ПРИВАТНОПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ІЗ СУДЕН

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ...........4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ОХОРОНИ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ІЗ СУДЕН
1.1. Поняття "охорона морського середовища" та особливості
правового регулювання охорони морського середовища від
забруднення з окремих джерел ........ 12
1.2. Взаємодія публічно-правового і приватноправового елементів у міжнародному механізмі охорони морського середовища від
забруднення із суден .........28
1.3. Міжнародно-правові норми про цивільну відповідальність у
системі міжнародного приватного права і проблеми їх уніфікації .........41

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ПРИВАТНОПРАВОВИЙ
МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ІЗ СУДЕН
2.1. Цивільна відповідальність за шкоду від забруднення із суден у міжнародному приватному праві
2.1.1. Формування інституту цивільної відповідальності за шкоду від забруднення у міжнародному приватному праві ….....62
2.1.2. Цивільна відповідальність за шкоду від забруднення нафтою у міжнародному приватному праві ….....69
2.1.3. Механізм відшкодування шкоди від забруднення нафтою за допомогою Міжнародного фонду .........78
2.1.4. Цивільна відповідальність за шкоду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин у міжнародному приватному праві......81
2.1.5. Цивільна відповідальність за шкоду від забруднення бункерним паливом у міжнародному приватному праві…………………. .........95
2.2. Міжнародно-правове регулювання арешту суден у зв'язку з вимогами про відшкодування шкоди від забруднення ........ 98
2.3. Міжнародні правила страхування відповідальності за шкоду від забруднення ...... 107
РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИЙ ПРИВАТНОПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ІЗ СУДЕН В УКРАЇНІ
3.1. Теоретичні проблеми поняття і змісту цивільно-правової відповідальності за шкоду від забруднення морського середовища .......113
3.2. Засоби забезпечення відшкодування шкоди від забруднення із суден і арешт морських суден за законодавством України ...... 143
3.3. Імплементація положень міжнародних конвенцій про
цивільну відповідальність за шкоду від забруднення із суден у законодавство України ...... 165

ВИСНОВКИ .......173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….....…..............181

ВСТУП
Актуальність теми. Формування морської правосуб'єктності України як суверенної держави можливе лише на підставі імплементації в національне законодавство міжнародних норм і стандартів з охорони морського середовища (далі – МС) від забруднення морським транспортом. Це стратегічне завдання потребує ретельного і системного аналізу всього масиву публічно- і приватноправових угод у цій сфері на глибокій теоретичній основі, з урахуванням перспектив і правових наслідків участі України в цих угодах. Незважаючи на розвиток правового регулювання охорони МС від забруднення із суден (далі – ЗС), ухвалення Кодексу торговельного мореплавства України в 1995 р. (далі – КТМ України), ратифікацію Україною Конвенції ООН з морського права 1982 р. та Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р., теоретичні розробки проблеми все-таки не відповідають сучасним критеріям і відстають від вимог практики.
Розвиненість морегосподарського комплексу України, його важливе місце в системі міжнародних транспортних коридорів, насамперед – у системі морського транспортування нафти та небезпечних і шкідливих речовин дозволяють вважати актуальним аналіз сучасного стану міжнародного приватноправового регулювання охорони МС від забруднення, перш за все цивільної відповідальності за шкоду від забруднення, і визначення шляхів та способів найбільш ефективного поєднання міжнародного і внутрішньодержавного підходів у механізмі приватноправової охорони МС від забруднення. Значимість проблематики дослідження підкреслюють неодноразові факти значного забруднення МС внаслідок розливу бункера в Одеському морському порту і складність відшкодування шкоди при цих розливах.
За останні десять – п'ятнадцять років договірна система міжнародної цивільної відповідальності за шкоду від ЗС практично повністю оновилася: в 1992 р. прийняті Протоколи про зміну Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р. і Міжнародної конвенції про створення міжнародного фонду з компенсації шкоди від забруднення нафтою 1971 р.; прийняті нові Міжнародна конвенція про відповідальність і компенсацію шкоди у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р. і Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення бункерним паливом 2001 р. У 1999 р. прийнято Міжнародну конвенцію про арешт суден, що передбачає серед інших підстав арешту за морськими вимогами шкоду, заподіяну судном навколишньому середовищу.
Одночасно в правовій системі України відбулися зміни як у галузі цивільного та міжнародного приватного права у зв'язку з ухвалою КТМ України, набрання чинності в 2004 р. нового Цивільного кодексу України, Закону України "Про міжнародне приватне право" 2005 р., так і в екологічному законодавстві країни, які вимагають системного аналізу співвідношення норм названих джерел, питань внутрішньодержавного регулювання цивільної відповідальності за шкоду від забруднення МС, проблем, пов'язаних із арештом морських суден, страхуванням відповідальності за забруднення. Причому слід зазначити значну невідповідність і недосконалість КТМ України законодавству і міжнародним договорам України, у тому числі в галузі цивільної відповідальності за шкоду від забруднення МС із суден. Побудований на основі КТМ СРСР КТМ України не відповідав потребам регулювання морських відносин уже на момент ухвали, більше того, він був прийнятий до ухвалення нового Цивільного кодексу України, норми якого повинні бути основою для регулювання відносин у галузі торгового мореплавства.
Приєднання України в 2002 р. до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р. (далі – Конвенція 1992 р.) зумовлює необхідність створити механізми ефективної імплементації прийнятих зобов'язань за вказаною конвенцією. Ця імплементація припускає зміни в чинному законодавстві, і перш за все - удосконалення норм чинного КТМ України.
Доцільне вивчення участі України в решті конвенцій, що становлять приватноправовий механізм охорони МС від ЗС, – Міжнародній конвенції про відповідальність і компенсацію шкоди у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р. (далі – Конвенція 1996 р.), Міжнародній конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення бункерним паливом 2001 р. (далі – Конвенція 2001 р.), Міжнародній конвенції про арешт суден 1999 р. (далі – Конвенція 1999 р.), можливостей та способів імплементації їхніх норм у законодавство України.
При цьому необхідний комплексний підхід до проблеми приватноправового механізму охорони МС, що враховує як міжнародні стандарти, які діють у названій сфері і припускають аналіз імплементаційних механізмів цих стандартів, так і національні норми та інституційні механізми. Саме комплексний аналіз приватноправових – як за охопленням питань (відповідальність, рятування, арешт, страхування), так і за рівнем регулювання (міжнародне, внутрішньодержавне) – проблем охорони МС від ЗС методологічно відрізняє дане дослідження від існуючих праць у цій галузі.
Тому міжнародне приватноправове регулювання охорони МС від ЗС є одним із найактуальніших напрямів досліджень у галузі міжнародного приватного морського права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії "Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави" і пов’язана з планами науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права та міжнародних відносин на 2001 – 2005 рр. (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування поняття та сутності міжнародного приватноправового механізму охорони МС від ЗС, визначення поняття, правової природи, особливостей цивільної відповідальності за шкоду від ЗС у міжнародному приватному морському праві, обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання цивільної відповідальності за шкоду від ЗС.
Для досягнення поставленої мети визначено такі задачі:
здійснити комплексний аналіз правового механізму охорони МС від ЗС;
визначити основні категорії у сфері правової охорони МС від ЗС;
дослідити взаємодію публічно-правових та приватноправових норм у міжнародному механізмі охорони МС від ЗС;
проаналізувати особливості конвенційного регулювання цивільної відповідальності за шкоду в міжнародному приватному праві та виявити особливості уніфікації норм у міжнародному приватному морському праві;
здійснити комплексний аналіз міжнародних норм про цивільну відповідальність за шкоду від ЗС, визначити їхнє місце в системі міжнародного приватного морського права та доцільність імплементації в правову систему України;
розглянути особливості міжнародно-правового регулювання арешту суден у зв’язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення;
здійснити аналіз правової природи міжнародних стандартів страхування відповідальності за шкоду від забруднення;
дослідити теоретичні проблеми поняття і змісту цивільної відповідальності за забруднення МС;
виявити основні напрями і перспективи розвитку внутрішньодержавного приватноправового механізму охорони МС від ЗС в Україні;
вивчити механізм цивільно-правової відповідальності за шкоду від ЗС за законодавством України і визначити шляхи його вдосконалення;
проаналізувати норми про забезпечення відповідальності за шкоду від ЗС і про арешт морських суден у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення за законодавством України;
здійснити порівняльний аналіз міжнародних договорів та нормативно-правових актів України в досліджуваній сфері.
Об’єктом дослідження є норми міжнародного приватного морського права та цивільного законодавства України, які регулюють відносини цивільної відповідальності за шкоду від ЗС, та система правовідносин, що виникає у сфері приватноправової охорони МС від ЗС.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання реалізації приватноправового механізму охорони МС від ЗС та проблеми імплементації норм міжнародного приватного морського права, які стосуються цивільної відповідальності за шкоду від ЗС, у правову систему України.
Методи дослідження. У процесі роботи було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Серед найважливіших із них слід виокремити такі: системно-структурний аналіз, який використовувався для з’ясування місця цивільної відповідальності за шкоду від ЗС у механізмі охорони МС від такого забруднення, а також при розгляді елементів приватноправового механізму охорони МС від ЗС; порівняльно-правовий – застосовувався при дослідженні розвитку процесу уніфікації міжнародних конвенцій з цивільної відповідальності за шкоду від ЗС, при з’ясуванні впливу норм міжнародних конвенцій з цивільної відповідальності за шкоду від ЗС на відповідні норми законодавства України, а також при порівняльному аналізі положень КТМ України та КТМ Російської Федерації; догматичний (логічний) аналіз – при розгляді змісту нормативних джерел, зокрема міжнародних конвенцій з цивільної відповідальності, КТМ України.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі міжнародного приватного права, цивільного права, морського права, екологічного права, міжнародного права –
С.С. Алєксєєва, Н.Д. Амаляна, О.А. Брильова, М. Брюса, А.Ф. Висоцького, Е. Голда, С.П. Головатого, В.В. Деміденко, А.С. Довгерта, Г.Г. Іванова, О.С. Іоффе, І.І. Каракаша, В.П. Кириленка, В.А. Кисельова, В.І. Кисіля, С.В. Ківалова, В.М. Корецького, Н.Н. Кравченко, М.І. Лазарева, І.І. Лукашука, Л.А. Лунца, А.Л. Маковського, Г.К. Матвєєва, О.О. Мережка, В.А. Мусіна, С.М. Нунупарова, В.І. Сапожникова, А.В. Сидоренка, В.Ф. Сидорченка, Л.В. Сперанської, О.В. Сурілова, В.О. Тархова, Г.С. Фединяк, К. Хакапаа, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, В.П. Цемка, М.Ю. Черкеса, Ю.С. Шемшученка та ін. Проте більшість наукових праць згаданих авторів присвячена аналізові лише окремих аспектів проблеми, яка є предметом цього дисертаційного дослідження.
Емпіричним підґрунтям дослідження були міжнародні конвенції з цивільної відповідальності за шкоду від ЗС, інші міжнародні та внутрішньодержавні нормативно-правові акти з міжнародного приватного права, цивільне та екологічне законодавство України, судова практика з питань цивільної відповідальності за шкоду від ЗС.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням приватноправового механізму охорони МС від ЗС відповідно до міжнародних конвенцій, з урахуванням сучасного стану імплементації відповідних міжнародних приватноправових норм у законодавство України.
Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки важливих теоретичних та практичних питань правового регулювання цивільної відповідальності за шкоду від ЗС та формулюванні пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення.
У межах дослідження, яке здійснив автор, одержано такі результати, що мають наукову новизну:
1. Вперше сформульовано концептуальний підхід до оцінки правового механізму охорони МС на сучасному етапі як цілісної системи з виділенням окремих компонентів і на його основі виявлено основні напрями гармонізації приватноправового регулювання охорони МС від забруднення в Україні з міжнародними стандартами в цій сфері;
2. З нових позицій визначено і зіставлено основні категорії у сфері правової охорони МС від забруднення, сформульовано визначення поняття "охорона МС" та виявлено особливості правового регулювання охорони МС від забруднення з окремих джерел;
3. Вперше зроблено висновок про роль міжнародно-правового регулювання у сфері охорони МС від ЗС, виявлено його основні напрями, форми і компоненти, визначено ступінь необхідної участі України в цьому регулюванні;
4. Вперше в системі міжнародно-правового регулювання охорони МС від ЗС виділені приватноправова і публічно-правова підсистеми та їхні основні компоненти;
5. Вперше обґрунтовано комплексний підхід до проблеми приватноправового механізму охорони МС, що враховує як міжнародні стандарти, які діють у названій сфері, так і імплементаційні механізми цих стандартів, так само і національні норми і внутрішньодержавні інституційні механізми;
6. Визначено зміст і механізм реалізації основних конвенцій про цивільну відповідальність за шкоду від ЗС;
7. Вперше визначено доцільність імплементації у правову систему України міжнародних конвенцій у галузі цивільної відповідальності за шкоду від ЗС – Конвенції про Фонд 1992 р., Конвенції 1996 р., Конвенції 2001 р.;
8. Обґрунтовано висновок про системну недосконалість норм КТМ України та інших нормативно-правових актів України в галузі цивільної відповідальності за шкоду від ЗС із формулюванням відповідних рекомендацій щодо удосконалення низки норм КТМ України;
9. Вперше обґрунтовано необхідність створення в Україні механізмів ефективної імплементації прийнятих зобов'язань за Конвенцією 1992 р. Ця імплементація припускає зміни в чинному законодавстві і, перш за все, удосконалення норм чинного КТМ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у спрямованості на усунення прогалин у законодавстві й науці цивільного права, міжнародного приватного права; можливості використання зроблених у роботі висновків і рекомендацій у процесі імплементації міжнародних приватноправових угод у законодавство України, підвищення ефективності їх реалізації; відпрацюванні механізму арешту суден у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення. Крім цього, положення дисертації можуть бути використані при читанні лекцій та проведенні занять із курсів міжнародного приватного права, цивільного права, міжнародного приватного морського права, екологічного права, у процесі підготовки навчальної та навчально-методичної літератури з названих курсів, а також у процесі підготовки фахівців у сфері морського транспорту.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідалися й обговорювалися на міжнародних, республіканських та міжвузівських наукових конференціях і теоретичних семінарах: науково-практичній конференції "Концепція розвитку законодавства України до 2005 року" (Інститут законодавства Верховної Ради України, м. Київ, травень, 1996); конференції Асоціації судновласників Чорноморського басейну і Асоціації суднобудівників і судноремонтників Чорноморського регіону (м. Одеса, вересень, 1999); науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської державної морської академії (м. Одеса, квітень, 2000); конференції молодих учених з проблем Чорного і Азовського морів "Понт Евксинський-2000" (м. Севастополь, травень, 2000); 5-й (57), 6-й (58), 7-й (59), 8-й (60), 9-й (61) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, квітень, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006); VI Міжнародному симпозіумі "Екологічні проблеми Чорного моря" (м. Одеса, листопад, 2004); науково-практичній конференції "Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем" (м. Одеса, березень, 2006).
Основні положення дослідження використовуються в процесі викладання курсу міжнародного приватного права в Одеській національній юридичній академії.
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, автор виклав у семи статтях, надрукованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, чотирьох статтях, опублікованих в інших наукових юридичних і екологічних журналах, та монографії "Міжнародно-правова охорона морського середовища від ЗС".
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (213 найменувань). Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 205 сторінок, із яких основний текст дисертації становить 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У Висновках зроблено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в комплексному аналізі проблемних питань правового регулювання охорони МС від ЗС і місця приватноправового механізму в ньому та в міжнародному приватному морському праві, у визначенні особливостей законодавчого регулювання цивільно-правової відповідальності за забруднення МС із суден та практики його застосування, імплементації положень міжнародних конвенцій з цивільної відповідальності у законодавство України, а також у формулюванні пропозицій з метою вдосконалення правового регулювання та реалізації цивільно-правової відповідальності за забруднення МС із суден згідно із законодавством України. Зокрема, найважливішими теоретичними висновками та практичними рекомендаціями є такі:
1. Міжнародна співпраця є важливим інституційним чинником охорони МС від забруднення. Правові форми й види міжнародної співпраці визначені в глобальних і регіональних конвенціях щодо запобігання забрудненню МС і практики їх вживання. Розширення і розвиток цих форм зумовлює необхідність оптимального поєднання глобальних і регіональних заходів і досягнення ефективнішої координації програм з охорони МС, здійснюваних як безпосередньо державами, так і через міжнародні організації.
2. Міжнародний характер судноплавства визначає необхідність як розмежування, так і оптимального поєднання заходів із запобігання забрудненню МС, які повинні бути вжити на міжнародному і сприйняті на національному рівнях. Глобальний характер проблеми захисту МС і світове значення судноплавства об'єктивно зумовлює пріоритет міжнародних принципів, норм і стандартів із запобігання забрудненню моря.
3. З урахуванням аналізу поняття "охорона морського середовища" і різного механізму дії міжнародно-правових актів, у цій галузі доцільно виділити напрями із: а) запобігання забрудненню; б) збереження контролю над забрудненням і ліквідацією забруднення; в) відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням. Різні міжнародні угоди різною мірою охоплюють всі три елементи охорони МС, що зумовлює можливість їх класифікації. Вони спрямовані на утвердження й закріплення у міжнародному морському праві принципу охорони МС.
4. У міжнародному праві сформувалася цілісна система принципів, яка зумовлює дієвість і ефективність реалізації міжнародно-правових норм у галузі охорони МС, їхній системний характер, що дозволяє виділяти окремий механізм охорони МС від ЗС.
5. Розвиток міжнародно-правового регулювання охорони МС в період з 50-х років ХХ ст. до кінця 80-х років ХХ ст. носить стрибкоподібний, революційний характер. У цей період розвиток міжнародного морського екологічного права відбувався стрибкоподібно, під впливом катастрофічних аварій, що призводять до значного забруднення Світового океану. Другий, еволюційний період, пов'язаний з планомірною правотворчою діяльністю, перш за все у межах ІМО, і спрямований на запобіжний розвиток міжнародного морського екологічного права.
6. Проблема охорони МС знаходиться на стику різних галузей міжнародного права, міжнародного приватного права і внутрішньодержавного права і може розглядатися як системний комплекс правових норм. Тому можна говорити про комплексність правового регулювання охорони МС. Це означає, що норми, які регламентують ті або інші аспекти правовідносин, належать до різних сфер міжнародного приватного і публічного права, тобто мають специфічний предмет регулювання і коло суб'єктів (зокрема міжнародні організації із спеціальною правосуб'єктністю – ІМО та ін.).
7. У даний час є обґрунтованим і доцільним виділення комплексного інституту – міжнародного морського екологічного права як системного комплексу міжнародних публічно- і приватноправових принципів і норм, що визначають єдині міжнародні стандарти охорони МС і встановлюють зобов'язання держав та інших суб'єктів міжнародного права щодо закріплення, забезпечення і охорони цих стандартів.
8. Визнаючи обґрунтованість класифікації норм, які регулюють міжнародно-правовий порядок охорони МС, на матеріальні норми, котрі належать до скидання, а також проектування, конструкції, обладнання та екіпажів суден, встановлення морських коридорів і схем розділення руху суден, що мають значення для захисту моря; норми про співпрацю в галузі моніторингу й оцінки стану навколишнього природного середовища, а також плануванні надзвичайних заходів і наданні взаємної допомоги у випадках інцидентів, що призводять до забруднення; норми про юрисдикцію, спрямовані на визначення компетенції різних держав щодо встановлення правил, які стосуються захисту навколишнього природного середовища, а також забезпечення їх виконання; норми про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення вважаємо за доцільне доповнити трьома групами норм про: страхування відповідальності на випадок забруднення МС; затримання суден у разі забруднення і арешту морських суден за морськими вимогами, пов'язаними із забрудненням навколишнього середовища; рятування від забруднення.
9. У міжнародно-правовому механізмі охорони МС від ЗС можна виділити два виокремленні компоненти – публічно-правовий і приватноправовий. Приватноправовий компонент механізму міжнародно-правового регулювання охорони МС від забруднення включає декілька взаємопов'язаних правових інститутів: інститут цивільної відповідальності за шкоду від забруднення МС, інститут страхування відповідальності за забруднення МС, інститут рятування від забруднення, інститут затримання і арешту морських суден за морськими вимогами.
10. У міжнародному механізмі охорони МС важливе значення має компенсація шкоди від забруднення. Система компенсації базується на трьох основних конвенціях, прийнятих під егідою ІМО: Міжнародній конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р., Міжнародній конвенції про відповідальність і компенсацію шкоди у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р. та Міжнародній конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення бункерним паливом 2001 р.
11. Необхідною формою реалізації морської правосуб'єктності України і передумовою забезпечення ефективного режиму охорони МС є необхідність приєднання до Міжнародної конвенції про відповідальність і компенсацію шкоди у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р. та Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення бункерним паливом 2001 р.
12. Участь України в Конвенції про Фонд 1992 р. необхідна у зв'язку зі зростаючими об'ємом нафти, що транспортуються через внутрішні води, територіальне море і виключну (морську) економічну зону України. Здійснення функцій з виконання зобов'язань, які випливають з Конвенції про Фонд 1992 р., може бути покладене на Міністерство транспорту і зв'язку України та Міністерство палива і енергетики України. Організації-одержувачі нафти, що розташовані на території України, будуть зобов'язані щорічно надавати до Міністерства палива і енергетики України відомості про кількість одержаних протягом попереднього календарного року перевезених морем нафти і нафтопродуктів, оподатковуваних внесками згідно з Конвенцією. Міненерго складає і передає в Міністерство транспорту і зв'язку України перелік організацій-одержувачів з вказівкою кількості одержаних нафти і нафтопродуктів кожною організацією-одержувачем. У свою чергу Міністерство транспорту і зв'язку України надає до Міжнародного Фонду вказані відомості з метою обчислення розміру щорічного внеску, який стягується з кожної організації-одержувача, та інформує про це Кабінет Міністрів України.
13. Вживання загальної норми про арешт морських суден за вимогами, пов'язаними із відшкодуванням шкоди, заподіяної забрудненням, пов'язане з певними обмеженнями. Таким чином, з одного боку, забезпечується жорстка відповідальність власника судна, а з іншого – захист його майнових прав у разі створення фонду обмеження відповідальності або іншого фінансового забезпечення; по-третє, створення одноманітного правового режиму відшкодування шкоди від забруднення на основі положень спеціальних конвенцій – Конвенції 1992 р. та Конвенції 1996 р. Таким чином забезпечується уніфікація національного законодавства в галузі відшкодування шкоди від ЗС.
14. Імплементація положень Конвенції 1992 р. і Конвенції 1996 р. в національне законодавство і підпорядкування відносин у галузі відшкодування шкоди від ЗС спеціальним нормам про відповідальність і компенсацію за шкоду від забруднення фактично виключає вживання такої загальної підстави арешту морських суден, як вимога за шкоду від забруднення. У такому разі підлягають вживанню спеціальні норми, і тому часто законодавець виключає із загального переліку підстав арешту морських суден таку підставу арешту морських судів, як арешт у зв'язку із шкодою від забруднення навколишнього середовища.
15. Цивільно-правову відповідальність за забруднення МС за законодавством України регулюють чотири групи норм. По-перше, це норми цивільного законодавства України, перш за все норми Цивільного кодексу України 2003 р. По-друге, це норми екологічного законодавства, серед яких слід виділити положення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України. До третьої групи належать норми морського законодавства України, що є стосовно до забруднення МС із суден спеціальними і у зв'язку з цим більш приоритетними порівняно з цивільним та екологічним законодавством. Це норми КТМ України і певною мірою Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України". Четверта група норм – це положення міжнародних конвенцій про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення МС, зобов'язання за якими прийняла Україна.
16. Виносяться пропозиції:
1) використовувати в КТМ України тільки одну загальну категорію: "судно".
2) дефініція "судно" повинна включати його характеристики, а саме - здатність плавати і визначатися як самохідна або несамохідна плавуча споруда, що використовується з метою торгового мореплавства (ст. 1 КТМ України);
3) всі інші категорії (наприклад, риболовецьке судно, судно, призначене або використовуване для перевезення нафти наливом, ядерне судно) повинні визначатися через основну категорію щодо потреб відповідного правового інституту (глави, розділу КТМ) і враховувати положення міжнародних угод, згоду на обов'язковість яких прийняла на себе Україна.
17. Формулювання ст. 11 КТМ України потребує уточнення щодо сфери дії КТМ України і предмета нашого дослідження, тому слід доповнити параграф 4 розділу IX КТМ України статтею такого змісту: "При спричиненні шкоди від ЗС нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, правила, встановлені параграфом 4 розділу IX КТМ України, застосовуються до шкоди від ЗС нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, заподіяної на території України, зокрема в територіальному морі й у виключній (морській) економічній зоні України; до запобіжних засобів щодо запобігання або зменшення такої шкоди, де б вони не застосовувалися". Тим паче, що подібне уточнення просторової сфери дії окремого розділу в КТМ України вже є – це ст. 314 КТМ України "Вживання права при ядерній шкоді".
18. Частина 3 ст. 21 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" повинна звучати так: "Залучення порушників до відповідальності відповідно до Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду згідно з чинним законодавством України". Таке формулювання має загальний характер і не обмежується шкодою, заподіяною живим і неживим ресурсам виключної (морської) економічної зони України.
19. Обґрунтована необхідність внесення змін у КТМ України в частині цивільної відповідальності за шкоду від забруднення нафтою способом імплементації положень ратифікованої Україною Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р. виділенням у Кодексі окремого розділу "Відповідальність за шкоду від забруднення із суден нафтою", стосовно якої необхідно уточнити поняття "судно" відповідно до положень Конвенції 1992 р.
20. Всі види затримання суден, будучи мірою адміністративного примусу, у той самий час мають різні цілі. Вони мають однією із своїх підстав охорону МС від забруднення. При цьому якщо затримання українських та іноземних суден органами Державної прикордонної служби (ст. ст. 28-29 Закону України "Про державний кордон України"), відмова видати дозвіл на вихід судна з порту (ст. 91 КТМ України), затримання морського судна, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", безпосередньо мають за мету завдання запобігання або припинення забруднення, розслідування випадків забруднення і притягнення до відповідальності, то затримання суден і вантажів у морському порту начальником порту у зв'язку з морськими вимогами (ст. 80 КТМ України) – відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням.
21. Підстави затримання морських суден можна розділити на публічно-правові, змішані та приватноправові. До першої групи належать: затримання українських та іноземних суден органами Державної прикордонної служби (ст. ст. 28-29 Закону України "Про державний кордон України"); відмова у видачі дозволу на вихід судна з порту (ст. 91 КТМ України); до другої – затримання морського судна (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України"); до третьої – затримання суден і вантажів у морському порту начальником порту у зв'язку з морськими вимогами (ст. 80 КТМ України).
22. Порядок затримання морського судна, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", не відповідає положенням Конвенції ООН з морського права 1982 р. і Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р. і потребує серйозного доопрацювання.
23. Відносно арешту іноземних суден в Україні норми Розділу 4 "Арешт суден" КТМ України не діють. Арешт іноземного судна в Україні можливий виключно як засіб забезпечення позову і проводиться відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України. Причому на перші два види арешту норми Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил, що стосуються арешту морських суден, 1952 р. і Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 р. не поширюються.
24. Положення глави 2 розділу Х "Привілейовані вимоги" не відповідають Міжнародній конвенції про морські застави та іпотеки 1993 р., яку Україна ратифікувала в 2002 р. Віднесення вимог відносно забруднення моря, а також знищення наслідків забруднення до числа привілейованих суперечить п. 2а ст. 4 Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки 1993 р., оскільки, принаймні відносно вимог, які виникають в результаті спричинення шкоди від ЗС нафтою, вони регламентуються положеннями Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р., у якій також бере участь Україна, і глави 4 розділу IХ КТМ України відносно вимог, які виникають у результаті спричинення шкоди від ЗС нафтою та іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей і живих ресурсів моря.
25. Зроблений висновок про необхідність комплексного підходу стосовно внесення змін до чинного КТМ України з урахуванням необхідності імплементації положень як мінімум міжнародних угод, згідно з якими Україна прийняла на себе зобов'язання (Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 р. і Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки 1993 р.), і як максимум – усіх чинних міжнародних стандартів у сфері відшкодування шкоди від ЗС (Міжнародної конвенції про відповідальність і компенсацію за шкоду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р., Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 р.). При цьому слід зазначити необхідність внести зміни і в ряд інших законодавчих актів України (Цивільний процесуальний кодекс України), зокрема пов'язаних із створенням фонду обмеження відповідальності, оптимізації процедури арешту морських суден.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. (із змінами, внесеними згідно із Законами № 590/97-ВР від 21.10.97 р., № 662-IV від 03.04.2003 р., № 762-IV від 15.05.2003 р., № 2705-IV від 23.06.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47, 48, 49, 50, 51, 52. – Ст. 349; 1998. – № 2. – Ст. 5; 2003. – № 27. – Ст. 209; № 30. – Ст. 247; 2005. – № 33. – Ст. 427.
4. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 р. № 435-IV // http://rada.gov.ua/
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. // http://rada.gov.ua/
6. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16.05.1995 р., зі змінами, внесеними Законами від 6.03.1996 р. та від 17.12.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152; 1996. – № 15. – Ст. 70; 1997. – № 6. – Ст. 49.
7. Про державний кордон України: Закон України від 4.11.1991 р., зі змінами, внесеними згідно із Законами від 18.06.96 р. та від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5; 1996. – № 37. – Ст. 167; 2003. – № 27. – Ст. 209.
8. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
9. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
10. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою: Закон України від 04.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 35. – Ст. 260.
11. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки 1993 року: Закон України від 22 листопада 2002 р. № 240-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 15.
12. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року: Закон України від 03.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 254.
13. Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів: Затв. Законом України від 22.03.2001 р. № 2333-ІІІ // http://rada.gov.ua/
14. О внутренних морских водах, территориальном море и прилежащей зоне Российской Федерации: Федеральный закон РФ // Сб. законодательства РФ. – 1998. – № 31. – Ст. 3833.
15. О присоединении Российской Федерации к Международной конвенции об ответственности и компенсации за ущерб в связи с перевозкой морем опасных и вредных веществ 1996 г.: Федеральный закон РФ от 02.01.2000 г. № 17-ФЗ // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
16. О присоединении Российской Федерации к Протоколу 1992 г. об изменении Международной конвенции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 года и денонсации Российской Федерацией Международной конвенции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 года: Федеральный закон РФ от 02.01.2000 г. № 27-ФЗ // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
17. Об исключительной экономической зоне Российской Федерации: Федеральный закон РФ от 17.12.1997 г. № 191-ФЗ (в ред. Федерального закона от 08.08.2001 г. № 126-ФЗ) // Собр. законодательства Российской Федерации. – 2000. – № 2.
18. О внесении изменений и дополнений в Указ Президиума Верховного Совета СССР “Об усилении ответственности за загрязнение моря веществами, вредными для здоровья людей или живых ресурсов моря”: Указ Президиума Верховного Совета СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. – № 22. – Ст. 425.
19. О присоединении Союза Советских Социалистических Республик к Международной конвенции о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью 1971 г.: Указ Президиума ВС СССР от 25.05.1987 г. № 7062-XI // Сб. междунар. договоров СССР. – М., 1989. – Вып. XLIII. – С. 129-147.
20. О размерах возмещения судовладельцами убытков, причиненных загрязнением моря нефтью и иными веществами, вредными для здоровья людей или для живых ресурсов моря: Указ Президиума ВС СССР от 13.03.1981 г. № 4237-Х. // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
21. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
22. Методика обчислення розміру збитків від забруднення нафтою: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 631 // http://rada.gov.ua/
23. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. № 269 (у ред. постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 431) // http://rada.gov.ua/.
24. Такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних підприємствами, установами, організаціями і громадянами України, іноземними юридичними особами та громадянами внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 р. № 484 // http://rada.gov.ua/
25. О присоединении СССР к Протоколу 1976 г. к Международной кон¬венции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 г.: Постановление Совета Министров СССР от 5 октября 1988 г. № 1169 // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
26. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: Затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.07.2004 р. № 282 // http://rada.gov.ua/.
27. Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України: Затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 року № 116 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінекоресурсів № 48 від 31.01.2002) // http://rada.gov.ua/
28. Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства: Затв. наказом Мінтранса України від 17.07.2003 р. № 545 // http://rada.gov.ua/.
29. Правила выдачи и проверки свидетельств о страховании или об ином финансовом обеспечении гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью: Утв. приказом Министерства транспорта РФ от 25.11. 2002 г. № 147 // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
30. О присоединении СССР к Протоколу 1976 г. к Международной конвенции о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 г. : Приказ ММФ СССР от 7 .02.1989 г. № 19 // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
31. О размерах возмещения судовладельцем убытков, причиненных загрязнением моря нефтью и другими веществами, вредными для здоровья людей или для живых ресурсов моря: Приказ Министерства морского флота СССР от 24.03.1981 г. № 70-пр // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
32. Брюссельская конвенция о гражданской ответственности в об-ласти морских перевозок ядерных материалов от 17.12.1971 г. // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. – М.: Транспорт, 1972. – Вып. 2.– С. 12-17.
33. Брюссельская конвенция об ответственности операторов ядерных судов от 25 мая 1962 г. // International conventions on civil liability for nuclear damage. – Vienna: International Atomic Energy Agen¬cy, 1966. – p. 159-170.
34. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. // Действующее международное право: В 3 т. / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во Москов. независим. ин-та междунар. права. – 1999. – Т. 1. – 864 с.
35. Заключительный акт Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г. // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 8-20).
36. Конвенция о защите Черного моря от загрязнения 21.04.1992 г. // Каракаш И.И., Короткий Т.Р. Региональное сотрудничество государств в области охраны морской среды. – О.: Латстар, 2001. – 150 с.
37. Конвенция об ограничении ответственности соб¬ственников морских судов от 10 октября 1957 г. // Материалы по мор¬скому праву и международному торговому море¬плаванию. – М.: Транспорт, 1981. – Вып. 24. – С. 79-89.
38. Конвенция по предотвращению загрязнения моря сбросом отходов и других материалов от 13.11.1972 г. // Сб. действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М., 1978. – Вып. XXXII (V).
39. Конвенция об ограничении ответственности по морским требованиям от 19.11.1976 г. // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплава¬нию. – М.: Транспорт, 1978. – Вып. 16. – С. 78-91.
40. Конвенция об унификации некоторых правил о пе¬ревозке морем багажа пассажиров от 27 мая 1967 г. // Морское право и практика. – М., 1969. – № 44 (информ. сб.). – С. 45-57.
41. Международная конвенция об унификации некоторых правил относительно ограничения ответственности владельцев морских судов от 25 августа 1924 г. // http://rada.gov.ua/.
42. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982 г. // Сб. междунар. договоров СССР по вопросам мореплавания. – М.: Гл. упр. навигации и океанографии МО СССР, 1988. – С. 29-88.
43. Международная конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения бункерным топливом 2001 г. // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
44. Международная конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью от 29 ноября 1969 г. // Сб. междунар. договоров СССР по вопросам мореплавания. – М.: Гл. упр. навигации и океанографии МО СССР, 1988. – С. 405-414.
45. Международная конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводный текст) // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 40-81).
46. Международная конвенция о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью от 18.12.1971 г.: Конф. по созданию междунар. фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью, 1971 г. – Лондон: Изд-во ИМО, 1973. – С. 8-36.
47. Международная конвенция о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводный текст) // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. – Вып. № 16. – С. 82-145).
48. Международная конвенция об аресте судов 1999 г. // Шпилевой К.О., Короткий Т.Р., Буряченко А.Н. Арест судов: международно-правовое регулирование. – О., 2004. – С. 65-78.
49. Международная конвенция об ответственности и компенсации за ущерб в связи с перевозкой морем опасных и вредных веществ от 03.05.1996 г. – Лондон: Междунар. мор. организация, 1998. – 62 с.
50. Международная конвенция об унификации некоторых правил, касающихся ареста морских судов 1952 г. // Шпилевой К.О., Короткий Т.Р., Буряченко А.Н. Арест судов: международно-правовое регулирование. – О., 2004. – С.51-64.
51. Международная конвенция относительно вмешательства в открытом море в случаях аварий, приводящих к загрязнению нефтью, 1969 г. // Сб. междунар. договоров СССР по вопросам мореплавания. – М.: Гл. упр. навигации и океанографии МО СССР, 1988. – С. 393-401.
52. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1973 г. и Протокол 1978 г. – М.: ЦРИА “Морфлот”, 1980. – 364 с.
53. Міжнародна конвенція про морські застави та іпотеки від 06.03.1993 р. // http://rada.gov.ua/
54. Протокол к Международной конвенции о вмешательстве в открытом море в случаях загрязнения веществами иными чем нефть от 02.11.1973 г. // Сб. междунар. договоров СССР по вопросам мореплавания. – М.: Гл. упр. навигации и океанографии МО СССР, 1988. – С. 401-405.
55. Протокол 1996 г. к Конвенции об ограничении ответственности по морским требованиям 1976 г. // Энцикл. российского права. Справочная правовая система. – 2002. – Вып. № 11 (81).
56. Резолюция о некоторых проблемах права договоров, касающихся государств, которые уже выразили свое согласие на обязательность для них Протоколов 1984 г.: Приложение к Заключительному акту Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г. // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 32-35).
57. Резолюция о необходимости избежания ситуации, в которой действуют два разных договорных режима. Приложение к Заключительному акту Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г.// Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г.: (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 28-31).
58. Резолюция о признании свидетельств, выдаваемых в соответствии с Международной конвенцией о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1969 г. и Международной конвенцией о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г.: Приложение к Заключительному акту Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г. // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 20-23).
59. Резолюция о принятии на временной основе верхнего предела взносов, уплачиваемых получателями нефти в любом одном государстве. Приложение к Заключительному акту Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г. // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 36-39).
60. Резолюция о создании Международного фонда для компенсации ущерба от загрязнения нефтью 1992 г.: Приложение к Заключительному акту Международной конференции по пересмотру Конвенции о гражданской ответственности 1969 г. и Конвенции о Фонде 1971 г. от 27.11.1992 г. // Международные конвенции об ответственности и компенсации за ущерб от загрязнения нефтью 1992 г. (Сводные тексты). = International Conventions on Civil Liability and Compensation for Oil Pollution Damage, (Consolidated texts) – СПб.: ЗАО ЦНИИМФ, 2000. – 146 с. – (Сер.: Судовладельцам и капитанам. Вып. № 16. – С. 24-27).
61. Алексишин В.Г., Козырь Л.А., Короткий Т.Р. Международные и национальные стандарты безопасности мореплавання. – О.: Латстар, 2002. – 257 с.
62. Бакаєва Ю.В. Цивільно-правова відповідальність за скид або виток нафти з суден у внутрішні та територіальні води України // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 1999. – № 4. – С. 152-156.
63. Барсегов Ю.Г. Мировой океан: право, политика, дипломатия. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 240 с.
64. Братусь Н.С. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
65. Брылев А. Конференция UN/IMO по аресту морских судов 1999 года (правовые позиции и итоги) // Підприємництво, господарство, право. – 2004. – № 12. – С. 38.
66. Брильов О.А. Арешт суден із забезпечення морських вимог за законодавством України. – Миколаїв: Атолл, 2002. – 240 с
67. Брильов О.А. Арешт суден із забезпечення морських вимог (цивілістичні аспекти): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – О.: 2005 – 20 с.
68. Брюс М. Лондонская конвенция о захоронении отходов в море, 1972 г.: первое десятилетие и будущее // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы: ХIV Междунар. конф. “Мир на морях”. – М.: В/О “Мортехинформреклама”, 1990. – С. 252-262.
69. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
70. Буша Т. Конвенции международной морской организации (ИМО) // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы: ХIV Междунар. конф. “Мир на морях”. – М.: В/О “Мортехинформреклама”, 1990. – С. 34-42.
71. Варкалло В. Ответственность по гражданскому праву (возмещение вреда – функции, виды, границы): Пер. с пол. – М.: Прогресс, 1978. – 327 с.
72. Вишневский А. Гражданско-правовая ответственность за загрязнение моря нефтью // Юрид. вестник (Одесса). – 2000. – № 3. – С. 101-106.
73. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И., Матвеев Л.Т., Орлов В.Г. Охрана окружающей среды: Учебник. – Л.: Гидрометеоиздат, 1991. – 424 с.
74. Гришучкова В.Н., Свидерский В.В. Международно-правовое регулирование ответственности за загрязнение моря нефтью и некоторые вопросы взаимного страхования. – М.: В/О “Мортехинформреклама”, 1987. Выпуск 4 (69). – С. 1-15. – (Сер.: Предотвращение загрязнения морской среды).
75. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища шк., 1980. - 320 с.
76. Гіждіван Л. Міжнародно-правове співробітництво держав у галузі охорони морського середовища // Право України. – 1998. – № 5. – С. 105-109.
77. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с фр. // Учен. тр. ВИЮН. – М.: Юриздат, 1948. – Вып. XIII. – 512 с.
78. Головатый С.П. Региональное сотрудничество по борьбе с загрязнением моря в чрезвычайных случаях, происходящих в результате судоходства, и международное право // Морской транспорт и международное судоходство: правовые и экономические проблемы: ХIV Междунар. конф. “Мир на морях”. – М.: В/О “Мортехинформреклама”, 1990. – С. 263-269.
79. Гражданское право: Ученик: В 3 т. / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.; Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 1999. – Т. 1. – 616 с.
80. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / В.С. Ем, И.А. Зенин, Н.И. Коваленко и др.; Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 1998. – Т. 1. – 816 с.
81. Гуреев С.А. Проблемы ответственности юридических и физических лиц – участников международного торгового мореплавания на современном этапе // Международно-правовые проблемы Мирового океана на современном этапе. – М.: Транспорт, 1976. – С. 96-105.
82. Гуцуляк В.Н. Морское право. – М.: РосКонсульт, 2000. – 368 с.
83. Егоров Л.М. Ограничение ответственности судовладельца за убытки от столкновения судов. – М., Транспорт, 1973.
84. Ермаков В.В. Морское право: Учебник для мор. академий. – М.: Транспорт, 1994. – 213 с.
85. Ермолаев В. Арест и ипотека морских судов // Судоходство. – 2001. – № 1-2. – С. 63-64.
86. Ефимов С.Л. Морское страхование. Теория и практика: Учебник. – М.: РосКонсульт, 2001. – 448 с.
87. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
88. Иванов Г.Г. Международная морская организация. – О.: Латстар, 1999. – 398 с.
89. Иванов Г.Г. Правовое регулирование морского судоходства в Российской Федерации. – М.: Спарк, 2002. – 478 с.
90. Иванов Г.Г., Маковский А.Л. Международное частное морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 280 с.
91. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
92. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ин-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 1999. – 19 с.
93. Каракаш И.И. Правовые вопросы возмещения вреда, причиненного территориальным и внутренним морским водам Украины // Актуальные проблемы государства и права (Одесса). – 1997. – Вып. 5. – С. 56-67.
94. Каракаш И.И., Короткий Т.Р. Региональное сотрудничество государств в области охраны морской среды. – О.: Латстар, 2001. – 150 с.
95. Ке