Правове регулювання відносин за договором найму торгового місця на ринку

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМАТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 13
Висновки до розділу 25
РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ НАЙМУ ТОРГОВОГО МІСЦЯ НА РИНКУ 27
2.1. Поняття та юридична сутність договору найму торгового місця на ринку 27
Висновки до підрозділу 37
2.2. Сторони договору найму торгового місця на ринку 38
Висновки до підрозділу 60
2.3. Істотні умови договору найму торгового місця на ринку 62
Висновки до підрозділу 85
2.4. Порядок укладення і форма договору найму торгового місця на ринку 87
Висновки до підрозділу 99
РОЗДІЛ 3
ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ НАЙМУ ТОРГОВОГО МІСЦЯ НА РИНКУ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЇХ ПОРУШЕННЯ 100
3.1. Права і обов’язки сторін за договором найму торгового місця на ринку 100
Висновки до підрозділу 128
3.2. Правові наслідки порушення прав і обов’язків за договором найму торгового місця на ринку 131
Висновки до підрозділу 148
ВИСНОВКИ 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ВСТУП

Актуальність теми. З початком економічних перетворень головною метою реформування соціально-економічного устрою України стало впровадження ринкових механізмів господарювання. Закріплення на рівні Конституції України (ст. 42) права громадян на підприємницьку діяльність обумовило бурхливий розвиток малого підприємництва, одним із найпоширеніших видів якого стала торгівля на ринках. На сьогоднішньому етапі економічного розвитку країни ринки перетворилися на великі торговельні комплекси, які задовольняють споживчі інтереси значної частки населення, а організація торгівлі на ринках стала одним із найпоширеніших видів підприємницької діяльності, займатися якою прагне все більше суб’єктів. Так, відповідно до офіційних даних в Україні на 2001 рік нараховувалося близько 3000 ринків, на яких було обладнано понад 664 тисяч торгових місць, розміщено понад 2845 магазинів, 41635 палаток та кіосків. Щороку на ринках продається товарів на суму майже 18 мільярдів гривень, тобто більше третини загального обсягу товарів, що реалізуються на внутрішньому споживчому ринку. На ринках зайнято близько трьох мільйонів чоловік [133] ).
Економічні зміни потребують створення ефективного цивільно-правового механізму регулювання відносин, що складаються між власниками ринків і суб’єктами торгівлі на них. Новий правовий механізм, з одного боку повинен сприяти підприємницькій діяльності з організації торгівлі на ринку, а з іншого – має забезпечувати право суб’єктів торгівлі на торгове місце на ринку. Така необхідність передусім обумовлена тим, що в часи існування Радянського Союзу організація торгівлі на ринках перебувала у сфері публічно-правового регулювання. Правове регулювання діяльності з організації торгівлі на ринках більшою мірою мало за мету досягнення соціально-економічних результатів, а не створення умов для отримання прибутку. З початком ринкових перетворень свобода підприємництва та договору хоча і були визнані головними принципами будь-яких економічних відносин, проте у спеціальному законодавстві, що стосується діяльності з організації торгівлі на ринках, вони не були належним чином закріплені.
Недосконалість спеціального законодавства, що стосується діяльності з організації торгівлі на ринках, призвела до того, що у відносинах, які складаються між власниками ринків і торговцями з приводу надання у користування торгових місць, застосовуються формальні договірні конструкції, які не тільки не регулюють належним чином ці відносини, а й не відповідають їх суті.
У зв’язку з цим виникає потреба у розробленні теоретично обґрунтованої та адаптованої відповідно до практичних потреб конструкції договору найму торгового місця на ринку.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також і тим, що дотепер відносини найму торгових місць на ринку не мають належного висвітлення в науковій літературі. Декілька досліджень, присвячених тільки цивільно-правовому регулюванню торгівлі на ринках, було проведено ще до початку ринкових перетворень. Серед них можна відзначити монографію О.Г. Первушина “Правове регулювання колгоспно-ринкової торгівлі” (1959 рік) та дисертаційне дослідження Т.А. Бєлової “Правове регулювання колгоспно-ринкової торгівлі” (1985 рік). Проте у названих роботах розглядалися не всі, а лише окремі елементи відносин найму торгових місць на ринку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Розділу IV «Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1662, Розділу ІІІ Концепції розвитку внутрішньої торгівлі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1449, Розділу Х «Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 – 2005 роки», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.1. «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 – 2005 роки», затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 5 січня 2001 року (протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розв’язання проблем цивільно-правових відносин, що виникають між власником ринку і наймачем торгового місця на ринку, а також одержання науково обґрунтованих висновків та формулювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення цивільно-правового регулювання зазначених відносин та чинного законодавства.
Для досягнення мети у дослідженні вирішувалися наступні завдання:
– з’ясувати особливості та сформулювати поняття договору найму торгового місця на ринку;
– визначити поняття ринку і торгового місця на ринку, з’ясувати їх місце у системі об’єктів цивільних прав;
– визначити сторони, їх права та обов’язки за договором найму торгового місця на ринку;
– визначити істотні умови договору найму торгового місця на ринку, особливості його укладення та форми;
– з’ясувати умови і особливості цивільно-правової відповідальності сторін за порушення договору найму торгового місця на ринку;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання відносин, що виникають із приводу найму торгового місця на рику.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають у зв’язку із переданням в користування торгового місця на ринку.
Предметом дослідження є договір найму торгового місця на ринку як форма цивільно-правового регулювання відносин, що виникають із приводу передання в користування торгового місця на ринку.
Методи дослідження становлять загальноприйняті в юридичній науці методи пізнання державно-правових явищ.
На емпіричному рівні дослідження було використано відповідні методи вивчення державно-правових явищ. Так, за допомогою формально-логічного методу тлумачення права було з’ясовано зміст правових норм, що регулюють відносини, які складаються між власником ринку (уповноваженою ним особою) і суб’єктом торгівлі із приводу передання в користування торгового місця на ринку. За допомогою методів збору та вивчення одиничних фактів було вивчено практику застосування зазначених правових норм, письмові джерела (акти застосовування правових норм, статистичні дані та звіти, наукові джерела), обумовлені об’єктом та предметом дослідження.
Узагальнення і аналіз результатів, отриманих на емпіричному рівні дослідження, за допомогою методу діалектично-історичного матеріалізму дозволили з’ясувати проблеми цивільно-правових відносин, що виникають із приводу передання в користування торгового місця на ринку, а також визначити шляхи і правові засоби їх вирішення.
На теоретичному рівні дослідження були використанні такі методи теоретичного пізнання: метод сходження від конкретного до абстрактного, системно-структурний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного.
За допомогою методу сходження від конкретного до абстрактного було сформульовано поняття договору найму торгового місця на ринку, ринку як єдиного майнового комплексу, торгового місця на ринку. За допомогою системно-структурного методу було визначено місце договору найму торгового місця на ринку в системі зобов’язань найму, з’ясовано його істотні умови і проведено аналіз співвідношення і взаємодії правових норм, які регулюють відносини із приводу найму торгового місця на ринку. Застосування системно-структурного методу у поєднанні з такими юридичними методами, як аналогія закону та права, дозволили вирішити питання про можливість застосування до відносин, що виникають із приводу найму торгового місця на ринку, правових норм, які більше відповідають суті цих відносин, а також вирішити питання про обмеження застосування деяких правових норм. На заключному етапі, коли вже було сформульовано необхідні поняття і зроблено обґрунтовані висновки, за допомогою методу сходження від абстрактного до конкретного отримані теоретичні знання було використано для розробки правил щодо врегулювання цивільно-правових відносин із приводу найму торгового місця на ринку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких наукових положеннях та висновках:
1. Удосконалено поняття договору найму торгового місця на ринку. Пропонується визначати договір найму торгового місця на ринку як домовленість, за якою наймодавець (власник ринку або управомочена ним особа, які є суб’єктами підприємницької діяльності) за відповідну плату зобов’язується передати наймачеві у тимчасове користування торгове місце та створювати належні умови для торгівлі, а наймач зобов’язується своєчасно вносити плату і користуватися торговим місцем відповідно до умов договору для здійснення торгівлі.
2. Уперше сформульовано поняття ринку як єдиного майнового комплексу. Ринок – це єдиний майновий комплекс (підприємство), який використовується для здійснення підприємницької діяльності з організації торгівлі. До його складу входять: земельна ділянка, розташовані на ній споруди торгового призначення, інженерно-технічні комунікації, системи опалення, енергопостачання та водопостачання, які об’єднуються єдиним цільовим призначенням для здійснення торгівлі.
3. Удосконалено поняття торгового місця на ринку. Торговим місцем на ринку є визначена частина споруди майнового комплексу ринку, призначена для здійснення торгівлі. Торгові місця на ринку належать до нерухомості.
4. Дістала подальшого розвитку точка зору, згідно з якою при віднесенні об’єктів, які розташовуються на земельній ділянці, до нерухомості, крім фактичного зв’язку із земельною ділянкою (капітальна забудова), необхідно враховувати юридичний зв’язок із земельною ділянкою (призначення для розташування та необхідність державної реєстрації на визначеній земельній ділянці). Пропонується застосовувати правовий режим нерухомості до стаціонарних споруд торгового призначення, які не мають капітальної забудови.
5. З огляду на сферу застосування договору розвинуто і подалі обґрунтовано позицію, згідно з якою договір найму торгового місця на ринку має спеціальний суб’єктний склад. Наймодавцем торгового місця на ринку може бути власник ринку або уповноважена ним особа, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку як суб’єкти підприємництва. Наймачем торгового місця на ринку може бути особа, яка має право здійснювати торгівлю на ринку.
6. Подальшого розвитку дістала позиція, згідно з якою визначений у нормативних актах предмет підприємницької діяльності особи, що здійснює організацію торгівлі на ринку, не обмежує її загальну правоздатність. Як виняток із загального правила, спеціальна правоздатність особи, що здійснює організацію торгівлі на ринку, може бути закріплена засновниками в установчих документах.
7. Розвинуто точку зору про необхідність поділяти відносини майнового найму за обсягом речових прав, що надаються наймачеві за договором. Серед договорів найму пропонується виділяти: договори, за яким предмет найму передається наймачеві в користування і фактичне володіння з наданням усіх прав власника як титульного володільця; договори, за якими предмет найму передається наймачеві в користування і фактичне володіння без надання прав власника як титульного володільця; договори, за якими предмет найму залишається у фактичному володінні наймодавця, а наймачеві надається тільки право користуватися ним без надання прав власника як титульного володільця.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в науці цивільного права для подальших наукових досліджень договору найму та його різновидів. Зроблені теоретичні висновки та пропозиції було взято за основу для розробки практичних рекомендацій для удосконалення правового регулювання цивільно-правових відносин, що складаються між власниками ринків та торговцями на них із приводу надання торгових місць.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри правових основ підприємницької діяльності і кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ. Основні результати дисертації були оприлюднені на таких конференціях: науково-практична конференція «Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених». – Харків, 14 квітня 2000 р.; науково-практична конференція ад’юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ «Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених». – Харків, 13 квітня 2001 р.; конференція, присвячена світлій пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна. – Харків, 21 травня 2001 р.
Основні положення дисертації були використані в навчальному процесі при викладанні курсів лекцій із дисциплін «Підприємницьке право» і «Торгове право».
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також тезах виступу на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У роботі наведено комплексне теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових та практичних проблем, що мають місце у відносинах, які складаються між власником ринку і торговцем на ньому у зв’язку із укладенням і виконанням договору найму торгового місця на ринку. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. В умовах розвитку підприємницьких відносин існує потреба у створенні ефективного цивільно-правового механізму регулювання відносин, що складаються між власниками ринків і суб’єктами торгівлі, який, з одного боку, забезпечував би сприятливі умови їх підприємницькій діяльності, а з іншого – забезпечував право суб’єктів торгівлі на торгове місце на ринку. Така необхідність передусім обумовлена тим, що протягом усього часу існування Радянського Союзу організація торгівлі на ринках перебувала у сфері публічно-правового регулювання. Наслідком цього на сьогодні є відсутність цивільно-правових механізмів регулювання відносин, які складаються між власниками ринків і торговцями на них із приводу надання в користування торгових місць на ринку.
Безперечно, в умовах свободи підприємництва і договору основною юридичною моделлю цих відносин повинен бути договір найму торгового місця на ринку. Проте недосконалість законодавства, яке стосується діяльності з організації торгівлі на ринках, зумовлює те, що у відносинах, які складаються між власниками ринків і торговцями на них із приводу надання у користування торгових місць, застосовуються формальні договірні конструкції, які не тільки не регулюють належним чином ці відносини, а й не відповідають їх суті.
Для досягнення мети дослідження і розв’язання поставлених завдань дач на емпіричному етапі дослідження було з’ясовано зміст чинних нормативних актів, що регулюють відносини, які складаються між власником ринку (уповноваженою ним особою) і суб’єктом торгівлі на ньому з приводу надання в користування торгового місця на ринку. Було вивчено практику застосування чинного законодавства у сфері організації торгівлі на ринках, різні письмові джерела (акти застосовування правових норм, статистичні дані та звіти, наукові джерела), що стосуються об’єкта і предмета дослідження.
Аналіз і узагальнення результатів дозволили з’ясувати проблеми цивільно-правових відносин, що виникають із приводу надання в користування торгового місця на ринку, а також визначити шляхи і правові засоби їх вирішення. У цілому проблеми, що мають місце у відносинах, які складаються між власниками ринків і торговцями на них із приводу надання в користування торгових місць на ринку, умовно можна розділити на три групи.
Перша група проблем існує на рівні об’єктів цивільно-правових відносин. Проблеми цієї групи полягають у недосконалості нормативного визначення поняття «ринок» та поняття «торгового місця на ринку». Так, у чинному законодавстві термін «ринок» вживається у значенні спеціального суб’єкта цивільно-правових відносин, який займається організацією торгівлі, а також у значенні торгового комплексу, що йому належить. Проте суб’єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні або юридичні особи, які створюються в різних організаційно-правових формах. Тому з огляду на термінологічну узгодженість недоцільним є використання терміна ”ринок” для позначення суб’єктів цивільно-правих відносин: терміном „ринок” слід позначати торговельний комплекс.
У законодавстві про ринки не наводиться й чіткого визначення поняття «торгового місця на ринку», що обумовлює невизначеність предмета договору найму торгового місця на ринку. Тому необхідно закріпити поняття торгового місця на ринку на нормативному рівні.
Друга група проблем існує на рівні суб’єктів цивільно-правових відносин. Вони зводяться до того, що у законодавстві про ринки не визначено правове становище особи, яка займається організацією торгівлі на ринку. Це обумовлює цілий ряд питань, які потребують вирішення: чи має право займатися організацією торгівлі на ринку фізична особа, чи це є правом тільки юридичної особи; чи є така діяльність виключним видом діяльності; в якій організаційно-правовій формі може створюватися юридична особа, яка здійснюватиме організацію торгівлі на ринку; кому може надаватися торгове місце на ринку тощо.
Третя група проблем існує на рівні підстав для надання торгового місця на ринку. Відносини, що виникають між власником ринку (уповноваженою ним особою) і торговцями на ньому з приводу надання в користування торгового місця, за своєю суттю є цивільно-правовими. Разом з тим, аналіз законодавства, яке регулює діяльність із організації торгівлі на ринках, дозволяє зробити висновок, що поряд з договором підставою для зайняття торгового місця на ринку може бути сплата ринкового збору (як обов’язкового платежу).
Різні підстави для надання торгового місця обумовлюють різну правову природу відносин, що виникають між власником ринку (уповноваженою ним особою) і торговцями на ньому з приводу надання в користування торгового місця. Такі відносини є відносинами майнового найму, якщо в основі їх виникнення знаходиться договір найму.
Відносини майнового найму за своєю природою є відплатними. Їх відплатний характер полягає в отриманні наймодавцем винагороди, яка повинна знаходитися у прямій залежності від користування наймачем переданим йому майном. Тому коли з торговців стягується плата за утримання торгового місця у належному стані, надання комунальних послуг, опалення і освітлення торгових приміщень, користування торговим місцем без укладення договору найму не можна вважати майновим наймом. Отже, якщо торгове місце надається на підставі сплати ринкового збору, такі відносини можна кваліфікувати лише як безоплатне надання майна у тимчасове користування (договір позички). Надання ж на відплатній основі додаткових послуг та проведення робіт, пов’язаних з утриманням торгового місця, свідчить лише про поєднання відносин з безоплатного надання майна в користування з відносинами з надання послуг та виконання робіт тощо.
З огляду на те, що ринок є торговим комплексом, а основний інтерес торговців полягає в отриманні у користування торгового місця, надання торгового місця на ринку в користування без укладення договору найму не відповідає суті відносин, що виникають між власником ринку і торговцями з приводу надання в користування торгового місця.
Таким чином, відносини, що виникають у зв’язку із наданням у користування торгового місця на ринку між його власником (або уповноваженою особою) і торговцем є цивільно-правовими і потребують застосування цивільно-правових механізмів для їх врегулювання. Тому договір найму повинен стати основною юридичною моделлю для оформлення відносин між власником ринку (або уповноваженою ним особою) і торговцем з приводу надання в користування торгового місця на ринку.
2. Наведенні вище обставини свідчить про існування потреби у розробленні науково обґрунтованої та адаптованої відповідно до практичних потреб конструкції договору найму торгового місця на ринку, починаючи з його істотних умов, форми та порядку укладення і закінчуючи відповідальністю сторін за порушення обов’язків за договором.
Для досягнення мети даної роботи і вирішення поставлених завдань було зроблено ряд теоретичних і практичних висновків. Найважливіші наукові і практичні результати дисертації полягають у такому:
2.1. Аналіз специфіки цивільно-правових відносин, які складаються між власником ринку (уповноваженою ним особою) і торговцем із приводу надання в користування торгового місця, дозволив констатувати ряд їх особливостей.
Відносини, які виникають між власником ринку (або уповноваженою ним особою) і торговцем у зв’язку з наданням у тимчасове користування торгового місця, є змішаними. Змішаний характер цих відносин полягає в тому, що власник ринку або уповноважена ним особа, які займаються організацією торгівлі на ринку, надають торговцям в тимчасове користування торгове місце, а також повинні створювати належні умови для користування ним (утримувати торгове місце у належному стані, опалювати і освітлювати торгові приміщення, надавати комунальні послуги). Вчинення цих дій прямо обумовлене обов’язком особи, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, створювати належні умови для торгівлі. Таким чином, у договорі найму торгового місця на ринку можуть поєднуватися елементи різних договорів (зокрема, з надання послуг, виконання робіт, постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу). Тому договір найму торгового місця на ринку є змішаним. Зважаючи на головну правову мету (цивільно-правовий результат договору), якої прагнуть досягти сторони, укладаючи договір, можна зробити висновок, що у договорі найму торгового місця на ринку домінують саме елементи договору найму.
За суб’єктним складом і сферою застосування договір найму торгового місця на ринку належить до групи підприємницьких договорів. Власник ринку (або управомочена ним особа), які здійснюють організацію торгівлі на ринку, надають торгові місця з метою здійснення підприємницької діяльності. Наймач торгового місця (торговець) отримує торгове місця для здійснення торгівлі.
Вказані особливості дозволяють визначати договір найму як домовленість, за якою наймодавець (власник ринку або управомочена ним особа, які є суб’єктами підприємницької діяльності) за відповідну плату зобов’язується надати наймачеві у тимчасове користування торгове місце та створювати належні умови для торгівлі, а наймач зобов’язується своєчасно вносити плату і користуватися торговим місцем для здійснення торгівлі відповідно до умов договору.
У легальному визначенні договору найму не вказується, що наймачеві може надаватися різний обсяг прав стосовно предмета найму, а лише зазначається, що наймодавець надає наймачеві майно у користування (ст.759 ЦК України). Із цього приводу в науці цивільного права існує точка зору, що з переданням предмета найму в користування одночасно надається і право володіння, адже користуватися предметом найму без отримання його у володіння не можна. Утім ця точка зору є досить загальною, бо не враховує дуалістичної природи володіння, яка полягає в тому, що під володінням розуміється право особи стосовно майна («володіння право») або тільки фактичне тримання особою майна у себе («володіння факт»). Правом володіння є не просто право на фактичне тримання майна у себе, а право на тримання майна, що поєднується з юридичною можливістю відноситися до нього як до свого. Право володіння надає його суб’єкту повноваження використовувати всі можливі засоби захисту речових прав, які може використовувати тільки власник майна.
У зв’язку з цим у договорі найму не можна ототожнювати право користуватися майном і фактичне тримання особою майна у себе. Право користування полягає в юридично забезпеченій можливість споживати корисні властивості майна, привласнювати плоди, продукцію та інший доход, який може одержуватися в результаті його використання. Однак, незважаючи на те, що реалізація цього права може залежати від можливості фактичного доступу до предмета найму, право користування не можна прямо пов’язувати з необхідністю передавати предмет найму у фактичне володіння наймача. Тому можуть укладатися договори найму, за якими наймачеві не тільки не надається право володіння предметом найму, а й сам предмет найму залишається у фактичному володінні наймодавця (наприклад, найом частини борту судна). З огляду на це у договорі найму право користування і право володіння необхідно чітко розрізняти. Зазначенні речові права не можна ототожнювати з простим фактичним триманням особою майна у себе.
З урахуванням спрямованості основної правової мети договору найму на надання майна у строкове платне користування, наймач може наділятися різним обсягом речових прав стосовно предмета найму: наймачеві може надаватися право володіння і користування або тільки право користування предметом найму, при цьому предмет найму може передаватися у фактичне володіння наймача або залишатися у фактичному володінні наймодавця.
Із таких міркувань власник предмета найму має право самостійно визначати обсяг прав, які він надає наймачеві стосовно цього предмета. Зокрема, наймодавець може надати наймачеві право володіння (повністю або частково) і частково залишити за собою право користування предметом найму. На підставі зазначеного можна зробити висновок, що право володіння повинне надаватися тоді, коли наймач не може без нього користуватися майном.
Історія розвитку договору майнового найму свідчить, що такий підхід до формулювання поняття договору майнового найму є класичним і відомий ще ї часів римського права. Надання наймодавцеві тільки права користування предметом найму повною мірою відповідає юридичній конструкції договору найму речей у римському праві. Наймач за договором найму речей не визнавався в Римі володільцем і не міг самостійно користуватися правовими засобами захисту, які могли використовувати особи, що мали право володіння на таку річ.
Таким чином, наймачеві торгового місця на ринку може надаватися різний обсяг речових прав. За договором найму стаціонарного торгового місця наймачеві доцільно надавати як право користування торговим місцем, так і право володіння. За договором найму нестаціонарного торгового місця наймачеві доцільно надавати лише право користування торговим місцем у час роботи ринку, адже воно не вибуває з фактичного володіння власника ринку.
2.2. З’ясовано сторони договору найму торгового місця на ринку, проведено їх загальну правову характеристику.
Сфера застосування договору найму торгового місця на ринку зумовлює його суб’єктний склад: наймодавцем є суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює організацію торгівлі на ринку, а наймачем – особа, яка має право здійснювати торгівлю на ринку.
У світовій практиці особи, які здійснюють організацію торгівлі, створюються переважно як непідприємницькі організації. Так, діяльність з організації біржової торгівлі, як правило, відносять до некомерційної діяльності. Зважаючи на те, що торгівля на ринках за свої економічним змістом дещо відрізняється від біржової торгівлі, тому діяльність з організації торгівлі на ринку може і повинна базуватися на підприємницьких засадах.
Особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку (наймодавець торгового місця на ринку), повинна відповідати такими ознакам: наявність відокремленого торгового комплексу – ринку, наявність спеціального органу – адміністрації ринку, створюється в організаційно-правовій формі підприємницького товариства, діяльність пов’язана з організацією торгівлі на ринку.
З огляду на те, що ринком є цілісний майновим комплекс (підприємство), призначений для використання у підприємницькій діяльності, він повинен бути відокремлений від майна інших учасників цивільно-правових відносин, тобто належати особі, яка організовує торгівлю на ринку, на праві власності або іншого речового права, яке дозволятиме використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, може створюватися в будь-яких організаційно-правових формах, передбачених для підприємницьких товариств. Комунальний ринок створюється в організаційно-правовій формі унітарного товариства (комунальне унітарне підприємство). Якщо особа, яка організовує торгівлю на ринку, буде здійснювати іншу діяльність, доцільно створювати відокремлений підрозділ, предметом діяльності якого слід визначати організацію торгівлі на ринку. У ст.55 ГК України відокремлені підрозділи юридичних осіб визнаються самостійними суб’єктами господарських відносин. Проте зазначене положення не може бути підставою, щоб відносити відокремлені підрозділи до самостійних суб’єктів цивільно-правових відносин.
Закріплені у законодавстві функціональні обов’язки особи, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, не обмежують її загальної правоздатності. Спеціальна правоздатність може бути обов’язковою тільки у разі, якщо особа створюється як юридична особа публічного права (комунальне унітарне підприємство).
Разом з цим слід звертати увагу на те, що закріплене у ст. 91 ЦК України правило про загальну правоздатність юридичної особи не може бути підставою, щоб повністю відмовлятися від спеціальної правоздатності підприємницьких товариств, адже можливість закріплення за підприємницьким товариством загальної правоздатності фактично існує до моменту затвердження установчих документів. Від моменту створення підприємницького товариства воно набуває цивільних прав і обов’язків і здійснює їх через свої органи, які повинні діяти відповідно до установчих документів та закону (п.1 ст.92 ЦК України). Тому засновники мають право визначати в установчих документах спеціальну правосуб’єктність створюваного підприємницького товариства. Спеціальна правосуб’єктність підприємницького товариства може закріплюватися: а) у спеціальному нормативному акті шляхом визначення виключних видів діяльності або шляхом встановлення заборони на здійснення певних видів діяльності; б) в установчих документах шляхом визначення засновниками мети, завдань та предмета господарської діяльності товариства або виключних чи заборонених видів діяльності товариства.
Наймачем торгового місця може бути не кожна особа, а тільки особа, яка має право здійснювати торгівлю на ринку: а) суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи); б) фізичні особи - суб’єкти промислу; в) фізичні особи, які здійснюють продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної у підсобному господарстві, або особистих речей.
2.3. Розроблено поняття ринку і вдосконалено поняття торгового місця на ринку.
Ринок є єдиним майновим комплексом (підприємством), що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу ринку як єдиного майнового комплексу входять торгові об’єкти, інженерно-технічні комунікації, системи опалення, енергопостачання та водопостачання, що розташовуються на одній земельній ділянці і поєднуються єдиним цільовим призначенням.
У законодавстві, яке стосується ринків, не міститься чіткого поняття торгового місця на ринку. Це зумовлює невизначеність в предметі договору найму торгового місця на ринку, а саме: предметом договору є земельна ділянка в межах території ринку, на якій розміщується необхідне для торгівлі обладнання (прилавок, кіоск, палатка, контейнер або інша подібна споруда), необхідне для торгівлі обладнання, яке розміщене на території ринку, або ж торгове місце як частина торгової споруди ринку. Беручи до уваги, що основний інтерес торговця спрямований на отримання у користування не просто земельної ділянки і не просто обладнання для торгівлі, а обладнаного належним чином місця для торгівлі, торговим місцем на ринку не можна вважати ні земельну ділянку, ні обладнання для торгівлі. Земельна ділянка для розміщення торгової споруди або торгове обладнання повинні бути предметом окремих договорів найму.
Торговим місцем на ринку є відокремлена частина торгового приміщення або іншої споруди ринку, призначена для здійснення торгівлі. Торгові місця на ринку можуть облаштовуватися в різних стаціонарних спорудах, у малих архітектурних формах, у критих павільйонах, на відкритих прилавках та асфальтованих площадках, призначених для нестаціонарної торгівлі.
За характером торгівлі торгові місця на ринку можна поділити на стаціонарні і нестаціонарні торгові місця. Стаціонарним торговим місцем є торгове місце, яке розміщуються у стаціонарному, спеціально пристосованому і належним чином обладнаному відокремленому приміщенні з торговим залом для покупців (магазин) або без нього (кіоск). Нестаціонарне торгове місце є місце в межах території ринку, призначене для розміщення торгового обладнання і товарів на час торгівлі (при торгівлі «на винос»). Нестаціонарне торгове місце може розміщуватися в торговельному залі чи павільйоні, на критому або відкритому столі, торговельному майданчику, які призначені для нестаціонарної торгівлі. Кожне нестаціонарне торгове місце не має відокремленого приміщення, тому воно повинне бути належним чином індивідуалізоване і відокремлене від інших торгових місць.
Розглядаючи ознаки нерухомості, закріплені в ст. 181 ЦК України, необхідно звертати увагу на те, що основними ознаками споруди як об’єкта нерухомості є її розташування на земельній ділянці і неможливість переміщення без знецінення та зміни призначення. Тому капітальну (фундаментальну) забудову слід розглядати як факультативну ознаку споруди, бо вона вказує лише на спосіб її інженерно-технічного виконання. Таким чином можна дійти висновку, що при віднесені об’єктів, які розташовуються на земельній ділянці, до об’єктів нерухомості, крім фактичного зв’язку, необхідно враховувати юридичний зв’язок із земельною ділянкою (призначення для розташування і необхідність державної реєстрації на визначеній земельній ділянці). З урахуванням цього доцільно і необхідно поширювати правовий режим нерухомості на магазини, кіоски та інші малі архітектурні форми, які виконуються із полегшених будівельних матеріалів і встановлюються без улаштування фундаментів.
2.4. З’ясовано і проаналізовано істотні умови договору найму торгового місця на ринку.
Погодження істотних умов є необхідною і достатньою підставою для того, щоб договір вважався укладеним. Договір слід визнавати неукладеним тільки у разі, якщо неузгодження сторонами якоїсь істотної його умови договору обумовлюватиме невизначеність договірного зобов’язання і унеможливлюватиме виконання договру.
З урахуванням цього до істотних умов договору найму торгового місця на ринку слід відносити: торгове місце (вид, призначення, характер інженерно-технічного виконання, місце розташування, порядковий номер тощо), строк договору, розмір плати. Умови про надання комунальних послуг, утримання торгових місць у належному стані, опалення і освітлення торгових приміщень є звичайними, бо їх обов’язковість встановлена спеціальним законодавством, яке регулює діяльність з організації торгівлі на ринках. Тому вони безпосередньо в договорі можуть не узгоджуватися.
Договір найму торгового місця на ринку може включати також елементи інших договорів (виконання робіт (ст.837 ЦК України) – утримання торгових місць у належному стані, постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу (ст.714 ЦК України) – опалення і освітлення торгових приміщень, надання комунальних послуг, надання послуг (ст.901 ЦК України) – надання комунальних послуг).
Зважаючи на строковий характер торгівлі договори найму торгового місця на ринку можна класифікувати: на довгострокові, які укладаються на тривалий строк (місяць, квартал, рік) і короткострокові, які укладаються на незначний строк (від одного до декількох днів).
З огляду на специфіку предмета договору найму торгового місця на ринку розмір плати за договором повинен визначатися залежно від виду торгового місця, характеру його інженерно-технічного виконання, місця розташування, витрат, які несе власник ринку або управомочена ним особа у зв’язку із забезпеченням належних умов для користування торговим місцем. До розміру плати за договором необхідно включати також і ринковий збір. З урахуванням приєднувального характеру договору плата за договором повинна визначатися за тарифами.
2.5. З’ясовано особливості укладення договору найму торгового місця на ринку та його форми.
Враховуючи приєднувальний характер договору найму торгового місця на ринку, оферентом є особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, а акцептантом – торговець. Договір найму торгового місця на ринку є публічним договором, тому особа, яка здійснює організацію торгівлі на ринку, не має права відмовляти в укладенні договору при наявності вільних торгових місць.
Укладення договору найму торгового місця може відбуватися через певний проміжок часу після висловлення згоди наймача укласти договір, тому доцільно таке звернення робити у письмові формі. З метою забезпечення права торговця на торгове місце на ринку доцільно встановлювати строк, протягом якого особа, що здійснює організацію торгівлі на ринку, є зобов’язаною укласти договір, якщо в момент звернення торговця не буде вільних торгових місць. У такому разі звернення торговця з пропозицією укласти договір можна розцінювати як укладення попереднього договору.
Аналіз змісту ст.639 ЦК України про форму договору дозволяє зробити висновок, що правило, згідно з яким правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України), є загальним правилом. Утім дотримання типової форми договору, яка встановленої суб’єктом підприємницької діяльності, є необхідною умовою для визнання договору приєднання укладеним.
Тому прийняття пропозиції укласти договір не можна вважати достатньою підставою для того, щоб вважати договір найму торгового місця на ринку укладеним. Отже, необхідною умовою для укладення договору найму торгового місця на ринку є дотримання письмової форми. Беручи до уваги приєднувальний характер договору найму торгового місця на ринку його доцільно укладати у типовій формі.
Для спрощення процедури укладення договору найму нестаціонарного торгового місця на ринку його доцільно укладати шляхом придбання абонемента встановленої форми, у якому слід зазначати ознаки торгового місця, строк користування торговим місяцем, розмір плати. Переукладати договір найму нестаціонарного торгового місця на новий строк доцільно шляхом придбання нового абонемента до закінчення строку дії попереднього.
2.6. Проаналізовано зміст прав і обов’язків особи, яка організовує торгівлю на ринку, як наймодавця і торговця як наймача торгового місця на ринку.
Обов’язками наймодавця (суб’єкта підприємницької діяльності, який здійснює організацію торгівлі на ринку) є: своєчасно надати торгове місце, надати торгове місце в стані, який відповідає умовам договору та призначенню, разом з усім оснащенням і документами, забезпечити умови для безперешкодного його використання.
Порядок надання торгового місця обумовлений його видом. Стаціонарне торгове місце передається торговцеві в постійне фактичне володіння і повертається лише після спливу строку договору. Тому необхідним елементом надання стаціонарного торгового місця є складення відповідного приймально-передавального акта. З цього моменту починається обчислення строку користування торговим місцем (ст. 795 ЦК України). Нестаціонарне торгове місце надається в користування лише на час торгівлі на ринку, тому нестаціонарне торгове місце можна вважати переданим у користування, якщо будуть створені необхідні умови для безперешкодного доступу і користування торговим місцем у час роботи ринку.
Враховуючись взаємний характер договору найму надання торгового місця може обумовлюватися внесенням торговцем плати (зустрічне виконання). У зв’язку з цим слід звернути увагу на те, що зустрічне виконання не можна ототожнювати з реальним характером договору. Адже в першому випадку обов’язки однієї із сторін договору обумовлюються виконанням обов’язків іншою стороною за укладеним договором, в другому ж випадку – до вчинення певних дій договору ще не існує.
Договір найму торгового місця на ринку належить до синаллагматичних договорів, тобто взаємних договорів, в яких сторони можуть виконувати свої обов’язки у порядку зустрічного виконання.
Стан торгового місця на ринку повинен відповідати умовам договору та вимогам спеціальних нормативних актів стосовно споруд торгового призначення. Для забезпечення належних умов для користування торговим місцем наймодавець зобов’язаний вчиняти комплекс дій, необхідних для підтримання його належного стану (проводити капітальний і поточний ремонт, санітарні заходи, щоденне прибирання тощо). Крім цього, для створення належних умов користування торговим місцем наймодавець повинен надавати необхідні комунальні послуги і забезпечувати належне освітлення та опалення торгових приміщень.
Основними обов’язками наймача торгового місця на ринку є: вносити плату; особисто користуватися торговим місцем відповідно до умов договору та його призначення; після припинення договору повернути торгове місце у належному стані.
Наймач повинен особисто використовувати торгове місце виключно для здійснення торгівлі, йому забороняється надавати торгове місце в користування іншим особам. Наймач також зобов’язаний дотримуватися правил торгівлі на відповідному ринку та вимог нормативних актів з питань торгівлі на риках.
Оплата за договором найму торгового місця може проводитися за кожний день користування торговим місцем або шляхом оплати за весь строк договору. Відзначається, що принципово важливим для договору найму торгового місця на ринку є те, що наймач повинен оплачувати торгове місце до фактичного його використання. З урахуванням цього оплату нестаціонарного торгового місця доцільно проводити шляхом придбання абонемента на користування торговим місцем.
Наймач зобов’язаний повернути торгове місце після припинення дії договору. Якщо торгове місце надавалося у володіння і користування (стаціонарне торгове місце), наймач повинен вчинити всі необхідні дії, спрямовані на його повернення у фактичне володіння наймодавця.
2.7. З’ясовано умови і особливості цивільно-правової відповідальності сторін за порушення договору найму торгового місця на ринку.
Необхідною і достатньою підставою для настання договірної відповідальності є порушення договору, тобто його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (неналежне виконання). Розглядаючи відповідальність сторін договору найму торгового місця на ринку, слід враховувати те, що договірна відповідальність базується на презумпції винуватості особи в порушенні договірного зобов’язання. Презумпція винуватості особи в порушенні договірного зобов’язання полягає в тому, що особа вважається невинуватою і не несе відповідальності лише у разі якщо доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (абз.2 п.1 ст.614 ЦК України). Тому в договірній відповідальності інші елементи складу цивільного правопорушення мають факультативний характер і можуть вимагатися для настання договірної відповідальності лише за умови, що їх обов’язковість буде передбачена в договорі або актом цивільного законодавства.
До сторони, яка порушила договір, застосовуються будь-які правові заходи, встановлені договором або актами цивільного законодавства: припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього, розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України). Коло наведених у ст.611 ЦК України правових наслідків, що можуть наставати у разі порушення зобов’язання, не є вичерпним. Утім найефективнішою правовою формою відповідальності наймодавця у разі порушення договору найму торгового місця на ринку, яка б дійсно забезпечувала захист прав та інтересів наймача торгового місця на ринку, є стягнення штрафної неустойки. З урахуванням приєднувального характеру договору найму торгового місця на ринку забезпечення захисту прав і інтересів наймача торгового місця на ринку буде ефективним, якщо підстави та форми відповідальності наймодавця торгового місця на ринку будуть закріплені в Правилах торгівлі на ринках та/або в типовому договорі найму торгового місця на ринку.
Таким чином, у роботі проведено комплексне дослідження договору найму торгового місця на ринку, сформульовано поняття договору найму торгового місця на ринку, визначено його місце в системі договірних зобов’язань, з’ясовано предмет та інші істотні умови договору, особливості його укладення та форми, визначено зміст прав і обов’язків сторін, з’ясовано умови та особливості відповідальності за порушення сторонами умов договору. Розроблено науково-теоретичні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання відносин за договором найму торгового місця на рику.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амерханов Г.С. Заключение договора по советскому гражданскому праву: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Моск. юрид. и-нт. – М. – 19с.
2. Белова Т.А. Правовое регулирование колхозно-рыночной торговли: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Сарат. юрид. и-нт. – 14 с.
3. Белых В.С. Виниченко С.И. Биржевое право. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА -ИНФРА - М ), 2001. – 142 с.
4. Борщевський І.В. Деякі питання укладення договорів найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди за цивільним кодексом України // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАНУ, 2004. – Вип. 23. – С. 309 - 314.
5. Борщевський І.В. Оренда єдиного майнового комплексу державного та комунального підприємства // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАНУ, 2003. – Вип. 22. – С. 261 - 267.
6. Борщевський І.В. Правове регулювання договорів оренди єдиного майнового комплексу (підприємства) // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Зб. наук. пр. – Хмельницький, 2003. – № 3-4 (7-8). – С. 93 - 98.
7. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 2-е, испр. – М:. «Статут», 1999. – 848 с.
8. Брагинский М.И., Ярошенко К. Граждане (юридические лица). Юридические лица (комментарий к ГК РФ) // Хозяйство и право. – 1995. – № 2. – С. 3 – 19.
9. Васильева Е.Н., Ершова Н.М. Глава 34. Аренда // Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: в 3 т. Т.2: Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй / Под ред. Т.Е. Абовой и Ю.К. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 1045 с.
10. Васильєва В.А. Правове регулювання відносин за договором консигнації Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів. – 19 с.
11. Витрянский В. Аренда отдельных видов имущества // Хозяйство и право. – 1996. – Прил. к № 10. – С. 3 - 64.
12. Витрянский В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе / Хозяйство и право. – 2003. – №6. – С.3-19.
13. Витрянский В.В. Договор аренды (имущественного найма) по современному российскому гражданскому праву / Нотаріус. – 2001. – № 3. – С. 44 - 57.
14. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. - М.: «Статут», 1999. – 299 с.
15. Витрянский В.В. Оборот недвижимости требует совершенства /Нотариальный вестник. – 2003. – № 5. – С.33-34.
16. Витрянский В.В. Существенные условия договора // Хозяйство и право. – 1998. – №7. – С. 3 - 12.
17. Гончаренко М.Б. Речеві права на нерухомість: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Університет внутрішніх справ. – Х., 1999. – 19 с.
18. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года) / Под общ. ред. Харитонова Е.О., Калитенко О.М. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – Т. 2. – 1024 с.
19. Гражданское право России. Часть вторая: Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. - М., 1997. – с. 219.
20. Гражданское право. Том. 2 Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное./ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. –М.: Проспект, 1999. – 720 с.
21. Гражданское право. Учебник. Часть 1. Издание третье, переработаное и дополненое./ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632 с.
22. Гражданское право. Учебник. Часть 2. Издание третье, переработанное и дополненное./ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632 с.
23. Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. Проф. Е.А. Суханов.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
24. Гражданское право: В 2 т. Том 2. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. Проф. Е.А. Суханов.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 704 с.
25. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.: Статут, 2000. – 411 с.
26. Грушицький І. Договір купівлі-продажу в умовах формування ринкових відносин // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – 551 с.
27. Гутников О. Государственная регистрация права аренды // Хозяйство и право. – № 5. – 1999. – С. 114 – 119.
28. Данилочкина Т.В. Предприятие как предмет отдельных гражданско-правовых