Бутнік-Сіверський Сергій Олександрович. Спадкування прав інтелектуальної власності в Україні

Краткое описание

Бутнік-Сіверський Сергій Олександрович. Спадкування прав інтелектуальної власності в Україні.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2015.- 239 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

На правах рукопису

БУТНІК-СІВЕРСЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 347.65/68:347.77:347.78

СПАДКУВАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Орлюк Олена Павлівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СПАДКУВАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 12
1.1. Теоретичні засади спадкування 12
1.2. Право інтелектуальної власності: загальні підходи 29
1.3. Правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та їх елементи 45
Висновки до розділу 1 96
РОЗДІЛ 2. СПАДКУВАННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ 100
2.1. Правомочності спадкоємців стосовно особистих немайнових прав автора 100
2.2. Спадкування майнових авторських прав 121
Висновки до розділу 2 148
РОЗДІЛ 3. СПАДКУВАННЯ ПРАВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 152
3.1. Спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок 152
3.2. Спадкування прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг 176
Висновки до розділу 3 191
ВИСНОВКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201
ДОДАТКИ 222

ВСТУП

Актуальність теми. Інтелектуальна діяльність людини відіграє величезну роль в розвитку суспільства. Права інтелектуальної власності, покликані охороняти результати такої діяльності, в умовах ринкових відносин набувають все більшого значення, оскільки можуть становити неабияку цінність.
Проте важливою є не лише юридична та фактична можливість здійснення та захисту цих прав, але й належне забезпечення їхньої передачі нащадкам. Права інтелектуальної власності в результаті їх правильної комерціалізації можуть стати після смерті спадкодавця не лише одним з джерел існування спадкоємців, але й інструментом їхнього збагачення.
Незважаючи на наявність досить великої кількості нормативних актів спадкового законодавства, законодавства про нотаріат, а також законодавства у сфері інтелектуальної власності, вони, на жаль, не містять чіткої детальної регламентації спадкування прав інтелектуальної власності, що створює та буде створювати в майбутньому неабиякі труднощі, як для спадкоємців, так і для нотаріусів, адвокатів та суддів, а також спричинить виникнення колізій на практиці та неоднозначного правозастосування.
Ускладнює ситуацію також недостатність теоретичних розробок спадкування прав інтелектуальної власності в Україні. Це питання розглядалося лише в поодиноких статтях, відповідних розділах підручників та монографіях, направлених на дослідження інших проблем. В Україні до цього часу немає комплексного дослідження проблем спадкування прав інтелектуальної власності, в якому б узагальнено розглядалися питання правомочностей спадкоємців стосовно особистих немайнових прав автора, спадкування майнових авторських прав, прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та знак для товарів і послуг, а також юридичного порядку здійснення такого правонаступництва. Тож не викликає сумніву необхідність у теоретичному обґрунтуванні та вивченні проблеми спадкування прав інтелектуальної власності.
Враховуючи, що питання спадкування прав інтелектуальної власності недостатньо досліджені в Україні, в дисертаційній роботі приділено увагу саме розкриттю теоретичного аспекту цієї проблеми, спираючись на ту невелику кількість джерел, яка існує з цієї тематики. Проте така недослідженість в юридичній літературі лише підсилює значимість та актуальність теми дисертаційного дослідження, що й обумовило її вибір.
Теоретичну основу дослідження становлять праці з цивільного та спадкового права радянських та українських вчених-цивілістів: В. Серебровського, П. Нікітюка, О. Іоффе, В. Дронікова, В. Інцаса, Ю. Толстого, Ю. Заіки, Є. Рябоконя, С. Фурси, З. Ромовської, О. Кармази, Р. Стефанчука, Я. Шевченко та ін.
У дисертації також використані праці з питань права інтелектуальної власності вчених дореволюційного, радянського та сучасного періодів: О. Піленка, Б. Антімонова, Є. Флєйшица, К. Граве, Н. Райгородського, О. Підопригори, О. Святоцького, О. Орлюк, Р. Шишки, О. Штефан, В. Дроб’язка, С. Довгого, В. Жарова, В. Зайчука, Г. Чурпіти, Н. Халаїм, І. Томарова, В. Дозорцева, О. Сергєєва, Е. Гаврилова, І. Янушкевича, М. Мірошникової, Р. Мєрзлікіної, С. Сударікова, Д. Ліпцик та ін.
Важливе значення для дисертаційної роботи мали дослідження російських вчених, які займалися проблемами спадкування прав інтелектуальної власності: А. Мєлузової, О. Прокопенко, С. Набієва, О. Рузакової, О. Павлової, А. Марданшиної, М. Лабзіна.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності Національної академії правових наук України в рамках тем науково-дослідних робіт: «Дослідження проблем управління правами інтелектуальної власності» (номер державної реєстрації 0109U008062) та «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (номер державної реєстрації 0107U009140), тему було затверджено на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України 27 листопада 2007 р., протокол № 8, та скореговано на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України 02 грудня 2008 р., протокол № 9, результати обговорювались на спільному засіданні відділу авторського права і суміжних прав та відділу промислової власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України 16 вересня 2014 року, протокол № 1.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних та практичних проблем правового регулювання спадкування прав інтелектуальної власності в Україні та розробка рекомендацій щодо його вдосконалення.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання дослідження:
1) проаналізувати теоретичні засади спадкування;
2) дослідити право інтелектуальної власності в системі права України;
3) дослідити правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та їх елементи, а також здійснити аналіз законодавства, що їх врегульовує;
4) дослідити особисті немайнові права автора та проаналізувати правомочності спадкоємців стосовно цих прав;
5) визначити зміст майнових авторських прав і дослідити питання їх переходу в спадщину;
6) дослідити зміст прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та проаналізувати питання їх переходу в спадщину;
7) дослідити зміст прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та проаналізувати питання їх переходу в спадщину.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності, а також практика їх застосування.
Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань в роботі використані як загальні методи дослідження (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія тощо), так і спеціальні методи.
Спеціально-юридичний метод дозволив здійснити аналіз змісту правових норм, що регулюють відносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та виявити прогалини в праві.
Системно-функціональний метод застосовано при розгляді теоретичних засад спадкування та визначенні його особливостей, дослідженні права інтелектуальної власності в системі права України, вивченні правовідносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та визначенні їх елементів, а також виділенні терміну «специфічні авторські права».
Метод абстракції було використано при дослідженні та вдосконаленні правового регулювання спадкування прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг.
Історично-порівняльний метод дозволив дослідити питання визнання відумерлою спадщини, до якої входять права інтелектуальної власності.
Порівняльно-правовий метод використано при вивченні правового регулювання спадкування прав інтелектуальної власності закордоном.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є першим в науці цивільного права Україні комплексним дослідженням проблем спадкування прав інтелектуальної власності.
У ході проведеного дослідження досягнуто наступних основних результатів, що мають наукову новизну та виносяться на захист:
Вперше:
1) запропоновано в частині 1 статті 1238 ЦК України встановити, що предметом заповідального відказу можуть бути також майнові права інтелектуальної власності, та обґрунтовано, що для передачі певній особі в спадок права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію), заповідач має заповісти свої майнові права інтелектуальної власності на цей об’єкт спадкоємцю та обтяжити його заповідальним відказом, який полягає у наданні цій особі (відказоодержувачу) права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію);
2) встановлено необхідність внести змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», чітко визначивши у статті 29, що право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також право доступу до твору образотворчого мистецтва у спадщину не переходить;
3) обґрунтовано доцільність в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися загальна вказівка на спадкування майнових авторських і суміжних прав без зазначення конкретних об’єктів;
4) пропонується в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися вказівка на спадкування прав заявника за заявкою на винахід (корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг);
5) запропоновано включити в ЦК України нову статтю «Спадкування прав інтелектуальної власності», в якій встановити, що: майнові права інтелектуальної власності переходять до спадкоємців на загальних підставах; до спадкоємців переходить право на одержання патенту (свідоцтва), який (яке) засвідчує набуття прав інтелектуальної власності; підставою для державної реєстрації переходу у спадщину прав інтелектуальної власності є свідоцтво про право на спадщину; у разі визнання спадщини відумерлою майнові права інтелектуальної власності, що входять до її складу, припиняються.
Удосконалено:
6) підходи до застосування заповідального відказу, а саме доведено, що заповідальний відказ дозволяє покласти на спадкоємця, який успадкував майнові права інтелектуальної власності, обов’язок періодично сплачувати на користь відказоодержувача частину винагороди за усіма ліцензійними договорами на використання відповідного об’єкта;
7) обґрунтування доцільності встановлення в Законі України «Про авторське право і суміжні права» положення, згідно з яким, якщо автор під час публічного використання твору зазначав псевдонім або не згадував свого імені, то таким же чином ці та інші його твори мають використовуватися і після його смерті, якщо заповітом не передбачено інше.
Дістало подальшого розвитку:
8) обґрунтування позиції, що майнові права інтелектуальної власності подружжя, набуті в результаті їх спільної інтелектуальної праці або набуті ними разом за договором або в інший спосіб за час шлюбу, можуть бути об’єктом заповіту подружжя;
9) визначення правовідносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності як цивільно-правових відносин, які виникають на підставі норм спадкового права та права інтелектуальної власності, у зв’язку зі смертю фізичної особи (спадкодавця) – суб’єкта права інтелектуальної власності, та волевиявлення їх учасників, між якими виникає комплекс прав та обов’язків з приводу спадкового наступництва в тих правах інтелектуальної власності, які здатні успадковуватися;
10) пропозиція передбачити в статті 439 ЦК України, яка стосується забезпечення недоторканості твору, охорону авторства на твір, в тому числі й у разі смерті автора;
11) положення про необхідність введення до наукового обороту в теорії права інтелектуальної власності терміну «специфічні авторські права», під яким розуміється особлива група прав, що включає в себе право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, право доступу до твору образотворчого мистецтва та право слідування;
12) положення, згідно з яким обов’язковою складовою процедури спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, що засвідчені патентом (свідоцтвом), є оформлення належним чином права на спадщину, що зумовлено потребою в державній реєстрації зміни особи власника патенту (свідоцтва);
13) обґрунтування доцільності передбачити в законодавстві України, що в разі, якщо право на одержання патенту (свідоцтва) набув спадкоємець (спадкоємці) заявника, то заява про заміну заявника підписується та подається до Державної служби інтелектуальної власності України спадкоємцем (спадкоємцями) заявника;
14) пропозиція передбачити у відповідних підзаконних актах України, що для зміни особи власника патенту (свідоцтва) у зв’язку зі спадкуванням, клопотання щодо зазначеної зміни підписується та подається до Державної служби інтелектуальної власності України спадкоємцем (спадкоємцями), а також встановити, що документом, який підтверджує правомірність такої зміни, в цьому випадку є свідоцтво про право на спадщину.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що комплексне вивчення питання спадкування прав інтелектуальної власності є суттєвим внеском до науки цивільного права, та спрямоване на її подальшу розробку та вдосконалення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції дисертанта можуть бути використані при вдосконаленні норм Цивільного кодексу України та Законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України тощо.
Значення одержаних результатів полягає і в тому, що найважливіші положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в процесі викладання навчальних курсів «Цивільне право», «Спадкове право», «Право інтелектуальної власності» у вищих навчальних закладах.
Окремі положення дисертації можуть бути використані як практичні рекомендації при судовому розгляді справ про спадкування прав інтелектуальної власності з метою правильного застосування норм матеріального права.
Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть стати основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження були враховані Державним департаментом інтелектуальної власності України при розробці Рекомендацій щодо оформлення спадкування авторського права і суміжних прав та іншого переходу прав у порядку правонаступництва (довідка № 16-9/4919 від 12.07.2011 р.), а також були використані при підготовці слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав», 3 липня 2009 року (довідка № 04-22/16-684 від 11 липня 2011 р.), та в законотворчій роботі над проектами законів про внесення змін до Цивільного кодексу України та Проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», реєстраційний № 6523 від 15.06.2010 р. (довідка № 04-22/16-684 від
11 липня 2011 р.).
Апробація результатів дослідження. Окремі положення та висновки дослідження апробовані у виступах на ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные вопросы развития инновационной деятельности» (м. Сімферополь, 2008 р.), Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт за напрямом «Інтелектуальна власність» (м. Маріуполь, 2009 р.), XIV Міжнародній науково-практичній конференції «Защита прав интеллектуальной собственности» (м. Алушта, 2010 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми права інтелектуальної власності: захист від контрафакції, піратства та плагіату» (м. Одеса, 2012 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 18 наукових публікаціях, зокрема: в монографії «Спадкування прав інтелектуальної власності», 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях, 6 статтях у наукових фахових виданнях України, 1 статті – в іноземному фаховому виданні (Республіка Молдова), 6 статтях – в інших наукових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в дослідженні правового регулювання відносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності та розробці рекомендацій щодо його вдосконалення. За результатами виконаного дослідження сформульовано наступні висновки:
1. Спадкування включає в себе цілий комплекс правовідносин, пов’язаних з переходом спадщини від особи, яка померла, до інших осіб. Його законодавче забезпечення узагальнено передбачає розв’язання найрізноманітніших ситуацій, що можуть виникнути на практиці під час такого правонаступництва, враховуючи особливості правового становища різних об’єктів цивільного обороту.
2. Питання щодо місця права інтелектуальної власності в системі права України залишається дискусійним. Право інтелектуальної власності переважно розглядається як структурний елемент цивільного права (як правовий інститут чи підгалузь), проте в юридичній літературі існує й точка зору щодо його визнання самостійною комплексною галуззю права України, яка перебуває на стадії формування.
3. Правовідносини у сфері спадкування прав інтелектуальної власності – це цивільно-правові відносини, які виникають на підставі норм спадкового права та права інтелектуальної власності, у зв’язку зі смертю фізичної особи (спадкодавця) – суб’єкта права інтелектуальної власності, та волевиявленням їх учасників, між якими виникає комплекс прав та обов’язків з приводу спадкового наступництва в тих правах інтелектуальної власності, які здатні успадковуватися.
Всі об’єкти правовідносин у сфері спадкування прав інтелектуальної власності можна поділити на такі дві групи: права інтелектуальної власності на засвідчені охоронним документом об’єкти та права інтелектуальної власності на незасвідчені охоронним документом об’єкти.
4. Фізичній особі-підприємцю можуть належати права інтелектуальної власності на комерційне найменування і вона може передати ці права іншій особі, в тому числі в порядку спадкування, лише разом зі своїм цілісним (єдиним) майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, або його відповідною частиною.
5. Пропонується в частині 1 статті 1238 ЦК України встановити, що предметом заповідального відказу можуть бути також майнові права інтелектуальної власності.
Для передачі певній особі в спадок права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію), заповідач має заповісти свої майнові права інтелектуальної власності на цей об’єкт спадкоємцю та обтяжити його заповідальним відказом, який полягає у наданні цій особі (відказоодержувачу) права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію).
Заповідальний відказ також дозволяє покласти на спадкоємця, який успадкував майнові права інтелектуальної власності, обов’язок періодично сплачувати на користь відказоодержувача частину винагороди за усіма ліцензійними договорами на використання відповідного об’єкта.
6. Майнові права інтелектуальної власності подружжя, набуті в результаті їх спільної інтелектуальної праці або набуті ними разом за договором або в інший спосіб за час шлюбу, можуть бути об’єктом заповіту подружжя.
7. Пропонується змінити загальний підхід та внести відповідні зміни до законодавства, встановивши, що безстроково охороняються саме авторство, ім’я автора та недоторканість твору, а не відповідні суб’єктивні особисті немайнові права автора, які мають припинятися після його смерті, оскільки пов’язані з його особистістю.
У Законі України «Про авторське право і суміжні права» треба встановити, що, якщо автор під час публічного використання твору зазначав псевдонім або не згадував свого імені, то таким же чином ці та інші його твори мають використовуватися і після його смерті, якщо заповітом не передбачено інше.
У статті 439 ЦК України, яка стосується забезпечення недоторканості твору, необхідно передбачити також охорону авторства на твір, внісши відповідні зміни і до самої назви статті. При цьому частину 2 статті 439 ЦК України варто було б викласти в такій редакції: «У разі смерті автора авторство на твір та недоторканість твору охороняються особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження авторство на твір та недоторканість твору охороняються спадкоємцями автора, а також інши¬ми заінтересованими особами». А в частині 2 статті 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права» стосовно авторства на твір слід замінити термін «захищати» на «охороняти», який передбачає не лише захист від можливих порушень, але й вчинення інших дій, направлених на дотримання авторства на твір після смерті автора.
8. У теорії права інтелектуальної власності необхідно ввести до наукового обороту термін «специфічні авторські права», під яким розуміється особлива група прав, що включає в себе право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, право доступу до твору образотворчого мистецтва та право слідуван¬ня.
Пропонуємо внести зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права», чітко визначивши в статті 29, що право участі у реалізації проектів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також право доступу до твору образотворчого мистецтва в спадщину не переходить.
До кола об’єктів права слідування мають належати не оригінали художніх творів та рукописів літературних творів, як це визначено в ЦК України, а лише оригінали та авторські копії творів образотворчого мистецтва (творів живопису, скульптури та графіки), у зв’язку з чим необхідно внести відповідні зміни до статті 448 ЦК України.
9. У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України необхідно встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися загальна вказівка на спадкування майнових авторських і суміжних прав без зазначення конкретних об’єктів.
10. Обов’язковою складовою процедури спадкування прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, що засвідчені патентом (свідоцтвом), є оформлення належним чином права на спадщину, що зумовлено потребою в державній реєстрації зміни особи власника патенту (свідоцтва).
У зв’язку з цим, стосовно зміни особи власника патенту у пункті 2.4 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи та пункті 2.4 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки необхідно чітко вказати, що клопотання підписується власником (власниками) патенту, у тому числі його (їх) правонаступником (правонаступниками). Такий висновок обумовлений тим, що в цих Положеннях зазначається лише про підписання клопотання власником патенту, і прямо не вказується, що це може бути також і його правонаступник.
З метою деталізації загальної процедури зміни особи власника патенту (свідоцтва), треба окремим абзацом передбачити в пункті 2.4 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, пункті 2.4 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі та пункті 2.4 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, що «для зміни особи власника патенту у зв’язку зі спадкуванням, клопотання щодо зазначеної зміни підписується та подається до Державної служби інтелектуальної власності України спадкоємцем (спадкоємцями). Документом, що підтверджує правомірність такої зміни, у цьому випадку є свідоцтво про право на спадщину», а в пункті 2.5 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг – встановити, що «для зміни особи власника свідоцтва у зв’язку зі спадкуванням, клопотання щодо зазначеної зміни підписується та подається до Державної служби інтелектуальної власності України спадкоємцем (спадкоємцями). Документом, що підтверджує правомірність такої зміни, у цьому випадку є свідоцтво про право на спадщину».
11. У законодавстві України є невизначеним питання переходу в спадщину права на одержання патенту на винахід (корисну модель, промисловий зразок) та права на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг. Незважаючи на те, що в нормативних актах про такий перехід зазначається, нотаріус на практиці не може зазначати про право на одержання патенту та право на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг в свідоцтві про право на спадщину. Тому вважаємо більш правильним зазначення нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину про права заявника за заявкою на винахід (корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг) та наступне звернення спадкоємця до Державної служби інтелектуальної власності України з заявою про зміну особи заявника та цим свідоцтвом. При цьому нотаріус має зробити відповідний запит до Державної служби інтелектуальної власності України стосовно поданих спадкодавцем заявок. «Права заявника за заявкою» фактично включають в себе і право на одержання патенту, і право на конвенційний пріоритет, і усі інші передбачені законодавством права, які належать заявнику (наприклад, право на відкликання заявки, на зміну свого представника тощо). У зв’язку із цим, у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України необхідно встановити, що в свідоцтві про право на спадщину може міститися вказівка на спадкування прав заявника за заявкою на винахід (корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг).
Підписання заяви про заміну заявника та її подання до Державної служби інтелектуальної власності України законодавчо вимагається здійснювати не лише особою, яка набула право на одержання патенту (свідоцтва), але й самим заявником, що у випадку спадкування є неможливим. Тому, з метою належного законодавчого забезпечення переходу до спадкоємців права на одержання патенту (свідоцтва), в законодавстві необхідно передбачити, що в разі якщо право на одержання патенту (свідоцтва) набув спадкоємець (спадкоємці) заявника, то заява про заміну заявника підписується та подається до Державної служби інтелектуальної власності України спадкоємцем (спадкоємцями) заявника.
12. З метою усунення прогалини в праві, пов’язаної з відсутністю окремої статті в ЦК України, яка б визначала специфіку спадкування такого об’єкта як права інтелектуальної власності, а також для забезпечення централізації та узагальнення законодавчого регулювання в цій сфері, в главі 84 «Загальні положення про спадкування» ЦК України серед статей, які стосуються спадкування особливих об’єктів, пропонується включити статтю наступного змісту:
«Спадкування прав інтелектуальної власності
1. Майнові права інтелектуальної власності переходять до спадкоємців на загальних підставах.
2. До спадкоємців переходить право на одержання патенту (свідоцтва), який (яке) засвідчує набуття прав інтелектуальної власності.
3. Підставою для державної реєстрації переходу у спадщину прав інтелектуальної власності є свідоцтво про право на спадщину.
4. У разі визнання спадщини відумерлою майнові права інтелектуальної власності, що входять до її складу, припиняються».