ПРИНЦИП СПРАВЕДЛИВОСТІ В РИМСЬКОМУ ПРАВІ І У СУЧАСНОМУ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………4
Розділ 1. Огляд літератури. Вибір напрямків та методології дослідження
1.1. Огляд літератури та вибір напрямків дослідження…………………………............................................................14
1.2. Методологічні засади визначення місця принципу справедливості у системі принципів цивільного права України…………………………………………….............................30
Висновки до розділу............................................................................55
Розділ 2. Формування у римському праві концепції справедливості як основного принципу приватного права
2.1. Принцип справедливості як основний принцип римського права…...........................................................................................................57
2.2. Особливості принципу справедливості у римському договірному праві…………………...................................................................................72
2.3. Інтерпретація принципу справедливості у договірному праві похідних від римського права правових системах……...........................85
Висновки до розділу.............................................................................96
Розділ 3. Принцип справедливості у зобов’язальному праві України
3.1. Формування принципу справедливості у цивільному праві України…......................................................................................................99
3.2. Принцип справедливості у зобов’язальному праві за Цивільним кодексом України…….................................................................................110
3.3. Взаємозв’язок принципу справедливості та принципів добросовісності та розумності у зобов’язальному праві України та їхня взаємодія ………………………………………………………..................118
3.4. Гарантії дотримання принципу справедливості у зобов’язальному праві України………………………………………………………………135
Висновки до розділу.............................................................................157
Загальні висновки……………………………………………….. 163
Список використаної літератури .......................................168

ВСТУП

Ідея справедливості є однією з одвічних ідей людства. Вона є загальнолюдською цінністю, котра яка тісно пов’язана із розумінням права.
Справедливість визнана складовою частиною етичної і правової культури, умовою нормального існування суспільства, а відтак вивчення проблеми, пов’язаної із визначенням поняття, розкриттям змісту принципу справедливості у праві та його використанням набуває особливого значення у період сучасних правових перетворень.
Актуальність цієї теми пов’язана з активним реформуванням цивільного законодавства України, зокрема прийняттям таких фундаментального закону як Цивільний кодекс України.
Актуальність дослідження цієї теми полягає також у сучасних тенденціях країн Європи до інтеграції, які потребують створення універсальних норм регулювання цивільних відносин.
Оціночний характер категорії справедливості, його ціннісно-визначна функція передбачають його особливу координаційну роль в системі принципів права. З позиції справедливості найбільш важливим результатом такої координації є досягнення оптимального співвідношення між загальнолюдськими, у тому числі і правовими, принципами, які відповідають цьому рівневі економічного, політичного, соціального та культурного розвитку суспільства і які забезпечують успішне вирішення як близьких, так і перспективних завдань нормативного регулювання.
Певною мірою справедливість є підґрунтям інших принципів права. Визначають їх співвідношення та межі дії у конкретних історичних умовах. Тому справедливість часто визнають найбільш важливою якістю права.
Суттєвим показником повноцінності законів з позиції справедливості у багатьох випадках є суворе підпорядкування стандартам прав та свобод людини, з наданням пріоритету і завданням надійної охорони зазначених цінностей. Здійснення прав і свобод є невід’ємним від виконання кожним громадянином своїх юридичних обов’язків. У випадках відмови від їх виконання або порушення зазначених цінностей є справедливим застосування до винних встановлених законом заходів впливу.
Цінність справедливості, а через неї і в цілому права, має прояв у тому чи іншому правозастосуванні – у справедливому характерові судового рішення, примиренні конфліктуючих сторін і тим самим у забезпеченні миру, порядку.
У сучасній системі права України справедливість сприйнята як якість, втілена у праві ідея, а в деяких випадках – як норма-принцип. У галузях права, де немає таких норм-принципів, ідея справедливості деталізується у їх положеннях та нормах. Таким чином, ця ідея юридично закріплюється у всіх сферах суспільних відносин.
Реформування цивільного законодавства, викликане процесом інтеграції країн Європи, знову підтвердило як значення багатьох фундаментальних понять та принципів правового регулювання, ретельно розроблених ще в римському праві, так і необхідність їхнього застосування у законотворчій та правозастосовчій практиці.
Слід зазначити, що новий Цивільний кодекс України суттєво відрізняє сучасний правовий підхід до регулювання приватних відносин від їхнього регулювання попереднім кодексом Української РСР.
Основною концепцією нового Цивільного кодексу є визнання природного, об’єктивного, наднормативного характеру цивільних прав, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників і становлять предмет цивільно-правового регулювання та основу громадянського суспільства.
Відповідно до обраної теми є цікавим у першу чергу включення до нового кодексу понять „принцип справедливості”, „принцип добросовісності” , „принцип розумності” та ін.
Робота виконана на основі чинного цивільного законодавства України із застосуванням сучасних теоретичних досліджень, на базі римського приватного права.
Доцільність використання порівняння із римським приватним правом полягає у тому, що римське приватне право є материнським для приватного права Європи, а також для приватного права України.
Закріплені у праві вимоги справедливості мають силу закону і забезпечуються підтримкою держави. Вони виступають і як моральні, і як правові. Тому справедливість є етикоюридичним феноменом.
Подібний підхід дозволяє діалектично розглядати категорію справедливості, подолати однобічний погляд на неї або тільки як на моральне, або тільки як на правове явище.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” на 2001 – 2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії на 2001– 2005 роки за темою „Традиція приватного права в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття, правової природи, особливостей, гарантій забезпечення, ролі і місця принципу справедливості в римському праві і в сучасному зобов’язальному праві України, а також перспектив удосконалення цивільного законодавства України.
Для досягнення цієї мети основну увагу було приділено вирішенню таких задач:
- розглянути поняття „принципи права”, визначити їх систему; розглянути принципи сучасного цивільного права;
- дослідити формування римського приватного права, та, зокрема, правового регулювання договірних відносин;
- дослідити історію правового регулювання джерел римського права і місце в ньому принципів;
- дослідити рецепцію римського права у похідних від римського права правових системах; визначити роль принципів у похідних від римського права правових системах;
- дослідити історію рецепції римського права у цивільному праві України; розглянути поняття „справедливість” як філософську, моральну та правову категорію; визначити роль, місце та значення принципу справедливості у сучасному зобов’язальному праві України.
Об’єктом дослідження є принцип справедливості у римському приватному праві та у сучасному зобов’язальному праві України і пов’язані з ним правовідносини.
Предметом дослідження є концепції, теорії та підходи до визначення категорії „справедливість”, а також система норм римського приватного права та сучасного цивільного законодавства України, що регулюють зобов’язальні відносини.
Методи дослідження. Одним із методологічних методів дослідження був діалектичний метод дослідження, що дав можливість проаналізувати юридичні відносини та явища у їх взаємному розвиткові. Крім того, були використані прийняті в юриспруденції методи наукового пізнання: логіко-юридичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, аналізу та синтезу, моделювання, історичний, прогнозування та ін.
За допомогою логіко-юридичного методу було визначено теоретичні положення, що стосувалися поняття принципів права, принципів сучасного зобов’язального права, категорії „справедливість”, інституту договірного права.
Порівняльно-правовий метод використовувався для порівняння сучасної правової системи України і правової системи Стародавнього Риму по основних положеннях. Окремо порівнювалися принципи, норми права. Для дослідження питань принципу справедливості як юридичної категорії, місця його у сучасній системі зобов’язального права, його ролі і значення використовувалися загальнонаукові методи – системно-структурний, аналізу та синтезу. Принцип справедливості визначався за допомогою методу моделювання.
Історичний метод та метод прогнозування використовувався для аналізу рецепції норм римського приватного права в країнах Європи та окремо в Україні.
Крім зазначених загальнонаукових методів були також застосовані спеціальні методи – з’ясування (тлумачення) юридичних норм, узагальнення юридичної практики тощо.
Теоретичну базу дослідження склали праці відомих українських та зарубіжних фахівців у галузі римського приватного права, цивільного права та загальної теорії: Д.І. Азаревича, С.С. Алексєєва, Р.А. Бабахановой, Ю. Барона, М.І. Бару, М. І. Брагінського, З.А. Бербешкиної, П.Г. Виноградова, Б. Віндшейда, В.В. Вітрянського, Д. Гримма, Г. Дернбурга, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Дождєва, Г.Ф. Дормидонтова, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, В.О. Мусіна, Д. І. Мейєра, І.Б. Новицького, Р. Пайпса, О.А. Підопригори, І.А. Покровського, М. Поленак-Акимовської, І. Пухан, Ю.В. Романця, Дж. Роулза, В.О. Рясенцова, Н.О. Саніахметової, Дж. Франчозі, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Ф. Хайека, О. Хеффе, Чезаре Санфіліпо, Я.М. Шевченко, А.Ф. Шишкина, Р. Єринга та ін.
Окремі питання реалізації принципу справедливості в праві розглядались у період СРСР у дослідженнях С.С. Алексєєва, В.С. Афанас’єва, В.М. Баранова, В.Н. Бутіліна, Н.Н. Вопленко, Е.А. Гасанова, Н.Л. Гранат, Д.А. Керимова, А.В. Корнєва, В.Н. Кудрявцева, В.М. Лазарєва, Р.З. Лівшиця, Є.А. Лукашевої, Н.С. Малина, Г.В. Мальцева, В.С. Нерсесянца, Є.М. Орача, П.П. Осипова, В.П. Сальникова, В.В. Степаняна, А.И. Екимова, Л.С. Явича, та інших авторів.
Результати багатьох досліджень і досі не втратили свого значення, але слід зазначити, що їм притаманні деякі нашарування, обумовлені запровадженої комуністичною ідеологією.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було розглянуто та визначено принцип справедливості у договірному праві України, визначено принцип справедливості як системоутворюючий принцип, його зв’язок з іншими принципами договірного права України. Для цього було визначено роль і значення принципу справедливості. Вперше на рівні дисертаційного дослідження було зроблено спробу комплексного дослідження принципу справедливості у римському праві та у сучасному зобов’язальному праві України.
На підставі одержаних у процесі дослідження результатів на захист виносяться такі положення, що визначають новизну дисертації:
Вперше робиться висновок про те, що:
1. Принцип справедливості доцільно визначати як встановлені нормами права обсяг, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. За цивільним законодавством України принцип справедливості, визначаючи межі здійснення суб’єктивних прав, вимагає таких умов поведінки: 1) відповідність поведінки уповноваженої особи до умов договору (якщо він існував) або до актів цивільного законодавства; 2) врахування публічного інтересу і моральних засад суспільства; 3) відсутність зловживання правом.
2. Принцип справедливості є системоутворюючим принципом, який узгоджує всі інші принципи цивільного права. У зобов’язаннях принцип справедливості має специфіку, яка полягає в тому, що тут він поєднується з принципами належного та реального виконання. Принцип справедливості, як принцип законодавства, тісно пов’язаний із принципом законності у широкому розумінні, тобто у розумінні загальності права, верховенства закону, рівності всіх суб’єктів перед законом, стабільності правопорядку, нормативної обґрунтованості правових рішень, охорони прав громадянина, єдності розуміння і застосування права, нагляду, контролю за виконанням закону та невідворотності відповідальності і співвідноситься з ним як зміст і форма.
3. Принцип справедливості в римському приватному праві став феноменом, за допомогою якого воно набуло універсальності в регулюванні цивільних відносин. Із розвитком правової думки у Стародавньому Римі принцип справедливості набуває пріоритетного значення. Обґрунтовується положення про те, що розвиткові римського приватного права сприяла діяльність преторів, які вимагали вести судочинство відповідно до доброї совісті та вимог справедливості. Значну роль в римському приватному праві у тлумаченні договорів відігравали принципи природного права, що дозволяло виявляти дійсну волю сторін.
4. Принцип добросовісності є одним із проявів принципу справедливості. Принцип справедливості і принцип добросовісності є принципами природного права. Принцип добросовісності, який вперше було включено до Цивільного кодексу України як загальну засаду Цивільного кодексу України, є загальнотеоретичним принципом, а також є вимогою тенденції до уніфікації норм, присвячених зобов’язальним відносинам. Він має більш вузьку сферу застосування, ніж принцип справедливості. Поява цього принципу пов’язана зі стародавнім принципом зобов’язального права, якого було закладено ще римськими правниками – pacta sunt servanda.
З нових позицій обґрунтовуються положення про те, що:
5. Принципи добросовісності, розумності і справедливості є оціночними критеріями при застосуванні відповідальності у разі, коли у зобов’язанні порушені інтереси сторін. При цьому зловживання правом розглядається у двох варіантах: 1) навмисне завдання шкоди іншій особі у процесі реалізації свого права; 2) зловживання правом, пов’язане з використанням недозволених форм його реалізації, але в рамках загально дозволеного типу поведінки щодо цього права.
6. Є доцільним розглядати засоби забезпечення виконання зобов’язань та відповідальність за порушення зобов’язань як гарантії принципу справедливості.
7. Застосування принципу справедливості зумовлює необхідність узгодження засад, прав та порядку розірвання договору та односторонньої відмови від договору.
8. Застосування принципу справедливості у сучасних умовах тісно пов’язане з підвищенням ролі норм природного права. При цьому принцип справедливості, визначений як одна із засад Цивільного кодексу України, що сформована на підставі ідей римського права, набуває статусу вимоги та потребує юридичних гарантій.
Практичне значення одержаних результатів. У сфері правотворчості висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення актів цивільного законодавства відповідно до загальних засад цивільного права.
У науково-дослідницькій сфері висновки дисертаційного дослідження можуть служити підґрунтям для подальшої розробки норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
У навчальному процесі окремі теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій з римського та цивільного права. Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні практичних занять в Одеській національній юридичній академії з курсів „Основи римського приватного права” та „Цивільне та сімейне право”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Її головні ідеї, основні теоретичні положення і висновки знайшли втілення у темах лекцій та семінарських занять, проведених дисертантом на різних факультетах Одеської національної юридичної академії.
Результати дослідження доповідалися також на: міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Київ, квітень 2004 р.); 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу 22 – 23 квітня 2004 р. (Одеса, квітень 2004 р.); конференції „Римське право і сучасність” (Одеса, травень 2004 р.); конференції „Проблеми кодифікації цивільного і господарського права” (Київ, травень 2005 р.); конференції „Римське право і сучасність” (Одеса, травень 2005 р.); конференції „Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем” (Одеса, березень 2006 р.); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (Одеса, квітень 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, у тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, а також логікою розташування в ній матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, містить список використаних джерел із 180 найменувань, загальний обсяг роботи становить183 сторінки, список використаних джерел складає 13 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті здійсненого дослідження принципу справедливості в римському праві і в сучасному зобов’язальному праві України можна зробити такі висновки:
- категорія справедливості завжди набуває особливої актуальності у періоди значних трансформацій у правовій думці, які часто пов’язані з тим, що позитивний закон не в змозі регулювати суспільні відносини. Саме у такий період знову звертаються до розуміння феномена справедливості у праві;
- історія еволюції римського приватного права має унікальний характер. На його формування впливали і грецька філософія, і право інших народів. Завдяки діяльності римських юристів, преторів, імператорів римське право набуло форми абстрактної замкнутої системи, яка складалась із правил-формул. Римське приватне право було здатне регулювати господарські відносини, що швидко змінювалися. Воно стало джерелом права для законодавства країн континентального типу. Римське приватне право базувалося на праві народів, яке розглядалося римськими юристами як таке, що виражає вимоги справедливості. Традиційно йому було властиве застосування принципу справедливості – на початку свого розвитку воно було тісно пов’язане із мораллю;
- під впливом стоїцизму природне право для римських юристів виявлялось як ідеальне право. Завдяки такому ідеальному підходу було створено абстрактну систему права, яка складалась із системи інститутів і принципів;
- результати аналізу джерел римського права показали, що пріоритет принципу справедливості підтримувався також діяльністю імператорів. Використання принципів природного права привело до виникнення нових видів зобов’язань. У всіх консенсуальних та реальних договорах, за виключенням займа, bonae fidei і aequitas зробились єдиним керівним критерієм, як це можна побачити із процесуальних формул. Римське приватне право було тим джерелом, на підставі якого було створено сучасні правові системи країн континентальної Європи (Франції, Німеччини);
- у Цивільному кодексі вперше згадується категорія „справедливість” як одна із засад цивільного права України. Сучасне розуміння справедливості, що тісно пов’язане з мораллю, обумовлене уявленням про людину, сформовану новою європейською культурою. Це є уявлення про людину як про самостійного індивідуума, якого наділено невід’ємними правами, та який здатний самостійно контролювати та регулювати свою поведінку у суспільстві на підставі деяких загально визначених норм;
- з огляду на сучасні процеси інтеграції та узгодження законодавств країн Європи, підґрунтям яких було римське право, при характеристиці принципу справедливості мають враховуватися засади римського права, які приводить до висновку, що принцип справедливості став тим інструментом, який зумовив констатування римського приватного права як універсальної правової системи, яка здатна регулювати відносини, які вже виникли, а також відносини, які можуть виникнути у майбутньому;
- особливої уваги привертає принцип справедливості у договірних відносинах, в яких сторони самостійно визначають правила поведінки. Аналізуючи цивільне законодавство, можна зробити висновок, що принцип справедливості систематизує і визначає всі імперативні норми цивільного законодавства і визначає поведінку суб’єктів права такою, що має відповідати не тільки нормам закону, але і нормам права;
- розробниками кодексу відведена особлива роль принципові справедливості у подоланні прогалин у праві;
- принцип справедливості виступає як моральна категорія, як філософська категорія, але в цивільному праві принцип справедливості можна розглядати тільки як юридичну категорію. При цьому змішування різних проявів категорії справедливості може викликати неправильне регулювання цивільних відносин. В роботі принцип справедливості вперше було розглянуто як юридичну категорію, і на цій підставі зроблено висновок, що принцип справедливості є системоутворюючим принципом, який утворює із спеціальних принципів цивільного законодавства України певну систему, яка здатна узгодити правила поведінки, встановлені у Кодексі, а також подолати прогалини у нормах права;
- на підставі аналізу принципу справедливості як системоутворюючого принципу щодо принципів договірного права зроблено висновок, що принципи добросовісності та розумності є допоміжними принципами. Дотримання принципу добросовісності та розумності спрямоване на належне і реальне виконання зобов’язань;
- формуванню сучасного розуміння принципу справедливості передувало визнання такої категорії як „принцип соціальної справедливості”. Принцип соціальної справедливості був основоположним принципом соціалістичного права. Соціалістична соціальна справедливість виражається в основоположному принципові соціалізму: „від кожного по здібностям – кожному по праці”;
- визнання принципу справедливості – як основного, системоутворюючого, загального принципу права пов’язане, як здається, із наданням пріоритетної ролі природному праву над правом позитивним;
- втілення справедливості у нормі права означає звуження сфер його застосування. Якщо розглядати принцип справедливості як принцип законодавства, то тут принцип справедливості, як уявляється, співпадає з принципом законності. Тому, думається, принцип законності є допоміжним відповідно до принципу справедливості;
- сторони договору, укладаючи договір, сподіваються на його виконання. Відповідно до принципу справедливості – зобов’язання має виконуватись із поєднанням принципів належного виконання та реального виконання. Відповідно до цієї конструкції виконання належною стороною, в належному місці, у належний строк, у належний спосіб доповнюється вимогою виконання зобов’язання відповідно до мети договору, що є вимогою принципу справедливості і гарантії прав та інтересів учасників правовідносин. Таким чином, відповідно до принципу справедливості, забезпечуючи гарантії прав та інтересів учасників, інститут відповідальності слід застосовувати і для тих відносин, що не забезпечені інститутом неналежного виконання;
- українське законодавство містить правила про межі реалізації та захист цивільних прав. Ця конструкція базується на декількох принципах, основне місце серед яких посідає вимога того, що суб’єктивні цивільні права, відповідно до п. 3 ст. 509 ЦК України мають набуватися, здійснюватися, захищатися та припинятися із додержанням принципів добросовісності, розумності та справедливості;
- принцип справедливості є гарантією захисту цивільних прав та інтересів суб’єктів цивільного права, визначає межі здійснення суб’єктивних прав. Його слід розуміти як визначення нормою права обсягу, меж здійснення та захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм;
- принцип справедливості у цивільному праві забезпечується гарантіями, якими виступають інститут відповідальності та інститут забезпечення виконання зобов’язань.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
2. Алексеев С.С. Тайна права: его понимание, назначение, социальная ценность: Резюме с претензией. – М.: НОРМА, 2001. – 170 с.
3. Алексеев С.С. Философия права: история и современность. Проблемы Тенденции. Перспективы. – М.: НОРМА, 1999. – 336 с.
4. Ансон, Вильям Р. Основы договорного права. – 18-е изд., пере раб. / Пер. А.С. Александровского и др./ Под ред. Р.Ф. Рамзайцева. М.: Международная книга. 1947. – 455 с.
5. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. М.: Госюриздат, 1962. – 175 с.
6. Бабаев В.К. Общая теория права / Под. ред. В.К. Бабаева. Нижний Новгород, 1993. – 128-132 с.
7. Бахчисарайцев Х.Э. К истории гражданских кодексов Советских Социалистических республик (очерки). М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 160 с.
8. Бачинин В.А. Философия права: конспект лекций. – Х.: Консул, 2002. – 368 с.
9. Бебешкина З.А. Справедливость как социально-философская категория. – М.: Мысль, 1983. – 204 с.
10. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Рос. право. 1992. – 319 с.
11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. книга первая: Общие положения. – 2-е изд. – М.: Статут, 2005. – С. 842 с.
12. Брагинский М.И. Хозяйственный договор – каким ему быть? – М.: Экономика, 1990. – 173 с.
13. Братусь С.Н., Йоффе О.С. Гражданское право: Пособие для слушателей. – М.: Знание, 1967; Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и фак. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА. – М., 1998. – 570 с.
14. Васильєв А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит. 1976. – 264 с.
15. Виндшейн. Б. Об обязательствах по римскому праву: Пер. с нем. / Под ред. и с примеч. А.Б. Думашевского. – СПб, 1875 – 593 с.
16. Виноградов П.Г. Очерки по теории права. – М.: Изд-во А.Л. Евенсона, 1915. – 155 с.
17. Власов В.И. Теория государства и права: Учебник для вузов. –Ростов – н/Д: Феникс, 2002. – 512 с.
18. Гавзе Ф.И. Обязательственное право (общие положения). – Минск: Изд.- во БГУ им. В.И. Ленина, 1968. – 127 с.
19. Гаджиев Конституционные принципы рыночной экономики. Развитие основ гражданского права в решениях Конституционного суда Р.Ф.– М.: Юристъ, – 2002. – 286 с.
20. Гай. Институции: Книги 1-4 / РАН. Ин-т всеобщей истории Центр изучения римского права; пер. Ф. Дыдынского; Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Савельева. – М.: Юристъ, 1997. – 362 с.
21. Галанза П.Н. Государство и право древнего Рима. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. – 124 с.
22. Гвидо Паделлетти. Учебник истории римського права – Одеса. Типография П.А. Зеленого, 1883. – 370 с.
23. Герье В. Консерватизм у римлян. О консерватизме римской юриспруденции. Опыт по истории римского права./ Под ред. С. Муромцева. – М.: Вестник Европы, 1875.– С. 225-268.
24. Гражданско-правовой договор и его функции: Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск: Ур ГУ – 1980. – 143 с.
25. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М., 1991. – 305 с.
26. Давид Рене. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Моффре. Спінози / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999, – 400 с.
27. Давыдов В.И. Проблемы кодификации гражданского законодательства. – Кишинев: Штииница, 1973. – 208 с.
28. Дашков Л. П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладання до виконання. – К. : А.Л.Д., 1996. – 170 с.
29. Дернгбург Г. Пандекты. Обязательственное право – М., 1900. – С. 18.
30. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник: У 2 ч. (Я.М. Шевченко; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Юрид. книга, 2000. – (Право 2000). – Ч. 1. – 2000. – 277 с.
31. Додонов В.Н. Словарь гражданского права / Под общ. ред. В.В. Залесского – М.: ИНФРА– М., 1998. – 294 с.
32. Дормидонтов Г. Система римского права, Обязательственное право. – 2-е студ. изд.– Казань: Тип. Ф.Е. Бусыгина, 1915. – 183 с.
33. Экимов А.И. Справедливость и социалистическое право. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 120 с.
34. Загурский Л.Н. Принципы Римского гражданского и уголовного процесса: Харьков: Тип. ун-та, 1874. – 431 с.
35. Законы XII Таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана: Учеб. пособие. – М.: Зерцало, 1997. – 607 с.
36. Ильин И.А. Теория государства и права / Под ред. В.А. Томсинова; – М.: Зерцало, 2003 - 400 с.
37. Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права: Учеб.– метод. пособие для студ. заоч. отдел.– Л.: Изд-во Ленінград. ун - та, 1974.
38. Ігнатенко А. В. Древний Рим: от военной демократии к военной диктатуре: ( Историческо – правовое исследование). – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 157 с.
39. Йоффе О. С. Обязательственное право – М.: Госюриздат, 1975. – С. 26.
40. История политических и правовых учений: Хрестоматия / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Городец, 2000. – 512 с.
41. Калмыков Ю.Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 267 с.
42. Каравайкин А. Исполнение договоров. – М.: Советское законодательство, 1934. – 55 с.
43. Каримов Д. А. Свобода, право и законность в социалистическом обществе. – М.: Госюриздат, 1960. – 223 с.
44. Катрич В.М. Держава і право Стародавнього Рима. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 113 с.
45. Кипп Теодор. История источников римского права. – СПб., Склад изд. в юрид. книжном магазине Н.К. Мартынова, 1908. – 152 с.
46. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
47. Константинова В.С. правовое обеспечение хозяйственных обязательств / Под ред. В.А. Тархова. – Саратов: Изд-во. Сарат. ун-та, 1987. – 117 с.
48. Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями. – М.: Госюриздат, – 1959.
49. Луць В.В. Господарські договори – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1973. – 28 с.
50. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. - М.: Юрид. лит., 1978. – 143 с.
51. Макаренко С.Н. Правоведение: Курс лекций: Учеб. пособие – М.: Приор, 2001. – 192 с.
52. Маккензи. Римское право сравнительно с законами Франции, Англии и Шотландии. – М., 1864 – 422 с.
53. МаксимовС.И. Правовая реальность: Опыт философского осмысления. – Х.: Право, 2002. – С. 18-21.
54. Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. – М.: Мысль, 1997. – 255 с.
55. Медведев С.Н. Основные черты римского частного права: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1978. – 60 с.
56. Мережко А.Л. Lex mercatoria. Теория и принципы транснационального торгового права. – К.: Таксон , 1999. – 416 с.
57. Митюков К.А. Институции римского права. – М.: Издал Михаил Капустин, 1881. – С. 85-107.
58. Митюков К.А. Курс римского права. – 3-е изд-е.– К.: Тип. Кушчирева, 1912. – 407 с.
59. Никифоров Б. С. Латинская юридическая фразеология / Сост. Б.С. Никифоров. – М. Юрид. лит., 1979. – 264.
60. Новицкий И.Б. Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1954. – 94 с.
61. Новицкий И.Б. Поручительство: Науч.-практ. комментарий – 2-е изд. перераб. – Харьков: Юрид. изд-во НКЮ УСССР, шк. друк. діла ім. А. Багинского, 1927. – 56 с.
62. Новицкий И.Б.,Лунц. А.А. Общее учение об обязательствах. – М.: Юриздат, 1950. – 416 с.
63. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: Загальнотеоретичні аспекти: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Одеса: Б.В. 2003. – 38 с.
64. Павел Юлий. Пять книг сентенций к сыну / Павел Юлий. – Фрагменты/ Ульпиан Домиций / Пер. с лат; РАН Ин-т всеобщей истории – М.: Зерцало, 1998. – 286 с.
65. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: соціокультурний розвиток людства: Навч. посібник. – 2-е вид., стереотип. / Відп. ред. та автор вступ. слова С. Кримський. – К.: Либідь, 1999.
66. Пергамент М. Договорная неустойка и интерес в римском и современном гражданском праве. – Одесса: Тип. „Экономическая”, 1899. – 349 с.
67. Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права: Учебник для юрид. ин-тов. – Ч.1. – Вып. 2, М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1945.
68. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Изд-во им. В.В Ломоносова – М.: Статут, 1998. – 353 с.
69. Покровский И.А. История римского права: СПб. Торговый дом „Летний сад”, 1988. – 555 с.
70. Право власності в Україні: Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, Київський нац ун-т ім.. Т. Шевченка. – К.: Юрінком-Інтер, 2000 – 812 с.
71. Развитие советского гражданского права на современном этапе/ Отв. ред. В.П. Мозолин; АН СССР, ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, – 1986. – 268 с.
72. Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства и права/ Под ред. М.И. Байтина. – Саратов: изд-во Саратов. ун-та, 1984. – 116 с.
73. Роль договора в регулировании общественных отношений: Межвуз. сб. науч.тр. / Перм. гос. ун-т им. А.М. Горького. – Пермь: ПГУ, 1979. – 150 с.
74. Роль научных категорий в правоведении.// Тр. всесоюз. юрид. заоч. ин-та – М., 1973.
75. Роулз Дж. Теория справедливости. – М.: Мысль, 1983.
76. Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права. – Красноярськ: Изд-во Краснояр. ун-та. 1985. – 199 с.
77. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консул; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
78. Сокуренко В.В. Роль соціальної справедливості в розбудові правової соціальної держави. Автореф. дис… канд. юрид наук. – К. Б.в., 2002. – 19 с.
79. Сорокина С.Я. Способы обеспечения исполнения гражданско-правовых обязательств между социалистическими организациями: Учеб. пособие . – Краснояр. гос. ун-т. – Красноярск, 1989. – 97 с.
80. Танчук И.А. Хозяйственные обязательства. – М.: Юрид лит, – 1970. – 216 с.
81. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд. перераб. доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
82. Тихомиров Ю.А. Договоры в экономике. – М.: Экономика, 1993.– С. 13.
83. Тихонова Е.А., Котюк В.А. Социализм и социальная справедливость. – К.: Политиздат Украины, 1988. – 174 с.
84. Толстой В.С. Исполнение обязательств. – М.: Юрид лит., 1973. – 207 с.
85. Халфина Р. О Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М.: Изд-во АН ССР, 1952. – С. 50.
86. Харт Х. Концепція права / Скор. пер. с англ. Н. Комаровой. – К.: Сфера, 1998. – 231 с.
87. Чередниченко А.А. Аксиомы и их проявление в правовой сфере. // Актуальные проблемы политики: Зб. наук. праць / Відп. ред. Л.І. Корміч. – Одеса, – 2000.
88. Юстиниан. Институции Юстиниана / Пер. Д. Росснера; Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
89. Яковлев В.Ф. Правовые основы регулирования хозяйственной деятельности: Учеб. пособие. – Свердловск: УрГУ, 1979. – 81 с.
90. Яковлєв В.Ф. Роль советского гражданского права в ускорении социально-экономического развития социалистического общества: Межвуз. сб. научн. трудов. – Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск: СЮИ, 1987. – 133 с.
91. Якутов Н.М. Куда мы шли? Социальная справедливость: концепции, опыты и урок. – К.: Негоциант, 1998. – 135 с.
92. Ясперс К. Всемирная история философии: Введение. – СПб.: Наука, 2000. – 272 с.
93. Абрамов Н. О проекте Хозяйственного (коммерческого) кодекса // Предпринимательство. Хозяйство и право. 1999. – № 4. – С. 19-22.
94. Баски Ю.Я. Проблема свободы в философии права Христиана Томазия. // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 34-39.
95. Батюк О., Мостовенко С. Обговорено проект Основ цивільного законодавства. // Радянське право. – 1991. – № 5. – С. 85 -87.
96. Біляк О.М. система принципів інституту юридичної відповідальності // Український науково-теоретичний часопис. – 2004. – С. 17-25.
97. Боднар Т. Забезпечення виконання зобов’язань у новому цивільному кодексі України // Проблеми право творення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VIII наук.– практ. конф. Львівський національний університет імені Івана Франка. –Львів. – 2002. – С. 147–154.
98. Бородянський В. Гносеологический аспект исследования механизма взаимодействия принципов и норм гражданского права. // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 108-111.
99. Господарський кодекс по-українські // Закон і бізнес. – 1999. –№1. – 6. січн. – С. 11.
100. Грабов А.В. Некоторые проблемные вопросы уступки права// Юридический мир. –1999. – № 3. – с. 47-53.
101. Графский В.Г. Право и мораль в истории: Проблемы ценностного подхода // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 114-119.
102. Грось Л. О ситуации на „стыке” гражданского и финансового права // Хозяйство и право. – 1999. – №4. – С. 85-88.
103. Діковська І. Про деякі питання застосування цивільно-правових норм // Проблеми право творення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної наук.–практ. Конф. Львівський національний університет імені Івана Франка. Секція цивілістичних наук. – Львів. – 2004. – С. 241–244.
104. Довгерт А., Калакура В. Міжнародне приватне право в проекті нового Цивільного кодексу України // Закон і бізнес. – 2000. – 15 січн.- № 3. – С. 14.
105. Довгерт А., Калакура В. Колізійні норми зобов’язального права // Закон і бізнес. – 2000. – 29 січн. – №5. – С. 14.
106. Дождев Д.В. Международный круглый стол. Римское право – опыт становления юридических форм социальной жизни в античном мире // Вестник древней истории. – 2003. – № 3,7. – С. 10-22.
107. Ефимова Л.Г. О соотношении вещных и обязательственных прав // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 35- 44.
108. Зиновьев А. Гарантия – бесплатное приложение к контракту // Бизнес. – (Бухгалтерия. Право. Налоги). – 1999. – № 16. – С. 100-103.
109. Завидов Б. Сущность задатка // Эж.- юрист. – 1999. – № 1.– С. 2.
110. Ігнатенко В. Договірні та позадоговірні зобов'язання.// Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 11. – С. 7-9.
111. Кабатова Е.В. К вопросу о современных проблемах международного частного права // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 54 -60.
112. Кизлова Е.С. Римское залоговое право и проект Ражданского кодекса Украины // Древнее право. – 1998. – № 1. – С. 141-144.
113. Ківалова Т. Питання права власності в міжнародно-правових довоговорах України // Право України. – 2000. – № 7. – С. 111-113.
114. Козинцев І. Законодавство і соціальна справедливість // Радянське право. – 1990. – № 1. – С. 13 – 16.
115. Концепция развития гражданского законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ // Журнал рос. права. – 1999. – № 2. – С. 12-19.
116. Копан О. Категорія „справедливість” у теоретико-управлінському аспекты процесу моделювання механізму соціальної безпеки // Юридичний вісник. Серія Загально-філософська. – 2002. – № 1. – С. 79 –71.
117. Коссак В. Розірвання, зміна і припинення договорів // Проблеми право творення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VIII регіональної наук.–практ. Конф. Львівський національний університет імені Івана Франка. – 2002. – С. 145-146.
118. Котюк К.В. Цивільне право і законодавство // Закон і бізнес. – 1999. – № 11. – С. 14.
119. Кофанов Л.Л. Пифагоризм в римском авгуральном праве // Вестник древной истории. – 1999. – № 2. – С. 166 - 177.
120. Красько И. Задаток и особенности его применения // Предпринимательство, хозяйство и право.– 1999. – № 4.– С. 35-36.
121. Кулеба Д.І., Пшенічнюк Д.В., Римач Ю.В. Принципи європейського договірного права // Український часопис міжнародного права. – К,– 2003. – № 1. – С. 47-50.
122. Кукина А. Соотношение Принципов УНИДРУА и Венской конвенции международной купли-продажи товаров // Законодательство и экономика. – 2000. – № 4. – С. 46-51.
123. Кучуради И. Справедливость – социальная и глобальная // Вопросы философии. – № 9. – 2003.
124. Коплев А.В. Античная форма собственности и государство в Древнем в Риме. // Вестник древней истории. – 1992. – № 3. – С. 3-28.
125. Кофанов Л.Л. К вопросу о палинтенезе законов XII таблиц: сакральное право в системе римского законодательства. // Вестник древней истории. – 1996. – № 2. – С. 26-43.
126. Корчевна Л.О. Феномен „нового права” держав-учасниць Євросоюзу та Ради Європи // Часопис Київського університету права. – 2005 – № 1, – С. 27.
127. Лепех С. Підстави, порядок та правові наслідки відмови від договору // Проблеми право творення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної наук.–прак. Конф. Львівський національний університет імені Івана Франка. Секція цивілістичних наук. – Львів. – 2004. – С. 262–263.
128. Луць А.В. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2001. – № 5. – С. 146-148.
129. Луць А.В. Структура правової системи суспільства: загально-теоретичні аспекти // Право України – 2002. – № 9. – С. 7-9.
130. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітраж. суду України. – 2000. – № 3. – С. 215-221.
131. Луць А.В. Договірне право: синтез нового й перевіреного часом // Закон і бізес. – 1999. – № 12, 20 бер.– С. 14.
132. Мадісон В. Приватна власність у системі суспільних відносин: методологія проблеми // Вісник Академії правових наук України.– 1998. – № 4 (15).– С. 113-121.
133. Маврин С.П. Принципы гражданського права в условиях рыночной экономики. // Известия вузов. Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 53.
134. Мурыгин А.Н. Рожина И.А. Осн. Тенденции развития договорного права в древнем Риме // Вестник МГУ. Сер. Право. – 1996. – № 1.– С. 55-68.
135. Назаренко Ю.О. Співвідношення діючого цивільного кодексу України з його проектом // Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах: Тези доповід. учасн. Всеукр. студ. конференції. 30-31 бер. – Одеса. – 2000. – С. 251.
136. Недействительность сделок // Российская Юстиция. – 1999. – № 12. – С. 16.
137. О сущности явления, называемого рецепцией римского права. // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1998. – № 4. – июль – авг.– С. 3-17.
138. Ніколаєва Т. Принципи права у судовій практиці \\ Юридичний вісник України. – № 16. – 2003. – С. 6.
139. Підопригора О., Харитонов. Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти // Право України. – 2000. – №1. – С. 117-120.
140. Підопригора О., Харитонов Є. Римське право і майбутнє правової системи України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 95 - 103.
141. Піщемуха В.Г., Харитонов Є.О. Римське право та його рецепція в контексті цивілізаційного підходу до викладення історії // Наша школа. – 1999. – № 1. – С. 78-86.
142. Плавич В.П., Плавич И.В. Динамика соотношения частного и публичного права // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, –1998. – С. 25 -37.
143. Платонов В. закон должен служить свободе и праву // Закон и право. – 2000. – № 1. – С. 7-13.
144. Проект Цивільного кодексу потребує суттєвого доопрацювання // Закон і бізнес. – 1999. – № 1. – С. 11.
145. Садиков О.Н. Недействительные и несостоявшиеся сделки // Юридический мир. – 2000. – № 6. – С. 712.
146. Селиванов В. Буття права і справедливість // Юридичний вісник. – 2004. – № 4. – С. 43-49.
147. Сібільов М. Зобов’язальне право у вирі суспільних відносин: Цивільний кодекс // Закон і бізнес.–1999. – 27 лист. – № 8. – С.14.
148. Сібільов М. Право зобов'язань: старі і нові положення: Цивільний кодекс і життя // Закон і бізнес. – 1999. – 4 грудня. – № 49.– С. 14.
149. Сібільов М. Ознаки та поняття договору в сфері приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 4 (31). – С. 87 –94.
150. Скловский К. О возможности ограничения права собственности договором // Хозяйство и право. – 1999.– № 5.– С. 109-113.
151. Скворцов Ю.В. Идея справедливості и ее понятийные интерпретации в политико-правовом учении Аристотеля // Изв. вузов. Правоведение. – 1991. – № 1.– С. 53-55.
152. Смітюх А.В. Добросовісність за проектом ЦК України: проблема визначення змісту поняття // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 187 -190.
153. Смітюх А.В. Принципи міжнародних комерційних договорів, як належне право договору: прямий вибір сторін // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 206-210.
154. Смітюх А.В. Конвенції ООН 1980 р. „Про міжнародну купівлю-продаж товару” із використанням Принципів міжнародних комерційних договорів: теорія та практика іноземних судів // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 3,7. – С. 216.
155. Сумской Д. Вина как условие гражданско-правовой ответственности юридического лица // Підприємництво, господарство і право. – № 8. – 2002. – С. 37-39.
156. Теньков С. Признание договора незаключенным: причины и следствия: Обзор арбитражной практики и действующего законодательства // Украинские + Одесские новости. 2001. – Март. – № 7. – С. 28.
157. Тагиев А.С. Законность как принцип механизма правового регулирования экономики // Гражданин и право. – М., – 2001. – № 10. – С. 32-38.
158. Темченко Г.П. Правові принципи справедливості, єдності приватного та загальносуспільного у власності в ринкових умовах //Держава, підприємство і право. – 2002. – № 11. – С. 77-81.
159. Тимченко Г.П. Історико-правові аспекти принципу диспозитивності у цивільному процесі // Вісник господарського судочинства. –2003. – № 22. – С. 150-155.
160. Туликова М.А. Злоупотребление правом: концептуальне характеристики // Актуальні проблеми політики. Вип. 17. – 2004. – С. 211–213.
161. Ровный В.В. Принцип взаимного сотрудничества сторон при исполнении обязательств в отечественном гражданском праве. // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 84 -92.
162. Рубаник В. Вплив європейських правових систем на зародження і становлення інституту права власності в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999.– № 3.– С.151-156.
163. Рубенко О.А. Актуальные проблемы обеспечения исполнения договорных обязательств: историко-правовой анализ // Юридическая газета. – 2000. – № 29. – С. 3.
164. Фулей Т. Загальнолюдські принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України.– 2003. – № 7. – С. 24-29.
165. Федорчук О. Принципи права у системі гарантій захисту прав і законних інтересів платників податків // Право України. – 2003. – № 9 . – С. 34-37
166. Халфина Р.О Гражданское право на современном этапе // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1992. – № 4. – С. 13-20.
167. Хаусмангер Г. О современном значении римского права // Сов. Государство и право. – 1991. – № 5. – С. 98-104.
168. Харитонов Є.О., Харитонова Є.І. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливість і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 1998. – Вип. 3-4. – С. 48-53.
169. Харитонов Є.О. Харитонова О.І. Римське приватне право і управління торговим обігом // Актуальні проблеми гос-ва и права. - Одеса. 1995. - Вип. 2. - с. 184 -189.
170. Харитонов Є.О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новоросійського університету // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ). Зб. наук. праць. – Одеса, – 1997. – С. 18-22.
171. Харитонов Є. Українська традиція приватного права: традиція приватного права: Між Сходом і Заходом // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 19-33.
172. Черебяк П. Цивільний чи господарський кодекс – позиції розробників з позиції не сторонньої особи // Віче. – 1997. – № 1. – С. 43-50.
173. Червоний Ю.С. Предмет гражданского права Украины // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Зб. наук. праць. – Одеса. – 1997. – С. 144 -149.
174. Чукреев А.А. Добросовестность в системе принципов гражданского права // Журнал рос. права. – № 11. – С. 100-104.
175. Цікало В. Свобода укладання договору та її межі Вісник львівського університету. Серія юридична. Вип. 34 – Львів. – 1999. – С. 169 –173.
176. Шемшученко Ю.С. Європейське право: теория и практика // Адвокат. – 1998. – № 4. – С. 3-6.
177. Шемшученко Ю.С. Корінь спільний – справедливість і право // Віче. – 1993. – №12. – С. 10 – 12.
178. Щанникова Л.В. Злоупотребление правом (дух и буква закона): [гражданское право] // Законодательство.– 1999. –№ 5. – С. 20-22.
179. Яновский Д. Право собственности как основы рынка // Одесские деловые новости.– 1999. – № 3.– С. 1.
180. Яковлев В.Ф. Гражданский кодекс Российской Федерации и судебная практика. – 1998. – № 1. – С. 21.