МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1. Наукові концепції щодо визначення поняття та змісту адміністративної відповідальності як одного із видів юридичної відповідальності у сучасній юридичній науці……………………………….12

1.2. Заходи адміністративно-правового примусу, адміністративні санкції, заходи адміністративної відповідальності, адміністративні стягнення: поняття та їх співвідношення…………………………………………………33

1.3. Адміністративна відповідальність: поняття, зміст і загальна характеристика її заходів……………………………………………………...52

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ,
ЙОГО ЦІЛІ І ВИДИ

2.1. Адміністративне стягнення (покарання): поняття та ознаки………79

2.2. Система і види адміністративних стягнень……………………..….102

2.3. Особливості застосування окремих видів адміністративних стягнень в залежності від суб’єкта адміністративної відповідальності та з урахуванням перспектив розвитку законодавства у цій сфері…………….139

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО
НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗВ΄ЯЗКУ З ВЧИНЕНИМ НИМИ
АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРОСТУПКОМ

3.1. Поняття адміністративних заходів впливу, що застосовуються до
неповнолітніх…………………………………………………………………153

3.2. Система і види заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх…………………………………………………………………160

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..……..178

Список використаних джерел……………………………………………..180

Додатки……………………………………………………………………….197
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Чинне законодавство України закріплює велику кількість заходів адміністративно-правового примусу, застосування яких завжди пов’язано з обмеженням прав і свобод фізичних і юридичних осіб. Таке обмеження носить тимчасовий характер та застосовується тільки у випадках, прямо зазначених в національному законодавстві. Нажаль законодавство України має багато недоліків у цій сфері. По-перше, застосування деяких заходів адміністративного примусу закріплюється в правових нормах у вигляді повноважень, але підстави щодо їх застосування відсутні в чинному законодавстві, по-друге, існуючі в науці адміністративного права класифікації заходів адміністративно-правового примусу ніяк не відображені в чинному законодавстві, де їх перелік, підстави та порядок застосування регламентується багаточисельними нормативними актами без врахування єдиних критеріїв щодо їх поділу, по-третє, відсутня єдина правова термінологія, що використовується в юридичній науці і застосовується при прийняті нормативно-правових актів в законотворчому процесі.
Серед заходів адміністративно-правового примусу особливе місце займають заходи адміністративної відповідальності. Тому законодавству про адміністративну відповідальність теж притаманні всі вище зазначені недоліки та проблеми. У зв’язку з цим особливу актуальність набуває розробка питань, які пов’язані з визначенням такого правового явища, як адміністративна відповідальність, та з’ясуванням її місця у системі заходів адміністративно-правового примусу.
Кодифікація правових норм, що встановлюють адміністративну відповідальність, назріла як ніколи. Це обумовлюється наступними причинами. По-перше, чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) встановлює відповідальність тільки фізичних осіб, тоді як існує велика кількість нормативних актів, які передбачають можливість застосування адміністративних стягнень до юридичних осіб. По-друге, цілісного розуміння адміністративної відповідальності не має в юридичній науці, а тому її визначення відсутнє в чинному законодавстві. Чітке уявлення про суть та зміст адміністративної відповідальності дасть змогу розробити ефективні рекомендації щодо поліпшення цього законодавства. По-третє, необхідно розмежувати та класифікувати багаточисельну армію заходів адміністративно-правового примус, бо без цього не можлива кодифікація законодавства. Встановити правову природу багатьох адміністративних санкцій є неможливим, якщо ігнорувати існуючі наукові концепції та керуватися тільки положеннями чинного законодавства.
Цьому питанню постійно приділяється увага в юридичній літературі як на загальнотеоретичному рівні, так і в науці адміністративного права. Як правове явище ”адміністративна відповідальність” досліджувалася в різних аспектах у працях радянських вчених, вчених-адміністративістів Росії і України: В.Б. Авер΄янова, А.Б. Агапова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Е.О. Безсмертного, К.С. Бєльського, Ю.П. Бітяка, С.М. Братуся, А.С. Васильєва, О.І. Галагана, Є.С. Герасименко, І.П. Голосниченко, Е.В. Додіна, М.І. Єропкіна, О.Т. Зими, В.В. Іванова, А.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Д.А. Липинського, Д.М. Лук΄янця, М.С. Малеїна, М.Я. Масленникова, Р.С. Мельник, О.І. Миколенка, Н.Р. Ніжник, Д.М. Овсянко, Л.М. Розіна, Н.Г. Саліщевої, О.Ф. Скакун, В.Д. Сорокіна, О.В. Сурілова, С.В. Тихомирова, В.П. Чабан та інших. Разом з тим, праці вчених були присвячені в одних випадках розгляду адміністративної відповідальності у нерозривному зв’язку з адміністративними стягненнями, в других - процесуальним особливостям притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, а в третіх – особливостям накладання групи адміністративних стягнень чи одного з них до певного суб’єкту адміністративної відповідальності або за певні адміністративні проступки.
Особливе місце серед комплексних досліджень адміністративної відповідальності займають монографії Т.О. Коломоєц “Адміністративний примус у публічному праві України” та Д. М. Лук’янця ”Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правого регулювання”.
Т.О. Коломоєць, зосереджуючи увагу на понятті, ознаках та зовнішніх формах прояву адміністративного примусу, фрагментарно розглядає у монографії заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових установ. Наприклад, не проводиться в монографії ґрунтовний аналіз споріднених понять ”захід примусу”, ”правова санкція”, ”стягнення”, ”покарання”, ”захід відповідальності”, що не дає змогу встановити специфіку кожного із запропонованих у науковій роботі видів заходів адміністративної відповідальності.
Д.М. Лук’янець розглядає адміністративну відповідальність через існуючу в Україні нормативну модель адміністративно-деліктних відносин, яка, на думку автора монографії, потребує свого вдосконалення. Але такий аналіз відбувається у відриві від заходів адміністративно-правового примусу, а серед запропонованих у монографії заходів адміністративної відповідальності відсутні заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно зі ст. 241 КУпАП.
Запропоноване до розгляду дослідження, обмежуючись матеріальною частиною адміністративного права, демонструє комплексний підхід щодо визначення адміністративної відповідальності та її місця в системі заходів адміністративно-правового примусу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукових досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова як пріоритетний напрям наукових досліджень. Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб визначити сутність поняття ”адміністративна відповідальність” та з’ясувати місце заходів адміністративної відповідальності в системі заходів адміністративно-правового примусу.
Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:
- з’ясувати ознаки, що характеризують адміністративно-правовий примус та дати його визначення;
- здійснити розгорнутий аналіз заходів адміністративно-правового примусу та визначитись з критерієм їх класифікації;
- визначити співвідношення понять ”заходи адміністративно-правового примусу” і ”заходи примусу, що передбачені нормами адміністративного права”, ”адміністративні санкції” і ”санкції, що передбачені нормами адміністративного права”, ”адміністративна відповідальність” і ”відповідальність, що передбачена нормами адміністративного права”;
- визначити співвідношення та взаємозв’язок понять ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”;
- дослідити та розкрити взаємозв’язок адміністративних стягнень та заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно ст. 241 КУпАП;
- проаналізувати чинне законодавство щодо якості закріплення в ньому системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб;
- розробити наукові пропозиції та рекомендації щодо розвитку положень науки адміністративного права та поліпшення законодавства України про адміністративну відповідальність.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, які виникають у сфері застосування заходів адміністративної відповідальності та заходів адміністративно-правового примусу.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють питання адміністративної відповідальності, практика діяльності адміністративно-юрисдикційних органів та літературні джерела, в яких викладені теоретичні обґрунтування та висвітлені проблеми застосування заходів адміністративної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Всезагальний діалектичний метод пізнання було використано при дослідженні сутності та змісту адміністративної відповідальності, взаємозв’язку з іншими заходами адміністративно-правового примусу. В дисертаційному дослідженні були використані і загальнонаукові методи: історико-правовий – для дослідження процесу формування та розвитку наукових концепцій щодо визначення адміністративної відповідальності (підрозділи 1.1. і 1.3.), для з’ясування існуючої системи адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб (підрозділ 2.2.); для з’ясування суті і співвідношення категорій ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”, ”адміністративні стягнення” – аналіз та синтез як прийом логічного методу та системно-функціональний метод (підрозділи 1.2., 2.1. і 3.1.); структурний підхід – для дослідження заходів, що входять в систему заходів адміністративно-правового примусу (підрозділ 1.2.), для визначення системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, та системи заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (підрозділи 2.2. і 3.2.). Серед спеціальних методів використовувались: порівняльний метод – під час здійснення аналізу різних точок зору провідних науковців (підрозділи 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 2.3., 3.1.); метод аналізу документів – при вивченні законодавчої бази, яка регулює порядок притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності (1.3., 2.2. і 3.2.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальності у системі заходів адміністративно-правового примусу, яка має свій специфічний зміст та призначення.
Так, в результаті дисертаційного дослідження було сформульовано і обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
1. Дістало подальшого розвитку вчення про адміністративно-правовий примус, до змісту якого пропонується включати в залежності від цілей застосування: а) заходи попередження, б) заходи припинення, в) процесуально-забезпечувальні заходи (заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення), г) адміністративно-відновлювальні заходи та д) заходи адміністративної відповідальності.
2. Обґрунтовано доцільність розмежування таких понять як ”адміністративно-правовий примус” і ”примус, передбачений нормами адміністративного права”, ”адміністративна санкція” і ”санкція, передбачена нормами адміністративного права”, ”адміністративна відповідальність” і ”відповідальність, передбачена нормами адміністративного права”, у зв’язку з чим акцентується увага на тому, що примус, санкція і відповідальність, передбачені нормами адміністративного права, це поняття які за своїм змістом включають до себе не тільки заходи адміністративно-правового примусу, адміністративні санкції і адміністративні стягнення, а й матеріальні і дисциплінарні санкції, які передбачаються нормами адміністративного права і застосовуються до специфічних його суб’єктів (державних службовців, військовослужбовців та ін.).
3. Пропонується співвідношення в юридичній науці і законодавстві України понять ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”, ”адміністративні стягнення” як загального і часткового, де адміністративні стягнення є різновидом заходів адміністративної відповідальності, заходи адміністративної відповідальності є різновидом адміністративних санкцій, а адміністративні санкції розглядаються як різновид заходів адміністративно-правового примусу.
4. Вперше пропонується визначати адміністративно-правовий примус як особливий вид державного примусу, який є встановленою нормами адміністративного права системою заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються, по-перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм адміністративного права, по-друге, до інших осіб з метою попередження можливого правопорушення або попередження можливих шкідливих наслідків для держави, суспільства і окремих громадян, по-третє, у зв’язку з забезпеченням провадження по адміністративній справі.
5. Одержало подальший розвиток вчення про адміністративну санкцію. Критикуючи існування так званих ”заохочувальних санкцій”, в роботі наголошується, що адміністративна санкція це негативні наслідки, які настають у зв’язку з порушенням диспозиції адміністративно-правової норми, і їх не завжди слід пов’язувати з особою, яка порушила норму.
6. Набуло подальшого розвитку вчення про функції адміністративної відповідальності. Відстоюється точка зору, згідно з якою доцільно розглядати функції адміністративної відповідальності через поєднання трьох понять (цілі, засоби і результат) і визначати як цілеспрямований вплив адміністративної відповідальності за допомогою встановлених в чинному законодавстві засобів на суспільні відносини, поведінку людей, мораль, правосвідомість, культуру для досягнення певного результату.
7. Вперше пропонується поділяти функції юридичної відповідальності, та функції адміністративної відповідальності на три групи: 1) основні (виховна функція), 2) загальні (регулятивна і превентивна функції) і 3) додатково-класифікуючі функції (карна та відновлювальна функції), де виховна (виправна) функція є основною функцією всіх видів юридичної відповідальності і яка дозволяє відмежувати заходи відповідальності від інших заходів правового примусу.
8. Вперше пропонується два визначення адміністративної відповідальності. Перше для наукової та навчально-методичної літератури: Адміністративна відповідальність – це особливий вид юридичної відповідальності, яка передбачена чинним адміністративним законодавством, наступає за скоєння адміністративного проступку і полягає в застосуванні до правопорушників органами адміністративної юрисдикції: 1) адміністративних стягнень, передбачених ст. 24 КУпАП; 2) заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП (до осіб від 16 до 18 років); 3) адміністративних стягнень, які застосовуються згідно з чинним законодавством до юридичних осіб. Друге для закріплення в чинному законодавстві: Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується до фізичних і юридичних осіб на підставі вчиненого ними адміністративного проступку, у встановленому адміністративним законодавством порядку, з застосуванням до них адміністративних стягнень та заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу.
9. Вперше пропонується розглядати заходи адміністративної відповідальності як адміністративні санкції, що застосовуються до осіб, які вчинили адміністративний проступок, та включати до їх числа заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно ст. 241 КУпАП.
10. Вперше пропонується законодавчо закріпити таке визначення адміністративного стягнення. Адміністративне стягнення – це один із заходів відповідальності, який застосовується до осіб, що вчинили адміністративний проступок, з метою виховання (виправлення) їх у дусі поваги законів України, покарання, а також попередження вчинення нових правопорушень як з боку правопорушника, так і інших осіб.
11. Визначено основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність та надаються пропозиції щодо поліпшення конкретних норм чинного КУпАП.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають як науково-теоретичну, так і практичну сферу застосування і використання. Положення та висновки дисертації можуть бути: підґрунтям подальшої розробки проблем забезпечення законності з питань притягнення особи до адміністративної відповідальності; використані для внесення змін і доповнень до чинного законодавства про адміністративну відповідальність та в правозастосовній сфері.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри митного і морського права Одеської національної юридичної академії.
Окремі результати дослідження висвітлювалися на трьох наукових конференціях: на 58-й (20-21 листопада 2003р.) і 59-й (22-24 листопада 2004р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова; Міжнародній конференції Одеського політехнічного університету ”Сучасні технології менеджменту, маркетингу, PR: економічний, політичний, правовий і психологічний аспекти” (22 жовтня 2004р.).
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження висвітлені в шести наукових роботах, з яких три було надруковано у фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (185 найменувань), додатків (обсягом чотири сторінки). Загальний обсяг дослідження - 200 сторінок, з яких 166 – основний текст.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті здійсненого дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, була досягнута мета дослідження, яка полягає у визначенні сутності адміністративної відповідальності та її місця в системі заходів адміністративно-правового примусу.
Виходячи з мети та завдань дисертаційного дослідження були зроблені наступні висновки:
- встановлено основні ознаки, які характеризують адміністративно-правовий примус, сформульовано його визначення. Адміністративно-правовий примус це особливий вид державного примусу, який передбачено нормами адміністративного права і являє собою систему заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються, по-перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм адміністративного права, по-друге, до інших осіб з метою попередження можливого правопорушення або попередження можливих шкідливих наслідків для держави, суспільства і окремих громадян, по-третє, у зв’язку з забезпеченням провадження по адміністративним справам;
- здійснено розгорнутий аналіз заходів адміністративно-правового примусу, що дозволило їх класифікувати, в залежності від мети застосування, на п’ять самостійних груп: а) заходи попередження, б) заходи припинення, в) процесуально-забезпечувальні заходи, г) адміністративно-відновлювальні заходи та д) заходи адміністративної відповідальності;
- виходячи з того, що основною ознакою адміністративно-правового примусу є те, що він застосовується до третіх осіб, тобто до тих, хто не знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні і не зв'язаний службовими відношеннями з органами, які наділені владними повноваженнями, було зроблено висновок про необхідність розмежування двох самостійних понять «заходи адміністративно-правового примусу» і «заходи примусу, що передбачені нормами адміністративного права», де друге поняття охоплює собою не тільки заходи адміністративно-правового примусу, а й дисциплінарні та матеріальні санкції, що передбачаються адміністративно-правовими нормами;
- встановлено, що порушення норм чинного законодавства є підставою для поділу заходів адміністративно-правового примусу на два види: а) заходи адміністративного попередження, застосування яких не пов’язане з фактом порушення норм чинного законодавства, і б) адміністративні санкції, застосування яких неможливе без факту порушення норм чинного законодавства. В залежності від мети застосування адміністративні санкції поділяються на санкції, що спрямовані на а) припинення протиправної дії, б) забезпечення відповідного процесуального провадження, в) відновлення стану, що існував до порушення норм чинного законодавства, та г) виховання особи, яка вчинила протиправне діяння. Саме тому серед розмаїття адміністративних санкцій слід виділяти самостійну групу заходів адміністративної відповідальності, основна мета застосування яких це виховання правопорушника. До таких заходів слід відносити адміністративні стягнення, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, та заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно зі ст. 241 КУпАП.
В дисертації містяться і інші пропозиції та наукові обґрунтування, які висвітлені у висновках до розділів дисертації та в основному змісті роботи автореферату дисертації.

Список використаних джерел

Нормативній матеріал:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (зі змінами та доповненнями). 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
4. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
5. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
6. Закон України ”Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 34. – Ст. 266.
7. Закон України ”Про виключну (морську) економічну зону України” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 21. – Ст. 152.
8. Закон України ”Про відповідальність підприємств, їх об΄єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування” // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 46. – Ст. 411.
9. Закон України ”Про внесення змін до Закону України ”Про ветеринарну медецину” // Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 8. – Ст. 62.
10. Закон України ”Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 51. – Ст. 292.
11. Закон України ”Про державну податкову службу в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 6. – Ст. 37.
12. Закон України ”Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 36. – Ст. 164.
13. Закон України ”Про об΄єднання громадян” // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 34. – Ст. 504.
14. Закон України ”Про свободу совісті та релігійні організації” // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 25. – Ст. 283.
15. Закон України ”Про ціни і ціноутворення” // Відомості Верховної Ради. – 1990. - № 52. – Ст. 650.
16. Закон України ”Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV
17. Законі України ”Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 12. – Ст. 64.
18. Указ Президента України від 31 липня 1998 року N 827/98 про затвердження Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань.

Спеціальна література:
19. Авер΄янов В., Лук΄янець Д., Хорощак Н. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки // Право України. – 2004. - № 11. – С. 11-15.
20. Аверьянов В., Лукьянец Д. О правовой природе административной ответственности // Юридическая практика. - 18 (176). - 2 мая 2001г. – С. 10.
21. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: «Статут», 2000. – 251с.
22. Агапов А.Б. Административное право: Учебник. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004. – 932с.
23. Административное право Украины. – 2-е изд., переаб. и доп. / Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576с.
24. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Харьков: «Одиссей», 2004. – 880с.
25. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та ін.; за заг. ред. А.Т. Комзюка. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1998. – 78с.
26. Адміністративне право України. Академічний курс. Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер΄янов (голова). – К.: Видавництво ”Юридична думка”, 2004. – 584с.
27. Адміністративне право України. Підручник / За ред. академіка С.В. Ківалова. – Одеса, ”Юридична література”, 2003. – 894с.
28. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1966. – 187с.
29. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1996. – 680с.
30. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. – К., 1999. – 46с.
31. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук., Українська державна юридична академія. – Харків, 1994. – 16с.
32. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 368с.
33. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. Учебное пособие. – Свердловск: Издательство Уральского университета, 1989. – 204с.
34. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. - № 4. – С. 59-64.
35. Бахрах Д.Н. Виды административного принуждения. Ученые записки ВНИИСЗ. Вып. 5. Проблемы совершенствования законодательства об административной ответственности. – 1965. – С. 91-98.
36. Безсмертний Е.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис. … кан. юрид. наук. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1997. – 155с.
37. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. - № 12. – С. 12-20.
38. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей», 1999. – 224с.
39. Білий П.М. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - № 4. – 1999. – С. 72-77.
40. Большой толковый словарь русского языка / Глав. ред. С.А. Кузнецов. – СПб.: «Норинт», 2002. – 1536с.
41. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Изд. «Юрид.лит.», 1976. – 215с.
42. Бугайчук К.Л. Відмежування адмiнiстративних проступків від інших правопорушень // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 54-58.
43. Бугайчук К.Л. Особа порушник норм адміністративного права та його протиправна поведінка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 35-40.
44. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Харьков: «Одиссей», 2001. – 288с.
45. Васильев А.С., Иванов В.В. Проблемное понимание института юридической ответственности // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Том 1., 1998. – С. 305-316
46. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву: Учебное пособие. – К., 1989. – 126с.
47. Вовк Ю. Проблема кодифікації адміністративного законодавства України: історичний досвід // Право України. – 2003. - № 12. – С. 120-122.
48. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Служебное право: Учебник для юридических вузов. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 620с.
49. Гавриленко Д.А. Вопросы предупреждения правонарушений общественного порядка средствами административного принуждения // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сборник научных трудов. – К., 1982. – С. 90-100.
50. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальное исследование). – Воронеж, 1970. – 198с.
51. Герасименко Є.С. Питання реформування адміністративної відповідальності. Дис. ... канд. юрид. наук. Київський національний університет ім. Тараса Шевченко. – К., 2000. – 204с.
52. Гладун З.С. Адміністративне право України. Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579с.
53. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. – К.: Видавництво УАВС, 1995. – 78с.
54. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., Юрид.лит., 1972. – 256с.
55. Гребьонкіна Л. Порядок стягнення штрафів // Право України. – 2001. - № 2. – С. 119, 140.
56. Гревцов Ю.И. Социология: Курс лекций. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 467с.
57. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ»; Издательский дом «ИНФРА-М», 2003. – 967с.
58. Денисенко В.В. Административные взыскания: Учебное пособие. –Ростов на Дону: Ростовская ВШ МВД России, 1997. – 86с.
59. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности: социологический и юридический аспекты. – Ленинград. Изд-во Ленинградского ун-та, 1983. – 142с.
60. Димченко В.И. Административная ответственность организаций. Автореферат дис… канд. юрид. наук. – Пермь, 1982. – 17с.
61. Додин Е. Административная ответственность в проекте Конституции Украины // Юридический Вестник. - № 1. – 1996. – С. 67-68.
62. Додин Е. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический Вестник. - № 3. – 1997. – С. 70-74.
63. Додин Е. Административная ответственность за нарушение законодательства об исключительной (морской) экономической зоне Украины // Юридический Вестник. - № 3. – 1996. – С.67-68.
64. Дугенец А.С. Система административных наказаний в российском праве // Административное и административно-процессуальное право. Актуальные проблемы. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 480с.
65. Дяченко О. Визначення суб’єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. – 2001. - № 8. – С. 83-86.
66. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы советского административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
67. Еропкин М.И. Управление в области общественного порядка. М.: Изд. «Юрид.лит», 1965. – 162с.
68. Зайцев И.М. Гражданская процессуальная ответственность // Государство и право. 1999. - № 7. – С. 93-96.
69. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Дис. ...канд. юрид. наук. Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 164с.
70. Иванов В.В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности. – Одесса: Изд. «Астропринт», 2001. – 156с.
71. Иванов В.А. Гарантии прав личности в сфере административного принуждения // Сов. Государство и право. – 1972. - № 8. – С. 55-62.
72. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381с.
73. Іванов В.В. Матеріально правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001. – 20с.
74. Канзафарова И.С. Гражданско-правовая ответственность (основные положения). Монография. – Одесса: «Астропринт», 1998. – 76с.
75. Кисин В.Р. Меры административно-процессуального принуждения, применяемые милицией. Учебное пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1987. – 60с.
76. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. Навчально методичний посібник. вид. 2-е. – Одеса: ”Юридична література”, 2002. – 312с.
77. Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень // Право України. – 2001. – № 4. – С. 80-83.
78. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576с.
74. Коваль А.В. Административно-деликтное отношение. – К., Вища школа. – 1979. – 230с.
79. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
80. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. Научно-практический комментарий / Отв. ред. В.Е. Севрюгин. – М.: Юристъ, 2004. – 1103с.
81. Кодекс Украины об административный правонарушениях. Научно-практический комментарий. Издание третье. – Харьков: ООО «Одиссей», 2002. – 1040с.
82. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание пятое. – Харьков: ООО «Одиссей», 2004. – 912с.
83. Коліушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України. – 2001. - № 3. – С. 39-42.
84. Коломоєць Т. Адміністративний примус в Україні: деякі аспекти ґенези та пріоритетності доктринального дослідження й нормативної регламентації // Підприємництво, господарство і право. - № 11. – 2002. – С. 60-62.
85. Коломоєць Т. Структура адміністративної відповідальності: сучасний доктринальний погляд // Підприємництво, господарство і право. - № 4. – 2002. – С. 64-66.
86. Коломоєць Т. Щодо ефективності адміністративних стягнень // Право України. – 2001. - № 2. – С. 84-87.
87. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544с.
88. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528с.
89. Колпаков В. Онтолого-гносеологічний вимір ознак адміністративного делікту // Право України. – 2004. - № 6. – С. 30-34.
90. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во ун-ту внутрішніх справ, 2002. – 336с.
91. Комзюк А.Т. Підстави застосування заходів адміністративного примусу // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. – Том 18. – К.: Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. – С. 492-496.
92. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. 3-е изд., перераб. и доп. / Редакционная коллегия: И.И. Веремеенко, Н.Г. Салищева, Е.Н. Сидоренко, А.Ю. Якимов. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 994с.
93. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / Под. общ. ред. проф. Э.Н. Ренова. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 1040с.
94. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях / Под ред. В.В. Черникова и Ю.П. Соловья. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2003. – 774с.
95. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 992с.
96. Кононенко О. Адміністративна відповідальність за Законом України ”Про виконавче провадження” // Право України. – 2001. - № 5. – С. 103-106.
97. Константий О. Система адміністративного права як концептуальна основа здійснення адміністративного судочинства в Україні // Право України. – 2004. - № 12. – С. 20-23.
98. Коренев А.П. Убеждение и принуждение в деятельности советской милиции // Труди Высшей школы МООП РСФСР. Выпуск 11. – М., 1965. – С. 32-33.
99. Корчевний Г.В. Адміністративна відповідальність за порушення авторських прав: Автореферат дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2002. – 20с.
100. Крамник А.Н. Административно-деликтное право. Общая часть: Пособие для студентов вузов. – Минск: Тесей, 2004. – 288с.
101. Красникова А. Конституционная ответственность в современном украинском конституциализме // Юридический вестник. – 2001. - № 2. – С. 90-93.
102. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. – М.: Изд-во «Спартак», 1998. – 418с.
103. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Госюриздат, 1962. – 238с.
104. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) // Право України. – 2000. - № 1. – С. 24-31.
105. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. Р.Л. Хачатурова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 387с.
106. Лук’янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності. Автореферат. дис... канд. юрид. наук - К., 2000. – 13с.
107. Лукьянец Д. Юридическое лицо как субъект административной ответственности: дополнительные аргументы ”За” // Юридическая практика. – № 18 (176). – 2 мая 2001. – С. 9.
108. Макаренко В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю // Право України. – 2001. - № 2. – С. 114-118.
109. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид.лит. – 1985. – 192с.
110. Манохин В.М. Советское административное право. Общая часть. – Саратов, 1968. – 314с.
111. Маркова Е.И. Административная ответственность по советскому праву: Учебное пособие. – Куйбышев, 1978. – 79с.
112. Мартиросян А. Штраф: вид наказания и мера административного воздействия // Юридический Вестник. – 1999. - № 1. – С. 46-48.
113. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. – Воронеж, 1990. – 208с.
114. Масленников М.Я. Деятельность народного суда по рассмотрению дел об административных правонарушениях. Учебное пособие. – Калинин: Издательство КГУ, 1983. – 66с.
115. Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий. Учебно-практическое пособие. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 272с.
116. Матузов Н.И. Социалистическая демократия как единство прав, обязанностей и ответственности личности // Сов. государство и право. – 1981. - № 10. – С. 37.
117. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекций. – М., 1997. – 288с.
118. Машаров И.М., Кононов П.И. О проблеме понимания административной ответственности по действующему законодательству Российской Федерации // Административная ответственность: вопросы теории и практики. Сборник научных статей. – М.: Изд. Института государства и права РАН, 2004. – 286с.
119. Мельник Р.С. Адміністративні стягнення в системі заходів адміністративного примусу. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – Донецьк. – 2000. - № 3. – С. 187-192.
120. Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: Дис. ...канд. юрид. наук. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 211с.
121. Методологические проблемы советской юридической науки / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Наука, 1980. – 310с.
122. Мінка Т. Видворення іноземних громадян як міра відповідальності за порушення порядку // Право України. – 2001. - № 9. – С. 70-72.
123. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. – Харьков: «Одиссей», 2004. – 272с.
124. Миколенко А.И. Место административно-процессуального права в системе права Украины // Правова держава. – Одеса: Астропрінт, 2002. - № 4. – С. 171-174.
125. Миколенко А.И. О проблемах в сфере применения мер административного принуждения // Правова держава. – Одеса: Астропрінт, 2000. - № 2. – С. 124 -128.
126. Миколенко А.И. Проблемы возмещения вреда, причиненного административным правонарушением.: Дис. …кан. юрид. наук. – Харьков: Университет внутренних дел, 2000. – 222с.
127. Миколенко О.І. Про деякі питання захисту прав потерпілого в провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Правова держава. - Одеса: Астропрінт, 2001. - № 3. – С. 66-69.
128. Миколенко О.І. Теоретичні положення щодо визначення структури адміністративно-юрисдикційного процесу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 209-215
129. Миронюк Р. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. - № 11. – С. 60-63.
130. Муравин А.Б. Уголовный процесс. Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей», 2000. – 400с.
131. Назоров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности // Сов. государство и право. – 1981. - № 10. – С. 37.
132. Наливайко Л.Р. Види відповідальності за конституційні правопорушення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 4. – С. 156-159.
133. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. - № 3. – С. 52.
134. Николаева Л.А. Административная ответственность как охранительное правоотношение // Административная ответственность: вопросы теории и практики. Сборник научных статей. – М.: Изд. Института государства и права РАН, 2004. – 286с.
135. Никольский Л., Ваннер А. Судебная практика по делам о самовольном строительстве // Соц. законность, 1968. - № 3. – С. 15.
136. Новоселов В.И. Административная ответственность юридических лиц // Советская юстиция. – 1981. - № 23. - С.10-14.
137. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – К.: Выща школа, 1989. – 273с.
138. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Издание 2-е. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 518с.
139. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Издание 2-е. / Отв. ред. М.Н. Марченко. Том 3. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 518с.
140. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Под. общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384с.
141. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – Изд. 3-е. перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 468с.
142. Овчарова Е.В. Материально-правовые проблемы административной ответственности юридических лиц // Государство и право, - 1998. - №7.- С. 14 – 19.
143. Опрышко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. – К.: «Знамя», 1986. – 48с.
144. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. – Львів, 1995. – 308с.
145. Палько В.І. Адміністративно-правове регулювання видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства: Дис. ... канд.. юрид. наук. Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005. – 250с.
146. Пастушенко Е.Н. Профилактическая функция административной ответственности // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сборник научных трудов. – К., КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского. – 1984. - 182с.
147. Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2000-2001). Академія правових наук. – Харків: ”Право”, 2002. – 136с.
148. Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2002). Академія правових наук. – Харків: ”Право”, 2003. – 104с.
149. Полевий В. Підстави застосування конституційної відповідальності політичних партій // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 12. – С. 91-93.
150. Поляков А.В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход. Курс лекций. 2-е изд. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 845с.
151. Постатейный комментарий к Кодексу РФ об административных правонарушениях. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – 928с.
152. Проект Кодексу України про адміністративні правопорушення за № 5462 від 29.04.02. – Комітет Верховної Ради України з правової політики.
153. Розин Л.М. Проблемы классификации мер административного принуждения // Управление и право. – 1982. – Вып. 7. – С. 182-186.
154. Романчук С.Г. Місце адміністративної відповідальності в системі заходів адміністративного примусу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 3. – С. 69-72.
155. Романчук С.Г. Правова природа адміністративних заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - № 4. – 2003. – С. 44-47.
156. Романчук С.Г. Заходи адміністративної відповідальності та система адміністративних стягнень: сучасність і перспективи розвитку законодавства // Матеріали 58-ї наукової конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету ОНУ ім.. І.І. Мечникова (20-21 листопада 2003р.). – Одеса, 2004. – С. 45-49.
157. Романчук С. Г. Сучасний стан адміністративної відповідальності в Україні та перспективи розвитку законодавства з огляду на положення Проекту КУпАП // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика. Материалы 59-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и научных работников ОНУ им. И.И. Мечникова (22-24 ноября 2004г.). – Одесса, 2005. – 288с. – С. 101-105.
158. Романчук С. Г. Місце заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, в системі заходів адміністративного примусу // Современные технологи менеджмента, маркетинга, PR: экономический, политический, правовой и психологический аспекты. Материалы международной конференции Одесского национального политехнического университета (22 октября 2004г.). – Одесса, 2004. – 112с. – С. 21-23.
159. Россинский Б.В. Административная ответственность: Курс лекций. – М.: Норма, 2004. – 448с.
160. Салищева Н.Г. Гражданин и административная юрисдикция в СССР. – М.: «Наука», 1970. – 164с.
161. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид.лит., 1971. – 240с.
162. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 120с.
163. Сборник законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1927. - № 39. – С. 177.
164. Селіванов В. Свобода, відповідальність і моральність // Юридичний вісник. – 2001. - № 2. – С. 84-89.
165. Сиротяк М.Р. Особливості відшкодування майнової шкоди в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення // МАРКЕТ РЕВЮ. – Одеса, 2004. – листопад (8). – С. 26-28.
166. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 704с.
167. Собрание узаконений и распоряжений РСФСР. – 1931. - № 17. – Ст. 186.
168. Сорокин В.Д. Избранные труди - СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс, 2005. – 1086с.
169. Старцев О. Питання вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 10. – С. 59-63.
170. Стахов А.И. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 111с.
171. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. государство и право. – 1979. - № 5. – С. 75.
172. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. – М.: «Юрид.лит», 1974. – 160с.
173. Сурілов А.В. Теорія госудраства и права: Учебное пособие. – К.; Одеса: Выща школа, 1989. – 439с.
174. Тихомиров С.В. Административное право Российской Федерации. Учебное пособие. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2003. – 608с.
175. Трофимова М.П. Функции юридической ответственности: Автореферат дис. …канд. юрид. наук. Саратов, 2000. – 22с.
176. Уголовный кодекс Украины. Комментарий: Под редакцией Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Харьков, ООО «Одиссей», 2001. – 960с.
177. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. В.П. Божьева. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Спартак, 2000. – 574с.
178. Усенко Р. Штраф і пеня в податковому та цивільному праві: порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 5. – С. 58-61.
179. Федоров С. Финансово-правовые санкции: проблемы применения // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 4. – С. 36-38.
180. Цюприк Н. Особливості адміністративної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України // Підприємництво, господарство і право. - № 10. – 2002. - С. 64-67.
181. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 144с.
182. Щепельков В.Ф. Уголовный закон: преодоление противоречий и неполноты. Монография. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2003. – 416с.
183. Юролов О.С. Проблеми правового регулювання і практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ: Дис. …канд.юрид.наук. – Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. – 190с.