Проценти у грошових зобов\'язаннях (цивілістичні аспекти)

Краткое описание

Зміст:
Список нових термінів……………………………………………………………….3
Вступ............................……………………………………………………………......4
Розділ 1. Загальна характеристика процентів у грошових цивільно-правових зобов'язаннях………………………….……………………………….15
1.1. Історичний розвиток правового регулювання процентів у грошових зобов'язаннях………………………………………………………………………..15
1.2. Характеристика чинного цивільного законодавства та наукової думки цивілістів щодо процентів………….………………………………………………29
Висновки до першого розділу……………………………………………………...44
Розділ 2. Сплата процентів при правомірному користуванні грошовими коштами…………………………………………………………………………….46
2.1. Роль процентів у грошових зобов'язаннях……………………………………46
2.2. Проценти як плата у грошових зобов'язаннях………………………………..62
2.3. Проценти за користування чужими грошовими коштами…………………..75
Висновки до другого розділу…………………………………………………..…104
Розділ 3. Стягнення процентів за порушення грошових зобов'язань…….107
3.1. Стягнення процентів як міра цивільно-правової відповідальності...……...107
3.2. Розмір процентів за порушення грошових зобов'язань…………...…….…128
Висновки до третього розділу……………………………………………….……151
Розділ 4. Визначення місця процентів серед схожих правових категорій..155
4.1. Співвідношення категорій: способи захисту цивільних прав, правові наслідки порушення зобов'язання, міри відповідальності ……………………..155
4.2. Винятки стягнення процентів як відшкодування збитків та як неустойки…………………………………………………………………………..173
Висновки до четвертого розділу……………………………………………….…194
Висновки…………………………………………………………………………..197
Список використаних джерел 206

Вступ
Актуальність теми дослідження. Одним із принципів ринкових відносин є платність цих відносин, зокрема, відносин, єдиним об'єктом яких є гроші. У Цивільному кодексі УРСР 1963 року проценти були присутні у грошових зобов'язаннях як виняток. Новелою Цивільного кодексу України 2003 року (далі – ЦК) є те, що проценти, як правило, присутні у грошових зобов'язаннях , та винятком є їх безпроцентність. Законні проценти за позику встановлені у розмірі облікової ставки Національного банку України (НБУ), що є орієнтиром ціни на гроші. Таким чином законодавчо закріплено зв'язок процентів із специфічним об’єктом цивільного права – грошима. Однак ці новели у ракурсі зв'язку процентів із грошима повною мірою у цивілістиці розглянуті не були.
Злісним порушенням майнових прав учасників цивільного обороту сьогодення є прострочення виконання грошових зобов'язань із метою користування чужими коштами. Це зумовлено гострою проблемою потреби вільних коштів у зв’язку з розвитком підприємницької діяльності, інфляційним процесом, високою платою за банківські кредити, недосконалістю чинного законодавства. Притягати непорядного контрагента до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування не отриманих доходів мало сенсу, оскільки кредиторові дуже важко довести їхній розмір. Найбільш ефективним заходом для вирішення цієї проблеми є встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами, які, з економічної точки зору, будуть платою за користування специфічним товаром – грішми, оскільки гроші повинні робити гроші. Однак, у зв'язку з новелами у цивільному законодавстві, виникає необхідність ґрунтовно дослідити правову природу процентів, підставою стягнення яких є правопорушення. Оцінюючи актуальність теми, обраної для дисертаційного дослідження, насамперед, слід зазначити, що застосування процентів у грошових зобов'язаннях відображує загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в останнє десятиліття. Ця тенденція зумовлена тим, що той, хто неправомірно володіє чужими грошовими коштами, зобов'язаний платити проценти тому, хто має право вимоги на них, доки ці грошові кошти не будуть повернуті.
Актуальність та необхідність наукового дослідження поставлених у дисертації проблем визначається такими факторами:
1. Правові норми чинного Цивільного кодексу, що регулюють процентні відносини, непослідовні, суперечливі та недосконалі. Так, стаття 536 ЦК “Проценти”, що встановлює обов'язок сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, розміщена у главі 48 “Виконання зобов'язання”, та, здавалося б, визначає проценти як плату за надані гроші, проте ст.ст. 692, 693, 694, 1214 ЦК посилаються на ст. 536 ЦК при порушенні як грошових, так і не грошових зобов'язань, що не має сенсу, оскільки ст. 536 ЦК не встановлює розмір процентів за користування чужими коштами. При порушенні позикових грошових відносин є посилання до ст. 625 ЦК, однак не визначено, чи можна ці 3% застосовувати за користування чужими грошовими коштами, як співвідносяться ці 3% із процентами за надану позику. Можливо, платою за користування чужими грошовими коштами будуть законні проценти за надану позику (ст. 1048 ЦК), але це буде суперечити тому, що позикові кошти надаються позичальникові у власність та не є для нього “чужими”. У ст. 1048 ЦК установлено, якщо позичальнику передані речі, визначені родовими ознаками, то договір позики вважається безпроцентним; усупереч цьому ст. 1050 ЦК установлює, що при порушенні такої позики неустойка стягується незалежно від сплати процентів за позику.
2. У зв'язку з поширенням застосування процентів у грошових зобов'язаннях у практичній діяльності юристів виникає багато питань, пов'язаних із визначенням їх правової природи, також відсутні необхідні роз'яснення вищих судових органів.
3. У науковій полеміці щодо процентів за користування чужими грошима відсутня одностайність. Економічна точка зору на проценти як плату за користування чужими грошима мала вагомий вплив і на законодавця, і на деяких фахівців цивільного права. Інші цивілісти, враховуючи правоохоронний характер цих відносин, визначають проценти за користування чужими грошима або неустойкою, або відшкодуванням збитків, або особливою мірою цивільно-правової відповідальності.
4. У цивільно-правовій науці України не проводилося на рівні дисертації або монографії комплексного дослідження процентів у грошових зобов'язаннях, розглядалися лише окремі аспекти процентів у грошових зобов'язаннях, зокрема, відмежування процентів від неустойки та визначення процентів як особливої міри відповідальності (О.А. Печений, О.О. Отраднова, О.В. Кривенда), значення вини у відносинах відповідальності за порушення грошового зобов'язання (А.Л. Ткачук), стягнення процентів при безпідставному збагаченні (І. Берестова), визначення процентів при простроченні грошового зобов'язання як збитків (С.М. Лепех).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 рр. за темою “Традиція приватного права в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний системний аналіз теоретичних та практичних проблем щодо правової природи процентів у цивільному праві, обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання процентів як зростання суми позикових грошових зобов'язань та як правових наслідків порушення грошових зобов'язань, надання науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо регулювання процентів у цивільному праві.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов'язані із застосуванням процентів у грошових зобов'язаннях, система чинних в Україні нормативних актів, законодавство інших країн, що застосовують проценти у грошових зобов'язаннях, порядок і підстави їх застосування, загальнотеоретичні аспекти процентних відносин у вітчизняних і зарубіжних наукових джерелах, судова практика розгляду спорів у зв'язку із стягненням процентів у грошових зобов'язаннях.
Предметом дисертаційного дослідження є цивільно-правова природа процентів у грошових зобов'язаннях.
У відповідності до мети, об'єкта і предмета дисертаційного дослідження увагу зосереджено на виконанні таких основних задач:
- здійснити комплексне дослідження основних проблем застосування процентів у цивільно-правових відносинах та позицій цивілістів;
- дослідити цивілістичну природу процентів при правомірному користуванні грошовими коштами та при неправомірному користуванні чужими грошовими коштами; надати їм наукове визначення; відмежувати проценти від схожих юридичних категорій;
- проаналізувати чинне цивільне законодавство України щодо процентів із метою тлумачення, усунення протиріч, виявити загальні тенденції правового регулювання процентів у законодавстві інших країн для врахування досягнень у цій сфері;
- зробити загальні висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства України у сфері застосування процентів у грошових зобов'язаннях.
Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток положень про проценти. Особливості їх правового регулювання розглядаються у взаємозв'язку з історичними умовами, в яких вони існували. Застосування методу системного аналізу дозволило визначити місце і роль процентів серед інших правових наслідків порушення зобов'язань. Шляхом аналізу і синтезу досліджувалися теоретичні і фактичні положення правових наслідків порушення зобов'язань. Метод логічного аналізу застосовувався для логічного обґрунтування висновків, для послідовного дослідження процентів, спочатку розглядання ролі процентів при правомірному користуванні грошовими коштами, потім – неправомірному. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалися міжнародні принципи цивільно-правової відповідальності, банківське законодавство зарубіжних країн щодо процентів, що дозволило сформулювати пропозиції щодо запозичення окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм. Одним з основних принципів застосувався принцип усебічності дослідження процентів, проценти розглядалися у взаємозв'язку з кредитними правовідносинами, відносинами права власності на грошові кошти, тому для того, щоб надати визначення чужим грошовим коштам, спочатку з'ясовуються відносини права власності на грошові кошти; для того, щоб надати визначення процентам, спочатку надається визначення кредиту. До загальнонаукових принципів належить використаний у дисертації принцип історизму при розгляданні процентів в аспекті їхнього минулого становлення та розвитку. Вагоме значення у роботі має загальнонауковий принцип комплексності у дослідженні процентів, тобто вивчення інституту процентів із позиції господарського, податкового права тощо, та з позицій інших суспільних наук – історії, філософії, економіки.
Науково-теоретичною основою дослідження проблем процентів стали праці відомих учених минулого та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили українські та російські цивілісти: В.В. Вітрянський, який є автором підрозділу “Проценти за грошовим зобов'язанням” у книзі “Договірне право” ч. 1 та ряду інших статей на цю тему; В.А. Хохлов, який є автором статті “Відповідальність за користування чужими грошовими коштами”; окремі сторони зазначеної проблеми процентів досліджували І.А. Безклубий, І.С. Канзафарова, О.В. Кривенда, С.М. Лепех, А. Мичка, Л. Новосьолова, В.А. Олейник, О.О. Отраднова, О.П. Печений, Ю. Попов, В. Примак, М.М. Сибильов, Є.О. Суханов, А.Л. Ткачук, В. Уланова та ін.; а також науковці західних країн В.Р. Ансон, І. Брайнт, К. Гавальда, Ф. Груа, Х. Кетц, Ф. Лорман, А. Сміт, Ж. Стуфле, Ф. Форд, К. Цвагерт, К. Шмидт.
Емпіричною базою дослідження є нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, матеріали судової практики розгляду та вирішення спорів, що виникають при порушенні грошових зобов'язань, узагальнення судової практики розгляду цієї категорії справ, здійснені Вищим господарським судом України, а також матеріали практики укладення грошових зобов'язань на Миколаївщині.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській науці цивільного права здійснено всебічне і комплексне дослідження важливої проблеми застосування процентів. За його результатами одержані такі науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
1. Уперше розкрито специфічність юридичної категорії “проценти” внаслідок зв'язку зі специфічним об'єктом цивільного права – грошима. Проценти можуть стягуватися за володіння тільки грошовими коштами, а не будь-яким іншим чужим майном. Нерозривний зв'язок процентів із грошовими коштами міститься, у свою чергу, у такому: 1) у встановленні процентів залежно від облікової ставки Національного банку України (НБУ), що є орієнтиром ціни на гроші; 2) у встановленні законних процентів як зростання боргу за договором грошової позики та законних процентів як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, за володіння чужими грошовими коштами; 3) у стягненні процентів із боржника незалежно від існування у нього можливості виконати грошове зобов'язання; 4) у підрахуванні процентів тільки у грошових коштах. Новим є висновок, що категорія, яка підраховується шляхом визначення сотих частин вартості негрошових об'єктів цивільного права без врахування зростання вартості за рік, не є юридичною, доцільно її називати “відсотками” та не поширювати на неї законодавство щодо процентів, доводиться теза про нетотожність категорії процентів із категорією відсотків. Відсотки відіграють службову роль при підрахуванні таких юридичних категорій, як пеня, орендна плата тощо.
2. По-новому з’ясована цивільно-правова сутність процентів у грошових зобов'язаннях, які, при правомірності надання позики, розглядаються як зростання грошового боргу (пропонується їм надати назву – проценти-зростання). При порушенні грошового зобов'язання проценти розглядаються у двох аспектах: 1) стягнення процентів-зростання розглядається як виконання зобов'язання у натурі, 2) стягнення процентів, що спеціально встановлені на випадок порушення грошового зобов'язання (пропонується їм надати назву – проценти-лихва), розглядається як самостійна міра відповідальності, або, у виняткових випадках, якщо про це зазначено у законі або договорі, як відшкодування збитків, або як неустойка.
3. Запропоноване авторське визначення поняття “процентів-зростання” у грошових зобов'язаннях як показника об'єктивної економічної властивості грошей приростати при комерційному використанні за один рік, на яку має вплив облікова ставка Національного банку України як орієнтир ціни на гроші. Якщо строк комерційного використання грошових коштів не рівний одному року, то зростання суми пропорційно змінюється. Наукову новизну має твердження, що проценти-зростання, як умова правомірного отримання позикової суми у власність, – це складова частина плати за надану позику, що разом з основною сумою позики складає суму загального боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики. При порушенні цього зобов'язання воно не припиняється, а пролонгується, і тоді стягнення цих процентів є виконанням зобов'язання у натурі.
4. Набуло подальшого розвитку положення, що чужі грошові кошти – це ті, якими боржник володіє неправомірно, внаслідок правопорушення, на які настало право вимоги іншої особи (прострочена кредиторська заборгованість).
5. Уперше у вітчизняній науці юридично обґрунтовано, що стягнення спеціально встановлених на випадок порушення грошового зобов'язання процентів-лихви є застосуванням особливої міри цивільно-правової відповідальності – це є негативний правовий наслідок порушення грошового зобов'язання, коли за допомогою державного примусу боржник карається додатковими безкомпенсаційними грошовими стягненнями на користь кредитора без урахування можливостей боржника виконати це зобов'язання, прибутків від використання грошових коштів та збитків кредитора.
6. З нових позицій здійснено відмежування процентів-лихви як особливої міри цивільно-правової відповідальності, що віддзеркалює зростання грошових коштів унаслідок комерційного використання, від неустойки, що віддзеркалює ступінь порушених інтересів кредитора. При стягненні неустойки її розмір іноді визначається у процентах річних для вирівнювання розміру відповідальності контрагентів у договорі, тому застосування процентів річних є запозиченим технічним прийомом для визначення розміру неустойки у таких виняткових випадках: 1) якщо проценти застосовуються при порушенні не грошових зобов'язань; 2) якщо у законі або договорі визначено, що розмір пені співвідноситься з обліковою ставкою НБУ.
7. Має новизну твердження, що у разі порушення грошового зобов'язання сплату процентів можливо розглядати як відшкодування збитків у таких виняткових випадках: 1) якщо кредитор доказує, що він був вимушений отримати кредит у третьої особи внаслідок порушення грошового зобов'язання боржником; 2) якщо у договорі визначено, що проценти є заздалегідь оціненими збитками.
8. По-новому висвітлено, що стягнення процентів за володіння безпідставно одержаними чи збереженими чужими грошовими коштами (ч. 2 ст. 1214 ЦК) є мірою цивільно-правової відповідальності, оскільки ці проценти є додатковими безеквівалентними обтяженнями набувача, який із часу, коли дізнався, або міг би дізнатися про безпідставне одержання грошей, продовжував володіти ними. Умовою стягнення процентів річних із безпідставно одержаних чи збережених грошей є право вимоги потерпілого на ці кошти (яке не завжди ґрунтується на правопорушенні) та продовження притримування грошових коштів набувачем у разі, якщо він знає, або може знати про володіння цими грошовими коштами без достатньої правової підстави.
9. Набули подальшого розвитку положення, що правовими наслідками порушення зобов'язання є міри відповідальності за порушення зобов'язання (наприклад, відшкодування збитків, сплата процентів-лихви за користування чужими грошовими коштами), а також інші негативні для правопорушника наслідки, позбавлення правопорушника суб'єктивних цивільних прав (наприклад, припинення або зміна умов зобов'язання), встановлені договором або законом, які не є мірами відповідальності, застосовуються незалежно від вини порушника зобов'язання та є заходами, спрямованими тільки на припинення неправомірних дій або бездіяльності, на забезпечення існуючого обов'язку, його зміни або припинення, тобто не містять нових додаткових безеквівалентних обов'язків.
10. Набула додаткового розвитку теза про те, що способи захисту цивільних прав та інтересів є правовими наслідками порушення зобов'язання (наприклад, сплата процентів-лихви) та організаційно-превентивними заходами, які не пов'язані з їх порушенням (визнання права, оспорювання права).
Пропонуються заходи з удосконалення норм українського Цивільного кодексу у сфері застосування процентів, зокрема:
1) удосконалюється черговість платежів у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання (ст. 534);
2) установлюється норма-дефініція щодо процентів, що закріплює презумпцію платності грошових зобов'язань (ст. 536);
3) визначається розмір законних процентів за володіння чужими грошовими коштами у разі правопорушення та його обмеження, співвідношення процентів зі збитками (ст. 625 );
4) відмежовуються міри відповідальності за порушення процентного та безпроцентного договору позики грошових коштів (ст. 1050) та ін.
Практичне значення отриманих результатів визначається: 1) у законотворчій діяльності – вони створюють теоретичну основу для вдосконалення законодавства; 2) у науково-дослідницькій діяльності – вони мають дискусійний характер із метою постановки питань і можуть бути застосовані для подальшого розвитку вчення щодо процентів як правових наслідків порушення цивільно-правових зобов'язань; 3) у навчальному процесі – вони можуть бути корисними при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, а також при проведенні лекцій з курсу цивільного права; 4) у практичній діяльності – вони містять науково-практичні рекомендації, тлумачення норм права та можуть бути корисними у практичній діяльності суб'єктів договірних відносин, у діяльності судових органів при розгляданні спорів, пов'язаних із застосуванням процентів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена та обговорена на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Її головні ідеї, окремі висновки, теоретичні положення, аргументація та науково-практичні рекомендації були апробовані у процесі читання лекцій та проведення практичних занять із студентами Миколаївського державного університету, оприлюднені на науково-практичній конференції 2002 р. МННЦ ОНУ ім. Мечникова І.І. та надруковані у збірнику наукових праць.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені у семі наукових статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:
Удосконалення формули закону щодо неустойки. // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2003. – № 21. – С. 334 – 337.
Кредит як власність позичальника // Право України. – 2004. – № 10. – С. 88 – 91.
Сплата (передача) неустойки і виконання зобов'язання // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2003. – № 22. – С. 348 – 354.
Гіпотеза визначення природи процентів річних із позиції безпідставного збагачення // Держава і право: Зб. наук. праць –Київ, 2004. – № 25. – С. 298 – 302.
Юридичні умови застосування неустойки, процентів як мір цивільно-правової відповідальності // Вісник господарського судочинства. – 2004. –№ 3. – С. 217 – 219.
Неустойка та проценти: проблеми відмежування // Держава і право: Зб. наук. праць – Київ, 2004. – № 23. – С. 314 – 321.
Безпроцентна позика // Вісник господарського судочинства. – 2004. –№ 4. – С. 169 – 172.
Обсяг і структура дисертації визначаються значенням та змістом наукової проблеми і спрямовані на досягнення поставлених завдань. Структура дисертації відображає мету і завдання дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, що мають 9 підрозділів, висновків до кожного розділу.
До тексту додано список використаних джерел на 17 сторінках (224 найменування). Обсяг тексту дисертації (без списку літератури) становить 205 сторінок.

Список литературы

Висновки
Проценти у грошових зобов'язаннях є показником зростання суми позикового грошового боргу за рік унаслідок комерційного використання грошових коштів з урахуванням облікової ставки Національного банку України як орієнтира ціни на гроші. Якщо строк комерційного використання грошових коштів не рівний року, то зростання суми пропорційно змінюється. Проценти є специфічною категорією цивільного права внаслідок зв'язку зі специфічним об'єктом цивільного права – грошима. Цей зв'язок міститься у такому: 1) у встановленні процентів залежно від облікової ставки НБУ, що є орієнтиром ціни на гроші, тому і проценти набувають ознак показника росту грошових коштів внаслідок комерційного використання; 2) у встановленні законних процентів як зростання боргу за договором грошової позики та законних процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання; 3) у стягненні процентів із боржника незалежно від існування у нього можливості виконати грошове зобов'язання, незалежно від отримання ним прибутку від використання грошей та незалежно від існування збитків у кредитора, тобто за об'єктивною економічною властивістю грошей приростати.
За результатами проведеного комплексного дослідження проблем цивілістичних аспектів процентів у грошових зобов'язаннях можна зробити такі висновки:
• Застосування процентів у грошових зобов'язаннях має такі основні історичні етапи: 1. Період незалежності зростання процентів від виробництва у рабовласницькому й феодальному суспільстві. 2. Період формування комерційних процентів за часів становлення капіталізму. 3. Період заборони процентів за радянських часів, за винятком процентів за деякі фінансові кредитні операції. 4. Період зняття обмежень щодо розміру процентів для банківських установ у перші роки перебудови. 5. Період вільного формування банківських та комерційних процентів у сучасний період становлення ринкових відносин.
• У зарубіжних країнах проценти встановлюються у договорі як плата за користування грошовими коштами, і у окремих випадках, як виняток, стягуються, якщо є певне прострочення боржником виконання грошових платіжних зобов'язань або прострочення продавцем поставки товару. У цих випадках розмір процентів установлюється судом або обмежується законом.
• На підставі проведеного аналізу еволюції процентних відносин в основних правопорядках минулого й сучасності узагальнюємо, що законодавче відновлення економічної сутності процентів як зростання позикової грошової маси внаслідок комерційного використання сприяє розвиткові ринкових відносин та досконалості законодавства. Враховуючи, що правові норми щодо процентів є новелами, законодавство щодо правової природи процентів недосконале, відсутня певною мірою правозастосовна практика, відсутня одностайність правознавців у визначенні цього питання, відсутні необхідні роз'яснення вищих судових органів тощо, тому виникає необхідність їх тлумачення, з'ясування цивільно-правової сутності процентів та вдосконалення їх правового регулювання, та це формує вибір напрямку цього дослідження, підтверджує його актуальність.
• Проценти як юридичну категорію слід розмежовувати залежно від правомірності підстави їх застосування: проценти можуть розглядатися як зростання плати за надання позики або як правові наслідки порушення зобов'язання; останні, в залежності від умов договору або закону, можуть розглядатися як особлива міра цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, як неустойка або як виконання обов'язку в натурі.
• Відсотки – це математичний термін, що не є юридичною категорією, це спосіб підрахунку числа, який визначається у сотих частинах до основного числа. Якщо проценти встановлюються пропорційно вартості інших об'єктів цивільного права, що не є грішми, наприклад, при встановленні орендної плати, то застосування процентів у не грошових зобов'язаннях є запозиченим технічним прийомом, ці проценти правильніше називати відсотками, та на них не поширюється законодавство щодо процентів.
• Проценти як умова правомірного отримання позики, (пропонуємо їм дати назву – “проценти-зростання”), – це складова частина плати за надані позику, кредит, депозит, що разом з основною сумою наданих грошей складає суму загального боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання грошей або на умовах розстрочення, відстрочення платежу. Проценти-зростання при комерційному кредиті – це частина гіпотетичної остаточної вартості товарів, робіт, послуг, яка складеться через визначений у договорі строк, без врахування первинної вартості товарів, робіт, послуг, яка була на момент укладення договору.
• Сплата процентів-зростання позикодавцю у межах дії договору буде належним виконанням умов договору, та позичальник сплачує їх за надану можливість отримати гіпотетичний прибуток унаслідок комерційного використання грошових коштів. При порушенні позичальником цього зобов'язання воно не припиняється, а пролонгується, і сплата цих процентів є виконанням зобов'язання у натурі.
• Якщо підставою стягнення процентів є порушення грошового зобов'язання, то вони є одночасно способом захисту цивільних прав та інтересів кредитора, правовим наслідком порушення зобов'язання, особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника, та сплачуються позикодавцеві за позбавлення його самого можливості отримати гіпотетичний прибуток унаслідок комерційного використання грошових коштів.
• Чужі грошові кошти – це ті, щодо яких має право вимоги інша особа та боржник володіє ними як простроченою кредиторською заборгованістю. Стягнення чужих грошових коштів із боржника є виконанням зобов'язання в натурі.
• Стягнення процентів як особлива міра цивільно-правової відповідальності (пропонуємо їм надати назву “проценти-лихва”) – це є компенсаційний спосіб захисту цивільних прав і інтересів кредитора та негативний правовий наслідок порушення грошового зобов'язання для боржника, коли боржник карається за володіння чужими грошовими коштами за допомогою державного примусу додатковими безкомпенсаційними грошовими стягненнями на користь кредитора без урахування його вини, його прибутків від використання грошових коштів та збитків кредитора.
• У разі порушення грошового зобов'язання сплату процентів можливо розглядати як відшкодування збитків у таких випадках:
1) якщо кредитор доказує, що він був вимушений отримати кредит у третьої особи внаслідок порушення грошового зобов'язання боржником;
2) якщо проценти встановлені у договорі як заздалегідь оцінені збитки.
• Стягнення процентів-лихви у недоговірних зобов'язаннях – це є для потерпілого компенсаційний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, а для неналежного набувача – негативний правовий наслідок порушення права власності, міра цивільно-правової відповідальності, що полягає у додатковому безеквівалентному обтяженні без урахування прибутків набувача від використання грошових коштів та збитків кредитора, коли набувач карається не за те, що одержав чужі грошові кошти (передбачається, що у цьому немає його вини), а за те, що він володів ними з часу, коли дізнався, або міг би дізнатися про володіння грошима без достатньої правової підстави.
• У разі, якщо сторони кредитного договору оформлюють додатковим договором відстрочення погашення кредиту з підвищенням процентної ставки, то такі підвищені проценти у додатковому договорі не є мірою відповідальності, не є одночасно і платою і неустойкою, а є складовою частиною плати за надання кредиту внаслідок зміни договору. У разі, якщо сторони кредитного договору передбачають у договорі збільшені проценти на випадок прострочення повернення кредиту, то такі проценти вважаються мірою відповідальності.
• Проценти слід вважати неустойкою, а їх застосування є запозиченим технічним прийомом для вирівнювання розміру відповідальності контрагентів у договорі в таких випадках:
якщо проценти застосовуються у не грошових зобов'язаннях;
якщо у законі або договорі визначено, що розмір пені співвідноситься з обліковою ставкою НБУ.
• Одночасне відшкодування збитків, стягнення неустойки та процентів за володіння чужими грошовими коштами за одне й те саме порушення провадитися не може, оскільки суперечить ст. 61 Конституції України.

Пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного Цивільного кодексу
• Доповнити ст. 258 такою частиною:
“Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення процентів”.
• Викласти статтю 534 у такій редакції:
1. “У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти за надання у позику грошових коштів або комерційного кредиту;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу;
4) у четверту чергу сплачуються неустойка та проценти за володіння чужими грошовими коштами.
2. Якщо боржник має перед визначеним кредитором декілька грошових зобов'язань або декілька кредиторів, то ч. 1 цієї статті застосовується щодо них пропорційно”.
• Ст. 536 викласти у такій редакції:
“1. Проценти є показником зростання суми грошових коштів за один рік унаслідок їх комерційного використання при позиці, кредиті, депозиті або показником збільшення вартості товарів, робіт, послуг за один рік при комерційному кредиті та обчислюються у сотих частинах від суми основного грошового боргу. Якщо строк позики, депозиту тощо, не рівний одному року, то зростання грошової суми пропорційно змінюється.
2. За надання грошових коштів у позику, кредит, депозит або за володіння чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо безпроцентність грошового зобов’язання не передбачена договором або ч. 2 ст. 1048 цього кодексу. Право на проценти виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням грошового зобов'язання, або отримання боржником прибутків.
3. Проценти не збільшують суму основного боргу, тобто проценти на проценти не нараховуються, якщо інше не встановлено законом або договором”.
• Статтю 549 викласти у такій редакції:
“Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником не грошового зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення передання товару, виконання роботи тощо”.
• Статтю 625 “Відповідальність за володіння чужими грошовими коштами” розмістити у главі 51 “Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання” та викласти у такій редакції:
1. “За володіння чужими грошовими коштами внаслідок кожного порушення грошового процентного зобов'язання боржник зобов’язаний сплачувати проценти від цієї суми особі, яка має право вимоги, у розмірі облікової ставки Національного банку України за весь час володіння чужими грошовими коштами, якщо більший розмір процентів не передбачено законом або договором.
2. Проценти за володіння чужими грошовими коштами стягуються на основну суму боргу незалежно від процентів за позику, кредит тощо, однак загальна процентна ставка не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачуються проценти.
3. Якщо збитки, спричинені кредитору неправомірним володінням грошовими коштами, на які він має право вимоги, перевищують суму процентів, що належить йому на підставі ч. 2 цієї статті, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму.
4. Неустойка на проценти не нараховується.
5. Проценти за володіння чужими грошовими коштами підлягають сплаті на суму основного боргу від дня, коли вона мала б бути повернена, до дня її фактичного повернення позикодавцеві. Якщо негрошове зобов'язання змінюється за встановленим договором або законом порядком на грошове, то проценти за володіння чужими грошовими коштами нараховуються на прострочену грошову суму з моменту такої зміни.
6. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість сплати процентів. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, є нікчемним”.
• Частину 3 ст. 693 ЦК доповнити:
“Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
• Абзац 2 ч. 5 ст. 694 ЦК доповнити:
“Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
• Речення 1 ч. 1 ст. 1048 викласти у такій редакції:
“Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів як зростання суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом”.
• Частину 1 ст. 1050 викласти у такій редакції:
“Якщо позичальник не повернув своєчасно суму позики за безпроцентним грошовим зобов'язанням, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник не повернув своєчасно суму позики за процентним грошовим зобов'язанням, на суму основного боргу підлягають сплаті проценти за володіння чужими грошовими коштами відповідно до ст. 6251 цього Кодексу, від дня, коли вона мала б бути повернена, до дня її повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, що передбачені у п. 1 статті 1048 цього Кодексу. Загальний розмір процентів не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються проценти. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 – 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві”.
• Частину 1 ст. 1054 викласти у такій редакції:
“За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується передати у власність грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується у встановлений строк сплатити за це плату, яка складається із суми наданого кредиту та процентів як зростання цієї суми”.
• До ст. 1057 додати частину 3:
“Якщо договором щодо грошового зобов'язання передбачена умова комерційного кредиту, то на грошову суму, надану як аванс, попередня оплата, або на суму, щодо якої передбачене відстрочення або розстрочення, сторони у договорі можуть встановити проценти. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. При порушенні умови комерційного кредиту боржник несе відповідальність за володіння чужими грошовими коштами”.
• Частину 2 ст. 1062 ЦК викласти у такій редакції:
“Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК”.
• Частину 2 ст. 1214 викласти у такій редакції:
“У разі безпідставного одержання чи збереження грошових коштів суб’єктами підприємницької діяльності, які мають можливість повернення їх власнику (правомірному одержувачу), нараховуються проценти (ст. 625 )”.
• Установити таку правову норму:
“Якщо проценти встановлені сторонами грошового зобов'язання як заздалегідь визначені збитки, то кредитор не повинен доказувати розмір цих збитків, та втрачає право на відшкодування збитків у повному обсязі”.

Список використаних джерел
1. Законодавчі та інші нормативно-правові акти
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верхової Ради України. – 2003. №№ 40 – 44. – Ст. 356.
3. Цивільний кодекс УРСР // Відомості Верхової Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463. – Утратив чинність.
4. Господарський кодекс України // Голос України. – 14.05.2003. – № 49-50 (3049-3050)
5. “Про банки і банківську діяльність”: Закон України від 07.12.2000 р. – № 2121 – ІІІ // Урядовий кур'єр. – 2001 р. – № 3, від 17 січ.
6. “Про банки і банківську діяльність”: Закон України від 20.03.1991 р. – № 872 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. № 25, Ст. 281. – Утратив чинність.
7. “Про оподаткування прибутку підприємств”: Закон України від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями. // Податкове планування. – 2002 р. №1
8. “Про внесення змін до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”: Закон України від 24. 12. 2002 р. // Податкове планування. – 2003 р. №2
9. “Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”: Закон України від 21.12.2000 р. // Податкове планування. – 2001 р. №1
10. “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”: Закон України від 5.04.2001 р. // Голос України. – .2001 р. – 16 трав. – № 84 (2584)
11. “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”: Закон України від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. № 1. – ст. 1
12. “Про оподаткування прибутку фізичних осіб”: Закон України від 22.05.2003 р. № 889 – ІУ // Голос України. – .2003 р. 22 лип. № 134 (№ 3334)
13. “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: Закон України у редакції Закону № 784-ХІV від 30 червня 1999 р. // Голос України. – 2002 р. – 29 трав. № 95 (2846) Зі змінами та доповненнями.
14. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”: Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96–ВР із змінами, внесеними Законом № 2921 – ІІІ від 10.01.2002 р. // Юридичний вісник України. – 2002 р. 29 черв. – 5 лип.
15. “Про лізинг”: Закон України від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України – 1998. - № 1. – Ст. 33
16. “Про фінансовий лізинг”: Закон України від 11.12.2003 р. // Голос України – .2004 р. 27 січ.
17. “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)”: Закон України від 15.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 21. – Ст. 103
18. “Про Національний банк України”: Закон України від 20.05.1999 р. № 679 – 14 // Голос України – 22.06.1999 р. № 112 (2114)
19. “Про зміну редакції статті 214 ЦК України” Закон України від 8.10.99. № 1136 –ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. Ст. 260 – Утратив чинність
20. “Про виконавче провадження” Закон України від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України – 1999 р. № 29. ст. 238
21. “Про кредитування”: Положення НБУ, стверджене постановою Правління НБУ від 28. 09. 1995 р. № 246. – Утратило чинність.
22. “Про внесення змін до Положення про кредитування”: Постанова Правління Національного банку України від 05.03.2003 р. № 79 – Утратило чинність.
23. “Про порядок погашення прострочених банківських позичок сільськогосподарськими товаровиробниками у 1996 році”: Закон України від 23.02.1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 р. № 8, Ст. 28 – Утратив чинність.
24. “Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання”: Постанова Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.06.1988 р. // Збірник постанов СРСР. – 1988 р. № 10, Ст. 19.
25. “Про процентні ставки за користування банківським кредитом”: Постанова Ради Міністрів СРСР від 21.04.1980 р. // Збірник постанов СРСР. – 1980 р. № 13. Ст. 89 . – Утратила чинність.
26. “Про надання кредитів громадянам, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю”: Постанова Ради Міністрів СРСР від 23.05.1987 р. // Збірник постанов СРСР. – 1987 р. № 28. – Ст. 97 . – Утратила чинність.
27. ”Про прийняття невідкладних мір при тимчасової відсутності грошових коштів” Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 02.02.1971 р. // Правда. – № 34/1971 від 3 лютого 1971 року. – Утратила чинність.
28. “Правила кредитования индивидуального жилого строительства коммунальными банками и учреждениями сельскохозяйственного банка СССР”. Утверждены министром финансов СССР 15 мая 1955 г. // Источники советского гражданского права: Сборник. / Сост. А.В. Дозорцев. Госуд. изд-во юрид. лит. М., 1961 г. С. 737 – 738. – Утратили чинність.
29. “Положение об учреждениях мелкого кредита” от 1 июня 1895 г. //Полное собрание законов Российской империи. – С.-Пб. 1899 г. – Собр. 3. – Т. 15. № 11756. – Утратило чинність.

2. Матеріали судової практики
30. “Про деякі питання практики вирішення господарських спорів”: Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 4 червня 1994 р. № 01 – 8/368 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 5. – 416 с.
31. “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”: Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/293 від 29.04.1994 р. із змінами від 14.07.1994, 18.11.1997, 24.12.1999, 06.11.2000 р. // Юридичний вісник України. – 2002 р. – 29 черв. – 5 лип. – С.11 – 13.
32. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів”: Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/706 від 16.10.1994 р. // Банківське право: Навч. посібник / Упорядник – М.П. Кучерявенко. – Харків, 1999. – 784 с.
33. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 5. 416 с.
34. Справа № 346/14 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
35. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 лютого 2002 р. // Постанови ВСУ та ВГСУ у господарських справах: – Вип. 1. – С. 115 – 117.
36. Архів юридичного бюро Альянсу магазинів “Будматеріали” м. Миколаїв, 2004 р.
37. Архів юридичного відділу Приватного підприємства “Папірпостачання” м. Миколаїв. 2004 р.
38. Судебные споры. Материалы судебной практики. Образцы документов. Книга третья / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 2001. – 610 с.
39. Справа № 543/5 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
40. Справа № 443/3 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
41. Справа № 649/15 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
42. Справа № 597/30 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
43. Справа № 690/31 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
44. Справа № 599/28 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.
45. Справа № 692/33 – 2004 / Архів Господарського Суду Миколаївської області.

3. Спеціальна література
46. Ансон Вильям Рейнель. – Договорное право: Пер. с англ. / Под общей ред. О.Н. Садикова. – М.: Юрид. лит. 1984. – 463 с.
47. Артёменко М.С. Роль неустойки в обеспечении исполнения планово-договорных обязательств в новых условиях хозяйствования: Автореф. …канд. юрид. наук. – М., 1986. – 18 с.
48. Бабаскін А.Ю. Позика. Кредит. Банківський вклад // Цивільний кодекс України: Наук. практ. коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін юре” 2004. – Ч. 2 – 896 с.
49. Бабаскін А.Ю. Кредитний договір //Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. – Ч.1. – К.: “Юридична книга” 2000. – 280 с.
50. Безклубий І. Правова природа банківських процентів // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1, С. 31 – 34.
51. Безклубий І. Про предмет грошового зобов'язання // Право України. 2003. – № 10. С. 60 – 63
52. Безклубий І.А., Сидоренко О.В. Правова природа кредитного договору // Наук. вісник Чернівецьк. ун-ту. – Вип. 154. – Правознавство. Чернівці: “Рута”, 2002. С. 41 – 45
53. Белевич А.В. Об ответственности за неисполнение денежного обязательства. // Законодательство. – 1998. – № 12.
54. Белов В.А. Применение норм ст. 395 ГК РФ // Финансовый бизнес. 1997. № 6.
55. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. М.: Изд-во МГУ, 1986.
56. Беляков М.М. Вексель как важнейшее платежное средство. – М., МП “Трансферт”, 1992.
57. Берестова І. Безпідставне збагачення і договірні зобов'язання // Вісник Прокуратури № 5 (23) травень - 2003.
58. Білоусов Ю.В. Захист цивільних прав і інтересів // Цивільний кодекс України: Наук.-практ. коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін юре”, 2004. – Ч. 2 – 896 с.
59. Боброва Д.В. Цивільні правовідносини // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: “Юрінком Інтер”, 2000. – 864 с.
60. Боброва Д.В. Зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна / Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 639 с.
61. Брагинский Н.И. Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М., 1997. – 682 с.
62. Варул П. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности. – Таллинн.: “Ээсти раамат”, 1986. – 60 с.
63. Ватаманюк О.З. Процентна ставка як чинник особистих заощаджень // Банківська справа / Фінанси України. – 2003, № 8, С. 109 – 115.
64. Ватрас В.А. Послуги. Загальні положення. // Цивільний кодекс України. Коментар. – Х. ТОВ «Одіссей». 2003. 856 с.
65. Венедиктов Ю.А., Черепахин А.М. Финансовые санкции в системе управления. М.: “Финансы и статистика”, 1985. – 85 с.
66. Витрянский В. Проценты за пользование чужими денежными средствами. // Хозяйство и право. № 12, 1998, С. 24 – 34.
67. Витрянский В.В. Ответственность за нарушение обязательств // Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой: 2-е изд. – М.: Контракт; Инфра М., 1998.
68. Витрянский В.В. Проценты за пользование чужими денежными средствами // Хозяйство и право. – 1998, № 12. – С. 24 – 34.
69. Витрянский В.В. Проценты по денежному обязательству как форма ответственности // Хозяйство и право. – М., – 1997. № 8 – С. 54 – 73.
70. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. Дис. … канд. юрид. наук. – Київ, 2000. – С. 357.
71. Воеводская Н. Маркетинг рынка трастовых услуг // Хозяйство и право. – 1995. № 12. – С. 67 – 80.
72. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: Пер с фр. / Под ред. В.Я. Лисняка. М.: АО “Финстатинформ”, 1996. – 566 с.
73. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Вид-во С. Павличко “Основи”, 2001. – 411 с.
74. Германское право. Часть І. Гражданское уложение: Пер. с нем / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М. Международный центр финансово-экономического развития, 1996.
75. Глушко О. Кредит – власність позичальника // Закон і бізнес. 2003. – 29 февр. – №№ 12 – 13. – С. 28.
76. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. – 2000. № 2. – С. 57.
77. Гражданское и торговое право капиталистических государств / под ред. Е.А. Васильева. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
78. Гражданское право. Учебник. Ч. 1 / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 с.
79. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 1998. Том І. – 816 с.
80. Гражданский кодекс Российской федерации. Ч. 1. Науч. практ. комментарий / Отв. ред. Т.Б. Абова, А.Ю. Кабалкин. – М., 1996. – 683 с.
81. Грибанов А. Ответственность за неисполнение договорных обязательств в праве Англии и США // Хозяйство и право. – 1996. – № 7, С. 136 – 148
82. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. М.: Знание, 1973 г. – 356 с.
83. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., Статут, 2000. – С. 11 – 22.
84. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Забезпечення кредитних зобов’язань у діяльності банків. – Істина, 2002. – 256 с.
85. Гроші та кредит. Підручник. / Отв. Ред. М.І. Савлук, А.М. Мороз. – КНЕУ 2001. – 602 с.
86. Grua F. Droit bancaire. Lites. Libraire de la Cour de cassation 27, 75001 Paris. 2003, – Р. 245.
87. Гуржій О. Формування купецького стану в Лівобережній і Слобідській Україні в ІІ половині ХVІІ – ХVІІІ ст. // Історія України. – 2003. №№ 29 – 32.
88. Гусева И. Проблема отсроченых кредитов // Хозяйство и право. – 1996 – № 7. – С. 128.
89. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА М – НОРМА, 1997. – 704 с.
90. Dono D. La proteccion del comsumidor en el Derecho privado. – Madrid Civitas. 1999. – Р. 450.
91. Дернбург Г. Обязательственное право.: Изд. 3-е. – М., 1911. – 490 с.
92. Единообразный торговый кодекс США / пер. с англ. С.Н. Лебедева, Р.Н. Нарышкиной. – М.: Прогресс, 1969. – 432 с.
93. Дрішлюк А.І. Припинення зобов'язання // Цивільний кодекс України. Коментар. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.
94. Єрьоменко Г.В. Відповідальність у цивільному праві // Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За ред. Я.М. Шевченко. – Т. І. К., 2003.
95. Єсипова Л.О. Забезпечення виконання зобов'язання // Цивільний кодекс України. Коментар. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.
96. Ефимова Л.Г. Понятие, правовая природа и содержание кредитных договоров, заключаемых коммерческими банками // Государство и право. 1993. – № 5, – С. 81 – 83.
97. Жуков А. Кредит: в собственность или в пользование // Економіка, фінанси і право. – 1998. – № 1. – С. 46 – 49.
98. Захарченко П. Київська Русь: державний устрій, суспільний устрій та основні риси права // Історія України. – 2002. – № 7.
99. Ігнатова Л. Ринкові відносини в Україні в період Столипінської реформи на початку ХХ ст. // Історія України. – 2000. – № 34.
100. Институции Юстиниана: Пер. с лат. – Москва, 2003. – С. 210.
101. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
102. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права – М, 1961. – С. 312.
103. Irving Bryant. The Theory of Interest. Washington, D.C. Brookings Institution. 2003. – Р. 348.
104. Канзафарова І.С. Санкція і відповідальність у цивільному праві (проблема співвідношення) // Держава і право. – Вип. 22. – Київ. 2003 р.
105. Канзафарова І.С. Виконання зобов'язання. Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання // Цивільний кодекс України: Наук. практ. коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін юре”, 2004. – Ч. 2 – 896 с.
106. Канзафарова І.С. Захист цивільних прав: окремі проблеми // Держава і право. – Вип. 25. – Київ. 2004. – С. 272 – 276.
107. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004, № 10, – С. 82 – 88.
108. Кетц Х., Лорман Ф. Введение в обязательственное право // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. – М.: БЕК, 2001.
109. Ковальчук А.Т. Банківський кредит: правові засоби повернення: Монографія. – К. Т-во “Знання” КОО. – 2001. – 150 с.
110. Ковальчук А.Т. Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі. // Банківська справа. – 2003. – № 3. – С. 29 – 42.
111. Комаров А.С. Ответственность в комерческом обороте // М.: Юрид лит. – 1991. – 206 с.
112. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Под ред. С.Н. Братуся, О.Н. Садикова. – М.: Юриздат, 1982.
113. Комментарий к Гражданскому кодексу Республики Беларусь: В 2 кн. / Отв. ред. В.Ф. Чигир. – Минск.: Амалфея, 1999. Кн. 2 – 624 с.
114. Коссак В.М. Розірвання, зміна і припинення договорів // Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Л., 2002. – С. 145 – 146.
115. Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України. // Право України. 1998. №12 – С. 95 – 96.
116. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защита гражданских прав. – Свердловск, 1973.
117. Кривенда О.В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Дис. …канд. юрид. наук. – Київ, 2003. – 233 с.
118. Кривенда О.В. / Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 639 с.
119. Кривенко Ю.В. Зберігання // Цивільний кодекс України. Коментар – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.
120. Кривенко Ю.В. Рента // Цивільний кодекс України. Коментар. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.
121. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право – М.: Рус. деловая лит., 1997. – 604 с.
122. Кругман П.Р. Обстфельд М., Международная экономика. Теория и политика: Учебник: // Пер с англ. – М.: Эк ф-т МГУ, ЮНИТИ 1997. – 799 с.
123. Кузнєцова Н.С. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань // Цивільне право. Підручник: У 2 кн. За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової.- К. Юрінком Інтер. 2000. Кн. 1. – 864 с.
124. Кузьмин В.К. Правовое регулирование кредитования и расчетов в народном хозяйстве // Хозяйственное право: Уч-к. ред. В.В. Лаптев – М.: Юрид. лит., 1983. – 528 с.
125. Кучеренко І.М. Купівля-продаж // Цивільний кодекс України: Наук. практ. коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін юре”, 2004. – Ч. 2 – 896 с.
126. Кушнір Ю. Грошові зобов'язання // Податкове планування. – 2002. – С. 59.
127. Лавров В.Д. Денежные обязательства в российском гражданском праве. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2001.
128. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – МГУ, 1981. – 239 с.
129. Лепех С.М. Кредитний договір: Дис. … канд. юрид. наук. – Львів: Національний університет імені Івана Франка, 2004. – 204 с.
130. Лепех С. Окремі проблеми майнової відповідальності за кредитним договором // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 12. – С. 28 – 30.
131. Лилак Д. Забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань неустойкою // Право України. – 1996 р. – № 12. – С. 75-77.
132. Ліберман Ф.Х. Расчётная дисциплина при поставках. – М., 1974. – 199 с.
133. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. – М.: Статут, 1999. – 352 с.
134. Луць В.В. Відповідальність за порушення зобов'язань // Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К. Юрінком Інтер. 2000. Кн. 1. – 864 с.
135. Луць В.В. Відповідальність за порушення зобов'язань //Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998.– 912 с.
136. Майданик Р. Фідуціарні позики і кредити (цивільно-правова характеристика) // Підприємництво, господарство і право. – № 9 2001. – С. 35 – 38.
137. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 420 с.
138. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М. – Юрид лит., 1985 С. 134 – 136.
139. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2 ч.) М. “Статут” (“Классика русской цивилистики”), 1997.Ч. 2.
140. Мешкова Е. И. Банковский процент и процентные отчисления // Банковское дело: Учебник. – М.: Финансы и статистика. – 2001. – 672 с.
141. Міхельс В., Вахович І. Визначення першочерговості сплати відсотків за кредит – джерело їх перевищення // Банківська справа. – №1. 2003 – С. 47 – 54.
142. Мусіяка В.Л. Основні напрями системної правової реформи в Україні // Правова держава Україна: Проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповід. та наук. повідом. респ. наук.практ. конференції, 9 – 11 листопада 1995 р. – Х., 1995. – С. 149.
143. Мычка А. Чужие среди своих, свои среди чужих // Юридическая практика. http:// www. yurpractika. com/article php?id=10003748.
144. Нам К. Ответственность за нарушение обязательств: теория и законодательство // Хозяйство и право. – 1997. – № 4 – С. 127 – 135.
145. Нам К. Правовая природа банковского счёта // Хозяйство и право – № 7. 1996. – С. 105-113.
146. Новицкий И.Б. Обязательственное право. Комментарий к ст.ст 106 – 129 // Гражданский кодекс: Практический комментарий ГК / Под ред. А.И. Винавера, И.Б. Новицкого. – М., 1925.
147. Новицкий И.Б. Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
148. Новоселова Л. Ответственность за неисполнение денежного обязательства // Закон. – 2001. – № 12 – С. 25.
149. Новосёлова Л. О правовой природе средств на банковских счетах // Хозяйство и право. – 1996. – №7. – С. 82 – 90.
150. Ойгензихт В.А. Альтернатива в гражданском праве // Душанбе.: ИРФОН. 1991.
151. Олейник В.А. Правовая проблематика начисления процентов в кредитной деятельности банка // Юридическая практика. – 2000. 22 июня – № 25 (131) – С. 7.
152. Олексієнко С. Управління ризиками в системі банківського менеджменту // Банківська справа. – 1998 – № 2. – С. 26.
153. Ольхіна Н., Рибак І. Історичні портрети // Історія України – 2003 – № 29 – 32.
154. Отраднова О. Поняття та функції неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. – № 8 – С. 110 – 113, 122.
155. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Дис. … канд. юрид. наук. КНУ. – Київ, 2002. – 190 с.
156. Павлов А.А. Присуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав в обязательственных правоотношениях. – С.Пб.: Юрид. Центр Пресс. – 2001.
157. Пантелеймоненко А.О., Якименко М.А. Сільськогосподарська кредитна кооперація в Україні: зародження і основні етапи розвитку: Історія України. // Полтавський державний сільськогосподарський інститут. – Полтава, 1996.
158. Печений О.П. Прострочення виконання договірного зобов'язання // Дис. … канд. юрид. наук. Націон. юрид. академія. Харків, 2001.
159. Печений О.П. Прострочення виконання договірного зобов'язання. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Націон. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 20 с.
160. Печений О.П. К вопросу об основаниях ответственности за просрочку исполнения денежного обязательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 28 – 31.
161. Печений О. Питання застосування статті 214 Цивільного кодексу України. // Вісник Академії правових наук України / 2000. – № 3 (22) – С. 208 – 216.
162. Печений О. Правовая приро