Г., Игнатенко А.А., Изотова С.В. и др. Федеральный закон «Об акционерных обществах». Практика применения. Порядок регистрации. Образцы учредительных документов. - М.: Филинъ, 1996. – 562 с.
57. Данішевська В. Забезпечення комерційного обороту – головна мета реєстрації // Вісник Центру комерційного права. – 2002. - № 9. - С.4-5.
58. Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 336 с.
59. Ершова И.В. Предпринимательское право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД «Юриспруденция», 2003. - 544 с.
60. Долинская В.В. Предпринимательское право: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 208 с.
61. Ластовецький А. Спрощення комплексу дозвільно-реєстраційних процедур держави щодо підприємництва //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10. - С.17-21.
62. Захаров В., Беляев И. Регистрация: От плохого к худшему //ЭЖ-Юрист. - 2001. - № 24. – С.3-4.
63. Певзнер А. Дерегулирование или разрегулирование? //ЭЖ-Юрист. - 2001. - № 4. – С.7-8.
64. Риженко І.М. Шляхи вдосконалення правового регулювання державної реєстрації індивідуального підприємництва //Правове регулювання корпоративних відносин в Україні . - Львів, 2003. - С.23-27.
65. Вінник О.М. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності //Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 2. - С.242-247.
66. Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях. - М.: Статут, 2000. – 666 с.
67. Захаров В.А. Создание юридических лиц: правовые вопросы. - М.: Издательство НОРМА, 2002. - 208 с.
68. Про підприємництво: Закон УРСР від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст.168 (втратив чинність (крім ст.4 Закону) у зв’язку з введенням в дію Господарського кодексу України).
69. Лисогор Н. Зміни у законодавстві про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності //Право України. - 2004. - № 1. - С.71-73.
70. Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 // Збірник урядових нормативних актів України. – 1998. - № 11. - Ст.256 (втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1821).
71. Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты. Монография. – Одесса: Одесская государственная юридическая академия, 1998. – 232 с.
72. Руденко Н. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців //Вісник Центру комерційного права. - 2003. - № 13. - С.2-3.
73. Руденко Н. Впровадження Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Вісник Центру комерційного права. - 2004. - № 2. – С.2-3.
74. Практика впровадження Закону: http://www.dkrp.gov.ua
75. Третьяков С. Деякі аспекти реформування системи державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців //Вісник Центру комерційного права. – 2005. - № 1. - С.6-7.
76. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст.682.
77. Система державної реєстрації бізнесу // Вісник Центру комерційного права. – 2004. - № 4. - С.9-10.
78. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 9. - Ст.79.
79. Про затвердження положення про Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 22. - Ст.888.
80. Про затвердження положення про контроль за додержанням порядку проведення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності органами державної реєстрації: Наказ Держпідприємництва від 18 квітня 2001 р. № 62 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 20. - Ст.915.
81. Про затвердження зразків заяв та повідомлення, що надаються (надсилаються) державному реєстраторові: Наказ Держпідприємництва України від 9 червня 2004 р. № 66 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 26. - Ст.1726.
82. Тихомиров Ю.А. О концепции развития административного права и процесса // Государство и право. - 1998. - № 5. - С.5-14.
83. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М.: Юринформ-центр, 1998. - 656 с.
84. Агапов А.Б. Курс административного права. - М.: Городец, 1999. – 585 с.
85. Спектор Е.И. Развитие административного законодательства о государственной регистрации // Журнал Российского права. - 2002. - № 7. – С. 36-47.
86. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина. - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - 584 с.
87. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. - М., 1998. - Ч.2. – 723 с.
88. Кирсанов А.Р. Регистрационное право – формирующаяся отрасль современного российского права // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2001. - № 11. - С.60-66.
89. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник. - Київ: Ділова України, 1996. - 352 с.
90. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. – 2-е изд. – Мн.: Амалфея, 2000. - 704 с.
91. Холл Джастин. Реєстрація бізнесу: американський досвід // Вісник Центру комерційного права. – 2001. - № 4. - С.8.
92. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. - Киев: Юстиниан, 2003. - 368 с.
93. Жамен С., Лакур Л. Торговое право /Пер. с франц. - М.: МО, 1993. - 251 с.
94. Сагайдак Ю. Легалізація суб’єктів господарювання у Україні та за кордоном (порівняльно-правовий аналіз) //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 10. - С. 130-134.
95. Чжан Шуйбао. Организационно-правовые основы предприни-мательской деятельности в Китайской Народной Республике и в Украине (сравнительно-правовой анализ): Учебное пособие. - Одесса: «Юридична література», 2000. - 213 с.
96. Закон Грузии о предпринимателях. - Тбилиси, 2001.
97. Гражданский кодекс Республики Беларусь. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. - 1059 с.
98. Гражданский кодекс Республики Казахстан - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. - 1029 с.
99. Пыхтин С. Новый порядок государственной регистрации индивидуальных предпринимателей //Законность. - 2003. - № 11. - С.23-27.
100. О государственной регистрации юридичес¬ких лиц и индивидуальных предпринима¬телей: Закон РФ от 08.08.2001 г. № 129-ФЗ в редакции Федеральных законов от 23.06.2003 г. № 76-ФЗ, от 08.12.2003 г. № 169-ФЗ // СЗ РФ. - 2003. - № 45. - Ст. 3431.
101. Шашихіна Т.В., Бірюков О.М., Бобкова А.Г., Янкова О.С. Корпоративне право ЄС. Навчальний посібник. – О.: Одеська національна юридична академія, 2004. - 169 с.
102. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1980. – 497 с.
103. Право Европейского Союза: Учебник для вузов /Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2001. - 925 с.
104. Комментарий к Федеральному закону «О государственной регистрации юридических лиц». Изд. 2-е, перераб. и доп. /Отв. ред. Б.М.Гонгало, П.В.Крашенинников. - М.: «Статут», 2003. – 509 с.
105. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - Ст.650.
106. Захаров В.А. Правовое регулирование создания юридических лиц. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Екатеринбург, 2001. – 20 с.
107. Про затвердження положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Наказ Держпідприємництва України від 22.06.2004 р. № 73 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 27. - Ст. 1833.
108. Про затвердження порядку взаємодії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, державних реєстраторів та органів державної податкової служби з питань надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців: Наказ Державної податкової адміністрації України та Держпідприємництва України від 27.07.2004 р. № 428/85 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 32. - Ст.2197.
109. Про затвердження форма виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Наказ Держпідприємництва України від 13.04.2004 р. № 47 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 17. - Ст.1224.
110. Про затвердження форми витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Наказ Держпідприємництва України від 02.06.2004 р. № 59 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 24. - Ст.1611.
111. Про затвердження порядку оформлення бланка виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Наказ Держпідприємництва України від 13.04.2004 р. № 47 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 17. - Ст.1224.
112. Квасницкая О.А. Вопрос 14. Государственная регистрация как элемент легитимации предпринимательства // Хозяйственное право: Учебное пособие / Под общей ред. проф. Н.А.Саниахметовой. - Х.: “Одиссей”, 2004. - С.37-38.
113. Квасницька О.О. Цілі, принципи та функції державної реєстрації суб'єктів підприємництва //Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юрид. літ. - 2004. – Вип. 22. - С.663-669.
114. Квасницкая О.А. Понятие государственной регистрации как условия осуществления предпринимательства //Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. научн. тр. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2005. - С. 247-252.
115. Квасніцька О. Інститут державної реєстрації суб’єктів підприємництва //Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету регіонального управління та права. – 2005. – Вип. 1-2. – С.146-150.
116. Квасніцька О.О. Єдиний державний реєстр як гарантія публічності і прозорості підприємництва // Збірник наукових статей за матеріалами II міжвузівської науково-практичної конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Частина II). - Луцьк, 2005. – C.187-190.
117. Квасніцька О.О. Питання 22. Державна реєстрація як елемент легітимації підприємництва. Питання 24. Система державної реєстрації суб’єктів підприємництва // Господарське право України: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х.: „Одіссей”, 2005. – С.50-52, 54-56.
118. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. - 212 с.
119. Грудцына Л. Государственная регистрация юридических лиц: практические рекомендации //Право и экономика. - 2003. - № 6. - С.15-23.
120. Основы бизнеса. 5-е издание, переработанное и дополненное. Учебник. – М.: «МаркетДС», 2003. - 784 с.
121. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
122. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. - Ст.30.
123. Про затвердження положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 375 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 44. - Ст.1991.
124. Про затвердження положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань: Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 377 //Офіційний вісник України. – 2001. - № 43. - Ст.1936.
125. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 13. - Ст.52.
126. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 15. - Ст.101.
127. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст.1.
128. Про затвердження положення про державний реєстр фінансових установ: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні від 28 серпня 2003 р. № 41 //Офіційний вісник України. - 2003. - № 38. - Ст.2048.
129. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 10. - Ст. 139.
130. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. - Ст.508.
131. Про затвердження положення про державну реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем: Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 4 вересня 2003 р. № 364 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 49. - Ст.2580.
132. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 21. - Ст.103.
133. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Р