ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. Характеристика основних напрямків правової охорони та захисту комп’ютерного програмного забезпечення ……………..
13
1.1. Теоретичні основи дисертаційного дослідження……………………… 13
1.2. Характерні риси та особливості правової охорони програмного забезпечення авторським та патентним правом ………………………
22
1.3. Правова охорона комп’ютерного програмного забезпечення договір¬ним правом, специфіка розпорядження та його використання ………
33
Висновки до Розділу 1…………………………………………………... 57
РОЗДІЛ 2. Основні права авторів та власників комп’ютерного програмного забезпечення та особливості їх порушень…………
58
2.1. Зміст авторського права на комп’ютерне програмне забезпечення… 58
2.2. Специфіка порушення авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення……………………………………………………………. 81
Висновки до Розділу 2…………………………….…………………… 94
РОЗДІЛ 3. Захист авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення………….………………………….…………………. 96
3.1. Правові основи застосування технічних засобів захисту авторських прав на програмне забезпечення…….…….…………………………… 97
3.2. Способи цивільно-правового захисту авторських прав на програмне забезпечення.…….…………………………........…….………………… 112
Висновки до Розділу 3…………………………………………………... 140
ВИСНОВКИ……………………………….…………………………………… 142
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....…………………………………… 149
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………... 180

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Питання правової охорони та захисту комп’ютерного програмного забезпечення залишається і понині найбільш суперечливим та конфліктним у світовій юридичній практиці. Проблема правової охорони комп’ютерного програмного забезпечення зумовлюється, в першу чергу, тим, що на нинішньому етапі розвитку інформаційних технологій виникла низка протиріч між якісно новим станом світового ринку програмного забезпечення, який має найвищі темпи зростання, є надзвичайно динамічним і одним із найбільш перспективних сегментів сучасної економіки та існуючих механізмів і методів його правового регулювання, які у більшості випадків не здатні адекватно реагувати на зміни, викликані появою й інтенсивним розвитком інформаційних технологій, а також відсутністю належної теоретичної та законодавчої бази, що не сприяє ефективному вирішенню цих проблем.
В аспекті правового регулювання відносин із використання охорони та захисту комп’ютерних технологій, можна виокремити дві основні групи факторів впливу.
Економічні чинники. Комп’ютерне програмне забезпечення є не тільки одним із основних засад науково-технічного розвитку держави, а й товаром, прибутки від продажу якого є одними з найвищих у світі.
На економічні чинники впливають інтереси двох сторін ринку програмного забезпечення. Одна сторона — це автори і власники авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення, які зазнають багатомільярдних збитків від використання неліцензійного програмного забезпечення. За результатами дослідження рівня комп’ютерного піратства Асоціацією виробників програмного забезпечення (BSA — Business Software Alliance) 35% пакетного програмного забезпечення, встановленого в 2005 р. на персональні комп’ютери у всьому світі, було неліцензійним, що в грошовому еквіваленті склало 34 млрд доларів США загального збитку від використання піратських комп’ютерних програм. При цьому 10% зниження рівня програмного піратства у світовій індустрії інформаційних технологій (об’єм, якого складає майже 1,7 трлн доларів США) могло б створити 67 млрд доларів США додаткових податкових надходжень. В Україні рівень використання неліцензійного ПО є одним із найвищих у світі. За даними дослідження BSA проведених аналітичним агентством International Data Corporation (IDC), привідною світовою дослідницькою і консалтинговою компанією у сфері інформаційних технологій, в 2005 р. рівень використання неліцензійного ПО склав 83% об’єму ринку програмного забезпечення України .
Економічні мотиви іншої сторони, користувачів, пояснюються неспроможністю більшої частини населення придбати ліцензійне програмне забезпечення через його високу ціну. У цій ситуації „пірати” надають набагато дешевший продукт, який не лише подається на ринок оперативно, але й за якістю не поступається ліцензійному програмному забезпеченню. Самі ж виробники абсолютно не прагнуть зниження своїх цін для конкретної країни, встановлюючи їх на тому ж рівні, що і в розвинених державах, де рівень життя є на декілька порядків вищим.
Дві сторони економічних чинників красномовно свідчать, що кожна група потребує правового захисту своїх інтересів.
Юридичні чинники. Здійснення правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення є можливим на основі одного з інститутів права — авторського, патентного, договірного, ділових секретів (ноу-хау), недобросовісної конкуренції, товарних знаків, або на основі так званої множинної охорони (multiple protection), тобто шляхом паралельного використання юридично-технічних засобів ряду інститутів права [91] .
Порівняльний аналіз інститутів правової охорони програмного забезпечення свідчить, що кожний із видів охорони, як у рамках авторського, так і у рамках патентного права окремо, не забезпечує абсолютно надійного захисту програмного забезпечення, а дозволяє здійснити його захист у визначених межах. Авторське право захищає лише форму вираження твору, а не ідеї чи принципи, які лежать у його основі. Такий підхід є традиційним для авторсько-правового інституту на всіх рівнях, починаючи з механізму міжнародного захисту і закінчуючи окремими державами. Сформувався він із самого початку існування регулювання відносин щодо авторських прав на твір, а щодо комп’ютерних програм став застосовуватися за аналогією, оскільки останні були включені до об’єктів авторського права. Вирішення цієї проблеми на рівні вимог патентного права пов’язано з пошуком аналогів заявленого алгоритму, зі встановленням юридичного механізму виявлення його прототипу, із вмінням описати формулу алгоритму, з визначенням його новизни, з наявністю класифікації алгоритмів подібно міжнародній класифікації винаходів і, нарешті, зі встановленням факту протиправного використання алгоритму [91] . При цьому необхідно враховувати, що комп’ютерне програмне забезпечення за своєю специфікою не вкладається в традиційні рамки авторського і патентного права.
Розвиток авторсько-правового механізму захисту комп’ютерного програмного забезпечення характеризується певною непослідовністю в питаннях рівного захисту всіх суб’єктів галузі інформаційних технологій. Перевага дискримінаційно віддається виробникам, тоді як правові засади захисту самого автора практично не еволюціонують. Якщо ж говорити про безпосереднього користувача, заради якого, зрештою, і створюються об’єкти захисту, то на сьогодні він опинився в умовах, коли, діючи правомірно, він приречений на таке витрачання власних ресурсів, яке не є адекватним благом, що ним отримується. Однак він вимушений йти на такий крок, зважаючи на відсутність адекватної альтернативи. У той же час, існуючий стан справ і такі утиски споживача комп’ютерного програмного забезпечення є досить плідним ґрунтом для розвитку відносин, спрямованих на отримання зазначених благ цивілізації незаконним шляхом, в обхід існуючих норм. Йдеться в основному про комп’ютерне „піратство”, яке останнім часом перейшло з рівня виготовлення окремих примірників на національний рівень багатьох держав. І пояснення такому прогресу у поширенні контрафактних версій комп’ютерних програм досить прості — це недостатня розвиненість окремих держав і, як згадувалося, дискримінація споживача програмного забезпечення. Різні по суті, ці питання є аналогічними за змістом, а, отже, мають однакові причини свого виникнення і розвитку.
Одним із факторів, який впливає як на економічні, так і на юридичні чинники, є захист комп’ютерного програмного забезпечення з урахуванням різних типів ліцензійних угод, яких ще не знає українська правова система, але вони широко застосовуються на міжнародному рівні. Кожний тип ліцензійних угод на програмне забезпечення кардинальним чином змінює підходи до специфікації і захисту авторських прав, і як наслідок його використання, — без урахування яких неможливо коректно і всебічно вирішити проблему охорони авторського права в галузі програмного забезпечення для комп’ютерних систем. Ці типи ліцензій на програмне забезпечення кардинальним чином впливають на модель використання, організаційну модель розробки (якість і технічні параметри програм), на структуру витрат на різних етапах життєвого циклу програм, і як наслідок — на модель ринку програмного забезпечення в цілому. Кожний вид ліцензійних угод на програмне забезпечення є вигідним одним учасникам ринку комп’ютерних технологій, тоді як іншим учасникам ринку він здається абсолютно неприйнятним.
Рівень наукових досліджень, здійснених в Україні з цієї теми, є недостатнім. Більшість спеціалізованих робіт засновані на законодавстві СРСР, або ж вже не чинному українському законодавстві, і жодна з робіт не вивчає проблематику з урахуванням різних видів ліцензійних угод на програмне забезпечення та не враховує специфіки проблем, що постали перед авторським правом, у зв’язку зі стрімким розвитком інформаційних технологій. Дослідженням означеної проблематики в різні часи займалися А.П. Безсонова, О.Б. Гельб, В.І. Жуков, І.Е. Маміофе, Л.І. Подшибіхін, І.В. Савельєва, М.В. Селіванов, проте комплексного дослідження проблем захисту комп’ютерного програмного забезпечення, в якому розглядалися б питання недосконалості правового регулювання у цій сфері, а також прогалини та суперечності, що містять відповідні національні закони, на даний час в Україні не здійснювалося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001 – 2005 роки „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції приватного права України”.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні окремих аспектів цивільно-правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення; розгляді особливостей правового регулювання відносин, що виникають у процесі створення та використання програмного забезпечення, співвідношення прав авторів та власників авторських прав на програмне забезпечення з правами інших учасників ринку інформаційних технологій; в аналізові проблем, що виникають у сфері захисту авторських прав у зв’язку з розвитком новітніх технологій, розробці практичних рекомендацій з питань вдосконалення законодавства України у сфері правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення.
Для досягнення зазначеної мети в роботі необхідно розв’язати такі задачі:
- дослідити основні принципи охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення з урахуванням особливостей інституту авторського, патентного та договірного права;
- проаналізувати рівні правового забезпечення і захисту інтересів всіх суб’єктів ринку комп’ютерного програмного забезпечення, співвідношення їх прав та обов’язків;
- вивчити специфіку формування та розвитку регулюючих норм ринку комп’ютерних технологій;
- проаналізувати види порушень авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення;
- визначити найбільш ефективні механізми захисту авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення з метою їх подальшого застосування;
- вказати на можливі способи удосконалення правового регулювання і механізми захисту комп’ютерного програмного забезпечення в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розповсюдження і використання комп’ютерного програмного забезпечення.
Предметом дослідження є правові норми і механізми захисту прав авторів, власників авторських прав та користувачів комп’ютерного програмного забезпечення на всіх рівнях взаємодії.
Методи дослідження. В основу методології дослідження аналізу проблем захисту комп’ютерного програмного забезпечення покладено комплексний підхід, який поєднує низку методів. Зокрема, за допомогою системно-функ¬ціонального методу об’єкт дослідження було вивчено як єдине ціле, виявлено різноманітні типи зв’язків у ньому, які потім було об’єднано в теоретичних положеннях, визначено механізм взаємин суб’єктів авторського права у зв’язку з забезпеченням цивільно-правового захисту прав на комп’ютерне програмне забезпечення. З використанням порівняльно-правового методу досліджувалися нормативно-правові акти України та інших країн світу, а також міжнародні угоди. За допомогою історико-правового методу досліджено питання виникнення та розвитку системи цивільно-правового захисту прав авторів та власників авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення у світі та в Україні. Метод прогнозування надав можливість зробити припущення щодо тенденцій розвитку правового регулювання ринку програмного забезпечення.
Теоретичну базу дослідження склали наукові праці О.Г. Андрощука, І.Н. Антоненка, Н.М. Ахтирської, А.П. Безсонової, О.А. Беляневича, І.А. Близнеця, Д.В. Бобрової, О.Б. Гельба В.О. Голубєва, Ю.Т. Гульбіна, Е.А. Даниліної, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.І. Жукова, А.С. Заєвої, М.М. Карелиної, В.В. Коноваленка, С.Ф. Левинського, І.Е. Маміофе, М.М. Менжеги, В.Б. Наумова, В.С. Пущина, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Л.І. Подшибіхіна, О.І. Пояркової, О.В. Ревинського, Е.А. Роговського, І.В. Савельєвої, О.Д. Святоцького, М.В. Селіванова, Л.С. Симкіна, Е.В. Смисліної, М.М. Тамма, В.В. Торяника та ін.
Емпіричну основу дослідження складають міжнародні нормативно-правові акти, законодавство України та законодавства зарубіжних країн. Основні положення і висновки, що надані у роботі, ґрунтуються на аналізові чинного законодавства України у сфері права інтелектуальної власності, зокрема — з питань захисту комп’ютерного програмного забезпечення, його особливостей, досягнень цивільно-правової науки, а також на аналізові міжнародних нормативно-правових актів та зарубіжного законодавства, що розглядає питання захисту прав на комп’ютерне програмне забезпечення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації проблеми цивільно-правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення досліджуються комплексно. Аналіз здійснено не лише з огляду на традиційні принципи та поняття права, але й з огляду на вимоги ринку програмного забезпечення.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в таких положеннях:
вперше:
- запропоновано новий підхід до вивчення, оцінки та формулювання авторсько-правових аспектів у сфері комп’ютерних технологій з урахуванням інтересів розробників, розповсюджувачів та користувачів комп’ютерного програмного забезпечення;
- здійснено класифікацію та визначено особливості ліцензійних угод, що укладаються в процесі створення та використання комп’ютерного програмного забезпечення;
- запропоновано авторське бачення поділу ліцензійних угод на комп’ютерне програмне забезпечення за двома критеріями — за доступністю вихідного коду програми та за ціною програмного забезпечення;
- здійснено дослідження та розширено межі змісту авторського права на комп’ютерне програмне забезпечення, які пов’язані з відтворенням, розповсюдженням та внесенням змін, що розглядаються з урахуванням різних видів ліцензій та впливу новітніх технологій;
- проаналізовано специфіку порушень авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення, що дає змогу визначити та класифікувати причини масових порушень авторських прав;
- здійснено аналіз впливу технічних засобів захисту на забезпечення правової охорони комп’ютерного програмного забезпечення;
- розглянуто питання щодо можливості надання захисту технічним засобам захисту комп’ютерного програмного забезпечення та визначено три рівні охорони технічних засобів захисту;
- розглянуто питання можливості і порядку забезпечення доказів у випадках порушення авторських прав на програмне забезпечення;
- запропоновано рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України та пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з питань правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити підходи до вирішення цілої низки практичних проблем правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення. Деякі сформульовані в дисертаційному дослідженні положення мають дискусійний характер і можуть стати основою для подальшого наукового дослідження правових проблем у сфері цивільно-правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення.
Основні положення роботи можуть бути використані як безпосередньо у навчальному процесі, так і під час підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також при викладанні дисциплін “Цивільне право України”, “Право інтелектуальної власності”, “Міжнародне приватне право”.
Висновки та рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства можуть бути використані в законотворчій діяльності та у правозастосовчій практиці.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, з використанням останніх досягнень науки цивільного права. Всі сформульовані у ньому положення та висновки ґрунтуються на базі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, обговорена на засіданні кафедри, схвалена та рекомендована кафедрою до захисту. Основні положення та висновки знайшли відображення в опублікованих автором працях, а також обговорені на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися на ІІІ Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” (14–15 травня 2004 р.) та на 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р.).
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у трьох наукових статях, які було опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації визначена метою та задачами дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та одного додатку. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, із них основного тексту – 179 сторінок. Список використаної літератури складає 338 найменувань і займає 31 сторінку. Додаток становить 8 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основним завданням дослідження є визначення сучасного стану правовідносин на ринку комп’ютерного програмного забезпечення, вивчення структури і рівня ефективності механізмів регулювання процесів розробки і обігу програмних продуктів, а також виявлення недоліків, характерних для зазначених механізмів, та формулювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення останніх. Крім того, в дослідженні було зроблено спробу з’ясувати, як впливають на захист комп’ютерного програмного забезпечення різні типи ліцензійних угод, та чи дійсно вони відповідають вимогам, які ставить загальноцивілізаційний прогрес до комп’ютерних технологій, та забезпечують нормальний процес розвитку.
В результаті здійсненого дослідження цивільно-правового захисту комп’ютерного програмного забезпечення можна зробити такі висновки:
1. Галузь комп’ютерних технологій вимагає цілісного й одночасно гнучкого механізму правового регулювання, який здатний забезпечити приватні і публічні інтереси авторів, виробників програмних продуктів, користувачів і держави в цілому. Незбалансованість сучасного механізму регулювання правовідносин щодо комп’ютерного програмного забезпечення потребує адекватного врегулювання, яке задовольняло б потреби всіх учасників з максимальною ефективністю, рівень якої залежав би від оптимального співвідношення їх інтересів, тобто прав та обов’язків. Однак діюча система захисту прав авторів на комп’ютерне програмне забезпечення, а також її характер, дозволяють говорити про фактичну однополярність існуючого механізму. Перевага дискримінаційно віддається виробникам, тоді як правові засади захисту самого автора практично не еволюціонують. Якщо ж говорити про кінцевого користувача, то сформувалися тенденції до невиправданого утиску його інтересів.
2. Авторсько-правовий механізм захисту потребує внесення змін з урахуванням особливостей комп’ютерного програмного забезпечення. Проблема пов’язана із застосуванням виключно класичного підходу авторського права, який за аналогією використовується і до комп’ютерних програм, які охороняються як літературні твори. При цьому методі регулювання кардинальних змін, які могли б відбитися на ефективності правового регулювання, фактично не відбувається, а також не враховуються визначальні особливості програмного забезпечення, які досить суттєво відрізняють його від інших об’єктів права інтелектуальної власності. До таких особливостей можна віднести принципи створення та використання комп’ютерного програмного забезпечення, його структуризацію, методи його передачі та специфіку обігу. Неврахування цих елементів спричиняє виникнення різних форм порушення авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення, що не дозволяє визначити загальну природу несанкціонованого обігу програмного забезпечення.
3. На підставі порівняльного аналізу механізмів авторського і патентного права можна констатувати, що кожен з інститутів окремо не забезпечує надійного захисту програмного забезпечення, а лише дозволяє здійснити його захист у визначених межах.
Однією з основних проблем авторського права є те, що воно встановлює захист лише форми вираження об’єкта. Такий підхід є традиційним для авторсько-правового інституту на всіх рівнях — починаючи з механізму міжнародного захисту і закінчуючи окремими державами. На ринку програмних продуктів є комп’ютерне програмне забезпечення, яке не має своєї форми, або ж для нього форма вираження не є головним елементом, оскільки їх може бути декілька, при цьому ефективність таких програм чи їх функціональність жодним чином не залежать від такої непостійної форми.
Проблеми патентного захисту програмного забезпечення пов’язані з пошуком аналогів заявленого алгоритму, із встановленням юридичного механізму виявлення його прототипу, із вмінням описати формулу алгоритму, із визначенням його новизни, з наявністю класифікації алгоритмів подібно до міжнародної класифікації винаходів. При цьому патентне право могло б стати найбільш вдалим методом захисту для програм, які не володіють формальними ознаками, однак продовжують мати свою мету та функціональні особливості.
Тому поєднання авторського і патентного права, кожного у визначених межах, може створити багатогранну систему захисту комп’ютерного програмного забезпечення.
4. Необхідно переглянути строки захисту комп’ютерного програмного забезпечення з урахуванням особливостей його життєвого циклу. Встановлений для програмного забезпечення строк захисту 70 років нічим не обґрунтований. Строки морального старіння комп’ютерних програм — не перевищують 2–3 років, у зв’язку з цим використання їх з комп’ютерною технікою нового покоління у більшості випадків стає неможливим, що гальмує розвиток вільного ринку комп’ютерних технологій та створює умови для його монополізації.
5. Особливу увагу привертають договірні відносини в галузі комп’ютерних технологій, які визначають особливості створення, використання та розповсюдження комп’ютерного програмного забезпечення, та сформували нові типи ліцензійних угод. Кожен тип ліцензійних угод на програмне забезпечення впливає на модель використання, організаційну модель розробки (якість і технічні параметри програм), на структуру витрат на різних етапах життєвого циклу програм, і, як наслідок, на модель ринку програмного забезпечення в цілому. Вивчення кожного типу ліцензійних угод на програмне забезпечення може надати можливість врахувати специфіку всіх видів комп’ютерних програм та надасть можливість зміцнити цивілізовані відносин у сфері захисту авторських прав на програмне забезпечення.
Ще однією специфікою договірних відносин у галузі інформаційних технологій є значне поширення договорів приєднання, які складають одну з характерних рис правового регулювання ринку комп’ютерного програмного забезпечення. Договір вже не є результатом вільного обговорення сторонами його змісту, а замінюється на заздалегідь підготовлені стандартні договори (ліцензійні угоди), і у сторони, що їх розробила, є можливість нав’язувати вигідні тільки їй умови договору своєму контрагентові і, відповідно, перекладати на нього всі договірні ризики. Останній же, не маючи змоги обговорювати зміст договору, вимушений прийняти зазначені у ньому умови і виконувати взяті на себе зобов’язання. Договори приєднання за своєю природою належать до тих договірних конструкцій, правове регулювання яких ґрунтується не на захистові, а на їх обмеженні.
Питання класифікації цих договорів практично не знайшло відображення у сучасній юридичній літературі, проте визначеність його є необхідною підставою для нормального функціонування ринку інтелектуальної власності.
6. Вперше розглянуто особливості здійснення права на відтворення, розповсюдження та декомпілювання в залежності від обраного виду ліцензійних угод на програмне забезпечення. Умови ліцензійних угод пропрієтарного (закритого) програмного забезпечення відповідають вимогам Закону України „Про авторське право і суміжні права”. На відміну від пропрієтарного програмного забезпечення ліцензійні угоди Open Source Software надають користувачам не тільки право на відтворення необмеженої кількості примірників програми, але й на вільне їх розповсюдження, а також на вихідний текст програми з обов’язковим дотриманням умов ліцензій.
7. Нагальним питанням постала відмова від необхідності отримання добросовісними користувачами дозволу від власників авторських прав на розповсюдження інформації про програмне забезпечення, набутої такими користувачами в процесі використання цього програмного забезпечення, адже це обмежує їхні права добросовісних набувачів.
8. Обов’язковим є відкриття доступу до вихідного коду користувачам комп’ютерного програмного забезпечення. Крім того, варто законодавчо визначити максимальний строк для програмного забезпечення із закритим вихідним кодом (не більше п’яти років), після закінчення якого розробник зобов’язаний надати доступ до нього зацікавленим особам.
9. Давно назріло питання законодавчого визначення переробки комп’ютерного програмного забезпечення, створеного на основі вже існуючої програми, та надання йому статусу співавтора, а за певних умов і автора похідного програмного продукта.
10. Необхідно відмовитися від дискримінаційного принципу, за яким користувач фактично одноособово несе відповідальність за шкоду, завдану використанням програмного забезпечення. Цю відповідальність необхідно зробити солідарною з огляду на те, що часто така шкода спричиняється неналежним функціонуванням комп’ютерної програми, обумовленими її внутрішніми недоліками.
11. Актуальним є встановлення на законодавчому рівні критеріїв визначення пакета програм (функцій), які складають пакети „as is” (як є), оскільки на сьогодні розповсюдження комп’ютерного програмного забезпечення таким шляхом веде до монополізації ринку та порушення прав користувача.
12. Сформульовано два види ознак контрафактних примірників програмного забезпечення: зовнішні, які можна встановити при візуальному вивченні супровідної документації та носія інформації, та внутрішні, які встановлюються за допомогою проведення експертизи примірника програми.
13. У рамках неюрисдикційної форми захисту, у галузі інформаційних технологій запропоновано трирівневу систему правової охорони технічних засобів захисту. Перший рівень — це Закон України „Про авторське право і суміжні права”, що забезпечує загальну охорону. Технічні засоби прирівнюються до другого рівня охорони, в якому передбачено технічний захист творів (або контроль за доступом до твору). Третій рівень охорони, це рівень, що встановлює охорону безпосередньо технічних засобів: таким чином, твір охороняється як законом, так і технологією, і сама технологія, як така, охороняється законом.
14. Встановлено, що при використанні технічних засобів захисту недостатньо уваги приділяється питанню додержання рівноваги між правом автора або власника цих прав і можливістю законного здійснення виключень із авторського права, дотримання яких повинно поширюватися й на технічні засоби захисту, тому що вони, доповнюючи законну охорону по авторському праву, у ряді випадків здатні виходити за її межі.
15. У рамках юрисдикційної форми захисту необхідно констатувати, що автори і власники досить рідко вдаються до судового захисту своїх виключних прав на програмне забезпечення. Причинами цього є недосконалість законодавства, відсутність судової практики по даній категорії справ, а також відсутність досвіду боротьби з такими порушеннями в Україні.
Беручи до уваги результати роботи, необхідно зосередити увагу не на боротьбі з наслідками проблеми, а на вирішенні і подоланні їх першопричин. Це можна зробити лише шляхом зміни існуючої моделі регулювання правовідносин щодо комп’ютерного програмного забезпечення, враховуючи їх важливість для загального розвитку — розробки нових спеціалізованих нормативних актів, які у своїй предметній площині мали б виключно комп’ютерне програмне забезпечення. Потреба в такому відокремленому інституті права, зважаючи на величезну важливість комп’ютерних технологій для сучасного світу та одночасну неспроможність класичного підходу до врегулювання спеціальних правовідносин забезпечити надійний захист авторських прав та сталий розвиток галузі, стала вже нагальною. Основою згаданого інституту, як зазначалося в роботі, можуть стати принципи авторського права, пристосовані до специфіки об’єкта, що досліджувався, а також інститути патентного права та договірного права, зумовлені потребою регулювання окремих складових галузі.
Впровадження правового механізму, який враховуватиме особливості комп’ютерного програмного забезпечення та специфіку інформаційних технологій дасть можливість ліквідувати існуючі й потенційні втрати від неврегульованості ринку програмного забезпечення та сприятиме розвиткові внутрішнього та зовнішнього ринків комп’ютерних програм, забезпечить умови рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері захисту та розробки комп’ютерних технологій.
У той же час головним напрямком повинно стати покращення балансу при врахуванні інтересів всіх учасників ринку. Тільки шляхом революційних перетворень можливі такі зміни в галузі, які б не тільки сприяли її розвиткові, але й подолали найбільш важливі проблеми, надаючи доступ до надбань людської цивілізації, якими є комп’ютерні технології. Тоді стануть можливими загальний розвиток і входження до інформаційного суспільства максимальної кількості суб’єктів на всіх рівнях взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
2. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт від 24 липня 1971 року.
3. Директива Ради Європейського співтовариства про правову охорону комп’ютерних програм від 14 травня 1991 p. (91/250/ЄЕС).
4. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією від 20 грудня 1996 року.
5. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. № 3792–XII. (Із змінами, внесеними згідно із Законами: № 75/95–ВР від 28.02.1995. – ВВР. – 1995. – № 13. – Ст. 85; № 998–XIV від 16.07.1999. – ВВР. – 1999. – № 41. – Ст. 373; № 2627–III від 11.07.2001. – ВВР. – 2001. – № 43. – Ст. 214; № 850–IV від 22.05.2003. – ВВР. – 2003. – № 35. – Ст. 271; № 1294–IV від 20.11.2003. – ВВР. – 2004. – № 13. – Ст. 181).
6. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. № 3687–XII. (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1771–III від 01.06.2000. – ВВР. – 2000. – № 37. – Ст. 307; № 2188–III від 21.12.2000. – ВВР. – 2001. – № 8. – Ст. 37; № 2921–III від 10.01.2002. – ВВР. – 2002. – № 16. – Ст.114; № 34–IV від 04.07.2002. – ВВР. – 2002. – № 35. – Ст. 256; № 762–IV від 15.05.2003. – ВВР. – 2003. – № 30. – Ст. 247; № 850–IV від 22.05.2003).
7. Закон України “Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів” № 189/95–ВР від 31 травня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст.155. (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2627–III від 11.07.2001. ВВР. – 2001. – № 43. – Ст. 241.).
8. Закон України “Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право” № 2733–ІІІ від 20 вересня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 2. – Ст.16.
9. Закон України “Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами–членами” № 237/94–ВР від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
10. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі” 5 вересня 2001 р. № 797/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 13 верес. – С. 10.
11. Указ Президента України „Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. № 285/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 5 трав. – С. 14.
12. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування” від 30 січня 2002 р. № 85/2002 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 1 лют. – С. 2.
13. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням” від 15 травня 2002 р. № 247–р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 3 лип. – С. 3.
14. Ананьева Е.В. Интернет и вопросы авторского права // Современное право. – 2000. – № 5. – С. 10–17.
15. Англо-українсько-російський словник з інформатики, програмування, обчислювальної техніки / Укладач А.Б. Бартків, О.Я. Гринчишин, Я.Т. Гринчишин. – К.: Вища школа, 1995. – 445 с.
16. Андрощук Г. Патентна система США: еволюція та вплив на економіку // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 6. – С. 23–28.
17. Андрощук О.Г. Проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет // Проблеми науки. – 2002. – № 8. – С. 43–48.
18. Антоненко И.Н. Открытое программное обеспечение: шаг навстречу пользователю // Патенты и лицензии. – 2001. – № 9. – С. 20–26.
19. Аувяэрт Л.И., Мамиофа И.Э., Тамм М.М. Развитие в Советском Союзе идей правовой охраны программного обеспечения ЭВМ // Ученые записки Тартуского университета. – 1991. – № 923. – С. 179–196.
20. Афанасьева Ю. Новые информационные технологии: интеллектуальная собственность в Интернете // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 3. – С. 19–25.
21. Афріна Д. Інтернет змінить контури права на інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 66–68.
22. Ахтирська Н. Форми протидії розслідуванню злочинів, вчинених у сфері комп’ютерних технологій // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 60–64.
23. Банковский А.В. Коллизионные вопросы регулирования деликтных обязательств, осложненных иностранным элементом, в сфере Интернет // Право и политика. – 2001. – № 8. – С. 61–66.
24. Беляневич О.А. Питання недійсності умов договору приєднання // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 1. – С. 224–230.
25. Беляневич О.А. Договори приєднання // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 3. – С. 210–217.
26. Бенихлеф К., Желинас Ф. Международный опыт разрешения в цифровой среде конфликтов, связанных с авторским правом // Авторское право. Бюллетень UNESCO. Том XXXV. – 2001. – №4. – С. 3–19.
27. Берджер М. США выступают против японского законопроекта об охране авторских прав // Электроника. – 1984. – № 5. – С. 71–73.
28. Березанська В. Розробка проекту спеціального закону щодо охорони прав на комп’ютерні програми // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 6. – С. 6–9.
29. Бессонова А.П. Гражданско–правовая охрана программного обеспечения ЭВМ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. – М., 1990. – 19 с.
30. Благодір С. А. Охорона авторського і суміжніх прав в інформаційній мережі Інтернет // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 128–131.
31. Благонравин М. Программа прорыва в программном деле // Эксперт. – 2005. – № 39. – С. 26–29.
32. Близнец И., Леонтьев К. Основные положения договора ВОИС по авторскому праву // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 6. – С. 8–21.
33. Близнец И., Леонтьев К. Соотношение договорного и нормативно–правового регулирования в сфере интеллектуальной собственности // Ителлектуальная собственность. – 2003. – № 4. – С. 2–15.
34. Близнец И., Леонтьев К. Проблемы систематизации законодательства об интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 1. – С. 2–14.
35. Близнец И., Леонтьев К. Эволюция понимания интеллектуальной собственности на современном этапе // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – №10. – С. 2–15.
36. Бороухин А.Е. Компьютерные программы и базы данных как объекты гражданских прав. – Москва: Техинтер, 2003. – 195 с.
37. Бреус Н., Шкуринська Т. Патентоспроможність комп’ютерних програм: практика Європейського патентного відомства // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 1. – С. 25–31.
38. Брумштейн Ю. Особенности практического использования знака охраны авторских прав в области информационных технологий // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 8. – С. 20–34.
39. Вайшнурс А. Современность и перспективы правовой охраны баз данных в России, США и Европейском Союзе // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 11. – С. 5–20.
40. Варул П.А., Мамиофа И.Э. Проблемные вопросы разработки законодательства об ответственности за несанкционированное тиражирование и распространение программных средств вычислительной техники // Ученые записки Тартуского университета. – 1988. – № 801. – С. 69–80.
41. Ваянова О. Особливості суб’єктивного авторського права на комп’ютерні програми за законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 48–52.
42. Ваянова О. Поняття про сутність комп’ютерних програм як об’єкта авторського права // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 20–23.
43. Вехов В. Документы на машинном носителе // Законность. – 2004. – № 2. – С. 18–20.
44. Виталиев Г. Оценка программных средств // Интеллектуальная собственность. – 1996. – № 7–8. – С. 18–21.
45. Виталиев Г., Подшибихин Л. Черная повязка на глазу или о борьбе с пиратством в сфере программного обеспечения // Интеллектуальная собственность. – 1995. – № 3–4. – С. 18–23.
46. Власов А.А. Гражданско-правовые проблемы защиты интеллектуальной собственности в сети Интернет // Прокурорская и следственная практика. – 2001. – № 3.– С. 113–119.
47. Воропаев С. А. Защита авторских прав в сети Интернет // Вопросы гуманитарных наук. – 2004. – № 3. – С. 86–94.
48. Воропаев С. А. Правовая природа компьютерных программ и баз данных // Вопросы гуманитарных наук. – 2004. – № 3. – С. 95–103.
49. Гаврилов Э.П. Правовая охрана алгоритмов и программ для ЭВМ в СССР: современное состояние и перспективы // Вопросы изобретательства. – 1990. – № 1. – С. 8–12.
50. Гаврилов Э.П. Патентные договоры: Правовое регулирование // Патенты и лицензии. – 2003. – № 10. – С. 47–55.
51. Гельб А.Б., Мамиофа И.Э. Правовые проблемы охраны в СССР изобретений-алгоритмов, относящихся к программному управлению устройствами вычислительной техники и технологическими процессами // Ученые записки Тартуского университета. – 1989. – № 864. – С. 112–126.
52. Гельб А.Б. Защита программного обеспечения ЭВМ по нормам авторского права: возможности, эффективность, перспективы // Патентные проблемы вычислительной техники и кибернетики. – Ленинград: ЛНИВЦ АН СССР. – 1985. – 160 с. – С. 29–35.
53. Гельб А.Б. Современное состояние проблемы правовой защиты программного обеспечения ЭВМ. – 2-е изд. – Таллин. – 1983. – 176 с.
54. Головин С. Н., Андреев А.Г. Безопасность в киберпространстве, или России необходим Информационный кодекс // Закон и право. – 2003. – № 11. – С. 7–10.
55. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Проблеми боротьби із злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій: Навч. посібник / За заг. ред. док–ра юрид. наук, професора Р.А. Калюжного. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2002. – 292 с.
56. Голубев В.О., Головин А.Ю. Проблемы расследования преступлений в сфере использования компьютерных технологий // Держава та регіони. Серія Право. – 2002. – № 1. – С. 104–109.
57. Голубєв В. Деякі особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні комп’ютерних злочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 107–111.
58. Горелов М.В. Электронные доказательства в гражданском и арбитражном процессе // Закон и право. – 2004. – № 10. – С. 61–62.
59. Готцен Ф. Международная правовая охрана нетворческих баз данных // Авторское право. Бюллетень UNESCO. – Т. XXXV. – 2001. – № 2. – С. 86–97.
60. Готье П.–И. «Цифровые колонны» авторского права // Бюллетень по авторскому праву. – 1999. – Т. XXXII. – № 3. – С. 47–56.
61. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп.: В 2 т. – Т.1. – М.: Международные отношения, 2004.
62. Гражданское право: Учебник. Т. 1 / Отв. ред. Е.А. Суханов. – Москва: БЕК, 1998. – 816 с.
63. Гришко С. Патентование программного обеспечения // Юридическая практика. – 2004. – № 21. – С. 10–12.
64. Громова М. Правовая характеристика программного обеспечения как объекта интеллектуальной собственности. Ростов: “Дом Книги”, 2001. – 92 с.
65. Грязин И.Н. Информационно-компьютерное право: отрасль права или отрасль законодательства? // Ученые записки Тартуского университета. – 1989. – № 864. – С. 5–24.
66. Гуде С.В., Горбаченко С.М., Прохоров А.Ю. Internet в преступной сфере. Уголовно-правовая характеристика // Юристъ-правоведъ. – 2002. – № 1. – С. 54–55.
67. Гульбин Ю. Охраняем ли Интернет // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 9. – С. 26–34.
68. Гульбин Ю. Особенности исключительных прав на объекты интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права – 2003. – № 3. – С. 20–25.
69. Гульбин Ю.Т. Дополнительные (субсидиарные) способы охраны программного обеспечения ЭВМ // Юридический мир. – 2002. – № 3. – С. 22–25.
70. Гуцалюк М. Протидія правопорушенням у мережі Інтернет // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 98–101.
71. Данилина Е.А., Карпова А.В. Программы для ЭВМ: проблемы терминологии и охраны // Патенты и лицензии. – 2002. – № 6. – С. 30–35.
72. Дашян М. Обзор Конвенции Совета Европы о киберпреступности // Современное право. – 2002. – № 11. – С. 20–24.
73. Дашян М.С. О некоторых аспектах правового регулирования отношений в сети Интернет в Канаде // Современное право. – 2003. – № 8. – С. 19–21.
74. Дворянкин О., Лукин Е. Когда и чем закончится борьба с контрафактной продукцией в России? // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 9. – С. 12–18.
75. Денисова Р. Інтернет і авторське право: актуальні проблеми правового регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2. – С. 94–101.
76. Дзіс С.А. Проблеми авторського права в сфері новітніх комп’ютерних технологій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 16 с.
77. Диктатура копирайта // Internet UA. – 2004. – № 6. – С. 18–21.
78. Дмитришин В., Бережанська В. Від Концепції до Договору // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 6. – С. 8–16.
79. Дмитришин В. Реалізація державної політики у сфері легалізації комп’ютерних програм // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 6. – С. 3–5.
80. Дмитрішин В. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 10. – С. 16–19.
81. Дроб’язко Р. Інтеграція України до Європейського Союзу в галузі авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 6–7. – С. 21–24.
82. Дручок Г., Гавриленко О. Правова охорона комп’ютерних програм у США // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 12. – С. 40–42.
83. Дюсолье С., Пулье И., Бюйден М. Авторское право и доступ к информации в цифровой среде // Авторское право. Бюллетень UNESCO. – Т. XXXV. – 2001. – № 2. – С. 38–75.
84. Емельянов С.Л., Яковлев И.А. Некоторые аспекты компьютерного пиратства и борьбы с ним // Бизнес и безопасность. – 2005. – № 3. – С. 45–46.
85. Еременко В.И. Изменения и дополнения к Закону о правовой охране программ для ЭВМ и баз данных // Адвокат. – 2003. – № 10. – С. 26–30.
86. Еременко В.И. Развитие законодательства об интеллектуальной собственности Российской Федерации // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 37–54.
87. Ершов Ю.Л. О некоторых особенностях конструкции договора присоединения в российском гражданском праве // Журнал российского права . – 2003. – № 1. – С. 48–51.
88. Ефремкина О. Электронная подпись: основные термины и понятия // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 71–72.
89. Жилінкова І. Правове регулювання Інтернет-відносин // Право України. – 2003. – № 5. – С. 124–128.
90. Жуванов Д., Стогній Є. Яку форму правової охорони обрати для комп’ютерної програми. // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 9. – С. 37–41.
91. Жуков В.И. Вопросы правовой охраны программного обеспечения ЭВМ // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 11. – С. 21–26.
92. Жуков В.И. Исходные посылки становления охраноспособности программных средств ЭВТ // Ученые записки Тартуского университета. – 1988. – № 801. – С. 29–39.
93. Жуков В.И. Методология подхода к объектам информатики как к объектам гражданского правоотношения // Ученые записки Тартуского университета. – 1989. – № 864. – С. 127–137.
94. Жуков В. И. Программные средства для ЭВМ. Проблемы правовой охраны // Вопросы изобретательства. – 1988. – № 11. – С. 18–22.
95. Жуков В. Захист комп’ютерних програм: стара проблема, що очікує зовсім нового вирішення // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 7. – С. 20–26.
96. Завидов Б. Концептуальные правовые основы борьбы с преступными нарушениями авторских, смежных, изобретательских и патентных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 2. – С. 17–21.
97. Заева А.С. Почему в России так много пиратов? // Патенты и лицензии. – 2003. – № 10. – С. 41–44.
98. Заева А. Вопросы правового регулирования создания и охраны баз данных // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 11. – С. 14–22.
99. Зарянов Н. Системы депонирования и регистрации произведения как инструмент защиты авторских прав в Интернете // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 2. – С. 29–32.
100. Зинченко А. Скрытый потенциал открытых технологий // Компаньон. – 2005. – № 42. – С. 44–48.
101. Зуев А. Мясникова Л. Электронный рынок и «новая экономика» // Вопросы экономики. – 2004. – № 2. – С. 55–71.
102. Зятицкий С., Терлецкий В., Леонтьев К. Авторское право в Интернете: три стадии одного процесса // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 8. – С. 5–11.
103. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О.Д.Святоцького. – У 2 т.: Т. 1. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Д.Святоцького, В.С. Дроб’язка. – Уклад.: В.С. Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. – 356 с.
104. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика. — Наук.-практ. вид.: У 4 т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. — Т. 2: Авторське право і суміжні права / С.О. Довгий, B.C. Дроб’язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. Г.І. Миронюка, B.C. Дроб’язка. — К.: Ін Юре, 1999. – 492 с.
105. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4 т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. – Т.1: Право интеллектуальной собственности / С.А. Довгий, В.С. Дробязко, В.А. Жаров и др.; Под ред. В.М. Литвина, С.А. Довгого. – К.: Iн Юре, 1999. – 492 с.
106. Ильин В. Копирайт и копилефт // Свободная мысль – XXI. – 2005. – № 5. – С. 128–140.
107. Калятин В.О. Право на использование произведения в электронной форме // Патенты и лицензии. – 2000. – № 9. – С. 9–20.
108. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права): Учебник для вузов. – М.: Изд–во НОРМА, 2000. – 480 с.
109. Калятин В.О. Правовые вопросы организации сети Итнернет // Юридический мир. – 2001. – № 3. – С. 19–27.
110. Калятин В.О. Особенности использования объектов исключительных прав в Интернете // Юридический мир. – 2000. – № 11. – С. 38–45.
111. Карелина М.М. Судебная защита прав авторов программ для ЭВМ и баз даннях. Защита прав создателей и пользователей программ для ЭВМ и баз данных: комментарий законодательства. – Москва: Издательская группа, 1996. – 290 с.
112. Карпов Н., Вертуэаев М. К вопросу о борьбе с компьютерными преступлениями в Украине // Закон и жизнь. – 2004. – № 7. – С. 29–32.
113. Керевер А. Новое в развитии французского законодательства об авторском праве с учетом цифровых технологий // Авторское право. Бюллетень UNESCO. – Т. XXXV. – 2001. – № 4. – С. 40–45.
114. Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Юрид. лит., 1991.
115. Коноваленко В.В. Как заработать деньги на разработке и продаже программного обеспечения . – Харьков: Консум, 1999 . – 144 с.
116. Коноваленко В. Учет прав на изделия декоративно-прикладного искусства // Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2005. – № 21. – С. 67–72.
117. Коноваленко В. Срок по программе. Как избежать уголовной ответственности за использование нелицензионного программного обеспечения // Бизнес. – 2003. – № 29. – С. 99–100.
118. Коровин Д.В. Правовые аспекты деятельности Интернета // США. Канада. – 2001. – № 8. – С. 93–100.
119. Кравченко В. Симонова А. Директива ЕС об авторских правах в Интернете // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 5. – С. 14–17.
120. Красовська А., Бернадська І. Сучасні тенденції економічного розвитку і охорона прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2–3. – С. 27–29.
121. Крат В. Договір приєднання: реалії та перспективи // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 50.
122. Кричевец А. Экспертиза компьютерных програм как форма защиты авторских прав // Компьютеры + программы. – 1996. – № 1. – С. 72–73.
123. Крыжановская АЛ. Использование программ для ЭВМ — деятельность, создающая повышенную опасность для окружающих // Журнал российского права. – 2004. – № 6.– С. 78–87.
124. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада // Избранные труды. – М.: Статут, 1997.
125. Кушакова Н. Законодавче регулювання Інтернету в Україні: проблемні питання й перспективи розвитку // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 32–33.
126. Кушнер Л. Правовое регулирование авторских прав при создании web–сайта по законодательству Республики Беларусь // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 3. – С. 18–26.
127. Лабзин М. О соотношении промышленного образца и произведения // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 1.– С. 42–45.
128. Лазуренко Ю.В. Правова охорона інтелектуальної власності в цифровій мережі Інтернет // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 196–204.
129. Ландик В. Доцільність і можливість охорони комп’ютерних програм нормами патентного права // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 12–16.
130. Ландик В. Можливості патентно-правової охорони винаходів, здійснюваних за допомогою комп’ютерних програм // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 11 – С. 15–20.
131. Лебедева Н.Н. Что такое Интернет? // Юрист. – 2003. – № 10. – С. 57–62.
132. Левина Е.В., Тамм М.М. Общие и частные понятия правового статуса и правового режима // Ученые записки Тартуского университета. – 1988. – № 801. – С. 122–134.
133. Левински С.Ф. Информация об управлении правами и технические меры зашиты в странах ЕС // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 12. – С. 25–33.
134. Леонтьев К. Проблемы реализации авторских и смежных прав в условиях технологического развития. Коллективное управление авторскими и смежными правами в Интернете // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 2. – С. 17–23.
135. Липник Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр. М.А. Федотова. – М., 2002.
136. Личунь Чж. Правовое регулирование авторских прав и законодательные акты в Интернете в Китае // Вопросы гуманитарных наук. – 2004. – № 3. – С. 112–113.
137. Ловушки авторского права // Юрист вуза. – 2005. – № 4. – С. 88–90.
138. Луцик В. Укладення договорів в мережі Internet // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Зб. наук. праць за матер. Міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” – 2002. – № 1. – С. 97–98.
139. Майстренко О. Інтернет: законодавче регулювання // Право України. – 2002. – № 4. – С. 139–140.
140. Максимова Н. Інтернет у законодавчому полі України // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 12. – С. 29–31.
141. Мамиофа И.Э. Право и программирование // Ученые записки Тартуского университета. – 1988. – № 801. – С. 5–16.
142. Мельник О. Авторське бачення перспектив розвитку охорони майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності // Підприємництво, господарство i право. – 2003. – № 4. – C. 57–60.
143. Мельников В. Охрана интеллектуальной собственности за рубежом: достигнутый уровень и тенденции развития // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 10. – С. 65–78.
144. Мельников В. Правовые проблемы защиты авторских прав, обусловленные развитием цифровых технологий // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 4. – С. 57–64.
145. Мельников М. Аналіз світового досвіду боротьби з піратством в авторському праві та суміжних правах // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 6. – С. 16–23.
146. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права та суміжних прав: погляд на проблему // Право України. – 2003. – № 4. – С. 72–75.
147. Мельников Ю., Теренин А. Рекомендации по доказательству факта пиратского использования программного продукта // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 8. – С. 56–59.
148. Менжега М.М. Особенности установления личности подозреваемых при расследовании факта создания вредоносных программ для ЭВМ // Следователь. – 2004. – № 1. – С. 37–39.
149. Менжега М. О создании, использовании и распространении вредоносных программ для ЭВМ // Закон и право. – 2004. – № 10. – С. 55–57.
150. Менжега М. Особенности установления личности хакера // Закон и право. – 2004. – № 8. – С. 62–64.
151. Мережко А. Международное частное право в киберпространстве // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 35–38.
152. Мерзликина Р. Становление и развитие авторского права в России (некоторые теоретические и практические проблемы) // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2005. – № 6. – С. 24–36.
153. Мерзликина Р. Проблемы правового регулирования отношений, возникающих при приобретении исключительного права на результат интеллектуальной деятельности // Инт