ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНА МОНОПОЛІЯ ТА ЇЇ СУБ’ЄКТИ.....................16

1.1. Поняття природної монополії ..............................................................16
1.2. Сфери природних монополій та правовий статус їх суб'єктів ..........37
1.3. Загальна характеристика законодавства про природні монополії....58
Висновки до розділу 1.....................................................................................68

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ.....................................................................71

2.1. Поняття, принципи та методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій .....................................................................................71
2.2. Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.....94
2.3. Правовий статус органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій ......................................................................................................109
Висновки до розділу 2...................................................................................131

РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРИРОДНІ МОНОПОЛІЇ.........................136

3.1. Порушення законодавства про природні монополії..........................136
3.2. Відповідальність суб'єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність.............................................................................157
Висновки до розділу 3 ................................................................................177

ВИСНОВКИ………………………………………………………………179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...187
ДОДАТКИ………………………………………………………………...207

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямків сучасної економічної політики в Україні є розвиток і підтримка конкуренції. Згідно зі ст.42 Конституції України [1] держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Види і межі монополії визначаються законом.
Однак існують такі ринки, де конкуренція з об'єктивних причин (технологічні особливості виробництва, характер попиту та пропозиції) неефективна або взагалі неможлива. Такі товарні ринки відповідно до законодавства України відносяться до природних монополій і підлягають державному регулюванню. Відсутність діючих конкурентних механізмів і загроза зловживання економічною владою суб'єктів природних монополій викликає необхідність створення спеціальної системи державного регулювання у цій сфері. Державне регулювання необхідне для захисту інтересів споживачів товарів і послуг суб'єктів природних монополій, а також для підвищення економічної ефективності їхньої діяльності.
Розвиток галузей природних монополій багато в чому визначає економічний розвиток України в цілому. Значне місце природних монополій у соціально-економічному розвитку української держави обумовлюють значення діяльності суб'єктів, що функціонують на відповідних ринках, та важливість її державного регулювання.
Через те, що в сферах природних монополій реалізуються життєво важливі інтереси як громадян, так і держави, усі відносини, пов'язані з функціонуванням суб'єктів таких монополій, є об'єктом найпильнішого публічного інтересу. Цей публічний інтерес пронизує всі відносини, що виникають на ринках природних монополій.
У державному регулюванні діяльності суб'єктів природних монополій існують значні проблеми.
Спрощені схеми державного регулювання природних монополій, засновані на індексуванні тарифів (цін) і не супроводжувані ретельною перевіркою обґрунтованості витрат та інвестиційної діяльності, дозволяють монополістам легко обходити обмеження, що ставили на їхньому шляху органи державного регулювання їхньої діяльності. Найважливішими причинами становища, що створилося, є: недостатність необхідної законодавчої бази; невизначеність статусу органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; їхня залежність як від уряду і міністерств, так і від суб'єктів природних монополій; недолік фінансових засобів і кваліфікованих кадрів.
Як відзначалося в Указі Президента України «Про Основні напрями конкурентної політики на 1999–2000 роки і заходи щодо їх реалізації» від 26.02.99 р. [2], недосконалість системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій негативно впливає на розвиток економіки, саме ці суб'єкти найчастіше припускають зловживання монопольним становищем на ринку. Тому було визначено в якості одного з напрямків конкурентної політики вдосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та посилення державного контролю за їх діяльністю.
Останнім часом в Україні були здійснені значні кроки у формуванні правової й інституціональної бази державного регулювання природних монополій. У 2000 р. вступив у дію Закон України «Про природні монополії» [3], розпочата робота із створення органів державного регулювання на загальнодержавному рівні.
В Указі Президента України «Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки» від 19.11.2001 р. [4] вказано, що потребує подальшого удосконалення система державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, оскільки ці суб'єкти найчастіше допускають зловживання монопольним становищем. Одним з основних напрямів конкурентної політики у 2002-2004 роках є удосконалення регулювання діяльності економічних відносин. Зокрема, вказано на необхідність розроблення концепції поступового розмежування функцій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій між центральними органами виконавчої влади та створюваними до Закону України “Про природні монополії” відповідними національними комісіями; завершення роботи з удосконалення правил надання послуг суб'єктами природних монополій, розроблення типових договорів про надання послуг, що належать до сфери природних монополій, з визначенням відповідальності за неналежне їх виконання; удосконалення механізмів формування цін (тарифів) суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на ринках природних монополій, порядку нормування витрат і втрат з метою стимулювання їх скорочення, формування дієвих засобів контролю в цій сфері; удосконалення порядку ліцензування діяльності у сферах природних монополій з урахуванням особливостей, установлених Законом України “Про природні монополії”, удосконалення механізмів контролю за додержанням суб'єктами природних монополій ліцензійних умов та застосування штрафних санкцій у разі їх порушення.
Згідно з цим Указом Президента України відносно сфери природних монополій метою державної політики в найближчі роки є впровадження сучасних методів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, як першого підготовчого етапу для лібералізації підприємницької діяльності у цій сфері.
Зараз в Україні простежується тенденція посилення регулюючої функції держави у сфері природних монополій.
Найближчим часом має бути нарешті вирішено питання запровадження в повному обсязі сучасних механізмів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Їх відсутність не лише призводить до численних порушень прав широких верств населення. Можливість суб'єктів природних монополій на транспорті та у сфері зв'язку встановлювати завищені тарифи, покривати за рахунок споживачів власні неефективні витрати негативно впливає на розвиток конкурентних галузей, „вимиває” з останніх інвестиційні ресурси. Не менш негативно на розвиток окремих галузей впливає створення суб'єктами природних монополій перешкод до вступу на перспективні ринки нових підприємців, що останнім часом мало місце в галузі електрозв'язку. Впровадження механізмів регулювання природних монополій, передбачених законом України „Про природні монополії”, невиправдано затягнулося [5, с.3].
Хоча у створенні законодавчої бази регулювання природних монополій були вжиті деякі важливі і необхідні заходи, але низка заходів ще має бути вжита для формування якісного механізму і системи державного регулювання природно-монопольних утворень.
Рівень законодавчого забезпечення є одним з найважливіших факторів, що визначає ефективність державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки.
Для надійного функціонування суб'єктів природних монополій необхідна стабільна правова база, що підтримує їхній розвиток і створює стимули для підвищення продуктивності. Оскільки законодавча база регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є неповною і суперечливою, немає чіткої концепції правового регулювання, відсутня повноцінна система контролю за цією діяльністю, необхідне удосконалювання нормативно-правової бази регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.
Таким чином, у сучасних умовах реформування природних монополій у контексті їхньої ринкової адаптації з позиції необхідності створення фундаментальної бази державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій питання істотного вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює відносини в сфері природних монополій, набувають зростаючого значення.
Вищесказане і визначає актуальність дослідження правового регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.
Проблеми природних монополій та регулювання діяльності у цих сферах досліджувалися переважно з економічної точки зору у працях вчених-економістів, зокрема Н.І. Бєлоусова, Є.М.Васильєва, В.Н.Лівшиця, В.О.Паламарчука, Г.М.Филюка.
Вчені–юристи В.І.Ерьоменко, С.Е. Жилінський, Н.Н. Клейн, Н.М.Корчак, С.Б.Мельник та ін. аналізували окремі правові аспекти регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Однак у літературі не досліджено багато аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема правовий статус цих суб’єктів, механізм регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, правовий статус органів регулювання цієї діяльності, а також порушення законодавства про природні монополії та юридична відповідальність за їх вчинення.
Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження також обумовлюється відсутністю монографічних досліджень з правових проблем регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії за темою “Правові проблеми розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 01010001195), де дисертантка брала участь як співвиконавець.
Внеском автора в розробку теми в якості співвиконавця є самостійний аналіз поняття природних монополій, та її наукове визначення, виявлення сфер природних монополій та дослідження правового статусу їх суб’єктів; дослідження поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; виявлення специфіки правового статусу органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; здійснення класифікації порушень законодавства про природні монополії та виявлення видів юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії та її підстави. На підставі проведеного дослідження обгрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні задачі:
аналіз поняття природної монополії та її наукове визначення;
виявлення сфер природних монополій та дослідження правового статусу їх суб'єктів;
дослідження поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб'єктів природних монополій і їх доопрацювання;
виявлення специфіки правового статусу органів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;
здійснення класифікації порушень законодавства про природні монополії та видів юридичної відповідальності за їх вчинення;
обгрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.
Об’єктом дослідження є діяльність суб’єктів природних монополій та її регулювання з точки зору правових аспектів.
Предметом дослідження є правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.
Методи дослідження. Дослідження грунтується на комплексі загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання.
При написанні роботи застосовувались такі методи наукового дослідження: порівняльно-правовий (з метою врахування світового досвіду регулювання діяльності суб'єктів природних монополій проведено порівняльний аналіз законодавства про природні монополії Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки тощо та ЄС); абстрагування (визначення та уточнення основних понять у сфері природних монополій); формально-логічний (аналіз сучасного стану законодавства про природні монополії, розробка пропозицій щодо шляхів удосконалення цього законодавства та практики його застосування); системно-функціональний (дослідження основних аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема уточнення правового статусу цих суб’єктів).
Теоретичну основу дослідження складають труди вчених в галузі економіки та господарського права, а саме А.Г.Бобкової, О.М.Вінник, В.М.Гайворонського, І.І.Дахна, Д.В.Задихайла, І.Є.Замойського, Г.Л.Знаменського, В.В.Лаптєва, В.К.Мамутова, В.С.Мартем’янова, Г.В.Пронської, Р.І.Кузьміна, С.А.Кузьміної, Б.Г.Розовського, Н.О.Саніахметової, К.Ю.Тотьєва, О.О.Чувпила, М.Л.Шелухіна, В.С.Щербини та ін.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, спеціальна вітчизняна та зарубіжна наукова література, в якій досліджуються проблеми правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері діяльності.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.
Уперше обгрунтовано доцільність:
визначення природної монополії як специфічного різновиду монопольного ринку, на якому виключне право суб'єкта господарювання здійснювати діяльність виникає не в результаті його конкурентної боротьби, а внаслідок визнання державою неефективності конкуренції, тобто її усунення і недопущення на визначеному ринку;
врахування, що природні монополії через їхню специфіку вимагають особливих форм державного регулювання, особливого правового режиму регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів, що функціонують на таких ринках;
для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії передбачити в розділі IV Закону «Про природні монополії»: вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії; види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії; відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
врахування, що спеціальне цілеспрямоване державне регулювання діяльності у сфері природних монополій поширюється виключно на визначену в Законі „Про природні монополії” категорію спеціальних суб'єктів природних монополій;
розробки Положень про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);
прийняття спеціальних законів, що передбачають особливості державного регулювання в окремих сферах природних монополій (наприклад, законів України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій).
Удосконалено механізм регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і поглиблення правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків з обгрунтуванням доповнень Закону України «Про природні монополії» наступними положеннями:
вказати в ст. 9 Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;
передбачити у ст.10 Закону не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій;
доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування.
Дістали подальший розвиток:
погодження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій або органів її регулювання, прийнятих до введення в дію Закону «Про природні монополії», з цим Законом як стрижневим у системі законодавства про природні монополії;
доведення необхідності усунення суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;
обгрунтування необхідності диференційованого, зваженого підходу до оцінки різних видів діяльності на природно-монопольних ринках, чіткого і всебічного розмежування регульованих і нерегульованих видів діяльності на ринках природних монополій;
аргументування висновку, що правові норми, що визначають державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі функції і повноваження органів регулювання, повинні міститися в одному законі, а не бути розосереджені в значному масиві нормативно-правових актів, в тому числі відомчих.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що здійснений у роботі аналіз, викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі, для удосконалення чинного законодавства у сфері природних монополій під час внесення доповнень і змін до цього законодавства та інших нормативно-правових актів.
Крім того, основні положення роботи можна використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати в практиці, зокрема органів Антимонопольного комітету України.
Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії у навчальному процесі, зокрема при викладанні навчальних дисциплін "Підприємницьке право" та „Комерційне право", а також при підготовці навчально-методичних посібників з вищеназваних навчальних дисциплін (довідка № 3-1864 від 15 жовтня 2004 р., додаток А).
Окремі положення дисертаційної роботи використовувались в практичній діяльності підприємства „Іллічовськзовнішньотранс”, зокрема, при розробці механізму правової охорони у договірних відносинах з контрагентами (довідка № 006/120 від 3 листопада 2004 р., додаток Б).
Положення дисертаційної роботи, що стосуються предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та правових засобів захисту від порушень законодавства про природні монополії, використовувались у процесі реалізації фінансово-господарської діяльності підприємства ЧФ „Южновація” (довідка № 25/001 від 25 жовтня 2004 р., додаток В).
Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпеченню більш ефективного правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.
Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто авторкою під час науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства про природні монополії та практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації, що отримані в процесі дослідження, доповідалися і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (Чернівці, 2003), міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку у контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004), а також на 6 (58) та 7 (59) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2003, 2004).
Публікації. Результати проведеного дослідження опубліковано в 6 наукових працях загальним обсягом 2,5 д.а., у тому числі 5 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Усі праці виконані особисто автором.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для вирішення наукової задачі обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про природні монополії з метою підвищення ефективності господарської діяльності у сферах природних монополій. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.
Дисертаційне дослідження дає підставу стверджувати про необхідність вдосконалення законодавства про природні монополії стосовно правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Вважаємо за доцільне внести наступні пропозиції щодо удосконалення законів України «Про природні монополії», „Про електроенергетику” та інших нормативно-правових актів щодо передбаченого ними правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.
У роботі одержані наступні основні наукові та практичні результати:
1. Удосконалювання механізму державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій має оптимально сполучатися з дерегулюванням і розвитком ринкових механізмів саморегулювання на ринках природних монополій стосовно тих видів діяльності, де можуть ефективно розвиватися конкурентні відносини. Тому для підвищення інвестиційної привабливості й ефективності діяльності суб'єктів природних монополій необхідне створення законодавства, що стимулює появу, становлення і розвиток конкурентних відносин, формування реального конкурентного середовища в окремих сегментах ринків природних монополій, де конкуренція можлива й економічно доцільна.
2. Важливим напрямком удосконалювання законодавства про природні монополії є доповнення його нормами, що регулюють регіональні природні монополії.
Оскільки державне регулювання регіональних природних монополій повинне здійснюватися на тих же принципах, що і природних монополій у цілому, представляється необхідним внесення відповідних змін і доповнень у Закон України «Про природні монополії».
Доцільно закріпити наступне визначення: регіональна природна монополія – це стан регіонального товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше у відсутність конкуренції та у силу технологічних особливостей виробництва або соціально-економічних умов в адміністративному районі, що збігається з географічними границями цього локального товарного ринку.
Суб'єкти регіональної природної монополії - суб'єкти господарювання, що здійснюють виробництво (реалізацію) товарів на товарних ринках в умовах регіональної природної монополії. До суб'єктів регіональних природних монополій можуть бути віднесені підприємства, що здійснюють: транспортування газу регіональними газорозподільними мережами, послуги з приєднання до них; реалізацію природного газу населенню і житлово-будівельним кооперативам; послуги з передачі електричної і теплової енергії регіональними мережами, приєднання до цих мереж; послуги з оперативно-диспетчерського управління на регіональних роздрібних споживчих ринках; виробництво теплової енергії в регіональних системах теплопостачання; послуги регіональних систем водопостачання і водовідведення, приєднання до мереж водопостачання і каналізації; залізничні перевезення приміського сполучення; послуги, що надаються підприємствами залізничного транспорту на під'їзних коліях.
У законодавстві про природні монополії повинен бути визначений спеціалізований орган виконавчої влади, що здійснює регулювання і контроль діяльності суб'єктів регіональних природних монополій. Це може бути, наприклад, Комітет з цін і регулювання регіональних природних монополій. У його компетенцію можна включити, зокрема, ведення Реєстру суб'єктів регіональних природних монополій, стосовно яких здійснюється державне регулювання і контроль; визначення методів регулювання стосовно до конкретного суб'єкта регіональних природних монополій.
Законодавче закріплення правового статусу суб'єктів регіональної природної монополії виправдано з точки зору вирішення специфічних задач регулювання природних монополій в окремо взятому регіоні.
3. Необхідно для удосконалювання нормативно-правових актів, що складають законодавство про природні монополії, усунути його внутрішні неузгодженості та колізії:
включити в ст. 3 Закону „При природні монополії”, що містить перелік законів, що складають законодавство про природні монополії, Господарський кодекс України, Закон України «Про концесії» тощо;
внести в галузеві закони, що регулюють певні сфери діяльності природних монополій (у закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про нафту і газ» тощо) доповнення, що передбачають особливості діяльності суб'єктів природних монополій;
усунути суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;
прийняти спеціальні закони, наприклад, закони України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі України, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій;
розробити Положення про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);
прийняти Порядок формування тарифів на послуги суб'єктів, що діють на ринках природних монополій і суміжних ринках, який би визначав особливості формування складу витрат при здійсненні основної діяльності. Зокрема, у цьому нормативно-правовому акті варто передбачити необхідність включення в тариф витрат і наднормативних втрат, пов'язаних з господарською діяльністю суб'єктів природних монополій, на підставі економічно обґрунтованих нормативів, а також стимулюючі міри, спрямовані на зниження власних витрат суб'єктами природних монополій.
З метою удосконалювання регулювання в окремих, найбільш значимих сферах природних монополій пропонується, зокрема, прийняти окремі акти на залізничному транспорті та на ринку житлово-комунальних послуг. Так, на залізничному транспорті пропонується прийняти Порядок встановлення і зміни тарифів на залізничні перевезення, розподіл експлуатаційних витрат Укрзалізниці за видами перевезень і окремого бухгалтерського обліку у кожному виді діяльності, що підлягає ліцензуванню, ведення окремого обліку витрат об'єктами інфраструктури залізничного транспорту і рухливим складом залізничного транспорту.
Доцільно з метою удосконалення механізму формування цін і тарифів суб'єктів природних монополій у житлово-комунальній сфері шляхом упровадження єдиних підходів до приведення оплати за житлово-комунальні послуги у відповідність з їхньою кількістю і якістю, встановлення обґрунтованих норм споживання і витрат води і теплової енергії, уживання заходів щодо стимулювання підвищення їхньої якості прийняти наступні нормативно-правові акти:
Порядок регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у житлово-комунальному господарстві, де передбачити однозначний перелік складених витрат, що повинні враховуватися в тарифах на послуги суб'єктів природних монополій;
Методику калькуляції собівартості і визначення ціни виробництва суб'єктів природних монополій і суб'єктів суміжних ринків;
Перелік витрат, що можуть включатися в загальні витрати суб'єктів природних монополій, які працюють на цих ринках, при формуванні тарифів на ці послуги;
Методику проведення перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі товари (послуги) і здійснення контролю за їх проведенням.
4. З метою удосконалювання механізму регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і розвитку правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків необхідно доповнити Закон України «Про природні монополії» наступними нормами (положеннями):
у ст.10 Закону передбачити не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій, з відповідною зміною її найменування;
доповнити ст.10 Закону частиною третьою наступного змісту: не допускається відмова суб'єкта природної монополії від укладання договору з окремими споживачами на виробництво (реалізацію) товарів, щодо яких застосовується регулювання відповідно до цього Закону, при наявності у суб'єкта природної монополії можливості виробити (реалізувати) такі товари;
вказати в ст. 9 Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;
доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування; а також указати, що рішення про застосування методів регулювання приймається органом регулювання природної монополії стосовно конкретного суб'єкта такої монополії;
вказати у ст.8 Закону в якості предмету контролю великі угоди за участю суб'єктів природних монополій, пов'язані з: придбанням основних фондів і капітального устаткування, не призначеного для основного виробництва; проведенням інвестиційної діяльності; придбанням права власності на частину основних засобів природного монополіста. Варто установити рівень зазначених угод (наприклад, вартість товарів (засобів) складає більше 10% вартості власного капіталу суб'єкта природної монополії), перевищення якого означає включення такої угоди в предмет регулювання і контролю, що означає необхідність одержання попередньої згоди органа регулювання діяльності такого суб'єкта на реалізацію угоди.
5. Для підвищення рівня законодавчого забезпечення незалежного правового статусу національних комісій регулювання природних монополій та зростання ефективності державного регулювання доцільно доповнити розділ III Закону наступними положеннями:
для забезпечення незалежності й ефективності дії комісій доповнити ст.11 Закону „Про природні монополії” частиною восьмою, де передбачити пряму законодавчу заборону заняття керівниками комісій посад в органах управління підконтрольних суб'єктів господарювання;
до переліку функцій, передбачених у ст.13 Закону, включити визначення методів регулювання стосовно конкретного суб'єкта природної монополії, а також контроль у межах своєї компетенції за дотриманням вимог Закону;
доповнити зазначений у ст.14 Закону перелік повноважень комісій наступними: прийняття рішень про включення в перелік суб'єктів природних монополій або виключення з нього; прийняття обов'язкових для виконання рішень про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю, що суперечать Закону, та (або) про припинення порушень Закону «Про природні монополії»;
доповнити ст.14 Закону частиною другою, де в якості однієї з гарантій діяльності національних комісій регулювання природних монополій передбачити наступне правило: для виконання функцій, покладених на національні комісії регулювання природних монополій, їхні працівники мають право безперешкодного доступу до інформації про діяльність суб'єктів природних монополій, що мається в цих суб'єктів, а також в органів державної влади і місцевого самоврядування. Для захисту інтересів таких суб'єктів варто передбачити, що відомості, отримані національною комісією регулювання природних монополій, що складають комерційну таємницю, не підлягають розголошенню;
доповнити ст.14 Закону частиною третьою, у якій чітко розмежувати повноваження національних комісій регулювання природних монополій і органів Антимонопольного комітету України.
Крім цього, пропонується внести зміни в галузеві закони про транспорт (закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт» тощо) доповнення, що передбачають задачі, функції національної комісії регулювання транспорту, її місце в системі управління транспортом і розмежування її повноважень і повноважень центральних органів виконавчої влади в галузі транспорту.
6. Для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії варто передбачити в розділі IV Закону «Про природні монополії»:
вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії;
види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії;
відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
правоохоронні засоби захисту (санкції): анулювання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності; спонукання суб'єкта природної монополії в судовому порядку до укладення відповідного договору із споживачем; визнання акту органу державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій України недійсним у судовому порядку.
Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення доповнень і змін в законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність суб’єктів природних монополій.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у законотворчій діяльності, в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та педагогічній діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийняття на 5-й сесії ВРУ 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації: Указ Президента України від 26.02.1999 р. № 219 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 326.
3. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 р. 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
4. Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/2001 // Офіційний вісник. – 2001. – № 47. – Ст. 2056.
5. Янукович В. Конкуренція – запорука сталого зростання // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2001. – № 2. – С.2-4.
6. Паламарчук В.О., Филюк Г.М. Державне регулювання природних монополій в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 5. – С.11-15.
7. Розанова Н.М. Эволюция взглядов на конкуренцию и практика антимонопольного регулирования: опыт стран с развитой рыночной экономикой // Экономический журнал. – 2001. – № 2. – С. 4-47.
8. Baumol W.J., Panzar J.C., Willing R.D. Constable Markets and the Theory of Industry Structure. – New York, 1982. – 342 р.
9. Sharkey W. The Theory of Natural Monopoly. – Cambridge: Cambr. University Press, 1982. – 446 р.
10. Laffont J-J., Tirole J. Theory of Incentives in Procurement and Regulation. – Cambridge: MIT Press, 1993. – 583 р.
11. Белоусова Н.И., Васильева Е.М., Лившиц В.Н. Реформирование естественных монополий в России: теоретический аспект // Экономика и организация промышленного производства. - 1999. – № 4. – С.85-100.
12. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. – С.-Пб: АО «Санкт-Петербург оркестр» 1994. – 448 с.
13. Макконнелл Кэмпбэлл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс. – Т.1. – М.: Республика 1992. – 399 с.
14. Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора. – К.: Основи, 1998. –854 с.
15. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – 864 с.
16. Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 352 с.
17. Материалы Лондонской школы бизнеса. Вводный курс. Экономика. – Пер. с англ. – К.: Киев. ред. Всесоюзного центра переводов ГКНТ СССР. – 1990. – 533 с.
18. Гелхорн Э., Ковачич В.Е. Антитрестовское законодательство и экономика: Пер. на рус. яз. – М.: Б.и., 1995. – 375 с.
19. Pierce Richard J., Gellhorn Ernest. Regulated Industries. – St. Paul, Minn: West Publishing Co., 1994. – 370 p.
20. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 390 с.
21. Antitrust and Trade Regulation. – New-York: Holmes& Meiker, 1990. – 292 p.
22. Бара З. Зловживання монопольним становищем – джерела та засоби захисту // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2003. – № 6. – С.53-57.
23. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 2-е изд., испр. – М.: Инфра-М, 1999. – 479 с.
24. Ефимова Е.Г. Экономика для юристов: Учебник. – М.: Флинта, 1999. – 472 с.
25. Ворожейкин В. Н., Рыбаков Ф. Ф. Демонополизация экономики как элемент рыночных отношений. – СПб.: Гидрометеоиздат, 1994. – 126 с.
26. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. Учеб.-практ. пособие. –2-е изд., испр. и доп. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», издательство «ГНОМ-ПРЕСС», 1998. – 384 с.
27. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. – К.: Лібра, 1998. – 256 с.
28. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. / За заг. ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
29. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій / В.Базилевич, В.Лук’янов, Н.Писаренко, Н.Квіщинська. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 248 с.
30. Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. – К.: Вікар, 2000. – 644 с.
31. Накоряков В.Е. О проекте реструктуризации российской энергетики // Энергия: экономика, техника, экология. – 2003. – № 6. – С. 28-34.
32. Жильцов Е.Н. Экономика общественного сектора и некоммерческих организаций. – М.; Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 184 с.
33. Бродский Н.Ю. Естественная монополия и ее экономические границы // Вестник Московского университета. – Сер. 6. Экономика. – 1999. – № 1. – С. 60-76.
34. Основи економічної теорії / За ред. В.А.Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.
35. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М.: Рыбари, 2000. – 479 с.
36. Стадницький Ю.І. Причини виникнення та існування природних монополій // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 10. – С. 25-40.
37. Золотухин В.Г. О реструктуризации российской электроэнергетики как естественной монополии // Энергия: экономика, техника, экология. – 1999. – № 6. – С. 8-13.
38. Цапелик В. Проблемы реформирования и регулирования отраслей естественных монополий. – М.: Инфра-М, 2000 – 672 с.
39. Войтов А.Г. Экономика. Общий курс: Учебник. – 3-е изд. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. – 492 с.
40. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 255 с.
41. Введение в рыночную экономику: Учеб. пособие / Под ред. А.Я.Лившица, И.Н.Никулиной. – М.: Высш. шк., 1994. – 447 с.
42. Экономика: Учебник для юристов / Под ред. д.э.н., проф. Д.В.Валового. – М.: Изд-во “Щит-М”, 1999. – 360 с.
43. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998. – 544 с.
44. Борисов Е.Ф. Основы экономики: Учебник. – М.: Юристъ, 1998. – 336 с.
45. Качалин В. Регулирование и дерегулирование – два направления антимонопольной стратегии в США // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 6. – С. 5-18.
46. Вводный курс по экономической теории: Учебник / Под общ. ред. акад. Г.П.Журавлевой. – М.: ИНФРА-М., 1999. – 368 с.
47. Тотьев К. Регулирование деятельности субъектов естественных монополий // Закон. – 1997. – № 12. – С. 36-45.
48. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. – Т.1 / Отв. ред. О.М.Олейник. – М.: Юристъ, 1999. – 727 с.
49. Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 336 с.
50. Тотьев К.Ю. Государственная и естественная монополии // Закон. – 1995. – № 4. – С. 60-63.
51. Салиева Р.Н. Правовое обеспечение развития предпринимательства в нефтегазовом секторе экономики. – Новосибирск: Наука, 2001. – 232 с.
52. Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. – К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. – 136 с.
53. Предпринимательское право: Учебник / Под ред. Е.П.Губина, П.Г.Лахно. – М.: Юристъ, 2001. – 416 с.
54. Касьянов Ю. Проблемы российского антимонопольного законода-тельства. Нужна реформа // Законодательство и экономика. – 2000. – № 6. – С. 25-45.
55. Паращук С.А. Конкурентное право (правовое регулирование конкуренции и монополии). – М.: Городец-издат, 2002. – 416 с.
56. Овчинников Р.С. Сверхмонополии – новое орудие империализма. – М.: Междунар. отношения, 1978. – 216 с.
57. Маліновська В. Монополізм та його різновиди: правові засобі обмеження монополізму в економіці України // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С.90-92.
58. Экономика и право: Энциклопедический словарь Габлера: Пер. с нем. / Под общ. ред. А.П.Горкина, Н.Л.Тумановой, Н.Н.Шаповаловой и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998. – 432 с.
59. Предпринимательское право Украины: Учеб.-практ. пособие / Под общ. ред. Н.А.Саниахметовой. – Харьков: «Одиссей», 2001. – 544 с.
60. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Под ред. Н.А.Саниахметовой. – Харьков: «Одиссей», 2000. – 560 с.
61. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 672 с.
62. Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3757-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 9. – Ст. 42.
63. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст.144.
64. О естественных монополиях: Закон РФ от 17.08.95 г. № 147-ФЗ // Российская газета. – 1995. – 24 авг.
65. Тотьев К.Ю. Конкурентное право: Учеб. пособие. – М.: Юрид. фирма «Контракт», «ИНФРА-М», 2000. – 126 с.
66. Белых В.С., Григорьева О.А. Правовой статус субъектов естественных монополий // Правовые проблемы нефтегазового комплекса: Сб. науч. тр. – Вып. 4. – Тюмень, 2003. – С. 129-140.
67. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г.Р.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 485 с.
68. Тотьев К.Ю. Конкурентное право (правовое регулирование конку-ренции): Учебник. – М.: Изд-во РДЛ, 2000. – 352 с.
69. Чаплыгин Ю.П. Современные формы монополий. – М.: Знание, 1973. – 54 с.
70. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И.П.Фаминского. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 512 с.
71. Словарь делового человека / Под науч. ред. О.В.Амуржуева. – М.: Экономика, 1992. – 236 с.
72. Гукасьян Г.М. Экономическая теория: ключевые вопросы. Учебное пособие. – 3-е изд., доп. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 199 с.
73. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – К., 1997. – 143 с.
74. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – К., 2000. – 234 с.
75. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – К., 2001. – 135 с.
76. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине: Монография. – К.: КНЕУ, 2004. – 310 с.
77. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 15 травня 2003 р. № 762-IV [Про внесення змін до Закону України “Про природні монополії” (п. 69)] // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 247.
78. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
79. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економіка вільного ринку. – Львів: Центр Європи, 2000. – 232 с.
80. Гольденберг И.А. Проблемы институциональной реформы и регулиро-вание естественной монополии // Проблемы прогнозирования. – 2002. – № 2. – С. 98-119.
81. Филюк Г.М. Природні монополії та їх регулювання у трансформаційній економіці України: Автореф. дис. … канд екон. наук: 08.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
82. Борисенко З. Державне регулювання природних монополій // Управління сучасним містом. – 2002. – № 7-9. – С. 96-106.
83. Городецкий А., Павленко Ю. Реформирование естественных монопо-лий // Вопросы экономики. – 2000. – № 1. – С. 137-140.
84. Нельговский И.Е. Региональный уровень государственного регулиро-вания режима естественных монополий // Право и политика. – 2003. – № 4. – С. 18-23.
85. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – К., 1999. – 204 с.
86. Вощилко В. Залізна логіка галузі // Конкуренція. Вісник Антимоно-польного комітету України. – 2003. – № 3. – С. 4-8.
87. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
88. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992 р. № 2132 (дію припинено в зв’язку з введенням в дію Закону “Про захист економічної конкуренції”) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 296.
89. Нельговский И.Е. Пути совершенствования административно-право-вого режима естественных монополий // Юрист. – 2002. – № 10. – С. 37-41.
90. Право Европейского Союза: Учебник / Под ред.С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2003. – 925 с.
91. Договор об учреждении Европейского экономического сообщества (Рим, 25 марта 1957 г.) // Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – C. 530-623.
92. European Economic Law. – Aldershot: Athenaeum Press, LTD, 1997. – 529 p.
93. Ордовер Януш А., Питманн Рассел У. Конкурентная политика для естественных монополий в развивающейся рыночной экономике: Доклад подготовлен для конференции ОЭСР и Всемирного Банка по конкуренции и регулированию в отраслях сетевой инфраструктуры. (Будапешт, 28 июня-12 июля 1994 г.). – Будапешт, 1994. – 24 с.
94. Курс предпринимательства: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандара. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 439 с.
95. Основи економічної теорії / За ред. С.В.Мочерного: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 472 с.
96. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. – 2-е вид. – К.: Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с.
97. Вольф В.Ю. Основы хозяйственного права. – М., 1928. – 256 с.
98. Попондопуло В.Ф. Коммерческое право. – М.: Юристъ, 2003. – 668 с.
99. Борзило Е. Антимонопольная политика и поддержка предпринимательства // Закон. – 2002. – № 9. – С. 56-62.
100. Перелік підприємців, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку: Затверджено Антимонопольним комітетом України від 12.03.1999 р. № 31-29/04-904 // Государственный информа-ционный бюллетень приватизации. – 1999. – № 4.
101. Клейн Н. Антимонопольное законодательство и законодательство о естественных монополиях: Проблемы применения и дальнейшего совершенствования // Право и экономика. – 1998. – № 1. – С. 44-46.
102. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. в редакції Закону від 15.12.1993 р. № 3682-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст.1.
103. Про нафту і газ: Закон України від 12.07.2001 р. № 2665-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.
104. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
105. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части первой (постатейный). – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА-М, 1997. – 778 с.
106. Гуйван П.Д. Правове регулювання постачання електричною енергією. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / М-во внутр. справ України. Ун-т внутр. справ. – Харків, 2000. – 19 с.
107. Карягин Н.Е., Михайлов А.В., Челышев М.Ю. Комментарий к законо-дательству о государственном регулировании предпринимательской деятельности: Науч.-практ. – СПб: Питер, 2003. – 351 с.
108. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій: Указ Президента України від 19.08.1997 р. № 853/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 28 серп. (№ 157-158). – Орієнтир.
109. Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб’єктів у сфері природних монополій: Указ Президента України від 17.11.1998р. № 1257/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 48. – Ст. 2338.
110. Мамутов В.К., Знаменський Г.Л., Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Вплив на процес тінізації економіки державної економічної і законодавчої політики, господарського законодавства // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 1998. – 6-21.
111. Саниахметова Н.А. Правовая защита конкуренции в предпринима-тельстве Украины. – Одесса: Бахва, 1998. – 244 с.
112. Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств: Підручник / За ред. проф. В.М.Гайворонського та доц. В.П.Жушмана. – Харків: Право, 2000. – 288 с.
113. Ігнатюк А.І. Формування конкурентного середовища та механізми протидії монополізму в економіці України: Автореф. дис … канд. екон. наук: 08.01.01 / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 23 с.
114. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – К., 1998. – 166 с.
115. П’ять років діяльності. – К.: Антимонопольний комітет України, 1998. – 31 с.
116. Антимонопольний комітет України. Річний звіт. – Київ, 1996. – 106 с.
117. Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р. № 3167-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
118. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176-95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
119. Про Антимонопольний Комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
120. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
122. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15.05.1996 р. № 192/96-ВР // Відомості Верховної ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139.
123. Про залізничний транспорт: Закон України від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
124. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
125. Корнеев В. Российское антимонопольное законодательство и конку-рентное право Европейского Сообщества // Законодательство и экономика. – 2000. – № 6. – С. 50-60.
126. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. – К.: А.С.К., 2001. – 704 с.
127. Еременко В.И. Антимонопольное законодательство Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 21-30.
128. Про концесії: Закон України від 16.07.1999 р. № 997-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1707.
129. Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень: Постанова Кабінету Міністрів від 22.02.1995 р. №135 // Збірник постанов Кабінету Міністрів України. – 1995. – № 5. – Ст. 127.
130. Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами: Затверджено постановою НКРЕ від 08.06.2000 р. № 632 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 26. – Ст. 1108.
131. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.
132. Цаплін В. Регулювання енергетики: європейські перспективи та україн-ська реальність // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 9. – С. 47-54.
133. Базилевич В., Филюк Г. Разгосударствление естественных монополь-ных структур в Украине // Экономика Украины. – 2002. – № 3. – С. 35-42.
134. Логофет Д. Юридический статус магистральных нефтепроводов // Хозяйство и право. – 2001. – № 12. – С. 104-110.
135. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулина и др.; Под ред. В.К. Мамутова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
136. Мамутов В. Нужен Хозяйственный кодекс // Обеспечение обществен-ного хозяйственного порядка: Сб. выступлений в периодической печати ученых и практиков о необходимости принятия Хозяйственного (Коммерческого) кодекса Украины / Координационное бюро АпрНУ. – Донецк, 1998. – С. 45-51.
137. Мамутов В.К. Юридическую науку – на решение проблем содействия развитию экономики. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 1999. – 46 с.
138. Замойский И.Е. Обеспечение договорных обязательств на предприятии. – М.: Юрид. лит., 1982. – 112 с.
139. Знаменский Г.Л. Общественный хозяйственный порядок и законода-тельство // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 63-66.
140. Мамутов В.К., Знаменський Г.Л., Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Вплив на процес тінізації економіки державної економічної і законодавчої політики, господарського законодавства // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭПИ НАНУ. – 1998. – 6-21.
141. Задыхайло Д. Проблемы кодификации предпринимательского законо-дательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С. 3-6.
142. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навч. посібник / За ред. проф. В.С. Щербини . – К.: Атіка, 2000. – 544 с.
143. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністра-тивно-правовий аспект): Автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07 / М-во внутр. справ України. ун-т внутр. справ. – Харків, 2000. – 36 с.
144. Мамутов В. Понятийно-правовая эквилибристика не может заменить предметного исследования // Хозяйство и право. – 2001. – № 8. – С.14-16.
145. Вильсон Дж., Цапелик В. Естественные монополии в России: история и перспективы развития системы регулирования // Вопросы экономики. – 1995. – № 11. – С. 80-87.
146. Иванов И.Д. Современные монополии и конкуренция: (Формы и методы монополистической практики). – М.: Мысль, 1980. – 254 с.
147. Атаян Г.Ю. Правовой режим естественных монополий в России: некоторые вопросы теории и практики // Аспирант и соискатель. – 2003. – № 1. – С. 120-123.
148. Байков Н. Инвестиции в отраслях ТЭК и естественные монополии // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 1. – С. 130-134.
149. Лаптев В.В. Современные проблемы предпринимательского (хозяй-ственного) права // Предпринимательское право в ХХI веке: преемственность и развитие. – М., 2002. – С. 3-25.
150. Кучерявенко П.Х., Максименко Я.А. Разгосударствление собствен-ности в переходной экономике Украины. – Харьков: Консум, 1997. – 128 с.
151. Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты. – Одесса: Одесская государственная юридическая академия, 1998. – 232 с.
152. Галица ИА. Развитие нетрадиционной (искусственной) конкуренции как одна из мер детенизации экономики // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики. Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 1998. – С. 103-107.
153. Мельник С.Б. Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарю-вання на ринку: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України. Ін-т екон.-правових досліджень. – Донецьк, 2001. – 20 с.
154. Ляшенко С.В. Антимонопольное законодательство в системе государ-ственного регулирования смешанной экономики // Экономико-правовые проблемы антимонопольной политики. Сб. науч. тр. –Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 1996. – С.18-27.
155. Амуржуев О. Проблемы антимонопольного регулирования // Хозяйство и право. – 1990. – № 11. – С.21-28.
156. Казенова Т.М. Правовое регулирование конкурентных отношений в электроэнергетике в Российской Федерации // Предпринимательское право в ХХI веке: преемственность и развитие. – М., 2002. – С. 84-91.
157. Ясин Е. Перспективы российской экономики: проблемы и факторы роста // Общество и экономика. – 2002. – № 2. – С. 31-74.
158. Мау В. Экономическая политика России: в начале новой фазы // Вопросы экономики. – 2001. – № 3. – С. 4-22.
159. Никифоров А. Ценовое регулирование естественных монополий // Вопросы экономики. – 1998. – № 4. – С. 134-143.
160. Реутов Б.Ф., Семенова В.Г., Наумов А.В., Пыжов И.Н., Муравьев В.В. Как реформировать систему управления теплообеспечением? // Энергия: экономика, техника, экология. – 2002. – № 2. – С. 7-15.
161. Про затвердження переліків деяких послуг у сфері транспорту, щодо яких запроваджується ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.1999 р. № 182 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 12. – Ст.146.
162. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
163. Інструкція про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності: Затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.10.1999 р. № 1305 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – Ст.785.
164. Інструкція про порядок контролю за виконанням ліцензіатами Умов та Правил здійснення ліцензованої діяльності: Затверджено постановою НКРЕ України від 03.10.1997 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 43. – Ст. 662.
165. Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами: Затверджено постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 р. № 15 // Українська інвестгазета. – 2000. – 5 гру