ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКЛАМИ (ЦИВІЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
Розділ 1 Теоретико-правові проблеми регулювання рекламних відносин
1.1. Джерела правового регулювання рекламних відносин. . . . . . . 11
1.2. Характеристика цивільних правовідносин в сфері реклами . 29
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77

Розділ 2 Система договорів у рекламних відносинах
2.1. Загальна характеристика договірного регулювання рекламних відносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .82
2.2. Договори на створення реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98
2.3. Договори на розміщення і розповсюдження реклами . . . . . .116
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

Розділ 3 Проблеми захисту прав учасників рекламних відносин
3.1. Способи захисту прав учасників рекламних відносин . . . . . 131
3.2. Цивільно-правова відповідальність учасників рекламних відносин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .144
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..168

Висновки до дисертації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .181

Вступ
Актуальність теми. Роль і значення непрямих методів впливу на перебіг політичних і економічних процесів швидко зростає. Провідне місце серед так званих м’яких методів впливу належить інформаційним засобам [ , p.630-648], зокрема рекламі, що є невід’ємним атрибутом сьогодення, змінює громадську думку, рух товарів, обсяги продаж, результати виборів [ , с.52-55], і водночас є сферою підприємницької діяльності. Цей факт, а також зростання ролі рекламної діяльності при переході на ринкову модель господарської системи викликають першочергову потребу в удосконаленні цивільно-правових відносин, пов’язаних із рекламою, шляхом оптимізації правової бази її регулювання.
Сучасна реклама як вагомий чинник розвитку ринкових відносин з’явилася в інформаційному просторі незалежної України недавно, і процеси, що забезпечують її існування, вимагають пильної уваги законодавця. Започаткування правового регулювання реклами в розумних межах і на належному рівні є завданням особливої ваги, оскільки сприяє розвою національної економіки, політики та активізації суспільного життя і дозволяє визначити необхідний баланс між інтересами публічними, з одного боку, та інтересами окремої особи, юридичних осіб, професійних об’єднань, громадських організацій у сфері реклами – з іншого.
Вирішення поставленого завдання ускладнюється тим, що традиції рекламної справи в Україні були перервані на більш як півстоліття, що зумовило цілковиту відсутність як цивілізованої практики реклами, механізмів її саморегулювання, так і усталених доктринальних підходів до розуміння її інституційних особливостей. Як самостійне явище реклама не отримала належного висвітлення у юридичній науці країн пострадянського простору і супроводжувалась запізнілим правовим регулюванням.
Актуальність теми дослідження спричинена також потребами судової практики, де виникають труднощі в правозастосуванні.
Ступінь дослідження теми. У цивілістичній науці дослідження проблем регулювання рекламних відносин носило несистемний характер; в СРСР окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у дисертаційних та монографічних працях Арієвича Є.А., Бергмана Г.О., Гринберга Т.Є., Зеніна І.А., Іванова В.І., Кентлера А.А., Малеїної М.М. Серед сучасних вітчизняних правників окресленою проблематикою займались Дахно І.І., Мамутов В.К., Письменицький А.А., Попов А.А., Чувпило О.О., Саніахметова Н.О., а в Російській Федерації – Жилінський С.Е., Романець П.В., Свердлик Г.О., Хохлов Д.В., інші науковці.
Дисертаційні дослідження окремих аспектів реклами в Україні виконали Черемнова А.І. (“Правове регулювання комерційної реклами”, спеціальність 12.00.04), Шишка О.Р. (“Договір на створення та розповсюдження реклами”, спеціальність 12.00.03), Кузнєцова З.В. (“Управління у сфері рекламної діяльності: організаційно-правовий аспект”, спеціальність 12.00.07). Відсутність комплексних спеціальних досліджень реклами з урахуванням єдиних підходів до правового регулювання рекламних відносин зумовлює потребу переосмислення цивільно-правової сутності реклами та механізмів її правового регулювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планових тем роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” на 2002-2004 роки (номер державної реєстрації 0103U005937) та “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України” на 2005-2008 роки (номер державної реєстрації 0105U004945). Автор був безпосередньо залучений до їх розробки як аспірант кафедри цивільного права і процесу.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз цивілістичних проблем правового регулювання рекламних відносин для обґрунтування нових теоретичних концепцій, виявлення прогалин, колізій та формулювання пропозицій щодо їх усунення шляхом внесення змін та доповнень до законодавства, рекомендацій щодо практичного застосування норм чинного законодавства при здійсненні та захисті суб’єктивних цивільних прав у сфері реклами.
Для досягнення цієї мети в межах дисертаційного дослідження сформульовано такі завдання:
 з’ясувати зміст суб’єктивного права на рекламу, його місце серед інших прав у системі цивільного права України, особливості суб’єктного складу;
 охарактеризувати рекламу і рекламну діяльність як об’єкт цивільно-правового регулювання;
 визначити місце і роль реклами як об’єкта цивільного обігу;
 визначити систему законодавства про рекламу, його місце в національному законодавстві, обґрунтувати перспективи його розвитку, визначити місце норм цивільного права у масиві правових норм про рекламу, виявити проблеми співвідношення нормативних актів, що регулюють рекламу;
 класифікувати вимоги до реклами, встановити їх відповідність сучасним потребам правового регулювання;
 виявити специфіку договірних відносин, пов’язаних зі створенням, розміщенням та розповсюдженням реклами;
 розглянути цивільно-правові способи захисту прав та інтересів суб’єктів рекламних відносин;
 з’ясувати розмір та підстави відшкодування збитків у рекламних правовідносинах;
 сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері рекламних відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері створення, розміщення, розповсюдження реклами, які врегульовані цивільним правом.
Предметом дослідження є проблеми застосування законодавства у процесі забезпечення цивільних прав та інтересів учасників рекламних правовідносин та третіх осіб.
Методологічну основу дослідження складає комплекс загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Діалектичний метод дозволив розглянути тенденції розвитку правового регулювання рекламних відносин, метод системно-структурного аналізу застосовувався у дослідженні рекламних відносин у їх взаємозв’язку; історико-правовий метод дозволив виокремити особливості становлення реклами в Україні; порівняльно-правовий застосовувався для вивчення правотворчого досвіду та нормативних актів інших країн, а також при з’ясуванні спільних і відмінних ознак реклами і публічної оферти; формально-юридичний використовувався при аналізі змісту актів цивільного законодавства та практики його застосування. При з’ясуванні суті окремих понять рекламної діяльності використовувалися також логічний та граматичний методи.
Теоретичну основу дослідження склали праці російських та вітчизняних цивілістів та представників інших галузей права: Агаркова М.М., Абрамова В., Алексеєва С.С., Антимонова Б.С., Безклубого І.А., Бобрової Д.В., Брагінського М.І., Братуся С.М., Вільнянського С.Й., Вітрянського В.В., Грибанова В.П., Йоффе О.С., Кабалкіна А.Ю., Калятіна В.О., Копилова В.А., Коссака В.М., Красавчикова О.А., Кудрявцева В.М., Луця В.В., Малеїна М.С., Недбайла П.Є., Новицького И.Б., Лунца Л.А., Ойгензихта В.А., Підопригори О.А., Полєніної С.В., Пугинського Б.І., Ромовської З.В., Рясенцева В.А., Раєвича С.І., Самощенка І.С., Стефанчука Р.О., Тархова В.А., Халфіної Р.О., Харитонова Є.О., Шершеневича Г.Ф., Толстого Ю.К., Сергеєва А.П., Яковлєва В.Ф. та інших. Дисертант також спирався на праці зарубіжних вчених: Барнса Дж., Карі П., Плахти М., Шермана М., Райнера О., Вайтса М., Байта С., Джонсона Т., Жулавської С., Шміттгофа К. та інших. У комплексному вивченні теми використані і роботи спеціалістів рекламної справи: Гермогенової Л.Ю., Гольмана І.А., Добробабенко І.С., Музиканта В.Л., Уперова В.В., Уткіна Є.А., Кочеткової А.І., Крилова І.В., Рівса Р., Ученової В.В., Старих Н.В., Семенова Б.Д., Феофанова О.Ф., Сендіджа Ч., Ротцолла Р., Фройбургера К., Хромова Л.Н.
Дисертантом опрацьована сучасна договірна практика учасників рекламних відносин. Досліджується також практика застосування рекламного законодавства, зокрема судова, міжнародно-правові документи, що регулюють питання рекламної діяльності. Використані дані з періодичних видань, засобів масової інформації, деякі статистичні дані тощо. Досліджено досвід регулювання реклами за кордоном з метою порівняння і визначення раціональних меж його використання у законодавстві про рекламу України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є монографічним комплексним дослідженням цивільно-правових проблем рекламної діяльності в Україні та недавно сформованих механізмів її правового забезпечення, системи регулювання рекламних відносин; визначено поняття, галузеву приналежність права на рекламу та з’ясовано такі цивільно-правові аспекти існування реклами в суспільстві, як її роль в укладенні договору, суб’єктивне право на рекламу, стан договірного регулювання рекламних відносин, способи та особливості захисту цивільних прав та інтересів у рекламних відносинах. Завдяки цьому дослідження заповнює прогалини у вітчизняній цивілістичній науці і надає можливість отримати цілісне уявлення про процес правового регулювання реклами в Україні.
З’ясування суті реклами та змісту права на рекламу в даній роботі обмежене лише дослідженням цивілістичних аспектів цих явищ; за межами детального аналізу свідомо залишені соціальні, економічні, адміністративні та фінансово-правові складові. Це пояснюється тим, що, зокрема, соціально-психологічні та економічні аспекти вже досліджені у вітчизняній та світовій науці; адміністративні ж та фінансові моменти реклами можливо висвітлити, лише усвідомивши цивільно-правову суть та зміст рекламних відносин.
Доктринальні джерела, аналіз законодавства про рекламу та практики його застосування, спеціальної літератури дали можливість обґрунтувати положення, висновки та пропозиції, що складають наукову новизну дисертаційного дослідження і виносяться на захист:
 аналіз правових ознак законодавчого визначення реклами і її видів та пропозиції з його удосконалення ґрунтуються також на вперше виокремлених з цією метою інформаційній та конкуренційній функціях реклами в суспільстві;
 додатково обґрунтовується проблема комплексності законодавства про рекламу, його структура та вперше визначаються його характерні особливості;
 набули подальшого розвитку та уточнення положення про публічну оферту та співвідношення її з рекламою; вперше наголошується, що, за загальним правилом, від публічної оферти рекламу відрізняє її неконкретність в частині істотних умов договору, що унеможливлює негайний акцепт, та наявність просторового і часового проміжку між вибором контрагента та самим акцептом;
 на підставі аналізу змісту рекламних відносин аргументується висновок про наявність у них трьох рівнів: цивільно-правового, адміністративно-правового та неправового в частині взаємовідносин із громадськими, в т.ч. саморегулівними організаціями;
 набули подальшого розвитку доктринальні положення стосовно суб’єктивних цивільних прав особи, і зокрема особистих немайнових прав особи в рекламних відносинах; виокремлено та визначено активне та пасивне право на рекламу, що різняться за змістом;
 аргументується положення про те, що рекламний договір має змішаний характер, поєднує два самостійні договори: договір на створення (виробництво) і договір на розміщення та розповсюдження реклами; а специфіка його предмету породжує синтез у ньому елементів договору підряду та договору про надання послуг;
 пропонується авторське визначення рекламного договору як цивільно-правового договору, в силу якого рекламіст (розповсюджувач) зобов’язаний за завданням рекламодавця та за його рахунок виготовити, розмістити або розповсюдити рекламу, а рекламодавець – оплатити виконане. Зроблено висновок про розподіл у рекламному договорі інтересу щодо реклами як бажаного кінцевого результату діяльності і щодо самої діяльності як процесу її розміщення та розповсюдження, що дає нам підстави визначати юридичну природу рекламного договору, виділити його специфіку та провести відмежування від інших, насамперед авторських, договорів;
 вперше запропоновано уточнити поняттєвий апарат законодавства про рекламу та законодавчо закріпити виділення в окремі види недобросовісної, недостовірної, неетичної, прихованої реклами в межах загальної категорії неналежної реклами;
 вперше обґрунтовується висновок про потребу з метою послідовного забезпечення права на захист порушених у рекламних відносинах прав закріпити за постраждалою особою право вимагати від рекламорозповсюджувача або продавця надати відому йому інформацію про рекламодавця чи виробника реклами, яка необхідна для вчинення позову;
 набули подальшого розвитку положення про підстави та умови відповідальності за рекламні правопорушення.
Практичне значення дисертаційної роботи. Робота має цільову практичну спрямованість, оскільки, крім теоретичних висновків і узагальнень, зроблено конкретні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства про рекламу. Окремі теоретичні підходи можуть стати відправними пунктами для подальшого удосконалення правової бази регулювання реклами і упорядкування правозастосувальної практики.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці окремих розділів підручників та навчальних посібників, при читанні спецкурсів і проведенні семінарів з питань практичного застосування рекламного законодавства та враховані для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки, пропозиції до законодавства України, що містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Автор виступав з науковими доповідями і повідомленнями за матеріалами дисертації на таких тематичних конференціях: 1) науково-практична конференція Національного університету “Києво-Могилянська академія” (м. Київ, 2001); 2) міжвузівська науково-практична конференція, присвячена п’ятій річниці Конституції України (м. Миколаїв, 2001); 3) науково-методична конференція Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська академія” (м. Миколаїв, 2001); 4) І міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2004); 5) ІІ міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2005); 6) Міжнародна науково-практична конференція “Право ХХІ століття. Становлення та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2005); 7) Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми цивільного і господарського права”, МАУП (м. Київ, 2006); 8) ІІІ міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2006).
Основні теоретичні положення дисертації використовуються автором під час читання лекцій та проведення семінарських занять з академічних курсів “Цивільне право”, “Договірне право”, “Інформаційне право”, “Правове регулювання підприємницької діяльності” у Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені у семи статтях, три з них – у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, у які об’єднано сім параграфів, висновків, додатків і списку використаних джерел (280 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки друкованого тексту, з них 22 сторінки займає список використаних джерел.

Список литературы

Висновки до дисертації

1. Реклама регулюється комплексними актами законодавства, що складають цілісну систему із такими ознаками: множинність джерел, домінування підзаконних актів у механізмі правового регулювання, динамізм і нестабільність, комплексність норм. Пропонується поділяти законодавство про рекламу за: а) змістом правового регулювання та б) сферою правового регулювання і місцем в системі законодавства України.
Пропонується визначати право реклами в об’єктивному розумінні як сукупність норм, що регулюють відносини з приводу розповсюдження особливого виду інформації у конкурентному середовищі, пов’язаного з активною формою впливу на особу.
2. Наявність загальних законодавчих вимог до реклами за сферою та спеціальних (щодо видів реклами, реклами в окремому інформаційному середовищі, реклами окремих товарів та скерованої до неповнолітніх) визначає необхідною таку структуру Закону “Про рекламу”: преамбула; Розділ 1. Загальні положення, з визначенням основних понять, загальних принципів і засад рекламної діяльності; Розділ 2. Загальні вимоги до реклами, з вимогами до реклами та окремих її видів за способом розповсюдження; Розділ 3. Окремі види реклами, з особливими вимогами до комерційної (в тому числі і до реклами окремих видів товару), соціальної реклами та відсильною нормою про те, що особливості політичної реклами регулюються окремим Законом; існуючий Розділ 4. Контроль за дотриманням та відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
3. Засадничими при визначенні правових ознак реклами, що відмежовують її від інших видів інформації, повинні стати її інформаційна і конкуренційна функції. Також слід визначити поняття рекламної діяльності, яке використовується і практиками рекламної справи, і у законодавстві про рекламу, та уточнити інші поняттєві категорії, пов’язані з регулюванням рекламної діяльності.
Пропонуємо: ч. 9 ст. 1 Закону “Про рекламу” викласти у такій редакції: Реклама – це інформація про товар, особу чи ідею, викладена особливим чином в об’єктивній формі, призначена для розповсюдження з метою сформувати або підтримати обізнаність окремої групи споживачів реклами та їх інтерес щодо таких ідеї, особи чи товару; та доповнити ч. 3 ст. 9 словом “ідеї” після слів “особи” в обох випадках;
доповнити ст. 1 Закону України “Про рекламу” такими визначеннями:
Комерційна реклама – реклама, що здійснюється з метою збільшення обсягів продаж товару на ринку.
Політична реклама - це реклама суб’єктів політичного і виборчого процесів, їхніх програм і платформ, що покликана формувати громадську думку на користь одного чи кількох з них.
Рекламна діяльність – підприємницька діяльність щодо замовлення, створення і розповсюдження реклами з метою отримання ринкових переваг чи соціального ефекту.
Рекламні засоби – прийоми та методи, що визначають зміст та форму реклами.
Технічні носії реклами – будь-які матеріальні носії інформації, які містять рекламу, доступну для сприйняття людиною;
Виключити з тексту Закону України “Про рекламу” частину 3 ст. 5.
4. Пропонується розрізняти в межах суб’єктивного права на рекламу активне право на рекламу як закріплену за рекламодавцем юридичну можливість збирати, формулювати та розповсюджувати відомості про власну особу, товар чи ідею з метою стимулювання до них інтересу і пасивне право на рекламу як закріплену за споживачем реклами юридичну можливість отримувати належну рекламну інформацію, інформацію про рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами з метою захисту власних інтересів. Право на рекламу, як різновид інформації і конкуренційний чинник, є складним явищем, що містить особисті немайнові та майнові правомочності.
5. Рекламні агентства, як професійні учасники рекламного ринку, що сприяють належному здійсненню активного і пасивного права на рекламу, розглядаються як різновид інформаційних агентств. Статус рекламного агентства вимагає уточнення в частині державної реєстрації, а тому пропонується визнавати рекламне підвидом інформаційного агентства і доповнити ст. 1 Закону “Про інформаційні агентства” визначенням: рекламне агентство є зареєстрований як юридична особа суб’єкт інформаційної діяльності, що діє з метою створення, розміщення та розповсюдження рекламної інформації.
6. Для вдосконалення охорони прав та інтересів споживачів реклами пропонується доповнити ст. 6 Закону “Про рекламу” частиною 2 такого змісту:
Стиль та лексика рекламного повідомлення повинні відповідати загальновизнаним морально-етичним нормам, діючим правилам правопису та граматики, в тому числі і при здійсненні перекладу з інших мов.
У зв’язку з цим ч. 2, 3 вважати частинами 3, 4.
7. Пропонується доповнити Закон “Про рекламу” статтею 11-1 такого змісту: Реклама товару, що пройшов перевірку або тестування.
Не дозволяється використовувати в рекламі твердження про тестування або перевірку товару у вигляді посилань на переконання, ім’я або досвід будь-якої особи-фахівця (фізичної чи юридичної), яка не є рекламодавцем. Результати тестувань або перевірки повинні підтверджуватися відповідним документом, виданим і оформленим у встановленому порядку. Посилання на відповідний документ в рекламі обов’язкове.
8. Пропонується доповнити ст. 21 Закону “Про рекламу” частиною 5 такого змісту:
Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна супроводжуватися попередженням такого змісту: “Перед застосуванням порадьтеся з лікарем”. Попередженню має бути відведено не менше 10 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону попередження;
та частиною 12 такого змісту:
Забороняється безкоштовне розповсюдження дрібної рекламної
атрибутики та спецодягу з логотипами фармацевтичних фірм серед персоналу медичних установ державної форми власності.
9. Доповнити ст. 23 Закону “Про рекламу” частиною 1 такого змісту:
Реклама цивільної зброї, в т.ч. мисливської, не повинна містити:
зображень безпосереднього її застосування та його наслідків, що демонструють біль, страх, безпорадний стан підстреленої тварини;
закликів до самовільного чи безконтрольного знищення живої природи або тверджень про безкарність такого знищення.
Частину 1 даної статті вважати ч. 2 і викласти у такій редакції: реклама інших видів зброї може здійснюватися і далі по тексту.
10. Доповнити ч. 3 ст. 7 Закону “Про рекламу” після слів “пристойності” словами “або негативно впливають на психологічний стан споживача”.
11. Пункт 1 та пп. 3, 4, 5 частини 10 ст. 8 Закону вважати окремими статтями та перемістити у Розділ 3 Окремі види реклами;
Пункт 1 ч. 10 ст. 8 викласти в такій редакції:
Реклама послуг, пов’язаних з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю
Реклама послуг, пов’язаних з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна супроводжуватися інформацією про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати не менше 5% загальної площі (обсягу) всієї реклами, а у теле-, радіо- та іншій аудіорекламі подаватися у вигляді текстової (титрованої) ремарки або ремарки диктора, ведучого: “виконання під фонограму” або “виконання без фонограми”.
Частину 3 ст. 8 доповнити після слів “умови” словами: “в тому числі порядок зголошення осіб, що виграли, дані про банківську гарантію виплати виграшу, кінцевий термін виплати виграшів,”.
12. Специфіка предмета рекламного договору зумовлює одночасну присутність у ньому елементів договору підряду та представницьких (посередницьких) договорів та наявність розподілу ризику між контрагентами як суб’єктами підприємницької діяльності. Рекламний договір пропонується визначати як цивільно-правовий договір, в силу якого рекламіст (розповсюджувач) зобов’язаний за завданням рекламодавця та за його рахунок виготовити, або розмістити, або розповсюдити рекламу, а рекламодавець – оплатити виконане. Оскільки для рекламодавця у рекламному договорі важлива і реклама як кінцевий результат виконання договору, і рекламна діяльність як процес її розміщення та розповсюдження, це дозволяє визначати рекламний договір змішаним, складеним, коммутативним, казуальним, взаємним, як правило, консенсуальним оплатним договором, що об’єднує окремі договори: на створення реклами і про надання рекламних послуг з розміщення та розповсюдження реклами.
13. Предмет договору на створення реклами визначає його специфіку: наявність окремих етапів виконання робіт, зацікавленість рекламодавця в його результаті як в проміжному, з точки зору кінцевої мети, право рекламодавця заявляти вимоги до майбутньої реклами та контролювати хід виконання договору на окремих його етапах, а також відмовитись від використання готових зразків. Виходячи із суті рекламного договору, особливостей предмета та взаємин сторін, для обопільного захисту інтересів рекламодавця і рекламіста необхідними і істотними умовами договору на створення реклами видаються: пункт про конфіденційність обох сторін та передачу реклами за окремим авторським договором; визначеність сторін з приводу згадування імені автора у рекламному зразку.
14. Від авторських договорів замовлення договір на створення реклами відрізняють жорсткіші умови його виконання, що диктуються замовником, законодавцем з метою дотримання суб’єктивних цивільних прав третіх осіб, а також специфіка оплати праці автора (висловлюється теза про необхідність додаткового заохочення автора вдалої реклами за продовження строку її використання).
У рекламі може використовуватися будь-який об’єкт права інтелектуальної власності, зокрема авторського права, із отриманням дозволу автора/особи, що володіє авторськими правами та чітким визначенням способу та обсягу використання в авторському чи ліцензійному договорі. Використання в рекламі об’єктів інтелектуальної власності схоже з використанням зовнішнього вигляду чи імені фізичної особи. Пропонується:
доповнити ст. 6 Закону “Про рекламу” частиною 4: “Твори літератури і мистецтва можуть використовуватися в рекламі в тому вигляді, зокрема тією ж мовою, в якому їм надана правова охорона”;
доповнити абз. 8 ч. 1 ст. 8 Закону після слова “ім’я” словами “зовнішній вигляд чи його складові (голос, жести, манеру одягатися, ходу)”, а після слів “цієї особи” словами “чи її спадкоємців”.
Рекламодавець, керуючись доцільністю, може подавати рекламу чи її окремі елементи на державну реєстрацію для охорони як самостійний твір, торговельну марку, а технічні носії реклами – як винахід.
15. За договором на створення реклами виробник реклами зобов’язується згідно із замовленням і за рахунок рекламодавця виготовити рекламу з обумовленими характеристиками (стосовно змісту, кількості, типу носія тощо).
За договором на розміщення (розповсюдження) реклами рекламіст (виробник реклами або її розповсюджувач) зобов’язаний за рахунок рекламодавця розмістити (розповсюдити) рекламний оригінал-макет способами, узгодженими із рекламодавцем.
Законодавчі вимоги до розміщення реклами слід уточнити:
доповнити ч. 2 ст. 16 абзацом 3 такого змісту:
Зовнішня реклама із джерелами звуку та вібрації повинна розміщуватися поза зоною досяжності квартир житлового фонду, закладів освіти, лікувальних установ, культових та релігійних споруд, пам'яток історії та культури;
вважати абз. 6 ст. 8 Закону (гучність звуку реклами) частиною 1 ст. 13: Реклама на телебаченні і радіо.
16. Оскільки використання особою адміністративного порядку захисту є додатковою гарантією її прав і інтересів у рекламних відносинах, проте не може забезпечити повноцінного захисту від порушення її суб’єктивних цивільних прав, в нормах Закону “Про рекламу” слід передбачити право на звернення до суду не лише споживачів, але й усіх учасників рекламних відносин та осіб, чиє суб'єктивне право порушено.
Пропонуємо доповнити ст. 27 частиною 3 такого змісту: “особа, чиї права чи інтереси порушено в процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами, може звертатися до суду за захистом порушених прав у порядку, передбаченому законом”.
У зв’язку із даним доповненням ч. 12 ст. 27 вилучити.
17. З метою послідовного забезпечення споживачеві права на захист, доповнити ст. 27 Закону “Про рекламу” ч. 4 такого змісту: “особа, права якої порушено, має право вимагати від рекламорозповсюджувача або продавця рекламованого товару надати відому йому інформацію про рекламодавця чи виробника реклами, яка необхідна для захисту порушених прав”.
Доповнити п. 3 ч. 1 ст. 29 після слів “розповсюджувачів реклами” словами “та споживачів реклами”.
18. Потреби правозастосування, зумовлені багатоваріантністю можливих порушень у рекламі, вимагають проведення класифікації реклами за характером цих порушень і внесення до Закону “Про рекламу” таких змін:
у ст. 10 Закону “Про рекламу” замінити слово “недобросовісна” по тексту на “неналежна” у відповідному відмінку.
Доповнити ст.1 такими визначеннями:
Недобросовісна реклама – реклама, що містить некоректні порівняння рекламованого товару з іншим товаром або висловлювання, що порочать честь, гідність, ділову репутацію юридичних чи фізичних осіб, які не користуються рекламованими товарами, або конкурента, а також вводить або може ввести в оману споживачів шляхом імітації (копіювання чи наслідування) загального проекту, тексту, рекламних формул, зображень, музичних чи звукових ефектів з реклами інших товарів, зловживає довірою фізичних осіб або недостатністю у них досвіду, знань, в тому числі в зв’язку з відсутністю в рекламі частини істотної інформації.
Недостовірна реклама – реклама, що містить відомості, які не відповідають дійсності, щодо товару, його визнання чи рекомендацій, умов придбання чи обслуговування, наявності охоронних документів.
Неетична реклама – реклама, що порушує загальноприйняті норми гуманності та моралі шляхом уживання образливих слів, порівнянь, образів стосовно раси, національності, роду занять, спеціальних категорій, вікової групи, статі, мови, релігійних, філософських, політичних та інших переконань фізичної особи; ганьбить державні символи, національну валюту чи валюту іншої держави, релігійні символи, об’єкти мистецтва, які є національним чи світовим культурним надбанням.
Прихована реклама – реклама, що має неусвідомлений споживачем вплив на його сприйняття, безпосередньо діє на його підсвідомість, в тому числі шляхом використання спеціальних відеовставок (подвійного звукозапису), або іншими способами в радіо-, теле-, відео-, аудіо- та кінопродукції, а також в іншій продукції, де є технічна можливість застосування прихованої інформації.
У зв’язку з цим внести корективи до тексту Закону “Про рекламу”.
19. Учасники рекламних відносин повинні нести солідарну відповідальність перед споживачем реклами за спричинені в процесі рекламної діяльності порушення суб’єктивних прав з подальшим пред’явленням відповідачем регресного позову до винного суб’єкта на загальних засадах ст. 1166 ЦК.

Список використаних джерел
J.S. Nye, Jr, and W. A. Owens. America’s Information Еdge // Strategy and Force Planning Faculty, National Security Decision Making Department, Naval War College. R.M.Lloyd, course director; H.C.Bartlett... [et al.]. — 2nd ed. — 742 p.
Doing business with the West. /Gen. ed. Reuvid, Jon; Bennet, R. – London, Kogan Page LTD, 1993. – 268p.
Ученова В.В., Старых Н.В. История рекламы. Детство и отрочество. – М.: Смысл, 1994. – 96с., ил.
Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Издательство МГУ, 1992. – 192с.
Плиский Н. Реклама. Ея значеніе, происхожденіе, исторія. Примъры рекламированія. – 175с.
Музыкант В.Л. Реклама: международный опыт и российские традиции. – М.: Право и закон, 1996. – 220с.: ил.
Музыкант В.Л. Реклама: функции, цели. каналы распространения: Курс лекций. –Ч.2.- М.: Международный независимый эколого-политический университет, 1997. – 104с.
Уперов В.В. Реклама – ёё сущность, значение, историческое развитие, психологические основы. – 1932. // В кн.: Гермес. Торговля и реклама. (Сборник. Ред. – сост. Б.М.Матвеев) СпБ., ТОО «Аллегория»; АО «Санкт-Петербург оркестр», 1994. – 473с. С. 361-473.
Shearman M., Rayner O. The Press Law of Foreign Countries. – London, 1926. – 162 р.
Информация Института Бизнеса и Права (Москва) //www.st.7.ru:8101/book/html, станом на 04.06. 2001р.
Сборник законодательных и иных правовых актов и документов о рекламе /Отв.ред. Г.А.Свердлык. – М.:Статут, 2001. – 203 с.
Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринима-тельской деятельности): Учебник для вузов. - 3-е изд., изм.и доп. – М.:НОРМА, 2000. – 672 с.
Семенов Б.Д. Рекламный менеджмент / Учебное пособие для студентов эконом. специальностей ВУЗов. – Мн., Эко-перспектива, 1999. – 268 с.
Шишков Ю.В. Капиталистическая экономика без компаса. – М.: Экономика, 1981. – 324с.
Хохлов Д.В. Законодательство о рекламе сегодня. – СПб: Изд. Дом “Нева”, М.:”ОЛМА-ПРЕСС”, 2002. – 320 с.
Сэндидж Ч., Ротцолл Р., Фройбургер К. Реклама: теория и практика. – М.: Прогресс, 1989. – 602 с.
Plachta, M. Przeslanki i zasady odpowiedalnosci prawnej w dzialalnosci reklamowej.// Ruch Prawniczy, Economiczny i Socjologiczny/ - z.2 / 1990. – S.61-78.
Декрет СНК “Про учреждение государственной монополии на объявления” от 07(20).11.1917.//Свод указов и постановлений Правительства. – 1918. - №4.
Декрет СНК «Про коммерческие объявления» от 05.04.1918.// Свод указов и постановлений Правительства. – 1918. - №8.
Декрет СНК “Про государственную монополию на рекламу” от 23.04.1919 г. .// Свод указов и постановлений Правительства. – 1919. - №4.
Феофанов О.Ф. Реклама: новые технологии в России. – СПб., М.,Х., Минск: Питер, 2000. – 376 с.
Гермогенова Л.Ю. Эффективная реклама в России. Практика и реализация. М.: Партнер ЛТД, 1994. – 252с.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91р., із зм. і доп.//Відомості Верховної Ради України, 1991, N 29, ст. 377.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.91р., із зм. і доп.// Відомості Верховної Ради України, 1991, N 30, ст.379. - В редакції Закону N 3161-IV (3161-15) від 01.12.2005 // Відомості Верховної Ради України, 2005, N 53, ст. 503.
Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.92р. (втратив чинність) //Відомості Верховної Ради України, 1992, N 21, ст.296
Закон України “Про інформацію” від 02.10.92р., із зм. і доп.//Відомості Верховної Ради України, 1992, N 48, ст.650.
Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.92р., із зм. і доп.//Відомості Верховної Ради України, 1993, N 1, ст. 1.
Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.93р., із зм. і доп.// Відомості Верховної Ради України, 1993, N 50, ст.472.
Закон України “Про телебачення й радіомовлення” від 21.12.93., із зм. і доп. //Відомості Верховної Ради України, 1994, N 10, ст. 43. – В редакції Закону України вiд 12.01.2006.// Офіційний вісник України вiд 01.03.2006 - 2006 р., № 7, ст.339.
Указ Президента України „Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі” від 5.12.1994р. N 723/94 (втратив чинність)//Голос України. – 1994. – 13 грудня. – с.2.
Российское законодательство о рекламе: Практический комментарий. – С.С.Завидова, П.В.Крючкова, Е.В.Павловец и др. – М.: Новый юрист, 1997. – 160с.
Закон України “Про рекламу” 1996р.// Відомості Верховної Ради України, 1996, N 39, ст. 181. - В ред. Закону N 1121-IV від 11.07.2003// Відомості Верховної Ради України, 2004, N 8, ст.62, ., із зм. і доп.
Поленина С.В. Законодательство в Российской Федерации. – М.: Норма, 1996.
Конституція України від 28.06.1996р. //Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141
Закон України “Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р. N 1906-IV
// Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 30, ст. 138.
Декларація про Державний Суверенітет України від 16.07.90р.//Відомості Верховної Ради України, 1990, N 31, ст.429.
Рекомендації ВГСУ “Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності” від 10.06.2004 № 04-5/1107//Вісник Вищого господарського суду України. – 2004. - № 16. – ст.57.
Інформаційний лист ВГСУ “Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності” від 08.10.2003 N 01-8/1199 //Вісник Вищого господарського суду України. – 2003. - № 23. – ст.93.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.//Офіційний Вісник України, 2003, N 11, ст. 461.
Литовкин В.Н., Рахмилович В.А., Садиков О.П. Концепция развития гражданского законодательства // Правовая реформа: концепция развития российского законодательства. – М.: Право и закон, 1995. – 277с.
Цивільне право України: Підручник/ Є.І.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776с.
Господарський кодекс України від 16.01.2003р.//Офіційний Вісник України, 2003, N 11, ст. 462.
Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.96р., із зм. і доп.// Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 36, ст. 164.
Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001р., із зм. і доп.// Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 12, ст. 64.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.93р.// Відомості Верховної Ради України, 1994, N13 від 29.03.94. - В ред. Закону N 2627-III від 11.07.2001, Відомості Верховної Ради України, 2001, N 43, ст.214.
Крылов И. Политическая реклама на телевидении не повлияла на избирателей.//Финансовые известия. – 1996. - № 4.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25.04.2004, із зм. і доп.//Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 27-28, ст.366.
Ю.Бурбан. Проблеми законодавчого врегулювання політичної реклами // Економіка, фінанси. Право. – 1998. - № 7. – с. 29-30.
Музыкант В.Л. Реклама: функции, цели. каналы распространения: Курс лекций. –Ч.1.- М.: Международный независимый эколого-политический университет, 1996. – 107с.
Кузнєцова З.В. Управління у сфері рекламної діяльності: організаційно-правовий аспект: автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.07 – Х., Нац. юрид. акад. ім. Я.Мудрого, 2003. – 19 с.
Кентлер А.А. Реклама в современных политических процессах (Национальные особенности и тенденции глобализации): Автореф. дисс. ... канд.полит.наук: 23.00.04 - СПб. Госуниверситет. – СПб., 1998. – 22 с.
Гринберг Т.Э. Рекламный политический портрет в системе массовой коммуникации: Автореф.дисс. ... канд.полит.наук: 10.01.10 - МГУ им. Ломоносова. – М., 1995. – 22 с.
Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування.  К.: АртЕк; Будапешт: Інститут Конституційної і Законодавчої Політики.  1997.  583с.
Harrison J. Law and Economics in a Nutshell. – Minn., 1995. – 563, (1) р.
Проект Закону України «Про політичну рекламу» від 21.01.04р.//
За даними пошукової системи Ліга (www.liga.zakon.ua).
Саніахметова Н.О. Підприємницьке право України. – К.: Атіка, 1998. – 389 с.
Дахно І.І. Антимонопольне право.Курс лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 352с.
Копылов В.А. Информационное право: Учебное пособие.  М.: Юристъ, 1997.  472 с.
Whytes. М., Bate S., Johnson T. Satellite Communications in Europe: Law and Regulations. – London, 1996. – 602 р.
Carey P, Media Law. – London, 1996. – 735 р.
Burns G. Media Law. – Durban, 1990. – 487р.
Бергман, Г. Реклама. Перев. с нем. Тарле и Дольник. Под ред. и в обраб. В.С.Гляйзера. – М.: Тип. изд-ва «Правда» и «Беднота», 1925. – 46с.
Zulawska, С. Znaczenie prawne reklamy w swietle kodeksu cywilnego.//Panstwo i prawo. – 1977. – № 1. - s.51-61.
Алексеев С.О., Яковлев В.Ф. Гражданское право и современность. // Советское государство и право. – 1984.- № 3. – с. 33-38.
Skubisz R. Wprowadzenie do: Prawo reklamy. – Lublin: Morpol, 1997. – 298 s. – ss.13-29.
Сэндидж Ч., Ротцолл Р., Фройбургер К. Реклама: теория и практика. _ М.: Прогресс, 1989.
Малеина М.Н. Право на рекламу // Правоведение. – 1991. - № 1. – с.14-20.
Gajlewicz M. Oddzialywanie w reklamie – wplyw na odbiorcy.// Przeglad ustawodawstwa gospodarczego. – 1993. – № 10 – s.16-20.
Романец П.В. Регулирование рекламной деятельности. – Кострома: ТОМ, 1996. – 64с.
Хромов Л.Н. Рекламная деятельность: искусство, теория, практика. – Петрозаводск, АО «Фолиум», 1994. – 308 с.
Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. Вступ.ст. Е.А.Суханова. – По изд. 1914г. – М.:Фирма СПАРКЪ. 1994. – 335с.
Иностранное гражданское и торговое право. Учебник для вузов и практическое пособие. Сост. бригадой под рук. С.И.Раевича. – М.: Советское законодательство, 1933. – 276с.
Гражданское право Учебник для юридических вузов и факультетов. /Под ред. Ю.К.Толстого. А.П.Сергеева. Ч. 1 – М.: Проспект, 1996. – 624 с.
Йоффе О.С. Обязательственое право. М.: Юридическая литература, 1975. – 685 с.
Яковлев В.Ф. Гражданско-правовая охрана интересов личности. – М.: Юридическая литература, 1969. – 190 с.
Kadar, Abdul; Houle, Ken; Whitehead, Geoffrey. Business and Commercial Law. – 3rd td. – (Made simple series). – Oxford, Made simple, Claus Ltd., St. Ives plc., 1991. Reprinted 1993. – 479p.
Вільнянський С.Й. Радянське цивільне право. – Х.: Основа, 1966. – 354с.
Йоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 402 с.
Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн. Підручник для студентів спец, вищих навч. закладів. Міжнародний фонд "Відродження". – К.: Ділова Україна, 1996. – 352с.
Щодо рекламного законодавства. Лист Держспоживстандарту № 4-10/15-2989 від 05.05.2001// «Провізор», № 11, червень 2001р.
Правила продажу товарів поштою, затв. наказом МЗЕЗторгу та Держкомзв’язку від 17.03.99 N 153/48// Офіційний Вісник України. - 1999. - №13 від 16.04.99.
Советское гражданское право.  Л.: Издво ЛГУ, 1971.  Т.1. – 303 с.
Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М.:Госюриздат, 1950. – 92с.
Правила продажу товарів на замовлення та вдома у покупців, затв. Наказом МЗЕЗторгу від 29.03.1999 № 199// Офіційний Вісник України. – 1999. – №16 від 07.05.99.
Закон РФ “Про основы туристической деятельности” от 12.04.1996 г. //Поисковая система «Юрист».
Инструктивное письмо ВАС РФ от 08.09.1995 № с5-7/с3-540. //Поисковая система «Юрист».
Иванов В.И. Правовые проблемы рекламы в СССР: Автореферат дисс. … канд.юр.наук: 12.00.03 / – М.: МГУ, 1979. – 22с.
Гольман И.А., Добробабенко И.С. Практика рекламы. Новосибирск: СП «Интербук», 1991. – 33с.
Воронов К.Г., Павлов Г.А. Организация и техника внешней торговли. – М., 1970. – 94с.
Luhman F. Advertising // Аmerican jurisprudence 2 d: A modern comprehensive text statements of American Law, State and Federal. – Revised. – Vol.3 – The Lawyers Co-operative Publishing Co. – Rochester, New-York, 14694 – 1986. – Bancroft – Whitney Co, - San-Francisco, California, 94107. – 833р. – рр. 419-429.
Council Directive of 3 October 1989 relating to the coordination of certain \sl\ and administrative provisions of the Member States concerning the exercise of Evision activities (89/552/EEC) // Official Journal No. L 298/23.
Стефанчук Р.О. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві. //Право України, 1999. - № 1. – с.85-89.
Кастелс М. От «галактики Гутенберга» к «галактике Маклюэна»: возникновение культуры средств массовой информации / Культура реальной виртуальности: интеграция электронных средств коммуникации, конец массовой аудитории и возникновение интерактивных сетей // Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер с англ. / Под науч. ред. О.И. Шкартана. — М.: Прогресс, 2000. — С. 314 -316.
Davidson J. Offensive Marketing. – Harmonndsworth, 1975. – 68 с.
Радіо FM: стереозваба для меломанів// Галицькі контракти. – 1998. – № 13. – с.12-14.
Gajlewicz M. Oddzialywanie w reclamie – wplyw na odbiorce. //Przeglad ustawodawstwa gospodarchego. – 1993. - № 10. – s. 16-20.
Абдуліна І. Закон про рекламу: змін потребує не тільки шоста стаття. //Юридична газета. - № 8. 3.10.2003р. – с.1.
Науково-практичний коментар Цивільного Кодексу України //за ред. д.ю.н., проф. В.М.Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств” від 12.09.96р. №02-5/334.//Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - № 11. – с.21-23.
Лист ВАСУ “Про внесення змін і доповнень до Закону України ”Про телебачення і радіомовлення”” № 01-8/96 від 20.03.1997. //Голос України. – 2 квітня. – с.3
Лист Держкомпідприємництва “Щодо розміщення інформації на фасаді будинку” від 02.08.2001 № 2-222/4821. //Реклама на предприятии. Спец. приложение к еженедельнику «Дебет-кредит». – 2005. - № 7. – с.3
Лист Держкомпідприємництва /без назви/ від 08.02.2002 № 2-222/740.// // Реклама на предприятии. Спец. приложение к еженедельнику «Дебет-кредит». – 2005. - № 7. – с.14-15.
Лист Держкомпідприємництва “Щодо розміщення зовнішньої реклами” від 02.07.2001 №1-221/4069. // Реклама на предприятии. Спец. приложение к еженедельнику «Дебет-кредит». – 2005. - № 7. - № 6. – с.15.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2002р., Постанова ВГСУ від 18.10.2002р. у справі № 2-8/5346-2002. Архів ВГСУ за 2002 р., інв.№ 321//02.
Обзор практики рассмотрения споров, связанных с применением Закона РФ о рекламе.  Юрист.  1999.  № 4. – с.5-6.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затв. Наказом Держкомпідприємництва, Держкомспорту України № 7/62 від 17.01.2001р.//Офіційний Вісник України. – 2001. - № 6 від 23.02.2001.
Положення про соціальну рекламу в системі соціальних служб для молоді N 80
від 20.07.98. // Урядовий кур’єр. – 14 серпня 1998 р. – с.3.
Файферман В.В., Титкова Я.М. Лидерство и реклама в общественных организациях. – Гомель: Центр научно-технической и деловой информации, 1999. – 22 с., ил.
Методичні рекомендації командирам військових частин та військовим комісарам усіх рівнів Збройних Сил України щодо організації рекламування військової служби за контрактом /Євтушенко В.В., Трач І.А., Панасенко О.В. та ін.; під ред.Лішавський В.Г. – К.: ЦНДІ ЗС України, 2004. – 49с.
Черемнова А.І. Правове регулювання комерційної реклами в Україні. – Автореф. дис. … канд. юр. наук. – Київський нац. Ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – 17с.
Страунинг Э.Л. Некоторые проблемы общей теории рекламных правоотношений. – М.: «Лекс-Книга», 2004. – 173 с.
Грущинський І.М. Правове регулювання відносин у підприємництві //Право України, 1998.  № 2. – с.54-57.
Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
Лист Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації “Про застосування окремих положень Закону України "Про рекламу" в редакції від 11 липня 2003 року” від 01.10.2003.//www.rada.gov.ua.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затв. Постановою Кабінету Міністрів № 2067 від 29.12.2003// Офіційний Вісник України 2003, N 52, ст. 2817.
Делл, Денисон, Линда, Тобл. Учебник по рекламе. Как стать известным, не тратя денег на рекламу /Н.Бабина (пер. с польск.) – Минск: ООО «СЛК», 1996. – 320 с.
A.Bernstein. How Can a Рroduct be Liable? // Duke Law Journal. – Vol. 45. – Oct’95. – N1. – p. 52-56.
Баркан Д.И. Маркетинг для всех: беседы для начинающих. – Л.: Книга, 1991.
Закон України Про державну таємницю” від 21.01.1994// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - N16. – ст. 96.
Закон України„Про інформаційні агентства” від 28.02.1995// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 13. - ст. 83.
Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV , із зм. і доп.// Відомості Верховної РадиУкраїни. - 2003. - N 31-32, ст.263.
Постановa КМ „Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів” від 17.11.1997 № 1287// Офіційний Вісник України. - 1997. - № 47 від 01.12.97.
Абрамишвили Г.Г. Проблемы международного маркетинга. – М.: Международные отношения, 1994. – 223с.
Ромовская З.В. Личные неимушественные права граждан СССР. Дисс. ... канд.юр.наук: 12.00.03. – К., 1968. – 277, ХІVс.
Малеина М.Н. Содержание и осуществление личных неимущественных прав граждан: проблемы теории и законодательства. // Государство и право, 2000. № 2. – С. 16-21.
Алексеев С.С. Общая теория государства и права. В 2-х т. - Т.2. - М.: Юрид.лит., 1982.
Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Фонд “Право для України”, 1997. – 187 с.
Попов А.А. Правовые основы предпринимательской деятельности в Украине. – Харьков: Эспада, 1997.
Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000// Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 36. - Ст. 299.
Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. – Львів: Центр Європи, 1999. – 244 с.
Лист ВАСУ „Про Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”” від 13.09.2000 № 01-8/493.// www.rada.gov.ua
Повітряний Кодекс України 3167-XII від 04.05.1993// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N25. – Ст.136.
Закон України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 40.- Ст. 183.
Закон України “Про торговопромислові палати” від 02.12.1997// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 13, ст. 52.
Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N34. – Ст. 151.
Закон України «Про міжнародне приватне право» від 26.06.2005//Відомості Верховної Ради України. - 2005. - N35. – Ст. 168.
Малюга Л.В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: автореф. дис. ... канд.юр.наук: 12.00.03 / НАН України. Ін-т держ.і права ім. Корецького. – К., 2004. – 22 с.
Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан // Пособие для слушателей народных университетов. – М.: Знание, 1991. – 127 с.
Austrian Business Law. – Boston-Wien, 1992.
Конвенция о защите прав человека и основных свобод от 04.11.1950. //В кн.: Действующее международное право. В 3-х томах. Сос¬т. К. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. - М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. - 832 с. – с.108-123.
Международный пакт о гражданских и политических правах от 16.12.1966 г. //В кн.: Действующее международное право. В 3-х томах. Сос¬т. К. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. - М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. - 832 с. – с.21-38.
Искусство рекламировать. Практ. руководство для составления объявлений /под ред. Э.С.Гальперина. Одесса: «Торговое дело», 1913.
Закон України „Про мови в Україні” від 28.10.1989//Відомості Верховної Ради України. – 1989. - N 45. - Ст.631.
Декларація прав національностей України від 01.11.91 №1771-ХП. // www.rada.gov.ua.
Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 25-26. - Ст. 131.
Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20.11.2003р.//Офіційний Вісник України. - 2003. - N 52. - Ст. 2736.
Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затв. Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 N 2471-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 35. - Ст.517.
Закон України “Про лікарські засоби” від 04.04.1996// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 22. - Ст. 86.
Закон України “Про антидопінговий контроль у спорті»// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 23. - Ст. 112.
Положення про Обліковий перелік дезінфекційних засобів в Україні, затв. Наказом МОЗ № 97 від 24.04.1999.// Офіційний Вісник України 1999, №14 від 02.05.99.
Положення про порядок спеціалізованої оцінки (експертизи) та обліку дезінфекційних засобів в Україні № 97 від 14.05.1999// Офіційний Вісник України 1999, №17 від 14.05.99.
Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.1995// Відомості Верховної Ради України. – 1995.- N 14. - Ст. 91.
Всеобщая декларация прав человека от 10.12.1948. // В кн.: Действующее международное право. В 3-х томах. Сос¬т. К. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. - М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. - 832 с. – с.5-11.
Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продсировини” від 23.12.97. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 19. - Ст. 98.
Туманян М.К. Украинский рынок медицинских услуг и товаров. Роль и место акушера-гинеколога в рыночных условиях. // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України. – 2001. - №3 [13]. – с.64-74.
Рішення Держспоживзахисту № 0011 від 11.03.99р. Архів Держспоживзахисту.
Рішення Держспоживзахисту № 007 від 23.06.98р. Архів Держспоживзахисту
Порядок реклами лікарських засобів, призначених для медичних закладів і лікарів”, затв. Наказом МОЗ України № 177 від 10.06.1997// Офіційний Вісник України. – 1997. - №30 від 20.08.97.
Рамкова конвенція Всесвітньої Організації охорони здоров’я з боротьби проти тютюну від 21.05.2003.// www.rada.gov.ua.
Ізотова Л. Правова протидія тютюнопалінню: міжнародний досвід і Україна //Право України. – 2005. - № 6. – с.37-39.
Проект Закону України “Про зброю” від 26.07.2000 // www.rada.gov.ua.
Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 //www.rada.gov.ua.
Karpowicz, A. Jak reklamowac sie zgodnie z prawem. – Warszawa: Dom Wydawniczy ABC, 1997. – 159 s.
Лист Ліцензійної палати України № 3-311/2554 від 27.12.99 «Щодо ліцензування діяльності закритого акціонерного товариства «Редакція газети «Індустріальне Запоріжжя», пов’язаного з проведенням рекламної гри «Посмішка удачі»»//Бухгалтерська газета, № 4, 27.01.2000.
Правила адвокатської етики, схвал. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 01.10.1999р. К.:Бізнес-книга, 2000. - 43 с.
Конвенция о правах ребенка от 20.11.1989. ////В кн.: Действующее международное право. В 3-х томах. Сос¬т. К. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 2. - М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1999. - 832 с. – с.48-67.
Рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 5.10.2000р. “Про захист прав неповнолітніх споживачів”.// www.rada.gov.ua.
Порядок погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу н