ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ФОРМА УЧАСТІ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВАХ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….
5-17
РОЗДІЛ 1.
Права промислової власності як об’єкт корпоративної трансакції……………………………………….…………………...

18-97
1.1. Теоретичні аспекти оборотоздатності прав промислової власності...............................................................................................
18-42
1.2. Права на об’єкти патентного права як вклади до статутних фондів господарських товариств ......................................................
43-56
1.3. Права на засоби індивідуалізації як вклади до статутних фондів господарських товариств ...................................................................
57-81
1.4. Права на комерційну таємницю (ноу-хау) як вклади до статутних фондів господарських товариств.....................................

82-97
РОЗДІЛ 2.
Правові особливості передачі прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств.................................

98-139
2.1. Правовий аналіз змісту патентно-ліцензійних договорів у контексті їх адаптації до категорії корпоративних правовідносин......................................................................................

98- 125
2.2. Напрямки вдосконалення правового механізму внесення прав промислової власності до статутних фондів господарських товариств..............................................................................................

126-139

РОЗДІЛ 3.
Правовий режим прав промислової власності у складі майна господарського товариства.............................................................

140-193
3.1. Теоретичні аспекти поняття «правовий режим майна» господарського товариства.................................................................
140-158
3.2. Права промислової власності в контексті правового режиму майна господарського товариства......................................................
159-175
3.3. Особливості реалізації корпоративних прав особою, яка бере участь в господарському товаристві правами промислової власності...............................................................................................

176-193
ВИСНОВКИ………………………………………………………… 194-199

Вступ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сьогоднішньому етапі свого історичного розвитку суспільство переживає період глибоких структурних динамічних трансформацій: змінюються уклад життя і моделі поведінки людей, зміст відносин між ними, характер і спрямованість системи виробництва, вектори державного розвитку країн. Головним чинником, що породжує докорінну перебудову соціуму, найчастіше визнають досягнення науково-технічного прогресу і як його наслідок – широкомасштабне впровадження й використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Уже на самому початку нинішнє – ХХІ ст. визначають як суперіндустріальне, інформаційне, рисами якого стали повсюдне впровадження сучасних технологій, різке підвищення ролі інформаційного ринку, відмова від поточної системи виробництва та його автоматизація, збільшення в ньому частки інновацій, дизайнерських розробок і маркетингових досліджень [5, с.16]. Світовий досвід, у тому числі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, підтверджує зниження значення сировини, а нерідко і трудових ресурсів у загальній вартості продукції, що випускається, а конкурентоспроможність сьогодні забезпечується не стільки капіталовкладеннями, скільки інноваційною і творчою діяльністю [53, с.45].
Однак правове регулювання не завжди готове вчасно й адекватно реагувати на структурні зміни економічного укладу, що відбуваються. Подібну ситуацію, на жаль, можна спостерігати зараз в Україні, коли право не відбиває або запізнюється в урегулюванні нових параметрів інформаційної економіки (досить згадати такі питання, як регулювання доменних імен, електронного підпису, комерційної таємниці, франчайзингових відносин), що призводить до виникнення в ньому прогалин, а також нестиковки правових механізмів залучення й використання інтелектуальних продуктів в економічному обороті.
Законодавець, формуючи правове поле вітчизняної ринкової економіки, в основному ще залишається в рамках правової парадигми індустріальної економіки. Так, діючий масив нормативно-правових актів хоча в цілому й відповідає необхідності залучення в ринковий оборот майна і майнових прав, але фактично має в ньому досить відпрацьовані механізми передачі й використання, у першу чергу, натурального майна. Що стосується результатів творчої інтелектуальної діяльності, то можна констатувати розробку лише первинних правових форм зміни їх “вихідного” правового режиму – відступлення (передачі) і надання дозволу на використання (ліцензування). Дослідження ж інвестиційної сторони обороту цих об'єктів на ринку товарів і послуг, у тому числі використання як вклад до статутного фонду (капіталу) господарських товариств, дотепер фактично залишалося за межами уваги як законодавця, так і представників наукової думки.
Справедливе бажання засновників юридичної особи залучити результати творчої інтелектуальної діяльності вже на стадії її створення, не тільки звільняючись, таким чином, від витрат на наукові дослідження, їх впровадження, а й «заощаджуючи» на необхідності придбання позитивного досвіду роботи, зіштовхується при проведенні його в життя із серйозною правовою проблемою. Загальний дозвіл на можливість участі в господарському товаристві правами інтелектуальної, у тому числі промислової, власності не тільки не завжди відповідає вимогам законодавства про інтелектуальну власність, але й не має детальної проробки його механізму. Таке становище призводить, або до відмови суб'єктів цивільного обороту від практичної реалізації такого права у зв'язку з простим незнанням, як його здійснити, і побоюванням бути визнаними правопорушниками, або до проведення махінацій з нематеріальними активами, користуючись наявним правовим вакуумом, або до виконання такої акції просто на свій розсуд.
Особливе значення для забезпечення інтенсивного розширеного відтворення серед інтелектуальних продуктів належить об'єктам промислової власності, однією з основних функціональних характеристик яких є їх застосовність у народному господарстві – у виробничій сфері, сільському господарстві, на ринку послуг. У зв'язку зі зростаючою актуалізацією необхідності саме їх залучення в ринкові відносини, у тому числі як об'єктів інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, у прогресії посилюється затребуваність розробки відповідних правових механізмів, у яких повинна враховуватися як специфіка самих інтелектуальних продуктів, так і особливості корпоративних правовідносин. Законодавче закріплення можливості, умов і механізму внесення таких інтелектуальних продуктів не тільки створить правову базу їх використання як “простих” форм вкладів до капіталів корпоративних юридичних осіб, а й послужить фундаментом для інвестування таких більш складних комплексних вкладень, як передача технологій у вигляді системи прав на різні об'єкти промислової власності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Дисертація виконана в рамках комплексної цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові і приватноправові аспекти) №0186.0.070869», над якою працює кафедра підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у зв’язку з передачею прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, та законодавство України у сфері корпоративних правовідносин і промислової власності. Предметом дослідження є права промислової власності як форма участі в господарських товариствах, механізм їх передачі до статутного фонду останнього, правовий режим таких нематеріальних активів в рамках майнового комплексу господарського товариства, а також особливості реалізації корпоративних прав учасником, який надав останньому як вклад права промислової власності.
Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є комплексний аналіз прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств і процесу їх передачі, встановлення умов та механізму її здійснення, визначення правового режиму таких нематеріальних активів у складі майнового комплексу господарського товариства, виявлення особливостей реалізації корпоративних прав особою, яка бере участь у господарському товаристві правами промислової власності.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені на вирішення наступні основні задачі:
- визначити рівень правової регламентації відносин, що складаються при передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності;
- виявити особливості прав промислової власності, які визначають специфіку відносин, що складаються при їх залученні до корпоративних правовідносин;
- сформулювати критерії оборотоздатності прав промислової власності;
- встановити, чи правами на всі об'єкти промислової власності можна брати участь у статутних фондах (капіталах) господарських товариств на підставі їх аналізу на відповідність критеріям оборотоздатності;
- з’ясувати найбільш кореспондуючі цілям та особливостям корпоративних відносин форми передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств;
- здійснити аналіз конструкцій патентно-ліцензійних договорів стосовно цілей і у співвідношенні з особливостями корпоративних правовідносин;
- дослідити питання про можливість удосконалення механізму передачі прав на об'єкти промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств;
- вивчити особливості правового режиму прав промислової власності, використаних як форма участі в господарських товариствах, у рамках майнового комплексу корпоративної юридичної особи і виявити чинники, що впливають на формування його конкретного змісту;
- дослідити особливості корпоративних правовідносин, що складаються між учасником, який передав як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об'єкт промислової власності, і самим господарським товариством;
- на підставі проведеного аналізу сформулювати конкретні пропозиції по вдосконаленню правового механізму регулювання відносин, що виникають при участі в господарських товариствах правами промислової власності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання явищ і процесів. Залежно від конкретних питань у роботі використовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний – при аналізі чинного законодавства; системно-функціональний – для дослідження процесу передачі прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств з одночасним застосуванням засобів логічного методу для вдосконалення механізму його правового регулювання з урахуванням особливостей як самих інтелектуальних продуктів, так і корпоративних правовідносин; порівняльно-правовий – при зіставленні змісту патентно-ліцензійних угод та установчих документів, які використовуються при оформленні досліджуваної корпоративної трансакції; історико-правовий – при встановленні природи і змісту категорій «інтелектуальна власність» і «право промислової власності», а також при вивченні правового регулювання відносин участі в господарських товариствах правами промислової власності на території Російської імперії; комплексного аналізу – при дослідженні об'єктів, що мають змішаний економіко-правовий характер: права на об'єкти промислової власності як форма участі (інвестиції) у статутному фонді (капіталі) господарського товариства, правовий режим таких нематеріальних активів у складі майнового комплексу корпоративної юридичної особи; конкретно-соціологічний – для обґрунтування актуальності залучення інтелектуальних продуктів в економічний оборот.
Теоретична основа дослідження. Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації послужили праці вчених-юристів України і Російської Федерації: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, Г.А. Андрощука, В.А. Бєлова, В.І. Борисової, О.М. Вінник, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.А. Дозорцева, З.М. Заменгоф, І.О. Зеніна, О.С. Йоффе, В.О. Калятіна, А.І. Камінки, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кібенко, О.В. Кірдяшової, Н.В. Козлової, В.М. Коссака, П.П. Крайнєва, В.М. Крижної, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.Л. Мусіяки, О.О. Піленка, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, С.І. Раєвича, О.Н. Садикова, О.Д. Святоцького, А.П. Сергєєва, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, С.А. Степанова, Вс. Удинцева, Р.О. Халфіної, Ю.С. Циммермана, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, О.В. Щербини та ін.
Наукова новизна дослідження (отриманих результатів). Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням прав промислової власності, що використовуються як форма участі в господарських товариствах, а також пов’язаних з цим правовідносин. Проведено аналіз прав промислової власності як до моменту їх передачі як вкладу (інвестиції) до статутного фонду (капіталу) господарського товариства з точки зору їх здатності самостійно брати участь у цивільному обороті (оборотоздатності), так і їх правовий режим у складі майнового комплексу корпоративної юридичної особи. Розглянуто особливості правовідносин по внесенню даних нематеріальних активів як вкладів і можливості й межі їх використання та розпорядження створюваними корпоративними юридичними особами, досліджено особливості реалізації корпоративних прав особою, яка здійснила такий вклад.
У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані і виносяться на захист такі нові або з елементами новизни основні наукові положення й висновки:
1. Уперше на дисертаційному рівні сформульовано умови інвестування до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності – критерії оборотоздатності: виключність, корисність, відчужуваність, можливість грошової оцінки, інвестиційна привабливість.
2. Уперше на підставі відповідності критеріям оборотоздатності встановлено об'єкти промислової власності, права на які не можуть виступати формою участі в господарських товариствах: права на зазначення походження товарів, фірмові найменування (згідно з чинним законодавством з перспективою можливості їх використання як вкладу за умови відокремлення від найменування юридичних осіб відповідно до нового Цивільного кодексу (далі – ЦК) України), знання та досвід, які не одержали формалізації й об’єктування у вигляді інформації, раціоналізаторські пропозиції тощо.
3. Запропоновано авторське обґрунтування закладеної у новому ЦК України відмінності між поняттями «найменування юридичної особи» і «фірмове найменування»: перше виконує поряд із приватноправовою й публічно-правову функцію ідентифікації суб’єкта перед органами державної влади, а друге – лише приватноправову: позначає конкретну справу, бізнес суб'єкта-власника перед споживачами. Уперше відзначається, що відповідно до нового ЦК України не виключається можливість участі у господарському товаристві правом на фірмове найменування (правда, при встановленні певних обмежень з метою дотримання прав споживачів: надання такого роду вкладу повинно здійснюватися тільки на умовах його відступлення (передачі) господарському товариству за умови обов'язкового публічного інформування про це, надання ж права користування даним засобом індивідуалізації слід виключити з потенційних форм вкладів у зв'язку з порушенням прав споживачів шляхом уведення їх в оману щодо особистості юридичних осіб, з якими вони вступають у цивільні правовідносини, крім випадків створення дочірніх підприємств, сто відсотків статутного капіталу яких належить материнській компанії, що несе субсидіарну відповідальність за вимогами до своїх дочірніх підприємств).
4. Вперше звернено увагу, що при вирішенні питання про можливість передачі як вкладу до статутного фонду (капіталу) господарського товариства прав на товарний знак (торговельну марку) повинні враховуватися два істотні моменти: (а) їх обмежений характер, тобто можливість використання в цивільному обороті не просто прав на товарний знак як самостійний об'єкт, а тільки стосовно певних товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на знак, і (б) соціальний аспект при їхньому використанні – необхідність додержання прав споживачів, що також накладає обмеження на форму їх внесення. «Спеціалізація» товарного знаку має відповідати предмету діяльності товариства, що буде свідчити про дійсну комерційну цінність такого вкладу для конкретного корпоративного суб'єкта, а, отже, й про його інвестиційну привабливість.
5. Викладено авторську аргументацію положення, що знання та досвід можуть стати предметом інвестування до статутного фонду (капіталу) господарського товариства лише за умови їх формалізації, тобто об’єктування у вигляді інформації. Ті ж нематеріальні об'єкти, що не одержали відокремлення від їхнього суб'єкта-носія, виконують функцію індивідуалізації самого власника – роблять неповторною його особистість. Уперше виділено поняття «фідуціарна інформація», що є результатом особово-довірчих відносин між суб'єктами, у зв'язку з чим вона не може виступати самостійним об'єктом цивільного обороту, а, отже, має бути виключена із числа можливих форм вкладів до господарських товариств.
6. Окреслено коло суб'єктів, які можуть використовувати права промислової власності як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства: це особи, які є їх первісними або іншими законними правоволодільцями і мають охоронні документи на відповідні інтелектуальні продукти (не поширюється на комерційну таємницю (ноу-хау), яка не підлягає державній реєстрації).
7. Вперше визначено, що внесенню прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств найбільш кореспондують правові конструкції, в основі яких лежать договір про відступлення (передачу) виключних прав на об'єкти промислової власності й договір виключної, особливо повної ліцензії, які відповідатимуть як бажанню засновника передати цілком або надати тільки тимчасовий дозвіл на використання належних йому виключних прав створюваному господарському товариству, так й інтересам останнього по формуванню власної відокремленої майнової (у широкому значенні) бази діяльності. Виняток становлять права на засоби індивідуалізації, щодо яких слід допустити як загальне правило використання лише моделі відступлення (передачі) виключних прав за умови обов'язкового публічного інформування про це у зв'язку з необхідністю додержання прав споживачів. Надання ж як вкладу права користування засобами індивідуалізації має бути лише для випадків створення дочірніх підприємств, єдиним засновником яких виступає материнська компанія, що несе субсидіарну відповідальність за вимогами до них.
8. Уперше досліджено питання про адекватність оформлення внесення прав на об'єкти промислової власності договорами про відступлення (передачу) виключних прав або ліцензійними угодами. В результаті встановлено, що вони не можуть використовуватися як підстави участі правами промислової власності у статутних фондах (капіталах) господарських товариств, як мали б місце зобов'язальні відносини з приводу виключних прав на інтелектуальні продукти між самостійними суб'єктами цивільного обороту. Механізм передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств повинен «вписатися» в корпоративні правовідносини, яким належить у даному випадку основне значення, але правові конструкції зазначених договорів у модифікованій формі мають використовуватися як її істотні умови.
Пропонується внести низку змін у механізм передачі прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств – здійснювати її у такій послідовності: 1) укладення установчого договору (чи договору про заснування), розробка статуту, в яких закріплюються відповідні умови внесення до статутного фонду (капіталу) прав на інтелектуальний продукт; 2) державна реєстрація господарського товариства; 3) розробка й затвердження вищим органом господарського товариства Положення про правовий режим прав інтелектуальної (промислової) власності; 4) подання засновником, який передав виключні права на об'єкт промислової власності, нотаріально засвідчених витягів з установчого договору (чи договору про заснування) і/або статуту, що стосуються умов здійснення такого вкладу, і зазначеного Положення в патентне відомство для проведення реєстрації факту участі в майні корпоративної юридичної особи правами промислової власності, а також, у разі потреби, переоформлення відповідного охоронного документа (патенту, свідоцтва). Тільки після цього господарське товариство має здобувати право укладати щодо наданих йому прав промислової власності угоди з третіми особами у встановлених установчими документами й Положенням межах. Патентному відомству слід вести окремий облік випадків використання прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.
9. Уперше сформульовано абсолютні й відносні підстави неможливості участі в господарському товаристві правами промислової власності, а також умови, які повинні бути закріплені в установчих документах господарських товариств у зв'язку зі здійсненням такого вкладу, як права промислової власності.
10. Запропоновано власне авторське визначення поняття “правовий режим майна підприємства”, встановлено значення цієї категорії, уперше вирізнено чинники, що впливають на формування її конкретного змісту. До них віднесені: інтереси засновників при утворенні господарського товариства, що зафіксовані в установчому документі; обсяг правоздатності господарського товариства з урахуванням її коректування волею засновників, зафіксованою в установчому документі; «вихідний» правовий режим внесених прав промислової власності; форма передачі цих прав і зміст правомочностей господарського товариства щодо них; внутрішньогосподарське функціональне призначення і структурний бухгалтерський підрозділ на фонди майна юридичної особи.
11. На підставі проведеного аналізу правового режиму прав промислової власності, переданих як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства, у складі цілісного майнового комплексу підприємства вперше визначено, що на момент свого виникнення корпоративна юридична особа може мати у своєму активі права промислової власності на одному з двох правових титулах: (а) на підставі володіння виключними правами в результаті їх повної передачі (відступлення) засновником або (б) на підставі згоди засновника-правоволодільця надати право користування належним йому інтелектуальним продуктом у діяльності майбутнього господарського товариства (в останньому випадку справедливо застосовувати конструкції виключної або повної ліцензії).
12. З метою забезпечення виконання статутним фондом (капіталом) властивих йому функцій автором вперше пропонується внести зміни в норму про можливість участі правами промислової власності в статутному фонді (капіталі) акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, надаючи таку можливість лише в частині, що перевищує законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (іншими словами, права промислової власності не повинні входити до мінімального статутного капіталу) або провести загальну модифікацію конструкції статутного фонду (капіталу): підрозділити його на два фонди – фонд матеріальних (у тому числі грошових) активів і фонд нематеріальних активів.
13. Вперше звернено увагу на особливості відносин по відчуженню корпоративних прав особою, яка бере участь у господарському товаристві правами промислової власності, відзначено виникаючі в зв'язку з цим протиріччя з іншими законодавчими вимогами і запропоновано можливі варіанти їх вирішення. Зокрема, у випадку відступлення частки третій особі учасником, який надав при заснуванні товариства право використання належного йому результату інтелектуальної діяльності як вклад до статутного фонду (капіталу), одночасно має бути укладено з такою особою й угоду про відступлення (передачу) виключних прав, що дозволить зберегти господарському товариству стабільність і неподільність його статутного фонду (капіталу). Однак можливість відступлення частки не в повному обсязі таким учасником має бути виключена.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Положення й теоретичні розробки, сформульовані в ній, отримані автором в результаті особистих досліджень, критичного осмислення й аналізу близько ста сорока наукових і нормативних джерел. Даються практичні рекомендації по врегулюванню чинним законодавством відносин, що складаються при участі в господарському товаристві правами промислової власності. Багато питань, порушених у науковій роботі, досліджується вперше, деякі – з урахуванням попередніх праць учених-юристів – розглядаються по-новому або продовжують раніше висунуті наукові положення з додатковою аргументацією.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Одержані результати наукового дослідження дозволяють зазначити підходи до вирішення цілої низки теоретичних і практичних проблем щодо передачі як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств прав промислової власності, встановлення правового режиму таких нематеріальних об'єктів у складі майнових комплексів господарських товариств, а також визначення балансу інтересів учасника, який зробив такого роду вклад, і корпоративної юридичної особи. Деякі положення й висновки, сформульовані в роботі, мають дискусійний характер і можуть послужити підставою для подальших наукових досліджень. Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшій законодавчій діяльності з метою усунення загальної прогалини у сфері правового регулювання відносин з участі в господарських товариствах правами промислової власності, а також вирішення окремих протиріч і ліквідації неясностей, пов'язаних із залученням до корпоративних правовідносин зазначених нематеріальних активів. Низка положень може бути використана різними суб'єктами цивільного обороту при заснуванні господарських товариств для оцінки допустимості, доцільності та правомірності участі в них правами на об'єкти промислової власності, з'ясування змісту й особливостей корпоративних прав засновника, який здійснив такий вклад, а також для встановлення правових можливостей самого господарського товариства стосовно даного роду нематеріальних активів. Основні положення роботи можуть застосовуватися при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів, а також при викладанні курсів “Інтелектуальна власність” і “Корпоративне право”.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження викладені дисертантом на таких науково-практичних конференціях і семінарах: “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування” (м. Хмельницький, 2002р.); Міжнародний інвестиційний форум (м. Харків, 2002р.), “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси України – важливий етап кодифікації України“ (м. Івано-Франковськ, 2002р.); «Новий Цивільний і Господарський кодекси України і проблеми їхнього застосування» (Харків, 2003р.); “Проблеми цивільного права і процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ”(Харків, 2003р.).
Публікації. Положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором в 4-х статтях, опублікованих у спеціалізованих наукових виданнях, 2-х тезах доповідей на наукових конференціях, а також в окремому виданні “Участие правами промышленной собственности в хозяйственных обществах” (Харьков: Эспада, 2002. – 88 с.)
Структура й обсяг дисертації. Структура роботи, визначена метою й завданням дослідження, складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 211 сторінок, з них основного тексту – 199 сторінок, загальна кількість використаних джерел – 141 найменувань.

Список литературы

Висновки

Проведений у дисертаційній роботі комплексний аналіз правового регулювання відносин, що складаються у зв'язку з участю у статутних фондах (капіталах) господарських товариств правами промислової власності, та самих прав промислової власності як вкладів до них дозволяє сформулювати основні результати дослідження, висловити пропозиції щодо вдосконалення механізму передачі таких прав до статутних фондів (капіталів) господарських товариств і зробити низку рекомендацій з вирішення деяких проблемних ситуацій, що виникають при реалізації корпоративних прав учасником, який надав як вклад права на об'єкти промислової власності.
1. Українське законодавство в цій сфері можна охарактеризувати як недостатньо розроблене і таке, що має серйозні прогалини. Зокрема, не одержали правової регламентації наступні моменти:
- права чи на всі об'єкти промислової власності можуть бути внесені до статутних фондів (капіталів) господарських товариств;
- чи можуть бути внесені права на незареєстровані об'єкти;
- який механізм внесення прав промислової власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств;
- який їх правовий режим у складі майна господарських товариств;
- на кому лежить обов'язок з продовження строку дії правової охорони прав промислової власності;
- які правові наслідки тягне закінчення цього строку;
- яка правова доля внесених прав на об'єкти промислової власності у випадку виходу учасника зі складу членів господарського товариства, а також у разі ліквідації останнього.
2. Низка особливостей прав на об’єкти промислової власності привносять специфіку у відносини з їх залучення до цивільного обороту, в тому числі й з їх передачі як вклади до статутних фондів (капіталів) господарських товариств. До них належать: виключність і абсолютність прав на об'єкти промислової власності; необхідність їх державної реєстрації; наявність охоронного документа, що підтверджує право на конкретний об'єкт промислової власності; обов'язкова сплата зборів за підтримання чинності охоронного документа; обмеження строку правової охорони прав на об'єкти промислової власності; можливість в окремих випадках обмеженого використання цих прав.
3. При використанні прав промислової власності як форми участі у господарських товариствах вони виступають у трьох аспектах: а) як товар (ринковий продукт), що підлягає обміну на інший товар – корпоративні права; б) як об'єкт виключних прав; в) як нематеріальний актив, який відображається на балансі господарського товариства.
4. Для реалізації можливості передачі як вклад до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об'єкти промислової власності мають відповідати певним умовам – критеріям оборотоздатності, а саме: виключності; корисності; відчужуваності; можливості грошової оцінки; інвестиційній привабливості.
5. Права на певні об'єкти промислової власності на підставі невідповідності критеріям оборотоздатності не можуть виступати як форма участі в господарських товариствах і повинні бути виключені з числа вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, а саме: права на зазначення походження товарів; фірмові найменування (згідно з чинним законодавством, з перспективою можливості їх використання як вкладу за умови відокремлення від найменування юридичних осіб відповідно до нового ЦК Украйни); знання та досвід, що не одержали формалізації й об’єктування у вигляді інформації; раціоналізаторські пропозиції тощо.
6. Участь у статутних фондах (капіталах) господарських товариств має здійснюватися тільки правами на зареєстровані об'єкти промислової власності, підтвердженими відповідними охоронними документами, за винятком прав на комерційну таємницю (ноу-хау).
7. Використовувати права промислової власності як вклади до статутних фондів (капіталів) господарських товариств можуть особи, які є їх первісними або іншими законними правоволодільцями і мають охоронні документи на відповідні інтелектуальні продукти (остання умова не поширюється на комерційну таємницю (ноу-хау), яка не підлягає реєстрації).
8. Абсолютними підставами неможливості участі в господарських товариствах правами промислової власності слід визнати такі обставини: 1) засновник не є законним правоволодільцем інтелектуального продукту; 2) право на об'єкт промислової власності не є виключним; 3) право на об'єкт промислової власності не є відчужуваним; 4) право на об'єкт промислової власності не пройшло реєстрації в патентному відомстві, і не оформлено відповідного правозасвідчуючого документа; 5) закінчення строку правової охорони виключних прав. Додатковими, факультативними підставами неможливості передачі як вкладу прав промислової власності можуть бути такі обставини: 1) відсутність «патентної чистоти» у відповідного інтелектуального продукту; 2) «спеціалізація» об'єкта промислової власності; 3) наявність виключної ліцензії на використання об'єкта промислової власності, якщо відповідно до її умов ліцензіар обмежений у своїх виключних правах в обсязі, що позбавляє його можливості укладення нових договорів щодо належного йому об'єкта, у тому числі внесення як вкладу до статутного фонду (капіталу) господарського товариства; 4) неможливість провести достовірну оцінку справедливої вартості прав на інтелектуальний продукт; 5) вид і предмет діяльності господарського товариства у зв'язку з законодавчими вимогами зумовлюють неприпустимість використання нематеріальних активів для формування його статутного фонду (капіталу) (наприклад, банківська, інвестиційна діяльність, страхування).
9. Внесенню вкладів до статутних фондів (капіталів) створюваних господарських товариств правами на інтелектуальні продукти, на наш погляд, найбільше кореспондують конструкції договору про відступлення (передачу) виключних прав на об'єкти промислової власності та договору виключної, особливо повної ліцензії. (Виняток становлять права на засоби індивідуалізації, щодо яких слід допустити як загальне правило використання лише моделі відступлення виключних прав за умови обов'язкового публічного інформування про це у зв'язку з необхідністю дотримання прав споживачів. Надання як вкладу права використання засобів індивідуалізації може мати місце тільки для випадків створення дочірніх юридичних осіб, єдиним засновником яких виступає материнська компанія, що несе субсидіарну відповідальність на вимоги до них).
10. На підставі проведеного аналізу питання про адекватність оформлення внесення прав на об'єкти промислової власності договорами про відступлення (передачу) виключних прав або ліцензійними угодами вважаємо, що вони не можуть використовуватися як підстави участі правами промислової власності у статутних фондах (капіталах) господарських товариств. Знаходячись на схрещенні інститутів корпоративного права і права промислової власності, у розглянутих відносинах вирішальним в поведінці суб'єктів є саме установчий інтерес, а також бажання суб'єктів стати учасниками створюваного господарського товариства, що підводить до висновку, що умови й механізм передачі до статутних фондів (капіталів) прав на об'єкти промислової власності мають «вписатися» у корпоративні правовідносини, а не діяти відокремлено поряд з умовами установчих документів, як мали б місце відносини з приводу виключних прав на інтелектуальні продукти між самостійними суб'єктами товарного обороту, але правові конструкції зазначених договорів повинні використовуватися як її істотні умови.
11. Вважаємо необхідним внесення змін до існуючого механізму передачі до статутного фонду (капіталу) господарського товариства прав промислової власності з метою його прозорості, ефективності й оптимізації до особливостей взаємодіючих при цьому інститутів корпоративного права та промислової власності, який, на думку автора, має складатися з таких етапів: 1) укладення засновницького договору чи договору про заснування, розробка статуту, в яких закріплюються відповідні умови внесення до статутного фонду (капіталу) прав на інтелектуальний продукт; 2) державна реєстрація господарського товариства; 3) розробка й затвердження вищим органом господарського товариства Положення про правовий режим прав інтелектуальної (промислової) власності; 4) подання засновником, який надав товариству як вклад права на об'єкт промислової власності, нотаріально засвідчених витягів із засновницького договору (договору про заснування) і/або статуту, що стосуються умов здійснення такого вкладу, і зазначеного Положення в патентне відомство для проведення реєстрації факту участі в майні корпоративної юридичної особи правами промислової власності, а також (у разі потреби) переоформлення відповідного охоронного документа (патенту, свідоцтва).
Тільки після цього господарське товариство має набути право укладати щодо наданих йому прав промислової власності угоди з третіми особами у встановлених установчими документами і Положенням межах.
12. На момент виникнення корпоративна юридична особа може мати у своєму активі права промислової власності на одному з двох правових титулах: (а) на підставі володіння виключними правами в результаті їх відступлення (передачі) засновником або (б) на підставі згоди засновника-правоволодільця надати право використання належного йому інтелектуального продукту в діяльності майбутнього господарського товариства (в останньому випадку справедливо застосовувати конструкції виключної або повної ліцензії).
13. Найбільш повну можливість розпорядження результатами інтелектуальної діяльності за власним розсудом відповідно до цілей та завдань діяльності господарського товариства надає використання моделі відступлення виключних прав на об'єкти промислової власності, у результаті чого товариство стає абсолютним їх правоволодільцем. Господарське ж товариство, права промислової власності якому надані за конструкцією ліцензійного договору, не стає правоволодільцем інтелектуального продукту – ним залишається відповідний засновник – отже, воно обмежено в правомочності розпорядження ним: позбавлено можливості відступати та передавати його як вклад при участі в інших корпоративних суб'єктах. Однак окремі розпорядницькі правомочності можуть бути надані товариству засновником, зокрема, вступати у ліцензійні відносини з приводу інтелектуального продукту з третіми особами, тому межі права розпорядження господарського товариства внесеними до його статутного фонду (капіталу) правами промислової власності мають бути чітко зафіксовані в установчих документах.
При цьому надане як вклад право використання об'єкта промислової власності при формуванні статутного фонду (капіталу) господарського товариства не повинно містити в собі будь-яких обмежень (за територією, сегментом ринку, клієнтурою та ін.). При цьому за засновником-правоволодільцем має зберігатися можливість використовувати у власній діяльності такий інтелектуальний продукт (якщо протилежне прямо не передбачено установчими документами), але при одночасній відмові від права видачі ліцензій третім особам.
14. З метою забезпечення виконання статутним фондом (капіталом) властивих йому функцій запропоновано внести зміни в норму про можливість участі у статутному фонді (капіталі) акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю правами промислової власності, надаючи таку можливість лише в частині, що перевищує законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (іншими словами, права промислової власності не повинні входити до мінімального статутного капіталу), або провести загальну модифікацію конструкції статутного фонду: поділити його на два фонди – фонд матеріальних (у тому числі грошових) активів і фонд нематеріальних активів.
15. Патентному відомству слід вести окремий облік випадків використання прав промислової власності як вкладів до статутних фондів (капіталів) господарських товариств.

Список використаних джерел

1. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву: В 2-х т. – Т. II. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 452с.
2. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины (изобретение, полезная модель, промышленный образец, товарный знак). – Харьков: Основа, 1994. – 64с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712с.
4. Андрощук Г., Вороненко Л. Какие сведения могут составлять коммерческую тайну // Бизнес-информ. – 1999. - №9, 10. – С.12-18.
5. Баранов В. М., Баранова М. В., Яночкин С. И. Информационное право и информационное общество: философские проблемы взаимодействия // Философия права. – 2001. - №1(3). – С.14-18.
6. Безклубий І.А. Ліцензійний договір в патентному праві України / Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00. 03. – К., 1995. – 26с.
7. Белов В.А., Пестерева Е.В. Хозяйственные общества – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 333с.
8. Большая советская энциклопедия: В 30 т. – т. 10 / Гл. ред. Прохов А.М. – Изд. 3-е. – М.: Советская энциклопедия, 1972. – 590с.
9. Борисов В. Ю. Информационный век и защита прав на товарные знаки // Юрист. – 2001. - №4. – С.40-43.
10. Борохович Л.Н., Монастырская А.А., Трохова М.В. Ваша интеллектуальная собственность. – С-Пб.: Питер, 2001. – 416с.
11. Бузанов В. Право на фирму как объект гражданского оборота // Хозяйство и право. – 2002. – №8. – С.48-52.
12. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальній капітал. – 2002. – №1. – С.16-27.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. – К.: Ірпінь: Перун, 2001. – 1440с.
14. Вінник О.М. Системний підхід до розв’язання проблеми гармонізації публічних і приватних інтересів у господарській діяльності // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С.37-45.
15. Вісник податкової службі України. – 2000. – № 43. – лист. – С.8.
16. Городов О.А. Интеллектуальная собственность: правовые аспекты коммерческого использования / Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.04. – С-Пб., 1999. – 364с.
17. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Т. I / Отв. ред. Суханов Е.А. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – 816с.
18. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Т. II. – Полутом 1 / Отв. ред. Суханов Е.А. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – 704с.
19. Гражданское право: Учебник: В 3-х т. – Т.1 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. – 632с.
20. Дахно И.И. Патентоведение. – Харьков: Ксилон, 1997. – 313с.
21. Демченко Т.С. Поняття та функції товарного знака // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №5. – с.37-40.
22. Демченко Т.С. Умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - №2. – С.182-186.
23. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник. – Ч.1. / За ред. Шевченко Я.М. – К.: Вид. дім «Юридична книга», 2000. – 280с.
24. Дозорцев В.А. Вступительная статья к учебнику Калятина В.О. «Интеллектуальная собственность (Исключительные права)». – М.: НОРМА-ИНФРА М, 2000. – X-XXc.
25. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Юридический мир. - 2000. – №3. – С.4-11; №9. – С.25-35.
26. Елькин С.К. Правовой режим имущества акционерного общества / Дис… канд. юрид. наук: 12.00.04. – М., 1998. – 159с.
27. Ерёменко В.И. Гражданский кодекс Российской Федерации и интеллектуальная собственность// Государство и право. – 2003. – №1. – С.35-42.
28. Ершова И.В. Имущество и финансы предприятия. Правовое регулирование: Учеб.- практ. пособие. – М.: Юристъ, 1999.- 397с.
29. Журиленко Т.И., Котова О.И. Правовой режим коммерческой тайны и ноу-хау // Юрист. – 2000. - № 3. – С.37-42.
30. Заменгоф З.М. Правовой режим материальных и финансовых ресурсов в хозяйственных системах. – М.: Наука, 1987. – 181с.
31. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 192с.
32. Зенин И.А. Наука и техника в гражданском праве. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 208с.
33. Інструкція про порядок заповнення звіту про засвоєння куплених за кордоном ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності за формою №5-НТ (ліцензії): Наказ Міністерства статистики України від 9 липня 1996р., № 207 (втратила силу наказом Державного комітету статистики № 261 від 4 серпня 2000р.) // Бізнес. – 1996. – №31, 32. – Вк. 14, 17.
34. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4-х т. – Т. 3, 4 / Под общ. ред. Святоцкого А. Д. – К.: Ін Юре, 1999. – 384с.
35. Иоффе О.С. Советское гражданское право: курс лекций: В 2-х ч. – Ч.2. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. – 531с.
36. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). – М.: НОРМА (Изд. Гр. НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 480с.
37. Каминка А.И. Очерки торгового права – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 547с.
38. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ). – М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 815с.
39. Кашинцева О. Сравнительная характеристика правового режима товарных знаков в Украине, России и Польше // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №11. – С.44-48.
40. Кибенко Е.Р. Корпоративное право. – Харьков: Эспада, 1999. – 480с.
41. Кирдяшова Е.В. Категория интеллектуальной собственности: теоретико-правовой анализ / Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1998. – 222с.
42. Киреев А.П. Международная экономика. – В 2-х ч. – Ч.I. – М.: Международные отношения, 2000. – 843c.
43. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. Довгерта А.С. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336с.
44. Козлова Н.В. Учредительный договор о создании коммерческих обществ и товариществ/ Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1993. – 284с.
45. Козырев А.Н. Оценка интеллектуальной собственности. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 289с.
46. Комментарий к Гражданскому кодексу РФ, части второй (постатейный) / Под ред. Садикова О.Н. – М., 1997. – 778с.
47. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967г. // Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4-х т. Т.1 / Под общ. ред. Святоцкого А.Д. – К.: Ін Юре, 1999. – с.153-183.
48. Кононенко О. Учёт нематериальных активов в соответствии с П(С)БУ. – Харьков: Фактор, 2000.
49. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
50. Корнеев С.М. Правовой режим имущественных фондов предприятий. – М.: Знание, 1975. – 189с.
51. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с англ.- М.; С-Пб,; К.: Изд. дом «Вильямс», 1999. – 1056с.
52. Кохно А.П. Правовые и финансовые аспекты интеллектуальной собственности // Юридический мир. – 1999. – №7. – С.4-7.
53. Кохно А.П. Экономическое значение интеллектуальной собственности Республики Беларусь и её правовая защита // Юридический мир. – 2000. – №3. – С.45-49.
54. Крайнев П.П. Оценка нематериальных активов // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – №11. – С.22-24.
55. Крайнев П.П. Проблемы комплексной оценки интеллектуальной собственности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998.- №5. – С.50-51.
56. Крижна В.Н. Види ліцензійних платежів у патентному праві України // Інтелектуальний капітал. – 2002. – №2. – С.14-18.
57. Крыжна В.Н. Предмет лицензионного соглашения в сфере промышленной собственности // Проблемы законності. – Вип. 34. – Харків: Нац. юрид. академія України, 1998. – С.108-114.
58. Крижна В.М. Юридична природа ліцензійного договору в патентному праві // Проблеми законності. – Вип. 37. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.119-125.
59. Лавриненко И. Брендоведы в штатском // Бизнес. – 2002. - №6 (473). – 11 февр. – С.60.
60. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15 листопада 2002р., № 4-451-2030/6118 // Бухгалтер. – 2002. – № 47-48.
61. Лунц Л. А., Марышева Н. И., Садиков О. Н. Международное частное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1984. – 336с.
62. Мельник О.М. Проблеми правової охорони знаків для товарів і послуг в Україні / Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К.,1999. – 195с.
63. Менар К. Экономика организаций: Пер. с франц. / Под ред. Худокормова А.Г. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 160с.
64. Методичні рекомендації про порядок складання, подання та розгляду заявки на раціонализаторську пропозицію: Наказ Держпатенту України от 27 серпня 1995р., № 131 // Бизнес. – 1995. – №39. – Вкладыш.
65. Методика оцінки вартості майна під час приватизації. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000р. № 1554. // Офіційний Вісник України. – 2000. – №42. – Ст. 1791.
66. Мещеряков В.А. Часть третья (раздел V) Гражданского кодекса Российской Федерации (интеллектуальная собственность) и проблемы законопроектной деятельности в Российской Федерации // Современное право. – 2001. - №2. – С.28-38.
67. Михайлов С.В. Категория интереса в российском гражданском праве. – М.: Статут, 2002. – 205с.
68. Мусіяка В.Л. Духовне виробництво і право інтелектуальної власності // Радянське право. – 1991. – №11. – С.24-26.
69. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков: Бизнес Информ, 1995. – 91с.
70. Новосельцев О.В. Право интеллектуальной собственности и имущество предприятия / Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2000. – 160с.
71. Основы интеллектуальной собственности. – К.: Ін Юре, 1999. – 600с.
72. О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров: Закон РФ от 23 сентября 1992г. // Абдуллин А.И. Интеллект и право: правовая охрана интеллектуальной собственности: Учебн. пособие. – М.: Статут, 2001. – С.619-639.
73. Охрана промышленной собственности в Украине: Монография / Под ред. Святоцкого А. Д., Петрова В. Л. – К.: Ін Юре, 1999. – 428с.
74. Павлов А.В. Договорные отношения по использованию прав на изобретения в РФ / Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1997. – 197с.
75. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г. // Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4-х т. – Т.1 / Под общ. ред. Святоцкого А.Д. – К.: Ін Юре, 1999. – С.153-183.
76. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності / Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 – К., 2001. – 185с.
77. Пиленко А. А. Право изобретателя. – М.: Статут, 2001. – 688с.
78. Підопригора О.А. Захист права інтелектуальної власності потребує удосконалення / Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – №1. – С. 138-144.
79. Підопригора О.О. Проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України / Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 – К., 1999. – 458с.
80. Погуляєв С.Ю. Передача технології як вклад в просте товариство / Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.03 – Харьків, 2002. – 19с.
81. Положение о фирме от 22.06.1927г., № б/н // Известия ЦИК Союза ССР и ВЦИК. – 1927. – №153. – 8 июля.
82. Положення про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 1998р., № 740 // Офіційний вісник України. – 1998. – №21. – Ст.767.
83. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”: Наказ Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999р., № 242 // Офіційний вісник України. – 1999. – №44. – Ст. 2206.
84. Про банки та банківську діяльність: В ред. Закону України від 7 грудня 2000р., №2121-III // Відомості Верховної Ради України. –№4-5. – Ст.30.
85. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р., №996-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №40. – Ст.365.
86. Про введення Цивільного кодексу Української РСР: Закон Української РСР від 18 липня 1963р. // Відомості Верховної Ради. – 1963. – №30. – Ст. 463.
87. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р., №1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №49. – Ст.682.
88. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001р., №2299-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №21. – Ст.103.
89. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №48. – Ст. 650.
90. Про оподаткування прибутку підприємств: В ред. Закону України від 22 травня 1997р., №283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №27. – Ст.181.
91. Про оренду державного та комунального майна: В ред. Закону України від 14 березня 1995р., №95/98-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №15. – Ст. 99.
92. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: В ред. Закону України від 1 червня 2000р., №17771-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №37. – С. 307.
93. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16 червня 1999р., №752-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №32. – Ст. 267.
94. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993р., №3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 36.
95. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993р., №3688-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – С. 34.
96. Про перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993р., № 611 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – №12. – Ст. 269.
97. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991р., №698-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №14. – Ст.168.
98. Про підприємства в Україні: Закон Української РСР від 27 березня 1991р., № 887-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №24. – Ст. 272.
99. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квітня 1997р., №168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №21. – Ст. 156.
100. Про страхування: В ред. Закону України від 4 жовтня 2000р., №2745-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №7. – Ст.50.
101. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991р., №1201-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст.508.
102. Раевич С.И. Исключительные права. Право на товарные знаки, промышленные образцы, изобретения, авторское право. – Ленинград: Гос. изд-во, 1926. – 139с.
103. Рахмилович В.А. О достижения и просчётах нового Гражданского кодекса Российской Федерации // Государство и право. – 1996. – №4. – С.117-127.
104. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Шевченко Я.М., Малявко О.М., Салатко А.Л. і ін. – Х.: Консул, 1999. – 272с.
105. Роземберг Питер Основы патентного права США. – М.: Прогресс, 1979. – 462с.
106. Садиков О.Н. Учредительный договор и его правовые особенности // Государство и право. – 1994. – №6. – С.87-95.
107. Самарченко Е. Документальное оформление взноса в уставный фонд ООО //Бухгалтерия. – 2002. – №42/1-2 (509). – 14 окт.– С.30-34.
108. Святоцький О.Д. Інтелектуальний потенціал – стратегічний пріоритет України у XXI столітті // Право України. – 2001. – №5. – С.3-11.
109. Святоцький О.Д., Федченко Л. Інтелектуальна власність – найважливіша складова нематеріальних активів // Право України. – 1998. – №7. – С.33-38.
110. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: ПБОЮЛ Гриженко Е. М., 2001. – 752с.
111. Сергєєва О. Питання співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в праві України // Право України. – 2000. – №11. – С.85-88с.
112. Сирено И.А. Оценка вкладов в виде прав на объекты интеллектуальной собственности, вносимых в хозяйственные общества и товарищества // Предпринимательство, хозяйство и право. –1996. – №12. – С.44-47.
113. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве: Учеб.-практ. пособие. – М.: Дело, 2000. – 512с.
114. Словарь-справочник по интеллектуальной собственности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – №8. – С.44-49.
115. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. Прохоров А.М. – М.: Советская энциклопедия, 1984. – 1600с.
116. Советское гражданское право: Учебник: В 2-х томах. – Т.1 / Под ред. Красавчикова О.А. – М.: Высш. шк., 1985. – 544с.
117. Советское гражданское право: Учебник: В 2-х томах. – Т.1 / Отв. ред. Смирнов В.Т. – Л.: ЛГУ, 1982. – 414с.
118. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. – Харьков: Право, 1998. – 256с.
119. Степанов С.А. Имущественные комплексы в российском гражданском праве. – М.: Норма, 2002. – 176с.
120. Степанова О.А. Договоры об использовании идеальных результатов интеллектуальной деятельности / Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1998. – 240с.
121. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – Изд. 3-е, доп. и перераб.. – М.: ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1995. – 365с.
122. Удинцев Вс. Русское торогово-промышленное право. Общие учения. – К., Спб: Изд. книгопродавца И.Я. Оглоблина, 1907. – 479с.
123. Федоренко Н., Лапач Л. Особенности правового режима нематериальных активов // Хозяйство и право. – 2000. – №4. – С.100-110.
124. Фейгельсон В.М. Интеллектуальная собственность, недобросовестная конкуренция и ноу-хау. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 373с.
125. Халфина Р.О. Современный рынок: правила игры. – М.: Ассоциация «Гуманитарное знание», 1993. – 137с.
126. Цивільне право: Підручник: У 2-х ч. – Ч. 1 / Ред. кол.: Боброва Д. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А. – К.: Вентурі, 1997. – 544с.
127. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. – Кн. 2 / За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 784с.
128. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. – Кн.1, 2 / За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720с.
129. Цивільний кодекс України. Затверджений Законом України від 16 січня 2003р., №435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст.461.
130. Циммерман Ю.С. Правовой режим основных и оборотных средств предприятия /Дис… канд. юрид. наук: 12.00.04. – М., 1963. – 192с.
131. Цират А.В. Франчайзинг и франчайзинговый договор: Учеб.-практ. пособие. – К.: Истина, 2002. – 240с.
132. Чобот А.А. «Ноу-хау» и договор на его передачу / Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. - Харьков, 1994. – 24с.
133. Шайгородская Л. Дух бесплотный // Бизнес. – 2003. – №1-2/520-52. – 13 янв. – С.42-43.
134. Шамрина Е., Пахаренко А. Интеллектуальная собственность как нематериальные активы // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №6. – С.50-52.
135. Щербина О.В. Правове становище акціонерів за законодавством України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 160с.
136. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001. – 720с.
137. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права – М.: СПАРК, 1995. – 556с.
138. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в Российской Федерации: Теоретико-правовой анализ / Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 2000. – 346с.
139. Щодо «ноу-хау» у статутному фонді товариства: Лист Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2002р., № 16-07/3483 // Податки та бухгалтерський облік. – 2002. – № 98. – 9 груд.
140. Штумпф Г. Договор о передаче ноу-хау. – М.: Прогресс, 1976. – 376с.
141. Штумпф Г. Лицензионный договор / Под ред. и со вступ. ст. М.М.Богуславського. – М.: Прогресс, 1988. – 479с.