АНТИМОНОПОЛЬНІ ПРАВООХОРОННІ ЗАСОБИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНТИМОНОПОЛЬНИХ ПРАВООХОРОННИХ ЗАСОБІВ
1.1. Поняття антимонопольних правоохоронних засобів…………………..13
1.2. Класифікація антимонопольних правоохоронних засобів……………..27
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИМОНОПОЛЬНИХ ПРАВООХОРОННИХ ЗАСОБІВ ЗАПОБІГАННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ
2.1. Антимонопольні запобіжні засоби та їх застосування…………………37
2.2. Специфіка застосування антимонопольних засобів припинення та засобів захисту…………………………………………………………………………….68
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЯК АНТИМОНОПОЛЬНИЙ ПРАВООХОРОННИЙ ЗАСІБ
3.1. Поняття і класифікація юридичної відповідальності за
порушення антимонопольного законодавства………………………………....82
3.2. Міри галузевої відповідальності за порушення
антимонопольного законодавства та їх застосування.......................................96
РОЗДІЛ 4. ПІДСТАВА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
4.1. Поняття і види порушень антимонопольного законодавства……………132
4.2. Склад порушення антимонопольного законодавства…………………….155
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...…………………………………..180
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….197

ВСТУП

Ринкові відносини неможливі без конкуренції. В економіці вона виконує ряд найважливіших регулюючих функцій і об'єктивно забезпечує розвиток ринку. Тому створення ефективних систем забезпечення конкуренції в господарській діяльності має пріоритетне значення для розвитку ринкових відносин в Україні. Це пояснює необхідність і важливість створення ефективного законодавства про захист економічної конкуренції, що є основою антимонопольного регулювання й антимонопольної політики в Україні, основні напрямки яких зазначені в Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції [15].
Наявність в Конституції України (ч.3 ст.42) норм про неприпустимість неправомірного обмеження конкуренції і зловживання монопольним становищем на ринку підкреслює особливу значимість правової охорони конкурентних відносин і дотримання конкурентних правил господарської діяльності.
Важливим напрямком розвитку національного антимонопольного законодавства є його приведення у відповідність до законодавства ЄС, що підкреслено в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, підписаною 14.06.94 р. та ратифікованою Верховною Радою України [16] і Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу [17]. Україна та ЄС погоджуються співпрацювати шляхом застосування своїх антимонопольних законів чи іншим чином проти обмежень конкуренції, до яких вдаються підприємства, або викликаних державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством і Україною (ст.49 Угоди).
Україна встановлює необхідні міри юридичної підтримки й охорони конкуренції, у тому числі і з використанням антимонопольних охоронних правових засобів.
Правоохоронні засоби не є єдиними правовими засобами впливу на господарські відносини в сфері конкуренції. Антимонопольні правоохоронні засоби, спрямовані на запобігання, припинення порушень антимонопольного законодавства, діють не відокремлено, а включені в єдину систему державних антимонопольних засобів, засновану на загальних цілях і конституційному принципі неприпустимості неправомірного обмеження конкуренції. Тому необхідно чітко визначити підстави і межі використання правоохоронних засобів у сфері конкуренції. Важливо уяснити, наскільки органічно включені антимонопольні правоохоронні засоби в існуючу структуру антимонопольного впливу, і при необхідності усунути наявні протиріччя.
Відповідно до п.1 ст.40 Господарського кодексу України [2], п. 3 ст.4 Закону “Про захист економічної конкуренції” [14] державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства (законодавства про захист економічної конкуренції), захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до їх повноважень, визначених Законом.
Згідно зі ст. 3 Закону “Про Антимонопольний комітет України” [11] основними завданнями Антимонопольного комітету України є:
здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;
контроль за економічною концентрацією;
сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Оскільки запобігання та припинення порушень антимонопольного законодавства є одним з пріоритетних завдань Антимонопольному комітету України, першорядне значення для реалізації цих завдань мають охоронні правові норми. Їхня цінність виявляється в профілактиці порушень антимонопольного законодавства і спрямованості на недопущення обмеження або усунення конкуренції.
При реалізації антимонопольних правоохоронних засобів використовується значний імперативний-охоронний потенціал функціонування органів Антимонопольного комітету України і забезпечення публічних інтересів у сфері конкуренції.
Значущість дослідження антимонопольних правоохоронних засобів обумовлена прийняттям Господарського кодексу України, а також введенням у чинність Закону України «Про захист економічної конкуренції», у якому число охоронних правових норм істотно збільшено, передбачено багато нових підстав і видів правоохоронних засобів. Це викликає необхідність всебічного аналізу багатьох новел цього Закону порівняно із Законом України «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», що діяв раніше.
Указ Президента України «Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки» від 19.11.2001 р. стосовно конкурентного сектора національної економіки визначає за мету удосконалення правил конкуренції, захист і підтримку конкуренції, розвиток її інституційного забезпечення [18]. Указ передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища як механізму, що в короткостроковій перспективі повинен сприяти закріпленню та посиленню економічного зростання, поєднаного з реалізацією основних завдань соціального розвитку, а в довгостроковій перспективі – стати одним з основних чинників створення та функціонування ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні.
Нагальними завданнями на цьому етапі є посилення вагомості вживання органами Антимонопольного комітету України заходів щодо захисту економічної конкуренції, прав і законних інтересів підприємців і споживачів від порушень законодавства про захист економічної конкуренції, забезпечення реальної відповідальності порушників, серйозне підвищення якості розслідувань [195, c.5].
В умовах розвитку ринкових відносин та вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції питання антимонопольних правоохоронних засобів, їх суттєвих ознак, видів, підстав застосування наповнилися новим змістом та потребують нових творчих підходів до їх теоретичного осмислення та юридичного аналізу.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за темою науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії МОН України “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 01010001195), зокрема, теми науково-дослідницької роботи кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України “Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні”, де дисертант бере участь як співвиконавець. Автор самостійно проаналізувала поняття та форму антимонопольних правоохоронних засобів, здійснила їх класифікацію; виявила особливості застосування антимонопольних правоохоронних засобів запобігання, припинення та захисту, надала поняття юридичної відповідальності як антимонопольного правоохоронного засобу, проаналізувала міри галузевої відповідальності за порушення антимонопольного законодавства та їх застосування, підставу цієї відповідальності. Впровадження результатів дослідження здійснювалось поетапно, в процесі виконання роботи, шляхом розробки практичних зауважень і пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є створення цілісної наукової концепції правоохоронних засобів у антимонопольній сфері, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавства про антимонопольні правоохоронні засоби на основі комплексного аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства і практики його застосування. Відповідно до цієї мети у процесі дослідження були поставлені і вирішені такі задачі:
- дослідити стан антимонопольного законодавства України з точку зору передбачених у ньому правоохоронних засобів;
- з’ясувати поняття антимонопольних правоохоронних засобів,
- здійснити класифікацію охоронних правових засобів у сфері антимонопольного законодавства;
- виявити особливості застосування антимонопольних правоохоронних засобів запобігання, припинення порушень антимонопольного законодавства та захисту порушених прав;
- проаналізувати специфіку юридичної відповідальності як антимонопольного правоохоронного засобу;
- дослідити міри галузевої відповідальності за порушення антимонопольного законодавства та їх застосування;
- виявити підставу юридичної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства;
- внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства про антимонопольні правоохоронні засоби.
Об’єктом дослідження є охоронні правовідносини у антимонопольній сфері.
Предметом дослідження є антимонопольні правоохоронні засоби.
Методи дослідження. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання антимонопольних правоохоронних засобів. У дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий.
За допомогою порівняльно-правового методу у дисертації проаналізоване антимонопольне законодавство країн з розвинутими конкурентними відносинами (Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Японії) та ЄС, а також практика Антимонопольного комітету України та його органів.
Через призму формально-логічного методу здійснювався аналіз сучасного стану антимонопольного законодавства, він також використовувався в процесі вироблення пропозицій щодо шляхів удосконалення охоронних норм антимонопольного законодавства та практики їх застосування.
Шляхом системно-структурного аналізу розкриті основні аспекти закріплення на законодавчому рівні та застосування антимонопольних правоохоронних засобів.
Теоретичну основу дослідження складають здобутки теорії господарського права. Під час роботи над дисертацією використовувалися теоретичні положення наукових праць, присвячені проблемам господарського законодавства, зокрема, антимонопольного законодавства, а саме В.М.Гайворонського, І.І.Дахна, Д.В.Задихайла, І.Є.Замойського, Г.Л.Знаменського, Н.М.Корчак, В.В.Лаптєва, Н.С.Малеїна, В.К.Мамутова, В.С.Мартем’янова, Г.В.Пронської, Н.О.Саніахметової, К.Ю.Тотьєва, О.О.Чувпила, В.С.Щербини тощо.
Емпірична база. В дослідженні використані Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, роз’яснення Вищого господарського суду України, а також практика Антимонопольного комітету України та його органів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням у вітчизняній юридичній науці антимонопольних правоохоронних засобів, на основі якого обгрунтовані нові наукові положення та створена цілісна наукова концепція правоохоронних засобів у антимонопольній сфері.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у наступному.

Вперше:
- надане наукове визначення поняття антимонопольних правоохоронних засобів як передбачених антимонопольним законодавством матеріально-правових засобів впливу переважно примусового характеру, що застосовуються уповноваженими державними органами з метою охорони економічної конкуренції, грунтуються на охоронних правових нормах, реалізуються у відповідних правовідносинах і є елементами охоронного правового режиму антимонопольного законодавства;
- проведено класифікацію антимонопольних правоохоронних засобів за трьома критеріями: сферою застосування, суб'єктами, щодо яких вони застосовуються, та цільовою спрямованістю;
- доведено, що за цільовою спрямованістю антимонопольні правоохоронні засоби поділяються на чотири види - засоби запобігання, засоби припинення, засоби захисту та міри юридичної відповідальності;
- систематизовано антимонопольні засоби запобігання, зокрема: відмова органів Антимонопольного комітету України в узгодженні проектів актів органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю; відмова органів Антимонопольного комітету в наданні дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання; покладання на учасників концентрації певних обов'язків; зобов’язування суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету до включення (виключення) певних положень при узгодженні установчих документів;
- доведено, що антимонопольними засобами припинення і засобами захисту, що застосовуються органами Антимонопольного комітету України, судами та іншими органами, є зокрема: примусове припинення порушень антимонопольного законодавства; зобов’язування органа влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю анулювати або змінити прийняті ними рішення або розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями цих органів; визнання недійсними в судовому порядку актів указаних органів у разі невиконання ними у встановлені терміни рішення органів Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів;
- юридичну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства визначено як антимонопольний правоохоронний засіб, що грунтується на державному примусі у сфері контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, є конкретною реалізацією санкції до правопорушника, пов'язаний із суспільним і державним осудом, виражається в додаткових негативних для правопорушника позбавленнях і реалізується у певній процесуальній формі;
- доведено, що за галузевою належністю юридична відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України поділяється на господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність;
- порушення антимонопольного законодавства визначено як суспільно шкідливе протиправне діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта господарювання, органа влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю або об'єднання, що суперечить вимогам правових норм, заподіює або створює реальну можливість заподіяння шкоди конкурентним відносинам, порушує державні, суспільні інтереси, а також інтереси суб'єктів господарювання і споживачів.
Удосконалено окремі антимонопольні правоохоронні засоби шляхом підготування пропозицій щодо внесення змін до антимонопольного законодавства України, зокрема:
обгрунтовано доцільність закріплення у Законі «Про захист економічної конкуренції» підстав застосування такого запобіжного правоохоронного засобу як відмова органів Антимонопольного комітету України в наданні дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання;
доведено необхідність визначення у ст.51 Закону «Про захист економічної конкуренції» галузевих видів відповідальності, котрі можуть бути застосовувані за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Дістала подальший розвиток наукова розробка напрямків узгодження чинного законодавства, а саме:
обґрунтовано доцільність внесення змін в ст.8 Закону «Про Антимонопольний комітет України» та приведення її у відповідність із Законом «Про захист економічної конкуренції”;
запропоновано усунення неузгодженостей ст.ст.1661–1664 КпАП України і Законом «Про захист економічної конкуренції».
Практичне значення одержаних результатів. Здійснений в роботі аналіз, викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі.
Результати дисертаційної роботи використані при підготовці навчального посібника “Предпринимательское право в вопросах и ответах”.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати в практиці, зокрема, органів Антимонопольного комітету України.
Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Положення роботи використані в роботі підприємства “ВЕККА” (довідка №45 від 27.03.2003 р.) та ТОВ “Меркурій” (довідка №35 від 31.03.2003 р.). Розробку теми здійснено також для поглиблення навчальних процесів Одеської національної юридичної академії МОН України. Зокрема, матеріали дисертаційної роботи використовуються при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Підприємницьке право” (довідка №3-374 від 21.03.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто автором на основі аналізу антимонопольного законодавства України та практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції: “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (м.Одеса, 2001 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (м.Хмельницький, 2002 р.), а також на наукових конференціях Одеської національної юридичної академії МОН України (2000, 2001, 2002 р.).
Матеріали дисертаційної роботи використовуються при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Підприємницьке право” в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт загальним обсягом 2,9 д.а., які особисто належать авторові.
Структура та обсяг роботи. Структура роботи визначається її предметом, цілями та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, 4 розділів, що мають 8 підрозділів, висновків; загальний обсяг дисертації 179 сторінок комп’ютерного тексту. Дисертація містить також список використаних джерел із 198 найменувань та 3 додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення правового забезпечення економічної конкуренції антимонопольними правоохоронними засобами. У вирішенні наукової задачі дисертантом обгрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про антимонопольні правоохоронні засоби з метою підвищення їх ефективності в сфері економічної конкуренції.
Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка наукової концепції антимонопольних правоохоронних засобів; визначення поняття та форми антимонопольних правоохоронних засобів; класифікація охоронних правових засобів у сфері антимонопольного законодавства; визначення специфіки антимонопольних правоохоронних засобів запобігання, припинення, захисту та юридичної відповідальності; характеристика мір галузевої відповідальності за порушення антимонопольного законодавства та їх застосування; формулювання підстави юридичної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства; вироблення на цій основі конкретних пропозицій щодо вдосконалення антимонопольного законодавства.
Внесені авторські пропозиції щодо удосконалення Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та інших нормативно-правових актів антимонопольного законодавства щодо передбачених в них антимонопольних правоохоронних засобів.
Антимонопольні правоохоронні засоби - це передбачені антимонопольним законодавством матеріально-правові засоби впливу переважно примусового характеру, що застосовуються уповноваженими державними органами з метою охорони економічної конкуренції, грунтуються на охоронних правових нормах, реалізуються у відповідних правовідносинах і є елементами охоронного правового режиму антимонопольного законодавства.
Правоохоронний режим антимонопольного законодавства – це режим охорони суспільних конкурентних відносин, що встановлюється щодо певного кола суб'єктів або сфери їхньої діяльності і відрізняється від регулятивного режиму охоронною спрямованістю, обумовленою суспільними і державними (публічними) інтересами у вигляді державного захисту конкуренції.
За цільовою спрямованістю антимонопольні правоохоронні засоби підрозділяються на чотири основних види:
1) засоби запобігання (запобіжні);
2) засоби припинення;
3) засоби захисту;
4) міри юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність за порушення антимонопольного законодавства - це антимонопольний правоохоронний засіб, що грунтується на державному примусі у сфері контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, є конкретною реалізацією санкції до правопорушника, пов'язаний із суспільним і державним осудом, виражається в додаткових негативних для правопорушника позбавленнях і реалізується у певній процесуальній формі.
За галузевою належністю юридична відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України підрозділяється на господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Порушення антимонопольного законодавства - це суспільно шкідливе протиправне діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта господарювання, органа влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю або об'єднання, що суперечить вимогам правових норм, заподіює або створює реальну можливість заподіяння шкоди конкурентним відносинам, порушує державні, суспільні інтереси, а також інтереси суб'єктів господарювання і споживачів.
Проведене дослідження дає підставу стверджувати про необхідність вдосконалення антимонопольного законодавства стосовно антимонопольних правоохоронних засобів, зокрема, мір юридичної вдповідальності.
Вважаємо доцільним внести наступні пропозиції щодо удосконалення Закону України «Про захист економічної конкуренції» та інших нормативно-правових актів антимонопольного законодавства, а також адміністративного та кримінального законодавства щодо передбачених в них антимонопольних правоохоронних засобів.
У законодавстві не передбачені підстави застосування такого запобіжного засобу як відмова органів Антимонопольного комітету України в наданні дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання. Оскільки мова йде про застосування правоохоронного примусового засобу, вважаємо, що підстави його застосування мають бути визначені в Законі.
Пропонуємо передбачити у Законі “Про захист економічної конкуренції”, що відмова в наданні дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання надається, якщо:
концентрація призводить до створення монопольного утворення, зокрема до монополізації ринків або істотного обмеження конкуренції на всьому ринку або в значній його частині, крім випадків, коли при цьому позитивний ефект для суспільних інтересів явно перевищує негативні наслідки обмеження конкуренції або види і межі такої монополії встановлені законом;
здійснення концентрації на умовах, зазначених у рішеннях, угодах і інших документах щодо концентрації, у тому числі в установчих документах створюваних суб'єктів господарювання, призводить до порушення антимонопольного законодавства.
Доцільно було б передбачити в антимонопольному законодавстві перелік вимог, якими може бути обумовлено надання дозволу органами Антимонопольного комітету на концентрацію суб'єктів господарювання. Це можуть бути, наприклад, вимоги щодо змін поданого плану злиття, приєднання суб'єктів господарювання, спрямовані на забезпечення конкуренції, або конкретні вимоги стосовно поведінки з тією ж спрямованістю, і також критерії їх установлення. Також слід передбачити обов'язок органів Антимонопольного комітету в рішенні про надання дозволу на концентрацію вказувати конкретні вимоги, давати обґрунтування їхньої вказівки і терміни їх виконання (якщо вони мають терміновий характер).
Зобов’язування суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету про включення (виключення) певних положень при узгодженні установчих документів не закріплено на законодавчому рівні. Оскільки це попереджувальний правоохоронний засіб, його слід регламентувати у законодавстві.
Між певними положеннями у Законі «Про Антимонопольний комітет України» і Законі «Про захист економічної конкуренції» існує колізія. Відповідно до Закону «Про Антимонопольний комітет України» (абз.4 ст.8) Антимонопольний комітет України приймає рішення про скасування або зміну прийнятих органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю незаконних актів, а відповідно до Закону «Про захист економічної конкуренції» орган Антимонопольного комітету приймає рішення про зобов’язування цих органів скасувати або змінити прийняте ними рішення або розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями.
Відповідне положення Закону «Про захист економічної конкуренції» більш коректне, оскільки орган Антимонопольного комітету України не може скасовувати або змінювати актів, виданих відповідними органами, оскільки він не вправі підміняти ці органи, здійснюючи ті функції, що органу Антимонопольного комітету не властиві. Він може лише зобов'язувати вказані органи до подібних дій.
Тому вважаємо необхідним внести відповідні зміни в ст.8 Закону «Про Антимонопольний комітет України», привівши її у відповідність із Законом «Про захист економічної конкуренції”.
У Законі «Про захист економічної конкуренції» не позначені галузеві види відповідальності, що можуть застосовуватися за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Це викликає їхнє різне розуміння і трактування в юридичній літературі і практиці.
Тому вважаємо необхідним сформулювати ст.51 Закону таким чином: «Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України».
Для практичної реалізації норм про адміністративну відповідальність, що містяться в ст.54 Закону «Про захист економічної конкуренції», встановлені в них положення підлягають конкретизації в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КпАП). Законодавець у КпАП сформулював положення про адміністративну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства інакше, ніж у Законі “Про захист економічної конкуренції”. Це породжує ряд проблем, що стосуються насамперед формулювань і практичного застосування норм КпАП, пов'язаних із припиненням діяльності, спрямованої на порушення антимонопольного законодавства.
Таким чином, треба усунути неузгодження Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону «Про захист економічної конкуренції».
Назва ст.230 Кримінального кодексу України - «порушення антимонопольного законодавства», по-перше, не відповідає її змісту, оскільки в ній установлена відповідальність лише за три із двадцяти передбачених у ст.50 Закону «Про захист економічної конкуренції» правопорушень; по-друге, вона в цілому не погоджена з цим Законом, в якому передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У законодавстві про адміністративні правопорушення і кримінальному законодавстві не враховані положення Закону «Про захист економічної конкуренції». У цьому - перешкода для реалізації адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, що викликає необхідність удосконалювання адміністративно-правових і кримінально-правових норм антимонопольної спрямованості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
Господарський кодекс України // Голос України. – 14 березня 2003 р.- № 49-50.
Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 1963. - № 30. - Ст. 463.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. - Ст. 461.
Кодекс України про адміністративні правопорушення //Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 112.
Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 24. – Ст. 272.
Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст. 682.
Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21 листопада 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 23. - Ст. 88.
Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.
Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 30. - Ст. 238.
Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06. 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. - 2 серпня. - № 139.
Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. - Ст. 64.
Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Схвалена Верховною Радою України від 21 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 9. - Ст.42.
Про ратифікацію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 46. - Ст.415.
Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11.06.1998 р. // Урядовий кур'єр. - 1998. - № 114-115.
Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 47. - Ст.2056.
Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії): Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 26-р // Офіційний вісник України. - 2002. - № 11. - Ст. 542.
Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 12.02.2002 р. № 27-р // Офіційний вісник України. - 2002. - № 11. - Ст. 543.
Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р // Офіційний вісник України. – 2002. - № 14. - Ст.778.
Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію): Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. № 33-р // Офіційний вісник України. – 2002. - № 13. – Ст.679.
Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.11.2001 р. № 182-р // Офіційний вісник України. – 2002. - № 7. - Ст.323.
Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р // Офіційний вісник України. – 2001. - №14. - Ст. 622.
Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.1994 р. № 4-р.
Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господарюючих суб’єктів у процесі приватизації: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.06.1994 р. № 8-р //Бизнес. – 1994. - № 29.
Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдінгових компаній у процесі корпоратизації та приватизації: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.06.94 р. № 6-р // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1994. - № 10. - С.41-47.
Положення про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдінгових компаній, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації: Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.06.94 р. № 7-р // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1994. - № 10. - С.47-48.
О конкуренции и ограничении монополистической деятельности на товарных рынках: Закон РСФСР от 22.03.91 г. // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета РСФСР. - 1991. - № 16. - Ст. 499.
О естественных монополиях: Федеральный Закон РФ от 17.08.95 г. № 147-Ф3.
Римський Договір про заснування Європейського Економічного Товариства // European Union Law. - St.Paul: West Publishing Co., 1995.
Антитрестовський Закон СШA (Закон Шермана) 1890 р. //Business and Its Legal Environment. - Lexington: D.C. Health & Company, 1986.
Закон США про Федеральну торгівельну комісію 1914 р. //Business and Its Legal Environment. - Lexington: D.C. Health & Company, 1986.
Закон Клейтона 1914 г. //Business and Its Legal Environment. - Lexington: D.C. Health & Company, 1986.
Закон Японії про заборону приватної монополії і сприяння чесній торгівлі від 14 квітня 1947 г. // International Trade and Competition Law in Japan. - Oxford: Oxford University Press, 1993.
Закон Німеччини про недопущення обмеження конкуренції від 7 червня 1909 р. // Commercial Laws of Europe. - London, 1980.
Адміністративна відповідальність: Навч. посібник /За заг. ред. проф. І.П.Голосніченка. – К.: КІВС, 2002. - 141 с.
Адміністративне право України / За ред. Ю.П.Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.
Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юридическая литература, 1992. – 334 с.
Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. - 712 с.
Алексеев С.С. Теория права.- 2-е Изд. - М.: изд-во БЕК, 1995. – 311 с.
Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация // Сов. государство и право. - 1987. - № 6. - С.12-19.
Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.:ЗЕРЦАЛО, 1997. - 671 с.
Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М, 2000. - 640 с.
Бенедисюк И. Комментарий специалиста //Бизнес. Бухгалтерия. - 2000. - № 38. - С.19.
Бизнес. - 1995. - № 38. - C.3-4.
Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України. Автореф. дис.....канд. юр. наук. - Одеса, 1995. - 24 с.
Биндельс А. Основы германского и европейского антимонопольного права // Основы немецкого торгового и хозяйственного права . - М.:БЕК, 1995. - С. 63-76.
Босий О.Д. Поняття податкової відповідальності // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збір. наук. праць. - Суми, 2000. – С.77-78.
Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Европейський контекст: Пер. с англ. – К.: Основи, 1998. - 682 с.
Бурмистрова Т., Мартыненко Г. Методы и практика антимонопольного регулирования действий исполнительных органов власти // Законодательство и экономика. - 2000. - № 2. - С.15-27.