ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПІДПРИЄМСТВА 14
1.1. Підприємство: поняття та сутність 14
1.2. Ознаки підприємства як суб'єкта господарювання 41
Висновки до розділу 1
58
РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЇХ МАЙНА
62
2.1. Поняття та зміст господарської компетенції підприємств 62
2.2. Правовий режим майна підприємств 79
Висновки до розділу 2
98
РОЗДІЛ 3. ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ 102
3.1. Класифікація підприємств 102
3.2. Організаційно-правові форми унітарних підприємств 123
3.3. Організаційно-правові форми корпоративних підприємств 154
3.4. Асоційовані підприємства 177
Висновки до розділу 3
189
ВИСНОВКИ
194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історія світового економічного розвитку свідчить, що в умовах ускладнення господарсько-економічних відносин, науково-технічної революції, глобальних соціальних проблем неможливим стає функціонування на практиці у чистому вигляді ні ринкового механізму, ні суцільно одержавленої економічної системи. У сучасній економіці отримує своє вираження об’єктивна потреба стимулювати приватну ініціативу шляхом забезпечення законних приватних інтересів учасників господарського життя, а з іншого – попередити негативні прояви такої ініціативи і, відповідно, забезпечити врахування і захист публічних інтересів. Ринок і державне регулювання економічних відносин, приватні і публічні відносини стали взаємообумовленими та взаємопов’язаними. Становлення та розвиток ринкових відносин у змішаній економіці України, створення інфраструктури ринку, поява нових організаційно-правових форм господарювання, включення економіки України у світовий комерційний оборот вимагають переосмислення теоретичних основ діяльності підприємств як суб’єктів господарювання.
Підприємства як учасники економічних відносин є провідниками, які поєднують особисті інтереси з суспільними. Удосконалення правового статусу підприємств та підвищення ефективності їх господарювання є невід’ємним елементом стратегії розвитку економіки України. На сьогодні велика кількість видів та організаційно-правових форм підприємств породжують на практиці безліч питань щодо визначення особливостей їх правового статусу і, відповідно, застосування певних положень чинного законодавства України.
Поняття “підприємство” є узагальнюючим, збірним. По-перше, воно визначає підприємства як певні організаційно-правові форми господарювання. По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто притаманне будівельним, транспортним, сільськогосподарським, торговельним та іншим підприємствам.
Інститут підприємства або господарюючого суб’єкта залежно від тієї соціально-економічної формації, у якій він функціонує, постійно трансформується, змінює свої основні функції. Свого часу на це звертав увагу О. Камінка, підкреслюючи, що правовий інститут незалежно від того, якого розвитку він досяг би у певний історичній момент, є лише однією з фаз у процесі послідовного розвитку охоплюваних ним відносин, результатом попереднього розвитку, що несе у собі зародок розвитку майбутніх видозмін [160].
Концепція підприємства як юридичної особи формувалася в умовах панування державної власності, адміністративно-командних методів розподілу матеріальних благ, домінування державних інтересів над приватними, тому не відповідає вимогам сьогодення. Не можуть задовольнити сучасні потреби і теорії підприємства як юридичної особи, більшість яких була створена у XIX столітті і відображає суспільні відносини, істотно відмінні від теперішніх. Крім того, підприємство неможливо розглядати лише як юридичну особу. Безумовно, мати права юридичної особи для підприємства вкрай необхідно. Але юридична особа – суб’єкт лише приватноправових відносин, що складаються по горизонталі, підприємство ж як суб’єкт права приймає участь у відносинах і по горизонталі, і по вертикалі, т. т. як у приватноправових, так і в публічно-правових відносинах, пов’язаних з державним регулюванням господарської діяльності.
Правовий статус підприємств регулюють Господарський та Цивільний кодекси України, що вступили в дію з 1 січня 2004 року, Закони України “Про господарські товариства” (від 19.09.1991 р.), “Про кооперацію” (від 10 липня 2003 р.), інші закони та численні підзаконні нормативно-правові акти, які враховують особливості положення певних видів підприємств. Прийняття Господарського кодексу України як кодифікованого нормативно-правового акту слугувало подальшому розвитку законодавства, поєднанню приватноправових методів правового регулювання на паритетних засадах з публічно-правовими, однак прийняття ГК України не вирішило всіх проблем, пов’язаних з правовим положенням підприємств. У правовому регулюванні статусу підприємств та їх діяльності є певні недоліки, неузгодженість, які вказують на доцільність комплексного наукового дослідження проблем правового положення підприємств як суб’єктів господарювання.
Необхідність теоретичного дослідження правового статусу підприємств зумовлена ще декількома причинами. Перш за все, підприємство є організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої виробничі ресурси для здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої діяльності, переважно як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється переважно державними та комунальними підприємствами, які забезпечують потреби держави, адміністративно-територіальних утворень в найбільш значущій та стратегічно важливій продукції та послугах. Але відсутність закону про державні та комунальні підприємства й наявність лише декількох присвячених ним норм у ГК не сприяє вирішенню проблем правового забезпечення таких підприємств, що знижує ефективність діяльності державного та комунального секторів економіки.
У сучасній мировій практиці відмічається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це знаходить своє відображення у розробці систем корпоративних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, бізнесу, цін, заробітної плати, соціального захисту населення, контролю за діяльністю монопольних об’єднань.
Суспільство не може отримати позитивний кінцевий результат, ігноруючи інтереси підприємства, як і підприємство, ігноруючи інтереси суспільства. Українському законодавцю необхідно, з одного боку, стимулювати приватну ініціативу шляхом забезпечення законних приватних інтересів учасників господарського життя, а з іншого – попередити негативні прояви такої ініціативи і відповідно забезпечити врахування і захист публічних інтересів, чому в значній мірі сприяло прийняття ГК, в якому приватноправові методи правового регулювання на паритетних засадах поєдналися з публічно-правовими.
Оптимізація правового становища підприємств з метою забезпечення збалансованого врахування як приватних, так і публічних інтересів учасників господарських відносин потребує як врегулювання статусу підприємств в ГК, так і врахування специфіки правового становища окремих видів підприємств в спеціальних законах.
В українській правовій науці окремі питання створення і діяльності певних видів підприємств висвітлювалися у роботах О. Кібенко, О. Вінник, О. Щербини, В. Мамутова, Н. Саніахметової, Г. Пронської та ін. Однак спеціальні дослідження правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання у сучасних умовах з урахуванням соціально-економічних змін, які сталися в суспільстві в умовах становлення ринкової економіки, не проводилися.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Гармонізація господарського, екологічного та кримінального законодавства в системі правового забезпечення економіки” (номер держреєстрації 0102U000455). У межах зазначеної теми автор як співвиконавець здійснив дослідження правового статусу підприємств як суб’єктів господарювання та обґрунтував положення у розвиток теоретичних засад правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання та пропозиції до законодавства.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання на основі комплексного аналізу господарського законодавства, практики його застосування та відповідних теоретичних засад.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
дослідити сутність підприємства, проаналізувати визначення підприємства як суб’єкта господарювання, здійснити необхідне удосконалення;
виділити ознаки підприємства і складові його організаційно-правової форми;
проаналізувати зміст господарської компетенції підприємств як сукупності господарських прав та обов’язків, дослідити питання правоздатності підприємств, обґрунтувати критерії визначення обсягів правоздатності та її кваліфікації як загальної і спеціальної;
дослідити правовий режим майна підприємств та його вплив на визначення правового статусу підприємства, обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення правового режиму майна підприємств різних видів та відповідальності засновників за боргами підприємства;
дослідити стан українського законодавства, що закріплює правове положення підприємств різних видів та обґрунтувати пропозиції щодо його удосконалення;
дослідити питання створення підприємствами дочірніх підприємств та надати пропозиції з удосконалення правового регулювання відповідних питань.
Об’єктом дослідження є сукупність господарських відносин, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення діяльності підприємств.
Предметом дослідження є правовий статус підприємств як суб’єктів господарювання.
Методологію дослідження становлять загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу, синтезу, індукції, дедукції) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання. За допомогою діалектичного методу досліджувалося вчення про підприємство як суб’єкта господарської діяльності та суб’єкта права, його функції на різних стадіях суспільного розвитку. Ця категорія розглядалася з урахуванням історичних умов, в яких вона формувалася, тобто застосовувався історичний метод. За допомогою системного методу, методу аналізу і синтезу досліджувалися теоретичні положення про підприємство як різновид господарюючих суб’єктів. Завдяки порівняльно-правовому методу досліджено законодавство щодо підприємств в різних правових системах, співставлення з українським законодавством. Методом індукції та дедукції одержані під час аналізу видів підприємств висновки поширювалися на підприємства всіх форм власності та навпаки, загальні результати використовувалися для пояснення рис, притаманних окремим організаційно-правовим формам підприємств. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.
Науково-теоретичну основу проведеного дослідження складають роботи вчених, присвячені правовому статусу господарюючих суб’єктів, в тому числі підприємствам, стану та проблемам господарського законодавства України, а саме: С.М. Братуся, В.І. Борисової, В.І. Васильєва, М. Вебера, О.М. Вінник, В.Д. Волкова, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, Г.Л. Знаменського, З.М. Заменгоф, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кібенко, Н.І. Косякової, В.М. Кравчука, І.Ю. Краська, В.В. Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, Г.В. Пронської, А.О. Пушкіна, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, Н.О. Саніахметової, І.А.Сєліванової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, М.І. Титова, В.В. Хахуліна, О.О. Чувпила, В.І. Шакуна, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, А.Н. Широкова, В.С. Щербини та багатьох інших дослідників.
Комплексному дослідженню питань господарських відносин, пов’язаних з функціонуванням підприємств, сприяло вивчення фундаментальних робіт в галузі економіки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі комплексного дослідження правового статусу підприємств на сучасному етапі становлення ринкової економіки та теоретичних здобутків обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового статусу підприємств після прийняття Господарського кодексу України.
Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях.
Вперше:
аргументовано, що правоздатність підприємства детермінується правовим режимом майна, при цьому право власності та право господарського відання детермінують загальну правоздатність підприємства та можливість кваліфікації їх діяльності як підприємницької, а право оперативного управління – спеціальну правоздатність, визначену власником (уповноваженим ним органом) для здійснення непідприємницької господарської діяльності;
обґрунтовано необхідність встановлення в ГК правила щодо субсидіарної відповідальності власників-засновників у формі відшкодування збитків за зобов’язаннями унітарних підприємств всіх форм власності (в тому числі і при визнанні їх банкрутом), за якими майно закріплене на праві оперативного управління, у разі, коли така відповідальність виникла з вини власника-засновника (уповноваженого ним органа);
запропоновано право на створення дочірніх підприємств закріпити виключно за підприємствами-власниками, та позбавити цього права підприємств-невласників.
Дістали подальший розвиток теоретичні засади правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання, а саме:
визнання підприємства організаційно-правовою формою ведення громадянами, приватними та публічними утвореннями господарської діяльності, види якої обираються власником майна, переданого підприємству у власність, господарське відання чи оперативне управління;
визначення поняття підприємства як господарської організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку для систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності від власного імені на засадах майнової відокремленості та самостійної відповідальності за своїми зобов’язаннями, крім випадків передбачених законодавством;
питання сутності організаційно-правової форми підприємства, що детермінується метою його створення, правовим режимом майна, статусом і складом засновників, організацією управління, способом розподілу результатів діяльності та умовами відповідальності;
положення щодо спеціальної правоздатності підприємств-невласників, як державних, комунальних підприємств, так і підприємств об’єднань громадян та релігійних організацій, яка визначається органами державної влади, місцевого самоврядування чи організаціями-засновниками, та зумовлюється функціями таких органів чи статутними завданнями організацій-засновників;
пропозиції щодо розмежування правового статусу приватного підприємства та товариства з одним учасником, як самостійних організаційно-правових форм комерційних підприємств, зокрема щодо таких ознак як майнова відокремленість та межа відповідальності;
питання підстав для обов’язкової державної реєстрації змін до установчих документів підприємства доповненням підставою реєстрації у разі набуття підприємством статусу дочірнього з опублікуванням відомостей про це в органах преси;
питання правового режиму майна підприємства, зокрема шляхом визначення режимів права власності, права господарського відання, права оперативного управління, інших речових прав для відповідних видів підприємств в залежності від цілей їх заснування;
конкретизація інших прав на майно підприємств відповідно до умов договору з власником майна, а саме визнанням таким правом зобов’язального, зокрема права оренди, з урахуванням того, що вона передбачає передачу майна орендарю та використання останнім майна для здійснення господарської діяльності;
положення щодо реалізації господарської компетенції підприємств через свої органи та через своїх представників (в тому числі членів органу підприємства) шляхом встановлення в законодавстві:
• переліку провідних (головних) фахівців, які повинні включатися до виконавчих органів підприємства за посадою;
• обов’язку посадових осіб (як найманих працівників, так і учасників) відшкодувати заподіяну з їх вини шкоду підприємству в повному обсязі та солідарну відповідальність членів колегіальних виборчих органів, що голосували за прийняття рішення, реалізація якого спричинила шкоду підприємству;
• обов’язковість погодження зі спостережною радою чи загальними зборами угод на значні суми, угод з елементами заінтересованості та таких, що укладаються поза межами поточної господарської діяльності корпоративних підприємств.
За результатами дослідження підготовлені пропозиції щодо змін та доповнень діючого законодавства та проектів відповідних законів України, а також підтримані пропозиції щодо доцільності урегулювання правового статусу підприємств окремими законами, серед яких: “Про акціонерні товариства”, “Про товариства з обмеженою відповідальністю”, “Про виробничі кооперативи”, “Про державні та комунальні унітарні підприємства” тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, сформульовані в роботі, можуть бути використані для подальшого вдосконалення законодавства, що визначає статус певних видів підприємств; для підготовки установчих документів господарських організацій; для використання в навчальному процесі з курсу господарського та корпоративного права, а також в подальших наукових розробках щодо проблем правового регулювання діяльності підприємств в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють правовий статус певних видів підприємств.
Висновки і пропозиції, викладені автором, були використані під час проведення методичних навчань суддів господарського суду Харківської області (довідка б\н від 18.03.2005 р.).
Окремі положення дисертаційної роботи використовувались при підготовці перспективного плану розвитку організаційної структури ТОВ “Інтернет Бізнес Комунікації” (довідка № 1 від 16.02.2005 р.), практичній діяльності ТОВ “Українські Комунікації” (довідка № 12/1 від 15.04.2005 р.) та групи компаній “Воля” (довідка № 05 від 25.05.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що дозволяють визначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з особливостями правового статусу таких суб’єктів господарювання як підприємства, отримані особисто автором на основі аналізу наукової літератури та законодавства, що регулює статус певних видів підприємств.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації, що отримані в процесі дослідження, доповідалися і обговорювалися на науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Харків, 2003); міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004); міжнародній науково-практичній конференції ”Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних із державним регулюванням економічних відносин” (Харків, 2004) та ін.
За темою дисертації опубліковані наступні роботи:
1. Ісаков М.Г. Види та організаційні форми підприємств в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4 (39).– С. 224 - 230.
2. Ісаков М.Г. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– №2. – С. 130 - 133.
3. Ісаков М.Г. Особенности юридических лиц как субъектов хозяйствования // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, Лтд., 2005. – С. 218 – 223.
4. Ісаков М.Г. Правовий статус дочірніх підприємств за чинним законодавством України // Вісник Академії правових наук України. – 2005.– № 2 (41). – С. 229 - 237.
5. Ісаков М.Г. Деякі проблеми приватних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– № 3. – С. 109 - 111.
Обґрунтованість та достовірність висунутих дисертантом наукових положень та висновків підтверджується результатами соціологічних досліджень, проведених на підприємствах м. Харкова, даними, отриманими в господарських судах м. Харкова та м. Києва, а також практикою консультаційної діяльності.
Структура дисертаційного дослідження. Структура роботи зумовлена цілями і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел з 347 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що виявляється в доопрацюванні правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання, його господарської компетенції та відповідальності на сучасному етапі становлення ринкової економіки.
Категорія підприємства як господарської організації формувалася протягом тривалого часу під впливом різних історичних умов. Лише у XIX столітті підприємство стало об’єктом наукових досліджень, що пов’язано з динамічним розвитком економічних відносин. Конструкція господарської організації виявилася найбільш ефективною саме для обслуговування цієї сфери суспільного життя. Соціально-правову сутність цієї категорії намагалися пояснити різні теорії. Зміна економічних, ідеологічних суспільних відносин позначається на розумінні всіх правових категорій, в тому числі й підприємств, що зумовлює актуальність їх дослідження.
Для законодавства характерне багатоваріантне використання терміну “підприємство”. Головною причиною цього є той факт, що в категорії “підприємство” знайшло концентрований вираз складне економічне явище, пов’язане з здійсненням самостійної господарської діяльності. Тому обґрунтованою є позиція вчених, які визнають економічне походження терміну “підприємство” (О.Камінка, С.Ландкоф, В. Яковлєва, Т. Кашаніна та ін.), що не веде до відмови від розгляду підприємства в якості правового феномену.
Економічний розгляд підприємства як господарської одиниці переломлюється в юриспруденції у вигляді проблеми визнання підприємства юридичною особою (суб’єктом права).
У вітчизняному законодавстві термін “підприємство” завжди використовувався для визначення суб’єкта або об’єкта прав. При цьому часто мало місце змішання смислових значень терміну, що затрудняло правозастосовчу діяльність. ГК нарешті поклав край двозначності використання терміну “підприємство”, визначивши останнє суб’єктом господарських відносин, а об’єктом угод – цілісний майновий комплекс підприємства, як нерухоме майно, що належить підприємству. Таким чином необхідно розрізняти підприємство як суб’єкт господарської діяльності і його майно – майновий комплекс.
Підприємство – це господарська організація, реально існуюче соціальне утворення, суб’єкт права, що має особливі економічні і соціальні функції в економічній системі, а саме функції колективного товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах.
Підприємство є господарсько-правовою формою взаємодії приватних (особистих) інтересів засновників і публічних (суспільних) інтересів держави шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Правовий статус підприємства як суб’єкта господарської діяльності обумовлено певними ознаками, серед яких: 1) визначеність організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, що характеризується метою, правовим статусом та складом засновників, правовим режимом майна, організацією управління та умовами і обсягом відповідальності; 2) майнова відокремленість; 3) легітимація існування в якості суб’єкта господарювання; 4) самостійна відповідальність за результати господарювання; 5) самостійність в господарському обороті, яка передбачає свободу вибору видів діяльності, незалежність.
Правовий статус підприємства певного виду обумовлений перш за все майновим режимом майна підприємства. При цьому сама форма власності – приватна, колективна чи державна не повинна мати визначального впливу на правовий статус підприємства. Значно важливішою є наявність чи відсутність у підприємства повного обсягу прав на закріплене за ним майно. Найбільш повний обсяг прав мають підприємства-власники - господарські товариства, виробничі кооперативи, приватні підприємства. Підприємства, що здійснюють свою господарську діяльність на основі права господарського відання або оперативного управління мають особливий правовий статус, обумовлений способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державних та комунальних підприємствах. Ці підприємства як майнові комплекси є об’єктами права державної або комунальної власності. Особливий правовий статус мають підприємства об’єднань громадян та релігійних організацій, що пов’язано із можливістю заснування цих підприємств виключно для здійснення статутної діяльності даними організаціями.
На правовий статус підприємства крім правового режиму майна впливає спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства. Так, унітарні підприємства засновуються одним засновником, який безпосередньо керує підприємством, затверджує його статут, формує трудовий колектив, привласнює прибуток, реорганізує та ліквідує підприємство. Навідміну від унітарних підприємств, правовий статус корпоративних підприємств передбачає заснування їх декількома засновниками за спільним рішенням на основі об’єднаного майна та/або підприємницької чи трудової діяльності, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав та сумісний розподіл доходів і ризиків підприємства.
Оптимізація правового статусу підприємств має відбуватися з врахуванням обсягу прав підприємства щодо майна, на базі якої воно функціонує, характеру його діяльності, способу утворення, складу та статусу учасників тощо шляхом забезпечення уніфікації організаційно-правових форм господарювання, публічності відомостей державної реєстрації та результатів фінансово-господарської діяльності, захисту прав дочірніх підприємств та кредиторів підприємств-невласників, індивідуальних інтересів у корпоративних підприємствах та узгодження публічних і приватних інтересів щодо таких суб'єктів господарювання як державні та комунальні підприємства.
Вдосконалення правового становища підприємств з метою забезпечення збалансованого врахування як приватних, так і публічних інтересів учасників господарських відносин потребує як врегулювання статусу підприємств в ГК, так і врахування специфіки правового становища окремих видів підприємств в спеціальних законах. В зв’язку з останнім пропонуємо українському законодавцю створити для державних та комунальних підприємств необхідну нормативну базу шляхом прийняття окремого закону “Про державні та комунальні унітарні підприємства”, що встановить особливості створення, функціонування та відповідальності цих господарюючих суб’єктів, враховуючи позитивний досвід щодо правового забезпечення господарських товариств та виробничих кооперативів, а в ГК передбачити організаційно-правові форми підприємств та основні положення щодо господарської діяльності цих суб’єктів господарювання. Крім того, враховуючи положення ГК щодо непідприємницької господарської діяльності, визначити у єдину організаційну форму підприємств, пристосованих для здійснення такої діяльності – непідприємницьке товариство, в т.ч. створене і однією особою, а встановити умови заснування та відповідальність таких підприємств.
З метою вдосконалення чинного законодавства запропоновано внесення пропозицій як до ГК, який встановлює основні засади господарювання та основні вимоги до підприємств як суб’єктів господарювання, так і законів, що враховують специфіку певних видів підприємств, а саме:
1. Викласти частину 1 ст. 62 ГК України в такій редакції «підприємство - господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності від власного імені на засадах майнової відокремленості та самостійної відповідальності за своїми зобов’язаннями, крім випадків передбачених законодавством».
2. Частину 1 ст. 93 ГК викласти в такій редакції: “Підприємствами колективної власності є корпоративні або унітарні підприємства, які діють на основі колективної власності засновника (засновників) та у частині 1 ст. 63 ГК слова “підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності) замінити словами “виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, що діють на основі колективної власності.”
3. У частині 1 ст. 108 ГК стосовно збільшення розміру субсидіарної відповідальності членів виробничого кооперативу слова “або статутом кооперативу” виключити, надаючи таку можливість виключно законодавцю, для чого необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про кооперацію».
4. Внести зміни до ЦК стосовно закритих акціонерних товариств, оскільки два види товариств (ЗАТ та ВАТ) передбачені як ГК, так і Законом України “Про господарські товариства” та проектом закону України “Про акціонерні товариства”. Для цього доповнити:
- частину 1 ст. 152 ЦК словами: ”Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими” та відповідно частину 6 ст. 152 ЦК словами наступного змісту: ”Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариств”;
- частину 7 ст. 152 ЦК такими реченнями: “Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.”
5. Доповнити ст. 219 ГК України правилом щодо субсидіарної відповідальності власників-засновників у формі відшкодування збитків за зобов’язаннями унітарних підприємств всіх форм власності (в тому числі і при визнанні їх банкрутами), за якими майно закріплене на праві оперативного управління, у разі, коли така відповідальність виникла з вини власника-засновника (уповноваженого ним органа), а також аналогічними нормами Законів України “Про об’єднання громадян” та “Про свободу совісті та релігійні організації” стосовно унітарних підприємств об’єднань громадян та релігійних організацій.
6. Доповнити ст. 218 ГК “Підстави господарсько-правової відповідальності” частиною 3 наступного змісту: “Суб’єкт господарювання відповідає за шкоду, завдану його працівником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків або учасником (членом) та іншими особами, які діяли від імені суб’єкта господарювання або в його інтересах на підставі закону чи договору”.
7. Частину 1 ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” доповнити таким реченням: ”У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника», а також доповнити розділ другий цього Закону главою 6 з назвою «Товариство з одним учасником» та відповідними статтями в ній.
8. Внести зміни до частини 1 ст. 141 ЦК та доповнити ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” такими словами: “Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю не повинна перевищувати 50 осіб. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає реорганізації в акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку – ліквідації у судовому порядку, якщо кількість учасників не зменшиться до 50 осіб.”
9. Частину 4 ст. 126 ГК викласти в такій редакції: ”Виникнення (втрата) у дочірнього підприємства простої чи вирішальної залежності потребує державної реєстрації змін до установчих документів такого підприємства та опублікування відомостей про це в органах преси відповідно до закону” з внесенням відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
10. Передбачити субсидіарну відповідальність контролюючого підприємства за зобов’язаннями дочірнього підприємства, враховуючи відносини контролю-підпорядкування асоційованих підприємств. Для цього частину 8 ст. 126 ГК викласти в наступній редакції:” Контролююче підприємство несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями дочірнього підприємства”.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях і семінарі, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80с.
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436 // ВВР України. - 2003.- №№18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.
3. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 108 с. – (Б-ка офіційних видань).
4. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435 // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 40-44.- Ст. 356.
5. Цивільний кодекс Української РСР: Закон УРСР від 18.07.1963 р. // ВВР УРСР. - 1963.- № 30.- Ст. 463. - (втратив чинність у зв’язку з прийняттям нового Цивільного Кодексу України).
6. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. № 3125 // ВВР України. - 1993.-№ 23.-Ст. 243.
7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20.03.1991 р. (в редакції Закону від 07.12.2000 р. № 2121) // Відомості Верховної Ради. - 2001.- № 5-6.- Ст. 30.
8. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Про банкрутство): Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-XII. В редакції від 30.06.99 р. № 784-XIV // ВВР України. - 1999. -№42-43.- Ст. 378.
9. Про власність: Закон УРСР від 07.02.1991 р. № 697-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- №20.- Ст. 249. - (зі змін. та доповн.).
10. Про внесення змін до Господарського кодексу України: Закон України від 16.06.2005 р. № 2668-IV // ВВР України. - 2005. -№29.- Ст. 384.
11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 04.02.2005 р. № 2424-IV // ВВР України. - 2005. - №11.- Ст. 205.
12. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576 // ВВР України. - 1991. - № 49.- Ст. 682. - (зі змін. та доповн.).
13. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000р. № 2063 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №51-52. – Ст. 447
14. Про заставу: Закон України від 02.10.1992р. № 2654 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642.
15. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7.06.1996р. № 236 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №36. – Ст. 164
16. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р. № 1956 // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 10. - Ст. 139.
17. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. № 331 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 12-13. - Ст. 80.
18. Про захист прав споживачів: Закон України (в редакції Закону від 15.12.1993 р.) № 3682 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1 - Ст. 1 (зі змін. та доповн.).
19. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959 // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 29. - Ст. 377 (зі змін. та доповн.).
20. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560 // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 47.- Ст. 646.
21. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 р. № 2299// Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №21.- Ст. 103.
22. Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. № 898 // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 38.-Ст.313.
23. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992р. № 2114 // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 20.-Ст. 272.
24. Про Концепцією Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21.11.2002р.// УК.- 2002.- 18 груд. - С. 1-5.
25. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1087 // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 5.- Ст. 35.
26. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280 // Відомості Верховної Ради України. - 1997.- № 24.- Ст. 170.
27. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 47-48.- Ст. 372.
28. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992р. №2460-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. - Ст. 504.
29. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.2001 р. № 2436 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №.32. – Ст. 171.
30. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції Закону від 14.03.1995 р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 15.- Ст. 99.
31. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10.07.1996 р. № 290 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.-№ 41.-Ст. 188.
32. Про охорону праці: Закон України в редакції Закону від 21.11.2002 р. № 229 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№2.-Ст. 10.
33. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №47.- Ст. 251.
34. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 03.03.1998 р. № 147 // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№ 34.-Ст. 228.
35. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 р. № 887 // ВВР України. - 1991.- № 24.- Ст. 272. (Втратив чинність у зв’язку з прийняттям Господарського Кодексу України).
36. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України від 3.03.1998р. № 137 // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№ 34.-Ст. 227.
37. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.1992р. (в редакції Закону від 15.05.1996 р. № 189) з наступними змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 24.- Ст. 350. – (зі змін. та доповн.).
38. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03. 1996 р. № 93 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 19.- Ст. 80.

39. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991р. № 987 - ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №25. – Ст. 284
40. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997р. № 469 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 39. - Ст. 261
41. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів: Закон України від 16.07.1999 р. № 991 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40. - Ст. 363.
42. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР. В редакції Закону № 2745-III від 04.10.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- № 7.- Ст. 50. (зі змін. та доповн.).
43. Про туризм: Закон України в редакції від 18.11.2003 р. № 1282 // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 13.- Ст. 180.
44. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664 // Відомості Верховної Ради України. - 2002.- № 1.- Ст. 1, 10.
45. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. № 1201 // Відомості Верховної Ради України. - 1991.-№ 38. - Ст. 508.
46. Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 19.07.2001 р. №532/2001 // Офіційний Вісник України. - 2001.- №29. – Ст. 1306
47. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Указ Президента України від 30.08.2000р. // Урядовий Кур’єр. – 2000. - 20 вересня.
48. Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 05.03.2002 р. № 216 // Офіційний Вісник України. –2002. - № 10. - Ст. 470.
49. Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності: Указ Президента України від 15.07.2000 р. № 906 // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 29. - Ст. 1214.
50. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10.12.2001 р. № 1199 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 50. - Ст. 2230.
51. Про Комісію з перевірки процесів створення, приватизації та фінансово-господарської діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній: Розпорядження Президента України від 21.04.2001 р. №114/2001-рп // УК. - 2001. - №78. - С. 13.
52. Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210 // Урядовий Кур’єр.- 1993.- №89-90. - С. 2 (зі змін. та доповн.).
53. Про управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2001р. № 847 // Урядовий Кур’єр.- 2001.- 24 лип. - С.10.
54. Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній: Указ Президента України від 07.11.2001 р. № 1049 // Офіційний Вісник України. –2001. - № 45. - Ст. 2010.
55. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727 // Офіційний Вісник України. - 1998. - № 27. - Ст. 975.
56. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади: Указ Президента України від 12.03.1996 р. № 179 // Урядовий Кур’єр. - 1996.-28 березня.-С. 5.
57. Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації: Указ Президента України від 11.05.1994 р. № 224 // Урядовий Кур’єр. - 1994. - №76-77. – С. 2.
58. Назустріч людям: Програма діяльності Кабінету міністрів України: Постанова Верховної Ради України від 4 любтого 2005 р. № 2426 // Офіційний Вісник України. –2005. - № 6. – Ст. 348.
59. Порядок звітності представника органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000р. №791 // Державна та комунальна власність в Україні: 3б. норм. актів.-К.: Юрінком Інтер. – 2002. - С. 154-155.
60. Положення про представника органу, уповноваженого управляти державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 // Державна та комунальна власність в Україні: 3б. норм. актів.-К.: Юрінком Інтер. – 2002.- С. 148-149.
61. Про управління корпоративними правами держави: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000р. №791 // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 827.
62. Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 11. - Ст. 94.
63. Про деякі питання управління казенним підприємством: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 р. № 1129 // Офіційний Вісник України. - 1998.- № 30. – Ст. 1120.
64. Про довірчі товариства: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. №23-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 19. - Ст. 207.
65. Про затвердження Переліку випуску, авалювання, індексації та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами і акціонерними товариствами, в статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 р. № 262 // УК. - 2002. - 30 берез.
66. Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. № 1099 // Зібрання постанов України. - 1996. - №17. – Ст. 489.
67. Про перетворення державних підприємств у казенні: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 987 // Офіційний Вісник України. - 1998.- № 26. – Ст. 953.
68. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV//ВВР, 2003.- №№ 31-32.- Ст. 263.
69. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12. 1992р. № 8-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 7.- Ст. 52.
70. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93 // Відомості Верховної РадиУкраїни 1993.-№ 17.-Ст. 188.
71. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність. Ефективність. Відповідальність” від 12.03.2004 р. № 321: // Урядовий Кур’єр.- 2004.- № 60. - С.1.
72. Про визначення критеріїв віднесення підприємств (організацій) до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. - № 695 // ОВУ.- 2003.- № 21.- Ст. 927.
73. Дані Головного управління статистики в Харківській обл. № 5936/12-05.
74. Про кооперацію в СРСР: Закон СРСР від 26.05.1988 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1988. - № 22; 1989. - № 19; 1990. - № 26.
75. Законы о товариществах. Акционерные общества, товарищества на паях, торговые дома, артели и др. Порядок их учреждения и деятельности с разъяснениями Правительствующего Сената / Сост. В. Максимов. - М.: Юристь, 1911.-936 с.
76. Устав торговый (Т. XI. - Ч. 2, Свод законов Российской империи издания 1903 г., по сводному продолжению 1912 г. / Сост. Гессен.- СПб: Право, 1914.- 860 с.
77. Гражданский кодекс РФ. - Ч. 1 // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1994.-№ 32.-Ст. 3301., ст.ст. 50, 113-115.
78. О производственных кооперативах: Федеральный закон от 08.05.1996 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. - № 20.- Ст. 2321.
79. Об акционерных обществах: Федеральный закон от 26.12.1995 г. (с учетом изм. и дополн., внесенных Федеральными законами от 13.06.1996 г., 24.05.1999 г., 07.08.2001 г.) // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996.-№ 1.- Ст. 1.
80. Об обществах с ограниченной ответственностью: Федеральный закон от 08.02.1998 г. // Собрание законодательства Российской Федерации 1998. - №7. - Ст. 785.
81. Об особенностях правового положения акционерных обществ работников (народных предприятий): Федеральный закон от 19.07.1998 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. - № 30.- Ст. 3611.
82. Акционерный закон от 06.09.1965 г. // Германское право. – Ч. II. Германское Торговое уложение и другие законы. - М., 1996.- С. 163-327.
83. Временное положение КНР о частных предприятиях от 03.06.1988 г. // Гражданское законодательство КНР: Пер с кит. / Автор введения, состав. и перев. &-Г. Пащенко. - М., 1997. - С. 119.
84. Закон об обществах с ограниченной ответственностью от 20.04.1892 г. // Германское право. - Ч. II. Германское Торговое уложение и другие законы. –М., 1996.-С. 328-354.
85. О торговых обществах: Закон Франции № 66-537 от 24.06.1966г. // Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: Сборник зарубежного законодательства / Сост., отв. ред. и автор вступ. статьи проф. В. А. Туманов. - М.: БЕК, 1995.-С. 32-45, С. 174-219.
86. Об акционерных обществах: Закон Литовской Республики // Ведомости Литовской Республики. - 1994.- № 27- Ст. 307; 1995.- № 11.- Ст. 144; 1996-№ 3.- Ст. 56; № 7.- Ст. 119; № 28.- Ст. 477; № 32.- Ст. 559; 1997.- № 10.- № 70; №24.-Ст. 275; 1998.-№ 14.-Ст. 187.
87. Решение Судебной коллегии судебной палаты по гражданским делам апелляционного суда Харьковской области по делу № 22-а-2255/ 2002 г. от 16 августа 2002 г.

Спеціальна література
88. Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий. - М.: Юрид.лит., 1975. - 216с.
89. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: Сборник зарубежного законодательства / Сост., отв.ред. и автор вступ. статьи В.А. Туманов. - М.: БЕК, 1995. - 291 с.
90. Алан Татам. Право Європейського Союзу. - К., 1998. – 237с.
91. Алексеенко И. Русская фишка // Бізнес. - 2004.- № 20.-С.43-46.
92. Генкин Д.М Значение применения института юридической личности во внутреннем и внешнем товарообороте в СССР // Сборник научных трудов Московского института народного хозяйства им. Г.В.Плеханова. - М.,1955. - Вып. IX.-С. 3-36.
93. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрлит, 1982. - Т. 2. - 359 с.
94. Андреев В.К. Проблемы правосубъектности в предпринимательской деятельности: Правовое регулирование предпринимательской деятельности / Под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1993.
95. Аскназий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями. // Ученые записки Ленинградского юридического института. - Л., 1947. - Вып. IV. - С.5-47.
96. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности // Правоведение. - 1979. — № 4. — С. 43
97. Балій М. Місце окремих видів кооперативів в організаційній структурі економіки країни // Господарське право. - 2004. - №5. – С.36-40
98. Бараненков В.В. Понятие юридического лица в современном гражданском праве России // Государство и право. - 2003.- №11. - С. 53-59.
99. Бейцун І. До питання про концепцію об’єднання юридичних осіб в праві України та Європейських країн // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 11.- С.104-107.
100. Белов А. Субъекты предпринимательской деятельности в России и иностранных государствах.// Право и экономика. - 1999. - № 6. - С. 25-26.
101. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. - К., Наук. думка, 2000. - 262 с.
102. Бляхман Л.С., Маркин А.А. Организация управления социалистическим предприятием: Учеб. пособие для студентов экон. спец. вузов. - М.: Высшая школа, 1983. - 247с.
103. Борисова В.И. К проблеме правосубъектности юридического лица // Проблеми законності. – Х.: Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - 2000. – Вип. 43. – С.4-8.
104. Борисова В.І. До проблеми афілійованих юридичних осіб // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наук. конф. (21-22 червня 2001 р.) / Упоряд. Ю.М.Грошовий, М.І. Панов.- Х.: Право. - 2001.- С.462-468.
105. Борисова В.І. До співвідношення понять “юридична особа” та “підприємство” // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - 2001. - Вип. 46. – С. 69-73.
106. Борисова В.І. Особливості життєвого циклу (буття) юридичних осіб. // Проблема юридичної особи у цивільному праві України : Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам’яті О. А. Пушкіна (21 травня 2004 р.) – Х. : Нац. ун-т внутрішніх справ; Харків. економіко-правовий ун-т. - 2004. - С.6-15.
107. Борисова В.І. Про залежність юридичних осіб // Вісник Акад. прав. наук. - 2000.- №3(22).- С.102-109.
108. Берездецький Ю.М., Дмитренко Ю.П. Проблеми співвідношення змісту норм Цивільного та господарського кодексів України. С. 38-41. //Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.- практ. семінару:Ч. I (м. Харків, 23 квіт. 2003р.)/Уклад.: М.І. Панов,В.І. Борисова, В.Л. Яроцький та ін. – Х.: Нац.юрид. акад. України, 2004. 225с.
109. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. (очерк теории) Научное издание. – М.: Юрид. лит., 1976. — 216с.
110. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. - 368 с.
111. Братусь С.Н. Курс советского гражданського права: субъекты гражданского права: Научное издание. – М.: Гос. изд-во Юрид.лит.,1950.- 367с.
112. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Юриздат МЮ СССР. Ученые труды. Выпуск XII. - М., 1947. - 363 с.
113. Бухаловский О.Н. Правовое положение предприятия по трудовому законодательству. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. - 160с.
114. Валиев С. Х., Эльтазаров Б.Т. Защита ценных бумаг.- М.: ЧеРО, 1997.- 156 с.
115. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. - М-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 840 с.
116. Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР.- М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954.- 267 с.
117. Венедиктов А. В. Слияние акционерных компаний.- Петроград, 1914.— 369с.
118. Венедиктов А. Государственные юридические лица в СССР // Советское государство и право. – 1940.- № 10.- С. 75-76
119. Венедиктов А.В. О государственных юридических лицах в СССР // Вестник Ленинградского университета. - 1955. - №3. - С.2-9
120. Венедиктов А.В. Правовая природа государственных предприятий. - Изд. 2-е. - Л.: «Прибой», 1928. – 198с.
121. Винар Л. Проблема відповідальності юридичних осіб, заснованих на державної власності // Вісник Львівського університету: Сер.: Юридична. – 2003.- Вип.38. – С.286-292
122. Винник О. М. Общество с ограниченной ответственностью по законодательству Украины, Германии и России // Социальные проблемы права: Сб. ст. / Под общ. ред. Е. Н. Борисовой- М.: Изд-во МГСУ «Союз». - 2000. – Вып. 1. - С. 297-316.
123. Винник О.М. Связанные предприятия// Бизнес. - 1994.- 5 июня.- С.5.
124. Виткявичус П.П. Право государственной собственности и право оперативного управления // Изв. вузов. Правоведение. - 1976. - № 3. - С.34-42.
125. Вінник О. М. Право власності як основний правовий режим майна суб'єкта підприємницької діяльності // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: Зб. Наук., пр.- К.: Манускрипт, 1997.-С. 137-141.
126. Вінник О. М. Правові питання діяльності підприємств в умовах переходу до ринку (на матеріалах ремонтно-будівельних підприємств та організацій житлово-комунального господарства України). Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-К., 1995.-28с.
127. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000.- № 1.- С. 3-7.
128. Вінник О. Проблеми уніфікації вимог до суб'єктів господарювання та їх організаційно-правових форм // Предпринимательство, хозяйство и право -2000.-№8.-С. 3-7.
129. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення6 Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
130. Власенко Н.А. Язык права. - Иркутск: Восточно-Сибирское книжное изд-во, АО «Норма-плюс, 1997. - 176с.
131. Воронин А.Г., Лапий В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным хозяйством.: Учеб. пособие. – М.: Дело, 1998. – 122 с.
132. Гайворонський В. Інститут юридичної особи в проекті цивільного кодексу України // Вісник АПрН України. – 2000. - №2(21). – С.89-96.
133. Гарднер Д. Великобритания: центральное и местное самоуправление: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1994. –129 с.
134. Генкин Д.М Значение применения института юридической личности во внутреннем и внешнем товарообороте в СССР // Сборник научных трудов Московского института народного хозяйства им.Г.В.Плеханова. - М.,1955. - вып. IX.-С. 3-36.
135. Генкин Д.М. Новое гражданское законодательство СССР. - М.: Юрид. лит. 1962. – 34с.
136. Генкин Д.М. Юридические лица в советском гражданском праве. // Проблемы социалистического права. – 1939. - № 1. - С.86 - 105.
137. Генкин Д.М., Новицкий И.Б., Рабинович Н.В. История советского гражданского права. - М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1949. - 544с.
138. Германское кооперативное законодательство. Пер. Н.П.Гибнера. - М., 1912. - 112 с.
139. Гольмстен А.Х. Очерки по русскому торговому праву. Вып. первый. - С.-Пб.: Типография Д.В. Чичинадзе, 1895. - 210с.
140. Гончаренко В. В. Про кредитну кооперацію // Економіка України. – 2000. №4 – с.24-30.
141. Гордієнко О. Малі підприємства: критерії правового статусу і проблеми його вдосконалення. // Господарське право. – 2002. - №6. – С.8-11
142. Гражданский кодекс Украинской ССР. Науч.-практ. комментарий / Пер. с укр. И.Г.Агапов, М.И.Бару, И.А.Беленчук и др. - К., Политиздат Украины, 1981. - 639 с.
143. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. Е.А.Васильев - М.:, Междунар. отношения, 1993. - 560 с.
144. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Ученик: В 2-х ч. / Под ред. Р.Л. Нарышкиной. - М.: Междунар. отношения, 1983. - Ч. 1. - 286 с.
145. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. К. К. Яичкова. - М.: Междунар. отношения, 1966. - С. 73
146. Гражданское право / Под ред. Е.А. Суханова. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - Т. 1. – 778 с.
147. Гражданское право. Ученик / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – СПб.: Проспект, 1998. – ч. 1. - 632 с.
148. Грибанов В.П. Юридические лица. - М., Узд-ВО МГУ, 1961. - 114 с.
149. Гринюк Р.Ф. Правовой статус коммунальных предприятий в Украине: Дис… канд. юрид. наук.: 12.00.04 / Донец. нац. ун-т – Донецк, 2001. – 193 с.
150. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - Т.ІІІ. - М.: Рус. яз., 1980. – 562с.
151. Джомарджидзе Л.С. О правовом положении строительных предприятий // Сов. государство и право. - 1968. - № 1. - С. 106 - 112.
152. Дзера О.В. Деякі питання формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні. // Економіко-правові проблеми трансформування відносин власності в Україні: 3б. наук. пр. /Відп.ред. В.М.Селіванов, В.А. Євтушевський; ІППП АПрН України. - К.: Манускрипт. - 1997. - С. 95-96
153. Дозорцев В. А. Тенденции развития современного гражданского законодательства России. // Гражданское законодательство Российской Федера¬ции: состояние, проблемы, перспективы. - М., 1994. - С. 15-34.
154. Дозорцев В.А. Проблемы совершенствования гражданского права РФ при переходе к рыночной экономике // Государство и право. - 1994. - №1. – С. 26-36.
155. Долинская В.В. Акционерное право: Учебник / Отв.ред. А.Ю.Кабалкин. - М.: Юрид. лит., 1997. - 352 с.
156. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. Практическое пособие. - 2-е изд., испр. и доп. – X.: НІЖФ "Консум", 1996. - 236 с.
157. Зайцева В.В. Юридическое лицо гражданского права капиталистических государств. Дисс… канд. юрид. наук. - М., 1952. – 186 с.
158. Зайченко М.П. Особливості існування юридичної особи, створеної одним учасником, за