ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................3

Розділ 1. Лізингові відносини як складова предмета цивільно-правового регулювання
1.1. Поняття лізингових відносин як цивільно-правової категорії…………………………………………………………………………………13
1.2. Еволюція розвитку лізингових відносин як цивільно-правової категорії............................................................................................................................42
1.3. Проблемні аспекти цивільно-правової природи лізингових відносин.....49
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..76
Розділ 2. Договір лізингу як підстава виникнення лізингових зобов’язань
2.1. Загальна характеристика договору лізингу та порядку його укладення........................................................................................................................80
2.2. Форма договору лізингу. Державна реєстрація договору лізингу та прав на предмет лізингу…………………………………………………………………......90
2.3. Істотні умови договору лізингу....................................................................99
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………123
Розділ 3. Сторони, зміст та правові наслідки порушення лізингових зобов’язань
3.1. Правовий статус сторін лізингових зобов’язань………………………...126
3.2. Зміст лізингових зобов’язань......................................................................136
3.3. Правові наслідки порушення лізингових зобов’язань.............................183
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………201

Висновки.............................................................................................................206
Список використаних джерел………………………………………………211
Додатки……………………………...…………………………………………242

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбулись останнім часом в Україні, викликали суттєву модифікацію змісту суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. Зокрема, це стало поштовхом до появи нових видів договірних відносин між фізичними та юридичними особами, серед яких своє особливе місце зайняли лізингові відносини .
За існуючими даними, ступінь зносу основних засобів у більшості галузей економіки України перевищує 60-70%. Проте, відсутність в учасників цивільного обороту вільних коштів не дозволяє поліпшити ситуацію. Наслідком такого стану основних засобів є значна енергоємність вітчизняного виробництва, що є актуальним у світлі значного подорожчання енергоресурсів на світових ринках. До того ж, за розрахунками фахівців для оновлення основних засобів в Україні одночасно необхідно близько 90 млрд. дол. США інвестицій.
Як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою та країн, що розвиваються, обсяг залучених з використанням лізингу інвестицій в оновлення основних засобів становить від 15 до 35 %. Для порівняння, в Україні аналогічний показник складає менше 1 % від всього об’єму джерел інвестування в основні засоби. Крім того, на сьогодні в країнах з розвинутою ринковою економікою лізинг отримав свій розвиток не лише у сфері підприємництва, а й серед споживачів.
Складність і недостатнє розуміння сутності лізингових відносин стало причиною неодноразових спроб їх законодавчого врегулювання нормами цивільного законодавства України. Як наслідок, чинні акти цивільного законодавства України дотепер не забезпечили адекватного та ефективного механізму регулювання цих відносин. Однією з причин такого становища, на наш погляд, є відсутність у вітчизняній науці цивільного права завершених комплексних монографічних досліджень, присвячених проблемним аспектам цивільно-правового регулювання лізингових відносин.
Окремі проблемні аспекти цивільно-правового регулювання лізингових відносин розглядалися в дисертаційних роботах Р.П. Бойчука “Договір лізингу” (1997) та І.Є. Якубівського “Договір фінансового лізингу” (2003), а також представників науки господарського права А.Г. Барабаш “Правове регулювання лізингових відносин в Україні” (2004) та О.В. Трофімової “Правове регулювання лізингової діяльності” (2005). Зазначені дисертаційні дослідження безперечно збагатили собою науково-теоретичну основу подальшого вдосконалення правового регулювання лізингу в України. Незважаючи на це, поза межами зазначених досліджень залишився значний масив проблемних питань, пов’язаних з цивільно-правовим регулюванням лізингових відносин; окремі аспекти розглянуті фрагментарно та неповно; з’явилася практика застосування актів цивільного законодавства України в частині регулювання лізингових відносин; зроблені зазначеними авторами висновки та пропозиції носять дискусійний характер та викликають певні заперечення.
Таким чином, вищенаведені економіко-правові фактори обумовлюють актуальність даного дисертаційного дослідження та необхідність подальшої наукової розробки теоретичних проблем цивільно-правового регулювання лізингових відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми “Удосконалення правого механізму реалізації та захисту прав і інтересів людини і громадянина в Україні” (номер 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019 Ш07725).
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в рамках цивільно-правової конструкції лізингу. Предметом дисертаційного дослідження стали положення національного та зарубіжного законодавства, а також міжнародно-правових актів у сфері регулювання лізингових відносин.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного наукового аналізу механізму цивільно-правового регулювання лізингових відносин та формулювання на цій основі науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо його застосування та вдосконалення. Для досягнення поставленої мети головна увага була приділена вирішенню таких завдань: дослідження розвитку лізингових відносин як економіко-правового явища та їх правового регулювання; дослідження поняття лізингу як цивільно-правової категорії та з’ясування проблемних аспектів його цивільно-правової природи; проведення аналізу порядку укладення договору лізингу, його форми та істотних умов; здійснення аналізу змісту лізингових зобов’язань та правових наслідків їх порушення; формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання лізингових зобов’язань на стадії їх виникнення, зміни та припинення.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод наукового пізнання. Як загальнонаукові методи в дисертації використані структурно-функціональний та історико-логічний методи. До використаних у дисертаційній роботі спеціально-наукових методів також належать формально-догматичний, порівняльно-правовий, історико-юридичний, системно-структурний, метод опитування та інші методи.
Науково-теоретичну базу дослідження складають праці видатних вітчизняних та зарубіжних дослідників проблем цивільного і господарського права, а також історії та загальної теорії права, а саме, М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, М. Бартошека, І.А. Безклубого, Д.В. Бобрової, Т.В. Боднар, М.І. Брагінского, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.В. Жилінкової, О.С. Іоффе, В.І. Кисіля, В.Л. Кротюка, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, Ю.В. Романця, С.В. Сарбаша, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини, В.Ф. Яковлєва та ін.
У дослідженні також використані праці вітчизняних представників науки цивільного, господарського та адміністративного права, зокрема, А. Барабаш, Р. Бойчука, С. Кисіля, М. Руденка, Д. Січка, О. Трофімової, І. Якубівського та ін., що присвятили свої дослідження проблемним аспектам правового регулювання лізингу. Аналіз теоретичних проблем цивільно-правового регулювання лізингових відносин також базувався на вивченні праць зарубіжних авторів, зокрема, Л.Ю. Васілевської, А.В. Воробйова, Г.Л. Землякової, К. Ільясової, Є.Є. Іванова, О.В. Кабатової, С.Г. Мегряна, І.О. Решетнік, М.Ю. Савранського, Ю.О. Сєркової, Ю.С. Харітонової, М.М. Шимкович, І. Бея, К. Гавальди, Г.-П. Біндера, Й. Блумейєра, К.-В. Канаріса, Т. Кларка, В. Флюме, Г. Вестфалена, Й. Майца, П. Плата, Я. Вольфа та ін.
Нормативно-інформаційними джерелами дослідження стали положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України “Про фінансовий лізинг”, “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України, а також міжнародно-правові акти (перш за все Конвенція УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг”) та законодавство зарубіжних правопорядків.
Фактологічна база дослідження ґрунтується на узагальненні практики укладення та виконання договорів лізингу, а також матеріалів судової практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням, виконанням та припиненням договорів лізингу судами України та окремих зарубіжних країн.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є комплексним монографічним дослідженням проблемних аспектів цивільно-правового регулювання лізингових відносин на стадії їх виникнення, реалізації та припинення. У цій роботі дістали своє обґрунтування чимало нових у теоретичному відношенні та важливих для практики понять, положень та висновків.
Наукова новизна знаходить своє відображення в наступних основних результатах дисертаційного дослідження.
1. Уперше обґрунтовано визначальні (конститутивні) ознаки лізингу як цивільно-правової категорії, а саме: 1) на момент укладення договору лізингу лізингодавець не є власником предмета лізингу, а лише зобов’язується придбати його у визначеного продавця (постачальника); 2) лізингові відносини виникають, змінюються та припиняються виключно між трьома учасниками (лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем); 3) з моменту укладення договору лізингу та після вчинення лізингодавцем дій, спрямованих на інформування продавця про мету укладення з ним договору купівлі-продажу (поставки), між лізингоодержувачем та продавцем виникає прямий правовий зв’язок щодо умов продажу (поставки) предмета лізингу; 4) якщо обрання продавця здійснено лізингодавцем, останній солідарно з продавцем нестиме відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення умов продажу (поставки) предмета лізингу. На цій основі запропоновано науково-теоретичне визначення лізингу як цивільно-правової категорії: лізинг (лізингові зобов’язання) – це вид договірних зобов’язань, що виникають на підставі укладення договору лізингу та реалізуються за допомогою купівлі-продажу та інших цивільно-правових конструкцій між лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) з приводу придбання, передачі, користування та повернення відповідної речі (предмета лізингу).
2. Уперше обґрунтовано відсутність підстав для визнання поняття “оперативного лізингу” цивільно-правовою категорією, оскільки за всіма правовими елементами (сторони, предмет, зміст) воно охоплюється поняттям найму (оренди) та є суто економічним явищем.
3. Встановлено, що поняття “зворотний лізинг” у цілому охоплюється родовими ознаками поняття “лізинг” та може бути визначене як договір, за яким одна сторона (лізингодавець) зобов’язується придбати в другої сторони (лізингоодержувача-продавця) певну річ (предмет лізингу) і передати їй в строкове володіння та користування, яка, у свою чергу, зобов’язується прийняти цю річ та сплачувати за володіння та користування нею визначену платню. Обґрунтовано висновок про те, що лізинг за своє цивільно-правовою природою є змішаним договірним зобов’язанням, що складається з елементів окремих видів договірних зобов’язань (оренди та купівлі-продажу), універсальних цивільно-правових конструкцій, які використовуються для встановлення правового зв’язку між зазначеними елементами, а також спеціальних нормативно-правових регуляторів, покликаних урегулювати специфічні аспекти лізингових відносин.
4. Уперше обґрунтовано, що встановлення безпосереднього правового зв’язку між відносинами користування та купівлі-продажу в частині продажу (поставки) предмета лізингу відбувається під дією таких взаємопов’язаних юридичних фактів: 1) перехід на підставі закону з моменту укладення договору лізингу до лізингоодержувача законодавчо-визначеного об’єму майбутніх прав та кредиторських обов’язків відносно продавця (постачальника) щодо продажу (поставки) предмета лізингу; 2) укладення договору купівлі-продажу між лізингодавцем (покупцем) та продавцем (постачальником); 3) письмове повідомлення продавця (постачальника) про те, що договір купівлі-продажу (поставки) укладається на виконання лізингодавцем договору лізингу.
5. Обґрунтовано самостійність лізингу серед договірних зобов’язань, оскільки особливості опосередковуваних його цивільно-правовою конструкцією майнових відносин засвідчують доцільність виділення в окрему главу ЦК України правових норм, спрямованих на врегулювання лізингових зобов’язань, з одночасною деталізацією їх регулювання на рівні спеціального закону.
6. Додатково обґрунтовано, що договір лізингу як юридичний факт, на підставі укладення якого виникають лізингові зобов’язання, є взаємозобов’язуючим (сіналагматичним), відплатним, строковим, двостороннім (укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем) та консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення між сторонами договору домовленості щодо всіх його істотних умов) цивільно-правовим договором.
7. Уперше досліджене питання про правові наслідки недотримання вимог щодо форми договору лізингу та доведено доцільність визнати такими його нікчемність, також обґрунтовано, що укладення договору лізингу з приводу нерухомості має всі ознаки обмеження (обтяження) прав лізингодавця на предмет лізингу, що має бути зареєстроване у встановленому законодавством України порядку.
8. Досліджені ознаки, що використовуються законодавцем з метою окреслення кола об’єктів цивільних прав, які можуть бути предметом договору лізингу. Обґрунтовано недоцільність використання в якості визначальної ознаки предмета лізингу категорії “основні фонди”. Доведено можливість за певних умов використання в якості предмета лізингу єдиних майнових комплексів, а також відсутність аргументів щодо неможливості використання цінних паперів, майнових прав та об’єктів інтелектуальної власності в якості предмета договору лізингу, оскільки встановлення заборони на укладення договорів лізингу з приводу таких об’єктів цивільних прав може мати місце лише за умови внесення відповідних змін до законодавства України.
9. Запропоновано уточнити та доповнити коло істотних умов договору лізингу, зокрема, визнати в якості необхідної для цього договору умову про особу, яка здійснила вибір продавця та/або визначення предмета лізингу, про ціну (розмір та склад лізингових платежів), а також те, що обов’язковою складовою лізингових платежів є відображення витрат лізингодавця на придбання та плата за користування предметом лізингу.
10. Обґрунтовується висновок, що в якості лізингодавця можуть виступати будь-які юридичні особи (публічного або приватного права), незалежно від організаційно-правової форми та наявності дозволів (ліцензій), які набувають право власності або інше речове право на предмет лізингу з метою його наступної передачі у володіння та користування лізингоодержувачу, у зв’язку з виконанням договору лізингу.
11. Уперше обґрунтовано, що правові наслідки настання ризику випадкового знищення або пошкодження предмета лізингу залежать від того, на кого покладено цей ризик: якщо він покладений на лізингоодержувача, то в разі його настання останній залишається зобов’язаний перед лізингодавцем щодо сплати лізингових платежів, повернення предмета лізингу тощо; якщо він покладений на лізингодавця, то в разі його настання, лізингодавець втрачає право вимагати від лізингоодержувача виконання покладених на нього обов’язків.
12. Доведено висновок про те, що правове становище лізингодавця як сторони лізингового зобов’язання характеризується тим, що з моменту укладення договору лізингу його майбутнє право власності на предмет лізингу вже є обтяженим правами лізингоодержувача, який має право вимагати передачі йому предмета лізингу в користування від будь-якої третьої особи, яка набула на нього право власності (інше речове право), за винятком добросовісного набувача або якщо інше не встановлено договором лізингу.
13. Досліджено зміст та специфіку правових наслідків порушення лізингових зобов’язань їх сторонами. При розгляді оперативних засобів впливу за порушення лізингових зобов’язань запропоновано віднести до їх кола такі: відмова від договору лізингу лізингодавця і лізингоодержувача; право на зупинення виконання своїх обов’язків сторонами лізингових зобов’язань на підставі норми ч.3 ст.538 ЦК України; договірне списання коштів з банківських рахунків лізингоодержувачів.
14. Уперше обґрунтовано правові особливості солідарної (спільної) відповідальності лізингодавця та продавця (постачальника) перед лізингоодержувачем: 1) правило про солідарну відповідальність продавця та лізингодавця за порушення умов продажу (поставки) предмета лізингу перед лізингоодержувачем, як правило, не носить диспозитивний характер; 2) лізингоодержувач має право обирати до кого йому звертатися з вимогою у зв’язку з таким порушенням: до лізингодавця або продавця; 3) лізингодавець та продавець (постачальник) несуть відповідальність так, ніби вони завдали шкоду своїми діями лізингоодержувачу спільно; 4) така відповідальність має місце не лише у випадку обрання продавця лізингодавцем, а також у випадку, коли лізингодавець визначив характеристики предмета лізингу на власний розсуд.
Обґрунтовані окремі теоретичні висновки, спрямовані на вдосконалення механізмів реалізації окремих прав і обов’язків сторін лізингових зобов’язань з приводу придбання, передачі, прийняття, використання та повернення предмета лізингу. Розроблені та обґрунтовані пропозиції щодо змін та доповнень законодавства України в частині цивільно-правового регулювання лізингу з метою реалізації вищезазначених науково-теоретичних висновків.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані у ній теоретичні положення, оцінки та висновки, пропозиції і рекомендації, отримані автором у результаті опрацювання та ґрунтовного аналізу 430 наукових і нормативно-правових джерел, а також практики укладення договорів лізингу та виконання лізингових зобов’язань, розгляду судових спорів між їх учасниками.
Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що зроблені в процесі дослідження науково-теоретичні висновки і сформульовані на їх основі пропозиції можуть бути використаними для вдосконалення українського цивільного законодавства, що регулює лізингові відносини. Результати дослідження можуть бути використані у діяльності суддів, а також можуть бути корисними для адвокатів, працівників юридичних служб лізингових компаній, банків, фінансових установ тощо, а також потенційних лізингоодержувачів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників, методичних розробок для студентів юридичних вузів та факультетів, а також при викладанні курсів “Цивільне право України. Особлива частина”, “Договірне право”, “Орендне право”, “Міжнародне приватне право” та ін. Деякі сформульовані у роботі положення мають, звичайно, дискусійний характер і передбачають подальші наукові дослідження правових проблем регулювання лізингу в Україні.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертацію було прорецензовано, а її основні положення обговорено та схвалено на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 23 лютого 2006 р. (Протокол № 7).
Результати дослідження використовуються дисертантом при читанні навчального курсу “Банківське право” в Львівському банківському інституті.
Окремі положення дисертації були предметом обговорення на професійній конференції “Лизинг: возможности, проблеми и перспективи” (м. Київ, 18-19 грудня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 13-14 квітня 2005 р.); міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 25-26 листопада 2005 р.); науково-практичній конференції “Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (м. Київ, 24 листопада 2005 р.); міжнародній конференції “Банківський сектор та ринок лізингу: взаємодія та державне регулювання” (м. Київ, 21 лютого 2006 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження використовувались під час участі автора в робочій групі з підготовки проекту Закону України “Про фінансовий лізинг” до другого читання Верховною Радою України (вступив у дію з 16 січня 2004 р.), а також під час підготовки окремих нормативно-правових актів Національного банку України та Кабінету Міністрів України. Також, загальнотеоретичні висновки дисертації використовувалися під час проведення практичних семінарів серед працівників банків та інших фінансових установ, а також були предметом обговорення на робочих нарадах, організованих Національним банком України, Міністерством юстиції України, Міністерством економіки України, Асоціацією українських банків, Міжнародною фінансовою корпорацією тощо. Результати дослідження були апробовані і знайшли своє відображення у 12 публікаціях, з яких 5 публікацій у наукових виданнях, що включені Вищою атестаційною комісією України до переліку фахових видань за спеціальністю “Правознавство”.
Структура дисертації визначається об’єктом дослідження та підходом автора до дослідження проблеми, і складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 245 аркушів, з яких 31 аркуш складає список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи дослідження, слід зазначити, що з урахуванням багатогранності та складності існуючих проблем пов’язаних з правовим регулюванням лізингових відносин, не ставилось за мету проведення аналізу та розв’язання всіх питань по темі дисертації, а досліджувались лише ті з них, які на думку автора, мають найбільше теоретичне та практичне значення. Найважливішими на думку дисертанта є наступні висновки.
Визначальними (конститутивними) ознаками лізингу як цивільно-правової категорії є наступні: 1) на момент укладення договору лізингу лізингодавець не є власником предмета лізингу, а лише зобов’язується придбати його у визначеного продавця (постачальника); 2) лізингові відносини виникають, змінюються та припиняються виключно між трьома учасниками (лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем); 3) з моменту укладення договору лізингу та після вчинення лізингодавцем дій, спрямованих на інформування продавця про мету укладення з ним договору купівлі-продажу (поставки), між лізингоодержувачем та продавцем виникає прямий правовий зв’язок щодо умов продажу (поставки) предмета лізингу; 4) якщо обрання продавця здійснено лізингодавцем останній солідарно з продавцем нестиме відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення умов продажу (поставки) предмета лізингу. Лізинг як цивільно-правове відношення (лізингові зобов’язання) – це вид договірних зобов’язань, що виникають на підставі укладення договору лізингу та реалізуються за допомогою купівлі-продажу та інших цивільно-правових конструкцій між лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) з приводу придбання, передачі, користування та повернення відповідної речі (предмета лізингу).
Поняття “оперативний лізинг” за всіма правовими елементами (сторони, предмет, зміст) є тотожнім поняттю найму (оренди) та є суто економічним явищем. Зворотній лізинг як цивільно-правова категорія в цілому охоплюється родовими ознаками поняття “лізинг” та може бути визначено як договір за яким одна сторона (лізингодавець) зобов’язується придбати в другої сторони (лізингоодержувача-продавця) певну річ (предмет лізингу) і передати їй в строкове володіння та користування, яка, у свою чергу, зобов’язується прийняти цю річ та сплачувати за володіння та користування нею визначену платню. Переважна більшість пропонованих класифікацій лізингових відносин базуються на виключно економічних критеріях, що не відбивають специфіку їх правового регулювання. При цьому, на нашу думку, правове значення має класифікація лізингу на: 1) лізинг рухомого майна або нерухомого майна, оскільки для лізингу нерухомості притаманні певні особливості щодо форми та визначення моменту укладення договору лізингу; 2) міжнародний та внутрішній, оскільки у такому разі вступають в дію особливі правові регулятори, обумовлені наявністю в таких відносинах іноземного елементу.
У результаті проведеного розмежування лізингу із схожими до нього за правовою природою видами договірних зобов’язань, зроблено висновок про те, що його правова конструкція, попри існуючі спільні риси з іншими договірними конструкціями, все ж якісно відрізняється від них за багатьма елементами (сторони, об’єкт, зміст), що дозволяє нам стверджувати про лізингові відносини як специфічні договірні зобов’язання.
Лізинг за своє цивільно-правовою природою є змішаним договірним зобов’язанням, що складаються з елементів окремих видів договірних зобов’язань (оренди (найму) та купівлі-продажу), універсальних цивільно-правових конструкцій, які використовуються для поєднання зазначених елементів, а також спеціальних нормативно-правових регуляторів, покликаних врегулювати специфічні аспекти лізингових відносин.
Цивільно-правовий механізм, у результаті дії якого в рамках цивільно-правової конструкції лізингу відбувається встановлення безпосереднього правового зв’язку між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) в частині зобов’язань щодо продажу (поставки) предмета лізингу забезпечується такими взаємопов’язаними юридичними фактами: 1) перехід на підставі закону із моменту укладення договору лізингу до лізингоодержувача законодавчо-визначеного об’єму майбутніх прав та кредиторських обов’язків відносно продавця (постачальника) щодо продажу (поставки) предмета лізингу; 2) укладення договору купівлі-продажу між лізингодавцем (покупцем) та продавцем (постачальником); 3) письмове повідомлення продавця (постачальника) про те, що договір купівлі-продажу (поставки) укладається на виконання лізингодавцем договору лізингу.
З урахуванням висновків, зроблених відносно певних аспектів цивільно-правової природи лізингу, а також на основі теоретичних положень цивільного права, обґрунтовано його самостійність серед договірних зобов’язань, оскільки особливості опосередковуваних його цивільно-правовою конструкцією майнових відносин засвідчують наявність усіх підстав для виділення у окрему главу ЦК України правових норм, спрямованих на врегулювання лізингових зобов’язань, з одночасною деталізацією положень щодо регулювання лізингових відносин на рівні спеціального закону.
Аналізуючи цивільно-правовий характер договору лізингу як юридичного факту з яким пов’язується виникнення лізингових зобов’язань, встановлено, що він є взаємозобов’язуючим (сіналагматичним), відплатним та строковим цивільно-правовим договором. В результаті розробки цивільно-правової конструкції лізингу додатково обґрунтовано визначення договору лізингу як двостороннього (укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем) та консенсуального (вважається укладеним з моменту досягнення між сторонами договору домовленості щодо усіх його істотних умов) цивільно-правового договору.
Вперше у науці цивільного права України на основі дослідження положень законодавства України та зарубіжних правопорядків, а також з урахуванням сутності лізингових відносин, досліджено питання про правові наслідки недотримання вимог щодо форми договору лізингу, на основі чого доведено доцільність визнати такими його нікчемність. Доведено, що укладення договору лізингу з приводу нерухомості має всі ознаки обмеження (обтяження) прав лізингодавця відносно предмета лізингу, що має бути зареєстрованим у встановленому законодавством України порядку.
Досліджено ознаки, що використовуються законодавцем з метою окреслення кола об’єктів цивільних прав, які можуть бути предметом договору лізингу. Зокрема, додатково обґрунтовано позицію авторів, які вважають недоцільним використання у якості визначальної ознаки предмета лізингу категорії “основні фонди”. Обґрунтовується доцільність використання у якості предмета лізингу підприємства як єдиного майнового комплексу. Зазначається, що відсутні аргументи щодо не можливості використання цінних паперів, майнових прав та об’єктів інтелектуальної власності у якості предмета договору лізингу. З огляду на це, встановлення заборони на укладення договорів лізингу з приводу таких об’єктів цивільних прав може мати місце лише за умови внесення відповідних змін до законодавства України.
Обґрунтовано пропозицію щодо уточнення та доповнення кола істотних умов договору лізингу, зокрема, пропонується визнати у якості необхідної для цього договору умову про особу, яка здійснила вибір продавця та/або визначення предмета лізингу. Пропонується також на рівні закону уточнити, що істотною умовою договору лізингу є умова про ціну (розмір та склад лізингових платежів), а також визначити, що у складі лізингових платежів обов’язково мають відображатися витрати лізингодавця на придбання та плата за користування предмета договору лізингу.
Розглядаючи проблемні аспекти правового статусу сторін лізингових зобов’язань, основну увагу акцентовано на тому, що у якості лізингодавця можуть виступати будь-які юридичні особи (публічного або приватного права), незалежно від організаційно-правової форми та наявності дозволів (ліцензій), які набувають право власності або інше речове право на предмет лізингу з метою його наступної передачі у володіння та користування лізингоодержувачу, у зв’язку із виконанням договору лізингу.
Правові наслідки настання ризику випадкового знищення або пошкодження предмета лізингу напряму залежать від того, на кого покладений цей ризик. Якщо цей ризик покладений на лізингоодержувача, то у разі його настання останній залишається зобов’язаний перед лізингодавцем щодо сплати лізингових платежів, повернення предмета лізингу тощо. Водночас, якщо такий ризик покладений на лізингодавця, то у разі його настання, лізингодавець втрачає право вимагати від лізингоодержувача виконання покладених нього в силу договору лізингу обов’язків.
Доведено висновок про те, що правове становище лізингодавця як сторони лізингового зобов’язання характеризується тим, що з моменту укладення договору лізингу його майбутнє право власності на предмет лізингу вже є потенційно обтяженим правами лізингоодержувача, який має право вимагати передачі йому предмета лізингу в користування від будь-якої третьої особи, яка набула на нього право власності (інше речове право), за виключенням добросовісного набувача або якщо інше не встановлено договором лізингу.
Досліджено зміст та встановлено специфіку правових наслідків порушення лізингових зобов’язань їх сторонами. Зокрема, при розгляді оперативних засобів впливу за порушення лізингових зобов’язань запропоновано віднести до їх кола такі: відмова від договору лізингу лізингодавця і лізингоодержувача; право на зупинення виконання своїх обов’язків сторонами лізингових зобов’язань на підставі норми ч.3 ст.538 ЦК України; договірне списання коштів з банківських рахунків лізингоодержувачів.
Правовими особливостями солідарної (спільної) відповідальності лізингодавця та продавця (постачальника) перед лізингоодержувачем є те, що: 1) правило про солідарну відповідальність продавця та лізингодавця за порушення умов продажу (поставки) предмета лізингу перед лізингоодержувачем як правило не носить диспозитивний характер; 2) лізингоодержувач має право обирати до кого йому звертатися з вимогою у зв’язку з таким порушенням: до лізингодавця або продавця; 3) лізингодавець та продавець (постачальник) несуть відповідальність так, ніби вони завдали шкоду своїми діями лізингоодержувачу спільно; 4) така відповідальність має місце не лише у випадку обрання продавця лізингодавцем, а й у випадку, коли той здійснював на свій розсуд визначення характеристик предмета лізингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30 - Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11 - Ст. 461.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 16 - Ст. 1088.
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11 - Ст. 462.
5. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6 - Ст. 56.
6. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47. - Ст. 349.
7. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 16. - Ст. 68.
8. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. - № 8.
9. Закон України “Про приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг” від 11 січня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. - № 6. – Ст. 278.
10. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 154.
11. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р. // Голос України. – 2004. - № 142.
12. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5. – Ст. 30.
13. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. - Ст. 78.
14. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. – Ст. 646.
15. Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 11 - Ст. 140.
16. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. // Урядовий кур’єр. – 1997 - № 105-106.
17. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372.
18. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39 - Ст. 383.
19. Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 19. - Ст. 813.
20. Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 р. // Вісник Верховної Ради України. – 2001. - № 29 - Ст. 137.
21. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №42-43. - ст.378 (нова редакція).
22. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39 - Ст. 510.
23. Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 19. - Ст. 207.
24. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26 - Ст. 1241.
25. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 283/8882 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 10 - Ст. 639.
26. Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 р. № 1/5 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 2 - Ст. 109.
27. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 17. – Ст. 908.
28. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 р. № 279 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 32. - Ст. 1378.
29. Примірного договору фінансового лізингу, затвердженого наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 3 березня 1998 року № 59 // Інформаційно-правова система ЛІГА: ЗАКОН.
30. Конвенція УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг” від 28 травня 1988 р. // Інформаційно-правова система ЛІГА: ЗАКОН.
31. Конвенція про міждержавний лізинг від 24 вересня 1998 р. // Інформаційно-правова система ЛІГА: ЗАКОН.
32. Конвенції УНІДРУА “Про міжнародні гарантії у відносинах із рухомим обладнанням” від 16 листопада 2001 р. // Інформаційно-правова система ЛІГА: ЗАКОН.
33. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 17 “Оренда” // Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 2004. (станом на 31 березня 2004 р.) – с.979-1011.
34. Гражданский кодекс Квебека. – М., 1999. – 472 с.
35. Единообразный торговый кодекс США. – М., 1996. – 427 с.
36. Гражданський кодекс Республики Польша. – Спб., 2003.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М., 2005.
38. Гражданський кодекс Республики Казахстан. – Спб., 2003.
39. Гражданский кодекс Республики Беларусь. – Cпб., 2003.
40. Гражданский кодекс Сапармурата Туркменбаши. – Спб., 2003.
41. Гражанский кодекс Армении. – Спб., 2003.
42. Гражданское уложение Германии. – М., 2004. – 816 с.
43. Французький Гражданский кодекс. – Спб., 2004. – 1101 с.
44. Закон Российской Федерации “О финансовой аренде (лизинге) от 29 октября 1998 г. // Собрание законодательства РФ. – 1998. - № 44. – ст. 5394.
45. Закон Республики Казахстан “О финансовом лизинге” от 5 июля 2000 г. // Международное частное право. Иностранное законодательство / Под ред. А.Н. Жильцова, А.И. Муранова. – М., 2000. – с.347-364.
46. Закон Республики Киргизстан “О финансовой аренде (лизинге)” от 23 июля 2002 г. // www.ibc.kg/legisl/.
47. Закон Республики Узбекистан “О лизинге” от 14 апреля 1999 г. // www.2.ifc.org.
48. Закон Азербайджана “О лизинге” от 29 ноября 1994 г. // Ведомости Верховного Сонета Азербайджанской Республики. - 1995. - № 9. - Ст.170.
49. Закон Республіки Молдова “О лизинге” от 15 февраля 1996 г. // Monitorial oficial al Republicii Moldova. - 1996. - №49—50.
50. Постанова Ради Министров Республики Билорусь “О лизинге на територии Республики Билорусь” от 31 декабря 1997 г. // Собрание декретов, указов Президента и постановлений Правительства РБ. - 1998. - № 1. - Ст.16.
51. Бельгійське Королівське положення від 10 листопада 1960 р. № 55 “Про визначення правового статусу підприємств, які практикують фінансову оренду” // Гражданское и торговое право капиталистических стран: Сборник нормативных актов. Обязательственное право. - М., 1989. - с.185-186.
52. Закон Франції від 2 липня 1966 р. № 66-455 “Про підприємства, які практикують кредит-оренду” // Гражданское, торговое, семейное право капиталистических стран. Сб. нормат. актов. Обязательственное право. – М., 1989. – с.184-185.
Література (підручники, посібники, монографії, збірники, дисертації, автореферати, статті, тези доповідей):
53. Аверьянов О.В. Особенности лизинга предприятий // Юрист. –2001. – с.21-24.
54. Аверьянов О.В. Особенности солидарных требований кредиторов при финансовом лизинге в свете статьи 475 Гражданского кодекса // Юридический мир. –1999. - № 4. – с.46-47.
55. Агапов А.В. Лизинговые правоотношения в аграрном секторе экономики. — Уфа, 2001. — 96 с.
56. Адамов Н.А., Тилов А.А. Лизинг. – Спб., 2005. – 128 c.
57. Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. – М., 1982. – 360 с.
58. Алексеев С.В. Лизинг в Соединенных Штатах Америки и Российской Федерации: Сравнительно-правовое исследование: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. - М., 2005. - 23 с.
59. Амуржуев О. Лизинг: перспективы развития // Хозяйство и право. – 1991. - № 9. – c.46-48.
60. Андреева Л. Существенные условия договора: споры продиктованные теорией и практикой. // Хозяйство и право. – 2000. - № 12. – с.89-96.
61. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3 – х т. Т. 2. Особенная часть: Учебник. – М., 2002. – 656 с.
62. Аренда и лизинг: Определения, общие понятия / Под ред. Толы Н.К., Башина А.М., Бражникова Л.Н., Леонтьев Е.П. – М., Филинъ. – 1997. – 174 с.
63. Аскназий С.И. Очерки хозяйственного права СССР. – А., 1926. – 200 с.
64. Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний // Закон и право. – 2000. - № 7. – с.11-13.
65. Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний: Диссертация … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2001. – 182 с.
66. Балтус П., Майджер Б. Школа европейского лизинга // Лизинг-ревю. – 1996. - № 1.
67. Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. М.Ю. Бабичева, Ю.А. Бабичева. – М.: Экономика, 1993. – 397 с.
68. Барабаш А. Правове регулювання лізингу в банківській діяльності (проблемні питання) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 5. – с.25-26.
69. Барабаш А. Про підстави виникнення та зміст лізингових зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – c.34-37.
70. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.04. – Донецьк, 2004. – 18 с.
71. Басин Ю.Г., Диденко А.Г. Дисциплинирующее значение оперативных санкций // Советское государство и право. – 1983. - № 4. – с.
72. Безклубий І.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми. – К., 2005. – 378 с.
73. Безуглая М.В. Существенные условия договора лизинга // Юрист. – 2004. - № 11. – с.33-35.
74. Белов А. Лизинг во внешней торговле // Внешняя торговля. – 1977. - № 5. – с.47-53.
75. Белов В.А. Содержание и действие договора уступки права требования // Законодательство. – 2001. - № 2. – с.14-20.
76. Блинков О.Е. Правовое регулирование финансовой аренды (лизинга) недвижимости: Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.03 – Рязань. – 2000. – 23 с.
77. Блинков О.Е. Правовое регулирование финансовой аренды (лизинга) недвижимости: Диссертация … канд. юрид. наук 12.00.03. – Рязань, 2000. – 184 с.
78. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К., 2005. – 272 с.
79. Бойчук Р.П. Договор лизинга: Дисертация … канд. юрид. наук 12.00.03. – Харьков, 1997. – 188 с.
80. Боровинская Н.А., Комарова С.В. К вопросу о понятии договора лизинга // Юрист. - № 9. – с.2-5.
81. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. – М., Статут. – 2003. – 800 с.
82. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. – М., Статут. – 2003. – 848 с.
83. Братусь С.Н. Субьекты гражданского права. – М., 1950. – 367 с.
84. Бутенина Н.В. Ленд-лиз: сделка века. – М., 2004. – 312 с.
85. Быкова С. Проблемы развития лизинговых операций коммерческих банков // Финансовая газета. – 1998. - № 24. – с.18-21.
86. Валенто В.И., Осипов Г.Т. Договор лизинга: Учебное пособие. – 1997. – 50 с.
87. Василевская Л.Ю. Лизинг в Германии и России: опыт сравнительного правового исследования: Диссертация ... канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2002. – 209 с.
88. Василевская Л.Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву. – М., 2004. – 538 с.
89. Васильев Н.М. и др. Лизинг: организация, нормативно-правовая основа, развитие. – М., 2003. – 176 с.
90. Вилкова Н. Международный финансовый лизинг // Экономика и жизнь. – 1996. - № 20.
91. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг – М., 2001. – 300 с.
92. Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприминительной практике // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. - № 5. – с.132-142; № 6. – с.75-83; № 7. – с.91-101.
93. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К., 2005. – с.
94. Воронин М. Лизинговые операции // Экономика и жизнь. – 1996. - № 38.
95. Воробьев В.А. Особенности гражданско-правового регулирования договора финансовой аренды (лизинга) в отношениях с участием военных организаций Республики Беларусь: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – Минск, 2005. – 20 с.
96. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право. – М., 1996. – 566 с.
97. Газман В. Изъятие имущества у лизингополучателя // Хозяйство и право. – 2000. – № 9. – с.53-59.
98. Газман В. Российский лизинг нуждается в законодательной поддержке // Хозяйство и право. – 2001. - № 1. – 40-51.
99. Газман В.Д. Закон о лизинге: финансовые и правовые аспекты // Консультант. – 2002. - № 18. – с.73-82.
100. Газман В.Д. Как правильно заключать договор финансового лизинга // Хозяйство и право. – 1997. - № 3. – с.114-127.
101. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. – М.,1997. – 416 с.
102. Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. – М., 1999. – 376 с.
103. Газман В.Д. Финансовый лизинг. — М., 2003. — 391 с.
104. Гайнетдинов М. Лизинг – выгодная форма предпринимательства // Хозяйство и право. – 1994. - № 5. – с.30-40.
105. Гехт Л.И. Развитие лизинговых операций. – М., 1992. – 68 с.
106. Глущенко С.В. Організаційно-правові аспекти надання послуг фінансового лізингу в Україні // Наукові праці НДФІ. – 2003. - № 2(21). – с.
107. Голощапов В. Финансовый лизинг // Экономика и жизнь. – 1993. - № 1.
108. Голощапов В., Андриасов И. Лизинг: прямой или возвратный? // Экономика и жизнь. – 1993. - № 9.
109. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М., 2002. – 222 с.
110. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. – 1954. – Вып. 5. – с.65-87.
111. Горемыкин В.А. Лизинг. – М., 2003. – с.
112. Горемыкин В.А. Основы технологии лизинговых операций: Учебное пособие. – М., 2000. – с.
113. Городецкий С. Лизинг и кредитование покупки жилья // Рынок ценных бумаг. – 1999. – № 9. – с.12-13.
114. Гражданское право: Учебник. Том 2. Полутом 2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М., 2002. – 544 с.
115. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – М., 1993. – 560 с.
116. Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханова. – М., 2002. – 704 с.
117. Гражданское право: Учебник. Т.2. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М., 2001. – 736 с.
118. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., 2001. – 411 с.
119. Груздёва А.А. Лизинг в гражданском праве России: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – Саратов, 2001. – 24 с.
120. Груздёва А.А. Лизинг в гражданском праве России: Диссертация … канд. юрид. наук 12.00.03. – Саратов, 2001. – 160 с.
121. Гукаев В.Б. Лизинг: правовые основы, учёт, налогообложение. – М., 2002. – 112 с.
122. Гуща Г. Классификационная характеристика видов лизинга, их правовая сущность // Вестник Высшего Хозяйственного Суда Республики Беларусь. – 1999. - № 6. – с.170 – 188.
123. Денисов С.А. Некоторые общие вопросы о порядке заключения договора // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 1998. – с.229-276.
124. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. – М., 1992. – 416 с.
125. Джуха В.М. Лизинг. – Ростов-на-дону, 1999. – 320 с.
126. Долгушина Ю.Б. Лизинг. – М., 2002. – 128 с.
127. Евтеев В.С. Договор лизинга в Гражданском кодексе России // Гражданин и право. – 2001. - № 4(10). – с.53-59.
128. Егорова П.В., Курило В.В. Некоторые аспекты правового регулирования договора лизинга // Юрист. – 2000. - № 2. – с.35-44.
129. Ефимова Л.Г. Банковские сделки: право и практика. – М., 2001. – 654 с.
130. Жомен С., Лобри П. Торговое право. – М., 1993. – 253 с.
131. Занковский С.С. Предпринимательские договоры. – М., 2004. – 304 с.
132. Землякова Г.Л. Лизинг в сельськом хозяйстве России: правовое регулирование. – М., 2004. – 215 с.
133. Зинченко С. Финансовый лизинг и его договорная форма // Хозяйство и право. – 2004. - № 11. – с.113-121.
134. Иванов А.А. Договор финансовой аренды (лизинг). – М., 2001. – 64 с.
135. Иванов А.А. Договор финансовой аренды (лизинга) в новых условиях // Правоведение. – 2002. - № 2. – с.222-231.
136. Иванова Е., Шурухнов Н. Становление, основные этапы и правовое регулирование лизинга за рубежом // Право и жизнь. – 2004. - № 7.
137. Иванова Е.А. Международный лизинг: проблемы правоприменения на примере воздушних судов // Арбитражная практика. – 2002. - № 12. – с.80-95.
138. Ивасенко А.Г. Лизинг: экономическая сущность иперспективы развития. – М., 1997. – 42 с.
139. Ильясова К. Понятие и правовая природа договора лизинга // Научные труды АДИЛЕТ. – 2001. - № 2(10).
140. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.,1975. – 880 с.
141. История государства и права зарубежных стран / Под ред. Н.А. Крашенинниковой, О.А. Жидкова. – М., 1997. – Ч. 1. – 480 с.
142. Ищенко Е. Гражданско-правовой институт лизинга // Законность. – 1997. - № 5. – с.47-50.
143. Ищенко Е. Правовая природа договора финансовой аренды // Законность. – 2002. - № 3. – с.32-36.
144. Ищенко Е.Е. Место договора финансовой аренды в системе гражданско-правовых обязательств // Академический юридический журнал. – 2002. - № 1. – с.50-57.
145. Ищенко Е.Е. Правовое регулирование финансовой аренды в Российской Федерации: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2002. – 26 с.
146. Ищенко Е. Государство – особый участок лизинговых отношений // Законность. – 1997. - №11. – с.49-52.
147. Кабалкин А., Санникова Л. Договор прокату // Российская юстиция. – 2000. - № 6. – с.16-18.
148. Кабатова Е.В. Лизинг машин и оборудования // Хозяйство и право. – 1979. - № 8. – с.78-80.
149. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. – М., 1998. – 204 с.
150. Кабатова Е.В. Новые формы передачи машын и оборудования во временное пользование (лизинг) в гражданском праве буржуазных государств: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 1981. – 21 с.
151. Кабатова Е.В. Содержание договора аренды машин и оборудования во внешнеэкономических связях СССР // Правовые вопросы международного экономического и научно-практического сотрудничества. – М., 1979. – с.26-32.
152. Кабатова Е.В. Финансовая аренда (лизинг) // Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: В 3 т. Т. 2 / Под ред. Т.Е. Абовой и А.Ю. Кабалкина. – М., 2004. – с.
153. Калимов Д.А., Томкович Р.Р. Банковские операции: правовое регулирование и практика обслуживания клиентов. – Мн., 2003. – 752 с.
154. Карп М.В., Шабалин Е.М., Эриашвили Н.Д., Истомин О.Б. Лизинг: экономические и правовые основы / Под ред. проф. Н.М. Коршунова. – М., 2001.
155. Кашанин А. Новое о квалификации гражданско-правового договора // Хозяйство и право. – 2001. - № 9. – с.69-76.
156. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М., 2000. – 560 с.
157. Кисель И. Договор в пользу третьего лица и лизинговые правоотношения // Российская юстиция. – 2001. - № 12. – с.23-24.
158. Кисіль С. Українське законодавство про лізинг: поточний стан // Лізинг в Україні. – 2005. - № 4.
159. Козырь О.М. Аренда (Глава 34) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: текст, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М., 1996.
160. Козырь О.М. Лизинг (общая характеристика договора) // Консультант. – 1995. - № 6. – с.149-158.
161. Кокоева Л.Т. Лизинг, как вид инвестиционно-предпринимательской деятельности: Учеб. пособие. — Владикавказ, 2001. — 64 с.
162. Кокоева Л.Т. Объект как существенное условие договора аренды // Журнал российского права. – 2004. - № 7. – с.48-53.
163. Колесников А.М., Макарова Н.Ю. Теория и практика лизинга. – Спб., 1996. – 50 с.
164. Коломейцев В.О некоторых особенностях практического лизинга // Закон. – 1999. - № 8. – с.79-84.
165. Комаров А.С. Международная унификация правового регулирования финансовой аренды // Хозяйство и право. – 1990. - 8. – с.111-117.
166. Комаров А.С. Правовые условия договора аренды машин и оборудования, «лизинга» // Внешняя торговля. – 1991. - № 1, 2.
167. Комаров В.В. Межгосударственный лизинг в СНГ (начало, проблемы, перспективы) // Государство и право. – 1998. - № 9. – с.
168. Комаров В.Ф. и др. Аренда. Лизинг. Фирменный сервис. – Новосибирск, 1991. – 128 с.
169. Комментарий к Гражданскому кодексу Украины. Том ІІ. / Под ред. разработчиков проекта ГК А. Довгерта, Н. Кузнецовой, А. Подопригоры и др. – Х., 2005. – 1040 с.
170. Коннова Т.А. Договор финансовой аренды (лизинга) // Законодательство. – 1998. - № 9. – с.16-20.
171. Коннова Т.А. Лизинговые отношения в российском гражданском праве: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2002. – 22 с.
172. Коняев И.В. Правовые вопросы лизинга в РФ // Правоведение. – 1996. - № 1. – с.58-59.
173. Королёв С. Лизинговый договор, права и обязанности // ЭЖ-Юрист. – 1999. - № 35.
174. Королёв С. Нужны новые подходы к лизинговому законодательству // Хозяйство и право. – 2001. - № 9. – с.110-125.
175. Королёв С. Становление и развитие лизинга в России: правовое регулирование и проблемные вопросы // ЭЖ-Юрист. – 1999. - № 12.
176. Королёв С.Б. Правовое регулирование лизинга в Российской Федерации: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2002. – 26 с.
177. Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. – Львів, 1999. – 244 с.
178. Кот О.О. Перехід прав кредиторів: Історія. Теорія. Законодавство. – К., 2002. – 160 с.
179. Кочетков В.Н. и др. Организация лизинговых операций. – К., 1998. – 103 с.
180. Кравченко О.А. Переход права собственности по договору лизинга // Законодательство. – 2005. - № 4. – с.6-11.
181. Кравчук Н.Р. Лизинговые отношения как предмет гражданско-правового регулирования // Актуальные проблемы гражданского права. – М., 2000. – с.207-261.
182. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. - № 5. – с.42-43.
183. Красько И. Смешанный договор: условия действительности и недействительности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 5.
184. Кротюк В.Л. Національний банк – центр банківської системи України: Організаційно-правовий аналіз. – К., 2000. – 248 с.
185. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право. – М., 1998. – 604 с.
186. Кузнецов Н.В. Ответственность за неисполнение и ненадлежащее исполнение лизинговых объязательств // Журнал российского права. – 2001. - № 3. – с.132-137.
187. Куимова Е. Финансовая аренда (лизинг) в вопросах и ответах // Финансовая газета. – 2001. - № 51.
188. Кулагин М.И. Избранные труды. – М., 1997. – 330 с.
189. Кулак М. Договор лизинга – правовая природа и проблемы применения // Вестник Высшего Хозяйственного Суда Республики Беларусь. – 2000. - № 2. – с.267-276.
190. Кумок С.И. Предприниматель и право. – М., 1990.
191. Куник Я.А. Кредитные и расчетные отношения в торговле. – М., 1970. – 294 с.
192. Кучер А. Закон о лизинге – шаг вперёд или два назад // Законодательство и экономика. – 1999. - № 6.
193. Лазарева Т.П. Нетрадиционные формы кредитования внешнеэкономической деятельности // Право и экономика. – 2001. - № 1. – с.63-68.
194. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – Спб., 2002. – 544 с.
195. Латынцев А.В. Обеспечение исполнения договорных обязательств. – М., 2002. – 285 с.
196. Левковец Е.Н. Лизинг: терминологический аспект // Вестник международного славянского университета. Сер. Экономика. – 1999. - № 5. – с.32-35.
197. Леонов И.Ф. Лизинг и интилектуальная собственность // Патенты и лицензии. – 2002. - № 5. – с.40-45.
198. Лещенко М.И. Основы лизинга. – М., 2001. – 336 с.
199. Лизинг и коммерческий кредит. – М., 1994. – 100 с.
200. Лисименко И.Г. Юридическая природа договора лизинга // Свобода, право, рынок. Сб.научн.трудов. – Волгоград, 2001. – Вып.2.
201. Лисименко К.Г. Договор лизинга: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03 – Волгоград, 1999. – 18 с.
202. Лицензирование и лизинг / ООН; Европейская Экономическая Комиссия; Комитет по развитию внешней торговли. — Женева: ООН, 1976. — 54 с.
203. Ломидзе О.Г. Правонаделение в гражданском законодательстве России: Автореф. дисс. … доктора юрид. наук. 12.00.03. – Ростов-на-Дону, 2003. – 46 с.
204. Ломидзе О., Ломидзе Э. Распределение неблагоприятных последствий случая между сторонами договорного обязательства: анализ законодательных решений // Хозяйство и право. – 2003. - № 8. – с.42-53; № 9. – с.24–36.
205. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: – К., 2005. – 160 с.
206. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К., 1999. – 560 с.
207. Ляшенко В.И., Бережной В.В. Экономико-правовые условия становления лизинга в Украине. – Донецк, 1997. – 89 с.
208. Мазур С.Ф., Терешин А.В. Особенности правового статуса участников договора лизинга // “Черные дыры” в Российском законодательстве. - 2004. - № 2. - с. 220-232.
209. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К., 2002. – 502 с.
210. Макеева В.Г. Лизинг: — М., 2003. — 192 c.
211. Малинина А.Г. Правовое обеспечение лизинговой деятельности в Российской Федерации: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – М., 2002. – 24 с.
212. Мананкова Р.П. О правовом статусе гражданина СССР // Вопросы совершенствования гражданско-правового регулирования. – Томск, 1983. – с.63-68.
213. Мартынова Т., Бочков В. Проблемы современной практики лизинга неисчерпаемы пока нет ответа на простой вопрос: “Что ж такое договор лизинга – вид аренды или договор особого рода?” // Лизинг ревю. – 2001. - № 2. – с.27-29.
214. Материалы Конференции “Лизинг: законодательство, практика применения, перспективы” (29 июня 2000 года).
215. Мегрян С.Г. Гражданско-правовое регулирование лизинга: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – Ереван, 2000. – 27 с.
216. Медников Л. Лизинг в международном праве // Закон. – 1999. - № 8.
217. Милош А.А. Лизинговый контракт // Законодательство и экономика. – 1995. - №11.
218. Миргородский Д. Вопросы правового регулирование лизинга в Украине // Бизнес. – 1998. – 30 марта.
219. Митяков А.В. Лизинг как форма инвестиций // Юрист. – 2003. - № 4. – с.35.
220. Михайленко Д. Договорная дилемма. Реальность с консенсульностью // Юридическая практика. – 2004. – 27 апреля.
221. Міщенко В.І. та ін. Основи лізингу. Навч. посібник. – К., 1997. – 136 с.
222. Мызров С.Н. Договор аренды: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук 12.00.03. – Ульяновск, 2000. – 19 с.
223. Мызров С.Н. Лизинг как особый вид аренды // Вестник Волжского университета им. В.Н. Татищева. Серия Юриспруденция. – 1999. – Вып.7. – с.269-276.
224. Назарчук І. Деякі правові аспекти лізингу в Україні // Український інвестиційний журнал. – 1992. - № 2.
225. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К., 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
226. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К., 2005. – Т. І. – 832 с.
227. Николаева С. Лизинговые операции // Экономика и жизнь. – 1995. – № 50.
228. Николаенко А. Обратная сторона возвратного лизинга // Директор-инфо. – 2002. - № 35.
229. Новоселова Л. Сделки по уступке будущих прав требования // Хозяйство и право. – 2002. - № 10. – с.64-76.
230. Новоселова Л.А. Сделки уступки права (требования) в коммерческой практике. Факторинг. – М., 2003. – 494 с.
231. Ойгензихт В.А. Категория “риска” в советском гражданском праве // Правоведение. - 1971. - № 5. - с.64-70.
232. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. – Душанбе, 1984. – 128 с.
233. Ойгензихт В.А. Проблема риска в советском гражданском праве: Автореф. дисс. … доктора юрид. наук 12.00.03. - М., 1974. - 36 с.
234. Ольшанский А.Н. Банковское кредитование. – М., 1997. – 256 с.
235. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Дисертація … канд. юрид. наук 12.00.03. – К., 2003. – 191 с.
236. Оруджев А.Н. Возвратный лизинг в России: реальность и перспективы развития // Бизнес и банки. – 1999. - № 6.
237.