ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Краткое описание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
1.1. Генеза договору про спільну діяльність
1.2. Поняття та загальна характеристика договору про спільну діяльність
1.3. Види договорів про спільну діяльність, їх місце у загальній класифікації цивільних договорів
Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
2.1. Учасники договору про спільну діяльність
2.2. Істотні умови договору про спільну діяльність
2.3. Права та обов’язки учасників договору про спільну діяльність
Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА ДОГОВІРНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
3.1. Укладення та виконання договору про спільну діяльність
3.2. Зміна умов та припинення договору про спільну діяльність
3.3. Відповідальність учасників договору про спільну діяльність
Висновки до Розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. Зміни, що відбулися в регулюванні договірних відносин на законодавчому рівні, стали прикладом ефективності реалізації диспозитивного методу регулювання приватно-правових відносин. За чинним цивільним законодавством цивільно-правовий договір є одним із засобів регулювання суспільних відносин, джерелом цивільного права, способом усунення прогалин у законодавстві.
Відносини спільної діяльності мають досить широке розповсюдження в різних сферах. Це обумовлюється тим, що договір про спільну діяльність є ефективною формою здійснення підприємницької та інших видів діяльності. По-перше, у відповідності до умовами цього договору його учасники об’єднують свої зусилля задля досягнення спільної мети. За цією ознакою він вигідно відрізняється від переважної більшості інших цивільно-правових договорів, у яких такої співпраці і об’єднання зусиль сторін не відбувається. По-друге, незважаючи на об’єднання зусиль та майна, учасники договору про спільну діяльність залишаються юридично самостійними суб’єктами. Саме це є перевагою даної договірної конструкції, порівняно зі спільною діяльністю, що здійснюється у межах єдиного суб’єкта – юридичної особи. По-третє, процес здійснення спільної діяльності не ускладнюється процедурами розробки установчих документів, державної реєстрації створення та припинення нового суб’єкта права тощо. Отже, така законодавча модель побудови прав і обов’язків суб’єктів спільної діяльності є більш гнучкою та пристосованою до сучасних потреб економіки.
У ЦК України 2003 р. закріплено багато нових положень, що визначають правові засади здійснення спільної діяльності. Як самостійний різновид визначено договір простого товариства. Відбулося подальше вдосконалення нормативних положень щодо договору про спільну діяльність, зокрема, законодавчо розширена сфера його можливого застосування, переглянуті такі його елементи, як особливі мета та суб’єктний склад учасників. Все це визначає особливе місце договору про спільну діяльність у системі цивільно-правових договорів і обумовлює необхідність його ретельного дослідження. Об’єктом дослідження також є проблемні питання теоретичного характеру, що стосуються предмета, суб’єктного складу, змісту, правової природи договору про спільну діяльність.
До 90-х років ХХ ст. окремі аспекти правового регулювання відносин у стилі спільної діяльності розглядалися у працях З.С. Бєляєвої, А. Годеса, З.А. Підопригори, О.І. Масляєва, І.О. Масляєва та ін. Однак, їх дослідження ґрунтувалися на нормах, що були закріплені у цивільному законодавстві до кодифікації 2003 р., та відображали умови спільної діяльності за часів існування адміністративно-планової економіки. Зі зміною соціально-економічних умов та набранням чинності ЦК України 2003 р. теоретичні розробки вказаних вчених певною мірою втратили актуальність. На сьогоднішній день рівень дисертаційних та монографічних досліджень в Україні є недостатнім.
Викладене обумовлює актуальність представленого дисертаційного дослідження.
Основою зроблених у дисертації висновків стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, В.Ю. Вольфа, М.В. Гордона, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, О.О. Красавчікова, І.М. Кучеренко, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Н.В. Козлової, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика, Д.І. Мейєра, І.Б. Новицького, Й.О. Покровського, В.В. Рєзнікової, Ю.В. Романця, О.Б. Савельева, М.М. Сібільова, К.І. Скловського, Є.О. Суханова, О.С. Удовиченко, Я. М. Шевченко. Г.Ф. Шершеневича та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає темам науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка: «Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство», номер державної реєстрації 01034005937, термін виконання 2002-2004 рр., «Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України», номер державної реєстрації 01054004945, термін виконання 2005-2008 рр.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення системного аналізу договірних зобов’язань, спрямованих на досягнення спільної мети (спільно-спрямованих зобов’язань); відокремлення певних типів та видів договорів, що входять у цю групу зобов’язань; визначення правової природи та складових елементів договору про спільну діяльність; дослідження динаміки зобов’язань, що виникають з договору про спільну діяльність.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні основні завдання:
- визначити місце договору про спільну діяльність у системі цивільно-правових договорів;
- провести розмежування та визначення співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору;
- обгрунтувати правову характеристику договору про спільну діяльність;
- здійснити класифікацію договорів про спільну діяльність;
- з’ясувати правовий статус учасників договору про спільну діяльність;
- визначити предмет договору про спільну діяльність;
- розкрити зміст договору про спільну діяльність;
- розглянути істотні умови договору про спільну діяльність;
- проаналізувати порядок укладення та виконання договору про спільну діяльність;
- з’ясувати підстави та порядок зміни та припинення договору про спільну діяльність;
- розглянути умови та форми відповідальності учасників спільної діяльності.
Об’єкт дослідження – це сукупність суспільних відносин, що виникають при здійсненні спільної діяльності задля досягнення єдиної мети на підставі договору про спільну діяльність.
Предмет дослідження – джерела регулювання договору про спільну діяльність, суб’єктний склад, предмет договору, його правова природа.
Методи дослідження. Методологічну основу складає сукупність теоретико-методологічних засобів осягнення суспільних явищ і процесів, що зумовлена метою та особливостями досліджуваної проблеми. Історичний метод було використано при характеристиці історичних витоків правового регулювання договору про спільну діяльність та при дослідженні історичного походження сучасних форм його здійснення. Системний підхід було використано у зв’язку із тим, що договір про сумісну діяльність знаходиться у нерозривному зв’язку з цивільно-правовими відносинами, чим зумовлюється необхідність його комплексного, системного характеру регулювання. Метод узагальнення було використано для формування визначень ключових понять на основі виділених та описаних характерних особливостей (ознак). Метод аналізу було використано для дослідження окремих аспектів правового регулювання договору про спільну діяльність в Україні, метод синтезу – для визначення загальних особливостей та тенденцій його правового регулювання, а також для формування висновків як синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. При виявленні, аналізі та синтезі правових явищ, відносин, що виникають при здійсненні за договором про спільну діяльність на основі об’єднання (або без об’єднання) вкладів та зусиль заради досягнення спільної мети, на рівні причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій використовано метод діалектичної логіки, а на рівні нормативних зв’язків – метод формальної (елементарної) логіки. Вибір та використання зазначених методів у дисертації має подекуди комбінований характер залежно від вирішення конкретних завдань дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та предметом. В дисертації здійснено комплексний аналіз правовідносин, що виникають при здійсненні спільної діяльності. На основі проведеного аналізу запропоновано власне визначення спільної діяльності як предмета договору про спільну діяльність. Виявлено основні проблеми правового регулювання спільної діяльності та чинники, які перешкоджають успішному і ефективному використанню договорів про спільну діяльність. Запропоновано можливі шляхи розв’язання зазначених проблем, усунення негативних факторів правового регулювання договору про спільну діяльність.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних науково-теоретичних та науково-практичних положеннях, висновках та пропозиціях:
1. Обґрунтовано положення, що договір про спільну діяльність завжди характеризується одновекторною спрямованістю волевиявлення його учасників на досягнення єдиної бажаної для них мети. Критерієм розподілу правочинів на односторонні, дво- та багатосторонні є кількість сторін, які мають виявити свою волю на вчинення правочину. У двосторонньому правочині існує зустрічна векторність. Воля учасників багатостороннього правочину спрямована на досягнення єдиної мети. Отже, має місце одновекторна спрямованість воль.
2. Обгрунтовано висновок, що договір про спільну діяльність має комплекс ознак, які вирізняють його з-поміж інших правочинів і обумовлюють його окреме місце в системі цивільно-правових договорів, до яких відносяться: ознаки правочину не тільки багатостороннього договору, а й характеристики зобов’язального відношення; кожна сторона договору одночасно виступає і як кредитор, і як боржник, хоча такими й не являється; зобов’язання контрагентів у двосторонньому договорі є взаємні, тобто кожна із сторін має й права, й обов’язки. Якщо договір про спільну діяльність уклали дві сторони, то кожна з них зобов’язується діяти у спільних інтересах та має право вимагати від іншої сторони таких же дій.
3. Пропонується висновок про те, що у разі здійснення спільної діяльності на основі об’єднання вкладів учасників, договір простого товариства може укладатися за консенсуальною та реальною моделями. Обгрунтовується недоцільність його характеристики як відплатного або безвідплатного.
4. Обгрунтовується висновок, що за юридичною спрямованістю (метою) у системі договірних зобов’язань договір про спільну діяльність відноситься до спільно-цільових договорів.
Група спільно-цільових зобов’язань складається з двох договірних типів: 1) ті, що спрямовані на створення нового суб’єкта - юридичної особи, та 2) ті, що спрямовані на організацію спільної діяльності без створення юридичної особи. Перший – це засновницький договір, а другий – договір про спільну діяльність.
Договір про спільну діяльність (тип договору) поділяється на два види: 1) договір, що опосередковує здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (договір простого товариства), та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (власне договір про спільну діяльність у вузькому розумінні).
5. Обгрунтовано тезу стосовно можливості здійснення заміни сторони у договорі про спільну діяльність лише за згодою всіх його учасників. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до глави 77 ЦК України.
6. Пропонується власне визначення спільної діяльності як предмета договору про спільну діяльність. Під спільною діяльністю пропонується розуміти сукупність погоджених спільних дій учасників договору, що характеризуються одновекторною спрямованістю на досягнення загальної мети. Спільну діяльність у зовнішніх відносинах з третіми особами пропонується розглядати як єдиний комплекс взаємоузгоджених дій всіх учасників договору, спрямованих на досягнення спільної мети.
7. Обгрунтовано необхідність обмеження права учасника простого товариства розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності без згоди інших учасників.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання одержаних дисертанткою висновків у законотворчій діяльності – для удосконалення положень актів чинного цивільного законодавства, зокрема шляхом внесення змін в ЦК України. Висновки, що містяться у роботі, можуть застосовуватися у практичній, зокрема, правозастосовчій діяльності – у ході здійснення претензійно-договірної роботи, а також при вирішенні спірних питань, пов’язаних з укладенням та виконанням договорів про спільну діяльність.
Результати дослідження можуть використовуватись в навчальному процесі при викладенні курсів «Цивільне право України» та ряді цивільно-правових спецкурсів у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку спеціалістів за спеціальністю «правознавство».
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій і методичних рекомендацій для студентів вищих юридичних навчальних закладів, а також в подальших наукових розробках.
Водночас, окремі сформульовані в роботі положення мають, безумовно, дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових досліджень в цій галузі.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка. Основні результати дисертаційного дослідження викладені дисертанткою на засіданні круглого столу «Охоронювані законом інтереси в цивільному праві та процесі» (м. Харків, 16 грудня 2005 р.); на Міжнародних науково-практичних конференціях «Сучасні наукові дослідження – 2006» (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.), «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (Львів, 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковані чотири статті у фахових виданнях ВАК України, а також тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Договір про спільну діяльність є договірною конструкцією, відомою ще з часів римського права. Своє походження договір про спільну діяльність веде від давньоримського договору (contractus) товариства (societas).
Договір про спільну діяльність, за яким не передбачено об’єднання вкладів учасників, завжди укладається як консенсуальний. Ця модель обумовлена суттю договірного зобов’язання, а саме – здійсненням спільної діяльності (певних дій) в майбутньому. У момент укладення такого договору сторони лише встановлюють для себе обов’язок діяти у спільних інтересах. Якщо ж спільна діяльність здійснюється на основі об’єднання вкладів учасників, то договір простого товариства може бути як консенсуальний, так і реальний.
2. Договір про спільну діяльність не може бути визначений як відплатний або безвідплатний. Критерієм розмежування відплатних-безвіплатних договорів є наявність або відсутність зустрічного обов’язку однієї сторони надати певне благо іншій стороні. Кожний з учасників спільної діяльності одержує за договором певні блага, однак вони надаються не іншої стороною, а набуваються в результаті спільної діяльності.
3. Договір про спільну діяльність є каузальним і фідуціарним. Він може укладатися із зазначенням строку дії, без визначення строку, та як правочин із скасувальною умовою.
Договір про спільну діяльність завжди є дво- або багатостороннім правочином і характеризується одновекторною спрямованістю волевиявлення його учасників на досягнення єдиної бажаної для них мети.
Зобов’язання, що виникає з договору про спільну діяльність, завжди є основним. Воно не може бути акцесорним (додатковим), факультативним або альтернативним.
4. За юридичною спрямованістю (метою) у системі договірних зобов’язань договір про спільну діяльність відноситься до спільно-цільових договорів.
Група спільно-цільових зобов’язань складається з двох договірних типів: 1) ті, що спрямовані на створення нового суб’єкта - юридичної особи, та 2) ті, що спрямовані на організацію спільної діяльності без створення юридичної особи. Перший – це засновницький договір, а другий – договір про спільну діяльність у широкому розумінні.
Договір про спільну діяльність (тип договору) поділяється на два види: 1) договір, що опосередковує здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (договір простого товариства), та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (власне договір про спільну діяльність у вузькому розумінні).
5. Договір про спільну діяльність, насамперед договір простого товариства, має схожі ознаки із засновницьким договором, що обумовлено їх приналежністю до групи спільно-цільових зобов’язань. Однак ці договори співвідносяться між собою як різні типи. Критерієм розмежування договору про спільну діяльність і засновницького договору є характер мети діяльності їх учасників. Договір про спільну діяльність укладається для досягнення певної спільної для всіх його учасників мети, регулює зобов’язальні відносини між учасниками та припиняється з моменту досягнення спільної мети діяльності. Засновницький договір укладається для створення нового суб’єкта – юридичної особи, регулює зобов’язальні відносини між засновниками та корпоративні – між юридичною особою та її учасниками і не припиняється з досягненням спільної мети – створення юридичної особи. Водночас засновницький договір є цивільно-правовим і до нього можуть застосовуватися загальні положення про договірні зобов’язання.
6. Договір про спільну діяльність можна класифікувати за різними критеріями. По-перше, за критерієм наявності в учасників обов’язку внесення вкладів, коментовані договори поділяються на: 1) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (просте товариство), та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (договір про спільну діяльність у вузькому розумінні). По-друге, залежно від характеру мети, для досягнення якої укладається договір про спільну діяльність, можна вирізнити: 1) договір про спільну діяльність, що укладається з метою отримання прибутку, та 2) договір про спільну діяльність з метою досягнення соціального ефекту. По-третє, за кількістю учасників договору про спільну діяльність розрізняють: 1) двосторонні та 2) багатосторонні договори.
7. Зважаючи на те, що інтереси осіб, які укладають договір про спільну діяльність не протилежні, а тотожні, а волевиявлення має єдину спрямованість (одновекторність) доцільно називати їх не сторони, а учасники договору, застосовуючи його як родовий термін.
Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути юридичні особи та фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність.
8. Неповнолітня особа може бути учасником договору про спільну діяльність, учасником договору простого товариства лише у разі набуття повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу) або у разі надання їй повної цивільної дієздатності (емансипації) на підставах і в порядку, визначених ст. 35 ЦК України. В інших випадках учасником товариства може бути неповнолітня особа, яка має право розпоряджатися заробітком (стипендією, іншими доходами або за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників.
Договір про спільну діяльність мають право укладати суб’єкти публічного права у межах своєї компетенції.
9. При здійснені спільної діяльності, яка відповідно до закону підлягає обов’язковому ліцензуванню, не обов’язково всі учасники повинні мати відповідний спеціальний дозвіл. Специфікою договору про спільну діяльність є те, що управління та ведення справ може бути покладено на одного чи декількох з учасників зобов’язання (ст. 1135 ЦК України). Учасники можуть обрати саме таку модель управління та ведення спільних справ одним (кількома) учасником. Отже, у зовнішніх відносинах буде виступати лише той суб’єкт, який отримав ліцензію на здійснення визначеної договором діяльності.
10. У законі має бути встановлена максимальна кількість учасників, зокрема простого товариства. Обмеження кількісного складу учасників необхідно для того, щоб не втрачалася сутність, правова природа договору простого товариства. Для простого товариства кількість учасників має обмежуватися десятьма.
11. На відміну від повного товариства особа може бути учасником декількох простих товариств, укладати декілька договорів про спільну діяльність, навіть якщо діяльність та мета всіх договорів є схожою, однорідною.
У договорі про спільну діяльність не може існувати множинність осіб.
12. Заміна учасника простого товариства тягне дестабілізацію не тільки внутрішніх відносин між товаришами, а й їх зовнішніх відносин з третіми особами. З огляду на це можна зробити єдиний висновок – заміна учасника простого товариства за загальним правилом неможлива. Заміна учасника договору про спільну діяльність може здійснюватися лише у виключних випадках за згодою всіх учасників спільної діяльності. Зважаючи на це, доцільно було б доповнити ЦК України ст. 1142-1 під назвою «Заміна учасника в договорі простого товариства» у наступній редакції: «Учасник договору простого товариства може бути замінений іншою особою на підставах, передбачених ст. 512 цього Кодексу. Учасник договору простого товариства може бути замінений іншою особою лише за згодою всіх інших учасників. Згода на заміну учасника має бути дана у письмовій формі. Договором простого товариства може бути встановлена заборона на заміну його учасників».
13. Предметом договору про спільну діяльність є спільна діяльність учасників. При цьому необхідно зробити акцент саме на спільному характері діяльності. Діяльність – це сукупність дій учасників договору. Дії можуть бути різноманітними як за змістом (будівництво, надання послуг, реалізація продукції тощо), так й за характером (фактичні та юридичні). Специфіка договору про спільну діяльність проявляється в тому, що його предметом є не окремі дії, що вчиняються учасниками на шляху досягнення мети, а їх сукупність як єдине ціле.
14. Істотними умовами договору про спільну діяльність є умови про предмет та мету спільної діяльності. Істотною умовою договору простого товариства також є умова про вклади учасників.
Вклади учасників можна класифікувати на три групи. До першої групи відноситься майно у вузькому розумінні, а саме – речі, в тому числі грошові кошти. Друга група – це майнові права. Третя група складається з особливих видів вкладів.
15. Об’єднання вкладів учасників та створення спільної часткової власності не є метою укладення договору простого товариства, а лише певним підґрунтям і засобом досягнення спільної мети.
Передача в якості вкладу права володіння та користування нерухомим майном тягне обмеження прав власника на цей об’єкт, тому що у інших учасників виникає право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» сервітут підлягає обов’язковій державній реєстрації.
16. Договір простого товариства вважається укладеним з моменту досягнення учасниками згоди з усіх істотних умов договору в належній формі. Вартість вкладу є істотною умовою договору простого товариства. При укладенні договору учасники мають домовитися не тільки про вид вкладу кожного з них, але й визначити вартість вкладу. Таким чином, оцінка вкладу здійснюється на етапі укладення договору простого товариства. Тому у разі відсутності згоди учасників щодо вартості вкладу, договір простого товариства вважається неукладеним. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками. Рішення про оцінку вкладів приймається одностайно, тобто за згодою всіх учасників. У разі виникнення суперечки щодо оцінки вкладу учасники не можуть вирішити спір у судовому порядку без взаємної згоди про передачу спору до суду.
17. У разі відсутності в договорі простого товариства умови про строк об’єднання вкладів, необхідно керуватися загальними положеннями про виконання зобов’язання з невизначеним строком (терміном) виконання (ч.2 ст. 530 ЦК України). Отже, якщо строк (термін) внесення вкладу в просте товариство не визначений в договорі, кожний із товаришів має право вимагати внесення вкладу іншим учасником у будь-який час. Останній повинен виконати цей обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
18. Вважаємо, що право співвласника на самостійне розпорядження своєю часткою у праві спільної часткової власності суперечить юридичній сутності договору простого товариства. Для уникнення на практиці подібних ситуацій доцільно було б у договорі зазначати, що майно перебуває у спільній власності учасників або встановлювати заборону на відчуження учасниками простого товариства своєї частки у праві спільної часткової власності на майно.
19. Договір простого товариства як вид договору про спільну діяльність має укладатися у письмовій формі. Договір простого товариства, за яким вкладом у спільну діяльність є земельна ділянка, будівля, капітальна споруда або інше нерухоме майно, повинен укладатися у письмовій формі і підлягати нотаріальному посвідченню. Відповідно ст. 1131 ЦК України слід доповнити частиною 2 в такій редакції: «Договір простого товариства укладається у письмовій формі. Договір простого товариства, за яким вкладом є земельна ділянка, будівля, капітальні споруда або інше нерухоме майно, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню».
20. Порядок укладення договору, який складається з двох стадій (оферта та акцепт) не може бути застосований при укладенні договору про спільну діяльність. Договір про спільну діяльність має укладатися шляхом спільного погодження умов усіма учасниками. Відповідно ч.3 ст. 1131 ЦК України пропонується викласти у такій редакції «Договір про спільну діяльність укладається шляхом погодження умов усіма учасниками. До істотних належать умови про координацію спільних дій, представництва інших учасників, правовий режим майна виділеного або придбаного в результаті спільної діяльності, розподіл прибутку, витрат чи збитків між учасниками та інші умови», на включення яких до договору наполягає одна із сторін.
21. Договір про спільну діяльність має виконуватися на засадах добросовісності, справедливості та розумності. Відсутність чіткого та конкретного визначення обов’язків кожного учасника спільної діяльності іноді унеможливлює встановлення того, чи було реально та належним чином виконано все, що необхідне для досягнення загальної мети.
22. Договір простого товариства як фідуціарний правочин може бути припинений відмовою однієї із сторін від подальшої участі в товаристві.
Незважаючи на те, що ст. 1141 ЦК України має назву «Припинення договору простого товариства», правовими наслідками тих обставин, що в ній зазначені, може бути як припинення, так і зміна договору. Зміна договору простого товариства має місце тоді, коли домовленістю між учасниками передбачено збереження договору щодо інших учасників у разі вибуття одного з них. Тому ст. 1141 ЦК України слід поділити на дві частини. Частину першу цієї статті назвати «Підстави припинення договору простого товариства» і залишити в теперішній редакції. Частини 2 і 3 виділити в окрему статтю 1141-1 під назвою «Правові наслідки припинення і зміни договору простого товариства», доповнивши частиною 3 такого змісту: «У разі збереження договору для інших учасників, умови попередньої домовленості є чинними з врахуванням змін, пов’язаних з виходом учасника до моменту досягнення окресленої в ньому мети або припинення договірних відносин на підставах, передбачених законом або договором».
23. Питання щодо відповідальності учасників договору про спільну діяльність необхідно розглядати в двох аспектах, з огляду на можливості порушення учасниками обов’язків, що становлять зміст як внутрішніх, так й зовнішніх правовідносин. Відповідальність учасників договору про спільну діяльність має певні особливості, які обумовлені специфікою самого договору. По-перше, учасники відповідають один перед одним. По-друге, учасники несуть відповідальність перед третіми особами, з якими був укладений договір.
24. Відповідальність учасників договору про спільну діяльність за спільними зобов’язаннями перед третіми особами може бути частковою або солідарною. Часткова відповідальність має місце у разі порушення договірного зобов’язання, а договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності. Солідарною є: 1) відповідальність учасників договору простого товариства не пов’язаного із здійсненням підприємницької діяльності за недоговірними зобов’язаннями, 2) договірна та недоговірна відповідальність учасників договору простого товариства, пов’язаного із здійсненням підприємницької діяльності, 3) відповідальність учасників після припинення договору простого товариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амелина Т.И. Предпринимательская деятельность по договорам простого товарищества // Бухгалтерский учет. – 2001. – № 19. – С. 29.
2. Амфитеатров Г.Н. Основные черты законопроекта о договорах. – М.: Полиграфкнига, 1934. – 64с.
3. Аскназий С.И. Очерки хозяйственного права СССР. М., 1926. – С.65.
4. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
5. Бару М.И. Понятие и содержание возмездности и безвозмездности в советском гражданском праве / Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. 13. – Харьков. – 1959. – С. 48.
6. Безклубий І.А. Ліцензійний договір в патентному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 1995.
7. Бекленищева И.В. Неклассический подход к понятию гражданско-правового договора: концепция договора как обещания // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. трудов. Выпуск 3. – М.: «Статут»; Екатеринбург: Институт частного права, 2004. – С.364-389.
8. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 360 с.
9. Блащук А. М. Припинення договірних зобов’язань у цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / КНУ ім.Т.Шевченка. – Київ, 2006. – 20 с.
10. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск: «Наука и техника», 1967. – 260 с.
11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 2. – М.: Издательство “Статут”, 2000. – 800 с.
12. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Издательство “Статут”, 1997. – 681 с.
13. Брагинский М.И. Договоры об учреждении коллективных образований // Право и экономика. – 2003. – № 3. – С. 17.
14. Брызгалин А. Договор о совместной деятельности // Право и экономика. – 1994. – № 11-12. – С. 16.
15. Бублик В. Квалификация долевого участия в строительстве // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С. 68-73;
16. Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. – № 1.
17. Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1.
18. Вольф В.Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах. – М.: «Фин. изд-во», 1927.
19. Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 75.
20. Галянтич М. Захист ділової репутації: цивільно-правові проблеми // Право України. – 2001. – № 1. – С. 97-100.
21. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.
22. Германское право. Часть 2. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 552 с.
23. Годен А. Правовое регулирование совместной деятельности // Советская юстиция. – 1966. – № 11. – С. 17.
24. Годэмэ Е. Общая теория обязательств // Ученые записки ВИЮН. – М., 1948. – Вып. 13. – С. 459.
25. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве / Учен. зап. Харьков. юрид. ин-та, 1954. – Вып. 5. – С.65-87.
26. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие / Под общей ред. В.В. Безбаха и В.К. Пучинского. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
27. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 c.
28. Гражданское право России. Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2004. – 844 с.
29. Гражданское право. – Т. 2, Полутом 1 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 2002. – 704 с.
30. Гражданское право. Учебник. Часть 1. Изд. третье, перераб. и допол. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – 632 с.
31. Гражданское право. Учебник. Часть ІІ / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «Проспект», 1997. – 784 с.
32. Гражданское право: В 4 т. Том І. Общая часть: Учебник / Отв. ред. Проф. Е.А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004.
33. Гражданское право: Учебник для вузов / Под общ. ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. Ч. 1. М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 464 с.
34. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – Т. ІІ.
35. Гражданское право: Учебник: В 2 т. Т. 2. Полутом 1. 2-е изд., перераб. и допол. / Отв. ред. Е.Л. Суханова. М.: Изд-во БЕК, 2000.
36. Гражданское уложение Германии: Ввод. Закон к Гражд. уложению; Пер. с нем.; Науч. редакторы – А.Л. Маковский [и др.]. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
37. Гримм Д.Д. К учению об объектах прав // Вестник права. – 1905. – № 8. – С. 113.
38. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. М.: Изд-во «Зерцало», 2003. – 496 с.
39. Груздев В. Количество стадий договорного процесса по российскому гражданскому праву // Хозяйство и право. – 2004. – № 3. – С.123-128.
40. Денисов С.А. Некоторые общие вопросы о порядке заключения договора // Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 1998. – С.237.
41. Довгерт А.С. Зобов’язання за спільною діяльністю // Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 2. – С. 469.
42. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. 1 частина / За ред. Ю.С. Шемшученка та Я.М. Шевченко. – К., 2000. – 280 с.
43. Домбругова А. Договір простого товариства: особливості правового регулювання // Юридичний вісник України. – 2004. – № 23. – С.14.
44. Егоров А.В. Предмет договора комиссии / Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып. 5 / Под ред. В.В. Витрянского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: «Статут», 2003. – С.86 - 146.
45. Елисеев И.В. Простое товарищество / Гражданское право: Учебник. В 3 частях / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Часть ІІ. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1997.
46. Забоев К.И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 278 с.
47. Закон & Бізнес. – 2003. – № 23.
48. Законы гражданские с разъяснениями Правительствующего Сената с комментариями русских юристов. Составил И.М. Тютрюмов. Книга четвертая. – М.: «Статут», 2004. – 635 с.
49. Зинов В.Г. Включение интеллектуальной собственности в хозяйственный оборот // Патенты и лицензии. – 1994. – № 2. – С.7-8.
50. Иоффе О.С. Общее учение об обязательствах // Избранные труды: В 4 т. Т. ІІІ. Обязательственное право. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.
51. Иоффе О.С. Обязательственное право // Избранные труды: В 4 т. Т. ІІІ. Обязательственное право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 75.
52. Иоффе О.С. Советское гражданское право, курс лекций. Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 511 с.
53. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР (часть ІІ) // Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теорий «хозяйственного права». – М.: «Статут», 2000. – С. 413.
54. Кабалкин А. Толкование и классификация договоров: Комментарий ГК Російської Федерації // Закон. – 1996. – № 7. – С. 15.
55. Квачевский А. О товариществах вообще и об акционерных обществах в особенности по началам права, русским законам и судебной практике // Ж. гражд. и уголов. права. – 1880. – Кн. 4, прилож. – С. 11.
56. Книга загальних цивільних законів. Т. 1. – Львів, 1920.
57. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000.
58. Козлова Е. Поиск модели договора долевого участия в строительстве и его учетная регистрация // Хозяйство и право. – 2002. – № 2. – С. 74-83.
59. Козлова Н. Правовая природа учредительных документов юридического лица // Хозяйство и право. 2004. – № 1. – С.55-74.
60. Козлова Н.В. Договор простого товарищества (комментарий главы 55 ГК Російської Федерації) // Законодательство. – 2000. – № 1. – С.6-19.
61. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть первая (постатейный) / Под ред. Н.Д. Егорова, А.П. Сергеева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005.
62. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: В 3 т. Т. 1 / Под ред. Т.Е. Абовой и А.Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат, 2004.
63. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: В 3 т. Т. 2 / Под ред. Т.Е. Абовой и А.Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат, 2004.
64. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре / Отв. ред. П.П. Баранов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 211 с.
65. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів: Центр Європи, 1996.
66. Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. – Львів: Центр Європи, 1999.
67. Кот О.О. Договір факторингу як механізм уступки прав вимоги кредитора // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права. Науковий часопис. Хмельницький. – 2002. – № 2. – С. 173.
68. Красавчиков О. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 42-43.
69. Красавчиков О.А. Вопросы системы Особенной части ГК РСФСР. – Свердловск, 1957.
70. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. Т. 2. М.: Статут, 2005. – С. 275.
71. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 92.
72. Красько И.Е. О некоторых спорных вопросах в Разъяснениях президиума Высшего арбитражного суда Украины // Корпоративное право. Избранные статьи. К.: Юстініан, 2004. – С. 47.
73. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо // Избранные труды. М.: Статут, 1997. – С. 32.
74. Курс советского хозяйственного права / Под ред. М.Н. Доценко, т. 2.
75. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.03 / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 18 с.
76. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
77. Луць В.В. Тенденції розвитку договірного права в сучасних умовах // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали між нар. наук.-практ. конф. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. – К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 35.
78. Луць В.В. Цивільно-правовий договір // Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. проф. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 30-31.
79. Май С.К. Очерк общей теории буржуазного обязательственного права. М.: Внешторгиздат, 1953. – 220 с.
80. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: НПЦ «Київський університет». – 2002. – 502 с.
81. Масляев А.И., Масляев И.А. Договоры о совместной деятельности в советском гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1988.
82. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По испр. и доп. 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр. М.: «Статут», 2000.
83. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А.С.К.; Севастополь. Ін-т юрид. дослідж., 2004.
84. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 3. – К.: А.С.К.; Севастополь. Ін-т юрид. дослідж., 2005.
85. Новицкая Т.Е. Правовое регулирование имущественных отношений в России во второй половине XVІІІ века. Монография. М.: Зерцало-М, 2005. – 568 с.
86. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 416 с.
87. Огоновский О. Система Австрійського права приватного. – Львів, 1897.
88. Орженцкий Р. Учение об экономическом явлении. Введение в теорию ценности. Одесса, 1903.
89. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – С. 157.
90. Панкратов П.А. Учредительный договор с участием юридических и физических лиц / Вестник МГУ. Право. – 1992. – № 3. – С. 46.
91. Пашков В.М. Правове регулювання обігу лікарських засобів. – К.: МОРІОН, 2004.
92. Первомайский О. Понятие концессии и концессионного договора // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 3. – С. 14.
93. Перетерский И.С. Сделки, договоры. – М., 1929.
94. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
95. Победоносцев К. Курс гражданского права. Часть 3. Договоры и обязательства. М.-Л.: 1928.
96. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. Изд. 3-е, стереотип. М.: «Статут», 2001. – 354 с.
97. Посполітак В., Ханик-Посполітак Р. Зобов’язання за договором про спільну діяльність. Договір простого товариства // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 39-40.
98. Правове регулювання іноземних інвестицій / За ред. В.М. Коссака. – К.: Український центр правничих студій, 1999.
99. Правові проблеми створення та діяльності промислово-фінансових груп в Україні: Монографія / За ред. М.К. Галянтича. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2005.
100. Приступа С.Н. Учредительный договор: понятие, функции // Проблемы развития юридической науки и практики в условиях формирования правовой системы Украины: Сб. науч. трудов. – Х.: НЮАУ, 1995. – С. 59.
101. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
102. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
103. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
104. Про власність: Закон Української РСР від 07.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
105. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
106. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 113.
107. Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
108. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1995. – 00. – № 3-4.
109. Про інвестіційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
110. Про концесії: Закон України від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.
111. Про ліцензування окремих видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
112. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
113. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
114. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21.11.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 23. – Ст. 88.
115. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
116. Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2004. – № 11.
117. Ратнер А.С. Конструкции простого товарищества по Гражданскому кодексу // Вестник юстиции. – 1925. – № 2. – С.60.
118. Рєзнікова В. Ділова репутація, ділові зв’язки та інші нематеріальні активи як вклади до спільної господарської діяльності у формі простого товариства // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 103.
119. Рєзнікова В. Проблемні аспекти здійснення спільної господарської діяльності в Україні // Право України. – 2005. – № 2. – С. 48.
120. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарської діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Київ, 2006.
121. Ровный В.В. Договор купли-продажи (очерк теории). – Иркутск: 2003.
122. Романец Ю.В. Направленность договора как основа его классификации // Право и экономика. – 1999. – № 9. – С. 64.
123. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001.
124. Романов О.Е. Теоретические и практические аспекты определения состава предприятия как имущественного комплекса // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 6 / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – С. 213.
125. Русак Л.Г. Товарищеские союзы как форма организации юридических лиц. – Минск: Амалфея, 2000. – 256 с.
126. Савельев А.Б. Договор простого товарищества // Актуальные проблемы гражданского права. М.: НОРМА, 1998. – С. 301.
127. Савиньи Ф.К. Обязательственное право / Перевод с немецкого В.Фукса и Н. Мандро. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. –576 с.
128. Садовский В.С. О товариществе как юридическом лице // Журнал Министерства юстиции. СПб, 1897. – № 9. – С. 20.
129. Свод Законов Гражданских. – СПб. Деятель, 1913. – Т. Х.4.1.; Устав Торговый. – СПб. Деятель, 1913. – Т. ХІ.4.2.
130. Серветник А.А. Основание классификации гражданско-правовых договоров // Известия вузов. Правоведение. – 2004. – № 2. – С. 57.
131. Симсон О.Э. Существенные условия и классификация инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 21.
132. Синайский В.И. Русское гражданское право. – М.: «Статут», 2002. – 638 с.
133. Система комплексного інформаційного забезпечення «ЛІГА.Закон».
134. Сібільов М.М. Базові моделі регулювання договірних відносин за новим Цивільним кодексом України // Українське комерційне право. – 2003. – № 2. – С. 19.
135. Сібільов М.М. Зміст цивільно-правового договору // Вісник АПрН України. Зб. наук. праць. – 2003. – № 1 (32). – С. 97.
136. Сібільов М.М. Методологічні питання дослідження договору у сфері приватного права // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнар. наук. конф. Харків, 13-14 грудня 2002 р. / Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2003. – С. 255.
137. Сібільов М.М. Сфера приватного права: взаємостановище суб’єктів і характер здійснення регулювання суспільних відносин // Матеріали наук. конф. «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001 р., Харків». – Харків: Право, 2001. – С. 438.
138. Сімсон О.Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 20с.
139. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве: Учеб.-практ. пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 512 с.
140. Советское гражданское право. Т.1. М.: Юрид. лит. 1969.
141. Советское гражданское право. Учебник: В 2-х т. / Отв. ред. О.А. Красавчиков. М.: Юрид. лит., 1969. – Т. 2.
142. Советское гражданское право. Ч. 1 / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1983.
143. Советское гражданское право: Учебник: В 2 т. / Под ред. О.А. Красавчикова. 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1985. – Т. 1.
144. Соколовский П.Е. Договор товарищества по Римскому гражданскому праву. – К.: Типограф. Императ. ун-та св. Владимира, 1893. – 316 c.
145. Спасибо-Фатєєва І.В. Методологічні проблеми корпоративного управління // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнар. наук. конференції. – Х.: Право, 2003. – С. 254.
146. Сулемейнов М.К. Коллективные образования в праве // Цивилистические исследования. Выпуск первый: Сборник научных трудов памяти проф. И.В. Федорова / Под ред. Б.Л. Хаскельберга, Д.О. Тузова. М.: «Статут», 2004. – С.55-77.
147. Сурженко О.А. К вопросу о предмете договора в гражданском праве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. Ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 53. – С. 133.
148. Тенькав С. Деякі питання правового регулювання договорів про спільну діяльність // Юридичний вісник України. – 2004. – № 17. – С. 17.
149. Тімуш І.С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / КНУ ім.Тараса Шевченка. – К., 2004. – 18с.
150. Туктаров Ю.Е. Имущественные права как объекты гражданско-правового оборота // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 6 / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – С.100-136.
151. Удовиченко А.С. Функции учредительного договора в хозяйственных обществах: Дис.… канд. юрид. наук. – Харьков: 1995. – 181 с.
152. Фогельсон Ю.Б. Избранные вопросы общей теории обязательств: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2001. – 192 с.
153. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: Парадигма прогресу. – К.-д.: Центрально-Українське видавництво, 1999.
154. Хаскельберг Б.Л., Ровный В.В. Консенсуальные и реальные договоры в гражданском праве. Изд. 2-е, испр. – М.: “Статут”, 2004. – 124 с.
155. Хміль М.М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти): Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / НУВС МВСУ. – Харків, 2005. – 19 с.
156. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – Т. 1.
157. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
158. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 2. – 640 с.
159. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
160. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 552 с.
161. Цивільний кодекс України. Коментар. – Харків: Одісей, 2003. – 1200 с.
162. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004.
163. Цивільний кодекс УРСР. – Харків: Українське державне видавництво, 1945.
164. Чезаре Санфилиппо. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева – М.: Издательство БЕК, 2000.
165. Чубаров В.В. Договор простого товарищества // Гражданское право России. Обязательственн