УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ СУБ\'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ...................................14
1.1. Поняття установчих документів суб'єктів господарювання............14
1.2. Установчі документи як елемент фактичного (юридичного) складу, що опосередковує заснування суб'єкта господарювання..................................28
Висновки до розділу 1.................................................................................63

РОЗДІЛ 2. ЗАСНОВНИЦЬКИЙ ДОГОВІР ЯК УСТАНОВЧИЙ ДОКУМЕНТ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ........................................66
2.1. Виникнення і розвиток засновницького договору............................66
2.2. Поняття та види засновницьких договорів........................................82
2.3. Порядок укладання, зміни та розірвання засновницького договору…………………………………………………………………………102
2.4. Структура та зміст засновницького договору.................................116
Висновки до розділу 2...............................................................................123

РОЗДІЛ 3. СТАТУТ ЯК УСТАНОВЧИЙ ДОКУМЕНТ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ.....................................................................................130
3.1. Правова природа статуту суб'єкта господарювання.......................130
3.2. Зміст статуту суб'єкта господарювання...........................................162
Висновки до розділу 3...............................................................................175

ВИСНОВКИ........................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................186
ДОДАТКИ...........................................................................................................208
ВСТУП

Актуальність теми. Проведення економічної реформи в Україні, закріплення на конституційному рівні права кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1], і розвиток підприємництва призвели до значного збільшення кількості суб'єктів господарювання. Перехід до ринкових відносин неминуче потребує визнання, оформлення і розвитку нових, відповідних їм організаційно-правових форм господарювання. На зміну традиційній (але такій, що вже не вписується в звичайні ринкові рамки) конструкції "підприємства" як самостійної юридичної особи – суб'єкта майнового обігу прийшли забуті форми суб'єктів господарювання, зокрема, господарські товариства – добровільні об'єднання підприємців, що є основними учасниками нормальних ринкових відносин. Чітке і ефективне функціонування суб'єктів господарювання, як свідчить світовий досвід, залежить від детального законодавчого оформлення. На жаль, чинне законодавство далеке від цих об'єктивних і очевидних вимог ринку, що розвивається. Разом з тим, не можна не визнати швидкого й очевидного прогресу законодавства. Буквально за кілька років воно перейшло від загального визнання таких господарських організацій в якості суб'єктів майнових відносин до їх досить детальної регламентації. Тому актуальним є питання про якнайшвидшу розробку і прийняття спеціальних законів про акціонерні товариства, про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю, про повні і командитні товариства.
Проте, у нашу господарську практику вже міцно ввійшли багато основних категорій, понять й інститутів того, що за кордоном звичайно називається "правом компаній", а в Україні складає господарське законодавство, що регулює правове становище та діяльність суб'єктів господарювання. До їхнього числа відносяться й установчі документи суб'єктів господарювання, що регулюють як взаємовідносини засновників щодо створення і документального оформлення існування цих суб'єктів, так і їх правове становище.
Питання законодавчого регулювання складу і змісту установчих документів суб'єктів господарювання стають все більш важливими. Установчі документи грають визначальну роль у встановленні правового статусу конкретного суб'єкта господарювання, комплексу його прав та обов'язків, визначенні його відносин з засновниками та засновників між собою, встановленні інших важливих положень щодо його існування. Установчі документи засвідчують виникнення та існування суб'єкта господарювання як суб'єкта права. Лише установчі документи можуть визначити обсяг правоздатності суб'єкта господарювання, види здійснюваної ним діяльності, можуть надати відомості про осіб, що уповноважені укладати угоди від його імені тощо.
Господарський кодекс (далі – ГК України) [2] та Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) [3], що набрали чинності з 1 січня 2004 р., містять низку законодавчих положень, які мають бути розвинуті в законодавстві. Це стосується і вимог до установчих документів суб'єктів господарювання. У Господарському кодексі та Цивільному кодексі України питанню установчих документів суб'єктів господарювання приділяється велика увага. Крім цих кодексів, вимоги до установчих документів визначаються і в спеціальному законодавстві, зокрема, в законах України «Про господарські товариства» [4], «Про благодійництво і благодійні організації» [5], «Про фермерське господарство» [6] тощо. Крім того, численні нормативно-правові акти, які визначають вимоги до установчих документів залежно від виду суб'єкта господарювання, створюють серйозні труднощі при створенні юридичної особи. Адже вимоги до установчих документів, наприклад, господарських товариств, зазначені у трьох нормативно-правових актах – Господарському кодексі та Цивільному кодексі України, Законі України «Про господарські товариства», в яких вони дублюються, а в деяких випадках не збігаються і створюють колізії. Зокрема, згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, у той час як Господарський кодекс та Цивільний кодекс України встановлюють, що єдиним установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Така розпорошеність норм у різних законодавчих актах потребує усунення цих недоліків.
Неналежний рівень правового регулювання відносин, пов'язаних з установчими документами суб'єктів господарювання, створює сприятливий ґрунт як для зловживань з боку засновників, так і низького рівня захисту їх прав.
Нерозвиненість законодавства, що встановлює вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання, постає на сьогодні серйозним стримуючим фактором розвитку господарської діяльності. Вдосконалення законодавства, що містить вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання, є необхідним для забезпечення як господарської діяльності в цілому, так і конкурентноздатності суб'єктів господарювання України на міжнародному рівні.
Правове регулювання відносин, що виникають в зв'язку із складанням, затвердженням та реєстрацією установчих документів, ще знаходиться в стадії становлення в Україні та теоретично мало вивчено. Спірність багатьох питань про установчі документи суб'єктів господарювання, що зберігається у науковій літературі, та існуюча недосконалість законодавчого регулювання в цій сфері суспільних відносин свідчить про актуальність теми цього дослідження.
Таким чином, зараз існує актуальна потреба в удосконаленні чинного законодавства, що встановлює вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання, приведення його у відповідність з поточними та перспективними вимогами ринкового середовища, що має відповідати потребам економічного розвитку держави, а також міжнародним вимогам.
В юридичній літературі зазначеним проб¬лемам приділяється певна увага. Питання установчих документів розглядалися ще в роботах авторів дореволюційного періоду А.В. Венедіктова, А.І. Камінки, Д.І. Мейера, Л.І. Петражицького, Г.Ф. Шершеневича, В.Б. Єльяшевича та ін. У сучасних наукових дослідженнях правову природу, склад і зміст установчих документів аналізували С.М. Грудницька, О.Р. Кибенко, О.Є. Орлова, О.А. Підопригора, І.В. Спасибо-Фатєєва, А.С. Удовиченко та інші автори. Серед досить відомих теоретичні розробки Б.П. Архіпова, Н.В. Козлової, В.І. Маркова, Д.І. Степанова, І.Т. Тарасова, В.І. Татькова, Г.В. Цепова, О.С. Янкової тощо. Однак багато правових аспектів установчих документів залишилися поза увагою авторів.
Натомість сьогодні, особливо в умовах становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, ці проблеми потребують науково-теоретичного і практичного вирішення. Крім того, переважно ці дослідження здійснювались до набрання чинності Господарського кодексу та нового Цивільного кодексу України. В сучасних умовах дії Господарського кодексу та нового Цивільного кодексу України аналіз установчих документів суб’єктів господарювання потребує нових підходів.
З огляду на вищевикладене, дослідження установчих документів суб’єктів господарювання є актуальним і доцільним з урахуванням можливості використання його результатів для вдосконалення чинного законодавства України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розробляється науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, в якій дисертант брав участь як співвиконавець.
У межах даної теми автором проведено дослідження теоретичних та практичних аспектів установчих документів суб’єктів господарювання, на підставі якого виявлені основні проблемні питання установчих документів суб’єктів господарювання та обгрунтовано шляхи їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних питань щодо установчих документів суб’єктів господарювання та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України про установчі документи у сфері господарювання.
Відповідно до вказаної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
визначення поняття установчих документів суб’єкта господарювання;
з’ясування значення установчих документів суб’єкта господарювання як невід'ємного елементу фактичного (юридичного) складу, що опосередковує заснування суб'єкта господарювання;
дослідження законодавчих вимог до складу і змісту установчих документів суб’єктів господарювання залежно від обраної засновниками організаційно-правової форми створюваної господарської організації;
уточнення поняття засновницького договору як установчого документу суб’єкта господарювання, його видів, порядку укладання, зміни і розірвання, структури та змісту, а також відокремлення від суміжних договорів;
визначення поняття, правової природи та змісту статуту суб’єкта господарювання;
обґрунтування пропозицій з удосконалення законодавства, що містить вимоги до статуту і засновницького договору як установчих документів суб’єктів господарювання в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з розробкою, затвердженням та реєстрацією установчих документів суб’єктів господарювання.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання щодо установчих документів суб’єктів господарювання, відповідне законодавство України та зарубіжних країн.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні правового регулювання установчих документів суб’єктів господарювання базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій. За допомогою діалектичного методу досліджувався інститут установчих документів, його роль і місце у системі господарського законодавства України. Порівняльно-правовий метод використовувався для з’ясування досвіду правового регулювання відносин, що виникають в зв'язку із складанням, затвердженням та реєстрацією установчих документів суб’єктів господарювання в Україні та зарубіжних країнах. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі змісту правових норм господарського права України. Застосування історичного методу дослідження дозволило дослідити розвиток нормативно-правової бази щодо регулювання установчих документів суб’єктів господарювання в Україні, тенденції та еволюцію поглядів законодавця з питань складу і змісту установчих документів суб’єктів господарювання.
Теоретичним джерелом дослідження слугували наукові здобутки таких провідних українських і російських вчених, як М.І. Брагінський, О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, Т.В. Кашаніна, М.І. Кулагін, В.К. Мамутов, О.Н. Садиков, Н.О. Саніахметова, О.В. Шаповалова, В.С. Щербина та ін.
Емпіричну базу дослідження склали законодавство України, інших країн (Англії, Болгарії, Німеччини, Російській Федерації, США, Фінляндії, Франції тощо), правозастосовча практика, а також спеціальна вітчизняна та іноземна наукова література, у якій досліджуються проблеми установчих документів суб’єктів господарювання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним, комплексним дослідженням установчих документів суб’єктів господарювання, у якому автором обґрунтовано доцільність удосконалення правового регулювання щодо установчих документів суб’єктів господарювання, опрацьовано і сформульовано низку нових концептуальних як у теоретичному, так і практичному значенні положень, спрямованих на вдосконалення вітчизняного законодавства.
Уперше:
обґрунтовано, що установчі документи суб'єкта господарювання є невід'ємним елементом фактичного (юридичного) складу заснування суб'єкта господарювання. Цей фактичний (юридичний) склад включає такі юридичні факти: волевиявлення засновника про намір створити суб'єкт господарювання; угоди засновників про створення суб’єктів господарювання (засновницький договір, договір про створення суб'єкта господарювання); затвердження статуту; обрання органів суб'єкта господарювання; рішення засновника (засновників) про створення суб'єкта господарювання (або ненормативний правовий акт уповноваженого органа державної влади чи органа місцевого самоврядування, що оформлює рішення суб'єкта публічного права, який виступає засновником юридичної особи); правочини засновників, спрямовані на формування статутного фонду створюваного суб'єкта господарювання;
аргументовано, що засновницький договір і статут суб'єкта господарювання є корпоративними правочинами, в результаті вчинення яких з'являється новий суб'єкт права, який не приймав участі у їхньому вчиненні, однак стає повноправним учасником корпоративних правовідносин, що виникають між засновниками, суб'єктом господарювання і суб'єктами, які виконують функції його органів;
виявлено, що засновницький договір виконує функцію регламентації зобов'язальних відносин, що виникають між засновниками з моменту його укладання до моменту державної реєстрації створюваного суб'єкта господарювання - юридичної особи. Після державної реєстрації суб'єкта господарювання - юридичної особи функції засновницького договору полягають у регламентації корпоративних правовідносин, а також закріпленні правового статусу господарської організації;
обґрунтувано твердження щодо регламентації засновницьким договором і статутом корпоративних відносин, які існують між суб'єктом господарювання, його засновниками і органами управління таким суб'єктом, а в суб'єктах господарювання, заснованих на членстві, - також між засновниками (учасниками);
аргументовано, що статут суб'єкта господарювання, затверджений актом компетентного органу державної влади або органом місцевого самоврядування, слід вважати індивідуальним (ненормативним) правовим актом, адресованим конкретним особам, насамперед створюваному суб'єкту господарювання.
Удосконалено:
визначення засновницького договору як багатостороннього, консенсуального, оплатного правочину організаційного, майнового і фідуціарного характеру, що породжує зобов'язання за участю третьої особи – суб'єкта господарювання, який виникає на основі такого договору;
обгрунтування необхідності застосування норм про недійсність правочинів до установчих документів суб'єктів господарювання, які за своєю правовою природою є корпоративними правочинами, якщо вони не відповідають вимогам закону. Установчі документи суб'єктів господарювання, які є індивідуальними (ненормативними) правовими актами, якщо вони не відповідають вимогам закону, повинні визнаватися незаконними та скасовуватися;
положення щодо порядку визнання недійсним (незаконним) засновницького договору товариства або статуту суб'єкта господарювання, зокрема шляхом застосовування до майнової маси такого суб'єкта господарювання положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, при тому, що дійсність правочинів, вчинених таким суб'єктом господарювання, не повинна ставитись під сумнів.
Дістали подальший розвиток:
визначення поняття установчих документів суб'єктів господарювання як документів встановленої законом форми, згідно з якими суб'єкт господарювання виникає і діє як суб'єкт права, які закріплюють завдання суб'єктів господарювання та які необхідні для врегулювання порядку, умов узгодженої діяльності засновників, а також для визначення правового статусу створюваного суб'єкта господарювання – господарської організації;
положення щодо погодження із ГК і ЦК України інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, шляхом виключення з них положень, що передбачають серед установчих документів суб'єкта господарювання і засновницький договір, і статут (положення);
обґрунтування необхідності регулювання, окрім інших, відносин, що виникають у зв'язку зі складанням та затвердженням установчих документів відповідних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання у спеціальних законах України про повні і командитні товариства, про товариства з обмеженою і з додатковою відповідальністю, про акціонерні товариства тощо, які пропонувалося прийняти;
пропозиції щодо узгодження положень нормативно-правових актів, які містять вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання, з метою приведення у відповідність таких актів до Закону України «Про господарські товариства», ГК і ЦК України, зокрема, шляхом внесення відповідних змін та доповнень;
пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства, зокрема, шляхом обґрунтування необхідності доповнення ГК України а також законів про окремі види суб'єктів господарювання нормою, яка б імперативно встановлювала строк повідомлення органу державної реєстрації про зміни в установчих документах, для внесення необхідних змін до Єдиного державного реєстру. А також нормою про набрання чинності змін у засновницькому договорі і статуті для третіх осіб з моменту реєстрації цих змін.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути основою при визначенні шляхів вдосконалення законодавства України щодо установчих документів суб’єктів господарювання.
Результати дослідження можуть бути використані у законотворчій діяльності, в науково-дослідницькій роботі.
Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дісциплини „Підприємницьке право” (довідка № 3-1618 від 18 жовтня 2005 р., додаток А). Положення дисертаційної роботи використовувались у практичній діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Златоград” (довідка № 30/09-юр1 від 30 вересня 2005р., додаток Б), при правовому забезпеченні розробки, затвердження та реєстрації установчих документів дочірнього підприємства "КЕЙ-ВІ-БІ Інвестментс Лтд." Корпорації 6129471 Канада Інк. (довідка № 3-26/09 від 26 вересня 2005р., додаток В).
Деякі положення і висновки дисертації, які мають дискусійний характер, можуть скласти підгрунтя для наступних наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто автором на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004), І міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 2004), ІІ міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005) а також на 6 (58), 7 (59), 8 (60) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003, 2004, 2005).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 5,7 д.а., у тому числі 3 наукові статті у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, які належать здобувачу особисто.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження установчих документів суб'єктів господарювання та отримані на його основі результати спрямовані на вдосконалення вітчизняного господарського законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає в науковому обгрунтуванні напрямків удосконалення законодавства, що містить вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання для більш ефективного здійснення господарської діяльності.
Для вирішення наукової задачі обгрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо комплексної правової регламентації установчих документів суб'єктів господарювання. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.
На основі дослідження сформульовано такі висновки:
1. Установчі документи суб'єкта господарювання – документи встановленої законом форми, згідно з якими суб'єкт господарювання виникає і діє як суб'єкт права, що є правовою формою, в якій врегульовані завдання суб'єктів господарювання та які необхідні для врегулювання порядку, умов узгодженої діяльності засновників, а також визначення правового статусу створюваного суб'єкта господарювання – господарської організації.
На підставі установчих документів створюються лише суб'єкти господарювання – господарські організації. Обрана засновниками організаційно-правова форма суб'єкта господарювання грає визначальну роль у встановленні правового статусу суб'єкта господарювання, складу і змісту його установчих документів, комплексу його прав та обов'язків, визначенні його відносин із засновниками та засновників між собою, встановленні інших важливих положень щодо його існування.
2. Установчі документи суб'єкта господарювання, їх розробка, затвердження мають аналізуватися не ізольовано, а в аспекті загальної процедури створення суб'єкта господарювання – юридичної особи, яка, у свою чергу, повинна розглядатися не як одномоментна реєстрація, а як фактичний (юридичний) склад, кінцевою метою якого є формування в суб'єкта господарювання – юридичної особи господарської правосуб'єктності. Цей процес являє собою регламентовану нормативно-правовими актами послідовність організаційно-господарських відносин, серед яких затвердження установчих документів є невід'ємним елементом, тобто одним з юридичних фактів.
3. Засновницький договір є багатосторонньою, консенсуальною, оплатною угодою організаційного, майнового і фідуціарного характеру.
Засновницький договір породжує зобов'язання за участю третьої особи – виникаючого на його основі суб'єкта господарювання. Договір одночасно пов'язує сторони, що беруть участь у ньому, взаємними зобов'язаннями на користь юридичної особи і покладає на створений суб'єкт господарювання певні зобов'язання в інтересах учасників договору. Засновницький договір з моменту його укладання до моменту державної реєстрації створюваного суб'єкта господарювання – юридичної особи регламентує зобов'язальні відносини, що виникають між засновниками. Після державної реєстрації суб'єкта господарювання – юридичної особи засновницький договір виконує функцію регламентації корпоративних правовідносин, а також закріплює правовий статус створеної господарської організації.
Засновницький договір має деякі властивості договору на користь третьої особи, але не є таким. Він є самостійним договірним типом, відмінним від інших цивільно-правових договорів.
Засновницький договір є установчим документом повного товариства і командитного товариства, але не є таким для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю, що створюються на підставі договору про заснування відповідного товариства, а їх установчим документом є статут.
Необхідно встановити більш жорсткі вимоги до форми засновницького договору повних і командитних товариств, тому що їх учасники при недостатності майна і коштів товариства несуть за його боргами необмежену і солідарну відповідальність. Слід закріпити на законодавчому рівні, що засновницький договір про створення повного чи командитного товариства (а не підписи засновників) повинен бути нотаріально посвідчений, інакше він вважається недійсним.
4. Для більшості суб'єктів господарювання – юридичних осіб установчим документом є статут, що затверджується їх засновниками. Будучи установчим документом, статут закріплює правовий статус суб'єкта господарювання – юридичної особи. Затверджуваний актом компетентного державного органа статут юридичної особи, єдиним засновником якого виступає суб'єкт публічного права, не має нормативного характеру. Статут суб'єкта господарювання – юридичної особи, що засновується єдиним засновником, є одностороннім корпоративним правочином. Статут суб'єкта господарювання – юридичної особи, створеного двома і більш засновниками, варто визнавати багатостороннім корпоративним правочином, що не є договором.
5. Вимоги до установчих документів повних і командитних товариств, товариств з обмеженою і з додатковою відповідальністю, акціонерних товариств повинні одержати законодавче закріплення в спеціальних нормативно-правових актах, що мають регулювати діяльність окремих видів суб'єктів господарювання, зокрема, законах про повні і командитні товариства, про товариства з обмеженою і з додатковою відповідальністю, про акціонерні товариства. Вказані акти, що пропонується прийняти, призначені регулювати відносини, що виникають у зв'язку зі складанням, затвердженням (укладанням) установчих документів відповідних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання.
Необхідно доповнити Господарський кодекс і Цивільний кодекс України, а також закони про окремі види господарських товариств нормою, яка б імперативно встановлювала строк повідомлення органу державної реєстрації про зміни в установчих документах, для внесення змін до Єдиного державного реєстру, а також норму про набрання чинності змін у засновницькому договорі і статуті для третіх осіб з моменту їх реєстрації.
6. Вважаємо доцільним виключити із ч.3 ст. 88 ЦК України положення про те, що установчий акт може міститися в заповіті.
У ЦК України слід передбачити можливість створення юридичної особи шляхом реорганізації діючих юридичних осіб, зокрема, пропонується викласти ч. 1 ст. 87 ЦК України у наступній редакції: „Юридична особа може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючої (діючих) юридичних осіб з додержанням вимог законодавства. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження”.
Необхідно внести зміни до ч. 1 ст. 57 ГК України і викласти її в наступній редакції: „Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Установчі документи суб'єкта господарювання мають викладатися у формі єдиного документа, підписаного засновниками (учасниками). Укладення засновницького договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо не допускається”.
Ст. 120 ГК України слід доповнити ч. 7 наступного змісту: „Установчим документом асоціації та корпорації є засновницький договір, а консорціум та концерн створюються і діють на підставі статуту”. У ч. 2 ст. 120 ГК України слово „статут” замінити словами „засновницький договір”.
7. З метою узгодження з Господарським кодексом і Цивільним кодексом України, які передбачають серед установчих документів суб'єкта господарювання або засновницький договір, або статут, вважаємо доцільним внесення змін до низки нормативно-правових актів, шляхом виключення з них положень про засновницький договір як установчий документ суб'єкта господарювання, зокрема:
ч. 2 ст. 31 Закону України „Про кооперацію” слід викласти у такій редакції: „Установчі збори, конференція, з'їзд затверджують статут та обирають органи управління кооперативного об'єднання”. Ст. 32 виключити з тексту Закону України „Про кооперацію”;
із ч. 3 ст. 8 Закону України „Про фермерське господарство” необхідно виключити слова „установчий договір про створення фермерського господарства”;
слід виключити п. б ст. 3.1 із Положення „Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 375 від 31 серпня 2001 р. [255];
із ст. 2.3 Правил ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України та єдиного банку даних телерадіоорганізацій України, затверджених рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 листопада 2003 р. № 1490 [256], необхідно виключити слова „установчий договір”;
ст. 3.2 Положення „Про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31 грудня 1996 р. № 592” [257], викласти у наступній редакції: „До заяви додаються такі документи: копії установчих і реєстраційних документів особи, яка подає заяву на отримання ліцензії (статут (положення) або засновницький договір)...” і далі за текстом;
слід виключити слова „установчий договір” із ст.ст. 5, 6 Положення „Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 [258], із ст. 1 Положення „Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302 [259];
ст. 9 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” [260] слід викласти у наступній редакції: „Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації, а також співзасновниками-підприємцями щодо його заснування та діяльності визначаються договором про заснування засобу масової інформації, який укладається між ними відповідно до чинного законодавства України”. Ч. 2 та ч. 3 необхідно виключити із тексту ст. 9 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”;
необхідно виключити слово „статут” із ст. 5 Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 377 [261];
слід скасувати Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, затверджене Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 18 березня 1996 р. № 85/17 [262], що передбачає розробку установчого договору і статуту для агроторгового дому, які повинні реєструватися за правилами, встановленими Законом України "Про підприємництво".
8. Вважаємо доцільним внесення змін до Закону України «Про господарські товариства», з метою його узгодження з Господарським кодексом і Цивільним кодексом України, зокрема:
ч.1 ст.4 Закону слід викласти в такій редакції: „Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут. Якщо акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі про заснування товариства, який не є установчим документом товариства. Повне і командитне товариства створюються і діють на підставі засновницького договору, який є установчим документом цих товариств”... і далі за текстом;
ч.1 ст.13 Закону викласти у такій редакції: «Внеском до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом»;
ч.1 ст.51 Закону слід викласти в такій редакції: «Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними внесків, порядок передання (переходу часток) у статутному фонді, розмір і порядок формування резервного фонду»;
у ч.2 ст.51 Закону слова «установчі документи» замінити словом «статут».
Вперше здійснене комплексне дослідження установчих документів суб'єктів господарювання дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою підвищення рівня правової регламентації у сфері заснування суб'єктів господарювання.
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних, науково-методичних конференціях, обгрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення доповнень і змін до низки законодавчих актів.
Обгрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18-22. – Ст. 144.
3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
4. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. – Ст. 682.
5. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 46. - Ст. 292.
6. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. - Ст. 363.
7. Селіванов І. Створення та реєстрація господарюючих суб'єктів: правові питання // Право України. – 1991. – № 2. – С.6-8.
8. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.
9. Хозяйственное право: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. Н.А. Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2004. – 640 с.
10. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К.Мамутова– К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
11. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
12. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29. - Ст. 377.
13. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 46. – Ст. 345.
14. Большой юридический словарь. / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – Т.6. – 780 с.
15. Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів: Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 // Податки та бухгалтерський облік. – 2005. – № 24.
16. Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву. - М.: Юринформцентр, 2000. – 360 с.
17. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. - М.: Юрид. лит., 1947. – 409 с.
18. Герваген Л. Л. Развитие учения о юридическом лице. – Спб., 1888. – 371 с.
19. Гуляев А.М. Русское гражданское право. Обзор действующего законодательства и проекта Гражданского уложения. – СПб., 1907. – 460 с.
20. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1984. – 312 с.
21. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – СПб.: Питер, 1998. – 759 с.
22. Козлова Н.В. Юридическое лицо с точки зрения закона и правовой науки // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. - 2002. - № 5. - С.58-83.
23. Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица: очерки истории и теории. – М.: Норма-Инфра-М, 2003. – 249 с.
24. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России: сравнительный анализ. – М.: Юринформцентр, 1996. – 351 с.
25. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1087-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 5. – Ст. 35.
26. Каминка А.И. Акционерные компании: юридическое исследование. – Т.1. - СПб., 1902. – 420 с.
27. Германское право. – Часть первая. Гражданское уложение: Пер с нем./ Сер.: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Междунар. центр финансово-экономического развития, 1996. – 664 с.
28. Завидов Д.А. Анализ правового регулирования создания и деятельности акционерных обществ в Великобритании в сравнении с некоторыми тенденциями развития корпоративного права Швеции: Автореф. дис.... канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Ин-т зак-ва и сравнит. правоведения при правительстве РФ. – М., 2001. – 26 с.
29. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Наука, 1992. – 435 с.
30. Гражданское и торговое право зарубежных государств. / Отв. ред. Е.А. Васильев, А. С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма-Инфра-М, 2004. – Т.1 – 680 с.
31. Кулагин М.И. Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – 581 с.
32. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: корпоративные отношения. – Харьков: ООО «Сэнко», 1998. – 190 с.
33. Козлова Н.В. Создание юридических лиц по законодательству России // Хозяйство и право. - 1993. - № 12. - С. 61-65.
34. Израэлит М.Н. Акционерное общество по гражданскому кодексу. - М.: Экон. жизнь, 1927. – 189 с.
35. Вольф В.Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах. - М., 1907. – 220 с.
36. Акционерные общества и товарищества с ограниченной ответственностью: Сборник зарубежного законодательства / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Наука, 1995. – 563 с.
37. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. – К.: Знання, 1998. – 309 с.
38. Козлова Н.В. Учредительный договор о создании коммерческих обществ и товариществ. – М.: Изд-во „Бек”, 1994. – 174 с.
39. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/334 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 1. – С. 4 – 18.
40. Спасибо-Фатєєва І.В. Створення юридичної особи // Юридичний Радник. – 2004. – № 2 (2). – С. 14 – 22.
41. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. – М.: Норма-Инфра-М, 2003. – Т.1. – 482 с.
42. Грось Л.А. Участие публично-правовых образований в отношениях собственности: гражданско-правовые проблемы // Хозяйство и право. – 2001. – № 5. - С. 33-37.
43. Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 24-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 11. – Ст. 94.
44. Венедиктов А.В. Слияние акционерных компаний. – Пг., 1914. – 160 с.
45. Жданов Д.В. Реорганизация акционерных обществ в Российской Федерации. – М.: Изд-во РДЛ, 2001. – 184 с.
46. Коровайко А.В. Реорганизация хозяйственных обществ: Теория, законодательство, практика: Учебное пособие. – М.: Дело, 2001. – 301 с.
47. Козлова Н.В. Создание юридических лиц: взгляд в будущее // Хозяйство и право. - 2002. - № 1. - С.110-116.
48. Архипов Б.П. Гражданско-правовой механизм слияний и присоединений акционерных обществ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. – М., 2004. – 26 с.
49. Шевцов С.И. Заключение сделок неуполномоченными лицами от чужого имени // Хозяйство и право. – 2004. - № 6. – С. 18-23.
50. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М.: Инфра-М, 1998. - Т.1. - 572 с.
51. Гримм Д.Д. Основы учения о юридических сделках. – Спб., 1900. – 355 с.
52. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. – Т.2. Теория права. – М.: Юристъ, 1998. – 611 с.
53. Архипов Б.П. Юридическая природа фактического состава, опосредующего реорганизацию акционерного общества // Законодательство. – 2002. – № 3. – С.46-55.
54. Степанов Д. Срок действия учредительного договора // Журнал для акционеров. – 1999. – № 9 (89). – С.29-32.
55. Цепов Г.В. Договор или обязательство? // Журнал для акционеров. – 1999. – №1. – С. 34-37.
56. Мамай В. Договор о совместной деятельности – исходная основа формирования состава учредителей // Хозяйство и право. – 1997. – №7. – С. 56-60.
57. Кулагин М.И. Правовое регулирование групп товариществ в капиталистических странах // Торгово-экономические связи и вопросы международного частного права. – М.: Статут, 1990. – С. 126-140.
58. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица. – М.: Статут, 2005. – 476 с.
59. Козлова Н.В. Гражданско-правовая природа отношений между юридическим лицом и его учредителями // Законодательство. – 2004. – № 7/8. – С. 26-33.
60. Перетерский И.С. Сделки, договоры. – М.: Наука, 1928. – 216 с.
61. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 420 с.
62. Ем В.С., Козлова Н.В. Договор простого товарищества // Законодательство. - 2003. - № 9. – С.17-19.
63. Садиков О.Н. Учредительный договор и его правовые особенности // Государство и право. - 1994. - № 6. – С. 30 – 38.
64. Гражданское право: Учебник / Отв. ред. В.П. Грибанов, С.М. Корнеев. - М.: Юрид. лит., 1979. - Т.1. – 511 с.
65. Гойхбарг А.Г. Хозяйственное право РСФСР. – М., Пг.: Наука, 1923. - Т.1. – 320 с.
66. Журавлев Н.П. Многосторонние сделки в советском гражданском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.03. – М., 1984. – 21с.
67. Ем В.С., Козлова Н.В. Учредительный договор: понятие, содержание, сущность и правовая природа (комментарий действующего законодательства) // Законодательство. – 2000. – № 3. – С. 20-32.
68. Ионцев М.Г. Акционерные общества. Правовые основы. Имущественные отношения. Управление и контроль. Защита прав акционеров. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2003. – 505 с.
69. Брагинский М.И. Договоры об учреждении коллективных образований // Право и экономика. – 2003. - № 3. – С. 50-62.
70. Кучер А.Н. Заключение договора в соответствии с Венской конвенцией ООН о договорах международной купли-продажи товаров: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломлносова. – М., 2002. – 40 с.
71. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
72. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 8-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 7. – Ст. 52.
73. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21- 22. – Ст. 135.
74. Скловский К. Права учредителя хозяйственного общества и режим супружеского имущества // Хозяйство и право. – 2003. – № 3. – С. 50-54.
75. Козлова Н.В. Правовое положение акционерных обществ и обществ с ограниченной ответственностью в Финляндии // Законодательство. - 2001. – № 10. – С.71-74.
76. Зайберг У. Законодательство ФРГ об обществах, основанных на объединении капиталов (акционерное общество и общество с ограни-ченной ответственностью) // Основы немецкого торгового и хозяйст-венного права. - М.: Статут, 1995. – С. 109 – 118.
77. Лешлер Г. Деятельность предприятий в Германии // Участие государства в коммерческой деятельности. – 2001. - № 6. – С. 18 – 24.
78. Флейшиц Е.Л. Буржуазное гражданское право на службе монополистического капи¬тала. - М.: Право, 1948. – 511 с.
79. Ем В.С., Козлова Н.В. Исполнение обязательств, возникающих из учредительного договора // Хозяйство и право. – 1994. – № 2. – С. 85-88.
80. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. - Ст. 639.
81. Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. - Ст. 383.
82. Бердников В.В. Распорядительная сделка как способ изменения имущественно-правового положения лица // Законодательство. – 2002. – № 2/3. – С. 30 – 39.
83. Василевская Л.Ю. О специфике правовой конструкции вещного договора по германскому праву // Вестник Высшего арбитражного суда РФ. – 2003. – № 5-6 – С. 119-132.
84. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 2. Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 540 с.
85. Гумаров И. Понятие вещи в современном гражданском праве // Хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С.78-83.
86. Латыев А.Н. Вещные права в гражданском праве: понятие и осо-бенности правового режима. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2004. – 26 с.
87. Щенникова Л.В. Вещное право в Гражданском кодексе: вопросы практикующего юриста законодателю // Законодательство. - 2000. - № 10. – С. 67-74.
88. Мартынова О.И. Уставный капитал в иностранной валюте // Иностранный капитал. – 1998. – № 9. – С.21-27.
89. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 р. № 2374-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
90. Петренко В.С. Поняття установчих документів суб′єктів господарювання // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юрид. літ. – 2004. – Вип. 22. – С. 669 – 673.
91. Петренко В.С. Правова природа волевиявлення та рішення засновників про намір створити суб′єкт господарювання // Збірник наукових статей за матеріалами ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. „Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 трав. 2005р.). – Луцьк: Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2005. – С. 191-194.
92. Петренко В.С. Питання 37. Установчі документи суб’єктів підприємництва. Питання 38. Зміст установчих документів суб’єктів господарювання // Господарське право України: Навч. посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х: Одіссей, 2005. – С. 83-87.
93. Петренко В.С. Загальна характеристика юридичного складу, що опосередковує заснування суб'єкта господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 47-50.
94. Постанова Вищого господарського суду України від 3 січня 2003 р. Справа № 3/264 // Судова практика. – 2005. - № 3 – 4. – С. 7-8.
95. Шретер В. Советское хозяйственное право. - М.: Наука, 1928. – 488 с.
96. Ельяшевич В.Б. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве. - СПб.: Тип.2-го Отд. Собств. Е.И.В. Канцелярии, 1910. – 609 с.
97. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под ред. В.А. Томсинова. - М.: Юристъ, 2003. – 463 с.
98. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: СПАРК, 1995. – 658 с.
99. Кулагин М.И. Объединения с общей экономической целью во французском праве // Изв. вузов. Правоведение. – 1973. – № 4. – С. 50-57.
100. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. - М.: Наука, 1960. – 573 с.
101. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Сборник нормативных актов. – М.: Право, 1973. – 792 с.
102. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. Б.П. Мозолина и М.И.Кулагина. – М.: Наука, 1980. – 675 с.
103. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Р.Л. Нарышкина. – М.: Изд-во иностр. лит., 1983. – Ч.1. – 527 с.
104. Гражданское, торговое и семейное право капиталистичес¬ких стран. Сборник нормативных актов. Законодательство о компаниях, монопо¬лиях и конкуренции / Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Юриспруденция, 1987. – 707 с.
105. Максимов В.Я. Законы о товариществах. – Изд. 2-е. – СПб. – М.: Тип. 2-го Отд. Собств. Е.И.В. Канцелярии, 1911. – 338 с.
106. Гессен Я.М. Устав Торговый: с разъяснениями по решениям быв¬шего Четвертого Судебного, Гражданского Кассационного Департамен¬тов и Общих Собраний Правительствующего Сената. - СПб.: Тип.2-го Отд. Собств. Е.И.В. Канцелярии, 1914. – 289 с.
107. Павлов И.В. Понятие и сущность колхозных правоотношений и роль органов управления в формировании и развитии этих отношений // Вопросы колхозного и земельного права. – 1951. - № 3. – С. 79-86.
108. Носов С.И. Акционерное законодательство: история, теоретический анализ, тенденции развития. - М.: Норма, 2001. – 370 с.
109. Павлов И.В. Правовые формы управления делами в колхозах // Вопросы колхозного и земельного права. – 1955. - № 9. – С. 110-116.
110. Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР: Закон Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 216. – (втратив чинність).
111. О порядке создания на территории СССР деятельности совместных предприятий, международных объединений и организаций СССР и других стран-членов СЭВ: Постановление Совета Министров СССР от 13 января 1987 г. № 48 // СП СССР. – 1987. – № 8. – Ст. 38.
112. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от 30 июня 1987 № 7284-XI // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст. 385. – (утратил силу).
113. Об утверждении Положения об акционерных обществах и обществах с ограниченной ответственностью и Положения о ценных бумагах: Постановление Совета Министров СССР от 19 июня 1990 г. № 590 // СП СССР. – 1990. – № 6. – Ст. 92.
114. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик: Основы законодательства Верховного Совета СССР от 31 мая 1991 г. № 2211-I // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
115. Панкратов П.А. Учредительный договор с участием иностранных юридических и физических лиц // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. – Право. – 1992. – № 3. – С.44-47.
116. Саниахметова Н.А. Учредительный договор // Бизнес. – 1995. – № 10. – С. 10-13.
117. Саниахметова Н.А. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве и его защите. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 185 с.
118. Татьков В.І. Установчі документи акціонерних товариств: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.04 / НАН України. Ін-т екон.-правов. дослід. – Донецьк, 2003. – 21 с.
119. Ломакин Д.В. Договоры о создании и реорганизации юридических лиц // Законодательство. – 2004. - № 2. – С. 44-52.
120. Белов В.А. Гражданское право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 2004. – 640 с.
121. Гонашвили Г.Л. Безвозмездная передача имущества между ком-мерческими организациями // Законодательство. – 2004. – № 2. – С. 62-68.
122. Про установчі документи: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.01.2005 p. № 37 // Галицькі контракти. – Дебет-Кредит. – 2005. – № 13. – С. 10.
123. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо // Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – 581 с.
124. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.В. Безбаха и В.К. Пучинского. – М.: Статут, 2004. – 734 с.
125. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособие / Под ред. В.В. Безбаха, А.Я. Капустина, В.К. Пучинского. – М.: Белые Альвы, 1999. – 391 с.
126. Право Европейского Союза / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2003. – 725 с.
127. Брагинский М., Кляцкин М., Рындзюнский Г. Общества, товарищест-ва, тресты, артели, кооперативы и другие объединения: правила об их учреждении и регистрации с приложением примерных уставов. – М.: Право, 1924. – 526 с.
128. Ласк Г. Гражданское право США: Пер. с англ. – М.: Изд-во иностр. лит., 1961. – 651 с.
129. Зарубежное законодательство о торговых обществах: Сб. законодательных актов / Под ред. В. Туманова. – М.: Наука, 1993. – 477 с.
130. Советское и иностранное право: проблемы взаимодействия и развития / Под ред. В.П. Мозолина. – М.: Юрид. лит., 1989. – 506 с.
131. Ансон В. Договорное право: Пер. с англ. – М.: Изд-во иностр. лит., 1984. – 510 с.
132. Сыродоева О. Проблемы юридической личности в законодательстве США // Изв. вузов. Правоведение. – 1992. – № 4. – С. 25-27.
133. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий. – Х.: Одиссей, 2004. – 896 с.
134. Слепцова Н.Е. Нужен ли учредительный договор // Законодатель¬ство. -1998. - № 2. – С. 59-64.
135. Овсянников К. Правовая природа государственной регистрации юридического лица // Российская юстиция. – 2000. - № 4. – С. 16-23.
136. Звоницкий А. К вопросу о значении торговой регистрации для третьих лиц: случай судебной практики // Право и жизнь. – 1925. – № 4-5. – С. 56-60.
137. Гайдаенко Н. И. Товарищества с ограниченной ответственностью и объединения с общей экономической целью: по праву Франции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1992. – 24 с.
138. Вавин Н.Г., Вормс А.Э. Товарищества: простое, полное и на вере. – М.: Право, 1924. – 305 с.
139. Данилова Е.Н. Товарищества // Советское хозяйственное право. – М.: Наука, 1926. – С. 90 – 106.
140. Кусиков А. Срыв договора товарищества // Вестник судебной юстиции. – 1926. – № 14-15. – С. 572-579.
141. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 р. № 611 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 12. – Ст. 269.
142. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2 т. –- М.: Инфра-М, 2002. – Т.1. 761 с.
143. Сафиуллин Д.Н., Хохлов С.А. Договоры на реализацию продукции. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1980. – 76 с.
144. Петренко В.С. Правова природа установчого договору суб'єкта господарювання // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2005. – С. 209-214.
145. Петренко В.С. Питання 40. Засновницький договір суб'єкта господарювання // Господарське право України: Навч. посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. – Х: Одіссей, 2005. – С. 89-91.
146. Петренко В.С. Глава 20. Господарські договори // Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: Одіссей, 2004. – С. 359-387.
147. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
148. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 жовтня 1992 р. № 2265-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. – Ст. 414.
149. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
150. Элиасберг Е. Представляет ли собой акционерный устав закон или договор // Вест¬ник права и нотариата. – 1912. - № 33. – С. 1005-1012.
151. Мейер Д.И. Русское гражданское право (В 2-х ч. – Часть 1). По испр. и доп. 8-му изд., 1902. – М: Статут, 1997. – 672 с.
152. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - М: Статут, 1998. – 608 с.
153. Пахман С.В. О задачах предстоящей реформы акционерного законодательства. – Х.: Типогр. Харьк. ун-та. – 1861. – 159 с.
154. Анненков К.Н. Система русского гражданского права. Т. 1. Введение и общая часть. – 2-е изд., пересм. и доп. – СПб., 1899. – 512 с.
155. Гордон А.О. Наши общественные собрания (клубы) с точки зрения юридической (право быть членом клуба может быть предметом иска). – СПб.: Юрид. об-во, 1883. – 95 с.
156. Нерсесов Н.О. Торговое право // Юрид. газ. – 1896. – № 90. – С. 3.
157. Полетаев Н. А. Об ответственности акционерного общества и его органов перед отдельными акционерами: Доклад в С.-Петербургском юридическом обществе // Журнал С.-Петербургского юридического общества. – 1894. – Кн. 5. – С. 39-80.
158. Удинцев В.А. Русское торгово-промышленное право. Общие учения. – К., 1907. – 469 с.
159. Томсинов В.А. Юридическая природа акционерного общества // Законодательство. – 1998. - № 7. – С. 82-83.
160. Томсинов В.А. Общее собрание как орган управления акционерным обществом // Законодательство. – 1998. - № 9. – С. 82-85.
161. Шершеневич Г.Ф. О юридической силе уставов акционерных товариществ // Журнал гражданского и уголовного права. – 1889. – Кн 3. – С. 120-130.
162. Петражицкий Л.И. Акционерная компания: Акционерные злоупотребления и роль акционерных компаний в народном хозяйстве. – СПб., 1898. – 158 с.
163. Башилов А.П. Русское торговое право. – Вып 1. – СПб., 1887. – 520 с.
164. Вавин Н.Г. Формы права, нормирующие гражданские взаимоотношения. Из кассационной практики // Право и жизнь. – 1927. – № 3. – С. 64-69.
165. Генкин Д. М. Краткий курс кооперативного права. – М.: Право, 1929. – 371 с.
166. Советское гражданское право / Под ред. проф. О.А. Красавчикова. 3-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1985. – 621 с.
167. Самгуллин В.К. Локальные нормы и их виды // Изв. вузов. Правоведение. – 1976. – № 2. – С. 37-41.
168. Таль Л.С. Очерки промышленного рабочего права. – 2-е изд. – М.: Право, 1918. – 330 с.
169. Якушев В.С. Правовое регулирование внутрихозяйственных отношений // Антология уральской цивилистики 1925-1989: Сб. статей. – М.: Юристъ, 2001. – С. 427-429.
170. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Статут, 2004. – 802 с.
171. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1958. – 378 с.
172. Про затвердження Статуту Академії правових наук України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2000 р. № 210 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 5. – Ст. 177.
173. Про затвердження Статуту Морської аварійно-рятувальної служби та її фінансування: Наказ Міністе