АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРУПНОВА ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА

УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА

ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12. 00. 07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Шкарупа Віктор Костянтинович

доктор юридичних наук,

професор

ІРПІНЬ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ 11

1.1. Сутність та склад адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби. 11

1.2. Особливості адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби. 26

1.3. Реалізація адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби в правовідносинах. 41

Висновки до розділу 1. 59

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНОПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ТА ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ.. 60

2.1. Основні обов’язки та права працівника державної виконавчої служби. 60

2.2. Обмеження, пов’язані зі службою в органах державної виконавчої служби 72

2.3. Морально-правові вимоги до поведінки працівників державної виконавчої служби 80

2.4. Відповідальність працівника державної виконавчої служби. 98

Висновки до розділу 2. 121

РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ.. 125

3.1. Гарантії проходження служби працівниками державної виконавчої служби 125

3.2. Соціально-правовий захист працівників органів державної виконавчої служби 132

Висновки до розділу 3. 144

ВИСНОВКИ.. 149

ДОДАТКИ..156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.163

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Положення Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечення реалізації цих прав і свобод. Одним із засобів досягнення зазначеної мети є державна служба особливий інститут держави, спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних завдань та функцій держави.

На даний момент в Україні продовжується процес переоцінки політико-правових ідей, цінностей та орієнтирів, відбувається оновлення системи права, галузей та інститутів. Розвиток ринкових відносин, формування нового правового простору, зміна державних і суспільних пріоритетів вимагає більш ґрунтовних досліджень, установлення правових інститутів, які створюють фундамент правової системи та забезпечують належний рівень функціонування правових відносин в країні.

З метою забезпечення успішного виконання цих завдань докорінного поліпшення потребують не лише форми і методи діяльності виконавчої служби, але і якісний підхід до визначення адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби.

Як свідчить практика, в Україні функціонування системи суб’єктів виконавчого провадження не досить ефективне і повноцінне, це зумовлено недостатнім досвідом правового регулювання системи суб’єктів виконавчого провадження як складової інституту адміністративного права. Цей чинник сприяв неналежному та несвоєчасному виконанню рішень судів та інших органів, що стало однією з головних причин падіння авторитету судової влади. Відсутність чіткого визначення правового статусу суб’єктів виконавчого провадження, розмаїття юридичних взаємозв’язків, що існували між ними, нормативно-правового забезпечення виконання рішень судів та інших органів, призводило до ситуації, коли боржник знаходився у кращому становищі ніж кредитор. Це створювало перешкоди для розвитку рівноправних ринкових відносин, підривало авторитет правової системи України.

Реалізація адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби дає можливість зміцнити законність, правову культуру праці за рахунок удосконалення підходів до організації діяльності , в тому числі у взаємодії з громадянами, зміцнення державної і службової дисципліни, посилення контролю і відповідальності за неналежне виконання службових обов’язків, зокрема, за бездіяльність, зволікання у прийнятті і виконанні рішень.

За таких умов виникає потреба в дослідженні сутності, особливостей та структури адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби, характеристиці кожної з його складових, їх взаємозв’язку і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин працівника державної виконавчої служби з іншими суб’єктами управлінської діяльності. Проте проблеми адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Таким чином, глибоке дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби набуває особливого змісту і актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрями дослідження відповідають Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98 та Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14.04.2000 р. Дисертаційна робота здійснена в межах програми наукових досліджень Національного університету ДПС України та комплексного наукового проекту «Відповідальність за правопорушення» (номер державної реєстрації 0102U000477), а також відповідно до теми кафедрального дослідження «Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування» (номер державної реєстрації 0105U000657).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність, зміст та значення адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби, особливості реалізації окремих елементів статусу у правовідносинах і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання та підвищення ефективності його практичної реалізації.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:

здійснити теоретичний аналіз категорій правовий статус, правове становище, їх складу;

з’ясувати зміст, структуру та значення адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби, його місце та роль в системі правовідносин та правового становища;

дослідити особливості адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби;

здійснити класифікацію прав та обов’язків, що входять до адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби;

проаналізувати зарубіжний досвід регулювання прав та обов’язків працівників виконавчої служби (поліції);

провести аналіз нормативних положень, які регламентують адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби, дослідити проблеми його реалізації на практиці;

виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу працівника виконавчої служби.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності працівника державної виконавчої служби.
Предмет дослідження становлять теоретичні і практичні питання визначення, нормативно-правового закріплення, реалізації та розвитку адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), виділено окремі складові адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби (підрозділ 1.1). Для аналізу адміністративно-правового статусу працівника виконавчої служби як соціально-правового явища використовувався метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1, 1.2). Методи системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний, аналізу та синтезу застосовувалися для дослідження співвідношення адміністративно-правового статусу працівника виконавчої служби та правовідносин, які складаються за його участю (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання прав та обов’язків працівників виконавчої служби (поліції) (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення адміністративно-правового статусу працівника виконавчої служби (підрозділ 1.2). Структурно-логічний та порівняльно-правовий метод використано для аналізу структурних елементів адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби (підрозділи 2.1‚ 2.2, 2.3). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів повноважень працівника державної виконавчої служби як складових його адміністративно-правового статусу (підрозділ 2.2). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено недоліки правового регулювання та реалізації адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства, що регулює адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Системно-структурний підхід використовувався при характеристиці гарантій проходження працівниками державної виконавчої служби та їх соціально правового захисту (підрозділи 3.2).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження виявлені недосконалості поточного законодавства у частині правового забезпечення реалізації обов’язків працівників державної виконавчої служби, які пов’язані з виконанням рішень судів. На основі вивчення реального стану забезпечення регулювання адміністративно-правового статусу працівників державної виконавчої служби України та позитивного світового досвіду правового забезпечення виконавчого провадження запропоновано авторське бачення окремих визначень, та запропоновані зміни і доповнення до діючого законодавства, що як вважає дисертант, дозволить більш ефективніше регулюватиме правовий статус державного виконавця шляхом впровадження:

1. Правового статусу працівника державної виконавчої служби як правової категорієї, що визначає його місце в системі суспільного розподілу праці, вказує межі діяльності працівника щодо інших суб’єктів правовідносин, врегульованих Законом України «Про державну виконавчу службу» та іншими адміністративно-правовими нормами.

Зазначена правова інституція належить до спеціальних правових статусів особи, з регламентацією яких законодавець пов’язує покладання на особу спеціальних повноважень. Діючі норми, правові приписи, що закріплюють адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби, у процесі їх реалізації обмежують правоздатність громадян відповідно до рішень судів.

2. Одного з різновидів правового статусу державного службовця адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби, що характеризується додатковими специфічними ознаками, такими як:

- державний виконавець працівник єдиного органу в Україні, на якого покладається примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у разі невиконання їх боржниками у добровільному порядку;

- розмежування повноважень державного виконавця здійснюється в залежності від суми боргу;

- в разі стягнення боргу, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законодавством.

3. Адміністративно-правовий статус працівника державної виконавчої служби системне явище, що входить до систем більш високого рівня, до яких належать і правовідносини. Його статус характеризує структуру правовідносин, де обов’язки і права утворюють правові зв’язки між сторонами правовідносин.

4. Повноваження, що входять до адміністративно-правового статусу працівника державної виконавчої служби, доцільно класифікувати:

за тривалістю виконання службових обов’язків щодо повноважень, якими працівник державної виконавчої служби володіє постійно, згідно із Законом України «Про державну виконавчу службу»;

за метою їх реалізації: пов’язані з попередженням, виконання рішень;

за характером (спрямованістю) дій, яких необхідно вжити для реалізації відповідних прав та обов’язків працівника виконавчої служби: обов’язки, для реалізації яких необхідно утримуватись від вчинення певних дій; повноваження, для реалізації яких треба вживати певних активних дій.

5. Елементи правового інституту державної служби в підрозділах державної виконавчої служби мають комплексний характер і охоплюють правові норми різних галузей національного права, які встановлюють: порядок формування службово-трудових відносин; посади, котрі займають працівники державної виконавчої служби, здійснюючи від імені держави виконання рішень судів; правовий статус державної виконавчої служби та її працівників; умови проходження ними служби; підстави та порядок припинення службово-трудових відносин та соціально-правовий захист працівників. Права персоналу виконавчої служби складове поняття, яке охоплює декілька рівнів: права державного службовця України та права працівника державної виконавчої служби. Обсяг, змістовність права останніх збільшується і ускладнюється. Державний службовець органів виконавчої служби поряд з загальними правами державного службовця України має специфічні посадові права, необхідні для безпосереднього виконання службових обов’язків.

6. Зважаючи на функціональну спрямованість змісту прав державних службовців органів державної виконавчої служби є сенс поділити їх на службові і персональні. Службові права пов’язані з виконанням посадових обов’язків. Їх іще доцільно називати повноваженнями. Існують загальнослужбові і посадові повноваження. До загальнослужбових відносяться повноваження, якими повинен володіти кожен державний виконавець України. Загальні права і обов’язки державних виконавців у виконавчому провадженні визначені статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому законом та передбачені Інструкцією «Про проведення виконавчих дій» права і обов’язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз’яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій. Значна різноманітність посадових повноважень зумовлена чималою кількістю посад в органах виконавчої служби та їх підрозділах. Персональні права покликані забезпечувати ефективну діяльність службовця, його зацікавленість в отриманні премій, у кар’єрному зростанні в державній виконавчій службі.

Права державних службовців доцільно розмежувати наступним чином: права, надані державному службовцю при вступі на службу; загальногромадські права; службові права, що поділяються на загальнослужбові і посадові; особисті права, пов’язані з кар’єрою державного службовця, з реалізацією прав на матеріальне забезпечення, відпочинок, пільги, соціально-правовий захист.

Під державними правообмеженнями, пов’язаними з державною службою в підрозділах державної виконавчої служби, необхідно розуміти визначені загальними і спеціальними нормативно-правовими актами умови, котрі ставлять працівника виконавчої служби в певні юридичні межі, вихід за які тягне застосування того чи іншого різновиду юридичної відповідальності.

Ст. 12 Закону України Про державну службу” за назвою Обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в державні органи та їх апарати” вимагає удосконалення, а саме: заміни даної назви на Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу”, доповнення переліку обмежень як таке раніше притягувалися до відповідальності за корупційне діяння”; замінити оціночне поняття мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади” на мають непогашену судимість за навмисний злочин” (про обов’язкове проведення перевірки даних відомостей).

Пропонується доповнити ст.16 Закону України Про державну службу” наступними правообмеженнями: «заборона займатися державним службовцям іншою оплачуваною діяльністю, окрім педагогічної, наукової та іншої творчої діяльності; заборона використовувати у неслужбових цілях засоби матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення, інше державне майно і службову інформацію».

Поняття юридичної відповідальності державних службовців органів державної виконавчої служби визначено як нормативно передбачені державно-владні заходи примусового характеру, що настають у якості реакції уповноважених державою органів на вчинення посадовою особою правопорушення, пов’язаного з примусовим виконанням службово-трудових обов’язків. У зв’язку з тим, що мають місце масові невиконання рішень суду у визначений термін необхідні діючі заходи щодо відповідальності працівників державної виконавчої служби, які посилять відповідальність за неналежне виконання службових обов’язків.

Підставою притягнення працівника державної виконавчої служби до відповідальності за порушення положень адміністративно-правового статусу є службове правопорушення, яке може визнаватися злочином, адміністративним, дисциплінарним проступком, в залежності від та характеру суспільної небезпеки. В чинному законодавстві необхідно закріпити норму щодо неможливості притягнення працівника державної виконавчої служби одночасно до кількох із зазначених видів відповідальності. Це має бути досягнуто шляхом встановлення можливості притягнення працівника державної виконавчої служби до дисциплінарної відповідальності за службове правопорушення тільки якщо ці правопорушення за своїм характерам не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства адміністративної або кримінальної відповідальності (як більш суворих видів юридичної відповідальності), тому що реалізація юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби це міра державного примусу, тобто заходу, застосованого за одностороннім рішенням державного органу або посадовою особою.

З метою удосконалення нормативного забезпечення реалізації юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків доцільно внести наступні зміни та доповнення: а) ст.14 Закону України Про державну службу” доповнити нормою, яка б регулювала порядок відсторонення державного службовця, що вчинив протиправне діяння, від виконання своїх посадових обов’язків до вирішення питання про його відповідальність; б) ст.38 Закону України Про державну службу” доповнити нормою, яка б встановлювала, що працівники державної виконавчої служби також підлягають дисциплінарній відповідальності, або заходам іншого правового впливу; в) статтю 14 Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців” Закону України Про державну службу” перенести з розділу ІІІ Правовий статус державних службовців державних органів та їх апарату” до розділу VІІІ за назвою Відповідальність за порушення законодавства про державну службу”; г) Закон України Про державну виконавчу службу” передбачає, що державні службовці за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків підлягають кримінальній, адміністративній, дисциплінарній та цивільно-правовій відповідальності, реалізація яких відбувається відповідно до законодавства України. У зв’язку із зазначеним, Закон України Про державну службу” доповнити нормою, що врегулює порядок оскарження працівниками державної виконавчої служби дій відповідних посадових осіб, згідно з якими вони були притягнуті до того чи іншого виду юридичної відповідальності.

У Законі України Про державну виконавчу службу” передбачити статтю з назвою Гарантії прав працівника державної виконавчої служби”, де, окрім наведених загальних гарантій для державного службовця, вказати також спеціальні гарантії, які стосуються лише працівників державної виконавчої служби як працівників правоохоронних органів. Законодавчо виначити наступне: а) надання працівнику державної виконавчої служби приміщень для роботи та проживання, зброї, службового транспорту або грошової компенсації за транспортні витрати; б) витрати, пов’язані із службовими відрядженнями, а також компенсації, пов’язаної із затратами при виконанні виконавчого провадження (транспортування, складське зберігання тощо).

Поняття виконання службових обов’язків працівниками органів державної виконавчої служби визначити як нормативно закріплені умови і засоби, що забезпечують їм реальні можливості щодо реалізації наданих службових прав при здійсненні посадових обов’язків з виконання рішень судів.

Соціально-правовий захист працівника державної виконавчої служби є системою наданих та контрольованих державою економічних, соціальних, організаційно-правових, психологічних, педагогічних, моральних заходів і гарантій, що забезпечують учасникам суспільних відносин реалізацію та здійснення їх природних прав, свобод і законних інтересів, які потребують відповідного фінансового забезпечення, тому що соціально-правовий захист державних службовців України це забезпечення державою можливості успішного примусового виконання службових обовязків, задоволення потреб та інтересів певної категорії осіб, що є гарантом ефективного виконання передбачених посадових обов’язків.
Законом України «Про державну виконавчу службу» гарантовано захист здоров’я, честі, гідності, житла, майна державних виконавців та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій та беручи до уваги функції та повноваження державного виконавця окремо і державної виконавчої служби у цілому, а також з метою посилення правових норм визначення статусу цієї служби як органу примусового виконання рішень, доцільно віднести державну виконавчу службу України до системи правоохоронних органів, що в свою чергу підвищить правовий статус працівника державної виконавчої служби у державі і ефективність діяльності державної виконавчої служби в цілому, та забезпечить гарантії захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб у процесі виконавчого провадження при виконанні рішень судів.

Додаток А

Карта оцінки працівника державної виконавчої служби

І. Оцінка працівника державної виконавчої служби

Оцінка професійних здібностей працівника

№ п/п

Критерії оцінки

Само-оцінка,

бал

Оцінка керівника бал

Погоджена оцінка,

бал

Загальна оцінка бал

1

2

3

4

5

6

1.1.1.

Стаж роботи в ДВС

1.1.2.

Відповідність кваліфікації та знань до вимог роботи, що виконується

1.1.3.

Вміння працювати з комп’ютером