ПРОБЛЕМИ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ОСІБ У КОЛІЗІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Поняття і структурні елементи правосуб'єктності осіб 9
1.1. До поняття цивільної правосуб'єктності 9
1.2. Структурні елементи правосуб'єктності осіб 30
1.3. Поняття правосуб'єктності осіб у колізійному праві 48
Висновки до розділу 1 72
Розділ 2. Особливості становлення правосуб'єктності фізичних осіб у колізійному праві України 74
2.1. Правова сутність і природа фізичних осіб як суб'єктів приватноправових відносин 74
2.2. Правовий статус іноземних фізичних осіб: становлення понятійного апарату 88
2.3. Колізійні критерії приватноправового характеру в законодавстві України щодо правоздатності і дієздатності іноземців 101
Висновки до розділу 2 126
Розділ 3. Особливості регулювання правосуб'єктності юридичних осіб у колізійному праві України 127
3.1. Сутність і значення юридичної особи як суб'єкта міжнародних приватноправових відносин 127
3.2. Роль особистого статуту і теорії національності у визначенні правоздатності і дієздатності юридичних осіб у колізійному праві 147
3.3. Колізійні питання правоздатності і дієздатності в діяльності іноземних юридичних осіб в Україні 162
Висновки до розділу 3 178
Висновки..........................................................................................................179
Список використаних джерел 182

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З другої половини XX ст. і до теперішнього часу в міжнародному праві збільшується питома вага і зростає значення норм, присвячених правовому статусу особи. Проблема правосуб’єктності особи належить до числа найважливіших у правовій науці, оскільки ця категорія використовується різними галузями права. Однак дотепер немає єдності у визначенні цього поняття. Разом із тим визначення поняття правосуб’єктності в цивільному праві є визначальним для характеристики суб’єктів цивільного права в цілому, виявлення загальних ознак учасників цивільних правовідносин, для аналізу конкретних форм виникнення і здійснення цивільних прав.
У законодавстві, починаючи з 20-х рр. ХХ ст. (коли вперше ставиться питання про правоздатність) і дотепер відбулися істотні зміни. Спеціальні наукові дослідження проблеми правосуб’єктності в цивільному праві датуються 50-ми – 70-ми рр. ХХ ст. Пізніше в юридичній науковій літературі питання правосуб’єктності розглядалося або побічно, у зв’язку з іншими цивільно-правовими категоріями (правоздатності і дієздатності, цивільними правовідносинами), або дослідження були присвячені вивченню правосуб’єктності окремих суб’єктів цивільного права (юридичних чи фізичних осіб, неповнолітніх громадян). Щодо міжнародного приватного права, то тут взагалі відсутні будь-які наукові розробки, які було би виконано на тлі оновленого цивільного законодавства, що дає підстави говорити про необхідність дослідження правосуб’єктності осіб у колізійному праві України. Додатковим фактором на користь такого висновку є прийняття Закону України “Про міжнародне приватне право”, який набув чинності з 1 вересня 2005 року.
Незважаючи на існування досить солідних теоретичних розробок, слід зазначити, що явище правосуб’єктності як категорії юридичної практики залишається актуальним, певною мірою навіть спірним, тому дотепер загальних доктринальних підходів у тлумаченні його змісту так і не знайдено.
Важливим є питання визначення особливостей правосуб’єктності ок-ремих учасників цивільного обороту. Вже існуючі поняття “право-суб’єктність”, “правоздатність”, “дієздатність”, що використовуються в законодавстві і практиці, змінилися, наповнилися новими елементами. Наведене підкреслює актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 роки за темою “Традиції приватного права України”.
Мета та задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення правосуб’єктності учасників міжнародних приватних правовідносин, аналіз законодавства, що визначає правовий статус суб’єктів міжнародного приватного права, практики його застосування, наукове осмислення правосуб’єктності як самостійної категорії цивільного та міжнародного приватного права.
Вирішення поставлених проблем має на меті не тільки визначити, що необхідно розуміти під правосуб’єктністю в цивільному і колізійному праві України, але й виявити практичну цінність цієї категорії при характеристиці окремих суб’єктів цивільних правовідносин.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні здачі:
- визначити поняття цивільної правосуб’єктності та її структурних елементів;
- простежити еволюцію інституту правоздатності;
- проаналізувати обсяг і зміст категорії “правоздатність”;
- виявити розходження в обсязі правоздатності іноземних і українських громадян;
- виявити колізійні проблеми правоздатності іноземних громадян;
- виявити прогалини в цивільному законодавстві, пов’язані з проблемою правоздатності фізичних осіб;
- визначити роль особистого статуту і теорії національності при визначенні правоздатності і дієздатності юридичних осіб;
- дослідити особливості врегулювання правосуб’єктності юридичних осіб у колізійному праві України.
Об’єктом дослідження є поняття і зміст категорії цивільної право-суб’єктності як у цілому, так і з точки зору її окремих елементів, виявлення загальних і особливих рис правосуб'єктності суб'єктів міжнародного приватного права.
Предметом дослідження є аналіз, критика і класифікація різних концепцій, теорій і підходів до категорії цивільної правосуб’єктності, що існують у науці, а також системи нормативних актів, які визначають право-суб’єктність фізичних та юридичних осіб в Україні, норм міжнародного права, присвячених правовому статусу особи, вітчизняних і зарубіжних наукових джерел.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути поняття право-суб’єктності в процесі постійного розвитку. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство щодо категорії “право-суб’єктність”, історичний метод, що дозволило дослідити специфіку змісту категорії “правосуб’єктність” у конкретних історичних умовах, а особливо у період дії приватного римського права, динаміку його розвитку. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.
Науково-теоретичною основою дослідження правового регулювання правосуб’єктності осіб стали праці таких представників цивільно-правової та інших галузей юридичної науки та теоретиків права як С.С. Алексєєв, С.Н. Братусь, Б.К. Бегічев, М.О. Баймуратов, Я.Р. Веберс, Н.В. Вітрук, В.А. Дозорцев, Е.М. Ворожейкін, В.П. Грибанов, Д.М. Генкін, О.С. Йоффе, Н.М. Єршова, С.Ф. Кечекьян, О.А. Красавчиков, Я.С. Кожеуров, Н.П. Кузнєцова, Л.В. Лазарєв, Н.І. Матузов, А.В. Міцкевич, А.А. Піонтковський, А.І. Пергамент, В.А. Рясенцев, З.В. Ромовська, М.С. Строгович, Ю.К. Толстой, Е.А. Флейшиц, Є.О. Харитонов, Р.О. Халфіна, С.В. Черниченко, М.Ю. Черкес, Г.Ф. Шершеневич.
Аналіз цих досліджень є базовим для визначення поняття право-суб’єктності, її структурних елементів та є підґрунтям для подальших розвідок поняття правосуб’єктності в колізійному праві України.
Емпіричною базою дослідження є нормативно-правові акти України та законодавства ряду зарубіжних країн, матеріали судової практики, міжнародні договори.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні правосуб’єктності суб’єктів приватноправових відносин, а особливо відносин, ускладнених “іноземним елементом”, вивченні нових структурних елементів змісту правосуб’єктності учасників міжнародних цивільних та інших приватних правовідносин, визначенні тенденцій розвитку законодавчого регулювання правового статусу учасників правових відносин.
За підсумками здійсненого наукового дослідження на захист виносяться такі положення, що визначають новизну дисертації:
уперше:
- обґрунтовується висновок про те, що правосуб’єктність є засобом визна-чення кола суб’єктів приватноправових відносин. Тільки її наявність дозволяє виступати учасниками цивільних відносин, а також бути носіями суб’єктивних цивільних прав і обов’язків. Правоздатність дає підстави для визначення кола можливостей суб’єкта цивільного права, що служить визначенням змісту його діяльності. Дієздатність у її прямому розумінні застосовується лише до громадян як суб’єктів приватноправових відносин;
- обґрунтовується положення про те, що зміст правоздатності фізичних осіб залежить від вікового та вольового критеріїв. Віковий критерій правоздатності є показником обсягу правоздатності, який визначається віковим цензом. Вольовий критерій визначає обсяг правоздатності залежно від здатності особи усвідомлювати свої дії;
- обґрунтовується висновок про те, що здійснення цивільних прав і обов’язків юридичною особою як публічного, так і приватного права провадиться її органами або представниками. Стосовно юридичних осіб не є необхідним застосування категорії “дієздатність”, тому що вона є іманентною поняттю їхньої правоздатності;
- обґрунтовується положення, що загальна правосуб’єктність юридичної особи не має абсолютного (універсального) характеру. Вона має межі, які визначаються спеціалізацією (профілем діяльності);
- юридично обгрунтовано, що у сфері міжнародних приватноправових відносин держава як суб’єкт має загальну правоздатність. Загальний характер правоздатності держави виявляється в тому, що держава може набувати та здійснювати цивільні права та обов’язки, необхідні для здійснення діяльності, не забороненої законом у рамках встановленого правопорядку.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження. Висновки і пропозиції, зроблені в роботі з проблем правосуб’єктності окремих учасників цивільних правовідносин різних правопорядків, можуть бути використані в процесі вдосконалення чинного законодавства України і правозастосовчої практики, у наукових дослідженнях, у навчальному процесі при викладанні курсів теорії держави і права, цивільного права, міжнародного приватного права.
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена та об-говорена у частинах і в цілому на кафедрі міжнародного права та міжнародних відносин та на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Її головні ідеї, основні теоретичні положення і висновки знайшли втілення в процесі читання лекцій і на семінарських заняттях, проведених дисертантом на різних факультетах Одеської національної юридичної академії.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на 9 науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Одеса, жовтень 2000 р.); науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, квітень 2001 р.); науково-практичній конференції “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, жовтень 2001 р.); науково-практичній конференції Верховної Ради України “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” (Київ, жовтень 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, листопад 2001 р.); 3-й, 4-й, 5-й, 6-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, лютий 2000 р., березень 2001 р., квітень 2002 р., квітень 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у тринадцяти наукових статтях у збірниках, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура дисертації визначається значенням та змістом наукової проблеми та відображає логіку і послідовність наукового дослідження, зумовлена його предметом і метою. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають 9 підрозділів та висновків до кожного розділу.
До тексту додано список використаних джерел на 16 сторінках (215 найменувань). Обсяг тексту (без списку літератури) становить 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті здійсненого комплексного дослідження правосуб’єктності осіб у колізійному праві України можна зробити такі висновки.
До цього часу в Україні проводилися дослідження стосовно визначення поняття та елементів правосуб’єктності в цивільному праві України. Науковцями не приділялася належної уваги правосуб’єктності осіб у колізійному праві (міжнародному приватному).
При визначенні поняття правосуб’єктності осіб та її складових елементів необхідно виходити зі загальних здобутків цивільного права та базових положень теорії держави та права.
Так, правоздатність можна визначити як чинний елемент, як абстрактну можливість особи бути суб'єктом усіх прав і обов'язків, що гарантуються всім громадянам та є природною невід'ємною властивістю фізичної особи. Правосуб'єктність є засобом визначення кола суб'єктів цивільного права та дає підстави для визначення кола можливостей суб'єкта цивільного права. Щодо дієздатності, то вона, у її прямому розумінні застосовується лише до громадян як суб'єктів цивільного права.
Дієздатність – це властивість (якість), пов'язана з розумовими здібностями і психічним станом людини. Умовами (підставами) цивільної дієздатності є в сукупності розумові здібності людини та її психічний стан. Однак вирішальне значення належить вольовому моменту. Зміст дієздатності складають: правочиноздатність, деліктоздатність, тестаментоздатність, трансдієздатність, бізнесдієздатність, шлюбно-сімейна дієздатність.
Однак варто підкреслити, що в законодавстві не одержало чіткого і ясного вирішення питання про момент виникнення правосуб'єктності підприємства. Якщо, скажімо, правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження, а дієздатність у повному обсязі настає з досягненням повноліття, то в юридичної особи правоздатність і дієздатність настають одночасно – з моменту її державної легалізації (реєстрації) згідно відповідного правопорядку. З урахуванням цієї тотожності, доцільно вживати загальноприйнятий термін – “правосуб'єктність”.
Цивільна правосуб'єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи.
Цивільна правоздатність юридичної особи – це її здатність мати цивільні права і обов'язки, яка виникає з моменту створення юридичної особи і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про припинення її діяльності.
Загальна правосуб'єктність юридичної особи не має абсолютного (універсального) характеру. Вона має межі, які визначаються спеціалізацією (профілем діяльності). Держава у сфері цивільно-правових відносин має загальну правоздатність. Загальний характер правоздатності держави виявляється в тому, що держава може мати будь-які цивільні права і нести цивільні обов'язки, необхідні для здійснення діяльності, не забороненої законом у рамках установленого правопорядку.
Дослідження правосуб'єктності фізичних та юридичних осіб крізь призму МПП є певною мірою актуальним, з огляду на те, що МПП регулює відносини, ускладнені “іноземним елементом”, в яких однією зі сторін є фізична або юридична особа. Звідси проблема правосуб'єктності згаданих осіб у рамках декількох держав (держаних правопорядків) уявляється загальновизнаною, і це можна аргументувати хоча б тим, що ці особи є основними суб'єктами МПП.
Проблема особи як суб’єкта міжнародного права є однією з найбільш складних у сучасній міжнародно-правовій доктрині.
Права іноземців ґрунтуються скоріше на нормах конкретних галузей внутрішньодержавного права і права конвенційного. Норми внутрішньодержавного права закріплюють надання прав іноземцям, відмовляють у них або регулюють пов'язані із цим питання. Іноді в законі існує явна прогалина (відсилання) і необхідно використовувати колізійні норми. У зв'язку з цим створюється те, що мовою правової науки і практики іменується “колізією законів”.
Іноземні громадяни, володіючи певним обсягом правоздатності, що надана їм вітчизняним правопорядком, під час свого перебування на території іншої держави не вправі посилатися на той обсяг прав, якими вони володіють у своїй державі. У той же час обсяг прав, якими наділені іноземні громадяни в іншій державі, найчастіше може бути більш значним, ніж той, який вони мають на своїй батьківщині.
Здається, що наданий іноземним особам в Україні національний режим має безумовний характер. Це означає, що органи держави, у тому числі і суд, не вимагають від іноземця, що претендує на визнання якого-небудь заснованого на українському законі права, доказу того, що й українському громадянинові в країні іноземної особи надаються аналогічні права.
Проведене дослідження регулювання правосуб'єктності юридичних осіб дозволяє зробити висновок, що здійснення цивільних прав і обов'язків юридичними особами як публічного, так і приватного права, провадиться її органами або представниками. Стосовно юридичних осіб не є необхідним застосування категорії “дієздатність”, тому що вона є іманентною поняттю їхньої правоздатності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву. – М., 1940. – 543 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. (Курс лекций). Учебное пособие. Вып.2.- Свердловск, 1964. - 226 с.
3. Баймуратов М.А. О формировании международной правосубъектности органов местного самоуправления и участие в этом процесс Украины // Держава і право: Щоріч. наук. пр. мол. вчен. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 133-142. - [Бп 14476-1].
4. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
5. Блищенко И.П., Шавров В.Ф. Теория и практика международного права США : Учеб.пособие. – М.: Изд-во УДН, 1985. – 85 с.
6. Богданов Е.В. Правовое положение органа юридического лица // Журнал российского права. – № 3. – 2001. – 40 с.
7. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Междуанродные частные отношения., 1994. – 232 с.
8. Богуславский М.М., Рубанов А.А. Правовое положение иностранцев в СССР. 2-е изд., перераб. И доп. М.: Международные отношения, 1962. – 144 с.
9. Братусь С. Н. Курс советского гражданского права. Субъекты гражданского права. – М.: Гос. юриздат, 1950. – 386 с.
10. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. – 366 с.
11. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве.(Понятие, виды, государственные юридические лица). «Ученые труды ВИЮН», вып.XІІ. М., 1957. – 169 с.
12. Брун М.И. Юридические лица в международном частном праве. – Пг., 1915. – 45 с.
13. Веберс Я. Р. Основные проблемы правосубьектности граждан в советском гражданском и семейном праве: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03. – М., 1974. — 45 с.
14. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. – Рига: Зинатие, 1976. – 232 с.
15. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд., испр. и доп. – М.: Омега – Л, 2006. – 608 с.
16. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М. – Л., 1948. – 586 с.
17. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Вестник Ленинградского университета. – 1956. – № 5. – С.142 - 146.
18. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Советское государство и право. –1955. – № 6. – С.17-28.
19. Венедиктов А.В. Правовая природа государственного предприятия. – Л., 1928. – 68-88 c.
20. Витрук Н.В. К теории правосубъектности (правоспособности) как правоотношения. – В кн.: Вопросы государства и права. – Томск, 1968. – 8 c.
21. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – 229 с.
22. Вольфа М. Міжнародне приватне право. – М., 1948. – 35 c.
23. Гаагская Конвенция 1985 г. о праве, применимом к договору международной купли-продажи товаров. – www.nau.kiev.ua.
24. Гаазька конвенція 1956 р. про визнання прав юридичної особи за іноземними компаніями, асоціаціями й установами. – www.nau.kiev.ua.
25. Галенская Л.Н. Международное частное право: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 232 с.
26. Галенская Л.Н. Правовое положение иностранцев в СССР. – М., 1982. – 159 с.
27. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права. Часть Общая. – СПб., 1911. – Т. 1. – 780 с.
28. Герваген Л.Л. Развитие учения о юридическом лице. – СПб., 1888. – Б.в.д.
29. Городисский А.М. Определение национальности юридических лиц и их признание в других странах // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. – М., 1979. – 150 с.
30. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № №19-22. – Ст. 144.
31. Гражданский кодекс Российской Федерации (официальный текст) – М., 2000.
32. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. –– 2-е издание. – Х.: ООО „Одиссей”, 2004. – Т.1. – 832 с.
33. Гражданское право / Под редакцией Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1998. – Т.1 – 175 с.
34. Гражданское право. Лекции, читанные проф. В.Н. Никольским в 1868/9 акад. году. – Б.в.д.
35. Гражданское уложение. – Проект с объяснительною запискою. – Спб., 1898. – Кн. 1.
36. Гражданское уложение. Проект. Кн. 1. Положения общие. Раздел 1. Лица / Под ред. И. М. Тютрюмова. – СПб., 1910. – Т. 1.
37. Гражданско-правовое положение личности в СССР / Отв. ред. Н.С. Малеин. – М., 1975. – 339 с.
38. Грибанов В.П. Основные проблемы осуществления и защиты гражданских прав: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03. – М., 1970. – 28 с.
39. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к части Гражданского кодекса РФ. – М.: Изд-во «Инфра-М», 2000. – 832 с.
40. Догадов В.М. Государственные организации как субъекты социалистического трудового правоотношения // Правоведение. – 1957. – № 1. – 80 с.
41. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу і правовідносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 р. – www.nau.kiev.ua.
42. Договір про правову допомогу України з Республікою Польщею від 27.05.1993 р. – www.nau.kiev.ua.
43. Договір про правову допомогу України з Естонською республікою 15.02.1995 р. – www.nau.kiev.ua.
44. Дозорцев В.А. Права государственного промышленного предприятия на закрепленное за ним имущество: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1955. – 20 с.
45. Долинская В.В. Современные проблемы и тенденции теории юридических лиц. Государство и право на рубеже веков. Гражданское право и гражданский процесс. – М., 2002. – 262 с.
46. Дювернуа Н.Л. Чтения по гражданскому праву.Т.1:Введение.Учение о лице. – М:Зерцало, 2004. – 568с.
47. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. – М., 1908. – 593 с.
48. Європейська конвенція про громадянство 1997 р. – www.nau.kiev.ua.
49. Егоров Н.Д. О понятии субъективного права // Правосубъектность по гражданскому и хозяйственному праву: Сб. ст. / Отв. ред. К.Ф. Егоров. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – С. 3 – 11.
50. Еллинек Г. Общее учение о государстве: Пер. с нем. 2-е изд. СПб., 1908. – С. 102 – 106.
51. Жулинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М., 2001. – С. 344-345.
52. Журавлев Н.П. О соотношении гражданской правоспособности, дееспособности и субъективного права: Лекции – М.: РИО ВЮЗИ, 1988. – 30 с.
53. Основы гражданского законодательства Союза ССР и Республик (31 мая 1991 г.). //Журнал международного частного права. – 1993. – № 2.
54. Загальна декларація прав людини 1948 р. – www.nau.kiev.ua.
55. Земельний кодекс України: затверджений Законом України № 2768-III від 25.10.2001 р. // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
56. Илларионова Т.И. Структура гражданской правосубъектности // Правовые проблемы гражданской правосубъектности / Под ред. О.А. Красавчикова: Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск, 1978. – Вып 62. – С. 54 – 64.
57. Информационное письмо Президиума ВАСУ РФ от 3.03 1999 г. № С5-7\УЗ-237.
58. Иоффе О.С. Об основных вопросах советского гражданского права // Учен. зап. Ленингр. ун-та. – 1953. – № 151. – Сер. юрид. наук. – Вып. 4.
59. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР (часть 2)//Избранные труды по гражданскому праву. М., 2003.
60. Иоффе О.С. Структурные подразделения системы права // Учен. зап. ВНИИСЗ. – 1968. – Вып. 14.
61. Иссад М. Международное частное право: Пер. с фр./ Ред. послесл. М.М. Богуславского; Примеч. Л.Р. Сюкияйнена. – М.: Прогресс, 1989. - 400 с.
62. Кабатова Е.В. Основы гражданского законодательства и проект закона о международном частном праве // Журн. междунар. частого права. – 1993. – № 2 – С.3-8.
63. Карпушин М.П. Социалистические трудовые правоотношения. М.: Госуюриздат, 1958. – 173 с.
64. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 294 с.
65. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1985. – 187 с.
66. Кисиль В. Нельзя откладывать принятие Закона: Автономная кодификация международного частного права является требованием времени // Юрид. практика. – 2004. – 29 июня (№ 26). – С. 20-21;
67. Кисиль В.И., Пастухов В.П. Правовой статус иностранцев в СССР. – К.: Вища школа, 1987. – 263 с.
68. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. - К. : Україна, 2002. – 429 с.
69. Кодекс торговельного мореплавства України: Закон України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
70. Кожеуров Я.С. О международной правосубъектности индивида // LEX RUSSIA. – 2004. – № 2. – С. 489-513.
71. Кожеуров Я.С. Проблемы международной правосубъектности индивида: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.10. – М., 2001. – С. 18-19.
72. Кодекс международного частного права (Кодекс Бустаманте). Ст. 105-231. //Журнал международного частного права. – 1994. – № 4.
73. Конвенція з питань колізії законів про громадянство 1930 р. – www.nau.kiev.ua.
74. Конвенція про колізійні питання щодо комерційних компаній, підписаної у Монтевідео в 1979 р. – www.nau.kiev.ua.
75. Конвенція про статус апатридів 1954 р. – www.nau.kiev.ua.
76. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства, прийнята в 1961 р. – www.nau.kiev.ua.
77. Конвенція про правовий статус біженців, що набрала чинності в 1954 р. – www.nau.kiev.ua.
78. Конвенції про правову допомогу країн СНД від 22.01.1993 р. – www.nau.kiev.ua.
79. Конституція України 1996 р. – www.nau.kiev.ua.
80. Копин П.В. Диалектика, логика, наука. – М.: Наука, 1973. –109 с.
81. Корецкий В.И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. – Душанбе, 1967. – 128 с.
82. Корецкий В.М. Проблемы международного права в договорах, заключенных Советскими республиками с иностранными государствами / Избранные труды. В2-х кн. Кн.2. Киев, 1989. – 165 с.
83. Коркунов Н. Лекции по общей теории права. Санкт-Петербург, 1890. – 375 с.
84. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1914. – 49 с.
85. Корнеев С. М. Гражданское право: В 2 т. - Учебик.; Отв. ред. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2002.–Т. 1. –155 с.
86. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: навч. пос. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996 – С. 61-64.
87. Правовые проблемы гражданской правосубъектности отв.ред. Красавчиков О.А. – Свердловск:УрГУ,1978. –156 с.
88. Красавчиков О. А. Правовые проблемы гражданской правосубъектности (Межвузовский сборник). — Вып. 62. — Свердловск, 1978. — С. 24–27.
89. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М., 1958. – 837 с.
90. Кузнецова Н.П. Развитие института дееспособности граждан в новом гражданском законодательстве // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – Ленинград. – 1965. – № 4. – 80 с.
91. Кучинский В.А. Правовой статус и субъективные права граждан // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1965. – № 4. – С. 43-55.
92. Кылина О.В. Органы исполнительной власти в России и Германии. –www/ktk.ru/ - sm/ Kilina. htm.
93. Ладыженский А.М. Теории национальности юридических лиц в международном частном праве // Советский ежегодник международного права. – №№ 64-65. – 262 с.
94. Лазарев Л.В. Иностранные граждане (правовое положение). – М., 1992. –234 с.
95. Лазарев Л.В., Марышева Н.И., Пантелеева И.В. Иностранные граждане (правовое положение). – М.: Российское право, 1992. – 320 с.
96. Лебедев К.К. Понятие и содержание хозяйственной правосубъектности // Правосубъектность по гражданскому и хозяйственному праву. Межвуз. сборник. – Ленинград, 1983. – С. 17-21.
97. Лозовская С.О. Правосубъектность в гражданском праве: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2001. – 220 с.
98. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник. — М.: БЕК, 1996. – 371 с.
99. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть – М.: Юрид. лит., 1975. – 132 с.
100. Лунц Л.А. Международное частное право. – М.: Юрид. лит., 1970. – 360 с.
101. Лунц Л.А. Основные коллизионные вопросы советского семейного и наследственного права // Учен. тр. ВИЮН. – М., 1991. – Вып. ІІ. – С. 45-47.
102. Ляликова Л.А. Транснациональные корпорации и проблема определения их национальности// Советский ежегодник международного права. –1981. М., С. 267 – 268.
103. Мальцев Г.В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность // Конституция СССР и правовое положение личности. – М., 1977. – 150 с.
104. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. – М., 1969. – 143 с.
105. Мартинс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2 т.– М., 1996. Т.2. – 170 с.
106. Матузов Н. И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов: СГУ, 1966. – 190 с.
107. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: курс лекций – М.: Юристъ, 1997. – 568 с.
108. Медведев С.Н. Римское частное право: Учеб. пособие. – М. – Ставрополь: Изд-во Моск. открытого социального ун-та, Северокавказский филиал, 1994. – 128 с.
109. Международное право: Учебник по спец. "Правоведение ( междунар.
право )"/Отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов.-М.:Междунар. отношения,1995. – 606 с.
110. Международые отношения. Термины и определения: Словарь-справочник. – К., 1991.
111. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 1997. – 290 с.
112. Мерзин В.И. Место гражданской правосубъектности в механизме правового регулирования // Правовые проблемы гражданской правосубъектности / Под ред. О.А. Красавчикова. – М., 1978. – С. 27.
113. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. – www.nau.kiev.ua.
114. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. – www.nau.kiev.ua.
115. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Юрид. лит., 1962. – 214 с.
116. Нечаева А.М. О правоспособности и дееспособности физических лиц // Государство и право. – 2001. – №2. – С.29-34.
117. Нибуайе И. Вексель в международном частном праве Франции. Перевод с франц. — 1947. – T. 1. – 200 с.
118. Німченко В. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 2.
119. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и Республик 8 декабря 1961 г. – www.rada.kiev.ua.
120. Пергамент А.И. К вопросу о правовом положении несовершеннолетних // Ученые записки ВИОН. – Вып. 3. – 1955. – С. 4 -7.
121. Перетерский И. С. Система международного частного права//Сов. государство и право.— 1946.— № 8—9.— С. 17—30;
122. Петров Г.И. Сущность советского административного права: Дис... д-ра юрид. наук. – Л., 1956. – 375 с.
123. Потюков А.Г. Правоспособность и дееспособность граждан по советскому гражданскому праву: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Л., 1954. – 22 с.
124. Права иностранцев на ведение коммерческой деятельности в Финляндии // Журнал Международного частного права. – 1994. – № 3. – 4 с.
125. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України,1993. – № 23. – Ст. 243.
126. Про біженців: Закон України від 21.06.2001р., № 2557-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
127. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
128. Про громадянство: Закон України від 18.01.2001 № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
129. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.
130. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 р. № 2673-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.
131. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 р.// ЛІГА Закон Юрист: 7.7.1 ІАЦ «ЛІГА». ЛІГАБізнесінформ. 2005.
132. Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України: Постанова Кабінету Міністрів України № 79 від 28.01.1997 р. // Урядовий кур'єр. – 1997. – № 21-22 від 06.02.1997 р.
133. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959-XII від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 29. – Ст. 377.
134. Про міжнародне приватне право: Закон України № 2709-IV від 23.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
135. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 р. № 889-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
136. Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію Постанова Кабінет Міністрів України 1074 29.12.1995 // Урядовий кур'єр. – 1996. – № 5-6 від 11.01.1996 р.
137. Про правовий статус закордонних українців: Закон України від 04.03.2004 р. № 1582-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
138. Про правовий статус іноземців: Закон України від 04.02.1994 р. № 3929-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст.161.
139. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
140. Про умови і порядок обміну житловими приміщеннями між громадянами обох держав Угода між Україною і Молдовою від 20.03.1993 р. – www.nau.kiev.ua
141. Раапе Л. Международное частное право. Перевод с нем.– М., 1960. – 269 с.
142. Ромовська З. В. Проблеми загальної теорії права у проекті ЦК України//Кодифікація приватного (цивільного) права України за ред. проф. А.Довгерта. – К., 2000. – 42 с.
143. Римская конвенция стран ЕЭС о праве, применимом к договорным обязательствам 1980 г. – www.nau.kiev.ua.
144. Скаридов А.С. Международное частное право: Учеб.пособие.СПб.: Изд-во Михайлова В.А., –1998. –768 с.
145. Снігурська І.Г. Особливості правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій // Держава і право: Зб. наук. праць. Серія: Юрид. і політ. науки. –/ Ін-т ім.. В.М. Корецького. – 2001. – Вип. 11. – С. 533.
146. Советское гражданское право. Субъекты гражданского права / Под ред. С.Н. Братуся. – М.: Юрид. лит., 1984 – 288 с.
147. Советское гражданское право. Часть первая / Под общей редакцией В.Ф. Маслова и А. А. Пушкина. – К., 1983. – 462 с.
148. Талалаев А. Н. Международное право. Сборник документов. – М.: Юридическая литература, – 2000. – 816 с.
149. Таранов А.П. и др. Конституционные права и обязанности советских граждан. – К.: Наук. думка, 1985. – 58 с.
150. Тарасов О.В. Международная правосубъектность индивида в трудах древнегреческих мыслителей // Проблемы законности. – 2003. – Вип. 64. – С. 199-206.
151. Татаринцев Е.В. О правосубъектности, компетенции и правоспособности хозяйственных государственных органов // Вопросы хозяйственной правосубъектности. – М., 1971. – С. 38.
152. Тацій В.Я. Утвердження та забезпечення прав та свобод людини – головний обов’язок демократичної правової, соціальної держави // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №4 (23). – С.17.
153. Тимчасове положення про надання допомоги особам, що змушені були залишити місце постійного проживання в Чеченській Республіці Російської Федерації і прибути в Україну, затверджене постановою Кабінета Міністрів від 16 лютого 1995 р. №116 (втратила чинність). – www.nau.kiev.ua.
154. Тихомиров Ю.А. Коллизионное право. – М.: Юринформцентр, 2000. – 394 с.
155. Толстой Ю.К. К разработке теории юридического лица на современном этапе // Проблемы современного гражданского права: Сб. статей под ред. В.Н. Литовкина и А.В. Рахмиловича. – М.: Городец, 2000. – С.105-106.
156. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 86 с.
157. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР. – Л, 1955. – 234 с.
158. Толстых В.Л. Коллизионное регулирование в международном частном праве: проблемы толкования и применения раздела YII части третьей ГК ПФ. – М.: Спарк, 2002. – 244 с.
159. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права. – М., 1917. – 227 с.
160. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. СПб., 1998. – 166 с.
161. Удовиченко Т.Ю. Правоспособность физических лиц по российскому гражданскому праву: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Ставрополь, 2003. – 190 с.
162. Украинское право. – 1996. Число 2 (4). – С. 9.
163. Ушаков И.А. Субъекты современного международного права // Сов. ежегодник международного права. 1964 -1965 гг. – М.: Сов. Энциклопедия, 1966. – С. 60-61.
164. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс вибраних лекцій. - К.: Юрінком, 1997. – 428 с. Р-1.
165. Федосеева Г.Ю. Брачно-семейные отношения международного характера и международное частное право: объект и отрасль или две самостоятельные отрясли права? // LEX RUSSIA. – 2004. – № 2. – С. 536-545.
166. Федосеева Г.Ю. Международное частное прав: Учебник – М.: Остожье, 1999. – 296 с.
167. Фельдман Д.И., Курдюков Г.И. Основные тенденции развития международной правосубъектности. – Казань: Из-во КГУ, 1974. – С. 48.
168. Фердросе А. Международное право. – М.: НЛ, 1953. – С. 293.
169. Халфина P.O. Общее учение о правоотношениях. – М., 1974. – 351 с.
170. Харитонов Е.О. Рецепция римского частного права. – Одесса: Бахва, 1996. – С.19.
171. Харитонов Є.О. Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум). – Харків: Одіссей, 2000. – 272 с.
172. Хрусталев Б.Ф. Государственное предприятие – субъект трудового права. – М., 1976. – 197 с.
173. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – Т.1. Основы: Пер. с нем. – М., 1998. – 480 с.
174. Цивільне і сімейне право України: Навчально-практичний посібник. 2-е вид, перероб. та доп. / За заг. ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Харків: ТОВ “Одісей”, 2003. – 478 с.
175. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): Навчальний посібник. 3-є, перероб. та доп. / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, О.М. Калітенко. – Харків: ТОВ “Одісей”, 2005. – 576 с.
176. Цивільне право України: Підручник у 3 кн. Кн.1 / Є.О. Харитонов, Р.О. Стефанчук, А.І. Дрішлюк та ін..; За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Одеса: Юрид. літ., 2005. – 528 с.
177. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасібо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
178. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003. – № 40. – Ст. 356.
179. Цивільний кодекс УРСР 1963 р. – www.nau.kiev.ua.
180. Цивільний процесуальний кодекс: Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV – www.nau.kiev.ua.
181. Черниченко С.В. Личность и международное право. – М.: Междунар. отношения, 1974. – С.11.
182. Чернолуцкий Р.В. Актуальные проблемы правосубъектности иностранных юридических лиц в колизионном праве Украины и России // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; заст. голов. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 15. – С. 213-220.
183. Чернолуцкий Р.В. Колизионные вопросы правосубъектности иностранцев в Украине // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; заст. голов. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2000. – Вип. 9. – С. 316-320.
184. Чернолуцкий Р.В. Особенности трудовых правоотношений с „иностранным элементом” в Украине // Актуальні проблеми держави і права; Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Одеса: Астропрінт, 2000. – С. 219-227.
185. Чернолуцкий Р.В. Правовое регулирование иммиграционных процессов в Украине и в Японии // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем: Матер. міжнар. наук. Конференції. – 17-20 жовтня 2000 р. – К., 2000. – С. 397-402.
186. Чернолуцкий Р.В. Правовой статус иностранцев: становление понятийного аппарата в истории украинского конституционализма // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матер. міжнар. наук-практ конференції. – Жовтень 2000 / За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – Бібліотека журналу „Юридичний вісник”. – Одеса: Юрид л-ра, 2001. – С. 222-227.
187. Чечина Н.А. Гражданские процессуальные отношения. – Л., 1962. – С. 24;
188. Чечот Д.М. Субъективное право и формы защиты. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 89 с.
189. Чорнолуцький Р.В. Актуальні питання захисту прав іноземців в законодавстві України // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матер. міжвуз. наук-практ. конференції. – Донецьк, 27 квітня 2001р. / Гол. ред. І.Г. Кириченко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 370-379.
190. Чорнолуцький Р.В. Актуальні проблеми створення і діяльності спільних підприємств в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб наук. праць. – Вип. 11. – Одеса: Астропринт, 2001. – С. 602-605.
191. Чорнолуцький Р.В. Міжнародне публічне право та міжнародне приватне право: актуальні проблеми співвідношення та взаємозв’язку // Международное право после 11 сентября 2001 года: Сб. науч. статей. / Под ред. М.Ф. Орзиха, М.Е. Черкеса. – О., 2004. – С. 236-243.
192. Чорнолуцький Р.В. Правовий статус осіб і нове колізійне право України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 16. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 434-438.
193. Чорнолуцький Р.В. Правосуб’єктність держави у колізійному праві України // Актуальні проблеми держави і права; Зб. наук. праць. – Вип. 18. – Одеса: Юрид л-ра, 2003. – С. 470-474.
194. Чорнолуцький Р.В. Регулювання приватно-правових відносин щодо участі іноземних осіб у судових інстанціях України // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; заст. голов. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 13 - 14. – С. 281-286.
195. Чорнолуцький Р.В. Регулювання приватноправових відносин щодо участі іноземних осіб у судових інстанціях України // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; заст. голов. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 13-14. – С. 281-286.
196.Чорнолуцький Р.В. Сучасна конституційна доктрина України щодо правового статусу іноземців // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць/ Голов. ред. С.В. Ківалов; заст. голов. ред. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра., 2001. – Вип. 12. – С. 352-359.
197. Чорнолуцький Р.В. Формування правового статусу іноземців в умовах розвитку українського парламентаризму // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матер. міжнар. наук-практ. конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. – К., 2001. – С. 356-360.
198. Чхиквадзе В.Д. Государство, демократия, законность. – М., 1963. – С. 358.
199. Шакарян М.С. Понятие субъектов советского гражданского процессуального права и правоотношения и их классификация // Труды ВЮЗИ. – Т. XVII. – Москва, 1971. – С. 70-165.
200. Шапкидзе И.Д. Правовые проблемы дееспособности граждан в советском гражданском праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Тбилиси, 1986. – 22 с.
201. Швыдак Н.Г. Международная унификация коллизионных норм семейного права // Право и экономика. – 1999. – № 15-16.
202. Шебанова Н.А. Семейные отношения в международном частном праве. – М., 1995.
203. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М., 1995. – 556 с.
204. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – 8-е изд. – СПб., 1910.
205. Шкрум Т.С. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. — Кн. 1; О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
206. Яковлев В.Ф. Отраслевой метод регулирования и гражданская правосубъектность // Правовые проблемы гражданской правосубъектности / под ред. О.А. Красавчикова. – М., 1978. – С. 28.
207. Яковлев В.Ф. Сущность и основные черты гражданско-правового регулирования общественных отношений // Правоведение. – 1972. – № 6. – С. 8.
208. Burgerliches Gesetzbuch. Internet: http: //dejure.org/gesetze/BGB/1024. html.
209. Friedmann W. Changing Structure of international law. – L., 1964.
210. Gierke O. Gcnossenschaltsthcorie, 1887.
211. Personengemeinschaften und Vennogensinbegrifte in dem Entwarfe cines Burg. Gsb., 1889.
212. Michoud L. La theorie de la personnalite morale et son application au droit francais. I-II Partie. – Paris, 1906 -1909, 1924.
213. Saleilles R. De la Personnalite juridique. 1922.
214. Repertoir de Droit International. – T. 12-me. – ed № 60.
215. Wingler W. Der Begriff dess «Friedenswart» – 1952, – bd. 51, – S 113.