ПРАВОВА ПРИРОДА ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ ЛІЗИНГУ ТА ЙОГО РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
1.1. Огляд літератури……………………………….………………………….. 12
1.2. Історичні умови зародження лізингу та його розвиток в Україні…...… 19

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІЗИНГОВИХ ПРАВОВІДНОСИН.......... 36
2.1. Поняття лізингу і його правове регулювання............................................ 36
2.2. Структура договірних зв’язків лізингу....................................................... 58
2.3. Місце договору фінансового лізингу в системі цивільно-
правових договорів...................................................................................... 77

РОЗДІЛ 3. ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ........................................... 91
3.1. Договір фінансового лізингу і його істотні умови.................................... 91
3.2. Суб’єктний склад лізингового зобов’язання............................................ 111
3.3. Зміст лізингового зобов’язання................................................................. 130
3.4. Цивільно-правова відповідальність за договором
фінансового лізингу................................................................................... 156

ВИСНОВКИ....................................................................................................... 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 183

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що останнім часом Україна з визначенням нової державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство. Так, Президент України В. Ющенко на зустрічі з Генеральним директором Світової організації торгівлі (СОТ) Супачай Панітчпакді, яка відбулася 28 січня 2006 року, заявив, “що вже цього року Україна розраховує отримати статус країни з ринковою економікою, а також, можливо, вступити до СОТ. Наступним етапом стане створення зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом (ЄС), і потім – початок переговорів про асоційоване членство в Євросоюзі”.
Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов’язково підтримані відповідним рівнем розвитку законодавства. У цій площині має важливе значення поява, утворення і належний розвиток правових інститутів, які не були характерними для колишньої правової системи. Одним із таких інститутів є інститут лізингу.
Лізинг є особливою, новою сферою цивільно-правового регулювання і підприємницької діяльності. Він широко розповсюджений за рубежем і а сьогодні досить активно розвивається і в Україні.
Актуальність застосування лізингу для сучасної України обумовлена вкрай несприятливим станом парку машин і устаткування, великим відсотком морально застарілого обладнання, низькою ефективністю його використання і слабкою конкурентоспроможністю наших виробників на міжнародних ринках. Особливо велике значення вищесказане набуває в зв’язку із прагненням нашої держави вступити в СОТ і стати членом Європейського Союзу.
Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення правової бази лізингового ринку.
Тому важливого значення набуває необхідність приведення української законодавчої бази у відповідність до загальноєвропейських стандартів і визначення її чітких правових критеріїв. І, в першу чергу, потрібно нормативно врегульовувати та узгоджувати ті правові інститути, яки були запозичені з континентального законодавства, зокрема, інститут лізингу. Як показує практика початкового етапу правового регулювання лізингу в Україні, тільки в умовах досить високого рівня правового забезпечення лізингових відносин цей процес просуватиметься успішно. Правова невизначеність відносин між партнерами, а в ряді випадків – незахищеність лізингодавців або лізингоодержувачів, різко збільшують ступінь ризику лізингових правочинів і є перешкодою для їх розвитку.
Штучне запозичення норм звичаєвого права в континентальну систему права, до якої, безперечно, належить і право України, без відповідної адаптації, негативно позначилося на розвитку лізингового законодавства України. Як наслідок, існування великої кількості поглядів на правову природу лізингу свідчить про остаточну нез’ясованість цього явища, що не сприяє і формуванню однакової правозастосовної практики.
Крім того, розбіжності в правовому регулюванні сфери лізингових відносин обумовлені необхідністю дотримання ряду важливих принципів: рівності сторін, автономії волі, самостійності і відповідальності суб’єктів відносин, оскільки дані положення становлять основний зміст договору. В сучасних умовах особливого значення набуває проблема забезпечення дисципліни договірних (у тому числі лізингових) відносин, яка може бути досягнута лише шляхом чіткого, прозорого і стабільного правового регулювання.
Необхідність вдосконалення нормативних правил лізингу знайшла свою підтримку і в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України від 04.02.2005 року, в якій це визначено окремим положенням [41].
Тому за таких обставин вивчення сутності, умов, змісту та правової природи лізингу в Україні, чітке визначення законодавчої конструкції лізингу і є особливо актуальними.
У вітчизняній цивілістичній науці дослідження проблем правової природи лізингу не набуло особливої ваги. Треба відмітити важливе значення дисертаційних робіт таких українських дослідників лізингу, як О.І. Баєва, А.Г. Барабаш,
Р.П. Бойчук, І.Є. Якубівський, Ю.В. Ілларіонов і інших. Але треба зауважити, що в роботах вищезгаданих авторів дослідження лізингу ґрунтується на вже не діючій законодавчій базі, адже в 2004 році набрали чинності такі важливі для лізингової сфери нормативні акти, як Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) та Закон України “Про фінансовий лізинг”, які кардинально змінили правила регулювання лізингу, що існували на той час в Україні. Окремою правовою подією можна визначити приєднання України до Конвенції УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг”. Незалежно від того, що ця Конвенція розповсюджується на міжнародні угоди з лізингу, ми можемо спрогнозувати подальші відповідні зміни в національному законодавстві щодо приведення лізингового законодавства у відповідність до норм цієї Конвенції.
Таким чином вирішення вищезазначених питань з урахуванням зміни законодавчої бази та відповідно до нового етапу розвитку лізингових відносин визначило необхідність новітнього комплексного наукового дослідження правового інституту лізингу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам цивільно-правової реформи в Україні та загальній темі науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова “Правове забезпечення підприємницької діяльності” (Державний реєстраційний номер 01014008293).
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є комплексний правовий аналіз лізингових правовідносин, їх правового регулювання новим українським законодавством, розробка на цій основі пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання лізингової діяльності.
Для досягнення мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження:
1) дослідити історичний розвиток і сутність лізингу;
2) проаналізувати поняття лізингу в українському законодавстві, визначити і дослідити відповідний йому зміст;
3) дослідити та визначити структуру договірних зв’язків лізингу;
4) визначити місце договору лізингу в системі цивільно-правових договорів;
5) розкрити зміст лізингового зобов’язання і охарактеризувати його елементи;
6) проаналізувати договірну відповідальність суб’єктів лізингу.
Об’єктом дослідження є комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності.
Предметом дослідження є лізингове законодавство та судова практика України; вітчизняні та закордонні наукові дослідження і розробки у сфері цивільно-правової регламентації лізингу та ряд теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з розвитком правового регулювання лізингу в Україні.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Для досягнення зазначеної мети і вирішення поставлених завдань були використані загальнонауковий діалектичний метод пізнання, а також спеціальні методи дослідження: порівняльно-правовий, системно-структурний, історико-правовий, формально-юридичний тощо.
Зокрема на основі загально-діалектичного та історико-правового методів досліджуються виникнення, тенденції та закономірності розвитку правового регулювання лізингу. За допомогою порівняльно-правового методу було проведено дослідження співвідношення договору фінансового лізингу з іншими цивільно-правовими договорами. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження структури правових зв’язків, які виникають при реалізації договору фінансового лізингу, та визначення місця договору фінансового лізингу в системі цивільно-правових договорів. Формально-юридичний застосовувався при аналізі змісту актів цивільного законодавства та практики його застосування.
Теоретичну базу досліджень склали праці вчених-юристів України та Російської Федерації: О.М. Вінника, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, В.М. Коссака, Н.С. Ковалевської, М.І. Лещенка, О.Г. Луб’яницького, В.В. Луця, О.А. Підопригори Н.О. Саніахметової, А.М. Статівки, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та ін.
Автором також проаналізовані праці А.Г. Барабаш, О.І. Баєвої, Р.П. Бойчука, В.Д. Газмана, А.А. Груздьової, Ю.В. Ілларіонова, О.В. Кабатової, C. Кисіля,
В.І. Міщенко, І.О. Решетник, Ю.А. Сєркової, І.В. Талієва, В.П. Трача, В.М. Хобти,
Ю.С. Харитонової, І.Є. Якубівського та інших українських і російських авторів, які присвячені правовим питанням лізингу. Крім того, використано праці вчених інших держав, зокрема Т. Кларка, В. Хойєра, Х.-І. Шпітлера та ін.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, а також міжнародні акти, що регулюють лізингові правовідносини; статистичні матеріали; договори лізингу, укладені за участі Миколаївської філії НАК “Украгролізинг”, СП “НІБУЛОН”, матеріали судової практики Господарського суду Миколаївської області з вирішення господарських спорів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, в дисертації вперше зроблено комплексний теоретично-правовий аналіз цивільно-правового інституту лізингу та нового українського лізингового законодавства. В дисертації комплексно аналізується правова природа лізингу і вивчаються специфічні риси лізингу як об’єкта правового регулювання. З урахуванням нових положень лізингового законодавства і положень Цивільного кодексу вивчається договір фінансового лізингу, його зміст. На цій основі обґрунтовані нові законодавчі положення і внесені пропозиції з удосконалення законодавства в даній сфері суспільних відносин.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення, котрі претендують на наукову новизну:
На основі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення, котрі претендують на наукову новизну:
1. У роботі набуває подальшого розвитку питання правової регламентації лізингу. Вперше, згідно з новим лізинговим законодавством, визначено, що під лізингом як новим правовим інститутом в українській теорії та практиці потрібно розуміти лише фінансовий лізинг. Доводиться, що з урахуванням нормативного регулювання цього правового інституту, необхідно відмовитися від такого виду лізингу, як прямий. Запропоновано внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України.
2. У контексті обґрунтування визначення лізингу доводиться, що найбільш відповідною характеру і структурі відносин лізингу є підприємницька діяльність. Запропоновано авторське визначення лізингу.
3. Набуло подальшого розвитку питання правової природи договору фінансового лізингу. Доводиться, що з урахуванням нового лізингового законодавства договір фінансового лізингу є двостороннім правочином, а сам фінансовий лізинг ґрунтується на укладенні двох обов’язкових договорів: договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу.
4. Встановлено співвідношення між такими поняттями, як фінансовий лізинг і договір фінансового лізингу. У зв’язку з цим розмежовується лізинг як комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору фінансового лізингу, в якому беруть участь три основних суб’єкти (продавець майна, лізингодавець і лізингоодержувач), і договір фінансового лізингу як договірне зобов’язання, у якому беруть участь дві сторони (лізингодавець і лізингоодержувач).
5. Аргументується положення про те, що договір фінансового лізингу є окремим різновидом договору оренди. Набуває подальшого розвитку дослідження проблеми відмежування договору фінансового лізингу як безпосередньо від договору оренди, так і від таких договорів, як кредит, доручення тощо. Обґрунтовано неможливість визнання договору фінансового лізингу самостійним цивільно-правовим інститутом або змішаним договором.
6. Розглянуто складну конструкцію відносин лізингу, при якій лізингоодержувач набуває права пред’явлення вимог безпосередньо продавцеві (постачальникові). Обґрунтовано положення про те, що отриману конструкцію лізингу цілком можна пояснити, якщо визнати лізингоодержувача третьою особою в зобов’язанні з договору купівлі-продажу.
7. Набуває подальшого розвитку питання визначення суб’єктів лізингу. Встановлено, що з урахуванням вимог законодавства лізингодавцем має бути юридична особа, яка є фінансовою установою, або юридична особа яка не є фінансовою установою, але взята на відповідний облік Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
8. Досліджено питання істотних умов договору фінансового лізингу. Доводиться необхідність включення в перелік істотних умов договору питання визначення продавця (постачальника) предмета лізингу.
9. Набуває подальшого розвитку проблема предмета договору фінансового лізингу. Обґрунтовується положення законодавства про те, що предметом лізингу не можуть бути цінні папери, майнові права та ін. нематеріальні активи (програмне забезпечення, бази даних тощо). З урахуванням нормативного регулювання предмета лізингу удосконалено визначення предмета лізингу.
10. Розвинуто питання щодо відповідальності сторін за договором фінансового лізингу. Проаналізовано право лізингодавця стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса і відзначено його суперечність положенням Цивільного кодексу України. Запропоновано внесення необхідних змін до Цивільного кодексу.
Практичне значення одержаних результатів. Проведені дисертантом дослідження розширюють і поглиблюють розуміння сутності і характеру правового інституту лізингу в Україні, що є передумовою для подальшого наукового пошуку в даній галузі. Окремі висновки, положення та пропозиції, що містяться в дисертації, щодо питань реалізації і регулювання лізингових відносин можуть бути враховані при усуненні прогалин і недоліків у Законі України “Про фінансовий лізинг”, Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах.
Положення дисертації можуть бути використані при розробці та викладанні курсів з цивільного права або відповідних спецкурсів, а також при підготовці окремих розділів підручників та навчальних посібників. Рекомендації, які містяться в дослідженні, можна застосовувати у правозастосовчій та практичній діяльності лізингових компаній.
Апробація результатів дослідження.
Дисертаційне дослідження виконано та обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Основні теоретичні положення, їх аргументація та рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства були викладені у доповідях та наукових повідомленнях на таких конференціях: 58-а наукова конференція професорсько-викладацького складу і науковців економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 2003 р.), ІІІ Міжнародна науково-методична конференція “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 2004 р.), Наукова конференція студентів та аспірантів економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 2004 р.), Всеукраїнська наукова конференція “II юридичні читання” (м. Київ, 2005 р.), Міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2005 р.).
Окремі висновки і положення, які містяться в дисертації, щодо питань реалізації і регулювання лізингових відносин були успішно апробовані в Миколаївської філії НАК “Украгролізинг” (Довідка № 258 від 30.05.2005 р.).
Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження висвітлено в 9 публікаціях, 6 з яких надруковані у фахових виданнях.
Структура дисертації визначена логікою дослідження та його метою. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел з 203 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з яких 16 сторінок займає список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Необхідно відзначити, що поява лізингу в українському законодавстві обумовлена, насамперед, практичною необхідністю існування подібного інституту. Лізинг займає тверде місце в системі ринкових відносин і виконує властиві тільки йому функції. Верховна Рада України, усвідомлюючи значимість і перспективність цього інституту в українській економіці, підтримала його розвиток прийняттям ряду нових законодавчих актів, які регулюють відносини лізингу, зокрема Закону України “Про фінансовий лізинг” і нового Цивільного кодексу України.
У зв’язку з цим основною метою дослідження був аналіз правової природи лізингу в Україні з урахуванням оновленої бази законодавчого регулювання вищевказаного правового інституту і її практичного застосування.
У заключній частині дослідження дисертант вважає за необхідне викласти основні положення дисертації у формі теоретичних висновків і пропозицій з вдосконалення законодавчого регулювання інституту лізингу і практики реалізації цивільно-правових норм.
1. З урахуванням прийняття Закону України “Про фінансовий лізинг” треба зауважити, що під лізингом як новим правовим інститутом в українській теорії та практиці потрібно розуміти лише фінансовий лізинг, який має особливу правову конструкцію та відповідну законодавчу базу.
2. У зв’язку з фактичною тотожністю правового регулювання прямого лізингу та оренди пропонується внести зміни до ст. 806 ЦК України в якій потрібно відмовитися від такого виду лізингу як прямий і відповідно сам параграф 6 Глави 58 ЦК має називатися “Фінансовий лізинг”.
3. Проаналізувавши можливість віднесення лізингу до різних сфер фінансово-господарської діяльності. Виходячи з аналізу видів діяльності стверджуємо, що найбільш відповідною характеру і структурі відносин лізингу є підприємницька діяльність. Сам лізинг визначається як вид підприємницької діяльності, який полягає в інвестуванні як власних, позичкових, так і залучених фінансових ресурсів у майно, яке буде спеціально придбане і передане за договором фінансового лізингу фізичним або юридичним особам у строкове і відплатне володіння і користування.
4. Питання правової природи лізингу займає передові позиції серед найбільш спірних тем у юридичній літературі. Незважаючи на те, що з прийняттям нового Цивільного кодексу України, де лізинг визначений як різновид оренди, можна було на цій проблемі поставити крапку, багато науковців продовжують суперечки з цього питання. Дисертантом було доведено приналежність договору фінансового лізингу до різновиду договору найму (оренди). Обґрунтовано безпідставність визнання договору фінансового лізингу самостійним цивільно-правовим інститутом або змішаним договором.
5. На наш погляд, інститут лізингу є складною правовою конструкцією, яка складається з двох основних договорів: договору купівлі-продажу і договору фінансового лізингу. Причому договір купівлі-продажу укладається не сам по собі окремо, а на виконання договору фінансового лізингу. Інші договори, а саме договір страхування, договір кредиту тощо, є допоміжними та укладаються в залежності від конкретних обставин правочину.
6. При визначенні структури договірних зв’язків лізингу дисертантом було доведено, що договір фінансового лізингу є двостороннім правочином. Тому запропоновано викласти ч.4. ст. 4 Закону України “Про фінансовий лізинг” в наступній редакції – “інші юридичні або фізичні особи, які є учасниками лізингу”.
7. З урахуванням вищезазначеного вважаємо за необхідне розмежовувати лізинг як комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору фінансового лізингу, у якому беруть участь три основні суб’єкти (продавець майна, лізингодавець і лізингоодержувач), і договір фінансового лізингу як договірне зобов’язання, в якому беруть участь дві сторони (лізингодавець і лізингоодержувач). Тому є більш доцільним викладення ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” у такій редакції: “Фінансовий лізинг – це комплекс цивільно-правових відносин з реалізації договору фінансового лізингу”.
8. Автором розглянута складна конструкція відносин лізингу, за якою лізингоодержувач набуває право на пред’явлення вимог безпосередньо продавцеві (постачальникові). На наш погляд, отриману конструкцію лізингу цілком можна пояснити, якщо визнати лізингоодержувача третьою особою в зобов’язанні з договору купівлі-продажу, причому існує певна своєрідність трактування поняття “виконання обов’язку на користь третьої особи”. У цьому випадку мається на увазі не стільки обов’язок передачі предмета лізингу продавцем безпосередньо лізингоодержувачу (як це трактують окремі російські вчені), скільки обґрунтування наступного права вимоги лізингоодержувача до продавця.
9. Розглянуто питання істотних умов договору фінансового лізингу. Відзначаючи безсумнівний крок уперед із впровадження принципу диспозитивності в цьому питанні, дисертант пропонує включити до переліку істотних умов, який регламентується ч. 2 ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, питання визначення продавця (постачальника) предмета лізингу. Саме вирішення цього питання, згідно з ст. 808 ЦК, одержує принципове значення при розподілі відповідальності та ризиків.
10. Аналізуючи предмет договору лізингу, обґрунтовується положення законодавства про те, що предметом лізингу не можуть бути цінні папери, майнові права і ін. нематеріальні активи (програмне забезпечення, бази даних тощо). Доводиться, що зазначені об’єкти цивільних прав у порівнянні з правом власності мають іншу правову природу, що не дозволяє їх застосування у вищевказаному напрямку.
11. Хоча Закон України “Про фінансовий лізинг” прямо і не передбачає обмежень щодо використання предмета лізингу, однак, виходячи з розглянутого нами поняття основних фондів, таке обмеження існує. Тому, на нашу думку, з метою більш чіткого тлумачення предмета лізингу ч. 1 ст. 3 Закону “Про фінансовий лізинг” необхідно закріпити в наступному варіанті: “Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно із законодавством до основних фондів і призначена для використання у професійних цілях”.
12. З урахуванням проблемності питання початку сплати лізингових платежів ми дотримуємося думки, що ним повинен вважатися або момент передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, або у випадку, якщо предмет лізингу є складним об’єктом, – момент закінчення монтажу і введення предмета лізингу в експлуатацію.
13. Проаналізувавши практику лізингових відносин визнано, по-перше доцільним чітка розробка графіку лізингових платежів по кожному з предметів лізингу та зазначення чіткого терміну сплати кожного платежу, по-друге закріплення в договорі фінансового лізингу обов’язку зазначення лізингоодержувачем в лізинговому платежі найменування обладнання по якому проводиться оплата та відповідного номеру платежу.
14. Проаналізувавши українське законодавство, зроблено висновок, що лізингодавцем за договором фінансового лізингу має бути юридична особа, яка є фінансовою установою, або юридична особа яка не є фінансовою установою, але взята на відповідний облік Держфінпослуг.
15. Провівши аналіз права лізингодавця стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, дисертант відзначає його протиріччя основним положенням законодавства. Вирішуючи цю проблему, на наш погляд, ч. 2 ст. 1071 ЦК повинна бути викладена в такій редакції: “Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом або договором між банком і клієнтом”.
16. Було розглянуто право лізингодавця на повернення предмета лізингу у випадку несплати лізингових платежів. Обґрунтовано, що зазначене право цілком відповідає вимогам законодавства і є ключовим правом лізингодавця, яке забезпечене його правом власності на предмет лізингу.
17. На нашу думку, процедура безспірного вилучення предмета лізингу як найбільш ефективний засіб захисту прав лізингодавця, повинна бути поширена і на інші випадки порушення зобов’язання з боку лізингоодержувача. Але при цьому критерії та порядок визначення випадку недобросовісного виконання лізингоодержувачем свого обов’язку повинні бути указані безпосередньо в Законі, щоб вищевказане право лізингодавця не було інструментом безпідставних або незаконних вимог до лізингоодержувача.
18. Досліджена специфіка відповідальності продавця предмету лізингу перед лізингоодержувачем. Такий розподіл відповідальності не властивий для традиційних інститутів цивільного права. І інститут договору купівлі-продажу, і інститут договору найму (оренди), різновидом якого є договір лізингу, не передбачають подібної конструкції відповідальності. З огляду на вищевказане, на нашу думку, існує гостра необхідність прямої вказівки подібної відповідальності продавця безпосередньо в Законі “Про фінансовий лізинг”, що усунуло б протиріччя і значно спростило б формування інституту відповідальності в лізингових відносинах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-06 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463.
4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року
№ 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
5. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.
6. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 року № 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
8. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
9. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року № 723/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68.
10. Закон України “Про виконавче провадження” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 194.
11. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
12. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року
№ 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
13. Закон України “Про страхування” від 4 жовтня 2001 року № 2745-III // “Урядовий кур’єр”. – 2001. – № 205.
14. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
15. Закон України “Про фінансовий лізинг” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.
16. Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 “Про управління майном, що є в загальнодержавній власності” // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1993. – № 7. – Ст. 52.
17. Декрет Кабінету Міністрів України вiд 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 113.
18. Постанова Верховної Ради України від 17.05.96 № 209/96-ВР “Про проект Закону України про лізинг” // Офіційний сайт ВРУ. – www.rada.gov.ua.
19. Указ Президента “Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки” від 23 лютого 2001 року № 111/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 346.
20. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних і дорожньо-будівних машин, тракторних причепів” від 21.09.1994 року № 652 // Офіційний сайт ВРУ. – www.rada.gov.ua.
21. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства” від 18 вересня 1997 року № 1031 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1998. – № 7. – С. 71.
22. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок використання коштів державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки” від 15 січня 1998 року № 25 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 95.
23. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку реєстрації договорів лізингу” від 16 червня 1998 року № 913 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 78.
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст. 69.
25. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 535 “Питання використання коштів, передбачених у державному бюджеті для операцій фінансового лізингу” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27 – Ст. 54.
26. Наказ Фонду державного майна України від 12.09.1996 року № 1365 “Про забезпечення розвитку і регулювання лізингу” // Офіційний сайт ВРУ. – www.rada.gov.ua.
27. Положення Національного банку України “Про кредитування”: Постанова Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246 // ЕІПС “Нормативні акти України”. – К.: АТ “Інформтехнологія”, 2002. – № 25.
28. Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” № 136 від 24.03.1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 22. – Ст. 131.
29. Постанова Національного банку України від 03.12.2003 року № 515 “Про затвердження Положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 111.
30. Постанова Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 100.
31. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.1995 року № 49-Р “Про склад міжвідомчої комісії з питань підготовки проектів законодавчих та інших нормативних актів, спрямованих на забезпечення подальшого впровадження лізингу у господарські відносини” // Офіційний сайт ВРУ. – www.rada.gov.ua.
32. Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів: Наказ Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2004 року № 221 // Офіційний вісник України – 2004. – № 26. – Ст. 178.
33. Положення “Про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами”: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 червня 2005 р. № 4241 // Офіційний вісник України – 2005 – № 29 – Cт. 424.
34. Порядок надання звітності фінансовими компаніями і юридичними особами — суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг можливість надавати окремі види фінансових послуг: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 12.08.2005 р. № 4451 // Офіційний вісник України – 2005. – № 36. – Ст. 77.
35. Примірний договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства у справах науки і технологій України від 3 березня 1998 р. № 59 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 507.
36. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 23 березня
1998 року № 01-8/104 “Про Закон України “Про лізинг” // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. – № 2. – С. 189-191.
37. Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 липня 2004 року № 702/11-3/1 “Щодо кола юридичних осіб, які можуть здійснювати діяльність з надання послуг фінансового лізингу” // Український дiловий тижневик “Контракти”. – 2004.– № 32.
38. Аналітичний звіт Координаційної ради з питань політики фінансового сектора при Кабінеті Міністрів України “Стан та першочергові завдання розвитку фінансового лізингу в Україні” // Офіційний сайт державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. – http://www.dfp.gov.ua.
39. Конвенція “UNІDROIT” з міжнародного фінансового лізингу від 28 травня 1988 року № 263 // ЕІПС “Нормативні акти України”. – К.: АТ “Інформтехнологія”, 2002. – № 25.
40. Конвенція про міждержавний лізинг від 25 листопада 1998 року № 179 // ЕІПС “Нормативні акти України”. – К.: АТ “Інформтехнологія”. – 2002. – № 25.
41. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” вiд 04.02.2005р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 6. – Cт. 33.
42. Федеральный закон Российской Федерации “О лизинге” от 29 октября
1998 года № 164-ФЗ. – М.: Ось-89, 1999. – 29 с.
43. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.: Информ.-изд. дом “Филинъ”, 1998. – 605 с.
44. Clark T. M. Leasing – London etc. McGrow-Hill, cop. 1978. – 307 p.
45. Cremieux-Israel D. Leasing et credit-bail mobiliers: aspects juridiques, comptables et fiscaux. – Paris: Dalloz, 1975. – 338 p.
46. Leasing Finance. – London: Euromoney Books, 1990. – P. 4.
47. Lewellen W., Long M. and McConnel J.Asset Leasing in Competitive Capital Markets, 1976 // Journal of Finance 31, June.
48. Miller M. And Upton С. Leasing, Buying and the Cost of Capital Services, 1976 // Journal of Finance 31, June.
49. Rapport sur le contract de credit-bail (leasing). UNIDROIT, 1975. Etude LIX. – Doc. 1. – P. 17.
50. World Leasing Year Book, 1996. – P. 2.
51. Агапов А.В. Лизинговые правоотношения в аграрном секторе экономики. – Уфа, 2001. – 95 c.
52. Андриасова И.В. Практические аспекты финансирования лизинга в условиях рынка // Финансы. – 1998. – № 1- С. 18-20.
53. Андрийчук В., Родионенко О. Методологические и методические предпосылки обоснования параметров соглашения финансового лизинга в аграрном секторе // Экономика Украины. – 2002. – № 10. – С. 56-64.
54. Андрійчук В.Г. Агролізинг на пореформеному етапі розвитку аграрних підприємств // Економіка АПК. – 2002. – № 10. – С. 19-24.
55. Аненкин О. Лизинг // Журнал Мобильных решений. – 1999. – № 1 // Сайт журнала – http://www.informexpress.ru/mobile/02_99/1.html
56. Анташов В. Лизинг – новая сфера кредитно-финансовых услуг //Белоруская деловая газета. – 1996. – 20 марта. – С. 8.
57. Арсентьева Е.В. Договор лизинга в современном гражданском праве России и зарубежных стран: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Казань, 2003. – 242 с.
58. Артиш В.І. Лізинг в інвестуванні сільського господарства України // Економіка АПК. – 2002. – № 1. – С. 83-86.
59. Асташкина А.В. Правовое положение лизинговых компаний // Закон и право. – 2000. – № 7. – С.11-13.
60. Асташкина А.В. Правовое положение российских лизинговых компаний в современном гражданском праве: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2001. – 182 с.
61. Баєва О.І. Лізингові відносини в аграрному секторі економіки України: Дис. ... канд. екон. наук: 08.07.02. – Мелітополь, 2004. – С. 18.
62. Балтус П. , Майджер Б. Школа европейского лизинга // Лизинг-ревю. – 1996. – № 1. – C. 31.
63. Барабаш А.Г. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб’єктів // Право України. – 2001. – № 2. – С. 76-79.
64. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. – Донецьк, 2004. – 175 с.
65. Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингу в банківській сфері (проблемні питання) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 5. – С. 25-27.
66. Барабаш А.Г. Про підстави виникнення та зміст лізингових зобов’язань // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 34-37.
67. Белов А. Лизинг во внешней торговле // Внешняя торговля. – 1997. – № 5. – С. 47-52.
68. Белов А.П. Финансовый лизинг во внешней торговле: право и практика // Право и экономика. – 1996. – № 5-6. – С. 43-49.
69. Белоус А. Лизинг в мировой экономике // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 12. – С. 111-122.
70. Бойчук Р.П. Договор лизинга: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харьков, 1997. – 188 с.
71. Боровинская Н.А., Комарова С.В. К вопросу о понятии договора лизинга // Юрист. – 2000. – № 9. – С. 2-5.
72. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – 2-е изд. – М.: Статут, 2000. – 800 с.
73. Бутенина Н. История развития лизинговых отношений в Соединенных Штатах Америки // Лизинг – ревю. – 2000. – № 9/10. – С. 31-35.
74. Васильчишина О. Лізинг у діяльності банків // Вісник НБУ. – 2003. – № 8. – С. 55-57.
75. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. – М.: Статут, 1999. – 299 с.
76. Витрянский В.В. Договор финансовой аренды (лизинга) // Специальное приложение к Вестнику ВАС РФ. – 1999. – № 10. – С. 85 – 87.
77. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 263 с.
78. Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга. – Харьков: Основа, 1994. –
220 с.
79. Газман В. Изменения в законодательстве о лизинге // Хозяйство и право. – 2002. – № 12. – С.29-44.
80. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. – М.: Фонд “Правовая культура”, 1997. – 416 с.
81. Газман В.Д. Российский лизинг в зеркале статистики // Лізинг – Ревю. – 1998. – № 5-6.
82. Гайворонський В.М., Жушман В.П. Предпринимательство, хозяйственная и трудовая деятельность: законодательное регулирование // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 9. – С. 3.
83. Гончарова Н.В. Лізинг як форма ефективної підтримки малого підприємництва // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 2. – С. 7-12.
84. Горемыкин В. Лизинг: Практическое учебно-справочное пособие. – М.: ИНФРА – М., 1997. – 384 с.
85. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов. Обязательственное право: Учебное пособие / Под ред. В.К.Пучинского, М.И.Кулагина. – М., 1989. – 293 с.
86. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь,
А.Л. Маковского, с. А. Хозлова. – М., 1996. – 800 с.
87. Гражданское право: учебник. Ч. 2./ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М., 1998. – 784 с.
88. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності // Ринок цінних паперів України. – 2002. – № 1-2. – С. 29-35.
89. Груздева А.А. Лизинг в гражданском праве России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 2000. – 163 с.
90. Дарпінянц В. Позбавлені лізингу: Оперативний схрестили з фінансовим // Контракти. – 2004. – № 4. – С. 12-13.
91. Долгушина Ю.Б. Лизинг. – М., 2002. – 128 с.
92. Жамен С., Лакур Л. Торговое право: Учебное пособие / Под ред. К. Лобри; Пер. с франц. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 251 с.
93. Зобов’язальне право / Під ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. –
900 с.
94. Ивасенко А. Лизинг: экономическая сущность и перспективы развития. – Новосибирск, 1996. – 42 с.
95. Иоффе О.С. Обязательное право. – М., 1975. – 880 с.
96. Ищенко Е.Е. Место договора финансовой аренды в системе гражданско-правовых обязательств // Академический юридический журнал. – 2002. – № 1 // Сайт журнала – http://advocat.irk.ru
97. Іванишин В.В. Лізинг та його розвиток в Україні. – К., 2002. – 56 с.
98. Іванишин В.В. Фінансовий лізинг і його роль у матеріально-технічному забезпеченні АПК // Економіка АПК. – 2001. – № 2. – С. 42-44.
99. Іванов М. Передумови та перспективи розвитку лізингу в Україні // Управління сучасним містом. – 2002. – № 10-12. – С. 117-121.
100. Ілларіонов Ю.В. Лізинг: організаційно-правові аспекти (на прикладі корпоративного управління): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Київ, 2002. –
174 с.
101. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация / АН СССР. Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1991. – 130 с.
102. Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, практика. – М., 1998. – 204 с.
103. Кабатова Е.В. Новые формы передачи машин и оборудования во временное пользование(лизинг) в гражданском праве буржуазных государств: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1981. – 149 с.
104. Капроні Р., Кисіль С. Лізинг в Україні. Проект з розвитку лізингу в Україні. МФК, 2001. – 142 с.
105. Кисель И. Договор в пользу третьего лица и лизинговые отношения // Российская юстиция. – 2001. – № 12. – С.23-24.
106. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов’язань // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 5. – С. 22-30.
107. Кисіль С. Проблемні аспекти виконання лізингових угод // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 9-13.
108. Кисіль C. Проблемні аспекти виконання лізингових угод (продовження) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 8. – С. 23-27.
109. Ковалевская Н.С. Договор в пользу третьих лиц – граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1988. – С. 15.
110. Коваленко Н., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа. – 2001. – № 1 – С. 49-52.
111. Козырь О.М. Аренда (глава 34) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 2. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель. – М., 1996. – 347 c.
112. Комаров В.Ф., Колуга Е.В., Юсупова А.Т. Аренда. Лизинг. Фирменный сервис. – Н., 1991. – 129 c.
113. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. – М., 1996. – 800 с.
114. Кононова Т.А Договор финансовой аренды (лизинга) // Законодательство. – 1998. – № 9. – С. 16-20.
115. Коняев И.В. Правовые вопросы лизинга в Российской Федерации // Правоведение. – 1996. – № 1. –С.58-59.
116. Королев С.Б. Правовое регулирование лизинга в Российской Федерации: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2002. – 160 с.
117. Коссак В.М. Правовi засади iноземного iнвестування в Українi. – Л.: Центр Європи, 1999. – 244 с.
118. Кочетков В.Н., Краева Е.В., Кочеткова О.В. Организация лизинговых операций. – К., 1998. – 103 с.
119. Кравчук Н.Р. Лизинговые отношения как предмет гражданско-правового регулирования // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред.
С.С. Алексеева. – М.: Статут, 2000. – С. 207-260.
120. Кулагин М.И. Избранные труды. – М., 1997. – 330 с.
121. Лавриненко И. Лизинг – путь к процветанию? // Юридическая практика. – 2001. – № 2. – С. 5
122. Ларіонова Л. Лізинг і розвиток фінансового сектора // Фінанси України. – 1998. – № 2. – С. 109-112.
123. Левковец Е.Н. Лизинг: терминологический аспект // Вестник Международного славянского университета. Серия “Экономика”. – 1999, Т. 2. –
№ 5. – С. 32-34.
124. Лелецкий Д.В. Пора определиться //Российская правовая газета “Экономика и жизнь – Юрист”. – 2003. – № 17. – С. 4.
125. Лизинг и коммерческий кредит. – М.: Истсервис, 1994. – 100 с.
126. Лизинговые операции // Баланс. – 1999. – № 13(242). – С. 31-40.
127. Лисименко И.Г. Договор лизинга в российском гражданском праве: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Волгоград, 1999. – 161 с.
128. Лихачева И. Что такое лизинг? Значение лизингового сектора для экономического развития // Теория и практика. – 1999. – № 1.
129. Лобанова А.Л. Перспективи розвитку ринку нетрадиційних банківських послуг // Фінанси України. – 2003. – № 3. – С. 133-139.
130. Луць В.В. Система договорів за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1. – С. 76-87.
131. Луць В.В. Строки в цивільних правовідносинах. – Львів: ЛДУ, 1992. – 108 с.
132. Ляшенко В.Н., Барановский А.А., Толмачева А.Ф. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. – Донецк, 1993. – 110 с.
133. Малинина А.Г. Правовое обеспечение лизинговой деятельности в Российской Федерации: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2003. – 171 с.
134. Малышенко К. Проблемы эффективности лизинга в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С. 21-22.
135. Малявина А.В. Лизинг и антикризисное управление. – М., 2002. – 256 с.
136. Махлин П. Не то слово // Зеркало недели. – 2003. – № 10 // Офіційний сайт журнала – http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/435/37925
137. Мегрян С.Г. Гражданско-правовое регулирование лизинга: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Ереван, 2000. – 26 с.
138. Медведков С.Ю. Лизинг в экономике США // США: политика, экономика, идеология. – 1980. – № 5. – С. 101.
139. Миронюк А. Своя копійка з чужого майна // Галицькі контракти. – 1999. –
№ 28. – С. 36-40.
140. Митяков А.В. Лизинг как форма инвестиций // Юрист. – 2003. – № 4. –
С. 34-35.
141. Міщенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу: Навчальний посібник., – К, 1997. – 138 с.
142. Мосийчук В. Лизинг от Хаммурапи до Шонфельда и его украинские перспективы // Галицкие контракты. – 1994. – № 29. – С. 14-15.
143. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. 3-е изд. – М., 1996. – 908 с.
144. Отнюкова Г. Финансовая аренда (лизинг) // Закон. – 1994. – № 10. – С. 23-27.
145. Оценка собственности и лизинговый бизнес: Учебное пособие / Под общ. ред. М.И. Лещенко. – М., 2003. – 228 с.
146. Павлуша А. Україна опановує лізинг // Вісник НБУ. – 1997. – № 2. –
С. 24-25.
147. Парнюк В. Активізація лізингу – запорука структурних зрушень в економіці // Вісник НБУ. – 2003. – № 4. – С. 49-53.
148. Парнюк В. Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 29-34.
149. Пастернак М. Проблеми і перспективи розвитку лізингових відносин в Україні як інструменту фінансування розвитку підприємництва // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 131-134.
150. Перемежко О.А. Об’єкт і предмет договору лізингу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Випуск 11. –
С. 259-264.
151. Покотило І. Правове забезпечення лізингових операцій // Вісник НБУ. – 1997. – № 2. – С. 27-28.
152. Полатай В.Ю. Правове регулювання інвестиційної діяльності: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04. – Харків, 2000. – 173 с.
153. Позики, фінлізинг, порука та не фінансові установи // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – № 41.
154. Прилуцкий Л.Н. Финансовый лизинг. Правовые основы, экономика, практика. – М.: Издательство “Ось-89”, 1997. – 272 с.
155. Радіоненко О.М. Стан та перспективи розвитку лізингу в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2003. – № 4. – С. 98-103.
156. Решетник И.А. Гражданско-правовое регулирование лизинга в Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Пермь, 1998. – 24 с.
157. Решетник И.А. Гражданско-правовое регулирование лизинга в Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Пермь, 1998. – 216 с.
158. Решетник И.А. Развитие законодательства о лизинге и некоторые вопросы правоприменения // Лизинг-ревю. – 2002. – № 5. – С. 7-10.
159. Решетнікова А.А. Лізинг як фактор структурних зрушень у трансформаційній економіці України // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2003. – № 66. – С. 35-36.
160. Решетнікова А.А. Світовий досвід розвитку лізингових відносин: здобутки і реалії України // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2002. – № 55-57. –
С. 124-128.
161. Різник В. Порівняння договору лізингу з подібними до нього за правовою природою договорами // Вісник НБУ. – 2003. – № 6. –С. 42-44.
162. Руденко М. Девять отличий аренды от лизинга // Гражданское право. – 1999. – № 3. –С. 32-35.
163. Руденко М. Обзор лизингового законодательства Украины // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 8. – С. 7-12.
164. Саблук Р.П. Фінансовий лізинг в АПК. – К., 2003. – 178 с.
165. Саниахметова Н.А. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве и его защите. – К., 1996. – 320 с.
166. Серкова Ю.А. Договор лизинга по российскому и зарубежному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.03. – Казань, 2002. – 26 с.
167. Серкова Ю.А. Содержание правоотношения финансовой аренды // Нотариус. – 2003. – № 1. – С. 19-25.
168. Смирнов А.Л. Лизинговые операции. – М., 1995. – 136 с.
169. Соколова О.М. Інвестиції в системі відтворення суспільного продукту (на матеріалах України): Автореф. Дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. – К., 2000. – 19 с.
170. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2001. – 816 с.
171. Станиславский В. Пробелы проекта нового Закона Украины “О лизинге” // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 36-39.
172. Старцев А. Юридическая сущность и правовое закрепление лизинговых операций // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 2. – С. 9-15.
173. Стативка А. О договоре лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 2. – С. 9-14.
174. Тазиев И.В. Лизинг как фактор современного экономического развития (концептуальные и организационно-практические основы). – К.: МАУП, 2000. –
35 с.
175. Трач В.П. Лізинг: теоретичні аспекти та практика. – Л., 1999. – 436 с.
176. Трофімова О. Страхування лізингових операцій // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 59-62.
177. Украинская Советская Энциклопедия., Т.6 . – К., 1981. – 550 с.
178. Усенко Я.Б. Методологічні і правові основи розвитку лізингу на Україні // Бізнес. – 1999. – № 3. – С. 49-53.
179. Усенко Я.Б. Суть, об’єкти і суб’єкти лізингу // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1998. – № 1. – С. 62-67.
180. Финансовый менеджмент: Учеб.-практ. рук. / Авт. коллектив под рук.
Е.С. Стояновой. – М., 1993. – 268 с.
181. Харин А.Н. Залог предмета лизинга // Современное право. – 2003. – № 9. –
С. 14-16.
182. Харитонов Є., Підопригора О. Деякі міркування з приводу нормотворчості // Право України. – 2000. – № 8. – С.81-84.
183. Харитонова Ю.С. Договор лизинга. – М.: Юрайт – М, 2002. – 224 с.
184. Харитонова Ю.С. Правовая конструкция лизинга: вопросы соотношения позитивного права и практики // Закон и право. – 2001. – № 2. – С. 19-23.
185. Харитонова Ю.С. Финансовая аренда (лизинг) // Законодательство. – 1998. – № 1. – С. 23-30.
186. Хобта В.М., Гайдук В.А. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні. – Донецк, 2000 – 118 с.
187. Хобта В.М., Гайдук В.А. Экономические интересы участников лизинговой деятельности // Економіка та право. – 2001. – № 1. – С. 35-41.
188. Хозяйственное право: Учебник для вузов. Т. 2 // Отв. ред. В.С. Мартемьянов. – М., 1994. – 400 с.
189. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. – М., 1992. – 253 с.
190. Хрестоматия по истории Древнего Рима / Под. ред. С.Л. Утченко. – М., 1962. – 675 с.
191. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К., 2004. – Ч. 1. – 692 с.
192. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К., 2004. – Ч. 2. – 896 с.
193. Чекмарева Е.Н. Лизинговый бизнес. – М., 1994. – 127 с.
194. Шаталов С.С. Новая концепция юридической природы лизинговых отношений // Юрист. – 2001. – № 1. – С. 16-26.
195. Шевченко О. Проблеми правового регулювання лізингу в сучасному законодавстві // Право України. – 1999. – № 8. – С. 24-27.
196. Шевченко О., Мринська О. Лізинг – альтернатива банківському кредитуванню // Банківська справа. – 2000. – № 4. – С. 31-41.
197. Шимкович М. Существенные условия и форма договора лизинга // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2003. – № 5. – С. 125-129.
198. Шпитлер Х.-И. Практический лізинг. – 2-е изд. / Пер. с нем. – М., 1991. –
163 с.
199. Якубівський І.Є. Договір фінансового лізингу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Л., – 2003. – 17 с.
200. Якубівський І.Є. До питання про правову природу лізингу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. -К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, – 2001. – С. 312-315.
201. Якубівський І.Є. Договір фінансового лізингу: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Львів, 2003. – 196 с.
202. Якубівський І.Є. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 41-42.
203. Якубівський І.Є. Структура договірних зв’язків при здійсненні фінансового лізингу // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 50-52.