АВТОРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОМОЧНОСТЕЙ СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП ................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В ОБ’ЄКТИВНОМУ І СУБ’ЄКТИВНОМУ РОЗУМІННІ ..................................................................

9
1.1. Поняття авторського права в об’єктивному розумінні ....... 9
1.2. Поняття та зміст суб’єктивного авторського права ............ 15

РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОМОЧНОСТЕЙ СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В АВТОРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ ........................................

56
2.1. Особливості об'єкта авторських правовідносин .................. 56
2.2. Суб'єкти авторських правовідносин ....................................... 85
2.3. Специфіка здійснення правомочностей суб’єктами
авторського права в авторських правовідносинах .....................
116

РОЗДІЛ 3
СПЕЦИФІКА ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ АВТОРСЬКИХ ПРАВ ......
147
3.1. Співвідношення способів захисту цивільних та
авторських прав ..................................................................................
147
3.2. Особливості захисту авторських прав ..................................... 156

ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 187

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших умов фор-мування правової держави є визнання і гарантування прав і свобод людини і громадянина. Гарантування прав і свобод повинне здійснюватися за допо-могою установлених державою мір, у тому числі таких мір, які б реально дозволили б здійснювати і захищати надані права і свободи. Конституція України гарантує громадянам свободу літературної, художньої і наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, мораль-них і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інте-лектуальної діяльності. В даний час нашою державою приділяється увага розкриттю інтелектуального потенціалу свого народу і створенню умов для гідної реалізації своїх можливостей, зокрема створенню творів науки, літе-ратури і мистецтва. Проголосивши в Конституції гарантування свободи усіх видів творчості, держава послідовно здійснює свою діяльність по вста-новленню належної системи правових гарантій у даній сфері. До таких мір можна віднести прийняття відповідних нормативних актів в області авторсь-ких прав, вступ у міжнародні організації, створення всіляких умов для запо-бігання правопорушень у сфері авторських прав. Однак навіть вживання за-значених заходів дотепер не дозволяють стверджувати про повну гармоніза-цію відносин у сфері здійснення і захисту авторських прав. Таке положення речей обумовлене, у більшому ступені, становленням нових економічних ві-дносин у суспільстві, а оскільки результати творчої праці є предметом еко-номічного обороту, тому і відносини по їх використанню в період форму-вання нової економічної системи мають свої істотні недоліки. До числа таких недоліків можна віднести: 1) існування в юридичній науці спірних думок про правову природу продуктів інтелектуальної праці - або "інтелектуальна вла-сність", або "виключні права"; 2) незаконне використання творів науки, літе-ратури і мистецтва; 3) невідповідність між технологічними можливостями по створенню і використанню результатів інтелектуальної діяльності і правовим статусом таких об'єктів і їх правоволодільців; 4)допущення порушень і наяв-ність неоднозначних норм у сфері передачі майнових прав авторів; 5)низький рівень поінформованості авторів і інших правоволодільців з нор-мативною базою в області авторських прав. І це далеко не повний перелік проблем, що виникають при розгляді питання про авторське право.
Дослідження основних аспектів у даній сфері дозволить знайти шляхи подолання перерахованих вище недоліків. А вирішення цієї задачі на націо-нальному рівні є достатньо актуальне, оскільки Україна поставила перед со-бою мету стати рівноправним суб'єктом міжнародного співтовариства, зок-рема вступити в Європейський Союз і Всесвітню організацію торгівлі. Гар-монізація відносин у сфері використання результатів творчої діяльності є од-нією з умов досягнення зазначеної мети. Дана робота спрямована на закріп-лення чіткого поняття про здійснення авторських прав і порядку їхнього за-хисту, а також визначення місця авторського права в системі цивільного пра-ва. Отримані в ході дисертаційного дослідження науково-теоретичні виснов-ки і практичне їхнє застосування дозволять установити більш цивілізовані ві-дносини між авторами й іншими правоволодільцями творів науки, літерату-ри і мистецтва і користувачами, що дозволить державі Україна успішно співробітничати з розвинутими країнами світу в економічній, політичній і культурній сферах, оскільки належне відношення народу до інтелектуально-го потенціалу своєї країни визначає відношення населення інших країн до даної держави. Вищевикладеним обумовлена актуальність даного дисерта-ційного дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали роботи укра-їнських і іноземних учених-юристів з питань авторського права, загальної теорії права, загальної теорії цивільного права дореволюційного, радянсько-го і сучасного періодів. Величезне значення для підготовки дисертації мали наукові дослідження М.М.Агаркова, С.С.Алексєєва, Б.С.Антимонова, С.М.Братуся, Є.Л.Вакмана, Е.П.Гаврилова, І.А.Грінгольца, М.В.Гордона, В.П.Грибанова, В.А.Дозорцева, В.Дробьязко, Н.Л.Зільберштейна, В.Я.Іонаса, О.С.Іоффе, В.О.Калятина, Н.Л.Клик, О.А.Красавчикова, Я.А.Канторовича, М.Я.Кирилової, В.І.Корецького, Д.І.Мейєра, П.Б.Меггса, М.І.Нікітіної, К.П.Победоносцева, І.А.Покровського, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, Н.А. Райгородського, В.А.Рассудовського, І.В Савельє-вої., А.П.Сергєєва, В.І.Серебровського, В.Д.Спасовича, С.А.Сударикова, Н.Г.Табашникова, І.Я.Хейфіца, К.А.Флейшиць, С.А.Чернишової, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, а також іноземних учених-юристів: Р.Дюма, Жюлліо де ла Морандьєра, Д.Липцик, П.Стеца.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація виконана за планами науково-дослідної роботи економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, тема "Державотворчі, правові та соціально-політичні процеси в Україні".
Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз авторських правовідносин як форми реа-лізації суб’єктивих правомочностей автора в Україні і розробка на цій основі науково-теоретичних і практичних рекомендацій з удосконалювання право-вого регулювання відносин у сфері авторського права.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі дослі-дження:
- визначити правову природу відносин, що виникають у результаті створення творів науки, літератури і мистецтва;
- розкрити зміст суб'єктивного авторського права;
- визначити специфіку здійснення суб’єктивних правомочностей ав-тора в авторських правовідносинах;
- визначити та охарактеризувати форми і способи захисту авторських прав;
- сформулювати наукові висновки і практичні рекомендації з удоско-налювання правового регулювання відносин, що виникають в результаті створення творів науки, літератури та мистецтва в Україні.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в зв’язку з виникненням, змінами, припиненням і захистом авторських прав.
Предметом дослідження є: нормативно-правова база, юридична літе-ратура і судова практика України, в яких порушені питання виникнення, змі-ни, припинення та захисту авторських прав; зарубіжне законодавство, спеці-альна література та судова практика із зазначеної сфери.
Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених задач дослідження в роботі використані загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, був використаний системно-функціональний метод, що дозволив виявити різноманіття внутрішніх і зов-нішніх зв'язків досліджуваного предмета і, як наслідок, зробити відповідні висновки. Історичний метод надав можливість простежити в хронологічній послідовності еволюцію науково-теоретичного поняття авторського права як підгалузі цивільного права, а також проаналізувати напрямки розвитку ав-торського права. З використанням порівняльного методу досліджені різні пі-дходи вирішення аналогічних проблем у сфері авторського права в націона-льному й іноземному законодавстві, юридичній науці і судовій практиці. У роботі були використані традиційні методи теоретичного й емпіричного дос-лідження - абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, що дозволили виявити пробіли, різночитання і неточності, що існують в законодавстві і в доктрині з питань здійснення і захисту авторського права.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що проведе-но комплексний аналіз поняття авторського права як підгалузі цивільного права, специфіку авторських правовідносин як форми реалізації правомоч-ностей суб’єктів авторського права.
Згідно отриманим у ході дисертаційного дослідження результатам, ав-тор виносить на захист наступні положення, що мають наукову новизну:
1. Пропонується юридичне визначення твору як результату художньої, літературної та наукової діяльності особистості, наділеного об’єктивною фо-рмою, яка має самостійне значення та відокремлена від особистості автора.
2. Аргументується необхідність закріплення в ст.14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" права на відкликання як одного з особистих немайнових прав, у силу якого автор зберігає можливість відмо-витися від обнародування твору з наступним відшкодуванням заподіяних користувачеві збитків, у тому числі й упущеної вигоди, у випадку обнароду-вання твору за автором зберігається право вилучити його екземпляри за умови повної оплати їхньої вартості.
3. Пропонується віднести до об'єктів права слідування не тільки твори образотворчого мистецтва і рукописи літературних творів, але і рукописи музичних творів. У зв'язку з цим, з метою врегулювання норм Закону Украї-ни "Про авторське право і суміжні права" з нормами нового Цивільного ко-дексу України в зміст ч.1 ст. 27 Закону України "Про авторське право і су-міжні права" включити словосполучення "і оригіналів рукописів літератур-них і музичних творів", а ч.1 ст. 448 нового Цивільного кодексу доповнити після слів "літературного твору" словосполученням "і музичного твору".
4. Обґрунтовується доцільність закріплення в Законі України "Про ав-торське право і суміжні права" можливості виникнення авторських прав в процесі редагування окремих видів творів, за обов'язкової умови, що таке редагування носить характер самостійної творчої обробки.
5. Пропонується встановити, що авторські правомочності не можуть бути об’єктами спільної сумісної власності подружжя; передача одним з по-дружжя - автором іншому своїх правомочностей повинна здійснюватися шляхом укладання відповідного договору.
6. Пропонується юридичне визначення видавничого договору як право-чину, на підставі якого автор чи його правонаступники зобов’язуються пере-дати видавцю виключне право на відтворення і поширення творів у встанов-лених межах, а видавець чи інша особа за дорученням видавця зобов'язуєть-ся відтворити визначену кількість екземплярів твору, забезпечити їх розпо-всюдження та продаж за свій рахунок та на свій ризик, а також виплатити винагороду автору чи його правонаступникам у встановленій сторонами фо-рмі.
7. Обґрунтовується доцільність здійснення автором права доступу до свого твору тільки, якщо це встановлено умовами договору про відчуження творів образотворчого мистецтва.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони являються внеском у розвиток загальнотеоретичних положень поняття авторського права, як підгалузі цивільного права, та практичних пи-тань здійснення і захисту авторських прав. Теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній сфері при розробці фундаментальних проблем в області авторських прав; у навчальній діяльно-сті при розробці і читанні нормативних і спеціальних курсів у вузах. Висно-вки дисертаційного дослідження можуть бути використані різними організа-ціями колективного управління майновими правами авторів, у практиці роз-гляду судами України спорів щодо авторських прав, а також самими право-володільцями.
Апробація результатів дисертації. Отримані в процесі дисертаційного дослідження результати апробовані у виступах на науково-практичних кон-ференціях, зокрема на науково-практичній конференції "Проблеми і перспек-тиви розвитку та реалізації законодавства України" (Київ, 19 квітня 2001 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні" (Київ, 15-16 квітня 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані в 4 наукових статтях, які надруковані в спеціальних виданнях, у двох тезах до-повідей на конференціях.
Структура дисертації обумовлена цілями і задачами дослідження. Ро-бота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з них 17 сторінок – список використаних джерел зі 183 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного варто викласти найбільш важливі теоретичні і практичні результати, отримані в ході даного дисертаційного дослідження.
1. Для більш глибокого і точного розуміння правової природи авторського права, а також установленню правового механізму товарного обороту для продуктів творчої діяльності, необхідно відносити його до правової категорії "виключних прав", а не до правової категорії "інтелектуальна власність". Даний висновок обумовлюється рядом причин, з яких найбільш істотною є розбіжність змісту правомочностей "виключних прав" із правомочностями, що складають зміст поняття "власність". По-перше, правомочність володіння чужа для виключних прав, оскільки їхнім об'єктом є нематеріальні продукти інтелектуальної діяльності людини, а для реалізації правомочності володіння потрібна наявність матеріального об'єкта. По-друге, правомочність користування також не може бути включена в зміст виключних прав, тому що на відміну від матеріального об'єкта, нематеріальний об'єкт може бути використаний одночасно великою кількістю осіб, тому варто застосовувати категорію "використання". По-третє, зміст правомочності розпорядження також є різним, оскільки властивості матеріального об'єкта не дозволяють його власнику відчужувати його невизначеному колу осіб, а сутність нематеріального об'єкта така, що передати право по його використанню можна декільком особам одночасно. Крім того, правомочності розпорядження і використання результатів інтелектуальної діяльності тісно зв'язані з особистими немайновими правами, що виділяють їх в окрему групу за виключними правами. Подібний "дуалізм" не властивий змісту права власності, що також підтверджує неможливість ототожнювати правові категорії "право власності" і "виключні права". Таким чином, для здійснення і захисту авторських прав, так само як і для прав на результати інтелектуальної діяльності, варто установити самостійний правовий механізм, не аналогічний праву власності.
2. З метою чіткого уявлення про зміст авторських прав визначається, що його необхідно розуміти як сукупність установлених правомочностей, що на-лежать автору і які носять "дуалістичний характер", тобто поєднують у собі особисті немайнові і майнові права. Характерною рисою змісту авторських прав, що входять у систему виключних прав, є те, що тільки автору твору науки, літератури і мистецтва дане право вирішення питань, пов'язаних зі здійсненням усього комплексу авторських правомочностей, у тому числі і використанням таких творів. Представляється, що авторські правомочності, як особисті немайнові, так і майнові варто класифікувати в такий спосіб:
1) особисті немайнові права:
- право авторства,
- право на ім'я,
- право на захист репутації,
- право на обнародування,
- право на відкликання;
2) майнові права:
- право на відтворення,
- право на поширення.
З метою недопущення здійснення неправомірних і неетичних дій з боку осіб, що уклали з автором договір про використання твору, вбачається необхідним закріпити в ст.14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" надання автору права на відкликання як одного з особистих немайнових прав. Правовий режим даної правомочності повинен бути таким - автору надається можливість відмовитися від обнародування свого твору при обов'язковій умові відшкодування заподіяного користувачу збитку, у тому числі й упущену вигоду, якщо ж обнародування здійснене, то автор може вилучити екземпляри твору при повній оплаті їхньої вартості.
З метою гармонізації національного законодавства України, зокрема нового Цивільного кодексу і Закону України "Про авторське право і суміжні права" з нормами Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів доповнити зміст ч.1 ст. 448 нового Цивільного кодексу словами "і музичних творів", а ч.1 ст.27 Закону України "Про авторське право і суміжні права" після слів "образотворчого мистецтва" - словосполученням "і оригіналів рукописів літературних і музичних творів".
3. Варто визначити, що, виходячи з загальної класифікації цивільних правовідносин, авторські правовідносини необхідно розглядати як абсолютні правовідносини, коли управомоченій особі (автору) протистоїть невизначене число зобов'язаних осіб. У той же час авторські правовідносини можуть виступати як відносні, зокрема при укладанні одного з видів авторських договорів. Склад авторських правовідносин складають об'єкт, суб'єкт і зміст.
Як об'єкт авторських правовідносин виступають твори науки, літератури і мистецтва. Автор вважає, що логічно вірним буде закріплення в Законі України "Про авторське право і суміжні права" поняття терміна "твір", оскільки в ст.1 дійсного закону дані визначення термінів ряду видів творів. Відсутність базового поняття "твору" не дає можливості правильного тлумачення окремих його видів. Як таке варто дати юридичне визначення твору як об'єкта авторського права – це результат художньої, літературної та наукової діяльності особистості, наділений об’єктивною формою, яка має самостійне значення та відчужена від особистості автора.
З метою чіткого уявлення про об'єкт авторського права пропонуємо таку класифікацію його ознак, що дозволяють виділити ці об'єкти в самостійну групу в системі об'єктів цивільного права. До таких ознак варто віднести: а) творчу діяльність автора твору науки, літератури і мистецтва; б)наявність об'єктивної форми вираження твору науки, літератури і мистецтва.
При розгляді питання про суб'єкт авторських правовідносин було встановлено, що такими виступають як фізичні, так і юридичні особи. Суб'єкт авторських правовідносин може розглядатися як первісний чи як похідний суб'єкт. Первісним суб'єктом є автор - фізична особа, творчою працею якої створений твір. Фізичних осіб, що створили твір у співавторстві також варто відносити до первісних суб'єктів.
У ході вивчення питання про автора як первісному суб'єкті авторських правовідносин була виявлена проблема про виникнення авторських правомочностей у процесі редагування. При визначенні особливостей такої діяльності нами вбачається можливість закріплення авторських правомочностей за редакторами, при обов'язковій умові, що редагування повинне носити творчий характер і повинне бути сполучено з авторським підходом до здійснюваної діяльності.
При аналізі питання про похідного суб'єкта авторського права було визначено, що до таких варто відносити юридичних осіб, а також спадкоємців чи інших правонаступників. У юридичної особи авторські правомочності виникають у силу укладеного договору з первісним автором (співавторами) про передачу цих прав або в тому випадку, якщо автор (співавтори) твору знаходяться в трудових відносинах з юридичною особою. Особи, що є спадкоємцями, здобувають авторські права в силу закону. Інші особи вправі набути авторські правомочності в силу укладеного між ними й автором (співавторами) авторського договору про передачу виняткових чи невиняткових прав.
У ході дослідження питання, зв'язаного з установленням кола суб'єктів авторських правомочностей, автором звернена увага на проблему, що виникає при розділі майна між подружжям. Дана проблема, на нашу думку, підлягає вирішенню в такий спосіб. Нормами авторського і сімейного права повинне бути встановлено, що твори мистецтва і кошти, виручені від використання твору науки, літератури і мистецтва, створені чоловіком чи дружиною - автором, включаються в режим загальної спільної власності подружжя. У відношенні самих авторських правомочностей варто визначити, що вони не можуть виступати в режимі загальної спільної їх власності, чоловік чи дружина - автор може передати приналежні йому авторські правомочності іншому з них тільки шляхом укладання договору в рамках, допущених чинним законодавством.
Таким чином, при розгляді питання про суб'єктів авторських правовідносин установлено, що автор, як первісний суб'єкт, володіє усім комплексом авторських правомочностей, як особистими немайновими, так і майновими. Похідні суб'єкти (юридичні особи, спадкоємці й інші правонаступники) володіють тим обсягом авторських правомочностей, який визначається або авторським договором, або який виникає у них в силу закону.
Зміст авторських правовідносин залежить від того, у якому контексті вони розглядаються. Якщо це абсолютні авторські правовідносини, тоді права й обов'язки розподіляються за класичною схемою: автор, як управомочена особа, вправі вимагати непорушення його авторських прав, що виникають у силу закону, а зобов'язаними є невизначена кількість осіб, на яких лежить обов'язок не порушувати наданих автору прав. Якщо авторські правовідносини розглядати як відносні правовідносини, то розподіл прав і обов'язків встановлюється авторським договором. У даному випадку в автора крім ряду прав виникає ряд обов'язків, так само як і в правонабувача, виникають визначені договором права й обов'язки.
4. У дисертаційному дослідженні встановлено, що для виникнення абсо-лютних авторських правовідносин не потрібно виконання яких-небудь формальностей, тобто для виникнення в автора ряду правомочностей досить такого юридичного факту, як створення твору науки, літератури чи мистецтва. Для виникнення авторських відносних правовідносин юридичні факти можуть бути різними, зокрема висновок авторських договорів на готовий твір; переробка творів при наявності згоди автора такого твору; спадкування авторського права й інші юридично факти, що можуть розрізнятися в залежності від того, чи є об'єкт авторських правовідносин твором науки, літератури чи мистецтва.
Автором встановлено, що здійснення авторських прав реалізується шляхом укладання авторських договорів про використання творів того чи іншого виду, оскільки договірна форма найбільш прийнятна для забезпечення реалізації й охорони особистих і майнових прав автора. Авторські договори варто класифікувати за їх ознаками.
Автором встановлено, що при укладанні авторських договорів допускається відчуження майнових прав автора. Крім того, допускається можливість передачі виняткових або невиняткових прав на використання творів. У ході дослідження даного питання встановлено, що Закон України "Про авторське право і суміжні права" не передбачає положень про видачу ліцензій на передачу виняткових чи невиняткових прав, але визначає їхній зміст і порядок передачі. При цьому новий Цивільний кодекс України закріплює положення про видачу виняткових або невиняткових ліцензій на використання творів науки, літератури чи мистецтва. Пропонується привести у відповідність норми Закону України "Про авторське право і суміжні права" з нормами нового Цивільного кодексу України і закріпити в Законі України "Про авторське право і суміжні права" положення про ліцензійні договори.
У ході аналізу окремих видів авторських договорів були виявлені їхні особливості. Найбільш розповсюдженим видом авторських договорів є видавничий договір. Автором зроблена спроба на підставі присутніх даному договору властивостей дати його визначення: видавничий договір - це правочин, на підставі якого автор чи його правонаступники зобов’язуються передати видавцю виключне право на відтворення і поширення творів у встановлених межах, а видавець чи інша особа за дорученням видавця зобов'язується відтворити визначену кількість екземплярів твору, забезпечити їх розповсюдження та продаж за свій рахунок та на свій ризик, а також виплатити винагороду автору чи його правонаступникам у встановленій сторонами формі.
Автором встановлено, що нормами національного законодавства України і міжнародних норм в області авторських прав визначається перелік випадків використання твору без згоди авторів, тобто мова про обмеження майнових прав авторів. Вільне використання творів науки, літератури і мистецтва базується на таких принципах: відтворення повинне здійснюватися в особливих випадках; відтворення не повинне наносити збитку нормальної експлуатації творів; відтворення не повинне ущемляти законні інтереси автора.
5. У дисертаційному дослідженні автором було встановлено, що право на захист авторських прав виступає як одне з наданих управомоченій особі правомочностей. Захист авторських прав реалізується у встановленому законом порядку, тобто шляхом використання установленої форми, засобів і способів. Форми захисту варто класифікувати як юрисдикційні і неюрисдикційні. Юрисдикційну форму варто розглядати як дії компетентних і уповноважених державою органів по захисту порушеного і оспорюваного права. Неюрисдикційну форму захисту варто розглядати як дії громадян і організацій по захисту прав і охоронюваних законом інтересів, що здійснюються даними особами самостійно, без звертання за допомогою у відповідні органи.
Для захисту авторських прав найбільш характерним є застосування юрисдикційної форми захисту, зокрема звертання в судові органи з позовними вимогами. Використання неюрисдикційної форми захисту авторських прав, зокрема мір необхідної оборони і крайньої необхідності, є не настільки актуальним, оскільки характер порушень у даній області не є типовим для використання мір самозахисту.
Способами захисту є закріплені законом матеріально-правові міри примусового характеру, за допомогою яких проводиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Особливістю способів захисту авторських прав полягає в тому, що захист прав автора чи інших правоволодільців може бути зв'язаний з посяганням як на немайнові, так і на майнові права суб'єктів авторського права.
Захист авторських прав здійснюється не тільки цивільно-правовими способами, але й у порядку, передбаченому адміністративним і кримінальним законодавством.
З вищевикладеного випливає, що в даний час при наявності достатнього комплексу нормативних актів у сфері здійснення і захисту авторських прав існує ряд невирішених проблем, оскільки відсутній найважливіший важіль у механізмі застосування нормативного матеріалу - чітке представлення про зміст наданих автору прав і про можливості їхньої реалізації і захисту. Рішення цієї задачі залежить від наявності в суспільстві належного рівня правової культури і правосвідомості його членів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. - № 30. – Ст. 463; Офіційний текст зі змінами і доповненнями за станом на 1 січня 1994 р. / Право України. – 1993. – № 11-12.
3. Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
4. Гражданско-процессуальный кодекс Украины (С изменениями и дополнениями по состоянию на 1 января 2003 г.) // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. - № 30. - Ст. 464.
5. Хозяйственно-процессуальный кодекс Украины (С изменениями и до-полнениями по состоянию на 22 мая 2003 г.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. - Ст.56.
6. Кодекс об административных правонарушениях (С изменениями и до-полнениями по состоянию на 22 мая 2003 г.) // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - Додаток до № 51. - Ст.1122.
7. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. - К: Юрінком Інтер, 2001.
8. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001, №2627-ІІІ // Урядовий кур’єр, №159.
9. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №13. - Ст.64.
10. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №20. – Ст. 249.
11. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №14. – Ст. 168.
12. Закон України “Про підприємства в Україні”, Закон Української РСР від 27 березня 1991р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - №24. – Ст. 272.
13. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1992. - №10. - Ст. 138.
14. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №48 . – Ст. 650.
15. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р., №2782–ХІІ / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
16. Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р., №318/97.ВР / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
17. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р., №3759–ХІІ / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
18. Закон України “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р., №9/98 – ВР / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
19. Закон України “Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р., №687-ХІV / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
20. Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 17 січня 2002 р., №2953–ІІІ / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
21. Закон України “Про поширення екземплярів аудіовізуальних творів і фонограм” від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. - №24. - Ст. 183.
22. Положення про авторське право в картографії. Затверджено спільним наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України та Державного агентства України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України від 26 серпня 1997 р., №85/41 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
23. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку використання і здіснення контролю за дотриманням прав на об’єкти інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування” від 7 вересня 2001 р., №1149 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
24. Порядок використання і здійснення контролю за дотриманням прав на об’єкти інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту та імпорту дисків для лазерних систем зчитування. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2001 р., №1149 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
25. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності” від 28 квітня 2001 р., №412 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
26. Положення про порядок реєстрації та переміщень через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р., №412 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
27. Постанова Кабінету Міністрів України “Про державну реєстрацію ав-торського права і договорів, які стосуються права автора на твір” від 27 грудня 2001 р., №1756 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
28. Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р., №1756 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
29. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р., № 997 / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 228-231.
30. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р., №674 / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 231-236.
31. Тимчасове положення про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державним замовленням кіностудіями України. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року, №1252 / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 338-358.
32. Положення про Апеляційну раду Державного департаменту інтелектуальної власності України. Затверджено наказом Держпатенту України від 28 лютого 1996 р., №34. Авторське право і суміжні права. законодавство та судова практика. – 2003. - К.: Юрінком Інтер. - С. 236-244.
33. Порядок обліку організацій колективного управління. Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 8 лютого 2002 р., №81 / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 275-277.
34. Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України. Затверджено наказом Міністерства культури і мистецтва України від 22 квітня 2002 р., №258 / Авторське та суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 282-293.
35. Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування. Указ Президента України від 30 січня 2002 р., № 85/2002 / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - Ст. 293-294.
36. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження мінімальних ставок винагород (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжні права” від 18 січня 2003 р., №72.
37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати” від 18 січня 2003 р., №71 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
38. Лист Національного банку України “Щодо виплат за використання ав-торських та суміжних прав” від 4 березня, №13-135/413-1626 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
39. Лист Державної податкової адміністрації України “Щодо оподаткування операцій з використання авторських прав” від 1 червня 1999 р., №363/4/15-1210 / Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: - Закон.
40. Конвенция, утверждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14 июля 1967 г. / Авторское право и смежные права. Под редакцией В.Ф.Чигира. - Минск: Амалфея, 1999. - С.105-129.
41. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.12.2001, №2-222/7529 щодо підприємницької діяльності з примірниками комп'ютерних програм та аудіовізуальними творами / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 390.
42. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.03.2002, №4-451-53/1663 щодо використання комп'ютерних програм / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 391.
43. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.02, №01-8/31. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 380-382.
44. Всемирная конвенция об авторском праве. Подписана в Женеве 6 сен-тября 1952 г., пересмотрена в Париже 24 июля 1971 г. / Авторское право. Под редакцией В.Ф.Чигира. - Минск: Амалфея, 1999. - С. 131-167.
45. Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року. Постанова Верховної Ради України від 23 грудня 1993 р. №3794-ХІІ / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - Ст. 101.
46. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. Подписана 9 сентября 1886г., дополнена в Париже 4 мая 1896 г., пересмотрена в Берлине 13 ноября 1908 г., дополнена в Берне 20 марта 1914 г., пересмотрена в Риме 2 июня 1928 г., в Брюсселе - 26 июня 1948 г., в Стокгольме - 14 июля 1967 г. и в Париже - 24 июля 1971 г., измененная 28 сентября 1979 г. / Авторское право. Под редакцией В.Ф.Чигира. - Минск: Амалфея, 1999.- С. 167-231.
47. Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року), Закон України від 31 травня 1995 року №189/95 - ВР / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003.- Ст. 136.
48. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року та положення Бернської конвенції (1971 р.), на які містяться посилання у Договорі / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – К.: Юрінком Інтер. - Ст. 136-144.
49. Договор Всемирной организации интеллектуальной собственности по исполнениям и фонограммам. Принят Дипломатической конференцией 23 декабря 1996г.; Женева, 2-20 декабря 1996 г. / Авторское право и смежные права. Под редакцией В.Ф.Чигира. - Минск: Амалфея, 1999. - С. 290-309.
50. Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Документ Всесвітньої торгової організації від 15 квітня 1994 року / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - Ст. 159-161.
51. Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав. Міжнародний договір від 24 вересня 1993 року. / Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком Інтер, С. 157-159.
52. Гражданский кодекс: Часть 1: Модель: рекомендательний законодательный акт Содружества Независимых Государств // Приложение к “Информационному бюллетеню”. – 1995. - №6.
53. Закон Российской Федерации “Об авторском праве и смежных правах” от 9 июля 1993 г., №5351-1 / Авторское право. Под редакцией В.Ф.Чигира. - Минск: Амалфея, 1999. – С. 309-358.
54. Закон Республики Беларусь “Об авторском праве и смежных правах” от 16 мая 1996 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. - 1996. - №20. - Ст.366.
55. Ustawa O prawie autorskim i prawach pokrewnуch z dnia 4 lutego 1994. – INTERIA.PL S.A. – 1999-2000.
56. Закон ФРГ “Об авторском праве и смежных правах” от 9 сентября 1965 г., ВГБЛ.1.С.1273 / Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Авторское право. – М.: Изд-во Университета дружбы народов, 1988. - С. 57-77.
57. Закон Швеции “Об авторском праве на литературные и художественные произведения”, №729 от 01 июля 1960 г./ Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Авторское право. - М.: Изд-во Университета дружбы народов, 1988. - С.112-121.
58. Федеральный закон Швейцарии “Об авторском праве и смежных пра-вах” от 9 октября 1992 г. // СД-справочник: Энциклопедия зарубежного права. – 2003. - № 6.
59. Ордонанс Федерального Совета Швейцарской Конфедерации «Об ав-торском праве и смежных правах» от 26 апреля 1993 г. // СД-справочник: Энциклопедия зарубежного права. – 2003. - № 6.
60. Закон Франции “Об охране литературной и художественной собствен-ности” от 11 марта 1957 г., №57–298.
61. Закон США “Об авторском праве” 1976 г. / Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Авторское право. - М.: Издательство Университета дружбы народов, 1988.- С. 21-53.
62. Закон Японии “Об авторском праве”, №48 от 6 мая 1970 г. с изменениями, внесенными Законом №62 от 14 июня 1985 г. и Законом №64 от 23 мая 1986 г. / Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Авторское право. - М.: Издательство Университета дружбы народов, 1988. - С. 152-169.
63. Французский Гражданский Кодекс 1804 г. – С.- Петербург: Юридиче-ский центр “Пресс”, 2002. – 650 с.
64. Закон Российской империи “Об авторском праве” от 20 марта 1911 г. / Свод законов Российской империи: Свод Законов Гражданских. - Т.Х. - Ч.1. - СПб. Государственная типография, 1990. - С.61, 291-297.
65. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву: Ученые труды ВИЮН НКЮ СССР.- Вып.3. – М., 1940. - 191 с.
66. Алексеев С.С. Теория государства и права / Под редакцией С.С.Алексеева. - М.: Юрид. лит., 1985. – 480 с.
67. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. - М.: Госюриздат, 1957. – 278 с.
68. Бачун О. Захист об'єктів інтелектуальної власності в господарських судах України // Право України. – 2002. - №7. - С. 44-47.
69. Беруников Г.П. Чехов. - М.: Молодая гвардия, 1978. – 512 с.
70. Богаш А. Международные конвенции об авторском праве. - М.: Про-гресс, 1982. – 210 с.
71. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: (Очерк тео-рии) / ВНИИ советского законодательства. - М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
72. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / Cоветское гражданское право. Под ред. С.Н. Братуся. - М.: Юридическая литература, 1984.– 288 с.
73. Бутнев В.В. Механизм защиты субъективных гражданских прав: Сборник научных трудов / Ярославский государственный университет; редком.: В.В.Бутнев (отв. ред) и др. - Ярославль: ЯрГУ, 1990. – 163 с.
74. Вакман Е., Грингольц И. Авторские права советских художников. - М.: Советсткий художник, 1962. – 263 с.
75. Веинке В. Авторское право. Регламентация, основы, будущее: Пер. с датского. - М.: Юрид. лит., 1979. – 232 с.
76. Вишневецкий Л.М., Иванов Б.И., Левин Л.Г. Формула приоритета. Возникновение и развитие авторского права. - Л.: Наука, 1990. – 203 с.
77. Гаврилов Э.П. Соавторство на произведения науки, литературы и искусства // Советское государство и право. - 1982. - №10. - С. 76-79.
78. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положения. Тен-денции развития. - М.: Наука, 1984. – 222 с.
79. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М.: Юрид. лит., 1988. – 176 с.
80. Гаврилов Э.П. Комментарий к закону Российской Федерации “Об авторском праве и смежных правах”. - М.: Спартак, Фонд “Правовая культура”, 1996. – 224 с.
81. Гажуров Ю. Авторское право в издательской практике: эволюция или прогресс? // Интеллектуальная собственность. - 1999. - №2. - С.22-23.
82. Гарибян А.М. Авторское право на произведения науки в СССР: Авто-реф. дис... канд. юр. наук. - М., 1966. – С. 21.
83. Грингольц И.А. Научно-практический комментарий к ГК РСФСР / Под ред. Е.А.Флейшиц. – М.: Юрид. лит., 1966. – 640 с.
84. Грингольц И.А. Права авторов сценического произведения в СССР: Автореф. дис... канд. юр. наук. – 1953. – С.20.
85. Грингольц И.А. О теории авторского вознаграждения за произведения литературы, науки, искусства. В книге: Учен. зап. ВНИИСЗ, 1968. – С. 140-145.
86. Гордон М.В. Советское авторское право. - М.: Госюриздат, 1955. – 232 с.
87. Гойман В.И. Правонарушение и юридическая ответственность / Общая теория права и государства: Учебник. Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрист, 1999. – 520 с.
88. Городецкий Б.Н. Правовое положение писателей и композиторов по законодательству СССР и РСФСР: Справочник. – М., 1946. – 167 с.
89. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.: Статут, 2000. – 410 с.
90. Дозорцев В.А. Авторский договор и его типы // Советское государство и право. – 1977. - №2. - С. 43-50.
91. Дозорцев В.А. Вступительная статья к учебнику Калятина В.О. Интел-лектуальная собственность (Исключительные права): Учебник для ву-зов. - М.: Норма, 2000. – 480 с.
92. Дозорцев В.А. Авторские дела в суде. Научно-практический комментарий. - М., 1985. – 176 с.
93. Доклад комиссии С.-Петербургского литературного общества по поводу Закона об авторском праве. – СПб: Т-во художественной печати, 1908. – 35 с.
94. Дроб'язко В. Право слідування // Інтелектуальна власність. - 1999. - №1. - С. 24.
95. Дюма Р. Литературная и художественная собственность. Авторское право Франции. - М.: Международные отношения. - 1989. – 336 с.
96. Егоров Н.Д. Гражданские правоотношения / Гражданское право: Учебник. - Ч.1 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.- М.: Проспект, 1998. – 86 с.
97. Елисейкин П.Ф. Правоохранительные нормы: Понятие, виды, структура // Защита субъективных прав и гражданское судопроизводство. – Ярославль: Изд-во ЯГУ, 1977. – 117 с.
98. Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции: Перевод с франц. Е.А.Флейшиц. - М.: Иностранная литература. – 1958. – 742 с.
99. Завальная Ж.В. Видавничий договір як вид авторського договору: Дис… канд. юр. наук. – К., 2001. – 195 с.
100. Зильберштейн Н.Л. Авторское право на музыкальные произведения. - М.: Сов. композитор, 1960. – 188 с.
101. Ионас В.Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике. - М.: Юрид. лит., 1963. – 138 с.
102. Ионас В.Я. Произведения творчества в гражданском праве. - М.: Юрид. лит., 1972. – 168 с.
103. Иоффе О.С. Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961 – 381 с.
104. Иоффе О.С. Гражданское право. Избранные труды. - М.: Статут, 2000. – 777 с.
105. Иоффе О.С. Авторское, изобретательское право, право на открытие: Учебное пособие. - М.: Знание, 1969. – 127 с.
106. Кабатов В.А. Советское право на произведения изобразительного ис-кусства: Автореф. дис… канд. юр. наук. – М., 1954. – С. 15.
107. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). - М.: Норма, 2000. – 459 с.
108. Клык Н.Л. Охрана интересов сторон по авторскому договору. – К.: Изд-во Красноярского университета, 1987. – 180 с.
109. Канзафарова И.С. Гражданско-правовая ответственность. (Основные положения). – Одесса: Астропринт, 1998. – 74 с.
110. Камышев В.Г. Личные и имущественные права авторов при издании их литературных произведений в СССР: Автореф. дис… канд. юр. наук. - М., 1970. – С. 18.
111. Костюк В.О. О вопросах защиты авторских и смежных прав // Хозяйство и право. – 1995. - №6.- С. 101-117.
112. Красавчиков О.А. Гражданское правоотношение. Советское гражданское право: Учебник. - Т.1. / Под ред. О.А.Красавчикова. - М.: Высшая школа, 1985. - 544 с.
113. Крашенников Е.А. Структура субъективного права и право на защиту // Защита субъективных прав и гражданское судопроизводство. – Ярославль: Изд-во ЯГУ, 1977. – 117 с.
114. Канторович Я.А. Авторское право на литературные, музыкальные, художественные и фотографические произведения. Новый закон 20 марта 1911. – СПб, 1911. – 792 с.
115. Кириллова М.Я. Субъекты авторского права / Проблемы современного авторского права: Межвузовский сборник научных трудов / Отв. ред. М.М.Богуславский, О.А.Красавчиков. – Свердловск: УрГУ: Свердловский юрид. ин-т, 1980. – 56 с.
116. Кириллова М.Я. Развитие советского авторского права: Уч. пособие. – Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1982. – 82 с.
117. Корецкий В.И. Авторские правоотношения в СССР. - Сталинабад, 1959. – 371 с.
118. Кротов М.В. Граждане как субъекты гражданского права / Гражданское право. - Ч.1./ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998. - 632 с.
119. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. - С.- Петербург: Юридический центр, 2002. – 544 с.
120. Линет О. Приобретение и продажа авторских прав на литературные произведения. - М.: Аспект Пресс, 2000. – 215 с.
121. Липцик Д. Авторское право и смежные права. - М.: Ладомир, Изд-во ЮНЕСКО, 2002. - 788 с.
122. Лихачев Д.С. Изборник (Сборник произведений литературы Древней Руси). - М.: Художественная литература, 1969. - С. 5-14.
123. Магазинер Я.М. Объект права. Очерки по гражданскому праву. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. – 110 с.
124. Мазуйе К. Международные конвенции об авторском праве. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. Комментарий. - М.: Проспект, 1982. – 126 с.
125. Маковский А.Л. Интеллектуальная собственность: правовое регулирование, проблемы и перспективы // Законодательство. – 2001. - №4. - С. 8.
126. Малая советская энциклопедия // БСЭ. – 3-е изд. - М.: Большая сов. энциклопедия. - Т.6. - С. 463.
127. Малая советская энциклопедия // БСЭ. – 3-е изд. - М.: Большая сов. энциклопедия. - Т.5. - С. 623.
128. Малая советская энциклопедия // БСЭ. – 3-е изд. - М.: Большая сов. энциклопедия. - Т.4. – С. 214.
129. Мартынов Б. Основные проблемы авторского права // Советское гос-во и право. – 1941. - №4. - С. 33-34.
130. Мейер Д.И. Русское гражданское право. - М.: Статут, 2000. - 831 с.
131. Мэггс П.Б., Сергеев А.П. Интеллектуальная собственность. - М.: Юрист, 2000. – 400 с.
132. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения правовых норм // Правоведение. – 1971. - №3. - С. 50-51.
133. Никитина М.И. Авторское право на произведения науки, литературы и искусства. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1972. – 135с.
134. Орзих М.Ф. Формы реализации социалистического права // Советское гос-во и право. - 1968. - №2. – С. 101-107.
135. Основные институты гражданского права зарубежных стран / Сравнительно-правовое исследование под. рук. Залесского В.В. - М.: Норма, 1999. – 644 с.
136. Орлов Б.Н. Основные вопросы киноавторского права в СССР: Автореф. дис… канд. юр. наук. – М., 1954. – 19 с.
137. Павлов А.И. Авторское право на кинематографические произведения в СССР: Автореф. дис… канд. юр.