АКЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень
3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. Поняття та правова характеристика акцій 10
1.1. Поняття, ознаки та види акцій 10
1.2. Акція як об’єкт цивільних прав 40

РОЗДІЛ 2. Право власності на акцію 64
2.1. Зміст права власності на акцію 64
2.2. Набуття права власності на акції 91
2.3. Припинення права власності на акції 124
2.4. Обтяження та обмеження права власності на акції 155
2.5. Захист права власності на акції 180

ВИСНОВКИ
201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213

ВСТУП
Актуальність теми. Акції, як фінансові інструменти, набувають все більшого впливу на економіку країни, через них відбувається перерозподіл матеріальних ресурсів суспільства, що викликає необхідність ефективного правового регулювання відносин, пов’язаних з цими цінними паперами. На сьогодні в Україні існує система нормативних актів, до яких відноситься Цивільний та Господарський кодекси, Закон "Про цінні папери та фондовий ринок", Закон "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закон "Про господарські товариства" та значна кількість підзаконних нормативних актів, прийнятих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що регулюють порядок реєстрації випуску акцій, їх обігу, анулювання, а також обліку прав на них.
Існування такої значної кількості законодавчих актів, які фрагментарно регулюють відносини, об’єктом яких є акції, неминуче призводить до їх суперечності один одному, що, в свою чергу, є причиною спірних ситуацій, які виникають на практиці.
Акція, як цінний папір, вирізняється з поміж інших емісійних цінних корпоративним характером права, нею посвідченого, що обумовлює необхідність встановлення щодо акції індивідуалізованого правового режиму, який, з урахуванням зазначених особливостей не може повністю співпадати з правовим режимом інших емісійних цінних паперів. Правове регулювання випуску та обігу акцій, встановлення обмежень права власності на акцію, мають враховувати не тільки права та законні інтереси власника акцій та акціонерного товариства, а й інтереси третіх осіб, правами яких можуть бути обтяжена акція.
Але зазначені особливості акції як цінного паперу не були враховані прийнятим в 2006 році Законом „Про цінні папери та фондовий ринок”, який досить обмежено врегулював відносини, об’єктом яких є акція, визначивши лише поняття та типи акцій, а також порядок їх емісії, хоча на сьогодні як в науці, так і в законодавстві залишаються спірними питання щодо можливості визнання акції цінним папером, виникнення та припинення акції як об’єкта цивільних прав, підстав та порядку передачі права власності на акції, обмеження прав власника акції тощо.
Все це обумовлює необхідність проведення комплексного дослідження акції, як об’єкту права власності та вирішення теоретичних проблем використання акції в цивільному обігу та проблем його правового регулювання.
Проблем правового регулювання відносин, об’єктом яких є акція, в основному торкались в роботах, присвячених дослідженню або правового режиму акціонерного товариства, в яких розглядались права акціонера та обов’язки акціонерного товариства, або інституту цінних паперів взагалі чи при дослідженні емісійних цінних паперів як окремої групи.
В Україні окремі проблеми здійснення права власності на акції розглядались в дисертаційних роботах, присвячених акціонерним правовідносинам та правовідносинам права власності, зокрема, І.В. Спасибо-Фатєєвої „Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин” (2000 р.), О.М. Вінник „Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах” (2004 р.), І.О. Дзери „Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні” (2001 р.), Л.В. Панової „Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в Україні”(2002 р.), В.В. Посполітак „Передача права власності на цінні папери та прав за цінними паперами в Україні” (2001 р.), О.В. Щербини „Правове становище акціонерів за законодавством України” (2001 р.) та ін.
Комплексного дослідження, предметом якого була б акція, як об’єкт права власності, в Україні не провадилось.
Теоретичну основу для висновків, зроблених у дисертації, становлять праці таких відомих вчених-цивілістів дореволюційного, радянського періоду, як А.В. Венедиктова, А.І. Камінки, Л.Й. Петражицького, Д.І. Мейєра, Н.О. Нерсесова, І.Т. Тарасова, Г.Ф. Шершенєвича, М.М. Агаркова, а також сучасних вітчизняних та російських науковців – Д.В.Бобрової, В.А. Бєлова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.М. Вінник, О.В. Дзери, І.О. Дзери, І.В. Жилінкової, Т.В.Кашаніної О.Р. Кібенко, І.Ю. Красько, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В.Луця, О.О. Маковської, Р.А. Майданик, Ю.А. Метєльової, Д.В. Мурзіна, Л.В. Панової, А.Я. Пилипенко, В.В. Посполітака, О.П. Сергєєва, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Ю.К. Толстого, В.І. Труби, Я.М. Шевченко, О.В. Щербини, Р.Л. Юлдашбаєвої, В.Л. Яроцького та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного наукового аналізу проблемних питань правового регулювання відносин права власності на акцію та розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення норм чинного та перспективного цивільно-правового законодавства.
Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку: надати, виходячи із теоретичних та практичних досягнень та результатів науковців в галузі цивільного права, визначення поняття акції; дослідити правову природу акції як цінного паперу; встановити особливості первинних та похідних підстав виникнення права власності на акцію; провести правовий аналіз припинення та обмеження права власності на акції, обтяження її правами інших осіб, захисту права власності на акцію, сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання здійснення права власності на акції.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини в сфері виникнення, здійснення, припинення та захисту права власності на акції.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії, нормативно правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо правового режиму права власності на акції.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження, були обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Було використано дві групи методів наукового пізнання – загальнонаукові та спеціальні. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати процес зміни поглядів дослідників та законодавця на поняття та основні ознаки акції; структурно-функціонального методу - дало можливість визначити місце акції в системі об’єктів цивільних прав; метод порівняльного правознавства використовувався при аналізі нормативних актів України та зарубіжних країн, що надало можливість сформулювати низку пропозицій щодо подальшого удосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює відносини з виникнення припинення права власності на акцію. За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення цивільно-правових норм, які регулюють здійснення права власності на акцію. Логіко-правовий метод системного аналізу надав можливість провести дослідження ознак акції, надати поняття акції, виявити недоліки в правовому регулюванні відносин права власності на акцію.
Загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання дали змогу з’ясувати особливості правової природи документарних та бездокументарних акцій, визначити особливості виникнення та припинення права власності на акцію та виявити характерні риси переходу права власності на акції за цивільно-правовими договорами.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше після прийняття ЦК України та Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" здійснюється дослідження акції як об’єкту права власності, виявляються особливості виникнення, припинення та захисту права власності на акцію.
На захист виносяться такі положення, які містять наукову новизну та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства:
1. Право участі в акціонерному товаристві, яке посвідчує акція, не є особистим немайновим правом, оскільки можливість переходу цього права разом з переходом права власності на акцію від однієї особи до іншої свідчить про відсутність нерозривного, тісного особистого зв’язку між правом участі та особою, якій воно належить, а також про майновий характер цього права.
Зміст права участі в акціонерному товаристві складає сукупність прав акціонера, до яких належить право участі в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку, на отримання частини майна при ліквідації акціонерного товариства та інші права, визначені законом та статутом акціонерного товариства.
2. З метою посилення захисту прав власника акцій та вирішення проблеми змішування акцій слід запровадити ідентифікацію акцій шляхом присвоєння кожній з них індивідуального номера.
3. Оскільки права з акції може здійснювати тільки її власник, а заставодержатель ним не є, передача акцій в заставу обмежує право власника акцій здійснювати розпорядження нею і не тягне за собою передачу в заставу прав, що випливають з акції.
4. Обґрунтовано висновок про те, що передача акцій та прав, посвідчених акцією, відбувається шляхом трансферту, тобто шляхом переведення акцій з рахунку відчужувача на рахунок набувача, який має наслідки цесії.
5. Доведено, що суттєвою різницею у здійсненні права власності (володіння, користування, розпорядження) на акцію є необхідність опосередкованої участі осіб, які здійснюють записи про приналежність акцій певній особі (реєстроутримувачі, зберігачі, депозитарії).
6. Підставою набуття права власності на акцію може бути консенсуальний договір, тобто договір, який набуває чинності з моменту досягнення сторонами в обумовленій законом формі згоди з усіх істотних умов договору.
7. Зроблено висновок про те, що підставою припинення права власності на акції є погашення акцій, конвертація акцій, втрата реєстру власників іменних цінних паперів.
8. Надане визначення поняття „конвертація акцій” як перетворення акцій, здійснюване акціонерним товариством, внаслідок чого відбувається зміна суттєвих її ознак, що призводить до припинення права власності на акції та одночасного виникнення у власника іншої акції. Конвертація акцій відбувається шляхом: заміни привілейованих акцій одних класів на привілейовані акції інших класів; заміни привілейованих акцій на прості акції; зміни кількості та номінальної вартості акцій, які знаходяться у власності особи при незмінності статутного капіталу акціонерного товариства. Зміна форми випуску акцій – документарної на бездокументарну або навпаки, конвертацією не є, оскільки не відбувається перетворення акцій, як об’єктів права власності, в інші акції.
9. Зроблено висновок, що підставою припинення застави є конвертація акцій, що обумовлює необхідність встановлення особливого порядку захисту прав заставодержателя, оскільки обов’язок заставодавця замінити предмет застави, встановлений ч.2 ст. 580 та ч.2 ст. 587 ЦК України не виникає при конвертації акцій.
10. Пропонується встановити порядок відмови від права власності на акцію, в зв’язку з чим доповнити ст. 347 ЦК України, частиною 4 такого змісту: „Власник акції може відмовитись від права власності на неї у порядку, встановленому законодавством України. У разі відмови від права власності на акції право власності на них припиняється з моменту їх списання з рахунку власника та зарахування їх на рахунок акціонерного товариства.”
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у можливості використання висновків та пропозицій, які містяться в роботі, для вдосконалення цивільного законодавства України, при подальшому науковому дослідженні проблем правового регулювання відносин, об’єктом яких є акція, при підготовці підручників, навчальних посібників, для вдосконалення програм навчальних дисциплін "Цивільне право", "Підприємницьке право", спецкурсу "Цінні папери".
Теоретичне значення роботи полягає в розкритті особливостей акції як об’єкту права власності, які вирізняють її від інших цінних паперів, розкривають її правову природу як бездокументарного цінного паперу.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.), Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, дві глави у науково-практичному коментарі ЦК України, а також тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 235 сторінок друкованого тексту, у тому числі 23 сторінки списку використаних джерел, який охоплює 252 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні твердження і зробити загальні висновки:
1. Аналізуючи підстави виникнення права на отримання дивідендів, на участь в управлінні товариством, на отримання майна при ліквідації товариства, робиться висновок, що зазначені права не посвідчуються акцією, а тому не можуть бути ознаками цього цінного паперу. Акція посвідчує право участі в акціонерному товаристві. Інші ж права – на отримання дивідендів, майна при ліквідації товариства, на участь в управлінні та ін. становлять зміст права участі, який визначається законом та статутом акціонерного товариства. Тому можна зробити висновок, що акція це цінний папір, який посвідчує право участі особи в акціонерному товаристві, зміст та порядок здійснення якого визначається законом та статутом акціонерного товариства.
2. Право участі в акціонерному товаристві не є особистим немайновим правом, оскільки воно не має нерозривного зв’язку з особою; може переходити до іншої особи разом із переходом права власності на акцію; не є правом вимоги до акціонерного товариства; може бути порушене не тільки особою, яка веде реєстр чи емітентом, а й іншими особами.
3. Акції фактично існують тільки у бездокументарній формі.
4. Пред’явленням акції слід вважати надання емітенту доказів закріплення (в реєстрі чи на рахунку у цінних паперах) за певною особою відповідної кількості акцій. Акціонерне товариство може визначити власника акції, звернувшись з відповідним запитом до реєстратора та отримавши реєстр власників, або до депозитарія, який надасть зведений обліковий реєстр власників акцій.
5. Відсутність акції як матеріального документа, а також особливості обліку права власності на акцію обумовлюють необхідність участі у цивільно-правових відносинах, об’єктом яких є акція, осіб, які здійснюють записи про приналежність акцій. Здійснення прав акціонера можливе тільки після звернення до особи, яка згідно з законом наділена повноваженнями вести облік прав власності на акції, для зарахування акцій на рахунок власника; позбавлення власника належних йому акцій можливе тільки шляхом вчинення запису реєстратором чи зберігачем; захист прав власника акцій та поновлення його прав також відбуваються за участю зазначених вище осіб.
6. Законодавство України не встановлює обов’язкових реквізитів для акцій, як документів, хоча ч. 2 ст. 196 ЦК України передбачає, що документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. Вказане можна пояснити тим, що акція як матеріальний, паперовий документ в Україні не існує, а відтак реквізитів її також передбачити неможливо. Адже реквізити можливо встановити тільки для паперового документу, а для записів, які вчиняються в спеціальних реєстрах, потрібно встановити перелік необхідних відомостей.
7. Володіння акцією певною особою посвідчується записом на рахунку у цінних паперах власника або на особовому рахунку. Відсутність запису, відповідно, дає підстави для висновку про відсутність володіння акціями. Наявність на особовому рахунку власника відомостей про належні йому акції свідчить про те, що зазначені акції не вибули з його володіння.
8. Передачею акцій від однієї особи (власника) іншій особі слід вважати вчинення запису про зарахування акцій на рахунок останньої.
9. Не усі записи в реєстрі свідчать про володіння акціями. Так, запис про облік акцій на особовому рахунку номінального утримувача свідчить про те, що акції обліковуються не в системі реєстру, а на рахунку у цінних паперах власника; запис про певну кількість акцій на особовому рахунку заставодержателя не свідчить про володіння ним акціями, оскільки акції, передані в заставу, продовжують обліковуватись на рахунку власника, але з позначенням про обтяження їх заставою.
10. У випадку, коли акції, що обліковуються на рахунку власника і передаються в управління за договором управління, управителя слід вносити до системи реєстру як особу, яка має певні повноваження власника, а не зараховувати акції на рахунок управителя.
11. Положення ч. 3 ст. 358 ЦК України, яке встановлює, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, не може застосовуватись до акцій, оскільки законодавство України, яке регулює порядок обліку прав на акції, не передбачає можливості відкривати рахунки окремо кожному із співвласників, які б свідчили про володіння ним акціями, які є об’єктом спільної власності.
12. П. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК України, яким передбачено, що неповнолітня особа (віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) може бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено установчими документами юридичної особи, суперечить корпоративній природі акціонерного товаристваі має бути скасований.
13. Акція як об’єкт права власності виникає з моменту її передачі першому власнику, тобто з моменту зарахування її на особовий рахунок чи рахунок у цінних паперах власника.
14. Акція, яка обліковується на особовому рахунку (нерозміщених цінних паперів) акціонерного товариства також є об’єктом цивільних прав, але не може вважатись власністю акціонерного товариства.
15. Оскільки при створенні акціонерного товариства договір з першим власником не укладається, тобто засновники отримують акції не в результаті розміщення, а внаслідок розподілу, необхідно розрізняти такі поняття, як „розміщення акцій” (в тому розумінні, в якому воно вживається в ст. 1 Закону „Про цінні папери і фондовий ринок”) та „розподіл акцій” (ст. 25 Закону „Про господарські товариства”). Розподілом акцій є зарахування акцій на рахунок власника при заснуванні акціонерного товариства.
16. Особливістю розміщення акцій є те, що видачу акцій з рахунку емітента на рахунок їх першого власника здійснює не сам емітент, а, за його розпорядженням, третя особа – реєстратор чи депозитарій (за винятком того випадку, коли функції з ведення реєстру здійснює сам емітент). Саме тому акціонерне товариство має обов’язок не передати акції їх першому власнику, а здійснити дії, які є необхідними для такої передачі.
17. Передача акцій здійснюється шляхом трансферту, тобто переведенням їх від відчужувача до набувача по записах у реєстрі власників чи на рахунках у цінних паперах.
18. Ст. 5 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” встановлює один момент для переходу права власності на акції, незалежно від форми їх випуску, – момент їх передачі набувачеві, тобто зарахування їх на рахунок особи, яка набуває акції. Вказане випливає з того, що акції є родовим майном, і до передачі акцій набувачеві останній не може напевно знати які саме з акцій, що обліковуються на рахунку відчужувача, передаватимуться за договором. Більше того, набувач акцій не може бути впевненим, що йому будуть передані саме ті акції, які знаходяться на рахунку відчужувача, а не ті, які останній, можливо, придбає спеціально для виконання обов’язку перед набувачем.
19. При переході прав за акціями настають тільки наслідки цесії – особа, яка передає право за цінним папером, відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання (ч. 4 ст. 197, ст. 519 ЦК України).
20. Оскільки права, посвідчені цінним папером, переходять до особи, яка набула право власності на цінний папір (ч. 2 ст. 194 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”), то трансферт акцій (передача їх з рахунку відчужувача на рахунок набувача) є підставою як для передачі акцій, так і для переходу права, посвідченого нею з наслідками звичайної цесії.
21. Договори, предметом яких є акції, повинні укладатись тільки у письмовій формі під загрозою їх нікчемності.
22. Недоцільним є встановлення нотаріальної форми договору дарування акцій на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 5 ст. 719 ЦК України).
23. При відновленні втраченої системи реєстру особи, зазначені в останньому реєстрі, переданому акціонерному товариству, які не змогли підтвердити своє право власності на акції шляхом пред’явлення сертифікату, можуть набути право власності тільки за набувальною давністю згідно зі ст. 344 ЦК України після 5 років з дня встановлення факту втрати реєстру за рішенням суду.
24. Такою підставою припинення права власності на акції як погашення охоплюються зменшення статутного капіталу акціонерного товариства; припинення його діяльності в результаті ліквідації та реорганізації. Моменти погашення акцій при припиненні товариства внаслідок реорганізації та виникнення права власності на нові акції повинні збігатись та визначатись моментом державної реєстрації створених товариств.
25. Сутністю конвертації акцій є не перехід права власності на акції, а зміна акції як об’єкту права власності, шляхом зміни кількості та номінальної вартості акцій, належних акціонеру. При цьому загальна номінальна вартість акцій та їх відсоток, стосовно усіх випущених товариством акцій, залишаються незмінними. Власником акції як до конвертації, так і після неї, є одна й та сама особа. Відтак і сутністю конвертації акцій має бути не перехід права власності на акції (оскільки ніякого переходу, власне, не відбувається), а зміна акції, як об’єкту права власності, шляхом зміни кількості та номінальної вартості акцій, належних акціонеру. Враховуючи специфіку акції, таку зміну може провести не власник акції, а тільки саме акціонерне товариство. Конвертація акцій відбувається шляхом: заміни привілейованих акцій одних класів на привілейовані акції інших класів; заміни привілейованих акцій на прості акції; зміни кількості та номінальної вартості акцій, які знаходяться у власності особи без зміни статутного капіталу акціонерного товариства.
26. Правонаступництво, яке відбувається при реорганізації акціонерних товариств, не є підставою для переходу права власності особи на акцію до новоствореного товариства. Тому при реорганізації акціонерних товариств має місце не перехід права власності на акції, а припинення права власності на акції одного акціонерного товариства та виникнення права власності на акції іншого акціонерного товариства.
27. Визначення моменту погашення акцій (припинення права власності на акції) не можна пов’язувати з моментом внесення змін до реєстру (як, наприклад, при продажу акцій) оскільки при реорганізації внесення змін до реєстру відбувається вже після державної реєстрації новостворених товариств, після реєстрації випуску акцій, а існування акцій неіснуючого товариства є неприпустимим.
28. Зміна форми випуску акцій (документарну на бездокументарну і навпаки) не може вважатись конвертацією. У вказаних випадках не відбувається перехід права власності. Не відбувається й заміни акцій. Внаслідок переведення випуску іменних акцій, випущених у документарній формі, у бездокументарну і навпаки змінюється тільки порядок фіксації прав на акції.
29. Накладення арешту на акції в процесі виконавчого провадження не впливає на право участі акціонера, яке посвідчується акцією. Право участі здійснюється акціонером в повному обсязі. Він втрачає тільки право розпорядження акцією.
30. Оскільки, згідно із Законом „Про виконавче провадження”, рішення, ухвали і постанови судів у цивільних та адміністративних справах, судові накази, рішення, ухвали, постанови господарських судів виконуються державною виконавчою службою, то запис про внесення змін до системи реєстру про передачу цінних паперів за рішенням суду, слід здійснювати на підставі відповідної постанови органу виконавчої служби. Тому п. 7.18 Положення загальному порядку виконання судових рішень суперечить зазначеному закону.
31. На сьогодні є недосконалим порядок переходу права власності на акції до держави в порядку спадкування, оскільки закон не визначає орган, якому нотаріус повинен видати свідоцтво про право на спадщину, що не сприяє ефективності управління державним майном. Пропонується таким державним органом визнати органи державної податкової служби, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції.
32. Стаття 10 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, передбачає можливість відчуження обтяженого рухомого майна боржником та набуття його добросовісним набувачем без обмежень, що є недопустимим, тому зазначену норму пропонується не поширювати на обтяження щодо акцій, які зареєстровані в реєстрі (на рахунку у цінних паперах), адже мета ведення реєстру полягає якраз в обліку усіх операцій, які стосуються акцій, в тому числі і їх обтяжень.
33. Запроваджена ч. 8 та ч. 9 ст. 17 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” заборона здійснювати певні правочини з цінними паперами без участі торговця цінними паперами не тільки не сприяє захисту суспільних чи особистих інтересів, а навпаки, ігнорує інтереси одних осіб (власників цінних паперів), і за рахунок останніх надає можливість іншим (торговцям цінними паперами) отримувати нічим не обґрунтовані прибутки.
34. Ч. 3 ст. 16 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів…” суперечить Законам „Про цінні папери та фондовий ринок” та „Про Національну депозитарну систему…”, оскільки, по-перше, законодавством України передбачається не електронна форма випуску цінних паперів, а бездокументарна (ч. 3 ст. 3 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”, ст. 1 Закону „Про Національну депозитарну систему…”), а по-друге, зберігач не здійснює діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, які випущені в бездокументарній формі – зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власникам.
35. Надання ДКЦПФР повноваження своїм рішенням зупиняти розміщення та обіг акцій у випадку порушення законодавства про цінні папери емітентом (п. 5 ст. 8 Закону „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”), призводить до обмеження прав власників акцій, які не вчиняли правопорушення, а тому не повинні зазнавати негативного впливу з боку держави.
36. Виходячи з того, що чинне законодавство України не передбачає можливості списання з рахунку власника акцій та їх зарахування на рахунок заставодержателя, заклад акцій є неможливим, оскільки передача акцій на рахунок у цінних паперах або на особовий рахунок можлива тільки у відношенні їх власника чи номінального утримувача, а заставодержатель не є ні першим, ні другим.
37. Передача акцій в заставу не означає неможливість власника акцій здійснювати право участі. Заставодержатель не може здійснити права з акції, оскільки він не є власником акції. Належність заставодержателю права застави не означає перехід до нього прав власника акції. До того моменту, поки заставодержатель не здійснить звернення стягнення на акцію, прав з акції він мати не може, а отже і не може брати участь в загальних зборах, отримувати дивіденди тощо.
38. Оскільки зловживання правом є особливим типом цивільного правопорушення, яке вчиняється управомоченою особою при здійсненні належного їй права, і пов’язане із використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного їй законом загального типу поведінки, то оцінка дій заставодавця має здійснюватись з точки зору її добросовісності по відношенню до прав та інтересів заставодержателя. За наявності підстав вважати, що дії заставодавця спрямовані на зменшення вартості акцій, переданих в заставу, заставодержатель повинен мати право, на підставі рішення суду, вимагати дострокового виконання зобов’язання.
39. Подання віндикаційного позову є можливим в тих випадках, коли спірні акції можуть бути належним чином індивідуалізовані.
40. В законодавстві відсутній порядок видачі власнику акцій втраченого ним сертифікату. Пропонується порядок поновлення сертифікату акцій передбачити в ст. 6 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”.
41. Для вирішення проблеми позбавлення можливості власника захиститись віндикаційним позовом при змішуванні акцій пропонується ідентифікувати кожну акцію шляхом присвоєння кожній з них індивідуального номеру.
42. Положення ст. 28 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” щодо необхідності отримання емітентом в ході відкритого та закритого розміщення цінних паперів письмових підтверджень від власників акцій про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій, негативно впливатиме на можливість набуття особами акцій у власність при збільшенні статутного капіталу, оскільки дозволяє фактично блокувати емісію акцій.
43. Не дивлячись на назву ст. 391 ЦК України „Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння”, виходячи зі змісту цієї статті, власник може захистити негаторним позовом тільки дві правомочності – користування та розпорядження. Більш правильним було б встановити, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, коли ці порушення не пов’язані з позбавленням володіння.
44. Необхідно передбачити в Законі „Про цінні папери та фондовий ринок” підстави та наслідки визнання недійсним випуску цінних паперів, що забезпечить як захист прав власників акцій, так і сприятиме стабільності ринку цінних паперів.
45. Особливим спосібом захисту права власника акцій є „право на незгоду”, яке полягає в наданні власнику акцій вимагати викупу належних йому акцій, якщо акціонерне товариство вчиняє дії, які можуть призвести до порушення прав та інтересів власника акцій. Такими діями, наприклад, можуть бути зміна статутного капіталу, прийняття рішення про реорганізацію товариства, про конвертацію акцій. Особливість застосування цього способу захисту полягає у припиненні права власності на акцію на умовах, визначених законом та сторонами.

На підставі вказаних висновків пропонуються зміни і доповнення до чинного законодавства:
До Цивільного кодексу України:
– п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК України слід виключити;
– ст. 347 ЦК України доповнити частиною 4 наступного змісту: „4. Власник акції може відмовитись від права власності на неї у порядку, встановленому законодавством України. У разі відмови від права власності на акції, право власності на них припиняється з моменту їх списання з рахунку власника.”;
– ч. 3 ст. 576 ЦК України доповнити нормою такого змісту: “Якщо предметом застави є акції, право застави не поширюється на права, які нею посвідчуються;
– ч. 1 ст. 586 ЦК України доповнити таким абзацом: „Права, що випливають з акції, переданою в заставу, здійснюються її власником.”;
– ст. 592 ЦК України доповнити частиною третьою такого змісту: „У випадку конвертації (шляхом дроблення та консолідації) акцій, які є предметом застави, заставодавець зобов’язаний здійснити заміну акцій на інші акції, які виникли внаслідок конвертації. Заставодавець має право здійснити заміну акції, яка була предметом застави і конвертована, на інше майно протягом розумного строку. У випадку, якщо заставодавець не здійснить цього права чи заставодержатель відмовиться від застави запропонованого заставодавцем нового майна, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Якщо заставодавець відмовиться від прийняття в заставу акцій, в які були конвертовані акції, що були предметом застави, право вимоги дострокового виконання зобов’язання не виникає, а договір застави вважається припиненим.”;
– ч. 1 ст. 592 ЦК України доповнити пунктом 4, яким надати заставодержателю право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою: за рішенням суду, якщо дії (бездіяльність) заставодавця спрямовані на зменшення вартості акцій;
– викласти в новій редакції ч. 5 ст. 719 ЦК:
“5. Договір дарування валютних цінностей (крім акцій) на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.”
До Господарського кодексу України:
– друге речення ч. 3 ст. 81 виключити;
– ч. 3 ст. 81 доповнити наступним абзацом: „Акціонери закритого товариства мають переважне перед третіми особами право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, якщо це передбачено статутом товариства. Пропозицію акціонерам про купівлю акцій, що пропонуються до продажу, направляє товариство за свій рахунок. У випадку, якщо протягом 10 днів з дня направлення пропозиції (з урахуванням строку поштового обігу) акціонери не висловлять свою згоду на придбання акцій, то вважається, що вони відмовились від переважного права. Якщо бажання придбати акції висловлять два чи більше акціонерів, право вибору покупця належить акціонеру, який продає акції.”
До Законів України:
Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок”:
– доповнити ст. 6 Закону таким абзацом: „Права за акціями, які є спільною частковою власністю, здійснюються за спільною згодою усіх співвласників. Права з акцій, що є спільною частковою власністю, здійснює, за згодою всіх учасників спільної власності, один із співвласників або їх спільний представник”;
– викласти в новій редакції ч. 1 ст. 6 Закону: „Акцією є цінний папір, який посвідчує право участі особи в акціонерному товаристві, зміст та порядок здійснення якого визначається законом та статутом акціонерного товариства.”;
– ст. 6 Закону доповнити частиною такого змісту: „Договори, предметом яких є акції, мають бути вчинені в письмовій формі. При недодержанні письмової форми такі договори є нікчемними.”;
– виключити ч. 8 та ч. 9 ст. 17 Закону.
Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”:
– абзац третій ч. 1 ст. 5 Закону пропонується викласти в новій редакції: „Права, посвідчені іменними цінними паперами, можуть бути реалізовані з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах (для цінних паперів, випущених в бездокументарній формі) чи на особовий рахунок власника (для цінних паперів, випущених в документарній формі).”;
– ч. 6 ст. 9 Закону доповнити таким реченням: „Знерухомлені цінні папери зберігач може передавати тільки на рахунок власника або номінального утримувача-депозитарія.”;
– ст. 9 Закону доповнити частиною сьомою такого змісту: „У випадку укладення договору управління акціями до рахунку власника вносяться відомості про управителя та обсяг його повноважень, відповідно до укладеного договору з власником.”;
– внести доповнення до ч. 3 ст. 5 Закону: „Право власності на іменні акції (незалежно від форми їх випуску), переходить до спадкоємців з дня відкриття спадщини.”
Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок”:
– доповнити ч. 1 ст. 6 Закону таким абзацом: „В реєстрі власників іменних цінних паперів (на рахунках у цінних паперах) мають міститись відомості про власників, які дають можливість ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість, тип та номери належних їм акцій, а також відомості про обіг акцій, обтяження їх правами третіх осіб та інші відомості, передбачені чинним законодавством.”;
– ст. 6 Закону доповнити частиною наступного змісту: “У випадку відмови особи від акцій, які перебувають у його власності, він повинен повідомити про свою відмову особу, яка здійснює ведення реєстру (чи зберігача, у якого власнику відкрито рахунок у цінних паперах). Повідомлення підписується власником акцій (уповноваженим представником). Підпис на повідомленні повинен бути засвідчений нотаріально. Підпис на повідомленні може бути засвідчений уповноваженим працівником реєстроутримувача, якщо загальна номінальна вартість акцій, від яких відмовляється власник не перевищує встановленого ДКЦПФР розміру. Відмова від права власності не допускається у випадку, якщо внаслідок такої відмови у власності інших акціонерів залишаються акції, загальна номінальна вартість яких є меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства, який був встановлений законом на день його створення.”;
– ч. 2 ст. 32 та ч. 3 ст. 33 Закону доповнити таким реченням: „На нерозміщені та неоплачені акції, які обліковуються на рахунку емітента, не може бути звернено стягнення, такі акції не передаються в заставу та не підлягають обігу, крім передачі їх першому власнику (його правонаступнику чи спадкоємцю).”
Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”:
– з п. 5 ст. 8 Закону вилучити слова „зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента”.
Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”:
– доповнити ст. 10 Закону реченням: “Ця стаття не поширюється на випадки обтяження акцій”;
– ч. 3 ст. 16 Закону викласти в новій редакції: „Обтяження іменних цінних паперів, випущених у документарній або електронній формі, набирають чинності, і їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису у реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться реєстроутримувачем або на рахунки у цінних паперах власника.”
Проект Закону “Про акціонерні товариства”:
– ч. 1 ст. 4 проекту Закону доповнити наступним реченням: „Фізичні особи можуть бути власниками акцій з моменту їх народження.”;
– ст. 4 проекту Закону доповнити абзацом такого змісту: „По відношенню до товариства акціонером є той, хто в якості такого внесений до реєстру акціонерів або якому відкрито рахунок у цінних паперах.”;
– ст. 31 проекту Закону доповнити частиною третьою такого змісту: „Реєстрація акціонерів – власників акцій на пред'явника, випущених до набуття чинності Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”, здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів).”;
– ч. 2 ст. 84 проекту Закону доповнити реченням: „Погашення акцій ліквідованого товариства здійснюється на підставі розпорядження ДКЦПФР про скасування випусків акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.”;
– доповнити ст. 12 проекту Закону частиною восьмою такого змісту: „При збільшенні статутного капіталу акціонерного товариства акції додаткового випуску не можуть придбаватись самим товариством.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Основы банковского права; Учение о ценных бумагах. Курс лекций; Научное исследование. Издание 2-е. – М.: БЕК, 1994. – 350 с.
2. Агеев А.Б. Акционерное законодательство Швейцарии. Постатейный комментарий. – М.: Статут, 2005. – 237 с.
3. Александров В. Ученіе о лицахъ юридическихъ, по началамъ науки. – М.: Въ Университетской Типографіи (Катковъ и К°), 1865. – 152 с.
4. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: Сб. зарубеж. законодательства. – М.: БЕК, 1995. – С.174-220.
5. Архів Деснянського районного суду міста Чернігова. – 2004. – Справа № 2 6839/2004р.
6. Архів Новозаводського районного суду міста Чернігова. – 2005. – Справа № 2-6553/05.
7. Байбак В.В. Обязательственное требование как объект гражданского оборота. – М.: Статут, 2005. – 222 с.
8. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). – М.: Право и государство, 2005. – 544 с.
9. Барон Ю. Система римскаго гражданского права / Перевод Л.Петражицкаго. – С.-Петербургъ: Складъ изданія в книжномъ магазине Н.К.Мартынова, 1909. – 250 с.
10. Барщевский М.Ю. Наследственное право. – М.: Белые альвы, 1996. – 192 с.
11. Басин Ю.Г. Избранные труды по гражданскому праву. СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 591 с.
12. Белов В.А. Бездокументарные ценные бумаги. 3-е изд. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 106 с.
13. Белов В.А. Гражданское право. Общая часть. Учебник. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 639 с.
14. Белов В.А. Положение о векселях. В схемах, примерах, терминах и определениях. Практическое пособие. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР, 2002. – 252 с.
15. Белов В.А. Практикум «Ценные бумаги: институт гражданского права и инструмент финансового рынка». – М.: «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 60 с.
16. Белов В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. – М.: ЮрИнфоР, 2001. – 265 с.
17. Белов В.А. Ценные бумаги как объекты гражданских прав: Вопросы теории. Дисс… канд… юрид. наук в форме научного доклада, выполняющего также функции автореферата: 12.00.03. – М., 1996. – 41 с.
18. Белов В.А. Юридическая природа «бездокументарных ценных бумаг» и «безналичных денежных средств» // Рынок ценных бумаг. ¬– 1997. – № 5. – С.23-26; № 6. – С.49-52.
19. Белов В.А., Пестерева Е.В. Хозяйственные общества. – М.: «ЮрИнфоР», 2002. – 333 с.
20. Белых В.С., Виниченко С.И. Биржевое право. – М.: НОРМА, 2001. – 192 с.
21. Борзых Д.Д. К вопросу о понятии акции как ценной бумаги // Актуальные проблемы гражданского, предпринимательского права, гражданского и арбитражного процесса: Межвузовский сборник научных трудов. – Самара: Изд-во «Самарский университет», 2005. – С.184-189.
22. Брагинский М.И. Договоры, направленные на создание коллективных образований. – М.: Статут, 2004. – 207 с.
23. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. – М.: СТАТУТ, 2000. – 848 с.
24. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Городец-издат, 2001. – 208 с.
25. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. – М.: Статут, 2003. – 382 с.
26. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
27. Гамбаров Ю.С. Гражданское право / Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – 816 с.
28. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 23 с.
29. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер. с франц.Новицкий И.Б. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 511 с.
30. Гололобов Д.В. Акционерное общество против акционера: противодействие корпоративному шантажу. 2-е изд., стер. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. – 320 с.
31. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Корпор. правовідносини / Упоряд.: І.Б.Шицький (кер.) та ін.; Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – С.378-382.
32. Гражданский кодекс Квебека. (Современное зарубежное и международное частное право). – М.: СТАТУТ, 1999. – 472 с.
33. Гражданский кодекс Квебека. (Современное зарубежное и международное частное право). – М.: СТАТУТ, 1999. – 472 с.
34. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть третья. Раздел VI «Международное частное право». Комментарий и постатейные материалы / Отв.ред.д-р юрид.наук Н.И. Марышева. – М.: Юридическая фирма «Контракт», 2004. – 823 с.
35. Гражданский кодекс Республики Беларусь / Науч. ред. В.Ф. Чигир. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 1059 с.
36. Гражданский кодекс Республики Казахстан. Отв. ред. Лившиц Н.Э. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 1029 с.
37. Гражданский кодекс Латвийской Республики. Отв. ред. Лившиц Н.Э. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 830 с.
38. Гражданское законодательство Израиля / Составление, предисловие и перевод с иврита М.С. Хейфец, науч. ред. Н.Э. Лившиц. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 633 с.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. С постатейным приложением материалов практики Конституционного Суда Российской Федерации, Верховного Суда Российской Федерации, Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации / Сост. Д.В.Мурзин. – М.: НОРМА, 2001. – 1088 с.
40. Гражданский кодекс РФ. Части 1, 2, 3. Офиц.текст по сост.на 1 января 2002 г. – М.: Норма, 2002. – 424 с.
41. Гражданский кодекс У.С.С.Р. от 16 декабря 1922 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1923. – № 55. – Ст.780.
42. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер.с франц. В.Захватаев / Отв.ред.А.Довгерт. – К.: Истина, 2006. – 1008 с.
43. Гражданское и торговое право зарубежных стран / Под общ.ред.В.В.Безбаха и В.К.Пучинского. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
44. Гражданское право Украины. Ч.I / Под ред. Пушкина А.А., Самойленко В.М. – Харьков: Основа, 1996. – 440 с.
45. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Ученик. / Под ред. Е.А.Суханова. – М.: БЕК, 1993. – 384 с.
46. Гражданское право. Том 1. 2-е издание. Учебник / Отв. ред. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 2002. – 816 с.
47. Гражданское право. Учебник. Ч.1 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 с.
48. Гребенников В.В. Правовые основы и перспективы существования частной собственности в России / Под ред.Ю.А. Дмитриева. – М.: Манускрипт, ТЕИС, 1995. – 85 с.
49. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. – М.: Статут, 2001. – 411 с.
50. Декрет Кабінету Міністрів України „Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 р. № 23-93 (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВРУ. – 1993. – № 19. – Ст.207.
51. Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
52. Декрет Кабінету Міністрів України № 24-92 від 31.12.1992 р. „Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” // ВВР. – 1993. – № 11. – Ст.94.
53. Державна програма приватизації, затверджена Законом України „Про Державну програму приватизації” від 18 травня 2000 р. № 1723-III // ОВУ. – 2000. – № 24.
54. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2001. – 202 с.
55. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук 12.00.03 / КНУ ім.Т.Шевченка. – К., 2001. – 21 с.
56. Добрынина Л. Понятие и признаки бездокументарных ценных бумаг // Хозяйство и право. – 1999. – № 6. – С.49-52.
57. Единообразный торговый кодекс США: Пер. с англ. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: МЦФЭР, 1996. – 427 с.
58. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. – Харьков: Ксилон, 1997. – 236 с.
59. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР (із подальшими змінами і доповненнями) // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
60. Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р. № 2210-III (з подальшими змінами і доповненнями) // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
61. Закон України „Про власність” від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ // ВВРУ. – 1991. – №20. – Ст. 249.
62. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 19 червня 2003 р. № 980-IV // ВВРУ. – 2004. – № 2. – Ст.6.
63. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // ВВРУ. – 1991. – № 49. – Ст.682.
64. Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ (із подальшими змінами і доповненнями) // ВВРУ. – 1991. – № 6. – Ст.37.
65. Закон України „Про Державну програму приватизації” від 18 травня 2000 р. № 1723-III (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВРУ. – 2000. – №33-34. – Ст. 272.
66. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // ВВРУ. – 2001. – №21. – Ст.103.
67. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // ВВРУ. – 1997. – № 24. – Ст.170.
68. Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. №710/97-ВР // ВВРУ – 1998. – №15. – Ст.67.
69. Закон України „Про управління об’єктами державної власності” від 21 вересня 2006 р. № 185-V // Урядовий кур'єр. – 18.10.2006. – № 195.
70. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ // ВВРУ. – 1991. – № 38. – Ст.508.
71. Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІУ // ВВРУ. – 2006. – № 31. – Ст.268.
72. Закон України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29 листопада 2001 р. № 2864-ІІІ // ВВРУ. – 2002. – № 10. – Ст.77.
73. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про господарські товариства” від 23 грудня 1997 р. № 769/97-ВР // ВВРУ. – 1998. – № 18. – Ст.89.
74. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 р. № 1255-ІV (із подальшими змінами і доповненнями) // ВВРУ. – 2004. – № 11. – Ст.140.
75. Закон України „Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII (з подальшими змінами і доповненнями) // ВВРУ. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
76. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди” від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ (з подальшими змінами і доповненнями) // ВВРУ. – 2001. – № 21. – Ст.103.
77. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ