ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ-ДОКУМЕНТИ З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

Краткое описание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття, значення та види процесуальних актів-документів з цивільних справ
1.1. Поняття і значення процесуальних актів-документів з цивільних справ
1.2. Види процесуальних актів-документів з цивільних справ

РОЗДІЛ 2. Заяви осіб, які беруть участь у справі
2.1. Позовна заява, заява у цивільному судочинстві
2.2. Заяви з окремих питань, що виникають в ході розгляду цивільної справи

РОЗДІЛ 3. Рішення суду першої інстанції
3.1. Поняття та види рішень суду першої інстанції у цивільному судочинстві
3.2. Рішення суду у цивільному судочинстві
3.3. Ухвали суду першої інстанції у цивільному судочинстві

РОЗДІЛ 4. Процесуальні акти-документи в стадії перевірки законності й обґрунтованості судових рішень та в процесі виконання судових рішень
4.1 Процесуальні акти-документи в апеляційному провадженні
4.2 Процесуальні акти-документи в касаційному провадженні
4.3 Процесуальні акти-документи в процесі виконання судових рішень

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена насамперед тим, що з прийняттям Конституції України та утвердженням верховенства права виникла гостра потреба у проведенні судово-правової реформи. Її зміст зводиться не лише до реформування судової системи, але й до реформування, перш за все, всього того застарілого цивільного процесуального законодавства, яке не відповідає сучасним соціально-економічним реаліям держави. Важливим правовим інструментом у забезпеченні дієвості і ефективності цивільного судочинства є, зокрема, й подальше удосконалення змісту і форми процесуальних актів-документів з цивільних справ.
У зв’язку з цим вважаємо, що ефективне використання цивільних процесуальних актів-документів на всіх етапах цивільного судочинства з додержанням норм прийнятого Верховною Радою України 18 березня 2004 р. нового ЦПК України (далі ЦПК 2004 р.) на сучасному етапі повинно сприяти захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вивчення спрямованої практичної діяльності по складанню, використанню та застосуванню багатогранної кількості процесуальних актів-документів з цивільних справ викликало необхідність приділити особливу увагу загальному теоретичному поняттю процесуальних актів-документів, їх значенню, персональній формі і змісту кожного з них, оскільки вони набувають функціонального значення під час процесуального оформлення кожної процесуальної дії суду та інших суб’єктів цивільного процесу
Актуальність вибору теми дослідження обумовлена ще й тим, що низка наукових праць з даної тематики була створена ще в радянський час і в правовому сенсі вже значно застаріла для тлумачення чинної нормативно-правової бази. Так, окремі питання досліджувались О.Р. Куніциним в його монографії „Зразки судових документів” (1987 р.); О.С. Соловйовим в його монографії „Процесуальні документи з цивільних справ” (1974 р.) та Т.В. Альшевським і І.К. Піскарьовим у їхній монографії „Зразки судових документів з кримінальних і цивільних справ” (1983 р.). Останні дослідження вчених теж не висвітлюють певною мірою всіх проблем нашої теми дослідження, а торкаються лише певних питань цієї тематики. Так, слід віднести до цих досліджень дисертацію М. М. Ясинка ,,Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві” (2004 р.) та дисертацію О. М. Шиманович ,,Судові постанови у цивільному процесі України” (2005 р.). У національній процесуальній науці тема процесуальних актів – документів певною мірою висвітлювалась, як правило, у навчальних посібниках з цивільного процесу і не містила в собі комплексного дослідження форми і змісту кожного з процесуальних актів-документів, їх значення для цивільного судочинства.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається також тим, що ЦПК 2004 р. сьогодні змінив не тільки підходи до концепції цивільного процесуального законодавства, але й закріпив нові, не відомі раніше, інститути цивільного процесуального права (заочне провадження, судовий наказ), змінив порядок оскарження рішень суду. З цивільного процесуального законодавства виключено більшість норм про виконання судових рішень. Разом з тим дискусійними залишаються багато теоретичних проблем цивільного процесу. Особливо це стосується загального поняття процесуальних актів-документів, їх ознак, значення цивільних процесуальних актів-документів з цивільних справ. Відповідно до прийнятого ЦПК 2004 р. потребують нового розуміння та осмислення форма і зміст кожного з цивільних процесуальних актів-документів з цивільних справ. Отже, цими обставинами і зумовлений вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконано згідно з Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр., затвердженою Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р.; Основними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 2005 роки, затвердженими вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 05.01.2001 р. (протокол № 4).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення загального поняття процесуальних актів-документів, їх окремих видів, форми та змісту кожного цивільного процесуального документа з цивільних справ і на цій основі вирішення низки спірних питань, що виникли у теорії цивільного процесуального права та практиці застосування правових норм, розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо шляхів подальшого вдосконалення цивільного процесуального законодавства. Для досягнення поставленої мети належить вирішити наступні задачі : визначити сутність документування та вимоги до самого юридичного документа; розкрити (процесуальні) категорії „зміст” і „форма”; сформулювати поняття письмової процесуальної форми процесуального акта-документа; уточнити розвинення сутності вихідного поняття процесуального акта-документа з цивільних справ; визначити характерні ознаки процесуальних актів-документів з цивільних справ; внести пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України, а саме кожного розглядаємого у дисертаційному дослідженні процесуального акта-документа, який використовується у цивільному судочинстві; визначити перспективи та основні напрямки розвитку цивільного процесуального законодавства, що визначають форму і зміст кожного цивільного процесуального акта - документа.
Об’єктом дослідження є правовідносини з приводу закріплення процесуальної форми і змісту цивільних актів-документів, існування яких спричиняє певні процесуальні дії, що позначаються на результаті судової справи.
Предметом дослідження є система правових норм, що закріплюють вимоги до складання окремих процесуальних актів-документів з цивільних справ; проблеми, що виникають у зв’язку з тлумаченням та застосуванням окремих цивільних процесуальних норм; судова практика.
Методи дослідження. Під час проведення дисертаційного дослідження автор керувався загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами конкретно-історичного, порівняльно-правового, формально-догматичного та теоретико-прогностичного аналізу. За допомогою діалектичного методу із системно-структурним підходом досліджується формування та розвиток форми і змісту процесуальних актів-документів. Конкретно-історичний метод дозволив дослідити вимоги до складання процесуальних актів-документів з цивільних справ, починаючи зі Статуту цивільного судочинства 1864 р. та закінчуючи положеннями ЦПК 2004 р. Порівняльно-правовий метод використано для дослідження різних позицій щодо загального поняття процесуальних актів-документів з цивільних справ, для дослідження форми і змісту кожного такого акта-документа. Формально-догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм вітчизняного законодавства, а теоретико-прогностичний – розробити пропозиції щодо їх удосконалення. За допомогою формально-логічного методу, узагальнити досліджувану інформацію шляхом тлумачення цивільно-процесуальних норм та юридичних явищ, стало можливим більш повно дати характеристику процесуальних актів-документів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що виконана дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням процесуальної форми і змісту цивільних актів-документів з часу прийняття ЦПК 2004 р. У результаті проведеного дослідження отримано такі основні наукові результати:
вперше:
- сформульовано поняття письмової процесуальної форми процесуального акта-документа – це встановлений законом порядок оформлення процесуальних дій, який регулює вимоги до складу реквізитів, послідовності їх викладення і розташування у документі, вимоги до змісту його тексту, а також наслідки недодержання даного порядку;
- розроблено перелік загальних ознак процесуального акта-документа: має офіційний характер; має спосіб вираження і закріплення (технічний, машинописний, письмовий); не має єдиної письмової процесуальної форми і змісту документа, все залежить від значення конкретного процесуального акта-документа (функціонального призначення); письмова форма і зміст процесуального акта-документа знаходяться у цілісній залежності одне від одного; письмова процесуальна форма акта-документа суворо зумовлена діями учасників цивільного процесу і закріплена у законі;
- обґрунтовано значення процесуального акта-документа, яке виявляється у функціональному призначенні, за яким процесуальні акти-документи різняться між собою;
- доведено доцільність вважати журнал судового засідання новим процесуальним документом у цивільному судочинстві;
- доведено необхідність введення у цивільно-процесуальний закон статті, котра б містила орієнтований перелік заяв, які можна подавати під час розгляду цивільної справи;
- обґрунтовано необхідність викладати ухвали суду на рівні з судовими рішеннями чітким машинописним текстом і постановляти заключні ухвали ім’ям України;
- обґрунтовано позицію, що окремі ухвали мають відокремлений характер від інших ухвал суду, роль окремих ухвал суду розкривається в їх ефективності, своєчасності, зумовленості і виховному значенні;
- доведено, що процесуальна форма і зміст виконавчого листа повинні відповідати процесуальному законодавству і законодавству про виконавче провадження з зазначенням одних і тих самих реквізитів, які притаманні цьому процесуальному документу;
- визначено необхідність законодавчої норми щодо детального закріплення процесуальної форми і змісту виконавчого листа, способу та порядку його виконання;
удосконалено:
- структуру судового рішення за рахунок обґрунтування доцільності обов’язкової присутності мотивів у судовому рішенні (недоліки в їх викладенні обмежують можливість оскарження рішення суду (неясність доводів суду);
- процесуальний порядок апеляційного оскарження у частині подання апеляційних скарг і апеляційних заяв не через суди першої інстанції, а безпосередньо до апеляційного суду;
- статтю 326 ЦПК України 2004р. положенням: „перелік письмових матеріалів, що додаються до цивільної справи, повинен бути завірений канцелярією суду”;
подальшого розвитку набули:
- поняття „процесуальний акт-документ” шляхом поєднання у визначенні ознак юридичного документа та процесуального акта-документа – це система судових актів, які мають правовий (офіційний) характер, закріплюють процесуальні дії суду й інших суб’єктів процесу на кожній стадії цивільного процесу, за своїм функціональним призначенням з дотриманням процесуальної форми і змісту виступають гарантом законності і правопорядку у суспільстві, стоять на захисті громадських інтересів і прав громадян, а також процесуальної діяльності судів та є проявом волі держави;
- класифікація процесуальних актів-документів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки і пропозиції можуть бути використані для вдосконалення чинного процесуального законодавства, у судовій та іншій діяльності щодо захисту прав фізичних та юридичних осіб. Положення дисертації можуть бути використані при розробці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з цивільного процесу, а також для викладення спеціального курсу зі „Складання процесуальних актів-документів з цивільних справ”.
Висновки і рекомендації можуть бути використані при підготовці нормативно-правових актів, які будуть розроблятися для подальшого удосконалення цивільного процесуального законодавства, а також використовуватися у практичній роботі під час розгляду та вирішення судами цивільних справ.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження проведено на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово відбувалося його обговорення та рецензування. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участю автора у науково-практичних конференціях: „Проблеми цивільного права України”, присвячена пам’яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, 21 травня 2002 р.); „Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ” (м. Харків, 21 травня 2003 р.); „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 23 квітня 2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в семи наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження і складається з вступу, чотирьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 134 найменування). Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження документування у механізмі стадійного руху цивільної справи суб’єктів процесуальної діяльності, яке складає цивільне судочинство, дозволяє підкреслити важливість вивчення проблем процесуальних актів-документів з цивільних справ. Документування в цивільному судочинстві охоплює всі аспекти судової діяльності. Документи, як правило, мають установлені вимоги щодо укладення та оформлення і створюються за певними нормативними зразками.
Дослідженням встановлено, що кожний юридичний документ, в тому числі й процесуальний, характеризується певною послідовністю викладення матеріалу, що проявляється в його обов’язковому структуруванні з дотриманням вимог до самого документа.
Процесуальна форма і зміст невідривно зв’язані між собою і знаходяться у цілісній залежності. Застосування форми і змісту процесуального акта-документа веде до відповідних процесуальних дій, які відображаються на результаті розгляду справи.
Вивчення форми і змісту процесуального акта-документа уможливило визначити поняття письмової процесуальної форми документа та сформулювати загальні ознаки процесуального акта – документа. Письмова процесуальна форма документа – це встановлений законом порядок оформлення процесуальних дій, який регулює вимоги до складу реквізитів, послідовності їх викладення і розташування у документі, вимоги до змісту його тексту, а також наслідки недодержання даного порядку. Загальними ознаками процесуального акта-документа є такі: він має офіційний характер; спосіб вираження і закріплення (технічний, машинописний, письмовий); не має єдиної письмової процесуальної форми і змісту документа, все залежить від значення конкретного процесуального акта-документа (функціонального призначення); письмова форма і зміст процесуального акта-документа знаходяться у цілісній залежності; зміст процесуального акта-документа залежить від норми, яка застосовується у певній стадії цивільного процесу; письмові процесуальні форми актів-документів суворо зумовлені діями учасників цивільного процесу і закріплені у законі.
На основі аналізу загальних ознак нами доведено, що процесуальні акти-документи у цивільному судочинстві – це система судових актів, які мають правовий (офіційний) характер, які закріплюють процесуальні дії суду і інших суб’єктів процесу у кожній стадії цивільного процесу, за своїм функціональним призначенням з дотриманням процесуальної форми і змісту, виступають гарантом законності і правопорядку у суспільстві, стоять на захисті громадських інтересів і прав громадян, а також процесуальної діяльності судів та є проявом волі держави.
Значення процесуальних актів-документів розкривається в їх функціональному призначенні для кожної стадії цивільного процесу. Процесуальні акти-документи можливо класифікувати згідно з їх функціональним призначенням.
Ми пропонуємо класифікувати процесуальні акти-документи згідно з ознаками видової класифікації та за функціональним призначенням. Видова класифікацію процесуальних актів-документів з цивільних справ розкривається у залежності від: суб’єкта процесу; від стадії цивільного процесу; залежно від виду судочинства.
Новелою у ЦПК України 2004 р. є фіксування цивільного процесу, у журналі судового засідання. Пропонуємо вважати журнал судового засідання новим процесуальним документом у цивільному процесі, за допомогою якого здійснюється безпосереднє фіксування цивільної справи, що розглядається у залі судового засідання. З огляду на це пропонуємо доповнити ст. 198 ЦПК України 2004 р. положеннями: ,,певного спеціального зразка журналу судового засідання”; ,,одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання певного технічного зразка”.
Доповнити ст. 200 ЦПК 2004 р. положеннями: ,,під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол, який веде секретар судового засідання”; ,,протокол про окремі процесуальні дії підписується секретарем”.
Враховуючи важливість такого процесуального акта-документа, як позовна заява, при відкритті провадження у справі пропонуємо:
- визначення змін у ст. 119 ЦПК 2004 р.. Пропонуємо доповнити ст. 119 ЦПК 2004 р. положеннями: ,, у позовній заяві повинні бути вказані вимоги позивача з посиланням на закон та інші нормативно-правові акти”, ,,в позовній заві повинна бути вказівка на перелік доданих документів”;
- кожна категорія справ окремого провадження характеризується різним змістом вимог і реквізитів, які притаманні саме цій заяві. При підготовці і складанні заяв слід враховувати процесуальні особливості справ окремого провадження, а саме: предмет, підстави і зміст таких заяв мають відповідати як загальним вимогам щодо форми і змісту заяви, так і нормам окремого провадження, які зазначені у законодавстві.
Доцільно зазначити у ЦПК 2004 р. статтю, яка б містила в собі перелік заяв, які виникають при розгляді цивільної справи. Кожна з заяв, що виникають у ході розгляду цивільної справи, повинна розглядатися судом з додержанням загальних правил, встановлених кодексом, хоча вони мають певні відмінності у своїй меті (змістові). Це дає можливість нам припускати, що процесуальний зміст цих заяв різниться між собою, а отже, і процесуальна форма цих заяв є різна (заяви про відвід; заява про виклик свідка; заява про призначення експертизи; заява про зміну одного способу забезпечення позову іншим; заява про фальшивість матеріалів звуко- і відеозапису тощо).
На підставі дослідження рішень суду першої інстанції, судового наказу, вироблені наступні пропозиції по вдосконаленню ЦПК 2004 р. та даних процесуальних актів-документів:
- доцільно зазначити у окремій статті ЦПК 2004 р. види ухвал, а саме: підготовчі, перехресні, перепиняючи, заключні, окремі. Це регламентує види ухвал суду за їх функціональним призначенням, які використовуються у цивільному судочинстві, зробить ухвали суду більш систематизованими для цивільного законодавства;
- слід доповнити ст. 215 ЦПК 2004 р. положенням: ,,в якому засіданні розглядається справа: у відкритому чи закритому”;
- доведено, що відсутність мотивів, а також недоліки в їх викладенні, обмежують можливість оскарження рішення (неясність доводів суду);
- законність судового рішення цілком залежить від точного виявлення правової норми, яку суд застосовує у судовому рішенні. Доповнити ст. 119 ЦПК 2004 р. положенням: ,,про обов’язок позивача вказувати на правову норму, яка є підставою відкриття справи у його спорі”;
- обґрунтовано питання про з’ясування поважності – неповажності причин неявки відповідача у заочному провадженні, необхідно виключити і обрати принцип кількості неявок (2-3) при належному повідомленні відповідача;
- доповнити ч. 1 ст. 224 ЦПК 2004 р. положенням: ,,якщо позивач не заперечує проти заочного вирішення справи він укладає письмову згоду”;
- доповнити ст. 225 ЦПК 2004 р. положенням: ,,Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу і включає її до журналу судового засідання ”;
- доповнити ст. 226 ЦПК 2004 р. положенням: ,,в описовій частині заочного рішення повинна бути відображена пасивність відповідача”;
- доповнити ст. 103 ЦПК 2004 р. положенням: ,,судовий наказ викладається чітким машинописним текстом”, ,,вказувати номер провадження”;
- доповнити ст. 210 ЦПК 2004 р. положенням: ,,викладати ухвали суду чітким машинописним текстом”;
- доповнити ст. 209 ЦПК 2004 р. положенням: ,,суди України постановляють заключні ухвали ім’ям України”;
- доповнити ст. 211 ЦПК 2004 р. положенням: ,,що повідомлення, які надходять до суду, який постановив окрему ухвалу, повинні чітко відповідати на питання про засоби і результат по усуненню негативних явищ”. При цьому визначено, що роль окремої ухвали суду розкривається в їх ефективності, своєчасності, безумовності і виховному значенні.
На підставі дослідження процесуальних актів-документів в стадіях перевірки законності й обґрунтованості судових рішень та в процесі виконання судових рішень пропонується:
- законодавчо доповнити: ст. 295 ЦПК 2004 р. положенням: ,,що апеляційна скарга (заява) та документи, які додаються до них, складаються державною мовою”;
- доповнити п.2 ст. 295 ЦПК 2004 р. положенням: ,,що у апеляційній скарзі (заяві) має бути зазначено ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку”;
- доповнити п.3 ст. 295 ЦПК 2004 р. положенням: ,,що ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку”;
- законодавчо доповнити ст. 295 ЦПК 2004 р. положенням, що посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження, якщо від них не залежить вирішення іншого питання зі справи;
- доповнити п.2 ст. 326 ЦПК 2004 р. положенням: ,, у касаційній скарзі має бути зазначено ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку ”;
- доповнити п.3 ст. 326 ЦПК 2004 р. положенням: ,,ім’я (найменування) особи, які беруть участь у справі їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку”;
- ст. 326 ЦПК 2004 р. доповнити положенням: ,,що перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, завірених канцелярією суду”;
- доведено пропозицію, що процесуальна форма і зміст виконавчого листа повинні відповідати нормам цивільного процесу і виконавчому провадженню з зазначенням одних і тих самих реквізитів, які притаманні цьому процесуальному документ. Пропонується законодавчо закріпити у ЦПК 2004 р. статтю, яка б досконально містила процесуальну форму і зміст виконавчого листа. Доводяться вимоги процесуальної форми і змісту виконавчого листа, яким повинен відповідати цей процесуальний документ. Також доведено пропозицію, що всі форми виконавчого листа повинні виготовлятися за допомогою машинописного тексту, централізованим засобом на певному бланку.
- необхідність зазначення у резолютивній частині виконавчого листа способу і порядку виконання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кройтор В. А., Перунова О. М., Фролов М. М., Сапейко Л. В., Сліпченко О. І., Ясинок М. М. Складання процесуальних документів з цивільних справ. Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – 48 с.
2. Юридическая процессуальная форма: теория и практика. Под общ. ред. гл. – кор. АН УССР П.Е. Недбайло и д-ра юрид. наук В. М. Горшенёва. – М.: Юрид. лит., 1976. – 280 с.
3. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В.Комарова. - Харків.: Основа, 1992. – 580 с.
4. Цивільне процесуальне право України / За ред. В. В. Комарова. – Харків.: Право, 1999. – 580с.
5. Ясинок М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві: Автореф. дис… канд. юрид. наук. Х.: ТОВ ,,Прометей - Прес”, 2004. – 20 с.
6. Корж А. В. Документація право ділової форми. Навч. посібник.: лекції та зразки документів / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН./ Нац. акад.. внутрішніх справ України: - К., 2002 – 231 с.
7. Ивакина Н. Порядок слов в правовых документах // Сов. юстиция. – 1991. - № 2. – С. 27-28.
8. Шурина Е. С. Техника юридического письма: Учебно – практ. пособие / Американская ассоциация юристов. Программа АВАСЕЕЛИ; Акад. нор. хоз-ва при правительстве Рос. Федерации. – М. : Дело, 2000. – 271 с.
9. Комаров В. В., Бигун В. А., Боранкова В.В. и др.. Проблемы науки гражданского процессуального права.; Под ред. В. В.Комарова; Академия правовых наук Украины, Нац. юрид. академия Украины им. Яр. Мудрого. – Харьков: Право, 2002. – 439с.
10. Советское гражданское процессуальное право / Отв. ред. Гурвич М. А. – М.: Высшая школа, 1964. – 536с.
11. Горшенёв В. М. Способы и организационные форми правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
12. Правовые формы деятельности в общенародном государстве/ За ред. професс. Горшенева В. М. – Х.: 1985. – 82 с.
13. Юридическая процессуальная форма: теория и практика / Под общ. ред. гл. – кор. АН.УССР Недбайло П. Е. и д-ра юрид. наук Поршнева В. М. – М.: Юрид. лит., 1976. – 280с.
14. Чечина Н. А. Норма права и судебное решение. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1961. – 78с.
15. Шпилев В. Н. Содержание и форма уголовного судопроизводства. – Минск: Изд-во БГУ, 1974. – 143 с.
16. Якуб М. А. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
17. Мельников Ю. И.. Природа и содержание норм процессуального права в социалистическом обществе / Учеб. пособие. – Ярославль: (М-во высш. и средн. спец. образования РСФСР. Ярославльский гос. ун-т), 1976. – 116с.
18. Шебанов А. Ф. Нормативные акты советского государства / Лекции юрид. фак. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. – 390с.
19. Лазарев В. В.. Эффективность правоприминительных актов. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 207с.
20. Кокорев Л. Д. Развитие и совершенствование уголовно - процессуальной формы. – М.: Юрид. лит., 1979. – 146с.
21. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. – М.: НОРМА, 2003. – 234 с.
22. Попова Ю. А. Гражданско-процессуальная документация. / Учеб. пособие. – Краснодар: Кубанск. гос. аграр. ун-т. (Юрид фак-т), 1996. – 98с.
23. Княгинин К. Н. Охранительные правоприменительные акты: Вопросы теории и технологи. – Свердловск: Изд-во урал. Ун-та, 1991. – 105с.
24. Олійник В. Ф. Протокол судового засідання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1996. - № 6. – С.293 – 296
25. Масленикова Н. И. Гражданский процесс как форма социального управления. – Свердловськ : Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 140с.
26. Сердюк В. П. Практикум по складанню процесуальних документів (з застосуванням відеозапису під час проведення слідчих дій). Навч.посібник для курсантів слід-криміналистичного ф-ту. Національна академія внутрішніх справ України, каф. розслідування злочинів – Київ: Атіка, 2000. – 77с.
27. Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 308 с.
28. Мотовиловкер Е .Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 134 с.
29. Добровольский А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 159с.
30. Рожкова М. А. Судебный акт и динамика обязательства. – М.: Статут, 2003. – 140 с.
31. Толочко А. Н. Судебный приговор и его мотивировка. – Киев: Укрвузполиграф, 1991. – 81 с.
32. Альшевский Т. В., Пискарёв И. К. Образцы судебных документов по уголовним и гражданским делам / Отв. ред. Гусев С. И. – М.: Юрид. лит., 1983. – 334 с.
33. Пушкар Є. Г. Цивільне процесуальне право України. – Харків: Право, 1999. – 580 с.
34. Штефан М. Й. Цивільний процес.: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2001. – 696с.
35. Устав гражданского судопроизводства 1864 года// Проект новой редакции Устава гражданского судопроизводства. – СПб.: Сенатская типография, 1900. – 784с.
36. Гражданское процессуальное законодательство СССР и Союзных республик. – М.: Госюриздат, 1957. – 495с.
37. Гражданский процессуальный кодекс Украинской ССР. – Киев: Госюриздат УССР, 1964. – 178с.
38. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: Одіссей, 2002. – 169с.
39. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: Одіссей, 2004. – 171с.
40. Стефаник В. С., Лукашкова Н. П. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами// Вісник Верховного Суду України. - 2001.- №2. – С. 37-40
41. Ясинок М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві / Автореф. дис... канд. юрид. наук. Харків: Прометей – Прес, 2005. – 20 с.
42. Стефаник В., Богданов Л., Попов Ю. Організаційно – правові та технічні засади аудіофіксування судового процесу // Право України. – 2002. - № 4. – С. 12-16.
43. Орлова Л. М. Как предьявить иск в суде. – Минск: Изд-во БГУ, 1979. – 80 с.
44. Дульнева Л. А. Предъявление иска в суде. – М.: Юрид. лит., 1966. – 65 с.
45. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права (Основне вопросы учения об иске). – М.: Издательство Моск. ун-та, 1965. – 154 с.
46. Кройтор В. А. Защита прав и интересов в суде // Научно-практическое пособие/ Харьков: Эспада, 2002. – 528 с.
47. Куницын А. Р. Образцы судебных документов. / Отв. ред. Северин Ю. Д. – М.: Юрид. лит., 1987. – 336 с.
48. Цивільний процесуальний кодекс України // Науково-практичний коментар / За ред. Комарова В. В. Харків: Одіссей, 2001. – 703 с.
49. Зайцев И. М. Функции иска в судопроизводстве // Государство и право. – 1996. - № 7. – С. 88-94.
50. Устав Гражданского судопроизводства. – Петроград: Издание 1914, 1914. – 447 с.
51. Корнилов В. Н. Принципы устности и письменная форма процессуальных действий в советском гражданском процессе / Автореф. дис... канд. юрид. наук. М.: ВЮЗИ, 1975. – 23 с.
52. Фурсов Д. Д. Форма и содержание искового заявления // Хоз-во и право. – 1996. - № 7. – С. 161-174.
53. Справа № 136 – 23/97 р. / Архів Дзержинського міського суду м. Харкова.
54. Постанова Голови Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 1998. - № 4 (10). – С. 14-16.
55. Буркацький Л. К. Складання процесуальних документів та захист прав та інтересів громадян Навчальний посібник.; Мін – во освіти і науки України, Акад.. адвокатури України. Київ. : Юринком Інтер, 2002. – 287 с.
56. Баркалова О. В. Взаимосвязь устной и письменной речи в гражданском судебном процессе.// Российская юстиция. – 2001. - №7. – С. 70-73.
57. Козлов А. Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права. – Томск: Из-во Томского ун-та, 1983. – 165с.
58. Ткачёв Н. И. Законность и обоснованность судебных постановлений / Автореф. дис… канд. юрид. наук. Саратов: Типография № 2, 1984. – 23 с.
59. Ткачёв Н. И. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам. – Саратов: Из-во Саратовского ун-та, 1987. – 108 с.
60. Власов А. А. Гражданский процесс в вопросах и ответах / Учебное пособие. – М.: ТК. Велби Проспект, 2004. – 365 с.
61. Гурвич М. А. Решение советского суда в исковом производстве. – Москва: Центр типографии МО СССР им. К. С. Ворошилова, 1955. – 128с.
62. Чечот Д. М. Постановления суда первой инстанции по гражданским делам. – Москва: Госюриздат, 1958. – 166с.
63. Справа № 1232 – 56/03 р. / Архів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
64. Справа № 2 – 453/04 р. / Архів Дарницького районного суду м. Києва.
65. Справа № 1133 – 57/03 р. / Архів Московського районного суду м. Харкова.
66. Справа № 2 – 51/05 р. / Архів Комінтернівського районного суду м. Харкова.
67. Справа № 2 – 318/05 р. / Архів Куп’янського міськрайсуду Харківській області.
68. Справа № 2 – 6/03 р. / Архів міського суду Сакского району Автономної республіки Крим.
69. Справа № 2 – 1497/02 р. / Архів міського суду Сакского району Автономної республіки Крим.
70. Справа № 2 – 312/02 р. / Архів міського суду Сакского району Автономної республіки Крим.
71. Авдюков М. Г. Судебное решение. Научное издание. – М.: Юрид.лит., 1959. – 179 с.
72. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы. Научное издание. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176с.
73. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу. – М.: Юрид. лит.,1966 – 192 с.
74. Фазікош Г. Г. Юридична та соціальна природа судового рішення в цивільному судочинстві : сучасні наукові погляди // Право України. – 2001. - № 3. – С. 57 – 60
75. Фазікош Г. Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. – 2001. - №12. – С. 42 – 47
76. Пушкарь Е. Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. – Львов: Изд-во при Львовском ун-те, 1978. – 191 с.
77. Устав гражданского судопроизводства 1864 года/ Проект новой редакции Устава гражданского судопроизводства. – СПБ: Сенатская типография, 1900. – 1216 с.
78. Цивільний процесуальний закон радянського періоду ЦПК УРСР (текст і практичний коментарій) – Київ: Юридичне видавництво., 1925. – 339 с.
79. Гражданский процессуальный кодекс Украины./ Научно – практичный комментарий/ (Тертышников В.И.). – Харьков: Консум, 2001. – 432 с.
80. Зайцев И. Н. Судебное решение как процессуальный документ // Рос. Юстиция. – 1995. - № 4. – С. 20-21
81. Штефан М. Й. Цивільний процес / Підручник для юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. – Київ: Ін Юре, 1997. – 358 с.
82. Справа № 2 – 6978/05 р. / Архів Фрунзенського районного суду м. Харкова.
83. Справа № 2 – 174/04 р. / Архів Дарницького районного суду м. Києва.
84. Справа № 2 – 4895/03 р. / Архів Куп’янського міського суду.
85. Щедрина О. Короче говоря, ,,Именем Украины” / Юридическая практика. – 1999. № 7. – С. 12.
86. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове рішення. – К.: Видавництво Київського університету, 1971. – 187 с.
87. Щеглов В. П. Законность и обоснованность судебного решения по гражданско – правовому спору. – Новосибирск: ВЮЗИ, 1958. – 90 с.
88. Проверка судебных решений в социалистическом гражданском процессе/ За редакцией д.ю.н., проф. Савицького В. М. – М.: Наука, 1989. – 120 с.
89. Заворотько П. П. Процессуальные гарантии исполнения судебного решения. – М. : Юридическая литература, 1974. – 359 с.
90. Викут М. А. Законность и обоснованность актов социалистического правосудия как главное условие выполнения задач гражданского судопроизводства // Цивилистические проблемы правового статуса в социалистическом обществе. – Саратов: ВЮЗИ, 1982. – 127 с.
91. Справа № 2 – 30102/05 р. / Архів Московського міського суду м. Харкова.
92. Справа № 2 – 30112/05 р. / Архів Московського міського суду м. Харкова.
93. Власов А. А. Гражданское процессуальное право: Учебник / Власов А.А., Верховный Суд Российской Федерации, Высший Арбитражный Суд Российской Федерации, Российская академия правосудия. – М.: ТК Велби, 2003. – 432 с.
94. Решетникова И. В. Гражданский процесс: Курс лекций / Решетникова И. В., Ярков В. В. – 3-е издание, перераб. - М: НОРМА, 2004. – 329 с.
95. Шиманович О. М. Судові постанови у цивільному процесі України. // Автореф. дис… канд. юрид. наук. - К.: Видавництво ,,Логос”, 2005. – 20 с.
96. Гражданское судопроизводство. Учеб. пособие. / Под ред. проф. Семёнова В. М. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1974. - 323 с.
97. Абдулина З. К. Определения суда первой инстанции в советском гражданском процессе / Автореф. дисс… канд. юрид. наук. М.: Типография №2 Управления по печати Мосгорисполкома, 1964. – 16 с.
98. Воронков Г. В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском процессе. – Саратов: Типография № 1, 1967. - 118 с.
99. Беличенко В., Ткачёв Н. Требования, предъявляемые к определениям суда первой инстанции. //Сов. юстиция. – 1983. - № 21. – С. 4-5
100. Касумов З, Искандеров Р. Национальный язык судопроизводства. // Сов. юстиция. – 1989. № 11. – С. 27-28
101. Справа № 2 – 1432/03 р. / Архів Жовтневого міського суду м. Харкова.
102. Справа № 2 – 318/05 р. / Архів Куп’янського міського суду Харківської області.
103. Справа № 2 – 435/05 р. / Архів Дарницького міського суду м. Києва.
104. Справа № 2 – 453/05 р. / Архів Дарницького міського суду м. Києва.
105. Справа № 2 – 1123/02 р. / Архів міського суду Сакского району Автономної Республіки Крим.
106. Чуйков Ю. Н. Частное определение в советском гражданском судопроизводстве. – Харьков, 1971. – 20 с.
107. Борисенко В., Сенчин А., Старов А. О повышении эффективности частных определений // Соц. законность. – 1984. № 2. – С. 48 -49
108. Воронков Г. В. Определения суда первой инстанции в советском гражданском процессе.// Автореф. дис… канд. юрид. наук. Саратов: Типография №1, 1965. – 19 с.
109. Садчиков В. Действенность частного определения // Соц. законность. – 1985. №7. – С. 28
110. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе (издание второе, исправленное и дополненное). – М.: Городец, 2000. – 288 с.
111. Тертышников В. И. Гражданский процесс: Конспект лекций. 2-е издание, исправленное и дополненное. – Харьков: Консум, 2002. – 175-196 с.
112. Штефан М. Й. Концептуальні питання апеляційного провадження в цивільному процесі України // Вісник Академії правових наук України. – 1995. № 4. – С. 93-97
113. Цивільний процесуальний кодекс України. Харків: Одіссей, 2002. – 169 с.
114. Шевчук П. І. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень: (Коментарій цивільного процесуального законодавства) / Шевчук П. І., Кравченко В. В. – К.: Юридична книга, 2003. – 79 с.
115. Гражданский процесс Украины. Учебное пособие / Черновый Ю.С., Трипульский Г. Я., Волосатый Г. С.и др. – Х.: Одиссей, 2003 – 352 с.
116. Шевчук П. І. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень // Адвокат. – 2001. - № 6. – С. 9-25.
117. Тертишніков В. І. Оскарження та перевірка судових рішень в касаційному порядку. – Х.: Юрид. інститут, 1991. – 22 с.
118. Грицанов А. С. Кассационное производство в советском гражданском процессе. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1980. – 156 с.
119. Мельник Є. Ф. Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1959. – 155 с.
120. Джафаркулиев М. М. Национальный язык и право. – Баку: Геджлик, 1990. – 77 с.
121. Справа № 2- 938/04 р. / Архів апеляційного суду Харківської області.
122. Зайцев И. М. Кассационные определения в советском гражданском процессуальном праве / Под ред. проф. Н.Б. Зейдера. – Саратов: Приволжское книжное издание, 1967. – 80 с.
123. Закон Украины об исполнительном производстве. Научно-практический комментарий. : Издание 2-е, исправленное и дополненное (Тертышников В.И., Тертышников Р.В.). – Харьков: Консум, 2002. – 144 с.
124. Штефан М. Й. Виконання судових рішень. – Київ: Юринком Інтер, 2001. – 318с.
125. Гражданский процесс. Конспект лекций: [Пособие по подготовки к экзаменам / на основе материалов Калинова Л. Г., Ред. сост. : Четвертакова Е.Г.]. – М.: Приориздат, 2004. – 241 с.
126. Фурса С. Я. Виконавче провадження в Україні.: Навч. посіб., – Київ: Атика, 2002. – 480с.
127. Кройтор В. А., Ясынок Н. М. Исполнительное производство. – Харьков:Эспада, 2003. – 176 с.
128. Хотенець П. В., Старжинський В. С. Коментар до Закону ,,Про виконавче провадження”. – Харків: Ксилон, 2005. – 307 с.
129. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
130. Ширшиков А. М. Исполнение судебных решений. – М.: Юрид. лит., 1966. – 108 с.
131. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Судове виконання. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. – 263 с.
132.Лесницкая Л. Ф. Исполнительное производство. – М.: Юридическая литература, 1983. – 176 с.
133. Малишин Д. Я. Исполнительное производство. – М.: Городец, 2003. – 207 с.
134. Лесницкая Л. Ф. Исполнительное производство. 2-е издание с изменениями и дополнениями . – М.: Юрид. лит., 1989. – 192 с..