Індивідуалізація суб’єктів підприємницької діяльності

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1 Загальна характеристика засобів індивідуалізації
1.1. Проблематика тематики дослідження та вибір його методології . . . . 11
1.2. Передумови виникнення засобів індивідуалізації товаровиробників та їх товарів
29
1.2.1. Гносеологія засобів індивідуалізації 29
1.2.2. Індивідуалізація товаровиробників в інших країнах 48
Висновок до розділу 1 57
Розділ 2 Позитивне регулювання індивідуалізації юридичних осіб  суб’єктів підприємництва в Україні
2.1. Розвиток законодавства про індивідуалізацію комерційних юридичних осіб 59
2.2. Система засобів індивідуалізації комерційних юридичних осіб 72
2.3. Традиційні індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб 80
2.4.
2.5. Комерційне (фірмове) найменування комерційних юридичних осіб
Торговельна марка як засіб індивідуалізації 88
94
Висновки до розділу 2 107
Розділ 3 Нові засоби індивідуалізації комерційних юридичних осіб
3.1. Логотип та бренд як засоби індивідуалізації юридичної особи 109
3.2. Проблеми індивідуалізації в глобальних мережах 132
Висновки до розділу 3 144
Розділ 4 Охорона та захист прав на засоби індивідуалізації юридичної особи
4.1. Поняття охорони та захисту прав на засоби індивідуалізації 146
4.2.
4.3. Цивільно-правовий захист комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок.
Захист засобів індивідуалізації в мережі Інтернет 153
173
Висновки до розділу 4 183
Висновки 184
Список використаної літератури 188
Додатки 203
ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою провести повний та ґрунтовний науковий аналіз положень Цивільного кодексу (далі ЦК) України 2003 р. про засоби індивідуалізації юридичних осіб з урахуванням особливостей юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, встановити порядок реалізації відповідних правових норм, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку цивільного законодавства про засоби індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб.
З розвитком ринкових відносин в Україні усе більше значення приділяється таким об’єктам, як комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (товарні знаки, знаки обслуговування), географічні позначення (найменування місць походження товарів) тощо. Це пов’язано з тенденціями щодо створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників та товаровиробників, впровадження конкурентних засад їхньої діяльності та підвищення відповідальності за її результати, з необхідністю насичення ринку безпечними для споживання товарами й послугами для задоволення потреб населення. Ці чинники спричиняють розробку належного дієвого правового механізму, що забезпечував би індивідуалізацію товаровласників, товаровиробників, а також товарів і послуг.
Раніше, за умов панування державної власності, відсутності конкуренції на товарному ринку, турбота про індивідуалізацію виробників і товарів, що випускаються ними, була практично непотрібною. Наслідком цього стала незначна кількість зареєстрованих індивідуальних знаків охорони, практична відсутність спорів про порушення прав на них, а відтак – слабка теоретична розробка проблем, пов’язаних із індивідуалізацією учасників цивільних правовідносин.
Сьогодні, у зв’язку зі значним збільшенням кількості товаровиробників, доступом на вітчизняний ринок іноземних суб’єктів господарювання, стає актуальним питання не тільки про закріплення прав на індивідуалізацію, а і про визначення правового режиму таких засобів, про наближення відповідних норм до міжнародних стандартів, а також про посилення гарантій права на участь у господарському обороті під власним індивідуальним ім’ям та на позначення вироблених товарів і послуг визначеними певними символами чи найменуваннями, забезпечення їхнього захисту в разі порушення.
Окрім цього слід зазначити, що засоби індивідуалізації поширюються в мережі Інтернет при розміщенні відомостей про товари та їх виробників, а також при здійсненні електронної торгівлі.
Отож наразі є очевидною потреба у розробці правового регулювання всіх засобів індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності на єдиній теоретичній основі та в межах одного правового інституту.
Рівень наукових розробок за цією темою на базі нового цивільного законодавства України є недостатнім. Більшість із широко відомих публікацій ґрунтується на законодавстві, створеному ще за часів CРСР, зокрема наукові праці А.О. Андрєєвої, Л.Н. Борохович, А.М. Бризгаліна, Х.Е. Бахчисарайцева, М.М. Богуславського, В.Я. Йонаса, О.С. Йоффе, А.М. Мінкова, О.А. Пушкіна, О.А. Підопригори, В.В. Розенберга, О.П. Сергєєва, К.А.Флейшиць, Є.О. Харитонова та інших. Лише останнім часом з’явились присвячені цьому роботи Р.Б. Шишки, А.О. Кодинця й інших авторів.
Необхідність нового теоретичного осмислення норм цивільного права про поняття, зміст, порядок реалізації та захист засобів індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб з урахуванням міжнародного досвіду і чинних правових актів зумовила вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Ступінь наукового дослідження проблеми в Україні. Ступінь наукової розробленості теоретичних і практичних питань засобів індивідуалізації юридичної особи та правової охорони таких засобів в Україні досить низький. Було опубліковано низку наукових статей, щодо комерційних (фірмових найменувань) [133; 134], торговельних марок (товарних знаків) [92; 104; 105]. Найбільш комплексно до дослідження цієї проблематики підійшов Р. Б. Шишка [139]. З 2004 р. опубліковано низку робіт А. О. Кодинця [86, с. 307-312]. Проте опубліковані роботи не забезпечують створення цілісного наукового уявлення про основні засади й проблеми охорони засобів індивідуалізації. Комплексного дослідження зазначених питань в Україні поки що не існує*. На сьогодні всі недоліки чинної системи індивідуалізації ще не отримали належної наукової оцінки та пропозиції щодо їх усунення, що свідчить про доцільність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розділом I “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 20022005 рр.”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п.1.4. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 20012005 рр.”, затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 5 січня 2001 р.). Роботу також спрямовано на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ відносно поліпшення стану правопорядку в Україні на початку III тисячоліття (рішення колегії МВС України від 28.12.1999 р.) та перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (наказ МВС України від 30.12.2002 р.), а також послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 20022011рр.”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в удосконаленні приватноправового механізму засобів індивідуалізації підприємців в Україні, зокрема цивільно-правового; визначенні поняття “засоби індивідуалізації”; з’ясуванні обсягу і змісту суб’єктивного права на засоби індивідуалізації; розробці теоретичних засад засобів індивідуалізації; пошуку шляхів створення ефективної законодавчої бази у сфері охорони і захисту права на комерційне (фірмове) найменування, географічні позначення, торговельну марку (товарний знак), доменне ім’я в мережі Інтернет. Для досягнення цієї мети вирішувалися такі завдання: встановлення специфіки законодавства України у сфері індивідуалізації і порівняння із законодавством інших країн, визначення механізму охорони та захисту засобів індивідуалізації; виявлення сутності і функції індивідуалізації; формулювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення цивільно-правового захисту засобів індивідуалізації, виявлення елементів концепції права віртуального простору (поняття цього права, його особливості, основні риси й форми виявлення в сучасному світі); визначення поняття бренду як засобу індивідуалізації юридичної особи.
Загальнотеоретичною й методологічною основою дисертаційного дослідження стали базові науково-теоретичні положення, властиві як загальному аналізу теорії держави та права, так і відповідним галузевим юридичним наукам, насамперед цивільному, міжнародному приватному, цивільному процесуальному праву. Враховано також теоретичні розробки вітчизняних та іноземних вчених.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що складаються у процесі застосування засобів індивідуалізації юридичних осіб комерційного права.
Предметом дослідження є національні та зарубіжні нормативні акти з правової охорони засобів індивідуалізації, чинне законодавство, наукова доктрина і судова практика.
Методи дослідження. В основу дослідження зазначених проблем покладено діалектичний метод із системно-структурованим підходом до вивчення матеріалу та одержаних внаслідок цього висновків. Методологічну основу дослідження становлять сукупність діалектичного, логіко-юридичного, історично-правового, кореляційного і порівняльно-правового методів.
З урахуванням специфіки теми дисертаційного дослідження проведено аналіз законодавства України, СРСР, а також законодавств Російської Федерації, США, Великобританії, Японії, Франції у сфері охорони засобів індивідуалізації.
Емпіричною базою дослідження стало чинне законодавство України, міжнародно-правові акти. Автором опрацьовано значну кількість юридичної і спеціальної літератури з питань філософії та економіки, маркетингу, розвитку новітніх технологій, матеріалів періодичних видань із проблем інтелектуальної власності, вивчено практичну діяльність учасників відносин у сфері створення і розвитку засобів індивідуалізації.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях, що виносяться на захист.
1. Уперше розроблено єдині підходи цивільно-правового регулювання відносин у сфері індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, яка поєднує в собі елементи індивідуалізації юридичних осіб та виключні права інтелектуальної власності в одному цілісному субінституті юридичної особи.
2. Уперше запропоновано поняття «пріоритет у праві на індивідуалізацію», як першість у використанні засобу індивідуалізації для вирізнення юридичної особи серед інших учасників цивільних та інших відносин.
3. Розроблено концепцію єдиного підходу до індивідуалізації юридичних осіб комерційного права, згідно з якою одні самостійні засоби індивідуалізації (чи їх елементи) можуть бути включені (інтегровані) до інших засобів індивідуалізації, і у сукупності сприйматися як одне ціле. У зв’язку з цим запропоновані відповідні зміни до підрозділу 2 “Юридична особа” Глави 7 ЦК України.
4. Запропонований перелік позначень, які неможливо використовувати у будь-яких засобах індивідуалізації. Зокрема до таких позначень прямо віднесені позначення, що охороняються законодавством про право інтелектуальної власності.
5. Обґрунтовано, що індивідуалізація юридичної особи базується на інституті індивідуалізації суб’єктів цивільного права. У зв’язку з цим доведено необхідність у Главі 7 ЦК України виділити окремий параграф «Індивідуалізація юридичної особи» та запропоновано його проект.
6. Встановлено, що правове регулювання засобів індивідуалізації в рамках єдиного інституту права забезпечує захист прав споживачів та суб’єктів цивільного і публічного права. Регулювання засобів суб’єктів іншими інститутами права (інтелектуальної власності) посилює гарантії індивідуалізації.
7. Доведено необхідність передбачити у цивільному праві право на логотип і встановити відповідальність за його порушення. Право на логотип розглядається як абсолютне право. Запропоновано авторське поняття логотипу як словесного чи візуального (комбінованого) знаку, що застосовуються юридичною особою чи структурним підрозділом для позначення її товару (робіт, послуг), майна, документів.
8. Розроблено авторське визначення поняття бренду: “Бренд є інтегруючою ознакою учасника господарських відносин, що індивідуалізує його через фірмовий стиль поведінки на товарному ринку та розкриває унікальність, особливість товаровласника та його товарів (послуг і робіт)”.
9. Доведено, що доменні імена – новий засіб індивідуалізації учасників майнових відносин, що виникають за допомогою мережі Інтернет під час електронної торгівлі та поширення відомостей про товаровиробників та товари (роботи та послуги) в електронній мережі.
10. Обґрунтовано, що захист засобів індивідуалізації у мережі Інтернет пов’язаний із загальним правовим механізмом захисту прав інтелектуальної власності з урахуванням особливостей механізму захисту інформації.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що, по-перше, вони можуть бути використані: а) в подальшій законотворчій діяльності, удосконаленні чинного законодавства; б) при навчальних видань для студентів-юристів, у процесі викладання навчальних курсів “Цивільне право”, “Право інтелектуальної власності”, “Господарське право”, “Підприємницьке право”, спецкурсів “Торгове право”, “Конкурентне право”; в) у науково-практичній діяльності щодо розв’язання проблем інтелектуальної власності України, у тому числі підприємницькими структурами. Деякі сформовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть служити основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею. Сформульовані в ній теоретичні положення, висновки, рекомендації, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, практиці застосування законодавства з питань цивільного права та права інтелектуальної власності.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі правових основ підприємницької діяльності і обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення, оцінки, пропозиції та рекомендації, що містяться в дисертації, були заслухані і обговорені на засіданнях кафедри та доповідалися на науково-практичних конференціях: “Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування”, м. Суми, 2000 р., 26–27 травня; «Проблеми цивільного права» (присвячено світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна), м. Харків, 2001 р., 21 травня; «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасній період», м. Хмельницький, 2002 р., 14–15 травня; «Проблеми цивільного права», м. Харків, 2002 р., 21 травня; “Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні”, м. Харків, 2003 р., 21 березня; “Науково-практичне впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність” м. Харків, 2003 р.; I Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу”, м. Хмельницький, 2005 р., 10–12 березня.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у п’яти наукових статтях, вміщених у фахових виданнях, та тезах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають 14 підрозділів, висновків за розділами, загального висновку, списку використаних джерел, який складається з 184 найменувань, а також додатку. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з яких 15 сторінок займає список використаних джерел, та 6 сторінок - додаток.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, теоретичного осмислення відповідних наукових праць, зроблене спроба вирішити проблему єдності регулювання засобів індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб. Дисертант не прагнув до постановки, аналізу і розв’язання всіх теоретичних та практичних аспектів наукової проблеми дисертаційного дослідження, а розглядав лише ті з них, що мають, на думку автора, нагальне теоретичне та практичне значення. У дисертації здійснено цивільно-правовий аналіз окремих найбільш важливих основних проблем, що виникли останнім часом у сфері засобів індивідуалізації юридичної особи. До найбільш важливих висновків слід віднести такі:
1. Дослідження юридично-економічних функцій комерційного (фірмового) найменування уможливило висновок про необхідність його визначення в двох аспектах: як засобу індивідуалізації юридичної особи і як елемента підприємства (майнового комплексу, який використовується для підприємницької діяльності).
Піддано критиці висловлену в літературі позицію, відповідно до якої визнання комерційного (фірмового) найменування засобом індивідуалізації юридичної особи виключає одночасну можливість визначення фірми як елемента підприємства. На основі аналізу функцій комерційного (фірмового) найменування висловлено пропозицію про необхідність визнання права на фірмове найменування.
Основним результатом дослідження слід вважати формування цілісного інституту цивільного права, який об’єднує засоби індивідуалізації юридичної особи, як комплексу позначень, під якими юридична особа бере участь у відносинах приватного та публічного характеру. Основні елементи індивідуалізації визначають можливість інтегрованого підходу до проблем індивідуалізації, у яких ключову позицію займають власне чи комерційне найменування юридичної особи приватного права, що безпосередньо чи опосередковано включається у інші засоби індивідуалізації.
2. Результатом розгляду підстав виникнення права на комерційне найменування і юридичного зв'язку між тотожними найменуваннями стала розробка моделі цивільно-правової регламентації відносин у сфері індивідуалізації і співвідношення між правами на фірмові найменування, що належать різним фірмовласникам. Запропоновано включити в правовий лексикон категорію «пріоритет у праві на фірму», що має ключове значення при встановлені першості у виникненні права на комерційне (фірмове) найменування. Розглядом питання про юридичне співвідношення тотожних фірмових найменувань фактично вирішено матеріально-правовий порядок розв’язання спорів, пов'язаних із захистом права на комерційне (фірмове) найменування і запропоновано заходи проти введення в оборот аналогічних чи схожих найменувань.
3. Стосовно перспектив подальшого наукового дослідження проблематики індивідуалізації визначено, що серед проблем, які потребують додаткового наукового дослідження, найбільшу науково-практичну цінність має проблема співвідношення прав на фірмове найменування з іншими ознаками індивідуалізації: власним найменуванням, брендом, логотипом, торговельними марками, найменуванням місць походження товару. Очевидно, що сформульовані в цій роботі правила співвідношення прав на однакові чи схожі комерційні (фірмові) найменування, які належать різним фірмовласникам, не можуть бути відповідно застосовані при вирішенні питань, що виникають у сфері зіткнення прав на комерційні (фірмові) найменування, з одного боку, та інші об'єкти промислової власності – з другого боку. Дана проблема, через її явну масштабність, вимагає самостійного дисертаційного дослідження.
Крім того, найбільш детальній розробці підлягають, на нашу думку, питання, пов'язані з динамікою права на комерційне (фірмове) найменування, тобто, з використанням фірмового найменування як предмета цивільно-правових договірних зобов'язань. У дисертації цьому питанню було дано тільки загальну характеристику.
4. Обґрунтовано необхідність переосмислення традиційного підходу до правової природи права на комерційне (фірмове) найменування як інституту права промислової власності.
5. Назріла необхідність у главі 7 ЦК України виділити спеціальний параграф: «Індивідуалізація юридичної особи», авторська редакція якого наведена у додатку до дисертації.
6. Досліджено нові засоби індивідуалізації: бренд і логотип і підкреслено, що в цивільному праві досі право на логотип не піддавалось аналізу і практика йде попереду теорії, що спричиняє неузгодженості між субінститутами індивідуалізації, зокрема брендами, назвою і комерційним найменуванням. Доцільно в національному законодавстві врегулювати абсолютне право на логотип і наслідки його порушення.
7. На рівні міжнародної конвенції необхідно врегулювати відносини з приналежності права на логотип і наслідків порушення цього права, можливості концесійних відносин тощо.
8. З метою ініціації запропоновано доповнити статтю 33 ГК України «Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання» новою частиною відповідної редакції.
9. З поширенням засобів комунікацій та появою віртуальних технологій виникла потреба в засобах індивідуалізації учасників Інтернет-відносин, що саме по собі є новим і унікальним явищем сучасного права. Доменні імена – це основа поширення інформації, що дозволяє ідентифікувати сайти; вони повинні бути удосконалені і приведені у відповідність із правом на найменування в ЦК України та спеціальному законі.
10. Ідентифікаційні ознаки учасників відносин в Інтернет-мережі проявляються у віртуальному просторі, що надає можливість верифікації суб’єкта цих відносин, отримання достатньої інформації для вирішення питання про доцільність та можливість вступу в ті чи інші правовідносини з ним. Настав час врегулювати ці відносини у цивільному праві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нормативні акти України, зарубіжних країн та Директиви ЄЕС
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.3.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003.–№ 18, № 19-20, № 21-22. Ст.222.
3. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель // Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М.: Междунар. центр финансово-экономического развития, 1996. – 387с.
4. Декларація «Про державний суверенітет України» // ВВР Української РСР. – 1990. – № 3.– Ст.29.
5. Договір про закони з товарних знаків 1994 р. (Договір ратифіковано Законом України № 380\95-ВР від 13 жовтня 1995р. // Відомості Верховної Ради. – 1995.-№37.– Ст.281.) //Збірник нормативних актів з питань промислової власності /За ред. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. – К.: Вища школа, 1999.– С.441–465.
6. Додаток до Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг // Збірник нормативних актів з питань промислової власності. – К., 1998.– С. 114–119.
7. Директива Європейського Союзу 200/31/ЄС від 8 червня 2000 р. «Про електронну комерцію» // Офіційний Вісник Європейського Союзу. серії L (Official journal of European Union, OJ series L) 178,17.07.2000.c.0001- 0016.
8. Закон Российской Федерации от 23 сентября 1992г. «Про товарные знаки, знаки обслуживания и наименование мест происхождения товара» // Сборник документов по охране объектов промышленной собственности в Российской Федерации.– К., 1993.– С.22.
9. Закон СССР «О собственности в СССР» // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 11.
10. Закон США «О товарных знаках»// ВНИИПЭ.– 1982.
11. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003. – № 31–32.
12. Закон України «Про Антимонопольній комітет» // Відомості Верховної Ради – 1993.–№ 50.– Ст.472.
13. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради – 1999.– № 24.– Ст.207.
14. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.–№8.–Ст.37.
15. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності» від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.–№23.– Ст.117.
16. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про захист прав споживачів» від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України – 2006. –№ 7.– Ст. 84.
17. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 28 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради.–1994.– №19.– Ст.111.
18. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» // Відомості Верховної Ради України – 1992. –№ 10.– Ст. 137.
19. Закон України «Про економічну самостійність» // Відомості Верховної Ради – 1990.– № 34. –Ст.499, 500.
20. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004.
21. Закон України «Про міжнародні договори України» // Відомості Верховної Ради України –1994.– № 10.– Ст. 45.
22. Закон України «Про податок на додану вартість» // Відомості Верховної Ради. –1997.– № 21.– Ст.156.
23. Закон України «Про правонаступництво України» // Відомості Верховної Ради.– 1991.–№ 46. – Ст.617.
24. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст.164.
25. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 27.11.2003 // ВВР України. – 2004. – № 17–18.
26. Закон України «Про захист прав споживачів» від 15.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст.1.
27. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21.
28. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7.
29. Закон України «Про рекламу» від 03.02.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 16. – Ст.1.
30. Закон УРСР «Про власність в Українській РСР» від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. Ст.7.
31. Закон Федеративной республики Германия «О реформе законодательства о товарных знаках» // Правовая охрана знаков, фирменных наименований и географических указаний в Германии / Пер., ред. и коммент. Г.А. Андрощук, А.П. Пахаренко. – К.: Таксон, 1997.–112 с.
32. Інструкція № 3 «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті». // Затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998.– № 257.
33. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г. (дата вступления в силу для Украины –25.12.1991 р.) // http://www.rada.gov.ua.
34. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради . – 2001. № 25-26.– Ст.131.
35. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апреля 1891 г. (дата набрання чинності для України – 25.12.1991 р.). // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты // http:www.rada.gov.ua.
36. Основи гражданского законодательства Союза ССР и союзних республик от 31 мая 1991 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР.–1991.–№ 26.– Ст.773.
37. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г., пересмотренная в Брюсселе 14 декабря 1900 г., в Гааге 6 ноября 1925 г., в Лондоне 2 июня 1934 г., в Лиссабоне 31 октября 1958 г., в Стокгольме 14 июля 1967 г. // Официальный русский текст. – Женева. – 1995.
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності». // Офіційний вісник України. – 1998р. – № 21. – Ст. 767.
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.2004. № 417 «Про додаткові заходи щодо посилення роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=417%2D2004%2D%EF&p=1130922467159539.
40. Постановление ЦИК и СНК Союза ССР от 22 июня 1927г. «О введении в действие Положения о фирме». С измен. и дополн., внесенными постановлением ЦИК и СНК Союза ССР от 17 августа 1927// № 153 Известий ЦИК Союза ССР и ВЦИК от 8 июля 1927г.
41. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.1996. № 574 «Про впровадження штрихового кодування товарів» // Офіційний вісник України. – 1997. – № 29. – С.177.
42. «Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок», затверджені наказом Державного патентного відомства України від 30 січня 1995 р.– № 12.–С.327-337 // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. –Наук.-прак. вид: У 4-х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. –Т.3: Промислова власність.–К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999.–656с.
43. «Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг», затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р.– №116 – С.417–450 // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-прак. вид: У 4-х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. –Т.3: Промислова власність.–К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.–656с.
44. «Правила домену. UA» // http://www.a.iname.com.ua\ua_rules.phtml.
45. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності / TRIPS// Основи інтелектуальної власності. –.К.: «Ін Юре», 1999. – С.431.
46. Указ Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998.–№ 857/98//. “Бухгалтерія”.– № 44/1-2. –28 жовтня 2002 р.
47. Указ Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 5 трав. 2001.– № 79.
48. Указ Президента України «Про затвердження і введення в дію тимчасового положення про охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 верес. 1992 р. № 472 // Інновація – 1992.– № 4.
49. Указ Президента України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 21.08.2004 // Відомості Верховної Ради. –2004. –№ 29.– Ст.367.
50. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // ВВР України. – 2003.–№ 40–44.
51. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. // ВВР України. – 1963. – № 51.
52. Цивільний кодекс УРСР від 1922 р. (з наступними змінами та доповненнями) (науково-практичний коментар). – Х.: ООО «Одіссей», 2000. – 800с.
53. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.1.– 692с.
54. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко.– К.: Концерн “Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.2.– 896с.
55. Цивільно-процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради. –2004–№ 40-41, 42, Ст.492.

1. Юридична та інша література

56. Агарков М.М. Основы банковского права; Учение о ценных бумагах.// науч. исследование 2-е изд.М.:БЕК,1994.–350 с.
57. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины: изобретение, полезная модель, промышленный образец, товарный знак.– Харьков, 1994. – 64 с.
58. Андреева А. Охрана товарных знаков и параллельный импорт США ЕЭС // Патенты и лицензии. 1993. № 3-4. – С.25.
59. Басистый К. В Украине началась настоящая война с фальсификатом // Харьковский курьер: от 2.янв.2004 г.– С.23.
60. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права.– М.: Юрид. литер., 1991.– 272 с.
61. Беатрис Френкель (Beatrice Fraenkel) о генезисе знака: Beatrice Fraenkel, La signature. Genuse d'un signe, Paris, Gallimard, 1992 .– Р.22.
62. Бенуа Эльбрюнн Логотип М.:ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2003.–127с.
63. Березюк О. «Підробка». Іменем Закону // Громадсько-правовий тижневик МВС України 14.03.2004 р., № 5.– С.2.
64. Борисова В. Теорії сутності юридичної особи: історія і сучасність// Вісник Академії правових наук. 2004. – № 27.– С.2-4.
65. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб: Питер, 2001.– 416 с.
66. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. М.: Юрид.лит.1976. – 215 с.
67. Браун М. Зарегистрированный кооператив. // Основы немецкого торгового и хозяйственного права. //Германский фонд международного правового сотрудничества М.:БЕК, 1995.– 62с.
68. Брызгалин А.В. Фирменное наименование субъектов предпринимательства. // Хозяйство и право. – № 1.–1994.– С.22.
69. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность.– М.-Л.: АН СССР, 1948.– 839с.
70. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М.: АН СССР, 1954. – 268 с.
71. Государственная регистрация прав на недвижимость: проблемы регистрационного права. Сб.статей. / Отв. ред. Кирсанов А.Р. – М.: Ось-89, 2003.– 528 с.
72. Гражданское и торговое право капиталистических государств 3-е изд. / Под ред. Е.А Васильева. М.: Международные отношения, 1993.– 560 с.
73. Гражданское право: Учебник 2-е изд. перераб. и доп.Ч.1. /Под ред. А. П. Сергеев, Ю.К. Толстой – М.: Проспект., 1997.– 600 с.
74. Гражданское право Украины // Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Сомойленко. Часть 1. – Х.: Ун-т внутр. дел, «Основа», 1996. – 421 с.
75. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве.–СПб.: Юр. центр ПРЕСС, 2002.–331с.
76. Давид Р., Жоффре-Спинозы К. Основные правовые системы современности.– М.,1996.– С. 21–23.
77. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – Київ: Либідь, 2002.– 200 с.
78. Джеффри Рэнделл // Брендинг. Кратний курс.М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2003.– 212 с.
79. Джозеф Ф. Ле Пла, Линн М. Паркер. Интегрированный брендинг. // Перев. с англ. А. Романченко под науч. ред. С. Г. Божук.– М: ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2003.–320с.
80. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник. / Под. общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца.–2-е изд., изм. и доп. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.–784 с.
81. Дозорцев В.А. Интелектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации / Сб. науч. ст. М.: Статут, 2003.–416 с.
82. Жан-Ноэль Кепферер. Copyriqht 1992 by Les Editions d’Organisation/ Переведено Филипом Гиббосом. Впервые опубликовано на английском языке в 1992г. Kogan Page Ltd., Р.307.
83. Йонас В.Я. Произведение творчества в гражданском праве. – М.: Изд. АНСССР, 1972. – 168 с.
84. Каминка А.И. Очерки торгового права, 2-е изд., вып.1 Спб.: Юрид. кн. скл. «Право», 1912.– 447с.
85. Кашинцева О. Треті особи як суб’єкти права на знак для товарів і послуг // Право України № 7.– 1999.– С-7.
86. Кодинець А.О. Проблеми співвідношення виключних прав на засоби індивідуалізації у цивільному праві України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки № 25.К., Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – С. 307–312.
87. Крижна В.М. Співвідношення прав на торговельну марку та промисловий зразок за законодавством України // Вісник господарського судочинства.– 2005.– № 3 – С. 191–197.
88. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. К.: Інститут держави та права ім. В.М.Корецького НАН України. 2004. – 328 с.
89. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні. К.: УАБ, 2000. –175 с.
90. Медведев Д.А. Право на фирму в условиях рыночной экономики // Осуществление и защита имущественных прав граждан и организаций в условиях формирования социалистического правового государства. Уфа: изд. Башкирского унив-та, 1991. – С. 70–71.
91. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно правовий аспект): Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 135 с.
92. Мельник О.М. Принципи законодавства про товарні знаки // Право України. – № 6.–1999. С. 11-13.
93. Мельник О.М. Проблеми охорони прав інтелектуальної власності. Х.: НУВС. 2002.– С. 362.
94. Мельник О.М. Товарний знак та його ознаки // Право України. № 2.–1999. С. 16-18.
95. Мельник О.М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні.: Автореф. дис... д-ра. юрид. наук. К., 2004.– С. 5.
96. Минков А. Международная охрана интеллектуальной собственности. –СПб: ПИТЕР, 2001.–720 с.
97. Михайлов С. А. Мультимедиа в журналистике // Периодическая печать на пороге электронной эры. – СПб: ПИТЕР, 2000. 183 с.
98. Могилевский В. Права власника знака для товарів і послуг // Інтелектуальна власність.– 2000. –№ 2. – С. 48.
99. Нечепоренко Г. «На Сумщині вилучено 97 тисяч пляшок фальсифікату». ЦГЗ МВС. Іменем Закону // Громадсько-правовий тижневик МВС України 16.01.2004 р., – № 3.– С. 7.
100.Об экономических преступлениях – напрямую. Начальник Управления государственной службы по борьбе с экономическими преступлениями УМВДУ в Х/о. А.А. Островерх // Вечерний Харьков.–2004.– от 25 марта 2004г.– С. 4-5.
101. Орлова В.В. Соотношение прав на фирменное наименование и товарный знак: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – М., 1998.– С. 15.
102. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. – К.: Юрінком-Інтер. 1998.– 336 с.
103. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність. –Х.: Консум. 1997.– С. 192.
104. Піхурець О.В. Деякі аспекти охорони та захисту права на знак для товарів та послуг Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності //Зб. наук. праць.– Донецьк, 2003.– № 2. – С. 149–157.
105. Піхурець О.В. Оцінка ступеня новизни торгової марки // Митна справа.– 2004.– Вип.5 (35).– С.77–81.
106. Піхурець О.В. Обмежувальна ділова практика – недобросовісна конкуренція чи засіб захисту права на торгову марку // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ.– 2004.– Вип. 28.– С. 282 – 287.
107. Плессе Ф. Право торговых товариществ // Основы немецкого торгового и хозяйственного права.– М., 1995.– С. 27.
108. Победоносцев К. Курс гражданського права: Т.3.– СПб., 1808.– С. 15.
109. Покровский И.А.Основные проблемы гражданского права. М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»). 1998. – С.77.
110. Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери і Н.С. Кузнецової.– К.: Юрінком-Інтер, 2000.– 816 с.
111. Прозоровская Е В. Спор о фирменном наименовании: как его избежать? // Патенти і ліцензії.– 1996.– № 7.– С. 20–21.
112. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях.– М.: Юрид. лит., 1984. 179 с.
113. Пьер Генан-си (Pierre Guenancia), опубликованно т. 2 «Фило¬софские понятия»: Pierre Guenancia, L'identite, in: Denis Kambouchner (ed.), Notions de philosophie, m. 2, Paris, Gallimard, «Folio», Р. 61, 64-65.
114. Радченко И. Столкновение фирменных найменований и товарных знаков на рынке товаров и услуг // Юридическая практика № 8.– 24.02. 2000.
115. Рассолов И.М. Право и Интернет. Теоретические проблемы. М.: изд. НОРМА., 2003.– 336 с.
116. Римское частное право: Учебник // Под. ред. Новицкого И.Б. и Перетерского И.С.– М.: Юрид. изд. МЮ СССР., 1948.– 583 с.
117. Розенберг В.В. Торговое имя, фирма и торгово-промышленное предприятие //Весник финансов, промышленности и торговли.– М., 1913. № 19.– С.284 – 285.
118. Розенберг В.В. Фирма. Догматический очерк. – Спб.: Тип. ред. период. Изд. Минист. фин., 1914. – 189 с.
119. Саниахметова Н.А., Черемхова А.И. Законодательство Украины о коммерческой рекламе. – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 256 с.
120. Саниахметова Н.А. / Защита прав предпринимателей в Украине. –Х.: ООО «Одиссей»,1998. – 272 с.
121. Селиванов М.В. Право на найменування юридичної особи // Проблема юридичної особи у цивільному праві України: Матеріали наук-практ. конф., присвяченій пам’яті О.А. Пушкіна.– Х.: НУВС., ХЕПУ.: Вид. «Прометей-прес», 21.05.2004.– С.39–41
122. Сергеев А.П. Право интелектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник.– М: Теис, 1996. – 704 с.
123. Сергеев В.М. Об ответственности за неиспользование или ненадлежащее использование товарных знаков // Вопросы изобретательства.– 1983.– № 3.– С. 38–41.
124. Сліпченко С.О Шишка Р.Б. Римское право в таблицях.–Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001.– С.252.
125. Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву.– М.: Статут, 2000.– 299 с.
126. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ).– М.: НОРМА, 1996.– С. 59.
127. Терещенко Л.К. Правовые проблемы использования Интернет в России // Российское право, № 7-8.–С. 51–56.
128. Уденцов В.А. Русское торгово-промышленное право.– К.,1907.–123 с.
129. Цивільне право України: Курс лекцій: Т.1. Книга 2 // За ред. Шишки Р.Б.– Харків: Еспада, 2004. –392с.
130. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. –Т.5. Книга 1 // За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Х.: Еспада, 2005. – 224 с.
131. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Книга 2 // За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Х.: Еспада, 2004. – 342 с.
132. Цитович П.П. Очерки основных понятий торгового права.–М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 448с.
133. Черепов Л.В. Ионушас С.К. Фирменное наименование в деятельности предпринимателя // Юрид. практика. № 34.– 2000.–С.22–25.
134. Черепов Л.В. Ионушас С.К. Фірмове найменування в системі права України // Інтелектуальна власність.– № 8.–2000.–С.26–28.
135. Шабанов Р.Б. Повышение эффективности использования товарних знаков// Вопросы изобритательства.– 1980.–№11.– С.31–34.
136. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права // Вступ. ст. Е.А. Суханова.– М.: Спарк, 1994.– 335с.
137. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права: Т. 2. – СПб., 1902.
138. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М.: Спарк, 1995. – 556с.
139. Шишка Р.Б. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: Дис...д-ра юрид.наук– Одеса, 2004.– 452с.
140. Шишка Р.Б. Методологія науки приватного права // Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку: Збірник наукових праць. –Х.: Вид. НУВС, 2004. – С.34.
141. Шишка Р.Б. Підприємницьке право України: Навч. посібник. – Х.: ЭСПАДА,–2000.– 480 с.
142. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т.2: Д–И / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – 744 с.
143. Якушев М. В. Интернет и право: новые проблемы, подходы, решения. М. – 1999. – С. 132.
144. Язык закона //Под. ред. Пиголкина А.С. М.– 1990.– С.65.
145. Ernst Kantorowitcz, The King's Two Bodies, Princeton University Press, 1957; французский перевод: Les deux corps du rot, Paris, Gal-limard, 1989.
146. http//www.easynet.co.uk/paqes/cafe.
147. http//www О.В. Рубаненко
148. Floch J.M.,Semiotique, marketinq et communication.–Paris:PUF.–1990.–Р.75.
149. Andre Lhote, Les invariants plastiques, – Р.89.
150. Andrea Semprini, Analyser la communication. Comment analyser les imaqes, les medias, la publicite, Paris, L’Hartmann.1996–Р.39.
151. Baillet F. Ie droit du cybercommerce Strateqies.
152. Can You Judge a Beer by Its Label. Consumer Reports (June 1996), pp. 10-15
153. Сlinton W.J.A Framework for Global Electronic Commerce.01.07.97 // www.iitf.qoy/elecom.
154. Daniel Caurard et al.,Le liyre des marques, Paris, Du May,1993,Р.96.
155. David Scott, Air France’s Hippocame and BOAC’s Speedbird: The Semiotic Status of the Loqos, French Cultural Studies,4, 1993,Р.107.
156. Dr. Michael Hammer,Behond Reenqineerinq: How the Process-Centered Orqanization Is Chanqinq Our Work and Our Liyes (New York, NY Harper Collins,1997)
157. Erir Erirson, Adolescence et crise.La quete de l’identite, Paris, Flammarion, 1972. рр.18, 19, 22-23.
158. Francois Daqoqnet, Eioqe de l’objet. Pour une philophie de la marchandise, Paris, Vrin, 1989, Р.170.
159. JRC&A Main Page: http: // www.cl.ais.net/jchevron/art_sausage.html. Zone Research.
160. Kathleen Doler, “Interview: Jeff Bezos, Founder and CEO of Amazon.com Inc.,” Upside (September 1998), Р.76.
161. Klein R., La forme et l’intelliqible, Paris,Gallimard, рр.90, 110, 137, 138.
162. Le commerce electronique: aspects juridiques sous la direction de Alain Bensoussan. P., 1998.
163. Liga Online // 26.03.2003.
164. Marie-Helene Westphalen, Communicator…,Р.268.
165. Marty Brandt and Grant Johnson, Powerdrandinq 1997,Р.107.
166. Michel Pastoureau, L’etoffe du diable. Une histoire des tissus rayes, Paris, Seuil, 1991, Р.16.
167. Morse G.Company-law.London.1995.Р.54.
168. Nathan Shedroff, Online Branding, NewMedia.com (July 1998), Р.28.
169. Paul Ricoeur, De I’nterpretation. Essai sur Freud, Paris, Seuil, 1965, Р.17.
170. Schechter A. Measuring the Value of Corporate and Brand Logos // Design Management Journal, том 4, № 1, Р. 33.
171. Serge Tisseron, Y a-t-il un pilote dans L’imaqe?, Paris, Aubier, 1998, Р.17, 32.
172. Tom Lix, Computer-world (April 13, 1998), Р. 41.
173. V. Lovelucr, Understandinq a Corporate Symbol, Applied Coqnitive Psycholoqy,1994,m.8,№1.Р.39,41.
174. Web-c Nike: http// www.nike.com.
175. Web-сайт Butterball Turkey: http://www.butterball.com Jonathan Littman, Web-сайт Yahoo: http://www.yahoo.com Web-сайт Yahoo: http://www.yahoo.com Apple Computer, Strategies for Building Digital Brands.
176. www.europa.eu.int
177.Debray R., Vie et mort de l’imaqe. Une histoire du reqard en Occident, Paris, Gallimard 1992, переизд. Folio – Essais, Р.81.
178. Wally Olins, Corporate Identity. Making Business Strategy through Design, 1989, London, Thames & Hudson, а также: Wollf Olins, The New Guide to Identity. How to create and sustain change through managing identity, 1995, Aldershot, Cower.
179. Michel Foucault, Qu'est-ce qu'un auteur?, Bulletin de la Societe franqaise de philoso¬phie, 63-e annee, № 3, июль-сентябрь 1969, с. 73-114 и вошедшая в 1994 г. в собрание его произведений: Michel Foucault, Dits et ecrits, Paris, Gallimard, 1994, m. 1, Р. 789-821.

Матеріали судової практики:
180. Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. –1997.– № 2.
181. Письмо Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации “Об отдельных решениях совещаний по арбитражной практике” от 29 мая 1992. № С-13/ОГНИ-122 // Хозяйство и право. –1992.–№ 12.–C.143.
182.Постанова Господарського суду Харк. обл.: Справа № 34/40-02 (8929) від 17.09.2002р./ Cуддя Фоміна В.О.
183. Постанова Господарського суду Харк. обл.: справа № 20/451. від 26 квітня 2000 р.
184. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом прав інтелектуальної власності» // Юрид. практика.–2004.–№ 26.– С14–15.