ПРАВО ВЛАСНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
1.1. Поняття права власності політичних партій.
1.2. Місце права власності політичних партій в системі права власності України.

РОЗДІЛ 2 ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ.
2.1. Підстави виникнення права власності політичних партій.
2.2. Суб’єктний склад права власності політичних партій.
2.3. Об’єкти права власності політичних партій.

РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
3.1. Зміст і загальні засади здійснення права власності політичних партій.
3.2 Цивільно-правові засоби захисту права власності політичних партій.
3.3. Прокурорський нагляд та судовий контроль як способи захисту права власності політичних партій.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ
Актуальність теми наукового дослідження зумовлена перш за все активною трансформацією на демократичних засадах політичної, економічної, правової та соціальної систем і приведенням їх у відповідність зі світовими стандартами. Досконалість і ефективність правової системи держави визначається рівнем і обсягом наукових досліджень у всіх без винятку галузях права, в тому числі й цивільного. Що ж стосується необхідності наукового дослідження права власності політичних партій, то вона визначається економічними, соціальними та, власне, юридичними причинами.
Економічні передумови ґрунтуються на об’єктивних економічних процесах і на тому, що політичні партії є власниками необхідного для їх статутної діяльності майна. Об’єктивно вони є учасниками економічних за природою відносин власності, що викликає потребу їх збалансування через цивільно-правовий механізм.
Соціальні причини дослідження – це необхідність збереження соціального спрямування діяльності політичних партій через застосування цивільно-правових методів і механізмів. Така необхідність виплаває із змісту ст. 36 Конституції України, яка передбачає право громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод. Невизначеність засад майнової діяльності призводить до залежності партій від „спонсорів”, унаслідок чого соціальна спрямованість їх діяльності втрачається. Адекватне меті діяльності політичних партій позитивне регулювання відносин їх власності також може попередити ризик перетворення партій в засіб обстоювання та протегування не інтересів електорату, а неприйнятних для суспільства і держави вигод вузького кола осіб.
Юридичні причини дослідження права власності політичних партій полягають у нерозробленості проблематики в цивілістичній доктрині та існуванні прогалин у національному законодавстві щодо врегулювання питань відносно набуття, здійснення та захисту політичними партіями права власності. Суперечності чинного законодавства зумовлюють невизначеність правового становища структурних одиниць політичних партій, а також їх об'єднань (блоків, коаліцій, союзів, тощо). Це не завжди дає можливість визначитися з тим, хто з них має право на здійснення повноважень власника, хто повинен нести цивільно-правову відповідальність, тягар власності, та пов’язані з ним обмеження. Особливої уваги потребує дослідження підстав та способів набуття політичними партіями права власності, оскільки прогалини в чинному законодавстві не лише дають можливість незаконного фінансування цих суб’єктів, але й спричиняють нечітке врегулювання відносин у разі легального набуття політичними партіями права власності. Доцільним буде визначення найбільш прийнятних засобів, механізмів та форм здійснення захисту політичними партіями права власності і з'ясування легітимності тих засобів, механізмів і форм, які реально ними застосовуються у повсякденні.
Проблемі правового режиму права власності об'єднань громадян, різновидом яких виступають політичні партії, приділяли увагу у своїх наукових, зокрема, дисертаційних дослідженнях К. Альчієв, М. Бєляєва, Т. Боднар, В. Борденюк, Л. Віткявічус, А. Глушецький, Є. Додіна, Н. Ісаєва, В. Качанова, Г. Кудрявцева, Г. Ковальова, О. Масляєв, Г. Міщенко, В. Мельников, М. Примуш, Є. Слєпньов, О. Соловйов, Ю. Юдін. Однак стосовно права власності політичних партій цілісного дослідження досі не проведено.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота виконана відповідно з Розділом V Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011рр.”, розділом І „Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005рр.”, затвердженої Наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р., п.1.3. та 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005рр.
Мета та завдання дослідження. Метою наукового дослідження є комплексне дослідження особливостей правового регулювання відносин власності політичних партій України. Вивчаючи проблему, аналізуючи і узагальнюючи теоретико-правові та цивільно-правові науки, використовуючи наукові здобутки і досвід закордонних країн, законодавчу та нормативну базу регулювання відносин власності, а також практику, досвід і напрацювання судів України при вирішенні справ, предметом розгляду яких були відносини, пов'язані з набуттям, володінням, користуванням та розпоряджанням політичними партіями майном, ставиться за мету формулювання дефініції та особливостей права власності політичних партій, визначення місця права власності політичних партій в системі права власності України, вивчення підстав та способів формування майнових фондів та їх правового режиму. Досягнення зазначеної мети повинно стати передумовою розробки та внесення для нормативного закріплення пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства України та практики вирішення однорідних питань.
Написання даної роботи має за мету вирішення наступних завдань:
1) сформулювати дефініцію права власності політичних партій;
2) встановити місце права власності політичних партій в системі права власності України;
3) дослідити підстави та способи набуття права власності політичних партій і систематизувати їх;
4) визначити перелік суб'єктів права власності політичних партій;
5) окреслити кількісний та якісний склад об’єктів права власності політичних партій і обмеження щодо володіння ними;
6) відобразити засоби та механізми, допустимі для захисту права власності політичних партій;
Об'єктом дослідження є правовідносини власності, учасниками яких є політичні партії України, та перспективи вдосконалення їх регулювання.
Предметом дослідження є національне та закордонне законодавство у сфері регулювання правовідносин власності політичних партій, юридична доктрина, правозастосовча та судова практика, пов’язана із набуттям і здійсненням політичними партіями України права власності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система методів та прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод використовувався при вивченні формування та розвитку суспільних відносин власності політичних партій як різновиду більш складних суспільних відносин (п.1.1.). Застосування логіко-семантичного методу дозволило сформулювати ряд визначень і понять, зокрема, при дослідженні об’єктів та суб’єктів права власності політичних партій та підстав його набуття (п.2.1., 2.2., 3.1.). Історичний метод дозволив розглянути еволюцію поняття права власності і його зміст у різні періоди розвитку держави та права (п.1.1., 2.3.). Порівняльно-правовий метод широко застосовувався для аналізу регламентації підстав і способів набуття права власності, передбачених законодавством України, у порівнянні із законодавством країн СНД і Європи (п.2.1.). Догматико-юридичний метод був використаний для виявлення прогалин у законодавстві України щодо регулювання відносин власності політичних партій і для розробки пропозицій з його вдосконалення (п.1.2., 2.2.). Системно-структурний метод використовувався при визначенні місця права власності політичних партій в системі права власності України (п.1.2.).
Науковою базою дисертаційного дослідження є наукові праці як видатних вчених дореволюційного і радянського періоду, так і сучасної України та зарубіжжя у галузях теорії держави і права, цивільного і цивільно-процесуального права. Зокрема теоретичну основу роботи складають праці М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, М.І. Брагінського, А.В. Венедиктова, В.В. Вітрянського, І.П. Грєшнікова, І.О. Дзери, О.В. Дзери, М.В. Домашенка, О.С. Йоффе, В.П. Камишанського, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, В.В. Луця, О.І Масляєва, Д.І. Мейєра, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, З.В. Ромовської, А.П. Сергєєва, О.Ф. Скакун, К.І. Скловського, О.М. Соловйова, Є.А. Суханова, В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Р.С. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, ін.
В роботі також було використано праці іноземних вчених, зокрема Дж. Локка (D. Lock), Ф.-К. Савіньї (F.-K Savigny), А. Сміта (A. Smith), А. Бринца (A. Brinz), О. Гірке, (О. Gierke), Ф. Бауера, (F. Bauer), А.М. Оноре (A. Honoré), Л.С. Беккера (L.S. Becker), Дж. Уолдорна (J. Waldorn).
Наукова новизна отриманих результатів відображається у наступних основних положеннях та висновках:
1. Уперше в цивільному праві адаптовані дефініції суб’єктивного та об’єктивного права власності політичних партій, які відображають його походження та сутність. Зокрема, під правом власності політичних партій в об’єктивному сенсі слід розуміти систему норм права, які регулюють і охороняють суспільні відносини щодо виникнення, набуття, захисту і припинення права власності політичних партій як суб’єктів цивільних правовідносин, а також визначають зміст суб’єктивних повноважень партії як власника і встановлюють заборони, обтяження і обмеження щодо його здійснення. Водночас право власності політичних партій України в суб’єктивному сенсі визначено як найбільш повне речове право, яке дає його суб’єкту – політичній партії - можливість за своєю волею і незалежно від волі інших осіб вільно здійснювати відносно приналежного майна будь-які дії (включаючи володіння, користування та розпоряджання), поєднану з можливістю їх обмеження чи припинення лише у випадках і порядку, встановленому законом, та необхідністю несення тягаря права власності.
2. Уперше визначено місце права власності політичних партій в системі права власності України, а саме: воно повинно розглядатися як різновид права власності об’єднань громадян як суб’єктів права приватної власності непідприємницьких товариств - юридичних осіб приватного права.
3. Запропоновано змінити законодавчо визнану юридичну підставу набуття політичною партією права власності при фінансуванні її діяльності приватними фізичними та юридичними особами. В якості різновиду договору пожертви запропоновано змішаний договір підтримки і дано його авторське визначення. Договір підтримки – це договір за яким одна сторона (спонсор) зобов'язується безвідплатно передати у майбутньому іншій стороні (підтримуваній особі) у власність чи строкове користування майно, надати послуги, виконати роботу.
4. Отримало подальший розвиток положення щодо визнання юридичної підстави набуття права власності при здійсненні членами політичної партії статутного обов’язку із сплати членських та вступних внесків. В якості підстави пропонується розглядати факт сплати членських внесків, який виступає у формі юридичного поступку як різновиду правомірних юридичних дій.
5. Уперше визначено і дано теоретичне обґрунтування юридичної підстави набуття права власності політичних партій при прямому та непрямому державному фінансуванні, якою визнається складний юридичний склад як нерозривна єдність одиничних юридичних фактів, що настають у чітко визначеній послідовності.
6. Підставою виникнення права власності при проведенні політичними партіями громадсько-політичних заходів запропоновано визнавати цивільно-правовий договір на надання послуг, замовником у якому можуть виступати виключно фізичні особи.
7. Обґрунтовано, що одноособовим суб’єктом права власності політичної партії на майно, в т.ч. майно її територіальних організацій, повинна визнаватися політична партія як цілісна, організаційно єдина та майново відокремлена юридична особа, а правове становище територіальних організацій має бути зведено до становища філій та представництв.
8. Уперше аргументовано доцільність створення об'єднань політичних партій (виборчих блоків, коаліцій тощо) у організаційно-правовій формі некомерційних союзів, і наділення їх правами юридичних осіб, які повинні визнаватися єдиними суб’єктами права власності на передане їм при заснуванні майно, з одночасним збереженням політичними партіями-засновниками зобов’язальних прав на майно блоків у частині майна, отриманого в порядку державного фінансування їхньої діяльності.
9. Обґрунтовано позицію про визнання приналежності політичних партій та блоків політичних партій до різновиду непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватно-публічного права, у яких приватна сторона діяльності проявляється в порядку їх створення та участі у цивільно-правових відносинах, а публічна – в характері та специфіці здійснення основної статутної діяльності та ролі, яку вони відіграють у політичному житті держави і суспільства.
10. Уперше з урахуванням цільового характеру майна проведено групування об’єктів права власності політичних партій і дано їхню характеристику.
11. Уперше сформульовано висновок про те, що здійснення політичною партією права власності повинно обумовлюватися метою її діяльності і спеціальним правовим режимом приналежного майна, який би сприяв найбільш повному досягненню статутних цілей. Виходячи з цього, охарактеризовано особливості здійснення партією повноважень власника щодо володіння, користування та розпоряджання об’єктами різної класифікаційної приналежності.
12. Отримало подальший розвиток положення про те, що порядок і підстави застосування засобів і способів захисту права власності не повинні відрізнятися від порядку та підстав, які допустимі для застосування іншими суб’єктами цивільного права. Можливість використання публічно-масових форм захисту внаслідок їх невідповідності законодавству і праву має бути виключена повністю.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальшого вивчення інституту права власності інших видів об'єднань громадян, видів та конструкцій юридичних осіб. Окремі положення дослідження можуть бути включені в зміст курсу лекцій з цивільного права, а також використовуватися при проведенні практичних та семінарських занять з предмета „Цивільне право України”.
На їх основі доцільно сформулювати зміни та доповнення до Законів України „Про політичні партії в Україні” та „Про вибори народних депутатів України”, нормативних актів, що регламентують майнові відносини політичних партій. Положення дисертації можуть бути використані в діяльності ЦВК України, Міністерства юстиції України, правоохоронних органів при здійсненні нагляду за дотриманням політичними партіями вимог виборчого законодавства.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції ад’юнктів, аспірантів і магістрів „Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (Росія, м. Бєлгород, Белгородський юридичний інститут МВС Росії, травень 2003р.), міжвузівській науково-практичній конференції „Міжнародна діяльність правоохоронних органів” (м. Дніпропетровськ, 24 квітня 2003 р.), науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ” присвяченій пам'яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, 21 травня 2003р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 20 червня 2003 р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 23 квітня 2004 р.), науково-практичній конференції „Проблема юридичної особи у цивільному праві України” (м. Харків, 21 травня 2004 р.). матеріали дослідження були використані автором під час участі у конкурсі „Регіональна аналітика” (м. Харків, січень - травень 2004р.), а також при підготовці ним у співавторстві курсу лекцій „Цивільне право України”, виданого за ред. проф. Р.Б. Шишки.
Публікації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також у шести тезах наукових доповідей і повідомлень.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведення дисертаційного дослідження дало змогу отримати певні наукові та практичні результати, котрі містять формулювання поставленої наукової проблеми та шляхи її подолання. У виконаній роботі, яка ґрунтується на основі аналізу чинного національного та іноземного законодавства і практики його застосування, доктринальному осмисленні наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором отримано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій щодо визначення дефініції права власності політичних партій та його місця в системі права власності України, визначення підстав, суб’єктів та об’єктів найбільш повного речового права політичних партій, а також порядку його здійснення та захисту. Основними з них є:
1. Правовідносини власності за участю політичних партій у сучасних умовах потребують нового підходу щодо їх нормативного регулювання, особливо щодо визначення суб’єкта права власності, кількості і характеристик приналежних партіям об’єктів права власності та підстав їх набуття.
2. Найбільш повне розуміння сутності права власності політичних партій можливе при його розгляді у двох аспектах – об’єктивному та суб’єктивному. Право власності політичних партій в об’єктивному розумінні - система норм права, які регулюють та охороняють суспільні відносини щодо виникнення, набуття, припинення, захисту і приналежності матеріальних благ політичним партіям як суб’єктам цивільних правовідносин, а також визначають зміст суб’єктивних повноважень партії як власника та встановлюють заборони, обтяження і обмеження щодо його здійснення. Натомість право власності політичних партій в суб’єктивному розумінні можна визначити як найбільш повне речове право, яке дає його суб’єкту – політичній партії, можливість за своєю волею і незалежно від волі інших осіб вільно здійснювати відносно приналежного майна будь-які дії (включаючи володіння, користування та розпоряджання), поєднану з можливістю їх обмеження чи припинення лише в випадках і порядку, встановленому законом та необхідністю несення тягаря права власності.
3. Визначення місця права власності політичних партій в системі права власності України дозволило прийти до висновку, що воно повинно розглядатися в якості різновиду права власності об’єднань громадян як суб’єктів права приватної власності непідприємницьких товариств-юридичних осіб приватного права.
4. Підстави набуття політичними партіями права власності можуть бути поділені на три основні групи: а) підстави для набуття права власності від приватних фізичних та юридичних осіб; б) підстави, що забезпечують державне фінансування діяльності політичних партій; в) підстави, через які партії набувають майно в ході безпосередньої діяльності. Юридичною підставою виникнення права власності політичних партій при здійсненні фінансування їх діяльності приватними фізичними та юридичними особами повинен визнаватися не договір пожертви, юридична конструкція якого допускає можливість незаконного впливу пожертвувачів на партію, а договір підтримки, за яким одна сторона (спонсор) зобов’язується безвідплатно передати у майбутньому іншій стороні (підтримуваній особі) у власність чи строкове користування майно, надати послуги, виконати роботу.
5. Юридичною підставою набуття політичними партіями права власності при прямому чи непрямому державному фінансуванні повинен визнаватися складний юридичний склад як нерозривна система одиничних юридичних фактів, котрі настають у визначеній послідовності.
6. Викладене у ст. 21 закону України „Про об'єднання громадян” положення про визнання вступних та членських внесків підставою набуття політичними партіями права власності є хибним, оскільки вступні та членські внески маючи матеріальне вираження і будучи об’єктами цивільних прав не можуть зумовлювати виникнення прав та обов’язків. Підставою набуття політичними партіями права власності при виконанні їх членами статутного обов’язку із сплати членських та вступних внесків повинен визнаватися факт сплати членських або вступних внесків, який виступає в формі юридичного поступку як різновиду правомірних юридичних дій.
7. З метою попередження незаконного фінансування політичної партії юридичними особами при проведенні нею громадсько-політичних заходів, підставою набуття права власності на кошти, отримані від проведення цих заходів, повинен визнаватися договір про надання послуг, замовником у якому виступають лише фізичні особи.
8. Теоретичні положення про юридичну особу, суть та специфіка статутної діяльності політичної партії переконують у тому, що єдиним суб’єктом права власності на майно політичної партії, в т.ч. майно її структурних утворень, повинна визнаватися політична партія як цілісна юридична особа.
9. Суб’єктом права власності на майно, передане політичними партіями-учасниками політичному об'єднанню, створеному для досягнення спільних цілей, повинно визнаватися об'єднання політичних партій як юридична особа, учасники якої володіють зобов’язальними правами на кошти, отримані в порядку державного цільового фінансування.
10. Політичні партії можуть мати у власності будь-які об’єкти права власності, які не вилучені з цивільного обороту, кількісний та якісний склад яких повинен визначатися спеціальною правосуб’єктністю партій і мати цільову спрямованість для досягнення статутних цілей.
11. Для закріплення у законодавстві можна запропонувати такий поділ майна політичних партій: а) основні засоби (нерухомість (споруди, устаткування, земельні ділянки), устаткування виробничих приміщень, виробничий і господарський інвентар тощо); б) фінансові капіталовкладення суб’єкта (цінні папери); в) оборотні засоби (виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети); г) грошові кошти (готівкові та на рахунках); д) інші майнові цінності.
12. Засобами індивідуалізації партії та вирізнення результатів її діяльності з-поміж інших політичних організацій повинні слугувати виборче найменування та виборчий бренд, які будучи об’єктами права інтелектуальної власності мають вартісну оцінку і включаються у склад майнових активів юридичної особи. Під виборчим найменуванням слід розуміти найменування, володіючи котрим партія має безстрокове, абсолютне, виключне, особисте немайнове право на його використання, під яким вона виступає у виборчих та цивільно-правових відносинах, що дозволяє їй вирізнитися, індивідуалізуватися з-поміж інших учасників правовідносин, дає можливість вимагати припинення його незаконного використання і одночасно зобов’язує партію виступати у відносинах з іншими суб’єктами під цим найменуванням. Виборчим брендом повинно стати будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією політичною партією від товарів (послуг) інших суб’єктів цивільно-правових відносин.
13. Здійснення політичною партією права власності повинно відбуватися шляхом вчинення нею на власний розсуд будь-яких дій (в тому числі володіння, користування та розпоряджання), які необхідні для сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, прийняття участі у виборах та інших політичних заходах з дотриманням принципів цивільного законодавства, прав та законних інтересів інших осіб, а також суспільства в цілому.
14. Реалізація політичними партіями суб’єктивного права на захист права власності можлива при наступній його структурі: а) засоби захисту; б) механізм захисту; в) виконавча діяльність; г) превентивна діяльність. При цьому вони повинні застосовувати ті ж засоби та способи, які допустимі для використання будь-яким суб’єктом цивільних прав і не відрізнятися від них, а можливість використання „публічно-масових” способів захисту в силу їх невідповідності праву має бути виключена повністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини: Прийнята Радою Європи 04 листопада 1950 р. – Ст. 529 // Права людини: Збірник документів. – Харків, 1997.
3. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV // Голос України. – 2003. - №45-46, №47-48.
4. Гражданский Кодекс УРСР от 18.07.1963г. №17141-2000 (с изменениями и дополн. по сост. на 01.01.2001г). – Х.: ООО „Одиссей”, 2001. – 160с.
5. Цивільний процесуальний Кодекс України від 18.03.2004. №1618-IV // Офіційний вісник України. – 2004. - №16. – Ст. 1088.
6. Цивільний процесуальний Кодекс України від 18.07.63 №1501-VI // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. –№ 30. – ст. 464.
7. Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №37-38. – Ст. 189.
8. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18,19,20,21,22. – Ст. 144.
9. Земельний Кодекс України від 25.10.2001р. №2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №3-4. – Ст. 27.
10. Кримінально-Процесуальний Кодекс України від 28.12.1960р. №1001-V // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - №28. - ст. 342.
11. Про політичні партії в Україні: Закон України від 15.04.2001р. №2365-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №23. - Ст. 118.
12. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні: Закон України від 27.11.2003р. № 49-IV // Офіційний вісник України. – 2003. - №52. - Ст. 2743.
13. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992р. №2460-ХІІ (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34. - Ст. 504.
14. Про власність: Закон України від 07.02.1991р. №697-ХІІ (зі змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. - Ст. 249.
15. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18.10.2001р. №2766-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №51-52. - Ст. 265.
16. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999р. №1045-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст. 397.
17. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997р. №531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №46. - Ст. 292.
18. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997р. №469/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. - Ст. 261.
19. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10.04.1992р. №2265-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992 - №30. - Ст. 414.
20. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991р. № 987 – XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №25. - Ст. 283.
21. Про підприємства в Україні: Закон УРСР від 27.03.1991р. №887-ХІІ (зі змінами) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №24 - Ст. 272.
22. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. №3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 13. - ст. 64.
23. Про охорону прав на знаки товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993р. № 3689-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1994.- № 7. - Ст. 36.
24. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003р. №755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №31-32. - Ст. 263.
25. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001р. № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №1. - Ст. 1.
26. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991р. №1201-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- № 38. - Ст. 508.
27. Про ліцензування визначених видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000р. №1775-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- №36. - Ст. 299.
28. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. - Ст. 272.
29. Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність: Закон України від 20.12.1991р. №2004-ХХІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- №13. - Ст. 181.
30. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. № 1789-XII (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №53. - Ст. 793.
31. Про заборону діяльності Компартії України: Указ Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1468-XII (1468-12) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 44. - ст. 595.
32. Про політичні партії: Закон Федеративної Республіки Німеччина // www.rada.gov.ua./library/catalog/law. Станом на 15.11.2003р.
33. Про політичні партії: Закон Республіки Казахстан // http://www.dpkakzhol.kz/aktualnye_temy/zakonoproekt_o_partiyah_ak_zhol.htm Станом на 16.05.2003р.
34. Про політичні партії: Закон Республіки Узбекистан // http://www.rinti.ru/grants/fulldoc.dws Станом на 16.05.2003р.
35. О политических партиях: Федеральный Закон Российской Федерации от 21.07.2001г. №95-Ф3 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. - № 29. – С.2950.
36. Об общественных объединениях: Федеральный Закон Российской Федерации от 19.05.1995г. №82-Ф3 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. - № 21. – С.1930.
37. О некоммерческих организациях: Федеральный Закон Российской Федерации от 12.01.1996г. // Комментарий к Федеральному закону о некоммерческих организациях / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1998. – 197с.
38. Про управління майном, що знаходиться у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8–92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №7. – Ст. 52.
39. Про зведені фінансові звіти про надходження та використання коштів виборчих фондів політичних партій, виборчих блоків політичних партій та кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах: Постанова Центральної Виборчої Комісії №970 від 16.07.2002р. // www.cvk.ukrpack.net. Станом на 25.03.2004.
40. Про Порядок обліку надходження та використання коштів виборчих фондів політичних партій, виборчих блоків політичних партій, кандидатів у народні депутати України та звітності із цих питань: Постанова Центральної Виборчої Комісії №37 від 10.01.2002 // www.cvk.ukrpack.net. Станом на 25.03.2004.
41. Положення про порядок легалізації діяльності об’єднань громадян від 26.02.1993. № 140 Затверджене Постановою КМ України №140 від 26.02.1993 // Урядовий кур’єр. 1993. – №52-52. – Ст. 11.
42. Про порядок формування особистих виборчих фондів кандидатів у Президенти України, здійснення контролю за надходженням, достовірністю обліку і використанням їх коштів, звітності про них та форми фінансового звіту: Постанова Центральної Виборчої Комісії №99 від 24.06.1999р. // www.cvk.ukrpack.net. Станом на 27.03.2004.
43. Про порядок та форму оприлюднення відомостей про доходну частину виборчих фондів: Постанова Центральної Виборчої Комісії №73 від 20.02.1998р. // www.cvk.ukrpack.net. Станом на 25.03.2004.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:
44. Азімов Ч.Н. Про приватне і публічне право // Право України. - 1995. - №1. – С.32-34.
45. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины (изобретение, полезная модель, промышленный образец, товарный знак).- Х.: Основа, 1994.- 64с.
46. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит-ра, 1982,. – Т.2. – 360с.
47. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. - М.: Издательство «Статут», 1998. - 464с.
48. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М: Юрид. лит., 1957. –280с.
49. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності в Україні. // Право України. – 2002. – №6. - С.53-57.
50. Безсмертна Н. Співвідношення понять „право власності” та „здійснення права власності” // Право України. – 2003. - №11. - С.133-137.
51. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. Практическое пособие. - М.: Гардарика, 1997. - 320с.
52. Беляева М. Собственность общественных организаций в СССР: проблемы и тенденции // Политическое самообразование. – 1987. - №7. – С.113-123.
53. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица // Государство и право. – 1997. - №10. – С.97-101.
54. Бессарабов В.Г. Судебный контроль. Прокурорский надзор (состояние и перспективы) // Право и политика. – 2001. - №8. – С.46-55.
55. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп.— М.: Юристъ, 1999. - 408с.
56. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Издательство „Статут”, 1998. – 682с.
57. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 2-е, испр. М.: «Статут», 1999. - 848с.
58. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. - М.: «Статут», 2000. - 800с.
59. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг: Изд. доп., испр. М.: «Статут», 2002. - 797с.
60. Братусь С.Н. Субъекты гражданського права. – М.: Гос. издат-во юрид. Лит-ры, 1950. – 367с.
61. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица). – М.: Юрид. издат-во Министерства юстиции СССР, 1947. – 364с.
62. Брудні гроші у політиці: фінансові скандали та їх наслідки // www.geneza.lviv.ua/party_finance/finance.htm. Станом на 30.10.2003.
63. Бьянкини Анник. Финансирование политических партий во Франции // www.amba.1co.ru/rus/contents.asp. Станом на 20.09.2003.
64. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.-Л.: Изд. АН СССР, 1948. – 841с.
65. Витрянский В. Защита права собственности (арбитражная практика) // Закон. – 1995. - №11. – С.112-117.
66. Власник і право власності. / Під ред. Я.М. Шевченко – К.: Наукова думка, 1994. – 164с.
67. Вплив системи фінансування політичних партій на розвиток демократії: світовий досвід та Україна // www.geneza.lviv.ua/party_finance/finance.htm. Cтаном на 25.09.2003р.
68. Гаджиев А. Судебный контроль за законностью нормативных актов по жалобам частных лиц: конституционные основы, становление, перспективы // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2003. - №4. – С.149-152.
69. Галянтич М.К. промислова власність: правові засоби охорони і захисту. Монографія. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2003. – 256с.
70. Гаращук В.Н. Судебный контроль в государственном управлении. // Проблеми законності. Випуск 45: Республіканський міжвідомчий науковий збірник: Научн. изд. – Х.: Национальная юридическая академия Украины, 2000. – С123-127.
71. Гегель Г.В.Ф. Философия права. Авт. вст.ст. и примеч. В.С. Несресянц. - М.: Мысль, 1990. - 524с.
72. Генкин Д.М. Право собственности в СССР. – М.: Гос. издат. юридич. лит-ры, 1961. – 223с.
73. Германское право. Часть I. Гражданское уложение: Пер. с нем./ Серия: Современное зарубежное и международное частное право. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - 552с.
74. Глушецкий А.А. Экономическое содержание собственности общественных организаций при социализме. - М.: Юрид. лит., 1982. - 128с.
75. Головатий С., Довгерт А., Підопригора О., Пушкін О., Боброва Д., Кузнєцова Н., Луць В., Ромовська З., Мусіяка В., Сібільов М., Шевченко Я. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. – 1996. - Число 2. – С.12-14.
76. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник.- 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Междунар. отношения, 1993. - 560с.
77. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.; Изд-во БЕК, 1998. – 816с.
78. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленка. – Х.: Университет внутр. дел; «Основа», 1996. – 440с.
79. Гражданское право: Учебник. Ч.I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998. - 632с.
80. Гражданское право: Учебник. Ч.ІІ / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 782с.
81. Гражданское право: Учебник: Ч.ІІІ / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 592с.
82. Гражданское право: Учебник: Часть первая: / Под ред. A.Г. Калпина, А.И. Масляева. - М.: Юристъ, 1997. — 472с.
83. Гражданское торговое право капиталистических государств: Учебник: Часть І / Под ред. Р. Л. Нарышкиной. – М.: Международные отношения, 1983. – 288с.
84. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – С.-Пб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 331с.
85. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256с.
86. Довгерт А. Трансформування публічної власності / Трансформування відносин власності – основа розвитку підприємництва в Україні // Право України. – 1997. – №2. - С.10-11.
87. Долежан В. Подання прокурора в порядку загального нагляду // Радянське право. – 1980. – № 2. – С.42-46.
88. Домашенко М.В , Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні, - Х.: Факт, 2002. – 550с.
89. Еремин А. Об анализе развития социалистической собственности. // Вопросы экономики. – 1978. - №5. – С.3-11.
90. Жеребкін В.Є. Логіка: [Підруч. для юрид. вузів і фак.]. – Х.: Основа, 1995. – 256с.
91. Заїка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право. – К.: Наук. Думка, 2000. – 152с.
92. Замніус В., Ковриженко Д., Котляр Д., Асланян Г. Аналіз Закону України „Про політичні партії в Україні” // Парламент. – 2001. - №5. – С.34-40.
93. Збірник рішень судів за результатами скарг суб’єктів виборчого процесу по виборах народних депутатів України в 2002р. – К.: ЦВК, 2002. – 591с.
94. Иванов А.А. Правовые средства защиты права частной собственности // Правоведение. – 2001. - №6. - С.71-86.
95. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1949. – 144с.
96. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР (часть I). –Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1975. –160с.
97. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Л.: Изд-во Ленинградского Ун-та, 1971. - Т.1. – 472с.
98. Иоффе О.С. Обязательственное право. –М.:«Юрид. лит.», 1975. – 880с.
99. Исупов К., Савкин И. Русская философия собственности XV-XX вв. – СПб. СП «Ганза», 1993. – 512с.
100. Камышанский В.П. Право собственности: пределы и ограничения. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 303с.
101. Кашковский А.П. Правоспособность организации в сфере выбора видов деятельности // Юрист. - №10. – 2001. С.34-40.
102. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736с.
103. Комах Е. Право коллективной собственности в Украине // Предпринимательство, хоз-во и право. – 1997. - №6. – С.3-5.
104. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор доктор юридических наук, профессор Ο.Η. Садиков. - М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА•М, 1997. - 778с.
105. Коммунисты хотят вернуть себе деньги, дома, санатории ... и готовы добиваться этого через суд. // www.pr.azov.net/archiv/2002/N_85/ned.htm. Станом на 12.02.2004.
106. Компартия хочет вернуть свое имущество. // www.kp.crimea.ua/text/num4/may_2002_28.html. Станом на 12.02.2004.
107. Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу: Матеріали науково-практичної конференції, 14-15 квітня 1992 р. – К., 1992. – 59с.
108. Кравчук В.М. Органи юридичних осіб: порівняльний аналіз європейського і українського законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 1998. - №8. – С.18-22.
109. Кравчук В.М. Правові ознаки юридичної особи // Підприємництво, господарство і право. – 1999. - №9. – С.11-13.
110. Кравчук В.М. Проблеми класифікації юридичних осіб // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. - №1. – С.184-195.
111. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М.: Госюриздат, 1958. – 183с.
112. Крашенинников Е.А. Структура субъективного права и право на защиту // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1979. – С.76-77.
113. Крылов Андрей, Зуенкова Ольга. Политический брэнд. // www.socismr.com/interesno/2003-11-06/index.php. Станом на 04.10.2003р.
114. Кудрявцева Г.А. Право собственности общественных организаций по федеральному законодательству России // Государство и право. – 1998. - №4. – С.34-41.
115. Кудрявцева Г.А. Право собственности общественных организаций. – М.: Знание, 1978. – 64с.
116. Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. - 330с.
117. Лазар Я. Собственность в буржуазной правовой теории: Пер. с нем. – М.: Юрид. лит. (Серия «Критика буржуазной идеологии и ревизионизма»), 1985. – 192с.
118. ЛДПР продолжает возвращать свою собственность, украденную ранее бывшими членами Свердловского отделения партии. //www.apiural.ru/lenta/?news. Станом на 25.09.2003р.
119. Лісовий М. Прокуратура повинна виконувати функцію нагляду за дотриманням та застосуванням законів // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4. – С.29-31.
120. Локк Дж. Избранные философские произведения: В 2т. Т.2. – М.: “Знание”, 1988. - 485с.
121. Львович Ю.Я. Собственность общественных организаций в общей системе социалистической собственности // Вопросы теории и истории общественных организаций. – М.: Наука, 1971. – 183с.
122. Мадіссон В.В. Питання філософії приватного права. Монографія. – К.: Науково-навчальне об'єднання „Академкомплекс”, НДІ приватного права і підприємництва, 2003. – 136с.
123. Максакова Р. Порядок здійснення судового контролю за дотриманням законодавства України про місцеві вибори потребує уточнення // Право України. – 2002. - №11. – С.106-108.
124. Мармазов В.Є., Пушкар П.В. Деякі особливості захисту права власності відповідно до статті 1 першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2001. - №4. – С.193-195.
125. Масляев А.И. Право собственности профсоюзов в СССР – М.: Юрид. лит., 1975. – 224с.
126. Масляев А.И. Собственность профсоюзных и иных общественных организаций // Советское государство и право. – 1983. - №7. – С.73-78.
127. Медведчук В.В. Право приватної власності на землю: чи бути йому? // Право України. – 1994. - №9. – С.21-24.
128. Мейер Д.И. Русское гражданское право (В 2ч. Ч.2) По исправленному и дополненному 8 – му изданию. 1902, М.: «Статут», 1997. – 455с.
129. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С.50-51.
130. Мищенко Г.В. Конституция СССР и право собственности общественных организаций. // Советское государство и право, - 1979.- №10. С.31-38.
131. Налоговая служба Украины борется с оппозицией. // www.prima-news.ru/news/news/2002/10/22/21121.html. Станом на 16.02.2004.
132. Народно-демократична партія. Декларація, Програма, Статут. – К., 1996. – 48с.
133. Несресянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Изд. Группа Инфра М – Норма, 1997. – 652с.
134. Николаева Л.А. Общий надзор прокуратуры в советском государственном управлении: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 103с.
135. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1996. – 472с.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 17-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1985. – 797с.
137. Перция Валентин. Клейменые Железом – 1 // www.marketingmix.com.ua/stories/iron_brand_1.html. Станом на 01.01.2000.
138. Перция Валентин. Определение брэнда. //www.marketingmix.com.ua/stories/brand.html станом на 18.02.2001.
139. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Х.: Фірма „Консум”, 1997. – 192с.
140. Підсумки парламентських виборів 2002 року // www.news.dinau.com.ua:8101/election/blocks/blocks.htm станом на 10.04.2002року.
141. Подопригора A.A. Основы римского гражданского права: Учеб. пособие для студентов юрид. вузов и факультетов, - 2-е изд., перераб. - К.: Вентури, 1995. - 288с.
142. Политическая реклама. – М.: Никколо-Медиа, 2002. – изд. 2-е. – 240с.
143. Право власності в Україні: Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816с.
144. Право собственности в Украине / Інститут государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины; Под ред. Я.Н. Шевченко – К.: Блиц-Информ, 1996р. - 320с.
145. Право собственности в условиях совершенствования социализма [Материалы научно-практ. конф. 7-9 июня 1988г. г. Звенигород]. – М.: ИГПАН, 1989. – 126с.
146. Примуш М.В. Політико-правове регулювання діяльності політичних партій. - Донецьк. ДНУ, 2001р. – 338с.
147. Приянчук І. Захист права власності і свободи підприємницької діяльності органами контрольного механізму у правовій системі Ради Європи. // Економіка, фінанси, право. – 1999. - №8. – С.38-39.
148. Проблемы гражданского и административного права. [Сб. ст. посвященный памяти А.В. Венедиктова. Отв. ред. Б.Б. Черепахин] – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та., 1962. – 324с.
149. Пушкин А.А. Субъекты гражданского права (текст лекций). – Харьков: Харьковский юридический институт, 1974. – 18с.
150. Рибалкін В.О., Лазня І.В. Теорія власності. – К.: Логос, 2000. – 279с.
151. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 1997. – 544с.
152. Рыбаков В.А., Тархов В.А. Собственность и право собственности: Монография. Уфа: Уфимский юридический институт МВД России, 2001. – 420с.
153. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" і "Про заборону діяльності Компартії України" (справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року) №20-рп/2001 від 27.12.01. // Офіційний Вісник України. – 2002. - №1. - Ст. 28.
154. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про виборчу заставу) №2-рп/2002 від 30.01.02. // Офіційний вісник України. – 2002. - №6. – Ст. 245;
155. Романюк А., Шведа Ю., Шумельда О. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна: Навчальний посібник. - Львів: В-во "Світ", 2003. - 220с.
156. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов, 1985. – С.6-48.
157. Руденко М. Про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) // Право України. – 1997. – № 5. – С.29-33.
158. Селіванов В.М. Виступ на конференції „Трансформування відносин власності – основа розвитку підприємництва в Україні” // Право України. - 1997. – №2. – С.5-24.
159. Семенюк В. Власність не лише право, а й відповідальність. // Голос України. – 2000. - №196. - C.4.
160. Семчик В.І. Право власності за Конституцією України. – К.: Ін Юре, 1997. – 36с.
161. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. — М.:«Теис», 1996. — 704с.
162. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум; Ун-т внутренних дел, 2000. – 704с.
163. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве: Учебно-практическое пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 512с.
164. Соловйов О.М. Передача майна у власність профспілок як одна із підстав виникнення права власності // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації і захисту: Тези доповідей та наук. повідомлень наук. семінару молодих вчених. (м. Харків, 14-15 вересня 2001р.) За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац, юрид. акад. України. – 2001. – С.37-39.
165. Соловйов О.М. Право власності професійних спілок України: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2002. – 204с.
166. Соловйов О.М. Право власності професійних спілок України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2002. – 20с.
167. Соловьев А.Н. Пожертвование как основание возникновения права собственности профсоюзов: некоторые аспекты // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – Вип..2 - №1. С. 71-75.
168. Соловьев А.Н. Право собственности профессиональных союзов Украины. Монография.. – Харьков: ИД «Райдер», 2003. – 208с.
169. Соловьев А.Н. „Состояние членства” как основание возникновения права профсоюзов на членские взносы // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №12. – С.31-34.
170. Спасибо-Фатеева И.В. Научно-практический комментарий Закона Украины «О собственности». – Харьков: Ксилон, 1996. – 97с.
171. Справа "Партія добробуту (Refah Partisi), Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини" // Право України. - №7. – 2002. - С.124-125.
172. Статут Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина”. – К., 2001. – 11с.
173. Статут політичної партії „Народний рух України за єдність”. – К.: Б.и., 2001. – 20с.
174. Стефанюк В.С. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади. // Вісник Верховного Суду України. – 1998. - №1. – С.55-59.
175. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. - М.: Юрид. лит., 1991. – 240с.
176. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций, г. Чебоксары: Чув. кн. изд-во, 1997. - 331с.
177. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Изд-во НОРМА, 1996. – 462с.
178. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский учет на предприятиях Украины с разными формами собственности: Учебное пособие. – 4-е изд., доп. – К: А.С.К., 1998. – 800с.
179. Ткачук И.Б. Коммерческая тайна: организация защиты, расследование посягательств. – М.: Издательство «Щит-М», 2000. – 168с.
180. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. –Ленинград: Из-во Ленинградского Ун-та, 1959. –88с.
181. Тонусян Г., Викулин А. Исключительная правоспособность банка // Хозяйство и право. – 1999- №5.С.58-63.
182. У Жириновского украли деньги из кассы. //www.utro.ru/articles/2002071016304588556.shtml. Станом на 25.09.2003р.
183. Устав Коммунистической партии Украины. Утв. І съездом КПУ 19.06.1993г. с изм. и доп. на 12.05.1995г. – К., „Комуніст”, 1996. – 64с.
184. Устав политической партии “Либерально - демократическая партия России” (ЛДПР). Принят на XIII съезде ЛДПР 13 декабря 2001г. // www.ldpr.hotbox.ru/ustav.htm. Станом на 25.11.2002р.
185. Устав политической партии „Российская демократическая партия „Яблоко”” // www.yabloko.ru/union/ustav-print.htm. Станом на 25.11.2002р.
186. Устав Социал-демократической партии Украины (объединенной). Утв. МЮ Украины 27.04.1996, состоянием на 26.12.1998г.- К., „Славутич-Дельфин”, 1996. - 24с.
187. Фінансування політичних партій. – К.: „Молодіжна Альтернатива”, 2004. – 56с.
188. Халфина Р.О. Обще учение о правоотношении. –М.: Юрид. лит., 1974. –340с.
189. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1. Книга 1/ Р.Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2004. – 176с.
190. Цивільне право України: Підручник у 2-х книгах. За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, Кн. 1. – 2002. – 720с.
191. Цивільне право України. Частина перша (Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти) / Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін. За ред. проф. Ч.Н. Азімова, доц. С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – 368с.
192. Чиж І. Міфи навколо українського інформпростору не відповідають дійсності // Урядовий кур’єр. – 2003. - №215. - С.3.
193. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). М.: Фирма „Спарк”, 1995. – 556с.
194. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права /по изданию 1914г./. - Фирма «Спарк», 1994. – 131с.
195. Шишка Р.Б. Обеспечение охраны социалистической собственности: гражданско-правовой аспект. // Правовые и специальные средства охраны социалистической собственности: Тезисы выступлений участников конференции. – Х.; 1989г. – С.40-43.
196. Юдин Ю.А. Финансирование политических партий в зарубежных странах (Правовая регламентация) // Государство и право – 1996. - №6. – С.140-150.
197. Янг Лайза. Регулювання політичного фінансування у ліберально-демократичних суспільствах. – Київ: ВПО „АйБі”, 2002, - (Демократична освіта). – 96с.
198. Яроцкий В.Л. Риск в правоотношениях по ценным бумагам. Сравнительный анализ законодательства России и Украины // Российская юстиция. – 2001. - №7. – С.36-37.
199. Gierke О. Deutsches Privatrecht. T. II. 1905. S. 363. [Цит. за: Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997, - 330с.].
200. Bauer F Lehrbuch des Sachenrechts Munchen, 1975. S. 1731. [Цит. за: Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997, - 330с.].
201. Honoré A. M Ownership. – In: Oxford еssays in jurisprudence. Ed. by Guest A.W. Oxford. 1961. P. 112-127 [Цит. за: Рибалкін В.О., Лазня І.В. Теорія власності. – К.: Логос, 2000. – 279с.].
202. Becker L.S. Property rights: philosophical foundations. – Cambridge, 1977. - P 20-21. [Цит. за: Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997, - 330с.].
203. Waldorn J. What is private property? // Oxford Journal of Legal Studies. – 1985. – V.5. – N3. - P. 336. [Цит. за: Домашенко М.В , Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні, - Х.: Факт, 2002. – 550с.].
204. Behrens P. The firm as a complex institution. – “Journal of Institutional and Theoretical Economics”, 1985, V.141. N1. [Цит. за: Рибалкін В.О., Лазня І.В. Теорія власності. – К.: Логос, 2000. – 279с.].