ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ВНАСЛІДОК НЕДОЛІКІВ ТОВАРІВ, РОБІТ (ПОСЛУГ)

Краткое описание

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. 11
ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ТА ЇЇ ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 11
Висновки до розділу 1 34
РОЗДІЛ 2. 35
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З ЗАХИСТОМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 35
2.1.Учасники правовідносин у сфері охорони прав споживачів 35
2.2. Об’єкти правовідносин з охорони прав споживачів 45
2.3. Зміст правовідносин при захисті прав споживачів 65
2.4. Суб’єктивні права споживачів 72
Висновки до розділу 2 122
РОЗДІЛ 3. 127
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ 127
3.1. Теоретичні засади правої охорони та захисту прав та охоронюваних законом інтересів 127
3.2. Поняття та співвідношення засобів та способів захисту прав споживачів 139
3.3. Види форм та способи захисту прав споживачів 156
Висновки до розділу 3 171
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Науково-технічний прогрес та пов'язаний із цим економічний розвиток актуалізували необхідність оновлення юридичних механізмів та засобів захисту прав споживачів від недоброякісних товарів, результатів робіт та послуг. Це завдання вимагає об’єднаних зусиль науки і практики, удосконалення державної політики. Окремі зміни до законодавства, що в остаточному підсумку зумовили прийняття нової редакції Закону України „Про захист прав споживачів” практично його застосування не вплинуло на споживчий ринок і суттєво не знизило рівень порушення прав споживачів.
У випадках заподіяння шкоди особам, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), застосовуються норми цивільного права, зокрема розрізняють три групи способів, що використовуються у цивільному праві для захисту інтересів споживачів:
1) положення договірного (зобов’язального) права, що надають можливість такого захисту лише при наявності визначених умов: контрагентом споживача є звичайно продавець, якому, як правило, у таких випадках буває що поставити за провину;
2) норми загальної деліктної відповідальності, що встановлюють обов’язок відшкодування заподіяної шкоди всім тим особам, з якими особа, що завдає шкоди, в договірних відносинах не перебувала, за якими презюмується наявність вини особи, що завдає шкоди.
3) інститут „спеціального делікту” – зобов’язання недоговірного типу, побудованого на принципові об’єктивного зобов’язання, що зближає даний вид зобов’язань з відповідальністю за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Цей інститут не скасовує, не заміщає собою норми договірної і загальної недоговірної відповідальності, що зберігають свою силу і діють поряд із правилами про спеціальну деліктну відповідальність. Йдеться про заповнення пробілу правового регулювання стосовно тих суспільним відносин, захист яких не може бути забезпечений ні загальними нормами про відповідальність за порушення зобов’язань, ні загальними правилами про відшкодування заподіяної шкоди.
Слід зазначити, що відносини, пов'язані із захистом прав споживачів, частково були предметом спеціальних досліджень. Разом із тим, у жодному із згаданих досліджень предметом спеціального аналізу не були правовідносини, що виникають при порушенні прав споживачів як категорія цивільних прав. Зокрема, практично поза увагою дослідників залишились такі питання як визначення видів та специфіки таких правовідносин, їх елементи (суб'єкти, об'єкти, зміст). Відтак менше уваги і механізмові взаємодії елементів відповідних правовідносин, пошуку шляхів підвищення його ефективності у галузі захисту прав споживачів.
Зазначені обставини також свідчать на користь актуальності відповідної проблематики та доцільність її дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до напряму досліджень Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001-2005 роки за темою „Традиції приватного права України".
Мета та задачі дослідження. Основною метою дисертації є вивчення структури правовідносин, які виникають у зв'язку з порушенням прав споживачів, дослідження концепції формування та розвитку цих правовідносин, теоретичних підстав відповідальності за завдання шкоди недоліками товарів, виконанням робіт, наданням послуг, відповідно до положень чинного цивільного законодавства України.
Мета дисертаційного дослідження визначила необхідність постановки і вирішення таких задач: встановити концептуальні засади захисту прав споживачів; визначити юридичну природу та специфіку зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої споживачам внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); персоніфікувати структуру правовідносин, що виникають при порушенні прав споживачів; розробити модель суб'єктивних прав споживачів як учасників цивільних правовідносин; визначити оптимальне співвідношення засобів та способів захисту прав споживачів; гармонізувати форми захисту прав споживачів із їхніми засобами та способами; відслідкувати дієвість способів захисту прав споживачів на підставі зарубіжного і вітчизняного досвіду застосування норм, що встановлюють відповідальність за результати недоліків товарів, робіт (послуг).
Об'єктом дисертаційного дослідження є цивільні правовідносини, що виникають внаслідок порушення прав споживачів.
Предметом дослідження є норми чинного законодавства про захист прав споживачів, юридична доктрина, практика застосування норм про захист прав споживачів, у тому числі й судова, аналіз захисту таких прав.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали такі загальнонаукові методи пізнання правових явищ, як: діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний тощо. Діалектичний метод дослідження дав можливість проаналізувати юридичні відносини та явища у їх взаємному розвиткові. Застосування історичного методу дозволило відслідкувати становлення та розвиток системи законодавства про захист прав споживачів. Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу відповідних положень законодавства про захист прав споживачів у теоретичних розробників різних галузей права, а також положень чинного законодавства України. Формально-логічний метод застосовано для з'ясування механізму реалізації прав споживачів у цивільному праві України, для визначення методологічних засад та гарантій захисту прав споживачів. Комплексне застосування різних методів наукового пізнання спрямоване на забезпечення обґрунтованості та аргументованості висновків та пропозицій, зроблених в результаті виконаного дослідження.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки грунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних цивілістів, фахівців інших галузей права.
Емпіричну базу дослідження склали норми цивільного законодавства про захист прав споживачів, а також практика його застосування.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній цивільно-правовій науці на рівні дисертаційного дослідження проаналізовано структуру правовідносин, що виникають у зв'язку із захистом прав споживачів, встановлено концептуальні засади захисту прав споживачів; визначено юридичну природу та специфіку зобов'язань з відшкодування шкоди споживачам, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); розроблено модель суб'єктивних прав споживачів як учасників цивільних правовідносин; відслідковано дієвість способів захисту прав споживачів на підставі зарубіжного і вітчизняного досвіду застосування норм, що встановлюють відповідальність за результати недоліків товарів, робіт (послуг).
У дисертаційному дослідженні вперше проаналізовано оновлену редакцію Закону України „Про захист прав споживачів", здійснено спробу здійснення аналізу правовідносин, які виникають із заподіяння шкоди недоліками товарів, робот (послуг).
Основні положення, що виносяться на захист полягають у такому:
1. Вперше сформовано авторський концептуальний підхід до формування інституту охорони прав споживачів, де його детермінантами визнано економічні закономірності функціонування споживчого ринку та потребу забезпечити охорону життя та здоров'я людини, а правовий механізм складається з міжнародно-правових актів (перший міжнародний рівень) та національного законодавства (другий національний рівень).
2. Вперше запропоновано під категорією „права споживачів" розуміти передбачені законодавством про захист прав споживачів можливості, спрямовані на задоволення охоронюваних законом інтересів споживачів шляхом заявлення вимог до зобов'язаних осіб.
3. Вперше обгрунтовано, що необхідно розрізняти загальні (основні) права та спеціальні права. Загальні права належать будь-якому споживачеві при виникненні правовідносин з виробником (виконавцем, продавцем), а наявність спеціальних прав обумовлена специфікою відповідних відносин сторін.
До загальних суб'єктивних прав споживачів запропоновано відносити: право на захист своїх прав державою; право на належну якість продукції та обслуговування; право на безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну Інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
До спеціальних прав споживача належать: права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості; права споживача при придбанні товару належної якості; права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); права споживача у разі придбання ним продукції у кредит; права споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями; права споживача у разі укладення договору на відстані; права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування тощо.
4. Вперше розроблено авторські дефініції:
"потенційний споживач", "похідний споживач", "товар", "особа, що виконує функції продавця (виготовлювача)", "недолік товару, роботи, послуги"; "якість товару".
5. Вперше доводиться, що попередня редакція Закону України "Про захист прав споживачів" вживала поняття "термін придатності", "гарантійний термін", тобто момент у часі, з яким пов'язуються певні правові наслідки. Тому цілком логічно й юридично обґрунтовано законодавець у новій редакції використовує поняття "строк служби" та "строк придатності".
6. Вперше запропоновано поширити категорію продавець та виготовлювач товару також на осіб, що реалізують із дотриманням встановлених правил продукцію підсобного селянського господарства чи продукцію, вироблену власноруч: народні промисли, твори прикладного чи декоративного мистецтва, продукцію, вироблену в інший спосіб.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при удосконаленні цивільного законодавства.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в його спрямуванні на вдосконалення положень чинного законодавства України та усунення недоліків. Висновки дослідження можуть бути використані для удосконалення навчальних програм за курсом цивільного права.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, на якій проведено її обговорення. Положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли втілення в семінарських заняттях, проведених дисертантом у Вінницькому державному аграрному університеті.
Теоретичні висновки, сформульовані у дослідженні, доповідалися та обговорювалися на 5 науково-практичних конференціях: Міжнародній науковр-практичній конференції "Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку" (Миколаїв, 25 листопада 2005 р.), Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (Одеса, 24 -25 лютого 2006 р.), науково-практичній конференції "Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов'язаної з морем" (Одеса, 17 березня 2006 р.), 9 (61) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (Одеса, травень 2006 р.), IV міжнародно-методичній конференції „Римське право і сучасність", (Одеса, 19-20 травня 2006 р.).
Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України, у тезах доповідей на 3 наукових конференціях.
Структура дисертаційного дослідження. Структура дисертації відображає логіку і послідовність наукового дослідження і обумовлена його предметом і метою.
Робота складається зі вступу, 3 розділів, що поєднують 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок, із них 177 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складає 208 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сформовано авторський концептуальний підхід до формування інституту охорони прав споживачів, де його детермінантами визнано економічні закономірності функціонування споживчого ринку та потреба забезпечити охорону життя та здоров’я людини, а правовий механізм складається з міжнародно-правових актів (перший міжнародний рівень) та національного законодавства (другий національний рівень).
Запропоновано під категорією „права споживачів” розуміти передбачені законодавством про захист прав споживачів можливості, спрямовані на задоволення охоронюваних законом інтересів споживачів шляхом заявлення вимог до зобов’язаних осіб.
Запропоновано розрізняти загальні (основні) права та спеціальні права. Загальні права належать будь-якому споживачеві при виникненні правовідносин з виробником (виконавцем, продавцем), а наявність спеціальних прав обумовлена специфікою відповідних відносин сторін.
До загальних суб’єктивних прав споживачів запропоновано відносити: право на захист своїх прав державою; право на належну якість продукції та обслуговування; право на безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; право на об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
До спеціальних прав споживачів належать: право споживача у разі придбання ним товару неналежної якості; право споживача при придбанні товару належної якості; право споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг); право споживача у разі придбання ним продукції у кредит; право споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями; право споживача у разі укладення договору на відстані; право споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування.
Розроблено авторські дефініції:
- „потенційний споживач” – особа, яка оглядає товар чи контактує з ним іншим чином і потерпає від його шкідливих властивостей;
- „похідний споживач” – особа до якої на правомірній підставі переходять права споживача;
- „товар” – це будь-яка річ, що не вилучена з цивільного обороту, виконана робота чи надана послуга, реалізовані за договором фізичній особі для особистих, сімейних, домашніх та інших потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, що реалізовані у встановленому порядку;
- „особа, що виконує функції продавця (товаровиробника) – це організація, створена продавцем (товаровиробником) для виконання його функцій при зверненні споживачів, а також особа (організація або приватний підприємець), що виконує функції продавця (виготовлювача) на підставі укладеного з ним договору та несе відповідальність перед споживачами у межах переданих йому функцій”;
- „недоліком товару (роботи, послуги)” варто вважати відсутність у товару однієї з властивостей, що належать до числа істотних (недолік у вузькому розумінні слова). Наявність такого недоліку дозволяє говорити про недоброякісність товару, роботи (послуги). Оскільки, загальна якість товару своє конкретне втілення одержує у понятті придатності, корисності, остільки поняття “недолік” може бути застосовано і до доброякісних товарів, що володіють всіма істотними властивостями товарів такого роду;
- „якість товару” являє собою сукупність його істотних властивостей, установлених відповідно до договору, нормативних актів, що встановлюють обов’язкові вимоги до їхньої якості, інформацією про товар, розповсюджуваної виробником, продавцем і рекламодавцем, а також звичайно пропонованими вимогами (звичаями ділового обігу).
Зроблено висновок, що якість виступає мірою придатності і корисності товару (роботи, послуги).
Зроблено висновок, що попередня редакція Закону України „Про захист прав споживачів” вживала поняття „термін придатності”, „гарантійний термін”. Так, термін – момент у часі, з яким пов’язуються певні правові наслідки. Тож формально термін служби і термін придатності бути не може. Цілком логічно та юридично обґрунтовано законодавець у новій редакції використовує термін „строк служби” та „строк придатності”.
Запропоновано поширити категорію “продавець” та “товаровиробник” на осіб, що реалізують з дотриманням встановлених правил продукцію підсобного селянського господарства чи продукцію, вироблену власноруч: народні промисли, витвори прикладного чи декоративного мистецтва, вироблену в інший спосіб.
Запропоновано відмовитися від використання в актах цивільного законодавства терміна „громадянин” як такого, що не відповідає його духу та спрямованості, створює загрозу для дискримінації прав споживачів на споживчому ринку.
Визначено, що суб’єктивне право на захист можна визначити як міру дозволеної поведінки уповноваженої особи, виражену в можливості самостійно або за допомогою юрисдикційних органів застосувати у відношенні зобов’язаної особи міри державно-примусового характеру з метою усунення перешкод у здійсненні регулятивного суб’єктивного права чи повернення його до колишнього стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1966.
2. Алексеев С.С. Общая теория права– М., 1981. . – Т. 1.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2 т.– М.: Юрид. лит., 1982. . – Т. 2.
4. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права Вып. 2. Свердловск, 1964.
5. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. Свердловск: Изд. Свердлов.юрид.института, 1972. – Т. 1
6. Антокольская М.В. Семейное право. – М., 1996.
7. Аргунов В.Н., Краснов С.В. Особенности рассмотрения судами дел о защите прав потребителей // Вестник Моск. ун-та: Серия 11. Право. – 1996. – № 4. – С.16-27.
8. Ардашкин В.Д. Меры защиты (пресечения) в советском административном праве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Томск, 1968. – С. 6-9.
9. Байтин М.И., Баранов В.М. О логико-гносеологической и юридической природе состояния // Вопросы теории государства и права: Межвуз. науч. сборник. – Саратов, 1990. – Вып. 9.– С. 36-54;
10. Баранов В.М. Правовое состояние как категория юридической науки // Пути повышения эффективности политической работы в органах внутренних дел в свете решений XXVII съезда КПСС – Л.: Изд-во ВВПУ МВД СССР, 1987. – С. 83-86.
11. Бареттини К. Регулирование прямых продаж в европейском законодательстве // Регулирование прямых и дистанционных продаж в Европейском Сообществе и России: рабочие материалы. – М: Информ.-издат. фонд “СПРОС” КонфОП, 1999. – С. 20-25.
12. Белых B.C. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции, работ и услуг: Автореф. дис.. д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1994. – С. 34.
13. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С.84-85.
14. Брагинский М.И. Договорное право: В 2 кн. Кн. 1.: Общие положения/ М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. - М.: Статут, 2000.
15. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976. – С. 123.
16. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976. – 214 c.
17. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989.
18. Бутнев В.В. Механизм защиты субъективных гражданских прав: Сб. науч. трудов – Ярославль, 1990. – С.16-17.
19. Бычко М.А. Развитие законодательства о защите прав потребителей в России (историко-правовой аспект): Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Ставрополь, 2000. – С. 9-11.
20. Вавилин Е.В. Некоторые проблемы механизма защиты субъективных гражданских прав // Правоведение. – 2002. – № 3 (242). – С. 178-185.
21. Васильева Е.С., Котликов Я.Ш. Экономическое содержание категории качества продукции // Стандарты и качество. – 1966. – № 12. – С. 42.
22. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26.
23. Ведяхин В.М. Принципы правового регулирования рыночных отношений // Правоведение. – 1995. – № 6. – С. 37.
24. Ведяхин В.М., Шубина Т.Б. Защита прав как правовая категория // Правоведение. –1998. – № 1. – С. 67-79.
25. Гаврилов Э.П. Комментарий Закона об авторских и смежных правах. – М, 1996. – С. 217.
26. Галкин Б.А., Закс Л.М. Сертификация: закон принят. Проблемы остаются // Стандарты и качество. – 1993. – № 12. – С. 24-25;
27. Галузин А.Ф. Правонарушения в публичном и частном праве: общая характеристика: Автореф. канд. дис. Саратов, 1996. – С. 9.
28. Гальперин Л.Б. Вопросы договорной дисциплины в советской торговле (на материалах договора поставки) // Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Харьков, 1963. – С. 14.
29. Гличев А.В., Панов В.П., Азгальдов Г.Г. Что такое качество? – М., 1968. – С. 26.
30. Гостев В.В. Пути улучшения качества промышленной продукции. – М., 1951. – С. 5.
31. Готін О.М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики): Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.08. – К., 2003. – 21 с.
32. Граве К.А. Договор розничной купли-продажи и охрана прав гражданина // Учен. зап. ВИЮН. – Вып. 2. – М., 1941;
33. Гражданское право в вопросах и ответах. Учебное пособие / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: Одиссей, 2001. – С. 115.
34. Гражданское право России: Учебник: В 2 ч. Ч. 1 / Под ред. З.И. Цыбуленко. – М.: Юристъ, 2000. – С. 395.
35. Гражданское право. Т.1. / Під ред. Е.А. Суханова – М., 1998. – С. 413.
36. Гражданское право. Т.1. / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – СПб.,1996. – С. 240.
37. Гражданское право. Т.1./ Под ред. Е.А. Суханова / В 2-х томах. Изд. второе. – М., 1998. – С. 409.
38. Гражданское право: Учебник: В 2 т. Т. 2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1994. – С. 264;
39. Гражданское право: Учебник: В 2 т. Т. 2. Полутом 1 / Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 2000. – С.236.
40. Гражданское право: Учебник: В 3 ч. Ч. 1. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1999. - С. 290
41. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве // Сов. гос-во и право. – 1967. – № 1.
42. Грибанов В.П. Основные проблемы осуществления и защиты гражданских прав; Автореф. дис. докт. юрид. наук. – М., 1970. – С. 24.
43. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М., 2000. – С. 105-106.
44. Гукасянц Р.Е. Реализация конституционного права на судебную защиту // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную защиту и арбитражную защиту. Межвузовский тематический сборник. – Калинин: Калининский гос. унив-тет, 1982. – С. 6.
45. Гурвич М.А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия. – М., 1965.
46. Гуревич М.Г. К вопросу о понятии качества поставляемой продукции // Ученые записки Пермского государственного университета. – Т. ІХ. Вып. 4. – Кн. 2: Юридические науки, 1957. – С. 137-148.
47. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-XII
48. Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96: Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 р. № 89 // www.rada.kiev.ua
49. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К., 2001. – С. 11.
50. Директива 85 /577/ EEC от 20.12.1985 г. о договорах, заключенных вне мест обычного ведения торговли // Регулирование прямых и дистанционных продаж в Европейском Сообществе и России: рабочие материалы. – М.: Информационно-издательский фонд «СПРОС» КонфОП, 1999. – С.73-77.
51. Директива 97 111 EC Европейского Парламента и Совета от 20.05.1997г. о защите потребителей в сфере дистанционных договоров // Регулирование прямых и дистанционных продаж в Европейском Сообществе и России: рабочие материалы. – М.: Информационно-издательский фонд «СПРОС» КонфОП, 1999. – С.78-91.
52. Дмитриева О.В. Ответственность без вины в гражданском праве. – Воронеж, 1998. – С. 71-72.
53. Елисейкин П.Ф. Правоохранительные нормы: Понятие, виды, структура // Защите субъективных прав и гражданское судопроизводство – Ярославль, 1977.
54. Емельянова М.Б. Стандарты и качество продукции. – М., 1971.
55. Емельянова М.Б. Стандарты и качество продукции. – М.: Изд-во стандартов, 1971. – С. 51-52.
56. Жуйков В. Возмещение морального вреда// Бюллетень Верховного Суда РФ. –1994. – №11. – С.15.
57. Защита прав потребителей в Российской Федерации в 2000 году: Государственный доклад Министерства Российской Федерации по антимонопольной политике и поддержке предпринимательства. – М.: Издательский дом «Правовое просвещение», 2001. – С.23.
58. Защита прав потребителей: 100 вопросов и ответов/ Под ред. В.И. Таланцева. – М.: Кросна-Леке, 1996. – С.62.
59. Зимелева М.В. Договор бытового подряда // Проблемы социалистического права. ВИЮН. – Вып. 4. – М., 1938;
60. Зименкова О.Н. Законодательство Европейского Экономического Сообщества о защите прав потребителей. – М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительства РФ, 1994;
61. Зименкова О.Н. Комментарий к Закону Российской Федерации «О защите прав потребителей»/ О.Н. Зименкова, Т.Л. Левшина, В.И. Тобис, А.Е. Шерстобитов. – М.: Кросна-Леке, 1997. – С.45.
62. газета Известия. – 1989. – 12 февраля.
63. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 498;
64. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций). Отдельные виды обязательств. – Л., 1961. – С. 22, 170;
65. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967. – С 473.
66. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів. Монографія. – К.: Юмана, 1998. – С. 7.
67. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. – М, 1980;
68. Кагал Т.О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.07. – К., 1998. – 20 с.
69. Керівні принципи для захисту інтересів споживачів: Затверджені резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН від 9 квітня 1985 р.
70. Ківалов С.В. Актуальні проблеми судового захисту прав людини в Україні і міжнародні стандарти // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, 2002. – №13-14. – С.6.
71. Кодификация российского гражданского права: Свод законов гражданских Российской Империи, Проект Гражданского уложения Российской Империи, ГК РСФСР 1922 г., ГК РСФСР 1964 г. – Екатеринбург, 2003.
72. Кожевников С.Н. Меры защиты в советском праве: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1968. - С. 4-5.
73. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: ИНФРА-М - НОРМА, 1997. – С.702.
74. Комментарий к Закону РФ “О защите прав потребителей”: Постатейный/ Под общ. ред. М.Ю. Челышева. – М.: Юрайт-М, 2002. – С. 190.
75. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
76. Контроль качества продукции в машиностроении / Под ред. В.И. Гостева и А.В. Белоусова. – М.: Машиностроение, 1955. – С. 3.
77. Корнилов Э. Вопросы совершенствования законодательства о защите прав потребителей // Хозяйство и право. – 1999. – № 4. – С.68.
78. Корнилов Э.Г. Защита прав потребителей при рассмотрении гражданских дел в судах общей юрисдикции: Дисс... канд. юрид. наук. – М., 1999. – С.126-134,147-151.
79. Косінов С.А. Теоретичні проблеми захисту прав споживачів в україні за договором купівлі-продажу: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – Х., 1999. – 20 с.
80. Котова В.В. Правовые вопросы договора розничной купли-продажи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1954;
81. Красавчиков O.A. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве: Сборник ученых трудов. Вып. 27. – Свердловск, 1973. – С. 11.
82. Крашенинников Е.А. К вопросу о структуре субъективного права. – М., 1992.
83. Кротов М.В. Закон о защите прав потребителей // Правоведение. – 1991. – № 6. – С. 30-39.
84. Крылова З.Г. Ответственность по договору поставки. – М., 1987. – С. 11;
85. Латынова Е. Моральный вред на судейских весах // Домашний адвокат. – 2000. – № 8. – С.10-11.
86. Левшина Т.Л. Основы законодательства о защите прав потребителей: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1994. – С.29-30.
87. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М., 1962. – С. 27;
88. Липницкий Д. Право и предотвращение хозяйственных правонарушений // Хозяйство и право. – 1979. – № 10. – С. 15-20;
89. Львович Ю.Я. Охрана интересов покупателей. – М., 1966;
90. Магновський І.Й. Деякі питання щодо судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Вип. 13-14. – Одеса: Юрид. література, 2002. – С. 119.
91. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М., 1985. – С. 141.
92. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М., 2001. – С. 42.
93. Мамутов В.К., Овсиенко В.А., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. – Киев, 1971. – С. 37-49;
94. Мартемьят B.C. Охрана прав покупателя, заказчика и клиента. – М., 1983;
95. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – С.131.
96. Мезрин Б.Н. Состав механизма охраны прав граждан// Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1977. – С. 47-59.
97. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2000. – С.301-302.
98. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1444.
99. Можаренко Ю.И. Права потребителей. – Л., 1990;
100. Мозолин В.П., Кабалкин А.Ю. Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. – М, 1983;
101. Мордовец A.C. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина. – Саратов, 1996. – С. 223.
102. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1990. – С. 45.
103. Новицкий И.Б. История советского гражданского права: Курс советского гражданского права. – М., 1957. – С. 56-136,189-197.
104. О защите прав потребителей: Закон СССР от 22.05.1991 г. № 2184-1 // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 24. – Ст. 689.
105. О льготах при продаже товаров длительного пользования в кредит: постановление Совета Министров СССР от 5 июля 1985 г.// СП СССР. – 1985. – № 2; 1986. – № 35.
106. О продаже гражданам товаров длительного пользования в кредит: постановление Совета Министров СССР от 5 июля 1985 г.// СП СССР. – 1985. – № 2; 1986. – № 35.
107. Огрызков В. Участие юридических служб в разработке правовых средств обеспечения качества продукции // Советская юстиция. – 1977. – № 4. – С. 5-6.
108. Огрызков В.М. Правовое регулирование качества продукции. – М.: Юридическая литература, 1973. – 288 с.;
109. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. –М.: изд-во “Русский язык”, 1992. – С.230.
110. Ойгензихт В.А. Формы обеспечения интересов субъектов гражданских правоотношений // Осуществление и защита гражданских и трудовых прав. – Краснодар: Издательство Кубанского государственного университета, 1989. – С. 20.
111. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України:. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.03. – К., 2006. – 20 с.
112. Основные правила работы магазина: утверждены приказом Минторговли СССР от 18 мая 1973 г.
113. Основные правила торговли: Сб. норм. материалов. – М., 1981;
114. Отдельные виды обязательств: Курс советского гражданского права / Под ред. К.А. Граве, И.Б. Новицкого. – М., 1954. – С. 114-121;
115. Парций Я. Защита прав потребителей: Постатейный комментарий к Закону РФ «О защите прав потребителей» // Хозяйство и право. – 1996. – № 9. – С. 31.
116. Парций Я.Е. Договорные отношения продавца товара с гарантийной мастерской // Хозяйство и право. – 1999. – № 4. – С. 106.
117. Парций Я.Е. Законы Российской Федерации „О защите прав потребителей”, „О стандартизации”, „О сертификации продукции и услуг”: Постатейные комментарии. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1997. – С.103-104.
118. Парций Я.Е. Комментарий к Закону Российской Федерации „О защите прав потребителей”: Постатейный. – М.: Юрайт-М, 2001. – С. 159.
119. Письменна О.П. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), у системі зобов’язань за цивільним кодексом України // Митна справа. – № 3. – 2006. – С. 93-97.
120. Письменна О.П. Відшкодування шкоди, завданої неналежною якістю товарів та послуг за цивільним законодавством України // Збірник тез наукових робіт учасників Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів, 24-25 лютого 2006 р. – Одеса, 2006. – С. 129-132.
121. Письменна О.П. Деякі аспекти правового забезпечення прав споживача // Держава і право. Збірник наукових праць. Юрид. і політ. науки. – Випуск 31. – 2006. – С. 297-301.
122. Письменна О.П. Загальні засади відшкодування шкоди, завданої чужому майну, за римським приватним правом // Римське право і сучасність. Матеріали IV Міжнародної науково-методичної конференції, 19-20 травня 2006 р. – Одеса, Фенікс, 2006. – С. 143-144.
123. Письменна О.П. Нормативна основа забезпечення прав споживачів морських послуг // Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем. Науково-практична конференція, 17 березня 2006 р. – Одеса, 2006. – С. 120-121.
124. Письменна О.П. Особливості відшкодування моральної шкоди, завданої неякісними товарами (роботами, послугами) // Актуальні проблеми політики. – Випуск 28. – Одеса, 2006. – С. 253-257.
125. Письменна О.П. Особливості цивільно-правового регулювання укладення договорів на відстані // Південноукраїнський правничий часопис – 2006 - № 1 – С. 124-125.
126. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва. – К., 1994. – С. 31.
127. Підприємницьке право: Навчальний посібник // Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Іваненко Л.М. – К.: Істина, 2001. – С. 428.
128. Положення про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти: Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55 // www.rada.kiev.ua
129. Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 29.09.1994 № 7 «О практике рассмотрения судами дел о защите прав потребителей» (в редакции Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 10.10.2001 № 11) // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 2001. – № 12.
130. Потребитель в законе: Самоучитель разумного потребительского поведения / С.В. Викторова, О.Д. Комаровский, Р.А. Кокорев и др. – М.: ФИЛИНЪ, 1995. – С.28.
131. Пояснительная записка к отчету о работе по защите прав потребителей Ульяновского территориального управления МАП РФ за 2002 год// Архив Ульяновского территориального управления МАП РФ. – Ульяновск, 2003.
132. Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.03.1995 р. № 37 // www.rada.kiev.ua
133. Правила обміну промислових товарів, придбаних в роздрібній торговельній мережі: затверджені Міністерством торгівлі СРСР 15.06.1956 р.
134. Про економічну самостійність України: Закон України від 03.08.1990 р. № 142-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
135. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24.06.2004 року № 1875-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст.514.
136. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.2000 р. № 1490-III // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 13 від 14.04.2000 р.
137. Про заміну товару та відшкодування моральної шкоди: Рішення від 28.05.1999 р., Місцеві загальні суди України // www.nau.ua
138. Про застосування в судовій практиці деяких норм законодавства, яким регулюються відносини по побутовому обслуговуванню населення: Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 06.07.1979 р. № 4
139. Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 31. – Ст. 1867.
140. Про затвердження Інструкції про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм: Рішення Президії Торгово-промислової палати України від 27.02.2002 р. // www.rada.kiev.ua
141. Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 778.
142. Про затвердження методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін: Наказ Державного комітета статистики України від 03.04.2001 р. № 178 // www.rada.kiev.ua
143. Про затвердження Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті: Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 25.11.2005 р. № 895 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3230.
144. Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу: Наказ Міністерства промислової політики України від 15.06.2004 р. № 285 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 26. – Ст. 1718;
145. Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів від 20.08.2002 р. № 255 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 37. – Ст. 1757.
146. Про затвердження Порядку закупівлі товарів, робіт та послуг на залізничному транспорті на тендерній основі, зразка Положення про тендерний комітет з питань закупівлі товарів, робіт, послуг на залізничному транспорті: Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту від 12.04.2005 № 72-Ц // www.rada.kiev.ua
147. Про затвердження Порядку надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1519 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1936.
148. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.
149. Про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом: Наказ Державної митної служби України від 01.04.2002 р. № 174 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 828.
150. Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг: Наказ Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 р. № 19. // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 995
151. Про затвердження Правил користування місцевим телефонним зв’язком: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року № 385 // www.rada.kiev.ua
152. Про затвердження Правил користування проводовим мовленням: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.1997 р. № 484 // www.rada.kiev.ua
153. Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів: Наказ Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. № 792. // www.rada.kiev.ua
154. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. № 98 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 935.
155. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 30. – Ст. 1581.
156. Про затвердження та введення у дію Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі зв'язку: Наказ Державного комітету зв’язку та інформації від 28.04.2004 р. № 88 // www.rada.kiev.ua;
157. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 27-р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 11. – Ст. 543.
158. Про захист прав споживачів: Закон України від 01.12.2006 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст.84.
159. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР// Урядовий кур'єр. – 1995. – № 21-22 від 09.02.1995 р.
160. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України: Закон України від 13.09.2001 р. № 2681-ІІІ // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1791.
161. Про Порядок декларування валютних цінностей, цінностей, предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, та оформлення митної декларації: Наказ Державної митної служби України № 2/09-5470-ЕП від 23.11.2001р. // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 50. – Ст. 2246;
162. Про реалізацію окремих положень Закону України „Про захист прав споживачів” Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 р. № 215.
163. Проект правил надання транспортних та кур’єрських послуг при просуванні лікарських засобів суб’єктами фармацевтичної діяльності через заклади поштового зв’язку „Ліки на замовлення”, розд.2: Лист Міністерства охорони здоров’я України Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення від 30.09.2002 р. № 18НЛ/Л-3772. // www.rada.kiev.ua
164. Процессуальные средства реализации права на защиту. Сборник научных трудов. – М., 1982. – С.16-17.
165. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит. – 1984. – С. 6; 84-85.
166. Райхер В.К. Правовые вопросы договорной дисциплины. – Л., 1958. – С. 71-72;
167. Регулирование прямых и дистанционных продаж в Европейском Сообществе и России: рабочие материалы. – М.: Информационно-издательский фонд «СПРОС» КонфОП, 1999.
168. Ровный В.В. Развитие в Российской федерации законодательства о защите прав потребителей (вопросы истории, политики, права) // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 3. К 80-летию С.С. Алексеева. – М.: „Статут”, Екатеринбург: Институт частного права, 2004. – С. 251-252.
169. Руженцев Н.В. Защита интересов и прав потребителей за рубежом. – М., 1989.
170. Свердлык Г.А., Страунинг Э.Л. Понятие и юридическая природа самозащиты гражданских прав // Государство и право. – 1998. – №5. – С.25-27.
171. Силенко Л.М. Цивільне право України. – Київ, 2004. – С. 137.
172. Советский энциклопедический словарь. – М., 1989. – С. 567.
173. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина / В 2-х частях. Харьков, 1983.Ч.1. – С. 24;
174. Советское гражданское право. В 2 ч. / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит., 1986. – Ч. 1. – С. 231.
175. Советское гражданское право: Учебник: В 2 т. Т. 1. / Отв. ред. В.П. Грибанов, С.М. Корнеев. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 273;
176. Сорк Д. Как получить возмещение материального или морального вреда// Закон. – 1997. – №4. – С.62.
177. Сорк Д., Завидова С. Дистанционные и прямые продажи // Регулирование прямых и дистанционных продаж в Европейском Сообществе и России: рабочие материалы. – М.: Информационно-издательский фонд «СПРОС» КонфОП, 1999. – С.33.
178. Спір про відшкодування моральної шкоди, завданої небезпечною для життя продукцією: Рішення від 15.03.2004 р. Місцеві загальні суди України // www.nau.ua
179. Спір про обмін недоброякісного товару, відшкодування моральної шкоди та стягнення неустойки 19.11.1997, Ухвала, Верховний Суд України // "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р. // www.nau.ua
180. Степанов Д. Кто будет платить и кому платить не будут: к вопросу о разработке порядка оплаты юридических услуг// Хозяйство и право. – 2002. – № 1. – С. 59.
181. Стоякин Г.Н. Меры защиты в советском гражданском праве. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1973. – С. 6-7.
182. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. – М., 1996. – С. 464.
183. Типовые правила обмена промышленных товаров, купленных в розничной торговой сети государственной и кооперативной торговли (утверждены приказом Минторговли СССР от 1 февраля 1974 г. № 19/19),
184. Ткачук А.Л., Дришлюк А.І. Цивільно-правовий захист охоронюваних законом інтересів // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць.  Одеса: Юрид. літ., 2004. – Вип. 24. – С. 118-126.
185. Трунова Л. За вред моральный ответ материальный // Домашний адвокат. – 1998. – № 15. – С. 16-17;
186. Усков В. Как компенсировать моральный вред богатому и бедному // Российская юстиция. – 2000. – № 12. – С.25;
187. Усманов О. Договор розничной купли-продажи и охрана прав покупателей. – Душанбе, 1962;
188. Филатова М.В. Защита прав потребителей в РФ (гражданско-процессуальные и административно-правовые аспекты): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 2001. – С. 5, 13.
189. Халфина P.O. Правовое регулирование поставки продукции в народном хозяйстве. – М.: Издательство Академии наук СССР, 1963. – С. 30.
190. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2002. – С. 230.
191. Хаскелъберг Б.Л. Договор купли-продажи в розничной торговле // Учен. зап. Томского ун-та. Секция юрид. – Томск, 1958. – № 3;
192. Хаскельберг Б.Л. Приобретение права личной собственности // Очерки по гражданскому праву. – Л., 1957. – С. 101;
193. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – С. 307.
194. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // Українська Інвестиційна Газета. – 2002. – №14 від 09.04.2002 р.
195. Черданцев А.Ф., Кожевников С.Н. О понятии и содержании юридической ответственности // Правоведение. – 1976. – № 5. – С. 41.
196. Шабля Б.А. Права потребителей при выполнении работ (оказании услуг) и их защита: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Омск, 1999. – С. 14-15;
197. Шелестов B.C. Договор поставки и качество продукции. – М.: Юридическая литература, 1974. – 176 с.
198. Шерстобитов А.Е. Гражданско-правовые вопросы охраны прав потребителей. – М., 1993. – С. 11.
199. Шешенин Е.Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг // Вестник МГУ: Серия 11. Право. – 1983. – № 1. – С. 62-67;
200. Щедрин Н.В. Меры безопасности: Развитие теории, отличительные признаки и классификация // Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 93-95.
201. Экимов А.И. Интересы и право в социалистическом обществе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – С. 83.
202. Энциклопедический словарь: В 2-х томах. – М., 1968. – Т. 1. – С. 476.
203. Эрделевский A.M. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1997. – С. 123, 197-198.
204. Язвинська Н.А. Історія консюмеризму. – К., 2000. – С. 83.
205. Язев В.А. Советский закон о гарантиях прав покупателей. – М., 1984;
206. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений. – Свердловск, 1972. – С. 187.
207. Яковлева В.Ф. О роли норм советского гражданского права в борьбе за качество продукции // Советское государство и право. – 1954. – № 3. – С. 56.
208. Яковлева Е.М. Вопросы качества продукции в договоре поставки. – Душанбе, 1964. – С. 23.