Конкурентне законодавство України: формування, зміст та розвиток

Краткое описание

Зміст

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 12
1.1. Передумови формування українського антимонопольного законодавства та його реформування у конкурентне законодавство 12
1.2. Джерела та правова природа конкурентного законодавства 25
1.3. Система конкурентного законодавства 43
1.4. Загальні проблеми правового регулювання конкурентних відносин 58
Висновки до Розділу 1 72

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ПРАКТИКА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ 76
2.1. Застосування заборонних норм у конкурентному законодавстві та шляхи їх вдосконалення 76
2.2. Застосування норм контролю за економічною концентрацією та шляхи їх вдосконалення 108
Висновки до Розділу 2 134

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ 137
3.1. Проблеми узгодження норм Господарського кодексу з іншими елементами системи конкурентного законодавства в Україні 137
3.2. Проблеми вдосконалення адміністративно-господарських санкцій за порушення конкурентного законодавства 154
3.3. Перспективи використання в Україні зарубіжного досвіду правового регулювання конкуренції 165
Висновки до Розділу 3 178

ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 207

ВСТУП
Актуальність теми. Значення державного захисту конкуренції випливає з її місця в системі ринкової економіки. Сьогодні мало в кого викликає сумнів, що добросовісна конкуренція – двигун економіки. В одному з американських судових рішень конкурентне законодавство характеризується як \"всеосяжна хартія економічної свободи, спрямована на збереження вільної і безперешкодної конкуренції як правила торгівлі. Вона ґрунтується на тому, що нічим не стримувана взаємодія конкуруючих сил призведе до оптимального розподілу наших економічних ресурсів, максимально низьких цін, максимально високої якості та максимального матеріального прогресу, і, в той самий час, створить умови, що сприятимуть збереженню наших демократичних політичних і соціальних інституцій\" [190, с.11].
В Україні з перших кроків незалежності державна підтримка та захист добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності були віднесені до пріоритетних напрямів ринкової трансформації економіки.
Враховуючи, що на початку 1990-х років в українській економіці переважали суб’єкти господарювання які займали монопольне становище, головний наголос у законах, які розроблялися та приймалися в той час, робився на подоланні монополізації товариних ринків. Українське законодавство, що регулює економічну конкуренцію, було започатковано, насамперед, як антимонопольне законодавство.
На сьогодні, поряд із актами законодавства, спрямованими на запобігання порушень правил конкуренції (антимонопольне законодавство), важливу роль відіграють державні заходи, спрямовані на створення конкурентних відносин, їх підтримку і розвиток. Такі заходи полегшують суб\'єктам господарювання проникнення в монополізовані сфери економіки шляхом спрощення реєстраційно-дозвільних процедур (реєстрації, ліцензування, квотування), надання податкових, митних і інших пільг. Залежно від економічної ситуації в країні робиться наголос на застосування обмежувальних заходів (антимонопольне законодавство) та розробку норм, спрямованих на регулювання конкурентних відносин (конкурентне законодавство).
Результати застосування антимонопольного законодавства в Україні можна охарактеризувати як не ефективні. Мети створення і розвитку конкуренції на товарних ринках України антимонопольне законодавство не досягло, хоч в окремих галузях наявна тенденція до формування конкурентного середовища. Не вдалося послабити дію деяких монопольних структур, що залишилися від радянського періоду, і має місце поступове формування нових монопольних структур.
Вказані результати обумовлені, головним чином, тим, що антимонопольне законодавство із самого початку розглядалось як спрямоване проти монополістичної діяльності. При розробці законодавства не бралися до уваги, по-перше, сама мета розвитку конкурентних відносин, по-друге, особливості національних умов, що полягають у повній відсутності конкурентних відносин, що потребувало розробки жорстких заходів конкурентного регулювання і визначало створення стимулюючих норм як першочергове завдання.
Саме тому постала нагальна потреба термінового доопрацювання антимонопольного законодавства з метою стимулювання створення конкурентних відносин. У 2001 році в Україні почало формуватися нове конкурентне законодавство, в якому були враховані недоліки антимонопольного законодавства, і з’явилися норми, що були покликані стимулювати розвиток конкурентних відносин в державі. Норми стимулюючого характеру отримали закріплення як в конкурентному законодавстві, так і в інших актах законодавства антимонопольного і конкурентного спрямування.
Обрання теми дисертаційного дослідження зумовлене відсутністю системних та комплексних досліджень з проблематики, узагальнення і побудови системи конкурентного законодавства. Оскільки наукова систематизація, як логіко-предметна, творча, аналітич¬на робота по осмисленню правових норм, дозволяє упорядкувати їх, розмежувати і узагальнити то це, в свою чергу, дозволяє більш ефективно їх вдосконалювати.
Наведені чинники визначають актуальність дисертаційного дослідження проблем формування та розвитку конкурентного законодавства в Україні.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці відомих учених, які займалися вивченням окремих концептуальних засад розглянутої проблеми. З таких досліджень, у першу чергу, варто назвати праці: О.В.Безуха, З.М.Борисенко, В.Н.Ворожейкіна, В.В.Галкіна, І.І.Дахна, В.І.Ерьоменка, Л.Р.Білої, І.А.Балюк, О.А.Жидкова, Ю.В.Журика, А.І.Ігнатюк, В.В.Качаліна, Д.А.Керімова, Н.М.Корчак, О.О.Костусєва, Н.І.Клейн, В.К.Мамутова, М.М.Малеїної, С.Б.Мельник, Н.О.Саніахметової, Л.Н.Семенової, К.Ю.Тотьєва, М.І.Тітова, Т.Г.Удалова, І.А.Шумило та інших. Зазначені дослідники при аналізі окремих проблем конкурентного законодавства в першу чергу звертають увагу на обмежувальні заходи, тоді як в дисертації ставиться і вирішується завдання комплексного дослідження конкурентного законодавства, аналізу його як системи правових норм стимулюючого й обмежувального характеру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідною роботою Центра комплексних досліджень з питань антимонопольної політики та юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в здійсненні комплексного наукового аналізу конкурентного законодавства України, етапів його становлення та систематизації загальних та спеціальних правових норм щодо захисту конкуренції, формуванні теоретичних висновків та розробці пропозицій щодо напрямків удосконалювання та підвищення ефективності впливу конкурентного законодавства, у тому числі шляхом поліпшення практики його застосування.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
- дослідити передумови появи антимонопольного законодавства та етапи його реформування у конкурентне;
- визначити правову природу виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.
- здійснити систематизацію законодавчих актів, які регулюють конкурентні відносини в Україні;
- провести порівняльний аналіз правових норм Господарського кодексу України та інших законодавчих актів , що регулюють конкурентні відносини, і визначити шляхи їх узгодження;
- виявити загальні проблеми правового регулювання конкурентних відносин в Україні та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення, зокрема з використанням зарубіжного досвіду регулювання конкуренції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини держави та суб’єктів господарювання у сфері захисту конкуренції.
Предметом дослідження є правове регулювання захисту конкуренції в Україні.
Методи дослідження. Під час роботи над дисертацією використовувалися різні методи дослідження, головним з яких є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дозволив провести дослідження проблем захисту конкуренції на основі виявлення закономірностей взаємного впливу права i суспільних відносин на обмеження монопольних проявів та стимулювання конкурентних відносин задля досягнення паритету інтересів бізнесу і суспільства. За допомогою історичного методу досліджувалися виникнення i розвиток правового інституту захисту конкуренції, як основи побудови ринкової економіки. Формально-логiчний, структурно-¬функцiональний i системний методи застосовувалися при тлумаченні правових норм, виявленні їх вiдповiдностi суспільним відносинам. При здійсненні аналізу державного регулювання конкурентних відносин в Україні та за кордоном використовувався порiвняльно-¬правовий метод. З метою дослідження практики застосування норм конкурентного законодавства застосовувалися методи узагаль¬нення, аналізу i синтезу інформації. Для виявлення структури i динаміки порушень конкурентного законодавства, оцінки ефективності механізму реалізації законодавства використано статистичний метод дослідження.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці відомих учених, які займалися вивченням окремих концептуальних аспектів розглянутої проблеми. З таких досліджень, у першу чергу, варто назвати праці: О.В.Безуха, З.М.Борисенко, В.Н.Ворожейкіна, В.В.Галкіна, І.І.Дахна, В.І.Ерьоменка, Л.Р.Білої, І.А.Балюк, О.А.Жидкова, Ю.В.Журика, А.І.Ігнатюк, В.В.Качаліна, Д.А.Керімова, Н.М.Корчак, О.О.Костусєва, Н.І.Клейн, В.К.Мамутова, М.М.Малеїної, С.Б.Мельник, Н.О.Саніахметової, Л.Н.Семенової, К.Ю.Тотьєва, М.І.Тітова, Т.Г.Удалова, І.А.Шумило та інших. На жаль, зазначені дослідники при аналізі окремих проблем конкурентного законодавства в першу чергу звертають увагу на так звані обмежувальні заходи, тоді як в дисертації ставиться і вирішується завдання комплексного дослідження конкурентного законодавства, аналізу його як системи правових норм стимулюючого й обмежувального характеру.
Емпіричну та інформаційну базу дисертаційного дослідження склали нормативно-правові акти про захист економічної конкуренції (у тому числі зарубіжних країн та документи Європейського Союзу), а також практика їх застосування, статистична інформація Антимонопольного комітету України, зарубіжний досвід застосування обмежувальних та стимулюючих норм захисту конкуренції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному системному аналізі сукупності матерiально-правових i процесуальних проблем конкурентного законодавства в сучасних умовах. Проведене дослідження дало можливість одержати нові наукові результати, які обґрунтовуються в дисертації, сформувати систему теоретичних поглядів на стан та перспективи розвитку цієї підгалузі законодавства, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення правових норм, що регулюють захист конкуренції та механізм його здійснення. Основні положення дисертаційного дослідження, які визначають його наукову новизну, полягають у наступному:
Вперше:
- здійснено обґрунтування необхідності узагальнення окремих правових інститутів: антимонопольного регулювання господарської діяльності, захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції. На підставі узагальнення, доведено необхідність виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.
- окреслено систему конкурентного законодавства, як сукупність актів законодавства, які регулюють конкурентні відносини суб’єктів господарювання. У дану підгалузь законодавства, що має особливі предмет регулювання, метод регулювання та завдання регулювання, входять не тільки законодавчі акти, що містять обмежувальні норми, але, насамперед, акти стимулюючої спрямованості;
- обґрунтовано необхідність зниження порогу монополізації товарних риків, удосконалення термінології конкурентного законодавства, розроблення загальних звільнень для певних типів угод, суттєвого реформування антиконкурентних дій органів влади та закріплення цього виду порушення в окремому акті законодавства, який би регламентував загалом діяльність органів влади та встановлював заборону на суміщення владних та підприємницьких функцій;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства, щодо розмежування розгляду заяв про концентрацію, що можуть призвести до обмеження конкуренції, та формальних заяв за спрощеною процедурою, що дозволило б диференціювати на рівні закону розмір адміністративно-господарських санкцій за формальні порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- на основі порівняльного постатейного аналізу положень ГК України і норм спеціального конкурентного законодавства виявлені розбіжності між ними та запропоновані зміни до законодавства, спрямовані на їх усунення.
Удосконалено:
- положення щодо здійснення контролю за діяльністю природних монополій і потужних фінансово-промислових груп, налагодження обміну інформацією про стан товарних ринків, зниження бар\'єрів вступу на монополізовані ринки для розвитку конкуренції;
- механізм оцінки порушень, що мали негативні наслідки для ринку, для чого запропоновано розглядати їх з точки зору привязки до шкоди, заподіяної цими порушеннями;
- обґрунтування необхідності встановлення чітких критеріїв для зменшення штрафних санкцій у випадках, коли порушення вчинено вперше, а також коли порушник самостійно вжив заходів для усунення наслідків порушення.
Дістали подальший розвиток:
- обґрунтування на основі проведеного історичного узагальнення правових норм, що існували у різні часи і закріплювали принципи добросовісної конкуренції, економічної та соціально-політичної необхідності реформування антимонопольного законодавства у конкурентне за рахунок збільшення питомої ваги стимулюючих норм, спрямованих на захист конкуренції;
- обґрунтування на підставі аналізу зарубіжного досвіду необхідності більш широкого використання принципу заборони, зменшення кількості винятків із чинного конкурентного законодавства, забезпечення чіткої регламентації взаємодії органів, відповідальних за проведення конкурентної політики, розроблення галузевих стимулюючих норм та усунення принципу екстериторіальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки теоретичних основ систематизації конкурентного законодавства та для його вдосконалення. Окремі положення та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані в правозастосовчiй діяльності органів Антимонопольного комітету України, судів, державних органів та органів місцевого самоврядування, та в господарській діяльності суб’єктів господарювання.
Положення i висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять з курсу \"Антимонопольне законодавство на фондовому ринку\" при підготовці фахівців фондового ринку Українським інститутом розвитку фондового ринку та Українським міжнародним культурним центром. Вони враховані при складанні робочих програм, практикумів, інших методичних розробок та при організації науково-дослідницької роботи студентів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дocлiдження обговорювалися на засiдaннi кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дисертаційного дocлiдження знайшли відображення у 5 наукових статтях у фахових виданнях та 2 практичних посібниках \"Фондовий ринок України: законодавче регулювання\".
Основні теоретичні положення дисертації були висвітлені та обговорювались на 6 міжнародних конференціях в рамках проекту ТАСІС \"Правова та інституційна основа захисту конкуренції в Україні\": \"Використання досвіду ЄС у процесі розвитку конкурентної політики і законодавства України\" (26 листопада 2003 р., м. Київ), \"Антиконкурентні узгоджені дії\" (24-26 лютого 2004 р., м. Київ), \"Конкурентна політика в Україні. Qvo vadis?\" (24 березня 2004 р., м. Київ), \"Сучасна конкурентна політика: нові виклики\" (17-19 травня 2004 р., м. Київ), \"Зловживання монопольним (домінуючим) становищем\" (16-18 листопада 2004 р., м. Київ), \"Контроль за економічною концентрацією\" (21-24 червня 2005 р., м. Київ).
Положення та висновки дисертації використовуються в діяльності Антимонопольного комітету України.
Структура та обсяг дисертації визначаються її метою i завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 206 сторінки, з яких 17 сторінок займає список використаних джерел, 47 сторінок додатки до дисертаційної роботи.

Список литературы

ВИСНОВКИ
І. За результатами проведеного дослідження формування, змісту та розвитку конкурентного законодавства України можна зробити наступні теоретичні висновки і узагальнення:

1. Монополізм, який склався в СРСР наприкінці 80-х років минулого століття, мав унікальні риси, що відрізняють його від класичної монополії. Неефективність радянської економіки змусила наприкінці 80-х років здійснити перші спроби його обмеження. Тому поява нормативно-правових актів, які регламентували процеси демонополізації виробництва стала історично назрілою необхідністю.

2. З прийняттям Верховною Радою України в лютому 1992 року Закону “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” в нашій державі почався початковий етап формування антимонопольного законодавства на відміну від заходів демонополізації виробництва. Правової завершеності антимонопольне законодавство набуло із закріпленням в статті 42 Конституції України принципу забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

3. Роль конкурентного законодавства, на нашу думку, не повинна зводитися до застосування лише антимонопольних обмежень, вона повинна бути більш широкою: набагато важливішим є розвиток вітчизняного виробництва, стимулювання економічних перетворень, заохочення добропорядних і чесних методів ведення бізнесу та в цілому розвиток добросовісної конкуренції в економіці України, що і послугувало причиною історичної трансформації антимонопольного законодавства у конкурентне.

4. Зясування місця і ролі конкурентного законодавства та узагальнення окремих правових інститутів антимонопольного регулювання господарської діяльності, захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції, дало підстави для висновку про виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства. Комплексний правовий інститут захисту конкуренції та конкурентне законодавство мають однаковий предмет регулювання, а саме господарські відносини суб’єктів господарювання, які впливають або можуть вплинути на конкуренцію. Тобто предметний критерій дещо відмінний від загальногосподарського – господарські відносини суб’єктів господарювання.

5. У роботі запропонована класифікація та систематизація правових норм конкурентного законодавства за наступними критеріями:
а) за функціональною роллю в механізмі правового регулю¬вання норми конкурентного законодавства поділяються на: відправні (первинні) і похідні, або загальні і спеціальні; регуля¬тивні і обмежувальні; виняткові;
б) за предметом правового регулювання норми конкурентного законодавства поділяються на матеріальні і проце¬суальні;
в) за методом правового регулювання норми конкурентного законодавства класифікуються на: імперативні; диспозитивні; заохочувальні; рекомендаційні норми;
г) за формою вираження припису норми поділяються на: правоустановчі; зобов\'язувальні (дозвільні) норми; заборонні;
д) за суб\'єктами правотворчості: норми представницьких органів державної влади; норми глави держави (Президен¬та); норми органів державного управління; норми, встановлені громадськими об\'єднаннями.

6. У роботі доведено, що, не зважаючи на різні підходи до визначення мети конкурентного законодавства, які існують у світі, для українського конкурентного законодавства більш правильним буде визначати його метою підтримку конкуренції як такої, незалежно від захисту виробників та споживачів. Що стосується ефективності виробництва, захисту інтересів дрібного і середнього бізнесу, захисту інтересів споживачів, то, на нашу думку, ці категорії доцільно розглядати не як мету, а як завдання конкурентного законодавства.
Таким чином, правильне розуміння безпосередніх предмету, мети та завдань конкурентного законодавства дає змогу віднести до цієї підгалузі законодавства не тільки нормативні акти, що містять обмежувальні норми, але, насамперед, акти стимулюючої спрямованості, що і є вирішальним для формування системи конкурентного законодавства.

7. Крім проблем систематизації конкурентного законодавства є ряд інших проблем, які стримують розвиток конкуренції в Україні. Це проблеми не стільки власне системи конкурентного законодавства, скільки проблеми законодавства, що має вплив на конкурентоспроможність економіки загалом.

8. Основними нормами конкурентного законодавства у більшості країн є норми заборонного типу, оскільки одним із основних завдань конкурентного законодавства є захист інтересів суспільства від проявів антиконкурентних дій.
За результатами аналізу застосування заборонних норм, проведеного у роботі, нами були виявлені певні тенденції, а саме:
превалювання у порушеннях, виявлених Комітетом, сектору природних монополій і незначне виявлення порушень у тих секторах економіки, де монопольне становище субєкта господарювання не є природнім;
практично не виявляються обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб\'єктам господарювання, покупцям, продавцям та суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб\'єктів господарювання на ринку без об\'єктивно виправданих на те причин;
при виявленні антиконкурентних узгоджених дій вимагається встановлення двох груп юридичних фактів: по-перше, наслідків на ринку у вигляді недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; по-друге, факту досягнення домовленості чи узгодженості відповідними суб’єктами господарювання, що ускладнює розгляд справ та впливає на кількість виявлених порушень;
під час розгляду антиконкурентних дій органів влади виникає необхідність в оцінці їх негативного впливу на економічну конкуренцію, зокрема, факту, що ці дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, це значно ускладнює розгляд справ та не сприяє ефективному захисту конкуренції.
Виявлення тенденцій дозволило сформулювати законодавчі зміни, які дозволять покращити правозастосовчу діяльність органів Антимонопольного комітету України (додаток 4).

9. У роботі здійснено аналіз конкурентного законодавства зарубіжних країн з метою виявлення, вивчення і узагальнення того досвіду, який може бути використаний при доопрацюванні конкурентного законодавства України, і зроблено висновки про те, що при доопрацюванні конкурентного законодавства доцільно враховувати історичні умови його формування, тобто повну відсутність конкуренції в ряді галузей у період його створення, у зв\'язку з чим першочергове значення необхідно приділяти нормам, що стимулюють розвиток конкуренції у галузях, які мають стратегічне значення для України.

ІІ. У дисертаційній роботі сформульовано низку науково обґрунтованих змін і доповнень до конкурентного законодавства, які дозволять, на нашу думку, вдосконалити правозастосування цих норм. Зокрема, в роботі пропонується:

1. Доповнити процедуру проведення досліджень щодо заборони зловживання монопольним становищем аналізом наслідків прийняття рішення, у зв’язку з чим ст. 48 Закону “Про захист економічної конкуренції” доповнити зазначенням на наступні обставини, що повинні міститися у рішенні: “короткостроковий та довгостроковий вплив рішення на конкурентні відносини в Україні ”.

2. Провести деталізацію понятійного апарату конкурентного законодавства, для чого ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доповнити визначеннями наступних термінів:
“недопущення (усунення) конкуренції – відсутність змагання між суб\'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб\'єкти господарювання не мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями;
обмеження конкуренції - стан товарного ринку, коли окремий суб\'єкт господарювання може визначати умови обороту товарів на цьому ринку і знижується можливість вибору споживачів”.

3. Викласти ст. 7 Закону у наступній редакції:
“Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців, якщо їх сукупна частка на ринку товару не перевищує 10 відсотків, крім того якщо ці дії стосуються спільного придбання товарів та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.”

4. З урахуванням інтегрування України до Європейського Союзу, перш за все, необхідно узгодити винятки, передбачені ст. 10 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, з європейським законодавством шляхом викладення зазначеної статті в наступній редакції:
“1. Узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару, техніко-технологічному, економічному прогресу; за покупцями залишається частка наступної вигоди і матиме місце зменшення ціни; на суб\'єктів, що беруть участь у даній угоді, не накладаються непотрібні для досягнення цієї цілі обмеження; немає можливості обмежити конкуренцію у відношенні третьої частини ринків відповідних товарів.
2. Узгоджені дії, передбачені в частині першій цієї статті, не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція обмежується на більш, як третій частині задіяних ринків товарів.”

5. Недоліком українського конкурентного законодавства, що регламентує обмеження антиконкурентних дій субєктів господарювання, є відсутність у Законі «Про захист економічної конкуренції» видів угод, що завжди будуть правомірні, а передбачені лише винятки з застосування вимог ст. 6. Враховуючи міжнародний досвід та обєктівні умови, які склалися в Україні, на нашу думку, необхідно ст. 8 Закону “Про захист економічної конкуренції” викласти наступним чином:
“Стаття 8. Загальні звільнення для певних типів угод
1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на: використання поставлених ним товарів; придбання в інших суб\'єктів господарювання або продаж іншим суб\'єктам господарювання чи споживачам інших товарів; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб\'єктам господарювання чи споживачам.
Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо проведення спільних рекламних та маркетингових компаній, наукових розробок, договорів оренди приміщень, здійснення представницьких функцій за кордоном, виходу з кризового стану або спільного залучення інвестицій та створення субєктів інфраструктури (складів, сховищ, магазинів, інформаційних серверів тощо).
2. До узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії: призводять до обмеження конкуренції на 10 відсотках відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб\'єктів господарювання; призводять до економічно не обґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів”.

6. Врегулювати питання монополістичної діяльності органів влади в спеціальному законодавстві про державних службовців і органи державної влади, як це зроблено в законодавстві ряду зарубіжних країн, виключивши відповідні норми з закону про конкуренцію.

7. Внести зміни до ст. 25 Закону в частині підстав для надання дозволу на концентрацію органами Антимонопольного комітету, виклавши її таким чином: “Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи обмеження конкуренції на задіяних товарних ринках”.

8. В дисертації було проаналізовано критерії, які є суттєвими для прийняття рішень про концентрацію. Саме ці критерії, на нашу думку, є оптимальними і можуть бути застосовані в українському законодавстві поряд з критерієм позитивного ефекту для суспільних інтересів зазначеної концентрації для отримання дозволу Кабінету Міністрів України. Виходячи з цього, п. 2 ст. 25 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доцільно викласти таким чином:
“Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо: позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції; концентрація призведе до зростання економічної ефективності, поліпшенню якості продукції, технологічному прогресу або росту конкурентноздатності на зарубіжних ринках; злиття - це єдиний засіб досягти цієї ефективності; субєкт господарювання не може бути реорганізований іншим шляхом; субєкт господарювання провів великий пошук альтернативних варіантів, але дані пошуки були безуспішні; без злиття майно субєкта господарювання, що розоряється, не буде ефективно використовуватися надалі.”

9. Оскільки в українському законодавстві не передбачені особливості процедури проведення контролю за економічною концентрацією у різних сферах діяльності (зокрема, стосовно ринків засобів масової інформації), пропонується встановити більш жорсткі критерії відмови у здійсненні концентрації, для чого п. 3 ст. 25 Закону “Про захист економічної конкуренції” доповнити абзацом наступного змісту:
“Дозвіл згідно з частиною першою цієї статті не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, відбуваються на десятій частині ринків засобів масової інформації”.

10. В українському законодавстві усі види злиттів – і горизонтальні і вертикальні – регулюються однаково. Якщо горизонтальні угоди більш небезпечні, чим вертикальні, то і горизонтальні злиття повинні регулюватись більш жорстко. На нашу думку, доцільно змінити критерії, при досягненні яких необхідно узгодження, зробивши їх більш жорсткими для горизонтальних злиттів і більш м\'якими для вертикальних.

11. Доповнити розділ 3 Закону “Про захист економічної конкуренції” нормою, яка б визначала обсяг інформації, що подається, залежно від виду злиття, зокрема: злиття на різних товарних ринках – обсяг інформації мінімальний, вертикальне злиття (злиття на суміжних товарних ринках) – повний обсяг інформації по тих ринках, які є суміжними та обмежений обсяг інформації по іншим товарним ринкам, горизонтальне злиття (злиття на одному товарному ринку) – повний обсяг інформації.

12. Скоротити строк розгляду заяв про економічну концентрацію у випадках злиття на різних товарних ринках, яке не може призвести до обмеження конкуренції, для чого п. 1 ст. 27 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доповнити абзацом наступного змісту: “Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію на різних товарних ринках протягом пятнадцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України”.

13. Для усунення розбіжностей між нормами Господарського кодексу України, спеціальним конкурентним законодавством та конкурентним законодавством Європейського Союзу пропонується нова редакція ряду статтей Господарського кодексу у вигляді порівняльної таблиці, яка використовується при прийнятті змін та доповнень до чинного законодавства у Верховній Раді України (дивись додаток 3).

14. Порушення які мали негативні наслідки для ринку, розглядати не лише з точки зору максимальних штрафних санкцій але і з точки зору привязки до шкоди, заподіяної цим порушенням. Так зокрема статтю 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доцільно доповнити пунктом наступного змісту:
“Розмір штрафу за порушення передбачені пунктами 1, 2, 5, 6 не може бути меншим за розмір шкоди заподіяної зазначеними порушеннями.”

15. Оскільки норми конкурентного законодавства не передбачають можливості зменшення штрафних санкцій у випадках, коли порушення вчинено вперше, коли порушник розкаявся та самостійно вжив заходів для усунення наслідків порушення тощо, ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доцільно доповнити пунктом наступного змісту:
“Розмір штрафу може бути зменшений органами Антимонопольного комітету у разі, коли порушення вчинено вперше і порушник до завершення розгляду справи про порушення вжив заходів для усунення наслідків порушення, коли порушення було спричинене змінами у законодавстві, у разі, коли мали місце лише наміри вчинити певні дії, але ці дії не нанесли шкоди конкуренції. Зменшення розміру штрафу не може перевищувати половини розміру штрафу, встановленого законодавством.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п\'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. -ст.141.
2. Господарський кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11.- ст.462
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. Додаток до № 51. - 1984. - ст.1122
4. Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року// Офіційний вісник України. - 2001. - № 2. - ст.920
5. Декрет про трести від 17 липня 1923 р. // Собрание Постановлений Правительства СССР.-1950
6. Постанова ЦК ВКП(б) «Про реорганізацію управління промисловістю» від 5 грудня 1929 року// Собрание Постановлений Правительства СССР.-1950
7. О мерах по демонополизации народного хозяйства. Постановление Совета Министров СССР от 16 августа 1990 года // Собрание Постановлений Правительства СССР. - 1990. - № 24
8. Об ограничении монополистической деятельности в СССР: Закон СССР //Известия. - 1991.-25 июля.
9. Питання Міністерства УРСР у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва // постанова Кабінету Міністрів УРСР 16 серпня 1991р.№147
10. Про реорганізацію Міністерства УРСР у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва // постанова Кабінету Міністрів УРСР 20 листопада 1991р.№322
11. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - ст.296.
12. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - ст.472
13. Перший федеральний закон про конкуренцію (закон Шермана) був прийнятий у 1890 р.
14. Закон про попередження і заборону об\'єднань, пов\'язаних з обмеженням торгівлі в Канаді, 1891
15. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - ст.260
16. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - ст.164
17. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами// http:www.amc.gov.ua
18. Угода про створення зони вільної торгівлі між державами-учасницями ГУУАМ// http:www.amc.gov.ua
19. Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики між країнами учасниками Співдружності незалежних держав// http:www.amc.gov.ua
20. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року// http:www.amc.gov.ua
21. Генеральна угода по торгівлі послугами// http:www.amc.gov.ua
22. Договір між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у галузі розвитку конкуренції// http:www.amc.gov.ua
23. Угода між Європейськими Співтовариствами та Урядом США стосовно застосування конкурентного законодавства// http:www.amc.gov.ua
24. Договори про співробітництво у галузі конкурентної політики з Грузією та Азербайджанською Республікою// http:www.amc.gov.ua
25. Основні напрями конкурентної політики на 2002 - 2004 роки. Указ Президента від 19 листопада 2001 року N1097/2001 .// Офіційний вісник України, 2001 р. № 47 від 07/12/2001, ст. 14.
26. Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб\'єктів господарювання. Постанова КМУ від 28 лютого 2002 року №219. // Офіційний вісник України, 2002 р. № 9 від 15/03/2002, ст. 87
27. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 30, ст.238
28. Повітряний кодексу України// Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 25 від 22/06/1993, ст. 274.
29. Кодекс торговельного мореплавства України// Відомості Верховної Ради України, 1995 р. № 47 від 21/11/1995, ст. 349.
30. Про транспорт: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1994 р. № 51 від 20/12/1994, ст. 446.
31. Про зв\'язок: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1995 р. № 20 від 16/05/1995, ст.143.
32. Про трубопровідний транспорт: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1996 р. № 29 від 16/07/1996, ст.139.
33. Про залізничний транспорт: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1996 р. № 40 від 01/10/1996, ст. 183
34. Про електроенергетику: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1998 р. № 1 від 23/01/1998, ст. 1.
35. Про господарські товариства: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1991 р. № 49 від 03/12/1991, ст. 682.
36. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1996 р. № 51 від 17/12/1996, ст. 292.
37. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р. № 29 від 16/07/1991.
38. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 2002 р. № 1 від 04/01/2002, ст. 1.
39. Про банки та банківську діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р. № 25 від 18/06/1991.
40. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1993 р. № 1 від 05/01/1993, ст. 1.
41. Про видавничу справу: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 1997 р. № 32 від 08/09/1997, ст. 206.
42. Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу: Закон України// Відомості Верховної Ради України, 2002 р. № 24 від 14/06/2002, ст. 167.
43. Державна програма демонополізації економіки та розвитку конкуренції затверджена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року// Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, № 9, ст.42.
44. Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи й послуги монопольних утворень: постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 135//Системний реєстраційний номер № 135-95-П.
45. Про недоліки в роботі окремих органів виконавчої влади із забезпечення продовольчої безпеки та заходи щодо стабілізації ринку основних продовольчих товарів: постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 року №1150//Офіційний вісник України, 2003 р. № 31 від 15/08/2003, ст.26
46. Положенням про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 1 квітня 1994 року №4-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 1994 року №78/287// системний реєстраційний номер № Z0078-94
47. Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків: постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року №765// Системний реєстраційний номер № 765-94-П
48. Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб\'єктів господарювання: постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 219//Офіційний вісник України, 2002 р. № 9 від 15/03/2002, ст. 87
49. Положення про контроль за економічною концентрацією, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25 травня 1998 року № 134-р та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 червня 1998 року №409/2849//Офіційний вісник України, 1998 р. № 27 від 20/07/1998, ст. 178
50. Про затвердження Положення про контроль за економічною концентрацією: затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 9 грудня 1994 року № 15-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 березня 1995 р № 51/587// Офіційний вісник України, 1998 р. № 27 від 20/07/1998, ст. 178.
51. Про затвердження Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку: затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10 березня 1994 року № 1-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 1994р. № 48/257// vd940310 vn1-р
52. Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб\'єктів господарювання: затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 червня 2003 року № 283-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 р. № 1015/8336//Офіційний вісник України, 2003 р. № 46 від 28/11/2003, ст. 57.
53. Про затвердження Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб\'єктів господарювання: затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 11 лютого 2003 року № 41-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 травня 2003 р. № 366/7687//Офіційний вісник України, 2003 р. № 21 від 06/06/2003, ст. 481.
54. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб\'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 р. за № 284/6572//Офіційний вісник України, 2002 р. № 13 від 12/04/2002, ст. 225.
55. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб\'єктів господарювання: затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 року № 26-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 р. № 238/6526//Офіційний вісник України, 2002 р. № 11 від 29/03/2002, ст. 253.
56. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб\'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб\'єктів господарювання: від 12 лютого 2002 року № 27-р та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 р. № 239/6527//Офіційний вісник України, 2002 р. № 11 від 29/03/2002, ст. 279.
57. Про затвердження Порядку аналізу відомостей про відносини контролю: затверджено наказом № 1/24/6/10/5 від 11.01.2000 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2000 р. за N 105/4326//Офіційний вісник України, 2000 р. № 9 від 17/03/2000, ст. 35.
58. Агаев Р.Г. Антимонопольная деятельность государства: теоретические и организационно-правовые аспекты// М., 1994,- 110с.
59. Агаев Р.Г. Правовое регулирование антимонопольной политики//Дисс. канд. юрид. наук. М., 1994.
60. Авілов Г. Е. Доклад. 1 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»//Збірник тез, 1999.
61. Алексеев С.С. Общая теория права//М.: Издательство БЕК. 1997,Т.2,с.59.
62. Андреева Е.Л. Содействие экспорту в период структурных преобразований экономики страны// М.,2000, - 60с.
63. Аникін А. Відповідальність за хабарництво по новому КК //Влада.2001,№34
64. Арвенд А. Роль антимонопольних органів у країнах із перехідною економікою. Доповідь. 2 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»//Збірник тез, 2001.
65. Баженов Г.Е. Организационно-экономические основы малого бизнеса// Новосибирск, 1994,-358с.
66. Баранов І.В. Способи визначення монопольно високих і низьких цін. Доповідь. 2 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»//Збірник тез, 2001.
67. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. // К.: КНЕУ, 2002. - 248 с.
68. Барух Ф. Империя магнатов в маленькой стране// Ленинград, 1963.- 20с.
69. Безух О. В. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності//Дис.канд.юрид.наук-Донецьк, 2001- 205 с.
70. Беднін В.Ф. Надання повноважень правоохоронних органів конкурентним відомствам//Харків. 1997- 54с.
71. Белаш Т. Протекціонізм потрібний для конкуренції // Економіка і життя. 2001. № 9.
72. Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства//Дис. канд. юрид. наук: 26.10.96. - К.,
1996.- 175 с.
73. Боботов С.В., Жигачев Я.О. Введення в правову систему США//М.:НОРМА. 1997.- 203с.
74. Бокарева Н.А., Бондарь Л.А., Васильєв В.Ю. Монополизм и антимонопольное регулирование// М: НИИПИН, 1991.- 147с.
75. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики//Підручник, К:ТАКСОН, 2004.-704с.
76. Босет В.Д. Інвестиційні проблеми економіки що реформується. К:Міленіум,1998.- 314с.
77. Бретцке М. Проблеми еквівалентності в торгівлі з Росією// К., 2001.с.31
78. Брызгалин А.В. Гражданско-правовое регулирование отношений в сфере организации и деятельности субьектов предпренимательства//Дис. канд. юрид. наук. Екатеринбург. 1998.
79. Бункина М.К. Концентрация производства и монополизм//М., 1959.- 406с.
80. Буржуазное государство и монополии//М.:ИНИОН. 1987.- 220с.
81. Быков А.Г., Ларичев В.Д., Пешков А.И. Приватизация: кому она выгодна? // Финансы. М., 1999. №12.
82. Васильєва Н.В. Поділ (виділення) суб\'єкта господарювання, як засіб антимонопольного регулювання // Законодавство і економіка. 1999. № 3-4.
83. Вініченко О.Ц. Деякі питання практики застосування ст. 6 закону РСФСР «Про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності». 2 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»//Збірник тез, 2001.
84. Власов В. Приватизация и социальная защита граждан// Законность. М., 1996. №10.
85. Водько Н. Кримінальний кодекс у боротьбі з організованою злочинністю//Сільські вісті. 2000.
86. Володіна Ю. Есть средство от “кодексофобии”?// Юридическая практика, №22(284), 2003.
87. Вінник О.М. Господарське право. Курс лекцій // АТІКА, К., 2004,- 623с.
88. Ворожейкин В.Н., Рыбаков Ф.Ф. Антимонопольное регулирование: федеральный и региональный аспекты// Бизнес олимп, М., 1996.- 57с.
89. Герд В. Правовые вопросы контроля за злоупотреблением ценами// Московский предприниматель.1924
90. Гаврина С. Співвідношення положень Господарського і Цивільного кодексів України // Юридическая практика, май 2003.
91. Галкин В.В. Методы недобросовестной конкуренции: экономическое
содержание и правовое регулирование//Воронеж.: Центр-Чернозем, 1996.-107 с.
92. Гришаков Д. Група «Альфа» // Експерт. 1999. № 18.
93. Данилюк С. А. Антимонопольна політика і її реалізація в адміністративному і карному праві // Законодавство і економіка, 2001. № 15.
94. Даурова Т. Монополістична діяльність: поняття, види, відповідальність // Закон. 1996.№ 3.
95. Доброе Д. Російські інвестори програли битву за казахський врожай //Сьогодні. 1997. 18 червня.
96. Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій.//К.: Четверта хвиля, 1998.-352 с.
97. Доповідь про розвиток конкуренції на товарних ринках. Конференція голів облдержадміністрацій, 2001.
98. Еременко В.И. Антимонопольное законодательство зарубежных стран //
Государство и право. - 1995. - № 9. - С. 100-111.
99. Еременко В. И. Регулирование конкурентних отношений в Росийской Федерации // Государство и право. - 1995. - № 13-14.
100. Есафова О.В. Закон про конкуренцію Європейського Співтовариства (ЄС) і його застосування у відношенні обмежувальних угод (картелів)// Конкурент. 1999. №3-4.
101. Жебрак Б.А., Носкова И.Я. Иностранный капитал в промишленно развитых капиталистических странах//М.: Международные отношения. 1971.
102. Жидков О.А. Антитрестовское законодательство в буржуазных странах// Дис. док. юрид наук. М. 1972.
103. Жидков О.А. США: Антитрестовское законодательство на службе монополий// М., 1976.- 237с.
104. Жидков О.А. Законодательство про капиталистические монополии// М.,1986.- 170с.
105. Жидков О.А. Вступление к книге Тотьева К. Ю. «Конкуренция и монополия. Правовые аспекты»// М.: Юристь. 1996.с.3
106. Журик Ю.В. Окремі проблеми понятійного апарату Закону України \"Про захист економічної конкуренції\"// К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 229-231.
107. Журик Ю.В. Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - № 3-4 (7-8). - С. 150-156.
108. Журик Ю.В. Порядок розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. -№7.-С. 14-17.
109. Законодательство разных стран о синдикатах и трестах.//Под ред. И.М. Гольдштейна. СПб., 1910.-306с.
110. Заплавская М. Война кодексов// Деловая неделя, №19(133), 2003.
111. Иваненко С. Новое слово в конкуренции // Юридическая практика, №12, 2005.
112. Іванов І.Д.Сучасні монополії і конкуренція//Донецьк, 1990.- 125с.
113. Ігнатюк А.І. Формування конкурентного середовища та механізми протидії монополізму в економіці України//Дис. канд. екон. наук: 28.11.96.К., 1996.- 189 с.
114. Кабисов А.Р. Соотношение конкуренции и монополии в период перехода к рыночной экономике//Дис. канд. экон. наук М., 1994.
115. Качалин В.В. Система антимонопольной защиты общества США//М.: Наука.- 1997.-271 с.
116. Керимов Д.А. Методологические функции философии права //Государство и право. - 1995. - № 9. - С. 15-22.
117. Клейн Н.І. Доклад. 1 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»//Збірник тез, 1999.
118. Клейн Н.І., Авилов Г.Е. Клейн Н.І., Авилов Г.Е. Антимонопольные законы государств содружества//М., 1995.- 68с.
119. Коковихин Ю.В. Проблемы правового регулирования конкуренции в условиях переходной экономики России//М., 1998.- 140с.
120. Коломийченко О.В., Котелкина Е.И., Соколова И.П. Регулированние естественных монополий: анализ международного опыта ы построение системы регулирования в Российской Федерации // М: Прогресс,1995.- 393с.
121. Колотшов В.І. Ще раз про адміністративні бар\'єри // Підприємець. К., 1999. № 1-2.
122. Келлавей Р. Відмінності регулювання картелів у ЄС та Британії// Лондон,2001.- 214с.
123. Комягін Д. Новий кримінальний кодекс: злочини в сфері економічної діяльності // Фінансова газета, 2001. № 4.
124. Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні//Дис. канд. юрид. наук: 26.10.96. - К., 1996. -206 с.
125. Корчак Н. Загальні положення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2001.-№ 2. - С. 7-9.
126. Корчак Н. Матеріально-правове значення презумпції в інституті антимонопольного регулювання // Підприємництво, господарство і право.-2003. -№ 1.-С. 6-9.
127. Котюк В.О. Теорія права//К:Вентурі, 1996.- 207с.
128. Конкурентна політика Японії. 1 міжд. конф. «Конкурентна політика в умовах перехідної економіки»// Збірник тез, 1999.
129. Конкурентна політика в Росії та інших країнах із перехідною економікою на сучасному етапі // Конкурент. 2002. № 5.
130. Конкуренція і конкурентна політика Франції // Новини і аналіз. 1993.№10(117)
131. Ковтунець О. ЦК і ГК: чи можливе співіснування?// Юридична газета, №1(1), 2003.
132. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине// К:КНЭУ, 2004.- 310с.
133. Крючкова П., Янін Д. Задача захисту вітчизняних виробників і реальне утримання політики протекціонізму // Інвестиційна газета №38, 1997.
134. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо//М.,1987.- 194с.
135. Кузнєцова Н.С. Цивільний і господарський кодекси України: проблеми теорії та практики реалізації//Тези доп. науково-практичного семінару, 2003
136. Ланин Б.Е. Концентрация производства и капитала в условиях госмонополистического капитализма и государственных финансов.//М.: Научные работы, 1973.- 226с.
137. Луцкая Е. Государственное регулирование монополии и конкуренции в промышленно развитых странах// Новосибирск, 1992.- 81с.
138. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право//М.: БЕК. 1994., Т.1,с.27
139. Мамутов В.К. Роль антимонопольно-конкурентного законодательства //Государство и право. - 1996. - № 8. - С. 49-51.
140. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів//К.: Ділова Україна, 1996. - 352 с.
141. Марио Маркес Мендес. Антимонополізм у світі взаємозалежних економічних систем. Взаємодія антимонопольної і торгової політики в США і ЄС // Новини і аналіз. Травень. № 6, 1993.
142. Мельник С.Б. Монопольне (домінуюче) становище суб\'єкта господарювання на ринку//Дис. канд. юрид. наук: - Одеса, 2001. - 192 с.
143. Мозолин В.П. Корпорации, монополии и право в США//М., 1966. – 240с.
144. Малеіна М.Н. Защита