ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

РОЗДІЛ 1
ГРОШІ ТА ГРОШОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
1.1. Гроші як об’єкт цивільних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
1.2. Поняття грошового зобов’язання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
1.3. Особливості виконання грошового зобов’язання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПІДСТАВИ
ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
2.1. Поняття та форми цивільно-правової відповідальності . . .. . . . . . . . . . . . 85
2.2. Підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових
зобов’язань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . 104
2.3. Межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових
зобов’язань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . 120

РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
3.1. Правова природа процентів за грошовим зобов’язанням (ст. 536
та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою . . . . . . . . . . . . 135
3.2. Співвідношення процентів за грошовим зобов’язанням (ст. 536 та ч. 2
ст. 625 ЦК України) з формами цивільно-правової відповідальності . . . . . . 155
3.3. Правова природа сплати боргу з урахуванням індексу інфляції . . . . . . 173

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Гроші є основою будь-якої економіки та її чудовим індикатором, адже за тим як здійснюється їхній обіг або як він утруднюється, за тим як грошей не вистачає, можна впевнено судити про всю діяльність людей. Недаремно перші економічні перетворення в нашій країні були пов’язані зі зміною ролі грошей у функціонуванні господарського механізму. На сучасному етапі розвитку економіки гроші повною мірою реалізують свої найважливіші властивості – здатність виступати загальним засобом обігу і загальним еквівалентом вартості. В соціалістичному суспільстві роль грошей була іншою, вони слугували засобом для досягнення певної, чітко поставленої мети економічної політики, не будучи при цьому загальною мірою вартості і універсальним засобом задоволення потреб.
Відновлення економічних властивостей грошей, а також посилення ролі зобов’язально-правової форми регулювання суспільних відносин призвело до зростання кількості грошових зобов’язань як зобов’язань, які можуть замінювати собою будь-який предмет боргу. Поширеність та значущість грошових зобов’язань неминуче тягнуть за собою необхідність ефективних механізмів забезпечення прав та законних інтересів учасників цих зобов’язань. Одним з таких механізмів є сплата процентів як плати за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України – новела і позитивне в Цивільному кодексі України. Однак найважливішим механізмом, який покликаний зміцнити зобов’язальні грошові правовідносини, є цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань. Даний інститут не належить до числа новел Цивільного кодексу України і був відомий попередньому законодавству. Однак дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання набуло особливого значення за Цивільним кодексом України, який по-новому підійшов до регулювання грошових зобов’язань, зокрема, встановивши принцип відплатності за користування чужими коштами. Саме тому визначення місця ст. 625 ЦК України, а також ст. 536 ЦК України в системі норм цивільного права взагалі і норм про цивільно-правову відповідальність зокрема є вкрай актуальним.
Науково-теоретична основа дослідження базується на працях дореволюційних, радянських та сучасних вчених-цивілістів з проблем об’єктів цивільних прав, загальної теорії зобов’язань, інституту цивільно-правової відповідальності та спеціальних дослідженнях грошей і грошових зобов’язань у цивільному праві.
Перш за все необхідно відзначити монографічні дослідження Л.А. Лунца про гроші та грошові зобов’язання в цивільному праві, які деякою мірою обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичні розробки проблем, пов’язаних з темою роботи, проводилися М.М. Агарковим, Б.С. Антімоновим, І.А. Безклубим, В.А. Бєловим, Д.В. Бобровою, Т.В. Боднар, М.І. Брагінським, Є.О. Васильєвим, О.В. Васьковским, В.В. Вітрянським, Г.В. Єрьоменко, Л.Г. Єфімовою, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцовою, І.М. Кучеренко, Д.Г. Лавровим, М. Литовченком, В.В. Луцем, Г.К. Матвеєвим, Л.О. Новосьоловою, О.О. Отрадновою, О.П. Печеним, О.П. Подцерковним, І.А. Покровським, В.Д. Примаком, М.Г. Розенбергом, Є.О. Сухановим, А.Л. Ткачуком, Ю.К. Толстим, П.П. Цитовичем, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневичем, Л.С. Ельяссоном та іншими. Серед вчених інших країн світу слід згадати дослідження Е. Годеме, Г. Дернбурга, Ф.К. Савіньї, Р. Саватьє, Л. Еннекцеруса. Також автор зверталась до фундаментальних економічних досліджень грошових відносин П. Самуельсона, Ф. Хайєка, В. М. Усоскіна.
Слід відзначити, що у наукових дослідженнях, присвячених грошовим зобов’язанням або окремим питанням цивільно-правової відповідальності, містяться лише окремі положення про відповідальність за порушення грошових зобов’язань (зокрема, у роботах таких вітчизняних науковців як, О.В. Кривенди „Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні” (2003); О.О. Отраднової „Неустойка в цивільному праві” (2002); О.П. Печеного „Прострочення виконання договірного зобов’язання” (2002); О.П. Подцерковного „Грошові зобов’язання і розрахункові правовідносини в Україні” (2005) тощо). Однак комплексного дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання з урахуванням впливу особливостей предмету грошового зобов’язання (грошей) на інститут цивільно-правової відповідальності не існує. Сучасний стан наукової розробки даної проблеми відстає від вимог практики та зміненого цивільного законодавства, оскільки переважна більшість досліджень проводилася до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Результатом даного дослідження стануть рекомендації, спрямовані на заповнення прогалин у правовому регулюванні цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.
Все вищевикладене обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження як для науки цивільного права, так і для українського цивільного законодавства.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Приватноправові засади нового цивільного законодавства України” (державна реєстрація за № РК 0102 V 007078).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань, які зумовлюються специфічними властивостями грошей як об’єкту цивільних прав і розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій щодо правового регулювання цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.
Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання: 1) з’ясувати правову природу грошей і визначити їх місце в системі об’єктів цивільних прав; 2) визначити поняття грошового зобов’язання та деякі особливості його виконання; 3) окреслити межі цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань; 4) дослідити правову природу процентів за грошовим зобов’язанням (ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України) та їх співвідношення між собою, а також з формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань (неустойка, відшкодування збитків); 5) на основі проведеного аналізу розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання грошових зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за їх порушення.
Об’єктом дослідження є цивільні відносини, які виникають у зв’язку з цивільно-правовою відповідальністю за порушення грошових зобов’язань.
Предметом дослідження є особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань, що зумовлені специфічними властивостями грошей як предмету грошового зобов’язання.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано такі методи дослідження: діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний. Діалектичний метод сприяв виявленню ідеї обумовленості особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання специфічними властивостями грошей як предмету зобов’язання, за порушення якого настає цивільно-правова відповідальність. За допомогою історичного методу проведено дослідження, зокрема, стадій розвитку грошей, обов’язку сплати процентів за грошовим зобов’язанням, питання вини як підстави відповідальності за порушення грошових зобов’язань та інші. При визначенні окремих понять та тлумаченні цивільно-правових норм було використано правила формальної логіки і мови (формально-логічний метод). Значний обсяг в дисертаційному дослідженні займає порівняльний аналіз аналогічних норм та інститутів законодавства України, Росії, інших країн СНД та зарубіжних країн, метою використання якого є правильне розуміння та застосування відповідних норм та інститутів (порівняльний метод). Всі цивільно-правові категорії, які є предметом дослідження (зокрема, це стосується грошей як об’єкту цивільних прав, грошових зобов’язань, процентів за грошовим зобов’язанням) розглядаються системно – із визначенням їх місця в системі цивільного права, що зумовлено використанням системно-структурного методу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань з урахуванням специфічних властивостей грошей як предмету грошового зобов’язання. Вибраний підхід дозволив провести комплексне дослідження природи грошей і грошового зобов’язання з метою встановлення особливостей цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження отримано такі наукові положення, що виносяться на захист:
1. Додатково аргументовано висновок про те, що гроші як готівкові, так і безготівкові є єдиним об’єктом цивільних прав – річчю. Слід розмежовувати сутність грошей і їх функціональні форми (готівкова, безготівкова), які є продуктом тривалого історичного розвитку. В ході історії гроші змінювали лише свою форму, але зберігали свій зміст. ЦК України визначає гроші як єдиний об’єкт цивільних прав – річ, тим самим закріплюючи їхній зміст – бути законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надає правового значення. Висловлена пропозиція про недоцільність вживання термінів „готівкові гроші” або „безготівкові гроші” саме як правових термінів.
2. Дістало подальший розвиток вчення про мету (causa) грошового зобов’язання. Аргументовано, що грошове зобов’язання може мати мету як causa solvendi (погашення зобов’язання), так і causa credendi (зустрічне задоволення). Мета грошового зобов’язання – погашення зобов’язання – не є специфічною ознакою цього зобов’язання, за допомогою якої розмежовують грошове зобов’язання і негрошове зобов’язання, предметом якого є гроші.
3. З огляду на необхідність ствердження принципу свободи договору обгрунтовано доцільність диспозитивної дії принципу номіналізму. Надано пропозицію в ч. 2 ст. 198 ГК України дозволити учасникам господарських відносин визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
4. У дисертації запропоновано вирішення проблеми поєднання принципу повного відшкодування збитків та принципу номіналізму при визначенні розміру збитків, які відшкодовуються в судовому порядку. Надано пропозицію в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України встановити обов’язок суду задовольняти вимогу кредитора про визначення розміру збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення судового рішення.
5. Грунтуючись на проведеному аналізі особливостей грошей, вини як підстави цивільно-правової відповідальності та неможливості виконання грошового зобов’язання зроблено пропозицію щодо меж цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань. Оскільки цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань за своїм характером є абсолютною, і такою, що закріплена імперативно в ч. 1 ст. 625 ЦК України, її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов’язань і виключають будь-яку можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення грошових зобов’язань.
6. Додатково аргументовано, що проценти за користування чужими коштами за ст. 536 ЦК України є самостійною цивільно-правовою категорією – платою за користування чужими коштами. В цих процентах закріплено економічну суть процентів за грошовим зобов’язанням – слугувати винагородою за користування чужими коштами. В конструкції процентів за ст.536 ЦК України відсутні ознаки та підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Проценти за користування чужими коштами сплачуються одночасно з основним боргом і ніяким чином не входять до складу збитків кредитора в юридичному їх розумінні як категорії, що обумовлює застосування відповідної форми цивільно-правової відповідальності і завжди є наслідком порушення зобов’язання.
7. Обгрунтовано доцільність внесення змін до ст. 536 ЦК України в частині встановлення законного проценту за користування чужими коштами. Аргументами внесення такої пропозиції слугують: 1) неможливість встановлення договірного проценту за користування чужими коштами в деяких випадках (у разі безпідставного одержання чи збереження грошей); 2) відсутність законного проценту за користування чужими коштами, як це передбачено ч. 2 ст. 536 ЦК України, внаслідок чого втрачається імперативний характер вимоги сплачувати проценти за користування чужими коштами (для юридичних осіб); 3) невиправданість застосування аналогії закону (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) через необгрунтоване ускладнення найпоширеніших правовідносин зі сплати грошей.
8. У дисертації дістали подальший розвиток положення щодо правової природи процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Обгрунтовано, що проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК України є законною неустойкою (пенею), що стягується за прострочення грошових зобов’язань. Через порівняння ознак процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України з ознаками інших форм цивільно-правової відповідальності зроблено висновок, що стосовно процентів річних цивільним законодавством встановлено такий правовий режим, який нічим не відрізняється від правового режиму законної неустойки.
9. Вперше сформульовано висновок, що особливість цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань можна визначити через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов’язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов’язання), – з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України).
Вперше запропоновано встановити в ст. 625 ЦК України: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.
10. Аргументовано висновок про необхідність розрізнення індексації грошового зобов’язання і стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції. Відмінність між ними полягає в тому, що сплата боргу з урахуванням індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України має місце лише в разі прострочення зобов’язання і є заходом цивільно-правової відповідальності, на відміну від індексації, застосування якої відбувається за належного виконання грошового зобов’язання і лише у випадках, передбачених законом або договором, що пояснюється дією принципу номіналізму.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства про цивільно-правову відповідальність за порушення грошових зобов’язань. Ці висновки можуть бути використані в правотворчій діяльності щодо удосконалення інституту цивільно-правової відповідальності та правозастосовчій діяльності як судовими органами при розгляді судових справ, так і суб’єктами цивільних правовідносин при укладенні та тлумаченні договорів.
Окремі положення та висновки роботи використовуються дисертанткою в процесі підготовки і проведення практичних занять з курсу „Цивільне право”, а також під час читання лекцій з курсу „Господарське законодавство” в Міжгалузевому інституті управління (м. Київ).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засідання відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Основні результати дослідження знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 19 квітня 2001 р.) та Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та 2 тез доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ.

Таким чином, проведене дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання з урахуванням впливу особливостей предмету грошового зобов’язання на інститут цивільно-правової відповідальності дозволило нам сформулювати наступні основні висновки:
1. Правова властивість грошей – бути законним платіжним засобом. Гроші як об’єкт цивільних прав належать до родових, замінних, подільних і споживних речей. При цьому гроші мають важливу відмінність від речей такого роду, яка полягає в тому, що їх властивості визначаються не природніми, матеріальними їх ознаками і кількістю окремих купюр, а вираженною в них грошовою сумою.
2. Існування зобов’язальних відносин між клієнтом і банком за договором банківського рахунку, пов’язаних із знаходженням грошових засобів на рахунку, не виключає реального існування грошей як предмету відповідного зобов’язання і їх речової природи. Предметом цих правовідносин є гроші, що виражаються числом грошових одиниць і набувають форми безготівкових грошей в процесі банківського переказу. При цьому правова сутність грошей при безготівкових розрахунках не змінюється.
3. На підставі аналізу історичного розвитку грошей зроблено висновок, що безготівкові гроші – це одна з форм, яку прийняли гроші в процесі їх тривалої еволюції. В ході історії гроші змінювали лише свою форму і зберігали свій зміст. Тому позиція законодавця є виваженою і обгрунтованою: гроші у готівковій та безготівковій формі є єдиним і неподільним об’єктом цивільних прав – річчю, чим закріплюється їхній зміст – бути універсальною мірою корисності товару та законним платіжним засобом, а формі грошей, як явищу змінному, не надається правового регулювання. Висловлена пропозиція про недоцільність вживання терміеів „готівкові гроші” або „безготівкові гроші” саме як правових термінів, зокрема у правотворчій діяльності. Законодавству відомий єдиний об’єкт цивільних прав – гроші як річ, які беруть участь у майновому обігу у готівковій чи безготівковій формі.
4. Безготівкова форма грошей характеризується відсутністю матеріального носія, адже за її допомогою та за участю банківської установи замінюють реальну передачу грошей. При цьому запис на банківському рахунку розглядається нами не як матеріальний носій безготівкової форми грошей, а лише як засіб за допомогою якого фіксується рух грошей у їх безготівковій формі.
5. Сутність грошового зобов’язання значною мірою пов’язана з особливістю його предмету – грошей. При конструюванні поняття “грошове зобов’язання” не є вірним звернення до економічних функцій грошей. Правова властивість грошей – здатність виступати законним платіжним засобом є вирішальною при визначенні суті грошового зобов’язання і розмежуванні грошових зобов’язань і так званих “негрошових зобов’язань”, предметом яких виступають гроші.
6. Нами визначено грошове зобов’язання в вузькому (власному) його розумінні як цивільне правовідношення, в якому боржник зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов’язку. А також грошове зобов’язання в широкому розумінні як цивільне правовідношення, в якому боржник зобов’язаний сплатити на користь кредитора суму грошей, які виконують функцію законного платіжного засобу, якщо не обумовлений платіж іншим видом грошей, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов’язку. Останнє визначення стосується тих зобов’язань, предметом яких є гроші в широкому розумінні (в т.ч. іноземна валюта), а не законний платіжний засіб.
7. Зобов’язання надати кредит, передати аванс чи суму попередньої оплати стороні, що надає послуги, виконує роботи чи передає товар, визнаються нами як грошові, на відміну від розповсюдженої в науці точки зору про їх негрошовий характер через те, що в них відсутня мета передачі грошей в грошовому зобов’язанні – погашення зобов’язання. Обгрунтовується, що грошові зобов’язання можуть мати мету як causa сredendi (зустрічне задоволення), так і causa solvendi (погашення зобов’язання). В зв’язку з цим не можна вказувати на мету грошового зобов’язання як на критерій розмежування грошових і негрошових зобов’язань, оскільки вона не виявляє особливостей категорії грошового зобов’язання порівняно з іншими цивільно-правовими зобов’язаннями.
8. Зроблено висновок, що при виконанні платіжного доручення банк не має грошового зобов’язання перед клієнтом. Грошове зобов’язання існує в межах правовідношення між контрагентами, на виконання якого і здійснюється безготівковий переказ. Банк лише сприяє виконанню згаданого переказу, його дії не полягають в сплаті грошей, як законного платіжного засобу, на користь кредитора, він лише опосередковує виконання грошового зобов’язання.
9. З огляду на необхідність ствердження принципу свободи договору обгрунтовується доцільність законодавчого закріплення диспозитивності принципу номіналізму, що дозволить сторонам застосовувати в відповідних випадках правові засоби, які є сталими в практиці цивільного і торгового обороту, і направлені на захист від знецінення валюти. В зв’язку з цим надано пропозицію з удосконалення ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, в якій закріплено імперативну дію принципу номіналізму.
10. Зроблено пропозиції щодо удосконалення Цивільного кодексу України, що стосуються визначення моменту відшкодування збитків за судовим рішенням, місця та моменту виконання грошового зобов’язання, розрахунок за яким здійснюється в безготівковій формі, а саме: 1) друге речення ч. 3 ст. 623 ЦК України доцільно викласти в наступній редакції: „На вимогу кредитора суд зобов’язаний задовольнити його заяву про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення”;
2) п. 4. ч. 1 ст. 532 ЦК України доповнити реченням наступного змісту: “Місцем виконання грошового зобов’язання, розрахунок за яким здійснюється в безготівковій формі, є банківська установа, в якій кредитору відкрито рахунок”;
3) ст. 528 ЦК України доповнити ч. 4 наступного змісту: “Грошове зобов’язання, розрахунок за яким здійснюється в безготівковій формі, вважається виконананим боржником в момент зарахування коштів на рахунок банку кредитора. Якщо грошові кошти не надійшли на рахунок кредитора з вини банку боржника, вважається, що боржник не виконав грошове зобов’язання перед кредитором.”
11. Акцент на компенсаційній природі цивільно-правової відповідальності та виявлення її сутнісних ознак: 1) цивільно-правова відповідальність є санкцією; 2) цивільно-правова відповідальність застосовується виключно до особи, яка порушила права – правопорушника; 3) цивільно-правова відповідальність як санкція полягає в покладенні на правопорушника додаткового обтяження майнового характеру) дозволили визначити наступне поняття цивільно-правової відповідальності: цивільно-правова відповідальність – це санкція, що застосовується до правопорушника в вигляді покладення на нього додаткового цивільно-правового обов’язку або позбавлення належного йому цивільного права з метою відновлення або компенсації порушеного права потерпілого. Наголушується, що наявність додаткових, негативних та невигідних майнових наслідках для правопорушника є конститутивною ознакою цивільно-правової відповідальності, що не повинно розглядатись як негативне явище, яке суперечить сучасним тенденціям розвитку інституту цивільно-правової відповідальності. Наявність такої конститутивної ознаки ні в якій мірі не перешкоджає реалізації основної компенсаційної функції цивільно-правової відповідальності.
12. Оскільки за цивільним законодавством України встановлено презумпцію штрафної неустойки (ч. 1 ст. 624 ЦК України) говорити про виключно компенсаційну функцію цивільно-правової відповідальності за законодавством України невірно. Однак вищевикладеним аж ніяк не спростовується пріорітетність на сучасному етапі розвитку законодавства компенсаційної функції цивільно-правової відповідальності. Основною, вирішальною у визначенні суті та соціальної цінності цивільно-правової відповідальності повинна бути і є компенсаційна функція цивільно-правової відповідальності. Вона проявляє свою дію навіть по відношенню до штрафної неустойки – у можливості суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України); у скороченому строці позовної давності (ч. 2 ст. 258 ЦК України). Цими заходами досягається основна умова компенсаційної функції – відшкодування втрат не повинно призводити до безпідставного збагачення кредитора.
13. Окремо визначеній формі цивільно-правової відповідальності як особливому різновиду цивільно-правової санкції, конкретно в якій знаходить свій вираз цивільно-правова відповідальність, властиві всі ознаки цивільно-правової відповідальності. Форма цивільно-правової відповідальності може мати свої особливості в залежності від особливостей цивільно-правового інституту, за порушення норм якого вона встановлена. Зроблено висновок, що критеріями розрізнення форм цивільно-правової відповідальності від інших охоронних мір цивільного права є ознаки цивільно-правової відповідальності.
14. Запропоновано розглядати цивільне правопорушення як загальну підставу цивільно-правової відповідальності. В залежності від форми цивільно-правової відповідальності законом визначені підстави такої відповідальності. Тому пропонується саме передбачений законом склад цивільного правопорушення для кожної окремої форми відповідальності вважати підставою цивільно-правової відповідальності цієї форми відповідальності.
15. Грунтуючись на нормі ч.1 ст. 625 ЦК України, якою повністю враховані особливості грошей як об’єкту цивільних прав, що зумовлюють доцільність виключення вини як підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання, та здійсненому історичному аналізі законодавчого регулювання вини у відносинах цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань (на прикладі римського приватного права, норм ЦК РСФСР 1922 р., ЦК УРСР 1963 р.), обгрунтовано висновок про відповідальність за порушення грошових зобов’язань незалежно від вини.
16. Зроблено висновок, що як для стягнення неустойки за порушення грошових зобов’язань – спеціальної форми цивільно-правової відповідальності, так і для сплати процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідна наявність єдиної підстави – прострочення боржником грошового зобов’язання.
17. Встановлено, що цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань за своїм характером є абсолютною, і такою, що закріплена імперативною нормою законодавства, тому її межі охоплюють всі випадки порушення грошових зобов’язань і виключають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення грошових зобов’язань. При цьому, боржник, який не виконує грошового зобов’язання внаслідок прострочки кредитора і не несе відповідальності за таке невиконання, не порушує даного принципу, оскільки в силу норми чинного законодавства його дії не є протиправними.
18. Визначено правову природу процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України) як плата за користування чужими коштами. Внесено пропозицію щодо зміни ст. 536 ЦК України, ч. 2 якої слід викласти в наступній редакції: „Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, якщо інший розмір процентів не передбачено договором або законом.”
19. Проценти річні за ч.2 ст. 625 ЦК України є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання, оскільки за своїм характером сповна відповідають всім ознаком цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань – прострочення грошового зобов’язання.
20. Дані два види процентів (за ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України), як абсолютно різні за своєю правовою суттю, ніяким чином не пересікаються, не взаємообумовлюють один одного і сплачуються автономно: проценти за користування чужими коштами сплачуються за весь час користування коштами незалежно від притягнення чи непритягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання; проценти річні стягуються поряд зі сплатою процентів за користування чужими коштами але незалежно від них в разі наявності підстав притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
21. Проценти річні, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою є законною неустойкою (пенею), яка стягується за прострочення грошових зобов’язань. Спростовано концепцію за якою проценти річні, які сплачуються за прострочку виконання грошового зобов’язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, визнаються самостійною формою відповідальності, через те, що не виявлено ніяких особливостей процентів річних чи диференційованого правового регулювання прцентів річних та законної неустойки. При цьому, відсутність назви процентів річних як законної неустойки не перешкоджає їх кваліфікації як законної неустойки, оскільки процентам річним за ч. 2 ст. 625 ЦК України властиві всі ознаки неустойки.
22. Особливість цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань визначається через співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов’язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов’язання), – з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України). Тому в ст. 625 ЦК України слід встановити: 1) право кредитора вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у частині, що перевищує суму процентів, належних йому відповідно до ст. 536 ЦК України; 2) сплату штрафної неустойки (пені) у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом.
23. Зроблено висновок, що сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є відшкодуванням кредиторові збитків, заподіяних знеціненням національної валюти. Важливою ознакою таких збитків є їх абстрактний характер. Тобто, в кожному конкретному випадку від кредитора не вимагається доведення наявності збитків від знецінення його коштів, їх розміру та причинного зв’язку між фактом прострочення та наявністю таких збитків. Офіційне визначення і опублікування індексу інфляції в сукупності з фактом прострочення грошового зобов’язання надають можливість кредитору відшкодувати збитки, заподіяні інфляцією.
24. Наголошується на необхідності розрізнення індексації грошового зобов’язання і стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в разі прострочення грошового зобов’язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Різниця полягає в тому, що сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ч. 2 ст. 625 ЦК України може мати місце лише в випадку прострочення грошового зобов’язання, на відміну від індексації, застосування якої відбувається в випадку належного виконання грошового зобов’язання і лише в випадках, передбачених законом або договором, що пояснюється дією принципу номіналізму.
25. Результатом розгляду питання про доцільність існування в ЦК України норми за якою боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, став висновок, що така норма є необхідною. Однак, в цій нормі, по-перше, слід вказати на природу обов’язку сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, по-друге, враховуючи можливість нарахування процентів за грошовим зобов’язаннями як плати за користування чужими коштами, встановити співвідношення цього обов’язку з процентами за користування чужими коштами.
26. Грунтуючись на вищевикладеному наведено нову рекомендовану редакцію ст. 625 ЦК України:
„Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Якщо збитки, завдані кредиторові простроченням грошового зобов’язання та (або) збитки від знецінення коштів за час прострочення грошового зобов’язання, перевищують суму процентів, належних йому відповідно до статті 536 цього Кодексу, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків та (або) сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у частині, що перевищує цю суму.
3. У разі прострочення грошового зобов’язання, понад суми, зазначені у п. 2 цієї статті, стягується неустойка (пеня) у розмірі трьох процентів річних від суми, сплату якої прострочено, якщо інший розмір неустойки (пені) не встановлений договором або законом”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти, судова практика
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№ 30 (23.07.1996). – ст. 141.
2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №11 (28.03.2003). – ст. 461.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. № 1540-06. – К.: Видавництво „Право”, 1998. – 112 с.
4. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №11 (28.03.2003). – ст. 462.
5. Закон України „Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р. № 1136-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 48 (03.12.1999). – ст. 420.
6. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. № 2343-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 31 (04.08.1992). – ст. 440.
7. Закон України „Про індексацію грошових доходів населення” у новій редакції від 25.04.1997 р. № 234/97/ВР // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 2. – ст. 2.
8. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48 (01.12.1992). – ст. 650.
9. Закон України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 29 (23.07.1999). – ст. 238.
10. Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 29 (23.07.2001). – ст. 137.
11. Закон України „Про страхування” у новій редакції від 04.10.2001 р. № 2745-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 7 (15.02.2002). – ст. 50.
12. Постанова Кабінету Міністрів України „Про удосконалення порядку формування цін” від 18.12.1998 р. № 1998 // Офіційний вісник України. – 1998. – №51 (08.01.1999). – ст. 1878.
13. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – №10 (26.10.2004). – ст. 639.
14. Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888.
15. Положення про поставки товарів народного споживання, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888.
16. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22.12.1995 р. № 20 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 11.
17. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 р. № 02-5/293 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 26.
18. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” від 12.05.1999 р. № 02-5/223 // Українська інвестиційна газета. – 2002. – № 14.
19. Оглядовий лист Вищого господарського суду України „Щодо практики вирішення спорів, пов’язаних з розрахунками” від 26.07.2002 р. № 01-8/870 // Юридичний вісник України. – 2002. – №42.
20. Лист Вищого арбітражного суду „Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України” від 11.06.2001 р. № 01-8/677 // Юридичний вісник України. – 2001. – №27.
21. Інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів від 29 серпня 2001 р. № 01-8/935 // Бухгалтер. – 2004. – №21.
22. Основы гражданского законодавства Союза ССР и республик от 31 мая 1991 г. // Ведомости Верховного Совета СССР, № 26, 26.06.1991, ст. 733.
23. Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996 р. // Українське право. – Число 2 (4). – 1996. – С. 30-523.
24. Спори при исполнении денежных обязательств и осуществлении расчетов. Сборник документов / Под общ. ред. М.Ю. Тихомирова. – М.:Издание г-на Тихомирова М.Ю., 2000. – 158 с.
25. Гражданские кодексы союзных республик. С изменениями и дополнениями по 1 марта 1928 г. Составители Хр. Бахчисарайцев и С. Драбкин. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР. – 1928. – 280 с.
26. Постанова Вищого господарського суду України від 12.02.2002 р. № 38/305 // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 2. – С. 170
27. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 лютого 2004 р. // Вісник Верховного суду України. – 2004. – №9(49).
28. Постанова Верховного Суду України від 08.04.2002 р. у справі № 2/1604 // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 37-39
29. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 лютого 2002 р. // Постанови ВСУ та ВГСУ у господарських справах: Випуск 1 / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К. : ІнЮре, 203. – С. 115-117
30. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 28.01.2003 р. // Юридична Україна. – 2004. - № 7. – С. 88-90.
31. Архів господарського суду м. Києва, справа № 2/216

Спеціальна література

32. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.1 – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 490 с.
33. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.II – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 452 c.
34. Агарков М.М. Основы банковского права. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994. – 349 с.
35. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издательство БЕК, 1994. – 224 с.
36. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
37. Анненков К. Начала русского гражданского права. Выпуск первый – СПб, 1900. – 237 с.
38. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. – М.: Юридическая литература, 1962. – 175 с.
39. Бациев В.В. Обязательство, осложненное условием об отступном (замене исполнения). – М.: Статут, 2003. – 109 с.
40. Бежевець О. Кошти, отримані від індексу інфляції// Юридичний журнал. - 2003. - №8 (14). – с. 51-52
41. Безклубий І. До питання про підстави виникнення грошового зобов’язання // Право України. – 2004. – № 4. – с. 57-60
42. Безклубий І. Про предмет грошового зобов’язання // Право України. – 2003. – №10. – С. 60-64.
43. Безклубий І., Пафик О. Поняття безготівкових розрахункових відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 19-21.
44. Белов В.А. Денежные обязательства. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 237 с.
45. Беляневич О.А. Питання договірного права за новим Цивільним та Господарським кодексами України // Альбом до консультаційного семінару: “Нові Цивільний та Господарський кодекси: основні характеристики та порівняльний аналіз. – К.:Центр Економічної Освіти, 2004. – с.432-446.
46. Берже П. Денежный механизм. – М.: Прогресс-Универс, 1993. - С. 13-15.
47. Бєлоцерковець О.В. Готівкові та “безготівкові гроші”: цивільно-правові аспекти // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002. - №2. – С. 74-77
48. Близнюк О.С. Правова природа договору банківського рахунку // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – 2002. – №2. – С. 176-178.
49. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право. – М.: Инфра-М, 1996. – 192 с.
50. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
51. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения. – М.: Издательство «Статут», 1997. – 848 с.
52. Братусь С.Н. Юридична відповідальність і законність. – М.: Юридическая литература, 1976. – 216 с.
53. Бродель Ф. Структуры повседневности: возможное и невозможное. – М.: Прогресс, 1986. – 622 с.
54. Бугров А.В. Кредит в России до зарождения первых банков // Деньги и кредит. – 2000. – №11. – С. 67-73
55. Будман Ш.И., Павлодский Е.А. Невозможность исполнения обязательств в современном договорном праве // Проблемы современного гражданского права. – М.: Городец, 2000. – С. 223-235.
56. Варул П. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности. – Таллин: Ээсти Раамат, 1986. – 152 с.
57. Васильев Е.А. Исполнение денежных обязательств в условиях обесценения валюты (по праву Англии и США): Автореф. дис.. кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Моск. Ун-т межд-х отнош. – М., 1975. – 14с.
58. Васьковский О.В. Момент виконання зобов’язань у порядку безготівкових розрахунків // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 2. – С. 82-86.
59. Венецька М., Єрьоменко Г., Примак В. Проблемні аспекти цивільно-правової відповідальності суб’єктів малого бізнесу // Юридична Україна – 2004. - №10. – С.29-34.
60. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров. Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1994. – 320 с.
61. Верховець А.А. Про сплату процентів за ст. 625 ЦК України // Вісник господарського судочинства. – 2005. – №2. – с. 30-34
62. Вильнянский С.И. Кредитно-расчетные правоотношения. Учебное пособие – Харьков: Из-во Харьк. ун-та. – 1955. – 58 с.
63. Витрянский В. В. Договор займа: общие положения и отдельные виды договора. – М.: Статут, 2004. – 333 с.
64. Витрянский В.В. Проценты за пользование чужими денежными средствами // Хозяйство и право. – 1998. - №12. – С. 24-34
65. Витрянский В.В. Проценты по денежному обязательству как форма ответственности // Хозяйство и право. – 1997. - №8. – С. 54-73.
66. Воробей О. Виникнення та історичний розвиток паперових грошей України // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №1. – С. 6-8.
67. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение. Пер. с нем. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – С. 59.
68. Годеме Е. Общая теория обязательств (Перевод с французского И.Б. Новицкого). – М.: Юрид-кое изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. – 511 с.
69. Гонгало Б.М. Мысли и речи о науке гражданского права // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. – М.: «Статут» – Екатеринбург: Институт частного права, 2002. – С. 3-16.
70. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – К.:Издательство политической литературы, 1981. - 633 с.
71. Гражданский кодекс Республики Казахстан / Под ред. Лившиц Н.Э. – М.: Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
72. Гражданское право. Т. 1 /Под ред. М.М. Агаркова, Д.М. Генкина. – М.: Юрид. изд-во 5-я тип. Треста „Полиграфкнига” в Свердловске, 1944. – 419 с.
73. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 816 с.
74. Гражданское право. Часть 1. Учебник / Под ред. Ю. К.Толстого, А. П. Сергеева. – М.: Издательство Теис, 1996. – 552 с.
75. Гражданское право: В 2 т. Том 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 552 с.
76. Гражданское право Украины. Ч.1 / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х., 1996. – С. 389
77. Гражданское и торговое право зарубежных государств. Учебник. Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. В 2-х т. – Т. 1. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560 с.
78. Гражданское Уложение. Проект Высочайше учрежденной Редакционной комиссии по составлению Гражданского Уложения. Том второй // Под ред. И.М. Тютрюмова. – С.-Петербург, 1910. – 568 с.
79. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.
80. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404 с.
81. Груздев В. Ответственность за нарушениеи денежного обязательства. Основание и условия применения.// Право и экономика. – 1999. – №11. – с. 12-15.
82. Данкварт Гражданское право и общественная экономия. Пер. П. Цитовича – СПб, 1866. – 217 с.
83. Демушкина К. Безналичные ценные бумаги – фикция или реальность// Рынок ценных бумаг. – 1996. – №18. – с. 68-71.
84. Демушкина К. Безналичные ценные бумаги – фикция или реальность// Рынок ценных бумаг. – 1996. – №19. – с. 22-26.
85. Демушкина К. Безналичные ценные бумаги – фикция или реальность// Рынок ценных бумаг. – 1996. – №19. – с. 68-71.
86. Дернбург Г. Обязательственное право. – М., 1911. – 396 с.
87. Дождев Д.В. Римское частное право. Учебник для вузов. Под ред. проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская група Инфра-М-Норма, 1997. – 704 с.
88. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб: Издательство «Санкт-Петербург Оркестр», 1994. – 496 с.
89. Економічний словник-довідник: За ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміна, 1995. – 368 с.
90. Ефимова Л.Г. Банковские сделки: право и практика. Монография. – М.: Издательство «Нимп», 2001. – 654 с.
91. Ефимова Л. Правовые проблемы безналичных денег // Хозяйство и право. – 1997. – №1. – С. 28-38.
92. Ефимова Л. Правовые проблемы безналичных денег // Хозяйство и право. – 1997. – №2. – С. 39-49.
93. Заменгоф З.М. Правовой режим материальных и финансовых ресурсов в хозяйственных системах. – М.: Наука, 1987. – 184 с.
94. Земляков Д.Е. Гражданско-правовые проблемы регулирования отношений, возникающих при осуществлении расчетов с использованием пластиковых карт // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 4 / Под ред. проф. М. И. Брагинского. – М.: Издательство Норма, 2002. - С. 387-424.
95. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскиму праву // Советское государство и право. – 1972. – № 9. – С. 38-39.
96. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид.лит., 1975. – 880с.
97. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 311 с.
98. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву // Избранные труды: В 4 т. Т.I Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. – СПб.:Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 194-572.
99. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый Гражданский кодекс РСФСР. Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 447 с.
100. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу: Автореф. дис.. кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1999. – 16 с.
101. Карапетов А.Г. Иск о присуждении к исполнению обязательства в натуре. – М.: Статут, 2003. – 190 с.
102. Карманов Є.В. Банківські договори. Договори в іноземній валюті: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Х.: Право, 2004. – 312 с.
103. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. – М.: Юринформцентр, 1995. – С. 183.
104. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Руководитель авт. кол-ва и отв. редактор проф. О.Н. Садиков. – М.: Юрид.фирма Контракт Инфра-М, 1998. – 778 с.
105. Красавина Л.Н. Проблемы денег в экономической науке // Деньги и регулирование денежного обращения: теория и практика. Научный альманах фундаментальных и прикладных исследований. – М.: Финансы и статистика, 2002. – С. 28-39.
106. Красавчиков О.А. Рецензия. Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности // Правоведение. – 1971. – №1. – с. 122-124.
107. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат., 1958.- 158 с.
108. Кривенда О.В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2003. – 233 с.
109. Кронрод Я.А. Деньги в социалистическом обществе. Очерки теории. – М. Госфиниздат, 1954. – 374 с.
110. Кузьмин Н.Ф. Правовое регулирование безналичных расчетов в народном хозяйстве. – М., 1977. – 34 с.
111. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – 169 с.
112. Лавров Д.Г. Денежные обязательства в российском гражданском праве. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 250 с.
113. Лапач В.А. Система обьектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.
114. Легкая И. Спорное положение о „трех процентах” // Юридическая практика. – 21 сентября 2004 г., № 38. – с. 14.
115. Лепех С. Окремі проблеми майнової відповідальності за кредитним договором // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №12. – С.28-30.
116. Лилак Д. Юридичні наслідки інфляції в боргових цивільних відносинах (колізії практики і позиція законодавця) // Право України. – 1999. – № 12. – с. 42-44.
117. Литовченко М. Деньги в гражданском праве. – Киев, 1887. – 50 с.
118. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства. Юридическое исследование. // Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. – М.: Статут, 1999. - С. 27-144.
119. Лунц Л.А. Денежное обязательство в гражданском и коллизионном праве капиталистических стран. // Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. – М.: Статут, 1999. - С. 146-331.
120. Май С.К. Очерк общей части буржуазного обязательственного права. – М.: Внешторгиздат, 1953. – 220 с.
121. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. В 30-ти томах. Изд. 2-е Т.23. – М.: Госполитиздат, 1960. – 907 с.
122. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. – К.:Издательство Киевского Государственного университета им. Т. Г. Шевченко, 1955. – 307 с.
123. Матвеев Г.К. Основания гражданскоправовой ответственности. – М.: Юридическая литература, 1970. - 312 с.
124. Матвеев Г.К. Про склад цивільного правопорушення як загальну підставу цивільно-правової відповідальності // Питання цивільно-правової відповідальності. Спец. Випуск Вісника Київського університету. Праці вчених-юристів Київського та Ягеллонського університетів, 1969. – С.25-35.
125. Мейер Д.И. О юридических вымыслах и предположениях, о скрытых и притворных действиях // Д.И. Мейер Избранные произведения по гражданскому праву . – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – С. 54-162.
126. Мейер Д.И. Русское гражданское право ( в 2 ч.). По исправленному и дополненному 8-му изд.., 1902. – М.: Статут, 2000. – 831 с.
127. Міхно О. Припинення цивільно-правового договору через неможливість його виконання // підприємництво, господарство і право. – 2003. – №11. – с.92-95.
128. Мозолин В.П. Право собственности в Российской Федерации в период перехода к рыночной экономике. – М., 1992. – 176 с.
129. Нам К. Правовая природа договора банковского счета // Хозяйство и право. – 1996. – № 7. – С. 107-110.
130. Нам К. Ответственность за нарушение обязательств: Теория и законодательство // Хозяйство и право. – 1997. – №4. – с.127-135.
131. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
132. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: (В 4 т.) / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 2. – К.: А,С,К; Севастополь: Інститут юрид. досліджень, 2004. – 864 с.
133. Неволин К.А. Полное собрание сочинений К.А. Неволина. Т. 5 История российских гражданских законов. – СПб. – 1858. – с. 524.
134. Нерсесов Н.О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве. - М.: Статут, 2000. – 285 с.
135. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Государственное издательствово юридической литературы, 1950. – 416 с.
136. Новоселова Л.А. Валюта долга и валюта платежа в денежных обязательствах // Закон. – 2000. – № 3. – с. 99-105.
137. Новоселова Л.А. О правовой природе средств на банковских счетах /Хозяйство и право. – 1996. – №7. – С. 82-90.
138. Новоселова Л.А. О правовой природе средств на банковских счетах /Хозяйство и право. – 1996. – №8. – С. 90-100.
139. Новоселова Л.А. О правовых последствиях нарушения денежного обязательства // Вестник ВАС РФ. – 1999. – №1. – С.83-87.
140. Новоселова Л. А. Проблемы гражданско-правового регулирования расчетных отношений: Автореф. дис.. д-ра юрид. наук: 12.00.03/ Моск. гос. ун-т – М., 1997.– С. 24.
141. Новоселова Л.А. Проценты по денежным обязательствам. – М.: Статут, 2000. – 176 с.
142. Новошицкий А.Н. Компенсационная функция денежных санкций: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.04/ Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1975. – 20 с.
143. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений/ Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
144. Основы экономической теории: Учеб. пособие /Под ред. В.Д. Камаева. - М.: Изд-во МГУУ им. Н.Э. Баумана, 1997. – 28