ЗОБОВ\'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ\'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................4

Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ТА ВИБІР НАПРЯМКІВ І МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ….................................13
1.1. Огляд літератури за темою………………………………………….13
Висновки до розділу..................................................................................36

Розділ ІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.............37
Висновки до розділу..................................................................................66

Розділ ІІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ...........................................................................................68

3.1. Поняття та ознаки зобов’язань, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи за ЦК України............................................68
3.2. Місце зобов’язань, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, поміж інших недоговірних зобов’язань......................83
Висновки до розділу................................................................................103

Розділ ІV. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ……………………………………………......................106

4.1. Наявність реальної загрози для здоров’я та життя фізичної особи…………………………………………………………………………....106
4.2. Відсутність у особи, яка рятувала здоров’я та життя фізичної особи, відповідних повноважень на вчинення таких дій................................117
4.3.Спрямованість дій на рятування здоров’я та життя фізичної особи....................................................................................................................129
4.4. Виникнення у особи шкоди внаслідок рятування нею здоров’я та життя фізичної особи.........................................................................................145
Висновки до розділу................................................................................166

ВИСНОВКИ............................................................................................168
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА................................................................170

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, насамперед тим, що забезпечення права на відшкодування шкоди, відображає загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в Україні у останні десятиліття.
Виголошення будь–яким суспільством курсу на розбудову правової держави означає, що воно не лише приймає на себе обов’язок визнавати природні права людини, але й має забезпечувати реалізацію цих прав і свобод. Оскільки після здобуття незалежності Україна почала розбудову демократичної правової, соціальної держави, формування громадянського суспільства, у центрі уваги якого людина, захист її цивільних прав та законних інтересів. Всебічне забезпечення прав і свобод людини проголошене найвищою соціальною цінністю, що прямо закріплено у Конституції України.
Норми Конституції, спрямовані на захист здоров’я, покликані забезпечити нормальну життєдіяльність людини, забезпечити її фізичне та психічне благополуччя. Так, ст. 3 Конституції України закріплює поло-ження, відповідно до якого людина, її життя і здоров’я, недоторканність і безпека визнають¬ся в Україні найвищою соціальною цінністю. Ці права людини і їх гарантії мають лежати в основі діяльності держави, яка гарантує недоторканність фізичного існування людини.
Крім того, у ст. 27 Конституції України закріплене положення по те, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Звідси слідує, що турбота про відвернення небезпеки, яка загрожує здоров’ю та життю людини, є обов’язком держави та її органів.
У свою чергу, гарантією здійснення людиною права на життя і виконання відповідного обов’язку держави є правило ст. 56 Конституції України, де закріплене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Адже логічним є висновок, що, коли виникнення загрози життю та здоров’ю фізичної особи є результатом бездіяльності органів державної влади, ор¬ганів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, то відповідальність за такі порушення має покладатися на державу.
Разом із тим, вітчизняне цивільне законодавство тривалий час не містило норм, котрі б передбачали правила відшкодування шкоди, завданої при вчиненні дій по рятуванню здоров’я та життя іншої фізичної особи. Такий стан речей створював значні труднощі при захисті прав і свобод громадян, що, у свою чергу, нерідко тягло порушення цивільних прав та інтересів останніх.
У працях вітчизняних та зарубіжних науковців (О.С.Йоффе, О.О. Красавчиков, С.Н. Ландкоф, Л.А. Майданник, Г.К. Матвєєв, С.В. Полєніна, Н.Ю. Сергєєва, А.О.Собчак, П.Р.Стависький, Є.О.Харитонов, М.Я. Шимінова та ін.) неодноразово зверталося увагу на те, що відшкодування зазнаної при вчиненні таких дій шкоди внаслідок існування прогалин у цивільному законодавстві можливе лише у порядку аналогії права, і пропонувалося врегулювати це питання шляхом внесення відповідних змін та доповнень у Цивільний кодекс.
Проте, не зважаючи на достатньо аргументовані пропозиції, існування зобов’язань, які виникають при рятування здоров’я та життя людини (фізичної особи), українським цивільним законодавством не передбачалося аж до початку ХХІ ст.
Із прийняттям 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України, низка норм якого регулює відносини, пов’язані із завданням шкоди фізичній особі при здійсненні нею рятувальних дій щодо іншої особи, в Україні були створені відповідні правові передумови для реалізації принципу прийняття державою на себе обов’язку відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок вчинення нею таких дій. (Варто зазначити також, що дії, спрямовані на виконання конституційних вимог щодо вчинення дій в інтересах інших фізичних осіб, у кінцевому підсумку, вчиняються і в інтересах держави, оскіль¬ки держава, котра прийняла на себе обов’язок забезпечувати безпеку особи та її майна, має нести відповідальність перед потерпілими за усі випадки, коли небезпека, яка загрожувала цивільним правам та інтересам фізичних осіб, ліквідується не державними органами, а іншими особами, котрі зазнали при цьому шкоди).
Отже, відображаючи зміни у вітчизняній концепції регулювання цивільних відносин, глава 80 ЦК України передбачає тепер поміж інших нових видів зобов’язань, спрямованих на відвернення шкоди, також і зобов’язання, які виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи (ст. 1161 ЦК).
Поява нових зобов’язань, природно, зумовлює необхідність теоретичного осмислення змісту та сенсу нової норми, умов виникнення відповідних зобов’язань, порядку та обсягу відшкодування таких зобов’язань та аналізу низки інших питань, які виникають у цій галузі. При цьому важливе значення має та обставина, що практика застосування судами положень відповідної норми, поки що, відсутня. Судова практика з цих питань лише буде формуватися, а отже суддям також може бути корисним попередній теоретичний аналіз умов та порядку застосування ст. 1161 ЦК України.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що питання зобов’язань відшкодування шкоди, завданої громадянам при вчиненні ними дій, спрямованих на рятування здоров’я та життя фізичної особи, є актуальними з теоретичної та практичної точок зору, а тому є усі підстави для спеціального дослідження цієї проблеми.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження головна увага була присвячена аналізу таких ключових питань як встановлення загальних ознак та характеристика зобов’язань, які виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, визначення суб’єктів та умов виникнення зазначених зобов’язань, обсягу та порядку відшкодування шкоди, завданої особі, яка вчиняла дії, спрямовані на рятування здоров’я та життя фізичної особи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною досліджень фундаментальної наукової школи Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” на 2001 – 2005 рр. (державний реєстраційний номер 0101U001195). Крім того, тема дисертаційного дослідження відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми “Рецепція римського приватного права. Кодифікація цивільного законодавства в Україні”, затвердженому на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії 30 травня 2005 року, протокол № 20.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення поняття, правової природи, особливостей суб’єктного складу, умов виникнення і змісту зобов’язань, що мають місце у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, за цивільним законодавством України, а також з’ясування підстав, правової природи, умов та особливостей відшкодування шкоди, завданої особі, яка без відповідних повноважень рятувала майно, життя і здоров’я фізичної особи, визначення перспектив вдосконалення законодавства та формування судової практики у цій галузі в Україні.
Для досягнення мети було поставлено такі задачі: з’ясування теоретичного підґрунтя таких ключових питань як встановлення ознак та особливостей суб’єктного складу зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи; аналіз правової природи таких зобов’язань; визначення умов виникнення зобов’язань внаслідок завдання шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала життя і здоров’я фізичної особи; встановлення обсягу та порядку відшкодування шкоди, завданої такій особі.
Об’єктом дослідження є наукові погляди, ідеї щодо поняття, правової природи, особливостей суб’єктного складу, умов виникнення і змісту зобов’язань, що мають місце у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, а також правові акти України, що регулюють зобов’язання, які виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців, судова практика.
Предметом дисертаційного дослідження є недоговірні правовідносини, що виникають у зв’язку із рятуванням здоров’я та життя фізичної особи.
Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які у сукупності були застосовані для з’ясування поняття, умов виникнення та сутності зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, та підстав їхньої диференціації.
Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку із завданням шкоди здоров’ю та життю особи, яка рятувала від реальної загрози життя і здоров’я фізичної особи, у сучасному цивільному законодавстві України.
Метод системно-структурного аналізу служив для з’ясування системи недоговірних зобов’язань, місця у ній зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, у цивільному законодавстві України, а також особливостей структури, видів, елементів тощо зобов’язань відшкодування шкоди, завданої особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози життя і здоров’я іншої фізичної особи.
Використання методу порівняльного аналізу мало на меті здійснити порівняння головних положень зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, із суміжними відносинами та правовими інститутами у вітчизняному законодавстві, а також порівняння підходів до вирішення цього питання у цивільному законодавстві інших країн.
Метод історичного аналізу застосовувався, головним чином, для встановлення засад та перебігу формування зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, визначення тенденцій та характеру їхнього подальшого розвитку.
Емпіричним підґрунтям дослідження є положення актів цивільного законодавства України та практика їхнього застосування. Оскільки судова практика з питань застосування ст. 1161 ЦК України 2003 р. ще тільки формується, автор обмежився використанням тієї практики із цих питань, що вже накопичилася, а також практикою, що сформувалася раніше при використанні судами аналогії закону та аналогії права. Разом із тим, теоретичний аналіз зобов’язань, що виникають у зв’язку із завданням шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози життя і здоров’я фізичної особи, може служити у подальшому підґрунтям формування судової практики у цій галузі.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, зокрема, твори М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Д.В. Бобрової, В.Г. Вердникова, М.В. Гордона, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, В.М. Ігнатенка, А.Ю. Кабалкіна, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, С.Н. Ландкофа, Л.А. Майданика, М.С. Малєїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, І.Б. Новицького, В.Т. Нора, О.А. Підопригори, Й.О. Покровського, С.Д. Русу, В.О. Рясенцева, П.Р. Стависького, М.М. Сібільова, П. Сєдугіна, А.О. Собчака, Є.О. Суханова, В.А. Тархова, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Я.М. Шевченко, М.Я. Шимінової, К.К. Яїчкова та ін.
Деякі з них присвячені аналізові питань відшкодування шкоди в цілому (праці Д.В. Бобрової, О.С. Йоффе, Н.С. Малєїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, В.Т. Нора, С.Д. Русу, А.А. Собчака, Я.М. Шевченко, К.К. Яїчкова та ін.). Але значна кількість досліджень стосується також окремих аспектів проблеми, що є предметом цього дисертаційного дослідження (зокрема, праці С.Н. Ландкофа, М.С. Малєїна, П.Р. Стависького, Є.О. Харитонова та ін.).
Разом із тим, зазначається, що практично усі названі вище наукові розвідки виконано на іншому емпіричному матеріалі, що не позбавляє їх наукової цінності, але вимагає відповідних коректив.
Емпіричну основу дослідження складають законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти та законодавства зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи, здійсненим на матеріалах сучасного цивільного законодавства України.
У дисертаційному дослідженні вперше здійснено спробу сформулювати низку положень стосовно формування та розвитку зобов’язань, що регулюють відшкодування шкоди, завданої особі, яка рятувала життя і здоров’я фізичної особи, що враховували би сучасний стан вітчизняного цивільного законодавства та досягнення цивілістичної думки України.
На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться такі положення:
вперше:
- робиться висновок про доцільність формування у вітчизняному цивільному законодавстві зобов’язань відшкодування шкоди, завданої особі, яка вчиняла дії, спрямовані на відвернення загрози цивільним правам та інтересам фізичної особи;
– доведено, що за своєю правовою природою обов’язок відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок рятування життя і здоров’я фізичної особи, є не відповідальністю, а засобом захисту цивільних прав та інтересів особи, яка вчиняла правомірні дії і зазнала при цьому шкоди;
– обґрунтовано положення про особливості суб’єктного складу зобов’язань, що виникають у зв’язку із заподіянням шкоди особі, що рятувала життя і здоров’я фізичної особи, які полягають у тому, що уповноваженим суб’єктом у таких зобов’язаннях може бути як фізична, так і юридична особа, а зобов’язаним суб’єктом – завжди лише держава;
– висунуто тезу про особливості змісту зобов’язань, що виникають у зв’язку із заподіянням шкоди особі, яка рятувала життя і здоров’я фізичної особи, що полягають у тому, що втрати кредитора (уповноваженої особи) можуть виражатися як у матеріальних збитках, так і в моральній шкоді, яка відшкодовується державою;
– зроблено висновок про те, що уповноваженими суб’єктами (кредиторами) у зобов’язаннях, які виникають у зв’язку із заподіянням шкоди майну рятувальника, можуть бути будь-які фізичні особи, незалежно від ступеня їхньої дієздатності, а також юридичні особи, створені у встановленому законом порядку;
– додаткового обґрунтування дістало положення про особливості пред’явлення регресних вимог до осіб, винних у завданні шкоди здоров’ю або життю рятувальника, які полягають у тому, що тут правила про зворотні вимоги до винних осіб мають застосовуватися з використанням аналогії закону та застосуванням норм ЦК України, які визначають наслідки створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що на основі положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено пропозиції щодо уточнення положень ст. 1161 ЦК України, а також положень низки інших статей ЦК України, які можуть бути використані у процесі доопрацювання Цивільного кодексу, а також при формуванні вітчизняної судової практики у зазначеній галузі.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася по частинах і в цілому на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Головні положення викладені у 5 публікаціях.
Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: І Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (березень 2005р., м. Хмельницький); 8-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2005 р, м. Одеса); науково-практичній конференції “Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем” (березень 2006р., м. Одеса).
Структура дисертації. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов’язані проблематикою дисертації .
Робота містить чотири розділи, присвячені оглядові літератури та обранню напрямків і методології дослідження; загальній характеристиці зобов’язань, що виникають у зв’язку з рятуванням життя і здоров’я фізичної особи; встановленню умов відшкодування шкоди, завданої особі, яка без відповідних повноважень рятувала життя і здоров’я фізичної особи від реальної загрози для неї.
Наприкінці дисертації узагальнено висновки, а також сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення норм актів цивільного законодавства України.
Загальний обсяг дисертації складає 192 сторінки. Список використаних джерел складає 265 найменувань, становить 23 сторінки і охоплює використані автором законодавчі акти, а також спеціальні праці з проблематики дисертаційного дослідження, виконані українською та російською мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи матеріали аналізу питань, розглянутих у процесі дисертаційного дослідження, можна зробити такі загальні висновки.
Зобов’язань, які виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, є абсолютною новелою Цивільного кодексу України 2003 р. Хоча про необхідність правового регулювання таких відносин вже давно говорилося у вітчизняній цивілістичній літературі, але вперше вказані зобов’язання були закріплені лише ст. 1161 ЦК України.
З цієї норми слідує, що внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи виникають зобов’язання, суб’єктами яких є особа, яка вчиняла рятувальні дії (рятувальник – ним може бути як фізична, так і юридична особа) і держава у особі відповідних державних органів.
Об’єктом зазначених зобов’язань є компенсація шкоди, завданої при рятуванні здоров’я та життя фізичної особи.
Змістом зобов’язань, які виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, є право рятувальника на відшкодування зазнаної ним шкоди і обов’язок держави відшкодувати шкоду, зазнану рятувальником, у повному обсязі (втрачений заробіток, пошкоджене майно, витрати на лікування тощо).
Умовами виникнення зобов’язань внаслідок рятування здоров’я та життя фізичних осіб, як слідує зі змісту ст. 1161 ЦК України, є:
1) наявність реальної загрози для здоров’я та життя фізичної особи;
2) відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії;
3) спрямованість дій на рятування здоров’я та життя фізичної особи;
4) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров’я та життя фізичної особи.
Проблеми практичного характеру можуть виникнути при вирішенні питань визначення обсягу та порядку відшкодування шкоди, зазнаної внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи. Це пов’язано з тим, що ст. 1161 ЦК України не містить ні прямої вказівки, ні відсильного правила стосовно того, у якому обсязі і якому порядку має відшкодовуватися шкода, завдана внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи.
У дисертації обстоюється думка, що вирішення цих питань можливе шляхом застосуванням в порядку аналогії закону правил глави 82 ЦК України, присвячених зобов’язанням, які виникають внаслідок заподіяння шкоди правопорушенням (деліктним зобов’язанням). Проте, оскільки низка питань може тлумачитися по–різному, доцільним є відповідне роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань відшкодування шкоди, завданої при вчиненні правомірних дій (зокрема, дій, спрямованих на рятування здоров’я та життя фізичної особи).

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Агарков М.М. Вина потерпевшего в обязательствах из причинения вреда (обзор практики Верховного Суда СССР) // В кн.: Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2–х т.– Т.ІІ – М.: “ Центр ЮрИнфоР”, 2002. – С. 247 – 268.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву // В кн.: Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2–х т.– Т.1 – М.: “ Центр ЮрИнфоР”, 2002. – С. 163 – 460.
3. Агарков М.М. Проблема обязательств из причинения вреда. Содоклад на Первой научной сессии ВИЮН. Заключительное слово // В кн.: Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2–х т.– Т.ІІ – М.: “ Центр ЮрИнфоР”, 2002. – С. 218 – 246.
4. Азімов Ч.Н. Здійснення самозахисту в цивільному праві // Вісник Академії правових наук України. – Х.: – 2001. – № 2 (25). – С. 135 – 141.
5. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: 1999. – 712 с.
6. Алексеев С.С. Избранное. – М.: “Статут”, 2003. – 480 с.
7. Андреев В.К. Применение института представительства в деятельности производственного объединения // Советское государство и право. – 1978.– № 7. – С. 62 – 64.
8. Антимонов Б.С.Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Госиздат. юридической литературы, 1950.– 275 с.
9. Антонюк О.І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист. Дис...канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 205 с.
10. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность.– Красноярск, 1985. – 120 с.
11. Бахчисарайцев Х.Э. К истории гражданских кодексов советских социалистических республик (очерки).– М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 160 с.
12. Белякова А.М. Возмещение причиненного вреда. Отдельные вопросы. – М.: МГУ, 1972.– 104 с.
13. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина .– К.: Наукова думка, 2000.– 304 с.
14. Блошенко А. Гражданско–правовая ответственность государства за вред, причиненный судебными ошибками.– Автореферат дис… доктора права. – Кишинэу: 2001.– 29 с.
15. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України 1996 р. // Українське право. – 1997.– № 3.– С.180–182.
16. Боброва Д. Недоговірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України  Українське право – 1997. – № 1. – С.93–100.
17. Боброва Д.В. Права граждан на возмещение вреда.– К.: КГУ, 1990.– 120 с.
18. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории. – М.: Юрид.лит., 1976.– 216 с.
19. Булєца С.Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я як об’єкт цивільно-правового регулювання (порівняльно-правове дослідження на матеріалах України, Угорської, Словацької та Чеської республіки ). Дис. ... канд.. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 207 с.
20. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної (немайнової) шкоди // Право України. – 2003. – № 3. – С. 40 – 42.
21. Васькин В.В., Овчинников Н.И., Рогович Л.Н. Гражданско–правовая ответственность.– Владивосток, 1988.– 184 с.
22. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан и советском гражданском праве и семейном праве. – Рига, 1975. – С. 184.
23. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Возмещение вреда, понесенного гражданином при спасании социалистического имущества. – М.: Юрид. лит., 1963.– 66 с.
24. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. О возмещении вреда, понесенного гражданином при спасании социалистического имущества // Сов. государство и право. – 1963. – № 1. – С. 102 – 106.
25. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі /Відповідальний редактор П.І. Шевчук. – К., 1998.– С. 824
26. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: 1979.– 123 с.
27. Вільнянський С. І. Радянське цивільне право. Частина перша. Учбовий посібник. – Харків: 1966.– 320 с.
28. Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. Вып. 1. – М., 1879. – 196 с.
29. Гамбаров Ю.С. Добровольная и безвозмездная деятельность в чужом интересе. Вып. 2. – М., 1880. – 160 с.
30. Германское право. Часть І. Гражданское уложение. Пер с нем./ Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово–экономического развития, 1996. – 552 с.
31. Годэмэ Е. Общая теория обязательств/ пер. с франц. И.Б. Новицкого. // Ученые труды ВИЮН. – Вып. ХШ. – 1948. – 512 с.
32. Голованов Н.М. Обязательственное право: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.
33. Гараймович Д.А. Оценочные понятия в современном гражданском праве // Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. – М.: «Статут», 2001. – С. 130 – 157.
34. Гордон М.В. Радянське цивільне право. Частина друга.¬ ¬ Видання друге. – Харків: Видавництво Харківського університету, 1966.– 315 с.
35. Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999.– 472 с.
36. Гражданский кодекс Польской Народной Республики. Закон от 23 апреля 1964 года. /Перевод с польского Н.Г. Комлева. – М.: Издательство „Прогресс”, 1966. – 374 с.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. С постатейными материалами из практики Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999.– 832 с.
38. Гражданский кодекс Украины. Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). /Под общей ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко. – Т. 2. – Харьков: ООО «Одиссей», 2003.– 1024 с.
39. Гражданское и семейное право. Учебно–практический справочник /Под ред.Е.О.Харитонова.– Харьков: “Одиссей”, 1999.– 544 с.
40. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Учебник. В 2–х частях. Ч.І / Под ред. Р.Л.Нарышкиной. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 288 с.
41. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв. ред. О. Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001.– 776 с.
42. Гражданское право Украины. В 2–х частях. – Часть 1/Под общ. ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Харьков: Основы, 1996.– 440с.
43. Гражданское право. Том 1.Учебник (Отв. ред. Е.А. Суханов. –2–е изд., переработ. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. –816 с.
44. Гражданское право. Часть 1. Издание 3–е, переработанное и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – СПб.: ТЕИС 1996.– 552 с.
45. Гражданское уложение. Книга пятая. Обязательства (Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского Уложения).– Том пятый. – Ст. 937–1106. С объяснениями.– С.–Петербург, 1899.– 696 с.
46. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 331 с.
47. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве.// Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., 2000. – С. 234 – 244.
48. Гуев А.Н. Гражданское право России: Учебник: В 3 т. Т.1. – М.: ИНФРА–М, 2003. – 457 с.
49. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 156 с.
50. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты) – Л.: 1983. – 141 с.
51. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та громадянина.// Право України. – 2002.– №5. – С.37–41.
52. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству.– М.: Юридическая литература, 1990. – 272 с.
53. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
54. Заворотченко Т.М. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні. // Держава і право. – 2003.– Вип.21.– С.123–129.
55. Захарова М.Л., Лившиц Р.З., Цедербаум Ю.Я. Возмещение ущерба: Комментарий. – М.: Профиздат, 1988. –304 с.
56. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник для студентів юрид. вузів і факультетів/ О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць та інші; За ред.. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998.– 912 с.
57. Зубар В.М. Зобов’язання, що виникають з ведення чужих справ без доручення. Автореферат дис...канд. юрид. наук. – К.: 2001. – 18 с.
58. Елкина С. Право на жизнь (аборт, эвтаназия, смертная казнь) // Правовий статус особи: етап, проблеми, перспективи. Збірник наукових статей / За ред. М.Головка, Л.Морзе. П.Біленчука. – К., 1998. – С. 58
59. Ивакин А.А. Диалектическая философия. Монография. – Одесса: Юрид. літ., 2003. – 352 с.
60. Иванов О.В. Проблемы правовой охраны личных неимущественных благ граждан в социалистическом обществе / В сб.: Актуальные проблемы социалистического государственного управления. – Иркутск, – Варшава, 1973. – С.55 – 56..
61. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Основы советского гражданского законодательства. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1962.– 216 с.
62. Иоффе О.С. Новое обязательство в советском гражданском праве // Вестник Ленинградского университета. – № 11. Серия экономики, философии и права. – Вып. 2. Издат–во ЛГУ, 1962. – С. 94 – 104.
63. Иоффе О.С. Личные неимущественные права и их место в системе советского гражданского права //Советское государство и право. – 1966. – № 7. – С. 54–57.
64. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
65. Иоффе О.С. Советское гражданское право (Курс лекций). Отдельные виды обязательств. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1961.– 528 с.
66. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967.–561 с.
67. Исаков В.Б.Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. литература, 1984. – 144 с.
68. Канзафарова І.С. Матеріально-правовий механізм відповідальності у цивільному праві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 309 – 313.
69. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Свердловск, 1974. – 22 с.
70. Ковалев М.И. Право на жизнь и право на смерть. // Советское государство и право. – 1992.– №7.– С.68–72.
71. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
72. Комментарий к Гражданскому кодексу Молдавской ССР – Кишинев: Картя Молдованяскэ, 1971. – 536 с.
73. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. Изд–е 3–е, исправленное и дополн. / Под. ред. С.Н.Братуся, О.Н.Садикова. – М.: Юрид. литература, 1982.– 680 с.
74. Комментарий к Гражданскому кодексу Украины. Том ІІ /Под ред. разработчиков ГК А. Довгерта, Н. Кузнецовой, А. Подопригоры и др. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 1040 с.
75. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996.– № 30. – Ст.141.
76. Конституційне право України / За ред. проф. В.Ф.Погорілка. – К., 1999. – С. 269.
77. Кофман В.И. Границы юридически значимого причинения // Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989: Сборник статей. – М.: «Статут», 2001. – С. 131 – 146.
78. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. — Ч. І. — К.. 1998. – С. 77
79. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 171 с.
80. Красавчикова Л.О. Гражданско–правовая охрана личной жизни советских граждан. Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Свердловск, 1979.– 42с.
81. Кривоносова Л. А. Необходимость расширения нормативного регулирования защиты права на честь и достоинство. // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав. – Ярославль, 1988. – 175с.
82. Кулагин М.И. Тенденции развития законодательства о личных неимущественных правах граждан //XXVI съезд КПСС и проблемы гражданского и трудового права, гражданского процесса. – М., 1982. – С. 60–61.
83. Лаасик Э. Советское гражданское право. Часть особенная. – Таллинн: Валгус, 1980.– 572 с.
84. Ландкоф С.Н. Новая категория обязательств в советском гражданском праве // Наукові записки Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. – Т. УП. – Вип. УІІ, 1948. Юридичний збірник. – № 3.– С.99–113.
85. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – К.: “Радянська школа”, 1948. – 424 с.
86. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.
87. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права. – К.: Україна, 1998. – 254 с.
88. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы).– М.: Изд–во МГУ, 1981.–240 с.
89. Майданик Л. А. О праве на возмещение вреда, понесенного при спасании жизни человека // Советская юстиция. – 1964. – № 6. – С.8 – 11.
90. Майданик Л. А. Обязательства из предотвращения вреда, угрожающего социалистической собственности или жизни человека // Социалистическая законность. – 1961. – № 5. – С. 39 – 41.
91. Майданик Л. Возмещение вреда, причиненного правомерными действиями // Советская юстиция. – 1965. – № 14. – С. 7 – 8.
92. Маковский А. Л. Международное частное морское право. (понятие и источники). – М.: «Транспорт», 1974. – С. 44.
93. Максименко С. Т. Гражданско–правовая охрана личных интересов советских граждан. // Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе. Саратов, 1982. – С. 13.
94. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М.: Юрид. лит. 1965.– 229 с.
95. Малеин Н.С. Правовое регулирование обязательств по возмещению вреда // Советское государство и право. – 1962. – № 10. – С. 76.
96. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР.- М.: Юрид лит., 1981.– 234 с.
97. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: 1985. – 191 с.
98. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Наука, 1985. – 150 с.
99. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. М, 1991. – 87 с.
100. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – 2–е изд. – М.: 2001. – С. 39 – 57.
101. Малеина М.Н. Содержание и осуществление личных неимущественных прав граждан : проблемы теории и законодательства // Государство и право. – 2000.– №2.– С. 16–21.
102. Малько А.В., Субочев В.В. Законные интересы как правовая категория. – СПб., 2004. – С.11 – 36; 53 – 66.
103. Маслов В.Ф. Обязательства из причинения вреда: Учебное пособие. – Харьков, 1961. – 103 с.
104. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: 1955. – 308 с.
105. Матвеев Г.К. Теоретические вопросы причинности бездействия // Советское государство и право. – 1962. – № 10. – С. 66 – 67
106. Мацегорін О.І. Об’єкти цивільних прав у аспекті новітньої кодифікації // Часопис Київського університету права. – 2001. – № 1. – С. 50 – 58.
107. Мицкевич А.В. Субъекты советского права.– М.: Госиздат. юрид. лит., 1962.– 213с.
108. Мезрин Б. Н. Личные неимущественные отношения в предмете советского гражданского права//Актуальные проблемы гражданского права. – Свердловск: 1986. – С. 25 – 33.
109. Науково–практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред.. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
110. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм //Правоведение.– 1971.– № 3.– С. 51–52.
111. Нинидзе Т.Г. Субъекты возмещения вреда, причиненного в состоянии крайней необходимости // Проблемы государства и права. Вып.9. – М.: 1974. – С. 187 – 193.
112. Ніжинська І.С. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів, з державного бюджету України // Право України. – 2002. – № 11. – С. 40 – 43.
113. Новий тлумачний словник української мови. У 4–х т. – Т.2. (Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко). – К.: Видавництво “Аконіт”, 1998. – 910 с.
114. Новий тлумачний словник української мови. У 4–х т. – Т.3. (Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко). – К.: Видавництво “Аконіт”, 1998. – 928 с.
115. Новицкий И.Б. Солидарность интересов в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1951. – 78 с.
116. Новоженов В.М. Объем, характер и размер возмещения вреда по советскому гражданскому праву. Автореферат дис. … канд. юрид. наук. – М.: 1975. – 23 с.
117. Общая теория государства и права. Академический курс в 3–х томах. Изд. 2–е, переработ. и доп. Отв. ред. проф. М.Н.Марченко. – Том 2. – М.: ИКД “Зерцало – М”, 2001.– 528 с.
118. Ойгензихт В.А Юридическое лицо и трудовой коллектив: Сущность. Поведение. Ответственность. – Душанбе, 1988. – 116 с.
119. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. (Очерки теории, философии и психологии права).–Душанбе: Издательство «Дониш», 1983.– 256 с.
120. Ойгензихт В.А. Мораль и право: (Взаимодействие. Регулирование. Поступок). – Душанбе: “Ирфон”, 1987.– 160 с.
121. Ойгензихт В.А. Риск в советском гражданском праве (часть общая).– Душанбе: Издательство «Ирфон», 1972.–224 с.
122. Олійник А.Ю. Зміст конституційного права людини на життя // Науковий вісник НАВСУ.– 2001.– №3.– С.6–13.
123. Осипов Е.Б.Общие вопросы ответственности в гражданском праве // Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. – М.: «Статут», 2001. – С. 297 – 318.
124. Основи законодавства України про охорону здоров’я. Закон України від 19 листопада 1992 р. (в ред. від 25 березня 2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4.– ст.19 – 20; ( Із наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. –1993.– № 11.– ст. 93; 1993.– № 15.– ст.132; –1994.– № 28.– ст.235; –1994.– № 41.– ст.376; –1994.– № 45.– ст.404; –1997.– №15.– ст.115; –2000.– № 19. – ст.143; –2003.– № 10–11. – ст.86; –2004 .– № 17–18.– ст.250; –2005.– № 4.– ст.83; –2004.– № 43 – 44.– ст.493; –2005.– № 7–8.– ст.162; –2005.– № 17, № 18–19.– ст. 267).
125. Павлов В.П. Проблемы теории собственности в российском гражданском праве. Монография. – М., 2000.– 426 с.
126. Паліюк В.П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Автореф. дис...канд. юрид. наук. – Харків: 2000. – 18 с.
127. Паше–Озерский Н. Н. Обстоятельства, исключающие ответственность по уголовному праву. Автореф.дис…доктора юрид. наук. – М., 1954. – 24 с.
128. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К. Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
129. Победоносцев К. П. Курс гражданского права. В трех томах. – Т.3. – М.: Издательство “Зерцало”, 2003.– 608 с.
130. Повышение роли гражданско–правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. – К.: “Наукова думка”, 1988. – 264 с.
131. Повышение роли гражданско–правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. – К.: “Наукова думка”, 1988. – 264 с.
132. Подвиг Насті Овчар // День, 14 листопада, 2004 р.
133. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут (из серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
134. Покровский И. А. История римского права. – СПб.: Издательско-торговый дом «Летний сад», 1998. – 560 с.
135. Положення про медико–соціальну експертизу, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 // НАУ 20 грудня 2004 р.
136. „Про охорону праці”. Закон України від 14 жовтня 1992 року (У редакції Закону від 21 листопада 2002 р., // Відомості Верховної Ради України. – 2003, № 2. – Ст.10. Зі змінами, внесеними Законом від 25 листопада 2003 р. // ВВР України. – 2004.– № 14.– Ст.205; Законом від 27 листопада 2003 р. //ВВР України. – 2004. – № 17-18. – Ст.250.
137. „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Закон України від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 14. – Ст.71. ( Зі змінами, внесеними згідно із Законами від 10.01.2002 р., ВВР, 2002, № 16, ст.114; від 17.01.2002 р., ВВР, 2002, № 17, ст.124; від 19.06.2003 р., ВВР, 2003, № 45. ст.362; від 10.07.2003 р., ВВР, 2004, № 6, ст.38; від 09.04.2004 р., ВВР, 2004, N 32, ст.385.
138. „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Закон України від 23 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999.– № 46-47. – Ст.403; Зі змінами, внесеними згідно із Законами від 21.12.2000 р., ВВР, 2001, № 4, ст.21; від 22.02.2001 р., ВВР, 2001, № 17, ст.80; від 10.01.2002 р., ВВР, 2002, № 16, ст.114; від 17.01.2002 р., ВВР, 2002, № 17, ст.124; від 03.04.2003 р., ВВР, 2003, № 26, ст.192.
139. „Про страхування” Закон України від 7 вересня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.– 1996.– № 18.– Ст.78.
140. „Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”. Закон України від 16 липня 1999 року.// Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 41. – Ст.377.
141. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6.// Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002. Офіц. вид. /За заг ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С.110 – 127.
142. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 березня 1995 р. № 4) //Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С. 66 – 73.
143. „Про затвердження Порядку організації та проведення медико–соціальної експертизи втрати працездатності”. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року №221. // НАУ 20 грудня 2004 р.
144. „Про затвердження переліку професійних захворювань”. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року №1662. // НАУ 20 грудня 2004 р.
145. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003.– 336 с.
146. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. //Урядовий кур’єр. – 1993.– № 41.
147. Представительство. Поручение. Доверенность. В кн.: Гражданский кодекс. Практический комментарий. – М.: 1925.
148. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М., Изд–во НОРМА, 2001.– 832 с.
149. Проект нового Цивільного Кодексу України//Українське право. –1999.–Число І.
150. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004.- 464с.
151. Рейхель М.О. О взаимопомощи и добросовестности в гражданском праве // Советское государство и право. –1948. № 10.– С. 62–65.
152. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М. Шевченко, О.М.Малявко, А.Л. Салатко та ін. –Харків: Консум, 1999.– 272 с.
153. Рогова О. Право на життя: розвиток законодавства і суспільно–правової практики // Вісник Академії правових наук України. – Х.: – 2004. – № 2 (37). – С. 206 – 213.
154. Ромовська З.В. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. – 1997.– №1 (6).– С.47–60.
155. Русу С.Д. Делікти в цивільному праві України. Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. – 164 с.
156. Рыженков А. Я. Компенсационная функция советского гражданского права. – Саратов: Издательство Саратовского ун–та,1983.– 96с.
157. Рясенцев В.А. Деятельность от имени другого лица без полномочия //Ученые записки ВЮЗИ. – Вып. 5. – М.: 1958.–С. 67–82.
158. Рясенцев В.А. Основы советского гражданского права.– М., 1987.– 144 с.
159. Рясенцев В.А. Представительство в советском гражданском праве. Дис. … доктора юрид. наук. – В 2–х томах. – Т.1.– М.: 1948.
160. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Издание четвертое, перераб.и доп.– Х.: ООО «Одиссей», 2002.– 960 с.
161. Седугин П. Обязательства, возникающие из спасания социалистического имущества // Советская юстиция. – 1963.–№ 17.–С. 3– 5.
162. Сидельников Р. Ознаки самозахисту цивільних прав // Вісник Академії правових наук України. – Х.: – 2004. – № 2 (37). – С. 214 – 222.
163. Скакун О.Ф. Теория государства и права. –Харьков: Консум – Университет внутренних дел, 2000. – 704 с.
164. Слесарев В.Л. Вред как результат гражданского правонарушения //Советское государство и право. – 1976.– № 3.– С.115.
165. Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. В чотирьох томах. Т.2. З – Н. НАН України. Ін–т української мови. Додаток О.О. Тараненка. – К.: Наук. думка, 1996. – 588 с.
166. Смирнов В.Т. Обязательства, возникающие из причинения вреда. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1973. – 72 с.
167. Советское гражданское право. – Часть 1/Под ред. В. А. Рясенцева. – М.: Юрид.лит., 1986. – 576 с.
168. Советское гражданское право: Субъекты гражданского права /Под ред. С. Н. Братуся. – М.: Юрид.лит., 1984. – 288 с.
169. Советское гражданское право. 2–е изд., исправленное и дополненное../ Под ред. В.Т. Смирнова, Ю.К. Толстого, А.К. Юрченко. – Л.: Изд–во Ленинградского ун–та, – Ч 1, 1982.– 414 с; – Ч. ІІ, 1982. – 432 с.
170. Советское гражданское право. В 2–х томах. /Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Издательство «Высшая школа». – Том 1, 1972. – 448с.; – Том 2, 1973. – 456 с.
171. Советское гражданское право. – Том 2. / Изд. 2-е перераб. и доп. Отв. ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юридическая литература, 1976.– 528 с.
172. Советское гражданское право. Учебник. В 2–х т. / Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Юрид., лит., – Т. 1, 1985. – 544 с; – Т.2. 1985. – 544 с.
173. Советское гражданское право. Учебник. В 2–х томах / Под ред. В.А. Рясенцева. – Т.1.– М.: Юрид. лит., 1975. – 528 с.
174. Советское гражданское право.– Часть 2/ Под общ. ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина.– К.: Вища школа, 1978.– 494 с.
175. Советское гражданское право.– Часть 2/ Под общ. ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина.– К.: Вища школа, 1983.– 503 с.
176. Советское гражданское право/ Под ред. В. А. Рясенцева. – Т.І.– М.: Юрид. лит.,1968. – 456 с.
177. Советское гражданское право: Учебник: В 2–х ч. Ч.ІІ /Под ред. В.А.Рясенцева – М.: Юридическая література, 1987.– 576 с.
178. Соловйов А.В. Право людини на життя: цивільно-правові аспекти. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 2005. – 17 с..
179. Справа № 2 – 342 за 1978 рік Жовтневого районного суду м. Одеси.
180. Стависский П.Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан. – М.: Юридическая литература, 1974.– 128 с.
181. Стависский П.Р. О субъекте ответственности в обязательствах, возникающих вследствие спасания жизни и здоровья человека // Правоведение. – 1969. – № 4. – С. 102
182. Стависский П.Р. Обязательства, возникающие вследствие спасания социалистического имущества, а также жизни и имущества граждан. Автореферат дис…. канд. юрид. наук. – М.: 1967. – 21 с.
183. Стависский П.Р., Харитонов Е.О. Обязательства из ведения дел без поручения и некоторые смежные обязательства в советском гражданском праве // Проблемы социалистической законности. – Вып. 4. – Харьков: 1979. – С. 104 – 111.
184. Стависький П.Р. Відшкодування шкоди, зазнаної при вчиненні дій у громадських інтересах і при рятуванні людини // Радянське право. –1962. – № 5.
185. Стависький П.Р. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування життя та здоров’я людини // Проблеми правознавства. – 1967.– 11.
186. Стефанчук Р.О. Цивільно–правовий захист честі, гідності та репутації: Дис. канд. юрид. наук. – К., 2000. –212 с.
187. Страунинг Э. Л. Самозащита гражданских прав. Дис. … канд.. юрид. наук. – М., 1999.– С. 198.
188. Стучка П.И. Курс советского гражданского права. ІІ. Общая часть гражданского права. – М.: Издательство ком. академии, 1929. – 376 с.
189. Суд і судочинство на українських землях у ХІУ – ХУІ ст..//За заг. ред.. П.П. Музиченка.– Одеса: Астропринт, 2000. – 180 с.
190. Судебная практика Верховного Суда СССР. –1949. – № 10. – С. 27 – 28.
191. Суховерхий В.Л. О развитии гражданско–правовой охраны личных неимущественных прав и интересов граждан. // Правоведение. – 1972 – №3. – С. 28 – 31.
192. Танаев В.М. Понятие «риск» в Гражданском кодексе Российской Федерации// Актуальные проблемы гражданского права/ Под ред. С. С. Алексеева. – М.: «Статут», 2000.– 318 с.
193. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1973.– 455 с.
194. Тархов В.А. Советское гражданское право. Часть 2.– Саратов: Издательство Саратовского ун–та, 1979.– 232 с.
195. Теория государства и права /Под ред. Г.Н.Манова. – М.: 1996.– С. 123.
196. Теория государства и права. Курс лекций/Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юристь 1997.– 672 с.
197. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 2004.– С. 430.
198. Теория права и государства. Учебник/ Под ред. профессора В.В.Лазарева.– 2–е, перераб. и доп. изд.– М.: Право и закон, 2001.– 576
199. Тертуллиан К.С.Ф. Апология VIII п., 8 Богословские труды. – М., 1984. Сб. 25. – С. 180.
200. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Автореф.дис....канд.юрид.наук. – К.: 2002. – 22 с.
201. Ткачук А.Л., Дрішлюк А.І. Цивільно–правовий захист охоронюваних законом інтересів // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 23. – С. 118 – 126.
202. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: ЛГУ.– 1959. – 214 с.
203. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – СПб., 1998.– 224 с.
204. Ухвала Судової колегії з цивільних справ Верховного Суду Союзу РСР у справі Марцинюка //Советская юстиция.–1940.–№ 22.–С.41–42.
205. Флейшиц Е.А. Личные права в гражданском праве Союза ССР и капиталистических стран. Ученые труды Всесоюзного института юридических наук НКЮ СССР. – Вып. VI. – М., 1941. – С. 8–9.
206. Французский гражданский кодекс 1804 года/Пер. И.С.Перетерского. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1941.
207. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит.,1974.–348 с.
208. Харитонов Е.О. К вопросу о юридической природе общей аварии // Проблемы правоведения.– Вып. 34. – К.: 1975.– С. 72 – 78.
209. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве. Дис…канд. юрид. наук. – Харьков, 1980. – 203 с.
210. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве. Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Харьков, 1980. – 26 с.
211. Харитонов Е.О. Категории субъективного и объективного риска в советском гражданском праве // Проблемы правоведения: Республиканский межведомственный научный сборник. – К.– 1979. – Вып. 40. – С. 63 – 70.
212. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины: Учебник. – Х.: ООО „Одиссей”, 2004. – 960 с.
213. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. Учеб. пособие. – К.: А.С.К.: 2001.– 832 с.
214. Харитонов Є.О. До питання про властивості сучасного українського цивільного права //Суспільство. Держава. Право. Науково–практичний журнал. Випуск 3. Цивільне право. – Одеса: 2003.– С. 46 – 50.
215. Харитонов Є.О. Друга кодифікація цивільного законодавства в УРСР // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 30 – 39.
216. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Частина І. Витоки. – Одеса: АО Бахва, 1999. – 292 с.
217. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. –Одеса: АО БАХВА – Юридична література, 2001.– 328 с.
218. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. –Одеса: Юридична література, 2000.– 260 с.
219. Харитонов Є.О. Новий цивільний кодекс України – завершення кодифікації чи її початок // Суспільство. Держава. Право. Науково–практичний журнал. Випуск І. Цивільне право. – Одеса: 2002.– С. 7 – 12.
220. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне і сімейне право України: Навчально–практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене/ За ред.. Є.О.Харитонова, А.І.Дрішлюка. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003.– 640 с.
221. Харитонов Є.О. Вступ до цивільного права України. Навч. посіб. – К.: Істина, 2003. – 288 с.
222. Харитонова О.І. Структура правового відношення з погляду дихотомії: приватне право – публічне право// Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Том 2.– Одеса: Юридична література, 2003.– С.61–70.
223. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Харків: “Одіссей”, 2002. – 592 с.
224. Хропанюк В.Н., Шанин В.И. Теория государства и права. – М.: 1993.– 936 с.
225. Цвайгерт К.: Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2–х томах. – Т.2. Основы: Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 512 с.
226. Цивільне право України. Підручник. У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Т.1. – 720с.
227. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Т.2.– 640 с.
228. Цивільне право України: Підручник: У 2–х кн../ Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та інші; За ред.. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999.– 784 с.
229. Цивільне право України: Підручник/ Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003.– 776 с.
230. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 408 с.
231. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. /Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін..; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо–Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2.– 552 с.
232. Цивільне право України: Навчальний посібник /За заг. ред. І.А. Бирюкова, Ю.О. Заїки. – К.: Істина, 2004.– 224 с.
233. Цивільне право України: Навч. посіб./ Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004.– 448 с.
234. Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях /За ред. Є.О.Харитонова, О.М. Калітенко. – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2002.– 640 с.
235. Цивільний кодекс України (науково–практичний коментар)/ За заг. ред. Є.О.Харитонова. – Х.: ООО “Одіссей”, 2001.– 800 с.
236. Цивільний кодекс України. Коментар./ За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юрид.літ, 2004. – 1112 с.
237. Цивільний кодекс України. Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 856 с.
238. Цивільний кодекс України. Коментар / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юрид. літ, 2003. – 1080 с.
239. Цивільний кодекс України: Науково–практичний коментар./ За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
240. Цивільний кодекс України /Харитонов Є.О. Коментар до книги першої проекту ЦК України // Суспільство. Держава. Право. – Вип.2. – Цивільне право. – 2002. – С. 44..
241. Цивільний кодекс Української РСР //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463.
242. Цивільний кодекс Української РСР. Науково–практичний коментарій. Під ред. О.Н. Якименка, М.Й. Бару, М.В. Гордона. – К.: Політвидав України., 1971. – 542 с.
243. Цивільний кодекс УСРР. Затверджений постановою ЦВК УСРР від 16 грудня 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922.– № 55. – Ст. 780.
244. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для вузов.– М.: Юрайт- М, 2001.– 432 с.
245. Чернат В.А. Поняття та характерні риси зобов’язань відшкодування шкоди за ЦК 2003 р. // Митна справа. – 2005. – № 2.–С.94–99.
246. Черепахин Б.Б. Органы и представители юридического лица.// В кн.: Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву.–М.: «Статут»,2001.–479с.
247. Чернадчук В. Право на відшкодування моральної шкоди: деякі аспекти // Право України. – 2000 – №3. – С. 106–109.
248. Чернега К.А. Некоторые правовые аспекты искусственного прерывания беременности (аборта). // Гражданин и право. – 2002.– №9–10.– C.78–86.
249. Шапошников Д.Умови виникнення зобов’язань внаслідок рятування здоров’я та життя фізичних осіб за новим цивільним кодексом України // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук. праць.