АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................….................... 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА АВТОРСЬКОГО ПРАВА
НА ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.............................. 10
1.1. Історія виникнення, поняття та джерела авторського права
України на твори образотворчого мистецтва....................................…... 10
1.2. Поняття та види творів образотворчого мистецтва................................. 26
1.3. Твори образотворчого мистецтва як об’єкти авторського права........... 36
1.4. Суб’єкти авторського права на твори образотворчого мистецтва......... 58
Висновки до розділу.............................................................................….. 77
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ СУБ’ЄКТИВНОГО АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.................................................... 80
2.1. Особисті немайнові права автора твору образотворчого мистецтва..... 80
2.2. Майнові права автора твору образотворчого мистецтва........................ 101
2.3. Право слідування та право доступу до твору образотворчого
мистецтва..................................................................................................... 132
2.4. Вільне використання творів образотворчого мистецтва......................... 147
Висновки до розділу...........................................................................….... 162
РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ТВОРИ
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.............................................…... 165
3.1. Цивільно-правовий захист авторського права на твори
образотворчого мистецтва......................................................................... 165
3.2. Інші способи захисту авторського права на твори
образотворчого мистецтва......................................................................... 184
Висновки до розділу.........................…...............................................…... 191

ВИСНОВКИ...........................................................................................................…..... 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................... 199
ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови української державності одним з головних завдань є формування ефективної системи правової охорони інтелектуальної власності. Інтелектуальна діяльність гуманістичного характеру, спрямована на збагачення духовного світу людини, є одним із досить поширених видів суспільно корисної діяльності. Її результати у вигляді творів літератури, науки та мистецтва відповідно до чинного законодавства України визнаються об’єктами авторського права і підлягають правовій охороні з боку останнього.
Вагоме місце серед усіх творів, які охороняються авторським правом, належить творам образотворчого мистецтва. Художня творчість є одним з найбільш складних та тонких видів людської діяльності, вона органічно пов’язана з життям, з реальними потребами суспільного розвитку. Твори живопису, скульптури та графіки задовольняють естетичні запити людини, формують її світогляд, прикрашають та урізноманітнюють людське життя. Водночас, образотворче мистецтво є результатом творчої праці митців, які прагнуть отримати за нього певну грошову винагороду та захистити своє авторське ім’я. Регулюючи суспільні відносини з приводу створення та використання творів мистецтва, авторське право встановлює загальні правила поведінки суб’єктів з метою оптимального захисту прав творця з мінімальним обмеженням інтересів інших членів суспільства.
На сьогодні проблема авторського права на твори образотворчого мистецтва стає дедалі актуальнішою. І хоча позови про відновлення порушених авторських прав на твір живопису, скульптури, графіки тощо у судовій практиці і досі трапляються дуже рідко, питання правової охорони творів образотворчого мистецтва спричиняють інтерес не лише у цивілістів, а й у пересічних громадян, кожен з яких потенційно може бути автором твору.
Протягом останніх п’ятдесяти років у Радянському Союзі, зокрема в УРСР, здійснювались окремі наукові дослідження різних аспектів авторського права на твори образотворчого мистецтва. Правничій громадськості відомі ґрунтовні наукові праці В.А. Кабатова, Є.Л. Вакмана та І.А. Грінгольца, У.К. Іхсанова. Крім того, проблеми авторського права на твори образотворчого мистецтва частково висвітлювались в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як: Б.С. Антімонов, І.А. Бадиця, М.Й. Бару, Ю.Л. Бошицький, Л.М. Вишневецький, Веінке Вілле, Е.П. Гаврилов, Л.І. Глухівський, М.В. Гордон, І.І. Дахно, В.С. Дроб’язко, Р. Дюма, В.О. Жаров, В.Я. Іонас, О.С. Іоффе, Є.У. Іхсанов, В.О. Калятін, Ю.М. Капіца, М.Я. Кирилова, Н.Л. Клик, В.М. Корецький, Н.В. Макагонова, Ю.Г. Матвєєв, О.М. Мельник, В.Л. Мусіяка, М.І. Нікітіна, Н.К. Оконська, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Д.М. Притика, З.В. Ромовська, М.В. Савельєва, О.Д. Святоцький, О.П. Сергєєв, В.І. Серебровський, І.В. Спасибо-Фатєєва, І.Г. Табашніков, Ю.П. Табуцадзе, Л.П. Тимофієнко, В.І. Торкатюк, К.А. Флейшиц, І.Я. Хейфец, С.А. Чернишова, В.Л. Чертков, Р.Б. Шишка, О.О. Штефан та інші.
Діалектичне засвоєння доробок вище перерахованих науковців складає невід’ємну передумову подальших досліджень з даної проблематики, необхідність яких актуалізується у зв’язку зі зміною суспільних умов у нашій країні. З проголошенням незалежності та утворенням самостійної держави в Україні розпочався процес формування власного законодавства, що зумовило прийняття низки нормативно-правових актів, зокрема у сфері авторського права. На сьогодні норми авторського законодавства містить новий Цивільний кодекс України (далі ЦК України), Закон України “Про авторське право та суміжні права” (далі Закон), низка інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, положення яких пересікаються, суперечать одне одному.
Розвиток авторського законодавства України зумовлює необхідність перегляду та формування нових засад теоретичних та практичних аспектів авторського права, виокремлення особливостей дії норм даного правового інституту щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва. У сучасних умовах нерозв’язаними залишаються проблеми законодавчої дефініції твору образотворчого мистецтва, суперечливим та непослідовним є підхід законодавця до визначення у законі окремих особистих немайнових та майнових повноважень автора, відсутній механізм практичної реалізації права слідування та права доступу до твору образотворчого мистецтва, малоефективними є способи захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності – всі ці та інші нерозв’язані питання авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва і зумовлюють необхідність проведення відповідного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Захист інтелектуальної власності. Роль ОВС в організації роботи по виявленню правопорушень, що посягають на об’єкти інтелектуальної власності”, затвердженої Наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей теоретичних аспектів та механізмів практичної реалізації головних положень цивільно-правового інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва – з наступним розробленням висновків і науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України у сфері інтелектуальної власності.
Досягненню мети дисертаційного дослідження передувало розв’язання таких завдань: виявити гносеологію виникнення авторського права на твори образотворчого мистецтва як окремого правового інституту, сформулювати його поняття та окреслити коло правових джерел; визначити зміст категорії “образотворче мистецтво” у двох аспектах: мистецтвознавчому та правовому; встановити ознаки, які характеризують твір образотворчого мистецтва як об’єкт авторського права; виявити особливості категорії суб’єктів авторського права з огляду на обраний об’єкт правової охорони; з’ясувати зміст суб’єктивного авторського права на твори образотворчого мистецтва шляхом критичного аналізу особистих немайнових та майнових повноважень автора; проаналізувати законодавчі підстави вільного використання творів образотворчого мистецтва; визначити найбільш дійові способи захисту авторських прав художників від протиправних посягань; надати рекомендації стосовно удосконалення авторського законодавства України, окреслити перспективи та напрями його розвитку.
Об’єкт дослідження – загальнотеоретичні проблеми та позитивне право з врегулювання правовідносин у сфері створення та використання творів літератури, науки та мистецтва.
Предмет дослідження – особливості авторсько-правової охорони творів образотворчого мистецтва відповідно до їх специфіки.
Методи дослідження. Підґрунтям методології дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Зокрема, системний метод дозволив дослідити структуру авторського права на твори образотворчого мистецтва та виокремити її елементи. За допомогою діалектичного та історичного методів виявлені загальні закономірності функціонування та розвитку інституту авторського права на твори образотворчого мистецтва та його взаємозв’язок з іншими правовими інститутами. Формально-логічний метод наукового пізнання допоміг встановити сутність та зміст окремих правових конструкцій авторського права, зокрема дослідити його зміст у суб’єктивному розумінні та визначитись з пріоритетними напрямами удосконалення авторського законодавства. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі встановлення загального і особливого у правовому регулюванні творчої діяльності художників в Україні та іноземних державах. Метод моделювання уможливив не лише уявити типові випадки, за яких найчастіше відбувається порушення авторських прав художників, але і запропонувати оптимальні шляхи їх розв’язання.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв’язання. Подана робота є першим в Україні комплексним дослідженням інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва. Проведене дослідження дозволило авторові сформулювати та обґрунтувати нові наукові положення та висновки:
1. Вперше сформульовано поняття авторського права на твори образотворчого мистецтва в об’єктивному (система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів образотворчого мистецтва) та суб’єктивному (система особистих немайнових та майнових прав, які належать автору твору образотворчого мистецтва або його правонаступникам у зв’язку зі створенням та використанням творів мистецтва даної категорії) розумінні.
2. Обґрунтована доцільність зміни законодавчої дефініції твору образотворчого мистецтва в Законі України “Про авторське право та суміжні права”. Категорію “образотворче мистецтво” на законодавчому рівні пропонується визначити таким чином: “Твір образотворчого мистецтва – твір живопису, скульптури, графіки, дизайну тощо”.
3. Конкретизовано і розкрито сутність ознак твору образотворчого мистецтва як об’єкта авторського права (творчий характер та вираження в об’єктивній формі), його особливості у порівнянні з іншими об’єктами правової охорони (нерозривний зв’язок твору з матеріальним предметом, який має самостійну цінність).
4. Виокремлені та теоретично обґрунтовані умови виникнення співавторства на твір образотворчого мистецтва: творчий внесок всіх авторів у спільний твір та їх згода на спільну творчість, що означає добровільність творчої праці кожного.
5. Набуло подальшого розвитку дослідження комплексу інститутів авторського права та права власності на матеріальний об’єкт, у якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зовнішнє вираження. Поряд з авторським правом за автором твору пропонується закріпити право власності на матеріальний об’єкт, у якому твір знайшов своє зовнішнє вираження; у відповідній нормі Закону (ч. 1 ст. 12) ще раз акцентувати на невідчужуваності особистих немайнових прав автора.
6. Доведена помилковість підходу законодавця до визначення в Законі України “Про авторське право та суміжні права” змісту окремих особистих немайнових прав автора (права авторства, права автора на ім’я), а також теоретична недоцільність та труднощі практичної реалізації певних майнових повноважень (права на імпорт примірників творів). Внесені пропозиції щодо удосконалення авторського законодавства у контексті розглянутої проблеми.
7. На дисертаційному рівні вперше обґрунтовані підстави виникнення права слідування як спеціального повноваження автора твору образотворчого мистецтва: наявність факту перепродажу оригіналу або авторської копії твору образотворчого мистецтва та здійснення такого перепродажу відповідними організаціями (публічність перепродажу).
8. Дістало подальшого розвитку дослідження правової природи права доступу до твору образотворчого мистецтва. Право доступу – правовий засіб, що забезпечує можливість відтворення автором створеного ним твору незалежно від наявності майнових прав на результат своєї творчої праці.
9. Відстоюється точка зору відносно доцільності виокремлення додаткової умови вільного використання творів, в тому числі образотворчого мистецтва (поряд з іншими умовами використання творів без згоди автора та виплати останньому авторської винагороди, які сформульовані в теорії авторського права), як дотримання спеціальної мети використання.
10. Дістала подальшої теоретичної розробки концепція правової охорони інтелектуальної власності. Особливістю відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторського права на твори образотворчого мистецтва, враховуючи нерозривний зв’язок твору з матеріальним об’єктом, у якому твір знайшов своє зовнішнє вираження, визнається можливість правоволодільця отримати відшкодування не лише як особи, яка володіє авторськими правами, але й особи, якій твір образотворчого мистецтва належить на підставі права приватної власності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані як у науково-дослідницькій та навчально-методичній діяльності – для проведення подальших теоретичних досліджень у сфері права інтелектуальної власності, підготовці розділів підручників з таких дисциплін, як цивільне право, цивільний процес, міжнародне приватне право, так і у законотворчій роботі – з метою вдосконалення відповідних нормативно-правових актів.
Апробація результатів дисертації. Головні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Цивільне право” та “Цивільний процес”. Окремі положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на:
1. Міжвузівській науковій конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства” (м. Донецьк, 5 квітня 2002 р.);
2. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29–30 квітня 2002 р.);
3. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (м. Хмельницький, 14–15 травня 2002 р.);
4. Науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14 лютого 2003 р.);
5. Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні” (м. Харків, 21 березня 2003 р.);
6. Науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми права 2003” (м. Київ, 9 квітня 2003 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відбились у десяти публікаціях, зокрема у п’яти наукових статтях фахових видань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що у дисертаційному дослідженні в контексті реформи законодавства в сфері інтелектуальної власності розв’язана нова актуальна проблема. Дослідження авторського права щодо окремого об’єкту його правової охорони – творів образотворчого мистецтва – дозволило сформулювати цілу низку нових положень. Докладні і розгорнуті висновки в кінці кожного підрозділу дисертації уможливили зробити загальні підсумки, зауваження, рекомендації:
1. Інститут авторського права на твори образотворчого мистецтва почав розвиватись лише з 20-х років ХХ ст. Пройшовши “тернистий шлях” від Основ авторського права (1925 р., 1929 р.) до Закону України “Про авторське право та суміжні права” та окремої книги Цивільного кодексу, на початку ХХІ століття авторське законодавство України перебуває на стадії узгодження з нормами міжнародних конвенцій.
2. Авторське право на твори образотворчого мистецтва в об’єктивному розумінні – система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів образотворчого мистецтва.
3. Авторське право на твори образотворчого мистецтва у суб’єктивному розумінні – система особистих немайнових та майнових прав, які належать автору твору образотворчого мистецтва або його правонаступникам у зв’язку зі створенням та використанням творів мистецтва цієї категорії.
4. За загальним правилом, мистецтвознавче розуміння “образотворчого мистецтва” породжує його правову дефініцію. На наш погляд, підхід законодавця до визначення “твору образотворчого мистецтва” в Законі України “Про авторське право та суміжні права” позбавлений ознаки системності. У зв’язку з цим, вносимо пропозицію визначити “образотворче мистецтво” на законодавчому рівні таким чином: “Твір образотворчого мистецтва – твір живопису, скульптури, графіки, дизайну тощо”.
5. Як об’єкти авторського права твори образотворчого мистецтва характеризуються двома ознаками: творчим характером та вираженням в об’єктивній формі. Унікальність твору образотворчого мистецтва (нерозривний зв’язок твору з матеріальним предметом, який має самостійну цінність) – особливість даного об’єкта авторського права.
6. Творчий характер твору образотворчого мистецтва передбачає його новизну та оригінальність. Встановлення творчого характеру твору живопису, скульптури, графіки тощо здійснюється шляхом аналізу структурних елементів твору; останні умовно розподіляються на “юридично значимі” (образ твору та мова твору) та “юридично байдужі” (тема, матеріал твору, сюжетне ядро, ідейний зміст). Запозичення юридично значимих елементів позбавляє новий твір ознаки творчого характеру і, відповідно, авторсько-правової охорони.
7. Об’єктивна форма вираження твору образотворчого мистецтва є винятково матеріальною (зображення художніх задумів автора на полотні, у гіпсі, мармурі, папері тощо). Ті твори образотворчого мистецтва, які знайшли своє зовнішнє втілення, охороняються авторським правом незалежно від міри їх завершеності та моменту оприлюднення.
8. Інститут авторського права та права власності на матеріальний об’єкт, в якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зовнішнє вираження, утворюють певний правовий комплекс, який надалі вимагає законодавчого регулювання. З цією метою вносимо пропозиції: а) доповнити ст. 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” положенням такого змісту: “Автор має право власності на матеріальний об’єкт, в якому твір знайшов своє зовнішнє вираження”; б) ч. 1 ст. 12 Закону викласти в такій редакції: “Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не тягне за собою відчуження особистих немайнових прав автора і навпаки”.
9. Суб’єкт авторського права на твір образотворчого мистецтва – особа, яка своєю творчою працею створила твір живопису, скульптури, графіки чи дизайну або інший твір образотворчого мистецтва (автор), її спадкоємці та особи, яким автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права.
10. Творча дієздатність – здатність бути автором твору; вона не залежить від віку особи та чіткого усвідомлення значення своїх дій. Автором твору образотворчого мистецтва може бути особа з частковою, неповною цивільною дієздатністю, недієздатна особа чи особа, дієздатність якої була обмежена у судовому порядку.
11. Співавторство на твір образотворчого мистецтва породжується складним юридичним фактом, першою умовою якого є творчий внесок всіх авторів у спільний твір, і другою – їх згода на спільну творчість, що означає добровільність творчої праці кожного.
12. Принципова відмінність у спадкуванні авторських прав порівняно із спадкуванням інших майнових прав, зокрема правом власності на матеріальний об’єкт, у якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зовнішнє вираження, полягає в тому, що авторські права спадкоємців, крім випадків передбачених законом, діють протягом 70 років після смерті автора.
13. Особисті немайнові права автора твору образотворчого мистецтва – абсолютні суб’єктивні права, які безстроково охороняють приналежність твору живопису, скульптури, графіки тощо його дійсному авторові, надаючи останньому можливість розпорядження твором для задоволення немайнових інтересів в межах, встановлених законом.
14. Визначений Законом України “Про авторське право та суміжні права” перелік особистих немайнових прав автора потребує подальшого доопрацювання. З цією метою пропонуємо ч. 1 ст. 14 Закону викласти в такій редакції:
“1. Автору належать такі особисті немайнові права:
1) визнаватись автором створеного твору (право авторства);
2) під час будь-якого публічного використання твору зазначати на творі або його примірниках своє справжнє ім’я, вигадане ім’я (псевдонім) або забороняти згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитись анонімом (право на авторське ім’я);
3) найменувати свій твір (право на назву твору);
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір (право на збереження цілісності твору)”.
15. Майнові права автора твору образотворчого мистецтва – передбачені законом виключні права автора або іншої особи, яка має авторське право, використовувати створений нею твір живопису, скульптури, графіки, дизайну або інший твір образотворчого мистецтва у будь-який спосіб, у тому числі дозволяти або забороняти таке використання іншим особам з обов’язковою виплатою авторської винагороди.
16. Виокремлення в Законі України “Про авторське право та суміжні права” окремих способів використання твору образотворчого мистецтва (майнових повноважень автора) викликає сумніви. На наш погляд, передбачене п. 11 ч. 3 ст. 15 Закону право автора на імпорт примірників твору має бути виключено зі змісту ст. 15. Поряд з цим перелік майнових повноважень автора твору образотворчого мистецтва має бути доповнений правом відклику (можливістю автора в будь-який момент після опублікування “відкликати” свій твір, тобто вилучити його з обігу і тим самим перешкодити його подальшому використанню).
17. На наш погляд, до підстав виникнення права слідування слід віднести факт першого продажу оригіналу твору образотворчого мистецтва спадкоємцями автора. З цією метою абзац 1 ст. 27 Закону України “Про авторське право та суміжні права” доцільно викласти в такій редакції: “... що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору або його спадкоємцями (право слідування)”.
18. Відсутність “публічності” як обов’язкової умови виникнення права слідування у новому ЦК України, безперечно, розширює діапазон дії даного права автора твору образотворчого мистецтва. Поряд з тим, наступної розробки вимагає механізм практичної реалізації права слідування продавцем твору. З цією метою доцільним видається законодавче закріплення як обов’язкової умови укладання договору купівлі-продажу твору образотворчого мистецтва дотримання вимог ст. 27 Закону України “Про авторське право та суміжні права”. В іншому випадку такий договір має визнаватися недійсним.
19. Право доступу до твору образотворчого мистецтва – правовий засіб, що забезпечує можливість відтворення автором створеного ним твору незалежно від наявності у першого майнових прав на твір.
20. Враховуючи, що єдиною підставою для відмови у здійсненні художником права доступу до створеного ним твору є “саме порушення таким здійсненням законних прав та інтересів власника твору”, а також невідповідність поняття “відтворення” у ст.ст. 1 та 26 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, пропонуємо зі змісту ст. 26 Закону виключити такі речення: а) “Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав”; б) “...(виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо)...”.
21. Низку понять, що містить ст. 1 Закону, слід доповнити дефініцією вільного використання творів: “Вільне використання творів – встановлене у державних і суспільних інтересах обмеження майнових прав авторів, яке передбачає можливість у визначених законом випадках без виплати авторської винагороди використовувати правомірно оприлюднені твори науки, літератури та мистецтва іншими особами за відсутності згоди автора, проте з обов’язковою вказівкою на його ім’я та джерело запозичення”.
22. Більшість правових норм Закону, присвячених вільному використанню творів, зокрема образотворчого мистецтва, вимагають подальшого доопрацювання. На наш погляд, ст. 23 має бути виключена зі змісту Закону України “Про авторське право та суміжні права”; ст. 21-22 – доповнені новими положеннями; поняття “невеликий за обсягом твір”, “уривок з письмового твору” – визначені на законодавчому рівні.
23. Серед інших способів захисту авторського права на твори образотворчого мистецтва найбільшу практичну значимість та ефективність має цивільно-правовий захист.
24. Способи цивільно-правого захисту авторського права на твори образотворчого мистецтва вимагають подальшої законодавчої розробки: вимога автора чи іншого правоволодільця відшкодувати заподіяну порушенням матеріальну шкоду має включати як відшкодування збитків, так і стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права.
25. Особливістю відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторського права на твори образотворчого мистецтва, враховуючи нерозривний зв’язок твору з матеріальним об’єктом, в якому твір знайшов своє зовнішнє вираження, є можливість правоволодільця отримати відшкодування не лише як особи, яка володіє авторськими правами, але й особи, якій твір образотворчого мистецтва належить на підставі права приватної власності.
26. Встановлена Законом України “Про авторське право та суміжні права” вимога забезпечення заставою тимчасових заходів до пред’явлення позову про захист авторського права суперечить конституційним положенням про рівність громадян незалежно від майнового становища. Для запобігання зловживанню тимчасовими заходами з боку суб’єкта авторського права не слід забезпечувати заставою шкоду, що може бути завдана порушником, а просто звертати стягнення на майно заявника у разі безпідставного подання останнім заяви про застосування тимчасових заходів.
27. Адміністративно-правовий захист авторського права на твори образотворчого мистецтва знаходиться на етапі становлення. Поява правової норми, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення авторського права на твори літератури, науки та мистецтва, зокрема образотворчого (ст. 51-2 КУпАП), датована квітнем 2001 р. Втім, нова редакція ст. 51-2 КУпАП не розв’язала існуючих проблем: накладення адміністративної відповідальності на порушників авторського права ускладнено виявленням контрафактної продукції працівниками правоохоронних органів.
28. Кримінально-правовий захист авторських прав художників потребує подальшого удосконалення. Віднесення передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України складу злочину до злочинів невеликої тяжкості знижує ефективність кримінальної відповідальності за порушення авторського права. На наш погляд, передбачене санкцією ч. 1 ст. 176 КК України покарання слід посилити, збільшивши його верхню межу до 5 років позбавлення волі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуліна І. Авторське право на фотографічні твори // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 12. – С. 14 – 18.
2. Абдуліна І. Цивільний кодекс чекає цивілізованого компромісу // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 7. – С. 3 – 7.
3. Азбука авторского права: Пер. с англ. – М.: Юрид. лит., 1982. – 104 с.
4. Алферов А.Л. Некоторые вопросы регулирования авторских правоотношений в США // Право и политика. – 2001. – № 2. – С. 113 – 122.
5. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М.: Юрид. лит., 1957. – 280 с.
6. Антонюк О. Заходи самозахисту цивільних прав та інтересів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 23 – 27.
7. Багиров В.А. Некоторые вопросы использования произведений изобразительного и фотографического искусства в промышленных изделиях // Проблемы советского авторского права: Сб. ст. / Под ред. М.М. Богуславского, Э.П. Гаврилова, С.А. Чернышевой. – М.: ВААП, 1979. – С. 149 – 154.
8. Бару М.И. Охрана прав авторов, изобретателей, рационализаторов. – К.: Вища шк., 1984. – 64 с.
9. Бачун О., Черкашин В. Захист права інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 1997. – № 1. – С. 60 – 62.
10. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений: Париж. Акт от 24 июля 1971 г., изменен 2 октября 1979 г. // Закон Республики Беларусь «Об авторском праве и смежных правах». – Минск: Нац. кн. палата Беларуси, 1996. – С. 3 – 33.
11. Бершадський О. Поняття та ознаки твору в авторському праві // Право України. – 2000. – № 4. – С. 81 – 83.
12. Бирюков И.А., Заика Ю.А. Гражданское право в вопросах и ответах (для участковых инспекторов милиции). Часть 1: Учеб. пособие. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1992. – 100 с.
13. Білоусов В.М. Авторські договори в цивільному законодавстві України // Держава і право. – 2001. – № 10. – С. 288 – 293.
14. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне право. Частина перша: Курс лекцій. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 196 с.
15. Богуславский М.М. Участие СССР в международной охране авторских прав. – М.: Юрид. лит., 1974. – 102 с.
16. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Правомірне використання об’єктів авторського права // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 11. – С. 15 – 20.
17. Бошицький Ю.Л. Концептуальні аспекти сприяння розвитку інтелектуальної власності нації // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 13 – 39.
18. Бошицький Ю.Л., Ващинець І.І. Інтелектуальна власність в Україні: деякі проблеми правового забезпечення інтересів художників // Держава і право. – 2002. – № 18. – С. 245 – 251.
19. Брушлинский А.В. Психология мышления и кибернетика. – М.: Мысль, 1970. – 191 с.
20. Бузова Н., Подшибихин Л. Современные тенденции регулирования права перепродажи // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 9. – С. 13 – 16.
21. Вакман Е. Л., Грингольц И.Я. Авторские права художников. – М.: Сов. художник, 1962. – 263 с.
22. Ваксберг А. Об авторском гонораре. – М.: Искусство, 1961. – 104 с.
23. Ванслов В.В. Что такое искусство. – М.: Изобразительное искусство, 1989. – 328 с.
24. Ващинець І. Проблеми реалізації права слідування в Україні // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 23 – 28.
25. Веинке Вилли. Авторское право. Регламентация. Основы. Будущее: Пер. с дат. / Под ред. Б.Д. Панкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 231 с.
26. Виноградова О. Механізм захисту інтелектуальної власності // Економіка, фінанси, право. – 2001. – № 8 – С. 11 – 13.
27. Виппер Б. Р. Введение в историческое изучение искусства. – М.: Изобразительное искусство, 1985. – 288 с.
28. Вишневецкий Л.М., Иванов Б.И., Левин Л.Г. Формула приоритета: возникновение и развитие авторского и патентного права. – Л.: Наука, 1990. – 205 с.
29. Вопросы советского гражданского и трудового права: Пособие для юрид. вузов / Под ред. В.И. Серебровского. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 207 с.
30. Всемирная конвенция об авторском праве от 6 сентября 1952 года // Международные нормативные акты ЮНЕСКО. – М.: Логос, 1993. – С. 435 – 450.
31. Гаврилов Э.П. Авторское право на переделки и составные произведения // Правоведение. – 1986. – № 6. – С. 62 – 67.
32. Гаврилов Э. П. Закон об авторском праве: каким ему быть? // Советское государство и право. – 1990. – № 12 – С. 69 – 76.
33. Гаврилов Э.П. Издательство и автор: вопросы и ответы по авторскому праву. – М.: Книга, 1991. – 272 с.
34. Гаврилов Э.П. Комментарий к Закону РФ «Об авторском праве и смежных правах». – М.: Спарк; Фонд «Правовая культура», 1996. – 224 с.
35. Гаврилов Э. П. О правовой охране авторских прав художника // Декоративное искусство СССР. – 1976. – № 1. – С. 36 – 37.
36. Гаврилов Э.П. О принципах советского авторского права // Советское государство и право. – 1988. – № 3. – С. 73 – 77.
37. Гаврилов Э.П. Соавторство на произведения науки, литературы и искусства // Советское государство и право – 1982. – № 10. – С. 75 – 81.
38. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. – М.: Наука, 1984. – 224 с.
39. Гаврилов Э.П. Содержание субъективного авторского права // Советское государство и право – 1977. – № 8. – С. 134 – 138.
40. Галанов В.А. Взаимодействие органов следствия и дознания в процессе расследования уголовно наказуемых нарушений авторских прав: Учеб. пособие / Под ред. В.И. Комиссарова. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. академии права, 2003. – 60 с.
41. Гальперин Л.Б., Евстигнеева Н.И. Реализация авторских прав несовершеннолетними // Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 26 – 30.
42. Гапеева В.И., Кузнецова Э.В. Беседы о советских художниках: Пособие для учащихся. – М.-Л.: Просвещение, 1964. – 198 с.
43. Гиляровский В.А. Избранное: В 3 т. – М.: Моск. рабочий, 1960. – Т. 3. – 575 с.
44. Глухівський Л.І. Власність інтелекту: Зб. ст. – К.: Державний департамент інтелектуальної власності, 2002. – 138 с.
45. Глухівський Л.І. Цитата в контексті авторського права // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 12 – 14.
46. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
47. Гончарова І. Захист авторських прав в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 82.
48. Горбенко О.А. Термінологія образотворчого мистецтва: Навч. посібник для студентів архітектурних ф-тів. – К.: Ін-т системних досліджень освіти; КІБІ, 1993. – 78 с.
49. Гордон М.В. Советское авторское право. – М.: Юрид. лит., 1955. – 232 с.
50. Грингольц И.А. О теории авторского вознаграждения за произведения литературы, науки и искусства // Ученые записки Всесоюзного научно-исследовательского института советского законодательства. – 1968. – № 14. – С. 140 – 155.
51. Гришаев С. Юридическое значение права на опубликование произведения // Советская юстиция. – 1988. – № 9. – С. 12 – 13.
52. Гульбин Ю. Особенности исключительных прав на объекты интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 3. – С. 20 – 25.
53. Гура М. Особливості поняття “об’єкт авторського права” та його ознак у законодавстві зарубіжних країн (порівняльно-правовий аспект) // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 7 – 12.
54. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – К.: Либідь, 2002. – 200 с.
55. Денисова Р. Інтернет і авторське право: актуальні проблеми правового регулювання // Вісник академії правових наук України. – 2002. – № 2(29). – С. 94 – 101.
56. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року та положення Бернської конвенції (1971 р.), на які містяться посилання у Договорі // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3. – С. 136.
57. Дозорцев В.А. Авторские дела в суде: Науч.-практ. комментарий. – М.: ВААП-ИНФОРМ, 1985. – 176 с.
58. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Проблемы современного гражданского права: Сб. ст. – М.: Городец, 2000. – С. 297.
59. Дроб’язко В. Право слідування // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 1. – С. 23 – 26.
60. Дроб’язко Р. Гармонізація права на відтворення творів України з європейськими нормами // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 12 – 16.
61. Дюма Ролан. Литературная и художественная собственность. Авторское право Франции: Пер. с фр. – М.: Международные отношения, 1993. – 384 с.
62. Дьомін Ю. Захист прав інтелектуальної власності при переміщенні об’єктів через митний кордон України // Право України. – 2002. – № 11. – С. 75 – 78.
63. Емельянов В.П. Гражданское право Украины: Практ. пособие. – Харьков: Консум, 1996. – 236 с.
64. Жаров В. Адаптация национального законодательства по вопросам защиты прав на объекты интеллектуальной собственности к международно признанным нормам // Підприємництво, господарство і право. – 1999. – № 5. – С. 48 – 51.
65. Жаров В. Угода TRIPS і проблеми гармонізації національного законодавства в сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 97 – 125.
66. Завальная Ж. Авторський договір та його види: окремі питання // Право України. – 2000. – № 8. – С. 108 – 110.
67. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ // Матеріали слухань у Комітеті з питань освіти і науки ВРУ / Упорядник Г.О. Андрощук. – К.: Парламентське видавництво. – 2002. – 359 с.
68. Захаров О.В. Загальна характеристика деяких проблемних питань авторського та суміжного права // Матеріали наукової конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства”. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2002. – С. 38 – 51.
69. Захист прав інтелектуальної власності в контексті вступу до СОТ: Навч. посібник / За ред. В.Т. Пятницького– К.: UEPLAC, К.І.С., УАЗТ, 2001. – 80 с.
70. Из письма Суворину от 5 декабря 1891 года // Репин об искусстве: Сб. ст. – М.: Изд-во Академии художеств СССР, 1960. – С. 145.
71. Из судебной практики РАО // Интеллектуальная собственность. – 1999. – № 1. – С. 99.
72. Инденбаум Д. Авторское право на произведения изобразительного искусства // Искусство. – 1977. – № 9. – С. 66 – 67.
73. Интеллектуальная собственность: В 2 т. / Под ред. Чигира В.Ф – Минск.: Амалфея., 1997. – Т.1: Авторское право и смежные права. – 560 с.
74. Иогансон Б.В. Как понимать изобразительное искусство. – М.: Знание, 1960. – 56 с.
75. Ионас В.Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике. – М.: Юрид. лит., 1963. – 138 с.
76. Ионас В.Я. Произведения творчества в гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1972. – 168 с.
77. Иоффе О.С. Основы авторского права. Авторское, изобретательское право, право на открытие: Учеб. пособие. – М.: Знание, 1969. – 127 с.
78. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Правоотношения, связанные с продуктами творческой деятельности. Семейное право. Наследственное право. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1965. – 348 с.
79. Истомин А.Ф. Уголовно-правовая защита интеллектуальной собственности // Журнал российского права. – 2002. – № 8. – С. 86 – 91.
80. Ихсанов Е.У. Авторское право как субъективное гражданское право по законодательству республики Казахстан: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Казахский гос. ун-т им. С.М. Кирова. – Алматы, 2001. – 23 с.
81. Ихсанов У.К. Авторские договоры на произведения изобразительного искусства: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Казахский гос. ун-т им. С.М. Кирова. – Алма-Ата, 1966. – 19 с.
82. Ихсанов У.К. Защита прав авторов и свободное использование их произведений // Совершенствование правовых средств борьбы с гражданскими правонарушениями: Сб. ст. – Алма-Ата, 1984. – С. 12 – 17.
83. Ихсанов У.К. Об авторских правах театральных художников // Ученые труды Казахского гос. ун-та. – Алма-Ата: Казахский гос. ун-т им. С.М. Кирова, 1973. – № 10.4.1. – Т. 10. – С. 346 – 359.
84. Ихсанов У.К. Права авторов произведений изобразительного искусства. – М.: Юрид. лит., 1966. – 143 с.
85. Ихсанов У.К. Правовые вопросы использования произведений изобразительного искусства в промышленных изделиях // Экономика и право. – 1968. – № 3. – С. 154 – 166.
86. Інструкція про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України: Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3. – С. 282.
87. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: У 4 т. / С.О. Довгий, В.С. Дроб’язко, В.О. Жаров та ін. / Під ред. О.Д. Святоцького – К.: Ін Юре, 1999. – Т. 1. – 498 с.
88. Кабатов В.А. Советское авторское право на произведения изобразительного искусства: Дис… канд. юрид. наук. – М., 1954. – 257с.
89. Кабатов В.А. Советское авторское право на произведения изобразительного искусства: Автореф. дис… канд. юрид. наук / Моск. Ордена Ленина Гос. ун-т им. М.В. Ломоносова – М., 1954. – 24 с.
90. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительные права): Учебник для вузов. – М.: Норма. – 2000. – 480 с.
91. Кальмук А.І. Цивільне право України: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: Івано-франківське училище міліції МВС України, 1997. – 457 с.
92. Канторович А.Я. Авторское право. – М., 1929. – С. 62.
93. Кириллова М.Я. Развитие советского авторского права. – Свердловск: СЮИ, 1982. – 82 с.
94. Клык Н.Л. Охрана интересов сторон по авторскому договору. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1987. – 184 с.
95. Коваль А. Порушення авторського права і суміжних прав: актуальність, новели, перспективи кримінально-правової охорони // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 17 – 23.
96. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
97. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты: В 2 т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – К.: Ин Юре, 1999. – Т. 2. – С. 851.
98. Конституція України. Прийнята Верховою Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Корецкий В.И. Авторские правоотношения в СССР. – Сталинабад: Таджик. гос. ун-т им. В.И. Ленина, 1959. – 371 с.
100. Корецкий В.И. Некоторые вопросы авторского права в Таджикской ССР // Ученые записки Таджикского государственного университета. – 1955. – Т. 8. – Вып. 3. – С. 80.
101. Костин В.И. Что такое изобразительное искусство. – М.: Знание, 1973. – 40 с.
102. Кравченко О. Захист авторського права і суміжних прав // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 62 – 66.
103. Красавчикова Л.О. Авторское право и право гражданина на собственное изображение // Проблемы современного авторского права: Межвузовский сб. науч. тр. / Ответ. ред. М.М. Богуславский, О.А. Красавчиков. – Свердловск, 1980. – С. 76 – 88.
104. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
105. Кучинскас Л. Право и дизайн: Монография. – Вильнюс: Минтис, 1987. – 204 с.
106. Луначарский А.В. Статьи об искусстве. – М.: Искусство, 1941. – С. 24.
107. Луць В.В. Сроки в гражданских правоотношениях // Правоведение. – 1989. – № 1. – С. 37 – 43.
108. Макагонова Н.В. Авторское право: Учеб. пособие / Под ред. Э.П. Гаврилова. – М.: Юрид. лит., 1999. – 285 с.
109. Макагонова Н.В. О некоторых нерешенных проблемах законодательства по авторскому праву (заметки практика) // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 52 – 61.
110. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан. Понятие, осуществление, защита. – М.: МЗ Пресс, 2001. – 244 с.
111. Мартынов Б.С. Права авторства в СССР // Ученые записки Всесоюзного института юридических наук. – 1947. – № 11. – С. 146.
112. Матвеев Ю.Г. Международные конвенции по авторскому праву. – М.: Международные отношения. – 1978. – 174 с.
113. Мельник О.М. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2001. – № 7. – С. 83 – 85.
114. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні: Монографія. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 362 с.
115. Мозалевский И.И. Современное положение художников во Франции. – М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1950. – 69 с.
116. Моргунова Е. Авторские правомочия: теория и практика // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 7. – С. 18 – 23.
117. Моргунова Е. Природа авторского права // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 12. – С. 23 – 37.
118. Мусияка В.Л. Авторские договоры: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1988. – 84 с.
119. Мусияка В.Л. Важнейшие правовые формы защиты субъективного авторского права // Проблемы социалистической законности. – Х.: Вища шк., 1987. – № 20. – С. 72 – 78.
120. Мусіяка В.Л. Застосування загальноцивільних форм захисту авторських прав // Сучасні проблеми держави і права: Зб. наук. праць / Упорядники: В.Г. Гончаренко, Л.К. Воронова, Я.І. Безугла. – К.: Либідь, 1990. – С. 37 – 39.
121. Мушинский В.О. Основы гражданского права: Учеб. пособие. – М.: Международные отношения, 1995. – 208 с.
122. Мэггс П.Б., Сергеев А.П. Интеллектуальная собственность. – М.: Юристь, 2000. – 400 с.
123. Насриев И.И. Личные права автора произведения и гарантии их защиты: Автореф. дис… канд. юрид. наук / АН респ. Узбекистан: Институт философии и права им. И.М. Муминова. – Ташкент, 1995. – 26 с.
124. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка – К.: Форум, 2001. – 942 с.
125. Негрескул В. Загальні питання авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 15 – 20.
126. Никитина М.И. Авторское право на произведения науки, литературы и искусства. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1972. – 135 с.
127. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.1. – 912 с.
128. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.2. – 912 с.
129. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т.4. – 942 с.
130. О государственном издательстве: Декрет Центрального Исполнительного Комитета Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов от 29 декабря 1917 г. // Сборник указов Российской СФСР. – 1918. – № 14. – Ст. 201.
131. О праве на воспроизведение художественных произведений и о размере авторского гонорара за такое воспроизведение: Постановление СНК Украинской ССР от 18 июля 1930 г. // Сборник указов УССР. – 1930. – № 16. – Ст. 155.
132. Об авторском гонораре за публичное исполнение драматических и музыкальных произведений: Постановление СНК Украинской ССР от 8 декабря 1925 г. // Сборник указов УССР. – 1925. – № 100. – Ст. 550.
133. Об авторском праве и смежных правах: Закон РФ от 9 июля 1993 г. // Закон. – 1994. – № 1. – С. 74.
134. Об авторском праве: Закон Украинской ССР от 6 февраля 1929 г. // Сборник законов Украинской ССР. – 1929. – № 7. – Ст. 55.
135. Об основах авторского права: Постановление ЦИК И СНК СССР от 16 мая 1928 г. // Сборник законов СССР. – 1928. – № 27. – Ст. 246.
136. Об основах авторского права: Постановление ЦИК И СНК СССР от 30 января 1925 г. // Сборник законов СССР. – 1925. – № 7. – Ст. 67.
137. Обзор правовой работы системы ВААП за 1979 г. – М.: ВААП-ИНФОРМ, 1980. – С. 57.
138. Обзор правовой работы системы ВААП за 1982 г. – М.: ВААП-ИНФОРМ, 1984. – С. 23 – 24.
139. Одна из картин Московского фестиваля была предметом судебного разбирательства // Московский комсомолец. – 1995. – 26 июля. – С. 6.
140. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. – 17-е изд. – М.: Рус. яз., 1985. – 797 с.
141. Омельчук К. До питання про авторські права на фотографії // Право України. – 2003. – № 4. – С. 75 – 79.
142. Оніщук М.В., Тимофієнко Л.П. Проблеми вдосконалення колективного управління авторськими правами // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 318 – 341.
143. Орехов А.М. Интеллектуальная собственность как объект философского исследования // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7, Философия. – 1997. – № 1. – С. 37 – 38.
144. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарєв, А.М. Колодій, Л.В. Кравченко та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – 168 с.
145. Основи законодавства України про культуру: Закон України від 19 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
146. Основи інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 1999. – 578 с.
147. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик. Принятые Верховным Советом СССР 31 мая 1991 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
148. Основы советского гражданского права: Учеб. пособие для эконом. спец. вузов / С.П. Коломацкая, З.С. Котлярова, В.В. Котова и др. / Под ред. Я.А. Куника. – М.: Высш. шк., 1986. – 383 с.
149. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчик та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
150. Паустовский К. Из разных лет // Новый мир. – 1970. – №4. – С. 130.
151. Петрова Т. Контроль за переміщенням товарів через митний кордон України // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 1-2. – С. 32 – 35.
152. Пизуке Х.А. О совершенствовании законодательства об имущественных правах автора // Проблемы развития гражданского права в условиях перестройки: труды по правоведению. – Тарту: Тартуский университет, 1990. – С. 69 – 75.
153. Підопригора О.А. Деякі зауваження до авторського права // Вісник академії правових наук. – 1998. – № 3. – С. 37 – 49.
154. Підопригора О.А. Кодифікація законодавства України про авторське право і суміжні права (проблемні моменти) // Право України. – 1999. – № 3. – С. 39 – 42.
155. Підопригора О.А. Окремі проблеми правової охорони інтелектуальної власності в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 23 – 28.
156. Підопригора О.А. Проблеми цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 361 – 387.
157. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
158. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність: Монографія. – Х.: Консум, 1997. – 192 с.
159. Підопригора О.О. Проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 34 с.
160. Погуляев В. Неприкосновенность творчества и защита репутации автора // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 8. – С. 17 – 23.
161. Погуляев В., Толубьева И. Административная ответственность за нарушение авторских и смежных прав // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 12. – С. 50 – 57.
162. Погуляев В., Тулубьева И. Некоторые практические вопросы защиты прав фотографов // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2001. – № 6. – С. 72 – 79.
163. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство: В 2 кн. / Под ред. В.М. Полевого – М.: Сов. энцикл., 1986. – Кн. 1. – 447 с.
164. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство: В 2 кн. / Под ред. В.М. Полевого – М.: Сов. энцикл., 1986. – Кн. 2. – 432 с.
165. Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3. – С. 251.
166. Право інтелектуальної власності: Підруч. для студентів вищих навч. закладів / О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб’язко, П.П. Крайнєв та ін. / Під ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Ін Юре, 2002. – 624 с.
167. Правовое положение работников изобразительных искусств: Сб. официальных материалов / Сост. А.Д. Смехов. – М.: Профиздат, 1959. – С. 75 – 76.
168. Практикум права інтелектуальної власності / Р.Б. Шишка, В.А. Кройтор, М.В. Селіванов, Л.В. Красицька та ін. / За ред. Р.Б. Шишки. – Х.: Еспада, 2002. – 192 с.
169. Прахов Б.Г. Интеллектуальная собственность: Словарь-справочник. – К.: Вища шк., 1999. – 256 с.
170. Принципи охорони творів образотворчого мистецтва, узгоджені на засіданнях Комітету урядових експертів в Парижі 16-19 грудня 1986 року // Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За ред. О.Д. Святоцького. – К.: Ін Юре. – Т. 1. – С. 184 – 185.
171. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. в редакції Закону від 11 лип