Цивільно-правове регулювання доменних імен :

Краткое описание

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Закономірним розвитком ринкових відносин у соціально-економічній, інформаційній сфері є виникнення доменних імен, які виступають засобом індивідуалізації інформаційних ресурсів, режиму їх функціонування у Всесвітній мережі Інтернет.
Важливість досліджень статусу доменних імен у сучасних умовах зумовлена тим, що вони виступають об’єднуючою ланкою між власником інформації ( серверу) та кінцевим користувачем, який бажає отримати в користування певний вид інформації.
Доменне ім’я виступає новітнім, з правової точки зору, засобом індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності у віртуальній мережі Інтернет і, це, сприяє активному їх використанню у всіх сферах господарської діяльності. Зазначене вказує на необхідність проведення системних наукових досліджень статусу доменних імен, їх місця в системі об’єктів права інтелектуальної власності і цивільного права, та захисту прав їх володільців.
Розгляд проблем правового регулювання доменних імен, зумовлене недостатністю їх нормативно-правового закріплення. Система актів законодавства з зазначених питань носить фрагментарний характер, визначаючи лише основні засади регламентації інформаційних відносин, що створює певні перешкоди на шляху міжнародного співробітництва Також побудова ефективного законодавства про доменні імена вимагає створення єдиного, системного термінологічного апарату основних проблем у даній сфері. Це дозволить знайти оптимальні правові моделі його удосконалення у тому числі шляхом прийняття відповідних змін у національне законодавство, прийняття нових нормативно-правових актів та приєднання України до відповідних міжнародних договорів.
Саме вищенаведеним обумовлюється актуальність даного дисертаційного дослідження.
Доменні імена у багатьох роботах розглядаються лише у зв’язку з аналізом правового статусу торговельних марок та розгляду конфліктів між ними. Окремі аспекти правового регулювання доменних імен були предметом розгляду праць Г.О. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, Т.С. Демченко, І.В Жилинкової. Проте на даному етапі відсутні спеціальні комплексні наукові дослідження, шляхів цивільно-правового регулювання доменних імен в Україні у взаємозв’язку із міжнародним законодавством. Даний факт, поряд із розвитком мережі Інтернет, є одним з основних аргументів того, що зараз визріла гостра необхідність у науково-теоретичних дослідженнях правової природи доменного імені, із точки зору самостійного об’єкта права інтелектуальної власності, а не похідного від традиційних засобів індивідуалізації.
Отримані у результаті дисертаційного дослідження висновки сприятимуть розвитку українського законодавства про право інтелектуальної власності взагалі та щодо доменних імен, зокрема, та його адаптація до норм міжнародного законодавства. Наслідком цього стане прискорення інтеграції України в європейське співтовариство.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених із цивільного права, права інтелектуальної власності, теорії держави і права, конституційного права, інформаційного права і кібернетики. Велике значення для підготовки дисертації мали наукові дослідження М.М. Агаркова, Г.О. Андрощука, В.Б. Авер”янова, И.Л. Бачило, І.А.Безклубого, С.Я. Бабкіна , Д.В.Бобрової, О.В. Батанова, Ю.В. Бауліна, Ю.П.Битяка, Л. А. Борохович, В.І Борисової, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянского, О.М. Вінник, Ю.М. Грошевого, Д.В Грибанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, Т.С. Демченко, Ф. Желинаса
І.В. Жилінкової, О.С. Іоффе, В.А. Копилова, Ю. Камфера, Л.Л. Кірій, Н.С. Кузнєцової, В.О. Калятіна, Л.Г. Кравець, В.Я.Карабаня, В.В. Кривенка, А.С. Кемраджа, С.В. Малахова, О.М.Мельник, А.М. Мінкова, М.В. Мозкова, В.К.Мамутова, В.В. Мельникова, В.Б. Наумова, В.В. Орлової, А.А. Осокіна, В.П. Петрова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, С.В. Петровського, І.М. Рассолова,М.М. Рассолова, А.Д. Святоцького, А.С. Солдатова, А.Г Серго, Є. Стогній, Н.О. Саніахметової, В.Я.Тація, , Є.О.Харитонова, В.С.Щербини, Я.М. Шевченко та інших учених.
Джерелами дисертаційного дослідження виступають Конституція України, національне законодавство та міжнародні договори, які регулюють відносини щодо доменних імен.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукового дослідження кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України «Правові проблеми соціального захисту громадян в Україні», яка структурно входить до теми наукової роботи Академії «Соціальна держава: міжнародний досвід та реалії України».
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є комплексний науково-теоретичний аналіз правового регулювання доменних імен як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності та розробка на цій основі науково-практичних рекомендацій з удосконалення та доповнення українського законодавства із доменних правовідносин та порядку його взаємодії із міжнародними актами із даних проблем.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертаційному дослідженню зосереджена на вирішенню наступних завдань:
- дослідження основних етапів розвитку доменних імен;
- розкриття основних положень чинного вітчизняного законодавства і міжнародних нормативно-правових, які регулюють доменні імена;
- формулювання перспектив розвитку законодавства про доменні імена;
- визначення правової природи доменних, як засобу ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності в мережі Інтернет;
- з’ясування характеру і принципів взаємодії доменних імен із об’єктами права інтелектуальної власності, зокрема, засобами індивідуалізації;
- вивчення проблемних питань набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні та світі в порівняльному контексті;
- формулювання наукових висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин, які виникають із приводу використання доменних імен в Україні.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають із приводу набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні і світі.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні науково-теоретичні роботи з проблем визначення правового статусу доменних імен, а також вітчизняна й зарубіжна нормативно-правова база, судова й арбітражна ( третейська) практика із указаного питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження в роботі було взято за основу загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, було використано системно-функціональний метод, який дозволив виявити багатоманітність внутрішніх і зовнішніх зв’язків досліджуваного об’єкта й зробити відповідні висновки. Історичний метод дав змогу прослідкувати етапи розвитку мережі Інтернет взагалі та доменних імен, зокрема, та еволюцію останніх від технічного засобу зв’язку до засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності. Даний метод дозволив визначити основні перспективи розвитку законодавства про доменні імена, у контексті вдосконалення законодавства про право інтелектуальної власності.
Використання порівняльного методу дало змогу дослідити різноманітні підходи до вирішення одних і тих самих питань у вітчизняному та зарубіжному законодавстві, судовій і арбітражній ( третейській) практиці.
У роботі були використані прийоми формальної логіки (аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, індукція, дедукція) які дозволили виявити прогалини, неточності і суперечності, що існують на сьогодні в українському законодавстві про доменні імена і право інтелектуальної власності та надано пропозиції щодо вдосконалення і правового регулювання доменних правовідносин..
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в Україні комплексним науково-теоретичним дослідженням у якому визначено правову природу доменних імен, як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності й обґрунтовано основні напрямки розвитку законодавства про доменні імена, як складової частини законодавства про право інтелектуальної власності.
Відповідно до одержаних у процесі дослідження результатів, автор виносить на захист наступні положення, які містять наукову новизну:
1. Доведено, що виникнення доменних імен, у історико-правовому аспекті, логічним результатом розвитку правового регулювання інформаційних відносин у мережі Інтернет.
2.Обгрунтовано необхідністю посилення державно-правових механізмів регулювання відносин щодо доменних імен, зокрема, запропоновано надати Міністерству транспорту і зв’язку повноваження прийняти та затверджувати єдиний порядок набуття, використання та припинення права на доменне ім’я в українському національному домені.
4. Наведено додаткові аргументи на користь визнання доменного імені самостійним об’єктом права інтелектуальної власності, як засобу індивідуалізації підприємницької діяльності і послуг у Всесвітній мережі Інтернет.
5. На основі науково-теоретичного аналізу положень сучасної доктрини права інтелектуальної власності, нормативно-правових актів, дано уточнене визначення доменних імен, під яким розуміється унікальне слово або словосполучення, яке виступає правовим засобом індивідуалізації й ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності, робіт, послуг у Всесвітній мережі Інтернет та за допомогою якого здійснюється адресація до інформаційного ресурсу ( масиву, бази даних) юридичних чи фізичних осіб.
6. Наведено додаткові аргументи щодо включення доменних імен до переліку об’єктів права інтелектуальної власності
7. Конкретизовано, що на відміну від торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) доменні імена характеризуються наявністю лише словесної форми вираження; змістовною неповторністю; надтериторіальним характером використання; специфічною системою реєстрації та управління; можливістю використання у будь-якій сфері діяльності без спеціальних на те дозволів.
8. Обґрунтовано необхідність скасування пріоритету прав торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) над доменними іменами, з огляду на те, що його практичне застосування ставить в нерівні правові умови володільців торговельних марок із володільцями доменних імен та інших об’єктів інтелектуальної власності.
9. Доведено, що право на доменне ім’я можна розглядати у об’єктивному та суб’єктивному значенні, зокрема, у об’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему правових норм, які встановлюють спеціальний юридичний режим функціонування доменного імені, а у суб’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему можливостей, які відповідно до чинного законодавства надаються володільцю доменного імені з точки зору його використання та захисту.
10. Встановлено, що за договором про реєстрацію доменних імен розуміють публічно-правову домовленість згідно якої одна сторона ( реєстратор) за певну плату бере на себе обов’язки за письмовою ( електронною) заявкою іншої сторони ( реєстранта) надати послуги з реєстрації та технічного супроводу домені, а реєстратор зобов’язуються надати необхідні для делегування матеріали, оплатити роботу реєстранта та виконувати інші вимоги, встановлені адміністратором українського національного домена.
11. Обґрунтовано тенденції удосконалення цивільно – правового регулювання доменних імен на сучасному етапі.
Крім того, наукову новизну дисертаційного дослідження складають науково - обґрунтовані пропозиції та рекомендації викладені автором у висновках та стосуються перспектив розвитку вітчизняного і міжнародного законодавства про доменні імена.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці змін до законодавства про інтелектуальні власність, нових законів про доменні імена. Отримані результати можуть стати підґрунтям для подальших науково-теоретичних досліджень у галузі права інтелектуальної власності, а також у навчальній діяльності при викладанні курсу „Цивільне право” та „Право інтелектуальної власності”. Крім того, висновки дисертаційного дослідження можуть стати корисними в практиці розгляду судами доменних спорів, а також володільцям доменних імен для захисту їхніх законних прав.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, першим комплексним монографічним науковим дослідженням правового режиму доменних імен, у системі засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції ґрунтуються на підставі особистого наукового дослідження і аналізу більше 200 наукових джерел та нормативно-правових актів і міжнародних договорів. Значна частина положень характеризується новизною, деякі з них висвітлюються по-новому, що і є особистим внеском здобувача у дослідженні проблеми цивільно-правового регулювання доменних імен.
Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дисертаційного дослідження результати апробовані у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод» (м. Київ, 13-14 квітня 2004 р.), на Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.) та Всеукраїнській науковій конференції «Другі читання молодих вчених» (м. Київ, 25 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п’яти наукових публікаціях ( у фахових виданнях), у трьох тезах доповідей на конференціях
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінки, з них 15 сторінок – список використаних джерел зі 217 найменувань

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене науково-теоретичне дослідження правового статусу доменних домен, дозволяє сформулювати наступні висновки:
1. Аналіз науково-теоретичних позицій та підходів до правової природи доменних імен, дозволяє зробити висновок, що на першому етапі виникнення вони виконували технічну функцію адресації. Розвиток Інтернету призвів до трансформації доменних імен у засіб ідентифікації учасників цивільного обороту у віртуальному світі.
2. Особливості правового регулювання доменних імен в Україні обумовлені використанням державно-правових механізмів регулювання та саморегулювання. У сучасних умовах, в Україні спостерігається не стійка тенденція до посилення ролі держави у процесах реґламентації правового статусу доменних імен. Однак, найбільш значимим кроком держави, з точки зору, правового регулювання доменних імен має стати визнання їх об’єктом права інтелектуальної власності, як засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту.
3. Під доменними іменами слід розуміти унікальне слово або словосполучення, яке виступає правовим засобом індивідуалізації й ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності, робіт, послуг у Всесвітній мережі Інтернет та за допомогою якого здійснюється адресація до інформаційного ресурсу ( масиву, бази даних) юридичних чи фізичних осіб.
З огляду на зазначене, доменні імена характеризуються наступними особливостями.
3.1. По-перше, є унікальним об’єктом права інтелектуальної власності, з огляду на те, що у силу своє правової природи у світі не може існувати двох однакових доменних імен.
3.2. По-друге, характеризуються наявність специфічних функцій, які відображають своєрідність даного об’єкту права інтелектуальної власності.
3.3. По-третє, є єдиними правовим засобом ідентифікації інформаційних ресурсів у віртуальній мережі Інтернет.
3.4. По-четверте, мають подвійне призначення, зокрема, з однієї сторони виступають засобом індивідуалізації інформаційного масиву, а з іншої – індивідуалізують у мережі Інтернет суб’єктів права.
3.5. Ще однією рисою, яка свідчить про самостійність доменних імен, як правової категорії, є те, що вони виступають засобом адресації до інформаційних ресурсів та повідомлення про їх володільця додаткової інформації.
3.6. За своєю цивільно-правовою суттю доменні імена виступають юридичною гарантією реалізації захисту права фізичних та юридичних осіб на інформацію.
3.7. Правовою властивістю доменних імен є те, що вони мають наднаціональний характер. Це пояснюється тим, що право на доменне ім’я виникає в одній країні, а може реалізовуватися в інших.
4. Співвідношення доменних імен із торговельними марками ( знаком для товарів і послуг) та комерційними ( фірмовими) найменуваннями дозволяє зробити висновок про наявність суттєвих відмінностей у їх правовому режимі.
По-перше на відміну від торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) доменні імена характеризуються наявністю лише словесної форми вираження; змістовною неповторністю; надтериторіальним характером використання; специфічною системою реєстрації та управління; можливістю використання у будь-якій сфері діяльності без спеціальних на те дозволів.
По друге на відміну від комерційних ( фірмових) найменувань доменні імена можуть індивідуалізувати не тільки юридичних, але й фізичних осіб, товари, роботи та послуги і використовуватися у некомерційних цілях.
5. Реєстрація доменних імен в національному та родових доменах верхнього рівня вказує на необхідність дотримання наступних етапів:
5.1. Перший етап - подання заявки до адміністратора відповідного домену, який самостійно визначає обсяг необхідних відомостей, які вказуються в заявці та документів, що додаються до неї. Правове значення цієї стадії зумовлена тим, право на певне доменне ім’я отримує той заявник, який першим подав заявку.
5.2. Другим етапом є перевірка адміністратором відповідного домену поданої заявки на новизну доменного імені. Характерною особливістю етапу є те, що новизною вважається відсутність заявленого доменного імені в системі цього домену. Крім того, перевірка доменних імен на новизну обмежується доменними іменами і не охоплює інші засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
5.3. Третій етап – передбачає прийняття рішення про реєстрацію доменного імені або про відмову в реєстрації і повідомлення про це заявника. У разі позитивного рішення заявник має сплатити реєстраційний збір. Із цього етапу у особи виникає право на доменне ім’я.
6. У об’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему правових норм, які встановлюють спеціальний юридичний режим функціонування доменного імені. У суб’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему можливостей, які відповідно до чинного законодавства надаються володільцю доменного імені з точки зору його використання та захисту.
7. Договір про реєстрацію доменних імен являє собою публічно-правову домовленість згідно якої одна сторона ( реєстратор) за певну плату бере на себе обов’язки за письмовою ( електронною) заявкою іншої сторони ( реєстр анта) надати послуги з реєстрації та технічного супроводу домені, а реєстратор зобов’язуються надати необхідні для делегування матеріали, оплатити роботу реєстранта та виконувати інші вимоги, встановлені адміністратором українського національного домена.
8. На підставі аналізу взаємовідносин доменних імен із торговельними марками, фірмовими (комерційними) найменуваннями, географічними зазначеннями походження товарів, міжнародними не патентованими назвами лікарських засобів, імен фізичних осіб, зроблено висновок про неможливість встановлення пріоритету іншим засобам ідентифікації перед доменними іменами. У даних відносинах необхідно виходити із принципу добросовісного використання того чи іншого позначення, чи в якості доменного імені чи об’єктів права інтелектуальної власності.
З метою уникнення порушень права володільців доменних імен, зроблено висновок про унеможливлення надання переваги торговельній марці ( знаку для товарів і послуг) переваг над доменним іменем.
9. Проблему удосконалення процедури вирішення доменних спорів можна наступними шляхами. По-перше, можна передавати дані спори на розгляд третейських судів ( спроби чого спостерігається зараз в Україні), а по-друге, можна створити патентний суд, який буде складатися як із юристів так із спеціалістів у сфері телекомунікацій.
10. Цивільно-правове регулювання доменних імен отримає необхідний розвиток за умови дотримання прав та інтересів не тільки володільців доменних імен, але й інших об’єктів права інтелектуальної власності. Науково-теоретичні дослідження із даної проблеми сприятимуть входженню України до європейського співтовариства.
Проведене науково-теоретичне дослідження дозволяє сформулювати наступні пропозиції та рекомендації:
1. Необхідно розробити та прийняти зміни до Цивільного Кодексу України, зокрема до статті 420, включивши до переліку об’єктів права інтелектуальної власності доменні імена. ”. Пропонуємо також доповнити Книгу четверту ЦК України главою „Доменні імена”, де доцільно врегулювати правові аспекти виникнення права на доменні імена, зміст прав володільців доменних імен та ін.
2. У розвиток законодавства про інтелектуальну власність необхідно прийняти Закон України „Про доменні імена”, в якому відобразити поняття доменного імені, його основні ознаки, порядок набуття, використання та припинення права на нього, порядок співвідношення доменних імен з іншими об’єктами права інтелектуальної власності порядок взаємовідносин адміністратора та користувача доменним іменем, територіальні межі права на використання доменного імені, юрисдикцію, під яку підпадає те, чи інше доменне ім’я., у тому числі угоди про реєстрацію доменних імен, особливості їх реєстрації, використання та захисту. При цьому необхідно, виключити визначення поняття доменного імені із Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та Закону України „Про телекомунікації”.
3. Необхідно внести зміни до ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», доповнивши її частиною у такій редакції:
“ Володілець доменного імені має право використовувати у його назві ідентичну торговельну марку ( знак для товарів і послуг) , якщо вона була зареєстрована після реєстрації доменного імені”.
4. Пропонуємо посилити захист прав володільців доменних імен, шляхом вироблення Єдиних правил розгляду доменних спорів із врахуванням позиції міжнародного співтовариства та створення Патентного суду.
5. З метою уникнення конфліктів при використання доменних імен та торговельних марок, видається необхідним розділення доменних імен, призначених для комерційного використання, відповідно до МКТП.
6. Необхідно закріпити за Міністерством транспорту та зв’язку повноважень щодо затвердження Правил домену «UA», у якому доцільно передбачити особливості реєстрації доменних імен у українському національному домені “UA”.
7. У контексті адаптації законодавства України до права Європейського Союзу доречно узгодити національні нормативно-правові акти із вимогами Директив та інших актів ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Закон України від 28.06. 1996р. №254/96. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Кохановська О.В. Правове регулювання інформаційних відносин : Монографія. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
3. Глушков В.М. Мислення i кибернетика // Питания фiлософiї. -- 1963. - №1. – С.11-22.
4. .Малиновський Б.М Основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР.- К.,1999. – 190 с.
5. .Капитонова Ю.В,.Летичевский А.А Парадигмы и идеи академика В.М.Глушкова. – К.,1999. – 190 с.
6. Хоникат Дж., Браун М.Р., Францковяк Т. И др. Использование Интернет. - СПб:Вильямс, 1998 – 592 с.
7. Internet Domain Suvey,January 2001.Number of Hosts advertised in the DNS // Internet Software Consortium // http://www.isc.org/ds/WWW-200101/index.html
8. Талимончик В.П. Международно-правовое регулирование отношений информационного обмена в Интернет: Автореф.дис. на соискан. научн. степени канд.юр.наук. СПб,1999. – 20 с.
9. Ананьев Д.В. Товарные знаки и доменные имена: как достичь гармонии? // Патенты и Лицензии. – 2003. - № 2. – С. 37-44.
10. Історія розвитку Інтернет в Україні // http://www.sts.gov.ua/ukranian/info/internet/history?suffix=print
11. Процес реорганзації адміністрування українського домена верхнього рівня .UA // http://www.ua-nic.net
12. Морозов А. Россия в мировом информационном пространстве // Росийская юстиция. - М.,2000. №1. – С.58-59.
13. Закон України від 04.02.1998 № 74-98-ВР «Про Національну програму інформатизації» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181.
14. Закон України від 04.02.1998 № 75-98-ВР «Про Концепцію Національної програми інформатизації» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 182.
15. Закон України від 04.02.1998 № 76-98-ВР «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1998 – 2000 роки» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 183.
16. Указ Президента України від 31.07.2000 №928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» // Офіційний вісник України. – 2000. - № 31. – С. 11.
17. Про реорганзацію UA NCG у ТзОВ «Хостмастер» - Прес-релз, м.Київ, 12.02.2001 р. // http:// www.hostmaster.net.ua/policy/Policy_of_.UA.htm
18. Principles for Delegation and of cc TlDs Presented by Govermmental Advisory Committee from 23 february 2000. // www.icann.org
19. Угода №1/2001 про передачу адміністративних повноважень від 25.03.2001 р. // www.hostmaster.net.ua
20. Правила домена .UA // http://a.iname.com.ua/ua_rules.phtml
21. Закон України від 18.02.1992 № 2132-ХІІ «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. – Ст. 64.
22. Закон України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України» // Відомості Верховної Ради України. –1993. - № 50. – Ст. 472.
23. Правила адміністрування публічних доменів // http://www.coordinator.net.ua/arc/Policy-011224.html
24. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 р. №447-р «Про адміністрування домена .UA» // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
25. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 №887-XII» // Відомості Верховної Ради України. –1991. - № 24. – Ст. 272.
26. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-ІII» // Відомості Верховної Ради України. –2001. - № 12. – Ст. 64.
27. Матеріали справи № 44/1 за 2003 рік // Архів господарського суду м. Києва.
28. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Атіка,2002.- 64 с.
29. Декларація принципів: Побудова інформаційного суспільства- глобальне завдання в новому тисячолітті (заключний документ Всесвітнього самміту на вищому рівні від 12.12.2003р). // www.ua-nic.net
30. Угода №2 про врегулювання відносин, пов’язаних з провадженням діяльності з адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет від 22.01.2004 р. // http://www.stc.gov.ua/data-storage/1072/doc1072.pdf
31. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г.: Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты // Под общ.ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: ИнЮре,1999. – 654 с.
32. Рассолов И.М. Право и Интернет. Теоретические проблемы. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 336 с..
33. Солдатов А.С. Право как инструмент социального управления. – М.,2002 – 441 с.
34. Сборник методологических материалов по курсам «Теория государства и права» и «Проблемы теории государства и права» // Сост. М.М. Рассолов - М.М., 2002. – 120 с.
35. Якушев М.В. Интернет и право: новые проблемы, подходы, решения // Третья Всероссийская конференция «Право и Интернет: теория и практика». – 28-29 ноября 2000 г.- С.132-133.
36. Национальные домены: Информационный ресурс о распределении адресного пространства в сети Інтернет // http://info.nic.ru/st/25/
37. Бачило И.Л. Информационное право. – М.,2001. - 351 с.
38. Просвирнин Ю.Г. Теоретико-правовые аспекты информатизации в современном российском государстве: Атореф. дис. д-ра юрид.наук. – М.,2002. – 58 с.
39. Копылов В.А. Интернет и право // НТИ. – 2001. - №9. – С.8-16.
40. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
41. Малахов С.В. Гражданско-правовое регулирование отношений в глобальной компьютерной сети Интернет: Автореф. дис. канд. юр. наук. – М.,2001. – 21 с.
42. Якушев М.А. Інтернет и право //Законодательство.- 1997. - №1.- С.10-15.
43. Пастухов О.М. Авторське право у сфері функціонування Всесвітньої мережі Інтернет: Автореф. дис. канд. юр. наук. – К.,2002. – 15 с.
44. Наумов В.Б. Право и Интернет: очерки теории и практики. – М., 2002. - 310 с.
45. Бенихлеф К., Желинас Ф. Международный опыт разрешения в цифровой среде конфликтов, связанных с авторским правом // http://www.prologo.ru/FEM/fem12/html
46. Мордвинов В.А. Особенности защиты интеллектуальной собственности в Интернет // Тезисы конференции «Право и Интернет: теория и практика». – 2 ноября 1999 г.- М.: Российская академия государственной службы при Правительстве России.
47. Бабкин С.Я. Право, применяемое к отношениям, возникающим при использовании сети «Интернет»: основные проблемы. – М.:АО «Центр ЮрИнфоР»,2003. – 69 с.
48. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: зб.наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім..В.М.Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
49. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 №3689-XII» // Відомості Верховної Ради України. –1994. - № 7. – Ст. 36.
50. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 04.07.2002 р. №34-IV. – Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №35. – Ст..256.
51. Камфер Ю., Бойкова М. Internet: очевидное и невероятное // АКДИ «Экономика и жизнь» - 2001. - №3. –С.33.
52. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому. – М., 1940. – 245 с.
53. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – М., 1949. – 538 с.
54. Магазинер Я.М. Объект права // Очерки по гражданскому праву. – Л.,1957. – С.65-75.
55. Суханов Е.А. В кн.: Гражданское право, Т.1 Гл.9. – М., 1998. – 495 с..
56. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.. // О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 736 с.
57. Цивільне право: підручник: в 2 ч.: Ч.1./ Д.В.Боброва, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора, та ін./ Наук. ред. Дзера О.В. -К.: Вентурі, 1997. - 544с.
58. Старженецкий В. Интеллектуальная собственность и Интернет:// Интеллектуальная собственность. Авторское и смежные права. - №5. – 2003. – С.58-63.
59. Тихомиров Ю. Договор как регулятор общественных отношений. – Правоведение. – 1990. – №5. – С.27-34.
60. Серго А.Г. Интернет и право. – М.: Бестселлер, 2003. – 272 с.
61. Кирий Л.Л. Интернет и товарные знаки // Патенты и лицензии. – 2000. - № 11. – С. 25-29.
62. Управление именами и адресами в Интернете: Вопросы интеллектуальной собственности от 30 апреля 1999 г. // http://wipo2.wipo.int
63. Ніжний С. Проблеми захисту інтелектуальної власності у всесвітній мережі Інтернет // www.crime-ressearch.ru
64. Копылов В.А. Информационное право. – М.: Юрист,1997. – 472 с.
65. Кристальный Б.О. О законодательном обеспечении Интернета // Свобода доступа к информации в России: правовые, организационные, профессиональные проблемы.- М.: Комиссия по свободе доступа к информации, 1997. – С.126-132.
66. Талимончик В.П. Правовое регулирование использование INTENET // Журнал международного частного права. – СПб.1997. – С.16-29.
67. Финько О.А., Кристальный Б.О., Травкин Ю.О. О законодательном регулировании правоотношений, возникающих в связи с развитием сети Интернет в России // Информационные ресурсы России. – М., 1999. - №6. – С.15-20.
68. Федотов М.Ю. Перспективы правового регулирования деятельности в киберпространстве // Интеллектуальная собственность. – 2001. - №4. – С.44-53.
69. Люка А. Тезисы доклада на конференции «Авторские и смежные права в Интернете» (Материалы международной конференции, состоявшейся 24-25 января 2001 в Роспатенте) // Патенты и лицензии. – 2001. - №5. – С.24-29.
70. Мелюхин И.М. О зарубежном опыте регулировании Интернета // ВИНИТИ. – Серия 1. – М., 1998. - №3. – С.14-18.
71. Ovilla Bueno R. INTERNET y derecho. De la realidad virtual a la realidad juridical // Bol. Mexicano de derecho comparado. – Mexico, 1998. - №92. – P.421-438.
72. Payne A. Domain Names, Trade Marks and Unfair Compretetion // A Practioner’s Guide to the Internet. – London, 1999. – P.9-66.
73. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій” – К.: Громадська органзація “Інтерньюз-Україна”, Міжнародний фонд “Відродження”, 2002. – 219 с.
74. Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України // Затв. Указом Президента України від 27 серпня 2004 року за №1009/2004. – Офіційний вісник України. – 2004. - №35. – Ст.2333.
75. Жуванов Д., Стогній Є. Проблема доменних імен в Україні // Інтелектуальна власність. - 2003. - №1. - С.22-26.
76. Орлова В.В. Российский сегмент Интернета: политика использования // Патенты и лицензии. – 2001. - № 4. – С. 31-33.
77. Наумов В.Б., Хpамов Ю.Е. Интеpнет и отечественное правовое поле // Сборник тезисов докладов III Международной электронной научной конференции "Современные проблемы информатизации-98". Изд. Воронежского педуниверситета, 1998. - С.63-64.
78. Наумов В.Б. Отсутствие правового регулирования сети Интернет как угроза национальной безопасности // Доклад на Международном конгрессе "Телекоммуникации в аспекте национальной безопасности", 16-18 ноября 1998 г, Санкт-Петербург – С.45-48.
79. Наумов В.Б. Правовые аспекты адресации в Интернете // "Мир Internet", N 5, май 1999 года. - C. 28-31.
80. Леонов Д., Наумов В. Домены Интернета: правоые аспекты, проблемы и пути их решения // «HackZone – Территория взлома». – 1998. – С.37-40.
81. Наумов В.Б. Особенности правового регулирования сети Интернет // Тезисы докладов Всероссийской научно-методическая конференции "Интернет и современное общество", 8-11 декабря 1998 года, Санкт-Петербургский государственный университет. - C. 51-53.
82. Наумов В.Б. Проблема юрисдикции сети Интернет // Тезисы докладов конференции "Информационная безопасность регионов России", Санкт-Петербург 13-15 октября 1999 года, том I. - C. 28-29.
83. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 №1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №12. – Ст.155.
84. Державний класифікатор продукції та послуг ДК-016-97 // Затверджено наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 року № 822. // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
85. Конституція України: Науково-практичний коментар // В.Б. Авер”янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін., Ред.кол. В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
86. Ридченко И. Регистрация домена «UA». Разграничение между доменными именами и товарными знаками // Юридическая практика. – 2002. - № 4 (214). 24 января.
87. Кожухов А. Спор о праве на доменное имя // Юридическая практика. – 2001. - № 4 (162). 25 января.
88. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (з змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/618 від 06.11.2000, № 05-2/467 від 18.04.2001, роз’ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609). // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
89. Про місцеве самоврядування в Україні.: Закон України від 21.05.97р. N280/97-ВР. - Відомості Верховної Ради .- 1997. - N 24. - Ст.170.
90. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності .- Указ Президента України від 10.06.1997р. №503/97 (з змінами внесеними Указом Президента від 28.05.2004 р. №589/2004) .- Урядовий кур`єр - 1997.- 14 червня.
91. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. – Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року (зі змінами від 21 травня 1998 року). – №493/92. - Збірник указів Президента вiд 31.12.1992 - 1992 р., № 4.
92. Матеріали справи № 38/616 за 2003 рік // Архів господарського суду м. Києва.
93. Демченко Т.С. Проблеми гармонзації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами : Автореферат дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук. – К. – 2002. – 13 с.
94. Храпунова Е.А., Михеев В.А. Правовые проблемы использования интеллектуальной собственности в Интернете // Юрист. – 2001. - №4. – С.43-47.
95. Грибанов Д.В.. Правовое регулирование кибернетического пространства как совокупность информационных отношений: Автореф. дис. на соискан. научн. степени канд. юр. наук. Екатеринбург, 2003. – 15 с.
96. Калятин В.О. Наименование домена или доменное имя ? // Патенты и Лицензии. – 2001. - №7. – С.41-42.
97. Орлова В.В., Кирий Л.Л. Товарные знаки в Интернете // Патенты и Лицензии. – 1999. - №8. – С.17-20.
98. Miller N.? Taylor S. What’s in a name ? Domain name supplement. – 1999. – May. – P.4-6.
99. Cohen J.C. Intellectual property in the domain name system // TW. – 2000/ - №127. – P.10-15.
100. Klein Sh. H. New approaches to resolving conficts betwen domain names and trademarks // TW. – 1997. - №97. – Р.23-29.
101. Обзор общих доменов верхнего уровня // http://www.info.nic.ru/st/9/out_20.shtml
102. Калятин В.О. Доменные имена. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 188 с.
103. Chandrani R. You gotta have it. Thinking creatively about domains // Domain name supplement. – 200. – April. – P.10-12.
104. Beaurin N., Jez E. Les noms de domaine de l’Internet. Aspects juridiques. – Paris: Litec, 2001. – 157 p.
105. Вайнберг Д.И. Состояние ожидания. Первый раунд борьбы за инвестиции в российскую Сеть завершился удачно. Наступило затишье // Эксперт. – 2000. - №44. – С.82-88.
106. Наумов В.Б. Нарушение прав на объекты интеллектуальной собственности в российском Интернете // Защита информации. Конфидент, май-июнь, N 3, 2001 г, С. 36-40.
107. Пискунов Я.Б. Понятие доменного имени и возможности юридической защиты от киберсквотинга // Материалы V Международной конференции «Право и Интернет» Тематическое заседание «Проблемы интеллектуальной собственности»., 25-26 ноября 2003 г. – Российский комитет Программы ЮНЕСКО «Информация для всех», М. – С.24-29.
108. Заплеталов А.Д., Дашян М.С. Некоторые аспекты правовой охраны доменного имени как обьекта составляющего сайт // Материалы Третьей Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 28-29 ноября 2000 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М – 2000 – С.48-50.
109. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів // За ред. О.А.Підопригори, О.Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 672 с.
110. Клейменова С.М. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб”єктів авторського права: Автореф. дис. канд. юр. наук. – К.,2004. – 20 с.
111. Loiseau G. Nom de domaine et Internet: turbulences autour d’un nouveau signe distinctif // La propriete industriele. – 2000. – №692-ІІ-22. – Р. 10-14.
112. Жилинкова И.В. Правовая природа доменных имен // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №6. – С.30-33.
113. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность ( Исключительные права). – М.: Норма, 2000. – 480 с.
114. Закон України від 07.02.1991 № 697-ХІІІ «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20. – Ст. 249.
115. Петровский С.В. Исключительные права на доменное имя // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность – 2001 .- №5. – С.27-34.
116. Солодченко И.Доменное имя: отображение в налоговом учете // Бухгалтерия. – №33(552). – 18 августа 2003 г. – С.40-44.
117. Мордвинов В.А. Сетевая адресация и средства индивидуализации // Материалы Третьей Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 28-29 ноября 2000 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М. - 2000. – С.31-35.
118. Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб., 2001. – 504 с..
119. Осокин А.А.. Правовой статус доменных имен // Материалы Третьей Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 28-29 ноября 2000 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М. – С.67-70.
120. Мозгов М.В. Доменное имя – объект интеллектуальной собственности // Материалы Четвертой Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 24-25 ноября 2001 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М. – С.10-14.
121. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1 Загальна частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с.
122. Гражданское право. Ч.1 Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П. Сергеева. – М., 1996. – 358 с.
123. Мельник О.М.. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні: Автореф. дис. д-ра. юр. наук. – К.,2004. – 36 с.
124. Oostveen D.V. Le choix d’un nom: les noms de domaines, droits de marque et noms commerciaux // Rev. dr. aff. internationales. – 1998. - №3. – 320 p.
125. Борисова В.І. Індивідуалзація юридичної особи // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.,2001. – Вип..48. – С.40-41.
126. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, 2004. – 752 с.
127. Кашинцева О.Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг: Автореф. дис. канд. юр. наук. – К.,2000. – 16 с.
128. Глуховская Т. Новые горизонты. Доменные имена в качестве товарных знаков // Юридическая практика. – 2001, 19 декабря.
129. Андрощук Г.О. Вопросы защиты знаков в Сети // Юридическая практика. – 2003. - №39(301). – 30 сентября.
130. Коваль И. Неправомерное использование знаков для товаров и услуг // Підприємництво, господарство і право. – 2004.- №4. – С.7-11.
131. Закон України «Про приєднання України до Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків» від 01.06.2000 №1763-ІII» ( у редакції від 05.06.2003 р. №941-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 35. – Ст. 285.
132. Бонтлаб В.В. Цивільно-правові аспекти співвідношення доменних імен та товарних знаків // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. – С. 371-377.
133. Визнання назв і використання назв в системі назв доменів Інтернету від 3 вересня 2003 р. // Публікація ВОІВ №843.
134. Бойко Д. Соотношение доменных имен и знаков для товаров и услуг // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №9. – С.15-18.
135. Закон України «Про приєднання України до Протоколу Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків» від 01.06.2000 №1762-ІII» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 35. – Ст. 284.
136. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб., 2001. – 311 с.
137. Кислий Т. Наш адрес – не дом, а домен : взаимодействие средств реальной и виртуальной индивидуализации.// Юридическая практика. – 2000. - №34(140). – 24 августа.
138. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг . – Затв. наказом Держпатенту України 28 липня 1995 року. №116 ( у редакції наказу Держпатенту України від 20 серпня 1997 року №72) – Офіційний Вісник України. – 1995. – № 14. – Ст.181.
139. ISP-1: Internet domain name system structure and delegation (ccLTD administration and delegation) // http://www.icann.org/isp/isp-1.html
140. Серго А.Г. Доменные имена // Черные дыры в Российском Законодательстве. – 2002. - №4. – С.47-52.
141. Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – 578 с.
142. Осокин А.А. Правовой статус наименований доменов и товарные знаки // Технологии информационного общества – Интернет и современное общество: труды V Всероссийской объединенной конференции. СПб., 25 29 ноября 2002 г. - СПб.: Изд-во С - Петерб. ун-та, 2002. – С.51-53.
143. Kaufman I.J. The Domain Name System. Dispute Resolution and the Nice Classification System // International Busines lawyer. – 2000. – January. – P.35-41.
144. Мордвинов В.А. Доменное имя – основа товарного знака ХХІ- века! // Материалы Четвертой Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 24-25 ноября 2001 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М. – С.36-40.
145. Мордвинова В.И., Мордвинов В.А. Доменное имя и товарный знак – одного поля ягода // YES!. – 2000. - №2. – С.32-39.
146. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.1. – 692 с.
147. Закон України «Про приєднання України до Спільного протоколу про застосування Віденської конвенції та Паризької конвенції» від 17.11.1999 р. №1232-XІV» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 52. – Ст. 468.
148. Прозоровская Е.В., Прозоровский А.А. Столкновение фирменных наименований, товарных знаков и доменных имен // Материалы Третьей Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика», 28-29 ноября 2000 г. – Российская академия государственной службы при Правительстве Российской Федерации, М. – С.24-28.
149. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фзичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. №755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
150. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р. №236/96 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 36. – Ст. 164.
151. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.:Г.Л.Знаменський. В.В.Хахулін, В.С.Щербина та ін.; За заг. ред. В.К.Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004 . – 688 с.
152. Табастаева Ю., Євдокимова Е. Доменные имена, фирменные наименования, товарные знаки: правовая защита. Сравнительный анализ законодательства и судебной практики России и ФРГ // Материалы Второй Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика» , 2 ноября 1999 г. - М.: Российская академия государственной службы при Правительстве России. – С.12-14.
153. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. №752-IV // Відомості Верховної Ради України. –1999. - № 32. – Ст. 267.
154. Орлова В.В., Молчанова А.А.. Географические указания в Интернете. Анализ определения «Географические указания» // Патенты и лицензии. – 2003. - № 12. – С. 32-41.
155. Орлова В.В. Что понимать под использованием обозначения в Интернете? // Патенты и лицензии. – 2002. - № 5. – С. 19-23.
156. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
157. Малеина М.И. Защита личных неимущественных прав советских граждан. – М., 1991. – 385 с.
158. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. – 856 с.
159. Бойко Д. К вопросу о соотношении доменных имен и имен физических лиц // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №12. – С.34-37.
160. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1999 р. №3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. –1994. - № 13. – Ст. 64.
161. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. –2002. - № 21-22. – Ст. 135.
162. Указ Президента України «Про порядок переміни громадянами України прзвищ, імен та по-батькові» від 31.12.1991 р. №23 // Збірник Указів Президента України. –1992. - № 1. – Ст..17.
163. Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прзвищ, імен, по батькові // Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2003 р. №233. // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: – ЗАКОН.
164. Морозова Т. Международные непатентуемые наименования лекарств // Интеллектуальная собственность. - 1999. - №3. - С.28-31.
165. Дашян М.С., Быковский М.Ю.. Специфика правовой охраны международных непатентованных названий в Интернет (МНН) // Материалы V Международной конференции «Право и Интернет» Тематическое заседание «Проблемы интеллектуальной собственности»., 25-26 ноября 2003 г. – Российский комитет Программы ЮНЕСКО «Информация для всех», М. – С.46-47.
166. Микієвич М.М. Всесвітня організація охорони здоров'я // Юридична енциклопедія. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1998. - Т 1. – 806 с.
167. Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. №123/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. - № 22. – Ст. 86.
168. Дроб’язко В. Деякі аспекти охорони назв доменів в Інтернеті // Інтелектуальний капітал. - 2003. - №3. - С.24-28.
169. Цифровий порядок дня ВОІВ // Опубликовано в Интернете // http://www.ecommerce.wipo.int/agenda/agenda-ru.doc
170. Кравченко В. Домен – не адрес, а средство индивидуализации // Интеллектуальная собственность. – 2001. – № 2. – С. 66–70.
171. Товарные знаки и адресные наименования Интернета. Сост. И автор вступительной статьи Л.Г. Кравец. – М.: ИНИЦ Роспатента. – 2002. – 90 с.
172. Регламент и тарифы на услуги по регистрации доменов второго уровня в зоне .RU от 01.02.2004 г. ( введены в действие 20.04.2004 г. // http://www.ripn.net:8082/nic/dns/regl_ch_20.02.2004.html
173. Глуховская Т.В. Как стать владельцем доменного имени в Украине? // Патенты и лицензии. – 2003. - № 11. – С. 25-26.
174. Глуховская Т.В. Юридические аспекты регистрации доменного имени // Internrt UA. – 2002. - №11. – 13-15.
175. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я.Карабань, В.В. Кривенко, В.Г.Ротань. – Т.2. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.дослідж., 2004. – 864 с.
176. Калятин В.О. Право в сфере Интернета. – М.: «Норма», 2004. – 480 с.
177. Закон України від 15.12.1993 № 3687-ХІІ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 7. – Ст. 32.
178. Пиленко А.О. Право изобретателя ( Привилегии на изобретения и их защита в русском и международном праве). / В 2 томах. – Т.2. – СПб., 1903. – 475 с..
179. Афанасьева Ю.А. Нарушение прав интеллектуальной собственности в Интернете // Гражданин и право. – 2002. – № 4. – С. 40–45.
180. Калятин В.О. Правовые вопросы организации сети Интернет // Юридический мир. – 2001. – № 3. – С. 19-27.
181. Наумов В. Правовые аспекты адресации в Интернете // Мир Internet. – 1999. – № 5. – С. 34–36.
182. Калятин В.О. Проблемы установления юрисдикции в Интернете // Законодательство. – 2001. - №5. – С.33-42.
183. Сафиуллина Р. Интеллектуальная собственность и Интернет//Интеллектуальная собственность. – 2002. – № 6. – С. 43–46.
184. Кравец Л.Г. Проблема регистрации адресов в Интернете // Интеллектуальная собственность. – 1998. – № 3. – С. 60–65.
185. Кемрадж А.С., Головерова Д.В. Правовые аспекты использования Интернет-технологий. – М.: Книжный мир, 2002. – 410 с.
186. Бойко Д. Деякі колізійні питання зовнішньоекономічних угод про реєстрацію доменних імен // Підприємництво, господарство і право. – 2002.- №4. – С.69-73.
187. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №29. – Ст.377.
188. Бойко Д. Деякі аспекти укладання зовнішньоекономічних угод про реєстрацію доменних імен // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми охорони промислової власності». – 10-12 вересня 2003 р.- К. - С.490-496.
189. Безклубий І.А. Ліцензійний договір в патентному праві України: Автореф. дис. канд. юр. наук. – К.,1995. – 25 с.
190. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 1999. – 848 с.
191. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.2. – 896 c.
192. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я.Карабань, В.В. Кривенко, В.Г.Ротань. – Т.1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.дослідж., 2004. – 928 c.
193. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 23.05.2003 №851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст.275.
194. Закон України «Про елект